Міністерство оборони України
Національний університет водного
господарства і природокористування
Кафедра військової підготовки
Назва розділу програми „ Затверджую”
військової підготовки
„Вогнева підготовка” Завідувач кафедри військової під-ки
Категорія, що навчається: полковник запасу М. Чопик
Студенти ВНЗ „ „ ____________________ 2006 р.
Спеціальність:
ВОС – 021000, 021200
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
з вогневої підготовки
Тема №13. „Правила стрільби.”
Заняття № 1. Основні положення правил стрільби
Час: 2 год.
Розробив:
полковник запасу Собчук О.С
Обговорена на засіданні
кафедри військової підготовки
Протокол №
Від „____” __________2006 р.
Рівне – 2006р.
Тема №13. „Правила стрільби.”
Заняття № 1. „Основні положення правил стрільби.”
Навчально-виховні цілі:
1. Дати поняття про основні положення правил стрільби зі стрілецької зброї і озброєння БМП.
2. Дати практику в практичному застосуванні правил при визначенні вихідних даних для стрільби.
3. Розвивати почуття впевненості в своїй зброї, в її ефективності при правильному використанні її бойових можливостей.
Час: 2 години.
Місце: Клас вогневої підготовки.
Метод: Розповідь, показ, пояснення, вправи.
Матеріальне забезпечення:
Слайди – к-т.
Полілюкс – 1 шт.
Таблиці стрільб - 1 на 2-х навчаємих.
Настанова з АКМ, ПКМ, РПГ-7 - по 1 на 2-х навчаємих.
5. Настанови по стрільбі з БМП -1 на 2-х навчаємих.
Література:
1. Вогнева підготовка, ч. 1.
2. Підготовка офіцерів запасу Сухопутних військ, Воєніздат 1989 р. стор. 179-181,186-202.
3. Настанова з АК-74, стор.156-185.
4. Настанова по стрілецькій справі (7,62-мм кулемет Калашнікова), стор.182-224.
5. Настанова по стрілецькій справі (9-мм ПМ), стор. 96-99.
6. Настанова по стрілецькій справі (РПГ), стор.112-136.
7. Довідник сержанта мотострілецьких (танкових) військ, стор.132-151.
Схема проведення заняття:
І. Вступна частина – 10 хв.
ІІ. Основна частина – 75 хв.
1. Класифікація цілей та їх коротка характеристика.
Класифікація вітру по направленню та швидкості.
Вихідні установки для стрільби та правила їх вибору.
4. Правила стрільби та їх практичне застосування.
ІІІ. Заключна частина – 15 хв.
Організація та методика проведення заняття:
1. Вступна частина
- прийняти рапорт чергового по взводу про готовність взводу до заняття;
- перевірити наявність студентів та їх готовність до занять;
- об’явити тему та навчальні мету заняття;
- роз’яснити порядок організації заняття;
- провести контрольне опитування по наступним питанням:
1. Періоди пострілу.
2. Прямий постріл і від чого залежить його дальність.
3. Траєкторія польоту кулі і основні її елементи.
2. Основна частина.
При розгляді даного заняття викладач загострює увагу студентів на значенні знання правил стрільби і правильного застосування їх при веденні вогню зі стрілецької зброї та озброєння БМП. В першому питанні викладач
дає характеристику цілям, які можуть бути на полі бою, чим досягається ефективність вогню, який вогонь застосовується для знищення противника.
При розгляді другого питання викладач


3. Заключна частина
При розборі проведеного заняття викладач повинен:
- нагадати тему та навчальні цілі даного заняття;
- вказати позитивні сторони та недоліки при роботі студентів на кожному робочому місці;
- вказати як досягнуті цілі заняття;
- об’явити індивідуальні оцінки студентам за роботу на навчальних місцях;
- дати завдання на самопідготовку:
Вивчити та занотувати матеріал даного заняття, використовуючи матеріалвикладений у: “Інструкція по експлуатації БМП-1” ч.2 стор.6-12, 16-18, 26, 32, 78-83.
Повторити порядок перевірки електроланцюгів гармати та рівня рідини в гідровідкатнику.
„Основні положення правил стрільби.”
Складні умови сучасного бою вимагають від військовослужбовців висо-кої психологічної та бойової підготовки.
Сміливість і скритність у бою повинні спиратись на добрі вміння і на-вички воїнів у застосуванні зброї у найбільш складних умовах.
Як відомо, вогнева підготовка, є одним з основних предметів бойової
підготовки і складовою частиною польового навчання. Вона направлена:
- на навчання особового складу вогневої майстерності і вмінню вести влучний вогонь на всі дальності і в швидкому темпі;
- на випередження супротивника в відкритті вогню;
- на навчання поразки цілі з першого пострілу (черги).
Для успішного розв'язання цих задач разом зі знаннями матеріальної частини зброї, вміння готовити її до стрільби, необхідно твердо знати пра-вила стрільби.
Влучний, вміло організований вогонь усіх видів зброї у поєднанні з вогнем приданих та підтримуючих вогневих засобів є основою досягнення успіхів в бою.
Звідси можна зробити висновок: знанням правил стрільби повинно на-даватися першочергове значення.
1. Правила стрільби та їх практичне застосування.
По кожному виду зброї є настанови, де викладені правила стрільби з даного виду зброї. У механізованому взводі по організаційному штату є ав-томати, ручні кулемети, кулемет Калашникова модернізований, снайперська гвинтівка, протитанковий гранатомет – тому необхідно мати певну кількість настанов. Це викликає необхідність мати єдині систематизовані правила стрільби. Ці правила повинні бути викладені так, щоб застосування їх в по-льових умовах не потребувало використання таблиць і щоб можна було швидко визначити будь-яку поправку на умови стрільби. По можливості ці правила повинні бути короткими, простими і легко запам'ятовуватись. Разом з тим, їх застосування повинно забезпечувати високу надійність і економіч-ність стрільби, тобто сприяти розв'язуванню вогневих задач з найменшими затратами часу і боєприпасів.
Такі правила розроблені. Для стрілецької зброї вони називаються польо-вими або мнемонічними. Ці правила будуть розглядатися при вивченні даної теми, але спочатку необхідно познайомитися з деякими питаннями, без знан-ня яких буде важко зрозуміти сутність правил стрільби і практично їх вико-ристовувати, зрозуміти вплив зовнішнього середовища на політ кулі.
Правила стрільби не являються постійними раз і назавжди. Науково-тех-нічна революція вимагає теоретичної переробки правил стрільби. Правила стрільби повинні забезпечувати:
- можливість найбільш швидкої поразки противника, при найменших за-тратах боєприпасів і часу;
- можливість повного охвачення розв'язання типових вогневих задач;
- можливість легко запам'ятовуватися і бути простими для застосування;
- можливість швидкого їх застосування;
- можливість повного використання в бою властивості свого озброєння; мистецтва стріляючого.
На початку заняття вже говорилося, що необхідно мати єдині, система-тизовані правила. Сутність цих правил для стрілецької зброї озброєння БМП однакова, тобто і в тих і в інших відображається вплив одних і тих умов на вибір вихідних установок. Однак по змісту ці правила мають від-мінності, це пов'язано в першу чергу з різною балістикою гранат і куль.
На теоретичних розрахунках, висновках з практичного використання зброї складаються таблиці стрільб для кожного виду зброї. Всі таблиці стрільб розраховані для нормальних умов стрільби, які включають метерео-логічні, балістичні та топографічні умови. Що включають в себе ці умови.
Метеорологічні умови включають:
атмосферний тиск на горизонті зброї 750 мм рт. ст.;
температура повітря +15*С;
відносна вологість повітря 50%;
вітер відсутній (атмосфера нерухома).
Балістичні умови включають:
маса кулі, початкова швидкість і кут вильоту дорівнюють значенням які вказані в таблицях стрільби;
температура заряду +15*С;
форма кулі відповідає встановленому кресленню;
висота мушки встановлена за даними приведення зброї до нормального бою.
Топографічні умови включають:
ціль знаходиться на горизонті зброї;
боковий нахил зброї відсутній.
При відхилені умов стрільби від нормальних може виникнути необ-хідність визначення і урахування поправок дальності і напрямку стрільби.
Із збільшенням атмосферного тиску щільність повітря збільшується а внаслідок цього збільшується сила опору повітря зменшується дальність по-льоту кулі.
Навпаки із зменшенням атмосферного тиску щільність і сила опору по-вітря зменшується а дальність польоту кулі збільшується.
При підвищенні місцевості на кожні 100м атмосферний тиск понижу-ється у середньому на 9 мм.
При стрільбі на рівній місцевості із стрілецької зброї поправки дальнос-ті на зміну атмосферного тиску незначні і не враховуються. В гірській при висоті місцевості над рівнем моря умовах 2000м і вище, ці поправки необ-хідно враховувати при стрільбі. Так при стрільбі із АК-74 дальності більш 400 м, приціл який відповідає дальності до цілі слід зменшувати на 1 познач-ку.
При підвищенні температури щільність повітря зменшується, а внаслідок цього зменшується сила опору повітря, збільшується дальність польоту кулі. Навпаки, з пониженням температури щільність і сила опору повітря зменшується, а дальність польоту кулі збільшується.
При стрільбі в літніх умовах поправки на зміну температури повітря і порохового заряду незначні і практично не враховуються, при стрільбі взимку ці поправки необхідно враховувати. Так, при стрільбі на відстані більш 400 м, тому при температурі повітря нижче - 25 С необхідно збільшувати приціл на одну позначку, а при температурі вище -25 С точку прицілювання вибирати на верхньому краю цілі.
При попутному вітрі зменшується швидкість польоту відносно повітря. Наприклад, якщо швидкість кулі відносно землі дорівнює 800 м/с, а швидкість попутного вітру 10м/с, то швидкість кулі відносно повітря буде дорівнювати 790м/с.
Із зменшенням швидкості польоту кулі відносно повітря сила опору повітря зменшується. Тому куля летить далі.
При зустрічному вітрі дальність польоту кулі зменшиться.
Попутний, зустрічний вітер на політ кулі має незначний вплив і в практиці стрільби зі стрілецької зброї поправки на такий вітер не вводяться. Боковий вітер тисне на бокову поверхню кулі і відхиляє її в сторону від площини стрільби в залежності від його напрямку: вітер справа відхиляє кулю вліво; вітер зліва відхиляє кулю вправо.
Зміна вологості повітря має незначний вплив на щільність повітря і тому вона не враховується при стрільбі зі стрілецької зброї.
2. Класифікація цілей та їх коротка характеристика.
В залежності від виду зброї стрільба може вестися по наземним, надводним і повітряним цілям.
Наземні цілі - це танки, самохідні гармати, бойові машини піхоти, бронетранспортери, пускові установки ПТКР, артилерійські гармати та їх розрахунки, пункти управління, засоби ядерного нападу, оборонні споруди та інші важливі об’єкти, протитанкові гранатомети, кулемети, жива сила противника.
Надводні цілі – це бойові машини, які плавають: танки, бронетранспортери, бойові машини піхоти, десантно-переправочні засоби, судна підтримки десанту.
Повітряні цілі – це літаки, вертольоти, повітряні кулі, парашутисти тощо.
Стрільба зі стрілецької зброї і озброєння БМП по наземним цілям є найбільш характерною, тому стріляючому необхідно знати класифікацію цілей по характеру, стану положення і умовах стрільби.
Всі наземні цілі можуть бути нерухомими і рухомими. В залежності від відношення розмірів цілі до розмірів природного розсіювання куль (снарядів), ціль називають:
- дрібною, якщо її розміри менші від серцевини розсіювання;
- великою, якщо її розміри в будь якому напрямку більші від серцевини розсіювання;
- широкою, якщо ширина цілі більша від серцевини смуги по боковому напрямку;
- вузькою, якщо ширина цілі менша від серцевини смуги по боковому напрямку;
- глибокою, якщо глибина цілі більша від серцевини смуги по дальності;
- не глибокою, якщо глибина цілі менша від серцевини смуги по дальності.
Крім того, цілі можуть бути:
- відкритими, якщо відсутні перешкоди для направлення в ціль куль (снарядів);
- замасковані, якщо вони розташовані під маскою або прикриттям, які пробиваються кулями (снарядами);
- укриті, якщо вони розташовані за укриттям, яке не пробивається кулями (снарядами).
По характеру ці цілі можуть бути:- броньованими або не броньованими;
- груповими та одиночними.
А по своєму стану ціль може: вести і не вести відповідний вогонь; бути рухомою або не рухомою; мати додаткові захисні засоби або не мати.
Тут потрібно знати, що характеристика і становище цілі визначається її тактичними властивостями, діями. В залежності від цього змінюється відповідно і ймовірність ураження цілі.
Для того, щоб на визначити найбільш доцільну черговість ураження цілей необхідно вміти виділити з усієї їх кількості найбільш важливі та небезпечні.
Важливими вважаються ті, які по своїх вогневим можливостям можуть нести значні втрати нашим підрозділам, або ураження яких в даних умовах може полегшити та прискорити виконання бойового завдання. До них відносяться вогневі засоби противника, (в першу чергу - броньовані), а також КНП та ін.
Коли важливі цілі знаходяться від наших підрозділів у межах їх дальності дієвого вогню, вони називаються небезпечними. Треба знати, що особливо небезпечними цілями в усіх випадках є: засоби ядерного ураження (пускові установки) вони повинні знищуватись в першу чергу їм повинно надаватися першочергове значення.
Крім того цілі класифікують по напрямку руху цілі і швидкості руху до площини стрільби.
По напрямку рух цілі може бути:
1. Фронтальний - це рух цілі на стріляючого (або від нього) під курсовим кутом від 0 ° до 30°.
2. Фланговий - рух цілі, при якому вони переміщуються перпендикулярно площині стрільби (під кутом від 60° до 1200).
3. Косий – рух цілі, при якому вона переміщується під курсовим кутом від 30 до 60 .
Вид руху цілі (фронтальний, фланговий, косий) визначається по видимій проекції цілі.
Швидкість руху цілі на полі бою буде залежати в першу чергу від виду цілі і її тактичного призначення, а також від рельєфу місцевості, погоди і інших умов. Вона визначається на око. Прийнято наступний поділ цілей по їх можливій швидкості руху:
- швидкість переміщення піхоти на полі бою буде 5-10 км/год. (1,5-3 м/с.);
- швидкість руху танків при атаці переднього краю при взаємодії з піхотою -10-12 км/год. (З м/с.);
- швидкість руху танків при розвитку успіху й при наступі без піхоти - 18-20 км/год. (5 м/с.);
- швидкість руху БТР, автомобілів і мотоциклів -10-30 км/год. (3-8 м/с.);
- швидкість руху бойової техніки на плаву 8-12 км/год. (З м/с.).
До повітряних цілей відносяться літаючі літаки, літаючі і висячі вертольоти, а також освітлювальні авіабомби.
Стрільба по цим цілям зі стрілецької зброї ведеться, як правило, в складі підрозділу (відділення, взводу) і по команді командира.
В окремих випадках з озброєння БМП можливо ведення вогню і по надводним цілям, до яких відносяться плаваючі бойові машини, десантно-переправочні засоби (пороми, катери).
3. Класифікація вітру по напрямку і швидкості.
Прийнято класифікувати вітер, як і рух цілі, по напрямку і швидкості. По напрямку вітер може бути:
1. Поздовжній (зустрічний чи попутний) він по напрямку співпадає з фронтальним рухом цілі.
2. бічний - по напряму співпадає з фланговим рухом цілі.
3. Косий - по напрямку співпадає з косим рухом цілі.
По швидкості вітер класифікують наступним:
1. Слабкий вітер - 2-3 м/с.
2. Помірний - 4-6 м/с.
3. Сильний - 8-12 м/с.
Визначення напряму і швидкості вітру
Предмети
Слабкий вітер
(2-3 м/с)
Помірний вітер
(4-6 м/с)
Сильний вітер
(8-12 м/с)

