ТОВАРОЗНАВСТВО, -а, с. Сукупність знань про товар як предмет торгівлі, про його властивості, сорти і споживне значення. ТОВАР1, -у, ч. 1. тільки одн., ек. Признач. для обміну продукт праці, що має споживну вартість і вартість (див. вартість 3). 2. Будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу. // Все те, що становить предмет торгівлі. // тільки одн., заст., жарт. У народних обрядах сватання – про дівчину. <> Живий товар – про людей, якими торгували й торгують (рабів, невільників-полонених, кріпаків та ін.). 3. мн. товари. Матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. <> Біржовий товар – товар, який служить об'єктом біржової торгівлі, напр., зерно, метал. Контрабандний товар – товар, що незаконно переміщується через державний кордон з приховуванням від митного контролю. Пакотильні товари – товари низького ґатунку. Підакцизні товари – товари, з яких законодавчо справляється акцизний збір. Продовольчі товари (продтовари) – продукти харчування, напої і т. п. Промислові товари (промтовари) – одяг, взуття, побутова техніка тощо; товари широкого вжитку. Проміжний товар – товар, який використовується не для кінцевого споживання, а для подальшого виробництва товарів і послуг; вартість таких товарів включається у вартість кінцевого продукту, але не включається у ВНП. Реальний товар – товар з негайною поставкою, наявний на складі, або з поставкою в майбутньому, що має індивідуальні властивості, якості, на відміну від абстрактного товару у вигляді, наприклад, ф'ючерсів, позбавлених індивідуальних властивостей. Стратегічний товар – товар, експорт якого забороняється, обмежується або контролюється з метою запобігання шкоди національній безпеці країни – власника товару. Супутні товари – товари, що доповнюють основний, що утворюють разом з ним єдиний комплект. Товари пасивного попиту – товари, про які споживач взагалі не знає, або знає, але поки не замислюється про їх купівлю. Товари першої необхідності – товари, споживання яких істотно не змінюється при зміні доходу. Товари повсякденного попиту – товари, які регулярно використовуються в особистому, сімейному споживанні і задоволенні потреб. Товари попереднього вибору – товари, які купуються після оцінювання асортиментів, порівняння з аналогами по якості та ціні, з урахуванням даних про виробника, а також на основі реального досвіду користування цими або аналогічними товарами; до них відносяться, як правило, товари тривалого користування. Товари широкого вжитку – споживчі товари, що використовуються населенням у побуті, у повсякденному житті. Уцінений товар – знижений у початковій ціні товар. Ходовий товар – товар, який користується великим попитом. Штучний товар – товар, який продається у роздріб. 4. тільки одн. У шевській, чоботарській справі – готова шкіра для виготовлення взуття. // Взагалі шкіра для виготовлення чогось. // Хутро, з якого шиють верхній одяг. ПОТРЕБА, -и, ж. 1. Необхідність у кому-, чому-небудь, що вимагає задоволення; потрібність. // Умови, які змушують до чогось, спричиняють щось. // перев. з інфін. Необхідність або бажання робити щось, діяти певним чином. 2. перев. мн. Те, без чого не можна обійтись; вимоги, які необхідно задовольнити. // Умови, необхідні для когось, чогось. Задовольняти потреби. <> Соціальні потреби – потреби, зумовлені суспільною природою людини: потреби в спілкуванні, обміні духовними здобутками, в праці, матеріальній підтримці. 3. заст. Бій, битва. Якість товару - це сукупність його властивостей і характеристик, які додають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби покупця. Якість містить у собі не всі властивості товару, а тільки ті, що пов'язані із задоволенням конкретних потреб відповідно до призначення товару. Крім споживчих властивостей, якість включає й інші властивості товару, які забезпечують задоволення потреб проектувальників, виробників, працівників сфери обігу, які мають відношення до товару. Товарна марка - це ім'я, термін, знак, символ, малюнок або їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів або послуг одного продавця або групи продавців і їх диференціації від товарів і послуг конкурентів. 