Зміст Вступ 4 1. Інформація про підприємство та основні техніко-економічні показники 5 1.1. Загальна характеристика підприємства 5 1.2. Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства 7 2. Маркетинговий аналіз ринкових умов господарювання 9 3. Аналіз виробничих ресурсів підприємства та джерел фінансування 14 3.1. Аналіз забезпеченості персоналом та використання робочого часу 14 3.2. Аналіз основних фондів підприємства 19 3.3. Аналіз оборотних коштів підприємства 25 4. Аналіз витрат 26 5. Аналіз фінансових результатів 35 Висновки 37 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38 Вступ Завданням виробничої-аналітичної практики є закріплення теоретичних знань, отриманих студентами за час навчання у вищих навчальних закладах, поглиблення професійної підготовки спеціаліста економіста, ознайомлення і набуття досвіду на робочих місцях, підвищення рівня знань з питань конкретної економіки, оволодіння практичними вміннями і навичками майбутньої професії. Виробнича-аналітична практика для студентів забезпечує можливість отримання досвіду та продовження наукового дослідження в сфері економіки підприємства. Тому в результаті проходження практики і складання звіту по ньому я намагатимусь висвітлити всі необхідні питання, якнайповніше їх розкрити, зробити їх аналіз, дати певну оцінку явищам і процесам, які відбуваються на підприємстві та зробити певні висновки. На даному підприємстві я мав змогу ознайомитися з організацією виробництва, слідкувати за процесом виготовлення продукції. Колектив підприємства з розумінням поставився до моєї роботи і намагався у всьому допомагати. В процесі перебування на підприємстві я мав можливість прослідкувати за тим, як іде керування таким складним механізмом як підприємство. В цій роботі я намагатимусь передати всі знання, яких я набув за час перебування на підприємстві, включаючи не тільки документально підтверджені, а й власні висновки з приводу функціонування підприємства як системи; вміння керувати процесом виробництва, управлінським персоналом підприємства; ставлення конкурентів до підприємства та підприємства до конкурентів; місце на ринку, тобто конкурентноздатність виготовлених товарів та надання послуг. Розкриття усіх цих питань та ще багато інших і є метою написання цієї роботи. 1. Інформація про підприємство та основні техніко-економічні показники 1.1. Загальна характеристика підприємства Державне підприємство „Зарічненський лісгосп" Рівненського обласного управління лісового господарства розташоване в північно-західній частині Рівненської області на території Зарічненського і Дубровицького адміністративних районів. Найближча залізнична станція знаходиться на відстані 70 км в м. Дубровиця. Загальна площа лісів держлісфонду Зарічненського лісгоспу складає 38,8 тис. га, в тому числі покрита лісом - 33,5тис. га або 86,3 % від загальної площі. До складу держлісфонду входить 4848 га (12,6 %) лісів І групи та 33652 га (87,4 %) лісів II групи. Загальний запас деревини – 5896 тис. кбм, а середній на 1 га – 176 кбм, в тому числі: - по сосні звичайній: площа - 20481га (61,0%), загальний запас - 3801тис. кбм (64,5 %), середній запас на 1 га – 185,6 кбм; - по ялині європейській : відповідно - 158,0 га (0,5%), 30,0 тис. кбм (0,5 %), 189,9 кбм; - по дубу звичайному: - 1507 га (4,5 %), 226 тис. кбм (3,8 %), 150 кбм; - по березі повислій: - 5499 га (16,4 %), 870 тис. кбм (14,8 %), 158,2 кбм; - по вільсі чорній: - 5791 га (17,2 %), 943 тис. кбм (16,0 %), 162,8 кбм. Для забезпечення потреб лісгоспу в посадковому матеріалі створено 60,9 га постійних лісонасінневих ділянок. Підприємство вирощує 2 млн. шт сіянців та саджанців, що забезпечує лісовідновлення і лісорозведення в ДП „Зарічненський лісгосп”, проведення лісокультурних робіт на землях сільськогосподарських підприємств. На виконання Державної програми по збільшенню лісистості України на 2011 рік заплановано створення лісів на землях запасу загальною площею 72 га. В адміністративно-господарському відношенні територія лісгоспу поділена на 8 лісництв (Олександрівське, Вичівське, Дубрівське, Локницьке, Мутвицьке, Острівське, Річицьке, Сварицевицьке), 2 нижніх склади: нижній склад в смт. Зарічне – розкряжовка та навантаження деревини, м. Дубровиця – навантаження залізничного транспорту, деревообробний цех та автотранспортний цех. До складу лісництв входять 34 лісових обходи. Річний обсяг лісовідновлення та лісорозведення в лісгоспі понад 180 га. На території підприємства створено ряд природозаповідних об'єктів, загальною площею 11410 га, зокрема ботанічні заказники загальнодержавного значення Вичівський та Сварицевицький, загальною площею 3430га, де ростуть рідкісні рослини, занесені до Червоної книги України, цінні історичні деревостани дуба, знаходяться поселення різних звірів та птахів та гідрологічні заказники загальнодержавного значення Острівський і Дубрівський, загальною площею 2800 га. Розрахункова лісосіка, яку підприємство освоїло в 2009 році, склала 39,5 тис. кбм, в тому числі від рубок головного користування — 13,3 тис. кбм, в т. ч. по хвойній госпсекції – 8,5 тис.м3, м’яколистяна – 4,8 тис.м3, та від рубок проміжного користування за лісом — 26,2 тис. кбм на площі – 1673 га, в т.ч. рубки догляду – 1,05 тис.м3 – 185 га, вибіркова санітарна рубка – 7,6 тис.м3 – 750 га, суцільна санітарна – 12,2 тис.м3 – 88 га, лісовідновна – 1,8 тис.м3 – 7 га, очищення лісу від захаращеності – 2,4 тис.м3 – 600 га , інші рубки пов’язані і не пов’язані з веденням лісового господарства – 1,15 тис.м3 – 43 га. На 2008 рік розрахункова лісосіка складає 39,5 тис.м3, в тому числі від рубок головного користування – 16,8 тис.м3. Основними видами продукції, що виготовляється ДП „Зарічненський лісгоп” є: лісоматеріали круглі для виробітку пиломатеріалів і заготовок, для будівництва, для виробітку целюлози і деревної маси, лущення, заготовки пилені, брус столярний, пиломатеріали. 1.2. Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства Таблиця 1.2.1. Основні показники господарської діяльності підприємства за 2009-2010 рр. № п/п Показники Од. виміру 2009 р. 2010 р. Абсол.приріст
2010/08
1 2 3 4 5 6
1. Обсяг реалізації продукції тис.грн. 6600,6 9451,7 2851,1
2. Балансова вартість ОФ тис.грн. 4290,6 4829,9 539,3
15. Рентабельність виробництва % 41,37 36,38 -4,99
