Д И П Л О М Н А Р О Б О Т А
Педагогічні умови використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах
Зміст
Вступ……………………………………………………………………
3

Розділ І. Стан проблеми дослідження в педагогічній теорії та шкільній практиці……………………………………………………..

7

1.1. З історії шкільного краєзнавства…………………………………
7

1.2. Аналіз сутності, функцій та джерел шкільного краєзнавства….
13

1.3. Особливості психічного розвитку молодших школярів як передумова успішного використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах…………………………………………...

22

Розділ ІІ. Процес і результати експериментального дослідження….
30

2.1. Використання краєзнавчого матеріалу у педагогічному досвіді вчителів початкових класів……………………………………………

30

2.2. Педагогічні умови використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах…………………………………………...

37

2.3. Методика експериментального дослідження……………………
44

Висновки………………………………………………………………...
56

Список використаної літератури………………………………………
59

Додатки




В С Т У П
Актуальність теми дослідження визначається концептуальними положеннями реформування вітчизняної загальної середньої освіти і вдосконаленням системи національної освіти та виховання, зокрема обумовленістю таких стратегічних цілей системи, як національна спрямованість освіти, її невіддільність від національного ґрунту; органічне поєднання з національною історією і традиціями; відтворення і трансляція в навчальному процесі культури та духовності в усій різноманітності вітчизняних і світових зразків.
Нові реалії педагогічної дійсності об'єктивно створюють передумови для вдосконалення навчально-виховного процесу у початкових класах, оволодіння школярами системою знань, умінь і навиків необхідних для подальшого успішного засвоєння навчального матеріалу в школі. Саме тому значний інтерес становить шкільне краєзнавство як поліфункціональний транслятор суспільно-наукового досвіду у конкретному регіоні щодо розв'язання актуальних проблем навчання, виховання і психічного розвитку молодших школярів.
Державні документи і національна програма "Освіта", концепція гуманітаризації освіти орієнтують вчителів початкової школи на усвідомлення важливих цілей і завдань гуманітаризації освіти, що передбачає новітні технології навчання, спрямовані на формування життєвих цінностей, соціальної орієнтації учнів та реалізацію їх творчих можливостей.
Відтак, особливої значимості набуває проблема використання краєзнавчого матеріалу у початковій ланці освіти, як засобу вдосконалення навчально-виховного процесу у початкових класах. Аналіз шкільної практики засвідчує наявність суперечностей між завданнями, що передбачені навчальною програмою початкової школи та недостатньо розробленим методичним фондом. Зняття цих протиріч передбачає організацію цілеспрямованої системи роботи щодо формування в учнів краєзнавчих понять. Однак, вчителі початкових класів ще не досконало володіють сучасними методиками і технологіями навчання учнів початкової ланки освіти, що сповільнює розвиток означуваної проблеми. В цьому зв'язку важливої значущості набуває вчителів самоосвіта та самовдосконалення, вивчення передового педагогічного досвіду.
Педагогічна наука має певний досвід щодо визначення шляхів і засобів використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах. Значний інтерес мають праці вчених, зокрема з таких проблем: вдосконалення навчально-виховного процесу з урахуванням своєрідності краєзнавчого матеріалу (Ю.К. Бабанського, Н.Н. Баранського, А.С. Баркова, Н.Н. Беленко, П.П. Блонського, В.П.Буданова та інших); формування у молодших школярів готовності до дослідницько-краєзнавчої роботи (І.Л.Гермаковського, Н.М. Головіна, П.В.Іванова, Ю.Ф.Коронова, Н.П. Мілонова, А.А. Половинкіна, Н.Г. Ніколаєва та інших). Крім того, щодо проблем психічного розвитку молодшого школяра багато цінних ідей є в працях таких психологів як Б.Г. Ананьєва,О.О. Бодальова, Л.Ч. Божович, Л.С. Виготського, О.М.Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, Л.І.Уманського та інших.
Багатоаспектність навчально-виховного процесу вимагає постійних резервів щодо застосування краєзнавчого матеріалу у комплексному розвитку особистості молодшого школяра. Тому виникає потреба звернутися до ретельного вивчення шкільного краєзнавства як ефективного засобу навчання та виховання дітей. Саме шкільне краєзнавство є "підсилювачем" у розв'язанні актуальних проблем вдосконалення початкового навчання через вагомі потенційні можливості в цьому плані, які пов'язані з регіональною своєрідністю наукових здобутків.
Зазначимо, що краєзнавчий матеріал є природним стимулюючим фактором шкільного навчально-виховного процесу .Можливості його важко переоцінити, якщо співвіднести із сучасними завданнями гармонійного розвитку молодших школярів до гуманізації початкової освіти. Тому цілком логічно, що аналіз сьогоденної шкільної практики засвідчує підвищений інтерес до краєзнавчого матеріалу.
При цьому виникає потреба наукового підходу до розробки цієї проблеми з урахуванням умов, у яких перебуває суспільство і початкова школа зокрема.
Здійснений нами аналіз наукового фонду та стану шкільної практики свідчить про недосконалість цілісної краєзнавчої технології навчання учнів початкових класів.
Неадекватна оцінка можливостей краєзнавчого матеріалу та неналежне його використання у навчально-виховному процесі початкової школи, значно збіднює краєзнавчу підготовку молодших школярів.
Актуальність та недостатній рівень розробки визначеної проблеми в теорії та шкільній практиці зумовили вибір нами теми дипломного дослідження.
Об'єкт дослідження - процес використання краєзнавчого матеріалу на уроках природознавства у початкових класах.
Предмет дослідження - педагогічні умови використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати педагогічні умови та методику використання краєзнавчого матеріалу у початковій ланці освіти
Гіпотеза дослідження полягала у припущенні того, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах буде ефективним за умов:
- відбору його за критеріями науковості, доступності, цілеспрямованості, багатофункціональності для учнів;
- врахування специфіки навчальних предметів, зв'язку краєзнавчого матеріалу з основним програмним;
- врахування рівня розвитку психічних пізнавальних процесів;
- стимулювання пізнавальної активності молодших школярів.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження були встановлені такі завдання:
- вивчити стан проблеми у педагогічній теорії та практиці;
- визначити педагогічні умови використання краєзнавчого матеріалу на
уроках у початкових класах та експериментально їх перевірити;
- дати характеристику психологічних особливостей молодшого школяра та обґрунтувати необхідність її врахування при підборі та застосуванні краєзнавчого матеріалу;
- вивчити роль краєзнавчого матеріалу у психічному розвитку молодших школярів;
- зробити кількісний і якісний аналіз результатів експериментального дослідження.
Основні методи дослідження :
- аналіз літературних джерел;
- вивчення шкільної документації;
- аналіз продуктів дитячої діяльності;
- вивчення та аналіз передового педагогічного досвіду;
- бесіда;
- спостереження;
- інтерв'ювання;
- анкетування;
- педагогічний експеримент.
Базою дослідження виступала Червоноградська загальноосвітня школа І ступеня №11 Львівської області. В експерименті приймали участь 70 учнів початкових класів.
Структура дипломної роботи: вступ, два розділи, шість параграфів, висновки, список використаної літератури, додатки.
Розділ І. Стан проблеми дослідження в педагогічні теорії та практиці.
1.1. З історії шкільного краєзнавства.
Зародження основ шкільного краєзнавства у нашій країні пов’язано з іменами багатьох вчених, педагогів та психологів минулого, зокрема, це пов’язано з іменем Я.Коменського. Саме Я.Коменський вважав пізнання навколишнього життя першоосновою навчання. І на основі цього у своїй праці “Світ у картинках” сформулював краєзнавчий принцип: “Від простого до складного, від близького до далекого, від відомого до невідомого”. Подальший розвиток цієї ідеї також знаходимо у практичній і теоретичній діяльності І.Песталоцці та Ж.Руссо. Великий внесок у розвиток даної проблеми зробив А.Дістерверг, який ввів у навчання та виховання принцип культуровідповідності. [24;139]. Завдяки цим ідеям відомих педагогів у Німеччині виникає течія прихильників любові до рідного краю на основі його всебічного вивчення. Втілення ця ідея знайшла у вигляді спеціального предмету в австрійських та німецьких народних школах – батьківщинознавство. Цей предмет вважається фундаментальним. Цілком закономірно, що Німеччину вважають країною класичного краєзнавства.
Видатний педагог такий як К.Ушинський теж надав великого значення цьому принципу і сформулював його як вітчизнознавство. Він як творець народної національної школи в Україні головним завданням школи вважав вихованням в учнів високих почуттів любові й відданості народові і, у зв’язку з цим, особливого значення надавав вивченню вітчизняної історії. Вчений теоретично обґрунтував необхідність використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі і поклав початок практиці шкільного краєзнавства. Видатний педагог також рекомендував навчати краєзнавства “колом, що розширюється”: від знайомого – до загального, від близького (свого краю) – до далекого (всієї країни).
Будучи пропагандистом навчання краєзнавства на місцевому матеріалі, він поклав початок новій течії – батьківщинознавству, що стало основою сучасного краєзнавства.
В передумові до другої частини “Рідного слова” вказувалось на необхідності розвитку у дітей “інстинкту місцевості”, тобто розуміння взаємозумовленості природних процесів, уміння бачити місцевість в цілому, з усіма особливостями її природи, життя населення і господарського розвитку. Цю “здібність надзвичайно корисну і в навчанні і у практичному житті”, необхідно також прививати й у процесі вивчення природознавства. [74; 85]
Ідеї використання краєзнавства у школі на Україні започаткувалися давно. Ще за часі Київської Русі вивчали історію, географію, культуру, використовуючи літописи, усну народну творчість.
І вже у другій половині ХІХ століття настає перед українськими школами питання про введення в навчальний процес нових предметів, а саме: батьківщинознавство (пізнання малої батьківщини) та вітчизнознавство (пізнання своєї Вітчизни).
Видатний діяч, мислитель і педагог О. Духнович надає шкільному краєзнавству теж великого значення. Він у своїй педагогічній системі значну увагу приділяв ідеї народності, суть якої полягає в тому, що українці повинні мати школу рідної мови; на рідній мої учні повинні опановувати такі навчальні предмети, як історія, культура, народна педагогіка.
Б.Грінченко один із перших ввів навчання українською мовою із використанням фольклору. С.Русова, як відомий педагог-вихователь запропонувала ввести шкільні екскурсії в програму нового виховання, оскільки розуміти оточуєче середовище не можна навчити з книжок, а зробити це можна на свідомому осмислені зв’язку життя народу з природою його Вкраїни. Пізніше вона в своїй праці “Позашкільна освіта” вказувала на те, що знання повинні мати не лише теоретичний характер, потрібно вміти “вдихнути” в них життя.
Софія Русова зазначала, що краєзнавча робота в школі об’єднує майже всі шкільні дисципліни, всі окремі науки в один комплекс: краєву історію, географію, арифметику, фольклор тощо. І, навіть, створила свій план краєзнавчої роботи в школі.
За загальну освіту народу, навчання рідною мовою, необхідність пізнання рідного краю виступали ще і такі українські педагоги як: Х.Алчевська, А.Музиченко, В.Родников, Я. Чепіга. А вже в 1914-1915 роках на учительських з’їздах, нарадах були прийняті рекомендації у використанні краєзнавчого матеріалу.
У педагогічну науку термін “краєзнавство” ввів В.Л,Уланов і докладно описує порядок застосування краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах, необхідність участі вчителя в збирання такого матеріалу, доцільність створення шкільних краєзнавчих музеїв, посібників.
Вивчення історико-краєзнавчих аспектів свідчень про те, що краєзнавство широко розповсюджується в 20-ті роки ХХ століття. Краєзнавчий рух стає масовим. У цей період в основу побудови шкільних програм був покладений принцип краєзнавства.
У вирішення теоретичних питань шкільного краєзнавства велике значення мали праці таких вчених як А. Баркова, Н.Баранського, А. Половинкіна, В. Буданова та інших.
А. Барков краєзнавчій роботі приділяв дуже багато уваги. За його ініціативою в 1946 р. була створена комісія по шкільному краєзнавству. В її завдання входила наукова розробка змісту, методів і організації краєзнавчої роботи, її узагальнення. А. Барков закликав вчителів включитись в краєзнавчий рух. “Пізнати свій край, вивчити його – значить полюбити його ще глибше”... [5; 77]
А. Половин кін організацію і методику краєзнавчих робіт пов’язує виключно із завданнями їх застосування у викладанні географії в школі. Він вважав, що потрібно спочатку вивчати місцевість рідного краю, щоб знати і розуміти оточуюче, а вже потім використовувати ці набуті знання для ознайомлення з місцевістю іншої країни чи всієї земної кулі.
Про велике значення краєзнавства для викладання різних навчальних предметів говорив В.Буданов. Він писав, що “конкретне, особисто і в натуральну величину вивчене місцеве дає невичерпне джерело для порівняння в справах пізнання уявного (особистістю не спостережуючого), далекого”. [16;136]
Вчений М.Баранський також багато докладав зусиль до даної проблеми. Він писав: “В основу шкільного краєзнавства закладена та думка, що своє, близьке і в природі, і в людському житті, і в господарстві зрозуміліше, простіше, ясніше, аніж чуже і далеке” [4; 183]
При цьому він застерігає як досвідчений педагог, що використання прикладів із місцевого життя – справа дуже складна, трудомістка і далеко не легка. Вчений наголошує на необхідності постійного, серйозного вивчення краю школою з метою більш глибокого використання результатів для викладання природознавства.
П.Блонський та П.Швацький теж надавали великого значення краєзнавству. Зокрема П.Блонський надавав винятково важливого значення краєзнавству як могутньому засобу патріотичного виховання, він вважав, що між Батьківщиною і рідним краєм існує нерозривний зв’язок. П.Блонський писав, що “предмет пізнання дитини – вся оточуюча ї дійсність, яка розглядається як єдине ціле: погляд дитини направляється на оточуєче природне і суспільне середовище”. [11; 57]. Щодо П.Шацького, то він говорив, що дитину необхідно спочатку ознайомлювати з тим, що безпосередньо її оточує, що їй знайоме, а не відчужене. Вчителям же необхідно вивчати середовище, в якому живуть діти, через них самих, в дитячому освітленні. Заломленому через дитячу призму. Краєзнавчий матеріал допомагає дітям більш глибоко осмислити навчальні задачі, «пізнати довкілля». [76, 55].
У процесі розвитку краєзнавчої діяльності створюються сприятливі умови, за словами А. Макаренка, для “соціального тренінга” школярів, який полягає у добрих вчинках, справах і звичках. Він говорив: “Мета і завдання нашого виховання повинні бути виведені не з чогось абстрактного, незнайомого кожній людині, а з нашої історії, з нашого суспільного життя” [37; 145]. Він вважав, що людську особистість, її характер, темперамент, трудові і розумові навички слід формувати на основі того краєзнавчого матеріалу, який притаманний тому чи іншому регіону, в якому проживає вихованець, доносити до його свідомості насамперед здобутки свого народу, а вже потім близького і далекого зарубіжжя. Ніщо так не впливає на формування особистості як традиція. Адже зберегти традиції, доповнити в них щось нове - надзвичайно важливе завдання кожної школи, а тому найкращі школи - це ті, які нагромадили певні традиції, які використовують у своїй навчально-виховній роботі звичаї, традиції, обряди, наукові та пізнавальні матеріали передових діячів рідного краю. На його думку, саме краєзнавчі здобутки сприяють гармонійному розвитку особистості. Не можна упустити і те , що А. С. Макаренко для виховання в колективі і через колектив використовував екскурсії та екскурсійно-туристичні походи з метою вивчення природи та історії Вітчизни.
В. Сухомлинський теж у своїх працях широко розкрив важливе значення вивченню природи рідного краю як засобу всебічного розвитку особистості. Він вважав неможливим повноцінне виховання молодих школярів без спілкування з рідною природою. Відстоюючи краєзнавчий принцип у навчанні, В. Сухомлинський зазначав, що одним з недоліків у тому, що вчитель не використовує їх для аналізу явищ навколишнього світу: людина вчиться розуміти, але не вчиться жити, теоретичні істини не стають її власними поглядами на світ” [71; 172-178]
Учений-педагог розробив струнку систему форм і методів краєзнавчої роботи в школі, він зазначав, що вивчаючи краєзнавство, кожен учень повертається до історичного минулого своєї країни і свого народу. В.Сухомлинський закликав вчителів і батьків вести юне покоління шляхами героїчного минулого і прекрасного сьогодення, зокрема на краєзнавчому принципі “збудована” і його визначена праця “Серце віддаю дітям”. Він говорив: “... нехай безіменний горбок серед полів, що заріс чагарником, камінь на березі річки, дуб і тополя при дорозі розкажуть юному серцю про героїчне минуле наших дідів і прадідів, про полум’яні дні нашого покоління...” [72; 40]. Яскравим прикладом вищезазначеного є створена В.О.Сухомлинським, “школа під блакитним небом”, “уроки мислення на зеленій травичці, під гіллястою грушею, на винограднику, на зеленому луці”. [70 30]
На використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах вказував і відомий психолог В.Янів. У своїй праці “Психологічні основи окценденталізму України” він наголошує на використанні рідної природи, звичаїв, обрядів, традицій, науково-мистецької спадщини для формування особистості українця, його національної свідомості і духовності. “Велика цінність – це пізнання світу, що тебе оточує, його культури історії” – говорить В.Янів. [78 22]
Вчений-дослідник Д.Чижевський також у своїх працях наголошував на використанні в процесі формування особистості надбань та здобутків народу в літературі, культурі, мистецтві того регіону, тієї землі на якій народилася дитина. "Все те, що оточує її, що вона повсякденно бачить: природа, сім'я, домівка - все це сприяє збагаченню її досвіду, нагромадженню знань" [69; 132].
На сучасному етапі розвитку педагогічної думки деякі аспекти цієї проблеми окреслені в роботі Л.Мельчакова "Краєзнавчий підхід у викладанні природознавства у початкових класах, де зазначаються великі потенційні можливості природознавства, щодо насичення його змісту краєзнавчим матеріалом, шляхи реалізації останнього на різних етапах уроку; О. Остапця "Позакласна туристично-краєзнавча робота з молодшими школярами", яка показує зв'язок класно-урочної та позакласної форми роботи з учнями початкових класів, комплексний підхід у викладанні краєзнавчого матеріалу "краєзнавчі знання дітей будуть міцними і свідомими лише тоді, коли матеріал, отриманий на уроці буде підкріплений самостійною дослідницькою діяльністю школярів туристично-краєзнавчого спрямування..." Н. Коваль, П.Нагорної "Використання краєзнавчого матеріалу на уроках", В.Петренка, І.Федотова "Проведення краєзнавчої екскурсії у початкових класах". І.Федотов пише: "Поведіть дитину на екскурсію в рідний ліс, на поле, луг і цим самим сформуєте у неї цікавість та інтерес до пізнання своєї батьківщини, української держави вцілому..."
Процес набуття незалежності України, її національне відродження та розбудова, вдосконалення вітчизняної системи освіти сприяли здійсненню всебічного пізнання краю, його природи, культури, історії економіки, політики. Про це свідчить Указ Президента України від 23 січня 2001 року «Про заходи підтримки краєзнавчого руху», який орієнтує учителів на важливість краєзнавчої діяльності. Адже пізнання «малої батьківщини», її минулого і сучасного – важлива передумова формування особистості, її свідомої участі в житті держави.
Узагальнюючи вищевикладений матеріал, ми дійшли висновку, що дана проблема є актуальною і багатогранною. Різні аспекти її вирішення перебували та перебувають у зоні активного педагогічного дослідження, про що свідчить наявність фактичного матеріалу.
1.2. Аналіз сутності, принципів, функцій та джерел
шкільного краєзнавства.
Саме поняття “краєзнавство” у педагогічній літературі може тлумачитися по – різному, наприклад, більшість науковців (П. Іванов, І. Прус, К. Строєв) схиляються до думки, що краєзнавство є безперечно дидактичною категорією. Так, довідкові джерела стверджують, що “краєзнавство в школі – вивчення учнями на уроці і в позаурочний час природи, соціально – економічного і культурного розвитку місцевого краю – шкільног мікрорайону, села, міста, області” [46; 69]
Водночас існує думка (І. Гревс, А. Дзенс – Литовський, Д. Семенов, А. Ярошевський), що краєзнавство – це загальний принцип навчання та виховання на місцевому краєзнавчому матеріалі.
Слід додати, що поширеним, є тлумачення краєзнавства як активного методу пізнання навколишньої дійсності (А. Музиченько, Ф. Петров, А. Пінкевич).
Існує погляд (І. Безкоровайний, М. Скаткін), що краєзнавство не слід відносити до методів навчання та виховання. Дійсно, метод, як відомо – це спосіб засвоєння знань, формування певних якостей особистості. Краєзнавство не розкриває конкретного способу пізнавальної діяльності.
Вважаємо, що ця пропозиція не має чіткого наукового підґрунтя, адже саме через вивчення краєзнавчого матеріалу можна пізнати окремі явища, предмети. Це означає, що краєзнавство може виступати і як засіб навчання.
Одним із найповніших визначень краєзнавства вважається судження професора А. Баркова, яке широко використовувалося деякими авторами в їх публікаціях: “Краєзнавство – комплекс наукових дисциплін, різних за змістом і частковими методами дослідження, що ведуть у своїй сукупності до наукового всебічного пізнання краю”[69;15] На думку окремих фахівців (П. Іванов, В. Смирнов),краєзнавство не можна вважати науковою дисципліною, оскільки воно не має чітко визначеного об’єкта досліджень: результати краєзнавчих досліджень переважно стосуються певної галузі науки. Однак, оскільки краєзнавчу основу мають багато галузей наук та навчальних дисциплін, об’єктами вивчення (залежно від них розрізняють види краєзнавства) – можуть бути природа, економіка, історичне минуле, література, мистецтво педагогіка та ін.
Розглядаючи принципи шкільного краєзнавства, можна зазначити, що принципи навчання – це певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.
Розрізняють такі принципи шкільного краєзнавства як:
Принцип науковості передбачає чітке обґрунтування об’єкта дослідження. Це ті методологічні й теоретичні висновки та положення педагогіки, що відображаються в шкільному краєзнавстві. Крім того, науковий підхід вимагає спостереження й опису педагогічних явищ, їх систематизації і, нарешті, чіткого обґрунтування узагальнень і висновків фактичними даними.
З принципом науковості безпосередньо пов’язаний принцип системності й послідовності. Він випливає як із поставлених перед шкільним краєзнавством завдань, так із особливостей процесів явищ, що вивчають. Системність і послідовність передбачають довготривале регулярне вивчення шкільного процесу в регіоні, без чого не можливо зробити висновки, узагальнення, встановити закономірності, характерні для даної території, а також простежити взаємозв’язок і взаємозумовленість певних явищ, предметів, подій у даному краю з такими ж в інших регіонах країни.
Принцип доступності полягає в тому, що накопичення краєзнавчого матеріалу дає можливість поглибити уявлення про краєзнавчі явища в цілому. Крім того, конкретні прояви регіональних особливостей освіти, приклади навчання і виховання, взяті з досвіду учителів краю, сприяють виведенню певних закономірностей.
Одним із провідних положень шкільного краєзнавства є комплексність. Цей принцип впливає із самого змісту шкільного краєзнавства, його напрямів, різних за змістом і методами досліджень, що ведуть у своїй сукупності до наукового і всебічного пізнання освітянської справи регіону, рідного краю. При вивченні свого краю необхідно розглядати всі його сторони (історію, школознавство, етнопедагогіку) у взаємозв’язку і взаємозумовленості.
Принцип урахування індивідуальних особливостей, попереднього досвіду учнів. Суть цього принципу полягає у вивченні й урахуванні індивідуальних особливостей учнів, їх інтересів, попереднього досвіду з метою підвищення якості навчання роботи з шкільного краєзнавства, всебічного розвитку учнів, розвитку їхніх творчих здібностей.
Специфічним для шкільного краєзнавства є принцип регіональності, що базується на врахуванні конкретних особливостей краю (природних, культурних, історичних, економічних та ін.). Без урахування цих особливостей не може бути шкільного краєзнавства.
Ще однією вимогою своєрідною для шкільного краєзнавства є принцип дослідництва і творчості, який випливає з того, що шкільне краєзнавство не зводиться лише до засвоєння певних знань і з цієї галузі науки, а передбачає також організацію різноманітної практичної діяльності, зокрема пошук матеріалу, його аналіз, систематизацію, творче переосмислення та практичне застосування.
Щодо результатів проведеного теоретичного аналізу цілком очевидним виступають такі основні функції шкільного краєзнавства: соціально – культурна, теоретично – методологічна, суто дидактична, аксіологічна, праксіологічна, та прогностична.
Соціально – культурна функція шкільного краєзнавства, суть якої виявляється в тому, що шкільне краєзнавство є носієм накопиченого досвіду навчання та виховання підростаючого покоління народу, національності, регіону з власними саме йому своєрідною культурою, історією, економікою, суспільним життям, соціальним середовищем.
Теоретично – методологічна функція шкільного краєзнавства зумовлює наявність наукового фундаменту, розробки наукових основ, з позиції якого дається пояснення існуючих явищ, розкриваються їх певні закономірності. Це здійснюється через спеціальні методологічні дослідження (науково – педагогічні).
Дидактична функція полягає в тому, що шкільне краєзнавство як галузь педагогічних дисциплін може виступати навчальним курсом. Його призначення – забезпечити учнів системою краєзнавчих знань, умінь і навичок, формувати певні моральні погляди, переконання, особистості якості, розвивати здібності, самостійно й творче мислення.
Аксіологічну (цілісну) функцію шкільного краєзнавства доцільно розглядати з двох сторін: перша передбачає відображення його соціальних і національних особливостей, вияв нових, а також розвиток і творче використання цих цінностей; друга сторона аксіологічної функції полягає в тому, що шкільне краєзнавство сприяє формуванню моральних цінностей особистості, тобто пізнання освітянської справи рідного краю виховує певне ставлення до шкільної діяльності та, як наслідок, відбувається формування самосвідомості (активізація моральних процесів, становлення морального середовища особистості).
Праксіологічна (дослідницька) функція шкільного краєзнавства проявляється як комплекс науково – педагогічних і соціальних досліджень певних явищ, досвіду з метою встановлення їх ефективності та вироблення певних методичних рекомендацій.
Прогностична функція полягає у прогнозі, здогадці, здатності в тій чи іншій мірі передбачати події. Явища, що спостерігаються, вивчаються в регіоні, приймаються як тимчасові припущення певного положення з тим, що пізніше їх буде обгрунтовано і виведено в певну закономірність, тобто теоретичне обґрунтування явищ на основі попереднього досвіду.
Слід визначити що вище викладені функції взаємопов’язані, взаємозумовлено та взаємозалежні (див. рис. 1).

