ВСТУП На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах трансформації національної економіки, серед проблем, пов’язаних з виходом України з кризового стану, важливе місце посідає завдання формування ефективної банківської системи. Як найважливіший елемент відтворювальної структури економіки банківські установи організовують рух і перерозподіл ресурсів суспільства в їх грошовому виразі. Через банківську систему проходять грошові розрахунки і платежі суб’єктів господарювання та населення в цілому. Саме комерційні банки виконують важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворенні їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреба економіки в додаткових ресурсах. Становлення банківської системи тісно пов’язане зі створенням ефективного механізму управління банківською діяльністю, дійової системи регулювання і контролю банківських операцій. Це, у свою чергу, потребує глибокого вивчення основ сучасної банківської справи, дослідження сутності й особливостей надання різноманітних банківських послуг, тощо. Важливу роль в цьому процесі відіграє розробка і впровадження в діяльність банків сучасних методів організації фінансової роботи. Зокрема, важливе місце в роботі банків посідають такі питання як покращення операцій по залученню коштів, кредитуванню, покращення та розширення асортименту банківських послуг. Однак перед розробкою пропозицій по покращенню діяльності будь-якого банку слід провести глибокий аналіз його фінансової діяльності. В даній роботі розглядається Львівська філія Акціонерного банку “Експрес-банк”. При цьому основний наголос робиться на оцінці нормативної бази і методів організації фінансової роботи відділення. При цьому розглядаються основні нормативні акти, якими керується відділення в своїй роботі, форми його фінансової та статистичної звітності, а також організація роботи фінансово-економічного відділу та бухгалтерії. Також проведено оцінку результатів діяльності відділення за три періоди з 2001 по 2003 рік. РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 1.1. Огляд монографічної літератури Банки і банківська система — це економічні структури, вплив яких на економічні процеси дуже великий, тому потрібна жорстка регламентація та контроль їх діяльності, щоб цей вплив мав виключно позитивний характер. Це робить надзвичайно актуальним правильне визначення ключових понять – банківська діяльність, банк, банківська система. Банківська діяльність — набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом лише під особливим наглядом держави спеціальними інституціями, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено [1, с. 4]. Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Необхідність формування банківської системи як особливої структури визначається двома групами причин, пов'язаних із: необхідністю здійснення громадського нагляду та регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків із громадськими інтересами — забезпечення усталеності грошей і стабільної роботи всіх банків; функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту та пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Отже, банківська система — це не єдиний банк, котрий управляється з одного офісу (центрального банку), а специфічна економічна та організаційно-правова структура, що забезпечує функціонування грошового ринку й економіки в цілому. Вона покликана виконувати такі функції: - трансформаційну; - створення платіжних засобів і регулювання грошової маси; - забезпечення сталості банківської діяльності на грошового ринку. Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. мобілізуючи вільні грошові засоби одних суб'єктів ринку, передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки мають можливість змінювати (трансформувати): строки грошових капіталів, їхні розміри, фінансові ризики, тощо [2, с.30]. Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до змін попиту на гроші. Іншими словами банківська система керує пропозицією грошей. Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна) пов'язана з надзвичайно високим ризиком банківської діяльності. Виконання банківською системою стабілізаційної функції виявляється двояко: — у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, які регламентують діяльність усіх її ланок — від Центрального банку, до вузькоспеціальних комерційних банків; — у створенні діючого механізму державного контролю й нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків у цілому [1, с. 10]. Свої функції банківська система реалізує як з допомогою Центрального Банку, так і комерційних банків, які є основною ланкою кредитної системи країни, в котру входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на засадах комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не лише свій власний капітал, але й залучений фінансовий капітал у вигляді вкладів, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел [3, с. 104]. Комерційний банк - це цілісний фінансово-економічний об'єкт, який складається з