5. Які причини зумовили використання методу стандартних ваг при регіональних та міжнародних порівняннях цін і тарифів? 6. Маємо дані про ціни та обсяги реалізації на споживчих ринках за двома видами продукції рослинництва: Видпродукції Ринок міста А Ринок міста Б
Середня ціна за 1 кг, грн. Обсяг реалізації за місяць, т Середня ціна за 1 кг, грн. Обсяг реалізації за місяць, т
Виконайте розрахунки: 1) індексів середніх цін за кожним товаром на двох ринках разом; 2) зведених для кожного ринку та зведеного по двох ринках індексів цін за двома товарами разом. Порівняйте рівні цін, скориставшись методом стандартних ваг, на двох ринках та зробіть висновки. 7. Поясніть сутність методів дефляції та подвійного дефлятування при оцінюванні динаміки ВВП в порівнянних цінах. 8. Чим пояснюється різниця в результатах розрахунку дефлятора ВВП з використанням середньогармонічного індексу цін та методом співвідношення індексу вартості та індексу фізичного обсягу ВВП? 16. СТАТИСТИКА РИНКУ 16.1. Статистичне вивчення ринку Ринок — це система господарських зв’язків, що реалізуються через купівлю-продаж. Основною метою статистичного дослідження ринку є інформаційне забезпечення управління розвитком асортименту і якості товарів та послуг відповідно до споживчих вимог, збалансованістю попиту і пропозиції. Важливими передумовами забезпечення збалансованості попиту і пропозиції є вивчення і прогнозування попиту споживачів для обґрунтування потреби в товарах, раціональне розміщення товарів за торговельними системами, ланками, регіонами; формування асортименту збуту згідно з потребою. У ході аналізу ринку використовують інформацію про стан і поповнення товарного асортименту, товарних запасів, виконання заявок і замовлень промисловості, виробничі програми підприємств, проведення ярмарок, діяльність товарних бірж, товарооборот і його товарне забезпечення, ефективність рекламної діяльності щодо формування контингенту покупців нових товарів і т. ін. Вирізняють такі джерела інформації: офіційна державна статистика — про економічні, соціальні, демографічні процеси, явища, які дозволяють оцінити стан ринку і вплив на нього окремих факторів; відомча статистика — про стан, розвиток і результати діяльності окремих міністерств, відомств, підприємств і організацій щодо поставок, задоволення заявок і замовлень, які можуть обґрунтувати потреби ринку; дані вибіркових обстежень і опитувань населення для одержання відомостей, яких немає в офіційній і відомчій статистиці, про споживання, асортимент і якість товарів та послуг у формі споживчих оцінок, наміри та мотиви поведінки покупців, характеристики використання товарів і послуг; оцінку споживчих якостей виробів, ступінь і характер незадоволеного попиту населення і т. ін.; панелі обстеження — вивчення думки і поведінки споживачів на основі інформації, яку дістають від порівняно постійних сукупностей (панелей) споживачів, які являють собою мікромодель структури населення даного регіону. Крім того, опитують спеціалістів торгівлі і промисловості (наприклад, про рух товарів, попит на товари та послуги); на основі чого дається оцінка ступеня збалансованості ринку, перспектив розвитку асортименту, пріоритетів окремих економічних рішень тощо. Дослідження ринку дуже різнобічні. Вони охоплюють соціальний, соціально-психологічний (потреби, структура споживання тощо), економічний (попит, конкурентоспроможність), технологічний (спосіб виробництва), дизайнерський (естетичні, ергономічні властивості), медичний (безпечність експлуатації) та інші аспекти. У результаті аналізу ринку необхідно дістати характеристики: товару, його здатності задовольняти існуючі й перспективні потреби споживачів, новизни, конкурентоспроможності, відповідності стандартам та вимогам; безпосередньо ринку, його географічного положення, сегментації, місткості, товарної і фірмової структури, кон’юнктури, тенденції розвитку тощо; покупців — як існуючих, так і можливих, їх сегментації, попиту, ступеню його задоволення; вивчення конкурентів, їх складу, розвитку, методів і результатів діяльності. Збалансованість попиту і пропозиції вивчають з огляду на сьогоднішні проблеми товарних ринків, які прогнозують. Для вирішення цих проблем методами статистики вивчають процес формування попиту, регіональне розміщення виробництва і ринкової діяльності у взаємозв’язку з асортиментом і якістю товарів та послуг, виконання програм розвитку асортименту та якості товарів і послуг; провадять економіко-соціологічне дослідження формування ринків нових товарів та послуг з урахуванням споживчих потреб різних груп споживачів. На підставі цих досліджень аналізують та прогнозують кон’юнктуру ринку. Під кон’юнктурою розуміють економічну ситуацію, яка склалася на ринку і характеризується співвідношенням між попитом і пропозицією, рівнем цін, товарних запасів, портфелем замовлень тощо. У процесі аналізу кон’юнктури вивчається взаємозв’язок між такими складовими: виробництво — його обсяг, структура, завантаженість виробничих потужностей, портфель замовлень, чисельність зайнятих тощо; попит і споживання за окремими групами споживачів; товар і його збут, конкурентоспроможність; ціни, їх рівень, динаміка, співвідношення за товарами та країнами; політика в галузі ціноутворення. Основне завдання вивчення кон’юнктури — аналіз поточних змін у сфері виробництва і збуту (реалізації) товарів під впливом основних факторів, зокрема зміни цін, співвідношення попиту і пропозиції, а також розставлення сил на ринку, визначення форм та методів конкурентної боротьби. Зокрема визначають характер і можливості взаємного пристосування попиту і пропозиції, особливості реакції цих елементів ринкового механізму на зміни цін різних товарів та товарних груп. Кількісний бік цієї залежності визначається поняттям «цінова еластичність попиту і пропозиції», під якою розуміють ступінь реакції попиту і пропозиції на відносну зміну рівня ринкової ціни, яка може бути схарактеризована за допомогою коефіцієнтів еластичності. Важливим принципом аналізу товарного ринку є врахування вимог окремих груп споживачів. Для цього здійснюють типологізацію споживачів, групуючи їх за такими ознаками: поведінка на ринку, специфіка споживчих вимог. З метою найточнішого визначення груп споживачів, їх потреб та переваг застосовують комбінацію критеріїв. Диференціацію споживчих вимог покладено в основу сегментації ринку. Під сегментацією ринку розуміють поділ ринку на окремі частини (сегменти) за ознакою економічної поведінки груп покупців. Сегментація провадиться на рівні споживачів, груп товарів і послуг, асортиментно-якісної структури ринку і т. ін. Розрізняють критерії сегментації для споживчих товарів і товарів виробничого призначення (див. підрозд. 16.2 та 16.3). Вибираючи сегменти ринку, перевагу надають великим сегментам, сегментам з чітко окресленими межами, прогресивним попитом. Сукупність сегментів, дібраних для маркетингового вивчення та маркетингової діяльності, утворює цільовий ринок. На основі цих даних будується типологія асортименту, яка відповідає інтересам певних типів споживачів. На базі структурно-функціональних моделей, застосовуючи ряди розподілу, методи кореляції і регресії, аналізують побудовані структури з урахуванням причинно-наслідкових зв’язків і дають оцінку прогнозованих структур споживачів та їхніх вимог до кількості та якості товарів. Крім сегментації ринку за продуктами і споживачами застосовують сегментацію за конкурентами. Згідно з нею виконують порівняльний аналіз параметрів, що визначають успіх виробів на ринку відповідно до характеристик продуктів, ціни, каналів збуту, методів просування товарів. Під час дослідження конкурентного середовища можуть бути використані положення, висвітлені в підрозд. 16.5. Відповідна система показників характеризує частку реалізації і-го підприємства в загальному обсязі реалізації порівняльного асортименту продукції; частку прибутку, одержаного і-м підприємством у загальному обсязі прибутку, одержаному на даному ринку; рівень рентабельності і-го підприємства порівняно з рівнем рентабельності на даному ринку тощо. У процесі розробки маркетингової стратегії подається оцінка конкурентоспроможності товару. Для цього може бути використана система показників конкурентоспроможності, яка включає: технічні параметри (класифікаційні, конструктивні, технологічної ефективності, ергономічні, естетичні); економічні параметри (собівартість, ціна, споживання, рентабельність); нормативні параметри (норми, стандарти, вимоги законодавства); екологічні параметри (забруднення повітря, землі, води). На основі цих показників розраховується інтегральний показник, для чого може бути використана методика рейтингової оцінки, висвітлена в підрозд. 