Отже, плановий обсяг реалізації у 2010 році складає 9451,7 тис.грн, що становить 143,19 % від відповідного періоду минулого року. Наявність основних виробничих фондів характеризується балансовою вартістю, яка з кожним роком збільшується. Це свідчить про нарощування основних виробничих фондів, їх розширене відтворення. Фондовіддача характеризується аналогічною тенденцією, що характеризує підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок зниження собівартості внаслідок зменшення долі амортизаційних відрахувань в одиниці виробленої продукції. Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів визначається відношенням вартості валової продукції до річної суми амортизаційних відрахувань. Він характеризує ефективність використання ОВФ з врахуванням їх оборотності. Так, на одну гривню річних амортизаційних відрахувань припадає 39,9 гривень виготовленої продукції. Зростання даного показника дозволить підвищити ефективність виробництва за рахунок зменшення частки амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше, ніж від капітальних вкладень. Собівартість продукції за досліджуваний період зростає, проте витрати на 1 грн. реалізованої продукції зменшуються на 0,02 та 0,06 грн. відповідно у 2009р. порівняно з 2008р. та у 2010р. в порівнянні з 2009р. Така тенденція є позитивною, оскільки ці зміни призводять до збільшення ефекту від господарської діяльності, тобто прибутку. Так, у 2009р. порівняно з 2008р. прибуток збільшився на 536,6 тис.грн., а в 2010р. в порівнянні з 2009р. – на 273,1 тис.грн. Як бачимо, темпи зростання прибутку зменшуються, відповідно до чого рентабельність у 2010р. на 4,99 % менша рівня 2009р. 2. Маркетинговий аналіз ринкових умов господарювання В Україні галузь деревообробки розвивається швидкими темпами. За останні декілька років попит на меблі та вироби з дерева постійно зростає. Крім того, збільшення попиту на дерев’яні вироби, такі як, наприклад, паркет, був стимульований розвитком будівельної галузі. Галузь деревообробки відіграє важливу роль в Рівненській області. Вона складає близько 10% промислового виробництва області. У Рівненській області є значні лісові ресурси та висококваліфікована робоча сила (дана галузь є традиційною для регіону). У 2009 році приріст виробництва у галузі склав 22,3%. Таблиця 2.1.1 Окремі показники діяльності галузі (2009) Показники Україна Рівненська обл.
Темп приросту, % 13,9 22,3
Обсяг реалізованої продукції, млн. грн. 3122,2 520,1
Питома вага галузі у промисловості, % 0,7 10,0
Основною продукцією деревообробки в Рівненській області є клеєна фанера, ДСП, пиломатеріали, деревоволокниста плита, меблі, готові вироби з дерева, гнуті та клеєні деталі, деревні паливні брикети. В області функціонує єдина в Україні фабрика з виробництва сірників. В Україні та Рівненській області виробництво пиломатеріалів та дерев’яних виробів орієнтоване на експорт. Виготовлені меблі продаються, в основному, на національному та регіональному ринках. Виробництво ДСП розвивається найдинамічніше. Це пояснюється збільшенням попиту у меблевому секторі. В Рівненській області розташований один з найбільших виробників ДСП в Україні. Також близько 60% загального виробництва фанери в Україні виготовляється в області. Виробники фанери та ДСП будуть збільшувати виробництво завдяки зростаючому попиту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Зростання цін на сировину стимулює малі та середні компанії використовувати його якнайефективніше. Тому дані компанії будуть проводити заміну старого обладнання на нові u1083 лінії. Питома вага експорту необробленої деревини буде значно зменшуватись. Виробництво та експорт клеєних компонентів і надалі зростатиме. Кожен рік з України експортується близько 50% деревини, що знаходиться на складах. Пиломатеріали та дерев’яні вироби складають приблизно 15% загального обсягу експорту Рівненської області. Основними замовниками є компанії Європейського Союзу. Замовниками є компанії, які працюють в сфері виготовлення меблів, будівництва споруд, будівництва яхт, тощо. Традиційно Україна володіє значними обсягами лісових ресурсів. 40% Рівненської області вкрито лісами, це близько 850 тис. га або 100 млн. м³. Основними постачальниками лісу в Рівненській області є лісові господарства. В області в основному ростуть дуб і сосна, а також осика, яка використовується для виготовлення сірників. Крім того, виробники фанери імпортують березу з Росії та Білорусії. Наступна таблиця демонструє обсяги використання сировини українськими компаніями: Таблиця 2.1.2 Споживання сировини українськими компаніями, тис. м³ Тип деревини 2008 рік, м3 2009 рік, м3 2010 рік, м3
Технологічна сировина для плитної та целюлозної про-мисловості 1490 2300 2800
Фанерна сировина 320 395 450
Пиловник (пиловочник) 1200 1600 2500
Будівельний ліс 300 400 700
Лісоматеріали круглі 1500 2500 3500
Підприємства зі складним обладнанням наймають висококваліфікованих працівників, наприклад, інженерів з хорошими технічними знаннями, фінансових менеджерів, експертів з логістики та маркетингу. Малі та середні компанії, які концентруються на виробництві пиломатеріалів, в основному наймають кваліфікова-них робітників у процесі виробництва (оператори станків), сфері логістики, маркетингу та розвитку продукції. Традиційно на деревообробних підприємствах працюють молоді люди, в тому числі і жінки. Жінки становлять близько 50% працівників галузі. Експорт деревини та пиломатеріалів регулюється та має певні обмеження. Щоб експортувати деревину та пиломатеріали, необхідно отримати сертифікат походження. Заборонено експортувати з України необроблені цінні породи дерева, наприклад, акацію, березу, вишню, грушу, тис, черешню, клен та ялівець. Більшість деревообробних компаній в Рівненській області є приватними. Процес приватизації в даній галузі завершений. Державні компанії (виробничі бази держлісгоспів) не підлягають приватизації. В Рівненській області деревообробна промисловість добре розвинута. Виробництво дерев’яних виробів області складає 20% загального обсягу виробництва України. В минулому галузь деревообробки демонструвала двозначні темпів приросту як в Україні, так і в Рівненській області. У 2010 році приріст виробництва деревообробки області склав 22,3%. За підсумками 20010 року найвищі темпи приросту у деревообробній галузі Рівненщини були характерні виробництву деревостружкових плит (+65,1%), а також паркету (+12,8%). Наступна таблиця демонструє обсяги виробництва виробів з деревини в Рівненській області: Таблиця 2.1.3 Виробництво виробів з деревини у Рівненській області (2010) Вироби 2010 рік
Деревина, уздовж розпиляна чи розколота, завтовшки більше 6 мм, тис.м 61,3
Паркет планковий з деревини листяних порід, тис.м2 161,6
Фанера клеєна, м3 102901
Плити деревостружкові необроблені, умов.м3 319990
Вікна, двері, їх рами та пороги, дерев’яні, тис.м2 9,0
Тара дерев’яна та її частини, тис.м3 3,4
