АНОТАЦІЯ Бакалаврська робота виконана на тему «Облік грошових коштів на дочірньому підприємстві ВАТ «Поділля-Плюс». Метою бакалаврської роботи є вивчення та детальний розгляд нормативних документів щодо порядку обліку грошових коштів на підприємстві. У бакалаврській роботі розглядається сутність грошових коштів, роль грошових коштів у діяльності підприємства, правові основи та порядок їх оприбуткування, документальне оформлення грошових коштів і методи списання. ANNOTATION A bachelor project is written on a theme "Account of the monetary means of the firm “Podilla-Plas” The purpose of bachelor project is the study and detailed consideration of the normative documents about the account of monetary means at the enterprise. In the bachelor project the essence of monetary means, role of monetary means in activity of the enterprise, the legal bases and the order of their taxation, documentary registration monetary means and methods of writing down. ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………………………………………5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ………………………………………………………………………………..….7 1.1. Бухгалтерський облік грошових коштів у касі підприємства………………7 1.2. Бухгалтерський облік грошових коштів на рахунку в банку.......................26 РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ І ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «ПОДІЛЛЯ – ПЛЮС»……………………………...28 2.1. Загальна характеристика ДП ВАТ „Поділля-плюс”……………………….28 2.2. Фінансовий аналіз господарської діяльності дочірнього підприємства ВАТ «Поділля–Плюс».…………………………………………………………………………………….32 2.3. Формування облікової політики дочірнього підприємства ВАТ «Поділля–Плюс».…………………………………………………………………………………….38 РОЗДІЛ 3. СИНТЕТИЧНИЙ І АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ПОДІЛЛЯ-ПЛЮС”……………………………44 3.1. Документування готівкових коштів та їх облік…………………………….44 3.2. Облік безготівкових операцій……………………………………………….50 ВИСНОВОК………...……………………………………………………………………60 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….……………..62 ДОДАТКИ……………………………………..…………………………………………64 Додаток А Прибутковий касовий ордер………………………………………………..64 Додаток Б Видатковий касовий ордер …………………………………………………65 Додаток В Платіжна відомість……………………………………………………...…..66 Додаток Д Аркуш касової книги………………………………………....……………..67 Додаток Е Заявка-розрахунок на ліміт..…...…………………………………………...68 Додаток Ж Заява на переказ готівки……………………………………………………69 Додаток З Авансовий звіт……..………………………………………………………...70 Додаток И Платіжна вимога…………………………………………………………….71 Додаток К Грошовий чек……………….……………………………………………….72 Додаток Л Фінансова звітність ДП ВАТ «Поділля-Плюс» за 2003 рік………..……..73 Додаток М Фінансова звітність ДП ВАТ «Поділля-Плюс» за 2004 рік….…………..75 Додаток Н Фінансова звітність ДП ВАТ «Поділля-Плюс» за 2005 рік….…………...77 Додаток П Квитково-касовий лист……………..………………………………….…...79 Додаток Р Реєстр по корінцях водіїв………………………..……………………...…..80 Додаток С Журнал-ордер № 1..………………………………………………….……...81 Додаток Т Відомість № 1………………...……………………………………………...83 Додаток У Виписка з банку……………………………………………………………..84 ІЛЮСТРАТИВНИЙ МАТЕРІАЛ……………………………………………………….85 ВСТУП Гроші – це сукупність активів, які використовуються для здійснення ділових операцій. Різні ділові операції обслуговують не один, а різні види грошей. Тому існують різні показники загальної кількості грошей у національній економіці, які називають грошовими агрегатами. Вивчення сутті й особливості руху грошових коштів в умовах ринкової економіки, у свою чергу, стане базою з’ясування взаємодії сфери грошового обігу з іншими сферами суспільного вироби. Вивчення теми бакалаврської роботи. Бух облік грошових коштів дає можливість з’ясувати основні закономірності розвитку грошових відносин, як важливою складовою частини функціонування товарного виробництва. Стрімкий розвиток нових технологій та техніки сприяв тому, що безготівкові гроші стають невід'ємною частиною життя кожної людини, швидко витісняючи готівкові. Однак готівкові грошові кошти гідно витримують конкуренцію з безготівковими, коли йдеться про виплату підприємством заробітної виплати працівникам, компенсацію витрат на відрядження, а також при здійснені господарських витрат, що як правило, проводяться через касу підприємства. Метою бакалаврської роботи є виклад і аналіз вимог, які необхідно виконувати при здійсненні касових і банківських операцій, приймання коштів до каси підприємства, використання готівкової виручки дочірнього підприємства. Враховуючи той факт, що використання готівки підприємством викликає спокусу витрати їх не за цільовим призначенням, держава контролює цей процес шляхом впровадження нормативних актів. В першому розділі бакалаврської роботи містяться дослідження теоретичних основ обліку грошових коштів підприємства. Розглянуто економічну сутність, класифікаційні ознаки і узагальнююче визначення грошових коштів. Проаналізовано нормативну базу - чинні закони указки Президента України, Положення, накази Міністерства фінансів, Національного Банку України та інших органів державного управління. В другому розділі роботи наведена організаційно-виробнича та фінансово-економічна характеристика Дочірнього підприємства ВАТ «Поділля-Плюс», розкрито облікову політику підприємства. У третьому розділі бакалаврської роботи розглянуто методику первинного, аналітичного та синтетичного обліку грошових коштів на Дочірньому підприємстві ВАТ «Поділля-Плюс». Робота виконана на основі аналізу облікових та звітних даних, а також вивчені практичні аспекти діяльності підприємства. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ГРОШОВИХ КОШТІВ 1.1. Бухгалтерський облік грошових коштів у касі підприємства Перш ніж вивчити облік касових операцій, бухгалтер-касир має уважно вивчити нормативні документи, що регламентують порядок ведення касових операцій, збереження готівки в касі, та ознайомитися зі списком осіб, що несуть відповідальність за порушення цього порядку. До переліку нормативних документів, що регулюють ведення касових операцій входять: Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.02.2004р. № 637; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88; Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.1996р. № 51 (з урахуванням наказу Державного комітету статистики України від 27.07. 1998р. № 263); Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. № 291; Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 69 (витяг); Інструкція “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валютах”, затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.2003р. № 492; Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджене постановою Правління Національного банку України” № 135 від 29.03.2001р.; Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 4 “Звіт про рух грошових коштів”, затвердженим Міністерством фінансів України від 31.03.1999р. № 87; Лист Національного банку України “Про встановлення лімітів залишку готівки в касі” від 17.04.2001р. № 11-111/447-2439; Інструкція зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995р. № 323 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.12.1995р. за № 465/1001; Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1994р. №8; Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. № 436/95; Порядок визначення розміру збитків, від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.1996р. № 116; Порядок приймання зберігання використання та обліку грошових коштів у касі підприємств та організацій усіх форм власності регламентується Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим Постановою Національного банку України від 02.02.1995р №21 у редакції постанови Національного банку України 13.10.1997р № 334 з урахування змін і доповнень, внесених постановами Правління Національного банку України від 22.05.1998р №206, від 19.09.1999р №16, від 04.01.2000р №3. Згідно з зазначеними нормативними актами підприємства та індивідуальні підприємці зобов’язані зберігати свої кошти на поточному та інших рахунках в установах банків. Згідно з постановою Правління Національного банку України №637 від 15.02.2004 р. суб’єкти підприємницької діяльності мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами – громадянами як в готівковій, так і безготівковій формі, як за рахунок коштів одержаних в банку, так і за рахунок виручки від реалізації робіт та надходжень до каси. Готівкова виручка та інші касові надходження можуть використовуватися суб’єктами підприємницької діяльності в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної і господарської діяльності, у тому числі на оплату праці і виплату дивідендів. Готівка – грошові знаки національної валюти України – банкноти і монети. Готівкова виручка – сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції та по реалізаційні надходження. Готівковий обіг – обіг у готівковій формі законних платіжних засобів, які обслуговують потреби економіки країни. Готівкові розрахунки – платежі готівкою підприємств між собою за реалізовану продукцію і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції та іншого майна. Касові операції – операції підприємств, що пов’язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведені розрахунків через касу підприємства з відображенням цих операції у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій. Для приймання, зберігання і витрачання готівкових коштів підприємство повинне мати касу. Каса підприємства – приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей (рис.1.1). Приміщення каси має бути ізольоване, а двері до каси під час здійснення операцій – замкнені з внутрішнього боку.
