Аналіз резервів підвищення виробничо-господарської діяльності. Коротка характеристика підприємства, основні показники діяльності. Організаційна структура Рівненської філії ВАТ "Укртелеком" об'єднує 11 відокремлених структурних підрозділів Центрів, з яких 5 - Центри електрозв'язку, що створені на базі 15 колишніх районних вузлів електрозв'язку; 6 Центрів забезпечують технічну експлуатацію засобів електрозв'язку і проводового мовлення: Центр телекомунікаційних послуг; Центр технічної експлуатації місцевого телефонного зв'язку; Центр технічної експлуатації сільських з'єднувальних ліній; Центр інформаційних технологій та технічного забезпечення; Центр технічної експлуатації мережі передачі даних; Центр механізації. Організаційно-правова форма господарювання: Відкрите акціонерне товариство. Вид економічної діяльності: діяльність зв’язку Юридична адреса: м. Рівне, вул. В. Чорновола , поштовий індекс 33000. Про послуги, що їх надає Рівненська філія ВАТ "Укртелеком", можна довідатись: тел.(0362) 63-44-46 (нові послуги), 62-31-34(розвиток), 0-82, 8(800) 505-999-0 (цілодобова безкоштовна служба підтримки споживачів), або на сайті www.rivne.ukrtelecom.ua. Статистичне спостереження на підприємстві є конфіденційним. Конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України „Про державну статистику”. Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень тягне за собою відповідальність, яка встановлена статтею 186(3) Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рівненська філія ВАТ "Укртелеком" – найпотужніший в області оператор зв"язку з розгалуженою мережею підрозділів і підприємств у всіх районах і містах області, де загалом працює понад дві з половиною тисячі спеціалістів, інженерно-технічних працівників і робітників. Директор – Сергій Столярчук. ВАТ «Укртелеком» є єдиним в Україні оператором, який надає послуги фіксованого телефонного зв’язку по всій території країни для всіх категорій споживачів як в міській, так і в сільській місцевості. Як провідний оператор Укртелеком забезпечує високоякісний місцевий, міжміський та міжнародний телефонний зв’язок, надає громадянам України широкі можливості для спілкування між собою та з усім світом. Для задоволення потреб своїх клієнтів, які тимчасово не можуть скористатись домашнім або офісним телефоном, Укртелеком надає послуги таксофонного зв’язку практично на всій території країни, в тому числі у віддалених та малонаселених регіонах. Більшість таксофонів є універсальними, з яких надаються послуги міського, міжміського та міжнародного телефонного зв’язку. Реальну економію при дзвінках за кордон, можна отримати використовуючи універсальні передплачені картки «ВСЕсвіт». Товариство докладає значних зусиль для забезпечення потреб абонентів у послугах доступу до мережі Інтернет. До послуг громадян найпопулярніша в Україні торгова марка «ОГО» — широкосмуговий доступ до мережі Інтернет за технологією АDSL. Великим попитом користується послуга комутованого безпарольного доступу до мережі Інтернет, яка надається під торговою маркою «Відкритий доступ». Основні техніко-економічні показники діяльності РФ ВАТ „Укртелеком” наведені в таблиці 2.1. Таблиця 2.1. Динаміка основних економічних показників № Показники Од. вим. Періоди (роки)
2007 2008 2009
Обсяг наданих послуг: тис. грн. 119960,3 118758 119284
Собівартість виготовленої продукції тис. грн. 64771,2 71352 72428
Обсяг реалізованих послуг тис. грн. 119960,3 118758 119284
Собівартість реалізованої послуг тис. грн. 64771,2 71352 72428
Середньорічна вартість основних виробничих фондів тис. грн. 224728,9 234842,8 241355
Річні амортизаційні відрахування тис. грн. 17672,3 17452 16169
Рівень зносу основних виробничих фондів % 47,06 50,00 53,13
Фондовіддача основних виробничих фондів грн./грн. 53,38 50,57 49,42
Коефіцієнт віддачі спожитих основних фондів грн./грн. 6,79 6,80 7,38
Середньорічні залишки оборотних коштів тис. грн. 11322,2 9817,55 5588
Коефіцієнт обіговості оборотних коштів коеф. 10,60 12,10 21,35
Середньооблікова чисельність працівників, осіб, всього чол.. 2022 1888 1626
Середньорічний виробіток одного працівника тис. грн. 59,33 62,90 73,36