Умовні позначення.
Функції:
Аксіологічна
Дидактична
Проксеологічна
Прогностична
Соціально – культурна
Теоретико методологічна
Рис. 1 Взаємозв’язок, взаємозалежність і взаємозумовленість функцій
шкільного краєзнавства
Спираючись на нагромаджений науковий фонд з проблеми конкретизують джерела шкільного краєзнавства. До них належать:
Праці прогресивних педагогів минулого, що представляють собою систему факторів, які викладені з певних соціально політичних і філософських позицій та точок зору завдань, що стоять перед суспільством.
Монографії і праці сучасних педагогів і педагогів – класиків, із яких краєзнавці – дослідники можуть черпати цінний матеріал для ефективного вирішення проблеми навчання та виховання.
Шкільні посібники та підручники різних років та періодів. Їх можна назвати своєрідними письмовими джерелами. Вони – важливий канал, через який впроваджуються в практику навчання домінуючі в той чи інший час педагогічні концепції та погляди.
Підручники і навчальні посібники з педагогіки, психології, різних методик. Вони відображають навчальний процес на минулих етапах і на етапі сьогодення, знайомлять нас не лише з філософськими і педагогічними поглядами автора, але і з досягненнями педагогічної науки певного періоду, з творчими пошуками окремих педагогів і методистів, із боротьбою педагогічних ідей, що відображають складний процес становлення і розвитку нового, прогресивного в боротьбі зі старим.
Соціологічні матеріали. Найбільший інтерес для шкільного краєзнавства мають дослідження:
а) пов’язані насамперед із вивченням дітей і молоді (їхньої поведінки, життєвих поглядів, прагнень і тощо) і, частково, дорослого населення;
б) провідної ролі соціального середовища у формуванні підростаючого покоління (ролі кіно, радіо, телебачення, літератури тощо);
в) пов’язані з поведінкою, що відображає умови життя населення в суспільстві, сім’ї, з проблемою вільного часу, з економічними проблемами народної освіти та ін.
6. Мемуарна та епістолярна література. У цих описах можна побачити багато такого, що виходить за рамки чисто особистого. Педагог – дослідник може виявити особливості виховання, навчання, взаємодії учнів і вчителів, шкільного самоуправління, характерні для певного часу. Дуже багато можуть дати спогади старших учителів, вихователів.
7. Періодична преса. Вона цікава тим, що в ній відображається сучасна практика навчання та виховання, стан і розвиток педагогічної науки, описуються гостра проблеми, передовий досвід виховання у школі, сім’ї, громадських організаціях.
8. Художня література. Використовуючи зразки художньої літератури, педагог – краєзнавець може з великою переконливістю показати педагогічні явища сучасності, розкрити особистість учителя, вихователя, учня, досвід сімейного виховання.
9. Законодавчі та інші правові матеріали з питань, народної освіти (збірники розпоряджень, наказів, постанов, що прийняті не лише Міністерством народної освіти, але й місцевими радами народних депутатів). У них розглядаються основні шляхи та завдання школи на окремих етапах її розвитку, що дозволяють правильно окреслити перспективу шкільного краєзнавства.
10. Поточна документація. Це найбільш достовірне джерело, в якому відображений передовий досвід роботи. Аналізуючи статистичні дані звітності, використовуючи найбільш необхідні для цієї групи документальних матеріалів методи групування та порівняння, краєзнавець може дослідити досягнення і недоліки в роботі школи за певний період часу.
11. Архівні документи (архіви з народної освіти та добір важливих матеріалів із питань виховання, навчання й освіти). Вони розкривають хід розвитку народної освіти та педагогічної науки, є джерелом наукових досліджень, сприяють вирішенню практичних завдань народної освіти.
12. Досвід передових колективів та окремих учителів. На наш погляд, із багатьох шляхів використання досвіду шкіл і вчителів можна виділити два основні. Один із них, найбільш доступний, - використання досвіду, що відображений у різного роду друкованих виданнях і документах. Другий, більш важчий, але особливо цінний, - вивчення досвіду шляхом спостереження і наступної бесіди з учителями.
13. Дитяча творчість. Сюди відносять вивчення можливостей кожного учня, рівня його вихованості, індивідуальних нахилів, здібностей, успіхів у навчанні. Джерелом вивчення особистості учня можуть бути його твори, зошити, різні творчі учнівські вироби.
14. Народна педагогіка, що є складовою частиною загальнолюдської культури. Розвиваючись разом із розвитком суспільства, вона має вплив на формування педагогічної науки.
15. Речові джерела, до яких мають відношення вчитель, учень у процесі роботи, навчання, життя. Їх можна класифікувати таким чином:
а) особисті речі, одяг, предмети домашнього вжитку і т.ін.;
б) навчальне приладдя та предмети педагогічної навчальної праці;
в) речі та предмети членів сім’ї, якими користувалися в процесі виробничої праці та відпочинку;
г) предмети навчальної і вчительської праці;
д) предмети і речі, що відображають інтереси, захоплення вчителя та учня (альбоми, колекції тощо).
16. Технічні засоби педагогічної діяльності.
Крім традиційних джерел, на які спираються в наукових дослідженнях, сюди доцільно віднести і сценарій навчальних фільмів чи кіно фрагментів, телевізійних передач, знятих на кіноплівку, анотації і монтажні листи до фільмів, опис окремих фотодокументів, сценарії і записи телепередач, знятих на відео плівку, радіопередач, текстів грамзаписів.
Зазначимо, що вище зазначені джерела шкільного краєзнавства взаємопов’язані, взаємозумовлені, взаємозалежні.
Таблиця 1.2. Структура шкільного краєзнавства


