ЧАСТИНА І
ТЕОРІЯ СТИТИСТИКИ
1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД СТАТИСТИКИ
1.1. Предмет статистики
Слово «статистика» (вiд лат. status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ і процесів. Статистикою називають також науку, яка об’єднує принципи та методи роботи з масовими числовими даними — кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів.
Історично розвиток статистики пов’язаний з утворенням держав. Уже в країнах Стародавнього світу склалися системи державного та адміністративного обліку. Про це свідчить, зокрема, і Біблія, де у Четвертій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю. Середньовіччя залишило унікальну пам’ятку — «Книгу страшного суду», в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. Поступово збирання даних про масові суспільні явища ставало регулярним.
Розвиток бухгалтерського обліку та первинної реєстрації фактів, нагромадження масових даних і необхідність їх узагальнення, підвищення попиту на інформацію — ось ті чинники, що сприяли формуванню статистики як науки. З розвитком математики, передусім теорії ймовірностей, удосконалювалися методи статистичного аналізу і розширювалась сфера їх використання. У ХХ ст. статистичні методи почали застосовуватися майже в усіх галузях знань. Сьогодні статистику використовують, вивчаючи життєвий рівень населення та громадську думку, оцінюючи підприємницькі та фінансові ризики, у маркетингових дослідженнях, страхуванні тощо.
Отже, об’єктами статистичного аналізу можуть бути найрізноманітніші явища й процеси суспільного життя. Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв’язку.
У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюються дві принципові його особливості. По-перше, статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища.
Кількісний бік суспільних явищ — це насамперед їх розміри. Наприклад, саме розмірів досліджуваного явища стосується така інформація: протягом місяця на аукціонах фондової біржі було продано 3000 акцій однієї компанії на суму 97 800 грн. (номінальна ціна акції — 25 грн.). Не менш важливою кількісною характеристикою зазначених явищ є співвідношення їх розмірів. Щодо прикладу з біржею за наведеними даними середня ціна акцій становила 32,6 грн., що перевищувало номінальну ціну в 1,3 раза.
Вивчаючи кількісний бік явищ, статистика відбиває його у числах-показниках, характеризуючи цим конкретну міру явищ. Водночас вона встановлює загальні властивості, виявляє схожість і різницю окремих властивостей досліджуваних об’єктів, групує їх, виявляючи певні типи процесів і явищ, які вивчаються.
Зауважимо, що вивчення кількісних аспектів суспільних явищ нерозривно пов’язане з їх якісними характеристиками. Адже кількісні співвідношення не існують без якісної їх визначеності. Так, групуючи населення за віком, статистика виокремлює якісно відмінні сукупності: осіб дошкільного та шкільного віку, працездатного та пенсійного. Проте перш ніж виконувати розрахунки, потрібно визначити якісні властивості та межі кожної такої сукупності.
Явища суспільного життя динамічні, вони безперервно змінюються й розвиваються, що неодмінно позначається на їх розмірах, співвідношеннях і пропорціях. Значення розглядуваних кількісних характеристик залежать від конкретних умов простору і часу.
Інша особливість предмета статистики зумовлюється масовістю суспільних явищ, їх повторюваністю у просторі або з плином часу.
Для масового явища характерна участь у ньому багатьох елементів, істотні властивості яких однакові або схожі між собою. Так, акціонерів певної фірми об’єднує спільна власність, менеджерів — управлінські функції, а робітників — відповідні виробничі завдання. Наявність будь-яких властивостей у окремого, поодинокого елемента — випадковість. Проте тільки-но численні елементи об’єднуються в одне ціле, сукупна дія випадковостей дає результат, практично незалежний від випадку. Загальновідомо, що ринок цінних паперів пов’язаний з ризиком. Схильніcть до ризику серед населення як потенційного інвестора різна. Одні готові ризикувати, інші не уявляють ризику без гарантій або уникають його за будь-яких умов. Загалом же, схильність до ризику серед молоді значно вища, ніж з-поміж людей літніх, а надто похилого віку. Ризикований інвестор — молодий.
Розглядаючи суспільні явища як масові й спираючись на облік усієї сукупності фактів, що їх стосуються, статистика мовою чисел характеризує ступінь розвитку таких явищ, напрям і швидкість їх змін, щільність взаємозв’язків і взаємозалежностей. Усе це дає підстави стверджувати, що статистика — могутній засіб пізнання складного суспільного життя.
Статистика — багатогалузева наука. Вона складається з окремих самостійних розділів, які водночас тісно пов’язані між собою. Виокремлюють чотири складові цієї науки.
1. Теорія статистики розглядає категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких масових явищ методи й засоби аналізу.
2. Економічна статистика вивчає явища і процеси, що відбуваються в економіці, розробляє систему економічних показників та методи вивчення економіки країни чи регіону як єдиного цілого.
3. Галузеві статистики (промислова, фінансова, соціальної інфраструктури і т. ін.) розробляють зміст і методи обчислення показників, які відбивають особливості кожної окремої галузі.
4. Соціальна статистика вивчає соціальні умови та характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням.
Як суспільна наука статистика не може розвиватися окремо від теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії та соціології. Спираючись на суть, якіcнy природу явищ, через узагальнення масових даних статистика вивчає характер і дію основних законів у реальному житті. Припускаючи, що комплекс умов і чинників, які формують відповідні закономірності, надалі лишатиметься незмінним, статистика робить прогнозні роз-рахунки, конче потрібні для обґрунтування напрямів економічної політики.
1.2. Основні категорії статистики
З питанням про предмет статистики пов’язані поняття статистичної закономірності та статистичної сукупності.
Закономірність — це повторюваність, послідовність і порядок у масових процесах. Виявити і виміряти статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Згідно з цими принципами закони суспільного розвитку виразно виявляються лише в досить численній сукупності подій. Об’єктивною основою існування статистичних закономірностей є складне переплетіння причин, які формують масовий процес, — основних, спільних для всіх подій масового процесу, та індивідуальних для кожної з них окремо, але випадкових для маси. У разі великої кількості подій вплив випадкових причин взаємно врівноважується, завдяки чому закон стає видимим.
Отже, статистичні закономірності притаманні лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент є тією базою реального світу, відносно якої можна встановлювати конкретні закони.
Статистична сукупність — це певна множина елементів, поєднаних умовами існування й розвитку. Так, статистичною є сукупність комерційних банків країни. Їх об’єднує характер банківських послуг, хоча капітал, кредитно-інвестиційний портфель, прибуток та інші ознаки в них різні.
Склад елементів і спосіб їх об’єднання визначають структуру сукупності. Поліструктурні сукупності за певними ознаками можна розглядати як неоднорідні. Комерційні банки неоднорідні за рівнем капіталізації або за фінансовим станом.
У реальному житті існує складне поєднання різних сукупностей та їх елементів. Так, вивчаючи промисловість, статистика розглядає її як сукупність підприємств, але кожне підприємство, у свою чергу, — це сукупність працівників, верстатів тощо. Базою вивчення конкретної статистичної закономірності є та сукупність, елементи якої — носії підпорядкованих цій закономірності характеристик. Наприклад, вивчаючи кваліфікаційний рівень робітників підприємства, як елемент досліджуваної сукупності розглядають окремого робітника, межі сукупності окреслюють рамками підприємства. Елемент сукупності — робітник — і є носієм кваліфікаційного рівня.
Сукупність, що вивчається, — не механічне об’єднання елементів, а впорядкована система, кожний елемент якої являє собою єдність загального та одиничного, необхідного і випадкового. Необхідність існує як атрибут загального і виявляється сталими властивостями елементів. Ці властивості зумовлені впливом об’єктивно необхідних умов іcнування та розвитку масового явища, а щодо одиничних, неповторних властивостей, то вони є наслідком дії випадкових для сукупності причин.
Внаслідок об’єднання елементів у сукупність виникають якісно нові системні властивості. Вони відбивають спільність і відмінність, сталість і мінливість, повторюваність і неповторність властивостей, зв’язків і співвідношень елементів. Системні властивості становлять сутність статистичної закономірності. Відбиваючи характер дії об’єктивних законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу, статистичні закономірності виявляються по-різному. Їх можна об’єднати в чотири групи.
1. Закономірності розвитку (динаміки) явищ. Так, статистика свідчить про збільшення кількості населення Земної кулі, зростання тривалості життя, зменшення середнього віку одруження тощо.
2. Закономірності розподілу елементів сукупності. Це може бути розподіл населення за віком, сімей — за кількістю дітей, комерційних банків — за статутним фондом.
3. Закономірності структурних зрушень. Прикладом може бути збільшення частки міського населення в загальній його кількості, збільшення частки населення похилого віку в сільській місцевості.
4. Закономірності зв’язку між явищами. Наприклад, залежність продуктивності праці від фондоозброєності, собівартості продукції — від продуктивності праці, урожайності — від родючості ґрунту, попиту — від ціни на товар.
Специфічна риса статистики — узагальнення даних. Передумовою та початком такого узагальнення має бути вимірювання, тобто приписування явищу числових значень. Статистичним еквівалентом властивостей, притаманних елементам сукупності, є ознака. Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками, значення яких змінюються від елемента до елемента або від одного періоду до іншого. Ознака, яка набуває в межах сукупності різних значень, називається такою, що варіює, а відмінність, коливання значень ознаки — варіацією. Наприклад, ознаки людини: вік, стать, сімейний стан, освіта тощо; ознаки підприємства: спеціалізація, форма власності, рентабельність виробництва і т. ін.