елементів, що перебувають у взаємовідносинах. Такими елементами є: акціонери, вкладники, позичальники, службовці. Їхня взаємодія відбувається шляхом проведення банківських операцій. Ці елементи та їхню взаємодію можна розглядати як внутрішнє середовище комерційного банку. Окрім внутрішнього, можна відокремити також зовнішнє середовище щодо функціонування комерційного банку. Зовнішнє середовище комерційного банку — це динамічна політико-економічна система, що має у своєму складі сукупність суспільних інститутів (органів), норм, відносин, які взаємодіють між собою. Одне з центральних місць серед елементів зовнішнього середовища комерційного банку посідає економічне середовище. Взаємовідносини комерційного банку із зовнішнім середовищем можна охарактеризувати як цілеспрямований вплив на банк з боку держави та її органів шляхом ухвалення законів і встановлення економічних нормативів, обов'язкових для виконання комерційним банком, що істотно впливає на його діяльність [4, с.49]. Комерційні банки належать до особливої категорії ділових підприємств - фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності, та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додаткового капіталу. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу народногосподарську функцію, забезпечуючи суспільство механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу [5, с.29]. Свої функції комерційні банки реалізують через виконання визначеного набору операцій. Банківські операції — це операції, спрямовані на вирішення завдань банків, тобто відображають банківську діяльність і, як правило, пов'язані з рухом особливого товару — грошей. Сьогодні банки здатні запропонувати клієнту до 500 видів різноманітних банківських продуктів та послуг. Широка диверсифікація операцій банку дає змогу зберігати клієнтів та залишатись рентабельними навіть за несприятливої кон'юнктури. Але далеко не всі банківські операції повсякденно використовуються в практиці конкретної банківської установи. проте є певний "набір", без якого банк не може нормально існувати і функціонувати [6, с.28]. У сучасній банківській практиці розрізняють чотири групи банківських операцій, що можна побачити на рисунку 1.1.:
Рис. 1.1. Види банківських операцій Пасивні операції – це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських операцій розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) ресурсів. Операції з формування власних ресурсів охоплюють: операції з формування статутного капіталу банку; операції з формування резервного фонду банку; операції з формування страхових фондів банку; операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку; операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку [6, с.10]. Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку. Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати: за категорією вкладника: операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб — на поточні, бюджетні, депозитні рахунки; операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб — на поточні, депозитні рахунки; операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів — на кореспондентські та депозитні рахунки; за строком: операції із залучення тимчасово вільних коштів — на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для поточних розрахунків; операції із залучення тимчасово вільних коштів — на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду [7, с.11]. 1.2. Огляд періодичної літератури Ресурси банку – це сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні банку і використовуються ним для кредитних та інших активних операцій. Вони поділяються на власні та залучені [ 8,с.107]. Основу діяльності банку складають залучені кошти, оскільки саме вони визначають розмір кредитних вкладень. Це, у свою чергу, потребує удосконалення економічного аналізу залучених коштів комерційного банку. До основних завдань аналізу залучених коштів належать [ 9,с.88]: оцінка динаміки і структури залучених коштів у загальному банківському капіталі; визначення динаміки і структури рахунків вкладників та залишків на рахунках за видами; аналіз оборотності й стабільності вкладів та виявлення впливу факторів на ці показники; порівняльна характеристика діяльності відділень, філій, агентств із залучення коштів; підготовка рекомендацій щодо поліпшення роботи банку з операцій, пов’язаних із залученням коштів. Для виконання поставлених завдань банку слід провести наступні етапи аналітичної роботи [ 10,с.69]: Етап 1. На першому етапі необхідно оцінити динаміку і структуру залучених коштів банку в загальному обсязі банківських ресурсів, їх тенденцію та напрямки здійснення у відповідності з депозитною політикою. Коли питома вага залучених коштів у банківському капіталі більша за прийнятну, підвищується ризик неплатоспроможності банку. Визначення оптимальної структури банківських ресурсів – проблема, яка потребує щоденного аналізу стану банківських активів та пасивів. Етап 2. На другому етапі аналізу залучених коштів