1. Поняття про НС. Надзвич ситуації техног та природ х-ру.
НС - порушення норм. умов життя і діял-ті людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезп. подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матер. втрат. Ознаки НС: наявність або загрози загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля.
За характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення НС на тер. У., розрізняють: НС техногенного характеру: трансп.і аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезп. хім.., радіоак., біол.. речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзаб-ня, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах. НС природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери. НС природного характеру: землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали життя більше 3 млн. чол... Серед НС природного походження в Україні найчастіше трапляються: геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні); метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь); гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.); природні пожежі лісових та хлібних масивів; масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин. НС природного походження в Укр.. поділяються на: геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії. Небезпечні природні явища, переважно, визначаються трьома основними групами процесів ендогенні, екзогенні та гідрометеорологічні. Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості, що включають один елемент (наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус) та складні, що включають декілька процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними. Техн явища повяз з діял-стю люд. Осн. виробники радіоактив відходів і місця їх концентрації: АЕС, уранодобувна, перероб пром-сть, укр. держ обєднання „Радон”, зона відчуження ЧАЕС; магістралі газо- та нафтопроводів; крит ситуація у комунал госп-стві. Сейсмоактивні зони – Закарпатс, Ів-Франківс, Чернівец, Одес, АРК. На знач території України річки мають вираж паводковий режим стоків. Вони формуються в б-я сезон року і часто мають катастрофі наслідки, ведуть до масових руйнувань і до загибелі людей. Характерним для У є також селеві процеси, посухи, циклони, пилові бурі.
2. Надзвичайні ситуації соціально-політичного х-ру.
НС соц-політич х-ру, пов’язані з протиправними діями терористич і антиконституц спрямування: здійснення або реальна загроза терорист. акту, викрадення чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибух. пристроїв у громад. місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо. НС соц-політ х-ру можуть виникнути при великому скупченні людей при проведенні яких-небудь розважальних заходах – футбол, концерт популярної рок-групи тощо. Натовп створює враження не тільки нездоланної сили, але й надійного захисту. Двома взаємопов’язаними тенденціями – спрощенням і посиленням – значною мірою й визначається психологіч профіль натовпу. Певного спрощення передусім зазнає інтелект, а посилюються головним чином емоції, почуття, переживання. Це часто призводить до паніки. Соц. небезпеки досить численні, наприклад, всі протиправні форми насилля, вживання речовин, що порушують психологіч і фізіолгіч рівновагу людини, шахрайство, шарлатанство, самогубство тощо. Причини соц. небезпек породжуються соц-екон процесами, що відбуваються у сусп-ві. Соц небезпеки можуть бути визначені такі групи небезпек: 1. За походженням: небезпеки, пов’язані з психічним впливом на людину, пов’язані з фізичним насильством, пов’язані з вживанням речовин, що руйнують організм людини, пов’язані з хворобами, небезпеки самогубства; 2. За масштабами подій: локальні, регіональні, глобальні. 3. За статево-віковими ознаками: характерні для дітей, молоді, жінок, людей похилого віку. Види соц небезпек: шантаж, шахрайство, бандитизм, розбій, згвалтуваня, утримання заручників, наркоманія, алкоголізм, паління, терор. Зараз, як страшна епідемія, поширюється у всьому світі неоголошена війна без кордонів – тероризм.3. Надзвич ситуації воєнного часу.
НС воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками заст-ня зброї масов. ураження або звич. засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо. До сучас засобів ураження віднос ядерна зброя, хімічна, бактеріологічна, нові розроблювані види зброї. Ядерна зброя заснов на використанні внутрішньоядерної енергії, яка виділяється при ланцюгових ядерних реакціях поділу ядер деяких важких елементів чи при реакціях синтезу легких ядер ізотопів водню. Хім. зброя, її дія заснов на викор-ні бойових токсичних хім речовин і токсинів, які уражають організм людини чи тварини. За тактичним призначенням ОР поділ на: смертельні, тимчас, подразливі. ОР смерт дії: нервово-паралітичні(ві-ікс, зарин), шкірно-наривної дії(іприт), загальноотруйні ОР(хлор-ціан, сильна кислота), задушливі ОР (фосген), ОР, які тимчасово виводять з ладу(Бі-зет), подразливі ОР (хлорацетофенон, адамсит, Сі-ЕС). Вражаюча дія біологічної зброї засн на викор-ні хвороботворних властивостей деяких мікробі і токсич продуктів їх життєдіяльності. В залеж від розмірів, будови і біологіч властивостей поділ на: бактерії(чума..), рикетсії(висипний тиф..), грибки, віруси (ящур, натуральна віспа..). До нової, найбільш перспективної зброї віднос променеву зброю – сукупн пристроїв, вражаюча дія яких засн на використанні гостроспрямованих променів електромагніт енергії або концентрованого пучка елементарних часток, розігнаних до великих швидкостей. Радіочастотна зброя, радіологічна, геофізична зброя.
4.Зона надзвич ситуації.
Зона НС – це тер-ія, на якій виникла НС. В залеж від того, яка НС сталася, буде визначатися й сама зона НС. Умовно зони НС можна поділити на зони: помірного зараження, сильного, небезпечного, надзвичайного зараження. Але при цьому території, які потрапили під вплив СДОР у результаті аварії на ХНО, поділяють на зони: зона смертельних токсодоз-зона, на зовн межі якої 50% людей одержують смертел ураження; зона уражаючих токсодоз-зона на зовн межі якої 50% людей втрачають свою працездатність, їм потрібна мед допомога та навіть госпіталізація; дискомфортна (гранична) зона – зона, на зовн межі якої люди відчув дискомфорт, у них починаються загострення хроніч захворювань або зявляються перші ознаки інтоксикації. Показниками масштабу поширення НС є не тільки розміри тер-ій, які піддавались впливу вражаючих факторів, а й можливі непрямі наслідки, які можуть являти собою тяжкі порушення організ, екон, соц та ін важливих зв’язків, що діяли на значних відстанях, а також тягар наслідків. Осн принципами регулювання є: пріорітет захисту життя та здоров’я людей; непорушність конституц прав і свобод людини і громадянина;забезпечення населення достовірною інфо про стан довкілля;невідворотність відповідальності осіб, винних у виникненні чи ускладненні НЕС; комплексність заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану.
5. Надзвичайні ситуації об’єктового рівня.
НС - порушення норм. умов життя і діял-ті людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезп. подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матер. втрат. Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіянх або очікуваних екон збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визнач 4 рівні НС: національний(загальнодержавний), регіональний, місцевий, об’єктовий.
НС об'єктового рівня — це НС, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.
6. Надзвичайні ситуації місцевого рівня.
НС - порушення норм. умов життя і діял-ті людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезп. подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матер. втрат. Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіянх або очікуваних екон збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визнач 4 рівні НС: національний(загальнодержавний), регіональний, місцевий, об’єктовий. НС місцевого рівня — це НС, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.7. Надзвич ситуації регіонального характеру.
НС - порушення норм. умов життя і діял-ті людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезп. подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матер. втрат. Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіянх або очікуваних екон збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визнач 4 рівні НС:національний(загальнодержавний), регіональний, місцевий, об’єктовий. НС регіонального рівня — це НС, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
8. Надзвичайні ситуації загальнодержавного рівня.
НС - порушення норм. умов життя і діял-ті людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезп. подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матер. втрат. Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіянх або очікуваних екон збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визнач 4 рівні НС:національний(загальнодержавний), регіональний, місцевий, об’єктовий. НС загальнодержавного рівня — це НС, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крий, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету9. Аварія як подія техног хар-ру.
Аварія – небезпечна подія техног. хар-ру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і трансп. засобів, порушення виробн. або транспор. процесу чи задає шкоди довкіллю. Серед аварійних об’єктів особливе місце займають радіаційно небезп об’єкти (РНО): АЕС, АТЕЦ, АСТ, п-тва по виготовл, переробці ядер палива і похованню радіо актив відходів. В ході радіан аварії виник зони радіакт забруд навколиш середовища: зони радіац небезпеки, помірного радіац забруднення, сильного радіац забрудн, небезпеч радіац забрудн, надзвичайно небезпеч радіац забруднення. Після стабілізації радіаційної обстановки в районі аварії в період ліквідації її довгострокових наслідків можуть встановлюватися зони: відчуження, тимчас відселення, жорсткого контролю. Осн враж факторами радіан аварій є радіан вплив і радіо актив забруднення. Наслідки радіан аварій в осн оцінюються масштабом і ступенем радіац впливу і радіо актив зараження, а також складом радіонуклідів і кількістю радіоактив речовин у викиді. Хім. небезп об’єктом(ХНО) є об’єкт госп-ня, при авріях і руйнуваннях якого мож відбутися масові ураження людей, тварин і рослин сильнодіючими отруйними речовинами. СДОР-це токсин хім. реч, що застосовуються в господарс цілях і здатні при витіканні зі зруйнованих чи ушкодж технологіч ємностей, сховищ і устаткування, викликати масові ураження людей. За ступенем токсичності СДОР, які надходять в організм через органи дихання і шлунково-кишковий тракт: надзвичайно токсичні, високотоксичні, сильно токсичні, помірнотоксичні, малотокс, практично нетоксич. До надзвичайно і високотоксич СДОР віднос сполуки мишяку, ртуті, кадмію талію, свинцю, хлору, брому... До сильнотокс хім. реч віднос сірчана, азотна, соляна, ортофосфорна, оцтова й ін кислоти, луги... території, які потрапили під вплив СДОР у результаті аварії на ХНО, поділяють на зони: зона смертельних токсодоз - зона, на зовн межі якої 50% людей одержують смертел ураження, зона уражаючих токсодоз-зона на зовн межі якої 50% людей втрачають свою працездатність, їм потрібна мед допомога та навіть госпіталізація, дискомфортна (гранична) зона – зона, на зовн межі якої люди відчув дискомфорт, у них починаються загострення хроніч захворювань або зявляються перші ознаки інтоксикації. В результаті впливу СДОР на організм людини, крім без посеред уражень, можуть спостерігатися і віддалені генетик наслідки. Пожежонебезп об’єкт- обєкт, на якому вироб-ся, зберігаються чи трансп-ться продукти, що набувають при певних умовах здатність до загоряння. За масштабами і інтенсивністю пожежі: окрема – пожежа виникла в окр будинку чи споруді, суцільна – одночас інтенс горіння переваж к-сті будинків і споруд на даній ділянці забудови, масова пожежа-сукупн. окр і суц пожеж, вогняний шторм-особл форма суціл пожежі, що поширюється. Вибух-це звільнення вел. кіл-ті енергії в обмеженому об’ємі за коротк проміжок часу. Осн враж факторами вибуху є: повітряна ударна хвиля(ядерні вибухи, речовин,які ініціюють і детонують, вибухові перетворення хмар паливно-повітр сумішей, вибухах резервуарів з перегріт рідиною і резервуарів під тиском), осколкові поля(створювані уламками різного роду предметів технологіч устаткування, будівельних деталей).При пожежах і вибухах люди отрим терміч і мех. ушкодження. Гідродинамічна аварія – це надзвич подія, повяз з виходом з ладу гідротех споруди чи її частини і некерованим переміщенням вел мас води, які несуть руйнування і затоплення великих територій. До осн гідротехн споруд, руйнування яких призводить до гідродинамік аварій, відносяться греблі, водозабірні і водозбірні споруди. Осн наслідком прориву греблі при гідродинамік аваріях є катастрофічне затоплення місцевості- це гідродинамічне лихо, яке є результатом руйнування штучної чи природної греблі і полягає в стрімкому затопленні хвилею прориву нижче розташ місцевості і виникненні повені.