Рис. 1.1. Перелік цінностей, які можуть зберігатися в касі підприємства Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи забороняється. Тепер касою може вважатися і робоче місце касира де зберігається готівка і ведеться, касова книга, навіть якщо воно знаходиться в приміщені разом з іншими працівниками бухгалтерії. Проте у положенні міститься вимога, відповідно до якої керівники підприємств повинні забезпечити надійне зберігання готівкових коштів у касі, а також її збереження у разі доставляння з установи банку і здавання до установи банку. Якщо з вини керівників не було створено необхідних умов для забезпечення збереження коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому чинним законодавством України порядку. Готівкові грошові кошти, що надходять до каси підприємства, повинні вчасно й у повній сумі оприбутковуватися. Відповідно до п.2.10 Положення № 637 від 15.02.2004р. оприбуткування готівки до каси визначається як “Здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів”. Отже, щоб наявні грошові кошти вважалися оприбуткованими, необхідно оформити прибутковий касовий ордер, і зробити про це запис у касовій книзі. Причому запис про прихід готівки не обов’язково здійснювати в касовій книзі відразу ж після виписки прибуткового касового ордера, вона може бути зроблений протягом робочого дня касира в день надходження грошових коштів. Приймання до каси грошових коштів оформляється прибутковим касовим ордером (Додаток А), що підписується головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Типова форма прибуткового касового ордера затверджена наказом Мінстату України від 15.02.96р. № 51 має застосовуватися всіма підприємствами. При заповненні прибуткового касового ордера в ньому вказуються такі реквізити: найменування підприємства; номер прибуткового ордера; дата його складання; кореспондуючий з рахунком 30 “Каса” рахунком бухгалтерського обліку, що використовується при відображенні господарської операції, оформленої цим прибутковим ордером; сума, на яку оформляється прибутковий ордер; від кого і на якій підставі одержано грошові кошти; сума гривень прийнятої готівки (прописом) і копійок (цифрами). У прибутковому ордері вказується підстава для його складання й у полі “Додаток” перелічуються додані до нього документи, на яких ставиться штамп або напис “Оплачено” зі зазначенням дати (число, місяць, рік). Прибуткові касові ордери та квитанції до них повинні заповнюватися касиром тільки чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. Прибутковий касовий ордер виписується в одному примірнику. Одночасно із заповненням прибуткового касового ордера до нього оформляється квитанція, що видається особі, яка здає грошові кошти до каси. Прибутковий касовий ордер і квитанція до нього завіряється підписом головного бухгалтера, касира і печаткою підприємства. Прибутковий касовий ордер, за яким одержано готівку, додається до першого примірника звіту касира. Видача готівки з каси оформляється шляхом виписки видаткового касового ордера, типова форма якого затверджена наказом Мінстату України від 15.02.96р. №51 або за платіжними відомостями. При заповненні видаткового касового ордера необхідно зазначити такі реквізити: найменування підприємства; номер видаткового документа; дату його складання; кореспондуючий з рахунком 30 “Каса” рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при відображенні господарської операції, оформлюваної видатковим ордером; сума, що видається за цим видатковим документом; кому і на якій підставі видано грошові кошти. Видатковий касовий ордер (Додаток Б) виписується в одному примірнику. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства. При видачі коштів фізичній особі за видатковим касовим ордером касир вимагає пред’явити паспорт або документ, що його замінює, і записати у видатковому ордері його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому ордері про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - прописом, копійок – цифрами), дати одержання і розписується в одержанні, використовуючи чорнило або кулькову ручку. Якщо видатковий ордер складено на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред’являють паспорти або документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою відомістю. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому документі. Якщо видача готівки проводиться за дорученням, оформлений у встановленому порядку згідно з чинним законодавством, у тому числі й особи, що не має змоги у зв’язку з хворобою або з інших поважних причин розписатися власноручно, то в тексті видаткового касового ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтерія вказує прізвище, ім’я та по батькові особи, якій доручено одержати готівку. При цьому в графі “Видати” вказується прізвище та ініціали довіреної особи, у графі “Підстава – призначення платежу, в графі “Додаток” – довіреність в окремому рядку записується найменування, номер, дата і місце видачі документ, що засвідчує особу одержувача. У цьому разі довіреність залишається у касира і додається до видаткового касового ордера. Видаткові документи відразу ж після видачі за ними готівки підписуються касиром, а на документах, що до них додаються, ставиться штамп або напис “Оплачено” із зазначенням дати. Видача готівки з каси, не підтверджується розписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається. Виплати, пов’язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства за платіжними відомостями або за видатковими касовими ордерами. На титульній сторінці платіжної відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень – прописом, копійок – цифрами). Після здійснення виплат, пов’язаних з оплатою праці, за платіжними відомостями, касир повинен виконати таке: у платіжній відомості (Додаток В) проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити штамп або зробити напис: ”Депоновано”; у кінці відомості вказати фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за платіжною відомістю і засвідчити напис своїм підписом; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаними бухгалтерією видатковими касовими ордерами на фактично видану суму за відомістю. Бухгалтерія робить перевірку відміток, зроблених касирами в платіжних відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню до банку, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера. До передачі до каси прибуткові касові ордери або видаткові документи реєструються бухгалтерією в журналі прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордера, оформлені на підставі платіжних відомостей на виплати, пов’язані з оплатою праці, реєструються після їх видачі. Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів форми № КО-3 і № КО-3а, затверджені наказом Мінстату України “Про затвердження типових форм обліку касових операцій” від 15.02.96р. № 51. Найчастіше підприємство для реєстрації прибуткових і видаткових касових документів застосовують Журнал форми № КО-3а, оскільки на підставі виконаних у ньому записів можна проконтролювати цільове призначення одержаних і витрачених готівкових коштів підприємства, а також перевірити повноту зроблених касиром записів. У Журналі форми № КО-3а зазначаються: дата і номер прибуткових і видаткових касових документів; суми, на які виписано прибуткові та видаткові касові документи; у графі “Примітка” короткий опис господарської операції (одержання виручки, внесення невитрачених підзвітних сум, виплата заробітної плати, видача під звіт на господарські потреби тощо). Касові документи після складання касиром звіту і його обробки в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки і зберігаються протягом 36 місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальною особою, на яку покладено обов’язок зберігання документів, в окремому сейфі або спеціальному приміщенні, що передається під охорону. Як зазначалося вище у прибутковому і видатковому касовому ордерах указується підстава для їх складання і зазначається в реквізиті (табл.1.1). Таблиця 1.1 Документи, що служать підставою для оформлення касових операцій: Касовий документ Господарська операція Підстава
Прибуткові касові ордери
ПКО-1 Надходження торговельної виручки Товарно-облікова касова книга
ПКО-1 Отримання грошових коштів з банку на виплату: заробітної плати, для видачі на господарські потреби, витрати на відрядження, позики працівникам тощо Корінець чека з чекової книжки
ПКО-1 Повернення невикористаних підзвітних сум Авансовий звіт
ПКО-1 Погашення нестач за результатами інвентаризації Акт інвентаризації та виписка з протоколу зборів комісії
Продовження табл. 1.1 ПКО-1 Оплата покупцем за реалізовану йому продукцію Накладна, акт, рахунок
ПКО-1 Передоплата покупцем за реалізовану йому продукцію Договір, рахунок-фактура
ПКО-1 Повернення позики, отриманої раніше працівником Договір з працівником на надання позики
ПКО-1 Внесок до статутного фонду підприємства готівкою. Статут або протокол зборів засновника
ПКО-1 Оприбуткування надлишку грошових коштів за результатами інвентаризації Акт інвентаризації та виписка з протоколу зборів комісії.
Видаткові касові ордери
ВКО-1 Видача з каси під звіт на господарські витрати Розпорядження керівника підприємства
ВКО-1 Видача з каси під звіт на потреби на відрядження Наказ керівника підприємства
ВКО-1 Здавання готівкової виручки до банку - самостійно - шляхом інкасації Об’ява на внесок готівкою, супровідна відомість
ВКО-1 Оплата праці Платіжна відомість
ВКО-1 Видача позики працівнику Договір про надання позики
Аркуші касової книги повинні бути пронумеровані і прошнуровані. На звороті останньої сторінки касової книги (Додаток Д) робиться запис: ”У цій книзі пронумеровано__сторінок”, що завіряється підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору кульковою або чорнильною ручкою. Перші примірники залишаються в касовій книзі. Другі примірники мають бути відривними, що і є звітом касира. Перші і другі примірники мають однакові номери. Записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі. Наприкінці кожного робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі) з прибутковими і видатковими касовими ордерами під розпис у касовій книзі. При цьому кількість прибуткових і видаткових документів у касовій книзі вказується прописом. Готівку, видану за платіжними відомостями на виплату, пов’язані з оплатою праці, відображають у касовій книзі після закінчення трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Підчищення і необумовлені виправлення в касовій книзі не допускаються. Усі виправлення в касовій книзі підлягають виправленню коректним способом, що передбачає закреслення неправильного тексту і цифр написання і написання над закресленим правильного. Закреслювання робиться однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки має бути застережене написом “Виправлено” і підтверджене підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує, із зазначенням дати виправлення. Записи в касовій книзі здійснюються шляхом уведення необхідної інформації з первинних документів. Записи в касовій книзі повинні здійснюватися до початку наступного робочого дня, а також містити всі реквізити, передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року. На кінець робочого дня підприємства можуть тримати в своїй касі готівку у межах ліміту, який встановлюється обслуговуючим банком. Ліміт залишку в касі – граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку. Усі підприємства, що мають поточні рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків. Однак для здійснення господарської діяльності їм необхідна певна кількість готівкових грошових коштів. При відкритті поточного рахунку новостворене підприємство подає установі банку заявку-розрахунок для встановлення загального ліміту каси, порядку та строків здавання готівкової виручки. Діючі підприємства, які мають поточні рахунки в різних установах банків, подають зазначену заявку – розрахунок на власний розсуд до будь-якої установи банку, в якому відкрито його поточні рахунки, а іншим установам банків копії заявки-розрахунку з установленим лімітом каси. Заявка - розрахунок подається і в разі перегляду з ініціативи підприємства або банку раніше встановленого ліміту каси. Підприємства, які мають відокремлені підрозділи - юридичні особи наказом повідомляють своїм відокремленим підрозділам розмір установленого ліміту каси та строки здавання готівкової виручки до кас таких юридичних осіб, банків, підприємств поштового зв’язку, але не пізніше наступного робочого дня. Юридичні особи, які здійснюють страхову діяльність, діяльність з випуску і проведення лотерей, закупівлю сільськогосподарської продукції, установлюють строки здавання готівкової виручки до своїх кас, банків та підприємств поштового зв’язку для страхових агентів, заготівельників сільськогосподарської продукції, розповсюджувачів лотерей, які діють на підставі укладених договорів, з урахуванням специфіки їх функціонування, режиму роботи у вечірні години, вихідні та святкові дні, обсягів здаваної виручки, але не рідше одного разу на п’ять робочих днів. Порядок установлення підприємства ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України. Підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець робочого дня має здаватися до банку. Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами у денні та вечірні каси установ банків, через служби інкасації, підприємствам поштового зв’язку для перекиду на їх поточні рахунки в установах банку. Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони надійшли до каси підприємства при проведенні із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій наприкінці робочого дня і були здані до обслуговуючих установ банків не пізніше наступного робочого дня або були використані підприємством наступного дня на необхідні господарські потреби. Якщо аналогічна ситуація виникає на підприємствах, які при проведені готівкових розрахунків використовують прибуткові касові ордери або розрахункові книжки, що містять розрахункові квитанції, і точний час надходження готівки не може бути зафіксований, то такі готівкові надходження не вважаються понадлімітними і день їх надходження не більше ніж чотири рази на місяць. Уразі постійного надходження готівки до кас підприємства мають звернутися до обслуговуючих установ банків щодо перегляду строків здавання готівкової виручки та ліміту каси (Додаток Е). Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих установ банків наступного робочого дня банку та підприємства або були використані наступного робочого дня на не обхідні господарські потреби. Сума готівки, включаючи кошти, одержані з установ банків, виручку та інші надходження, що знаходяться в касі на кінець робочого дня не повинна перевищувати встановлений ліміт. Уся готівка понад установлені ліміти здається підприємствами до банку для зарахування на поточний рахунок, у певних випадках підприємства можуть зберігати готівку в касі понад установлені ліміти. Це стосується готівкових коштів, одержаних підприємством в установі банку для виплат. Відповідальність за невстановлений ліміт каси підприємствам згідно з чинним законодавством України покладається на банки лише в тому разі, якщо за наявності поданої підприємством заявки-розрахунку ліміт каси не був установлений. Суми готівки, одержані в установі банку і не використані за призначенням на протязі установлених строків, повертаються підприємством до установи банку не пізніше наступного дня або можуть залишатися в його касі і видаватися на цілі, на які вони одержані. Готівку для оплати праці, підприємство має право зберігати в касі понад установлений йому ліміт протягом трьох робочих днів із дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних відомостях. Підприємства, що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків у межах готівкових грошових коштів і витрачають її на цілі, що визначені в грошовому чеку і не суперечить чинному законодавству. Для своєчасного одержання в установі банку необхідної суми готівки підприємства у встановлений банком строк повинні попередити установу банку про необхідну суму коштів у банкоматах і розмінній монеті. Щодо одержання з банку коштів на виплати, пов’язані з оплатою праці, слід зазначити таке. З метою регулювання касових ресурсів установ банків, підприємства повинні подавати банкам календар видачі заробітної плати, до якого підприємство включає основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Якщо на підприємстві виплати заробітної плати передбачені не за один, а за кілька днів, то керівник підприємства за погодженням з установою банку встановлює, у які конкретно дні та в яких сумах підприємство одержуватиме готівку на заробітну плату. Видача готівки для виплати заробітної плати в ті строки, що припадають на вихідні дні, проводиться установами банків напередодні. У четвер може також проводитися видача готівки, якщо строк виплати заробітної плати припадає на п’ятницю. Підприємствам, вихідні дні яких не збігаються із суботою і неділею, видача готівки на виплату заробітної плати в ті строки, що припадають на вихідні дні цих підприємств, проводиться на передодні за два робочих дні. Для того, щоб одержати в банку грошові кошти, необхідно попередньо подати заяву про бронювання коштів. Одержання готівкових грошових коштів у банку здійснюється за чеком. Чекові книжки придбавають підприємством за плату в установі банку. Одержану в банку готівку підприємства можуть витрачати тільки на визначені в чеку цілі. При одержані готівки у банку клієнт подає установі банку лист про організацію охорони грошових коштів і забезпечення їх транспортування. Якщо гроші в банку одержує не касир, а особа, яка одержує, крім документа, що засвідчує особу, доручення. Здавання готівкових грошових коштів до банку супроводжується заповненням об’яви на внесення готівки (Додаток Ж ), в якому вказується найменування підприємства, за що здаються гроші та номер банківського рахунку. Видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється видатковим касовим ордером із відображенням цієї операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки інкасаторам банку, є копія супровідної відомості за підписом інкасатора, засвідчена печаткою установи банку. За наявності на підприємстві декількох поточних рахунків здавання виручки та інших касових надходжень таким підприємством може проводитися на будь-який рахунок. Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту (Додаток З) про витрачені кошти на одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт. Підзвітні особи зобов’язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки: за відрядженням – протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження; на всі інші виробничі (господарські) потреби – наступного робочого дня після видачі готівки під звіт. Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка на відрядження та для вирішення у цьому відрядженні виробничих (господарських) питань, то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження має подати до бухгалтерії підприємства повний звіт про суми, що були їй видані для вирішення виробничих (господарських) питань і безпосередньо на відрядження. У разі придбання працівником підприємства за власні готівкові кошти товарів (продукції, послуг) або використання цих коштів у відрядження для потреб підприємства він звітує за витраченні кошти у вищезазначеному порядку. Проводячи готівкові розрахунки, підприємства торгівлі та послуг використовують реєстратори розрахункових операцій (РРО) згідно із Законом України “Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами торгівлі та послуг” від 01.06.2000 р. №1776. Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2000р. № 1336. Кошти, які надходять у вигляді виручки від торговельної діяльності, збираються в операційний касі. Операційна каса не призначена для тривалого зберігання готівки, тому може не забезпечуватися такими заходами безпеки, як каса на підприємстві. Вона знаходиться у салоні магазину, їдальні, кіоску і є максимально наближеною до покупця. Як правило, операційна каса обладнана реєстратором розрахункових операції РРО ( рис.1.2) РРО – це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів. До РРО належать: електронний контрольно-касовий апарат, комп’ютерна - касова система тощо. РРО реєструється в органах податкової інспекції за місцем знаходження суб’єктів підприємницької діяльності. Для реєстрації РРО подаються до податкової інспекції заява, копія свідоцтва про державну реєстрацію, документ, який підтверджує факт купівлі РРО. Якщо документи відповідають нормам законодавства, то підприємству видається довідка про резервування фіскального номера РРО.
Рис. 1.2. Схема документообігу при розрахунках РРО Протягом п’яти робочих днів з моменту одержання довідки РРО необхідно опломбувати в центрі сервісного обслуговування, занести фіскальний номер РРО до його фіскальної пам’яті, забезпечити переведення РРО у фіскальний режим роботи. Фіскальні функції – це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам’яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій формі. На кожен РРО має бути заведена книга обліку розрахункових операцій, що містить щоденні звіти, які складені на підставі розрахункових документів. Рішення про реєстрацію або відмову посадова особа відділу ДПІ повідомляє протягом двох робочих днів. Відмовити в реєстрації можуть тільки в тому разі, якщо подані документи не відповідають вимогам законодавства, минув термін їх дії, не виконані вимоги до реєстрації. Якщо реєстрація виконана успішно, виписується довідка про реєстрацію і на титульній сторінці вказується номер РРО, дата її реєстрації, назва відділу ДПІ і дані працівника, який здійснював реєстрацію. На період виходу з ладу РРО та проведення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше ніж 7 робочих днів відключення електроенергії розрахункові операції виконуються з використанням книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки або із застосуванням резервного РРО. Розрахункова книжка – зброшуровано та прошнуровано книжка, зареєстрована в органах Державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові операції видаються покупцям, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій. Після поновлення роботи РРО касир повинен провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки. Після цього треба виконати Z – звіт. Щодня після закінчення робочої зміни касир вдруковує денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам’яті та занесенням її до фіскальної пам’яті. Протягом дня касир про інкасації виторгу або для перевірки фактичної наявності грошей в РРО друкує Х- звіт. Щоденні Z – звіти підклеюються в розділі першому книги обліку розрахункових операцій і узагальнюються в розділі другому окремим підсумковим рядком. В кінці робочої зміни сума готівки з РРО вилучається і передається до каси підприємства. Перед початком роботи касиру необхідно пересвідчитися у справності РРО: чи підключений він до мережі, чи працює механізм друку, а також у тому, що оперативна пам’ять апарату обтулена, для чого роздруковують кілька нульових чеків. Касиру необхідно перевірити наявність чекової і контрольної стрічок, чи правильно в реєстраторі встановлені час і дата. Також перевіряється відповідність готівки, зазначеної в книзі обліку розрахункових операцій, наявному грошовому ящику РРО. Отримуючи кошти від покупців, їм видають касовий чек, сформований касиром РРО. У разі не видачі продавцем розрахункового документа на підприємство накладається штраф. Інвентаризація каси включає перелік: фактичної наявності готівки національною (гривні) та іноземною валютами; цінних паперів (акцій, облігацій); грошових документів; бланків суворої звітності. Перед інвентаризацією касир зобов’язаний скласти звіт з доданими документами за поточний день і дати розписку, де вказано, що гроші, які надійшли в касу оприбутковані і відповідно відображені як у прибуткових, так і у видаткових касових ордерах, а всі наявні документи представлені інвентаризаційній комісії. Цей звіт подається у бухгалтерію. Подальшою процедурою є перерахунок готівки. Його спочатку проводить касир, а потім член інвентаризаційної комісії. Як правило вся готівка в касі перераховуються покупюрно. Під час інвентаризації в касі можуть знаходитися відомості на зарплату, виплата по яких не закінчена. У такому разі перевіряючий перераховує фактично виплачені суми і в акті відмічає їх окремим рядком. Окремим рядком в акті вказується також кількість та сума наявних в касі грошових документів, до яких відноситься квитки, поштові марки, марки державного мита, цінні папери за їх номінальною вартістю та бланки суворої звітності. Визначена в процесі інвентаризації сума грошових коштів та грошових документів відображається в спеціальному документі «Акт інвентаризації”. Недостача (списується на матеріально відповідальну особу) або надлишок (який зараховується в дохід підприємства). На кожен випадок відхилення касир зобов’язаний дати пояснення про його причини. Перевірка касової дисципліни здійснюються також зовнішніми контролюючими органами. До цих органів належать: Державна податкова адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Міністерство внутрішніх справ та фінансові органи. У разі відсутності касира з поважних причин (хвороби), призначається спеціальна комісія в складі керівника, головного бухгалтера, ревізора та представника громадськості. Особливу увагу перевіряючи органи приділяють цільового використання готівкових коштів у значних розмірах, знятих підприємствами чи приватними підприємцями зі свого рахунку. Контролюючі органи здійснюють інвентаризацію готівкових коштів підприємства, результати якої відображають в Акті, який складається у трьох примірниках (1-й залишається на підприємстві, 2-й – у перевіряючій організації, 3-й скеровується до відповідної податкової служби). Під час перевірок з’ясовують, як підприємство дотримується ліміту каси. Для цього порівнюються записи про фактичні залишки готівки в касі за касовою книгою з установленим підприємству лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то визначають, протягом якого часу (у днях) і які понадлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків. За потреби поглибленої повноти оприбуткування