Одні ознаки виражаються числами, інші — словесно. Їх називають відповідно кількісними і атрибутивними (описовими). Серед атрибутивних ознак одні чітко окреслені (стать, професія, галузь), інші невизначені (суб’єктивні оцінки, твердження, думки).
Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відображується у відповідних типах шкал. Тип шкали можна визначити допустимими перетвореннями її чисел або допустимими арифметичними діями з цими числами. Згідно з класифікацією шкал за рівнем вимірювання — від «слабкої» до «сильної» — вирізняють три їх типи: номінальну, порядкову, метричну. Чим вищий рівень шкали, тим ширше коло відповідних допустимих перетворень чисел, тим більше арифметичних дій реалізується.
Номінальна шкала — шкала найменувань. «Оцифрування» ознак цієї шкали виконується так, щоб подібним елементам відповідало одне й те саме число, а неподібним — різні числа. Очевидно, число відіграє роль символа. Для ідентифікації найменувань шкали використовуються натуральні числа 1, 2, 3, ... або певні числові коди.
Номінальні ознаки, які мають лише два протилежні значення (наприклад, задоволений / незадоволений), називають альтернативними. Їх ідентифікують числами «1» або «0» залежно від наявності чи відсутності властивості.
Порядкова (рангова) шкала встановлює не лише відношення подібності елементів, а й відношення послідовності — порядку. Це відношення типу «більше ніж», «краще ніж» і т. ін. Кожній позначці шкали приписується число — ранг. Такими числами можуть бути: 1, 2, 3 ... n; 0, 25, 50, 75, 100; –2, –1, 0, 1, 2, тобто значення будь-якої монотонно зростаючої функції, що відповідають послідовності значень ознаки, не враховуючи відстань між ними.
Метрична шкала — це звичайна шкала дійсних чисел. За допомогою метричної шкали вимірюються натурально-речові явища, ресурси та результати господарсько-фінансової діяльності. Вибір одиниці такої шкали залежить від природи, матеріального змісту явища, конкретних завдань дослідження та практичної доцільності. Скажімо, взуття природно вимірювати парами, костюми — штуками, споживання цукру — кілограмами. За характером варіації ознаки метричної шкали поділяються на дискретні та неперервні.
Дискретні ознаки мають лише окремі цілочислові значення: кількість укладених на біржі угод, кількіcть дітей у сім’ї тощо. Неперервні ознаки мають будь-які значення в певних межах варіації. Наприклад, вік людини в межах від 0 до 100 і більше років. Таке визначення неперервної ознаки дещо умовне, її можна подати квазідискретною величиною (вік — числом виповнених років). До неперервних належать також розрахункові ознаки, а саме: народжуваність, урожайність, балансова ліквідність тощо.
Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризуються практично необмеженим числом різних ознак. Які саме з цих ознак підлягають вимірюванню в конкретному дослідженні, залежить від його мети.
Оскільки статистика вивчає масові процеси, індивідуальні значення ознак систематизуються, зводяться в єдине ціле. Узагальнюючою характеристикою явищ є статистичний показник. На відміну від ознак, які реєструються, статистичні показники розраховуються. Це може бути простий підсумок елементів сукупності або значень ознаки, результат порівняння двох величин або складніших розрахунків.
1.3. Статистична методологія
Статистична методологія — це комплекс спеціальних, притаманних лише статистиці методів і прийомів дослідження. Вона ґрунтується на загальнофілософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах.
Згідно з принципами діалектичної логіки статистика будь-яке суспільне явище розглядає не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими, виявляє фактори, які спричинюють варіацію значень ознак у межах сукупності, оцінює ефекти впливу факторів і щільність причинно-наслідкових зв’язків.
Суспільні явища динамічні, тому статистика вивчає їх у розвитку, оцінюючи тенденції та циклічні коливання, інтенсивність динаміки та структурних зрушень.
Розглядаючи сукупності елементів, статистика, з одного боку, визначає в них схожі риси і відмінності, об’єднує елементи в групи, вирізняючи окремі типи й форми явищ, а з іншого — узагальнює інформацію як за окремими групами (типами), так і за сукупністю в цілому.
Особливості статистичної методології пов’язані, по-перше, з точним вимірюванням і кількісним описуванням масових суспільних явищ; по-друге, з використанням узагальнюючих показників для характеристики об’єктивних статистичних закономірностей.
Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три етапи. Перший етап — збирання первинного статистичного матеріалу реєстрацією фактів чи опитуванням респондентів. На другому етапі зібрані дані підлягають систематизації та групуванню — від характеристики окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі абсолютних, відносних чи середніх величин. Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозв’язків.
Етапи об’єднуються метою дослідження. На кожному з них застосовуються ті методи, які можуть дати глибоку й всебічну характеристику явищ, що вивчаються. Так, масове статистичне спостереження дає інформаційну базу для статистичних узагальнень і характеристики об’єктивних закономірностей. Статистичні дані мають безперечну доказову силу саме тому, що вони спираються не на окремі факти, а на їх сукупність.
На другому етапі — етапі узагальнення даних масового спостереження — елементи сукупності класифікують за певними ознаками, наприклад, народжених можна класифікувати за статтю та місцем народження, видобуток вугілля — за шахтами або за періодами. Впорядковану таким чином статистичну сукупність називають статистичним рядом. Залежно від способу класифікації розрізняють ряди розподілу та ряди динаміки. Ряд розподілу — це результат класифікації, групування елементів сукупності у статиці (станом на певний момент чи за певний інтервал часу). За допомогою групувань виокремлюються характерні властивості та різноякісні типи явищ. Ряд динаміки класифікує значення статистичних показників у часі (за періодами чи моментами часу), описує динаміку розвитку масового процесу.
В арсеналі статистичних методів аналізу — методи вивчення варіації, диференціації та сталості, швидкості та інтенсивності розвитку, узагальнюючі індекси, регресійні моделі тощо. Вивчаючи різноманітні cуспільні явища та процеси, статистичний метод пристосовується до їх особливостей. Одна річ, скажімо, збирання даних про демографічні процеси (народжуваність, смертність, міграцію), інша — про екологічний стан довкілля. Але в будь-якому дослідженні виявляються притаманні статистичному методу особливості — масовість даних, кількісне вимірювання, узагальнення.
Аналітичні можливості статистичних методів поглиблюються завдяки використанню компактної та раціональної форми подання результатів узагальнення інформації, а також аналізу виявлених закономірностей. Такими формами є статистичні таблиці та графіки.
Статистичні методи пов’язані з математикою. У них спільні методи обробки й оцінювання даних, але різні предмети пізнання. Математична статистика вивчає закономірності масових явищ в абстрактній формі, статистика як суспільна наука характеризує розміри й співвідношення суспільних явищ у конкретних умовах їх існування та розвитку.
Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті явища, що вивчається, його істотних властивостей. Теоретичний аналіз дає всебічне уявлення про природу й логіку предмета пізнання. Це — об’єктивна основа методологічних рішень.
Статистичний аналіз масових явищ і процесів є необхідною ланкою в системі управління економікою та державою в цілому. Передусім за допомогою статистики здійснюється «зворотний зв’язок», тобто потік інформації йде від об’єкта до суб’єкта управління — керівництва підприємств, об’єднань, територіальних, галузевих і центральних органів влади. Без вірогідної, всебічної і своєчасної інформації ефективні управлінські рішення неможливі.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Що таке статистика? Які функції вона виконує в системі управління?
2. Як ви розумієте вираз «Мова статистики — мова цифр»? Чи всяка цифра є статистичною?
3. Дайте визначення предмета статистики. Чим відрізняється предмет статистики від предмета інших суспільних наук?
4. Чому статистика вивчає масові процеси? Як ви розумієте принцип масовості?
5. Поясніть суть статистичної закономірності. В якій формі виявляється статистична закономірність? Наведіть приклади різних закономірностей.
6. Які характерні риси має статистична сукупність? Що є елементом сукупності? Поясніть на прикладі.
7. Який зміст словосполучення «ознака, що варіює»? Назвіть істотні ознаки, що варіюють, характеризуючи студентську групу.
8. Класифікуйте ознаки за способом їх вираження (кількісні чи атрибутивні): густота населення, національність, форма власності, кредитна ставка.
9. Для наведених далі запитань анкети назвіть тип кожної ознаки (метрична, порядкова, номінальна) і можливі варіанти її кількісного подання.
1) Ваш вік.
2) Чи відповідає, на вашу думку, сучасним вимогам підготовка економістів вищої кваліфікації?
а) Відповідає;
б) не відповідає.
3) Ви задоволені своїм вибором професії?
а) Задоволений;
б) ставлюсь байдуже;
в) не задоволений.
4) Зазначте свої життєві плани.
а) Здобути вищу освіту;
б) забезпечити матеріальний добробут сім’ї;
в) працювати без шкоди для здоров’я.
10. Чи ідентичні поняття ознаки і статистичного показника? Відповідь обґрунтуйте.
11. На які етапи поділяється статистичне дослідження? Що їх об’єднує?
12. Проведено анкетне опитування думки населення міста щодо подальшої долі екологічно шкідливого об’єкта. Зібрано 420 анкет. Які подальші етапи?
13. Чому статистика вивчає соціально-економічні явища в динаміці, у розвитку?
2. СТАТИСТИЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ
2.1. Статистичне спостереження як метод інформаційного забезпечення
Проблема інформаційного забезпечення є першочерговою не лише для статистичного дослідження, а й для будь-якої сфери діяльності. Інформаційне забезпечення — це сукупність відомостей про явища та процеси суспільного життя, які орієнтовані на певних користувачів. Отже, інформація — це продукт збирання та обробки даних, що має відповідне аналітичне призначення. Відомий вислів С. Лемма: «Інформація — це влада» наголошує на тому, що наявність якісної інформації дає змогу правильно й рішуче керувати економічними та соціальними процесами. Так, відомості про склад і природний рух населення є підставою для перспективних розрахунків його чисельності, бюджети домогосподарств — основою для розробки програми соціального захисту, визначення механізму індексації доходів населення. Інформація про ринок товарів і послуг — це підґрунтя для маркетингової політики, зокрема для регулювання рівня цін, забезпечення ринкових пропорцій.