Середньомісячна заробітна плата одного працівника тис. грн. 1,32596 2,22728 2,04772
Валовий прибуток (включає прибуток та постійні витрати), тис. грн. тис. грн. 35085 27278 26480
Прибуток до оподаткування (балансовий прибуток), тис. грн. тис.грн 99856,2 98630 98908
Чистий прибуток (збиток): тис. грн. 22912,9 9926 6735
Рівень рентабельності % 35,38 13,91 9,30
Отже, виходячи з динаміки основних показників, ми бачимо, що обсяги наданих послуг РФ ВАТ „Укртелеком” періоду 2007-2009р.р. помітно збільшились (особливо в період 2008-09р.р. ). Це є досить позитивним показником. Аналіз резервів підвищення використання основних фондів. На основі звіту 11-ОЗ „Звіт про наявність, рух та амортизацію основних фондів” можна проаналізуємо динаміку загального обсягу основних фондів та за первинною вартістю оцінимо динаміку суми зносу. Співставивши обчислені показники динаміки будуємо таблицю 2.2. Таблиця 2.2. Аналіз стану та руху основних виробничих фондів підприємства Показники стану та руху основних виробничих фондів Роки Відхилення, %
2007 2008 2009 2008 2009
1. Середньорічна вартість ОВФ, усього, тис. грн., в т.ч.: 234842,8 244111 236661 3,95 -3,05
- земельні ділянки 0 11 11 0 0,00
- капітальні витрати на поліпшення земель 0 0 0 0 0
- будівлі, споруди та передавальні пристрої 90919,8 94441 89873 3,87 -4,84
- машини та обладнання 133646,2 138065 134481 3,31 -2,60
, (2.1.) де, Кон – коефіцієнт оновлення основних фондів; Бвон – величина основних фондів, що введені в експлуатацію за звітний період; Бвк – балансова вартість основних фондів на кінець періоду. , (2.2.) де, Квв – коефіцієнт вибуття основних фондів; Бвв – сума основних фондів, що вибула; Бвп – балансова вартість основних фондів на початок періоду. , (2.3.) де, Кзн – коефіцієнт зносу основних фондів; - сума зносу основних фондів. , (2.4.) де, Кпр – коефіцієнт придатності основних фондів; Бвз – залишкова (балансова) вартість основних фондів. [ Гордійчук 1, 50-52] Протягом трьох років вартість ОВФ змінювалась по різному – у 2009 році середньорічна вартість ОВФ знизилась порівняно з 2008, за рахунок зниження вартості будівель, споруд та передавальних пристроїв, машин та обладнання, транспорту та інших основних фондів. Впродовж трьох років коефіцієнт оновлення знижувався, що означає зменшення нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів. Також знижувався коефіцієнт вибуття – знижувалась доля вибуття основних засобів, найнижчою ця доля була у 2008 році. Коефіцієнт зносу основних фондів протягом трьох років носить спадний характер, оскільки у 2007 році амортизація становить 17002,6 тис.грн., а у 2009 – 15670 тис.грн. Коефіцієнт придатності найнижчий у 2009 році, що показує, порівняно з іншими роками, найнижчу залишкову вартість основних виробничих фондів.
Рис. 2.1. Динаміка вартості ОВФ підприємства Отже вартість ОВФ в 2008 році зросла майже в 4 рази порівняно з 2007, а у 2009 знизилась в 3 рази.
Рис. 2.2. Знос ОВФ підприємства Отже зі зниженням ОВФ підприємства знижувалась і сума зносу. Аналіз ефективності використання ОВФ підприємства виконуємо за допомогою таблиці 2.3. Таблиця 2.3. Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів підприємства. Показники стану та руху основних виробничих фондів Роки Відхилення, %
2007 2008 2009 2008 2009
1. Обсяг наданих послуг, тис. грн. 119960,3 118758 119284 -1,00 0,44
2. Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн. 234842,8 244111 236661 3,95 -3,05
Здійснивши аналіз ефективності використання ОВФ, можна сказати, що найвищою фондовіддача була у 2007 р. (53,38грн./грн.), а найнижчою у 2009 р. (49,42 грн./грн.). Аналіз резервів покращення використання оборотних засобів. При здійсненні оцінювання оборотних коштів підприємства слід оцінити структуру середньорічних залишків оборотних коштів ( табл. 2.4. ). Таблиця 2.4. Структурно-динамічний аналіз оборотних коштів підприємства Елементи оборотних коштів Період Відхилення
Отже, оборотні кошти у 2008 р. зменшились порівняно з 2007 р. на 1021,7 тис.грн. за рахунок зменшення фондів обігу на 10,85%. У 2009 р. порівняно з 2008 р. оборотні кошти збільшились на 326 тис.грн. за рахунок збільшення фондів обігу на 1262 тис.грн.