10. Катастрофа як подія з тяжкими наслідками.
Катастрофа - велика за масшт. аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків. К. можна поділити за походженням: стихійні (природні), технологічні, соціальні, специфічні. Загальні особливості К. це: 1. раптовість, 2. серйозна загроза здоровю та життю окремих груп населення і навіть всього суспільства, 3. порушення звичного устрію життя, 4. порушення цілісності навколишньої середовища. Тобто під К. розуміють НС, викликану силами природи або діял-тю людини і які супров-ься масовими ураж-ми людей і природи і для ліквідації наслідків якої необхідним є залучення сил та джерел ще й поза району катастрофи. Будь-яка катастрофа обов'язково обертається лихом - руйнуваннями, загибеллю людей. Але найголовніше питання, яке хвилює людей, - чому відбуваються катастрофи? До недавніх пір здавалося, що основним винуватцем несподіваних нещасть є нерозумна стихія. Але уважно придивившись до переліку катастроф, легко побачити, що не меншу, а навіть більшу небезпеку таять у собі створіння людських рук. 11. Об’єкт підвищеної небезпеки.
Об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому викор-ся, вигот-ся, перероб-ься, зберіг-ся або трансп-ься 1 або кілька небезп. речовин чи категорій речовин у кіл-ті, що дорівнює або перевищує нормат. встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою вин-ня НС техногенного та прир-го характеру; - об'єкт, який згідно з законом вважається таким, на якому є реальна загроза вин-ня аварії та/або НС техн.-го та прир-о характеру;
Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку:
1. Атомна енергетика і атомна пром-ть.
2. Біохімічне, біотехнічне і фармацевтичне виробництво.
3. Збір, обробка, зберігання, поховання, знешкодження і утилізація всіх видів промислових і побутових відходів.
4. Видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка (включаючи всі види продуктопроводів).
5. Добування і переробка природного газу, буд-во газосховищ.
6. Хімічна пром-сть, текстильне вироб-во (з фарбуванням тканин і обробкою їх іншими хімічними засобами).
7. Металургія (чорна і кольорова).
8. Вугільна, гірничовидобувна промисловість, видобування і переробка торфу, сапропелю.
9. Виробництво, зберігання, утилізація і знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин і ракетного палива.
10. Виробництво електроенергії і тепла на базі органічного палива.
11. Промисловість будівельних матеріалів (виробництво цементу, асфальтобетону, азбесту, скла).
12. Целюлозно-паперова промисловість.
13. Деревообробна промисловість (хімічна переробка деревини, виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит та інше з використанням синтетичних смол, консервування деревини просочуванням).
14. Машинобудування і металообробка (з литтям із чавуну, сталі, кольорових металів та хімічною обробкою).
15. Будівництво гідроенергетичних та гідротехнічних споруд і меліоративних систем, включаючи хвостосховища та шламонакопичувачі.
16. Будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів, автовокзалів, річкових і морських портів, залізничних і автомобільних магістралей, метрополітенів.
17. Тваринництво (тваринницькі комплекси продуктивністю більш як 5000 голів і птахофабрики).
18. Виробництво харчових продуктів (м'ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, спиртзаводи).
19. Обробка продуктів і переробка відходів тваринного походження (переробка шкіри, виготовлення клею і технічного желатину, утильзаводи).
20. Будівництво каналізаційних систем і очисних споруд.
21. Будівництво водозаборів поверхневих і підземних вод для централізованих систем водопостачання населених пунктів, водозабезпечення меліоративних систем, окремих промислових підприємств.
22. Інші окремі об'єкти, будівництво і експлуатація яких можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, які у кожному конкретному випадку визначаються Мінекобезпеки або його органами на місцях.
12. Комплекс заходів захисту населення і територій від НС техн і природ х-ру.
Згідно із ЗУ “Про цивільну оборону України” громадяни У. мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і ви-магати від Уряду У., інших органів держ. виконав. влади, адмін-й підпр-тв, установ і орг-ій незалежно від форм власності і госп-ня гарантій щодо його реалізації. Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. У той же час характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов із урахуванням важливості вир-ва для безпеки населення, інших екон.та соц. чинників. Орг-ія життєзаб-ня населення в умовах НС є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормал. умов життя, здоров’я і працездатності людей. Він включає:
– управління діяльністю робітників та службовців, усього населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;
– захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;
– забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;
– захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);
– житлове забезпечення і працевлаштування;
комунально-побутове обслуговування;
медичне обслуговування;
навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій;
розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження;
санітарну обробку; тощо.
З метою недопущення гибелі людей, забезпечення їх норм. життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, – організовано евакуацію. Евакуація – це орган. виведення чи вивезення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Про початок та порядок евакуації насел. сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти документ, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційних пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки. Для орг-ії приймання, розташування населення, а також забезп-ня його всім необхідним створ. евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти. У місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво.13. Комплекс заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
Запобігання виникненню НС – це підготовка та реал-ія комплексу правових, соц.-екон., політ., орг.-техн., саніт.-гігієн. та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків. Зазначені фун-ії запобігання щодо НС в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техног. і природ. характеру (ЄДСЗР), що включає : центр. та місц. органи виконав. влади, виконав. органи рад, держ.і підп-ва, установи та орг-ії з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техног.ї та прир. безпеки, орган-ть проведення роботи із запобігання НС техног. та прир. походження і реагування у разі їх вин-я з метою захисту насел. і довкілля, зменшення матер. втрат.  Завданнями ЄДСЗР :
– розробка норм.-прав. актів, а також норм, правил та стандартів із питань запобігання НС та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;
– забез-ня готовності центр. та місц. органів викон. влади, викон. органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на зап-ня і реаг-ня на НС;
– забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;
– навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення НС;
ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:
– режим повсякденної діяльності – при нормальній вироб.-пром., радіаційній, хім.., біол., сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці;
– режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробн.-пром., радіаційної, хім., біоло., сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інф-ії щодо можливості вин-ня НС);
– режим діяльності у надзвичайній ситуації – при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них;
– режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про надзвичайний стан”.
14. Комплекс заходів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Ліквідація наслідків НС проводиться з метою відновлення роботи підп-ва орган-ії, навчальних закладів тощо. Вона включає:
розвідку осередків надзвичайних ситуацій;
аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи;
локалізацію й гасіння пожеж;
відбудову споруд і шляхів сполучення;
проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;
проведення спеціальної обробки населення;
дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.
Розвідка осередків НС проводиться силами Збройних Сил, ЦО і невоєнізованими формуваннями підп-в, орган-й, навчальних закладів тощо.
Завдання: є виявлення загального стану в осередках і визначення меж зараження, руйнування, повені й пожеж, а також виставлення постів спостереження на особливо важливих напрямах (станціях, переправах, перехресті доріг тощо). Аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи проводяться як доповнення до тих заходів, які виконувалися підрозділами ЗС, ЦО, медичних установ при проведенні спеціальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій. Ці роботи, як правило, виконуються населенням, яке опинилося в осередку або на шляху поширення зараженого повітря, пожежі, повені тощо. Локалізація й гасіння пожеж проводяться з метою збереж. матер. цінностей держави й окремих громадян протипожежними формуваннями ЗС, ЦО, Мініст. внутр. справ, Мініст. з надзвич. ситуацій, Мініс. ох. навкол. середовища із залученням до цих робіт робітників, службовців і населення, що проживає поблизу осередку надзвичайної ситуації. Для локалізації пожежі створюються протипожежні смуги одночасно на кількох ділянках шириною 6–8 м. При наявності часу протипожежні смуги поширюються.Для гасіння пожежі можуть бути застосовані вибухові речовини. Відбудова споруд і шляхів сполучення проводиться з метою поновлення роботи важливих органів міста, району тощо. Це телеграф, телефон, лікарні, електросистеми, комунальні системи, мости, залізниця, шляхи евакуації й підвозу матеріальних засобів тощо.
З метою запобігання поширенню епідемічних хвороб в осередках біологічного зараження проводять ізоляційно-обмежувальні заходи, карантин або обсервацію.15. Зона можливого ураження.
Зона можливого ураження це: - окрема тер-ія, на якій внаслідок виник-я НС техног. та прир. хар-ру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння матер. втрат; - окрема тер-ія або об'єкт, на яких внаслідок НС техног., природ. чи військ. хар-ру виникає загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних втрат;
16. Основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Захист населення і територій від НС техног. і прир. хар-ру здійснюється за принципами: 1) пріоритетності завдань, спрямованих на порятунок життя і збереження здоров’я людей та навколишнього середовища; 2) безперечної переваги раціональної і превентивної безпеки, вільного доступу населення до інформацій про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру; 3) особистої відповідальності і турботи громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки і дій у НС техногенного і природного характеру; 4) відповідальності в межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог ЗУ „Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру”; 5) обов’язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на попередження виникнення НС техногенного і прир одного характеру і мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків; 6) врахування економічних, природних та ін особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного і природного характеру; 7) максим. можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання НС т і природного характеру та реагування на них.
17. Права громадянина України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Згідно з ЗУ „Про захист населення і територій від НС техног. та природ. характеру” ст. 5. : Громадяни Укр.. у сфері захисту насел. і терит. від НС техног. та прир. хар-ру мають право на:
- отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;
- забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі їх виникнення;
- звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
- відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
- компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
- соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, в тому числі за висновками Державної служби медицини катастроф та/або лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання важких фізичних та психологічних травм;
- інші права у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України.
18. Інформування населення про небезпеку. Оповіщення населення про небезпеку. Сигнали оповіщення.
Інформування й оповіщення у сфері захисту насел. і терит. від НС техног. і прир. хар-ру є основним і головним невід’ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про прогнозовані або виниклі НС з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них. Оповіщення про загрозу виникнення НС техног. і прир. хар-ру та постійне ін форм-ня насел. про них забезп-ться шляхом:
завчасного ств. і підтримки в пост готовності загал.держ. і терит-х автоматизованих систем централ-го оповіщення;
орган.-техн. об’єднання терит-х систем центр-го оповіщення і систем оповіщення на об’єктах госп-ня;
цент-го викор-ня загальнодержавних і галузевих симтем зв’язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та ін технічних засобів передачі інформації.
Система оповіщення орган-ться з урахуванням структури держ. упр-ня, хар-ру і рівня НС, наявності і місця розташування сил, які можуть залучатися до ліквідації наслідків НС.
Система оповіщення ЦО складається із загальнодержавної, регіональних і спеціальних систем централізованого оповіщення, локальних та об'єктових систем оповіщення, систем' циркулярного виклику.
У цих системах можуть використовуватися апаратура і технічні засоби оповіщення ІДО, канали та засоби зв'язку мережі радіомовлення і телебачення центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, мережі зв'язку які входять до Єдиної національної системи зв'язку. Оповіщення населення здійснюється за допомогою електросирен, мережі радіомовлення та телебачення. За цим сигналом населення повинно вмикати засоби теле- та радіомовлення для прийому мовного повідомлення. Тексти звернень до населення повинні передаватися державною мовою, якою користується більшість населення в регіоні.