необхідно оцінити наявні кошти на рахунках за видами. Такі результати формують на підставі вивчення динаміки й структури вкладів та депозитів за їх розміром та видами. При вивченні структури вкладів за видами потрібно звернути увагу на зміну питомої ваги кількості рахунків. Аналізуючи динаміку залишків на вкладах за їх видами, важливо дослідити амплітуду коливання цих залишків в межах року. Такий аналіз важливий для банку з точки зору оцінки підйому і спаду операцій за вкладами. Етап 3. На наступному етапі аналізу залучених коштів виявляють вплив чинників на величину залишку вкладу. Розрахунок проводять прийомами елімінування. При цьому використовується аналітична модель: Зв = Кр х Вп, (1.1) де Зв – залишок вкладів, грн. Кр – кількість рахунків, шт. Вп – середній вклад на 1 рахунок, грн. Після побудови моделі вплив факторів виявляють прийомом абсолютних різниць. Вплив зміни кількості рахунків: Зв (Кр) = (Кр n - Кр n-1) х Вп n , (1.2) де Кр n, Кр n-1 – кількість рахунків відповідно у поточному та попередньому періодах; Вп n – середній залишок на рахунку у поточному періоді. Вплив зміни середнього вкладу: Зв (Вп) = (Вп n - Вп n-1) х Кр n , (1.3) де Вп n-1 - середній залишок на рахунку у попередньому періоді. Крім вищеназваних факторів на загальну суму вкладів банку впливають і структурні зрушення за кількістю і видами вкладів. Установи Ощадбанку проводять обстеження рахунків за ознаками статі вкладників, належності їх до певних верств населення, рівнем доходів. Такі обстеження до недавнього часу проводилися вибірково. Із запровадженням електронної системи ведення вкладних операцій є підстави для збору такої інформації про всіх вкладників. Маючи таку інформацію, легше визначитись у пріоритетних напрямках роботи з вкладниками. В результаті аналізу визначають, із якими вкладниками в основному працює банк і наскільки повно він задовольняє їхні потреби. Основними показниками оцінки діяльності банку із залучення коштів стабільність і оборотність вкладів. Стабільність вкладів характеризується середнім терміном зберігання вкладної грошової одиниці, який визначається як відношення середнього залишку вкладів до суми кредитного обороту за вкладами, перемноженого на число днів в періоді: tc = ac / a x T , (1.4) де tс – середній термін зберігання вкладів; ас – середній залишок вкладів; а – кредитний оборот; Т – число днів у періоді. Число оборотів (n) вкладної грошової одиниці, як обернений показник, визначається за формулою: n = а / ас . (1.5) Дані показники характеризують ступінь рухомості вкладів. В економічній літературі до важливих показників роботи ощадних банків відносять коефіцієнти припливу й осідання вкладів. Абсолютний розмір припливу визначається як різниця між сумами надходження й вибуття вкладів. Коефіцієнт припливу вкладів визначається як процентне відношення суми припливу вкладів за звітний період до залишку вкладів на початок періоду. Відношення суми припливу вкладів до загальної суми надходжень за відповідний період характеризує ступінь осідання вкладів на рахунках вкладників [ 11,с.26]. Якщо матиме місце перевищення вибуття вкладів над надходженням, тоді різниця між ними означатиме відплив вкладів, що особливо характерно в періоди інфляції. Коефіцієнт відпливу вкладів повинен визначатися як процентне відношення абсолютної суми відпливу вкладів за звітний період до залишку вкладів на кінець періоду. Вивчаючи залучення банком коштів на вклади чи депозити, важливо виявити роль дрібних, середніх і великих вкладів у залучених коштах. Таке аналітичне обстеження за розмірами вкладів проводиться за матеріалами 55%-го вибіркового обстеження. Воно дає змогу розкрити, хто є основними вкладниками і які суми грошей мають вкладники. Етап 4. На наступному етапі проводять вивчення розвитку ощадної справи за наступними показниками: залишок вкладів і депозитів (В), грн. населення, яке отримує дохід (Н), осіб кількість вкладників(Нв), осіб кількість вкладників на 1000 жителів (Нв/1000), осіб: Нв/1000 = Нв / Н х1000 (1.6) сума вкладу на душу населення (Св): Св = В / Н (1.7) середній вклад на 1 рахунок (Вс), грн. коефіцієнт залучення коштів на вклади та депозити (Кзвд): Кзвд = Св / Вс (1.8) Аналізуючи рівень залучення коштів населення на вклади, необхідно мати на увазі, що вкладники можуть відкривати два і більше вклади. Тому коефіцієнт залучення коштів населення на вклади може бути більш як 1. Установи банків розробляють прогнозні плани залучення грошових доходів населення на вклади. Такий аналіз проводиться для того, щоб відслідкувати можливість збільшення або спаду залучення коштів у ресурси банку і дотримання ліквідності фінансової діяльності. Аналогічно проводять аналіз залишків на поточних і розрахункових рахунках [ 12,с.61]. Порівнюючи суми видатків на вкладні операції з середнім залишком вкладів, отримаємо показник собівартості залучення грошової одиниці. Рентабельність банків, визначена як процентне співвідношення собівартості до прибутку, свідчить про завищену прибутковість