9.3. Ергономічні вимоги до товару Ергономічність — це сукупність властивостей, які характеризують пристосованість конструкції товару до взаємодії зі споживачем (користувачем) з урахуванням фізико-біологічних особливостей людини. До головних умов раціонального ергономічного конструювання відносять обов’язковий облік специфічних компонентів системи «людина — техніка — середовище», що виявляються в процесі функціонування виробу. Такими особливостями вважають: вид виробу та особливості його роботи; своєрідність людського організму; умови навколишнього середовища. Однак для переважної більшості споживачів ергономічність будь-якого товару ототожнюється зі зручністю. Зручність використання можна визначити як сукупність усіх властивостей, що характеризують рівень комфортності у взаємодії людини з предметом. Як відомо, споживач передовсім звертає увагу саме на ті властивості виробу, що його цікавлять. Перевагу споживачі віддають корисним результатам, а не технічному процесу їх створення. Найпростіша утилітарна взаємодія людини з речами має місце за використання предметів особистого споживання — одягу, взуття тощо. Ці речі є немовби частиною самої людини, тому вони мусять мати конструкцію й форму, яка б відповідала її анатомії й фізіології. Отже, кожен товар особистого споживання треба оцінювати за мірою пристосованості до людини його корисних властивостей (рис. 74). Комплекс вимог до відносно простих виробів нескладний, але для сучасного технологічного обладнання, енергонасиченої побутової техніки обов’язковими ергономічними вимогами є: достатність робочого простору; раціональність розміщення та чіткість потрібних покажчиків; зручність нагляду за сигнальними пристроями; нормальний рівень природного та штучного освітлення (рис. 75). Рис. 74. Вимоги до товарів, що безпосередньо обслуговують споживача Рис. 75. Зв’язок людини з технічними товарами побутового призначення Особливості людського організму визначають можливос-ті й способи впливу людини на виріб під час його використання та технічного обслуговування. Проектуючи нові товари, виходять із розуміння того, що людина має комплекс фізіологічних, психологічних, антропометричних, біомеханічних характеристик (гігієнічні вимоги також можуть бути самостійним компонентом у системі «людина — техніка — середовище»). Особливе значення для створення зручної в експлуатації (комфортної) техніки має відповідність її параметрів основним антропометричним показникам людини (табл. 38). Таким чином, треба передбачити відповідність виробів санітарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини. Це стосується рівня освітлення, вологості, токсичності, шуму, вібрації тощо. Якісним рівнем освітленості вважають такий, що забезпечує безпомилкове зорове сприйняття необхідних процесів. Він визначається силою і контрастністю освітлення, кольором, браком засліплюючих спалахів. Фізіологічні вимоги скеровано на врахування фізіологічних властивостей людини й особливостей функціонування її органів чуття (зору, нюху, слуху, дотику). Проектуючи, наприклад, ручні та ножні органи управління автомобілем та іншою аналогічною технікою, треба виключити можливість безперервного напруження того самого м’яза водія протягом тривалого часу (статичне напруження). Антропометричні вимоги базуються на необхідності всебічного врахування в конструкції виробу зросту, маси, розміру людини та окремих частин її тіла. Наприклад, відповідність конструкції виробу зросту оператора та розподілу маси його тіла, а важелів управління — функціональній анатомії його руки. Поряд із цим біомеханічні вимоги сприяють створенню такого виробу, використання якого не призводить до зайвої втоми. Психологічні вимоги мають забезпечити можливість легкого і швидкого формування навичок використання виробу за призначенням. Детальнішу характеристику ергономічних показників якості подано в табл. 39. Ефективність взаємодії людини з різноманітною продукцією багато в чому залежить від стану навколишнього середовища. Особливо це стосується таких параметрів довкілля, як температура та вологість повітря, його розрідженість або запорошеність. Важливими ергономічними вимогами є також необхідність створення комфортного середовища для людини, що експлуатує (використовує) товар (табл. 40). Таблиця 38 ОСНОВНІ АНТРОПОМЕТРИЧНІ ДАНІ ЛЮДИНИ (у см) Позначення Найменування розміру Чоловік Жінка
B Висота рівня очей людини, котра стоїть 153 164 176 94 143 154 165 93
C Висота плеча людини, котра стоїть 134 144 154 82 124 134 144 81
D Висота ліктя над підлогою людини, котра стоїть 101 108 116 62 95 103 110 62
Е Висота коліна людини, котра стоїть 47 51 54 29 46 49 53 30
