1.3. Оцінка ефективності спиртової галузі України
2010 рік для вітчизняного ринку спирту видався визначним на події. У липні 2010 року державний концерн «Укрспирт», заснований 29.06.96 року (постанова КМУ №701), було реорганізовано в державне підприємство «Укрспирт» (постанова КМУ № 672 від 28.07.10 р. «Про створення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості») [19]. Після реорганізації «Укрспирту» фактично в Україні функціонує одне державне підприємство, на баланс якого переведено майно 76 спиртзаводів.
Отже у 2010 році за даними ДП «Укрспирт» виробництво спирту здійснювало 76 спиртових заводів, загальною виробничою потужністю понад 60 млн.дал спирту на рік. В цілому у 2010 році в Україні було виготовлено 23,6 млн.дал спирту. Спіртовмісні рідини технічного призначення в потоці виготовляли 4 підприємства. Виробництво біоетанолу у 2010 році здійснювалося 3 підприємствами [71, 83, 84]. Однак за високої собівартості виробництва, рентабельність підприємств, що виготовляють біоетанол, склала 1-2%.
Зазначимо основні тенденції спиртової галузі у 2010 році:
скорочення обсягів випуску етилового спирту;
скорочення експорту етилового спирту;
низький рівень використання потужностей вітчизняних спиртових заводів.
Динаміку виробництва етилового спирту в Україні протягом 2004-2010 років представлено на рис.1.4.

Рис.1.4. Виробництво етилового спирту в Україні за 2004-2010 роки
У 2008 році відбулося зниження обсягів випуску спирту етилового на 12,1% проти 2007 року переважно через скорочення його експортних поставок. У 2009-2010 роках ця тенденція зберігалась, виробництво спирту скоротилося ще на 4,2% у 2009 році проти 2008 року та на 11,7% у 2010 році проти 2009 року.
Етиловий спирт є одним із важливих видів сировини для різних виробництв. Він використовується у народному господарстві для медичних цілей, для виготовлення лікеро-горілчаних виробів, для потреб хімічної промисловості тощо. Більше як 150 різних виробництв використовують спирт як основну сировину або як допоміжний матеріал. Основні напрями реалізації спиртзаводами етилового ректифікованого спирту у 2010 році наведено на рис.1.5.

Рис. 1.5. Основні напрями реалізації спиртзаводами етилового спирту у 2010 році
У структурі реалізації спиртовими заводами етилового ректифікованого спирту найбільшу частку займають горілка та лікеро-горілчані вироби від 81 до 94,5%. Зростання у ІІІ кварталі частки реалізації спирту для виробництва виноробної продукції до 15,3% має сезонний характер у зв’язку з виробництвом виноматеріалів.
Внаслідок встановлення з 01.01.2009 року нульової ставки акцизного збору на етиловий спирт для виготовлення лікарських засобів і затвердження у березні Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №242 квот відвантаження суб’єктам господарювання спирту етилового, що використовується для виробництва лікарських засобів, відбулося збільшення частки реалізації спирту за цим напрямом протягом року від 1 до 2,5%.
Експорт спирту та основних видів алкогольних напоїв у вартісному вираженні наведено на рис.1.6.

Рис.1.6. Експорт спирту та основних видів алкогольних напоїв
у вартісному вираженні у 2010 році
Динаміку експорту та імпорту спирту протягом 2008-2010 років будемо відслідковувати за даними, представленими на рис.1.7.

Рис.1.7. Експорт та імпорт спирту за 2008-2010 роки
У 2008 та 2009 роках, започаткована у 2007 році тенденція щодо скорочення експортних поставок спирту, посилилася: у 2008 році експортовано 5,3 млн. дал продукції (19% від обсягів виробництва), що на 42,5% менше, ніж у 2007 році, у 2009 році на експорт поставлено 4,76 млн. дал спирту (17,8% від обсягів виробництва), що на 9,9% менше експортних поставок у 2008 році, у 2010 році експортовано 2,3 млн.дал, що є у два рази меншим від значення 2009 року.
 За інформацією ДП „Укрспирт”, зменшення обсягів експорту спирту відбулося переважно через високу собівартість його виробництва, і, відповідно, недостатній рівень конкурентоспроможності за ціновим фактором на зовнішніх ринках. Також на обсягах експортних поставок вітчизняного спирту негативно позначаються затримки з поверненням ПДВ експортерам продукції. Традиційними ринками збуту вітчизняного харчового спирту є Азербайджан, Туркменістан, Грузія, Молдова, окремі країни ЄС.
Структуру експорту спирту етилового неденатурованого у 2010 році відображено на рис.1.8.