19. Спостереження і контроль за обстановкою і територією. Мета, порядок, організація та здійснення.
З метою своєчасного захисту населення і території від НС техног. і прир. хар-ру, запобігання і реагування на них відповідними центр. і місц.. органами викон. влади здійснюються:
- створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавної і терит. систем спостереження і контролю з включенням у них існуючих сил і засобів контролю;
- орг-ія збору, обробки і передачі інф-ції про стан навкол. серед-ща, забруднення харч. продуктів, продов. сировини, фуражу, води радіо акт., хім. речовинами, мікроорганізмами й іншими біол. агентами.
Контроль можуть здійснювати: Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження. Комісії з ТЕБ та НС створюються на державному, регіональному, районному (міському) і об'єктовому рівнях. Комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну комісію з питань ТЕБ та НС та іншими актами законодавства. Основними завданнями комісії є:
- координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних із створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації;
- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;
- організація та керівництво проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.20. Укриття людей в захисних спорудах. Санітарні норми розміщення людей у сховищах. Фільтровентиляція сховищ.
Укриття нас. в захисних спорудах – це комплекс заходів із завчасним буд-вом захисн. споруд, а також пристосування наявних приміщень для захисту насел. та підтримання їх у готовності до викор-ня. Укриттю в захисних спорудах у НС підлягає все насел. Укр.. Укриття нас. в захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хім., бактер.ї, звич. зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих(ураганів, снігових заносів).
Захисні споруди за своїм призначенням і захисними властивостями поділяються: сховища, протирадіаційні укриття(ПРУ), і найпростіші укриття – щілини. Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДЯР, бактер. засобів і уражаючих факторів звич.ї зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд. Сховища будують з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізацій, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу – аварійні виходи, мати вільні виходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячи матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових води не менш як на 20 см. У фільтровентиляційному приміщенні розміщується фільтровентиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР., хімічних речовин і бактеріальних засобів. Фільтровентиляційна система може працювати у 2 режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищається від грубодисперсного радіоактивного пилу, а в другому – від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, сильнодіючих ядучих речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, може бути режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря в ньому.
21. Порядок входу і виходу у сховищі «із сховища» в умовах радіоактивного заряження місцевості.
Насел. укривається у захисних спорудах за сигналами ЦО. Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. Швидк. руху людей без стримуючих умов 80-135м/хв. З метою швидкого заповнення сховища, маршрути руху до нього позначаються покажчиками, на яких вказується: сховище № 2, відстань до нього –150 м і стрілка, яка вказує напрям руху. Підходи до сховища повинні постійно бути розчищені. Порядок заповнення сховища (укриття) укриваємими і їх розміщення визначаються завчасно. У сховищі зручніше розміщуватися групами — з тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб. У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засобами інд. захисту органів дихання, продуктами харчування і документами. Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта. Всі у сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим, інвалідам. Евакуація укриваємих із сховища виконується у такій послідовності: спочатку на поверхню виходить декілька чоловік, для того щоб надати допомогу тим, які не можуть вийти самостійно, потім евакуються потерпілі, похилі та діти, а після них – всі інші.
В усіх випадках перед виходом із сховища на заражену територію необхідно надягти засоби індив.захисту і уточнити у коменданта (старшого) захисної споруди напрям найбільш безпечнного пересуваання, а також про місцезнаходження медичних формувань і пунктів обмивки поблизу шляху пересування.22. Порядок входу і виходу у сховищі «із сховища» в умовах хімічного зараження місцевості.
Насел. укривається у захисних спорудах за сигналами ЦО. Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. Швидк. руху людей без стримуючих умов 80-135м/хв. З метою швидкого заповнення сховища, маршрути руху до нього позначаються покажчиками, на яких вказується: сховище № 2, відстань до нього –150 м і стрілка, яка вказує напрям руху. Підходи до сховища повинні постійно бути розчищені. Порядок заповнення сховища (укриття) укриваємими і їх розміщення визначаються завчасно. У сховищі зручніше розміщуватися групами — з тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб. У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засобами інд. захисту органів дихання, продуктами харчування і документами. Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта. Всі у сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим, інвалідам. Евакуація укриваємих із сховища виконується у такій послідовності: спочатку на поверхню виходить декілька чоловік, для того щоб надати допомогу тим, які не можуть вийти самостійно, потім евакуються потерпілі, похилі та діти, а після них – всі інші.
В усіх випадках перед виходом із сховища на заражену територію необхідно надягти засоби індив.захисту і уточнити у коменданта (старшого) захисної споруди напрям найбільш безпечнного пересуваання, а також про місцезнаходження медичних формувань і пунктів обмивки поблизу шляху пересування.
23. Евакуаційні заходи. Способи евакуації населення у заміську зону.
Евакуація – це організоване вивезення (виведення) службовців підпр-тв, орг-й і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у вироб-ві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташованих поза цими містами. Евакуації підлягає насел., що проживає в насел. пунктах, розташованих у зонах можливого катастроф. затоплення, можливого небезпек. радіоак-го забруднення, хім. ураження, у районах вин-ня стихійних лих, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей). У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути проведена загальна чи часткова евакуація насел. тимчасового чи безповоротного характеру. Загальна евакуація проводиться за рішенням КМУ для всіх категорій населення і планується на випадок: - можливого небезп. радіоакт. забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей, які проживають у зоні ураження); - виникнення загрози катастроф. затоплення місцевості з 4год доходженням проривної хвилі. Часткова евакуація проводиться за рішенням КМУ на випадок: -аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; - усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; - загрози катастрофічного затоплення місцевості; - лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам. Проведення організованої евакуації, запобігання проявів паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівником підприємств і населення про початок евакуації; організації управління евакуацією; усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населенняє. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Межі зон можливих руйнувань встановлюються в залежності від значення міг і а і чисельності його населення. Райони розселення евакуйованих у заміській зоні і порядок їх виведення і вивезення визначаються адміністрацією міста з урахуванням створення умов для продовження виробничої діяльності підприємств, транспортних можливостей, наявності жилого фонду і забезпечення всім необхідним угруповання сил ЦО, призначеного для ведення РІНР в осередках ураження.24. Послідовність загальної евакуації персоналу об’єкта та їх сімей у заміську зону.
Евакуація – це організоване вивезення (виведення) службовців підпр-тв, орг-й і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у вироб-ві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташованих поза цими містами. У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути проведена загальна чи часткова евакуація насел. тимчасового чи безповоротного характеру. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Загальна евакуація проводиться за рішенням КМУ для всіх категорій населення і планується на випадок: - можливого небезп. радіоакт. забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей, які проживають у зоні ураження); - виникнення загрози катастроф. затоплення місцевості з 4год доходженням проривної хвилі. Райони розселення робітників і службовців в заміській зоні повинні знаходитись на такій відстані від міста, яка гарантувала б їх безпеку, а на переїзд людей для роботи в міста і їх повернення в заміську зону для відпочинку витрачалась би мінімальна кількість часу. Проведення організованої евакуації, запобігання проявів паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівником підприємств і населення про початок евакуації; організації управління евакуацією; усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населенняє.
25. Послідовність часткової евакуації персоналу об’єкта та їх сімей у заміську зону.
Евакуація – це організоване в=везення (виведення) службовців підпр-тв, орг-й і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у вироб-ві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташованих поза цими містами. У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути проведена загальна чи часткова евакуація насел. тимчасового чи безповоротного характеру. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Часткова евакуація проводиться за рішенням КМУ на випадок: -аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; - усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; - загрози катастрофічного затоплення місцевості; - лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам. Проведення організованої евакуації, запобігання проявів паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівником підприємств і населення про початок евакуації; організації управління евакуацією; усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населенняє.
26. Заходи інженерного захисту населення і територій.
При проектуванні й експлуатації споруд та інших об'єктів госп-ня, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення і навкол. середовища, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру. Заходи інженерного захисту населення і території повинні передбачати:
облік при розробці генеральних планів забудови населених пунктів і веденні містобудування можливих проявів в окремих регіонах і на окремих територіях небезпечних та катастрофічних явищ;
раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у випадку виникнення аварій для безпеки населення і навколишнього середовища;
буд-во будівель із заданими рівнями безпеки і надійності;
розробку і впров-ня заходів без авар. функ-ня об'єктів підв. небезпеки;
ств. комплексної схеми захисту насел. пунктів і об'єктів госп-я;
розробку і здійснення регіон. та місц. планів запобігання й ліквідації наслідків НС;
орг-ю буд-ва протизсувних, протипаводкових, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення;
реалізацію заходів санітарної охорони території.27. Заходи медичного захисту населення у надзвичайних ситуацій.
Заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим і їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру повинні передбачати:
план-ня і викор-ня існуючих сил і засобів установ ох. здоров'я незалежно від форм власності і госп-ня;
введення в дію націон. плану соц.-психол. заходів;
розгортання в умовах НС необхідної кількості лікувальних установ;
завчасне заст.-ня профілактичних медичних і саніт.-епідеміол. заходів;
контроль за якістю харчових продуктів і продов.ї сировини, питною водою і джерелами водою-ня;
контроль за станом атмосферного повітря й опадів;
завчасне створення і підготовку спец. мед. формувань;
нагромадження мед. засобів захисту, мед. і спец. майна й техніки;
контроль за станом навкол. середовища, саніт.-гігієн. й епідерм.ситуацією;
підготовку мед. персоналу і загальне медико-саніт. навчання нас..
Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техног. і прир. характеру громадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації НС, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид державних аварійно-рятувальних служб. Постраждалому населенню, особливо дітям, а також залученим до виконання аварійно-рятувальних робіт у випадку виникнення НС, рятувальникам аварійно-рятувальних служб лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надається гарантоване забезпечення відповідним лікуванням і психологічним відновленням у санітарно-курортних установах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації.
28. Біологічний захист населення і територій. Режим карантину та режим обсервацій.
Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення факторів біолог. ураження в залежності від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу амін.-госп. режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних і медичних заходів.
Біологічний захист передбачає:
своєчасне використання колек. та індив. засобів захисту;
введення режимів карантину і обсервації;
знезаражування вогнища ураження;
необхідне знезаражування людей, тварин і т.п.;
своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;
проведення екстреної і специфічної профілактики;
дотримання протиепідемічного режиму підп-ми, установами та орг-ми незалежно від форм власності й госп-ня і населенням.
Для запобігання поширення інфекційних захворювань в осередках біол.ураження розпорядженням вводяться карантин або обсервація. Карантин - це система протиепідемічних заходів для ізоляції осередки, ураження та ліквідації інфекційних захворювань. Найважливіша задача карантину - недопущення поширення інфекцій як в осередку ураження так і за межами. Карантин вводиться в випадках, коли вид збудника не встановлено, або він відноситься до групи осіб небезпечних мікроорганізмів, що викликають такі небезпечні захворювання, як чума, холера, натуральна віспа. Обсервація встановлюється при виявленні збудників захворювань, що не передаються під хворої людини до здорової. Вона являє собою систему заходів, що передбачають здійснення ряду ізоляційно-обмежувальних та лікувально-профілактнчннх заходів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб. Заходи обсервації: 1) Обмеження в'їзду і виїзду людей із зони обсервації; 2) Заборона вивозу майна; 3)Термінова профілактика вражень; 4) Своєчасне виявлення хворих; 5)Вакцинаційну і санітарну обробку. Термін обсервації та карантину визначаються тривалістю максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання, виявленого в осередку ураження.