F Розмах рук 173 186 198 106 153 165 177 100
G Відстань від кінчиків пальців витягнутої руки до спини 80 86 92 49 66 71 76 43
H Довжина передпліччя і кисті зігнутої руки 44 48 51 27 40 43 46 26
І Ширина плечей 42 46 49 26 37 40 42 24
К Товщина тулубу 21 23 24 13 23 25 27 15
L Ширина стегна 29 32 34 18 32 34 37 21
M Висота голови над сидінням 83 90 95 51 78 84 90 51
N Рівень очей над сидінням 73 79 84 45 68 73 78 44
О Висота плечей над сидінням 55 60 63 34 50 54 58 33
Р Висота ліктя над сидінням 21 23 24 13 20 21,5 23 13
R Відстань від коліна людини, що сидить, до сідниці 57 61 65 35 52 56 60 34
S Довжина сидіння (нижньої частини стегна) 44 48 51 27 43 46 49 28
Т Висота сидіння над підлогою 42 45 49 26 40 43 46 25
U Висота стегна людини, що сидить 12 13 14 7,5 13 14 15 8,5
V Довжина стопи 25 27 29 15 23 25 27 15
X Ширина стопи 9,5 10 10,5 5,7 8,5 9 9,5 5,5
Y Довжина кисті 18 19 21 11 16 17,5 18,5 10,5
Z Висота кисті 9 9,5 10,5 5,5 7,5 8 8,5 4,8
* сантиметри. ** середньоквадратичне відхилення. Таблиця 39 ІЄРАРХІЧНА СТРУКТУРА ЕРГОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ТОВАРУ Групові показники Одиничні показники
Гігієнічні рівень освітленнярівень вентиляціїрівень температурирівень вологостірівень тискурівень напруги магнітного та електричного поліврівень запорошеностірівень радіаціїрівень токсичностірівень шумурівень вібраціїгравітаційні перевантаження та прискорення
Антропометричні відповідність виробу розмірам тіла людинивідповідність виробу формі тіла людинивідповідність виробу розподіленню маси людини
Фізіологічні та психофізіологічні відповідність силовим можливостямвідповідність швидкісним можливостямвідповідність енергетичним можливостямвідповідність зоровим можливостямвідповідність слуховим можливостямвідповідність дотиковим можливостямвідповідність смаковим і нюховим можливостям
Психологічні відповідність навичкамвідповідність можливостям сприйняття та засвоєння інформації
Таблиця 40 ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА РОБОЧОМУ МІСЦІ ЛЮДИНИ-ОПЕРАТОРА Стан середовища Особливості
Комфортне Стан середовища забезпечує оптимальну динаміку працездатності, добре самопочуття та збереження здоров’я людини-оператора
Відносно дискомфортне Стан середовища забезпечує належну працездатність і збереження здоров’я протягом певного часу, але спричиняє неприємні суб’єктивні відчуття та функціональні зміни, які, однак, не виходять за граничні норми
Екстремальне Стан середовища призводить до зниження працездатності людини-оператора і спричиняє функціональні зміни, які виходять за межі норми, але не спричиняють патологічних змін організму
Надекстремальне Стан середовища призводить до патологічних змін в організмі людини і неможливості виконання роботи
Отже, головною умовою раціонального ергономічного конструювання є обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина — техніка — середовище», що виявляються під час роботи виробів (рис. 76). До таких особливостей відносять: тип виробу й особливості його функціонування; особливості організму людини; умови довкілля. Рис. 76. Схема функціонування системи «людина — техніка — середовище» Головним результатом ефективного ергономічного конструювання слід уважати досягнення відповідного рівня комфортності — сукупності позитивних психологічних, психофізіологічних та фізіологічних відчуттів людини, що виникають у процесі її діяльності в разі контакту з навколишніми об’єктами і середовищем. У сучасному світі естетичний рівень, ергономічні та функціональні властивості товарів стають усе вагомішими чинниками їхньої конкурентоспроможності. Досягнення високого рівня та органічного поєднання цих властивостей забезпечується виконанням комплексу спеціальних художньо-конструкторських робіт, що здійснюються на етапах проектування та виготовлення товару. До складу технічного завдання (ТЗ) включають спеціальний підрозділ з вимогами до декоративно-конструкційних матеріалів, технології обробки, а також до ергономіки виробу. У технічній пропозиції на підставі аналізу різних варіантів вибирають основний варіант художньо-конструкторського, ергономічного та фактурно-кольорового вирішення. Його придатність оцінюють з допомогою спеціально створених художньо-конструктивних моделей та макетів. Основними видами художньо-конструкторських документів, що визначають ергономічні та естетичні властивості нових товарів, є: рисунок зовнішнього вигляду; ергономічна схема зі