Проте нові ринкові умови, зокрема створення недержавних структур, дещо порушили цілісність інформаційного простору. Виникли такі сфери, яких раніше не існувало або їх існування не засвідчувалось (комерційна та підприємницька діяльність, неформальна зайнятість, «тіньова» економіка тощо). Отримання такої інформації ускладнилось через наявність багатьох перешкод: комерційна таємниця, відсутність реєстраційного номера фірми, невідповідність юридичної та фактичної адрес, а також зареєстрованого і фактичного виду діяльності. Внаслідок демонополізації економіки з-під державного інформаційного контролю ви-йшло багато підприємств, установ та організацій. З огляду на це постала потреба розробляти й удосконалювати методи збирання різнобічних статистичних даних. Це пов’язано з ретельним науковим обґрунтуванням мети та способу отримання інформації, її подальшого використання. Тому процес формування якісної інформаційної бази потребує чіткої спланованості першого етапу статистичного дослідження, яким є статистичне спостереження. Статистичне спостереження — це спланована, науково організована реєстрація масових даних про будь-які соціально-економічні явища та процеси. Від інших методів збирання даних статистичне спостереження відрізняється характером і масовістю даних та способами їх отримання. Крім безпосередньої реєстрації (вимірювання, підрахунок, оцінювання) широко застосовується вивчення суспільної думки на підставі опитування.
Залежно від рівня реєстрації, статистичні спостереження можуть бути первинними або вторинними. Первинне спостереження — це реєстрація вихідних даних, що надходять від об’єкта, який їх продукує. Прикладом може бути поточний облік кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень у відповідній установі; опитування населення щодо ставлення до процесу приватизації майна. Вторинне спостереження — це збирання раніше зареєстрованих та оброблених даних, наприклад матеріалів банківських звітів, результатів аудиторської перевірки, підсумків біржових торгів. Отже, які дані вважаються статистичними?
Статистичні дані — це масові системні кількісні характеристики соціально-економічних явищ і процесів. Ступінь масовості залежить від рівня узагальнення досліджуваних явищ. На макрорівні збирають дані про явища та процеси загальнодержавного характеру. Це відомості про виробничий потенціал держави, розмір її фінансових ресурсів, експорт-імпорт товарів, рівень безробіття, кількість зареєстрованих злочинів. На мікрорівні дані є також масовими, але іншого ґатунку. Матеріали, що їх збирають окремі міністерства, відомства, підприємства, установи, товариства та фірми, характеризуються певною фрагментарністю. Прикладом є дані про кількість та розмір акціонерних внесків певного товариства, кредитні та депозитні процентні ставки комерційних банків, кількість квартир, проданих на біржі нерухомості, і т. ін.
Статистичні дані обов’язково мають кількісну визначеність, завдяки чому підлягають нагромадженню, зведенню та узагальненню. Останнє можливе лише за умов їх системності. Статистичні дані — це не «будь-що під рукою», а лише факти, що узгоджуються, порівнюються і в сукупності відбивають певний бік явища чи процесу. Так, визначаючи доходи населення, слід зважати на те, до якої соціальної групи воно належить, які має джерела засобів існування, в якій місцевості мешкає.
Зрозуміло, що від якості даних статистичного спостереження залежать результати подальшого дослідження. Тому вони мають відповідати певним вимогам.
Перша — це вірогідність даних, тобто їх відповідність реальному стану. На жаль, ця вимога іноді не додержується як на мікро-, так і на макрорівні. Прикладом можуть бути матеріали переписів населення на території України в період Першої та Другої світових війн. Вони не враховували значних втрат населення внаслідок репресій, розкуркулювання та голодомору. На мікрорівні типовим є приховування частини доходів від оподаткування як юридичними, так і фізичними особами. Досягти достатньої вірогідності можна, з одного боку, усунувши передумови таких викривлень (наприклад, удосконаливши податкову систему, а з іншого — застосувавши чутливішу систему оціночних показників.
Друга вимога — це повнота даних як за їх обсягом, так і по суті. Наприклад, у разі дослідження ринку покупців певного товару слід брати до уваги не лише ті верстви населення, на які він розрахований, а й категорії споживачів, які можуть придбати товар для своїх дітей, родичів, друзів. Щодо повноти по суті, то вона забезпечується системним добором кількох взаємозалежних ознак явища. А саме, визначаючи ринок споживачів, слід поцікавитись їхніми потребами, смаком, вимогами, платоспроможністю. Потрібно також знати стратегію своїх конкурентів.
Третя вимога — це своєчасність даних. Інформація має дійти до користувача, перш ніж застаріє, інакше вона втрачає корисність. Наприклад, дані біржових торгів або валютних курсів мають надходити до користувача в міру їх виникнення та реєстрації; цінність даних бюджетних обстежень втрачається з часом, особливо в умовах високої інфляції.
Четверта вимога — ця порівнянність даних у часі або у просторі. Дані можуть бути не порівнянні за складом сукупності. Наприклад, нестійкою є структура емітентів на фондовому ринку України. Істотних змін зазнає склад населення за джерелами засобів існування, виникають нові групи — підприємці, фермери, безробітні. Гострою є проблема порівнянності за одиницями, які взято для вимірювання, особливо це стосується вартісних показників в умовах тривалої високої інфляції або внаслідок грошової реформи.
З переходом національної статистики на міжнародні стандарти важливо керуватися порівняльною методикою збирання даних та обчислення статистичних показників. Так, програмою нового перепису населення України затверджено одиницю спостереження, використовувану у світовій практиці, а саме: «домогосподарство» замість «родина», як це було в попередніх переписах. «Домогосподарство» означає сукупність осіб, що мешкають разом і ведуть спільне господарство. Очевидно, ця категорія ширша від попередньої, оскільки не обмежується лише родинними зв’язками. Порівнянність методики обчислення статистичних показників важлива, особливо для вторинних спостережень. Так, показник, що визначає ступінь демографічного та соціального розвитку країни, коефіцієнт смертності немовлят — через непорівнянність методики збирання та обчислення — є заниженим порівняно з фактичним в Україні згідно з міжнародною методикою.
Важливою є порівнянність даних за територіальною належністю одиниць внаслідок відповідних змін. Наприклад, набуття статусу міського поселення сільськими населеними пунктами під час промислового будівництва або набуття статусу Автономної Республіки Крим колишньою областю тощо.
П’ятою вимогою є доступність даних. З переходом до ринкових умов питання їх доступності особливо загострюється. Ці дані важко не лише зібрати, а й отримати готову статистичну інформацію. Відомо, що за радянських часів великий обсяг статистичної інформації приховувався від широкого загалу. У період демократизації більшість матеріалів державної статистики стали «відкритими». Проте ускладнилась ситуація з централізованим збиранням даних, особливо в недержавних структурах. Низький рівень відповідальності таких структур щодо подання звітів, а то й повна непідзвітність деякої їх частини призводить до порушення вимог повноти та своєчасності реєстрації даних.
Одержання якісної статистичної інформації значною мірою залежить від того, на якому рівні вона збирається. В Україні діють дві системи: централізована (загальнодержавна) та децентралізована (відомча, окремих економічних структур). Звичайно, централізована система збирання має ширші можливості для якісного спостереження: наукову методику, кваліфіковані кадри, технічне забезпечення тощо. Проте децентралізована система є оперативнішою завдяки меншому розриву в часі між збиранням даних і використанням готової статистичної інформації. Для децентралізованої системи гостро постає проблема наукової обґрунтованості методів статистичного спостереження та їх практичного застосування.
Статистичне спостереження здійснюється в три етапи:
1) підготовка спостереження;
2) реєстрація статистичних даних;
3) формування бази даних.
Підготовка статистичного спостереження — найвідповідальніший етап, оскільки тут постають і вирішуються основні методологічні питання: що і як вивчатиметься, на які запитання потрібно дістати відповіді. На цьому етапі вирішуються також організаційні питання: хто, де, коли проводить спостереження і що для цього необхідно. Тобто на першому етапі складається докладний план статистичного спостереження, що охоплює методологічні та організаційні питання.
На другому етапі збирають дані. Процес копіткий, що потребує чіткої взаємодії, скоординованості та оперативності всіх виконавчих служб. Чим коротший термін збирання, тим більш своєчасною та дешевою буде інформація. Від якості збирання залежать також точність, повнота й вірогідність даних. Третій етап передбачає контроль та нагромадження даних спостереження, а також їх збереження. На цьому етапі відпрацьовується система оперативного доступу та пошуку необхідних даних. Це дуже важливо в умовах централізованого спостереження, коли нагромаджуються величезні обсяги корисної інформації, пошук якої обходиться недешево, а знайти її й використати іноді важко.
2.2. Програмно-методологічні питання статистичного спостереження
Розробка програмно-методологічних питань плану спостереження полягає в науково-практичному обґрунтуванні та визначенні суті явища, умов його формування та прояву. Крім того, добирається система ознак, що характеризують явище, ураховується можливість їх кількісної обробки та перевірки на точність.
Комплекс програмно-методологічних питань може бути поданий у послідовності їх виникнення та розв’язування (рис. 2.1).
Мета спостереження — здобути статистичні дані, які є підставою для узагальненої характеристики стану та розвитку явища або процесу з визначенням відповідної закономірності.
Кінцевою метою спостереження є підготовка управлінських рішень та вжиття відповідних заходів.