У Рівненській області функціонують шістнадцять державних лісових господарств. У Рівному підприємства виготовляють усі види меблів (наприклад, дивани, крісла, кухні, м’які меблі, фурнітуру, комплекти меблів, меблі для віталень, столи, табуретки та шафи). Виробнича потужність виготовлення деревних паливних брикетів досягає 50-60 т в місяць (максимальна потужність підприємства – 100 т на місяць). В Рівненській області діють 3 великих і близько 200 малих та середніх деревообробних компаній. Обласні компанії сконцентровані у трьох кластерах: найбільший – в північній частині Рівненської області, два менших – біля міст Рівне та Дубно. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в деревообробну галузь Рівненської області становить близько 14,2 млн. USD (13% від загальної суми інвестицій у область). Деякі міжнародні компанії ввійшли в деревообробну промисловість Рівненської області: 5 років тому швейцарська компанія купила одного з регіональних лідерів у сфері виробництва ламінованих виробів та ДСП. Хорватська компанія заснувала спільне підприємство «Соснівський деревообробний сектор», де виготовляються пиляні дубові та соснові заготовки (експорт в Бельгію, Польщу, Швейцарію та Туреччину), меблеві щити (100 м³ в місяць, експорт в Німеччину). Компанія з участю латвійського капіталу інвестувала у виробництво дерев’яних зрубів для експорту в Норвегію. Підприємства деревообробної промисловості постійно модернізують обладнання. Великі компанії інвестують значні кошти у нове обладнання, автоматизацію процесу та енергозбереження. Малі та середні підприємства в основному інвестують в сушильні комплекси з комп’ютерним управлінням, сучасні лінії для виробництва з’єднаних, склеєних та гнутих дерев’яних виробів. Використання імпортного обладнання, сучасних технологій та матеріалів вдосконалило стандарти виробництва в меблевій промисловості, і зараз вони відповідають європейським вимогам. Сьогодні модернізовані меблеві підприємства успішно конкурують з ведучими іноземними виробниками. 3. Аналіз виробничих ресурсів підприємства та джерел фінансування 3.1. Аналіз забезпеченості персоналом та використання робочого часу На основі звітів з праці та даних табельного обліку проаналізовано ефективність використання робочого часу та робочої сили на підприємстві. Основні показники проаналізовано в наступній таблиці. Таблиця 3.1.1. Аналіз показників використання трудових ресурсів за 2008-2010 рр. № п/п
Показники Од. виміру 2008 р. 2009 р. 2010 р. Абсол.приріст
2009/ 2008 2010/ 2009
1 2 3 4 5 6 7 8
1. Чисельність працівників осіб 354 344 292 -10 -52
2. Продуктивність праці Грн.. 14983,9 19187,8 32368,8 4203,9 13181
3. Фондоозброєні- сть праці Тис.грн./осіб 11,54 12,47 16,54 0,93 4,07
5. Фонд оплати праці тис.грн. 1940,5 2643 3291,7 702,5 3291,7
6. Премії Тис.грн. 121,6 45,2 84,4 -76,4 39,2
7. Середня річна ЗП Грн.. 5481,6 7683,1 11272,9 2201,5 3589,8
Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу або чим менше витрачається робочого часу на виробництво одиниці продукції, тим вища продуктивність праці. Кожне підприємство зацікавлене у збільшенні продуктивності праці, оскільки завдяки цьому збільшується обсяг продукції, зменшуються витрати. Рівень продуктивності праці характеризується двома показниками: виробіток і трудоємність, але основним обліковим показником на підприємстві є річний виробіток у грошовому виразі з розрахунком на середньоспискового працівника. Виробіток 2009р. – 13209 грн./чол, 2010 – 13899 грн./чол. Отже, завдяки швидкому зростанню продуктивності праці збільшується виробництво продукції, створюються передумови для скорочення робочого дня, забезпечується скорочення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції, а за умови випереджувальних темпів росту продуктивності праці і ростом середньої заробітної плати забезпечує здешевлення продукції. за рахунок зростання продуктивності праці збільшується середня заробітна плата працівників. Норми праці постійно переглядаються, удосконалюються та підпорядковуються до конкретних умов на підприємствах. Наприклад, при заготівлі фансировини довжиною 1,35 – 1,65 м норми виробітку було зменешено на 10 % у зв’язку із збільшенням трудових затрат, енергоносіїв на заготівлю короткомірних сортиментів. У зв’язку зі сніголомом, що пройшов територією району і завдав великої шкоди лісовим насадженням, при розробці сніголомних дільниць норми виробітку зменшені на 20 %. Було розроблено місцеві норми виробітку на виробництво заготовок пиляних (бруса, ролбордерів, палєт), які відповідають процесу переробки та умовам виробництва, що склалися на підприємстві. Розроблено комплексні норми виробітку, норми часу і розцінки на заготівлю ділових сортиментів та дров зі спалюванням і без спалювання на рубках головного користування та рубках догляду за лісом в залежності від сортименту ( пиловник 1, 2, 3 сорту, будліс 1, 2 сортів і т.д.) для забезпечення раціональної розробки древини і виходу більш цінних сортиментів деревини та лісопродукції на експорт. Встановлені понижені норми виробітку для: інвалідів, вагітних жінок – на 20 %; при освоєнні нових виробничих потужностей, нової техніки, технології, нових видів продукції; при невідповідності фактичних організаційно – технічних умов виробництва запроектованим у нормах і нормативах. За рахунок перегляду і заміни діючих норм відбулось зниження трудомісткості продукції. З метою посилення матеріальної зацікавленості працівників підприємства щодо підвищення ефективності виробництва та якості робіт на підприємстві застосовуються системи преміювання. Преміювання працівників лісгоспу проводиться з обов’язковою умовою 100 % виконання норм виробітку. При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата проводиться за фактично виконану роботу. При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата проводиться відповідно до обсягу виконаних робіт. Таблиця 3.1.2. Виконання норм виробітку робітниками відрядниками (%) Показники 2008рік 2009 рік 2010 рік
Робітники відрядники, всього 108,5 109,0 109,5
в т.ч. на лісосічних роботах 109,0 108,9 109,1
на вивезенні деревини 108,8 108,6 108,8
на складських роботах 109,0 109,3 109,5
на переробці деревини 107,6 105,1 106,0
на лісокультурних роботах 103,1 104,7 105,4
Питома вага тарифу у заробітній платі 70,1 67,1 65
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров”я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природнього середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) адміністрація може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більше як шість місяців. Працівникам, направленим на виконання лісогосподарських і лісозаготівельних робіт, а також на курси підвищення кваліфікації, при неможливості їх повернення до місця постійного проживання, виплачуються добові. На підприємстві введені ще такі заохочувальні заходи, які підвищують продуктивність праці та якість продукції: премія за експортну продуцію; премія за перевиконання плану вивезення деревини (за кожні додаткові 40 кбм. деревини – 10 % до відрядного заробітку); винагорода за підсумками роботи за рік та за вислугу років. Премія нараховується при таких обов’язкових умовах: дотримання технологічного процесу лісосічних та нижньоскладських робіт; якість виробленої продукції повинна відповідати встановленим стандартам. Конкретні умови, розміри і порядок нарахування премії встановлені у відповідних положення колективного договору. Щомісячно плановим відділом здійснюється контроль за виконанням норм трудових затрат по матеріалам первинного обліку та обговорюється на нарадах в лісгоспі. Пропонується аналізувати стан нормування праці для підвищення ефективності виробництва кожному керівнику підрозділів та лісничим. Всі заходи, які проводяться щодо нормування праці в Зарічненському лісгоспі проводяться з метою раціонального використання деревини, підвищення якості продукції та її попиту, дотримання технологічного процесу заготівлі та підвищенню продуктивності праці, а також утримання нормованої чисельності працюючих До пропозиції щодо переорганізації лісогосподарської галузі можна віднести наступні заходи: Працівників державної лісової охорони віднести до категорії державних службовців. Створити окрему структуру, яка буде займатись лісопромисловою діяльністю, з цією метою збільшити бюджетне фінансування лісового господарства, чим розмежувати лісогосподарську діяльність від лісопромислової. Максимально вивільнити працівників лісової охорони від невластивих їм робіт.