Дана таблиця демонструє нам чітку структуру шкільного краєзнавства. З якої ми бачимо, що навчання краєзнавства є програмним, де завдання і зміст визначаються навчальною програмою і непрограмне, коли зміст і завдання визначаються навчально-виховними планами.
Вивчення наукового фонду з проблеми дає підставу стверджувати, що краєзнавчий матеріал можна використовувати як на уроках так і в позаурочній діяльності учнів. Слід особливо звернути увагу на зв’язок теорії та її практичного застосування у повсякденному житті. Варто пам’ятати і те, що у зміст краєзнавства входять не лише відомості про природу рідного краю, а й повідомлення з історії, культури, економіки його. Крім того важливим аспектом у процесі застосування матеріалу є розуміння його функцій, принципів, їх взаємозв’язок, взаємозалежність і взаємообумовленість.
На основі вищезазначеного ми спробуємо зобразити структуру шкільного краєзнавства (див. табл.1.2).
1.3. Особливості психічного розвитку молодших школярів як передумова успішного використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах.
Для того, щоб успішно використати краєзнавчий матеріал на уроках у початкових класах, необхідно знати загальну характеристику молодшого школяра і його особливості психічного розвитку.
За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дітей від 6 до 11 років називається молодшим шкільним віком.
Вступ дитини до школи – це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде до школи з фізичною і психологічною готовність до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються і продовжують розвиватись фізичні і розумові здібності, формуються психічні властивості молодшого школяра.
Період від 6 до 7 років характеризується, як кризовий період. Ця криза розглядається у тому аспекті, коли дитина вступає від ігрової до учбової діяльності, яка і стає у цьому віці провідною. Вступ дитини до школи – важлива подія у її житті. Діти по-різному переживають її залежно від психологічної готовності. [67;114]
В учнів молодшого шкільного віку формуються різноманітні навчальні мотиви. Першокласнику подобається вчитись вчитися, читати, писати, лічити. Його цікавлять оповідання про подвиги людей, історичні події, про явища природи, життя тварин, роботу промислових підприємств. У процесі навчання інтереси дитини збагачуються й диференціюються. У багатьох дітей навчальна активність спонукається інтересом до самого процесу навчання та його результатів, виступаючи для них як самоціль.
У деяких першокласників мотиви учіння пов’язані з привабливістю самого шкільного навчання, його атрибутами. Для багатьох першокласників іноді більше значить переживання самої участі в процесі учіння, ніж усвідомлення результату учбових дій. Тут переважають ще ігрові мотиви, хоч вони спонукають до учбових дій.
Друга група мотивів учіння молодших школярів – це так звані внутрішні мотиви учіння, які характерні для діяльності, спрямованої на здобуття знань, оволодіння необхідними для цього способами дій. Тут школярів приваблює сам процес учіння – вони дістають задоволення від того, що долають труднощі, які виникають під час розв’язання учбових задач.
До емоційної сфери особистості молодших школярів належать переживання нового, здивування, сумніву, радощів пізнання, які стають основою формування пізнавальних інтересів, допитливості учнів. Групові заняття та ігри сприяють розвитку в учнів моральних почуттів і формуванню таких рис характеру, як відповідальність, товариськість.
Розвивається в учнів усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх виявлення інших людей. У цьому віці розвиваються моральні почуття, особливо, любов до Батьківщини, почуття дружби, товариськості, обов’язку, гуманності. Також інтелектуальні почуття – це прагнення дитини до знань, до вивчення і засвоєння чогось нового, невідомого для неї. Не менш розвинені і естетичні почуття, які включають в себе любов до всього живого: тваринного і рослинного світу, людей, а також вміння бачити прекрасне, що його оточує.
Помітних успіхів досягають молодші школярі в набуванні здатності здійснювати цілеспрямовані дії, долати при цьому зовнішні та внутрішні труднощі формуванню їх вольових якостей сприяє передусім шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов’язкових завдань, підпорядкування їм своєї активності, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати своєю увагою, слухати, думати, запам’ятовувати, узгоджувати свої потреби з вимогами вчителя.
Підвищена емоційна збудливість негативно впливає на волю і особливо на самоволодіння. Для деяких молодших школярів характерна нестримність бажань, мінливість настрою, яким вони не можуть керувати. Негативно позначається на формуванні вольових рис характеру молодших школярів прагнення наслідувати інших, особливо «сміливих» і «відважних» однолітків і старших, не розбираючись що у їхній «сміливості» і «відважності» добре і що погано. Отже, природно моральні критерії у молодших школярів ще не досить визріли і тому їм потрібна допомога вчителя і батьків.
Вивчаючи увагу у дітей від 6 до 10 років, можна сказати, що ці діти дуже не уважні. Вони швидко і легко відволікаються від поданої роботи, перестають слухати настанови вчителя, забувають те, що почули і допускають багато помилок в своїй навчальній діяльності. Їм важко зосередити свою увагу на чомусь одному і тому, вчителям доводиться дуже важко із такими дітьми.
Можна назвати багато причин неуважності у дітей, перша з них це швидка втомлюваність, порушення здоров’я, а також відсутність у дітей гнучкості уваги тощо. Дуже часто в тому, що дитина не уважна, винен сам вчитель. Якщо ж урок не цікавий, досить одноманітний, подані вже давно відомі школярам завдання, то і дітям стає не цікаво, вони стають не уважними і розсіяними. Діти неодмінно будуть шукати більш цікаві заняття, наприклад, розмова із товаришем по парті, розгляд постороннього предмета або забавлення іграшкою. А також, якщо вчитель розгублений, неспокійний або ж не зосереджений на навчальному процесі, то діти це дуже добре відчувають. Вони починають шуміти і займатись чимось по стороннім. Усе це говорить про те, що увага у дітей молодшого віку дуже розсіяна і нестійка і не лише на уроках під час сприймання навчального матеріалу, але і під час ознайомлення із навколишнім середовищем.
Тому вчителю необхідно привчати дітей бути уважними як на уроці так і поза ним. Йому слід здійснювати різні форми роботи на уроці, підбирати певні засоби, методи і прийоми. Перш за все, потрібно щоб діти відпочивали час від часу, тобто це можуть бути фізкультхвилинка або ж перерва, де вони зможуть відпочити розумово і фізично а також розважитися – все це надихне їх на подальшу роботу. І хоча дітям молодшого шкільного віку притаманні розсіяність і нестійкість уваги, нам потрібно пам’ятати, що непотрібно відразу вимагати від першокласника стійкої уваги, так як неможливо потребувати від нього зразу виконання всіх правил орфографії. Вони поступово навчаться бути уважними і чим молодші діти, тим більше потрібно терпіння, такту і педагогічної підготовленості. Тож вчителю молодших класів потрібно не забувати також і про таку форму роботи як екскурсії, туристичні походи. Ці форми навчального процесу, звичайно, більш зацікавлять дітей молодшого шкільного віку. Вони будуть привчати їх бути більш уважними до засвоєння предметів і явищ в навколишньому середовищі.
Щодо особливостей дитячого сприймання у віці від 6 до 10 років, то воно в них неточне і наочно образне. Їм дуже важко виділити серед побаченого головне, діти звертають увагу на ту деталь чи предмет, який вони виразніше бачать. Наприклад, першокласники, як зазначає А.Люблінська, включають в образ своєї вчительки не лише її обличчя, колір волосся, очей, але й костюм в якому вона заходить до класу, її взуття і сумочку. Образ предмета в дітей молодшого шкільного віку «розмитий» і нечіткий. Проте, коли діти сприймають зовсім їм невідомий предмет, їм притаманне виділяти із нього певну деталь, з якою вони вже знайомі. Наприклад, розглянувши верстат, діти першого і другого класів виділяють таку деталь, як колесо, яке регулює положення різця, на основі цього виявлення, більшість дітей віднесли верстат до автомобіля.
Сприймаючи певний об’єкт, предмет чи явище в природі, діти перш за все повинні вміти аналізувати сприйняте. Тобто вчитель за допомогою навідних запитань повинен навчити дітей правильно сприймати навколишнє середовище (від абстрактного до конкретного). Наприклад, при вивчені історичних пам’яток свого краю слід підготувати самому якусь цікаву розповідь чи бесіду, а також задати ряд таких запитань як: «Що вам відомо про Богдана Хмельницького?», «Де знаходиться його пам’ятник?», «Яких виданих людей із нашого історичного минулого ви ще знаєте?» тощо.
Отже, щоб матеріал краще сприймався дітьми молодшого шкільного віку, вчителям слід вчити дітей аналізувати сприйняте і виділяти в ньому головне. І саме вчительське слово допоможе їм самим поступово добитися потрібного результату.
В 20-их роках нашого століття, коли виник інтерес до особливостей психологічного розвитку дітей, деякі психолого вважали, що пам’ять дитини стійкіша і краща ніж пам’ять дорослого. Тобто психологи стверджували, що дитяча пам’ять надзвичайно пластична, вони дуже швидко і легко запам’ятовують різноманітний матеріал.
Проте детальне вивчення діяльності дитячої пам’яті показало, що перш за все діти, дійсно, легко запам’ятовують, але не будь-який матеріал, а лише той, який їх чимось приваблює і викликає в них позитивні емоції. Є одна лише перевага дитячої пам’яті в тому, що вони дуже швидко запам’ятовують. Проте вміння відбирати потрібний матеріал, його уважно сприйняти, по групувати діти не володіють. Отже, пам’ять в дітей молодшого шкільного віку є короткотривала, словесно-смислова і образна. Е.А.Фрапонова довела, що в дітей від першого до четвертого класів більш продуктивним є запам’ятовування наочного матеріалу. Діти також будуть краще запам’ятовувати той чи інший матеріал, якщо ж вони будуть знати для чого їм потрібно це знати і чи він є необхідним для них. Психологи доводять, що запам’ятовування буде кращим якщо будуть задіяні органи чуття (органи зору, слуху, нюху та дотику) і діти перейдуть через певне емоційне напруження.
Тому вчителям для кращого запам’ятовування дітьми і навколишнього середовища слід використовувати велику кількість наочного матеріалу (малюнки, картини), засоби ТЗН (телевізор, магнітофон, кодоскоп тощо). Слід не виключати із навчального процесу екскурсії, прогулянки та подорожі по рідному краю. Але не слід забувати і про те, що засвоєний матеріал може швидко «розвіятись» і забутися дітьми, тому для запобігання цього вчителю необхідно постійно повторювати і нагадувати вже пройдений матеріал.
Щодо особливостей мислення у дітей початкових класів, то воно є: практичне, словесне (логічне) і оволодіння поняттями.
Дійсно, першим способом розв’язання задачі є для дитини його практичне значення. Краще мислити допомагає слово, оскільки, за допомогою нього вчитель може схвалювати або ж навпаки, критикувати розв’язок даної задачі і саме сприймання задачі здійснюється за допомогою слова.
З розвитком мови і накопиченням досвіду дитина переходить до образного мислення. Наприклад, маленька Катя з 1-го класу дуже добре знає, що імена людей, клички тварин пишуться з великої букви, однак вона написала імена хлопчика Толі і дівчинки Тані з маленької літери, тому що вони (діти) і ще маленькі, а слова «тато» і «мама» вона написала з великої букви.
Чітка образність і при цьому конкретність дитячого мислення пояснюється в першу чергу бідність дитячого досвіду. За кожним словом молодший школяр уявляє собі тільки той конкретний предмет, з яким колись стикався, а не групу предметів. Тобто дитина оперує конкретними цілими образами, не вміючи виділяти в них тему та ідею. Наприклад: “Кам’яне серце” – означає, серце із каменя. “Золоті руки” – руки, які покриті золотом.
Або ж дівчинка 2-го класу сприймає умову задачі, як реальність. Наприклад: “Мама купила 5 яблук. Собі взяла 3 яблука. Решта віддала синові: Скільки вона віддала синові яблук?” Учениця зауважила, що мама не вірно поділила яблука. І таких прикладів можна навести безліч. Це свідчить про те, що діти початкових класів оперують ще не загальними, а конкретними прикладами одиничних предметів.
Більш складним є логічне мислення, воно на відміну від практичного здійснюється лише словесним шляхом. А оволодіння поняттями – це загальні знання про цілу групу явищ, предметів, якостей, об’єднаних в одне ціле по їх існуючих признаках.
Тому для розвитку мислення у дітей і на уроках «Я і Україна», слід педагогам загадувати різноманітні загадки, ребуси, кросворди, задачки, які будуть розвивати і вдосконалювати як практичне так і логічне мислення; ознайомлювати дітей із певними краєзнавчими поняттями: край, річка, музей, пам’ятник тощо.
Аналізуючи вищезазначене, слід зауважити що всі психологічні процеси у дітей початкових класів так як: пам’ять, мислення, увага і сприймання ще не остаточно розвинені. І для того, щоб покращити розвиток цих процесів, необхідно великі зусилля вчителів, вихователів і батьків. Саме дорослі повинні дуже добре знати психологічні особливості своїх дітей, для того щоб покращити їх загальний розвиток. І тут принцип Яна Амоса Коменського дійсно оправджується оскільки дитина сприймає навколишній світ від близького до далекого і від відомого до не відомого. Увесь розвиток дитини початкових класів проходить поступово і повільно, в цьому і є основна ознака розвитку психологічних особливостей першокласника.
Таким чином молодші школярі відрізняються характерними особливостями в різних сферах розвитку особистості. У зв’язку з нашим дослідженням важливе врахування цих особливостей на уроках у початкових класах і виявити яку роль відіграє краєзнавчий матеріал у психічному розвитку і моральному формуванні особистості молодшого школяра.