29. Радіаційний захист населення і територій.
Радіаційний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіан., хім. обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хім. контролю, розробку типових режимів радіан. захисту, забез-ня засобами інд. і колек. захисту, орг-ю і проведення спец. обробки.
Виконання вимог радіаційного захисту забезпечується шляхом:
завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів Інд. захисту та приладів дозиметричного і хім. контролю, забезп-ня вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні авар.-рятув. й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіа. і хім. небезпечних об'єктів госп-я і насел., що проживає в зонах небезпечн. зараження і навколо них;
своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварій на радіан. і хім.. небезпечних об'єктах госп-ня;
створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;
Дозиметричний і хімічний контроль - це система заходів, то проводяться для контролю радіо акт. опромінення особового складу формувань та насел. і визн-ня ступеню радіоакт. і хім. зараження вир-го устат-ня, техніки, продовольства, води і т. п. Він організовується управлінням (відділом) з НС і проводиться командирами формувань безперервно:
- надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів
- завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
- розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
- завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;
- пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.
30. Хімічний захист населення і територій.
Хімічний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.
Виконання вимог хімічного захисту забезпечується шляхом:
завчасного нагромадження і підтримки в готовності засобів Інд. захисту та приладів дозиметричного і хім. контролю, забезп-ня вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні авар.-рятув. й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіа. і хім. небезпечних об'єктів госп-я і насел., що проживає в зонах небезпечн. зараження і навколо них;
своєчасного впровадження заходів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів та наслідків аварій на радіаційно і хімічно небезпечних об'єктах господарювання;
- створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;
Дозиметричний і хімічний контроль - це система заходів, то проводяться для контролю радіо акт. опромінення особового складу формувань та насел. і визн-ня ступеню радіоакт. і хім. зараження вир-го устат-ня, техніки, продовольства, води і т. п. Він організовується управлінням (відділом) з НС і проводиться командирами формувань безперервно:
- надання населенню можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів
- завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
- розробки загальних критеріїв, методів і методик спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
- завчасного створення і використання засобів колективного захисту населення від радіаційної і хімічної небезпеки;
- пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної і хімічної небезпеки.
31. Організація хімічного контролю на об’єкті господарської діяльності.
Об'єкт госп. діял-ті — це підпр-ва (державні і приватні), установи і орг-ії, навчальні заклади та інші. Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів інд. захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ). Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР — береться проба і скеровується на аналіз в СЕС. Відповідальність за проведення контролю на ОГД покладається на начальників штабів та служб ЦО і командирів об'єктових формувань. На об'єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається:
Порядок забезпечення технічними засобами контролю.
Організація видачі засобів контролю.
Облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР.
Подання донесень про поглинені дози, ступені зараження.
Обов'язки посадових осіб з ведення контролю.
Режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію.
Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

32. Єдина державної система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
У ЗУ «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (2000 р.) визначені цілі і завдання Єдиної системи: «З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створюється Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (далі — Єдина державна система), що складається з територіальних і функціональних підсистем».
З метою своєчасного проведення роботи, пов'язаної із запобіганням і редагуванням на надзвичайні ситуації створив єдину державну систему запобігання і реагування на Надзвичайні ситуації (ЄДСНС) техноген. та прир. хар-ру. ЄДСНС — це центр. та місц. органи виконав. влади, викон. органи рад, держ. підпр-ва, установи та органі-ії з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за за без-ням техног. та прир. безпеки, орг-ють проведення роботи із запобігання НС техноген. та прир. походження і реагування у разі їх вин-ня з метою захисту нас. і довкілля, зменшення матер. втрат. Завданням ЄДС НС є:
розроблення норм.-прав. актів, норм, правил та стандартів;
забез-ня захисту насел. і терит. від їх наслідків; - заб-ня готовності центр. та місц. органів викон. влади, викон. органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запоб-ня і реагування на НС;
- за без-ня реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;
- навчання населення щодо поведінки та дій в разі виникнення НС;
- вик-ня цільових і наук.-техніч.програм, спрямованих на запобігання НС, заб-ня сталого функт-ня підп-тв, зменшення можливих матер. втрат;
- збирання і аналітичне опрацювання інф-ії про НС видання ін форм. матеріалів з питань захисту насел. і терит. від наслідків НС;
- прогнозування і оцінка соц.-економ. наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матер. та фін. ресурсах;
- створення, раціональне збереження і вик-ня резерву матер. та фін. ресурсів, необхідних для запоб-ня і реаг-я на НС тощо.33. Режими функціонування Єдиної державної системи органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, за рішеннями Ради міністрів АРК, обласної, Київської та Севастопольської міських, районних держ. адміністрацій, викон. органу місц. рад у межах конкретної території може існувати один з таких режимів функціонування:
режим повсякденної діяльності - при нормальній
виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній),сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії,епізоотії та епіфітотії);
режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);
режим діяльності за надзвичайних ситуацій - при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;
режим діяльності за надзвичайного стану запроваджується на окремих територіях у порядку, визначеному Конституцією України та ЗУ "Про надзвичайний стан"
34. Режими функціонування об’єкту господарської діяльності.
Об'єкт госп. діял-ті — це підпр-ва (державні і приватні), установи і орг-ії, навчальні заклади та інші.
режимів функціонування:
режим повсякденної діяльності - при нормальній
виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній),сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемії,епізоотії та епіфітотії);
режим підвищеної готовності - при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);
режим діяльності за надзвичайних ситуацій - при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;
режим діяльності за надзвичайного стану запроваджується на окремих територіях у порядку, визначеному Конституцією України та ЗУ "Про надзвичайний стан"
35. Режими підвищеної готовності об’єкту господарської діяльності.
Режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні вир.-пром., радіа., хімі., біолог.(бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки ( з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);
Основні заходи, що реалізуються функціональною підсистемою:
фор-я оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого вин-ня НС, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;
посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та здійсненням контролю за станом довкілля;
розроблення комплексних заходів щодо захисту насел. і територій, їх виконання, при потребі, за без-ня стійкого функц-я об'єктів галузі;
приведення до стану підвищеної готовності наявних сил і засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дії і переміщення, у разі потреби, в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;
проведення заходів щодо запоб-ня вин-ню НС;
запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісій (залежно від рівня надзвичайної ситуації). 36. Режими надзвичайних ситуацій на об’єкті господарської діяльності.
Режим діяльності за надзвичайної ситуації - при реальній загрозі вин-ня НС і реагуванні на них.
Основні заходи, що реалізуються функціональною підсистемою:
(здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів єдиної державної системи):
організація захисту населення і територій;
переміщення оперативних груп у район вин-ня НС;
орг-ція роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією НС, із залученням відповідних сил і засобів;
визначення межі території, на якій виникла НС;
орг-ція робіт, спрямованих на забезпечення сталого фун-ня об'єктів екон-ки та об'єктів першочергового життєзаб-ння постраждалого насел.;
здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;
інф-ня вищестоящих органів управ-ня щодо рівня НС та вжитих заходів, пов'язаних з реагуванням на цю ситуацію, оповіщення насел. та надання йому потрібних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися.
37. Прогнозування масштабів і наслідків аварій на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.
Вихідні дані при прогнозуванні радіаційної обстановки:
- час ядерного вибуху ( час аварії на радіаційно-небезпечному об’єкті);
- координати центру ядерного вибуху (аварії);
- потужність і вид ядерного вибуху;
- швидкість і напрямок середнього вітру.
Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати:
- значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами де будуть перебувати люди ;
- допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, яка заражена радіоактивними речовинами
Суть методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження. Проводиться це в такій послідовності: По координатах наносять на карту центр ядерного вибуху. В масштабі карти (плану) наноситься коло (зона можливого зараження в районі ядерного вибуху). Згідно з довідником для потужності вибуху від 100 до 1000 кт (кілотонн) при наземних вибухах радіус зони зараження в районі вибуху дорівнює 3 км. Біля кола надписують характеристику ядерного вибуху. Наприклад 100-Н 8.10 25.01 що означає: Вибух наземний, потужністю 100 кт, час вибуху 8 год. 10 хв., число і місяць (25.01).По азимуту середнього вітру проводиться лінія напрямку середнього вітру. Вісь зоні можливого радіоактивного зараження місцевості буде співпадати з проведеним напрямком середнього вітру. До кола зони можливого радіоактивного зараження в районі вибуху проводять дотичні паралельні осі радіоактивного сліду. Під кутом 200 до дотичних проводять прямі, які є боковими межами зони можливого радіоактивного зараження місцевості. Зовнішні межі зон можливого радіоактивного зараження місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в залежності від виду і потужності ядерного вибуху, а також швидкості вітру. Зовнішні межі зон наносять з врахуванням масштабу карти (плану). Наслідки аварій на АЕС. Наслідки радіаційних аварій обумовлені їх вражаючими факторами. Основними вражаючими факторами радіаційних аварій є радіац. вплив і радіоакт. забруднення. Наслідки радіаційних аварій в основному оцінюються масштабом і ступенем радіацій. впливу і радіоакт. зараження, а також складом радіонуклідів і кількістью радіоакт. речовин у викиді. У ході і після аварії на рівень і довговічність наслідків, а також радіаційну обстановку значний вплив здійснюють природ. розпад радіоакт. речовин, міграція цих речовин у навкол. середовищі. 38. Прогнозування масштабів і наслідків аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин.
Сильно діючі отруйні речовини — це такі речовини, або сполуки, які при певній кіл-ті, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації (щільності зараження), проявляють шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них ураження різного ступеня важкості. Об'єкти, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки — це хімічно небезпечні об'єкти (ХНО). ХНО — об'єкти госп-ня, при аваріях або зруйнуванні яких можуть статися техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навкол. середовища СДОР. Аварія на ХНО створює значну небезпеку як для виробн. персоналу, так і для насел. Величина цієї небезпеки тим більша, чим вище ступінь токсичної СДОР. Для кіл-ної харак-ки токсичних властивостей СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична доза. Визначаються чотири токсодози (гранично допустима, середня порогова, середня вивідна і смертельна). Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає вирішення таких завдань:
визн-ня напрямку осі сліду хмари викиду хім. речовин, внаслідок аварії або руйнування технолог. обла-ня чи ємностей для зберіг-ня СДОР, за метеоданими;
виз-ня розмірів зон забр-ня місцевості за очікуваними знач. доз ураження;
виз-ня прогн-ня глибини зони ураження СДОР;
виз-ня площі ураження СДОР;
виз-я часу підходу зараженого повітря до об'єкта і трив. дії ураж-я СДОР;
визн-я можливих уражень людей, що знаходяться в осередку зараження;
порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.
Прогнозування розподіляється на довгострокове і оперативне. Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визн-ня можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям. Вихідні дані: вид СДОР і його загальна кіл-ть; кіл-ть СДОР у кожній міскості; середня щільність насел. для даної місцевості; метереологічні дані; ступінь заповнення ємностей. Оперативне прогнозування здійснюється під час вин-ня аварії для визн-ня можливих наслідків аварії і порядку дій. Для цього використовуються дані: загал. кіл-ть СДОР на момент аварії; характер розливу ("вільно" або "в піддон"); висота обвалування ємностей; реальні метеоумови.39. Оцінка радіаційної обстановки на об’єкті.