Рис. 2.1. Програмно-методологічні питаннястатистичного спостереження
Так, країни ЄЕС регулярно вдаються до обстежень у сфері бізнесу. Метою окремих обстежень є визначення інвестиційної поведінки суб’єктів бізнесу та прогнозування її впливу на рівень виробничих потужностей і зайнятість населення країни. Іншим прикладом може бути обстеження суб’єктів малого бізнесу в Україні. Мета — якомога ретельніше вивчити стан виробничо-фінансової діяльності підприємств малого бізнесу заради сприяння їх подальшому розвитку в Україні.
Мета спостереження визначає його об’єкт. Об’єкт спостереження — це сукупність явищ, що підлягають обстеженню. Чітке визначення суті та меж об’єкта дозволяє запобігти розбіжностям у тлумаченні результатів обстеження. Для цього застосовуються цензи. Ценз — це набір кількісних обмежувальних ознак. Скажімо, у попередньому прикладі слід обґрунтувати, яка сукупність суб’єктів малого бізнесу досліджуватиметься. Це може бути сукупність усіх зареєстрованих підприємств малого бізнесу або лише діючих. В останньому разі не буде оцінено ефективність упровадження малого бізнесу. Інша проблема — який суб’єкт бізнесу слід вважати малим? В Україні малим вважається підприємство з чисельністю зайнятих не більш як 50 осіб та обсягом виручки, що не перевищує 1 млн грн. Тому цензом буде максимально припустима кількість зайнятих та обсяг виручки.
Об’єкт спостереження як сукупність складається з окремих елементів — одиниць сукупності. Одиниця сукупності — це первинний елемент об’єкта, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації. Під час перепису населення одиницею сукупності є кожна людина, у разі реєстрації проданих на біржі нерухомості об’єктів — кожна продана квартира. Проте не кожна одиниця сукупності може надати про себе інформацію. Тому в ході обстеження виокремлюють одиницю спостереження. Одиниця спостереження — це первинна одиниця, від якої дістають інформацію. Так, під час перепису населення одиницею спостереження є домогосподарство, а також кожний його член. Коли йдеться про реєстрацію проданих на біржах нерухомості квартир, одиницею спостереження є біржа. Отже, одиниця сукупності та одиниця спостереження можуть збігатися (як, зокрема, під час перепису). І відповідних прикладів існує чимало: у бюджетних обстеженнях господарств такими одиницями є домашні господарства, під час вивчення громадської думки населення — кожний респондент — людина, яка висловлює свою думку.
Визначивши носії ознак і джерела інформації, складають програму спостереження. Програма спостереження — це перелік запитань, на які потрібно дістати відповіді в результаті спостереження. Зміст та кількість запитань формують згідно з метою спостереження і реальними можливостями його проведення (грошовими, трудовими витратами та терміном реєстрації). Складають такий перелік запитань, який на підставі щонайменшої кількості залучених даних дає якнайбільше інформації. Цього можна досягти завдяки системному підходу. Запитання слід добирати так, щоб кожне мало самостійне призначення і водночас у комбінації з рештою запитань давало додаткову суміжну та побічну інформацію. Використовуючи блоки взаємозалежних узгоджених запитань, можна дослідити також внутрішні зв’язки об’єкта дослідження. Далі ці запитання деталізують, щоб сформувати набір ознак, які характеризують зазначений об’єкт обстеження та його одиниці.
Головними вимогами щодо подання ознак є простота формулювань, чітке тлумачення і однозначність. Так, під час перепису населення запитання про шлюбний стан особи потрібно поставити точніше, а саме: замість «перебування у шлюбі» має бути «перебування в зареєстрованому шлюбі». Це допоможе уникнути значних розбіжностей між даними поточного обліку і фактичними через незбіг кількості фактичних і юридичних шлюбів). Оскільки ознаки за формою вираження можуть бути не лише кількісними, а й атрибутивними, то в разі добору шкали вимірювання перевагу слід надати не лише більш інформативним ознакам (номінальній шкалі), а й ознакам із ширшими можливостями статистичної обробки (порядковій та метричній шкалам). На підставі сформованого переліку ознак розробляють статистичний інструментарій. Статистичний інструментарій — це набір статистичних формулярів, а також інструкцій і роз’яснень щодо проведення статистичного спостереження, реєстрації даних.
Статистичний формуляр — це обліковий документ єдиного зразка, що містить адресну характеристику об’єкта спостереження та статистичні дані про нього. Статистичними формулярами є звіти, переписні та опитувальні листки, бланки документів, анкети.
Деякі формуляри містять також коротку інструкцію щодо їх заповнення. До інших інструкція додається як окремий документ, де роз’яснюється порядок реєстрації даних, розтлумачується зміст окремих запитань або відповідей. Проте чим вдаліше формулюються запитання та ознаки, тим менше роз’яснень вони потребують. Складаючи анкети, застосовують запитання закритого, напівзакритого та відкритого типу. До закритого типу належать запитання, до яких додається повний набір відповідей, а респондентові пропонується лише вибрати потрібні. Іноді кількість можливих відповідей обмежується (не більше або не менше як дві-три відповіді). Наприклад, студентам економічної спрямованості під час опитування пропонувалося запитання: «Який характер роботи Вас приваблює?» (дайте не більш як дві відповіді).
1. Спокійний, ритмічний.
2. Творчий, аналітичний.
3. Такий, що потребує ділового спілкування.
4. Сприяє просуванню по службі.
Запитання напівзакритого типу містять перелік готових відповідей, а також вільний рядок для самовизначення.
Скажімо, в анкеті, що з’ясовує якість національної телереклами, пропонується запитання: «Які негативні особливості притаманні національній телерекламі?».
1. Однотипність виражальних засобів.
2. Недостатня художність.
3. Примітивність змісту.
4. Невиразність ефектів.
5. Інше _________________ (впишіть).
Запитання відкритого типу передбачають, що опитуваний самостійно формулює відповідь. До таких належить, наприклад, запитання: «Які відеокліпи Вам подобаються?»
Зрозуміло, що в разі організації масових анкетних обстежень доцільно пропонувати запитання закритого та напівзакритого типу. Вони дають змогу, по-перше, діставати адекватні відповіді, а по-друге, — формалізувати, нагромаджувати та кількісно їх обробляти. Причому перевагу мають напівзакриті запитання, що передбачають не лише чіткі відповіді, а й дають змогу респондентові вільно висловити власну думку.
Зауважимо, що статистичний інструментарій забезпечує не лише вхідну, а й вихідну частину інформаційної бази спостереження. Тобто, визначаючи ознаки, складаючи блоки запитань, одночасно готують макети вихідних таблиць, де немає цифрової інформації. За макетами таблиць одразу можна визначити, наскільки кожне запитання (ознака) узгоджується з іншими, передбачити, як «працюватиме» те чи інше запитання (ознака), вилучити малоінформативні запитання, обґрунтувати методику подальшої статистичної обробки решти запитань.
Програма спостереження передбачає також визначення виду та способу реєстрації даних. Здебільшого вид і спосіб спостереження залежать від його мети, суті об’єкта спостереження, обсягу та ступеня точності очікуваних результатів. Важливими для обстеження є його фінансове та трудове забезпечення, а також фактор часу. Види й способи спостереження докладно розглянуто в підрозд. 2.4.
Неодмінною умовою програм спостереження є наступність їх змісту, одиниць спостереження, методик обчислення. Це потрібно для порівняння результатів спостереження в часі та просторі. Наприклад, програми переписів населення останніх десятиліть мають однаковий зміст за головними соціально-демографічними показниками, тоді як у програмі нового перепису населення України одиницю спостереження змінено, щоб результати перепису стали порівнянними з міжнародними показниками.
Готуючи статистичне спостереження, слід забезпечити точність даних реєстрації. Точність результатів досягається завдяки застосуванню, з одного боку, системи контролю, а з іншого — ретельно відпрацьованого механізму збирання даних і практичного досвіду в цій роботі. Такий досвід формується під час пробних, так званих пілотних обстежень — невеликих за обсягом, що мають на меті випробувати, уточнити програму спостереження, підвищити якість опрацювання організаційних питань.
Отже, підготовка спостереження потребує вирішення не лише програмно-методологічних, а й суто практичних (організаційних) питань.
2.3. Організаційні питання статистичного спостереження
Другою складовою плану спостереження є комплекс організаційних питань. Організаційні питання стосуються місця й часу проведення обстеження, органів та персоналу, залученого до обстеження, його матеріально-технічного забезпечення, а також системи гарантування точності результатів (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Організаційні питання статистичного спостереження
Організаційні питання тісно пов’язані з програмно-методологічними й залежать від мети та умов обстеження.
Насамперед з’ясовується, на який орган покладено відповідальність за проведення обстежень, їх підготовку. Залежно від масштабності об’єкта спостереження, а також зацікавленості щодо його результатів діють такі групи зазначених органів.
1. Центральні органи державної статистики, а саме Держкомітет статистики України та його регіональні відділення — державні обстеження на макрорівні. До таких обстежень належать переписи (населення, земельного фонду, технологій тощо), обстеження соціально-демографічного та економічного характеру (обстеження міграційних потоків населення, неформальної зайнятості, бюджетів домогосподарств, діяльності суб’єктів бізнесу тощо).
2. Статистичні відділи міністерств і відомств — державні обстеження локального за тематикою характеру. Наприклад, обстеження, що їх проводять Державна податкова адміністрація, Комітет митного контролю, Державна служба приватизації майна тощо.
3. Спеціальні інститути, агентства, міжнародні організації — обстеження, що ґрунтуються на вивченні суспільної думки або мотивації, поведінки та оцінок окремих суб’єктів суспільно-економічного життя.
До таких інститутів належать, зокрема, Інститут соціології, філіал Інституту суспільної думки Геллапа (Соціо-Геллап), Міжнародний інститут соціології, Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний центр дослідження проблем тенденцій діяльності економічного характеру, Генеральне агентство у справах економіки та фінансів при комітеті ЄС.
4. Аналітичні відділи окремих економічних структур (підприємств, організацій, фірм, банків, бірж, страхових товариств тощо) — обстеження на мікрорівні, що мають маркетингове або контрольне спрямування. Наприклад, маркетингові обстеження туристичних фірм, що мають на меті з’ясувати ринок споживачів, або обстеження комерційних банків з метою проаналізувати потреби фактичних і потенційних клієнтів щодо різних банківських послуг.
Кожний орган, що виконує спостереження, має забезпечити себе кваліфікованими кадрами як на етапі підготовки обстеження, його проведення, так і під час обробки результатів. Здебільшого у статистичному спостереженні беруть участь не лише статистики, а й особи різних професій. Наприклад, до проведення перепису населення залучають спеціально підготовлених обліковців-реєстраторів, статистиків-науковців, організаторів та аналітиків, а також програмістів, операторів ЕОМ, технічний персонал.