установи. Показник рентабельності, вирахуваний як відношення витрат банків до їх доходів, найкоректніше характеризував би роботу кожного банку. Витрати банків встановлюють на основі звітності, однак проблема виникає при визначенні доходів банків на вклади, які залежать розміру вкладів, терміну їх зберігання і від середньої процентної ставки. Ця проблема порівняно легко розв’язується при переході усіх відділень банків на роботу з комп’ютерами. Після проведення аналітичної роботи на основі результатів аналізу проводиться розробка рекомендацій щодо поліпшення роботи банку, пов’язаної з формуванням банківських ресурсів для здійснення комерційної діяльності. До основних способів оптимізації роботи банківських установ відносяться [13,с.38]: розвиток депозитних операцій з населенням на основі впровадження нової техніки і технології банківського обслуговування фізичних осіб; розширення обсягів строкових депозитів за рахунок використання коштів спеціального призначення; залучення коштів населення на ощадні вклади як найстійкішу частину мобілізованих банком ресурсів; активне використання процентної політики як методу стимулювання розміщення коштів на різні види депозитів; збільшення кола депозитних рахунків клієнтів із різноманітним режимом функціонування; застосування перспективних видів вкладів, їх розширення (залучення банками різдвяних, відпускних, податкових та інших строкових вкладів); активне залучення коштів в іноземній валюті; відкриття рахунків для громадян іноземних держав; розширення спектру трастових послуг населенню (операції з цінними паперами, оренда сейфів, надання консультацій, оформлення страхових полісів тощо). РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА Акціонерний банк “Експрес-банк” зареєстрований 12 квітня 1994 року. Серед основних акціонерів: Державна адміністрація залізничного транспорту України “Укрзалізниця”, АТЗТ “Інтер-Контакт”, ДТЕП “Інтертранс”, шість Залізниць України. Метою створення АБ “Експрес-банк” було комплексне обслуговування підприємств залізничного транспорту та прискорення розрахунків між ними. Згодом розпочався активний розвиток філіальної мережі: в містах розташування Управлінь залізниць були відкриті філії, біля структурних підрозділів підприємств залізничної галузі відкриваються відділення банку. Львівська філія була створена за рішенням Зегальних зборів акціонерів АБ “Експрес-банк” 20 лютого 1999 року. Львівська філія АБ “Експрес-банк” є відокремленим структурним підрозділом банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені АБ “Експрес-банк” та на підставі Положення про філію. Операції філії відображаються на окремому балансі, вона працює за консолідованим кореспондентським рахунком банку. Основними завданнями філії є: проведення комплексного обслуговування клієнтів, розширення їх кола та сфери послуг; забезпечення надійної схоронності цінностей та дотримання належних умов їх зберігання; забезпечення банківської та комерційної таємниці виконання завдань банку по дотриманню основних показників діяльності. Організаційна структура ЛФ АБ “Експрес-банк” представлена на рисунку 2.1. До її складу входять керівництво, 11 відділів та 20 відділень.
Рисунок 2.1. Організаційна структура Львівської філії АБ “Експрес-банк”.
Порядок створення, функціонування та здійснення діяльності комерційних банків регулюється рядом законодавчих актів, основними з яких є Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України, тощо. Закон України “Про банки і банківську діяльність” (від 07.12.2000 р., № 2121 - ІІІ) визначає структуру банківської системи; економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Цей закон дає визначання таким поняттям, як банк; банківська діяльність; банківські рахунки тощо, типи банківських об'єднань, зокрема: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (від 05.04.2001р., № 2346-ІІІ), визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу. Стаття 5. Суб’єкти переказу грошей: “Суб’єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу грошей, є члени та учасники платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України” [16]. Згідно Указу Президента України “Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України” (від 10.09.98, №996/98), з метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб - вкладників комерційних банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі неможливості виконання банками вимог вкладників щодо повернення коштів було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова КМУ “Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України” (від 02.12.92 р., № 2-92) Відповідно до цієї постанови видача громадянам коштів у іноземній валюті з поточних (депозитних) валютних рахунків здійснюється без обмежень за сумами і напрямами використання; доходи громадян, одержані від розміщення коштів у іноземній валюті на поточних (депозитних) рахунках в уповноважених банках України, не оподатковуються. Ця постанова встановлює єдиний режим ведення поточних (депозитних) рахунків громадян НБУ. Постанова НБУ №368 від 28.01.2001р. “Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні”. Ця Інструкція введена з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів. Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності. В ній встановлюється порядок визначення регулятивного капіталу банку та наступні економічні нормативи, які є обов’язковими для виконання усіма банками: нормативи капіталу (мінімального розміру регулятивного капіталу, адекватність регулятивного капіталу, адекватність основного капіталу); нормативи ліквідності (миттєва ліквідність, поточна ліквідність, короткострокова ліквідність); нормативи кредитного ризику (максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента; великих кредитних ризиків; максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру; максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам); нормативи інвестування (інвестування в цінні папери окремо за кожною установою, загальної суми інвестування, норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку). Постанова НБУ №216 від 07.07.1997р. “Про затвердження правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів”. Цими Правилами регулюється загальний порядок залучення комерційними банками України коштів у національній та іноземній валюті юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки і випуску ощадних сертифікатів. Положення НБУ №246 від 28.09.1995р. “Про кредитування” визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування. Розглядаються основні види кредитів, порядок їх надання та укладання кредитного договору. В кінці наведена типова форма кредитного договору. Постанова НБУ №135 від 29.03.2001р. “Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”. Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у національній валюті на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними. Постанова НБУ №69 від 19.02.2001р. “Про затвердження Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України”. Інструкція регулює порядок організації роботи установами банків України з готівкового обігу національної валюти як єдиного законного платіжного засобу на території України, і є обов'язковою для використання ними в роботі. Положення цієї Інструкції поширюються також на юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, постійні представництва юридичних осіб-нерезидентів, що здійснюють підприємницьку діяльність , тощо. Узагальнений огляд нормативних актів, що регулюють банківську діяльність наведений в таблиці 2.1. Таблиця 2.1. Правові акти, що регулюють банківську діяльність № Правовий акт №, дата прийняття Короткий зміст
1 Закон України “Про банки і банківську діяльність” №2121-ІІІ від 7.12.2000р. Визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні та правові засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації комерційних банків.
2 Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” 05.04.2001р. № 2346-ІІІ Визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України.
3 Указ Президента України “Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків України” Від 10.09.98, №996/98 Визначає порядок утворення і функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб а також регулює правові відносини із забезпечення відшкодування коштів вкладникам між вкладниками, комерційними банками, що сплачують збори до Фонду, та Фондом.
4 Постанова КМУ “Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України” Від 02.12.92 р., № 2-92 Згідно із статтею 6 видача громадянам коштів у іноземній валюті з поточних (депозитних) валютних рахунків здійснюється без обмежень за сумами і напрямами використання.
5 Постанова НБУ “Про затвердежння Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні”. №368 від 28.01.2001р. Регулює ліквідність і забезпечення комерційних банків, шляхом встановлення економічних нормативів.
Продовження таблиці 2.1.
6 Постанова НБУ “Про затвердження правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів” №216 від 07.07.1997р. Регулює загальний порядок залучення комерційними банками України коштів у національній та іноземній валюті юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки.
7 Положення НБУ “Про кредитування” №246 від 28.09.1995р. Визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування.
8 Постанова НБУ “Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001р. Встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у національній валюті на території України, що здійснюються за участю банків.
9 Постанова НБУ “Про затвердження Інструкції про оргвнізацію роботи з готівкового обігу установами банків України” №69 від 19.02.2001р. Регулює порядок організації роботи установами банків України з готівкового обігу національної валюти.
10 Постанова НБУ “Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” №527 від 18.12.1998р. Регулює правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків поточних, депозитних рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків.