Рис. 2.3. Динаміка оборотних коштів Рисунок показує нам, що чіткої тенденції до зростання чи спадання оборотних коштів на підприємстві немає. Найменша сума оборотних коштів була у 2008 р. (16244 тис.грн.), а найбільша у 2007 р. (17265 тис.грн.).
Рис. 2.4. Структура оборотних коштів підприємства у 2007 р. Отже з рис. 2.4. видно, що на підприємстві готова продукція переважає над виробничими запасами. Оцінити основний показник ефективності використання оборотних коштів – їх обіговість можна з таблиці 2.5. Таблиця 2.5. Ефективність використання оборотних коштів підприємства Показники ефективності використання оборотних коштів Період Відхилення
2007 2008 2009 2008 2009
т.грн. % т.грн. % т.грн. % абс. % абс. %
1. Обсяг наданих послуг, тис. грн.. 119960,3 100 118758 100 119284 100 -1202,3 -1,00 526 0,44
2.Середньорічні залишки нормованих оборотних коштів, тис. грн.. 11322,2 9,438 9817,55 8,267 5588 4,685 -1504,65 -13,29 -4229,55 -43,08
Коефіцієнт обіговості розраховується за наступною формулою: , (2.5.) де Ор – обсяг реалізованої продукції; Оз – середньорічний залишок оборотних засобів. Тривалість одного обороту визначається за формулою: , (2.6.) де Д – тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (рік – 360 днів). [ Гордійчук 1, с. 85] Оцінивши обіговість оборотних коштів, можна сказати, що найефективніше оборотні кошти використовувались у 2009 році, оскільки коефіцієнт обіговості найвищий, відповідно до цього у 2009 р. найефективнішим було виробництво. Аналіз резервів підвищення використання трудових ресурсів. Зробити аналіз забезпеченості підприємства персоналом можна за допомогою таблиці 3.1. Таблиця 3.1. Аналіз забезпеченості підприємства персоналом № Показники забезпеченості персоналом Роки (періоди)
2007 2008 2009
Обсяг наданих послуг, тис. грн. 119960,3 118758 119284
Середньооблікова чисельність працівників, осіб, всього 2022 1888 1626
Прийнято на роботу, осіб, всього: 128 149 74
Звільнено з роботи, осіб, всього: 428 332 378
в т.ч.: за власним бажанням, за поруш. труд. дисципліни, за прогул та невідповідність займаній посаді 204 83 302
за скороченням кадрів 36 0 0
Коефіцієнт обороту по прийому 0,06 0,08 0,05
Коефіцієнт обороту по звільненню 0,21 0,18 0,23
Коефіцієнт плинності кадрів 0,10 0,04 0,19
Коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу 0,66 0,67 0,69
Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. Визначається як відношення числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році: (2.7.) де Чрд – число робочих днів в році, Чкд – число календарних днів в році. [1, с. 63] Отже протягом трьох років на підприємстві спостерігається спадна динаміка середньооблікової чисельності працівників, збільшується коефіцієнт обороту по звільненню за рахунок великої кількості звільнених за власним бажанням та за невідповідністю займаній посаді, також збільшується коефіцієнт плинності кадрів. Спостерігається зростання коєфіцієнту використання календарного фонду робочого часу, що показує ефективне використання робочого часу. Проаналізувати продуктивність праці та ефективність оплати праці можна виходячи з таблиці 3.2. Таблиця 3.2. Аналіз продуктивності праці та ефективності оплати праці № Показники продуктивності праці та ефективності оплати праці Роки (періоди)
2007 2008 2009
1 Обсяг наданих послуг, тис. грн. 119960,3 118758 119284
2 Фонд оплати праці працівників, тис.грн. 2681,1 4205,1 3329,6
4 Середньооблікова чисельність працівників, осіб 2022 1888 1626
6 Середньомісячна заробітна плата одного працівника, грн. 1325,96 2227,28 2047,72
8 Середньорічна продуктивність праці одного працівника, тис. грн. 59,33 62,90 73,36
10 Ефективність оплати праці працівників, грн./грн. 44,74 28,24 35,83
