19.4. Статистика ефективності праці Праця є визначальною складовою одержання корисного результату від будь-якої діяльності: чи то видобування природних багатств, чи створення нової продукції, чи надання послуг. Адже в окремих випадках корисний результат можна одержати і без залучення інших видів ресурсів, але інші ресурси без праці використані бути не можуть. Тому і на підприємстві, і в обліку, у статистичній практиці на всіх рівнях, включаючи світовий, інформація про працю та аналіз її використання посідає провідне місце. Насамперед це зумовлюється прямим взаємозв’язком між затратами праці (екстенсивний показник), її якістю (інтенсивний показник) та результатом діяльності (ефект), а саме: , де Е — одержаний ефект (продукт чи послуга); Т — кількість праці, затраченої для досягнення ефекту; W — якість праці, що оцінюється ефектом у розрахунку на одиницю затраченого часу (продуктивність праці). Вимірювання затрат праці пов’язане з довжиною періоду, за який ці затрати вимірюються, оскільки йдеться звичайно про узагальнюючий показник затрат праці, який буде віднесений до групи робітників, а не до однієї окремо взятої людини. У такому разі затрати праці вимірюватимуться обчисленням суми затрат часу всіма робітниками, або в разі рівної кількості відпрацьованих ними годин чи днів — множенням довжини періоду (у годинах чи днях) на кількість робітників, які протягом цього періоду працювали для створення продукту чи надання послуг. Одиницями вимірювання тоді будуть людино-години чи людино-дні. Тоді, на підставі одержаного ефекту та затрат праці оцінюється якість (продуктивність) праці: . Як відомо, розмір ефекту в розрахунку на одиницю витрачених для його досягнення ресурсів називається ефективністю, а тому в нашому випадку можна казати про ефективність праці. Практичні розрахунки та аналіз показників продуктивності праці потребують поглиблених знань і неодмінного врахування мети дослідження. Річ у тім, що ефект оцінюється по-різному виробником та споживачем продукції (для спрощення надалі, крім спеціально обумовлених випадків, аналіз продуктивності праці виконуватимемо за результатами виробничої діяльності, у ході якої створюється продукція). Виробник завжди зацікавлений не лише виробити продукцію, а й отримати фінансовий ефект — прибуток, розмір якого залежить від двох факторів — цін та собівартості (витрат на одиницю виробленої продукції в грошових одиницях): П = Р – С. Зауважимо, що ціна продукції — це зовнішній відносно виробника чинник, який формується на певному сегменті ринку і — у разі функціонування цього сегменту як конкурентного ринку — від виробника не залежить. Що ж до собівартості продукції, то в ній певну частку становлять витрати на оплату праці тих, хто брав участь у створенні цієї продукції. Спинимося лише на врахуванні витрат, пов’язаних з оплатою праці робітників, які безпосередньо були задіяні у виробничому процесі. Урахування у складі собівартості непрямих затрат праці, тобто затрат праці тих, хто безпосередньої участі у створенні продукції не бере: інженерів, службовців, допоміжного персоналу, ремонтників, механіків та інших, мають розглядатися окремо. Очевидно, що чим більше продукції буде створено робітниками за певний проміжок часу (тобто — чим вищою буде їхня продуктивність праці), тим на більшу кількість продукції будуть розподілені витрати на оплату їх праці і за однакових інших умов тим нижчою буде собівартість і вищим прибуток виробника:
Цей вплив може бути точно виміряний завдяки наявності функціональної залежності між наведеними показниками. Проілюструємо розрахунок на умовному прикладі. У базовому періоді 10 робітників, чия денна зарплата становила 12 грн., виробляли за день роботи 60 одиниць продукції. Собівартість продукції при цьому становила 8 грн., а продавалася остання за ціною 10 грн. У звітному періоді продуктивність праці робітників підвищилася вдвічі. На скільки процентів за однакових інших умов зріс прибуток фірми-виробника? У базовому періоді: Затрати праці Т0 = 10 роб. ( 1 день = 10 людино-днів
Продуктивність праці = 6 од. прод./людино-день
Витрати на оплату праці 10 роб. ( 12 грн./роб. = 120 грн.
Закінчення Витрати на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції = 2 грн. /од. прод.
Частка витрат на оплату праці в собівартості продукції = 0,25
Частка інших витрат у собівартості продукції 1,00 – 0,25 = 0,75
Прибуток у розрахунку на одиницю продукції 10 грн. – 8 грн. = 2 гр.