Нитка
Відхиляється несуттєво
Відхиляється сильно
Тримається горизонтально

Хустинка
Коливається і злегка розвіюється
Розвіюється
Рветься з рук

Дим з труби
Несуттєво відхиляється
Відхиляється і тягнеться
Різко відхиляється і тягнеться

Трава
Коливається
Нагинається до землі
Стелиться по землі

Гілки дерев
Коливаються гілки і листя
Відхиляються тонкі гілки і сильно коливаються листя
Відхиляються великі гілки

Швидкість вітру визначається з достатньою точністю за простими ознаками: при слабкому вітрі (2-3 м/с) носова хустка прапорець коливається; при помірному вітрі (4-6 м/с) носова хустка, прапорець тримаються розгорнутими; при сильному вітрі (8-12 м/с) носова хустка виривається з рук, а прапорець з шумом розвивається.
Тут необхідно знати, що бічний вітер, при стрільбі з більшості видів зброї, відхиляє кулю в сторону, куди дме вітер. Виключення складає активно-реактивна граната (зброя БМП, РПГ-7 та ін.) яка по активній ділянці польоту (при роботі реактивного двигуна) відхиляється в сторону звідки дме вітер. Таке явище пояснюється тим, що бічний вітер повертає хвостову частину гранати (так як вона легша головної) в напрямі вітру, а головна частина повертається проти вітру, і під дією реактивної сили, направленої вздовж осі, гранати відхиляються від площини стрільби в сторону звідки дме вітер. На пасивній ділянці траєкторії граната відхиляється в сторону, куди дме вітер.