19.3. Характеризуючи збут, застосовують дані про пряме доставляння споживачам, доставляння через посередників, ступінь охопленості ринку, запаси виробів у виробників, ефективність реклами, строки та вид платежу, умови кредиту та інші фінансові умови для купівлі товару. Ринок як сферу обміну розглядають у взаємозв’язку з іншими стадіями суспільного відтворення. Так, застосовують показники, пов’язані з виробництвом (формування пропозиції товарів, збалансованість виробництва з попитом, співвідношення продуктивності й оплати праці), розподілом (частка фонду споживання в національному доході, пропорції грошових доходів і товарної маси), споживанням (обсяг і склад товарної маси, реалізація на ринку). Тому статистика товарного ринку вивчає кон’юнктуру певних товарів або груп товарів у взаємозв’язку із загальноекономічною кон’юнктурою, а також з кон’юнктурою товарних ринків. Відповідна система показників складається з таких компонентів: узагальнюючі показники ділової активності (промислове і сільськогосподарське виробництво, джерела і використання особистих доходів, реалізація продукції, товарні запаси, співвідношення товарних запасів і реалізації продукції, відвантаження продукції виробниками, запаси і замовлення, банкрутства); ціни на товари внутрішні та експортні (ціни реалізації та купівлі, ціни виробників, споживчі ціни, купівельна спроможність грошової одиниці); показники внутрішньої торгівлі (обороти роздрібної та оптової торгівлі, рух товарних запасів, платоспроможний попит населення, міжрегіональні перевезення, продаж у кредит); показники зовнішньої торгівлі (експорт, імпорт, обсяг товарообороту); показники фінансів (банківський та споживчий кредит, грошовий обіг, прибутки і дивіденди, податки, стан ринку цінних паперів); показники конкурентного середовища, захист його від монополізму (кількість продавців та покупців, частка їх у загальному обсязі збуту та купівлі, частка окремих виробників у загальному обсязі випуску продукції, вплив на монопольне становище унікальних природних умов та місцезнаходження, технології виробництва, особливостей продукту — якості, марки, вартості, упакування); ефективність державних антимонопольних заходів (податкової політики, кредитів, пільг дрібному бізнесу, заохочення не лише експорту, а й імпорту); трудові ресурси і зайнятість (заробітки, населення і трудові ресурси, зайнятість, тривалість робочого часу, ринок робочої сили). Важливим моментом характеристики є дослідження монополізму та конкуренції. Монополізм являє серйозну проблему перехідної економіки. Підприємства-монополісти мають суттєві ринкові переваги перед іншими підприємствами, одержуючи додатковий дохід за рахунок інших суб’єктів економічної діяльності. Загальна характеристика ситуації з монополіями в країні може бути подана на основі такої системи показників: Частка числа підприємств-монополістів у загальному числі =підприємств галузі
Частка обсягу виробництва підприємств-монополістів у загальному =обсязі випуску продукції в галузі
Співвідношення рівнів реалізації продукції на одного зайнятого підприємств-монополістів та середнього по галузі
У розподілі сукупності підприємств процес монополізації можна статистично дослідити методами аналізу пропорційності (див. підрозд. 16.5). При цьому використовуються коефіцієнти локалізації, які характеризують співвідношення часток, з одного боку, чисельності підприємств, а з іншого — обсягів виробництва та реалізації засобів виробництва, прибутку тощо. Узагальнену характеристику ступеня монополізму дають відповідні коефіцієнти концентрації розподілів. Оцінку розвитку та перспектив монополізму дає аналіз динаміки коефіцієнтів локалізації та концентрації, зокрема визначення коливань, основної тенденції. У процесі дослідження монополізму важливо оцінити його вплив на економіку. Так, в умовах панування на ринку монополій неефективно розподіляються ресурси. Порівняно з ринком досконалої конкуренції ринок монополій призводить до втрат у виробництві у вигляді різниці між потенційним та фактичним випуском товарів монополіями. Обсяг цього недовиробництва — втрата фонду споживання, від чого потерпають споживачі. Використовуючи перелічені та інші дані, визначають види кон’юнктури. Висока (стабільна) кон’юнктура характеризується відносною сталістю високих цін та активністю споживачів і постачальників. Кон’юнктура, що знижується, зумовлена затоварюванням ринку (пропозиція перевищує попит). При цьому спостерігається зниження ринкових цін, скорочення договорів. Аналізуючи кон’юнктуру ринку, вивчають коливання попиту під впливом основних факторів, які можна об’єднати в чотири групи: природно-кліматичні, соціально-побутові, економічні і демографічні. При цьому часовий ряд збуту потрібно аналізувати за чотирма основними компонентами. Компонент 1-й — тренд — виражає основні тенденції в демографічних процесах, капіталовкладненнях, технологіях. Якщо тренд має достатньо сталий характер, то дані про нього використовують при довгостроковому прогнозуванні. Для визначення загальної тенденції динамічного ряду застосовують різні методи, виходячи з умов розвитку. Якщо спостерігається лінійна тенденція динамічного ряду, то можна застосувати метод плинної середньої. У разі нелінійної тенденції розвитку придатними є методи аналітичного вирівнювання. Компонент 2-й — цикл — відбиває коливання обсягу збуту. Цикл існує, коли часовий ряд характеризується достатньо сталою амплітудою і періодичністю зміни. Виокремлення циклічного компонента особливо важливе при середньостроковому прогнозуванні. Компонент 3-й — сезонність — показує коливання збуту протягом року, які регулярно повторюються. Сезонність може бути пов’язана з природно-кліматичними, соціально-побутовими і економічними факторами. Соціально-побутові фактори — це вплив звичок, побуту, національних свят, соціальної приналежності сім’ї тощо. Серед економічних факторів особливий вплив мають сезонні коливання виробництва. При цьому чим більший щодо потреби обсяг виробництва продуктів харчування і більша насиченість ними ринку товарами, тим довший період споживання і тим слабший вплив сезонності виробництва на сезонність споживання. Зокрема, за рахунок маневрування товарними запасами варіація внутрішньорічних коливань продажу продуктів харчування менша, ніж виробництва. Інша картина щодо непродовольчих товарів, де з насиченістю ринку варіація сезонної хвилі зростає, оскільки більшість груп населення купує товар відповідно до сезону. Компонент 4-й — нерегулярні коливання збуту під впливом різних соціальних потрясінь, стихійного лиха та інших відхилень від нормальної ситуації. Особливого значення при аналізі кон’юнктури ринку набуває аналіз внутрішньорічних коливань, які можуть регулярно повторюватися в динамічному ряду з періодом 12 місяців. Статистичне дослідження дає інформацію, на підставі якої оцінюють ситуацію на ринку та визначають завдання та вид маркетингу — діяльності, що полягає у вивченні ринку й спрямована на задоволення потреб шляхом обміну. Результати статистичного аналізу є базою прогнозу кон’юнктури товарного ринку. У ході прогнозування кон’юнктури визначають найбільш вірогідний стан ринку, умови реалізації товару. Для цього застосовують оцінку перспектив розвитку загальногосподарської кон’юнктури, кон’юнктури споживчих галузей, перспектив розвитку виробництва товарів, торгівлі, руху цін тощо. Статистичне дослідження дає інформацію для розробки заходів, спрямованих на подолання диспропорцій на ринку предметів споживання та контролю за впровадженням зазначених заходів. Насамперед це стосується вивчення того, як впливають на ринок збільшення виробництва товарів та підвищення їх якості, перебудова аграрних відносин, «зв’язування» грошей, які не мають товарного покриття, удосконалення сфери роздрібної торгівлі, активізація комерційної діяльності торговельних організацій різних форм власності, вивчення кон’юнктури ринку і посилення впливу торгівлі на промисловість, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків. 16.2. Особливості статистичного вивчення ринку споживчих товарів Ринок споживчих товарів складається з двох загальних частин: ринку продовольчих та ринку непродовольчих товарів. У кожному з цих ринків проводиться відстежування ринків окремих товарів, які формуються з урахуванням задоволення певних потреб населення. У складі продовольчого ринку — це ринки, наприклад, м’яса та м’ясних продуктів, молока і молочних продуктів та ін. У складі непродовольчих ринків — це ринки текстильних товарів, взуття, одягу та ін. Мета статистичного вивчення ринків полягає у виявленні кількісних і якісних процесів, під впливом яких формується і розвивається ринок; зв’язків між ними, закономірностей і тенденцій їх розвитку, а також факторів, під впливом яких складаються ті чи інші співвідношення. Вивчення ринків окремих товарів здійснюється для найбільш повного врахування співвідношення між попитом населення і товарними пропозиціями певних галузей виробництва. Саме торгівлі належить провідна роль у вивченні ринків споживчих товарів, тому що вона має забезпечити умови для безперервного і повного обміну грошових коштів населення на товари, які йому потрібні за певним асортиментом, якістю, кількістю й ціною. Основні завдання відстежування ринку такі: здійснення моніторингу ринкової кон’юнктури, виявлення зрушень і змін у попиті населення та товарній пропозиції під впливом зміни цін, грошових доходів населення та вдосконалення структури виробництва; розробка прогнозів розвитку ринку, оцінка його місткості, а також прогнозів розвитку торговельної інфраструктури; вивчення потреби в ресурсах для