У звітному періоді: продуктивність праці, що збільшилась удвічі (iw = 2), становить W1 = 6 од. прод./людино-день ( 2 = 12 од. прод./людино-день; обсяг продукції Е1 = 12 од. прод./людино-день ( 10 людино-днів = 120 од. прод.; витрати на оплату праці при виробництві одиниці продукції 120 грн. : 120 од. прод. = 1 грн./од. прод.; частка витрат на оплату праці при виробництві одиниці продукції в її собівартості 1 грн. : 8 грн. = 0,125. Звідси частка витрат на оплату праці має зменшитися на: чи п.п. І якщо, як зазначено в умові задачі, інші складові собівартості не змінилися, і як у базовому, так і у звітному періоді становлять 0,75 (або 75%), то індекс собівартості буде такий:
Отже, собівартість у звітному періоді С1 = С0 · іс = 8 грн. · 0,875 = 7 грн. Тоді: П1 = 10 грн. – 7 грн. = 3 грн., а іп = = 1,5. Тобто завдяки зростанню продуктивності праці вдвічі прибуток у розрахунку на одиницю продукції зріс в 1,5 раза, або на 50%. Для споживача наведені розрахунки становлять суто теоретичний інтерес: його цікавлять не собівартість і прибуток, а ціна, за якою він може придбати продукцію на ринку. Вплив зміни продуктивності праці на ціну при виробництві різних видів продукції різний. Так, на сталому ринку ціна продукції фор-мується ринком і відмінності в продуктивності праці окремих виробників на неї не впливають. Інша річ — ринок передових технологій: нетрадиційна енергетика, комп’ютерні мережі, космічний зв’язок, проектування, інформатика тощо. Ось тут уже ціни диктує виробник, причому їх рівень базується на собівартості, а собівартість залежить від продуктивності праці. Отже, у цьому разі продуктивність праці буде оцінена з використанням вартісного показника продукції: . Залежно від мети дослідження такий запис формули потребує уточнення щодо того, вартість якої продукції записана в чисельнику. Наприклад, у разі порівняльного аналізу розвитку виробництва кількох фірм для розрахунків продуктивності праці найдоцільніше використовувати показник товарної продукції. В інших випадках можуть бути використані показники реалізованої, чистої, доданої та інших видів продукції. Перевагою розрахунку продуктивності праці з використанням вартісного показника продукції є можливість з його допомогою оцінювати ефективність праці на підприємствах з багатопрофільною номенклатурою виробництва. Узагальнюючи все щойно сказане про аналіз продуктивності праці, доходимо висновку: вона може вимірюватися за допомогою вартісного і натурального показників. Також відомо, що з погляду необхідності врахування при плануванні й аналізі діяльності фірми використання окремих видів ресурсів обчислюють показники ресурсомісткості. Щодо затрат праці такий показник називається трудомісткістю й обчислюється як величина, обернена до натурального показника продуктивності праці:
Наявність вартісних і трудових показників продуктивності праці дає можливість широко залучати індексний метод для аналізу ефективності діяльності окремих підприємств, галузей, регіонів. Водночас результати індексного аналізу з використанням показників продуктивності праці у вартісному виразі мають суттєві відмінності від такого ж аналізу з використанням показника трудомісткості. Щоб краще зрозуміти їх, знову звернемося до умовного прикладу. Фірма виробляє два види продукції — А і Б. У базовому періоді виробництво характеризувалося такими даними: Вид продукції Вироблено, тис. шт. Витрачено праці, тис. людино-год Собівартість, грн./шт. Ціна, грн./шт. Прибуток, грн. / шт. П0
А 10 30 10 14 4
Б 20 20 8 10 2
Тоді продуктивність праці буде становити: у вартісному виразі продукція А = = 4,67 грн./людино-год; продукція Б = = 10,00 грн./людино-год; у трудовому виразі продукція А = = 3 людино-год./ шт.; продукція Б = = 1 людино-год./шт.; у натуральному виразі продукція А = = 0,33 шт./людино-год; продукція Б = = 1,00 шт./ людино-год. Відомо також, що попит на продукцію необмежений, але обмеженими є ресурси фірми, а звідси — кількість робочої сили, яку можна використати. З огляду на це для збільшення прибутку в плановому періоді передбачається збільшити виробництво більш прибуткової продукції — продукції А — з 10 до 15 тис. од. Досягти цього можна двома способами: перерозподілити робочу силу (50 тис. людино-год) так, щоб необхідна її кількість була зайнята виробництвом продукції А: 15 тис.шт. ( 3 людино-год/шт. = 45 тис. людино-год, а решта (50 тис. людино-год – 45 тис. людино-год = 5 тис. людино-год) — виробництвом продукції Б; 2) провести технічне переоснащення виробництва, що вплине на збільшення виробництва продукції А та продукції Б і, отже, дасть змогу також досягти запланованої мети. Оскільки тема, яку вивчаємо, — це ефективність праці, роз-глянемо спочатку другий варіант, бо він безумовно має забезпечити підвищення продуктивності праці. Якщо затрати праці на виробництво продукції лишаться ті самі, а випуск її збільшиться однаково — на 5 тис. од., то результати роботи в плановому періоді будуть такі: Видпродукції Затрачено праці, тис. людино-год, Вироблено,тис. шт., qпл Продуктивність праці, шт./людино-год, wпл
А 30 15 0,50
Б 20 25 1,25
Отже, у разі збільшення виробництва обох видів продукції продуктивність праці зросте пропорційно до приросту випуску продукції (адже знаменник відповідного виразу лишається той самий, що й для звітного періоду): (щодо продукції А); (щодо продукції Б). Звісно, що рівною мірою зміняться й показники трудомісткості за кожним видом продукції:
. І це зрозуміло, бо вони пов’язані між собою співвідношенням або навпаки: . З погляду статистики робота з аналізу та планування потребує завершення шляхом розрахунку узагальнюючих для всієї фірми показників. Це стосується, зокрема, і показника продуктивності праці, який впливає на кінцеві результати діяльності. Зробимо узагальнення за допомогою як натурального, так і трудового показників. Оскільки показники продуктивності праці є відносними, для узагальнення необхідно обчислити й порівняти їх середні значення:
А якщо , то Проведемо тепер розрахунки для випадку, коли передбачаються зміни в структурі робочої сили (перший варіант): Видпродукції Випуск продукції, тис. шт., qпл Продуктивність праці, шт./людино-год, wпл Затрати праці, тис. людино-год, Тпл
А 15 0,33 45
Б 5 1,00 5
Яких змін зазнає продуктивність праці? Згідно з умовами завдання за окремими видами продукції вона не зміниться. А що ж станеться із середньою продуктивністю? До певного часу вважатимемо, що це питання цікавить нас суто теоретично, хоча, як побачимо далі, воно має неабияке практичне значення. Використаємо ті самі індекси: ; . На відміну від першого варіанта розрахунків ми за допомогою натуральних і трудових показників дістали два різні результати: у разі використання натурального показника індекс показує, що середня продуктивність праці зменшилася на 50%, а в разі використання трудового — лише на 33,3%. Згідно з теорією індексного аналізу, розглянутою в частині І підручника, індекси середніх величин ураховують зміну середнього якісного показника, що відбувається, як відомо, під впливом двох факторів: значень показника за окремими елементами сукупності та структури самої сукупності. Отже, у разі розрахунку середньої продуктивності праці в натуральному виразі йдеться про структуру затрат праці робітників з різною продуктивністю, яка впливає на середню: . У разі використання трудового показника продуктивності праці середня залежить від структури продукції з різною трудомісткістю: . Зміна цих двох структур у плановому періоді порівняно зі звітним відбувалася по-різному, про що свідчать дані такої таблиці: Вид продукції Структура затрат праці, % Зміна структуризатрат праці, п. п. Структура випуску продукції, % Зміна структуривипуску продукції, п. п.
А 60,0 90,0 + 30,0 33,3 75,0 + 41,7
Б 40,0 10,0 – 30,0 66,7 25,0 – 41,7
Усього 100,0 100,0 — 100,0 100,0 —
Здобуті результати неминуче породжують запитання: а який же результат правильний: середня продуктивність праці зменшилася на 50,0% чи на 33,3%? Неправильних результатів у статистиці не буває. Буває лише їх неправильна інтерпретація. Отож у нашому випадку вибір відповідного показника залежить від мети аналізу. Якщо нас цікавить продуктивність праці саме робітників, то вона зовсім не змінилася! Адже, як і раніше, 1 робітник у плановому періоді вироблятиме в середньому чи 1 шт. виробу А за 3 год, чи 1 шт. виробу Б за 1 год. А як же індекси? Потрібно розрахувати правильний індекс для відповіді на запитання: як зміниться в середньому продуктивність праці робітників? Це індекс середньої продуктивності праці фіксованого складу, на який не впливають зміни в структурі і який у нашому випадку дорівнюватиме 1. А якщо ми маємо намір проаналізувати, як зміна середньої трудомісткості продукції (що зумовлює, як ми пам’ятаємо, зміну вират на оплату праці та відповідну зміну собівартості) вплинула на результати діяльності фірми, то тоді слід використати індекс, одержаний за допомогою трудового показника продуктивності праці. І тоді ми матимемо таку інформацію: якщо вважати, що годинна оплата праці становить 2 грн., то у звітному періоді витрати на оплату праці становлять: 2 грн. × 50 тис. людино-год = 100 тис. грн.; їх частка в собівартості продукції: або 38,46%, тоді в плановому періоді в разі зниження продуктивності праці на 33,3% собівартість становитиме: + 0,6154 = 0,5766 + 0,6154 = 1,192, або 119,2% щодо звітного періоду. Аналіз покаже, що фірма не просто одержить менше прибутку в абсолютному виразі: Пqпл – Пqо = 4 грн./шт. ( 15 тис. шт. + + 2 грн./шт. ( 5 тис. шт. – 4 грн./шт. ( 10 тис. шт. – 2 грн./шт. ( ( 20 тис. шт.= – 10 тис. грн., а й знизить рівень показника ефективності діяльності (рентабельності): , а саме: звітний рівень
або 30,7%; плановий рівень , або 14,8%. А таке зниження одного з основних показників діяльності фірми позначиться на її інвестиційній привабливості, вартості капіталу, ринкових цінах акцій і, як наслідок — майбутньому розвитку. Отже, варіант з перерозподілом робочої сили буде для фірми збитковим з усіх поглядів. А головною причиною стане зниження середньої продуктивності праці, яке ми зуміли виявити, скориставшись статистичними методами аналізу. Але ж зрозуміло, що це не тільки, і не стільки структура, яка потребує свого окремого вивчення, коли йдеться про аналіз продуктивності праці. Головним чинником, що на неї впливає, поряд із кваліфікацією робітників, які безпосередньо виробляють продукцію, є технічний та організаційні фактори. Перший — відповідне і належним чином використовуване устаткування, другий — організація виробничого процесу, розробка та впровадження якого — справа інженерного персоналу та економічних служб фірми. Зауважимо, що в галузях, продукція яких пов’язана з природою (добувна, сільськогосподарська, лісова та інші), результати діяльності безпосередньо зумовлені станом відповідних природних ресурсів, які є складовою показників продукції цих галузей. І статистика має враховувати вплив природного фактора при порівняльному аналізі та для об’єктивної оцінки ефективності діяльності окремих підприємств, у тому числі — й ефективності праці зайнятих на них робітників. Річ у тім, що в згаданих галузях, на відміну від обробної промисловості, зв’язок між затратами праці та ефектом не функціональний, а стохастичний. Це означає, що з огляду на вплив природного фактора однаковий трудовий вклад може приводити до різних результатів. А тому для його виявлення та кількісної оцінки необхідно використовувати методи регресійного аналізу. Крім того, в окремих галузях вимірювання ефективності праці має свої особливості. Не маючи змоги зупинятися на всіх, зробимо зауваження щодо кількох найважливіших галузей, щоб наголосити на тому, наскільки специфічні знання про кожну діяльність є необхідними для аналізу загальновідомих