Радіаційна обстановка – це обстановка, яка склалася на території підпр-ва, насел.пункту або територ. адміністр. району внаслідок застосування противником ядерн.зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоакт.речовин. Оцінка радіаційної обстановки є (обов’язковим елементом роботи начальників і штабів ЦО) – це визн-ня масштабів і хар-ру радіоакт. зараження (нанесення на карту зони, або рівнів радіації в окремих точках); - аналіз його впливу на діял-ть об’єктів, сил ЦО, насел.; - вибір найбільш оптимальних варіантів дій, при яких викл-ься радіоакт. зараження. Мета проведення оцінки радіаційної обстановки – для прийняття заходів по захисту насел., які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінення, а також для визначення найбільш доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості. Радіаційна обстановка може бути визначена 2 методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки. Метод прогнозування: Вихідні дані: - час ядерного вибуху (час аварії на радіаційно-небезпечному об’єкті); - координати центру ядерного вибуху (аварії); - потужність і вид ядерного вибуху; - швидкість і напрямок середнього вітру. Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати: - значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами де будуть перебувати люди - допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості,яка заражена радіоактивними речовинами. Метод радіаційної розвідки застосовується в штабах ЦО пром. підпр-тв (об’єктів) міст, районів, областей, а також у військових частинах. Вихідними даними є: рівні радіації і час їх виміру в окремих точках місцевості приладами радіаційної розвідки. Ці дані – основа для нанесення меж факт. зон радіацій. зараження. Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1год. після ядерного вибуху. Точки на карті з рівнями радіації, рівними або близькими до рівнів радіації на зовнішніх межах зо А, Б, В, Г через 1 годину після вибуху: 8, 80, 240, 800 р/г з’єднуються між собою плавними лініями такого кольору: зона А – синього, зона Б – зеленого, зона В – коричневого, зона Г – чорного. Відомо, що протягом часу, який минув після ядерного вибуху, рівні радіації на зараженій місцевості зменшуються за законом спаду радіації, а це значить, що оцінити ступінь зараженості різних ділянок і визначити межі зон радіоактивного зараження можна тільки шляхом порівняння рівнів радіації, проведених до одного часу.
Завдання, які вирішуються при оцінці радіаційної обстановки
1. Визначення можливих доз опромінення при діях на місцевості, яка
заражена РР.
2. Визначення допустимого часу перебування людей на зараженій місцевості.
3. Визначення часу вводу формувань ЦО і тривалість роботи змін в осередку
ядерного ураження.
4. Визначення можливих радіаційних втрат.
40. Оцінка хімічної обстановки на об’єкті.
Під оцінкою хімічної обстановки розуміють: визн-ня масштабів і хар-ру хім.. зараження приземних шарів атмосфери і місцевості, аналіз їх впливу на персонал та насел., яке проживає поблизу об’єкта. Первинна хмара – хмара СДОР, яка утвор-ся в результаті миттєвого( 1-3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємності зі СДОР при її руйнуванні. Вторинна хмара – хмара СДОР, яка утв-ься в результаті випар-ня розлитої речовини з поверхні. Оцінка обстановки це: 1. визн-ня меж осередків хімічного ураження, площі зон зараження і типу СДОР; 2. визн-ня глибини поширення зараженого повітря; · визначення стійкості СДОР на місцевості і техніці; 3. визн-ня часу перебування людей в засобах захисту; 4. визн-ня ймовірних втрат робітників, службовців, насел. і о/с невоєнізованих формувань у осередках хім. ураження. Вихідними даними є : Місце аварії, вид СДОР, кількість СДОР, метеоумови – напрямок , швидкість вітру, температура повітря, ступень вертикальної стійкості повітря. Їх 3 ступені: Інверсія - приземний шар повітря холодніший верхнього, що не дозволяє переміщенню повітря по висоті, посилює вражаючу дію СДОР. Переважно виникає у вечірній час за 1 час до заходу сонця. Ізотермія – характеризується стабільною температурою повітря. Виникає в похмуру погоду, а також ранком і вечером як перехід від конверсії і навпаки. Конверсія – приземний шар повітря нагрітий сильніше ніж верхній, що призводить до перемішування шарів повітря. Виникає через 2 години після сходу сонця і руйнується за 2-2,5 години до його заходу. Зменшує вражаючу дію СДОР. 41. Оцінка пожежної вибухонебезпечної обстановки на об’єкті.
Оцінка пожежної вибухонебезпечної обстановки здійснюється на основі методик, розроблених для міських і лісових пожеж, які дозволяють визн-ти основні кіл-ні харак-ки пожеж. Під пожежною обстановкою розуміють сукупність наслідків впливу вражаючих факторів НС, у результаті яких виникають пожежі, які впливають на життєдіяльність людей. Для оцінки пожежної обстановки необхідно провести такі заходи: 1)визнач. вид, масштаб і хар-р пожежі; 2)провести аналіз впливу пожежі на стійкість окремих елементів і об’єкту в цілому, а також на життєдіяльність насел.; 3)вибрати найбільш доцільні дії пожежних підрозділів та формувань ЦО з локалізації і гасіння пожежі, евакуації при необхідності людей і матер. цінностей із зони пожежі. Основна причина виникнення пожеж – необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки. Крім того, вони можуть виникнути в наслідок природних явищ ( грозові розряди, землетруси, виверження вулканів, самозаймання торфу, підпал, вибух ). За категоріями вибухонебезпечності будинки поділяють на 5 категорій: Категорії Аі Б – вибухопожежонебезпечні, В, Г, Д – пожежонебезпечні. Види пожеж: окремі, масові, суцільні, вогневий шторм, лісові, степові, торф’яні, тління, горіння в завалах. Розвиток і швидкість поширення пожеж визначається ступенем вогнестійкості будинку, відстанню між ними, щільністю забудови, метеоумовами і порою року. Розвиток пожеж відбувається за однією загальною закономірністю і поділяється на 3 фази: І фаза – поширення полум’я від початк. горіння до охоплення великої частини горючих матеріалів. Ця фаза характеризується спочатку порівняно невеликою температурою і швидкістю поширення вогню, тому пожежа можу бути ліквідована у перші 15-20 хвилин за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази до 2 годин в залежності від вогнестійкості будинків.; ІІ фаза – стале горіння до моменту обвалення конструкцій,; ІІІ фаза – вигоряння матеріалів завалених конструкцій при невеликих швидкостях горіння і теплової радіації,
42. Засоби індивідуального захисту органів дихання людини: призначення, принципи дії, порядок застосування.
Індив. засоби захисту призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, а також бактеріальних засобів. За призначенням засоби індив. захисті поділяються на: засоби захисту органів дихання і шкіри. Найпростіші засоби захисту органів дихання — протипилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка. Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні. Протипилова тканинна маска (мал. ) складається з двох частин — корпусу і кріплення Зовн. шари роблять з тканини без ворсу, а внутр. — для кращої фільтрації — з ворсом. Ватно-марлева пов'язка вигот-ться із шматка марлі. Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній — заходити за підборіддя. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя. Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоакт. і ґрунтового пилу. Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний шар маски, де очищається від грубодис-персного пилу, потім крізь фільтрувальний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного пилу. Для захисту органів дихання людей у системі ЦЗ є протигази. Вони захищають органи дихання, обличчя й очі людини від радіоакт. речовин, небезпечних хім.. сполук і бактер. речовин, що знаходяться у повітрі. За принципом дії протигази поділяються на: фільтруючі та ізолюючі. Фільтруючі протигази є основними і найбільш поширеними для захисту органів дихання. При користуванні фільтруючим протигазом в умовах радіоактивного забруднення радіоактивні речовини затримуються фільтрувальними елементами і після цього стають джерелом опромінення, тому термін користування такою фільтрувально-поглинальною коробкою має бути короткочасним. Ізолюючі протигази є спец. засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться в повітрі. Застосовують їх, якщо фільтруючі протигази не забезпечують захист, а також коли у повітрі недостатньо кисню.43. Завдання Цивільного захисту населення в Україні.
ЦЗ – це система орган., інжен.-техн., саніт.-гігієн., протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центр. і місц. органами викон. влади, органами місц. самовря-ня, підпорядкованими їм силами і засобами, підпр-ми, установами та орган-ми незалежно від форм власності, добровільними рятувальними форм-нями, що забезпечують вик-ня цих заходів з метою запобігання та ліквідації НС, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період. ЦЗ здійснюється з метою: 1. Реалізації держ. політики, спрямованої на забез-ня безпеки та захисту насел., територій, матер. та культ. цінностей, довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та в особливий період. 2. Подолання наслідків НС, у тому числі наслідків НС на територіях іноз. держав відповідно до міжнар. договорів України, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. Основними завданнями ЦЗ є:
збирання та анал. опрацювання інф-ції про НС;
прогн-ня та оцінка соц.-екон. наслідків НС;
здійснення нагляду і контролю у сфері ЦЗ;
розроблення і виконання закон. та інших норм.-прав. актів у сфері ЦЗ;
орг-я захисту насел. і територій від НС, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;
проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
надання з викор-ям засобів ЦЗ оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;
навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;
44. Об’єктові формування.
Основу сил ЦО на об`єктах складають невоєнізовані формування ЦО.
Невоєнізовані формування – це групи людей, які об`єднані в загони, команди, групи, дружини, ланки, забезпечені спеціальною технікою і майном, призначені і підготовлені до виконання покладених на них завдань у надзвичайних ситуаціях.
Невоєнізовані формування ЦО створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування. До них зараховуються працездатні громадяни в віці від 16 до 60 років (жінки до 55 років) за винятком жінок, що мають дітей до 8 років (медпрацівників до 3 років) та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження. По підпорядкованості всі невоєнізовані формування поділяються на територіальні і об`єктові, а по призначенню – на формування загального призначення (до них відносяться збірні та рятувальні загони, команди, групи, збірні команди (групи) механізації робіт та формування служб. На об`єктах можуть створюватись територіальні формування, які підпорядковуються відповідному територіальному начальнику ЦО і застосовуються для виконання завдань ЦО на найбільш важливих об`єктах, району, міста.
Об`єктові формування утворюються на об`єктах і використовуються для проведення РіНР на своїх об`єктах.
45. Заходи по підвищенню «стійкості» об’єкту у НС.
Сутність підвищення стійкості полягає в завчасної розробці і проведенні комплексу орган., інжен.-техн. та технолог. заходів, направлених на максим. зниження можливих втрат, збитків в разі НС. Інжен.-техн. заходи включають комплекс робіт по підвищенню стійкості (міцності) споруд, будівель, уст-ня комун.-енергет. систем, збереження стратегічних запасів. Технолог. заходи сприяють стійкості вироб-ва шляхом зміни технолог. режиму, що включає можливість вин-ня вторинних вражаючих факторів (пожежі, зараження НХР тощо). Організ.заходи передбачають розробку і планування дій керівного складу, ЦО, штабів: служб ЦО по захисту робітн. і службов., проведенню рятув. і невідкл. робіт, відновленню порушеного вир-ва. Ці заходи розр-ься створенними в Міністерствах, галузях нар.госп., об’єктах комісіями по стійкості завчасно з урахуванням природн. , еколог. та інших особливостей районів, наявності труд. ресурсів, фін. і матер. можливостей і передб-ться в відповідних планах по підвищенню стійкості.
До цих заходів відносяться:
Заходи по захисту населення і забезпеченню його життєдіяльності.
організація чіткого переводу галузей і об’єктів на режим роботи воєнного часу.