вироблення товарів кожного ринку; оцінка рівня відповідності якості та асортименту виробів попиту населення, виявлення резервів задоволення потреб за групами споживачів та сегментами ринку для здійснення маркетингових програм і організації в їх межах розширення продажу товарів на базі вдосконалення асортименту та якості виробництва. Головною метою статистичного забезпечення відстежування ринків споживчих товарів є створення системи статистичних показників, які дають змогу діставати надійну й повну інформацію про кількісні та якісні характеристики розвитку ринку. Система показників для вивчення ринку споживчих товарів має бути побудована з урахуванням таких основних принципів: Система показників має формуватися з урахуванням їх відповідності сучасній системі показників розвитку економіки країни за складом, методологією, правилами побудови та принципами системного підходу. Показники мають характеризувати потреби певних груп користувачів як у цілому по країні, так і в розрізі територіальних одиниць. Система має забезпечувати надійній контроль вартісних і натуральних показників. Вивчення ринку ґрунтується на застосуванні сукупності показників, які дістають з різних джерел. Основу відстежування ринку становлять дані державної статистичній звітності. Вона містить необхідні показники для дослідження стану та руху виробництва, поставки споживчих товарів у роздрібну торговельну мережу і продажу їх населенню. За обсягом та товарною структурою ця звітність містить також дані про залишки товарів у промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі. Звітність стосовно продажу товарів через організований ринок (див. підрозд. 16.4) охоплює реалізацію їх через офіційно зареєстровану мережу магазинів, палаток, підприємств громадського харчування тощо. Окрема звітність відбиває обсяг продажу та ціни сільськогосподарських продуктів на міських ринках 53 міст країни в розрізі основних груп продуктів. Ця звітність передбачає застосування встановлених методів обчислення як обсягів продажу, так і середніх цін та індексів цін. Проводиться обстеження речових ринків товарів, але неупорядкований характер продажу поки ще не дає змоги діставати надійну інформацію з цього каналу. Для вивчення ринків споживчих товарів використовуються баланси основних продуктів рослинництва і тваринництва. У них відображені надходження продукту та його використання впродовж календарного року, у тому числі на споживання. Статистичний аналіз обсягу та структури загального товарообороту з урахуванням усіх каналів продажу товарів використовує дані обстежень сімейних бюджетів, які виконуються за спеціальною методикою. Аналіз цих і інших показників, по-перше, дає можливість відстежувати рух доволі широкого кола товарів у каналах роздрібної торгівлі як у вартісному, так і в натуральному виразі; по-друге, на основі аналізу відносних показників структури продажу є можливість робити певні висновки про зміни попиту населення на споживчі товари та виявляти напрями й тен-денції цих змін. Для вивчення попиту крім статистичної звітності потрібні й такі джерела інформації: дані вибіркового обліку продажу і запасів товарів за асортиментом; матеріали міжрегіональних і регіональних ярмарок продажу товарів народного споживання; розробки служб вивчення попиту оптових і роздрібних торговельних організацій і підприємств; результати опитувань населення, у тому числі обстеження на базі споживчої панелі; інформація торговельних кореспондентів. Матеріали вибіркового обліку дозволяють обчислити таку систему показників, необхідних для вивчення попиту і кон’юнктури: абсолютний рівень продажу і запасів окремих товарів у натуральному і вартісному виразі; відносні показники внутрішньогрупової структури продажу і запасів товарів; рівень товарних запасів (у днях обороту); середні ціни товарів у продажу і запасах. Аналіз цих показників дає змогу: 1) відстежувати рух широкого кола товарів у роздрібній торгівлі в натуральному і вартісному виразі; 2) на підставі аналізу відносних показників структури робити відповідні висновки щодо зміни попиту населення на товари народного споживання і виявляти тенденції цих змін; 3) відстежити зміну роздрібних цін на товари в широкому асортименті й урахувати їх вплив на стан попиту. Актуальною є організація безперервного спостереження за процесом зміни попиту шляхом проведення систематичних опитувань. Опитування фахівців оптової і роздрібної торгівлі на базі постійно діючої мережі кореспондентських пунктів порівняно зі звичайними опитуваннями мають ряд переваг: вони дозволяють розглядати досліджуване явище в динаміці, тобто встановлювати тенденції і закономірності розвитку попиту; оцінювати систематичну помилку вибірки й уживати заходів для її зменшення — проводити опитування і постійно аналізувати матеріали; вивчати думку фахівців про споживчі характеристики окремих товарів, про відповідність цих характеристик вимогам покупців. Результати опитувань фахівців використовуються під час підготовки оглядів кон’юнктури ринку споживчих товарів. Значення опитувань такого типу полягає також у тому, що вони дозволяють не тільки зафіксувати деякі особливості кон’юнктури, але й виявити очікувані зміни тенденцій, передбачити ймовірні зрушення і т. п. Тенденційні опитування ґрунтуються на суб’єктивних думках і оцінках фахівців торгівлі, їх досвіді та особистих спостереженнях; саме тому вони можуть дати точну кількісну характеристику співвідношення попиту та пропозиції, крім того, вони дають уявлення про порядок розміщення окремих факторів або якостей залежно від їх значущості, установлюють перелік основних недоліків. Досить повну характеристику ступеня відповідності споживчих функціональних, естетичних та інших якостей виробів попиту населення можна отримати шляхом організації комплексу спеціальних обстежень і спостережень. З цієї метою провадяться виставки-продаж, конференції споживачів, опитування населення, а також опитування фахівців торгівлі й промисловості. Панельні обстеження сімей, побудовані на базі певних груп споживачів, дозволяють зіставляти результати обстежень у динаміці, перевіряти здійснення споживацьких намірів, глибше вивчати особливості попиту і споживання окремих товарів. Програма панельних обстежень дає змогу дістати необхідні додаткові відомості про попит і споживання, яких немає в інших джерелах інформації, а саме: значення факторів, які визначають обсяг і структуру попиту населення (рівень доходу, чисельність і склад сім’ї, житлові умови); фактори, які визначають фізичне і моральне зношення окремих виробів; наміри сімей щодо купівлі окремих товарів, їх функціональних і технологічних характеристик; думка споживачів про раціональні норми споживання, набори товарів і т. п. Статистичне вивчення ринку споживчих товарів повинно проводитись з урахуванням його сегментації, яке здійснюється згідно з такими критеріями: географічні — кліматичні зони, регіони, адміністративні райони; демографічні — чисельність населення, його розподіл за віком, статтю, національністю, густотою; економічні — рівень економічного розвитку регіону, рівень доходів населення, рівень споживання, заощаджень, житлових умов населення тощо; соціальні та культурні — професійна структура населення, рівень освіти, звичаї тощо; психографічні — риси характеру, спосіб життя, життєва позиція, мотивації. Основою прогнозування ринку споживчих товарів є виявлення тенденцій його розвитку під впливом таких основних факторів: політичний стан, який визначається зокрема податковим, митним та іншим законодавством; стан ділової активності на ринку, тобто стан виробництва, торгівлі, фінансового ринку; стан конкурентного середовища; інфляційне середовище, рух цін, купівельна спроможність грошової одиниці; життєвий цикл основних товарів та оновлення їх асортименту. Прогноз розробляється в певній послідовності. Насамперед окреслюється період (горизонт) прогнозу; здійснюється підбір і аналіз факторів, які мають застосовуватися у процесі прогнозування, дається кількісна оцінка впливу цих факторів на споживчий ринок і його сегменти. Здійснюється моделювання процесів розвитку ринку і розробляються прогнози його стану на різні відрізки часу. У відстежуванні ринку і його елементів використовується поняття «місткість», тобто потенційно можливий обсяг продажу товарів при даному рівні цін на них. При цьому слід ураховувати специфіку окремих ринків і груп товарів. Прогнозуючи місткість ринку продовольчих товарів, слід ураховувати відсутність на цьому ринку відкладеного попиту і взаємозамінювання товарів, які входять до нього. Місткість ринку прогнозується за принципами від загального до частинного, тобто спершу визначається місткість усього ринку продовольчих товарів, далі — продуктів тваринництва і рослинництва, а потім розраховуються показники для підгруп однорідних товарів і, нарешті — ринки окремих товарів. При визначенні місткості ринку непродовольчих товарів треба враховувати, що вони є предметами багаторазового використання і споживаються з обсягу купівлі не тільки поточного, але й минулого періоду. Річне споживання може бути як вищим, так і нижчим за річне придбання. Тому до розрахунків необхідно