Наступним питанням є обґрунтування місця обстеження — пункту, в якому перебуває одиниця спостереження і реєструються дані. Наприклад, під час телефонного опитування телеглядачів місцем обстеження є місце проживання респондентів. У разі обстеження осіб, котрі прибули з-за кордону, стосовно мети їх приїзду місцем обстеження буде районне відділення віз та реєстрацій (ВВІР). Для того щоб спостереження дало вірогідні та своєчасні дані, необхідно вирішити питання часу та періоду спостереження.
Час спостереження (об’єктивний час) — це час, до якого належать дані спостереження. Коли об’єктом спостереження є процес, то вибирають інтервал часу, протягом якого нагромаджуються дані. Якщо об’єктом спостереження є певний стан, то вибирають критичний момент — момент часу, станом на який реєструються дані. Наприклад, число угод, укладених на універсальній біржі, може реєструватися як за деякий період (протягом місяця), так і за станом на певні моменти — дні біржових торгів, що відбуваються, як правило, один раз на тиждень. Тут первинне спостереження реєструє угоди за моментами, а вторинне — за період.
Критичним моментом користуються під час перепису населення, коли потрібно точно зареєструвати його стан в один «момент».
Наприклад, критичним моментом перепису населення є час 24.00 з 4-го на 5 лютого. Зрозуміло, що переписати все населення країни в одну мить неможливо, тому крім часу спостереження встановлюється період спостереження — суб’єктивний час, протягом якого реєструються дані. Якщо період перепису населення становить, скажімо, 10 днів (з 05.02 по 14.02 включно), то наприклад, 10 лютого, всі дані про членів певного домогосподарства реєструються станом на початок перепису (05.02). Коли в домогосподарстві навіть на день реєстрації, але після початку перепису народилася дитина, переписом вона не враховується.
Час спостереження вибирають у найсприятливіший або нейтральний для об’єкта спостереження період. Наприклад, перепис плодовоягідних насаджень здійснюють у період їх цвітіння або плодоношення. Переписи населення призначаються на період найменшої його міграційної активності. Для України це зима — кінець січня, початок лютого. Опитування громадської думки провадиться в період стабільної, не загостреної соціально-економічної ситуації.
Для проведення будь-якого статистичного спостереження потрібне відповідне матеріально-технічне забезпечення: друкарські засоби, обчислювальна та множувальна техніка, транспортні засоби, статистичний інструментарій та рекламні носії. Останнє є важливим у разі підготовки макроспостережень, які потребують роз’яснень і повідомлень для широкого загалу.
Контроль даних спостереження водночас є методологічним і організаційним питанням. Якщо його розглядати як засіб попередження помилок, то питання наближається до методологічного. Якщо контроль — це виявлення та виправлення помилок, то йдеться швидше про організаційний захід.
Контроль означає насамперед перевірку даних обстежень щодо їх повноти й вірогідності.
Повнота даних контролюється, як правило, візуально: перевіряють наявність даних за всіма одиницями та позиціями.
Дані на вірогідність перевіряють засобами логічного та арифметичного контролю.
Логічний контроль — це перевірка сумісності даних, яка полягає в порівнянні взаємозалежних ознак. Прикладом може бути контроль відповідей респондентів, отриманих у ході опитування: порівняння віку респондента з його сімейним станом, виду діяльності з джерелом засобів існування, матеріального становища господарства зі структурою бюджетних витрат тощо. Зрозуміло, що логічний контроль установлює лише наявність помилки, а не її розмір. Проте іноді вдається визначити наближені межі помилки, порівнюючи дані спостереження з аналогічними даними інших спостережень чи дані в динаміці. Так, можна визначити помилку в даних про котирування цін на біржі, знаючи курс цін і межі їх коливань, або в розмірі кредитних процентних ставок, коли відома облікова кредитна ставка Нацбанку.
Встановити розмір помилки та виправити її можна засобами арифметичного контролю, тобто прямим чи побічним перерахунком зареєстрованих даних. Наприклад, розмір сукупного доходу домогосподарства можна перевірити з певною точністю, підсумувавши його витрати за основними статтями. Розмір акціонерного капіталу товариства можна проконтролювати, знаючи кількість акціонерів і розмір їхнього середнього внеску.
Зауважимо, що здебільшого встановити вірогідність даних неможливо (коли помилки виходять за межі логічного та арифметичного контролю). Отже, доводиться враховувати природу помилок. Залежно від причини виникнення розрізняють такі помилки:
репрезентативності — виникають під час вибіркового спостереження через несуцільність реєстрації даних і порушення принципів випадковості відбору;
реєстрації — виникають у разі будь-якого спостереження внаслідок перекручення фактів або неправильного їх запису.
Залежно від природи виникнення помилки реєстрації можуть бути випадковими або систематичними.
Випадкові помилки виникають внаслідок збігу випадкових обставин — неуважності реєстратора або незосередженості респондента. Вони викривлюють дані спостереження в той чи інший бік, проте завдяки масовості розглядуваних випадків дія таких помилок урівноважується, і вони істотно не впливають на результати.
Більш небезпечними є систематичні помилки, які виникають у результаті постійних спотворень в одному напрямі. Такі помилки істотно зміщують результати спостереження в один бік (збільшення або зменшення). До них призводить, скажімо, тенденція округлювати розміри доходів і витрат до цілих чисел (доходів у бік зменшення, а витрат — у бік збільшення).
Систематичні помилки бувають незловмисними та зловмисними. Незловмисні помилки виникають внаслідок необґрунтованості програми спостереження, некомпетентності реєстраторів, неосвіченості респондентів.
Так, через помилки у складанні програми спостереження впливу наслідків аварії на ЧАЕС на стан здоров’я населення здобуті результати значно завищили рівень захворюваності, оскільки було обстежено лише населення, яке перебувало в медичних установах.
Класичним прикладом помилки, що виникає через легковажність респондентів, є так зване жіноче кокетування (зменшення віку), старече кокетування (збільшення віку) та округлення віку до чисел, кратних 5 чи 10, так звана вікова акумуляція.
Зловмисні помилки виникають через свідоме викривлення фактів з певною метою (очорнити або прикрасити дійсність). Прикладами таких помилок є масові факти приховування доходів від оподаткування, приписки у звітах, приховування виручки від реалізації в комерційній торговельній мережі, пунктах громадського харчування.
2.4. Форми, види та способи спостереження
З огляду на різноманітність сфер спостереження та багатогранність його аспектів застосовують різні організаційні форми, види і способи збирання даних.
Нині поширені три організаційні форми спостереження: звітність, спеціально організовані спостереження та реєстри.
Звітність — це форма спостереження, згідно з якою кожний суб’єкт діяльності регулярно подає відповідну інформацію до державних органів статистики та певних відомств у вигляді документів (звітів) спеціально затвердженої форми.
Звітність характеризується такими властивостями, як обов’язковість, систематичність, вірогідність.
Обов’язковість означає, що звіти неодмінно подають усі зареєстровані суб’єкти діяльності, додержуючи уніфікованої форми та затвердженого переліку показників і зазначаючи свої реквізити: назву, адресу, прізвище та підпис відповідальної особи, дату складання звіту.
Систематичність передбачає регулярне, своєчасне складання та подання звітності у затверджені терміни.
Вірогідність — дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності й виключати будь-які викривлення (приховування та приписки). За вірогідність поданих даних суб’єкти діяльності несуть адміністративну та судову відповідальність. Завдяки цьому вдається попереджати порушення через неподання даних або подання з перекрученням фактів.
Звітність складається на підставі первинних даних оперативного та бухгалтерського обліку. Залежно від рівня затвердження та призначення звітність поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішню затверджують та збирають органи держстатистики, міністерства та відомства, внутрішню — розробляють самі суб’єкти діяльності для власних оперативних, управлінських та аналітичних потреб. Наприклад, аналіз ринкової ситуації, визначення власних ресурсів, прогнозування діяльності грунтується на даних внутрішньої звітності багатоструктурних суб’єктів діяльності, акціонерних товариств, концернів, асоціацій тощо.
За частотою подання звітність поділяється на періодичну та річну. Періодична звітність (місячна, квартальна, піврічна) охоплює показники поточної діяльності суб’єктів, річна — підбиває головні підсумки фінансово-виробничої діяльності суб’єктів за рік. Залежно від терміновості подання звіти можуть передаватися телетайпом, поштою, електронною поштою.
Останнім часом звітність значно спростилася за формою, скоротилася за обсягом, ступенем охоплення, переліком показників. Водночас удосконалено методику обчислення існуючих показників згідно з міжнародними стандартами. Статистичний облік переходить на систему національних рахунків (СНР), що і розглядається в підрозд. 10.3.
Спеціально організовані спостереження охоплюють сфери життя та діяльності, що не вловлюються звітністю (перепис, облік, спеціальне обстеження, опитування).
Перепис — суцільне або вибіркове спостереження масових явищ з метою визначення їх розміру та складу на певну дату. Перепис здійснюється періодично (як правило, з рівним інтервалом) або одноразово. Так, переписи населення в більшості країн світу відбуваються раз на 10 років.
Особливістю переписів є те, що вони проводяться одночасно по всій території за єдиною для всіх одиниць програмою. До програми перепису населення України 2001 року включено питання, що стосуються окремої людини (вік, стать, національність, рідна мова, шлюбний стан, освіта, громадянство, джерела засобів існування), а також домогосподарства в цілому (склад домогосподарства, зайнятість його членів, житлові умови тощо).
Обліки — суцільні спостереження масових явищ, які ґрунтуються на даних огляду, опитування та документальних записів.
Прикладом може бути облік поголів’я худоби за видами, групами і категоріями господарств, а також облік земельного фонду за видами угідь, якістю ґрунту, категоріями господарств тощо.
Спеціальні обстеження — несуцільне спостереження окремих масових явищ згідно з певною тематикою, що виходить за межі звітності. Вони можуть бути періодичними або одноразовими. Наприклад, обстеження з питань неформальної зайнятості населення, бюджетні обстеження домогосподарств, маркетингові обстеження.
Опитування — це, як правило, несуцільне спостереження думок, мотивів, оцінок, що реєструються зі слів респондентів.
Винятком є суцільне опитування всього населення — референдум: масове волевиявлення щодо принципових соціально-політичних та економічних питань.
Опитування може здійснюватися в різних формах: усній (інтерв’ю), письмовій (анкетування), очній (роздача анкет), заочній (поштові, телефонні). Останнім часом у світовій практиці широко застосовуються телефонні опитування. Наприклад, опитування споживачів про їхні наміри щодо придбання певних товарів, користування новими, нетрадиційними послугами, про ставлення до реклами тощо.