З цією метою розробити схему можливості аукціону на продаж лісосік на пні на тендерній основі. Даними заходами можна частково ліквідувати дефіцит бюджетного фінансування на розвиток лісового господарства. Відновити дію постанови Кабінету Міністрів України про стимулювання працівників лісової охорони за складені протоколи лісопорушення виходячи від суми збитків нанесених лісовому господарству. 3.2. Аналіз основних фондів підприємства Основні виробничі фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства. Насамперед від рівня використання основних виробничих фондів підприємства залежить обсяг виробництва продукції, який обумовлює результати показників господарської діяльності підприємства: собівартість продукції, продуктивність праці, прибуток тощо. Показник наявності основних виробничих фондів. Наявність основних виробничих фондів на початок року характеризується первісною вартістю, що становить 3722,8 тис. грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою: Бвк = Бвп + Бвнадх - Бввиб , де Бвк – балансова вартість ОВФ на кінець періоду, Бвп – балансова вартість ОВФ на початок періоду, Бвнадх – балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство, Бввиб – балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства. Тоді, Бвк = 3722,8 +462,0-100,9=4083,9 тис. грн.(2009) Бвк =4083,9+233,0-26,3=4290,6 тис. грн.(2010) Балансова вартість ОВФ на кінець періоду більша балансової вартості ОВФ на початок періоду, що свідчить про їх нарощування, розширене відтворення. Середня вартість основних виробничих фондів на підприємстві становитиме: Бвсер = (4083,9+3722,8)/2=3903,35 тис. грн.(2009) Бвсер = (4083,9+4290,6)/2=4187,25 тис. грн.(2010) Показник технологічної структури основних виробничих фондів – відсоткове співвідношення активної і пасивної частини ОВФ у їх загальній вартості. Вартість активної частини ОВФ складає 2009 – 1172,8 тис. грн., 2010 – 1444,2. Тоді вартість пасивної частини становитиме: 2008 – 2550 тис. грн., 2010 – 2639,7 тис. грн. Тобто частка вартості активної частини ОВФ у їх загальній вартості – 31,5%, пасивної частини – 68,5% (2009). Аналізуючи дану технологічну структуру основних виробничих фондів можна стверджувати, що вона недосконала і не забезпечує їх ефективне використання. Пасивна частина основних виробничих фондів даного підприємства значно перевищує активну. Тому даному підприємству варто удосконалити технологічну структуру основних виробничих фондів, забезпечивши збільшення активної частини. Адже чим вища питома вага активної частини у структурі основних виробничих фондів, тим більш ефективно вони використовуються, тим вищі обсяги робіт виконуються. Саме активна частина виробничих фондів визначає виробничу потужність підприємства і її величина безпосередньо впливає на обсяги виробництва продукції або виконання робіт. Коефіцієнт зносу (Кзн) характеризує ступінь зносу ОФ. Він визначається за формулою: Кзн = (Зн / Бвп = (Бвп – Бвз)/Бвп =(3722,8-1516,4)/3722,8=0,59(2009) =(4083,9-1656,7)/4083,9=0,59(2010) Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 59%, тобто вони вже перенесли 59% своєї вартості на новостворену продукцію. Коефіцієнт придатності (Кпр) ОФ як економічна категорія характеризує, ступінь придатності ОВФ, показує яку частку складає їх залишкова вартість від первісної вартості: Кпр=Бвз/Бвп Кпр=1516,4/3722,8=0,41(2009) Кпр=1656,7/4083,9=0,41(2010) Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 41% від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних фондів на 41%. Аналізуючи два попередні показники, можна сказати, що у процесі виробничого споживання більша частина вартості основних виробничих фондів уже перенесена на новостворену продукцію (виконану роботу). Отже, дане підприємство має не досить нові і вже зношені ОВФ, на що вказує великий ступінь їх зносу. Це негативно впливає на роботу підприємства. Тому необхідно інтенсивніше оновлювати основні фонди. Коефіцієнт вибуття (Квиб) показує, яка частка ОФ, що була на балансі підприємства на початок періоду вибула за певний період: Квиб = Бввиб / Бвп ; Квиб =100,9/3722,8=0,027(2009) Квиб =26,3/4083,9=0,006(2010) Дані цифри свідчать про те, що 2,7% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, припинили функціонування і вибули в наслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха. Дане значення коефіцієнта вибуття є недостатнім для даного підприємства. Це негативно позначається на роботі підприємства, адже не забезпечується необхідна заміна зношених основних фондів. Підприємству потрібно прагнути щоб коефіцієнт вибуття наближався до річного зносу ОВФ. Коефіцієнт надходження (Кнадх) показує частку ОФ, що поступили на підприємство (нові фонди та фонди, що були в експлуатації) у первісній вартості ОФ: Кнадх = Бвнадх/Бвп ; Кнадх= 462,0/3722,8=0,12(2009) Кнадх= 233,0/4083,9=0,06(2010) Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 6% (від загальної кількості) основних виробничих фондів. Надходження ОВФ переважає їх вибуття, а це, в свою чергу, вказує на певне нарощування ОВФ на підприємстві, що створює умови для підвищення ефективності виробництва. Так як коефіцієнти надходження і вибуття відрізняються незначно (12% і 2,7% відповідно), то можна сказати, що рух ОВФ відбувається узгоджено. Коефіцієнт оновлення (Кон) показує частку нових основних фондів, які поступили на підприємство: Кон = Бвн / Бвк ; Кон=379/4083,9=0,09(2009) Кон=205,8/4290,6=0,04(2010) Цей коефіцієнт показує, що на баланс підприємства поступило 4% нових основних виробничих фондів. Цей показник не є оптимальним і не забезпечує ефективного функціонування підприємства. Потрібно збільшити коефіцієнт оновлення до значення коефіцієнта надходження і коефіцієнта вибуття. Це дасть змогу підвищити ефективність виробництва за рахунок більшої їх продуктивності. Тривалість обороту основних фондів характеризує термін відшкодування ОВФ за вартістю в розмірах, що забезпечують їх просте відтворення, тобто характеризує тривалість процесу обороту вартості ОВФ від моменту вступу їх у виробничу сферу до моменту їх повного зношування і заміни новими: Тоб = Бв/Ар = Бв/(Бв*а) Тоб = 3722,8/194,2 = 19,2 років(2009) Тоб = 4083/241,9 = 16,9 років(2010) Отже, тривалість обороту ОВФ становить 16,9 років. За цей період необхідно повністю замінити зношені ОВФ новими. Коефіцієнт оборотності характеризує частку вартості ОВФ, яка переноситься на новостворену продукцію по відношенню до балансової вартості ОВФ: Коб = Ар / Бв Коб=194,2/3722,8=0,052(2009) Коб=241,9/4083,9=0,059 (2010) Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 5,9 % вартості ОВФ, яка спожита у процесі виробництва за рік. Фондозабезпеченість виробництва (Фз) характеризує забезпеченість або потребу підприємства в ОВФ для виробництва одиниці продукції. Визначається як відношення балансової вартості ОВФ підприємства (Бв) до обсягу виробленої продукції (О): Фз = Бв / О Фз= 3722,8 / 4939,4 =0,75 грн./грн.