зв’язками елементів і параметрів системи «людина — виріб — середовище»; опис графічних елементів; карта фактурно-кольорового вирішення. У такій послідовності технічне конструювання створює матеріальну основу предмета, а дизайн формує цей предмет як споживчу цінність, тобто робить товар принадливим для покупця. Зрозуміло, що цього можна досягти лише за умови спільної праці конструкторів, дизайнерів та маркетологів. Проблеми комплексного регулювання питань, пов’язаних з формуванням нормативного забезпечення процесів проектування ергономічних технологічних систем, за умов глобалізації економічних відносин набувають надзвичайної актуальності. Сьогодні Україна бере активну участь у виконанні робіт із гармонізації вимог до ергономічності вітчизняної продукції і вимог міжнародних і регіональних стандартів, рекомендацій міжнародних організацій у галузі охорони праці і безпеки продукції. Нещодавно Радою голів урядів держав—учасниць СНГ схвалено Міждержавну програму з розроблення стандартів у галузі безпеки та охорони праці стосовно продукції за взаємними поставками на 2000—2005 роки. Таким чином, термін «дизайн» у його найпоширенішому розумінні використовується для позначення всієї сфери художнього конструювання. Він охоплює творчість художників-конструкторів (практику проектування), результати їхньої праці (вироби, що пройшли художньо-конструкторське розроблення — продукти дизайну), а також теорію художнього конструювання. Термінологічний словник ключових понять теми Антропометрія (від грец. antropos — людина, metron — міра) — один з основних методів дослідження в антропології, що полягає у вимірюваннях різних частин тіла людини. Виразність форми — відповідність зовнішнього вигляду призначенню і конструкції виробу, здатність форми створювати особливий емоційний настрій у людини, що відповідає типовій ситуації використання даного виробу. Гармонія (від грец. harmonia — зв’язок, стрункість цілого, узгодженість частин) — співрозмірність елементів, скоординованість форми частин виробу, узгодженість їхніх пластичних, кольорових і композиційних характеристик, загальна композиційна організація, що забезпечують досягнення цілісності виробу як об’єкта естетичного сприймання і оцінювання. Гармонія кольорів — сполучування кольорів з урахуванням усіх їхніх основних характеристик: кольорового тону, насиченості, форми і розмірів кольорових площин, їхнього взаєморозміщення в просторі. Декоративність (від лат. decor — прикрашаю) — властивість виробу, пов’язана з особливостями конфігурації його форми, силуету, а також кольору, фактури і текстури матеріалів, що сприяє підвищенню естетичного рівня предметно-просторового середовища, в якому він перебуває. Дизайн — комплексна науково-практична діяльність з формування гармонічного, естетично повноцінного середовища життєдіяльності людини і розроблення об’єктів матеріальної культури; самостійний вид художньої діяльності, внаслідок якої проектується об’єкт виробництва з певними естетичними властивостями. Дизайн-маркетинг — дизайнерське розроблення виробів, коли їхні дизайнові характеристики розглядають як основний чинник просування на ринку. Дизайн-маркетингове оцінювання — вид оцінювання продукції, коли її дизайнові та ринкові характеристики розглядають як комплекс взаємозалежних показників. Дизайн-маркетингові характеристики — властивості об’єкта дизайну, що відображають у сукупності та взаємозалежності рівень його споживчих якостей та можливості просування на ринку. Дизайн-програма — директивний адресний документ (з визначенням ресурсів, виконавців і термінів) щодо системного проектування комплексів складного обладнання і загальної естетичної організації виробничого середовища. Дизайн реклами — дизайнерське проектування, спрямоване на створювання рекламної продукції, формування рекламних стратегій. Ергатична система — система «людина — техніка — середовище», в якій людина є провідним функційним складником. Ергономіка — наука, яка вивчає діяльність людини або групи людей за умов сучасного виробництва, побуту, дозвілля з метою оптимізації знарядь праці, побутових товарів, умов праці тощо. Естетична цінність — відповідність окремого предмета або всього предметного середовища естетичним уявленням людей. Естетичність виробу — показник якості товару, що відображає його художню виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання. Зовнішній вигляд — візуально