дублювання виробництва найважливіших видів продукції.
забезпечення надійної і безперебійної роботи транспорту, зв’язку і енергетики.
захист с.госп. тварин, продовольства, продовольчої сировини, систем водопостачання від зараження радіоактивними, небезпечними токсичним і біологічними речовинами.
проведення протипожежних заходів.
створення і підтримання в готовності надійних систем оповіщення і управління.
організація спостереження за радіоактивними, хімічним і біологічним зараженням.
підготовка і проведення заходів по світломаскировці об’єктів і населених пунктів.
46. Планування захисту персоналу об’єкту у сховищах.
Колект. засоби захисту призначені для захисту персоналу підпр-тв і насел.. До них відносять захисні споруди, які поділяються на 2 види: сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Сховище – це інжен. споруда, яка забезпечує комплексний захист людей від всіх вражаючих факторів зброї мас. знищення, іонізуючих випромінювань, радіоакт., боєвих, токсич.-хім.. речовин (БХТР), небезпечних хім.. речовин, бактер. аерозолів, катастрофічних затоплень, небезпечної загазованості повітря при сильних пожежах, а також від впливу особливо небезпечних природних явищ.
Приміщення сховищ поділяються на основні та допоміжні.
До основних приміщень відносяться:
приміщення для укриття людей
пункти управління
медичні пункти.
Основні приміщення.
Сх.. обл.-ть місцями для сидіння та лежання (пари). При висоті приміщень від 2,15 до 2, 9 м передбачається 2-х ярусне розміщення пар, а при висоті 3м і більше 3-х ярусне. Норма площі підлоги приміщень для укриття людей приймається 0,5 кв.м при 2-х ярусному і 0,4 кв.м при 3-х ярусному розміщенні пар.
До допоміжних приміщень відносяться:
Фільтровентиляційні камери, санітарні вузли, тамбур-шлюзи, приміщення щеня дизельелектростанцій ДЕС, електрощитові та інші. Приміщення ДЕС повністю ізолюються від основних приміщень і мають автономну вентиляцію. На підприємствах, де найбільша робоча зміна налічує 600 чол. І більше – передбачається приміщення для пункту управління площею 20 м3. При місткості сховища від 900 до 1200 чол. Передбачається приміщення для медичного пункту площею 9 м3, а при більшій місткості на кожні 100 чол. Площа медпункту збільшується на 1 м3.
47. Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи на об’єкті у НС.
До рятувальних робіт відносяться:
Пошук потерпілих, рят-ня їх із-під завалів, палаючих буд. та трансп. засобів;
Евакуація людей із зони аварії, кат-фи, або стих. лиха, або із зони зараження і затоплення;
Надання потерпілим першої мед.допомоги.
До невідкладних робіт відносяться:
Локалізація аварії;
Розбир-ня завалів та укріп-ня констр-цій споруд, які загр-ють обвалом;
Відновлення енергетичних та комунальних мереж4
Проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції одягу, засобів захисту, шляхів, споруд та територій;
Проведення санітарної обробки людей.
Комісія з НС в ході проведення робіт проводить постійне спостереження за обстановкою, уточнює плани і задачі формувань. При неможливості ліквідувати наслідки аварії силами об’єкту Комісія звертається за допомогою в Управління НС району (міста, області) щодо можливості залучення до ліквідації наслідків формувань служб району (міста, області). При проведенні рят. та інших невідкл. робіт на об’єкті організуються наступні види забезпечення: розвідка, інженерне, хімічне, медичне, шляхове, транспортне, технічне, матеріальне, метрологічне, гідрометеорологічне та комендантська служба. 48. Організація радіаційної й хімічної розвідки під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Внаслідок аварії на хімічно-небезпечному підприємстві із виливом СДОР або при застосуванні противником хім. зброї для оцінки ситуації необхідно проводити хімічну розвідку. Визначення отруйних речовин у повітрі, на місцевості, техніці та інших об'єктах проводиться приладами хім. розвідки і газосигналізаторами або шляхом проб і наступного їх аналізу в хім.лабораторіях. Принцип визначення отруйних речовин приладами хімічної розвідки заснований на зміні кольору індикаторів при взаємодії з отруйними речовинами. Для визначення отруйних речовин застосовуються такі засоби хімічної розвідки: військовий прилад хімічної розвідки — ВПХР, прилад хімічної розвідки — ПХР, універсальний газосигналізатор, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки — НПХР та інші.Всі роботи з приладами хімічної розвідки по визначенню отруйних речовин проводяться в засобах інд. захисту органів дихання та шкіри (в протигазах, в табельному захисному одязі, в гумових чоботях і рукавицях).
Радіаційна розвідка - застосовується в штабах ЦО пром. підпр-тв (об’єктів) міст, районів, обл., а також у війс. частинах. Вихідними даними є: рівні радіації і час їх виміру в окремих точках місцевості приладами рад. розвідки. Ці дані – основа для нанесення меж фактичних зон радіаційного зараження. Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1 год. після ядерного вибуху. Штаби ЦО рівні радіації, що виміряні в різних точках і в різний час, розрахунками за допомогою таблиць приводять на 1 годину після вибуху і наносять межі зон радіоактивного зараження на карту Завдання, які вирішуються при оцінці радіаційної обстановки
1.Визн-ня можливих доз опромінення при діях на місцевості, яка зар-на РР.2.Визн-ня допустимого часу перебування людей на зараженій місцевості.
3.Визн-ня часу вводу формувань ЦО і тривалість роботи змін в осередку ядер.ураження.4. Визн-ня можливих радіаційних втрат.
49. Організація дозиметричного контролю на об’єкті під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Дозиметричний контроль проводиться під кер-вом начальників усіх ступенів та командирів формувань ІДО. Дозиметричний контроль включає:
1.контроль опромінення; 2.контроль радіоактивного забруднення.
Контроль опромінення пров-ся з метою отримання даних при поглинені дози радіації для первинної діагностики. Для вимірювання дози опромінення застосовуються дозиметри. Контроль опромінення людей поділяється на 2 групи — груповий та індивідуальний. При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку тощо), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:
де Д - поглинута доза;
Рсе - середній рівень радіації (визначається за допомогою приладу); К ~ коефіцієнт ослаблення захисної споруди.
При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівнику. Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні док-ти дозиметричного контролю: відомість видачі вимірювачів дози та обліку показників; журнал контролю опромінення; картка обліку доз опромінення;
журнал відбору і здачі проб (тільки у службах та штабах ЦО); донесення про працездатність і зараження людей, техніки і інше. Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення.
Контроль радіоактивного забрудення проводиться в медичних закладах ДСМК всім постраждалим,членам аварійно-рятувальних загонів та тим, хто приймав участь у ліквідації наслідків радіаційної аварії, а також майна і транспорту. 50. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта хімічними речовинами.
Часткова санітарна обробка за допомогою вмісту ІПП-8. Вона особливо ефективна при ураженнях СДОР нервово-паралітичної і шкірнонаривної дії. При відсутності стандартного пакета ІПП-8 використовувати підручні засоби. При частковій санобробці обробляти не тільки відкриті ділянки шкіри, але і прилягаючі до них частини одягу — комірець, манжети і т.д. При зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання. При відсутності ІПП-8 для часткової обрбки модна застосовувати воду з фляги та мило.
У жодному випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це посилить важкість ураження (ОР розчиняється у розчинниках, розподіляється на більшій площі, значно легше проходять крізь шкіру).
51. Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта радіоактивними речовинами.
При зараженні радіаційними речовинами обробка містить у собі механічне видалення РР з відкритих частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спорядження і одягнутих засобів індивідуального захисту. Вона проводиться після зараження безпосередньо у зоні радіаційного зараження і повторюється після виходу з зони зараження.При проведенні часткової санітарної обробки у зоні радіоактивного зараження 313 не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або обтрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження і взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. Коли особовий склад опинився у зараженій зоні без засобів захисту, то після часткової санітарної обробки слід їх одягнути.
При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються такої послідовності:
знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);
не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують;
обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза.знімають протигаз і старанно миють водою обличчя;
прополоскують рот і горло.
Якщо не вистачає води, відкриті частини тіла і маску протигаза протирають вологою ганчіркою, яку змочують водою з фляги.
52. Організація часткової санітарної обробки після зараження обєкта біологічними засобами.
При зараженні бактеріальними засобами часткову санітарну обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням та обтрушуванням, видаляють БЗ, які осіли на одяг, взуття, спорядження і 313.
Коли дозволяють обставини, спорядження та одяг знімають, старанно протирають підручними засобами, а потім витрушують. Знімати та одягати одяг треба так, щоб відкриті частини тіла не торкалися до зовнішньої забрудненої поверхні. Потім рідиною з ІПП-8 обробляють маску протигаза.
Замість ІПП можна також користуватися 3% розчином перекису водню, та 3%- їдкого натрію (при відсутності їдкого натрію, його можна замінити силікатним клеєм у тій же кількості).53. Повна санітарна обробка персоналу об’єкта.
При повній санітарній обробці усе тіло обмивають теплою водою з милом і мочалкою, обов'язково міняють білизну і верхній одяг. Проводиться на стаціонарних пунктах, у банях і душових павільйонах або на спец. майданчиках для миття і пунктах спец. обробки (ПСО). Влітку повну санітарну обробку можна здійснити біля незаражених проточних водоймищ. Пункти санітарної обробки мають 3 відділення: для роздягання, для миття і для одягання. Крім того, може бути відділення для знезараження одягу. Особи, які прибули для саніт. обробки, у роздягальні знімають верхній одяг, засоби захисту (крім протигаза), білизну, проходять мед. огляд, дозиметричний контроль. Одяг, заражений радіоакт. речовинами вище допустимої норми,а також отруйними речовинами і бактеріол. засобами, складають у гумові мішки і відправляють на станцію знезараження одягу. Перед входом до відділення миття уражені знімають протигази і обробляють слизисті оболонки 2% розчином питної соди. Якщо відбулося зараження отруйними речов. типу зарин, то перш ніж зняти протигаз, проводять контроль приладами хім. розвідки. Одержавши мило і мочалку, уражені заходять у відділення миття. Особливо ретельно треба вимити голову, шию, руки. Температура води має бути 38—40° С. При зараженні бактеріол. засобами перед входом у роздягальню одяг зрошують 0,5% розчином монохлораміну. Біля входу у відділення миття руки і шию обробляють 2% розчином монохлораміну, знімають протигаз, одержують мило та мочалку і переходять у відділення миття. Після виходу з нього проводять повторний мед. огляд і дозиметричний контроль. Якщо радіоакт.зараження вище допустимого, проводять повторну санітарну обробку.У відділенні одягання кожний, хто пройшов обробку, одержує одяг (свій знезаражений або із запасного фонду) й одягається. Якщо упорядкованого пункту саніт. обробки немає, то її здійснюють у банях, душових, обладнаних таким чином, щоб потік людей рухався лише в одному напрямі. Майданчики саніт. обробки поблизу джерела води ділять на брудну і чисту половини. Між ними розміщують дезінфекційні автомобілі з душем. Для відведення води копають канави і поглинальні колодязі. У теплу пору року санітарну обробку можна проводити на відкритому повітрі. Коли холодно, ставлять намети.
54. Дезактивація майна обєкта.
Дезактивація - усунення радіоактивних речовин із поверхней до величин, безпечних для людини. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоакт. речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання. Повна дезактивація здійснюється наступними методами:змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів; змивання РР струменем води під тиском; знищення РР газокрапельним потоком; знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками; змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо; знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.
Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоакт. частин від поверхні та знищення їх з оброблених об'єктів. Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку. Дезактивація внутр. приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.55. Дезактивація території об'єкта.
Дезактивація - усунення радіоактивних речовин із поверхней до величин, безпечних для людини. Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами. Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.Дезактивація води провадиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її не заб-1 рудненим піском.Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробкии або заміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого шару, заражена готова їжа і хліб знищуються. Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що і дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.
56. Дегазація майна обєкта.
Дегазацією назив. знезаражування об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) та вилучення отруйних речовин. Дегазація може проводитися хім., фіз.-хім., фіз. способами. Хімічний спосіб базується на взаємодії хім. речовин з отруйними речовинами, внаслідок чого створюються нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазаційними розчинами або обробкою їх водними кашками (хлорне вапно). При відсутності штатних дегазаційних речовин можна викор-ти пром. відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії. Відходи, які містять речовини лугового характеру створюються:
при очищенні нафтопродуктів;
при обробці вовни, льону, бавовни, віскози;
при мийці склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;
при обезжиренні металевих поверхонь;
при переробці целюлози і інших підприємствах хімічної промисловості. Луговість відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу і (синіє), або в результаті лабораторного аналізу.
Фізико-хімічний засіб заснований на змиванні ОР із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються порошки та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку). При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Фізичний засіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високо-температурного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.
57. Дегазація території обєкта.
Дегазацією назив. знезаражування об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) та вилучення отруйних речовин. Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом. Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипайням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин. Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо. Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.58+59. Дезинфекція майна (території) об’єкта.
Дезінфекцією назив. знищення патогенних мікроорганізмів і токсинів з заражених об'єктів. Розрізняють профілактичну, поточну і заключну дезинфекцію (останні два види дезинфекції - загальна назва осередкової). Профілактична дезинфекція проводиться до виникнення захворювань населення шляхом використання миючих і чистячих засобів.
Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним та комбінованим способами. Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами—основний спосіб дезінфекції. Фізичний спосіб — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях. Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і передбачає видалення зараженого грунту або використання мастил. Дезінфікуючі речовини і розчини:
формальдегід — безколірний задушливий газ, водний розчин формальдегіду — формалін. Формалін викор-ся для дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі, взуття, зберігається у металевих бочках і скляних бутлях по 40 л; фенол — тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється у воді. Водний розчин фенолу називається карболовою кислотою - знищує вегетативні форми мікробів. крезол — темно-бура масляниста рідина з запахом фенолу. Використовується у вигляді 5% горючих мильно-крезолових розчинів для знищення вегетативних форм мікробів. лізол — червоно-бура масляниста рідина. нафтализол — суміш 35% крезолу і 65% нафтенового мила, 10% водний розчин нафтализолу має дезінфікуючу дію і мийні властивості.
60. Матеріальне і фінансове забезпечення заходів захисту персоналу і територій обєкта.
Фін-ня діяльності постійних органів управління у сфері захисту насел. і територій здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів згідно із закон-вом України. Фін-ня цільових програм захисту населення і територій від НС, забезпечення сталого функціонуванн япідприємств і організацій здійснюється відповідно до законодавства України. Фін-ня заходів щодо запобігання і реагування на НС провадиться за рахунок коштів організацій, що знаходяться на території розвитку надзвичайної ситуації, бюджетних і позабюджетних коштів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідних виконавчих органів рад, страхових фондів та інших джерел.
Під час ліквідації НС на загальнодержавному рівні за поданням МН, Мінфіну, Мінекономіки, інших заінтересованих центр. органів виконав. влади викор-ться спец. фін. та матер. резерви, у тому числі:
кошти резервного фонду КМУ;
запаси держ. матер. резервів техніки і спеціальних видів майна.
Під час ліквідації НС на регіональному рівні вик-ться спеціальні фін. та матер. резерви, у тому числі:
кошти резервного фонду Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських держ. адм-й;
регіон. запаси матер. резервів, техніки та спеціальних видів майна.
У разі вичерпання зазначених джерел фін-ня, у виняткових випадках, виділяються у встановленому порядку необхідні кошти в обгрунтованих межах з резервного фонду КМУ.
Під час ліквідації надзвичайних ситуацій на місцевому рівні викор-ся фін.та матер. резерви, у тому числі:
кошти резервного фонду районних, районних у містах Києві та Севастополі держ. адм-ій;
місцеві запаси матер. резервів, техніки та спеціальних видів майна.
У разі вичерпання зазначених джерел фін-ня, у виняткових випадках, виділяються у встановленому порядку необхідні кошти в обгрунтованих межах з резервного фонду Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських держ. адм-ій.
Порядок створення матер. резервів для ліквідації НС встан-ся КМУ. Номенклатура та обсяги резервів матер. ресурсів визн-ться органом, що їх утворює. 61. Сили територіального підпорядкування (району), що можуть надати допомогу об’єкту в умовах надзвичайної ситуації.
Територіальні підсистеми складаються із:
координуючих органів територіальних підсистем;
постійних органів управління з питань цивільного захисту;
спеціалізованих, спец. аварійно(пошуково)-рятувальних формувань;
сил і засобів підп-тв, установ та орг-ій незалежно від форм власності та підпоря-ня.
До складу сил і засобів те ритор. підсистем входять:
сили й засоби Оперативно-рятувальної служби ЦЗ, які розташовані на території регіону, терит. формувань;
спеціалізовані служби ЦЗ, а також комунальні, недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання завдань ЦЗ на відповідних територіях.
Усі сили та засоби територіальної підсистеми, які розташовані на території регіону, оперативно підпорядковуються відповідному керівнику те ритор. органу упр-ня спеціально уповноваженого централ. органу викон. влади з питань ЦЗ.
Для ліквідації наслідків НС можуть залучатися частини та підрозділи Збройних Сил України, інших війс. формувань, утворених відповідно до вимог чинного закон-ва. Для забезпечення заходів щодо захисту населення і територій від НС та проведення спеціальних робіт місцевими органами виконавчої влади, органами місц. самовря-ня, на підп-вах, в установах та орг-ях незалежно від форми власності та підпор-ня ств. спеціалізовані служби ЦЗ: енергетики, захисту с\г тварин і рослин, інженерні, комун.-техн., матер. забез-ня, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі й харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо. Громадські об'єднання можуть брати участь у виконанні завдань ЦЗ під керівн-ом територ. органів, уповноважених із питань ЦЗ насел., за наявності в учасників зазначених робіт - представників цих об'єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Сили і засоби недержавних підп-в, установ та орг-й можуть брати участь у виконанні специфічних аварійних робіт за окремими угодами з місц. органами виконав. влади та органами місц. самовря-ня. Сили та засоби територіальної підсистеми при виникненні НС можуть залучатися до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на території свого та/або суміжних регіонів:
регіонального та місцевого рівня - на підставі аналізу НС, проведеного те ритор. органом упр-ня спеціально уповноваженого центр. органу викон. влади з питань ЦЗ, рішенням начальника ЦЗ те ритор. підсистеми; об'єктового рівня - за запитом керівника об'єкта, на території якого виникла НС.
62. Сили Цивільного захисту України.
Силами ЦО є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Безпосереднє керівництво військами ЦО здійснює начальник штабу ЦО України. До сил ЦО відносяться:
-військові частини цивільної оборони (4 бригади, 4 полки);
-спеціалізовані формування цивільної оборони (4 загони);
-невоєнізовані формування, які створюються на О ГІГ.
Війська ЦО виконують завдання щодо захисту насел. від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, воєнних дій, а також проводять РіІНР. Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, створюються спеціалізовані формування. Комплектування спеціалізованих формувань ЦО здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи в надзвичайних ситуаціях. Підпорядковані вони штабу ЦО України. Невоєнізовані формування ств. на воєнний час в обл., містах, районах, а також на підп-ах, що продовжують свою виробн. діял-ть під час війни. До формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до трьох років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження (припис).
За підпорядкуванням невоєнізовані формування ЦО поділяються на об'єктові і територіальні, за призначенням - на формування загального призначення і формування служб. Об'єктові формування призначені для ведення РіІНР в осередках ураження та в районах стихійного лиха безпосередньо на об'єктах. Використовуються за планами начальників ЦО об'єктів. Територіальні формування призначені для ведення РіІНР разом з об'єктовими формуваннями на найбільш важливих об'єктах на території міста, району, області, а також у районах стихійного лиха, катастроф та інших НС. Формування загального призначення утворюються для ведення РіІНР на об'єктах, у -осередках ураження та в районах стихійного лиха. Формування служб ЦО призначаються для проведення рятувальних заходів і робіт, розвідки, знезаражування, надання медичної допомоги при проведенні РіІНР, а також для посилення і забезпечення дій формувань загального призначення при їх функціонуванні в осередках ураження та районах стихійного лиха. Організаційно складаються з загонів, команд, груп, бригад, дружин, ланок.
63. Формування Цивільного захисту об’єкта господарювання.
Базою створення таких формувань є підп-ва, установи та орг-ції, їх люди, матер. та техн.і засоби. Адміністрація підпр-ва, установи несе відповідальність за створення, оснащення та підготовку цих формувань.
До формувань цивільного захисту об’єкта господарювання відносять: збірний загін (300чол), збірна команда (108), збірна група(45), рятівний загін (220), рятівна команда (105), рятівна група (35), розвідувальна група (16), група інженерної розвідки (21), аварійно-технічна команда (45), команда знезаражування (50), група знезаражування (15), пост спостереження (3), санітарна дружина (24). Оснащення формувань ЦО матеріально-технічними засобами відбувається в різних формах. Централізовані формування виконують завдання по ліквідації аварії та здійснюють аварійно-відбудовні роботи у випадку НС.
Об’єктові невоєнізовані формування поділяються на формування загального призначення та формування забезпечення.
Формування загального призначення створюються на базі допоміжних цехів, робота яких істотно не впливає на виробництво.
Формування забезпечення (служб ЦО) створюються на базі служб чи структурних підрозділів, виробнича діяльність яких найбільше відповідає характеру завдань цих формувань. Спец техніка і майно знаходяться у постійній готовності для використання за призначенням.
64. Гідродинамічні-небезпечні об’єкти. Можливі наслідки зруйнування дамб та гребель.
Гідродинамічний небезпечний об'єкт –це споруда або утворення природи, що створює різницю рівнів води до і після нього, яка у разі її руйнування може привести до утворення проривної хвилі та зони затоплення, що може привести до загибелі людей, сільськогосподарських тварин і рослин, завдати шкоду суб'єктам господарської діяльності і навколишньому природному середовищу. Аварії на напірних гідроспорудах (греблях, дамбах) відносять до найбільш небезпечних для населення і навколишнього середовища техногенних аварій. Особливо катастрофічні наслідки виникають при руйнуванні гідроспоруд з проривом напірного фронту. Такі аварії, що призводять до неконтрольованого поширення з великою швидкістю води у вигляді хвиль прориву, прийнято визначати як гідродинамічні аварії (ГДА). При розташуванні в басейні ріки каскаду напірних гідроспоруд гідродинамічна аварія від руйнування греблі, що розташована вверх за течією, при несприятливому збігові обставин (проходження природного паводку, відмова водоскидних споруд внаслідок різних причин тощо), може призвести до послідовного, згідно з так званим ефектом «доміно», руйнування гребель, розташованих вниз за течією, й розвитку каскадної ГДА. Катастрофічні затоплення на території України можливі в результаті прориву гребель, руйнування великих гідровузлів на річках Дніпро, Дністер, Південний Буг та інші. Найбільшою потенційною небезпекою є прорив гребель Дніпровського каскаду гідровузлів (Київського; Канівського, Кременчуцького, Дніпродзержинського, Запорізького, Каховського) із загальним запасом води понад 43 км3. При їх руйнуванні зона затоплення може охопити територію семи областей України із загальною площею до 7 тис. км2. А при руйнуванні усіх гребель на території! України під затоплення можуть потрапити території десяти областей загальною площею] понад 8 тис. км2 з населенням майже 1,8 млн. осіб, в зоні затоплення може опинитись! понад 530 населених пунктів та близько 470 важливих об'єктів господарського! призначення.