Почала відроджуватися така форма спостереження, як статистичний реєстр — список або перелік одиниць певного об’єкта спостереження із зазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстежування. Перші реєстри складались у Російській імперії протягом XVІІІ—XІX століть під назвою «ревізькі казки» — пойменний список мешканців країни із зазначенням їхнього віку, статі, сімейного стану.
У теперішніх планах держстатистики є складання єдиних державних реєстрів: населення, суб’єктів господарювання (підприємств, організацій різної форми власності), домашніх господарств, земельного фонду, технологій.
Реєстр населення — це пойменний перелік мешканців регіону, який регулярно переглядається.
Реєстр населення дозволяє нагромаджувати, зберігати та оновлювати паспортні та податкові відомості про кожного мешканця. Такі реєстри використовуються як база даних для складання списків військовозобов’язаних, виборців, платників податків, а також у разі запровадження безпаспортного (карткового) режиму.
Реєстр підприємств та організацій — це перелік суб’єктів усіх видів економічної діяльності із зазначенням їхніх реквізитів та основних показників. Уже тепер в Україні діє Єдиний державний реєстр підприємств та організацій (ЄДРПОУ). Цей реєстр дає змогу налагодити єдиний інформаційний простір, до якого входять суб’єкти ринку.
Класифікуючи статистичні спостереження, визначають їх вид і спосіб реєстрації даних. Види спостереження розрізняють за двома критеріями: ступенем охоплення одиниць і часом реєстрації даних.
За ступенем охоплення спостереження бувають суцільними та несуцільними.
Суцільні спостереження — це обстеження, під час яких реєструються всі без винятку одиниці сукупності. До цього виду належать обстеження у формі звітності, розрахованої на певних суб’єктів діяльності, а також більшість переписів. Винятком є перепис населення, який поєднує суцільне та вибіркове обстеження за окремим переліком ознак.
Несуцільні спостереження — це обстеження, що мають на меті реєструвати не всі одиниці сукупності, а лише їх певну частину. До таких спостережень належать вибіркове, основного масиву, монографічне, анкетне, моніторинг.
Вибіркове спостереження — це обстеження, під час якого реєструється деяка частина одиниць сукупності, відібрана у випадковому порядку. Прикладом можуть бути вибіркові обстеження суб’єктів малого бізнесу, обстеження рівня знань студентів державних і недержавних вищих закладів освіти, бюджетів домашніх господарств, а також обстеження якості товарів і продукції тощо.
Обстеження основного масиву — це обстеження переважної частини одиниць сукупності, що відіграють визначальну роль у характеристиці об’єкта спостереження. Прикладом може бути обстеження міст із найвищим рівнем забруднення атмосферного повітря або обстеження діяльності групи найвпливовіших комерційних банків.
Монографічне обстеження — це ретельне обстеження окремих типових одиниць сукупності з метою їх досконалого вивчення. Прикладом може бути обстеження діяльності фондової біржі або обстеження стану справ збанкрутілої компанії.
Анкетне спостереження — це обстеження певної частини одиниць сукупності внаслідок неповного повернення від респондентів заповнених реєстраційних формулярів (анкет). Прикладом є анкетне обстеження мешканців регіону щодо їх ставлення до процесу приватизації землі або обстеження студентів щодо якості викладання фахових дисциплін.
Моніторинг — це спеціально організоване систематичне спостереження за станом певного середовища. Наприклад, моніторинг рівня радіаційного забруднення на територіях, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. В економічній сфері моніторинг застосовується з метою реєстрації даних валютних торгів, аукціонів. Проводиться моніторинг бюджетів окремих соціальних груп населення (фермерів, пенсіонерів, студентських сімей).
Спостереження за часом реєстрації фактів поділяються на поточне, періодичне та одноразове.
Поточне спостереження — це систематична реєстрація фактів щодо явищ, у міру їх виникнення або збирання фактів щодо безперервного процесу. Безперервними є демографічні процеси: народжуваність, смертність, шлюбність і розлученість, а також виробничі процеси (випуск продукції) або реалізаційні процеси (збут і реалізація продукції). До числа явищ, які реєструються в певні моменти, належать підсумки біржових торгів, продажу на аукціонах.
Періодичне спостереження проводиться через певні (як правило, рівні) проміжки часу. Прикладом можуть бути переписи населення, виробничих площ, технологій тощо, а також обстеження суб’єктів бізнесу щодо перспектив інвестування.
Одноразове спостереження проводиться в міру виникнення потреби в дослідженні явища чи процесу. Наприклад, маркетингове дослідження щодо адаптації товару до місцевого ринку або обстеження думки населення щодо впровадження страхової медицини.
Статистичні спостереження здійснюються трьома способами: безпосередній облік фактів, документальний облік, опитування.
Безпосередній облік — це обстеження, під час якого обліковець особисто реєструє факти підрахунком, вимірюванням, оцінюванням, оглядом. Так реєструють товарні потоки, що перетинають митні кордони, обліковують готівкову грошову масу в банках або оцінюють рівень екологічного забруднення в регіоні тощо.
Проте більшість явищ і процесів суспільно-економічного життя не підлягають прямому вимірюванню. У таких випадках застосовуються інші два способи.
Документальний облік — це обстеження, коли факти реєструють за даними, наведеними в документах первинного обліку. У такий спосіб складають статистичну звітність і визначають усі економічні показники макро- та мікрорівнів: обсяги матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, розмір доходів, капітальних вкладень, обсяги експорту та імпорту товарів тощо.
Опитування може здійснюватись по-різному: експедиційним способом, самореєстрацією, кореспондентським та анкетним шляхом.
Експедиційний спосіб — це реєстрація фактів спеціально підготовленими обліковцями з одночасною перевіркою точності реєстрації. Такий спосіб застосовується під час переписів населення в Україні. В інших країнах обирають дешевший спосіб — самореєстрацію (США, країни Західної Європи).
Самореєстрація означає, що факти фіксують самі респонденти після попереднього інструктажу з боку реєстраторів-обліковців. У США дані перепису населення, здобуті самореєстрацією, дають 67 % повернення заповнених переписних листків. Решту даних збирають експедиційним способом. Метод самореєстрації дає добрі результати там, де якісно ведеться роз’яснювальна робота, де респонденти характеризуються високим ступенем громадянської відповідальності.
Кореспондентський спосіб — це реєстрація фактів про явища та процеси на місцях їх виникнення спеціально підготовленими особами та надсилання результатів до відповідних інстанцій. Цей спосіб широко використовується в дослідженнях ринку товарів і послуг на рівні окремих регіонів, а також під час відстежування руху товарів у специфічних умовах ринку.
Окремі види та способи спостереження можуть застосовуватись у комплексі, не виключаючи один одного, залежно від складності доступу до об’єкта спостереження, ступеня підготовленості громадськості до певного методу спостереження, сучасних досягнень щодо методології та організації статистичних спостережень.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Визначте, який з наведених прикладів є статистичним спостереженням:
а) реєстрація кількості ВІЛ-інфікованих у діагностичних центрах;
б) оцінювання вартості квартири, виставленої на аукціоні;
в) визначення споживання електроенергії в окремому домашньому господарстві;
г) опитування думки експертів щодо перспектив розвитку бізнесу в регіоні.
2. Визначте, що є об’єктом таких спостережень:
а) обстеження комерційних банків з питань їх інвестиційної діяльності;
б) обстеження супермаркетів з погляду попиту населення на імпортні продукти харчування;
в) обстеження фермерських господарств з метою визначення забезпеченості технікою.
3. Визначте одиницю сукупності та одиницю спостереження в наведених далі прикладах:
а) моніторинг продажу цінних паперів на аукціонах;
б) вивчення думки користувачів платних стоматологічних послуг у державних і недержавних медичних установах.
4. Визначте основний перелік питань програми таких спостережень:
а) ринку туристичних послуг;
б) дохідності об’єктів нерухомості;
в) думки споживачів рекламної продукції.
5. Визначте об’єктивний та суб’єктивний час у таких спостереженнях:
а) обстеження курсу цін акцій за даними біржових торгів, що відбуваються 4 рази на місяць;
б) облік чисельності зарахованих до вузів на початок навчального року;
в) облік залишків кредиторської заборгованості банків на кінець кожного року.
6. Які організаційні форми спостереження доцільно застосувати під час обстеження:
а) кількості всіх спільних підприємств та їх реквізитів;
б) платоспроможності клієнтів страхових компаній;
в) показників роботи нотаріальних контор.
7. Визначте вид і спосіб таких спостережень:
а) експертне оцінювання якості введеного в дію житла;
б) підбиття підсумків приватизації об’єктів;
в) обстеження соціально-демографічного складу незайнятого населення, що звернулося до служби зайнятості.
3. ЗВЕДЕННЯ ТА ГРУПУВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ
3.1. Суть статистичного зведення
Зареєстровані у процесі масового статистичного спостереження значення ознак відбивають увесь діапазон об’єктивно існуючої в сукупності варіації. У розмаїтті поодиноких відомостей губиться загальне, у неістотному і випадковому — закономірне. Перехід від одиничного до загального відбувається завдяки зведенню.
Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження класифікують та агрегують. Елементи сукупності за певними ознаками об’єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них агрегують як у межах груп, так і в цілому по сукупності. Основне завдання зведення — виявити типові риси та закономірності масових явищ чи процесів.
Зведення є основою подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними обчислюють узагальнюючі показники, виконують порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчають взаємозв’язки між ознаками.
Складові статистичного зведення такі:
1) розробка програми систематизації та групування даних;
2) обґрунтування системи показників для характеристики груп і сукупності в цілому;
3) проектування макетів таблиць, в яких подаються результати зведення;
4) визначення технологічних схем обробки інформації, програмного забезпечення;
5) підготовка даних до обробки на комп’ютері, формування автоматизованих банків даних;
6) безпосереднє зведення, узагальнення, розрахунок показників.
Програма систематизації та групування даних передбачає вибір групувальних ознак і правил формування груп. Розробка програми, як і обґрунтування системи показників, залежить від мети дослідження, суті явища, яке вивчається, особливостей сукупності, ступеня варіації групувальних ознак.
Результати статистичного зведення подаються у формі статистичних таблиць, макети яких розроблюються разом з програмою обробки даних.
Макет статистичної таблиці — це комбінація горизонтальних рядків і вертикальних граф, на перетині яких утворюються клітинки. Ліві бічні та верхні клітинки призначені для словесних заголовків — переліку складових сукупності та системи показників, решта — для числових даних. Основний зміст таблиці розкриває її назва (рис. 3.1).
НАЗВА ТАБЛИЦІ
Зміст рядків
Верхні заголовки