(2009) Фз= 4083,9/5775,5 =0,71 грн./грн.(2010) Фондозабезпеченість даного підприємства досить висока. Для виробництва продукції вартістю 1 грн. використовуються основні виробничі фонди вартістю 0,71грн. Це позитивний момент, адже висока фондозабезпеченість сприяє зростанню собівартості одиниці продукції за рахунок високої частки у ній амортизаційних відрахувань. Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів: визначається відношенням вартості валової продукції до річної суми амортизаційних відрахувань. Він характеризує ефективність використання ОВФ з врахуванням їх оборотності. Квс = О / Ар, Квс = 4939,4 /194,2 = 25,4(2009) Квс = 5775,5 /241,9 = 23,8(2010) На одну гривню річних амортизаційних відрахувань припадає 23,8 гривень виготовленої продукції. Зростання даного показника дозволить підвищити ефективність виробництва за рахунок зменшення частки амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних основних виробничих фондів на підприємстві. Таким чином, поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році. 3.3. Аналіз оборотних коштів підприємства Оборотні засоби на даному підприємстві використовується не досить ефективно. На даний час витрати палива на 1 м3 вивезеної деревини - 4.79л. Це пов’язано з тим, що використання транспорту знаходиться на низькому рівні. Коефіцієнт використання складає лише 0.42, по лісовозних машинах – 0.36. Коефіцієнт готовності автотранспорту, що задіяний на лісовивозці вцілому по АТЦ складає 0.78, лісовозів – 0.81. Це пов’язано з низькою організацією праці, простоями на ремонті автотранспорту (великий коефіцієнт зносу транспорту). Кількість рейсів на одну машинозміну низька і складає 1.48, по ЛТ – 1.71. Низьке навантаження на рейс – в загальному по автотранспорту, який залучений до вивезення деревини, становить – 10,9 м3 по лісовозних машинах – 12.4 м3, що підвищує витрати на вивезення 1 кбм. деревини. Середня відстань вивозки на час перевірки складає 50,1 км. Великі затрати на запасні частини, що пов’язано з фізичним зносом автотранспорту. Плани по виробництву заготовок пиляних не виконуються. Так, за 2009 рік план виробництва – 3470 м3, а факт – 2922 м3, виконання плану складає 84 %; за І квартал 2010 року план – 1020 м3, факт – 833 м3, виконання – 82 %. Причиною недовиконання планів є простої цеху в зв’язку з ремонтами та перебоями в постачанні сировини. Є випадки надходження сировини від лісництв, яка не відповідає оптимальним розмірам для виробництва заготовок. При переробці такої сировини збільшуються норми використання, що значно знижує рентабельність переробки. Начальнику цеха та майстрам необхідно встановити жорсткий котроль за надходженням сировини та особисту відповідальність лісничих за випадки відгрузки балансів, що не відповідають розмірам. Виробничі запаси у 2009 році становили 671,5 тис. грн., що на 30% більше у порівнянні з минулим періодом. Станом на ІІ квартал 2010 року запаси складають 508,1 тис. грн. 4. Аналіз витрат Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов(язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 16 „Витрати”. У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Це відповідає принципу відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Аналіз витрат дозволяє не лише оптимізувати функціонування підприємства в умовах ринкової економіки, а й актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінно поліпшує управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції, а відтак при зменшенню обсягу витрат збільшуються доходи. Аналіз витрат за статтями калькуляції Собівартість одиниці продукції відображається в калькуляції. Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляцію складають на продукцію основного і допоміжного виробництва щомісячно, за квартал, за рік, за цільовим призначенням. Калькуляція здійснюється за галузевими методичними рекомендаціями з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції, які затверджуються міністерством економіки. Перелік статей калькуляції залежить від профілю виробництва чи підприємства, його спеціалізації, характеру виробленої продукції, різноманітності технологічних процесів, ступеня економічної однорідності витрат і визначається галузевими інструкціями. В господарській практиці застосовують різні методи калькулювання, але передусім розрізняють калькулювання за повними і неповними витратами. Калькулювання за повними витратами передбачає, що всі витрати пов(язані з виробництвом і продажем продукції включаються в калькуляцію. Практика калькуляції за неповними витратами передбачає, що в калькуляцію включаються не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частина непрямих витрат (адміністративних і витрат на збут) не включається в собівартість продукції, а в процесі визначення прибутку відраховуються безпосередньо із виручки. Класичним методом калькулювання за неповними витратами є метод „direct-cost”, коли на собівартість окремих виробів відносяться лише прямі витрати , а непрямі витрати відносяться на витрати періоду. Витрати за статтями калькуляції – це витрати за окремими видами виробів. Метою калькулювання продукції є одержання інформації щодо собівартості одиниці продукції для ціноутворення, контролю витрат, обліку матеріальних цінностей та складання Звіту про фінансові результати. Групування витрат за статтями калькуляції використовується для розподілу витрат за видами, що дозволяє контролювати витрати з точки зору їх призначення. Таблиця 4.1 Типова номенклатура статей калькуляції за повними витратами Статті калькуляції Методика обчислення статтей калькуляції
1. Сировина і матеріали Містить витрати на сировину, основні і допоміжні матеріали, покупні вироби та напівфабрикатів, які можна обчислити безпосередньо на одиницю продукції виходячи з норм їх витрат і цін з урахуванням ТЗВ (вони додаються) та відходів за ціною їх можливого продажу (вони віднімаються).