додати матеріали вибіркових обстежень намірів певних груп населення щодо фактичного та бажаного набору товарів, строків їх морального та фізичного старіння тощо. У такому разі прогноз розробляється від часткового до загального. Довгострокові прогнози мають на меті моделювати ринкову місткість і структуру на певну перспективу з урахуванням зміни таких факторів, як обсяг і рівень доходів населення, чисельність і склад населення, рівень інфляції і цін та ін. Ураховуються також раціональні норми споживання та структура споживчого кошика. У разі середньострокового прогнозування поряд із зазначеними застосовуються також методи екстраполяції та коефіцієнти еластичності попиту залежно від зміни доходів населення й цін. Для довгострокових прогнозів вдаються до методів економіко-статистичного моделювання. Моделі, побудовані за результатами обстежень та опитування населення, дозволяють визначити структуру попиту на окремі товари з урахуванням незадоволеного попиту. Тобто передбачити місткість ринку, що відбиває загальний попит населення, його структурний рух, а також наміри покупців на перспективу, що є дуже важливим для управління ринковими процесами. Дослідження ринку споживчих товарів у цілому по Україні органічно пов’язане з аналізом формування ринків окремих регіонів. Відстежування регіональних ринків має на меті доповнити та скоригувати характеристики розвитку загального ринку з урахуванням особливостей, які характерні для певних територій. Для цього на регіональному рівні вирішуються такі питання: удосконалення системи показників, щоб вони якомога повніше охоплювали явища і процеси розвитку ринку в територіальному розрізі; подальший розвиток методології відстежування і прогнозування регіональних ринків; забезпечення відстежування регіональних ринків з урахуванням факторів, які впливають на регіональні процеси і явища; забезпечення взаємозумовленості тактичного і стратегічного розвитку регіональних і загальних ринків. Відстежування регіональних споживчих ринків має важливе значення щодо управління розвитком економіки країни з вирішенням завдань комплексного розвитку її регіонів. Це пов’язано з необхідністю вирішення головного завдання розробки стратегії ринку, а саме — забезпечення пропорційності, тобто оптимальних співвідношень між його найбільш важливими показниками. Регулювання пропорційності здійснюється у співвідношеннях між доходами і попитом та між попитом і пропозицією на ринку. Інформаційним забезпеченням вирішення цього завдання є натурально-речова і вартісна оцінка узгодженості пропорцій між попитом і пропозицією в розподілі товарів і їх груп за сегментами ринку. При моделюванні треба враховувати взаємодоповнення і взаємозамінюваність товарів у групах і між ними, а також постійні зміни в асортименті і якості товарів під впливом багатьох факторів. Тому узгодженість пропорцій повинна бути динамічною. Методика аналізу пропорційності наведена в підрозд. 16.5. Аналіз міжрегіональних зв’язків, які виникають під час формування та розподілу ресурсів споживчих товарів, висвітлено в підрозд. 16.3. Окреме місце у вивченні ринку споживчих товарів посідає оцінювання стану, структури і напрямків руху «тіньової» еко-номіки. Нині статистичні та регулюючі органи здійснюють експертне оцінювання тіньового ринку. Проте обґрунтованої методології вивчення цього явища ще немає, хоча досвіду дослідження його набули багато країн. Ідеться, зокрема, про такі заходи: відстежування законності організації і здійснення діяльності суб’єктами ринкових відносин; вивчення результатів їх господарської діяльності; створення системи контролю на всіх стадіях суспільного відтворення (за видами ринків, формами власності тощо). Ця робота потребує об’єднання зусиль правоохоронних, статистичних, регулюючих та контрольних органів, а також створення єдиної методологічної основи і конкретних методик її виконання. 16.3. Особливості статистичного вивченняринку засобів виробництва Сукупність ринку машин і устаткування та ринку сировини утворює ринок засобів виробництва. Важливою організаційною основою розвитку ринку засобів виробництва є демонополізація останнього, забезпечення конкуренції між товаровиробниками й торговельними посередниками, упровадження сучасних систем маркетингу, рекламної діяльності. У процесі побудови статистичного забезпечення маркетингу слід ураховувати специфічні особливості ринку засобів виробництва, які відрізняють його від ринку предметів споживання. Це, як зазначає П. Г. Перерва, такі особливості. Кількість споживачів на ринку засобів виробництва значно менша, ніж на ринку споживчих товарів. Вартість покупки кожного споживача значно більша. Порівняно висока концентрація споживачів у межах певного географічного регіону. Специфічність критеріїв сегментації ринку засобів виробництва. Основними є географічне положення, рівень споживання, якість, потреба в сервісному обслуговуванні тощо. Нижча цінова еластичність попиту, тобто зміна цін на засоби виробництва не супроводжується такою самою інтенсивністю зміни попиту, як у разі предметів споживання. Повільніший процес купівлі, пов’язаний з перевіркою якості виробів, укладанням угод та іншими діями, що потребують вищого професійного рівня менеджерів, більш повного і різнобічного статистичного забезпечення маркетингу. Попит на засоби виробництва інерційніший, ніж на споживчі товари. Статистичне забезпечення маркетингових заходів базується на результатах комплексного дослідження ринку засобів виробництва. Це дослідження складається з таких етапів. Вивчення товару: новизна і конкурентоспроможність; відповідність законодавчим актам і правилам; здатність виробу задовольняти існуючі та перспективні потреби й побажання споживачів; необхідність подальшого вдосконалення. Безпосереднє вивчення ринку: географічне положення; сегментація ринку в галузевому і функціональному планах; за напрямками використання; визначення місткості ринку та частки в ньому імпортних поставок; товарна, галузева, фірмова структура ринку; конкурентне середовище; кон’юнктура ринку та її прогноз на коротко-, середньо- та довгострокову перспективу. Вивчення споживачів: склад споживачів за основними характеристиками, які визначають попит; фактори, які визначають попит; сегментація ринку споживачів за обсягом потреби, особливостями конструкції та експлуатації виробів, напрямками використання; оцінка чисельності споживачів за цими сегментами; обсяг і структура незадоволеного попиту; тенденції розвитку сегментів ринку. Вивчення конкурентів: склад конкурентів, їх частка на ринку; характеристика динамічності розвитку діяльності конкурентів на ринку; торговельні марки виробів конкурентів, особливості виробів конкурентів, привабливі для споживачів; форми та методи збутової діяльності, канали товаропросування; результати господарської діяльності; рекламна діяльність; оцінка діяльності в пресі; науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки нової продукції. Кон’юнктура ринку засобів виробництва формується в результаті взаємодії факторів і умов, що визначають структуру, динаміку і співвідношення попиту та пропозиції на ці засоби. Ринок засобів виробництва можна класифікувати за такими ознаками. 1. Територіальна ознака: ринок однієї країни; регіональний ринок, що охоплює ринки відповідних країн, — європейський, близькосхідний і т. ін. світовий ринок — сукупність національних ринків різних країн. 2. Призначення виробів: ринок сировини — паливно-енергетичний, сировинний, сільськогосподарський, лісових матеріалів; ринок машин і устаткування, на якому відбувається обмін продукцією машинобудівних галузей. Цей ринок пов’язаний з багатьма видами продукції і характеризується високою взаємозамінюваністю, різницею якісних характеристик, техніко-економічних параметрів, умовами комплектації та поставляння, сервісного обслуговування тощо. Складається з товарних ринків окремих видів машин і устаткування — автомобілів, верстатів, обчислювальної техніки тощо. Згідно з принципами, покладеними в основу цієї класифікації, ринок засобів виробництва сегментується за такими ознаками: географічною — виокремлюються зовнішній ринок у цілому, зокрема за материками, країнами, групами країн; внутрішній ринок — у цілому, зокрема за областями, регіонами тощо; вагомістю споживачів; за галузевою ознакою; класифікацією основних функцій, що їх виконують вироби (функціональна сегментація). Наприклад, ринок сільськогосподарської техніки можна сегментувати на ринок машин і обладнання для зорювання землі, збирання зернових, переробки овочів тощо. Критерії сегментації ринку товарів виробничого призначення: виробничо-економічні (галузева приналежність підприємства, яке споживає товар, його розмір, характер технологічних процесів та матеріалоспоживання, масштаби фірм-споживачів, їх місцезнаходження, оцінка та прогноз розвитку кон’юнктури); специфіка організації купівлі (швидкість та строки поставляння, умови оплати, методи розрахунків і т. ін.). Сегментація ринку є базою розробки заходів з управління збутом продукції. Важливим аспектом статистичного забезпечення управління збутом засобів виробництва та задоволення потреби в них є аналіз відповідних міжрегіональних зв’язків. Його метою є характеристика механізму взаємозв’язків територіального розміщення продуктивних сил з територіальною диференціацією джерел задоволення потреб. Характеристику взаємозв’язків, які виникають у процесі міжрегіонального розподілу та надходження засобів виробництва, а також предметів споживання, грошових потоків тощо можна дістати на підставі балансу міжрегіональних зв’язків (табл. 16.1). У ньому відбиваються потоки товарів між областями країни, а також вивезення за межі країни і завезення з інших країн. Таблиця 16.1 БАЛАНС МІЖРЕГІОНАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ Області-постачальники Області-одержувачі