сприйнята форма виробу. Зовнішній вигляд є єдиним джерелом естетичної оцінки виробу в процесі його сприйняття. Комбінаторика — метод формоутворення, який ґрунтується на використанні варіантної зміни просторових структур задля досягнення необхідних експлуатаційних характеристик, гармонічної цілісності форми виробу, що підлягає розробленню. Композиція (від лат. compositio — складаю, складаю) — матеріально-просторове рішення виробу, процес гармонізації його форми, коли визначаються і доводяться до єдності всі характеристики форми: розміри, пропорції, ритмічна структура, фактура, колір та ін. Компонування (від лат. соmроnо — складаю) — процес пошуку найліпшого розміщення різних елементів виробу стосовно один одного. Образ (у дизайні) — уявлення, що постає у свідомості людини в процесі формування задуму дизайнерського вирішення, через яке виникає усвідомлення художньої цінності об’єкта дизайну. Об’єкт дизайну — предметно-просторове середовище і його елементи, що підлягають впливу дизайну. Оцінювання дизайн-маркетингове — вид оцінювання продукції, коли її дизайнові та ринкові характеристики визначають як комплекс взаємозалежних показників. Пластика — характеристика естетичності, що визначає красу взаємних переходів, об’ємів та обрисів, плавність і гнучкість елементів форми, упорядкованість графічних та зображальних елементів, колорит, декоративність, взаємозв’язок кольорових сполучень і використання декоративних властивостей матеріалів. Предмет дизайну — дизайнові характеристики об’єкта дизайну. Раціональність організації форми — характеристика естетичності, яка визначає міру відображення формою і конструктивним вирішенням продукції її головного призначення, функціональних показників, принципу дії та особливостей виготовлення. Середовище життєдіяльності людини — сукупність предметів, процесів, природних та техногенних чинників, які визначають умови життєдіяльності людини. Система «людина — техніка — середовище» — система, що містить складники, котрі взаємодіють: людину, технічні засоби діяльності і середовище, в якому реалізується діяльність людини. Стайлинг — дизайнерське розроблення зовнішнього вигляду виробу, яке не пов’язане зі зміною його функцій і не зачіпає його технічних або експлуатаційних характеристик. Тектонічність — характеристика конструкції та матеріалів, які становлять матеріальну структуру виробу. Технічна естетика — галузь наукових знань, яка вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонічного предметного середовища для забезпечення найліпших умов праці, побуту та відпочинку людей. Форма (від лат. forma — форма, вид, спосіб) — просторова побудова виробу як системи матеріальних відношень точок, ліній, граней, кутів, поверхонь, фігур, об’ємів, що мають певний розмір. Художнє конструювання — творча проектна діяльність, спрямована на приведення до одної системи функціональних і композиційних зв’язків предметних комплексів і окремих виробів, їхніх естетичних і експлуатаційних характеристик із метою вдосконалення навколишнього предметного середовища. Художньо-інформаційна виразність — рівень виявлення у зовнішній формі споживчої суті та призначення виробу, відповідність товару стилю та моді. Художня виразність — сукупність властивостей, які дають можливість відрізнити товар від багатьох подібних за зовнішньою формою. Цілісність композиції — показник якості, що визначає міру гармонічності поєднання сукупності таких властивостей виробу як об’ємно-просторова структура, її масштабна і пропорційна організованість, тектонічність, пластичність. СТАНДАРТИЗАЦІЯ, -ї, ж. 1. Встановлення єдиних норм і вимог на готову продукцію, напівфабрикати, сировину й матеріали. // Дотримання єдиних стабільних граматико-стилістичних норм у національній мові (перев. у науково-технічному та офіційно-діловому її стилях). // Запровадження єдиних типових форм організації, здійснення чого-небудь. 