економічних показників. У сільському господарстві такою специфікою є колективна діяльність робітників, які одночасно працюють не із сировиною (як у згадуваній уже обробній промисловості), а із засобами виробництва — землею та тваринами, впливаючи на які своєю працею, очікують від них появи продукції — рослинницької чи тваринницької, що відповідатиме вкладеним зусиллям. Тут багато, навіть більше, ніж від праці робітників, залежить від сировини, але це специфічна сировина — чи посадковий матеріал, чи молодняк тварин. Цей розрив між працею та ефектом зумовлює специфіку їх обліку в сільському господарстві: працю обліковують щодо засобів виробництва (обчислюють трудомісткість їх одиниці) і саме щодо них (а не працівників) обчислюють ефект — урожайність у рослинництві чи продуктивність у тваринництві. Зрозуміло, що зв’язок між ними можна виміряти лише, як уже зазначалося, методами регресійного аналізу. При цьому слід не забувати про таке: 1) розрахунки мають виконуватися для достатньо, зі статичного погляду, однорідної сукупності, причому це стосується як засобів виробництва, так і сировини; 2) не досить істотний зв’язок у цьому разі має об’єктивно доведену негативну інтерпретацію: праця робітників була неефективною і не вплинула на кінцевий результат, хоча без цієї праці кінцевого результату — продукції — не було б зовсім! Тобто необхідно знайти, оцінити та елімінувати вплив якогось іншого чинника — погоди, добрив, харчування, ветеринарного обслуговування — після чого частковий вплив фактора праці обов’язково виявить свою істотність. У будівництві потрібно врахувати такі особливості: 1) специфіку кожного об’єкта, що дозволяє виміряти лише окремі види робіт, але не всю кінцеву продукцію в цілому, оскільки завжди її обсяг буде зумовлений проектом, за яким проводиться будівництво; навіть у разі застосування типового проекту існує необхідність індивідуального прив’язування до місцевості, що й потягне за собою специфічні витрати; 2) значний вплив зовнішнього фактора, такого як ціна використовуваних матеріалів, що становить переважну частку в собівартості будівельної продукції. Таким чином, у будівництві аналізується ефективність праці при виконанні тільки окремих видів робіт — настилання підлоги, монтування конструкцій, малярні, електротехнічні, сантехнічні роботи і т. ін., що, звісна річ, істотно утруднює як планування, так і ведення контролю за виконанням робіт і часто призводить до порушення термінів будівництва і його подорожчання порівняно з проектною вартістю. Причому це подорожчання, у тому числі виконання окремих видів робіт, може бути спровоковано підвищенням цін будівельних матеріалів, що аж ніяк не відбиває реального підвищення продуктивності праці. Вивчаючи динаміку вартісних показників чи виконуючи їх порівняльний аналіз, цю зміну вартості за рахунок зовнішніх факторів виключають з розрахунків. Наприклад, індекс продуктивності праці під час виконання електромонтажних робіт подають у вигляді , де n — тариф на встановлення окремих видів електроустаткування, ціни яких зафіксовані на рівні базового періоду. Істотні особливості має вивчення ефективності праці в торгівлі. Ефектом у торгівлі, як ми пам’ятаємо з підрозд. 19.2, є обсяг товарообороту, який вимірюється в грошових одиницях і залежить від обсягу проданих товарів та цін на них. Водночас затрати праці, необхідні для реалізації одиниці товару, — його трудомісткість, не залежать від його ціни. Тобто постає проблема розрахунку трудомісткості для однотипних товарів із різною ціною. Щоб її розв’язати, можна використати типову (модальну) або середню (просту чи зважену) ціну товарів цього типу для розрахунку показника продуктивності праці: , де ру — одна з умовних запропонованих раніше цін для перерахунку товарообороту; ti — трудомісткість продажу одиниці продукції одного типу. Інша проблема полягає не стільки в тому, що звичайно в торговельному закладі реалізуються товари кількох типів з різною трудомісткістю, скільки в тому, що асортимент їх реалізації (структура товарообороту) постійно змінюється. Щоб елімінувати вплив структури, для порівняльного аналізу продуктивності праці в торгівлі використовують індекс фіксованого складу: , де d1 — частка продажу окремих товарів у загальному обсязі товарообороту звітного періоду (структура товарообороту звітного періоду). ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. У чому полягає вплив екстенсивного та інтенсивного факторів на ефект? 2. Які ви знаєте особливості впливу частки затрат праці на собівартість продукції окремих галузей? 3. Структурні зрушення затрат праці — суб’єктивний чи об’єктивний процес? 4. Чим відрізняється характеристика ефективності праці за допомогою показника продуктивності праці та за допомогою показника трудомісткості? 5. Які тенденції в структурі собівартості з погляду затрат пра-ці спостерігаються останнім часом в Україні та світі і чим вони зумовлені? 6. Як функціонально описати зв’язок між продуктивністю праці та продуктивністю засобів у сільському господарстві? 7. Якою мірою впливає організаційний фактор на продуктивність праці в будівництві? 8. Що таке «стандартизація» стосовно аналізу продуктивності праці в торгівлі? 9. У ливарному цеху затрати праці на виробництво однієї тонни сталі знизились за рік із 40 до 38 людино-год. Установити, на скільки процентів змінилася продуктивність праці. 10. Обсяг продукції заводу зріс за рік на 10,6%, а середньоспискова чисельність робітників — на 3,1%. Обчисліть частку приросту продукції, одержану за рахунок зростання продуктивності праці. 11. За наведеними даними по кондитерській фабриці обчисліть: 1) зведені індекси продуктивності праці за трудомісткістю; 2) зміну випуску продукції за рахунок зміни продуктивності праці; 3) зміну затрат праці за рахунок зміни продуктивності праці. Продукт Вироблено, т Витрати часу, людино-год
1995 р. 1996 р. 1995 р. 1996 р.