11 Постанова НБУ “Про затвердження Правил організації фінансової та статистичної звітності банків України” №436 від 12.12.1997р. Містить вимоги щодо складання форм банківської звітності відповідно до Планів рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків та Національного банку України
РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВО-АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА 3.1. Аналіз балансу Львівської філії АБ “Експрес-банк” Баланс – це метод економічного групування і відображення в грошовому виразі на відповідну дату коштів комерційного банку за складом, розміщенням та джерелами утворення. Баланс комерційного банку складається з активу та пасиву: актив – вказує на склад і розміщення коштів банку, а пасив – на джерела утворення коштів банку [12,с.111]. Таким чином в балансі комерційного банку відображені всі операції за звітний період (день, місяць, квартал, рік) та залишки за рахунками на ці ж дати. Актив і пасив балансу поділяються на статті – показники, які характеризують визначений вид, засоби господарювання та джерела утворення банківських ресурсів. Балансові статті групуються в розділи, що полегшує перегляд і аналіз балансу. Формування балансу досягається через систему рахунків, які об’єднані у План рахунків – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовуються для реєстрації господарських операцій. Аналіз балансу складається із таких розділів [13,с.98]: Аналіз активних операцій. Аналіз пасивних операцій. Аналіз балансу щодо ліквідності. Баланси Львівської філії АБ “Експрес-банк” станом на 1.01.2002, 1.01.2003 та 1.01.2004 наведені в таблицях Б.1 та Б.2. Там же вказана питома вага статей балансу у валюті балансу, а також їх абсолютні і відносні відхилення. Валюта балансу станом на 1 січня 2004 року склала 83953,6 тис.грн. Порівняно з валютою балансу на 1.01.2003 року вона зросла на 6923,4 тис.грн. або на 9%. Загалом за два роки, що розглядаються валюта балансу зросла на 15185,5 тис.грн., або на 22,1% порівняно з валютою балансу станом на 1.01.2002 р. Однак цей показник сам по собі не може свідчити про покращення або погіршення фінансового стану підприємства. Для цього слід детальніше розглянути структуру активів та пасивів відділення та її динаміку. Аналіз пасивних операцій. Протягом аналізованого періоду структура пасивів відділення значно покращилась. Капітал зріс на 422,6 тис.грн.(15,3%), станом на 1.01.2004 року його доля в пасивах склала 3,78 %, тоді як станом на 1.01.2002 року вона становила 4,0%. Таке зниження частки капіталу в пасивах зумовлене тим, що відділення не має свого статутного капіталу, а більшу частину прибутку перераховує на баланс регіонального управління. Зобов’язання протягом аналізованого періоду зросли на 14762,9 тис.грн. (22,4%). Причому ріст зобов’язань в основному пов’язаний з активним залученням коштів населення на депозитні та поточні рахунки. Так кошти фізичних осіб на депозитних рахунках зросли на 10208,9 тис.грн. (55,8%), а їх частка в структурі пасивів зросла на 10,22%. Це говорить про те, що філія успішно виконує основну функцію банку – залучення вкладів фізичних осіб. Кошти клієнтів на поточних рахунках зросли на 557,5 тис.грн. (18,5%), хоча стрімке зростання депозитів населення спричинило зменшення їх частки в пасивах. Позитивним чинником також можна назвати скорочення частки кредиторської заборгованості в структурі пасивів. Наглядно зміну структури пасивів можна побачити порівнявши рисунки 3.1 та 3.2. Середньозважена динаміка використання клієнтських коштів показує, що протягом 2003 року клієнтські кошти використовувались банком менше ніж на 50% , це означає, що в банку було достатньо коштів для проплат клієнтських платежів, хоча при цьому зменшувалась можливість додаткового заробітку від користування дешевими ресурсами.
Рисунок 2.1. Структура пасивів станом на 1.01.2002 року
Рисунок 2.2. Структура пасивів станом на 1.01.2004 року Аналіз активних операцій. Активи відділення протягом 2002-2003 років зросли на 22,1%. Якщо порівнювати дані станом на 1.01.2002 року з даними на 1.01.2004 року отримаємо наступну картину: Доходні активи 43387,2 тис.грн. – 61608,5 тис.грн. Недоходні активи 25380,9 тис.грн. – 22345,1 тис.грн. Як бачимо, на протязі двох років доходні активи зросли 18221,3 тис.грн. або на 42%, а недоходні активи скоротилися на 3035,8 тис.грн. (12%), що свідчить про покращення структури активів. Кредитний портфель зріс на 397,6 тис.грн., а портфель цінних паперів скоротився на 70 тис.грн. Проте значно зросли кошти в розрахунках за коштами наданими установами банку – 17860,9 тис.грн. Це свідчить про те, що залучені кошти філія в основному перераховує в вищестоящі установи банку через брак можливостей для надання кредитів. Таке використання залучених коштів не зовсім оптимальне, адже якщо б воно надавало кредити безпосередньо, то відповідно одержало б вищий дохід. Загальна динаміка активів Львівської філії АБ “Експрес-банк” за період з 1.01.2002р. по 1.01.2004р. наведена на рисунку 3.3.