2. перен. Позбавлення кого-, чого-небудь індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності. Холодильне технологічне обладнання — споживачеві Холодильне технологічне обладнання — споживачеві Морозильна камера У харчовій та переробній промисловості й торговельній мережі України широко застосовують технологічне обладнання для охолодження і зберігання харчових продуктів і переробки сільгоспсировини. Якнайширше застосування воно має у молоко-, м’ясо-, птахо- і рибопереробній промисловості, у кондитерському та цукровому виробництві, під час виготовлення лікеро-горілчаних і пивобезалкогольних напоїв, соків, вин, шампанського, спирту, під час переробки овочів і фруктів. Окремий напрям застосування холодильного (охолоджувального) обладнання — торговельна галузь і громадське харчування, де його широко застосовують на складах, базах, овочесховищах, ресторанах, кафе, барах, їдальнях, буфетах та у різних продовольчих магазинах, павільйонах, кіосках та інших закладах роздрібної торгівлі. Укрінформайбільший досвід і традиції виробництва чи застосування у продукції, що випускається, холодильного технологічного обладнання для потреб вказаних галузей та напрямів мають машинобудівні підприємства, які входять до сфери діяльності Міністерства промислової політики України, серед яких слід виокремити такі: ВАТ “Рефма” (колишній завод “Мелітопольхолодмаш”), Запорізька обл., — різноманітні машини для молочнотоварних ферм, підприємств торгівлі та громадського харчування, стаціонарних холодильників, овочесховищ, залізничного транспорту і рибопромислових суден потужністю 3—35 кВт: холодильні машини типу МКВ, МВВ, ВР, СР, МВТ, МКТ, ІХМЗ для підтримки температур від –20 до +5°С; компресорно-конденсаторні агрегати класу АК, АВ, МАКБ холодопотужністю від 5 до 42,5 кВт; батареї екранні типу БЕН і ребристі БНР, ІРСП; холодильні установи ТХУ для охолодження молока від +30 до +4°С; роторно-поршневі компресори ХКБ, поршневі компресори ПБ холодопотужністю від 6,8 до 50 кВт; повітроохолоджувачі МВОФ, ВО з діапазоном охолоджування повітря –30...+15°С; установки охолоджування оборотної води УОВВ. ВАТ “Томак”, Київ, — випускає обладнання для виробничих потреб, торгівлі та громадського харчування: установки для приготування та продажу газованих напоїв (із сиропом) Н-50, Н-50П потужністю 50 л/год; установки для продажу охолодженого пива П-50, П-2 потужністю до 50 л/год; шафи холодильні торгові ШХ із корисним обсягом шафи 0,55 м3; шафи морозильні ШМ із корисним обсягом 0,3 м3 із температурою охолодження не вище –18°С; шафи холодильні вітрини ШХВ з температурою в обсязі, що охолоджується, +4...+12°С. Вказане обладнання комплектується зарубіжними холодильними агрегатами (Болгарія), які виготовляють за ліцензією фірми “Sanyo” (Японія): їх застосування підвищує технічний рівень, якість і довговічність експлуатації обладнання. ВАТ “Оргтехавтоматизація”, Сімферополь, — для виноробної, безалкогольної та овочефруктоконсервної промисловості випускає теплообмінники трубчасті з поверхнею теплообміну 12 м2. ВАТ “Темп”, Черкаси, — для молокопереробної галузі: ескімогенератори типу Л5-ОЕК для виробництва морозива “Ескімо” потужністю до 500 кг/год; заквасочні установки типу Л5 робочою місткістю від 12 до 630 л; резервуари охолодження молока Л5-ОК місткістю 1,8 м3; охолоджувальні установки УВ із потужністю переробки сировини 0,34 т/год зі зниженням температури від +32 до +4°С; охолоджувачі пластинчасті для комплектації міні-цехів із виробництва масла. Крім того, заводські міні-заводи потужністю 800 л/добу комплектуються відповідними охолоджувачами та холодильними машинами. ВАТ “Мелітопольпродмаш”, Запорізька обл., — лінії розливу та пакування пивобезалкогольних напоїв потужністю до 6000 пляшок/год комплектуються холодильними машинами типу МВТ. ВАТ “Полтавамаш” — у комплектах обладнання, що виготовляється для переробки м’яса, використовує льодогенератори кубикового льоду потужністю 50 кг/добу, в обладнанні для переробки птиці потужністю до 100 шт./год — охолоджувачі типу В2-ФЦЛ. ВАТ “Комплекс”, Черкаси, — для виробництва м’яких сортів морозива випускає: одно- та двоциліндрові фризери МК-ОФО та МК-ОФД потужністю понад 30 кг/год; установки для випікання вафельних стаканчиків МК-ОВС потужністю 300 ст./год; установки МК-ОДМ для дозування морозива у коробки потужністю 150—1800 л/год. ВАТ “НДІФерммаш”, Київ, — для молочнотоварних ферм випускає охолоджувачі для зберігання молока за температури +4°С місткістю резервуара 1000—1800 л. ВАТ “Білопольський машзавод”, Сумська обл., — для потреб виноробства постачає установки перегінні кубові типу УПК (виробництво спирту з виноградних вичавок) потужністю 30 л абсолютного алкоголю за годину із застосуванням холодильників-конденсаторів. ВАТ “Київпродмаш” — для кондитерської промисловості випускає різноманітне комплектне обладнання з виробництва цукерок і печива, зокрема лінії для виробництва вафель з