Ірис 12142 12840 4816 4842
Шоколад 1700 1900 856 874
Разом * * 5672 5716
12. Індекс середньої заробітної плати становив 102,9%, а продуктивність праці у звітному періоді порівняно з базовим зросла на 5%. Обчисліть, на скільки процентів зменшилась собівартість продукції за рахунок зміни витрат за статтею «Заробітна плата», якщо частка витрат на заробітну плату в структурі собівартості становила 20%. 13. За наведеними даними обчисліть індекс продуктивності праці. Показник Звітний період Базовий період Індекс
Товарооборот (у поточних цінах, тис. грн.) 5225 5000
Чисельність робітників, осіб 104 100
Ціни, грн.
1,05
Трудомісткість, людино-год/грн.
1,95
19.5. Статистика ефективності використання матеріальних ресурсів Існує тісний зв’язок між ефективністю використання матеріальних ресурсів та ефективністю праці: перше неможливе без другого, і навпаки. У наш техногенний час «голими» руками небагато зробиш. Це стосується всіх без винятку сфер діяльності. Якщо у виробничих галузях технічні засоби взагалі зумовлюють досяжність кінцевого результату (адже без них створення відповідної продукції чи надання послуг неможливе), то у творчій сфері технічні засоби допомагають економити час, тим самим підвищуючи ефективність живої праці. Тому під час розгляду ефективності матеріальних ресурсів слід завжди пам’ятати, що ці ресурси без докладання людської праці не мають жодної цінності, а з’являється і зростає вона лише завдяки людським рукам. Існують три відмінності між трудовими і матеріальними ресурсами, які впливають на розрахунки та інтерпретацію показників їх ефективності, а саме: 1) вартісна одиниця вимірювання матеріальних ресурсів, до яких належать різноманітні предмети й засоби праці, а також сировина, використана для здобуття ефекту, на відміну від трудових, про які йшлося під час вивчення ефективності праці; 2) облік у грошових одиницях потребує врахування такої складової, як час, оскільки вона впливає на зміну будь-якого вартісного показника; 3) у грошових одиницях можуть у разі потреби бути оцінені й трудові ресурси, причому відповідна вартість, яка об’єктивно відбиває споживну вартість товару «робоча сила», у процесі використання може зростати завдяки навчанню робітників та збагаченню їхнього досвіду, тоді як споживна вартість матеріальних ресурсів може лише зменшуватися (винятком є сільськогосподарські угіддя як основна складова матеріальних ресурсів у сільському господарстві, але це окрема проблема, з’ясування якої виходить за рамки нашого підручника). Розглянемо особливості використання методів статистики для вивчення ефективності двох елементів матеріальних ресурсів: а) основних засобів; б) оборотних засобів. Нагадаємо, що початкова — у момент початку першого циклу діяльності фірми — вартість цих двох елементів формується за рахунок основного (початкового, а для акціонерного товариства — початкового акціонерного) капіталу фірми. І хоча в процесі подальшого функціонування між розміром капіталу та вартістю засобів виникає розрив, у перший момент ці два вартісні показники мають збігатися. Отже, можна виокремити капітальні витрати, які уречевлені в матеріальних ресурсах, та поточні витрати матеріальних ресурсів. Під поточними розуміють ті витрати, які припадають на виробника (знову, як і в попередньому підрозділі, для спрощення пояснень за основний приклад візьмемо переробну промисловість) у звітному періоді щодо продукції, виробленої в цьому періоді. Для основних засобів такими витратами є амортизаційні відрахування, а для оборотних — загальна вартість сировини, матеріалів, палива, інструментів та запчастин, що їх було використано у звітному періоді. Витрати матеріальних ресурсів поділяють на капітальні та поточні й розглядають відповідно два показники: а) ефективність капітальних ресурсів; б) ефективність поточних ресурсів. Застосування того чи іншого показника ефективності зумовлюється метою дослідження, складністю об’єкта дослідження та можливістю узагальнення елементів, що потрібні для його розрахунку. Через складність структури країни чи окремої галузі при розрахунках показників доводиться узагальнювати як різнорідні ефекти, так і різні види ресурсів. Щодо основних засобів це потребує об’єднання й оцінювання ефективності використання сили-силенної різнорідного (за віком, технічним станом, відповідністю сучасному рівню технології і т. ін.) устаткування. І якщо для узагальнюючих показників продукції існують, як відомо, загальноприйняті методи їх розрахунків, то об’єднувати умовну вартість (а умовна вона з огляду на перелічені щойно чинники) різнорідних основних засобів недоцільно. Тому для оцінювання ефективності використання основних засобів на рівні, вищому за окреме підприємство, обчислюють показник амортизаційної місткості: . Цей показник перебуває під впливом багатьох структурних факторів, що, на жаль, не можна елімінувати, а тому порівняння їх як у статиці, так і в динаміці не дають достатньо об’єктивних висновків. Найбільш впливовими є два структурні фактори: 1) вікова структура основних засобів, яку відбиває їх технічний стан: амортизаційні відрахування на нові фонди вищі, ніж на старі, і не завжди технічна якість нового устаткування збільшує випуск продукції пропорційно до його вартості. От і виходить, що показник амортизаційної місткості може бути вищим для виробництва із новим обладнанням. 