2. Енергія технологічна Включає витрати на енергію (паливо, електроенергію, газ), яка безпосередньо використовується у технологічному процесі. Обчислюється за нормами витрат і тарифами на електроенергію
3. Основна заробітна плата виробничих робітників Включає оплату праці робітників безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі вузли.
4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників Оплата відпусток часу виконання державних обов(язків, доплати за виконання додаткових функцій. Обчислюється у відсотках від основної заробітної плати виробничих робітників
5. Відрахування на соціальні потреби виробничих робітників Обчислюється у відсотках від суми основної і додаткової заробітної плати
6. Витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання Комплексні, тому що охоплюють витрати живої і уречевленої праці, а саме амортизацію машин і устаткування, витрати на паливо і електроенергію цих засобів праці, витрати на технологічний інструмент, витрати на поточний і капітальний ремонт, оплата праці з відрахуванням на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини. На ці витрати складається кошторис для кожного цеху на рік або квартал. На одиницю того чи іншого виду продукції ці витрати розподіляються пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.
7. Загальновиробничі або адміністративні витрати Це витрати на управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробничого підрозділу. Сюди включаються витрати на заробітну плату з відрахуванням на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу; амортизація будівель і споруд загальновиробничого призначення, тощо.
8. Загальногосподарські витрати Такі ж самі як і загальновиробничі, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в ці витрати включаються витрати на відрядження, витрати на підготовку кадрів, страхування майна, банківське обслуговування, платежі за забруднення навколишнього середовища та обов(язкові інші платежі.
9. Витрати на підготовку і освоєння виробництва Містить витрати на освоєння нових виробничих об(єктів (пускові), витрати на підготовку та освоєння нової продукції, підготовчі роботи у видобувній промисловості.
10. Позавиробничі витрати Охоплює витрати на вивчення ринку, рекламу продукції та її реалізацію. Ті витрати, які є непрямими, розподіляються між виробами пропорційно виробничій собівартості.
Згідно П(С)БО 16 до складу прямих витрат включаються перші 6 статтей калькуляції за повними витратами, інші 4 статті – це непрямі витрати. Також розрізняють такі види калькуляцій: Планові – складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу і використовують як вихідні дані при встановленні цін; Кошторисні – стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін; Нормативні – складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва і робочого часу; Звітні – за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, необхідні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат; Калькуляції складають на кожному підприємстві за встановленим переліком статей витрат. Розрізняють також цехову (перші 7 статей), виробничу (охоплює 9 статей), повну (всі 10 статей), технологічну (перші 6 статей включно) і галузеву калькуляції собівартості. Аналіз собівартості виробленої продукції за калькуляційними статтями витрат є важливим аспектом оцінки результатів роботи підприємства, спрямованої на мінімізацію витрат на виробництво і реалізацію продукції. Аналіз економічних елементів витрат Елемент витрат – це сукупність економічно-однорідних витрат. Щодо групування видів витрат за економічними елементами, то витрати операційної діяльності групуються за наступними економічними елементами: Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші операційні витрати Групування витрат за елементами дозволяє отримати інформацію про величину витрат в залежності від їх економічного змісту. Таблично інформація має наступний вигляд: Таблиця 4.2 Групування витрат за елементами Елемент витрат Групи витрат за елементами
Матеріальні витрати Витрати сировини і матеріалів; Витрати купованих напівфабрикатів та комплектуючих; Витрати палива та електроенергії; Витрати тари і тарних матеріалів; Витрати будівельних матеріалів; Витрати запасних частин; Витрати матеріалів сільськогосподарського виробництва; Витрати товарів; Інші матеріальні витрати.
Витрати на оплату праці Виплата за окладами і тарифами; Премії та заохочення; Компенсаційні виплати; Оплата відпусток; Оплата іншого невідпрацьованого часу; Інші витрати на оплату праці.
Відрахування на соціальні заходи Відрахування на пенсійне забезпечення; Відрахування на соціальне забезпечення; Страхування на випадок безробіття; Відрахування на індивідуальне страхування.
Амортизація Амортизація основних засобів; Амортизація інших необоротних матеріальних активів; Амортизація нематеріальних активів.
Інші операційні витрати Вартість робіт, послуг сторонніх підприємств (зв’язок, розрахунково-касове обслуговування), сума податків, зборів, обов(язкових платежів (крім податків на прибуток), втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінка активів, сума фінансових санкцій, а також інші операційні витрати, що не увійшли до складу попередніх елементів витрат.