охолоджувальними шафами типу 18-ШОВ потужністю до 300 кг/год. ВАТ “Барський машзавод”, Вінницька обл., — випускає столи універсальні температурні Ж7-УТС для охолодження карамельної маси з площею поверхні теплообміну не менше 1,45 м2, установки вистоювання корпусів цукерок А2-ШВБ продуктивністю 960—1330 кг/год. Окремі види холодильного обладнання випускають чи застосовують у своїй готовій продукції також ВАТ “Ніжинський механічний завод” (спиртова промисловість), ВАТ “Смілянський машзавод” (цукрова галузь), ВАТ “Донецький завод “Продмаш” (м’ясопереробка, переробка овочів та фруктів) та інші підприємства. Слід казати, що заводи, які традиційно випускають холодильне обладнання, не повністю задовольняють потреби у ньому споживачів, і, насамперед, щодо потрібної номенклатури такого обладнання. В останнє десятиріччя з’явилася значна кількість структур із недержавною формою власності, які доволі успішно та оперативно зайняли вільні місця у машинобудівній ніші виготовлення холодильного обладнання. Зазвичай, це невеликі підприємства (фірми, кооперативи, компанії, представництва) з колективною чи індивідуальною формами власності із залученням іноземних чи вітчизняних інвестицій. За короткий термін вони адаптувалися у ринковому середовищі країни, оперативно реагують на зміни вимог на ньому, що дає змогу таким підприємствам закріпитися у машинобудівному середовищі, знайти своїх споживачів. Цьому допомагає і те, що в обладнанні, що випускається, ці структури, зазвичай, застосовують новітні технології і конструктивні рішення, матеріали та комплектуючі (часто іноземного походження), що позитивно впливає на технічний рівень, якість, довговічність цього обладнання. Серед таких підприємств, насамперед, слід виокремити багатогалузеве підприємство НВО “Росс”, Харків, яке випускає таке холодильне обладнання: шафи холодильні торгові низькотемпературні ШХТН загальним обсягом 800 л; вітрини холодильні торгові ВХТ обсягом 400—800 л; камери холодильні низькотемпературні КХН і камери морозильні КМ загальним обсягом 3—6 м3; вітрини та прилавки холодильні та морозильні ВПХТ із плоским і випуклим склом площею полиць від 0,47 до 1,85 м2 (вони оснащені пультами управління з цифровим термометром, а також вбудованими холодильними боксами); камери для швидкого замороження м’яса та м’ясопродуктів обсягом 3 м3 типу КМ; охолоджувачі пива на 30—60 л/год; комплектне обладнання (лінії) для виробництва різних видів морозива потужністю 50—150 кг/год, оснащені надійними імпортними гартівними агрегатами підвищеної надійності. Комплектність постачання обладнання для виробництва різних видів морозива залежно від продуктивності наведено в таблиці. Ще раз слід підкреслити, що обладнання, яке випускається об’єднанням “Росс”, завдяки застосуванню новітніх матеріалів та імпортних комплектуючих виробів та впровадженню новітніх технологій, інженерних і конструктивних рішень, дизайну, — вигідно виокремлюється на тлі іншого аналогічного обладнання. НВФ “Ютам”, Київ, має десятирічний досвід у виготовленні холодильного обладнання. Відома на ринку України як Центр холодильних технологій фірма є ексклюзивним представником у країнах СНД відомих компаній — виробників холодильної техніки Bitzer (компресори) і Gunter (теплообмінники, конденсатори, повітроохолоджувачі) з Німеччини. Обладнання, яке випускає “Ютам”, виготовляється на базі сучасних технологій замороження харчових продуктів із залученням вітчизняних і зарубіжних комплектуючих виробів та агрегатів, зокрема компаній Bitzer, Bock, Gunter, Teco (Німеччина), Daufoss-Maneurop (Франція), Bristol (США), Eco (Італія). Такий симбіоз використання вітчизняного та імпортного устаткування в комплектах обладнання, що виготовляються фірмою, вигідно різнить її за ціною з аналогами зарубіжного виробництва, які імпортуються в Україну. НВФ “Ютам” випускає: установки плиточного замороження блочного м’яса, риби, птиці, овочевих і фруктово-ягідних сумішей; установки ультраохолодження пива, води, молока; технологічні лінії з виробництва маргарину та вершкового масла, термостатичні камери та сховища різних обсягів і температурних діапазонів; технологічні лінії тунельного охолодження під час виробництва кондитерських виробів; тунельні установки “шокового” замороження м’яса, птиці, овочів, фруктів та ягід, — а також здійснює комплексне оснащення продовольчих магазинів і супермаркетів торговим обладнанням з виносним