Рис.1.8.Структура експорту спирту етилового неденатурованого у 2010 році
У 2009 році до країн ЄС експортовано 52,8% від загального обсягу поставок етилового спирту, країн СНД – 35,2%, країн Азії - 12%. При цьому середня ціна одного декалітра етилового спирту, який відвантажувався на експорт підприємствами концерну «Укрспирт» у січні-серпні 2009 року становила 6,96 дол. США. Середня ціна етилового спирту на умовах FOB-Роттердам – 4,47 дол. США за 1 дал. Обсяги експорту до країн СНД у 2010 році збереглися на рівні 2009 року.
В країнах ЄС ситуація з реалізацією вітчизняного спирту є дещо складнішою. Слід зазначити, що основним конкурентом України в сфері поставок спирту до ЄС є Бразилія, де завдяки кліматичним особливостям врожай тростини збирають двічі на рік. Бразильські конкуренти пропонують спирт за EUR550-650 за 1 т. Приблизно за такою ж ціною (EUR640 за 1 т) реалізовували спирт в Європі й українські заводи, зазнаючи при цьому збитки, обумовлені неповерненнями державою ПДВ (станом на початок 2011 року сумарна заборгованість складає 32 млн. грн.). Постраждали та знизили експортні відвантаження ті українські заводи, у яких зовнішньоторговельні операції в структурі реалізації займають левову частку.
Водночас слід зазначити, що попит на спирт з боку країн ЄС залежить від погодних умов, оскільки вони імпортують спирт переважно як сировину для виробництва миючих та незамерзаючих рідин.
У 2011 року ДП «Укрспирт» заключили контракти з польськими, словацькими та австрійськими покупцями щодо здійснення експортних поставок спирту невеликими партіями, що є більш прийнятним для європейських споживачів, тоді як бразильські конкуренти заключають контракти лише на танкерні партії. При цьому експортна ціна на спирт українського виробництва зросте до EUR750 за 1 т, що є значно вищим за ціну на бразильській продукт. Така ситуація дозволить здійснювати експортні відвантаження із запланованою рентабельністю на рівні 15%. У 2011 році ДП «Укрспирт» розраховує повернути свої експортні позиції в Європі на рівні 2009 року [81, с.62].
Згідно діючого законодавства імпорт етилового спирту може здійснюватися виключно державними підприємствами, уповноваженими Кабінетом Міністрів. До березня 2009 року спирт імпортувався як давальницька сировина для виробництва продуктів органічного синтезу.
Аналіз динаміки середніх оптово-відпускних цін на етиловий спирт на внутрішньому ринку за сортами наведемо на рис.1.9. Довідково: на спиртзаводах шляхом ректифікації отримують різні сорти спирту: «Вищої очистки» - на заводах, які переробляють мелясу; «Вищої очистки», «Екстра», «Люкс» - на заводах, які переробляють зерно. Сортність спирту обумовлюють, головним чином, присутні в мікрокількостях різні домішки – альдегіди, ефіри, вищі спирти та інші сполуки.