Отже, джерелом для аналізу інших операційних витрат на ДП ”Зарічненський лісгосп” є „Звіт про основні показники діяльності підприємства” Форма № 1-підприємництво (коротка) з 2008 по 2010 рік. Інформація наведена у таблиці 4.3. Таблиця 4.3 Аналіз структури і динаміки економічних елементів операційних витрат Показник 2008 2009 2010 Абсолютне відхилення, ± Темп росту, %
1 2 3 4 5 6 7 8
1 Матеріальні витрати 464,8 500,5 525,8 35,7 25,3 107,68 105,05
1.1 у % до всього 53,72 65,67 67,82 11,95 2,15 - -
2. Витрати на оплату праці 164,6 162,2 153,4 -2,4 -8,8 98,91 94,57
2.1 у % до всього 19,02 21,28 19,79 2,26 -1,49 - -
3. Відрахування на соціальні заходи 59,4 58,4 55,7 -1,0 -2,7 98,32 95,38
3.1 у % до всього 6,87 7,66 7,18 0,79 -0,48 - -
4. Амортизація 11,9 10,8 9,2 -1,1 -1,6 90,76 85,2
4.1 у % до всього 1,38 1,42 1,19 0,04 -0,23 - -
5. Інші операційні витрати 164,5 30,3 31,2 -134,2 0,9 18,42 102,97
5.1 у % до всього 19,01 3,97 4,02 -15,04 0,05 - -
Всього витрати на виробництво продукції 865,2 762,2 775,3 -103,0 13,1 88,1 101,72
Розпочати аналіз структури і динаміки операційних витрат слід з питомої ваги окремих елементів витрат. Отже, найбільшу питому вагу виробничих витрат займають матеріальні витрати, далі, у сторону зменшення питомих ваг, йдуть витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація і інші операційні витрати. Відносно аналізу матеріальних витрат, то спостерігається стійка тенденція до їх зростання, оскільки у 2008 році вони становили 464,8 тис.грн., у 2009 порівняно з 2008 зросли на 35,7 тис.грн (7,68 %) і склали 500,5 тис.грн., а у 2010 порівняно з 2009 роком також зросли на 25,3 тис.грн (5,05 %) і становили 525,8 тис.грн. Оскільки матеріальні витрати є прямим відображенням витрат на виробництво продукції, тому доцільно буде провести їх детальний аналіз відразу після характеристики інших елементів виробничих операційних витрат Аналіз витрат на оплату праці відображає стійку тенденцію до зниження загального фонду оплати праці, оскільки у 2008 році він становив 164,4 тис.грн., у 2009 році порівняно з 2008 роком зменшився на 2,4 тис.грн. (1,09 %) і становив 162,2 тис.грн., а у 2010 році він зменшився на 8,8 тис.грн.(5,43 %) і склав 153,4 тис.грн. Якщо врахувати постійне зростання суми законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, то зниження витрат на оплату праці може бути викликане як зменшенням середньо-спискової чисельності працівників, так і зменшення фонду додаткової заробітної плати, до якої входять суми винагород, премій, компенсаційних виплат тощо. Відрахування на соціальні прямо пропорційно залежать від витрат на оплату праці, оскільки нараховуються у певних % від Фонду оплати праці, тому очевидно, що із зменшенням витрат на оплату праці, зменшились аналізовані витрати на соціальні заходи. Зокрема загалом у 2010 році порівняно з 2009 роком вони зменшились на 1тис.грн.(1,68 %), і склали 58,4 тис.грн., а у 2008 році вони зменшились на 2,7 тис.грн (5,62 %) і становили 55,7 тис.грн Щодо амортизаційних відрахувань, то як показують дані таблиці, на ДП "Зарічненський лісгосп" спостерігається стійка тенденція до зниження витрат на амортизацію, зокрема у 2008 році амортизаційні відрахування складали 11,9 тис.грн., у 2009 році порівняно з 2008 вони зменшились на 1,1 тис.грн (9,24 %) та склали 10,8 тис.грн., а у 2010 році їх сума була найменшою – 9,2 тис.грн. і порівняно з 2009 роком знизилась на 1,6 тис.грн (14,8 %). Зниження витрат на амортизацію можна пояснити тим, що по більшій частині об’єктів згідно наказу про облікову політику ТОВ „ДЕВІЕ”, застосовує кумулятивний метод нарахування амортизації і метод зменшення залишкової вартості. Відповідно до цих методів, амортизаційні відрахування щорічно зменшуються до кінця строку корисного використання, а отже це і є основним чинником зменшення витрат на амортизацію за аналізований період. Щодо аналізу інших операційних витрат, то найбільшими вони були у 2008 році і становили 164,5 тис.грн., на що могли вплинути великі обсяги витрат на оплату послуг виконаних сторонніми організаціями, витрати на відрядження чи орендна плата. У 2009 році порівняно з 2008 роком інші операційні витрати суттєво знизились на 134,2 тис.грн (81,58 %) і становили 30,3 тис.грн., знизилася і їх питома вага, оскільки у 2008 році їх питома вага у загальному обсязі витрат виробництва була 19,01 %, а у 2009 – 3,97 %. У 2010 році порівняно з 2009, вони фактично не змінилися як у питомій вазі до витрат виробництва, так і щодо суми і становили 31,2 тис.грн. Отже, згідно зазначення важливості проведення аналізу окремо матеріальних витрат, то джерелом для аналізу також є „Звіт про основні показники діяльності підприємства” Форма № 1-підприємництво (коротка) за 2008, 2009 і 2010 роки. Інформація представлена в таблиці 4.4. Таблиця 4.4 Аналіз структури і динаміки матеріальних витрат Показник 2008 2009 2010 Абсолютне відхилення, ± Темп росту, %
1 2 3 4 5 6 7 8
1. Витрати на енергію 20,3 22,0 21,6 1,7 -0,4 108,37 98,18
1.1 у % до всього 4,37 4,4 4,11 0,03 -0,29 - -
2. Витрати на паливо 17,9 21,7 30,3 3,8 8,6 121,23 139,63
2.1 у % до всього 3,85 4,33 5,76 0,48 1,43 - -
3. Інші матеріальні витрати (сировина, матеріали, запасні частини і т.д.) 426,6 456,8 473,9 30,2 17,1 107,8 103,74
3.1 у % до всього 91,78 91,27 90,13 -0,51 -1,14 - -
Всього матеріальні витрати 464,8 500,5 525,8 35,7 25,3 107,68 105,05