централізованим холодозабезпеченням (холодильні та морозильні шафи, вітрини, прилавки, камери тощо). Для замороження м’яса в тушах фірма використовує холодильні камери з одно- чи двофазовим процесом замороження. Однофазовий процес дає змогу мінімізувати втрати вологи та смакових властивостей продуктів під час замороження (новинка). Для замороження великих туш фірма пропонує морозильний тунель із новою технологією замороження, яка передбачає використання блочного обладнання, завдяки чому можна регулювати витрати електроенергії залежно від ваги одиниці продукту і потреби у глибині замороження. Тунельна лінія складається з окремих блоків, що легко монтуються, кожен з яких укомплектований своїм холодильним агрегатом. Її особливості: конструкція лінії дає змогу уникнути перетинаннь повітряних потоків у тунелі, що дає можливість зменшити потужність обладнання, яке використовується; завдяки значному холодному обдуву у малому обсязі досягається висока швидкість термопередачі; ремонт обладнання виконується легко і швидко завдяки тому, що для відновлення блока, який вийшов із ладу, немає потреби зупиняти й виводити з виробничого процесу всю лінію. Для великих харчових комбінатів і переробних комплексів пропонується автономна плиточна морозильна установка (новинка), яка дає змогу швидко та якісно заморожувати блоками м’ясо, рибу, птицю, овочі й фруктові суміші в однофазовому режимі потужністю 3—20 т/добу. Доволі широку гаму холодильного обладнання пропонують й інші структури, зокрема: Кооператив “Надія”, Черкаси, — лінії фасування та загартовування морозива потужністю 220—530 кг/год, автоматизовані лінії для виробництва сирків, глазурованих шоколадом (повітроохолоджувачі та холодильні шафи); Фірма “Айсберг”, Одеса, — репрезентує в Україні фірми Arneg, Uniblock Zanotti, Framec та ISA (Італія) і “Фриго-ХМ” (Болгарія) — пропонує широкий спектр холодильних і морозильних шаф, вітрин, прилавків, камер, ларів, льодогенераторів, сокоохолоджувачів, стелажів, обладнання для виробництва морозива і соків, навіть міні-холодильники для легкових автомобілів; ВП “Технолог”, Харків, — охолоджувачі обсмаженого арахісу вагою завантаження 40 кг; Компанія “Дієз-продукт”, Київ, — обладнання для виробництва морозива потужністю 15—20 кг/год, шафи холодильні типу ШХ і ШМ на 360—710 л; АТ “Теспо”, Полтава, — лінії виробництва молочних продуктів потужністю 20—700 кг/год, морозива — 60—100 кг/год, пункти прийому та охолодження молока на 600 л, охолоджувачі пластинчасті на 3000—25000 л/год, камери холодильні на 8—16 м3; ТОВ “Сайленс”, Київ, — льодогенератори для громадського харчування потужністю 22—530 кг/добу, льодогенератори м’ясопереробки 90—1220 кг/добу, нагромаджувальні бункери до льодогенераторів місткістю 100—500 кг, холодильні шафи різної вологості на 350—1350 л, холодильні камери для замороження гарячих продуктів на 12—65 кг, охолоджувачі питної води на 53 л/год, охолоджувачі (пластинчасті й трубчасті) молока на 1250—10000 л/год, охолоджувачі карамелі на 1200 кг/год; ТОВ “Тронка-Агротех”, Київ, — для переробки молока реалізує охолоджувачі, приймальні місткості, фризери, танки дозрівання морозива, ескімогенератори, загартовувальні тунелі, холодильні шафи; крім того, для торгівлі пропонує прилавки, вітрини, шафи, суперморозильники, сокоохолоджувачі, а також генератори крижаної води, камери й тунелі “шокового” замороження, акумулятори холоду, гартівні камери, льодогенератори, зерноохолоджувачі. Наведене вище дає уяву, що машинобудівники вже нині здатні забезпечувати практично всі напрями харчової та переробної промисловості, торговельну мережу і заклади громадського харчування потрібним технологічним холодильним обладнанням, при цьому більшість із них надають гарантії щодо безперебійної роботи техніки не менше одного року. Ці підприємства за індивідуальними вимогами споживачів у стислий термін, у разі потреби, спроектують, виготовлять замовлене обладнання, проведуть його монтаж на площах споживача та пусконалагоджувальні роботи, здадуть його в експлуатацію “під ключ”, навчать обслуговуючий персонал, забезпечать гарантійне і сервісне обслуговування, нададуть запасні частини. До того ж, ціни на таке обладнання та послуги нижчі від зарубіжних аналогів. В. Войтовський, заст. директора Департаменту ливарного виробництва України, Я. Пижинський, канд. екон. наук, голова правління, генеральний директор ВАТ “Мелітопольпродмаш”