Найнижчими показниками середньомісячної заробітної плати були в 2007 році, при тому, що показники наданих послуг були найвищими. Проте вже в 2008 році середньомісячна заробітна плата помітно збільшилась. Найвищі показники продуктивності праці було помічено у 2009 році, тоді як ефективність оплати праці мала найвищі показники у 2007 році. Аналіз резервів прибутковості. Для того, щоб визначити резерви підвищення прибутковості потрібно проаналізувати фінанасову звітність підприємства та рух грошових коштів. Звідси на основі «Звіту про фінансові результати» будуємо відповідну аналітичну таблицю 3.2. Таблиця 3.2. Аналіз фінансових результатів № Фінансові результати Роки
2007 2008 2009
1 Виторг (Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг), тис. грн. 119960,3 118758 119287
2 Податок на додану вартість (ПДВ), тис. грн. 19935,3 19711 19809
3 Акцизний збір, тис. грн. - - -
4 Чиста виручка (без ПДВ та акцизного збору), тис. грн. 99856,2 98630 98908
5 Собівартість реалізованої продукції (неповна), тис. грн. 64771,2 71352 72428
6 Валовий прибуток, тис. грн. 35085 27278 26480
7 Прибуток до оподаткування (балансовий прибуток), тис. грн. 23032,2 9926 6735
8 Рівень рентабельності, % 35 14 9
9 Платежі до бюджету, тис. грн. - - -
10 Чистий прибуток, тис. грн. 22912,9 9926 6735
Проаналізувавши фінансові результати підприємства протягом трьох років можна сказати, що найгіршою ситуація була у 2008 році, тому що виручка від реалізації продукції була найнижчою. Уже в 2009 р. виручка від реалізації продукції збільшилась і становила 119287 тис.грн. Ознайомившись із «Звітом про рух грошових коштів», можна зробити наступні висновки про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства: грошові кошти від операційної діяльності постійно зростали.; чистий рух коштів від операційної діяльності найменшим був у 2009 р. , а найбільшим у 2007 р. залишок коштів на початок 2007 року вже до 2008 р. він зріс, а в 2008 р. знову знизився; Шляхи підвищення резервів виробничо-господарської діяльності. Резерви підвищення виробничо-господарської діяльності. Виходячи з вищесказаного, закономірно поставити питання: чи може сучасна економіка України стати ареною швидкого розвитку підприємництва, а отже, й розвитку цивілізованого (на західний взірець) капіталізму? Однозначно відповісти на це запитання важко, хоча Закон "Про підприємництво" і створив вагомі передумови для цього. А саме реєстраційний порядок відкриття підприємств; приватний або контрактний характер власності; суб'єктом підприємництва може стати кожен громадянин України або іноземної держави; вільний найм або звільнення робітників; необмелсений розмір доходу підприємця. Передбачаються й державні' гарантії у вигляді недоторканості власності, а також підтримка шляхом надання податкових пільг, цільових кредитів та інших видів допомоги. Подібні закони були прийняті в 1990 р. в Польщі, Чехословаччині, Румунії. Але, як показує досвід цих країн, а також Угорщини, підприємницького буму там не відбулося. Те пожвавлення, яке настало, не спроможне вивести економіку з кризової ситуації. В чому причина? В тому, що виявився "дефіцит"-власних підприємців, тобто людей, які б мали відповідний капітал, компетентних, здатних узяти на себе економічну відповідальність, організаторів, упевнених у своїх силах. Це говорить про те, що самотужки проблему розвитку підприємництва Україна в найближчі роки не розв'яже. Необхідно, по-перше, запозичити досвід країн, де ці процеси розвиваються нормально, а, по-друге, зацікавити іноземних інвесторів, підприємців в економічній співпраці з нами. Багато бізнесменів Заходу вже непогано розбираються в наших потенціальних можливостях і внутрішньогосподарських проблемах, реалістично й цілком позитивно оцінюють перспективи двостороннього й багатостороннього співробітництва. Західні експерти і підприємці підкреслюють такі сприятливі для співробітництва фактори, як місткість і масштаби українського ринку, зміни з законодавстві України, що відкривають широкий простір для підприємницької діяльності, незадоїолений попит, наявність дешевої і досить кваліфікованої робочої сили, інтелектуальний