Вихідні установки для стрільби та правила їх вибору.
В залежності від бойових умов підготовка вихідних даних для стрільби може проводитись завчасно (за орієнтирами і рубежами, де очікується поява противника і т.п.) або безпосередньо за цілями.
При завчасній підготовці більш точно визначається відстань до цілі, поправки на відхилення від умов стрільби. Є досить часу для проведення розрахунків, підготовки зброї та боєприпасів і вибору вогневої позиції.
Підготовка даних безпосередньо по цілі проводиться в найкоротший термі, часто під дією вогню противника, коли неможливо провести будь-які розрахунки на папері. Тому в підготовці даних для стрільби повинні бути засвоєні способи більш повних і точних розрахунків та найпростіші рішення без записування, з використанням польових (мнемонічних) правил.
До вихідних установок для стрільби, необхідним для прицільної стрільби зі стрілецької зброї і озброєння БМП відносяться:
1. Приціл.
2. Точка прицілювання.
3. Винос точки прицілювання.
Для вибору установок прицілу, точки прицілювання необхідно визначити відстань до цілі та врахувати зовнішні умови, які можуть вплинути на дальність та напрямок польоту кулі. При стрільбі по рухомій цілі, крім того , необхідно врахувати напрям та швидкість її руху.
Приціл і точка прицілювання вибираються так, щоб під час стрільби траєкторія польоту кулі проходила посередині цілі.
Для сучасної стрілецької зброї, яка має високі бойові властивості, при точному визначенні відстані до цілі і при табличних умовах стрільби ураження цілі досягається зазвичай першою чергою. Вирішальним в одержанні такого результату є точне визначення відстані до цілі.
Приціл - вибирається в залежності від дальності цілі, а також з урахуванням:
- температури навколишнього повітря (зимою);
- атмосферного тиску (в горах);
- фронтального руху цілі.
Винос точки прицілу робиться по бічному напряму в залежності від наступних умов:
флангового або косого вітру.
Винос точки прицілювання робиться в фігурах цілі (для автомата), установкою цілика (для кулемета) чи вибором тієї чи іншої прицільної марки (для зброї БМП і РПГ-7).
Точка прицілу - вибирається на цілі чи біля неї в залежності усіх тих умов, які названі вище.
Усі названі умови (рух цілі, температура, тиск і вітер) викликають відхилення гранат (куль) по висоті (дальності) чи по бічному напрямку, чи на зміні дальності по цілі.
Тому виникає необхідність враховувати їх, тобто брати на них поправки.
Поправки прийнято класифікувати на дві групи:
а) поправки дальності. До них відносяться поправки на температуру, тиск, вітер повздовжній, фронтальний рух цілі. Вони враховуються при установці прицілу чи виносом точки прицілювання по висоті.
б) поправки напрямку. Відносять поправки на бічний вітер і на фланговий рух цілі вони враховуються виносом точки прицілювання по бічному напрямку, установкою цілка, вибором прицільної марки. Необхідно знати, що при виборі вихідних установок для стрільби враховується лише ті умови, вплив яких на стрільбу значний. Порівняно невеликі дальності стрільби зі стрілецької зброї і озброєння БМП, хороша балістика дозволяє навіть на око визначити малі по величині поправки. Необхідно сказати, що якщо умови стрільби були би нормальними, а облік малих по величині поправок не потрібен, то дальність до цілі відповідала би певному числу сотень метрів (300, 500 і т.д.) то вихідні установки були б наступні:
- приціл відповідав би числу сотень метрів;
- точка прицілювання в залежності від розміру цілі та дальності до неї.
Тема 13 заняття №3
Загальні правила стрільби із бойової машини піхоти.
Спостереження в бою ведеться з ціллю своєчасного виявлення розміщення і дій противника, зокрема танків, самохідно-артилерійських установок та інших броньованих цілей, а також живої сили і вогневих засобів противника; крім того, відділенню в бою необхідно спостерігати за сигналами (знаками) командира взводу і за результатами свого вогню.
У всіх випадках із БМП-1 організовується і ведеться кругове спостереження.
Спостереження ведуть: командир відділення – вперед і вліво; навідник-оператор – вперед і вправо; солдати, розміщенні біля дверей десантного відділення – назад; інший особовий склад десанту – в сторону своїх бортів.
Спостереження в бою особовий склад відділення веде з допомогою приборів спостереження і прицілювання.
Про помічених на полі бою цілях необхідно негайно доповісти командиру відділення, використовуючи танкове переговорний пристрій, голосом або вказати розміщення цілі стрільбою по ній патронами з трасуючими кулями.
Вказуючи ціль по ТПУ або голосом, дотримуються певної послідовності. Спочатку вказується, в напрямку якого орієнтира (місцевого предмета) або в яку сторону відносно руху БМП-1 необхідно спостерігати, потім уточнюється розміщення цілі на місцевості і повідомляється назва цілі. Уточнення місцезнаходження цілі виконується по боковому напрямку (вправо, вліво) зазвичай в поділках кутоміра (в тисячних), а по дальності (далі, ближче) – в метрах.
Приклади цілевказівок від орієнтира (місцевого предмета):
а) „Окреме дерево, вліво 40, далі 100 – протитанкова зброя”
б) „Орієнтир перший, вправо 30, ближче 50, біля кургана – протитанковий гранатомет”.
Приклади цілевказівок відносно руху БМП-1:
а) „Спереду справа – танк в окопі”
б) „Зліва спереду – курган, вліво 50, далі 100 – протитанковий гранатомет”.
При цілевказівці по ТПУ або голосом приймаючий його, знайшовши ціль, доповідає: „Бачу”. Коли приймаючий цілевказівку не бачить цілі, він доповідає: „Не бачу”. Якщо ж він не може знайти ціль через неясності цілевказівки, то доповідає: „Не зрозумів”; в цьому випадку цілевказівка повторюється або уточнюється.
Цілевказівка трасуючими кулями застосовується головним чином в тих випадках, коли приймаючий не можу чути голосу даючого цілевказівку. Сигнали цілевказівки трасуючими кулями можуть успішно застосовуватися у відділенні, взводі і роті на відстані до 1000м.
Цілевказівка трасуючими кулями може застосовуватися також в поєднанні з іншими способами. Наприклад, коли ціль погано спостерігається або важко її вказати по місцевим предметам, застосовується цілевказівка трасуючими кулями в поєднанні з цілевказівкою голосом: „На узліссі – гармата, вказую ціль стрільбою”. Після цього даючий цілевказівку виконує дві-три черги трасуючими кулями в напрямку цілі, а приймаючий спостерігає за трасою куль і виявляє місцезнаходження цілі.
Вибір цілі
Протитанковими керованими ракетами і вогнем із зброї кумулятивними гранатами уражаються броньовані цілі, наприклад танки, самохідно-артилерійські установки, ПТУР на бронетранспортерах. На дальності менше 1000 м стрільбу ракетами 9М14М вести тільки при відсутності до зброї пострілів з кумулятивною гранатою. Кумулятивними гранатами при відсутності броньованих цілей може уражатися жива сила противника, яка знаходиться в дерево земляних, цегляних та інших укриттях.
Вогнем спареного кулемета, кулеметів Калашникова (ПК) і автоматів уражається жива сила противника і його вогневі засоби – протитанкова зброя, кулемети та ін.
Цілі на полі бою можуть бути нерухомими (або з’являтися на короткий час) і рухомими. Ціль вибирається і вказується особовому складу в бою, як правило, командиром відділення. З кількох цілей, які одночасно з’явилися або рухомих слід вибрати найбільш важливу, яка загрожує відділенню з найбільш небезпечного напрямку. При появі однакових по значенню цілей вибирають ту, яка найближче.
Визначення відстані
Відстань до цілі зазвичай визначається (виміряються) окоміром і з допомогою шкали виміру даності сітки приладу ТКН-3Б або прицілу 1ПН22М1, а також по формулі „тисячної”.
Визначення відстані окоміром виконується по відрізкам місцевості, які добре відклалися в зоровій пам’яті, по ступеню видимості і кажущейся величині цілей, а також поєднанням обох способів.
При визначення відстані по відрізкам місцевості необхідно будь-яку звичну відстань, яка добре закріпилась в зоровій пам’яті, наприклад відрізок 200 м, мисленно відкладувати від себе до цілі (предмета). При цьому слід враховувати, що зі збільшенням кажущаяся величина відрізка в перспективі поступово скорочується.
При визначенні відстані по ступеню видимості і кажущєйся величині цілей необхідно видиму величину цілі порівняти з видимими розмірами даної цілі, які відклалися в пам’яті, на певних віддаленнях.
Якщо ціль виявлені поблизу місцевого предмета (орієнтира), відстань до якого відома, то при визначенні відстані до цілі необхідно враховувати її віддалення від місцевого предмета (орієнтира).
Вночі відстані до освітлених цілей визначаються так само, як і вдень. Для визначення відстані до цілі, в яка виявила себе спалахом і звуком пострілу, необхідно проміжок часу в секундах від моменту появи спалаху до моменту восприятия звуку помножити на 340 (340 м/с – швидкість звуку в повітрі).