Розділ ІІ. Процес і результат експериментального дослідження.
2.1. Використання краєзнавчого матеріалу у педагогічному досвіді вчителів початкових класів.
При дослідженні даної проблеми в першу чергу доцільно звернутись до змісту програм 1-4 класів та підручників, з’ясувати, що для краєзнавчого матеріалу передбачено вище зазначені державним документом і як реалізується принцип у змісті навчальних підручників.
Аналізуючи зміст чинної програми для учнів початкових класів середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи, ми переглянули низку предметів, які вивчаються у початкових класах такі як: «Я і Україна», «Читання», «Українська мова», «Образотворче мистецтво», «Фізкультура», «Математика», де визначили потенційні можливості навчальних дисциплін у початковій школі щодо можливостей використання краєзнавчого матеріалу (див. табл.2.1.)
Таблиця 2.1. Краєзнавча спрямованість навчальних дисциплін у початковій ланці освіти.
Для
Безпосередня
Опосередкована

Назва предмету




Українська мова
Читання
Математика
Природознавство
Образотворче мистецтво
Трудове навчання
Фізкультура


Таблиця 2.1. доводить той факт, що кожна з навчальних дисциплін безпосередньо або опосередковано діє на формування краєзнавчих понять у школярів початкової школи.
Зупинимося на характеристиці курсу «Я і Україна». За попереднім переглядом програми з предмету «Я і Україна» для 1-2 класів з прищільною увагою на краєзнавчий аспект, можна зауважити, що цей курс включає в себе 2 важливих розділи: «Де ти живеш» і «Твоя країна – Україна». Вивчення яких передбачає створення передумов для усвідомленого сприйняття і засвоєння соціальних та морально-правових норм, історичних, національно-культурних традицій українського народу.
Аналізуючи підручники «Я і Україна» для учнів 1-2 класів, ми помітили, що там є певна кількість тем з краєзнавства. Учні вивчають про історію свого рідного міста чи села, побут, традиції, а також і в загальному вивчають про свою країну – Україну, її символіку, певні свята, які в нас на Україні святкуються.
Особливістю курсу «Я і Україна» для учнів 3-4 класів, є те, що даний предмет поділений на дві частини – ця перша частина має назву «Людина» і друга частина «Природа і ми.» Обидві частини включають в себе вивчення краєзнавчого матеріалу. Наприклад у розділі «Людина», учні закріпляють свої здобуті знання про Україну, розділ «Людина серед людей» ознайомлює і удосконалює знання дітей про їх родовід, сім’ю. А розділ «Культура рідного краю» базується повністю на краєзнавстві, тут учні ознайомлюються і закріплюють свої знання про українські скарби, народні свята, поглиблено вивчають карту України, її культурні пам’ятки і де саме вони знаходяться; рослинність, тваринність, промисловість, погоду і навіть корисні копалини рідного краю.
Підручники «Я і Україна» для учнів 3-4 класів також, як і для 1-2 класів. Підручники містять в собі певний матеріал який побудований на краєзнавчому принципі. Можна зустріти велику кількість цікавих завдань та запитань краєзнавчого характеру. Статті, які подані у підручнику «Я і Україна» для 1-4 класів містять в собі елементи науковості, доступності та систематичності. Відповідають віковим та індивідуальним особливостям молодшого школяра. Подано багато практичних робіт які розвивають самостійність у навчальній діяльності молодших школярів. Кожна тема ілюструється яскравими малюнками, також подаються певні тлумачення нових слів – усе це активізує і зацікавлює увагу школярів початкових класів.
Програма передбачає конкретні методи роботи для вивчення предмету «Я і Україна», а саме: метод спостереження, дослідження, моделювання та експеримент, тобто для поглибленого вивчення краєзнавчого матеріалу слід також і обов’язково застосовувати і різноманітні форми роботи (екскурсії, прогулянки, подорожі), які б проводились не в звичній для учнів формі, серед природи. Саме серед природи діти краще і глибше засвоюють і поглиблюють поданий матеріал. В програмі зазначається, що «Уроки серед природи» доцільно проводити у визначні дати народного календаря, адже звичаї, пов’язані з народними святами, формувалися протягом століть під впливом біоритмів землі. На цих уроках діти спостерігають, досліджують середовище, в якому живуть, перевіряють народні прикмети, пов’язані з погодою, змінами у тваринному і рослинному світі. Також духовна спадщина народу сприймається не на словах, а в дії, у взаємодії з природою рідної землі. В дітей виховується потреба у необхідності оберігати і любити Батьківщину, свій рідний край. Водночас формуються екологічне мислення, екологічна поведінка, культура.
Подана система методів навчання дає змогу дитині реалізувати свої прагнення до дослідництва (уроки серед природи), виявити себе в конструюванні та творчості (малюємо, моделюємо), зробити висновки (узагальнення знань), комунікації (робота в групах). Отже, зміст курсу дає змогу учневі набути цілісні знання про людину і її життєвий світ – про природу рідного краю, рід, родину, народні традиції, духовний спадок минулих поколінь українського народу.
Аналізуючи педагогічне досягнення вчительки Варвинської СШ Чернігівської області Г.Нагорної, можна відзначити, що в своїй праці вона ділиться своїм досвідом, а саме про реалізацію краєзнавчого принципу в навчально-виховному процесі (на уроках природознавства).
«Ефективне вивчення природознавства не мислене без знання природи своєї місцевості. Тому в основу опанування програмового матеріалу покладено краєзнавчий принцип який орієнтує нас, учителів, на ознайомлення з об’єктами рідної природи. Краєзнавство сприяє формуванню в учнів основ наукового світогляду, виховання почуттів патріотизму, колективізму, це важливий засіб розширення дитячого кругозору, поглиблення знань, здобутих на уроках.» [49;42]
За багато років своєї праці Г.Нагорна пересвідчилась, що використання краєзнавчого принципу при вивченні природознавства забезпечує тісний зв’язок шкільного навчання з життям, дає можливість краще зрозуміти явища природи, її взаємозв’язки, залучає дітей до активної участі в охороні природи.
Напередодні розгляду тієї чи іншої теми продумує, як пов’язати її з місцевим матеріалом. Так, при вивченні теми «Корисні копалини рідного краю» у 4-ому класі розповідає, що в 1959 році у с.Гнідиця, поблизу Варви, з глибини 2094 м. ударив фонтан нафти. Тепер на Гнідинцівському родовищі діють понад 20 свердловин, які дають господарству України тисячі тонн високоякісної продукції. Розширяючи знання школярів про корисні копалини рідного краю, розповідає ще і про те, що Чернігівщина багата не лише на нафту, природний газ, а й на торф, значні поклади мінеральних будівельних матеріалів – глин, пісків, крейди тощо.
Також Г. Нагорна говорить про те, що використання наочності на уроках природознавства відіграє переважно допоміжну роль, однак у деяких випадках певний навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об’єкт взагалі неможливе. Розуміючи це, вона зібрала додатковий матеріал для уроків природознавства. Це тематичні папки: “Польові роботи”, “Рідкісні звірі і птахи України”, “Тварини лісів нашої місцевості”, “Лікарські рослини нашого краю”. Розробила також для опитування і спостереження пам’ятки, картки з усіх тем курсу, наприклад: “Знай свій край”, “Спостереження за предметами неживої природи” тощо. (див. додаток А)
Г. Нагорна закликає: “Нам, учителям початкових класів, потрібно добре знати свій край і постійно використовувати краєзнавчий матеріал у навчально – виховному процесі (особливості рельєфу, корисні копалини, води, грунти, рослинний і тваринний світ, заняття людей і основні напрями розвитку народного господарства)”. [41;44]
Вона при вивченні розділу “Природа рідного краю” (3 кл.) широко використовує природний матеріал своєї області, залучає художню літературу, наочність. Все це буде сприяти свідомому засвоєнню матеріалу, виховувати любов до рідного краю. Наприклад, після детальної розповіді про територію Чернігівської області (площу, рослинний і тваринний світ. клімат тощо). Вчителька Варвинської школи вимагає від дітей самостійно визначити, в якій природній зоні знаходиться їхня місцевість. І таку методику роботи вона проводить під час вивчення і інших тем.
Оскільки, природа – джерело здоров’я і радості, неоцінене багатство. То Г. Нагорна стверджує, що вчити, бачити красу рідної природи, виховувати бережливе ставлення до неї потрібно починати з раннього дитинства. І цьому сприяють екскурсії. “Вони мають навчально – виховне значення”, - як зазначає вона, і сам природній матеріал краще сприймається учнями саме під час екскурсій, бо в роботу включаються різні органи відчуттів. К. Ушинський підкреслював, що чудовий краєвид має такий великий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога, що день, проведений дитиною серед гаїв і полів, вартий багатьох тижнів, проведений за навчальною партою. Під час екскурсій вона постійно навчає дітей дотримуватись правил поведінки, але не категоричними заборонами, а терпеливим роз’ясненням. Цей матеріал оформлює у вигляді пам’яток. (див. додаток А).
Також, велику увагу приділяє і такому виду роботи, як спостереження. Оскільки, після нього діти вчаться узагальнювати свої спостереження і робити висновки, а усе це розвиває і поглиблює кругозір і знання дитини про навколишнє середовище.
Отже, Г. Нагорна зазначає, що систематичне і послідовне ознайомлення молодших школярів з краєзнавчим матеріалом допомагає їм краще вивчити свою місцевість, її своєрідність. І що використання цього матеріалу пожвавлює уроки природознавства, робить їх цікавими.
Після аналізу програм і підручників з читання 1 – 4 класів можна зауважити, що і в цьому предметі використовується краєзнавчий матеріал. Оскільки, учні вивчають твори усної народної творчості – малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор; легенди, казки; твори українських письменників – класиків, які ввійшли в коло дитячого читання. І, наприклад, такі теми як: “Наша мова”, “Як з’явилася друкована книга”, “Народні пісні”, “Прислів’я і приказки” тощо виховують патріотизм, любов і шанобливе ставлення до минулого свого рідного краю (культури, традиції і освіти). І навіть сама перша сторінка читанки за 3 – і клас заставляє дитину гордо замислитися над тим, що вона справжній громадянин своєї держави і знає досконало її символіку (зокрема це гімн України). [55;158]
Щодо вивчення української мови у молодших класах, то із програм ми також бачимо ймовірність використання краєзнавчого матеріалу під час письмових робіт. І саме Валентина Савицька доцент кафедри філологічних дисциплін розглядала питання про письмові роботи на краєзнавчому матеріалі, написавши в журналі “Початкова школа” одну із своїх статей.
Ось що вона пише: “Однією з важливих форм розвитку творчої думки учнів початкових класів є письмові роботи на краєзнавчому матеріалі. Вони виховують почуття любові до рідного краю, до його історії, героїчних традицій, поглиблюють знання учнів про природу, свою місцевість, кращих людей”. [65;68]
Вона зазначає, що письмові роботи на краєзнавчому матеріалі слід запроваджувати у 3 - х – 4 - х класах. Доцільно давати різні види письмових робіт а також перекази як усні, так і письмові. Їх мета, як вона зазначає навчити учнів зв’язно викладати матеріал, грамотно писати, вміти зробити творчі доповнення, складати план усної відповіді та близько до тексту передавати зміст.
Робота ця може здійснюватися у таких напрямках:
збагачення словникового запасу;
оволодіння нормами української літературної мови;
прищеплення вмінь і навичок зв’язного, логічного й послідовного викладу думок.
Саме на уроках зв’язного мовлення Савицька В. зазначає, що учені мають засвоїти поняття про тему й основну думку висловлювання, написати переказ тексту розповідного характеру. Велику роль при написанні відіграють лексичні вправи. Вони включають роботу над багатозначними словами, словами вжитими в прямому і переносному значеннях, синонімами, антонімами. Саме такі заняття з розвитку зв’язного мовлення є одним з головних засобів збагачення словникового запасу дітей.
Наводить фрагменти уроків з теми: робота над словом, словосполученням, текстом під час написання переказів (див. додаток Б).
Отже, з аналізу змісту програм, підручників і вивчення передового педагогічного досвіду дає підстави стверджувати, що краєзнавчий матеріал використовуються в навчально-виховному процесі початкової школи. Однак не всі резерви його ще використані.
2.2 Педагогічні умови використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах.
Для того, щоб провести дослідницьку роботу, необхідно визначити педагогічні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу на уроках в початкових класах, адже від цього у значній мірі залежить результат навчання і виховання школярів.
Саме у початковій школі закладаються основи світогляду дитини, виховується любов до рідного краю, повага до свого народу, формується відповідальне, гуманне ставлення до природи. Одним із засобів, що допомагають успішному вирішенню цих завдань, є шкільне краєзнавство із його невичерпними можливостями для навчання і виховання учнів.
У сучасних умовах розвитку школи необхідність та важливість використання краєзнавства в системі навчально – виховної роботи сумнівів не викликає як у педагогів та методистів, так і у вчителів практиків. Це знайшло відображення і в чинних навчальних програмах. Зокрема, в пояснювальній записці до програми з природознавства зазначається: «Найдоступнішим для учнів початкових класів є матеріал місцевої природи. Тому в основу вивчення програмного матеріалу покладено краєзнавчий принцип, який орієнтує вчителя на ознайомлення учнів з природними об’єктами своєї місцевості». Однак практична реалізація цієї вимоги в педагогічному досвіді вчителів початкових класів зустрічає перешкоди. Це зумовлене багатьма причинами, серед яких головними, на наш погляд, є недостатня розробка науково – теоретичних основ краєзнавства у початковій школі та брак науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо використання на уроках краєзнавчого матеріалу.
Аналіз результатів цілеспрямованих спостережень, проведених на багатьох уроках природознавства та ознайомлення з навколишнім, свідчить про те, що краєзнавчий матеріал, як правило, використовується епізодично, без детально розробленої методики його опрацювання.
Успішність цієї роботи, як свідчили результати дослідження, визначається сукупністю взаємопов’язаних дидактичних умов, що забезпечують ефективне використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах, а саме:
у процесі добору краєзнавчого матеріалу до уроку необхідно дотримуватись критеріїв: науковості, доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистої значущості для учнів;
використання краєзнавчих відомостей має здійснюватися систематично та цілеспрямовано;
під час розробки методики використання краєзнавчого матеріалу необхідно враховувати пізнавальні особливості молодших школярів, специфіку навчальних предметів та спиратись на пізнавальну активність учнів.
Сутність поняття «краєзнавчий матеріал» визначається нами як сукупність відомостей про природу, історію, економіку та культуру рідного краю, адаптованих до опрацювання їх на уроці учнями під керівництвом вчителя. Під поняттям «рідний край» розуміємо окремі історико – етнографічні регіони, на які поділяється територія України: Полісся, Поділля, Середня Наддніпрянщина, Слобожанщина, Закарпаття, Прикарпаття та ін.
Краєзнавчий матеріал за своїм змістом є дуже різноплановим (природничим, історичним, літературним, географічним і т.д.).Основними джерелами його надходження є: краєзнавча література(науково – популярна, довідкова, художня); місцева періодична преса (обласні та районі газети і журнали); повідомлення місцевого радіо та телебачення; власні спостереження учителя та учнів за природою та працею людей своєї місцевості; матеріали краєзнавчих музеїв, краєзнавчих куточків; натуральні наочні краєзнавчі посібники (колекції місцевих корисних копалин, зразки ґрунту, гербарії рослин та ін.); ілюстрації, малюнки, фотокартки, діапозитиви із зображенням місцевих краєвидів, рослин, тварин, архітектурних пам’яток і т.ін.; спогади. Розповіді старожилів прос вій край.
Вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах, є добір його змісту за сукупністю названих критеріїв. Згідно з ними, краєзнавчий матеріал, який учитель планує використати на уроці, має бути: науково достовірним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом. Так, наприклад, добираючи краєзнавчий матеріал до уроку «Тварини навесні», («Я і Україна», 2 клас), учителю потрібно подбати не лише про достатню кількість пізнавальної інформації про місцевих тварин (їх зовнішній вигляд, спосіб життя), а й навести яскраві приклади гуманного ставлення до них, використовуючи вирізки із місцевої періодики, повідомлення лісників, місцевого радіо. Організована таким чином пізнавальна діяльність не лише розширює краєзнавчий кругозір учнів, а й виховує у них бажання зберігати й охороняти рідну природу. На цю особливість (єдність емоційного і пізнавального у навчальній діяльності школярів) звертав увагу В.О.Сухомлинський: «Спостерігаючи протягом багатьох років розумову працю учнів початкових класів, я переконався, що в періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає особливо ясною, а запам’ятовування відбувається найінтенсивніше… Думка учня початкових класів невід’ємна від почуттів і переживань. Емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприймання навколишнього світу, - це вимога, що висувається законами дитячого мислення». [71;35]
Під час процесу добору змісту краєзнавчого матеріалу важливим критерієм є також його особистісна значущість для учнів. Реалізація цієї вимоги, як показали результати експериментального дослідження й аналіз передового педагогічного досвіду, забезпечується кількома шляхами: залученням учнів до добору краєзнавчого матеріалу для уроку (за умови різних способів педагогічної підтримки – залежно від індивідуальних особливостей школярів). Так, учні можуть робити (за власним вибором) невеликі повідомлення про місцеві рослини, тварини; добирати ілюстрації, виготовляти малюнки. Ще один шлях – вільний вибір учнями краєзнавчих об’єктів для спостережень з наступним обговоренням у класі їх результатів; врахування учителем змісту і обсягу пізнавальних інтересів учнів.
Ефективність використання краєзнавчого матеріалу зросте, якщо він використовується систематично та цілеспрямовано, з урахуванням його багатофункціональності.
Систематичність використання краєзнавчого матеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на багатьох уроках з різних предметів («Я і Україна», «Українська мова» і т.д.). Причому, краєзнавчі відомості, що опрацьовуються, мають бути не уривчасті й розрізнені, а впорядковані в певну, логічно побудовану, завершену систему. Тобто, починаючи навчальний рік, учитель має чітко визначити обсяг краєзнавчих знань та вмінь, який необхідно засвоїти учням.
Цілеспрямованість процесу використання краєзнавчого матеріалу означає підпорядкування йогом меті уроку (навчальній, виховній, розвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності краєзнавчих відомостей, зумовленої специфікою їх змісту та різноплановим пізнавально-виховним навантаженням. Так, краєзнавчий матеріал, залучений до уроку, може використовуватись для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу; актуалізації знань учнів, їх чуттєвого досвіду; збудження інтересу учнів до нової теми; перевірки міцності та усвідомленості знань та вмінь учнів; закріплення та поглиблення вивченого матеріалу; розвитку самостійності учнів і підвищення їх активності; зв’язку навчання з життям.
Поряд із навчальною краєзнавчий матеріал виконує виховну та розвивальну функції, тобто він сприяє вихованню в учнів любові до рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи і праці людей. Розвивальна функція краєзнавчого матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку пізнавальних психічних процесів учнів, їх мови, спостережливості.
Використання краєзнавчого матеріалу на уроці залежить також від віку учнів і ступеня їх обізнаності з ним. У 1 класі основна роль у цьому процесі надається вчителю. Він добирає місцевий матеріал, сам його розповідає, зачитує цікаві відомості, показує ілюстрації. Чим дорослішими стають діти, тим активнішою має бути їхня краєзнавча діяльність. Учитель може доручати учням 2-го та 3-го класів добирати цікавий місцевий матеріал до теми, що буде вивчатися, і виступати з короткими повідомленнями в класі. Цікавою формою краєзнавчої активності учнів, як засвідчили результати експериментального дослідження, є оформлення ними невеликих рефератів на краєзнавчу тему, підготовлених за власним бажанням. Широко слід практикувати виготовлення учнями малюнків на краєзнавчу тематику, складання класних тематичних альбомів «Наш край», які будуть доброю опорою для проведення відповідних уроків. Такі завдання краєзнавчого змісту розвивають творчість, активність, самостійність учнів та сприяють формуванню у них стійкого інтересу до вивчення свого краю.
При доборі краєзнавчого матеріалу і визначення методики його застосування, необхідно виходити також із особливостей пізнавальних психічних процесів молодших школярів, а саме: особливостей їх сприймання, пам'яті, уяви, мислення, уваги. Відомо, що учні початкових класів характеризуються яскраво вираженою емоційністю та гостротою сприймання, його тісним зв'язком із діями дитини. Згідно з цим краєзнавчий матеріал, який планується використати на уроці, має бути цікавим, яскравим, емоційно насиченим. У процесі пізнання навколишньої дійсності у молодших школярів переважає діяльність першої сигнальної системи, у зв'язку з чим у них краще розвинена наочно-образна пам'ять. Тому, добираючи зміст краєзнавчих відомостей, необхідно віддавати перевагу конкретним фактам, предметам, явищам, які дитина краще запам'ятає, тому що вони цікаві і викликають у неї емоційний відгук. Для того, щоб сформувати в учнів правильне уявлення про той чи інший краєзнавчий об’єкт, учителю необхідно поряд із словесним описом його використовувати наочні краєзнавчі посібники. Це можуть бути гербарії місцевих рослин різних природних угруповань (лісу, луки, поля), колекції корисних копалин, що добувають у цій місцевості, зразки місцевих ґрунтів, діапозитиви із зображенням місцевих тварин, рослин, краєвидів тощо.
Організовуючи засвоєння краєзнавчого матеріалу, можна використовувати різноманітні методи та прийоми навчання. До них належать: розповідь учителя про рідний край, бесіда, побудована на краєзнавчій основі, читання краєзнавчої літератури, спостереження над об'єктами рідної природи, яке проводять молодші школярі; сприймання ілюстративного та натурального наочного краєзнавчого матеріалу.
Вибравши способи опрацювання краєзнавчого матеріалу, вчитель мас продумати і його місце в структурі уроку. Місцевий матеріал можна успішно використовувати на різних етапах уроку. Найчастіше це робиться, як показали спостереження експериментального дослідження, в процесі викладу основного програмового матеріалу для конкретизації та ілюстрації окремих його положень. Наприклад, сформувавши поняття «дерева», «кущі», «трави» (3 клас 4-річної школи, предмет «Я і Україна»), вчитель просить учнів пригадати назви відомих їм місцевих дерев, кущів, трав'янистих рослин, що ростуть біля їхнього дому, школи, на вулицях. Відповіді учнів учитель доповнює цікавими відомостями про місцеві рослини та супроводжує їх показом гербарію, малюнків, ілюстрацій.
Іноді доцільно за допомогою краєзнавчих відомостей здійснити закріплення та поглиблення природничих понять, сформованих на уроці. Так, після опрацювання матеріалу з теми «Тварини» (1 клас, «Я і Україна») вчитель може запропонувати учням знайти в підручнику визначення тварин і проілюструвати їх місцевими прикладами, власними спостереженнями. Цікавим прийомом є використання краєзнавчого матеріалу з метою систематизації знань учнів, проведене у формі дидактичної гри «Свій чи чужий». Вчитель називає будь-який об'єкт (рослину, тварину, корисну копалину тощо) або показує його (чи робить це одночасно). Якщо об'єкт є в рідній місцевості, діти плескають у долоні, якщо немає — мовчать. Аналогічну роботу можна провести у вигляді завдання «Хто тут зайвий?» Учитель вивішує на дошці (або відкриває заздалегідь підготовлені) ілюстрації із зображенням об'єктів рідної природи та кількох інших, нехарактерних для неї. Викликаний учень повинен правильно назвати та показати, хто зайвий, і пояснити чому.
Перевіряючи домашнє завдання, теж можна спиратися на краєзнавчий матеріал, завдяки чому цей етап уроку виконуватиме не лише контрольну, а й пізнавальну функцію, стимулюючи цим самим увагу й активність учнів. Наприклад, перевіряючи засвоєння матеріалу за темою «Рослини» (1 клас, «Я і Україна») вчитель пропонує учням охарактеризувати їх будову на зразках місцевих рослин. У процесі такої роботи перевіряється не лише ступінь сформованості в учнів програмового поняття «рослини», а й уміння розпізнавати рослини місцевості, що сприяє розширенню знань школярів про рідний край.
Отже у початковій школі, де відбувається комплексне пізнання дитиною навколишньої дійсності (природи і суспільства), краєзнавчий матеріал (природничий, історичний, літературний, географічний) потрібно використовувати на уроках з багатьох навчальних предметів, враховуючи їх специфіку. Це, насамперед стосується такого інтегрованого курсу як: «Я і Україна», цілком побудованого на краєзнавчій основі, а також інших предметів, сприятливих за своїм змістом для насичення їх краєзнавчими відомостями (читання і розвиток мовлення; трудове навчання тощо).
Таке наповнення змісту навчально-виховного процесу в початковій школі краєзнавчим матеріалом забезпечує не лише міцне й осмислене засвоєння знань і розширення кругозору учнів, а й сприяє формуванню їх елементарних морально-естетичних уявлень та розвитку світогляду.
2.3. Методика експериментального дослідження
З метою виявлення стану використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах нами був проведений констатуючий експеримент, який у загальних рисах можна охарактеризувати таким чином: об'єктом дослідження виступали 70 учнів 3-го класу Червоноградської загальноосвітньої школи І ступеня №11.
Провідними методами і засобами дослідженнями виступали:
- вивчення передового педагогічного досвіду;
- аналіз навчальної літератури;
- спостереження;
- бесіда;
- інтерв'ю:
- анкетування.
Такий підхід давав можливість прогнозувати відтворення реальної ситуації щодо визначеного аспекту дослідження.
Насамперед нас цікавило питання, наскільки вчителі використовують краєзнавчий матеріал у навчально-виховному процесі, який навчально-краєзнавчий матеріал містять існуючі посібники початкових класів, як оперують краєзнавчими знаннями самі учні та як впливає використання краєзнавчого матеріалу на їх психічний розвиток.
Задля цього нами була розроблена система роботи, то дозволила з'ясувати коло цікавлячих нас запитань (див. Додаток В).
Нами було опитано 7 вчителів початкових класів Червоноградської загальноосвітньої школи. 3 матеріалів інтерв'ювання випливає, що двоє з них стверджують доцільність використання краєзнавчого матеріалу і вважають, що оптимально використовують його, значно підвищуючи цим ефективність навчального процесу; Троє вважають, що доцільно, але тільки фрагментарно використовують краєзнавчий матеріал через відсутність інформації; а ще двоє не вважають пріоритетним використання краєзнавчого матеріалу як засобу підвищення ефективності знань, тому рідко використовують його у своїй педагогічній практиці.
Крім того нам вдалося з'ясувати причини що утруднюють даний процес. Серед них: поверхнева обізнаність самих учителів з краєзнавчим матеріалом: недодержання основних програмних вимог щодо поєднання краєзнавчого матеріалу із загально навчальним, недосконалість підручників, оскільки вони розраховані на користування в межах всієї України, а не кожного регіону зокрема; відсутність краєзнавчої бази школи, незнання та невдале застосування основних педагогічних умов використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах.
Важливе місце в дослідженні даної проблеми мали місце спостереження 14 уроків «Я і Україна» у 2-х класах початкової школи. Зважаємо, що саме вони мають найбільші потенційні можливості щодо використання краєзнавчого матеріалу у навчанні та вихованні підростаючого покоління.
Наведемо приклад спостережень окремих тем уроків курсу «Я і Україна» та переслідуємо як застосовується краєзнавчий матеріал для уточнення на конкретизації основного програмного матеріалу, яка роль відведена йому у структурі заняття.
При опрацюванні теми «Скарби України», діти ознайомилися з історією своєї Батьківщини, з визначними історичними пам’ятками України. Окремі приклади з життя та діяльності людей своєї країни наводили самі учні на основі отриманих від старожилів цінних відомостей, проте окремі з них були науково недостовірні, оскільки вчитель попередньо не перевірив їх за кількома джерелами. Не було завдань та запитань, які б сприяли узагальненню та систематизації краєзнавчого матеріалу, не враховувались особливості пізнавальної сфери, що в свою чергу знижує ефективність навчально-виховного процесу, оскільки окремим учням важко було самостійно зробити відповідні висновки, зафіксувати результати і правильної їх оформити.
Опрацьовуючи тему «Господарська діяльність людей твого регіону», школярі дізналися багато нового про господарську діяльність області та їх населеного пункту, зокрема до цього вони не знали, що на Львівщині займаються видобутком кам’яного вугілля, переробкою цукрових буряків, з яких виходить дуже якісний цукор, також Львівщина славиться виготовлення солодощів. Львівська фабрика «Світоч» і досі виробляє дуже смачну продукцію. Деякі утруднення викликали запитання, пов’язані з вирощуванням основних зернових культур на їхніх полях, оскільки, окремі твердження було важко проілюструвати прикладали з життя, а вчитель так і не провела уточнення даних відповідей, що послабило міцність знань дітей. Деяка інформація була надто детальною, але не розкривала змісту виучуваного матеріалу.
За допомогою вищезазначуваного та на основі рекомендацій щодо норм оцінювання знань, умінь і навичок молодших школярів з природознавства, рекомендованих міністерством освіти України ми визначили наступні критерії та рівні оцінювання:
а) "високий рівень"
- учень глибоко, грунтовно, послідовно розкриває зміст краєзнавчих завдань;
- висловлені твердження ілюструє прикладами з власних спостережень;
- без допомоги вчителя аналізує, порівнює, класифікує предмети і явища природи, застосовує на практиці набуті знання;
- легко орієнтується на місцевості, робить необхідні висновки;
- фіксує результати спостережень природи рідного краю і самостійно, акуратно їх оформляє.
б) "середній рівень"
Відповідь в основному задовольняє вимоги "високого рівня" але учень:
- при викладі краєзнавчого матеріалу припускається незначних помилок, йому важки ілюструьаш відповідь прикладами з власних спостережень;
- переважає інколи поверхнева обізнаність в галузі краєзнавчих знань;
- робить неповні узагальнення та висновки, в) "низький рівень"
- краєзнавчі знання поверхневі;
- учневі важко самостійно підтвердити відповідь прикладами;
- відповідь непослідовна, фрагментарна, неточна;
- неспроможність самостійно дати відповідь на запитання.
Для того, щоб визначити рівень сформованості знань школярів, з'ясувати відсоткове співвідношення між краєзнавчою обізнаністю дітей, її впливі на зміст виучуваного програмного матеріалу ми розробили і застосовували анкетування, враховуючи при цьому основні вимоги до неї та матеріалу, що підбирається, його значення для дитини, (див. додаток Г).
Таблиця 2.1 Результати завдань з краєзнавства (визначення рівня якості знань учнів, %)
Клас
Всього учнів
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень

3-А
36
10%
30%
50%

3-Б
34
8%
29%
53%


Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 10 % експериментального і 8 % контрольного класів, середній - відповідно 30 % та 29 % і низький - 50 % і 53 %. Як бачимо, у знаннях учнів експериментального та контрольного класів майже не існує істотної відмінності. Крім того, вище подані результати вказують на те, що переважають діти з середнім та низьким рівнем краєзнавчої обізнаності, а з високим - лише незначна їх частина.
Результати проведеного констатуючого експерименту дозволили зробити наступні висновки:
- третьокласники недостатньо обізнані з краєзнавчим матеріалом, що сповільнює та дещо утруднює ефективне засвоєння основного програмного;
- високий рівень засвоєння знань визначається не лише його поєднанням з краєзнавчим матеріалом, а й врахуванням розвитку пізнавальної сфери молодшого школяра;
- вчителі не враховують основні дидактичні умови використання краєзнавчого матеріалу на уроках в початкових класах.
З метою підвищення якості знань учнів за допомогою використання краєзнавчого матеріалу при вивченні основного програмного нами проводився формуючий експеримент у 3-А експериментальному та 3-Б контрольному класах Червоноградської школи І ступеня №11 Львівської області.. Результати попереднього контрольного зрізу засвідчили, що якість знань учнів експериментального та контрольного класів була приблизно однаковою.
Експериментальне дослідження базувалось на дотриманні основних
педагогічних умов використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початкових класах, визначених та охарактеризованих нами у другого розділу даної дипломної роботи.
Завданнями експерименту було перевірити:
- вплив основних дидактичних умов на ефективність засвоєння основного програмного матеріалу;
- оволодіння школярами краєзнавчим матеріалом і вміння застосувати ці знання на практиці;
- вміння учнів орієнтуватись у різноманітності краєзнавчих відомостей та самостійному їх підборі;
- виявити роль краєзнавчого матеріалу у психічному розвитку молодших школярів;
- усвідомлення ролі природи рідного краю у житті людини.
Нами використовувалися такі методи дослідження:
- дидактична гра;
- спостереження;
- анкетування;
- інтерв’ю;
- метод обробки статистичних даних;
- кількісний та якісний аналіз експериментального дослідження.
Для полегшення сприймання та запам'ятовування краєзнавчого матеріалу нами було розроблено та застосовано на уроках природознавства у експериментальному класі краєзнавчий словник - довідник до розділу "спостереження і за природою та працею людей нашої місцевості" (див. додаток Д). Це дало нам можливість активізувати пам'ять та увагу учнів на заняттях, розвивати пізнавальну активність, словесно - логічне мислення, підтримувати інтерес до навчального матеріалу, природи рідного краю та контролювати засвоєння останнього дітьми.
Краєзнавчі словнички-довіднички допомагають молодшим школярам визначити власну точку зору; мотивацію навчання, виробити переконання, закріпити знання.
Крім того, у експериментальному класі ми використовували більший об'єм краєзнавчого матеріалу, ігри, ребуси, кросворди, ніж у контрольному.
Проілюструємо це на конкретних прикладах теми «Дерева, кущі трав’янисті рослини», «Птахи», «Що таке корисні копалини?», «Гірські породи потребують охорони» вищезазначеного розділу.
Тема: «Дерева, кущі, трав’янисті рослини»
З метою реалізації поставлених в експерименті завдань учням пропонувались такі види роботи:
Пригадайте, які дерева та кущі ростуть по дорозі від вашого дому до школи, біля нашої школи у місті?
2. Що схожого та відмінного є між ними?
3. Які із запропонованих у гербарію рослин нашої території є культурні, а які дикорослі? Відповідь проілюструйте прикладами.
4. Пригадайте, які хвойні та листяні дерева ростуть у нашому лісі?
5. За допомогою загадок визначте однорічні та багаторічні рослини нашої місцевості (див. додаток. Ж).
6. Прослухайте бесіду про лікарські рослини, що зустрічаються в наших краях і відшукайте їх у своїх гербаріях.
Багато рослин, що зустрічаються на нашій території мають лікувальні властивості і їх використовують у медицині. Зокрема такі:
1. Кропива - містить у листках та стеблі багато вітамінів, мінеральних сполук, що добре впливають на шлунок, сечовий міхур, печінку.
2. Череда - настій у невеликих кількостях застосовується для очищення та відновлення шкіри людини, виконуючи при цьому захисну функцію, щодо бактерій.
3. Звіробій - його цвіт, використовується для лікування шлунку, розладів нервової системи людини, органів дихання.
4. Суниця — ягоди відновлюють нестачу вітамінів; плоди, листя та корені вживаються при хворобі шлунку, нирок, підвищеній температурі.
5. Чебрець звичайний - використовується при розладі шлунку, серцево-судинній системі, ангіні та бронхіті.
6. Ожина - її сік добре тамує спрагу, знижує температуру, покращує кровообіг в організмі.
7. Малина - використовують як ягоди так і гілки при простудних захворюваннях: кашель, грип, ангіна, бронхіт.
8. Терен - ягоди вживають при захворюванні нирок, при підвищеній температурі.
9. Шипшина - використовують при припиненні кровотеч, лікування виразки шлунку, недуги печінки, нирок.
Опираючись на краєзнавчий матеріалами мали можливість спостерігати за тим, як змінюється рівень якості знань дітей, їх пізнавальних інтересів та мотивація учіння. Повідомлення краєзнавчого характеру допомагають засвоєнню виучуваного на уроці програмового матеріалу, пов'язують з життєвим досвідом дитини, формують бажання займатись самостійною дослідницькою діяльністю, спрямованою на вивчення природи рідного краю.
Одночасно запропоновані форми роботи забезпечують розвиток спостережливості школярів, їх моральних, естетичних почуттів, довільної уваги та її стійкості, вміння конкретизувати та класифікувати об'єкти та явища оточуючого світу, аналізувати залежність між ними, виділяти істотне та другорядне.
Тема: "Птахи"
Використовуємо відомості про птахів рідної місцевості.
1. Прослухайте грамзапис співу пташок і визначіть, які з них чутно весною та влітку у нашому лісі.
2. Із зображених на малюнках птахів визначте ті, які зустрічаються на нашій території і запишіть їх назви у краєзнавчий довідник (розгортку краєзнавчого довідника пропонуємо у додатку Д). Гра "Впізнай за описом".
3. За описом відгадайте назви птахів, що живуть у нашому лісі, полі, луці (див. додаток З) і вкажіть, які з них перелітні, а які осілі?
4. Кого з птахів ми називаємо вісником зими?
5. Чим харчуються зимуючі птахи? Як ми маємо допомагати їм.
6. Розгадай ребуси та дізнайся, що за птахи живуть у твоєму регіоні.

Використання даних завдань "сприяло формуванню таких якостей як сконцентровування та розподіл уваги, володіння своїм мовленням, жестами та мімікою, розвитком абстрактного мислення, аналітичного сприймання, відчуття часу, творчості, уяви та фантазії. На нашу думку, раціональне поєднання різноманітних активних форм навчання учнів, сприятиме формуванню інтересу, до краєзнавчого матеріалу, готовності до самостійної пошукової діяльності окремих відомостей про природу свого регіону, її збереження та захист.
Тема: «Що таке корисні копалини?
Гірські породи потребують охорони».
Ознайомлюючи школярів з корисними копалинами України, важливе місце посідає, відповідно, дана тема.
Поряд із запитаннями про корисні копалини Львівської області школярам запропонувати зразки цих копалин, що полегшувало пояснення нового матеріалу та стимулювало пізнавальну активність молодших школярів, оскільки словесному опису передував показ натурального об'єкту. Під час бесіди учні виконували ряд завдань. Серед яких:
1) З колекції корисних копалин нашої області відберіть ті, з якими ви ознайомились на попередніх уроках.
2) Зачитайте повідомлення з місцевої преси про охорону нашими односельцями корисних копалин.
3) Чому так важливо охороняти корисні копалини?
4) Які природні ресурси вже вичерпались у нашій місцевості? Розгадай кросворд:
а) пухка, сипуча корисна копалина, яка складається з окремих крупинок-піщинок, не сполучених між собою; колір може бути різний: білий, жовтий, червоний, сірий;
б) тверда речовина сірого, рожевого або червоного кольору. Складається із зерен різного кольору: блискучі - слюда, білі-кварц, сірі або рожеві - польовий шпат;
в) це щільний, білий, сірий або бурий камінь із запахом глини. Складається з глини і вапняку. Використовується при виробництві цементу:
г) твердий камінь із скляним блиском, білого, сірого кольору. Використовують для виробництва облицювальної плитки;
ґ) щільна корисна копалина, яка складається з дрібних частинок змішаних між собою. Буває білого, жовтого, червоного кольору. Мокрою має землистий запах.
12. Запишіть корисні копалини вашої місцевості у краєзнавчий довідник.
П
І
С
О
К










Г
Р
А
Н
І
Т



М
Е
Р
Г
Е
Л
Ь









Й











Д
О
Л
О
М
І
Т

Г
Л
И
Н
А








Таке різномаїття завдань допоможе школярам краще пізнати рідний край, сформувати зацікавленість природою людей інших регіонів держави, бажання економно ставитись до її багатств. Вдало застосований краєзнавчий матеріал на такому уроці сприятиме розвитку сприймання, спостережливості, свідомого запам'ятовування, пригадування та відтворення матеріалу, творчої уяви, самоконтролю, вмінню оприділяти увагу її стійкість, емоційно - чуттєвої сфери, зокрема розвитку таких почуттів як естетичні, моральні та інтелектуальні. Відзначимо, що в процесі підготовки учні працювали з різноманітними джерелами шкільного краєзнавства: шкільними підручниками та посібниками, регіональною пресою, повідомленнями місцевого радіо, власною бібліотекою, та ін. Все це формує зацікавленість до навчально-виховного процесу в цілому.
На прикінцевому етапі нашого експериментального дослідження з метою перевірки ефективності запропонованої нами методики та її впливу на якість знань молодших школярів, було проведено контрольний зріз знань у експериментальному та контрольному класах. Контрольні завдання було складно аналогічно тим, які застосовувались на етапі констатуючого експерименту і проводились за його схемою (див. додаток Е)
Так для встановлення впливу краєзнавчого матеріал) на глибину і повноту знань про оточуючу природу, учням були запропоновані завдання на визначення фауни і флори території тієї місцевості, на якій вони проживають. Діти повинні були назвати рослинний світ свого регіону, вказати найбільш поширених птахів, що живуть в лісах, на луках і" полях і дати коротку їм характеристику, названі основні заходи боротьби народу проти екологічного забруднення та навести прилади тварин, занесених до Червоної книги України.
Результати перевірки якості знань учнів про природу рідного краю представлено у таблиці 2.
Таблиця 2.2. Результати контрольних завдань з краєзнавства (визначення рівня якості знань учнів, %)
Класи
Всього учнів
Рівні якості знань