в касі готівкових коштів, одержаних з різних джерел, можуть аналізуватися також обороти за дебетом рахунку 301 “Каса” порівняно з оборотами за кредитом кожного кореспондуючого рахунку з подальшим порівнянням їх із відповідними записами в касовій книзі та даними документів, які підтверджують фактичне одержання підприємством певних сум готівки у відповідні строки. Під час перевірки цільового втручання готівкових коштів, одержаних підприємством в установі банку використовуються банківські виписки, касові книги, звіти касира, видаткові касові ордера, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), а також документи, що підтверджують факт витрачання готівкових коштів за призначенням. Крім того, можуть також використовуватися товарні та касові чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, проїзні документи, інші розрахункові документи, а також акти про закупівля товарів ( виконання робіт, надання послуг), платіжні (розрахунково-платіжні) відомості, рахунки-фактури, товарно - транспортні накладні, договори купівлі – продажу, авансові звіти підзвітних осіб тощо. Перевірці підлягають обороти за кредитом рахунку 301 “Каса”. Крім того, для контролю за правдоподібністю готівкових операцій підприємства контролюючі органи можуть застосовувати відповідні зустрічні документальні перевірки, що здійснюються безпосередньо на підприємствах-покупцях та постачальниках, через залучення відповідних первинних документів та взаємного звіряння касових документів. Один примірник акта передається до бухгалтерії підприємства, другий – залишається в матеріально відповідальної особи (касира). У кінці акта матеріально відповідальна особа дає розписку про те, що кошти, перелічені в акті, знаходяться на її відповідальному зберіганні та ставить дату. Одночасно з готівкою перевіряються цінні папери, бланки суворої звітності та інші цінності, що знаходяться в касі. Перелічені цінності записуються в акт інвентаризації цінних паперів і бланків суворої звітності в розрізі окремих їх видів. Касовий звіт касира на момент ревізії передається до бухгалтерії для визначення залишку касової готівки з даних бухгалтерського обліку. Ревізор уважно перевіряє правильність визначення таких даних у бухгалтерії і вносить їх до акта, установлює результати інвентаризації каси (нестача, надлишки, відповідність даним обліку). При виявленні розбіжностей між даними фактичної наявності та даними касової книги ревізор повинен отримати письмові пояснення від касира й головного бухгалтера про причини наявних відхилень. Якщо виявлено недостачу готівки, ставиться питання про негайне її відшкодування до каси і на відшкодовану суму виписується прибутковий касовий ордер. У разі виявлення лишків грошей або цінних паперів їх негайно оприбутковують по касі. Під час здійснення інвентаризації каси, застосовуючи методи обстеження та нормативної перевірки, ревізор перевіряє дотримання передбачених чинним законодавством умов зберігання касової готівки в касі підприємства: чи ізольоване приміщення каси, чи наявні металеві грати, наявність сигналізації, металевих шаф або сейфів, як і де зберігаються дублікати ключів від сейфу. 1.2. Бухгалтерський облік грошових коштів на рахунку в банку Згідно з чинним законодавством України всі вільні грошові кошти підприємства повинні в обов’язковому порядку зберігатися в банку, причому підприємства можуть самостійно обирати установу банку, в якій зберігатимуться кошти. Безготівкові розрахунки передбачають рух коштів по рахунках в банках юридичних та фізичних осіб. Тому доцільно розглянути питання щодо видів рахунків та порядку їх відкриття. Банки відкривають рахунки юридичним та фізичним особам згідно з Інструкцією “Про порядок відкриття та використання у національній та іноземній валюті”, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492. та відповідно до договору на відкриття і обслуговування банківського рахунку. Банки можуть відкривати поточні, депозитні, бюджетні, позикові рахунки, субрахунки для філій, представництва тощо. Найбільш поширене сьогодні використання поточних та депозитних рахунків. У процесі господарської діяльності підприємства здійснюють розрахунки з іншими підприємствами, як у готівковій формі, так і без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунку банку свого підприємства на відповідні рахунки іншого підприємства. Останній вид розрахунків називається безготівковим і законодавчо регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001Р № 135. При здійснені розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів. Окрім того все більшого поширення набувають розрахунки банківськими платіжними картками. При здійснені розрахункових операцій підприємства можуть використовувати такі розрахункові документи: меморіальний ордер; платіжне доручення(Додаток И); платіжна вимога-доручення; платіжна вимога; розрахунковий чек (Додаток К); акредитив; банківські платіжні картки. Сьогодні все більшого поширення набувають розрахунки за допомогою банківських платіжних карток. Такий вид розрахунків регулюється Положенням «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», затвердженим постановою Правління НБУ № 479 від 24.09.99р. Банківська платіжна картка може бути зручною у використанні при відрядженнях як у межах України, так і за кордоном. Переваги користування банківською платіжною карткою особливо проявляються при перетині кордону. Згідно з Інструкцією «Про переміщення валюти України, інвалюти, банківських металів, платіжних карток через митний кордон України», затвердженою постановою Правління НБУ № 283 від 12.07.2000р., резиденти і нерезиденти можуть ввозити платіжні картки, емітовані банками України та іноземними банками і небанківськими установами за умови усного декларування. Вивезення фізичними особами – резидентами платіжних карток, емітованих іноземними банками, здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку на відкриття рахунку в іноземному банку, при обов’язковому зазначенні їх у митній декларації. РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ І ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «ПОДІЛЛЯ – ПЛЮС» 2.1. Загальна характеристика Дочірнього підприємства ВАТ „Поділля-плюс” Дочірнє підприємство Хмельницького відкритого акціонерного товариство “Поділля-Плюс”(ДП ВАТ «Поділля-Плюс») утворене рішенням зборів акціонерів від 4.04.2003р. шляхом реорганізації Деражнянської автофілії Хмельницького ВАТ “Поділля-Плюс”, та є правонаступником усіх майнових та не майнових прав та обов’язків її. Дочірнє підприємство свою діяльність будує, виходячи із даного статуту. Мета діяльності дочірнього підприємства ВАТ „Поділля-Плюс” виражається в задоволенні потреб народного господарства і населення по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснення внутрішніх перевезень пасажирів власним автомобільним транспортом; здійснення туристичних перевезень в Україні; надання комплексу транспортно-експедиційних і авто станційних послуг споживачам; ремонт та обслуговування автобусів, різних засобів виробництва; надання платних послуг населенню; торгово – закупівельна та посередницька діяльність; організація стоянок автотранспорту, автозаправок; гуртова та роздрібна торгівля паливо-мастильними матеріалами; підготовка та підвищення кваліфікації робітників та інших категорій працівників виконання будівельно-монтажних, ремонтних робіт для фізичних та юридичних осіб; створення умов для розвитку підприємства та підвищення добробуту його працівників. Дочірнє підприємство ВАТ «Поділля-Плюс» є юридичною особою, здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та статуту ВАТ «Поділля-Плюс», затвердженого головою правління. Дочірнє підприємство ВАТ «Поділля-Плюс» веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Дочірнє підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства. Майно дочірнього підприємства становить основні фонди та оборотні кошти, також цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Дочірнє підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та даному статуту. Джерелами формування майна дочірнього підприємства є: майно, придбане за власні кошти колективу Деражнянського автофіліалу за період його діяльності; майно, передане йому материнським підприємством; доходи, одержані від перевезення пасажирів, вантажів та надання певних послуг, а також від видів фінансово-господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; безплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян; придбання майна інших підприємств та організацій; іншого майна, набутого на підставах, не забороненого законодавством. Відчуження засобів виробництва, що закріпленні за дочірнім підприємством, здійснюється за погодженням з материнським підприємством згідно з чинним законодавством. Дочірнє підприємство ВАТ «Поділля-Плюс» має право здавати в оренду відповідно до чинного законодавства підприємствам, організаціям, установам та громадянам устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать. Дочірнє підприємство ВАТ «Поділля-Плюс» здійснює володіння, користування землею, іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Збитки, завдані дочірньому підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються дочірньому підприємству за рішенням суду або арбітражного суду. Дочірнє підприємство ВАТ «Поділля–Плюс» здійснює сплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством; здійснює будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт основних фондів, забезпечує своєчасне оформлення нових виробничих потужностей; здійснює оперативну діяльність по матеріально-технічному забезпеченню виробництва; виконує платні послуги населенню і стороннім організаціям за договірними цінами відповідно до чинного законодавства; придбає необхідні матеріальні ресурси у підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також у фізичних осіб; відповідно до державного замовлення, укладених договорів забезпечує перевезення пасажирів; створює на виробничих місцях здорові та безпечні умови праці відповідно до вимог нормативних актів про працю та охорону праці, а також забезпечує додержання права працівників, гарантованих законодавством про охорону праці; здійснює заходи по вдосконаленню оплати праці з метою посилення їх матеріальної зацікавленості, як у результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи, забезпечує економічне і раціональне використання фонду споживання і своєчасні розрахунки з працівниками; виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; в разі порушення дочірнім підприємством законодавства про охорону природного середовища його діяльність може бути обмежена, тимчасово заборонена або припинена відповідно до чинного законодавства. Управління дочірнього підприємства ВАТ «Поділля-Плюс» здійснює директор дочірнього підприємства ВАТ «Поділля–Плюс». Директор дочірнього підприємства ВАТ «Поділля–Плюс» призначається головою правління за погодженням з районною адміністрацією, самостійно вирішує питання діяльності, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів управління. Директор дочірнього підприємства ВАТ «Поділля–Плюс» несе повну відповідальність за стан діяльності; розпоряджається коштами та майном згідно чинного законодавства; несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів; діє без довіреності від імені дочірнього підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях. Інженерно-технічні працівники та інші працівники дочірнього підприємства приймаються на роботу та звільняються з роботи головою правління ВАТ за поданням директора дочірнього підприємства. Повноваження трудового колективу дочірнього підприємства реалізуються зборами акціонерів. Рішення соціально-економічних питань, що стосуються діяльності дочірнього підприємства, виробляються і приймаються за участю профспілкового (цехового) комітету дочірнього підприємства і відображаються в колективному договорі. Колективним договором також регулюються питання охорони праці, виробничі та трудові відносини трудового колективу з адміністрацією дочірнього підприємства, питання соціального розвитку, медичного страхування. Основним узагальненим показником господарської та виробничої діяльності є прибуток (дохід). Чистий прибуток дочірнього підприємства, який залишається після покриття матеріальних, прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, внесків, передбачених законодавством України, податків і інших платежів до бюджету, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди, фонд розвитку виробництва, залишається у повному його розпорядженні. Дочірнє підприємство утворює цільові фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних із своєю діяльністю; фонд розвитку виробництва; фонд споживання; резервний фонд; інші фонди. Фонд розвитку виробництва створюється за кошти відрахувань від чистого прибутку за нормативом, який щорічно затверджується органом управління майном за поданням об’єднання. Кошти фонду використовуються для розвитку матеріально-технічної бази дочірнього підприємства. Фонд споживання створюється у розмірах, які визначаються згідно чинного законодавства. Джерелом коштів на оплату праці працівників дочірнього підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності. Директор дочірнього підприємства обирає форми і системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні розміри тарифних ставок, відповідних розцінок, посадових окладів, премій, винагород, надбавок і доплат на умовах передбачених колективним договором, та згідно галузевої угоди. Мінімальна зарплата працівників не може бути нижчою встановленого законодавством України мінімального розміру зарплати. Резервний фонд Дочірнього підприємства утворюється в розмірі 10% фонду споживання і призначається для покриття витрат, які пов’язані з відшкодуванням збитків та позапланових витрат. Джерелом формування фінансових ресурсів Дочірнього підприємства є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, установ, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вклади та кредити. Відносини з іншими підприємствами, організаціями, установами та громадянами в усіх сферах виробничої діяльності здійснюється на основі договорів. Підприємство здійснює зовнішньо-економічну діяльність згідно з чинним законодавством України і має право: співробітничати з зарубіжними партнерами на підставі укладених господарських договорів у сфері пасажирських перевезень, ремонту і сервісного обслуговування автомобілів, оренди рухомого складу – створювати фонд валютних відрахувань коштів, отриманих від реалізації послуг;отримувати в банку кредит в іноземній валюті для створення і розвитку експортних послуг;здійснювати за рахунок фонду валютних відрахувань, запозичених коштів, імпорт автомобілів, сировини, матеріалів, запасних частин, устаткування або платежу наданих послуг заради потреб власного виробництва;закуповувати в зарубіжних країнах товари народного споживання для потреб трудового колективу. 