2) виробнича натурально-предметна структура основних засобів — співвідношення вартості активної та пасивної частин основних виробничих засобів, яке також має досить суб’єктивний характер у зв’язку із впливом на вартісні показники оцінки фактора часу, насамперед коли йдеться про будинки та споруди, які часто мають досить «похилий» вік і, з погляду обліку, давно себе окупили за рахунок амортизаційних відрахувань, тобто — нічого на варті. Методики, які нині використовують у ході приватизації для оцінювання основних фондів, мають стільки недоліків, що лише для їх критики довелося б написати окрему книжку. Тому більш об’єктивну характеристику дає показник (який розраховують для рівня підприємства чи фірми) під назвою віддача засобів: . При обчисленні знаменника засоби враховують за повною первісною вартістю, причому не тільки власні, а й орендовані. Використання цього показника дає змогу позбавитись від двох вад, про які було сказано раніше і які притаманні показникам, що розраховуються на вищому структурному рівні, ніж підприємство. По-перше, вікова структура засобів у окремому підприємстві за звітний період змінюється незначно, а тому й має невеликий вплив на показник віддачі засобів. По-друге, метод ланцюгових підстановок дає можливість виокремити вплив зміни виробничої структури основних засобів, чим досягається більша точність висновків про зміни ефективності використання основних засобів. Нехай , а частка активних основних засобів ОЗА в їх загальній вартості , тоді віддача активних основних засобів . Звідси , що й дозволяє використати згаданий метод ланцюгових підстановок: ; . У тих галузях, де вся продукція може бути узагальнена за допомогою натуральних чи умовно-натуральних одиниць вимірювання, для характеристики ефективності основних засобів використовують показник фондомісткості продукції: . Як і показник трудомісткості, показник фондомісткості перебуває під впливом структури продукції, і при його порівнянні слід використовувати індекси фіксованого складу для елімінування впливу цього фактора. Існує також практика розрахунку показника фондомісткості щодо вартісного показника ефекту. Але в цьому разі вплив зміни структури продукції на нього врахувати не можна. Вплив технічної озброєності виробництва на продуктивність праці є важливою складовою зростання ефективності. Певною мірою рівень технічної озброєності може бути оцінений показником фондоозброєності праці: . Цей показник залежно від мети дослідження може бути обчислений і як моментний, і як середній за період. При цьому в чисельник і знаменник формули підставляють відповідні моментні чи інтервальні показники. З огляду на те, що, по-перше, нові сучасні машини та обладнання коштують дорожче, ніж їх попередники, а по-друге, мають більшу потужність і вищий рівень автоматизації, можна говорити про досить об’єктивний характер оцінки впливу технічного фактора виробництва на продуктивність праці з використанням показника фондоозброєності праці. Цей зв’язок описується такою залежністю: W = f Ф, оскільки За такої форми запису створюється враження, що це віддача засобів та фондоозброєність праці є факторами, які формують продуктивність праці. Але згідно з викладеним в підрозд. 19.4 наведена формула лише ілюструє форму зв’язку між показниками, а не вказує на причину і наслідки. Отже, з погляду логіки показник віддачі засобів у даному разі — це тільки кількісний показник, який дозволяє оцінити, якою мірою зміна фондоозброєності впливає на продуктивність праці. Наприклад, якщо в базовому періоді фондоозброєність становила 50000 грн./особа, а продуктивність праці — 25000 грн./особа, то тоді віддача засобів дорівнювала
У звітному періоді ці показники досягли відповідно 100000, 75000 та 0,75. Згідно з методом ланцюгових підстановок маємо: (100000 – 50000) 0,5 = 25000 грн./особа, тобто приріст продуктивності праці (75000 – 25000 = 50000) наполовину був зумовлений зміною її фондоозброєності. Як бачимо, у цьому розрахунку віддача засобів базового періоду являла собою коефіцієнт співвідношення між фондоозброєністю та продуктивністю праці, а не показник, що потребує самостійної економічної інтерпретації. Значний вплив на результати діяльності фірми має й ефективність використання оборотних засобів, у складі яких найбільша частка, звичайно, належить сировині та матеріалам, які використовуються для виготовлення продукції. Ця ефективність за аналогією з ефективністю інших видів ресурсів може вимірюватися з допомогою показника матеріаломісткості продукції. Він розраховується за однакового теоретичного підходу для всіх рівнів господарювання: як національного, так і рівня підприємства: . Проте існує й деяка відмінність у розрахунку, а отже, й аналізі показника матеріаломісткості для економіки в цілому і для окремої фірми. Якщо в першому випадку (з огляду на великий асортимент як використаних матеріалів, так і виробленої продукції) загальнонаціональний показник матеріаломісткості потребує узагальнення складових їх вартісним оцінюванням, то на рівні фірми використовуються частинні показники матеріаломісткості: питома