потенціал і ресурси незатребуваної новаторської енергії. Але є й контрмотиви, які стримують наплив західного капіталу в нашу країну. Це бюрократизм міністерств і відомств; низька трудова етика й слабка мотивація праці наших робітників і службовців; неконвертованість валюти і невпевненість у перспективі відкриття власних філіалів і іноземних фірм; наші масові закупки деяких товарів, що гасить інтерес зарубіжних партнерів у передачі технологій їх виготовлення; некомпетентність деяких наших господарників; хвилює також укорінення монополізму й хабарництва; низька культура господарської діяльності; недостатність інформації і знань з управління. Отже, щоб подолати свого роду комплекс неповноцінності, бути готовим використати світовий ринок для виведення вітчизняної економіки з кризи і забезпечити нашому народу відносно нормальний рівень життя, необхідно, по-перше, досягнути політичної стабільності в крпїні; по-друге, визначити пріоритети перебудови наших господарських структур, законодавства, щоб вони стикувалися з міжнародники нормами; по-третє, освоювати менеджмент, переорієнтувати господарське мислення всіх і, в першу чергу, ділових людей, враховуючи світову практику. Для цього повинна бути створена розгалужена багаторівнева професіональна система підготовки й підвищення кваліфікації кадрів. Підприємницька діяльність - складний і багатоплановий процес. Вона вимагає від своїх учасників не лише бажання мати "свою справу" і наявності певної суми грошей - це само собою зрозуміло, але й спеціальної підготовки, майстерності й наполегливості, вміння вибирати сферу діяльності для прикладання своїх зусиль, творчої фантазії і звичайного везіння. Тому далеко не будь-яке ділове починання приносить успіх і багатство підприємцю. Більше половини нових фірм закриваються в перший же рік свого існування через низьку прибутковість ділових операцій, банкрутства, а також відсутність терпіння й наполегливості підприємців. Як же треба вести справу, щоб добитися успіху? Якогось готового рецепту тут немає й бути не може, бо це суто індивідуальна справа. Проте обстеження багатьох вдалих починань, які привели до відкриття своєї власної справи і забезпечили її ефективне функціонування, дозволяють у найзагальнішому вигляді виділити важливі елементи "технології" створення нового підприємства. Принциповий алгоритм послідовності рішень, що приймаються, і дій виглядає таким чином: весь процес створення нового підприємства проходить три стадії: 1) розробка концепції; 2) планування; 3) реалізація. Розробка концепції передбачає: а)формування попередніх міркувань, принципових рішень, які закладаються в основу майбутньої справи. Найважчим тут є вибір сфери для прикладання зусиль; б)конкретизація ідеї і напрямів діяльності майбутньої фірми у зв'язку з вибором сфери; в) аналіз потреб і можливостей ринку; г) визначення необхідності залучення фінансів зі сторони; д) проведення переговорів з партнерами, постачальниками, інвесторами. Планування. На цій стадії відбувається: а)формування бізнес-плану; б)вибір форми підприємства й оформлення його організаційної структури; в)тестування ринку й конкретизація необхідного матеріально-технічного постачання; г)кадрове забезпечення. Реалізація проекту - "запуск" виробничо-збутового й організаційного механізму фірми: а)укладання угод з субпідрядниками; б)отримання капіталу; в)орган:зація виробничого будівництва; г)найм управлінського персоналу й торговельних працівників; д)укладання угод з постачальниками; е)проведення рекламної кампанії і т.д. Кожна з названих стадій має свої етапи. Тому, щоб чітко спрогнозувати хід створення нового підприємства, необхідно розробити його модель і "програти" конкретні етапи цього послідовного процесу. Наслідування цій загальній технології не виключає, а навпаки, має на увазі знання й уміння використовувати нові моменти, специфічні для даного роду діяльності, які виникають у ході реалізації проекту.