Рис. 1.9.Динаміка середніх оптово-відпускних цін на етиловий спирт (з ПДВ) в Україні за 2007-2010 роки
Упродовж 2007-2010 років зростання цін на етиловий спирт відбувалося переважно внаслідок подорожчання сировини та енергоносіїв. Протягом 2010 року ціна реалізації етилового спирту на внутрішньому ринку підвищувалась кілька разів. Так у вересні 2010 року ціновий коридор для спирту вищої очистки зріс на 30-40% і становив від 105 до 115 грн. за дал. При цьому розрахункова собівартість спирту складала 89 грн. за дал. Слід зазначити, у собівартості спирту енергетична і сировинна складові займають 92%, транспортні витрати і заробітна плата – 8%. Рентабельність заводів при цьому – 5-7%. У липні-серпні 2010 року ціна зернових піднялася більше, ніж на 20%, а природний газ для промисловості з 1 серпня подорожчав на 9,8%.
Незважаючи на це, Асоціація «Укргорілка» вважає підвищення цін на спирт необґрунтованим, звинувачуючи «Укрспирт» у монополізмі і вимагає поліпшення якості продукції та проведення модернізації. За розрахунками Асоціації об’єктивна ціна на спирт з урахуванням зміни ситуації на сировинних ринках не повинна перевищувати 99 грн. за дал. Крім того, слід відзначити, що ціна реалізації спирту на зовнішній ринок у 2010 року була значно нижчою – 86 грн. за дал, що ставить у нерівні умови вітчизняних виробників та сприяє імпортерам алкогольних виробів [81, 82, 85, 86, 87].
Українська горілчана компанія Nemiroff вважає, що підвищення цін на спирт істотно підриває експортний потенціал галузі, оскільки компанії-експортери одержать продукт, собівартість якого є неконкурентоспроможною на міжнародних ринках. Окрім того, таке становище підсилює тінізацію ринку, активізує виробництво неврахованої алкогольної продукції, податки з якої не сплачуються в державний бюджет. Візьмемо до уваги, що знач на частка експортних поставок ДП "Укрспирт" зорієнтовано на Росію. У компанії «Союз-Віктан» теж вважають, що експортувати горілку після підвищення цін на спирт буде невигідно, тому інші виробники шукатимуть можливості робити продукцію для російського ринку на території РФ. Через підвищення цін на спирт горілка вітчизняного виробництва буде дорожчою від російської. Крім цього у Росії вистачає своїх виробників.
Протягом 2007-2010 років зростання цін на етиловий спирт відбувалося також у результаті зростання ставок акцизного збору. Відтак зростали ціни і на алкогольні напої.
Акцизний збір на спирт та алкогольні напої – один із основних стабільних джерел надходжень у державний бюджет. Однак надмірне зростання ставок збору призводить до зменшення обсягів виробництва, його тінізації, розгортанню корумпованих схем, у результаті – суттєві недоотримання до бюджету [65].
Протягом 2008-2010 року відбувалося суттєве зростання ставок акцизного збору на спирт. Так, з 1 липня 2009 року ставку акцизного збору на спирт було підвищено з 21,5 до 34 гривень за 1 л 100%-вого спирту, з 1 вересня 2010 року – ще на 16% до рівня 39,4 грн. за 1 л 100%-вого етилового спирту, з 1 січня 2011 року акцизи зросли ще на 6,9% до 42,14 грн. за 1 л 100%-вого етилового спирту. Підвищення ставок акцизного збору упродовж 2008-2010 років призвело до зниження загальних обсягів виробництва алкогольної продукції на 6,1%, що негативно позначилося на виконанні зобов’язань перед бюджетом. Скоротилось виробництво лікеро-горілчаних виробів, виноградних вин, коньяку, а випуск горілки, не зважаючи на значне підвищення ставок на спирт, зріс.
Динаміка надходжень акцизного збору з вироблених в Україні алкогольних напоїв у вартісному вираженні наведено на рис.1.10.
Основні надходження акцизного збору на алкогольні вироби на 90 % забезпечуються за рахунок виготовленої в Україні лікеро-горілчаної продукції.
На фоні падіння виробництва галузь відобразила зростання надходжень до бюджету у 2009 році у 1,5 раза у порівнянні з 2007 роком. Однак це досягнуто не за рахунок розширення бази оподаткування, а лише за рахунок зростання ставок акцизного збору на спирт у 1,8 раза. А також частково за рахунок введення у 2008 році марок акцизного збору нового зразка із зазначенням суми сплаченого збору з одиниці маркірованої продукції.