витрата , де Mi — загальні витрати матеріалу і на виготовлення продукції j. Зрозуміло, що частинні показники і на рівні фірми потребують узагальнення для остаточного оцінювання результатів діяльності фірми. Такий узагальнюючий показник матеріаломісткості продукції має вигляд . Він розкладається на чотири складові, інакше кажучи — чотири фактори, що його формують: — питома витрата матеріалів; — ціна матеріалів; — ціна продукції; — структура продукції з різною матеріаломісткістю. Причому й справді ефективність матеріальних витрат характеризує показник , що зумовлений як внутрішніми, так і зовнішніми факторами. До перших належать технічний стан обладнання, загальний рівень використовуваної технології виробництва, кваліфікація робочої сили, а до других — якість витраченої сировини і матеріалів, що безпосередньо пов’язана з . Тобто можна досягти економії сировини і матеріалів, використавши у виробництві більш якісний, але дорожчий матеріал, що зрештою знівелює вплив економії і незначно змінить чисельник показника КМ. Інша справа — зміна pi під впливом факторів кон’юнктури ринку, що не залежать від діяльності підприємства. Щоб елімінувати цей вплив, під час порівняльного аналізу необхідно виключити зміни витрат на матеріали за рахунок зміни цін. Наприклад, у разі розрахунку індексу матеріаломісткості продукції змінного складу маємо:
Як ми знаємо, виключити вплив зміни структури продукції можна розрахунком , який і дасть кількісну оцінку зміни ефективності використання матеріальних витрат. Вплив зміни матеріаломісткості продукції на собівартість, а надалі — на показники рентабельності підприємства — визначається так само, як і вплив зміни продуктивності праці. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. Різниця між розрахунками використання основних засобів ресурсним та витратним методами. 2. Як урахувати вплив терміну використання обладнання на показник віддачі засобів? 3. Що розуміють під активною частиною основних засобів у різних галузях економіки? Наведіть приклади. 4. Чи впливає використовуваний метод нарахування амортизації на ефективність використання основних засобів? 5. Які особливості розрахунку та аналізу віддачі засобів у сільському господарстві? 6. Що зумовлює рівень фондоозброєності виробництва? 7. Чому в торгівлі показник віддачі засобів відіграє меншу роль в оцінці результатів роботи, ніж у промисловості? 8. Вартість основних засобів становила в базовому році 5000 тис. грн., у тому числі машин і устаткування — 1000 тис. грн. У звітному році вартість основних засобів збільшилася на 10%, вартість продукції — на 21%, а частка активної частини основних засобів — на 5%. На скільки процентів змінилася віддача засобів активної частини основних засобів? 9. Вартість продукції підприємства збільшилась з 900 тис. грн. до 1188 тис. грн., а основних засобів — на 20%. Обчисліть приріст продукції за рахунок зміни віддачі засобів. 10. За наведеними даними обчисліть: 1) зведені індекси віддачі засобів та фондомісткості; 2) зміну обсягу робіт за рахунок зміни структури основних засобів; 3) зміну задіяних основних засобів під впливом зміни структури виконаних робіт. Будівельнадільниця Обсяг будівельно-монтажних робіт, тис. грн. Віддача засобів
Базовий період Звітний період Базовий період Звітний період
1 3400 3800 4 5
2 3600 7200 3 4
Разом 7000 11000 — —
11. Загальні витрати матеріалу у звітному періоді становили 450 т при запланованих витратах 420 т. Випуск продукції, виготовленої з цього матеріалу, становив 200 од. при плані 150 од. Обчисліть відносну економію матеріалу у звітному періоді. 19.6. Статистика ефективності фінансової діяльності В умовах ринкової економіки завершальну оцінку будь-якої діяльності дають на підставі фінансових показників. Як абсолютних, таких, наприклад, як дохід чи прибуток, так і відносних — таких, як показники рентабельності (під ними розуміють показники ефективності використання фінансових ресурсів). І хоча загальний підхід до розуміння та розрахунків цих показників давно визначений, їх склад (зрозуміло, що це стосується показників доходу та прибутку) в умовах перехідної економіки України постійно змінюється. Тому розглядатимемо тут використання статистики не щодо одержання кількісних значень показників, а щодо можливостей аналізу і прогнозування тих показників, які вже розраховані згідно з чинними в даний момент інструкціями та методиками Державного комітету статистики, Національного банку та Міністерства фінансів. Виходитимемо з того, що попри національні особливості та тимчасові чинники, дохід — це вся сума грошових надходжень фірми (галузі, держави) за звітний період незалежно від джерел фінансування; прибуток — різниця між доходом та видатками, яка залишається в розпорядженні його власника. Під видатками в загальновідомому значенні цього слова розуміють обов’язкові платежі, які має виконати фірма у звітному періоді щодо партнерів, клієнтів та держави. Отже, видатки включають плату за придбану сировину, матеріали, паливо, інструменти, використану енергію, виплачену зарплату, нарахування амортизації і т. ін. — усе, що ми називаємо виробничою собівартістю, а також повернення боргів та процентів за ними і сплату податків різних видів (причому