2.2. Фінансовий аналіз господарської діяльності дочірнього підприємства ВАТ «Поділля–Плюс». Аналіз фінансового стану включає в себе оцінку діяльності підприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому. Його мета – визначити стан фінансового здоров’я підприємства, своєчасно виявити та усунути недоліки в діяльності, знайти резерви покращення фінансового стану. Основними завданнями фінансового аналізу стану та діяльності підприємства є: оцінка динаміки, складу і структури активів і пасивів; виявлення динаміки негативних та оцінка різких змін окремих статей балансу; аналіз фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності та ділової активності; оцінка руху грошових коштів. Баланси Дочірнього підприємства ВАТ «Поділля-Плюс» за останні три роки, на основі яких було проведено аналіз фінансового стану підприємства, наведені в додатках Л, М, Н. Аналіз фінансової стійкості Дочірнього підприємства ВАТ «Поділля-Плюс». Головна умова ефективного функціонування підприємства в умовах ринкового середовища – стійкість його економіки. Для кожного господарюючого суб’єкта існує внутрішня, фінансова та загальна стійкість. Фінансова стійкість досягається при стабільному перевищені доходів над витратами, вільному маневруванні грошовими коштами та стійкому економічному зростанні. Аналіз фінансової стійкості характеризується показниками абсолютної та відносної фінансової стійкості, які подані в табл. 2.1, 2.2, рис. 2.1. Таблиця 2.1 Абсолютні показники фінансової стійкості Дочірнього підприємства ВАТ «Поділля-Плюс» Рік Власний оборотний капітал Виробничі запаси Джерела формування запасів
2003 -221,8 20,4 -219,1
2004 -219,9 32,8 -197,7
2005 -242,4 45,9 -168,6
З розрахунку видно, що фінансовий стан підприємства є кризовим, що свідчить про потенційну можливість банкрутства. Таблиця 2.2 Відносні показники фінансової стійкості ДП ВАТ «Поділля-Плюс» Рік Коефіцієнт автономії, Ка Коефіцієнт фінансової залежності, Кфз Коефіцієнт фінансового ризику, Кфр Коефіцієнт маневрування власним капіталом, Км Коефіцієнт зносу основних засобів, Кз
2003 -0,163 1,163 7,116 5,995 0,762
2004 0,021 0,979 47,517 -37,914 0,720
2005 0,148 0,852 5,738 -4,122 0,603
Рис 2.1. Відносні показники фінансової стійкості ДП ВАТ «Поділля-Плюс» У всі роки частка власного капіталу у загальній вартості активів була нижчою критичного рівня. Фінансова залежність ДП ВАТ «Поділля-Плюс» протягом останніх трьох років знижувалась, тобто знижувалась частка залученого капіталу у загальній вартості активів, але підприємство залишалось повністю залежним. В 2004 році рівень ризику був дуже високий – критичний, але знизився вже в 2005р. на одну гривню власного капіталу припадало 5,74 гривні залученого. З 2003р. до 2005р. рівень зношеності основних засобів зменшився, що свідчить про незначне оновлення основних засобів. Аналіз платоспроможності ДП ВАТ «Поділля-Плюс». Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення. Ліквідність – здатність підприємства перетворювати свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань. Поняття ліквідності і платоспроможності є взаємопов’язані. Від рівня ліквідності залежить платоспроможність. Для аналізу ліквідності балансу ДП ВАТ «Поділля-Плюс» необхідно згрупувати його активи за рівнем ліквідності, а пасиви – за строками погашення (табл. 2.3). Таблиця 2.3 Групи активів та пасивів ДП ВАТ «Поділля-Плюс» № 2003 2004 2005
Актив, А Пасив, П Актив, А Пасив, П Актив, А Пасив, П
1 6,9 263,3 5,9 261,7 14,8 266,0
2 14,2 0 17,0 13,9 34,3 71,4
3 20,4 0 32,8 0 45,9 0
4 184,8 37,0 225,7 5,8 301,2 58,8
В жодному з років баланс ДП ВАТ «Поділля-Плюс» не був абсолютно ліквідним (А1?П1, А2?П2, А3?П3, А4?П4). У підприємства відсутні високоліквідні та важколіквідні активи. Для визначення ліквідності підприємства розраховують показники ліквідності (табл. 2.4, рис. 2.2.). Таблиця 2.4 Показники ліквідності ДП ВАТ «Поділля-Плюс» Назва 2003 2004 2005 Нормативне значення
Рис. 2.2. Динаміка показників ліквідності ДП ВАТ «Поділля-Плюс» Так як в 2004р. та 2005р. на кожну 1 грн. поточних зобов’язань підприємство мало відповідно 0,2 грн. і 0,28 грн. поточних активів, то ДП ВАТ «Поділля-Плюс» вважається таким, що функціонує невдало. Протягом останніх трьох років коефіцієнт термінової ліквідності збільшувався, відповідно й підвищувалась можливість погашення короткострокових зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності в ДП ВАТ «Поділля-Плюс» в межах норми, тому підприємство спроможне негайно погасити поточні зобов’язання за рахунок наявних високоліквідних активів. Аналіз рентабельності ДП ВАТ «Поділля-Плюс». Рентабельність – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого прибутку до наявних чи використаних ресурсів. Основні показники рентабельності ДП ВАТ «Поділля-Плюс» подані в табл. 2.5 і на рис. 2.3. Таблиця 2.5 Показники рентабельності ДП ВАТ «Поділля-Плюс» Роки Рентабельність продукції, Рп Рентабельність активів, Ра Рентабельність власного капіталу, Рвк Валова рентабельність продажу, Рп.вал Чиста рентабельність продажу, Рп.чиста
2003 0,208 0,098 0,437 0,173 0,023
2004 0,178 0,618 2,000 0,151 0,129
2005 0,193 0,118 1,641 0,162 0,024
Рис. 2.3. Динаміка рентабельності ДП ВАТ «Поділля-Плюс» Збільшення показника рентабельності продукції в 2005 році в порівнянні з 2004 роком свідчить про зростання валового прибутку у порівнянні із собівартістю реалізованої продукції. Значне зниження рентабельності активів вказує неефективне їх використання у 2005 році в порівнянні з попередніми роками. В 2005 році рентабельність власного капіталу впала, так як на 1 гривню власного капіталу припадає лише 1,64 грн. прибутку. За останній рік зменшився також показник чистої рентабельності продажу. Тепер з одної гривні доходу від реалізації в розпорядження підприємства потрапляє 2 копійки чистого прибутку. 2.3. Формування облікової політики дочірнього підприємства ВАТ «Поділля–Плюс». Визначення терміну “Облікова політика” дано у статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р № 996 і в пункті 3 П(С)БО 1. Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р № 87: „Облікова політика – це сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності”. В обліковій політиці дочірнього підприємства відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Згідно з П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” в обліковій політиці підприємства визначена межа істотності. Відображено інформацію про метод вибуття запасів, яке застосовується підприємством, і визначення одиницею запасів. В обліковій політиці на дочірньому підприємстві визначений метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів, які використовуються на нашому підприємстві. А також визначений метод амортизації основних засобів, величину вартісного критерію належності матеріального активу до малоцінних необоротних активів метод оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг. Дотримуючись принципів бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, принципу послідовності дочірнє підприємство забезпечує постійне застосування вибраної політики до подій та організацій з моменту їх виникнення. Ґрунтуючись на положеннях статті 5 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” на дочірньому підприємстві для надання практичної допомоги підприємством удосконалено облікові регістри у зв’язку з: зміною форми і змісту облікових регістрів; зміною назв і нумерації облікових регістрів; зниженням трудомісткості облікових робіт при складані фінансової звітності. Накопичується облікова інформація про виробничу і фінансово-господарську діяльність в облікових регістрах, розроблених за класами Плану рахунків бухгалтерського обліку. В основі нумерації облікових регістрів закладені номери класу і номери рахунку бухгалтерського обліку: Облікові регістри розроблені з врахуванням виду діяльності і спеціалізації підприємства. Маючи право вибору облікової політики з метою дотримання підприємством протягом 2006 року єдиної методики відображення в бухгалтерському обліку і звітності господарських операцій та порядку оцінки об’єктів обліку на дочірньому підприємстві забезпечено організацію бухгалтерського обліку, де: здійснюється ведення бухгалтерського обліку за принципами й методами, передбаченими Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; забезпечено безперервність відображення господарських операцій і достовірну оцінку активів, зобов’язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи журнально-ордерну форму обліку, з використанням комп’ютерних програм; застосовуються форми журналів-ордерів та інших облікових регістрів, розроблені фахівцями підприємства в минулому році відповідно до методичних рекомендацій затверджених наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29.12.2000р. й адаптованих бухгалтерією до нової системи обліку. Для повної та реальної картини здійснюваних господарських операцій та їх результатів, дозволено головному бухгалтеру своїм розпорядженням затвердити додаткову систему субрахунків та регістрів аналітичного обліку; затверджено графік документообігу, бухгалтерами проставляється на первинних документах , що відображаються в обліку, відмітку про їх обробку; складаються щомісяця журнали-ордери та інші облікові регістри, роздруківки з комп’ютерної програми, де підписуються оператор виконавець і бухгалтер, який відповідає за складання облікового документа. Регістри бухгалтерського обліку мають назву, період реєстрації господарських операцій, прізвище і підписи осіб, які брали участь у складанні. Первинні та зведені облікові документи мають підпис особи , яка брала участь у здійснені господарських операцій, посади й підписи осіб відповідальних за правильність їх оформлення. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів й регістрів бухгалтерського обліку, та недостовірність відображених у них даних, несуть особи, які склали та підписали ці документи. Дані журналів-ордерів, інших облікових регістрів і додаткових довідок бухгалтер відображає в Головній книзі підприємства, що є підставою для складання фінансової звітності дочірнього підприємства. Всі відділи і служби неухильно виконують вимоги працівника бухгалтерії щодо дотримання порядку оформлення первинних документів і терміну подання їх до обліку. Головний бухгалтер забезпечує зберігання первинних документів та облікових регістрів, які були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів, їх оформлення та передачу до архіву відповідно до вимог чинного законодавства. Забезпечує складання та поданні фінансової та інших видів звітності підприємства відповідним користувачам у обсязі та в строки встановлені чинним законодавством, а також забезпечення її оприлюднення у встановленому порядку. З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності та в інших випадках, передбачених законодавством постійною діючою інвентаризаційною комісією проводиться інвентаризація активів і зобов’язань відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.04.1994р №69 (із змінами і доповненнями). На дочірньому підприємстві ВАТ «Поділля–Плюс» установлені терміни проведення інвентаризації: сировини і матеріалів на складах, товарів у торгівлі не рідше одного разу на рік, перед складанням річної звітності; бланків суворої звітності щоквартально; грошових коштів у касі – щомісяця; будівель, споруд та інших не рухомих об’єктів основних фондів – один раз у три роки; обладнання, транспортні засоби – щорічно перед складанням річної звітності; розрахунки з постачальниками й покупцями – щорічно станом на 1 листопада, з урахуванням щоквартального звіряння розрахунків. У разі зміни матеріально - відповідальних осіб або виявлення розкрадання або недостач, відповідно в момент зміни або факту виявлення розкрадання. Переглянуті угоди про матеріальну відповідальність, де потрібно поповнити угоди з матеріально відповідними особами. Відшкодування шкоди, завданої підприємству винними особами, проводяться відповідно до вимог діючого законодавства. За “базовий” розмір матеріальної відповідальності працівників прийняті розмір прямої дійсної шкоди, але не більше, ніж середньомісячний заробіток винної особи. У випадках передбачених законодавством, на працівників поширюється матеріальна відповідальність у розмірі прямої шкоди, яка перевищує середній заробіток. При складанні фінансової звітності встановлений кордон істотності в розмірі 1000 грн. Основним засобом визнаний актив очікуваний термін його корисного використання якого більший одного року. До малоцінних оборотних активів відносять активи, відмінні від основних засобів на підставі кваліфікації поданої у пункті 5 П(С)БО 7 “Основні засоби”, вартісна оцінка яких дорівнює не більше 1000 грн. придбання. За одиницю по ціні придбання, без податку на додану вартість, і очікуваний строк експлуатації більше одного року. При нарахуванні амортизації основних засобів застосовуються норми й методи, передбачені податковим законодавством. Об’єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття, внаслідок продажу або безплатної передачі або не відповідності критеріям визнання активом. Встановлений термін корисного використання нематеріальних активів: комп’ютерної програми з обліку запасів, реалізації готової продукції, розрахунків із заробітної плати – 5 років. Фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Відстрочені податкові активи відображаються в балансі по податкових періодах визначених чинним законодавством у відповідності до вимог П(С)БО 17. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування. Придбані запаси зараховуються на баланс за первинною вартістю, визначеною відповідно до п. 9-13П(С)БО 9. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась, або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісну очікувану економічну вигоду. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість повністю втрачених запасів, списується на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду. При оцінці вибуття запасів установлений метод ФІФО відповідно до вимог п. 19 П(С)БО 9. Предмети, очікуваний період використання яких менше одного року, відносити до малоцінних і швидкозношуваних предметів незалежно від їх вартості. Предмети, строком служби більше одного року і вартістю, що не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян відносяться до малоцінних і швидкозношуваних предметів. При відпуску МШП зі складу, у разі передачі для подальшої експлуатації, їх вартість відповідно до пункту 23 П(С)БО 9 списується з балансу. З метою не допущення розкрадань малоцінних і швидкозношуваних предметів, переданих в експлуатацію і вилучення зі складу активів, посилений контроль за видачею таких МШП за місцями експлуатації шляхом забезпечення поставлення в облікових картках підписів працівників в отриманні МШП, відміток про переміщення між структурними підрозділами, а також складання актів на їх списання у разі непридатності до експлуатації. Дебіторську заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання економічних вигод, та може бути достовірно визначена її сума. Сума резерву сумнівних боргів встановлюється, виходячи з аналізу платоспроможності окремих кредиторів. Заборгованість юридичних і фізичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, вважається довгостроковою. Проводиться резервування коштів на забезпечення оплати відпусток та додаткове пенсійне забезпечення інших витрат. Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами і з метою дотримання вимог податкового законодавства застосовуються бухгалтерські рахунки класу 8 Плану рахунків. У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але не належать до наступних звітних періодів. Доходи і витрати дочірнього підприємства визнаються і нараховуються згідно з П(С)БО 15 “Дохід” й П(С)БО 16 “Витрати” відповідно. РОЗДІЛ 3. СИНТЕТИЧНИЙ І АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “ПОДІЛЛЯ-ПЛЮС” 3.1. Документування готівкових коштів та їх облік Первинні документи - це письмові свідчення, що фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації на їх проведення. Первинні документи складені в момент проведення кожної господарської операції, або якщо неможливо безпосередньо після її завершення. Документи створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитувальних носіях застосовуються в бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної чинності та доказовості. Документ, записано матеріальному носії виготовлено і розмічено за вимогами відповідного стандарту і закодовано відповідно затвердженої системи кодифікації. Первинні документи для надання їм юридичної чинності і доказовості повинні мати обов’язкові реквізити. При застосуванні засобів обчислювальної та іншої оргтехніки реквізити можуть бути зафіксовані у вигляді коду залежно від характеру операцій та технологій обробки даних у первинні документи можуть бути включені додаткові реквізити. Первинні документи підлягають обов’язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік за формою і змістом. З метою упорядкування руху і своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, встановлений графік документообороту, у якому зазначаються дата створення або одержання від інших підприємств і установ документів, прийняття їх на облік, і передача обролених до архіву. Бухгалтерський облік касових операцій здійснюється відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємства затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291. Відповідальною особою у касі дочірнього підприємства є два касира. Касири несуть повну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей, вони безпосередньо підпорядковуються головному бухгалтеру, знають постанови кабінету Міністрів України а також положення про ведення касових операцій і інструкцій про порядок постачання , зберігання, видачу і облік всіх видів квитків на проїзд в автобусах, книг обліку розрахункових операцій Форма № 12-АП – для обліку квитків на міжміських автобусних маршрутах (Додаток П), Форма № 11 – АП – для обліку квитків на міських та приміських автобусних маршрутах Кожний день касир проводить видачу квитків а також квитковий касовий лист обліку квитків (Додаток П) за номерами для міського, приміського, міжміського сполучення, де записується підзвітна особа-водій, табельний номер, марка автобуса, державний номер, номер маршруту а також розмінні кошти, якщо того потребує водій. По закінчені робочого дня касир приймає назад документи, провіряє на правильність їх заповнення водіями і кондуктором, запис піврейсів, правильність перенесення квитків з верхньої частини квитково-касового листа в нижню частину, відмітки автобусних станцій про підтвердження залишків квитків після рейсів та по закінченню роботи. Здійснюють перевірку корінців у поясних квитків, відповідність заповнення корінців (Додаток Р) із вартістю квитка і слідкують за повнотою здачі виручки від реалізації квитків водіями. Кожен день приймають виручку від підзвітних осіб: водіїв, кондукторів. Для обліку готівки в плані рахунків передбачено активний рахунок 30 „Каса", записи на якому здійснюють на підставі перевірених звітів касира загальними підсумками за день в журналі-ордері № 1 (по кредиту) (Додаток С) і відомість № 1 (по дебету) (Додаток Т). Грошові кошти можуть витрачатися через касу підприємства, а в окремих випадках, коли оплата витрат через касу або рахунків у банках утруднена або зовсім неможлива (службові відрядження, придбання дрібного інвентарю, канцелярських предметів тощо) - через підзвітних осіб. Кореспонденція рахунків з обліку готівки та інших коштів підприємства наведена в таблиці 3.1. Таблиця 3.1 Господарські операції з обліку готівки та інших коштів Зміст операції Дебет Кредит
Отримання розмінної готівки з головної каси в операційну 3011 30
Надходження готівки з банку 30 31
Погашення дебіторської заборгованості покупцем продукції, товарів, робіт, послуг 30 36
Отримані кошти від винних осіб за завдані збитки 30 375
Отримані кошти від підзвітних осіб (залишок авансу) 30 372
Отримано кошти в касу за відчуження транспортного засобу 30 377
Отримано безповоротну фінансову допомогу 30 425
Отримано цільове фінансування 30 48
Отримано довгострокову фінансову допомогу на зворотній основі 30 55
Одержані кошти від реалізації інших оборотних активів 30 712
Одержані кошти від реалізації іноземної валюти 30 711
Одержані кошти від штрафів та неустойок 30 715
Отримано надзвичайні доходи 30 75
Видача готівки
Передано готівку на рахунок в банку 31 30
Видано готівку під звіт 372 30
Викуплено власні акції 45 30
Оплачено постачальнику за отриману продукцію, товари, послуги 63 30
Виплачено заробітну плату 66 30
Видано працівникам путівки в рахунок заробітної плати 67 30
Операції, пов'язані з одержанням та витрачанням готівкової іноземної валюти, в касі підприємства на субрахунку 302 «Каса в іноземній валюті» рахунка 30 «Каса» передбачають необхідність вести облік по кожному виду валюти, а також відображати курсові різниці на залишок валютних коштів. Як для обліку касових операцій в національній валюті, так і валютних коштів банк встановлює ліміт залишку готівкової валюти. Облік валютних коштів у касі підприємства здійснюється відповідно до затвердженого Порядку ведення касових операцій підприємствами, установами та організаціями. Валютна готівка використовується переважно при здійсненні працівниками службових відряджень за кордон. Реалізація товарів та послуг за готівкову іноземну валюту заборонена (за винятком реалізації товарів і послуг під митним контролем та надання послуг готелями з обслуговуванням іноземних туристів) (лист Національного банку України № 275 та роз'яснення до нього). Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.05.98 № 207 установи банків перевіряють дотримання касової дисципліни на підприємствах. За наявності у підприємства поточних рахунків у кількох установах банків перевірку касової дисципліни може здійснювати будь-який банк, у якому відкрито поточний рахунок (незалежно від того, який банк встановив ліміт залишку готівки в касі). Банк перевіряє повноту оприбуткування готівки, одержаної з каси банку; відповідність записів у касовій книзі підприємства сум, одержаних в банку і зданих в банк, даним банку; правильність витрачання готівки із виручки; правильність оформлення касових ордерів і ведення касової книги; своєчасність і повноту обліку в касовій книзі надходження і видачі готівки; залишок готівки в касі на день перевірки і відповідність його встановленому ліміту. Результати перевірки оформляються актом з доданням до нього довідки (за формою додатку № 20), у якому відображається стан надходження готівки в касу підприємства і її витрачання за період, що перевіряється. Акт і довідка підписуються керівником, головним бухгалтером підприємства і представником банку. У разі відмови підписувати акт в ньому робиться напис «Відмовився» і додається відповідне письмове пояснення. Перевірка дотримання касової дисципліни здійснюється також самим підприємством - комісією, призначеною наказом керівника підприємства. Результати перевірки оформляються актом (протоколом), у якому вказуються стан касової дисципліни, виявлення недостач або залишки грошових коштів у касі (якщо вони мали місце), їх сума, причини виникнення. За результатами перевірки керівник підприємства приймає рішення про оприбуткування виявлених лишків і стягнення недостачі грошових коштів з матеріально відповідальної особи - касира. В бухгалтерському обліку роблять відповідні записи: лишки грошових коштів, оприбутковані в касу, зараховують на доходи підприємства (записом по дебету рахунка 30 «Каса» і кредиту рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності»); виявлена недостача грошових коштів у касі списується з кредиту рахунка 30 «Каса» на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» з подальшим віднесенням на рахунок касира записом по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданого збитку» і кредиту рахунка 716 « Відшкодування раніше списаних активів». Відшкодована касиром недостача грошових коштів відображається записом по дебету рахунка 30 «Каса» і кредиту рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданого збитку». Відповідно до вказаних нормативних актів працівники підприємства направляються у відрядження згідно з наказом керівника (або його заступника). Визначення днів відрядження для виплати добових здійснюється з урахуванням дня вибуття і дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховуються як 2 дні. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою. За відсутності у посвідченні відмітки про відрядження добові не виплачуються. За наявності підтвердних документів підприємство відшкодовує особам, що перебували у відрядженні, також витрати: - на проїзд до місця відрядження і назад (крім таксі) з урахуванням усіх видів витрат, пов'язаних з придбанням квитків, користуванням постільними речами в поїздах, а також страхових платежів на транспорті; - по найманню житлового приміщення у розмірі фактичних витрат, з урахуванням побутових послуг, наданих у готелях (прання, чистка, прасування одягу тощо), але не більш як 10% від норм добових витрат за всі дні проживання (для державних службовців); - на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50% від вартості місця за добу; - на користування у готелях холодильником І телевізором; Понад встановлені норми компенсації витрат відшкодовуються також витрати на оплату ПДВ за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та наймання житлових приміщень відповідно до підтвердних документів в оригіналі. Відшкодовуються також витрати на службові телефонні розмови у розмірах, погоджених з керівником підприємства. При відрядженні на один день у таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатись до місця постійного проживання, добові відшкодовуються за повну добу. Протягом трьох днів після повернення з відрядження (у разі застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем - не пізніше 10, а в окремих випадках з дозволу керівника підприємства при поважних причинах - 20 робочих днів) працівник зобов'язаний подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням кошти. Разом з авансовим звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене у відповідному порядку, документи про наймання житла, проїзні та інші документи в оригіналі. Якщо аванси підзвітним особам були видані на господарські потреби, то до авансових звітів таких осіб додаються копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери з розпискою осіб, які прийняли від підзвітної особи придбані предмети та інші виправдні документи. Бухгалтерія перевіряє правильність оформлення авансових звітів і доданих до них документів, встановлює законність і доцільність здійснених витрат. Після перевірки на звіті зазначаються суми витрат, що підлягають затвердженню керівником. Списання з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по кредиту рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами», і дебету рахунків: 92 «Адміністративні витрати» (на суми, витрачені на службові відрядження); 93 «Витрати на збут» (на суми, витрачені по операціях, пов'язаних із збутом продукції); 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» (на вартість придбаних матеріальних цінностей із підзвітних сум) та ін. 3.2. Облік безготівкових операцій Всі операції по руху коштів на рахунку в банках здійснюються на підставі розрахункових документів. Періодично (у встановлені строки) банк видає підприємству виписки з його поточного рахунка, тобто перелік здійснених за звітний період операцій. До виписки додаються відповідні виправдні документи, на підставі яких були зараховані або списані кошти. Виписка банку (Додаток У) фактично являє собою другий примірник особового рахунка підприємства, відкритого банком. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Звідси - залишки коштів і надходження на поточний рахунок банк записує по кредиту поточного рахунка, а зменшення свого боргу (списання, видачу готівкою) - по дебету. Тому, обробляючи виписки банку, бухгалтер повинен пам'ятати про цю особливість і записувати зараховані суми і залишок по дебету поточного рахунка) а списання - по кредиту. Одержана із банку виписка перевіряється й обробляється: підбираються всі виправдні документи, проставляються кореспондуючі рахунки. Всі додані до виписки документи погашаються штампом «Погашено». Крім того, на документах також вказують порядковий номер його запису у виписці банку. Це необхідно для контролю за рухом коштів на поточному рахунку, а також для наступних перевірок. Виписки банку є регістрами аналітичного обліку і підставою для облікових запасів на поточному рахунку. Синтетичний облік наявності і руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства в національній валюті ведеться на активному рахунку 31 «Рахунки в банках», субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті», по дебету якого відображають надходження (зарахування) коштів, а по кредиту — списання використаних коштів. Кореспонденція рахунків наведена в таблиці 3.2. Таблиця 3.2 Господарські операції безготівкових розрахунків Зміст операції Дебет Кредит
1 2 3
Надходження коштів на рахунок
Передано готівку з каси підприємства в банк 31 30
Оплачено покупцями за товари, роботи, послуги 31 36
Зарахована на рахунок виручка від реалізації продукції 31 70
Зарахована на рахунок дохід від реалізації запасів 31 71
Зарахована на рахунок дохід від реалізації основних засобів 31 74
Одержано короткострокову позику банку 31 60
Одержано довгострокову позику банку 31 50
Одержано кошти з бюджету, позабюджетних фондів на цільові програми 31 48
Повернуто кошти на рахунок з бюджету, з фондів соціального страхування 31 64, 65
Списання, видача коштів з рахунку
Передано гроші з банку в касу 30 31
Здійснено розрахунки з постачальниками, з іншими кредиторами 63, 68 31
Здійснено передоплату постачальникам 37 31
Повернуто кошти покупцям 36 31
Повернуто позику банку 50, 60 31
Погашено заборгованість за раніше виданим векселем 51, 62 31
Проведено передоплату за газети, журнали 39 31
Погашено заборгованість по облігаціях 52 31
Погашено довгострокову заборгованість з оренди 53 31
Перераховано дивіденди учасникам 67 31
Погашено заборгованість перед бюджетом, перед фондами соціального страхування 64, 65 31
Продовження табл. 3.2 1 2 3
Перераховано суми зарплати на особисті рахунки працівників 66 31
Здійснено адміністративні витрати 92 31
Здійснено витрати на збут 93 31
Здійснено витрати операційної діяльності 94 31
Здійснено витрати на сплату процентів 95 31
Здійснено витрати на інші операції 97 31
Здійснено витрати на надзвичайні операції 99 31
Якщо при опрацюванні виписки банку з поточного рахунка підприємства виявлено помилково списані або зараховані кошти, бухгалтер повинен письмово повідомити установу банку про допущену помилку для внесення виправлень. На суму, помилково списану банком з поточного рахунка підприємства, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» і кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті». При поновленні банком на поточному рахунку підприємства помилково списаної суми роблять зворотній запис (тобто дебет рахунка 311 і кредит рахунка 374). Помилково зарахована на поточний рахунок підприємства сума відображається по дебету рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і кредиту рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Після одержання виписки банку з виправленим помилковим записом складається бухгалтерська проводка із зворотною кореспонденцією рахунків (дебет рахунка 685 і кредит рахунка 311). Так забезпечується ідентичність записів на поточному рахунку як в банку, так і на підприємстві. Режим здійснення операцій у іноземній валюті на території України, загальні принципи валютного регулювання, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від 04.08.97 № 212), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 26.03.98 та іншими нормативними актами. Облік операцій у іноземній валюті регламентується Положенням про бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті, затвердженим наказом Мінфіну України від 14.02.96 № 29 (із змінами, внесеними згідно з наказом Мінфіну України від 05.12.97 № 268). Відповідно до зазначеного Положення і національного Плану рахунків бухгалтерський облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» за субрахунками (рахунками третього порядку): 312-1 «Валютний рахунок в країні», 312-2 «Валютний рахунок за кордоном», 312-3 «Транзитний валютний рахунок». Записи на рахунку 312 «Поточний рахунки в іноземній валюті» та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку з цього рахунка і доданих до них розрахунково-платіжних документів, за якими були зараховані або сплачені кошти у іноземних валютах. Аналітичний облік по рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» ведеться так, щоб забезпечити достовірну інформацію про наявність і рух валютних коштів по кожному з відкритих у банку рахунках в іноземних валютах: «Валютний рахунок у доларах США», «Валютний рахунок в англійських фунтах», «Валютний рахунок у німецьких марках» тощо. Проте для систематизації і узагальнення інформації про господарські операції у різних валютах у бухгалтерському обліку здійснюється перерахунок іноземних валют у національну валюту України (в гривні) за курсом, встановленим НБУ на дату оформлення розрахунково-платіжних документів. Такою датою вважається дата виписки платіжного доручення на перерахування іноземної валюти зарубіжному партнеру, дата виписки прибуткових і видаткових касових ордерів, дата митного оформлення матеріальних цінностей (робіт, послуг) по експортно-імпортних операціях. При опрацюванні первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземних валютах, облікові працівники в знаменнику вказують еквівалент цих показників у гривнях по курсу НБУ на дату, яка прийнята для перерахунку операцій у іноземній валюті. У облікових регістрах (журналах-ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають в гривнях та іноземній валюті (з зазначенням назви валюти - російські рублі, долари США тощо). Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Записи по рахунках розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками та іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками») 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки за податками й платежами» та ін. При цьому можливе відокремлення розрахунків в іноземних валютах на окремих субрахунках, що відкриваються в складі відповідних синтетичних рахунків. У облікових регістрах обов'язково вказують дату здійснення господарської операції, оформленої відповідним документом. Наявність і рух готівкової іноземної валюти в касі підприємства відображається на рахунку 30 «Каса», за субрахунком 302 «Каса в іноземній валюті». Записи на субрахунку 302 здійснюються в загальноприйнятому порядку на підставі звітів касира з доданими до них прибутковими і видатковими касовими ордерами. Постановою Правління Національного банку України від 24.07.97 № 248 передбачено, що валютні надходження на адресу резидента піддягають зарахуванню на розподільчий валютний рахунок. Банк зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомити власника рахунка про надходження валюти на розподільчий рахунок і, якщо резидент протягом п'яти банківських днів не дасть йому доручення на перерахування валютних коштів з розподільчого рахунка) банк на 6-й банківський день самостійно перераховує ці кошти на валютний рахунок резидента. Валютні кошти, зараховані на розподільчий рахунок, у бухгалтерському обліку відображаються записом по дебету рахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок» у кореспонденції з кредитом рахунка 362 «Розрахунки з іноземними покупцями». Перерахування банком валютних коштів транзитного валютного рахунка на валютний рахунок підприємства резидента відображається записом по дебету рахунка 312, субрахунок 312-1 «Валютний рахунок в країні» і кредиту рахунка 312, субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок». Одержана на рахунок підприємства національна валюта (гривні) зараховується в доход від реалізації іноземної валюти (за вирахуванням суми, утриманої банком як винагорода за надані послуги по продажу валюти на біржовому ринку) і в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунка 711 «Доход від реалізації іноземної валюти». Собівартість реалізованої на біржовому ринку іноземної валюти за курсом НБУ, що діяв на день здійснення операції (за вирахуванням суми винагороди, утриманої банком), списується з кредиту рахунка 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» на дебет рахунка 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» Установою банку для ДПА України складається реєстр клієнтів, які придбають іноземну валюту, де, крім усіх реквізитів клієнта, вказують дані про керівника і головного бухгалтера, включаючи їх ідентифікаційні коди (постанова Національного банку України від 21.09.98 № 382). Перелік підготовки документів, необхідних для покупки іноземної валюти на УМВБ або КМВБ, а також оплати платіжних доручень в ВКВ (1 група класифікатора іноземних валют) для виконання зобов'язань перед нерезидентами як за рахунок власних коштів, так і куплених на біржах, розроблений і затверджений НБУ, ДПА України і Держмитслужбою України. Банк приймає до виконання заяву клієнта на придбання на УМВБ іноземної валюти тільки під зареєстрований у цьому банку контракт на імпорт товарів (робіт, послуг) і за наявності необхідної суми на поточному рахунку клієнта на момент складання угоди про придбання іноземної валюти. Проте за відсутності таких