Рис. 1.10. Динаміка надходжень акцизного збору з вироблених в Україні алкогольних напоїв за 2005-2010 роки
Зміни ставок акцизного збору упродовж 2008-2010 років відбувалося хаотично, без належного обґрунтування їх ефективності та з порушенням строків введення в дію. Перевірка Рахунковою палатою обґрунтованості планування та дієвості контролю за повнотою нарахування та своєчасністю надходжень до державного бюджету акцизного збору на алкоголь зазначила, що реалізацію державної політики у сфері виробництва і споживання лікеро-горілчаної та виноробної продукції в Україні у повній мірі не забезпечено. Аудит відзначив, що поправки, які вносилися до законодавства, не забезпечують належного надходженню акцизного збору до бюджету.
Міністерство агропромислової політики України усунулось від опрацювання державної стратегії у плануванні виробництва, обороту алкогольних напоїв, не приймає участь у розробці та реалізації податкової політики у лікеро-горілчаної та виноробної промисловості, у тому числі планування акцизного збору на алкогольні напої. У результаті лише 70% державних підприємств галузі звітуються за фінансовими показниками.
Міністерство фінансів України у свою чергу не затвердило єдиної методики розрахунку планових показників надходження акцизного збору як нормативно-правового документа, узгодженого належним чином. Затверджені планові показники не передбачають поділу на підакцизні товарні групи, у тому числі групи алкогольних напоїв, не дають можливості здійснювати достовірні розрахунки прогнозних призначень, аналізувати їх виконання щодо стягнення акцизного збору на алкогольну продукцію.
Та головне – ці зміни не змогли перекрити схеми виготовлення фальсифікованої продукції тіньовими структурами. Таким чином, зростання ставок акцизного збору та недосконалість існуючого законодавства сприяє незаконному виготовленню алкогольних напоїв і спирту. Так, упродовж 2008-2010 року органами СБУ конфісковано 45,1 тис. декалітрів фальшивої продукції.
На сьогодні в Україні склалася парадоксальна ситуація: спиртова галузь, у якій держава займає монопольне становище, є збитковою [76, 80]. Середня рентабельність спирту становить 15%. За словами генерального директора ДП "Укрспирт", більшість підприємств галузі залишаються збитковими. З 76 українських спиртзаводів, за його словами, тільки 18 працюють прибутково. Виходить, що державі, яка є монополістом у цій галузі не вигідно займатись виробництвом спирту.
Номінально вважалося, що є єдиний державний концерн «Укрспирт» і він визначає політику на ринку. А на практиці кожен із 76 спиртзаводів, що входили до складу концерну, самостійно закуповував сировину, визначав норму рентабельності виробництва на готовий продукт. Заводи конкурували один з одним на внутрішньому і зовнішньому ринках. Поряд із заводами розвивалися наймогутніші підприємства, назви яких відомі в усьому світі. А спиртові заводи накопичували борги. Існуючі програми розвитку спиртової галузі не враховували реалій ринку. І це при тому, що вони виготовляли ліквідний продукт – спирт завжди був рентабельним. Однією з основних причин такого становища, на думку генерального директора ДП спиртової та лікерогорілчаної промисловості «Укрспирт» І.Сухоносова, є надлишок потужностей та відсутність інструментів ефективного управління діяльністю вітчизняних спиртзаводів в цілому. За його твердженням підприємство повинно перестати бути збитковим та приносити дохід державі.
З метою підвищення ефективності спиртової галузі України та оптимізації використання виробничих і фінансових ресурсів у липні 2010 року було ліквідовано державний концерн «Укрспирт» та на його базі розпочато створення державного підприємства з тією ж назвою, як уже зазначалося раніше. Таким чином, держава одержала потужний інструмент єдиного оператора ринку, що в свою чергу дозволить контролювати весь процес виробництва і реалізації продукції, а не лише робити зведені звіти, як це було до липня 2010 року.
У наслідок цього, протягом 2010 року на українському ринку спирту загострилась боротьба прибічників та противників приватизації спиртзаводів та роздержавлення виробництва основної сировини для міцних алкогольних напоїв.
Так, члени Асоціації «Укргорілка» вважають власне приватизацію галузі основним заходом ефективного управління та допуску приватних інвесторів до виробництва спирту. На думку Асоціації приватизація спиртзаводів дозволила б швидко модернізувати виробництво, ефективно використовувати сировинні ресурси, що у свою чергу забезпечило б підвищення якості спирту, оприлюднення механізму ціноутворення, зниження тіньового обороту на ринку та, відповідно, формування конкурентного ринку спирту й збільшення надходжень до бюджету.
Прибічники приватизації галузі спираються певним чином і на міжнародний досвід. Дійсно, основним механізмом «алкогольного» регулювання у світовій практиці є ліцензування та певні обмеження на торгівлю спиртними напоями (обмеження по віку, часу доби, заборона на реалізацію та споживання алкогольних напоїв у масових місцях тощо). Кожна країна вирішує питання однієї з основних бюджетонаповнюючих галузей, враховуючи особливості свого ринку.
Повна державна монополія ринку алкогольних напоїв існує в Північній Америці та Західній Європі, в окремих штатах США та у Канаді.
У Росії вже понад 10 років має місце приватне виробництво спирту. Однак очікуваного оздоровлення не відбулося: натомість, обсяги тіньового ринку у РФ за ці роки зросли із 25-30% до 50-60% загального обороту спиртного. І це не зважаючи на існуючу систему ліцензування, акцизні марки та введену у 2006 році Єдиної державної автоматизованої інформаційної системи, яка дозволяє відслідковувати рух кожної пляшки з алкогольними напоями у режимі реального часу. Наприкінці 2009 року у Державній Думі було ініційовано введення в Росії державної монополії на виробництво та оборот етилового спирту. Однак, за словами першого віце-прем’єра уряду РФ В.Зубкова, у бюджеті відсутні достатні кошти на викуп спиртзаводів у їх власників.
Тому український уряд веде себе вкрай обережно: система державного контролю алкогольної галузі вибудована із врахуванням держвласності виробництва спирту, а як така система поведе себе в інших умовах, невідомо.
Тому основними завданнями реорганізації «Укрспирт» є [81]:
по-перше, проведення інвентаризації та оцінки майна;
по-друге, створення на базі спиртзаводів структурних підрозділів у складі нового державного підприємства;
по-третє, аналіз інвестиційної програми, пошук інвесторів і модернізація виробничих потужностей.
Виконання поставлених завдань, на думку ДП «Укрспирт», дозволить запровадити нові технології, підвищити якість продукції й одночасно знизити її собівартість, а також розпочати виробництво нових видів продукції, зокрема, біопалива, технічної рідини.
У січні 2011 року було прийнято Закон №7414 про внесення змін до Закону «Про перелік об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації», згідно якого новостворене ДП «Укрспирт» було віднесено до переліку «неприватизованих» підприємств, що тимчасово поставило крапку у суперечках між членами Асоціації «Укргорілка» та ДП «Укрспирт».