Для визначення відстані за допомогою дальномєрной шкали сітки приладу ТКН-3Б необхідно цю шкалу навести на ціль так, щоб основа цілі співпала з нижньою суцільною лінією шкали, а вершина цілі торкалась верхньої пунктирної кривої лінії (рис.38 ст. 75). вертикальний штрих шкали, розміщений над ціллю в точці торкання, вказує на відстань до цілі.
Таким же порядком визначаються відстані з допомогою шкали виміру дальності сітки прицілу 1ПН22М1 (див. рис 39 ст .77).
Слід мати на увазі, що визначення відстані з допомогою шкали виміру дальності буде здійснюватися приблизно з подальшим уточненням стрільбою.
Шкала виміру дальності сітки приладу ТКН-3Б і прицілу 1ПН22М1 розрахована для цілей, які мають висоту 2,7 м. Якщо ж ціль має висоту, меншу (більшу) 2,7 м, то необхідно із відстані, визначеної по шкалі, відняти (додати) поправку, яка рівна добутку числа десятих метра різниці в висоті цілі стале число 4 і на цифру шкали, розміщеної над ціллю.
Приклад. Визначити відстань до танка противника, який має висоту 3,2 м, якщо танк своєю верхньою частиною торкається верхньої лінії шкали виміру дальності, позначеної цифрою 10.
Розв’язок. Різниця в висоті цілі рівна 0,5 м (3,2-2,7 м); поправка рівна 200 м (0,5*4*1); відстань до цілі дорівнює 1200 м (1000 м +200 м).
Відстань до цілі по шкалам виміру дальності сітки приладу ТКН-3Б і прицілу 1ПН22М1 можна визначати лише тоді, коли ціль по висоті видно повністю. Якщо ціль по висоті видно не повністю, то визначення відстані по цим шкалам може призвести до грубих помилок (дальність при цьому буде завищеною).
Приблизно поправка до визначеної по шкалі відстані до цілі приймається за 200, якщо висота цілі відрізняється від 2,7 м не більше ніж на 0,5 м, а якщо вона відрізняється більше ніж на 0,5 м, то поправка рівна 300 м на всіх відстанях більше 800 м.
Для визначення відстані по формулі „тисячній” необхідно знати ширину або висоту цілі (предмета) і виміряти кутову величину цілі (предмета), після чого по формулі визначити відстань.
Приклад. Танк противника шириною 3,5 м видно під кутом 0-05. Визначити відстань до танка.
Розв’язок. Визначаємо по формулі „тисячній”
Д=(В*1000)/У= (3,5*1000)/5=700 м.
Способи стрільби і вибір вогневих позицій
Вогонь з бойової машини піхоти з усіх видів зброї ведеться прямою наводкою.
В залежності від віддалення противника, характеру місцевості і вибраного виду зброї, яка використовується для ураження тієї чи іншої цілі, вогонь із БМП ведеться з ходу, з коротких зупинок або з місця.
Вогонь з ходу – основний спосіб стрільби під час атаки, контратаки і переслідування противника. Вогонь з ходу ведеться, як правило, із стрілецької зброї.
Вогонь з коротких зупинок ведеться в наступі, коли вогонь з ходу через велику відстань до цілі або різких коливань корпуса машини мало дійсний. Вогонь з коротких зупинок ведеться з гармат кумулятивними гранатами і зі стрілецької зброї.
Ціль уражається вогнем з одної або декількох коротких зупинок. Підготовка до здійснення пострілу відбувається в русі. На кожній з коротких зупинок здійснюється один постріл з гармати, а при стрільбі зі стрілецької зброї вогонь, як правило, ведеться до ураження цілі.
Рух БМП-! між короткими зупинками здійснюється з якомога більшою швидкістю. Величина скачка визначається умовами обстановки, місцевості, спостереження і наявності часу на підготовку до здійснення чергового пострілу.
Коротка зупинка здійснюється по команді того, хто виконував вогневу задачу, тобто по команді навідника-оператора або стріляючого.
Рух БМП-1 з короткої зупинки починається самостійно механіком-водієм після пострілу з гармати або по команді стріляючого при стрільбі з кулеметів і автоматів.
Вогонь з місця ведеться протитанковими ракетами, а також з гармати і спареного кулемета при діях в обороні, в засаді і при відбитті контратак противника.
Вогнева позиція для стрільби з місця вибирається так, щоб забезпечити маскування і укриття бойової машини піхоти, а також хороші умови для спостереження.
Особливу увагу треба приділяти правильному вибору вогневих позицій для стрільби ПТУР, оскільки багато в чому від цього залежить успіх вирішення вогневих задач.
Вогнева позиція для стрільби ПТУР повинна вибиратися з врахуванням зони ураження, тобто зони, в якій досягається ураження цілі з високим ступенем надійності. По глибині зона ураження обмежується максимально. і мінімальною дуальностями стрільби, а по напрямку – величиною поля зору прицілу і літніми характеристиками ПТУР. Зона ураження при стрільбі ПТУР з БМП-1 (без повороту башні) показана на рис. 54 (ст. 135).
Треба прагнути, щоб вогнева позиція в першу чергу забезпечувала стрільбу ПТУР на максимальну дальність. Якщо місцевість не дозволяє вести стрільбу по всьому діапазону по дальності і напрямку, вогневі позиції слід обирати з таким розрахунком, щоб забезпечити спостереження окремих ділянок місцевості протяжністю 300-500 м.
В напрямку стрільби не повинно бути природних або штучних перешкод, які б знаходились на лінії візірованія.
Для вогневої позиції повинна вибиратися по можливості рівна площадка. Бойова машина піхоти на вогневій позиції не повинна мати крен більше 3 . При крені машини більше 3  погіршуються умови управління ПТУР на польоті, оскільки в цьому випадку інформація про кутове положення снаряда буде надходити в апаратуру управління БМП -1 з великою помилкою, а следовательно, вироблені нею команди не будуть повністю синхронізовані з поворотом ракети.
При виборі вогневої позиції треба також враховувати, що під час пуску ПТУР в результаті інтенсивного істєчєнія з сопел ракети гарячих газів в безпосередній близькості від пускової установки (в 3 м вправо і вліво від неї), а також в створі ззаду машини в полосі 2,6 м і на віддаленні до 25 м образуєтся небезпечна зона, в якій забороняється знаходитися особовому складу, розміщати боєприпаси і горючі речовини.
При необхідності для БМП-1 відривається окоп, визначаються дані для стрільби по орієнтирам (рубежам) і составляєтся картка вогню.
Правила стрільби з гармати 2А28 протитанковою гранатою ПГ-9
Для здійснення першого пострілу визначаються вихідні установки:
- приціл – вибирається та чи інша горизонтальна шкала сітки прицілу;
- прицільна марка – вибирається потрібний трикутник або штрих, вершина (або основа) якого повинна суміщатися з точкою прицілювання при наводці гармати на ціль;
- точка прицілювання – вибирається певна точка на цілі або поза нею.
При виборі прицілу, прицільної марки і точки прицілювання необхідно знати:
- температура повітря (пострілу) впливає на дальність польоту гранати, збільшуючи її при стрільбі в літніх умовах і зменшуючи зимою; тому перед стрільбою навідник-оператор повинен перевірити правильність установки рукоятки механізму температурних поправок прицілу (вона встановлюється в положення, яке відповідає температурі повітря);
- поздовжній сильний вітер значно впливає на дальність польоту гранати на відстанях до цілі більше 1000м: при зустрічному вітрі дальність польоту гранати зменшується, тому точку прицілювання вибирати на верхньому обрізі цілі; при попутному вітрі – збільшується, тому точку прицілювання вибирати на нижньому обрізі цілі;
- при стрільбі в горах атмосферний тиск може значно відрізнятися від нормального; з підвищенням місцевості над рівнем моря на кожні 100 м починаючи з висоти 100 м, атмосферний тиск зменшується на 9 мм рт. ст.; тому дальність польоту гранати в горах збільшується; при висоті вогневої позиції від 500 м і більше необхідно змінювати положення точки прицілювання по висоті.
Приклад. Стрільба ведеться в горах на висоті 900 м над рівнем моря по танку на дальності 1000 м. Визначити поправку по висоті на зміну атмосферного тиску.
Розв’язок. 1. Зміна атмосферного тиску (округлено) дорівнює (9*900)/100=80 мм рт. ст.
З табл. 1 знаходимо, що поправка по висоті при зміні атмосферного тиску на 10 мм рівна 0,18 м.
Точку прицілювання необхідно виносити вниз на 1,4 м ((0,18*80)/10), або на ½ фігури цілі (танка);
- боковий вітер відхиляє гранату від площини стрільби при веденні вогню до 1100 м в ту сторону, звідки дує вітер, а при стрільбі на 1200 і 1300 м – в ту сторону, куди дує вітер;
- чим більша дальність до цілі (час польоту гранати), а також швидкість руху цілі, тим більше повинна бути величина упреждєнія; величина упреждєнія залежить також від напрямку руху цілі;
Табл.1
Таблиця стрільби з гармати протитанковою гранатою ПГ-9
Дальність, м
Кут прицілювання
град мін
Висота траєкторії, м
Повний час польоту, с
Кінцева швидкість, м/с
Поправка по висоті на відхилення
Поправка напрямку на боковий вітер зі швидкістю 10 м/с, м
Середнє відхилення
Дальність, м