А
1
2
3
4
...

Бічнізаголовки



























Підсумковий рядок






Рис. 3.1. Макет статистичної таблиці
На практиці використовуються різні технологічні схеми комп’ютерної обробки первинних даних. Спільними для всіх є дві операції: кодування даних і перенесення їх із документів на технічні носії інформації, наприклад на магнітні диски.
Коди — це умовні ідентифікатори ознак. Централізовано розроблені єдині класифікатори, оформлені у вигляді словників, забезпечують однозначність кодів. Сформовані автоматизовані банки даних уможливлюють багаторазове використання інформації, при цьому поглиблюється аналіз, зменшується кількість помилок.
За формою обробки даних зведення бувають централізованими та децентралізованими.
У статистичній практиці інформація обробляється переважно децентралізовано. Так, у разі обробки статистичної звітності зведення здійснюється від нижчої до вищої ланки управління: звіти підприємств зводяться регіональними статистичними органами, підсумки по регіонах передаються в Держкомстат, де узагальнюються в цілому по країні. Характерні класифікаційні позиції, «розрізи» зведення такі: територіальна ознака (область, місто, район), підпорядкованість (міністерство, відомство), галузі господарської діяльності, форми власності.
Матеріали переписів, одноразових статистичних обстежень, соціологічних опитувань надходять до єдиного центру, де й обробляються. Така форма зведення називається централізованою.
3.2. Класифікації та групування
Поділ сукупностей на групи, однорідні в тому чи іншому розумінні, пов’язаний з такими діями, як систематизація, типологія, класифікація, групування. Традиційно зазначений поділ виконують за такою схемою: із множини ознак, які описують явище, добирають розмежувальні, а потім сукупність поділяють на групи та підгрупи відповідно до значень цих ознак.
Головний принцип будь-якого поділу ґрунтується на двох положеннях:
1) в один клас, групу об’єднуються елементи певною мірою подібні між собою;
2) ступінь подібності між елементами, які належать до одного класу, значно вищий, ніж між елементами, що належать до різних класів.
У кожному конкретному дослідженні вирішуються три питання:
1) що взяти за основу групування;
2) скільки груп, позицій необхідно виокремити;
3) як розмежувати групи.
Основою групування може бути будь-яка атрибутивна чи кількіcна ознака, що має градації. Таку ознаку називають групувальною. Залежно від складності масового явища (процесу) та мети дослідження групувальних ознак може бути одна, дві й більше.
У статистичній практиці часто вдаються до розбиття сукупностей за атрибутивними ознаками — класифікації та номенклатури. Їх розробляють міжнародні й національні статистичні органи та рекомендують як статистичний стандарт. Здебільшого йдеться про багатоступеневу класифікацію з докладною номенклатурою груп і підгруп, із чітко визначеними вимогами та умовами віднесення елементів сукупності до тієї чи іншої групи.
У міжнародній статистиці відома галузева класифікація видів економічної діяльності, стандартна класифікація занять, стандартна торговельна класифікація. Різновидом класифікації є товарні номенклатури, наприклад Брюссельська митна номенклатура.
Кожній класифікаційній позиції надається код (шифр), який замінює її назву і є постійним засобом ідентифікації під час передавання інформації по каналах зв’язку, комп’ютерної обробки тощо. Так, згідно з міжнародним стандартом галузевої класифікації, розробленої статистичною комісією ООН, код виду економічної діяльності складається з чотирьох цифр. Наприклад, 15 5 2 означає:
15 — код галузі обробної промисловості «Виробництво продуктів харчування та напоїв»;
5 — виробництво напоїв;
2 — виробництво вин.
Кожна класифікація є сталою, забезпечуючи порівнянність даних у просторі та часі.
Поряд з класифікацією для висвітлення певних аспектів конкретного дослідження використовують групування, на яке покладаються такі аналітичні функції:
1) вивчення структури та структурних зрушень;
2) визначення типів соціально-економічних явищ, виокремлення однорідних груп і підгруп;
3) виявлення взаємозв’язків між ознаками.
Згідно з цими функціями розрізняють три види групувань: структурне, типологічне, аналітичне.
Структурне групування характеризує склад однорідної сукупності за певними ознаками. Наприклад, склад населення регіону за місцем проживання (табл. 3.1). За даними таблиці з 5,3 млн населення регіону в містах проживає 3,5 або 2/3 загальної кількості. На одного сільського жителя припадають двоє міських. Кожна група характеризується також кількістю та часткою населення працездатного віку, і це поглиблює аналіз структури.
Таблиця 3.1
ПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ, млн осіб,ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ
Місцепроживання
Усе населення
У тому числіу працездатному віці

Міста
3,5
2,1

Сільська місцевість
1,8
0,9

Разом
5,3
3,0


Різновидом структурних групувань є ряди розподілу (див. розд. 5).
Типологічне групування — це поділ якісно неоднорідної сукупності на класи, соціально-економічні типи, однорідні групи. Основне завдання такого групування — ідентифікація типів. Вибір групувальної ознаки та кількісних міжгрупових меж ґрунтується на всебічному теоретичному аналізі суті явища, його характерних рис та особливостей формування в конкретних умовах часу та простору.
Так, в умовах перехідної економіки в країнах Східної Європи зубожіння населення перетворилося на ключову проблему соціальної політики. Вивчаючи цю проблему, UNICEF (Дитячий Фонд ООН) оцінював бідність і злиденність населення відношенням середньодушового доходу окремих домашніх господарств до такого рівня доходу, який би забезпечив задоволення основних потреб. Межа бідності визначалася на рівні 35% середньої заробітної плати 1989 року, а межа злиденності — на рівні 60% межі бідності.
Дані табл. 3.2 характеризують процес зубожіння населення Болгарії на початку 90-х років.
Таблиця 3.2
ДИНАМІКА ЗУБОЖІННЯ НАСЕЛЕННЯ БОЛГАРІЇ, %, по роках
Ступінь зубожіння
1990
1994

Бідність
13,8
62,3

Злиденність
2,0
32,7


Якщо 1990 року за межею бідності перебувало 13,8%, то 1994 року — 62,3%, а у злиденних умовах — 32,7%.
Як бачимо, структурні й типологічні групування описові; вони характеризують структуру сукупності, виокремлюють характерні риси та особливості, але різняться за рівнем якісних відмінностей між групами.
Скориставшись групуванням, можна також виявити наявність та напрям зв’язку між ознаками, з яких одна розглядається як результат, інша — як фактор, що впливає на результат. Висновок про наявність зв’язку можна зробити на підставі комбінаційного поділу за цими ознаками згідно з характером розміщення частот. Так, за даними табл. 3.3 намір змінити професію найближчим часом мають переважно незадоволені умовами праці (15 із 22), і, навпаки, серед задоволених більшість (26 із 35) зовсім не планує змінювати свій професійний статус.
Таблиця 3.3
КОМБІНАЦІЙНИЙ ПОДІЛ РОБІТНИКІВ
Ступінь задоволеності умовами праці
Чи маєте намір змінити професію?


Так, найближчим часом
Так, у перспективі
Ні
Разом

Задоволений
—
20
26
46

Не визначився
7
18
9
34

Незадоволений
15
5
—
20

Разом
22
43
35
100


Якщо результативна ознака кількісна, для кожної групи за факторною ознакою можна визначити середнє значення результативної ознаки. За наявності зв’язку між ознаками групові середні результативної ознаки систематично змінюються від групи до групи (збільшуються чи зменшуються). Таке групування нази-вається аналітичним. Очевидно, аналітичне групування докладніше й виразніше, ніж комбінаційний поділ, описує зв’язок між ознаками. Приклад аналітичного групування наведено в табл. 3.4. Основа групування — термін збирання врожаю озимої пшениці після настання повної стиглості зерна (факторна ознака). Кожна група характеризується розміром посівної площі, з якої зібрано врожай, та середньою врожайністю (результативна ознака). Таблиця показує: чим більший термін збирання врожаю, тим менша врожайність і більші втрати зерна. Різниця врожайності між першою і третьою групами становить 20 ц/га.
Таблиця 3.4
ЗАЛЕЖНІСТЬ УРОЖАЙНОСТІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ВІД ТЕРМІНУ ЗБИРАННЯ
Термін збирання
Збиральна посівна площа, га
Урожайність, ц/га

Своєчасно
330
42

З незначним запізненням
550
36

Зі значним запізненням
120
22

У цілому по сукупності
1000
35

Зауважимо, що поділ групувань на три види певною мірою відносний. Адже часто групування універсальні: одночасно виділяються типи, визначається склад сукупності й виявляється взаємозв’язок між ознаками.
3.3. Принципи формування груп
Якщо групувальна ознака неперервна, постає питання про кількість груп та межі кожної з них. Кількість груп залежить від ступеня варіації групувальної ознаки та обсягу сукупності. Так, для дискретної ознаки, діапазон варіації якої обмежений (кількість дітей у сім’ї, тарифний розряд тощо), груп, як правило, стільки, скільки варіант ознаки. У разі значної варіації дискретної ознаки (кількість працюючих на підприємстві, кількість укладених на біржі угод), як і неперервної (стаж роботи працівника, собівартість продукції), діапазон варіації розбивається на m інтервалів.
Орієнтовно оптимальна кількість груп визначається за стандартними процедурами, зокрема за формулою Стерджеса:
m = 1 + 2,30259 lg n,
де n — обсяг сукупності; m — число інтервалів.
Інтервали являють собою каркас групувань. На практиці їх утворюють за трьома формальними принципами: рівності інтервалів; кратності інтервалів; рівності частот.
У структурних і аналітичних групуваннях найчастіше застосовують принцип рівності інтервалів. Ширина кожного інтервалу залежить від діапазону варіації ознаки х та обґрунтованого числа груп (інтервалів) m:
.
Визначаючи межі інтервалів, ширину h доцільно округлювати, самі межі слід позначати з такою точністю, щоб поділ елементів сукупності на групи був однозначним.
Якщо діапазон варіації ознаки надто широкий і поділ значень нерівномірний, беруть нерівні інтервали, зокрема сформовані за принципом кратності, коли ширина кожного наступного інтервалу в k раз більша (менша), ніж попереднього.
Припустимо, що прибутковість активів комерційних банків коливається від 1 до 42%, а прибутковість капіталу — від 11 до 165%. За кожною ознакою утворимо чотири групи (m = 4), скориставшись за прибутковістю активів принципом рівних інтервалів, тобто h = (42 – 1) : 4 ( 10, а за прибутковістю капіталу — принципом кратності інтервалів (k = 2). Варіанти розбиття на групи ілюструє табл. 3.5.
Таблиця 3.5
ВАРІАНТИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРВАЛІВ ГРУПУВАНЬ ЗА РІВНЕМ ПРИБУТКОВОСТІ, %
Прибутковість активів
Прибутковість капіталу