високий
середній
Низький

Експериментальний (3-А)
36
30%
68%
2%

Контрольний (3-Б)
34
10%
50%
40%


Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 30% експериментального і 10% контрольного, середній - відповідно 68% та 50% і низький - 2% і 40%. Як бачимо, якість знань учнів експериментального класу значно вища ніж в учнів контрольного класу.
Основне завдання нашого дослідження ми вбачали в тому, щоб при комплексному підході поглибити розуміння дітьми взаємозв'язків у природі, взаємозалежності між її об'єктами та явищами. Крім того ми хотіли показати, як впливає використання краєзнавчого матеріалу на розвиток пізнавальної сфери молодшого школяра, його спостережливості, а також як потрібно добирати цей матеріал у відповідності до вікових та індивідуальних особливостей дітей, їхнього психічного розвитку.
Однією з дидактичних умов ефективного використання краєзнавчого матеріалу є цілеспрямоване та системне планування уроку «Я і Україна», що забезпечує неперервність процесу засвоєння і поглиблення знань молодших школярів про природу.
Аналіз контрольної роботи та анкетування показали, що діти допускають помилки коли:
- поверхнево володіють краєзнавчим матеріалом;
- теоретичний матеріал пов'язують з практичною діяльністю, проілюстровують конкретними прикладами з життя;
- потрібно встановити взаємозв'язки між кількома предметами та явищами природи;
- робота має форму самостійного дослідницького характеру;
- потрібно обґрунтувати відповідь, здійснити такі логічні операції як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення;
- розв'язують завдання творчого змісту.
Розроблена експериментальна методика дозволила 20% учнів молодшого шкільного віку одержати базу для переходу на високий рівень, при цьому на 38% збільшилась кількість тих респодентів, які досягнули рівня середній.
Основними науковими результатами нашого дослідження виступає розроблена і обґрунтована методика роботи, ядром якої є краєзнавчий матеріал, а також визначення педагогічних умов його використання в навчально-виховному процесі.
Висновки
Проведене дослідження показало, що підвищення якості знань учнів початкових класів через використання краєзнавчого матеріалу правомірно розглядати в якості ефективного підходу до розв'язання проблеми вдосконалення навчально-виховного процесу в сучасних умовах початкової ланки освіти.
У здійсненому дослідженні було вивчено стан проблеми в педагогічній теорії та шкільній практиці, уточнено зміст шкільного краєзнавства, його складові, встановлено функції, принципи та джерела педагогічно-краєзнавчої інформації.
У дослідженні визначено, що основними дидактичними умовами, які забезпечують ефективність використання краєзнавчого матеріалу на уроках початкової ланки освіти є:
- дотримання критеріїв: науковості, доступності, багатофункціональності, емоційної насиченості та особистісної значущості для учнів;
- використання краєзнавчих відомостей має здійснюватись систематично та цілеспрямовано;
- необхідність врахування розвитку психічних пізнавальних процесів молодших школярів, специфіки навчальних предметів;
- опирання на пізнавальну активність учня.
Дуже важливим фактором при використанні краєзнавчого матеріалу є такі прийоми роботи як: розповідь, бесіда, спостереження, читання краєзнавчо-пізнавальних статей, перегляд аналогічних телефільмів. Всі вони займають не останнє місце і не позбавляють школярів живого спілкування з рідною природою, пам'ятками культури та архітектури тощо.
Визначну роль надано характеристиці психологічних особливостей молодшого школяра та обґрунтуванню її врахування при підборі та застосуванні краєзнавчого матеріалу.
Дослідження показало, що основними критеріями сформованості загально-навчальних умінь та навичок засобом краєзнавчого матеріалу виступають:
- об'єм, глибина, достовірність краєзнавчого матеріалу;
- рівень оволодіння школярами окремими логічними операціями;
- навичка орієнтування в оточуючому середовищі;
- поєднання краєзнавчих відомостей з життєвим досвідом.
У процесі діагностичного рівня сформованості в учнів якості знань за допомогою краєзнавчого матеріалу Червоноградської загальноосвітньої школи І ступеня №11 встановлено, що в експериментальному класі високий рівень мають 10% школярів, середній - 30%, низький - 50%, відповідно у контрольному - 8% школярів з високим рівнем якості знань, 29% - з середнім і 53% з низьким. Як бачимо майже не існує істотної відмінності.
Поглиблене вивчення аспектів навчально-виховного процесу у початковій школі показало, що реалізація краєзнавчого матеріалу виступає важливою ланкою системи роботи щодо всебічного розвитку молодших школярів.
Якісний і кількісний аналіз матеріалів підсумкового зрізу засвідчив, що в експериментальному класі високий рівень якості знань сформовано у 30% учнів, середній - у 68% та низький -2%. Тоді як у школярів контрольних класів у розподілі за рівнями сформованості досліджуваної якості знань, змін майже не відбулося.
Результати теоретико — експериментального дослідження дали можливість визначити наступні методичні рекомендації:
- застосовувати різноманітні форми і методи навчання молодших школярів на уроках «Я і Україна»;
- розвивати пошуково - дослідницьку діяльність краєзнавчого характеру в учнів початкових класів на уроках «Я і Україна»;
- формувати банк краєзнавчої інформації дітей молодшого шкільного віку на основі застосування краєзнавчого словника-довідника.
Дослідження підтвердило гіпотезу - навчально-виховний процес буде значно ефективнішим, якщо краєзнавчий матеріал на уроках у початкових класах використовуватиметься з дотриманням основних дидактичних вимог.
Дане дослідження не вичерпало всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшому вивченню підлягають такі аспекти проблеми як дослідження феномену духовності школярів засобами шкільного краєзнавства; насичення навчально-виховного процесу краєзнавством як основа психічного розвитку молодших школярів.
Список використаної літератури
Бабанський Ю.К. Оптимизация обучения. – М.: Педагогика, 1977. – С.67.
Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 кл. – К.: Форум, 2003. – 176 с.
Байбара Т.М., Бібік Н.М. Я і Україна: Підручник для 3 кл. – К.: Форум, 2004. – 176 с.
Баранський Н.Н. Девять конкретных предложений по реальной борьбе с формализмом в преподавании географии. Сб. Економическая география в школе. – М.: География, 1977. – 144 с.
Барков А.С. О научном краеведении. Сб. Краеведения в начальной школе. – М.: Просвещение, 1949. – 195 с.
Бахрунова С.С Воспитывать любовь к природе. – Начальная школа. – 1984. - №5 – с.40.
Бібік Н.М., Коваль Н.С. Я і Україна: Віконечко. Для 1-го кл. загальноосвітніх шкіл. – К.: А.С.К., 2002. – 120 с.
Бібік Н.М. Коваль Н.С. Я і Україна: підручник для 2 кл. – К.: Форум, 2002. – 144 с.
Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 кл. – К.: Освіта, 2002. – Ч.І. – 126 с.
Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 кл. – К.: Освіта, 2002. – Ч.ІІ. – 127 с.
Блонський П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: в 2-х т; Педагогика, - 1979. Т.1.
Богданович М.В. Математика: Підручник для 1 кл. – К.: Освіта, 2002. – 128 с.
Богданович М.В. Математика: Підручник для 2 кл. – К.: Освіта, 2002. – 160 с.
Богданович М.В. Математика: Підручник для 3 кл. – К.: Освіта, 2003. – 160 с.
Богданович М.В. Математика: Підручник для 4 кл. – К.: Освіта, 2004. – 159 с.
Буданов В.П. Вопросы краеведения в школе. – Л.: Педагогика. – 955. – с.254.
Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підручник для 3 кл. – К.: Освіта, 2003 – Ч.І. – 126 с.
Вашуленко М.С., Дубовик С.Г., Мельничайко О.І., Скуратівський Л.В. Рідна мова: Підручник для 4 кл. – К.: Освіта, 2004. – Ч.І. – 128 с.
Вашуленко М.С., Дубовик С.Г., Мельничайко О.І., Скуратівський Л.В. Рідна мова: Підручник для 4 кл. – К.: Освіта, 2004. – Ч.ІІ. – 126 с.
Веремійчик І.М. Трудове навчання. Стежинка до майстерності: Навчальний посібник з трудового навч. для 1 кл. почат. шк. – К.: Педагогічна думка, 2002. – 127 с.
Веремійчик І.М. Майстровиті руки: Навч. посібник труд. навч. для 2-4 кл. почат. шк. – К.: Інститут педагогіки, 2001. – 127 с.
Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Академія, 2002. – С. 271.
Грінченко Б.Д., Драгоманов М.П. Діалоги про українську національну справу /Упоряд. А. Жуковський. – К.: Просвіта, 1994. – 285 с.
Дистервег. Избранные педагогические сочинения. М.: Уч. Пед гиз. - 1956. – 373 с.
Єременко Л.В. Оберігати природу – берегти Батьківщину. // Початкова школа. – 1989. - №2. – с.21-23.
Ивано П.В. Педагогические основы школьного краеведения. Петрозавоцк: Просвещение, - 1966. – 172 с.
Кашуба С.П., Сіметов Ю.А. Краєзнавчий матеріал в навчально-виховній роботі. // Початкова школа. – 1981. - №2. – с. 34.
Кліщук В.Я. Краєзнавство у школі. // Початкова школа. – 1984. - №12. – с.37-39.
Ковалёва Г.Э. Методика формирования и развития краеведческих понятий в четвертом классе. – Л.: Просвещение. – 1975. – 141 с.
Коваль Н.С., Нарочна Л.К. Природознавство в 3 класі. Посібник для вчителів. К.: Рад. школа. – 1988. – 39 с.
Краеведческая работа в начальных классах. Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1977. – 224 с.
Краєзнавство в школі: Методичний збірник. Випуск IV. За редак. С.Т.Діброви. – К.: Рад. школа, - 1957. – 134 с.
Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. – К.: Вища школа, - 1994. – 190 с.
Кулашна И.Ю. Возрастная психология. – М.: Издательство ПОІ, - 1996. – 275 с.
Левківський М.В. Історія педагогіки: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.
Лукинюк М.І. Краса землі моєї України // Початкова школа. – 1997. – 224 с.
Люинская А.А. Учителю о психологи младшеного школьника. Пособие для учителей М.: Просвещение, - 1977. – 224 с.
Любар О.О, Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. – К.: Знання, КОО, - 2003. – с.265-270.
Любарська Л.М., Пезниченко М.І. Образотворче мистецтво: Підручник для 1 кл. – К.: Форум, 2002. – 112 с.
Любарська Л.М. Образотворче мистецтво: Підручник для 3 кл. – К.: Форум, 2003. – 127 с.
Любарська Л.М. Образотворче мистецтво: Підручник для 3 кл. – К.: Форум, 2003. – 112 с.
Любарська Л.М. Образотворче мистецтво: Підручник для 4 кл. – К.: Форум, 2004. – 160 с.
Любцева О.С. Географія туризму в Україні. // Географія на основи економіки в школі. – 1997. - №2. – с.3-6.
Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. Минск. Нар. Асвета, - 1978. – 96 с.
Макаренко А.С. Педагогічна поема. – К.: Рад. Школа, - 1977. – 507 с.
Матіяш В.В. До проблеми педагогічного краєзнавства. Історико-дидактичний аспект. // Мадрівець. – 2001. - №3-4. – С. 69-71.
Менчинска Н.А. Проблемы обучения, воспитания и психического развития ребёнка. Избранные психологические труды. – М.: Институт практической психологии, 1998. – 257 с.
Мемечко Э.Н. Географическое краеведение. Минск. Высшая школа, 1994. – 180 с.
Нагорна Г.І, Реалізація краєзнавчого принципу в навчально-виховному процесі. // Початкова школа. – 1999. - №7. – С. 42-45.
Нарочна Л.К., Гончарові К.Д., Ковальчук Г.В. Методика викладання природознавства. – К.: Вища школа, 1981. – 95 с.
Обухова И.Ф. Возрастная психология. – М.: Просвещение, 1996. 372 с.
Огієнко Н.М. Дидактичні умови ефективного використання краєзнавчого матеріалу на уроках. // Початкова школа. – 1996. - №9. – С.43-45.
Петренко В.С., Федотов І.М. Проведення краєзнавчої екскурсії в початкових класах. – К.: Освіта, - 1980. – С.41.
Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1977. – с.61-80.
Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 (-3) класи. – К.: Початкова школа, - 2001. – 296 с.
Прук І.Т. Краєзнавча робота в школі. – К.: Радянська школа, - 1984. – 195 с.
Рафалюк М.О. Сучасні аспекти туристсько-краєзнавчої роботи з молодшими школярами // Початкова школа. – 1991. - №8. – С.43-44.
Русова С. Вибрані педагогічні твори: в 2-х т. – К.: Либідь, - 1997. Т.1.
Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 2 кл. – К.: Освіта, 2002. – Ч.1. – 126 с.
Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 2 кл. – К.: Освіта, 2002. – Ч.2. – 143 с.
Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3 кл. – К.: Освіта, 2003. – Ч.1. – 142 с.
Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 3 кл. – К.: Освіта, 2003. – Ч.2. – 143 с.
Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 4 кл. – К.: Освіта, 2004. – Ч.1. – 159 с.
Савченко О.Я. Читанка: Підручник для 4 кл. – К.: Освіта, 2004. – Ч.2. – 175 с.
Тищенко В.Ф, Краєзнавство у вихованні дитини. // Початкова школа. – 1992. - №9. – С.13-17.
Серкіс Я. Історичне краєзнавство. – Львів. – 1995. – С.6-17.
Скрипченко О.В., Волинська Л.В., Огороднійчук З.В. Вікова педагогічна психологія: Навч. посіб. – К.: Просвіта, 2001. – С.114-164.
Соколова И.В. Краеведческая работа в начальных классах. – М.: Просвещение, 1977. – 100 с.
Строїв М.Ф. Краеведение. – М.: Просвещение, - 1974. – 142 с.
Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. Т.3. Серце віддаю дітям. – К.: Рад. шк., - 1977. – С. 178.
Сухомлинський В.А. О воспитании. – М.: Просвещение. – 1983. – С.172, 178.
Сухомлинський В.А. Избранные произведения: в 5 т. – К.: Рад. шк., - 1987. – Т.2. – С.30.
Тищенко В.Ф, Краєзнавство у вихованні дитини // Початкова школа. – 1992. - №9. – С.13-17.
Ушинський К.Д. Избранные педагогические произведения. – М.: Просвещение, - 1978. – 557 с.
Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. Мюнхен: Український вільний університет. – 1983. – 175 с.
Швацький С.Т. Избранные педагогический сочинения: в 2-х. – М.: Педагогика. – 1980. Т.1. – С.55.
Юньєв І.С. Бесіди про краєзнавство. – М.: Знання, - 1986. – 185 с.
Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал. Тернопіль: Діалог, - 1992. – 29 с.
Додаток А
Знай свій край
В якій частині України знаходиться твоє селище?
В якій області ти живеш?
Що вирощують на полях місцевого колгоспу, городах, у саду?
Де використовують цю продукцію?
Яких тварин розводять на фермах, з якою метою?
Яку продукцію дають країні колгоспи району, області?
Які заводи, фабрики є на Чернігівщині?
Яку продукцію вони випускають і де вона використовується?
Пам'ятка для збирання
і вивчення матеріалу
своєї місцевості
Географічне положення району, селища.
Рельєф, наявність корисних копалин.
Дані про особливості пір року.
Ґрунти рідного краю.
Рослинний і тваринний світ.
Праця людей і основні напрямки господарства.
Вплив господарської діяльності людини на природу.
Перспективи розвитку району та його новобудови.
Спостереження за деревами Висота дерева.
Розміри стовбура і форма крони.
Колір стовбура.
Розміщення гілок, їх напрям.
Величина і форма листків.
Стан дерева в ту чи іншу пору року.
Про гриби
Пам’ятай, що гриби дуже потрібні в природі. Не знищуй їх. Своєю підземною частиною (грибницею)) вони зростаються з корінням дерев, кущів, трав і забезпечують їх водою, мінеральними солями. Для тварин служать їжею і ліками. (Лосі лікуються мухоморами). Гриби – санітари лісу. Серед них є і рідкісні, що занесені в Червону книгу України, наприклад гриб-баран.
Прогулянка до лісу
Настала весна. Сонце піднялося вище над горизонтом. Дні стали довшими і ясними. Ось одного такого весняного дня і пішли до лісу. Ліс зустрів нас радісно. Бо вже і він почав прокидатися після зимової сплячки. Ліщина викинула свої висячі сережки. На деревах уже почали набухати бруньки. А на дикій смородині ось-ось з'являться перші ніжні листочки. Березки вже дають людям свій живильний прозорий сік Прокинувся від довгого сну вуж. Він був ще млявим. Але виліз із своєї нори і грівся на сонечку під старою сосною. Ожило і птаство. Чути радісне щебетання синичок, стукіт дятла.
Ми весело бігали по лісу, гралися в рухливі ігри, раділи весняному сонечку, блакитному небу. З екскурсії поверталися втомлені, але щасливі.
Додаток Б
День заснування міста
27 квітня 1775 року був відкритий Казікерменський поштовий тракт. На ньому біля злиття Саксагані й Інгульця почала функціонувати поштова станція Кривий Ріг. При ній поселились п'ять козаків з різних запорізьких куренів. Спочатку вони мешкали в тимчасових землянках.
Днем заснування міста вважається 27 квітня 1775 року. Про це нагадує гранітний камінь в завороті рік Інгулець і Саксагань. Він встановлений на честь 200-річчя заснування міста.
І. Бесіда із класом і складання плану.
1. Коли був відкритий Казікерменський поштовий тракт?
2. Де він розташувався?
3. Як називалася поштова станція?
4. Хто там поселився?
5. Де мешкали козаки?
6. Який день календаря вважається днем заснування нашого міста?
7. Що стоїть на місці заснування? Коли його поставили?
8. Яка річниця у 2000 році?
II. Лексичні вправи.
1. З'ясуйте, лк ви розумієте значення слів тракт, функціонувати, тимчасовий, курінь?
Тракт — велика проїзна дорога, шлях;
функціонувати — виконувати свої функції, діяти, працювати;
тимчасовий — який існує, діє, відбувається протягом якогось часу;
курінь — невеликі хатки, так звані «коші», накриті очеретом або кінськими шкірами.
2. До яких сліз у тексті можна дати пояснення «частково заглиблене в землю житло», «давати початок існуванню чогось»?
3. Знайдіть у тексті слова, які були б близькі за значенням до таких: діяти, проживати, поставлений.
4. Як ви розумієте значення висловів «про це нагадує гранітний камінь», «в завороті рік Інгулець і Саксагань»?
5. Чи можна абзаци поміняти місцями?
III. Граматичні вправи.
1. Випишіть слова, що пишуться з великої літери. Чому?
2. Поясніть правопис слів: п'ять, запорізьких, заснування, вважається, 200-річчя.
3. Відшукайте в тексті споріднені слова до слів: земля, мешканець. Позначте корені відповідною позначкою.
IV. Домашнє завдання.
Напишіть переказ з творчим додатком на одне із запропонованих питань:
1. Який вигляд має те місце, де знаходиться гранітний камінь?
2. Як святкує наше місто своє свято?
Легендарний козак Ріг
Серед багатьох припущень існує легенда про козака Рога. Було це давно. В ті часи гриміла слава про Січ. Били козаки турків, захищали південні рубежі країни. У бою з ворогом був тяжко поранений козак Ріг. У бою позбувся правого ока. Хто виходив старого воїн? Хто поставив його на ноги? Невідомо. Може, побратими-козаки, які часто бували тут.
У закуті річок Інгульця й Саркагані заклав козак Ріг хутір і зорав землю. Став господарювати. Прозвали його в народі «Кривим».
Бувало, поверталися козаки з Криму з сіллю і завертали на від чинок до Кривого Рогу.
Ішли роки. Навколо хутор? козака Рога почали виростати нові оселі. Згодом тут уже було ціле село. Старого козака не стало, а назва залишилась — Кривий Ріг.
І. Робота над текстом.
1. Про що розповідається у тексті?
2. Хто головний герой цієї розповіді?
3. Де відбувалися події?
4. Як називалися річки?
5. Чому козак-січовик дістав назву «Кривий Ріг»?
6. На чию честь назване наше місто?
7. У якому реченні висловлена головна думка тексту?
II. Лексичні вправи.
1. До якого виду мовлення належить текст?
2. Як ви розумієте значення слів: хутір, оселя, рубіж. Доберіть до них слова, близькі за значенням:
хутір — відокремлене селянське господарство разом із садибою власника; невелике селище;
оселя — місце для проживання;
рубіж — 1) лінія, межа, що розділяє суміжні області, ділянки; 2) державний кордон; 3) лінія оборони, укріплень.
3. Як ви розумієте вирізи «хто поставив його на ноги», «гриміла слава про Січ», «йшли роки», «у закуті річок Інгульця й Саксагані»?
4. Знайдіть у тексті ту частину, в якій описується про козака.
5. У прямому чи переносному значенні вжиті слова: ішли, виростати, гриміла? Введіть їх у свої словосполучення і речення.
6. Яку роль відіграє наголос у словах виходив, виходив? Поясніть лексичне значення цих слів.
7. Знайдіть у тексті слова, які називають одну і ту саму особу (козак Ріг, старий воїн, «Кривий», старий козак).
III. Граматичні вправи.
1. Випишіть слова, які пишуться з великої літери.
2. Поясніть правопис слів сіллю, південні.
3. Слова кривим, село замініть так, щоб ненаголошені [є], [и] стали наголошеними.
4. Правопис слів легенда, гриміла, рубежі, поверталися перевірте за орфографічним словником.
IV. Домашнє завдання.
Напишіть вибірковий переказ. Виберіть з тексту пише те, що стосується козака Рога.
Творчий переказ включає творчі елементи. Учень, поряд з викладом змісту тексту, може вносити певні зміни і доповнення. Будь-які домисли повинні органічно зливатися із змістом тексту. Це може бути, приміром, продовження розповіді, вставка описів предметів, явищ, подій, введення нових дійових осіб.
Наприклад:
Знаменною культурною подією в житті міста стало відкриття в 1934 році театру «Кривбас». У 1966 році театр став музично-драматичним, а з 1981 року — театром драми і музичної комедії.
На тому місці, де зараз театр ім. Т.Г. Шевченка, до 1941 року стояла інша будівля, збудована на початку нашого століття. В ній містився приватний кінотеатр «Колізей». Його зал для глядачів розрахований на 500 чоловік. Він був найбільший у місті.
І. Бесіда з класом.
1. У якому році був відкритий театр «Кривбас»?
2. З якого року він почав називатися театром драми і музичної комедії?
3. Що знаходилось на тому місці до 1941 року?
4. Яку назву носив приватний кінотеатр?
5. На яку кількість глядачів він був розрахований?
6. Який вигляд має зараз театр ім. Т.Г. Шевченка?
7. Чи бували ви у театрі? Яку виставу дивилися? Які у вас враження?
8. Яку назву можна дати даній
ІІ. Лексичні вправи.
1. За допомогою яких слів пов'язуються речення у тексті?
2. Поясніть, як ви розумієте «знаменною культурною подією»?
3. З'ясуйте значення слів приватний, театр:
приватний — не державний, не
суспільний, який належить окремій особі;
театр — приміщення, будинок, в якому відбуваються вистави, спектаклі.
4. Що таке драма, а що таке комедія! Чому так називається театр?
драма — літературний твір, написаний у діалогічній формі і призначений для сценічної вистави;
комедія — драматичній твір з веселим, смішним сюжетом.
5. Слова будівля, збудована, містився, розрахований замініть близькими за значенням.
6. З'ясуйте, яка різниця між словами місто і місце?
III. Граматичні вправи.
1. Випишіть слова, що пишуться з великої літери.
2. Поясніть правопис слів відкриття, століття, знаменної, життя.
3. Запишіть числа словами, поясніть їх правопис.
4. У словах відкриття, збудована, розрахований виділить префікси і поясніть їх правопис.
5. Чому назви «Кривбас» і «Колізей» беруться в лапки?
IV. Домашнє завдання.
Перекажіть переказ за складеним планом. Дайте йому назву. Доповніть розповіддю про театр сьогодні.
Отже, письмові роботи краєзнавчого характеру виховують в учнів любов до рідного краю, сприяють розширенню світогляду, глибокому осмисленню минулого, а також збагачують словник учня, виробляють навички зв'язного мовлення.
Додаток В
Анкета опитування вчителів
1. Чи використовуєте Ви у навчальному процесі краєзнавчий матеріал?
2. Які предмети мають найбільші потенціальні можливості використання краєзнавчого матеріалу?
3. Які труднощі відчуваєте під час, застосування краєзнавчого матеріалу на уроках?
4. Які заходи слід вжити для успішного використання.
Додаток Г
Анкета опитування учнів
1. Наведіть приклади хвойних та листяних дерев, що зустрічаються у вашому лісі за схемою.
Дерева