Температура повітря (пострілу) на 10 С, м
Атмосферного тиску на 10 мм рт. ст., м
На поздовжній вітер зі швидкістю 10 м/с, м

По висоті, м
По боковому напрямку, м


400
0 16
0,60
0,71
591
0,11
0,01
0,02
+4,8
0,20
0,23
400

500
0 20
0,90
0,90
529
0,16
0,02
0,04
+5,9
0,26
0,29
500

600
0 25
1,30
1,10
473
0,23
0,03
0,07
+6,5
0,33
0,35
600

700
0 31
1,85
1,32
421
0,33
0,05
0,12
+6,5
0,39
0,42
700

800
0 38
2,65
1,56
377
0,46
0,08
0,20
+6,1
0,46
0,48
800

900
0 47
3,75
1,83
342
0,65
0,12
0,33
+5,2
0,53
0,54
900

1000
0 56
5,20
2,14
315
0,90
0,18
0,52
+3,7
0,60
0,60
1000

1100
1 07
7,10
2,48
296
1,22
0,26
0,79
+1,5
0,68
0,67
1100

1200
1 19
9,50
2,83
283
1,60
0,36
1,15
-1,4
0,75
0,73
1200

1300
1 33
12,40
3,19
270
2,06
0,48
1,61
-14,7
0,83
0,79
1300


Примітка: 1. При користуванні графою „Поправка по висоті на відхилення Температура повітря (пострілу) на 10 С,” слід мати на увазі, що температурні установки „0”, „+” і „-” розраховані відповідно для температур навколишнього повітря 0 С, +20 С , -20 С (номінальні температури. Тому якщо механізм температурних поправок встановлений, наприклад, на „+”, то поправки по висоті на відхилення температури навколишнього повітря треба брати від номінальної температури, прийнятої за +20 С. Так, якщо температура навколишнього повітря +30 С, то відхилення від номінальної температури складе 10 С.
2. Знак „+” в табличних поправках означає, що граната відхиляється в напрямку, звідки дме вітер, а знак „-” означає, що граната відхиляється в напрямку, куди дме вітер.
при визначенні прицілу і точки прицілювання по висоті необхідно враховувати перевищення середніх траєкторій над лінією прицілювання табл.2.
Табл. 2
Перевищення середніх траєкторій над лінією прицілювання при стрільбі з гармати протитанковою гранатою ПГ-9
Дальність стрільби, м
Приціл


4
6
8
10
12
13


Перевищення, м

100
0,48
0,77
1,13
1,63
2,29
2,68

200
0,57
1,16
1,87
2,87
4,18
4,97

300
0,40
1,29
2,36
3,85
5,84
7,03

400
0
1,18
2,61
4,60
7,25
8,83

500
-0,70
0,78
2,58
5,06
8,37
10,34

600
-1,74
0
2,42
5,17
9,14
11,51

700

-1,14
1,36
4,84
9,47
12,22

800

-2,86
0
3,97
9,26
12,38

900


-2,06
2,41
8,36
11,87

1000


-4,97
0
6,61
10,49

1100



-2,94
3,87
8,13

1200



-7,92
0
4,66

1300




-5,04
0


Для стрільби по нерухомим цілям вихідний приціл, як правило, призначається відповідно певній відстані до цілі.
В напруженні моменти бою, коли умови обстановки не дозволяють змінювати приціл в залежності від відстані до цілей, вогонь по танкам, самохідно-артилерійським установкам та іншим бронецілям, які мають висоту не менше 2 м, на відстані до 800 м, ведеться з використанням прицілу 8 при наводці зброї в нижній край цілі.
В якості вихідної використовується центральна прицільна марка відповідного прицілу, якщо не вводиться поправка напрямку. Якщо необхідно ввести поправку напрямку на боковий вітер і на фланговий (косий) рух цілі і ця поправка враховується в поділках шкали бокових поправок, то в якості вихідної використовується певна бокова прицільна марка.
Вихідна точка прицілювання по висоті вибирається в середині цілі, якщо не вводиться поправка на відхилення температури повітря (пострілу) від номінальної. Якщо температура повітря відрізняється від номінальної, то необхідно визначити поправку, користуючись табл. 1, і врахувати цю поправку при виборі точки прицілювання по висоті. Якщо необхідно ввести поправку напрямку на дію бокового вітру і ця поправка враховується в фігурах цілі, то потрібно, використовуючи для наводки центральну прицільну марку, винести точку прицілювання по боковому напрямку.
Боковий вітер значно впливає на політ гранати. Вплив бокового вітру на політ гранати показано на мал. 57 (ст. 155).
Напрям і швидкість вітру можуть бути визначені окоміром – по особистому відчуттю і по спостереженню за діями вітру на легкі предмети: нитку, хустинку, дим, траву, гілки дерев та ін., як вказано в табл. 3.
Табл. 3
Визначення напряму і швидкості вітру
Предмети
Слабкий вітер
(2-3 м/с)
Помірний вітер
(4-6 м/с)
Сильний вітер
(8-12 м/с)

Нитка
Відхиляється несуттєво
Відхиляється сильно
Тримається горизонтально

Хустинка
Коливається і злегка розвіюється
Розвіюється
Рветься з рук

Дим з труби
Несуттєво відхиляється
Відхиляється і тягнеться
Різко відхиляється і тягнеться

Трава
Коливається
Нагинається до землі
Стелиться по землі

Гілки дерев
Коливаються гілки і листя
Відхиляються тонкі гілки і сильно коливаються листя
Відхиляються великі гілки


Поправки напрямку на боковий вітер враховують, користуючись табл.4, розрахованої для вітру, який дме зі швидкістю10 м/с під кутом 90  до площини стрільби.
Табл. 4
Поправка напряму на боковий вітер
Дальність стрільби, м
Табличні поправки
Поправки (округлено)


в тисячних
в метрах
В поділках шкали бокових поправок (крок ділення 5 тис.)
в фігурах танка





Лобова проекція (ширина танка 3,6 м)
Бокова проекція (довжина танка 6,9 м)

400
+4,8
+2,0
+1
+0,5
+0,5

500
+5,9
+3,1
+1
+1
+0,5

600
+6,5
+4,1
+1
+1
+0,5

700
+6,1
+4,8
+1
+1,5
+0,5

800
+5,2
+5,1
+1
+1,5
+0,5

900
+3,7
+4,9
+1
+1,5
+0,5

1000
+1,5
+3,9
+1
+1
+0,5

1100
-1,4
+1,7
+0,5
+0,5
+0

1200
-4,7
-1,7
-0,5
-0,5
+0

1300

-6,4
-1
-2
-1

Примітка. Знак плюс (+) біля поправок означає, що граната відхиляється від площини стрільби в напрямі, звідки дме вітер, а знак мінус (-) означає, що граната відхиляється від площини стрільби в напрямі, куди дме вітер.
З табл. 4 видно, що поправку напрямку на боковий вітер, який дме зі швидкістю10 м/с під кутом 90  до площини стрільби, можна прийняти рівною:
1 поділці шкали бокових поправок при стрільбі на дальність від 400 до 1000 м, а також на 1300 м і ½ поділки – при стрільбі на дальність 1100 і 1200 м;
1 фігурі бокової проекції танка при стрільбі на 1300 м і ½ фігури – при стрільбі від 400 до 1000 м;
2 фігурам лобової проекції танка при стрільбі на 1300 м; 1 ½ фігури – при стрільбі на 700, 800, 900 м; 1 фігурі – при стрільбі на 500, 600, 1000 м; ½ фігури – при стрільбі на всі інші відстані.
При косому вітрі поправку зменшують в два рази; при швидкості вітру менше (більше) 10 м/с величина бокової поправки пропорційно зменшується (збільшується).
Оскільки граната на дальностях до 1100 м при боковому вітрі відхиляється від площини стрільби в ту сторону, звідки дме вітер, поправка напрямку враховується по наступному правилу:
якщо поправка визначена в фігурах цілі, то вона враховується виносом точки прицілювання (виносом центральної прицільної марки, яка відповідає певному прицілу) в ту сторону, куди дме вітер (відлік при виносі точки прицілювання здійснюється від середини цілі);
якщо поправка визначена в поділках шкали бокових поправок, то потрібна бокова прицільна марка цієї шкали вибирається в тій частині сітки, звідки дме вітер (прицілювання вибраною боковою прицільною маркою здійснюється в середину цілі). В цьому випадку, як і при врахуванні поправки виносом точки прицілювання, центральна прицільна марка по відношенню до цілі виявляється винесеною в ту сторону, куди дме вітер.
Приклад. Стрільба повинна вестися з місця по нерухомому танку на дальності 600 м при температурі повітря мінус 25 С; вітер дме справа зі швидкістю 10 м/с.
Розв’язок. Рукоятка механізму температурних поправок встановлена на „-”. Враховуючи вище перераховані правила та користуючись табл.4, командир відділення командує (мал. 58 ст.259): „По танку, 6, вліво фігура (справа перша марка) – вогонь”. За цією командою навідник оператор виносить центральну прицільну марку вліво на одну фігуру (або здійснює прицілювання першим штрихом справа від центральної марки).
Оскільки граната на дальностях 1200 і 1300 м при боковому вітрі відхиляється в ту сторону, куди дме вітер, поправки напрямку враховуються по наступному правилу:
якщо поправка визначена в фігурах цілі, то поправка враховується виносом центральної прицільної марки в ту сторону, звідки дме вітер;
якщо поправка визначена в поділках шкали бокових поправок, то потрібна бокова прицільна марка цієї шкали вибирається в тій частині сітки, куди дме вітер.
Приклад. Стрільба повинна вестися з місця по нерухомому танку на дальності 1200 м при температурі повітря плюс 30 С; вітер боковий, дує справа зі швидкістю 10 м/с.
Розв’язок. Рукоятка механізму температурних поправок на „+”. Щоб подати команду, командир відділення враховує, що відхилення температури повітря від номінальної (від =20 С) складає 10 С. Користуючись даними табл.1, поправка по висоті на відхилення температури повітря (пострілу) на 10 С при стрільбі на 1200 м рівна 1,6 м. Отже, щоб виключити переліт, в команді треба вказати точку прицілювання по висоті: „В основу”. Користуючись даними табл. 4, командир відділення командує: „По танку 12, в основу, вправо половина фігури – вогонь”. За цією командою навідник оператор виносить центральну прицільну планку вправо на половину фігури.
Для стрільби по броньованій цілі, яка рухається фронтально, приціл, прицільна марка і точка прицілювання визначається відповідно тій відстані, на якій ціль може виявитися в момент зустрічі гармати з ціллю. При цьому поправки напрямку на боковий вітер вводяться по тим же правилам, що і при стрільбі по нерухомим цілям.
Для стрільби по броньованій цілі , яка рухається під кутом до площини стрільби, необхідно вводити поправку напрямку (враховувати упередження) на переміщення цілі за час польоту гранати, а також враховувати вплив бокового вітру.
При стрільбі по броньованій цілі, яка рухається під кутом до площини стрільби, наводка здійснюється способом супроводження цілі або способом вичікування цілі.
Наводка способом супроводження цілі заклечається в тому, що навідник-оператор, врахувавши необхідну поправку напрямку (вибором відповідної прицільної марки або виносом точки прицілювання), переміщує лінію прицілювання зі швидкістю видимого переміщення (руху) цілі і виконує постріл при найбільш правильному положенні прицільної марки по відношенню до цілі.
Наводка способом вичікування цілі заключається в тому, що навідник-оператор виносить вибрану прицільну марку вперед по ходу цілі на 2-4 фігури і утримує її по висоті на рівні вибраної точки прицілювання з прицільною маркою виконує постріл.
Для визначення величини упередження необхідно знати дальність до цілі, швидкість і напрямок її руху.
Швидкість руху броньованих цілей визначається окомірно, виходячи з характеру їх тактичного застосування і рельєфу місцевості. Так, наприклад, при русі в бойових порядках піхоти танки рухаються зі швидкістю 5-6 км/год (1,6 м/с); при атаці переднього краю у взаємодії з піхотою швидкість руху танків рівна приблизно 10-12 км/год (3,3 м/с); при розвиненні успіху на сприятливій місцевості танки мають середню швидкість 18-20 км/год (5м/с) і більше.
Напрямок руху броньованих цілей відносно площини стрільби визначається окомірно з врахуванням відношення ширини і довжини цілей (рис.60).
Якщо видно лише лобову (кормову) проекцію цілі, то рух фронтальний, тобто ціль рухається в площині стрільби.
Якщо довжина цілі трохи більше її ширини, то рух обліческоє (косе), тобто ціль рухається під гострим кутом до площини стрільби.
Якщо ціль видно по всій довжині (видно бокову проекцію), то рух фланговий, тобто ціль рухається під кутом близько 90  до площини стрільби. Більше того напрямок руху цілі рахується: фронтальним, якщо ціль рухається під кутом не більше ніж 30  до площини стрільби; обліческім, якщо ціль рухається під кутом від 30  до 60 ; фланговим, якщо ціль рухається під кутом від 60  до 120 .
Для визначення величини упередження при стрільбі по цілі, яка рухається під кутом 90  до площини стрільби, користуватися табл. 5.
Табл. 5
Величини поправок на рух цілі
Дальність стрільби, м
Час польоту гранати, с
Упередження (округлено)