65.Особливості застосування засобів індивідуального захисту в умовах зараження радіоактивними речовинами.
Найпростіші засоби захисту органів дихання - ватно-марлева пов'язка. Ватно-марлева пов'язка вигот-ся із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині кладуть шар вати завтовшки 1—2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5—6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи. Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній — заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім'ї, верхні — на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя. Для захисту органів дихання людей у системі ЦЗ є протигази. Вони захищають органи дихання, обличчя й очі людини від радіоакт. речовин, небезпечних хім.. сполук і бактер. речовин, що знаходяться у повітрі. Ізолюючі протигази є спец. засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться в повітрі. Застосовують їх, якщо фільтруючі протигази не забезпечують захист, а також коли у повітрі недостатньо кисню. Фільтруючі протигази при такому зараженні використовувати заборонено.
66.Захист продуктів харчування та води від зараження радіаційними речовинами.
Щоб уберегти продукти харчування і воду від зараження радіоактивними речовинами, необхідно, насамперед, ізолювати їх від зовнішнього середовища.
У домашніх умовах основним засобом захисту продуктів харчування і води від зараження є збереження їх у тарі, що герметически закривається, або використання для їхнього укриття захисних матеріалів (поліетиленової плівки, щільної папір, клейонки і т.п.). Хліб, сухарі, кондитерські вироби варто загорнути в щільний папір і укласти в металеві кастрюли, поліетиленові мішки. Цукор, муку, крупу, вермішель доцільно тримати в пакетах із щільного паперу. Для більшої надійності ці продукти краще укласти в коробки, ящики, які викладені зсередини клейонкою або іншим плівковим матеріалом. Гарний захист м'яса, ковбас, рибних виробів забезпечують домашні холодильники.
Олія, молоко, рослинні жири краще зберігати в металевих або скляних банках із кришками, що щільно закриваються. Для захисту овочів варто використовувати дерев'яні ящики, а потім укрити їх брезентом або іншою щільною тканиною.
Для укриття продуктів харчування в умовах сільської місцевості можна використовувати погреби, підпілля, овочесховища, склади й інші, спеціально підготовлені помешкання. У них повинні бути забиті щілини в стінах, дверях, вентиляційні отвори.
Для захисту води варто використовувати термоси, графини, цебра, бідони, ванни. Весь посуд повинний, закриватися щільними кришками, а цебра і ванни накриватися щільним матеріалом.
Запаси води необхідно створювати з розрахунку на кожну людину в добу від 10 до 15 літрів, тільки для приготування їжі необхідно від 3 до 5 літрів.
У містах і населених пунктах, де є система водопостачання, подача води відбувається по трубам із водопровідною арматурою, що забезпечує надійний її захист.
67.Надання першої медичної допомоги ураженим СДОР
Медична допомога ураженим ОР і СДОР є невідкладною і відрізняється своєю специфікою.
Особливістю надання допомоги ураженим є послідовність виконання слідуючих заходів:
- припинення подальшого надходження отрути в організмі;
- застосування специфічних протиотрут (антидотів);
- відновлення і підтримання функцій життево важних систем організму (дихання, кровообігу);
- застосування засобів симптоматичної терапії.
Перша медична допомога надається на місці ураження чи в ближніх схованках і направлена на усунення перших признаків ураження ОР і попередження розвитку важких уражень. Надається вона самими військово-службовцями в порядку само- і взаємодопомоги, а також особовим складом підрозділів, які виділяються для рятувальних робіт Санітарні інструктори і фельдшери із складу цих підрозділів безпосередньо керують наданням першої медичноі допомоги і самі надають її найбільш тяжко ураженим.
Термін надання першої медичної допомоги складає до 5-10хв. з моменту надання симптомів інтоксикації, при цьому використовуються в першу чергу медичні засоби профілактики і надання медичної допомоги, які знаходяться в уражених. Слід відмітити, що застосування антидоту, який знаходиться в аптечці індив. найбільш ефективно в перші хвилини після появлення признаків інтоксикації і не попереджає розвитку важкої форми отруєння при його застосуванні через 5-10хв. і пізніше.
Обробка заражених ділянок шкіри в перші 1-2хв. попереджує ураження, через 5-10хв.- не виключає виникнення важкої форми отруєння.
68.Організація захисту персоналу у сховищі.
Сховища ЦО – це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих людей від дії факторів ураження НС. Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження СДОР, забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР. Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей на протязі 2 діб. Герметизація сховищ виконується для виключення проникнення всередину сховищ отруйних речовин, радіоактивної пилі, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів горіння при пожежах і затікання повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод. Вентиляція і опалення. Сховища оборудуються механічними системами припливної і припливно витяжної вентиляції для підтримання допустимих теплових і вологих та газових параметрів повітря на протязі всього часу перебування в них людей. Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нормальну її роботу по режиму чистої вентиляції на протязі 48 годин і в режимі фільтровентиляції 12 годин. Для забезпечення водою сховище оборудується підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. В сховищах встановлюються промивні туалети з відводом стічних вод в зовнішню каналізаційну мережу.
69. Пост радіаційного та хімічного спостереження.
Пост радіа. та хім. спостереження - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту.Завдання:
найбільш Макс. охоплення території, де здійснюється діяльність насел.;
оперативний збір та узагальнення даних про радіац. та хім.обстановку;
своєчасне оброблення отриманих даних (здійснення відповідних розрахунків про можливі масштаби небезпеки тощо);
кваліфікований аналіз та оцінку обстановки для прийняття рішень про реагування щодо впровадження заходів захисту населення.
Засоби. Об'єктові пости комплектуються та оснащуються приладами радіаційної (хімічної) розвідки та засобами індив. захисту за штатами і табелями(радіометр, рентгенометр, дозиметр, легкий захисний костюм, фільтруючий протигаз, респіратор Р-2 — на кожного, метеокомплект, захисні окуляри, засоби зв'язку та оповіщення). Склад: 3 чол.-командир і 2 розвідника:хімік,дозометрист).
70.Дії персоналу при аварії на хімічно-небезпечному обєкті.
Працівники здійснюють технічну експлуатацію апаратів та обладнання, де використовується НХР, сповіщають про виникнення аварії з НХР чергового диспетчера та чергову зміну по прямим телефонам, установленим безпосередньо на робочрму місці. Після закінчення оповіщення робітник виконує свої обов'язки відповідно до порядку, викладеному в робочій інструкції та плані локалізації і ліквідації аварій. Черговий диспетчер ХНО, отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ХНО, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади, міський відділ внутрішніх справ, а також спеціальні служби, що залучаються до проведення робіт в умовах аварії з НХР, та керівників підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.
Поняття про надзвичайну ситуацію. Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.
Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру.
Надзвичайні ситуації воєнного часу.
Зона надзвичайної ситуації та її характеристика.
Надзвичайні ситуації об'єктового рівня.
Надзвичайні ситуації місцевого рівня.
Надзвичайні ситуації регіонального рівня.
Надзвичайні ситуації загальнодержавного рівня.
Аварія як подія техногенного характеру.
Катастрофа як подія з тяжкими наслідками.
Об' єкт підвищеної небезпеки.
Заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Комплекс заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.
Комплекс заходів ліквідації надзвичайних ситуацій.
Зона можливого ураження.
Основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Права громадянина України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Інформування населення про небезпеку. Оповіщення населення про небезпеку. Сигнали оповіщення.
Спостереження і контроль за обстановкою і територією: мета, порядок організації та здійснення.
Укриття людей в захисних спорудах. Санітарні норми розміщення людей у сховищах. Фільтровентиляція сховищ.
Порядок входу (виходу) у сховище (із сховища) в умовах радіоактивного зараження місцевості.
Порядок входу (виходу) у сховище (із сховища) в умовах хімічного зараження місцевості.
Евакуаційні заходи. Способи евакуації населення у заміську зону.
Послідовність загальної евакуації персоналу об'єкта та їх сімей у заміську зону.
Послідовність часткової евакуації персоналу об'єкта та їх сімей у заміську зону.
Заходи інженерного захисту населення і територій.
Заходи медичного захисту населення у надзвичайній ситуації.
Біологічний захист населення і територій. Режим карантину та режим обсервації.
Радіаційний захист населення і територій.
Хімічний захист населення і територій.
Організація хімічного контролю на об'єкті господарської діяльності.
Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
Режими функціонування Єдиної державної системи органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.
Режими функціонування об'єкта господарської діяльності.
Режим підвищеної готовності об'єкта господарської діяльності.
Режим надзвичайної ситуації на об'єкті господарської діяльності.
Прогнозування масштабів і наслідків аварії на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.
Прогнозування масштабів і наслідків аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин.
Оцінка радіаційної обстановки на об'єкті.
Оцінка хімічної обстановки на об'єкті.
Оцінка пожежа вибухонебезпечної обстановки на об'єкті.
Засоби індивідуального захисту органів дихання людини: призначення, принцип дії, порядок застосування.
Завдання Цивільного захисту населення в Україні.
Об'єктові формування, їх призначення. Приведення об'єктових формувань в готовність до дій у надзвичайних ситуаціях.
Заходи підвищення „стійкості" об'єкту у надзвичайних ситуаціях.
Планування захисту персоналу об'єкту у сховищах.
Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи на об'єкті у надзвичайній ситуації.
Організація радіаційної і хімічної розвідки під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Організація дозиметричного контролю на об'єкті під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.
Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта хімічними речовинами.
Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта радіоактивними речовинами.
Організація та здійснення часткової санітарної обробки при зараженні об'єкта біологічними засобами.
Повна санітарна обробка персоналу об'єкта.
Дезактивація майна об'єкта.
Дезактивація території об'єкта.
Дегазація майна об'єкта.
Дегазація території об'єкта.
Дезинфекція майна об'єкта.
Дезинфекція території об'єкта.
Матеріальне та фінансове забезпечення заходів захисту персоналу і територій об'єкта у надзвичайній ситуації.
Сили територіального підпорядкування (району), що можуть надати допомогу персоналу об'єкту в умовах надзвичайної ситуації.
Сили Цивільного захисту України.
Формування Цивільного захисту об'єкта господарювання.
Гідродинамічно-небезпечні об'єкти. Можливі наслідки зруйнувань дамб та гребель.
Особливості застосування засобів індивідуального захисту в умовах зараження радіоактивними речовинами.
Захист продуктів харчування та води від зараження радіаційними речовинами.
Надання першої медичної допомоги ураженим СДОР
Організація захисту персоналу у сховищі.
Пост радіаційного та хімічного спостереження.
Дії персоналу при аварії на хімічно-небезпечному обєкті.