Хвойні Листяні
2. Прочитайте назви рослин: кавун, диня, абрикос, ананас, лимон, ківі, кокос, банан, помідор, горох, квасоля. Підкресліть ті, які вирощують у нашій місцевості.
3. Подумайте та запишіть, які птахи перелітні, а які зимують у вашому краї?
4. Прочитайте текст. Про яку тварину йдеться? Це - комахоїдна, активна вночі тварина. Взимку впадає у сплячку. Вкрита голками____________________
Додаток Ж
Загадки
Червоні намистинки
Нанизались на стеблинки
Подивись на їхні личка
І впізнаєш в них ... (сунички)
За хатинкою в садочку
У зеленому віночку
Та в червоних намистинках
Стала, наче молода.
І збігаються всі діти
Щоб на неї поглядіти:
За намисто кожен - смик!
Та й укине на язик.
Зветься ж ця рослина –
Червоная ...(калина)
Червоненька і смачненька
Дуже на вигляд гарненька,
І боки у неї пишні
Літом смачно їсти... (вишні)
Мов їжак - колючий,
Солодкий та пахучий.
Ягідку зірвеш —
Руку обідреш ... (Агрус)
Кругле, жовте і солодке
Воно на дереві росте
Людям здоров'я додає (Яблуко)
Що то за звір, що ні чоловік, ні звір,
А вуса має (Ячмінь)
Червоний пан у ямку впав (Буряк)
Біленька корзинка, а дно золотисте,
В корзинці росинка і сонечко чисте (Ромашка)
Додаток Е
Анкета опитування учнів
1. Продовжіть речення: Для нашої місцевості характерні рослини
___________, ___________, ________________, _______________, ___________, _____________, ______________, ______________, __________________, ______________.
2. Прочитайте назви тварин: зубр, шпак, трясогузка, олень, лось, чорний лелека, лелека звичайний, дятел, лисиця, косуля, жайворонок, іволга, шишкар, сойка, їжак, білка, кріт, соловей. Підкресліть однією лінією птахів вашого краю, звірів - двома.
3. Запишіть назви лікарських рослин, що зростають на Львівщині.
4. Продовжіть речення. На території нашого краю зустрічаються такі корисні копалини ___________, ___________, ________________, _______________, ___________, _____________, ______________, ______________, __________________, ______________.
5. Визначте і запишіть народні свята як святкують у твоїй місцевості.
6. Назвіть рослини та тварин занесених до Червоної книги України.
Додаток З.
Гра "Відгадай за описом "
Мета: навчити дітей розрізнити птахів за зовнішнім описом, розвивати спостережливість, пам'ять, уяву, виховувати любов до рідної природи.
1. Пташка з яскраво-жовтим забарвленням тому її ще називають "золота пташка". її присутність у лісі можна визначити за гарним мелодійним, флейтовим свистом, "фіу-фіу". Коли вона стурбована, її крик нагадує крик котів, які б'ються. Знищує величезну кількість шкідників лісу: жуків, метеликів, гусінь, в тому числі і волохату. (Іволга)
2. Життя цього птаха тісно пов'язане з деревами. На них він їсть, гніздиться, ховається від ворогів. Має жорстке оперення, дзьоб прямий. Він є знаряддям для роздовбування кори та добування корму. Живиться переважно комахами та їх личинками. Взимку - насінням сосни та ялини. (Дятел)
3. Невеликих розмірів птах, масою 200г. забарвлення строкате, рудувато-коричневе. На крилах має яскраві голубі смуги. Улюблені місця - ліси де ростуть дуб, бук, ліщина. Живиться горіхами жолудями, ягодами, а навесні і влітку - комахами, іноді дрібними гризунами, жабами. (Сойка)
4. Стрункий птах із закрученим хвостиком. Дуже скромно забарвлений, сіренький, непомітний. Якщо не знаєш його, то ніколи не подумаєш, що ця пташка володіє таким чудовим голосом. Його пісню неможливо описати, її треба почути. Вона дзвінка, дуже мелодійна. Так чудово співають весною самиці. Живиться комахами, черв'яками, павуками. (Соловейко)
5. Невеликий птах, масою до 120 г. Оперення спини темно-темно-сіре з бурим відтінком, груди світліші із поперечними темними смугами. Має довгі крила та довгий хвіст. Не має свого гнізда, яйця підкидає у чужі. Живиться комахами - шкідниками. (Зозуля)
6. Маленький птах масою до 20 г. ,забарвлене тіло зверху в зеленувато-жовтий, а знизу - в жовтий кольори. Живиться лучними комахами, черв'яками, слимаками. (Плиска жовта)
7. Птах середніх розмірів. Забарвлення тіла бурувато-сіре. Можна впізнати за особливим кольором. Вона з сильним шумом і хлопанням крил піднімається й летить низько над землею. Знищує чимало шкідників сільського господарства, яких інші птахи не їдять (клопа – черепашку, колорадського жука). (Куріпка сіра)
8. Всі знають цього красивого, великого, довгоногого птаха. Забарвлення біле, лише кінчики крил блискучого червоного кольору. Довга витягнута шия, червоний дзьоб і високі червоні ноги надають йому гордовитості і непідступності. їх називають носіями щастя. Про них складено багато легенд, пісень. Вони приносять на крилах весну. (Лелека білий)
9. Птах невеликий, має короткий хвостик і червонуватобуре оперення. Побачити його вдається рідко, а от пісню почути - ні.
10.Це звуки "подь-полоть", або "піть-піліть", "ррю-ррю". Охоче гніздиться на хлібних полях, суходільних луках. Живиться паростками рослин, комахами, ягодами та насінням. (Перепілка)
11 .Невеликий птах, маса його 45 г. Пір'я у нього сірувато-бурого кольору. Вже в березні можна почути його дзвінку і приємну трель. Його легко впізнати за польотом. Він здіймається у небесну вись майже вертикально, а потім стрімко спускається і сідає на землю. (Жайворонок польовий)