В поділках шкали бокових поправок
В фігурах танка при фланговому русі (довжина танка 6,9 м)



при швидкості руху цілі, км/год



9-10
18-20
24-25
9-10
18-20
24-25

400
0,71
1
2
2,5
0,5
0,5
1

500
0,90
1
2
2,5
0,5
0,5
1

600
1,10
1
2
2,5
0,5
1
1

700
1,32
1
2
2,5
0,5
1
1,5

800
1,56
1
2
2,5
0,5
1
1,5

900
1,83
1
2
2,5
0,5
1,5
2

1000
2,14
1
2
3
1
1,5
2

1100
2,48
1
2,5
3
1
2
2,5

1200
2,83
1
2,5
3
1
2
3

1300
3,19
1
2,5
3
1
2,5
3


З табл. 5 видно, що упередження на фланговий рух цілі зі швидкістю близько 10 км/год рівне 1 поділки шкали бокових поправок на всі дальності стрільби або ½ фігури на відстані від 400 до 900 м і 1 фігурі танка на більших відстанях.
При обліческом русі цілі (під гострим кутом до площини стрільби) упередження береться в два рази менше, ніж при фланговому русі.
Упередження в фігурах відраховується від середини цілі (мал. 61 ст. 166).
Для стрільби на дальності до 1100 м величина сумарної поправки напрямку на рух цілі і боковий вітер (коли граната відхиляється від площини стрільби в напрямку, звідки дме вітер) визначається наступним способом (мал. 62 ст. 167):
якщо напрямок руху цілі співпадає з напрямком вітру, о поправки додаються;
якщо ціль рухається назустріч вітру, то від величини упередження віднімається поправка на боковий вітер; при додатній різниці поправка враховується як упередження, при від’ємній – як поправка на боковий вітер.
Приклад 1. Визначити сумарну поправку, якщо танк рухається зліва зі швидкістю 18-20 км/год на відстані 800 м, вітер дму зліва зі швидкістю 10 м/с.
Розв’язок: 1. З табл. 4 і 5 знаходимо величини поправок напрямку на боковий вітер і рух цілі. Поправка на боковий вітер рівна 1 поділці шкали або ½ фігури танка; упередження рівне 2 поділкам шкали або 1 фігурі танка.
2. Сумарна поправка напрямку рівна 3 поділкам шкали (1+2) або 1 ½ фігури (1/2+1). При врахуванні поправки напрямку виносом точки прицілювання центральна прицільна марка виноситься на 1 ½ фігури в сторону, куди рухається ціль (куди дме вітер), тобто вправо. Якщо поправка напрямку враховується школою бокових поправок, то поділка 3 цієї шкали вибирається в лівій частині сітки; наводка повинна здійснюватися в середину танка третім штрихом (мал. 63).
Приклад 2. Визначити сумарну поправку, якщо танк рухається справа зі швидкістю 18-20 км/год на відстані 800 м, вітер боковий, дму зліва зі швидкістю 10 м/с.
Розв’язок: 1. Як і в прикладі 1, з табл. 4 і 5знаходимо ті ж поправки: на боковий вітер поправка рівна 1 поділці шкали або ½ фігури танка; упередження рівне 2 поділкам шкали або 1 фігурі танка.
2. Сумарна поправка напрямку рівна 1 поділці шкали (2-1) або ½ фігури (1-1/2). Оскільки отримана додатна дальність різниця, враховується упередження. Це значить, що при русі цілі справа центральну прицільну марку потрібно винести на ½ фігури в сторону, куди рухається ціль, тобто вліво або здійснювати прицілювання в середину танка першим штрихом, вибираючи його в правій частині сітки (мал. 64 ст. 170).
Для стрільби на дальності 1200 м і 1300 м величина сумарної поправки напрямку на рух цілі і боковий вітер (коли граната відхиляється від площини стрільби в напрямку, куди дме вітер) визначається наступним чином:
якщо напрямок руху цілі співпадає з напрямом вітру, то від величини упередження віднімається поправка на боковий вітер; при додатній різниці поправка враховується як упередження, при від’ємній – як поправка на боковий вітер;
якщо ціль рухається назустріч вітру, то поправки додаються.
Стрільба з гармати з коротких зупинок
Стрільба з гармати з коротких зупинок ведеться в основному по тим же правилам, що і з місця. Додатково враховується наступне:
якщо з даного місця дальність до нерухомої (яка має рух фланговий) цілі уточнена стрільбою зі спареного кулемета, визначена за допомогою шкали виміру дальності прицілу або відносно місцевих предметів, дальність до яких відома з достатньою точністю, і після цього БМП-1 переміщується до цілі (відходить від неї), щоб зробити коротку зупинку більше ніж через 50 м, вихідний приціл треба зменшити (збільшити) на 100 м по відношенню до відповідної дальності до цілі, яка рухається фронтально або обліческі, БМП-1 переміщується до цілі (відходить від неї), щоб зробити коротку зупинку, треба враховувати поправку по дальності на зближення (віддалення) цілі і своєї машини; при цьому, якщо сумарна швидкість зближення (віддалення) рівна 20 км/год, та на кожні 20 с руху БМП-1 приціл треба зменшувати (збільшувати) на 100 м по відношенню до відповідної дальності.
Стрільба з гармати з ходу та на плаву
Напрямок руху БМП-1 відносно цілі під час стрільби може бути: фронтальним, якщо машина рухається під кутом не більше ніж 30  до напрямку на ціль; облічєскім, якщо машина рухається під кутом від 30  до 60 ; фланговим, якщо машина рухається під кутом від 60  до 120 . Стрільба з гармати з ходу і на плаву ведеться в основному по тим же правилам, що і з коротких зупинок. Додатково враховується наступне:
в зв’язку з коливаннями машини, які виникають при русі, влучність стрільби значно знижується порівняно зі стрільбою з місця і з коротких зупинок, тому стрільбу з ходу слід вести, як правило, на невеликі дальності і зі зниженням швидкості до 10 км/год, а на плаву до 6 км/год;
поле зору прицілу треба наводити на ціль так, щоб при вертикальних коливаннях машини вбрана прицільна марка своєю вершиною пересікла ціль;
момент відкриття вогню необхідно визначати з врахуванням часу на запізнення пострілу; це досягається шляхом натискання на кнопку стрільби з розрахунком отримати постріл в момент підходу прицільної марки до обрізу цілі;
постріли по можливості здійснюють при затухання коливань.
Крім того, при стрільбі з гармати в сторону правого (лівого) борта для підвищення влучності стрільби необхідно враховувати поправку напрямку на рух своєї машини. Ця поправка при фланговому русі машини (відносно цілі) зі швидкістю до 10 км/год рівна одній поділці шкали бокових поправок, а при косому русі – половині поділки. Якщо швидкість БМП-1 не рівна 10 км/год, поправка змінюється пропорційно. Якщо стрільба ведеться в сторону правого (лівого) борта, то для врахування поправки на рух своєї машини бокову прицільну марку треба вибирати в лівій (правій) частині сітки прицілу. При цьому центральна прицільна марка виявиться винесеною вправо (вліво) від цілі, тобто в сторону, протилежну напряму руху своєї машини.
Стрільба з гармати в умовах обмеженої видимості
Стрільба з гармати по освітленим цілям, по силуетам цілей, при тумані або в диму ведеться так само, як і вдень, для чого використовується денна гілка прицілу.
В момент освітлення місцевості навідник-оператор швидко наводить гармату в ціль і виконує постріл. При цьому навідник-оператор не повинен дивитись безпосередньо на джерело освітлення, щоб світло не засліпило його.
При відсутності освітлення наводку гармати в ціль виконувати, використовуючи нічну гілку прицілу, на якій трикутник сітки служить для прицілювання на 400 м, а нижче його перший і другий центральні штрихи відповідно 600 і 800 м. При температурі повітря вище +10 С прицілювання здійснювати вершиною трикутника (штриха), при температурі повітря нижче -10 С – основою трикутника (штриха), при температурі повітря від -10 С до +10 С – серединою трикутника (штриха).
Спостереження за результатами стрільби
Спостереження за результатами стрільби ведеться для того, щоб віизначити момент ураження цілі, а у випадку промахів – виявити величини і знаки відхилень.
Спостереження за стрільбою зі сторони навідника-оператора ускладнене, особливо про попутному вітрі. Тому спостереження за стрільбою повинен вести не тільки навідник-оператор, а й командир відділення і механік-водій.
У випадку коли пил і дим від пострілу з гармати не дозволяє екіпажу оцінити результати своєї стрільби, спостереження за стрільбою слід вести із сусідньої БМП-1.
Спостереження за результатами стрільби ведеться по трасі і розриві гранати.
Ураження цілі оцінюється по ясно визначеним результатам: ціль знищена, порушена, припинила вогонь і т.п.
При промахах величини відхилень оцінюються (вимірюються) від центра цілі (вразливого місця на цілі) до центра хмари розриву (до траси):
по напрямку і висоті – в фігурах цілі (якщо відхилення не більше двох фігур) або в тисячних (в поділках шкали прицілу);
по дальності – в метрах.
Якщо величину відхилення по дальності (висоті) оцінити неможливо, то визначається знак розриву: переліт (+), недоліт (-).
Хмара розриву (пил на місці падіння гранати) слід спостерігати в момент його появи, відхилення траси оцінювати в момент її проходження біля цілі.
Результати стрільби вказуються в наступному порядку: напрямок і величина бокового відхилення, знак і величина відхилення по дальності (по висоті).
Приклади: „Вліво (вправо) півтори фігури”; „Переліт (недоліт)”; „Вправо п’ять (одна фігура), переліт сто”; Вліво (вправо) п’ять, вище (нижче) одна фігура”.
При попаданні в ціль вказується „Ціль”, а якщо розрив не спостерігається – „Не помічено”.
Командир відділення по результатам спостереження подає команди на коригування вогню:
для зміни установок прицілу – „Приціл більше (менше) стільки-то” або „Приціл стільки-то”;
для зміни точки прицілювання по висоті – „В основу”, „Вище (нижче) пів-фігури” і т.п.;
для відмітки по розриву гранати – „Відмітитись по розриву”;
для зміни наводки по боковому напрямку – „Правіше (лівіше) пів-фігури”, „Правіше (лівіше) нуль-десять” і т.п.
Коригування вогню (стрільби)
Дальність і напрям стрільби коригується, як правило, одночасно.
Дальність до цілі в ході стрільби може залишатися постійною або змінюватися від пострілу до пострілу.
Дальність до цілі приймається як постійна у всіх випадках коли вона не змінюється або величина зміни відстані від пострілу до пострілу не перевищує 50 м, тобто:
при стрільбі з місця по нерухомій цілі, яка здійснює фланговий рух;
при стрільбі з коротких зупинок і з ходу або на плаву, коли БМП-1 має фланговий рух і вогонь ведеться по нерухомій цілі або по цілі, яка здійснює фланговий рух;
при стрільбі з коротких зупинок і з ходу або на плаву по цілям які рухаються, коли БМП-1 і ціль рухаються фронтально або косо і одному напрямку і т.п.
Якщо дальність до цілі змінюється, то величина зміни відстані складається з величини зміни відстані за рахунок машини і з величини зміни відстані за рахунок руху цілі.
Величина зміни відстані за рахунок машини (величина зміни відстані за рахунок цілі) приймається рівною всьому шляху, який проходить машина (ціль), якщо машина (ціль) здійснює фронтальний рух, і половині шляху – при косому русі.
При неможливості оцінити величину зміни відстані вона приймається рівною:
100 м – при стрільбі з місця по цілі, яка здійснює фронтальний або косий рух; при стрільбі з коротких зупинок і з ходу або на плаву по нерухомій цілі; при стрільбі по цілі, яка здійснює фланговий рух, коли машина рухається косо або фронтально;
200 м – при стрільбі з коротких зупинок і з ходу або на плаву по цілі яка рухається, коли машина і ціль здійснюють фронтальний або косий рух в різних напрямках (сходяться або розходяться).
Якщо величина відхилення розриву (траси біля точки падіння) від цілі по дальності оцінена в метрах, то корекція для наступного пострілу призначається:
рівною всій величині відхилення, коли відстань до цілі не змінюється;
рівною величині відхилення, яка змінена на величину зміни відстані, коли відстань до цілі змінюється.
Відхилення по дальності в сотнях метрів враховується зміною прицілу, а рівні близько 50 м враховуються виносом точки прицілювання по висоті на ½ фігури при стрільбі по високим цілям і на 1 фігуру по цілям середніх розмірів (танк в окопі, протитанкові гармати і т.п.).
Якщо величину відхилення по дальності після першого пострілу оцінити не вдалося і дальність до цілі не змінюється, то приціл для другого пострілу змінюється на 200 м, коли дальність до цілі розрахована окомірно, і на 100м, коли дальність до цілі уточнена стрільбою зі спареного кулемета, розрахована за допомогою шкали виміру дальності прицілу або відносно місцевих предметів, дальність до яких відома з достатньою точністю.
Якщо дальність до цілі змінюється, то приціл для другого пострілу, крім того, збільшується (зменшується) на величину зміни відстані.
Коригування вогню, коли отримано попадання в ціль, але вона не уражена, здійснюється наступним чином:
якщо дальність до цілі не змінюється, то черговий постріл виконується, не змінюючи установок;
якщо дальність до цілі змінюється, то пере виконанням чергового пострілу приціл змінюється на величину зміни відстані (приціл збільшується, коли дальність до цілі збільшується, і зменшується, коли дальність зменшується).
Коригування вогню по боковому напрямку здійснюється виносом точки прицілювання або відміткою по розриву.
При коригуванні вогню по боковому напрямку виносом точки прицілювання оцінюється величина бокового відхилення гранати в фігурах цілі і прицільна марка виноситься від середини цілі на величину відхилення в сторону, протилежну відхиленню гранати. (мал. 65 ст. 178).
При коригуванні вогню по боковому напрямку відміткою по розриву відновлюється наводка і помічається, проти якої прицільної марки (точки між прицільними марками)виявився розрив (траса біля точки падіння), і цією прицільною маркою (точкою) виконується наведення для чергового пострілу (мал. 66 ст. 179).
Коригування вогню по дальності, коли дальність до цілі не змінюється, здійснюється зміною прицілу, шляхом виносу точки прицілювання по висоті або відміткою по розриву.
Коригування вогню по дальності за рахунок зміни прицілу здійснюється в тому випадку, якщо величина відхилення (недольоту або перельоту) визначена в метрах.
При отриманні однакових спостережень по дальності при першому і другому пострілах (обидва перельоти або обидва недольоти) коригування для третього пострілу призначається таким же, як і для другого пострілу. Отримавши при другому і третьому пострілі протилежне по знаку спостереження (переліт після недольоту або недоліт після перельоту), приціл зменшується (збільшується) на половину попереднього коригування.
При отриманні протилежних знаків з коригуванням, рівним 100 м, коригування для наступного пострілу виконується шляхом зміни точки прицілювання по висоті.
Коригування вогню по дальності шляхом виносу точки прицілювання по висоті здійснюється при невеликих відхиленнях гранати від цілі. Після отримання недольоту точка прицілювання по висоті виноситься: при стрільбі по високим цілям – на ½ фігури (прицілювання в верхній край цілі), при отриманні перельоту – вниз на ½ фігури (прицілювання в нижній край цілі); при стрільбі по цілям середніх розмірів – на 1 фігуру відповідно вверх або вниз.
Коригування вогню по дальності відміткою по розриву використовується, як правило, при стрільбі на дальностях, які перевищують дальність прямого пострілу, з місця по нерухомим цілям, які розміщені на схилах, повернених до стріляючого. При коригування вогню цим способом необхідно відновити наводку з допомогою підйомного і поворотного механізмів, потім помітити, проти якої прицільно марки (або точки між ними) виявився розрив. Після цього поєднати прицільну марку (або точку між ними), напроти якої виявився розрив, з точкою прицілювання, яка вибрана для першого пострілу, і виконати черговий постріл. Якщо при цьому розрив буде помічений приблизно на тій же дальності, як і в при першому пострілі, треба перейти до коригування вогню зміною прицілу або виносом точки прицілювання по висоті.
Коригування вогню по дальності, коли дальність до цілі змінюється, здійснюється наступним чином:
якщо величина зміни відстані і величина відхилення оцінені, то коригування призначається по правилам, які викладені на сторінці ...
якщо величина зміни відстані оцінена, а величина відхилення невідомі, то коригування визначається згідно табл.6;
якщо величина зміни відстані і величина відхилення не оцінені, то коригування для другого пострілу визначається по табл.7;
якщо величина зміни відстані незначна (при сумарній швидкості цілі і бойової машини до 20 км/год і темпі стрільби 7-10 с постріл), величину зміни відстані можна не враховувати, а виносити точку прицілювання на ½ фігури цілі.
Табл. 6
Коригування вогню по дальності
Спостереження по дальності
Дальність до цілі визначена окомірно
Дальність до цілі уточнена стрільбою зі спареного кулемета, визначена за допомогою шкали виміру дальності прицілу або відносно місцевих предметів, дальність до яких відома з достатньою точністю


Відстань між машиною і цілю
Відстань між машиною і цілю


зменшується
збільшується
зменшується
збільшується

Недоліт
Приціл збільшити на:
Приціл зменшити на:


200 м – ВЗВ*
200 м + ВЗВ
100 м – ВЗВ**
100 м + ВЗВ

Переліт
Приціл збільшити на:
Приціл зменшити на:


200 м + ВЗВ
200 м – ВЗВ*
100 м + ВЗВ
100 м – ВЗВ**

ВЗВ – величина зміни відстані.
*Якщо ВЗВ більше 200 м, то приціл зменшується при недольоті і збільшується при перельоті на абсолютну величину різниці;
**Якщо ВЗВ більше 100 м, то приціл зменшується при недольоті і збільшується при перельоті на абсолютну величину різниці.
Табл.. 7
Коригування вогню по дальності
Спостереження по дальності
ВЗВ прийнята 100 м. Дальність до цілі визначена окомірно