частина з них — такі як, наприклад, податок на додану вартість та акцизний збір — ураховуються в собівартості продукції). Головне завдання статистики щодо фінансових ресурсів, як і в будь-якого економічного дослідження, з’ясувати: під впливом яких факторів змінюються показники, що їх характеризують; на які з них підприємство спроможне впливати, а які є так званими зовнішніми, тобто тими, рівень яких змінюється поза межами підприємства, а сама фірма має лише враховувати цю зміну у своїй діяльності; який рівень впливу першої та другої групи факторів та кожного фактора окремо на показники діяльності (тобто і на саму діяльність) підприємства; якого рівня внутрішніх факторів треба досягти, щоб показники діяльності в плановому періоді становили певну очікувану величину; як спрогнозувати тенденцію зміни значень зовнішніх факторів, щоб урахувати також їх вплив на очікувані результати діяльності фірми. Не ставлячи перед собою і не розв’язуючи цих проблем, жоден керівник не зможе досягти головної мети будь-якої діяльності — роботи фірми зі сталою і високою ефективністю. Методи, які необхідно застосувати для їх розв’язання, нам відомі: групування та дисперсії — для виявлення визначальних факторів; кореляції та регресії — для оцінювання рівня впливу цих факторів; індексного аналізу — для встановлення міри впливу в разі функціональної залежності; моделювання та прогнозування — для розрахунків очікуваних значень показників, які перебувають у стохастичній залежності від визначальних факторів. У тому, що стосується доходу, таких факторів — два, і вони наперед відомі, бо входять до складу формули розрахунку головної складової доходу — виручки від реалізації продукції. Ця частина доходу залежить від кількості реалізованої продукції q та її ціни р. На макрорівні ці два показники між собою пов’язані кривою попиту: чим нижча ціна — тим вищий попит на продукцію. Але обидва вони обмежені: ціна — собівартістю продукції, а обсяг продукції — потужністю підприємства. Ці обмеження є внутрішніми. На розглядувані фактори, як уже зазначалося, впливають також зовнішні обмеження: ринкова ціна та рівень задоволення попиту. Тобто, коли можна продати всю продукцію, вироблену при певному використанні потужності підприємства, ціна на неї відповідатиме ринковій ціні, а тому вплив обох складових — р та q — на дохід фірми можна досить точно спрогнозувати, вивчаючи і прогнозуючи кон’юнктуру ринку (про це докладніше буде сказано далі). У такому разі аналіз і прогнозування прибутку зводяться до вивчення зміни собівартості продукції і впливу на неї визначальних факторів, основним з яких, як ми знаємо, є ефективність використання ресурсів. Про застосування статистичних методів для вивчення впливу зміни ефективності праці та матеріальних ресурсів ішлося раніше. Фінансові ресурси підприємства — це оборотні кошти. Оборотність оборотних коштів і є характеристикою їх ефективності з таких міркувань: 1) у разі прискорення оборотності можна за рахунок меншого обсягу фінансових ресурсів забезпечити безперервність виробництва для вироблення заданого обсягу продукції; 2) у разі зменшення оборотності з процесу обігу виключається (заморожується, найчастіше у запасах сировини та готової продукції) певна частина фінансових ресурсів, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість фірми, а з іншого — провокує або зменшення виробництва, або залучення за плату додаткових фінансових ресурсів; через це, зрештою, прибуток фірми знижується. Для характеристики оборотності оборотних коштів використовують два види показників. 1. Специфічні показники: кількість оборотів оборотних коштів за певний період
(проблема полягає в порівнянні інтервального показника Р з моментним З; як ми знаємо, ця проблема вирішується розрахунком на підставі індивідуальних значень З на окремі дати періоду); тривалість одного обороту (у днях): . 2. Показники, аналогічні показникам фондо- чи матеріаломісткості продукції: коефіцієнт завантаженості оборотних коштів , який характеризує обсяг оборотних коштів, що припадає на 1 грн. реалізованої продукції. Результатом прискорення або уповільнення оборотності оборотних коштів є вивільнення () або необхідність додаткового залучення () оборотних коштів, що вплине на собівартість продукції, прибуток та ефективність фірми:
де — середній обсяг реалізації продукції в розрахунку на один день періоду. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ 1. За рахунок яких джерел поповнюються оборотні кошти? 2. Від чого залежить необхідний для забезпечення процесу виробництва обсяг окремих елементів оборотних коштів? 3. Як описати взаємозв’язок між показниками обігу оборотних коштів — швидкістю та часом обігу? 4. Чи можна вплинути на структуру оборотних коштів і як у бік збільшення швидкості їх обігу? 5. Обсяг реалізації збільшився на 32%, а середні залишки оборотних коштів — на 10%. На скільки процентів змінився обсяг реалізації за рахунок зміни швидкості обігу оборотних коштів? 6. За наведеними даними обчислити суму оборотних коштів, вивільнених у результаті прискорення їх обігу: Показник І квартал ІІ квартал
Реалізовано продукції (у порівнянних цінах, тис. грн.) 2500 4500
Середні залишки оборотних коштів, тис. грн. 250 300