Рисунок 2.3. Динаміка активів у 2002-2003 роках. Аналіз фінансових результатів діяльності філії. Аналіз фінансових результатів діяльності філії проводиться на основі звіту про фінансові результати. Зведений звіт про фінансові результати діяльності філії за 2001, 2002 та 2003 роки наведений в таблиці Б.3. Дані, що характеризують динаміку фінансових результатів діяльності філії по кварталах наведені в додатку В. Сукупні доходи філії за 2003 рік склали 8389,9 тис.грн., що на 339,5 тис.грн. більше ніж за 2002 рік і на 445 тис.грн. перевищує доходи 2001 року. Структура доходів залишилася майже незмінною, що свідчить про пропорціональне збільшення всіх видів доходів. Дещо зросла частка процентних доходів і скоротилася частка комісійних, що спричиняє збільшення ризику від втрат від несплати відсотків. Однак структурні зрушення незначні і мало впливають на фінансовий стан об’єкта аналізу. Сукупні витрати філії за 2003 рік склали 7256,3 тис.грн. і зросли порівняно з 2001 роком на 314,8 тис.грн. Структура витрат також залишилася практично незмінною. Позитивним фактором є скорочення частки небанківських операційних витрат в загальних витратах, що свідчить про більш економне витрачання коштів на господарські потреби відділення. Однак слід зазначити, що небанківські операційні витрати все одно становлять майже 40% у загальних витратах. Керівництву слід задуматися над шляхами скорочення даних витрат, адже така їх величина спричиняє значне зниження прибутку відділення. За підсумками 2003 року прибуток філії становив 997,4 тис.грн., що на 130,1 тис.грн більше ніж в 2001 році. З нього було сплачено 338,3 тис.грн. податку на прибуток. Чистий прибуток за 2003 рік становить 789,3 тис.грн, що на 91,1 тис.грн. більше ніж за 2001 рік. Загалом результати діяльності філії за 2001-2003 роки є досить позитивними.
3.2. Аналіз фінансових показників з використанням статистичних методів. Абсолютний приріст (?) обчислюється за формулою: Базисний ?yi = yi – y0 ; (3.1) Ланцюговий ?yi = yi – yi-1 (3.2) де yi – проміжні рівні ряду; y0 – початкові (базові) рівні ряду; yi-1 – попередні рівні ряду. Темп зростання (Кі): Базисний ; (3.3) Ланцюговий . (3.4) Темп приросту (Ті): Базисний ; (3.5) Ланцюговий . (3.6) Середній темп зростання: Базисний ; (3.7) Ланцюговий , (3.8) де - кінцевий базисний темп зростання, n – кількість темпів зростання, К1, К2,...., Кn – ланцюгові темпи зростання. Середній темп приросту: (3.9) Абсолютний приріст показника показує на скільки він зменшився або збільшився у відповідному місяці порівняно з першим (базисні прирости) чи попереднім (ланцюгові прирости) місяцем. Темп зростання показує інтенсивність зміни показника: значення більше за одиницю свідчить про зростання показника, а менше за одиницю – про зменшення. Темп приросту є вимірником відностної швидкості зростання показника і показує, на скільки відсотків збільшився (додатнє значення) чи зменшився (від’ємне значення) показник. Результати розрахунків по показнику процентного доходу наведені в таблиці 3.1., а по показнику комісійного доходу в таблиці 3.2. Таблиця 3.1. Динаміка зміни процентного доходу Квартал Процентний дохід,тис. грн. Абсолютний приріст, тис.грн. Темп зростання Темп приросту Середній темп зростання Середній темп приросту
Базисний
Ланцюговий
Базисний
Ланцюговий
Базисний Ланцюговий
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 989,3 - - - - - - - -
2 1112,5 123 123 1,12 1,12 12,45 12,45 1,0296
2,9564
3 1011,2 22 -101 1,02 0,91 2,21 -9,11
4 941,2 -48 -70 0,95 0,93 -4,86 -6,92
5 964,5 -25 23 0,97 1,02 -2,51 2,48
6 995,1 6 31 1,01 1,03 0,59 3,17
7 1043,8 55 49 1,06 1,05 5,51 4,89
8 1148,9 160 105 1,16 1,10 16,13 10,07
9 1189,5 200 41 1,20 1,04 20,24 3,53
10 909,2 -80 -280 0,92 0,76 -8,10 -23,56
11 1145,1 156 236 1,16 1,26 15,75 25,95
12 1177,6 188 33 1,19 1,03 19,03 2,84
Таблиця 3.2. Динаміка зміни комісійного доходу Квартал Комісійний дохід,тис. грн. Абсолютний приріст, тис.грн. Темп зростання Темп приросту Середній темп зростання Середній темп приросту