1 2 3 … m
1 a11 a12 a13 … a1m b1 W1
2 a21 a22 a23 … a2m b2 W2
3 a31 a32 a33 … a3m b3 W3
: … … … … … … …
: … … … … … … …
n an1 an2 an3
anm bn Wn
С1 С2 С3
Сm — (
V1 V2 V3
Vm
Кожний рядок балансу характеризує розподіл ресурсів відповідної області, що призначені для реалізації як у цій області, так і в інших областях країни, а також за її межами. Кожний стовпець балансу відбиває регіональні джерела ресурсів певної області. Ці ресурси складаються з виробництва цієї області і завезення з інших областей і країн. Міжобласна міграція всередині країни характеризується матрицею А, яка складається з елементів аij. Кожний такий елемент відбиває обсяг завозу з і-ї області в j-ту область. Елементи, які розміщені по діагоналі , характеризують обсяги продажу за рахунок місцевого виробництва (місцевих ресурсів). Елемент аij по горизонталі показує напрями потоку товарів (з області і в область j). Цей самий елемент по вертикалі показує джерела постачання в j-ту область. Вектор-стовпець В характеризує вивезення товарів з окремих областей за межі країни (b1 — з першої області, b2 — з другої і т. д.) Рядки Сj характеризують завезення товарів у окремі області країни з інших країн. Елементи Bi та Cj можуть бути розшифровані по окремих країнах. Отже, рядки балансу дають уявлення про регіональну структуру розподілу ресурсів товарів, зокрема засобів виробництва, а стовпці — про регіональну структуру формування відповідних ресурсів окремих областей. Основна формула балансу має вигляд: , де — обсяг надходжень в j-ту область; — обсяг вивозу з окремих областей за межі країни; — обсяг ресурсів і-ї області, розподілених як усередині даної області, так і за її межами; — завезення в області даної країни з інших країн. Із цієї формули випливають інші співвідношення, необхідні для аналізу формування ресурсів окремих областей:
а також розподілу ресурсів . Регіональні зв’язки можуть бути проаналізовані за допомогою коефіцієнтів , які характеризують участь і-ї області у формування ресурсів j-ї області; , які визначають участь j-ї області у використанні ресурсів і-ї області. Застосовуються також коефіцієнти завезення , вивезення , забезпечення регіонів власними ресурсами — , а також використання місцевих ресурсів — . Наведений баланс дає характеристику міжрегіональних зв’язків у статиці. Для встановлення відповідних тенденцій на підставі даних балансу за окремими періодами визначають внутрішньорічні коливання, зокрема на основі індексів сезонності, коефіцієнтів рівномірності внутрішньорічних коливань, а також основну тенденцію за рівняннями тренду тощо. Наявність цієї інформації є базою обґрунтування відповідних управлінських рішень, підтримки їх виконання, прогнозування міжрегіональних зв’язків. Ринкова орієнтація в діяльності підприємств означає максимальне пристосування до вимог споживачів. Необхідність постійного оновлення продукції пояснюється тим, що життєвий цикл останньої обмежений. Життєвий цикл продукції — це інтервал часу, протягом якого існує попит на неї, а відповідне виробництво економічно доцільне. Життєвий цикл продукції має такі фази. Фаза впровадження. Характеризується низьким обсягом виробництва та споживання. Асортимент та число модифікацій продукції обмежені. Великі витрати на рекламу. Можлива збитковість виробництва через малий обсяг останнього та великі витрати. Посилений контроль якості. Швидка і послідовна ліквідація недоліків, дослідне використання продукції першими споживачами. Інтенсивне поширення інформації про можливі сфери застосування продукції. Дослідження слабких сторін виробництва. Фаза зростання. Збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, досягнене завдяки визнанню споживачами. Стабілізація витрат на рекламу. Дослідження реакції споживачів на продукцію. Додержання необхідного рівня її запасів, які гарантують безперервність постачання новим споживачам. Прискорення товарообороту. Закріплення позицій серед споживачів. Продукція стає рентабельною. Фаза зрілості. Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації падають, але зростання триває. Підвищення рентабельності продукції. Посилення ролі реклами для підтримки попиту. Скорочення запасів готової продукції. Загострюється необхідність формування позиції лідера серед конкурентів. Фаза насичення. Зростання обсягу виробництва та реалізації припиняється, оскільки попит на продукцію стабілізується. Рентабельність продукції підвищується завдяки нагромадженому досвіду, який дозволяє підвищувати продуктивність праці. Поліпшення якості та інтенсивна реклама можуть підвищити попит. Зниження цін на продукцію може стати ефективним фактором нарощування обсягів прибутку. Фаза спаду. Період швидкого зниження обсягу виробництва та реалізації продукції, а також рентабельності, яку не вдається підтримувати зменшенням виробничих витрат. У цей час необхідно виходити на ринок з новою продукцією. Зі щойно сказаного випливає, що для моніторингу життєвого циклу окремих виробів, їх модифікації необхідні дані про динаміку обсягу виробництва, реалізації РП, собівартості С, прибутку П, витрат на рекламу, запасів готової продукції, цін реалізації. На підставі даних обчислюються показники: рентабельності реалізації як відношення прибутку до обсягу реалізації ; рентабельності витрат як відношення прибутку до собівартості продукції ; цінової еластичності реалізації і т. ін. Подальший аналіз дає відомості про вплив на динаміку рентабельності обсягів прибутку П і обсягів реалізації РП за формулами: і . Результати такого аналізу є вихідною базою для окреслення фаз життєвого циклу і розробки відповідного блоку стратегії маркетингу ринку. Необхідним етапом розробки стратегії маркетингу ринку є визначення його місткості. Під місткістю ринку розуміють максимально можливий обсяг реалізації протягом певного періоду часу. Найчастіше місткість ринку визначають на рік. Розрахунок місткості ринку ґрунтується на таких показниках: О — обсяг виробництва; — запаси на складах підприємств-виробників та споживачів відповідно на початок і на кінець періоду; Е — експорт; І — імпорт; Н, В — відповідно надходження крім виробництва та імпорту і витрати крім використання на виробничі потреби та експорт. Тоді місткість ринку можна визначити за формулою
Для виробів із широким колом споживачів місткість ринку визначається на основі прогнозування окремих складових наведеної формули з використанням багатофакторних регресійних моделей. Останні враховують як зв’язки, що склалися в минулому, так і тенденції в майбутньому, зокрема фактори науково-технічного прогресу, розширення зв’язків тощо. Якщо товар випускає одне підприємство, то місткість ринку є, по суті, орієнтованою величиною, що відбиває розвиток виробництва. У разі, коли виробництво здійснюють кілька підприємств, між ними існує конкуренція і кожне обіймає певну частину ринку, то можливий обсяг виробництва окремого підприємства визначається за місткістю частки ринку , що припадає на це підприємство, та прогнозованої частки останнього dі за формулою: . Прогнозуючи таку частку, враховують, що її значення змінюється пропорційно до зусиль даного підприємства, а прогнозуючи потребу в продукції виробничо-технічного призначення, беруть до уваги обставини і фактори, котрі впливають на неї. Насамперед ідеться про те, що значна частина устаткування, особливо виробничо-технічного, а також того, яке потребує монтажу, вводиться завдяки капітальному будівництву нових, реконструкції і розширенню діючих підприємств. З огляду на тривалі строки проектування та виконання будівельно-монтажних робіт потребу в технологічному устаткуванні слід з’ясовувати заздалегідь, під час розробки технічної документації на спорудження відповідних об’єктів. Перш ніж визначати потребу щодо продукції виробничо-технічного призначення, необхідно статистичними методами дослідити тенденції та структурні зрушення, пов’язані з потребою за окремими галузями, а також можливості впровадження нових технологічних процесів, удосконалення організації виробництва, розширення й оновлення асортименту продукції. У процесі прогнозування мають братися до уваги такі фактори: заплановане зростання обсягів виробництва; зміна структури виробництва продукції, яку споживають підприємства — споживачі технологічного устаткування; перспективні прогресивні норми використання останнього; основні напрямки науково-технічного прогресу у відповідних галузях; удосконалення технологічних рішень. Водночас мають ураховуватися фактори, зумовлені специфікою виробництва і