коштів в окремих випадках банк має право надати короткостроковий кредит. Значне місце в бухгалтерському обліку займають операції по виявленню і відображенню курсових (валютних різниць). Курсові різниці по операціях з іноземною валютою визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату реєстрації їх в бухгалтерському обліку або на дату складання бухгалтерського звіту за попередній звітний період та оцінкою на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження, сплати валютних коштів) або на дату складання бухгалтерського звіту за звітний період за курсом НБУ. До найбільш поширених випадків виникнення курсових різниць належать: - різниця між оцінкою дебіторської заборгованості за курсом на день її виникнення (виписки розрахункових документів, митного оформлення) і на день одержання грошових коштів; - різниця між оцінкою кредиторської заборгованості на день її виникнення і на день погашення при придбанні товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг); - погашення банківських кредитів - різниця між сумою на день одержання кредиту і на день його погашення; - оплата виданих векселів - різниця між оцінкою кредиторської заборгованості, забезпеченою векселями, за курсом на день виписки векселя і на день погашення та ін. Згідно з національним Планом рахунків бухгалтерського обліку курсові різниці по операціях в іноземній валюті відображаються в складі операційної діяльності підприємства. На суму позитивної курсової різниці роблять запис по кредиту рахунка 714 «Доходи від операційної курсової різниці» і дебету рахунків: 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (при надходженні валютних коштів від іноземних покупців і замовників за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги); 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» (при оплаті придбаних по імпорту товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг); 622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті», 512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті» (при оплаті коротко- і довгострокових векселів, що були видані в іноземній валюті); 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті», 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» (при погашенні коротко- і довгострокових кредитів, які були одержані в іноземній валюті) та ін. Від'ємні курсові різниці обліковуються в складі витрати операційної діяльності підприємства і відображаються записом по дебету рахунка 945 «Втрати від операційної курсової різниці» в кореспонденції з кредитом рахунків: 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (при оплаті раніше одержаних по імпорту товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг); 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» (при надходженні валютних коштів від іноземних покупців за відвантажені по експорту товари, виконані роботи, надані послуги) та ін. В аналогічному порядку обліковують різниці від переоцінки майна при складанні бухгалтерської звітності, тобто різниці між оцінками окремих видів майна по курсу іноземної валюти на дату реєстрації Їх у бухгалтерському обліку і на дату складання звіту. При цьому переоцінці підлягає не все майно підприємства, а лише так звані грошові (валютні) статті. У загальному вигляді такі статті характеризують готівкові грошові кошти і кошти, що підлягають до одержання або оплаті грішми. До грошових (валютних) статей належать: залишки грошових коштів на валютних рахунках і в касі підприємства, а також грошові кошти в дорозі; платіжні документи в інвалютах (векселі, чеки, акредитиви тощо); грошові документи в інвалютах (поштові марки, оплачені проїзні Документи, авіаквитки тощо); фінансові вкладення в цінні папери в Інвалютах (акції, облігації, сертифікати); дебіторська і кредиторська заборгованість в інвалютах (по розрахунках з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядчиками тощо); заборгованість по кредитах банків та інших позиках в інвалютах. Тобто курсові різниці визначаються по сумах і операціях, що відображаються на рахунках: 302, 312, 314, 332, 334, 342, 362, 632, 502, 512, 602, 622, 48 та деяких інших. Необхідність переоцінки вказаних статей викликана тим, що в бухгалтерському балансі вони мають відображатись в сумах, що визначаються шляхом перерахунку Іноземної валюти в національну валюту (гривню) за курсом НБУ на дату складання звітності. Відповідно до п.п.7.3.б ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, які знаходяться на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна чи негативна різниця між результатами такого перерахунку і балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку. Згідно з Законом України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей» від 06.06.95 № 218 збиток, заподіяний працівниками, що виконують валютні операції, винними в розкраданні, недостачі валютних цінностей, а також втраті платіжних документів та інших цінних паперів в Іноземній валюті, визначається в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за курсом НБУ на день виявлення заподіяного збитку. Заборгованість підзвітних осіб у разі неповернення у встановлений строк авансу, виданого в іноземній валюті на службові відрядження, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій за курсом НБУ на день погашення заборгованості. Стягнуті суми передусім спрямовуються на відшкодування збитку, заподіяного підприємству, а решта суми підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому збиток, заподіяний працівниками підприємству, відшкодовується незалежно від притягнення винних осіб до карної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності. Готівкові розрахунки передбачають не тільки розрахунки за надані послуги і продаж паливо мастильних матеріалів на дочірньому підприємстві ВАТ “Поділля – Плюс”, а й грошовий потік який спрямовано на задоволення державних потреб і має цільове призначення. Серед поточного трансфертного платежу є субсидія на покриття збитків від перевезення пільгових категорій громадян, яка дає можливість утримуватися на плаву підприємству, життєво необхідної галузі і дозволяє регулювати міжгалузеві пропорції. Саме підприємство не має статусу бюджетної установи, але все-таки має право одержувати кошти з бюджету, як фінансову підтримку і, як виконання загальнодержавної програми. Використовуються такі кошти суворо за напрямком, обліковуються за кредитом рахунку 48 “ Цільове фінансування та цільові надходження , а за його дебетом використання сум цільового фінансування, надходжень і витрат ведеться за їх призначенням і джерелами надходження. За нормами П (С )БО 15 “Дохід” субсидія визнається доходом протягом того періоду у якому було визнано витрати пов’язані із виконанням умов фінансування. ВИСНОВОК Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські операції, їх характер та обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових результатів діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку. Розвиток ринкових відносин зумовлює підвищення ролі грошей в різних галузях економіки. Розуміння проблем грошових коштів є необхідною складовою становлення економічних знань. Метою бакалаврської роботи є дослідження діючого на підприємстві стану, ознайомлення з відповідним методологічним і методичним апаратом знань з теорії грошових коштів в сучасних умовах. Завданням роботи є ознайомлення із теоретичними особливостями щодо сутності та функцій грошових коштів; діючим в Україні нормативно-законодавчим забезпеченням обліку грошових коштів; з документальним, первинним оформленням руху грошових коштів і порядком їх обліку. Бакалаврська робота виконана на фактичних даних Дочірнього підприємства «Поділля-Плюс». На підставі проведеного аналізу фінансового стану підприємства зроблено висновки щодо його: фінансової стійкості – з проведених розрахунків видно, що фінансовий стан підприємства є кризовим, що свідчить про потенційну можливість банкрутства. ліквідності - в 2004р. та 2005р. на кожну 1 грн. поточних зобов’язань підприємство мало відповідно 0,2 грн. і 0,28 грн. поточних активів, то ДП ВАТ «Поділля-Плюс» вважається таким, що функціонує невдало. Протягом останніх трьох років коефіцієнт термінової ліквідності збільшувався, відповідно й підвищувалась можливість погашення короткострокових зобов’язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності в ДП ВАТ «Поділля-Плюс» в межах норми, тому підприємство спроможне негайно погасити поточні зобов’язання за рахунок наявних високоліквідних активів. рентабельності - збільшення показника рентабельності продукції в 2005 році в порівнянні з 2004 роком свідчить про зростання валового прибутку у порівнянні із собівартістю реалізованої продукції. Значне зниження рентабельності активів вказує неефективне їх використання у 2005 році в порівнянні з попередніми роками. В 2005 році рентабельність власного капіталу впала, так як на 1 гривню власного капіталу припадає лише 1,64 грн. прибутку. За останній рік зменшився також показник чистої рентабельності продажу. Тепер з одної гривні доходу від реалізації в розпорядження підприємства потрапляє 2 копійки чистого прибутку. Бухгалтерський облік касових операцій на Дочірньому підприємстві здійснюється відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій на підприємстві. Враховуючи великий потік грошових коштів до каси, суворо має дотримуватися касова дисципліна і виконуватися вимоги щодо їх збереження. Особливістю дочірнього підприємства є те, що воно має постійно забезпечувати збереження бланків суворої звітності на окремих субрахунках. Наявність і рух готівкової іноземної валюти в касі підприємства відображається на рахунку 30 «Каса», за субрахунком 302 «Каса в іноземній валюті». Записи на субрахунку 302 здійснюються в загальноприйнятому порядку на підставі звітів касира з доданими до них прибутковими і видатковими касовими ордерами. Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Для покращення обліку грошових коштів на підприємстві рекомендую ввести одну з автоматизованих систем обліку, яка б забезпечила можливість швидше опрацьовувати первинні документи з надходження готівки в касу та коштів на розрахунковий рахунок. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Кодекс України Про адміністративні правопорушення від 07.12.1994р. № 8 Закон України „Про Національний банк України” від 20.05.1999р. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121.ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 8. – 17 січня. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 38. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.02.2004р. № 637. Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затверджене Міністерством фінансів України від 31.03.1999р. № 87.Наказ Президента України „Про грошову реформу в Україні „ // Вісник НБУ.-1996.- №5 Наказ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995р. № 436/95. Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.1996р. № 51 ( з урахуванням наказу Державного комітету статистики України від 27.07.1998р. № 263). Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку актів, капіталу, зобов’язань і господарських підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. № 291. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 69 (витяг). Інструкція „Про відкриття банками рахунків і національній та іноземній валютах”, затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.2003р. № 492. Інструкція № 7 „Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, затверджене постановою Правління Національного банку України № 135 від 29.03.2001р. Інструкція зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995р. № 323. Лист Національного банку України „Про встановлення лімітів залишку готівки в касі” від 17.04.2001о. „ 11-111/447-2439. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посіб. – К.: Основи, 1998р. -415с. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. – К.; 1999.-86с. Гроші та кредит: Підручник. /М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна та ін. – К.: Гроші та кредит /За ред. Б.С.Івасіва.- К., 1999. Грищенко О.І.Гроші та грошово-кредитна політика. Навчальниу посібник. – К.: Основи, 1997. Луців Б.Л. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. – К. : Тов. „Знання” КОО, 1998. Луців Б.Л.. Гроші, банки та кредит: У схемах і коментарях. Навчальний посібник. – Тернопіль. 2004. Єні ханова А.О., Міщенко В.І., Гребенюк Н.І.. Грошова – кредитна політика і Україні: тенденції та перспективи // Фінанси України. – 2000. - № 9. Савлу М.І. Грошово – кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності // Вісник НБУ. -199. № 1. Кочетков В.М. Гроші та кредит. – К., 2002. Дзюблюк О.В. Комерційні банки в умовах переходу до ринкових відносин. – Тернопіль : ТАНГ, 1996. Гроші та кредит / За ред. Б.С. Івасіва. _ Тернопіль: Карт- бланки, 2000. Гроші, бланки та кредит: у у схемах та коментарях: Навчальний посібник / За ред. Луці ва Б.Л. -2-е вид., перероб. –К.: Основи, 1996 Бухгалтерський облік в Україні. Навч. Посібник. За ред. Р.Л. Хом’яка.- 2 вид., доп. І перероб. –Львів: Національний університет „львівська політика” .2003.- 820с.