Відстань між машиною і ціллю


зменшується
збільшується

Недоліт
0
+200

Переліт
-200
0

Примітка. Знак плюс (+) означає, що приціл слід збільшити, а знак мінус (-) означає, що приціл слід зменшити.
Правила стрільби з гранатомета
Загальні положення
Для успішного виконання вогневих завдань в бою необхідно:
знати основні дані про танки, самохідно-артилерійські установки противника та інші бронецілі;
безперервно спостерігати за полем бою;
швидко і правильно підготовлювати вихідні дані для стрільби, тобто вибирати поділки сітки (приціл) і точку прицілювання;
вміло вести вогонь по всім можливим цілям в будь-яких умовах бойової обстановки як вдень, так і вночі;
спостерігати за результатами вогню і вміло його коригувати;
спостерігати за витратами гранат в бою і приймати міри до своєчасного їх отримання.
Спостереження за полем бою і цілевказівки
Спостереження ведеться з ціллю своєчасного виявлення розміщення і дій противника, його танків, самохідно-артилерійських установок та інших бронецілей; крім того, в бою необхідно спостерігати за сигналами (знаками командира і за результатами свого вогню.
Якщо нема особливих випадків командира, гранатометника і помічника гранатометника спостереження ведуть у вказаному секторі обстрілу на глибину до 1000м.
Спостереження ведеться неозброєним оком або за допомогою оптичного прицілу. Особливу увагу при спостереженні треба звертати на скриті підступи зі сторони противника і танконебезпечні напрями. Місцевість оглядати справа наліво від ближніх предметів до дальніх.
При спостереженні не упускати з виду ніяких прізнаков і явищ, які можуть допомогти виявити противника, наприклад постріли, блиск, пил, шум моторів, лязг гусениць, зміни в положенні і формі місцевих предметів і т.п.
Оптичний приціл використовувати тільки для більш детального вивчення окремих ділянок або місцевих предметів; при цьому треба приймати міри до того, щоб блиск скла прицілу не видав місця свого розміщення.
Вночі місця розміщення і дій противника можуть бути встановлені по звукам і джерелам світла. Тому вночі необхідно уважно прислуховуватися до різного роду звукам. Якщо в потрібному напрямі місцевість освітлена ракетою або іншим джерелом світла, швидко оглянути освітлену ділянку.
Про помічені на полі цілі необхідно негайно доповісти командиру і правильно вказати їх розміщення. Ціль вказується усною доповіддю.
Доповідь повинна бути короткою, ясною і точною, наприклад „Прямо – три танки, 700” або „Орієнтир другий, вправо два пальці – танк в окопі, 300” (цифри 700 і 300 означають відстань до цілі).
Вибір цілі
Для ручних про танкових гранатометів найбільш характерним являються броньовані цілі – танки, самохідно-артилерійські установки, бронетранспортери і т.п. В окремих випадках при відсутності броньованих цілей гранатометники по вказівці командира можуть вести вогонь по амбразурам оборонних сооруженій, по вікнам, дверям і стінам зданій противника та іншим цілям, які знаходяться за легкими укриттями. Цілі на полі бою можуть бути нерухомими, такими, що з’являються на короткий час і рухомими.
Ціль вибирається і вказується гранатометнику в бою, як правило, командиром. Тому він повинен уважно слухати і точно виконувати всі команди.
Якщо ціль не вказана, то гранатометник повинен вибрати її сам. Із кількох рухомих броне цілей, які з’явилися одночасно, потрібно вибрати більш важливу, яка загрожує підрозділу, атакує з найбільш небезпечного напрямку. При появі однакових по значенню цілей вибирати найбільш близьку.
Якщо під час стрільби по амбразурам, вікнам зданій і т.п. з’явиться рухома бронеціль, гранатометники по вказівці командира або самостійно повинні перенести вогонь на неї.
Вибір поділок сітки (прицілу) і точки прицілювання
Для вибору поділок сітки оптичного прицілу (установок механічного прицілу) і точки прицілювання необхідно визначити (виміряти) відстань до цілі і врахувати зовнішні умови, які можуть впливати на дальність і напрям польоту гранати. При стрільбі по рухомим цілям, крім того, необхідно враховувати напрям і швидкість руху цілі.
Відстань до цілей визначається окомірно або по шкалі виміру дальності оптичного прицілу.
Знання відстаней до місцевих предметів (орієнтирів) полегшує визначення відстаней до цілей. Тому, якщо обстановка дозволяє, відстані до орієнтирів і місцевих предметів слід визначати виміром місцевості кроками або іншим більш точним способом.
Визначення відстаней окомірно виконується по відрізкам місцевості, добре, які добре запам’яталися в зоровій пам’яті, по ступеню видимості і величині цілей (предметів), а також шляхом поєднанням обох випадків.
При визначенні відстаней по відрізкам місцевості необхідно будь-яку звичну відстань, яка добре закріпилась в зоровій пам’яті, наприклад відрізок в 100, 200, 400 м, мишленно відкладати від себе до предмета (цілі). При цьому слід враховувати, що зі збільшенням відстані величина відрізка , яка здається в перспективі поступово зменшується.
При визначенні відстаней по ступеню видимості і кажущейся величині цілей (предметів) необхідно видиму частину цілі порівняти з видимими розмірами даної цілі на певних віддаленнях, які відклалися в пам’яті.
Якщо ціль виявлена поблизу орієнтира або місцевого предмета, відстань до якого відома, то при визначенні відстані до цілі необхідно враховувати її віддалення від орієнтира.
Вночі відстань до освітлених цілей визначається так само, як і вдень. Для визначення відстаней до цілей, які виявили себе спалахом і звуком пострілу, необхідно проміжок часу в секундах від моменту появи спалаху до моменту воспріятія звуку помножити на 340 (340 м/с – швидкість звуку в повітрі).
Для визначення відстаней по шкалі виміру дальності оптичного прицілу необхідно навести шкалу на ціль так, щоб ціль розміщувалась між суцільною горизонтальною та наклонною пунктирною лініями. (рис. 66 ст. 117). Штрих шкали, розміщений над ціллю, вказує відстань до цілі, яка має висоту 2,7 м. Якщо ціль має висоту, меншу (більшу) 2,7 м, то необхідно від відстані, визначеної по шкалі, відняти (додати) поправку, рівну проізвєдєнію числа десятих метра різниці в висоті цілі на постійне число 4 і на цифру шкали, розміщеної над ціллю.
Приклад. Визначити відстань до важкого танка противника, який має висоту 3,2 м, якщо танк своєю верхньою частиною торкається пунктирної лінії шкали виміру дальності зі штрихом, позначеної цифрою 6.
Розв’язок. Різниця в висоті цілі рівна 0,5 м, або 5 десятих метра (3,2-2,7 м); поправка рівна 120 м (0,5*4*1); відстань до цілі дорівнює 720 м (600 м +120 м).
Приблизно поправка до визначеної по шкалі відстані до цілі приймається рівною: якщо висота цілі відрізняється від 2,7 м не більше ніж на 0,3-50 м, а більше 0,3-100 м.
Відстань до цілі по шкалі виміру дальності можна визначати лише тоді, коли ціль по висоті видно повністю. Якщо ціль по висоті не видно повністю, то визначення відстаней по цій шкалі може призвести до грубих помилок (дальності при цьому будуть, як правило, завищені).
Для визначення відстаней виміром місцевості кроками необхідно знати середню величину одної пари своїх кроків в метрах. При визначенні відстаней рахунок кроків виконувати парами.
Поділки шкали прицілу (установки прицілу), як правило, вибираються відповідно певній відстані до цілі (наприклад, для стрільби по цілі на відстані 400 м приціл 4). Точка прицілювання в цьому випадку вибирається в середині цілі, а при стрільбі з використанням механічного прицілу гранатомета РПГ-7 прицілювання здійснювати в верхнб частину цілі.
В напруженні моменти бою, коли умови обстановки не дозволяють змінювати установку прицілу в залежності від відстані до цілей, по танкам, самохідно-артилерійським установкам та іншим броне цілям вогонь вести на відстанях, які не перевищують дальності прямого пострілу, з поділкою шкали прицілу (прицілом) 3, цілячись в нижній край цілі, а при використанні механічного прицілу гранатомета РПГ-7 в середину цілі.
Відхилення температури повітря від табличної (+15 С) викликає зміну дальності польоту гранати, збільшуючи її при стрільбі в літніх умовах і зменшуючи зимою; тому необхідно при температурі повітря вище 0 С маховичок температурної поправки встановлювати на знак „+”, а при температурі повітря нижче 0 С встановлювати на знак „-”.
Стрільбу з використанням механічного прицілу виконувати при температурі повітря вище нуля – по додатковій мушці, а при температурі повітря нижче нуля – по основній мушці.
Зустрічний вітер зменшує, а попутний збільшує дальність польоту гранати. При цьому слабкий та помірний вітер значного впливу на політ гранати не має і поправки на такий вітер не вводяться. При сильному зустрічному вітрі прицілюватись в верхній край цілі, а при сильному попутному – в нижній.
Боковий вітер значно впливає на політ гранати., відхиляючи її в сторону, звідки дме вітер; наприклад, при вітрі справа граната відхиляється вправо, а при вітрі зліва – вліво. Таке явище пояснюється тим, що боковий вітер, діючи на стабілізатор гранати, повертає її головну частину на вітер і під дією реактивної сили, направленої вздовж осі, граната відхиляється від площини стрільби в ту сторону, звідки дме вітер (рис. 67 ст. 119).
Напрям і швидкість вітру можуть бути визначені окоміром – по особистому відчуттю і по спостереженню за діями вітру на легкі предмети: нитку, хустинку, дим, траву, гілки дерев та ін., як показано в таблиці.
Табл. 1
Предмети
Слабкий вітер
(2-3 м/с)
Помірний вітер
(4-6 м/с)
Сильний вітер
(8-12 м/с)

Нитка
Відхиляється несуттєво
Відхиляється сильно
Тримається горизонтально

Хустинка
Коливається і злегка розвіюється
Розвіюється
Рветься з рук

Дим з труби
Несуттєво відхиляється
Відхиляється і тягнеться
Різко відхиляється і тягнеться

Трава
Коливається
Нагинається до землі
Стелиться по землі

Гілки дерев
Коливаються гілки і листя
Відхиляються тонкі гілки і сильно коливаються листя
Відхиляються великі гілки


Під час стрільби при боковому вітрі необхідно враховувати поправку на боковий вітер, вибираючи поділки шкали бокових поправок в тій частині сітки, звідки дме вітер, або виносячи точку прицілювання в ту сторону, куди дме вітер, керуючись наступною таблицею.
Табл. 2
Дальність стрільби, м
Боковий помірний вітер (4 м/с) під кутом 90  до площини стрільби


Поправки (округлено)


В поділках шкали бокових поправок
В метрах
В фігурах танка




При фланговому русі (довжина танка 6,9 м)
При фронтальному русі (ширина танка 3,6 м)