використання продукції виробничо-технічного призначення. Ступінь обґрунтованості таких прогнозів визначається насамперед достовірністю використаної інформації. Важливо також якомога повніше врахувати фактори, що формують потребу на даний вид продукції, основні тенденції технічного прогресу в галузях-споживачах, забезпечити високу якість науково-технічної експертизи та економічного оцінювання прогнозів потреби, про яку йдеться. Отже, прогноз потреби має будуватися з урахуванням таких факторів: обсяг виробництва продукції, для виготовлення якої використовується устаткування, кількісні і якісні зміни у складі цієї продукції; основні напрямки розвитку техніки, технології та організації виробництва (як у виробників, так і у споживачів продукції), які перебувають під впливом науково-технічного прогресу; характер та ефективність використання продукції у споживачів; експортно-імпортні можливості економіки в цілому і окремих галузей; запланований галузями-споживачами обсяг капіталовкладень, зокрема розмір капіталовкладень для придбання устаткування. Оскільки капіталовкладення розраховуються у вартісному виразі, необхідно врахувати індекси цін на основні види використовуваного устаткування. Визначаючи перспективну потребу щодо продукції виробничо-технічного призначення важливо застосовувати обґрунтовані методи розрахунку, зокрема методи прямого розрахунку на основі узагальнюючих (агрегованих) нормативів; кореляційно-регресійні моделі; екстраполяцію, економіко-математичне моделювання, експертні оцінки. Метод прямого розрахунку полягає в тому, що окремі характеристики (або кінцевий стан прогнозованого об’єкта) задаються у вигляді деякого узагальнюючого показника. Останній визначає обсяг діяльності галузі — споживача продукції виробничо-технічного призначення і норми її використання. Економіко-математичні методи дають змогу знайти кількісний вираз цих норм, потреби і попиту. Кореляційно-регресійним методом установлюють зв’язок між потребою щодо продукції виробничо-технічного призначення і факторами, які визначають цю потребу. Для оцінювання потреби у продукції міжгалузевого призначення застосовуються також методи міжгалузевого балансу, які оперують системою відносних величин — коефіцієнтів фондомісткості, фондоозброєності праці, матеріаломісткості, фондовіддачі, іншими показниками, специфічними для окремих галузей. 16.4. Статистика товарного обороту внутрішньої торгівлі Матеріальні блага, які створені в галузях матеріального виробництва, доводяться до споживача у процесі товарного обороту (товарообороту). Розвиток і вдосконалення товарного обороту тісно пов’язані з економічною та соціальною ефективністю суспільного виробництва — відновленням у грошовій формі вартості виробленого продукту, задоволенням платоспроможного попиту населення, активним впливом на підвищення якості продукції та зниження її собівартості, скороченням витрат часу на обслуговування. Сукупність актів купівлі-продажу товарів можна звести до таких типів операцій за ознаками продавця та покупця: продаж товарів тими, хто їх виробляє, безпосередньо споживачам; продаж товарів тими, хто їх виробляє, торговельним організаціям для подальшого продажу; продаж товарів одними торговельними організаціями іншим торговельним організаціям для подальшого продажу; продаж товарів торговельними організаціями споживачам. Можливість перепродажу товару, перехід від одного власника до іншого сприяють зростанню продажу. Сума його обсягу становить валовий товарооборот. Цей показник прямо пропорційний до числа ланок товаропросування і повторно враховує реальну вартість товару. Тому його не можна застосовувати для характеристики обсягу товарної маси. Для оцінювання реального розміру товарної маси, яка здійснює рух від виробника до споживача, обчислюється показник, вільний від повторного рахунку, — чистий товарооборот. Під ним розуміють кінцевий, не поновлюваний продаж. За ознакою покупця та розміру товарооборот поділяється на оптовий та роздрібний. Оптовим товарооборотом називається продаж товарів великими партіями виробниками та торговельними посередниками іншим торговельним посередникам (для подальшого перепродажу) та масовим (колективним) споживачам. Роздрібним товарооборотом називається продаж товарів кінцевим споживачам (населенню). Середня кількість ланок, через які пройшов товар, характеризує коефіцієнт ланковості. Він дорівнює частці від ділення валового товарообороту на чистий. Зростання кількості ланок стримує рух товарів, збільшує час обороту товарів і товарні запаси. Через це зростає потреба в складських приміщеннях, підвищується рівень витрат, ціни. Роздрібний товарооборот характеризує ту стадію, коли процес обігу товарів закінчився і товар під час купівлі-продажу надходить до споживача. Цей товарооборот порівняно з іншими формами продажу має найбільше значення. У процесі роздрібної реалізації товар та його споживна вартість дістають суспільне визнання. До складу роздрібного товарообороту входить виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани тощо) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій, установ від продажу безпосередньо населенню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних за бартером (ураховується продаж поза торговельною мережею). До складу роздрібного товарообороту включається також відпускання товарів за безготівковим розрахунком із роздрібної мережі та мережі громадського харчування окремим категоріям установ. У період становлення ринкової економіки, коли відбувається розширення кола учасників торговельної діяльності, споживчий ринок набирає різноманітних форм, утворюються нові канали реалізації товарів населенню. Для повноти обліку роздрібного товарообороту виокремлюють такі його складові: а) організований ринок; б) міські ринки сільськогосподарської продукції; в) неорганізований ринок. Організований ринок охоплює реалізацію товарів через офіційно зареєстровану торговельну мережу магазинів, палаток, підприємств громадського харчування, комерційно-комісійну торгівлю (мережа невеликих магазинів, палаток, кіосків, секцій у магазинах і т. п.). До цієї категорії належить також реалізація товарів населенню безпосередньо виробничими підприємствами, організаціями, видавництвами і т. п. Міські ринки охоплюють реалізацію селянами, фермерами, окремими громадянами, колективними господарствами та іншими підприємствами сільськогосподарської продукції, виробленої у своїх господарствах, а останнім часом і імпортної сільськогосподарської продукції. Неорганізований ринок охоплює реалізацію приватними особами товарів як вироблених у країні, так і завезених із країн далекого і близького зарубіжжя (так званий неорганізований імпорт), у порядку вільної торгівлі у спеціально відведених місцях (на стадіонах, речових ринках і т. п., або на вулицях, площах та інших місцях). Динаміка роздрібного товарообороту супроводжується змінами його товарної структури: змінюється співвідношення між продовольчими та непродовольчими товарами, іншими групами товарів. Статистика аналізує дані про динаміку показників обсягу та структури роздрібного товарообороту в порівнянних цінах і цінах відповідних років. Аналіз структури товарообороту в поєднанні з даними статистики сімейних бюджетів, демографічної статистики, а також даними, отриманими під час опитувань і обстежень, дає змогу визначити закономірності та тенденції попиту населення. У статистичному моделюванні попиту населення широко застосовують рівняння регресії, що характеризують залежність купівлі від основних факторів. При цьому використовують залежність як від одного фактора, наприклад доходу, так і від кількох — виробництва, доходу, складу сім’ї, рівня забезпеченості (скажімо, товарами довгострокового користування). На ці дані спираються, вивчаючи стан ринку предметів споживання, який відбиває взаємодію виробництва і споживання, попиту і пропозиції товарів. Критерієм тут є узгодженість структури виробництва зі структурою платоспроможного попиту, а звідси — соціальна орієнтація виробництва. Для того щоб процес реалізації був безперервним, певна частина товарів має перебувати у вигляді товарних запасів. Статистика вивчає потоварну структуру запасів у окремих ланках торгівлі, аналізує розподіл запасів за призначенням, розрізняючи такі їх види: поточного зберігання (призначені для нормального розвитку товарообороту); довгострокового зберігання (утворюються за рахунок товарів сезонного попиту — зимовий або літній одяг; сезонних продуктів — картопля, овочі, фрукти). Період часу, протягом якого товар перебуває у сфері обігу, називають часом обігу. Він безпосередньо пов’язаний з розміром товарного запасу. Чим більший обсяг товарних запасів щодо товарообороту, тим тривалішим буде процес обігу, і навпаки. Економія часу у сфері обігу дає змогу прискорити весь процес від-творення. Час обороту, або товарооборотності, обчислюють за формулою , а швидкість обігу , де — середній запас; Д — кількість днів у періоді; ТО — товарооборот. Ці показники пов’язані між собою. Наприклад, якщо за квартал уся товарна маса здійснить 1,5 обороту, то час обороту становитиме 90 днів : 1,5 = 60 днів. Це означає, що з часу надходження товару в торгівлю до його реалізації в середньому мине 60 днів. Різні товари здійснюють оборот з неоднаковою швидкістю, через що на швидкість обороту всіх товарів впливає зміна структури, тобто співвідношення між окремими товарними групами. З огляду на це при аналізі динаміки середнього часу та середньої швидкості всього товарообороту важливо визначити, якою мірою вона змінюється за рахунок часу і швидкості обороту окремих товарних груп та структури відповідно до товарообороту та товарних запасів. Для цього використовуються індекси середньої швидкості і часу обороту змінного фіксованого складу та структурних зрушень. 