Отже, як показують дані таблиці, найбільшу питому вагу матеріальних займають витрати сировини, матеріалів, запасних частин, а також інші подібні витрати, зокрема у 2008 році їх питома вага складала 91,78 %, у 2009 році – 91,27 %, а у 2010 вона зменшилась на 1,14 % і склала 90,13 %, а витрати на паливо та на енергію загалом займають приблизно однакову питому вагу у загальному обсязі матеріальних витрат і в сукупному значенні складають приблизно 9 % від загальних витрат. Якщо говорити про цифрові дані аналізованих витрат сировини і матеріалів, то у 2008 році вони становили 426,6 тис.грн., у 2009 і 2010 роках вони зросли і склали відповідно 456,8 і 473,9 тис.грн. Витрати на паливо у 2008 році становили 17,9 тис.грн., у 2009 році вони збільшились і склали 21,7 тис.грн., у 2010 році їх обсяг був найбільшим за весь аналізований період і склав 30,3 тис.грн., фактично це можна пояснити постійними збільшенням цін на паливно-мастильні матеріали і особливо паливною кризою у 2010 році. Витрати на енергію як у питомій вазі, так і у сумі залишалися фактично на одному рівні. У 2009 році порівняно з 2008 вони зросли на 8,37 % і склали 22 тис.грн., а у 2010 році на 1,82 % зменшились і становили 21,6 тис.грн. Загалом можна сказати, що спостерігається стійка тенденція до зростання матеріальних витрат, оскільки у 2009 році порівняно з 2008 вони зросли на 35,7 тис.грн., а у 2010 на 25,3 тис.грн. У нашому випадку зростання матеріальних витрат було викликане зростанням витрат на паливо та витрат на сировину і основні матеріали, необхідних для здійснення виробничого процесу, оскільки і в абсолютному і у відносному значенні дані витрати постійно зростали. Таке зростання могло бути викликане як збільшенням обсягів виробництва, так і зміною ситуації на ринку, тобто подорожчанням матеріалів, сировини, запасних частин, палива тощо. 5. Аналіз фінансових результатів Дохід – це збільшення активу або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Джерелом для аналізу доходів є Звіт про фінансові результати за 2008, 2009 і 2010 роки. Оскільки ДП „Зарічненський лісгосп” відноситься до суб’єктів малого підприємництва, тому складає скорочену форму № 2, де передбачено такі статті доходів: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; інші звичайні доходи; надзвичайні доходи; і разом чисті доходи. Відповідно до заповненої звітності, „Зарічненський лісгосп” фактично відображає лише доходи (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), чисті доходи (виручку) і суму разом чистих доходів, яка дорівнює чистим доходам (виручці), оскільки інших операційних, інших звичайних і надзвичайних доходів підприємство не отримує. Тому аналіз доходів (табл. 5.1), які формують чистий прибуток підприємства буде дещо спрощений за кількістю показників. Таблиця 5.1 Аналіз формування чистого прибутку, тис. грн. Показники
2008р.
2009 р.
2010 р. Абсолютне відхилення, ± Темп росту, %
2009 2008 2010 2009 2009 2008 2010 2009
Дохід (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) 1356,2 1300,7 2049,0 -55,5 748,3 95,9 157,5
Разом доходи 1159,7 1156 1774 -3,7 618 99,6 153,4
Разом витрати 1158,2 1201,4 1661 43,2 459,6 103,7 138,2
Чистий: прибуток 1,5
113 -43,9 67,6 - -
збиток
45,4
Відповідно до наведеної інформації, можна зробити висновок, що найбільшим прибуток був у 2010 році, тоді ж була найбільшою виручка і сума усіх доходів, які повністю покривали понесені витрати. Не можна від слідкувати динаміку зміни даного показника, оскільки у 2008р. дохід від реалізації склав 1159,7 тис.грн., а у 2009 році: дохід від реалізації зменшилася на 3,7 тис.грн і склала 1156 тис.грн, відповідно зменшилася сума загального чистого доходу на 43,9 тис. грн, який становив 1,5тис.грн., а збільшення загальної суми витрат на 43,2 тис.грн, які становили 1201,4 тис.грн не було в потрібному обсязі для того, щоб принаймі підприємство було на рівні беззбитковості. Таким чином перевищення витрат над доходами спричинило фінансовий результат – збиток у сумі 45,4 тис.грн., що для підприємства є досить негативним явищем. У 2010 році порівняно із 2009 роком усі показники, що формують чистий прибуток зросли. Зокрема дохід (виручка) від реалізації становила 2049,0 тис.грн., а загальний чистий дохід склав 1774 тис.грн., що на 113 тис.грн більше ніж сума здійснених за цей період загальних витрат. Загалом важко оцінювати фінансові результати підприємства, оскільки не має чіткої тенденції зміни сум чистого прибутку або ж збитку, а тому доцільніше провести аналіз прибутковості (рентабельності) підприємства відносно інших показників. Висновки Основним завданням лісогосподарської діяльності ДП "Зарічненський лісгосп", є вирощування цінних деревних порід і формування з них лісонасаджень. Юридична адреса підприємства: Рівненська обл., смт. Зарічне, вул. Центральна, 78. Управління держлісгоспом здійснює директор, який є одночасно за посадою державним інспектором по контролю за станом використання, охороною і захистом лісів. Директор самостійно вирішує питання діяльності держлісгоспу, за винятком тих, які віднесені статутом до компетенції Державного комітету лісового господарства України. Директор несе повну відповідальність за стан і діяльність держлісгоспу, розпоряджається коштами і майном відповідно до чинного законодавства, діє без довіреності від імені Держлісгоспу, представляє його у всіх установах та організаціях, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки, несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів. За результатами роботи за 2009 рік нарахована виручка від реалізації продукції на суму 9451,7 тис. грн., що на 1979,8 тис. грн. або 20,95% більше в 2008 році і на 3595,2 тис. грн. (38,04%) ніж в 2009 році, яка призвела до зростання валового прибутку. Основними причинами зменшення прибутку: підвищення послуг залізниці по перевезенні лісопродукції, зростання цін на пальне та запасні частини, підвищення рівня заробітної плати з нарахуваннями. Основні проблеми галузі: Раціональне використання земель лісового фонду; Охорона лісів від незаконних порубів, пожарів, випасання худоби в заборонених місцях; Якісна розробка деревини; Переробка низько товарної деревини на місці; Виробництво товарів народного споживання з відходів деревини. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Статут Державного підприємства „Зарічненське Лісове господарство”. – смт. Зарічне, 2009 р. 2. Економіко-організаційна характеристика Зарічненського держлісгоспу. – смт Зарічне, 2010 р. 3. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.6 "Академвидав", 2007. –416 с. 4. Шегда А. В. Менеджмент: Навч. посіб. – К.: т-во "Знання", КОО, 2006. – 583 с. 5. Економічний аналіз / За ред. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2007. – 196с. 6. Форма №1 „Баланс”. 7. Форма №2 „Звіт про фінансові результати”. 8. Форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”. 9. Форма №4 „Звіт про власний капітал”. 10. Примітки до річної фінансової звітності. 11. Форми 1-ПВ, 3-ПВ „Звіт з праці”. 12. Форма 1-підприємництво „Звіт про основні показники діяльності підприємства”. 13. Планові та звітні калькуляції підприємства. 14. Статут підприємства. 15. Штатний розпис підприємства.