При стрільбі пострілами ПГ-7В

100
1,5
1,4
-
1/2

200
1,5
2,7
1/2
1

300
1,5
4,1
1/2
1

400
1,5
5,5
1
1 ½

500
1,5
6,9
1
2

При стрільбі пострілами ПГ-7ВМ

100
1
0,8
-
1/2

200
1
2,2
1/2
1/2

300
1
3,3
1/2
1

400
1
3,8
1/2
1

500
1
4,4
1
1 ½

Примітка: 1. Округлено поправку на боковий помірний вітер, який дме під кутом 90  до площини стрільби, можна прийняти рівною 1,5 позначки шкали бокових поправок на всю дальності при стрільбі пострілами ПГ-7В і на 1 поділку при стрільбі пострілами ПГ-7ВМ.
Поправки при сильному вітрі (8 м/с) брати в два рази більше, а при слабкому (2 м/с) в два рази менше, ніж вказано в таблиці. При цьому поправка на слабкий вітер в поділках сітки при стрільбі пострілами ПГ-7В приймається рівною 0,5 поділки шкали бокових поправок.
При вітрі, який дме під гострим кутом до площини стрільби, поправку брати в два рази менше, ніж при вітрі, який дує під кутом 90 .
При врахуванні поправок з допомогою шкали бокових поправок точку прицілювання вибирати в середині цілі.
Вибір моменту для відкриття вогню
Момент для відкриття вогню визначається командою командира „Вогонь”, а при самостійному веденні вогню – в залежності від обстановки і положення цілі.
Найбільш вигідні моменти для відкриття вогню по танку (самохідно-артилерійській установці): коли ціль можна вразити несподівано з близької відстані, коли вона підставила свої найбільш вразливі місця (бортову або кормову частину), зупинилась або зменшила швидкість руху.
Ведення вогню, спостереження за його результатами та коригування
При веденні вогню гранатометник і помічник гранатометника повинні уважно спостерігати за результатами вогню і коригувати його.
Спостереження за результатами вогню ведеться по трасі і розриву гранати.
Якщо ціль першим пострілом не уражена, то для виконання чергового пострілу в вихідні дані необхідно внести поправки (коректури), які відповідають величині відхилення гранати від середини цілі.
Коригування вогню може виконуватися виносом точки прицілювання або вибором нових поділок сітки оптичного прицілу (установок механічного прицілу), а також шляхом поєднання обох способів.
При коригуванні вогню по боковому напрямку виносом точки прицілювання визначається відхилення гранати в фігурах цілі і центральна лінія шкали бокових поправок (точка прицілювання) виноситься від середини цілі на величину відхилення в сторону, протилежну відхиленню гранати. (рис. 68 ст.123).
Для коригування вогню по боковому напрямку вибором нової поділки шкали бокових поправок необхідно, зберігаючи правильну наводку гранатомета, помітити, проти якої поділки шкали пройшла траса або розірвалась граната (виміряти кутову величину відхилення гранати від середині цілі), і цією поділкою прицілитися для наступного пострілу (рис. 69 ст. 124).
При невеликих відхиленнях гранати від по дальності коригування вогню здійснюється виносом точки прицілювання по висоті. Після отримання недольоту прицілювання по висоті виносить на пів фігури вверх (прицілюватися в верхній край цілі), при отриманні перельоту – вниз на пів фігури (прицілюватися в нижній край цілі).
При отриманні великого відхилення гранати від цілі по дальності необхідно визначити величину відхилення в метрах і відповідно цьому відхиленню вибрати нову поділку шкали прицілу (установку прицілу).
Якщо буде отримано відхилення гранати від цілі по боковому напрямку і дальності, то коригування вогню по дальності і боковому напрямку виконується одночасно.
При коригуванні вогню під час стрільби по рухомим цілям необхідно враховувати приближення (віддалення) цілі за час, затрачений на підготовку до чергового пострілу.
Стрільба по нерухомим цілям і цілям, які з’являються
По нерухомим цілям і цілям, які з’являються стрільбу вести з поділками сітки оптичного прицілу (установками механічного прицілу) і точкою прицілювання, вибраними відповідно до цілі, а також швидкості і напрямку бокового вітру.
Якщо відстань до цілі рівна цілим сотням метрів, наприклад 400 м, то для прицілювання вибирається поділка шкали прицілу, яка відповідає цій відстані, тобто горизонтальна лінія, позначена цифрою 4 (рис. 70 ст. 126). При стрільбі з механічним прицілом вибирається приціл 4.
При стрільбі по цілям на проміжних відстанях, наприклад 350 м, для прицілювання вибирається точка на сітці між горизонтальними лініями, у вказаному прикладі між лінями, позначеними цифрами 3 і 4.
При боковому вірі для прицілювання по нерухомій цілі вибирається точка перетину горизонтальної лінії, яка відповідає поправці на вітер. При стрільбі з механічним прицілом точка прицілювання виноситься в фігурах в сторону, куди дме вітер, на величину поправки на боковий вітер.
Приклад. Визначити поділки шкали сітки прицілу для стрільби пострілами ПГ-7В по нерухомому танку на відстані 400 м при сильному вітрі справа спереду.
Розв’язок. 1. З таблиці 2 знаходимо поправку на помірний вітер під кутом 90  до площини стрільби; вона рівна на 400 м 1,5 поділки шкали бокових поправок.
2. Згідно примітці 2 до таблиці знайдену поправку збільшимо вдвічі, а згідно пункту 3 зменшимо її вдвічі і тоді отримаємо поправку на сильний вітер справа спереду, рівну 1,5 поділки сітки.
3. Для прицілювання призначити в правій частині сітки точку на горизонтальній лінії, позначеній цифрою 4, між 1-ю і 2-ю вертикальними лініями. (рис. 71 ст. 127).
Стрільба по рухомим цілям
При русі бронецілі на гранатометника або від нього поділки сітки оптичного прицілу (установки механічного прицілу) і точка прицілювання вибираються відповідно тій відстані, на якій ціль може опинитися в момент пострілу, а також з урахуванням впливу бокового вітру.
Поправка на боковий вітер вводиться по тим же правилам, що і при стрільбі по нерухомим цілям.
При стрільбі по бронецілі, яка рухається під кутом до площини стрільби, необхідно вводити поправку на переміщення цілі за час польоту гранати, а також враховувати вплив бокового вітру. Відстань, на яку переміщується ціль за час польоту гранати до неї, називається упреждением.
При стрільбі з гранатомета упреждение може бути взяте в поділках сітки оптичного прицілу, при цьому поділки шкали бокових поправок вибираються в тій частині сітки, звідки рухається ціль, при цьому центальна лінія шкали бокових поправок (точка прицілювання) виноситься в сторону руху цілі.
Величина упреждения залежить від відстані до цілі, швидкості і напряму її руху.
Швидкість руху бронецілей визначається окомірно, виходячи з характеру і рельєфу місцевості. Так, наприклад, при русі в бойовому порядку піхоти танки рухаються зі швидкістю 5-6 км/год (1,6 м/с); при атаці переднього краю у взаємодії з піхотою швидкість руху танків рівна приблизно 10-12 км/год (3,3 м/с); при розвиненні успіху на благоприятной місцевості танки мають середню швидкість 18-20 км/год (5 м/с) і більше.
Напрям руху бронецілі відносно площини стрільби визначається окомірно з урахуванням відношення ширини і довжини цілі. (рис. 72 ст. 129).
Якщо видно тільки лобова (кормова) частина танка (самохідно-артилерійської установки), то рух фронтальний, тобто ціль рухається в площині стрільби.
Якщо довжина танка (самохідно-артилерійської установки) приблизно рівна його ширині, то рух косий (облический), тобто ціль рухається під гострим кутом до площини стрільби.
Якщо танк (самохідно-артилерійської установку) видно у всю довжину (видно лише бортову частину танка), то рух фланговий, тобто ціль рухається під кутом 90  до площини стрільби.
Для визначення величини упреждения при стрільбі по цілі, яка рухається під кутом до площини стрільби, керуватися наступною таблицею.
Дальність стрільби, м
Час польоту гранати, с
Упреждение (округлено)



В поділках шкали бокових поправок
В фігурах танка (довжина танка 6,9 м)



Фланговий рух цілі (під кутом 90  до площини стрільби), км/год



10
15
20
25
30
10
15
20
25
30

100
0,5
1
2
2,5
3
4
-
½
½
½
½

200
0,9
1
2
2,5
3
4
½
½
1
1
1

300
1,3
1
2
2,5
3
4
½
1
1
1
1 ½

400
1,8
1
2
2,5
3
4
1
1
1 ½
2
2

500
2,3
1
2
2,5
3
4
1
1 ½
2
2 ½
3

Примітка: 1. Округлено упреждение на фланговий рух цілі з швидкістю 15 км/год рівне 2 поділкам шкали бокових поправок на всі дальності стрільби або 0,5 фігури на відстані до 200 м і 1 фігурі на більших відстанях. Якщо ціль рухається зі швидкістю, в два рази бальшій (меншій) 15 км/год, упреждение відповідно збільшувати (зменшувати) вдвічі.
2. При облическом русі цілі (під гострим кутом до площини стрільби) упреждение брати в два рази менше, ніж при фланговому русі.
3. Упреждение в фігурах відраховувати від середини цілі (рис. 73 ст. 131).
4. Якщо упреждение враховується в поділках шкали бокових поправок, точку прицілювання вибирати в середині цілі.
5. Час польоту гранати пострілу ПГ-7ВМ таке ж, як і у пострілу ПГ-7В, тому упреждение на рух цілі при стрільбі цими пострілами однакові.
При фланговому і облическом русі цілі величина сумарної поправки на упреждение і боковий вітер визначається сумою величини упреждения і поправки на вітер, коли напрям руху цілі співпадає з напрямом вітру, і різницею величини упреждения поправки на боковий вітер, коли ціль рухається назустріч вітру; при додатній різниці враховується упреждение, при від’ємній – поправка на боковий вітер (рис.74 ст. 132).
Приклад 1. Визначити сумарну поправку при стрільбі пострілами ПГ-7В, якщо танк рухається справа наліво зі швидкістю 15 км/год на відстані 300 м і вітер помірний справа (рис. 75 ст. 133).
Розв’язок. 1. З таблиць знаходимо упреждение і поправку на боковий вітер. Упреждение рівне 2 поділкам сітки або 1 фігурі танка. Поправка на боковий вітер рівна 1,5 поділки сітки або 0,5 фігури танка.
2. Сумарна поправка рівна 3,5 поділка сітки (2+1,5) або 1,5 фігури танка (1+0,5). Поділка 3,5 шкали бокових поправок вибирається в правій частині сітки. Точка прицілювання виноситься в напрямі руху цілі (вліво) на 1,5 фігури.
Приклад 2. Визначити сумарну поправку при стрільбі пострілами ПГ-7В, якщо танк рухається облически зліва на гранатометника зі швидкістю 25 км/год на відстані 400 м і вітер сильний справа (рис. 76 ст. 133).
Розв’язок. 1. З таблиць знаходимо упреждение і поправку на боковий вітер. Упреждение рівне 1,5 поділкам сітки або 1 фігурі. Поправка на боковий вітер рівна 3 поділки сітки або 2 фігури танка.
2. Сумарна поправка рівна 1,5 поділка сітки (1,5-3=-1,5) або 1 фігурі танка (1-2=-1). Поділка 1,5 шкали бокових поправок вибирається в правій частині сітки. Точка прицілювання виноситься вліво на 1 фігуру.
Вогонь по цілі, яка рухається під кутом до площини стрільби, ведеться способом супроводження цілі або способом вичікування цілі.
При веденні вогню способом супроводження цілі гранатометник, переміщуючи гранатомет, поєднує вибрану поділку сітки прицілу з серединою цілі або утримує лінію прицілювання спереду цілі на величину упреждения і в момент найбільш правильної наводки гранатомета виконується постріл.
При веденні вогню способом вичікування цілі гранатометник прицілюється центральною лінією шкали бокових поправок в точку, вибрану спереду руху цілі, і з підходом цілі до цієї точки на величину потрібного упреждения в поділках сітки або фігурах цілі виконує постріл. Якщо ціль виявиться неураженою, то він коригує вогонь і знову вибирає спереду цілі точку прицілювання, цілиться і при підході цілі до цієї точки прицілювання на величину уточненого упреждения виконує наступний постріл і т.д.
Стрільба в умовах обмеженої видимості
Стрільба по освітленій цілі ведеться по тим сами правилам, що і вдень.
В момент освітлення цілі гранатометник швидко прицілюється і виконує постріл. При цьому гранатометник не повинен дивитися безпосередньо на джерело світла, щоб світло не засліпило його.
При відсутності освітлення прицілювання виконувати по блиску (спалаху) пострілу з танка, по полум’ю, яке виривається з вихлопної труби, по шуму мотора або силуету самого танка, попередньо включивши освітлення сітки прицілу.
При стрільбі в тумані або в диму в залежності від площини завіси стрільба ведеться на близьких відстанях по силуетам або ж в напряму шуму мотора і лязгу гусениць.
Стрільба в умовах радіоактивного, хімічного і бактеріального зараження
Стрільба в умовах радіоактивного, хімічного і бактеріального зараження ведеться в індивідуальних засобах захисту.
При веденні вогню на місцевості, яка заражена радіоактивними і хімічними речовинами, а також бактеріальними засобами, слід захищати від них в першу чергу ті частини гранатомета, з якими доводиться соприкосатся при стрільбі. При першій можливості необхідно провести дезактивацію (дегазацію, дезінфекцію) гранатомета.
Витрати пострілів в бою та їх постачання.
Гранатометник в наступальному бою носить в сумці 2 постріла, а при русі в атаку з зарядженим гранатометом кількість пострілів може бути 3. помічник гранатометника носить в сумці 3 постріли.
В оборонному бою кількість пострілів при гранатометі може бути збільшено по вказівці старшого начальника.
Постачання пострілів в бою виконується підносчиками, які виділені командиром підрозділу.
Після використання всі пострілів, які носить помічник гранатометника, гранатометник доповідає про це командиру відділення.
До витрат пострілів треба відноситись обережно, щоб не виявитись в важку хвилину без них.
В першу чергу витрачаються постріли, які переносить помічник грана-тометника. Два постріли, які переносить гранатометник, є недоторканим за-пасом і витрачаються тільки з дозволу командира.