16.5. Статистичне забезпечення маркетингу на ринку банківських послуг Ринок банківських послуг — специфічна сфера товарних відносин, де операції виконуються з метою акумулювати грошові кошти, надавати кредити, здійснювати грошові розрахунки, емісію грошей та цінних паперів. Передбачені також операції з іноземною валютою тощо. Основні завдання статистичного забезпечення маркетингу на ринку банківських послуг такі: аналіз спектра банківських послуг, оцінка їх якості, процесу запровадження нових форм обслуговування; оцінка потреб клієнтів у взаємозв’язку з факторами внутрішньобанківського і зовнішнього середовища та інтересами суспільства, зокрема фінансуванням важливих для суспільства проектів; оцінка ефективності залучення та розміщення коштів банків; оцінка ризиків на ринку банківських послуг; оцінка іміджу банків на ринку банківських послуг. Маркетинг банківської діяльності характеризує поняття маркетингового середовища банку — сукупності суб’єктів та сил, що впливають на діяльність банку на ринку банківських послуг. Маркетингове середовище складається з внутрішнього (ендогенного) середовища, пов’язаного з організаційною структурою банку, його потенціалом, географічними межами діяльності, менеджментом, та зовнішнього (екзогенного) середовища, з яким банк взаємодіє. Екзогенне середовище поділяється на дві групи: одну з них становить мікро-, а іншу — макросередовище. До мікросередовища належать суб’єкти, безпосередньо пов’язані з діяльністю банку: вкладники коштів, позичальники, конкуренти, контактна аудиторія та інші, тобто особи, які сприяють або протидіють діяльності банку, а також пов’язані з останнім системою обміну інформацією; до макросередовища — зовнішні фактори, які діють незалежно від банку, але впливають на його діяльність: демографічні фактори, соціальні умови життя населення, стан економіки, географічні особливості, політичне становище тощо. Специфіка маркетингу в банківській справі полягає в тому, що банк працює у сфері послуг. По суті банківський продукт — це комплекс послуг банку за активними та пасивними операціями. Банківським послугам, як і іншим видам послуг, притаманні й специфічні характеристики, які потрібно врахувати при розробці стратегії маркетингу. Це — непостійність їх якості, незбережуваність. У банківському продукті за аналогією з товарами виокремлюють: основний продукт — базовий асортимент кредитування, послуги з вкладання капіталу та розрахунків, операції з валютою, інші послуги; реальний продукт або поточний асортимент послуг, який постійно змінюється та розширюється; розширений банківський продукт, який включає обслуговування зовнішньоекономічних зв’язків; допомогу та творчі ідеї в галузі фінансів і менеджменту; використання зв’язків та контактів, фінансових вигод, особисті поради тощо. З метою формування статистичного забезпечення маркетингу банківської діяльності використовується структура банківських послуг, яка крім основних (кредитування, послуги з вкладання капіталу і т. ін.) може включати консультаційні послуги з питань бухгалтерського обліку, банківських операцій, операцій з цінними паперами, валютою, послуги щодо роботи з готівкою, робота з кредитними картками, дорожніми чеками, інформаційно-довідкові, аудиторські, факторингові, лізингові послуги, прийом доручень та видача гарантій для третіх осіб, зберігання та перевезення цінностей, проведення семінарів для клієнтів і т. ін. У ході аналізу банківський продуктовий потенціал групується за трьома секторами банківської справи. 1. Комерційне кредитування, яке включає коротко- і довгострокові, валютні та міжбанківські кредити. 2. Неторговельні операції: розрахунково-касове обслуговування (включаючи ведення поточних і депозитних рахунків, здійснення комунальних платежів); валютне обслуговування (операції з обміну іноземної валюти, дорожні чеки, пластикові картки); операції з цінними паперами — державними облігаціями і акціями банку; споживчі кредити; інші послуги. 3. Інвестиційна діяльність, зокрема надання підприємствам коштів і можливостей для збільшення їхнього акціонерного капіталу, сприяння інвестиціям у цінні папери приватизованих та конкурентоспроможних підприємств тощо. Виробництво та збут банківських послуг збігаються в часі й можуть бути локалізовані в приміщенні банку чи його відділень. У збутовій політиці банку вирізняють два аспекти: просторовий (вибір місяця і каналів збуту) і часовий. Виокремлюють такі канали збуту: власні канали збуту (головне відділення банку, дирекції, філії, збут за допомогою автоматів); невласні канали збуту (через посередництво дочірніх фірм, участь у капіталі інших банків, страхових компаній тощо). Сукупність споживачів поділяється на такі групи: фізичні особи, підприємства, органи влади, банки-кореспонденти. Подана далі інформація дозволяє визначити вплив на потребу в банківських послугах таких основних факторів: Щодо юридичних осіб: розміри (статутний фонд, активи, чисельність зайнятих, оборот, інші характеристики); галузь, вид діяльності; номенклатура продукції, основні постачальники і споживачі; термін перебування клієнтом банку. Щодо фізичних осіб: вік, стать, рівень доходу, соціальне становище, регіон мешкання і роботи. Такі групування є базою сегментації ринку банківських послуг. Важливим елементом дослідження споживачів є вивчення мотивації клієнтів при їх зверненні до послуг банку. Серед відповідних мотивів можуть бути бажання захистити свої кошти від інфляції, одержання прибутку, широкого вибору банківських послуг, гарантія збереження таємниці вкладу тощо. При виборі конкретного банку клієнти можуть ураховувати рівень та культуру обслуговування; спектр, вартість, якість послуг, репутацію банку тощо. Предметом статистичного дослідження мотивації клієнтів банку є закономірності та тенденції формування відповідних поглядів під впливом суб’єктивних та об’єктивних факторів. Суб’єктами дослідження стають різні групи клієнтів банку. Потрібні результати дістають на підставі опитування. При аналізі даних статистики про мотивацію використовують різні статистичні методи. З огляду на перевантаженість атрибутивними ознаками найчастіше вивчають структурні відмінності, застосовуючи непараметричні методи, переважно методи перевірки гіпотез. При цьому вивчають, наскільки представники окремих сегментів ринку задоволені складом і якістю банківських послуг. При дослідженні думки та мотивації важливе місце посідає аналіз на основі атрибутативних ознак за допомогою комбінаційних групувань. Вони дають змогу визначити напрямки і тісноту зв’язку. Як приклад можна навести визначення впливу рівня середньодушового доходу фізичних осіб на схильність до придбання цінних паперів певного банку. Для цього використовують комбінаційне групування з поділом фізичних осіб за рівнем доходу і ступенем схильності до придбання цінних паперів (охоче, помірковано, неохоче і т. д.). Оцінку зв’язку дістають за допомогою коефіцієнтів асоціації Чупрова, Крамера. Для оцінювання якості обслуговування клієнтів банку можуть бути використані результати опитування, подані у вигляді табл. 16.2. Таблиця 16.2 Критерії Оцінка
Добре Задовільно Незадо-вільно
Якість обслуговування: дисципліна і культура обслуговування
своєчасність, повнота інформації, що надається клієнтові, про стан його рахунку
оперативність і повнота відповідей на звертання і листи клієнтів
Якість кредитного обслуговування
Інші критерії обслуговування (наявність інформації про продукти та послуги банку, наявність інформації рекламного характеру, комфортність приміщень, години роботи, своєчасність видачі готівки, спектр послуг, гнучкість цінової політики, досконалість технологій, зручність розміщення відділень банку тощо)