До 10
11 — 20

10 — 20
21 — 40

20 — 30
41 — 80

30 і більше
81 і більше

Перший та останній інтервали (або один із них) відкриті, тобто мають лише одну межу (верхню чи нижню). За допомогою відкритих інтервалів усі крайні значення ознаки, що варіює, зводяться в одну групу, завдяки чому групування стає компактним. Межі інтервалів визначаються по-різному. У першому варіанті групування верхня межа j-го інтервалу збігається з нижньою межею (j + 1)-го інтервалу. Правило віднесення межових значень ознаки до відповідного інтервалу задають слова, що стосуються відкритих інтервалів. Зокрема, слово «до» в першому інтервалі означає, що нижню межу слід уважати належною, а верхню — не належною інтервалу.
У другому варіанті групування верхня межа j-го інтервалу і нижня межа (j + 1)-го інтервалу різняться між собою. У цьому разі обидві межі вважаються такими, що належать інтервалу.
Інтервали типологічного групування формуються не за математичними принципами, а за соціально-економічним змістом. Межа інтервалу розглядається як умовна межа переходу кількості в нову якість. Число груп залежить від кількості існуючих типів. Наприклад, групуючи чоловіків за ознакою працездатності, застосовують вікові групи, років:
0—15 — особи допрацездатного віку;
16—59 — працездатного;
60 і більше — старші за працездатний вік.
Принцип рівних частот використовують нечасто і переважно в аналітичних групуваннях, щоб уникнути зважування групових середніх (дисперсійний аналіз результатів експерименту).
Групування за однією ознакою називається простим, за двома і більше ознаками — комбінаційним. У комбінаційних групуваннях ознаки ієрархічно впорядковуються за змістом чи за вагомістю.
Групи, утворені за першою ознакою, поділяються на підгрупи за другою, а ті, у свою чергу, можуть поділятися на підгрупи за третьою ознакою і т. д. На кожному етапі поділу використовується лише одна ознака, тобто відбувається послідовне описування груп. Кількість підгруп дорівнює добутку числа групувальних ознак на число градацій за кожною з них. У разі трьох і більше групувальних ознак сукупність стрімко подрібнюється, групи виявляються нечисленними, а характеристики груп — ненадійними.
Альтернативою комбінаційному групуванню є багатовимірне, коли групи утворюються за певною множиною ознак одночасно. Мірою подібності елементів є різні критерії і, як наслідок, — різні методи багатовимірного групування. Найпростішим серед них є групування за інтегральним показником, наприклад за рейтинговою оцінкою. У такому разі багатовимірне групування зводиться до простого.
Іноді доводиться перегруповувати дані, передусім щоб забезпечити порівнянність структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Результат перегрупування називають вторинним групуванням. Перегрупування виконують або об’єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.
Якщо межі інтервалів первинного і вторинного групувань збігаються, частоти (частки) об’єднувальних інтервалів просто підсумовуються. Коли виконується розбиття інтервалу первинного групування, частоти поділяються між новоутвореними групами пропорційно до співвідношення частин довжини початкового інтервалу. Припускається, що всередині інтервалу поділ рівномірний.
Техніку перегрупування даних розглянемо на прикладі поділу працюючих за розміром середньомісячної заробітної плати у двох галузях промисловості (табл. 3.6).
Таблиця 3.6
ПОДІЛ ПРАЦЮЮЧИХ ЗА РІВНЕМ СЕРЕДНЬОМІСЯЧНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Галузь А
Галузь В

Заробітна плата, грн.
Частка працюючих, %
Заробітна плата, грн.
Частка працюючих, %

До 160
15
До 160
12

160 — 180
20
160 — 190
30

180 — 200
26
190 — 220
21

200 — 220
23
220 — 250
18

220 — 240
9
250 — 280
13

240 і більше
7
280 і більше
6

Разом
100
Разом
100


Результати первинного групування безпосередньо порівняти не можна, оскільки інтервали групування різні: у галузі А ширина інтервалу 20, у галузі В — 30 грн. Перегрупуємо дані, утворивши п’ять груп з інтервалом h = 40 грн. Очевидно, інтервали поділу в галузі А потрібно об’єднати, а в галузі В — розбити. Результати вторинного групування ілюструє табл. 3.7.
Таблиця 3.7
ВТОРИННЕ ГРУПУВАННЯ ПРАЦЮЮЧИХ ЗА РІВНЕМ СЕРЕДНЬОМІСЯЧНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Заробітна плата,грн.
Частка працюючих, %


Галузь А
Галузь В

До 160
15
12


160 — 200

20 + 26 = 46



200 — 240

23 + 9 = 32



240 — 280

7


280 і більше
—
6

Разом
100
100


Порівнявши частки вторинного групування, побачимо, що в галузі В сукупність працюючих за рівнем заробітної плати більш диференційована. Перегрупуванням даних можна перейти від структурного групування до типологічного.
3.4. Статистичні таблиці
Невіддільним елементом зведення та групування є статистична таблиця. За допомогою таблиць зручно порівнювати й аналізувати зведені дані. Недаремно кажуть, що «у німих статистичних таблицях вся красномовність статистики».
За логічним змістом статистична таблиця розглядається як «статистичне речення». Підметом його є об’єкт дослідження: перелік елементів сукупності, їх групи, окремі територіальні одиниці або часові інтервали. Як правило, підмет розміщують у лівій частині таблиці, подаючи його назвою рядків. Присудок таблиці — це система показників, що характеризують підмет як об’єкт дослідження. Присудок формує в логічній послідовності верхні заголовки таблиці.
Залежно від структури підмета статистичні таблиці поділяють на прості, групові та комбінаційні. Підметом простої таблиці є перелік елементів сукупності, територіальний ряд (регіони, області), хронологічний ряд. У груповій таблиці підметом є групування за однією ознакою (див. табл. 3.1), у комбінаційній — за двома і більше ознаками (див. табл. 3.3). Необхідно додержувати певних правил технічного оформлення таблиць.
1. Таблиця має містити лише ту інформацію, яка безпосередньо характеризує об’єкт дослідження. Слід уникати зайвої, другорядної інформації. Розміщення підмета й присудка підпорядковане принципу компактного та раціонального викладення матеріалу, його аналізу.
2. Назва таблиці, заголовки рядків і граф мають бути чіткими, лаконічними, без скорочень. У назві вказується об’єкт, його часова і географічна ознаки. Наприклад, «Динаміка зовнішньої торгівлі України за 1999 рік». Якщо назви окремих граф (рядків) повторюються, мають однакові терміни або однаковий зміст, то їх доцільно об’єднати спільним заголовком.
3. У верхніх і бічних заголовках подають одиниці, використовуючи загальноприйняті скорочення (т, кВт, грн. тощо), іноді для них відводиться окрема графа. Якщо одиниця вимірювання спільна для всіх даних таблиці, її зазначають над таблицею.
4. Рядки та графи доцільно пронумерувати. При цьому графу з назвою підмета позначають літерою алфавіту, інші графи — номерами. Це дає змогу розкрити методику обчислення показників присудка таблиці. Наприклад, у табл. 3.8 обсяг зовнішньоторговельного обороту наведено у графі 3 як підсумок експорту та імпорту (Графа 3 = Графа 1 + Графа 2), а торговельний баланс обчислюється як різниця між експортом та імпортом (Графа 4 = = Графа 1 – Графа 2).
Окремі блоки таблиці можна поділити подвійними лініями.
Таблиця 3.8
ДИНАМІКА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ__________ ЗА________, дол. США
(країна) (період)
Роки
Експорт
Імпорт
Зовнішньоторговельний оборот
Торговельний баланс

А
Графа 1
Графа 2
Графа 3 = Графа 1 + + Графа 2
Графа 4 = Графа 1 – – Графа 2








5. Інформація, що міститься в рядках (графах) таблиці, передусім групової чи комбінаційної, узагальнюється підсумковим рядком «Разом» або «У цілому по сукупності», який завершує статистичну таблицю; якщо підсумковий рядок розміщується першим, то деталізація його подається за допомогою словосполучення «у тому числі» або «з них». При цьому можна подавати перелік не всіх, а лише визначальних складових.
Числа, за можливості, необхідно округлювати, причому в межах одного й того самого рядка чи графи — з однаковим ступенем точності.
6. Відсутність даних у таблиці позначається відповідно до причин:
а) якщо клітинка таблиці, передусім підсумкова, не може бути заповнена, ставиться знак «(»;
б) коли про явище немає відомостей, ставляться три крапки «...» або скорочені слова «н. від.»;
в) відсутність самого явища позначається тире « — »;
г) дуже малі числа записуються (0,0) або (0,00).
7. Якщо потрібна додаткова інформація, певні уточнення цифрових даних, до таблиці додається примітка.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Поясніть суть зведення статистичних даних.
2. У чому відмінність між класифікацією та групуванням?
3. Які функції у статистичному аналізі виконує групування?
4. За допомогою якого групування можна вивчити структуру сукупності та зміни в структурі? Наведіть приклад.
5. В яких групуваннях реалізується закон переходу кількості в якість? Наведіть приклад.
6. Поясніть особливості групувань при вивченні взаємозв’язків між ознаками.
7. Зазначте вид групувань:
а) поділ шлюбних пар (нареченого та нареченої) за віком;
б) поділ промислових підприємств регіону за формами власності;
в) групування фірм за тривалістю обороту обігових коштів з визначенням середнього рівня рентабельності капіталу в кожній групі.
8. Визначте орієнтовну кількість груп для сукупності: а) 30 одиниць; б) 100 одиниць.
9. За якими принципами утворюються інтервали групувань? Наведіть приклади.
10. Результати тестування 16 слухачів курсів східних мов за 100-бальною системою виявилися такими:
79
82
87
75
83
80
82
85

90
78
85
81
77
84
83
76

Складіть ряд розподілу слухачів за кількістю набраних балів, виокремивши три групи з рівними інтервалами.
11. Які групування називаються комбінаційними? Наведіть приклади.
12. Чим відрізняється багатовимірне групування від комбінаційного?
13. Які функції статистичних таблиць?
14. Що таке макет статистичної таблиці? Назвіть його атрибути.
15. Спроектуйте макети статистичних таблиць, на підставі яких буде проаналізовано:
а) обсяги виробництва товарів народного споживання (продовольчі, непродовольчі) за регіонами;
б) розподіл населення регіону за віком і статтю;
в) залежність урожайності цукрового буряку від кількості внесених добрив.
16. За якими правилами будують статистичні таблиці?