Для аналізу конкурентного середовища необхідно виокремити найбільш значних конкурентів, вивчити їх маркетингову, операційну і фінансову стратегію, оцінити стратегічні можливості. Аналізуючи конкурентне середовище, розрізняють три стратегічні групи: банки, розміщені на тій самій території; великі та спеціалізовані банки інших регіонів, які мають мережу філій; різні небанківські фінансові заклади: інвестиційні, трастові, брокерські фірми та організації, що виконують банківські операції і в змозі відволікати фінансові кошти з банківської сфери. У складі самої сукупності банків розглядають групи за ознаками розміру капіталу, місцезнаходженням, політикою кредитування тощо. Така інформація є базою для побудови типологічних групувань банківських конкурентів. Кількісну характеристику конкурентів дають такі відомості: організаційно-правова форма — основні пайовики або засновники; обсяг статутного фонду; наявність ліцензії на окремі види діяльності; наявність та розміри мережі філій; перелік основних видів послуг; інші дані (банки-кореспонденти, великі клієнти тощо). Якісну характеристику дають такі відомості: про репутацію конкурентів; рівень обслуговування; привабливість для клієнтів; рекламну стратегію тощо. Перелічена інформація використовується для порівняльного аналізу в межах усієї сукупності, а також для зіставлення показників конкретного банку з характеристиками діяльності на ринку банківських послуг інших банків. Такі характеристики є базою для розробки управлінських рішень щодо конкурентних переваг, просування послуг на ринку, розробки обґрунтованої стратегії розвитку банку. Щоб розробити стратегію, банку необхідно вивчити динаміку показників банківської діяльності під впливом основних факторів з використанням відповідних статистичних моделей і на цій основі оптимізувати розвиток за певними критеріями. У складі цих моделей можна виділити структурно-функціональні моделі попиту на банківські послуги, які складаються з матриць, де в розподілі за сегментами ринку відображена характеристика структури витрат на банківські послуги. Динамічний ряд таких матриць дозволяє зробити аналіз тенденцій розподілу ринку і здійснити його прогноз за сегментами, структурою попиту на банківські послуги в кожному сегменті, а на цій основі — прогноз усього ринку за сегментами і складом банківських послуг. Окреме місце в аналізі економічних явищ і процесів, у тому числі банківської діяльності, посідає вивчення пропорційності. Під пропорційністю в даному випадку розуміють внутрішні властивості явища, які знаходять свій прояв у взаємозв’язку розподілу явища, що аналізується, з розподілом (розподілами) соціально-економічних факторів, які визначають його. Відповідний аналіз є базою характеристики зв’язку і забезпечення оптимальних пропорцій. Повною мірою це стосується й такого багатоструктурного процесу, як банківська діяльність. У ході аналізу пропорційності банківської діяльності можна виокремити: а) пропорції внутрішньобанківської діяльності — між результатами діяльності, наприклад прибутком банку, з одного боку, і факторами, які його формують (фондами, витратами, чисельністю зайнятих та ін.) — з іншого; б) пропорції між результатами (показниками) банківської діяльності та зовнішнім середовищем — розвитком виробництва, торгівлі, експорту тощо. Можна навести багато прикладів, коли порушення пропорцій призводить до негативних наслідків, деформації процесів. У той же час викриття деформацій, наприклад у розподілах за регіональними дирекціями банку між ефектом і ресурсами, які формують цей ефект, є базою розробки управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності банківської діяльності. Прикладом може бути виявлення резервів підвищення ефективності на основі аналізу пропорційності розподілу між регіональними підрозділами банку обсягів прибутку й витрат або розподіл валютних надходжень і експорту продукції у відповідних регіонах. Одним із напрямів стратегії маркетингу є забезпечення оптимальних пропорцій між попитом і пропозицією на ринку банківських послуг. Інформаційним забезпеченням вирішення цієї проблеми є кількісна та якісна оцінка узгодженості пропорцій попиту та пропозиції в розподілі по сегментах ринку (регіональних, галузевих, за формами власності та ін.) Узгодженість пропорцій повинна бути динамічною. Характеристику узгодженості розподілів розглянемо на прикладі розподілів за регіонами кредитних вкладень як результативної ознаки і обсягу реалізації товарів як факторної ознаки. Позначимо в цілому по всій сукупності регіонів обсяг кредитних вкладень Q і обсяг реалізації W. Частка кредитних вкладень і-го регіону в загальному обсязі становитиме , а частка реалізації товарів — . Співвідношення часток кредитних вкладень та обсягу реалізації товарів по кожному регіону називається коефіцієнтом локалізації КЛОК і обчислюється за формулою . Воно показує різницю часток результативної ознаки порівняно з часткою факторної ознаки. Якщо коефіцієнт локалізації менший від 1, то на даний регіон припадає менше кредитних вкладень, ніж по відношенню до пропорційної частки факторної ознаки (обсягу реалізації), і навпаки.
Рис. 16.1. Графік кривої концентрації Лоренца Для зведеної характеристики пропорційності обох розподілів можна використати криву концентрації Лоренца (рис. 16.1) і відповідний коефіцієнт концентрації. 1. Порядок побудови кривої Лоренца: обчислюють частки результативної та факторної ознак і ; за кожною групою обчислюють КЛОК; визначають ранги регіонів за значенням КЛОК. Будують таблицю, в якій регіони розподіляються відповідно до значень рангів КЛОК. Обчислюють ряди кумулятивних значень та . На основі цих значень будують криву Лоренца. Якщо крива Лоренца збігається з лінією рівномірного розподілу, то частки результативної та факторної ознак збігаються. Чим більше крива Лоренца відхиляється від лінії рівномірного розподілу, тим більше відхиляються один від одного розподіли. 2. Порядок обчислення коефіцієнта концентрації Кконц. Мірою концентрації його може бути відношення площі Р до площі трикутника , яке називається коефіцієнтом концентрації Кконц. . Якщо Кконц = 0, то розподіли збігаються. Чим більше Кконц, тим більша різниця між розподілами. Коефіцієнт концентрації можна обчислити за формулою: . Для аналізу поточного стану і прогнозування кон’юнктури ринку банківських послуг велике значення мають параметри динамічних змін, зокрема внутрішньорічних. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ Схарактеризуйте ринок, зокрема як об’єкт статистичного дослідження. Назвіть основні джерела інформації, використовувані при дослідженні ринку. Які критерії та статистичні методи використовуються при сегментації ринку? З чого складається процес дослідження ринку? Висвітліть сутність і дайте характеристику елементів аналізу кон’юнктури ринку. Склад системи показників народногосподарської кон’юнктури. Схарактеризуйте основні статистичні моделі, використовувані при дослідженні кон’юнктури ринку. Дайте характеристику різновидів ситуації на ринку залежно від стану попиту. Напрямки застосування статистичних методів при прогнозуванні ринку. Особливості статистичного дослідження ринку споживчих товарів, його завдання та інформаційне забезпечення. Методи визначення місткості ринку споживчих товарів. Яка класифікація застосовується при вивченні ринку засобів виробництва? Критерії сегментації ринку споживчих товарів. Критерії сегментації ринку засобів виробництва. Специфічні особливості ринку засобів виробництва порівняно з ринком споживчих товарів. Які результати комплексного дослідження ринку мають бути основою розробки маркетингових заходів? Сутність аналізу міжрегіональних зв’язків. Дати характеристику життєвого циклу продукції та методів його статистичного вивчення. Як визначається місткість ринку засобів виробництва? Дайте визначення категорій товарообороту. Які статистичні моделі використовуються при аналізі попиту? Статистичні методи аналізу товарних запасів. У чому сутність і особливості статистичного вивчення ринку банківських послуг? З чого складається процес вивчення ринку банківських послуг? Структура банківських послуг. Фактори, що впливають на попит на послуги банків. Схарактеризуйте фактори внутрішнього і зовнішнього середовища. Методика дослідження пропорційності розвитку ринку у взаємозв’язку з факторами, що його визначають. Як вивчається думка споживачів щодо якості послуг? Згідно з даними балансу міжрегіональних зв’язків обчисліть коефіцієнти міжрегіональних зв’язків. Обчисліть коефіцієнти вивезення, ввезення, використання місцевих ресурсів, забезпечення регіонів власними ресурсами. Регіонививезення Регіони ввезення Вивезення за межісукупності регіонів
1 2 3 4 5
1 558 489 22 694 678 55
2 960 800 937 540 360 180
3 193 80 803 342 708 250
4 47 117 430 750 870 120
5 315 695 587 534 121 310
Увезення з-за меж сукупності регіонів 405 180 210 50 140
Розрахуйте показники цінової еластичності попиту і пропозиції за наведеними далі даними і розкрити їх економічний зміст. Показник Темпи росту ( у процентах до попереднього періоду)
Ціни 86
Попит на товари 105
Пропозиція товарів 90
32. Розрахуйте можливий обсяг попиту населення на товар на плановий період, якщо за звітний період зі зростанням рівня доходів на 5,5% рівень попиту на цей товар на душу населення зріс на 4% і досяг 950 грн. У плановому періоді очікується зростання рівня доходів на 5,3%, а чисельність населення 600000 осіб. 33. Дані про попит на непродовольчі товари і чисельність населення регіону наведено в таблиці. Групи населення Базовий період Звітний період
Загальний обсяг попиту, млн грн. Середньорічна чисельність населення, млн осіб Загальний обсяг попиту, млн грн. Середньорічна чисельність населення, млн осіб
А 261 1,63 353 2,02
В 702 3,3 826 3,40
Розрахуйте: а) індекси рівня середньодушового попиту змінного, фіксованого складу та структурних зрушень; б) абсолютний розмір приросту загального попиту за рахунок рівня попиту на душу населення і чисельності населення. Зробіть висновки.
