3. Пропозиції щодо вдосконалення процесу формування і виконання місцевих бюджетів 3.1 Проблеми на напрямки зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування Одна із основних особливостей унітарної держави – концентрація дій регіональних і місцевих органів управління на виконанні базових напрямів економічної політики центру. Але для досягнення єдності цілей переконання і бажання недостатньо; для цього потрібні і відповідні економічні можливості, які залежать від обсягів доходів регіональних бюджетів. Разом з тим слід зазначити, що розширення прав і обов’язків органів місцевої влади в умовах, що склалися, не завжди відповідає їх економічним можливостям, і питання поповнення доходів місцевих бюджетів, як і раніше, залишаються актуальними. Прийняті Верховною Радою України Закони “Про місцеве самоврядування в Україні” і “Про бюджетну систему України” визначають, що “місцеві ради народних депутатів у межах свої компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети відповідних територій” [35, с. 14]. Здавалося б, що все логічно, але “межі своєї компетенції” так замикаються на рівні Кабінету Міністрів і Верховної Ради України, що ось уже протягом ряду років і держава в цілому, і регіони “звично” затверджують бюджети зі значними запізненнями, а в деяких випадках – і наступного року. Немає необхідності говорити про те, як негативно це впливає на розвиток економіки. Але такого стану на регіональному і місцевому рівнях могло б і не бути, якби кожна ланка бюджетної системи мала чітку, визначену законом доходну базу. Аналіз проблем місцевих бюджетів України, а також теорії та практики побудови багаторівневих бюджетних систем у країнах з ринковою економікою дозволяє зробити висновок, що існуюча система формування місцевих бюджетів має ряд серйозних недоліків: висока ступінь концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань; регулюючі доходи відіграють домінуючу роль у структурі надходжень до регіональних і місцевих бюджетів, в той час як частка закріплених за територіями податкових платежів низька; практично щорічна зміна видів податків, що зараховуються до місцевих бюджетів; відсутність єдиних та досить стабільних нормативів (наприклад, на кілька років) відрахувань від загально державних податків до місцевих бюджетів; відсутність єдиних правил ув’язки доходів місцевих бюджетів і регіональних податкових надходжень, а також науково обгрунтованої методики міжрегіонального перерозподілу доходів. Сьогодні найбільш проблемним є питання взаємовідносин між бюджетами різних рівнів з приводу розподілу між ними доходів і видатків. Як показали результати досліджень, нині діючий бюджетний механізм, при якому місцеві ради вищого рівня встановлюють нормативи відрахувань від регулюючих податків і зборів та суми дотацій, призводить до погіршення функціонування місцевих бюджетів нижчого рівня. Це, в свою чергу, не дає змоги профінансувати всі необхідні видатки, що тягне за собою погіршення стану соціально-економічного розвитку. Розглянемо в цьому зв’язку три найбільших джерела доходів – ПДВ, податок на прибуток підприємств і прибутковий податок з громадян. Частка ПДВ у доходах бюджету Новгородківського району становила у 1996 році 26,09 відс. Таким чином, закріплення ПДВ за державним бюджетом не могло негативно не позначатися на формуванні доходної частини місцевих бюджетів. Очевидно, що ПДВ (як і акцизний збір) не можна “прив’язувати” до конкретної території за принципом: де стягується більше податку в розрахунку на 1 жителя, там населення має право і на більші бюджетні витрати. Відомо, що ПДВ виплачується підприємствами, хоча його тягар, врешті-решт, несуть громадяни, які є “замикаючими” споживачами продукції та послуг. В тому і полягає специфіка діяння ПДВ, обчислюваного за прийнятим у Європі кредитним методом (шляхом вирахування з податку на продажі податку на купівлі), що , мобілізуючи до бюджету відповідні суми коштів, він розподіляється по ланцюгу платників пропорційно вартості, доданій ними до кінцевого продукту. Тому, щоб визначити величину податкового тиску даного обов’язкового платежу на доходи жителів даної території, необхідно провести спеціальні розрахунки, вірогідність яких забезпечити досить складно. Так, наприклад, у Німеччині надходження від ПДВ розподіляється не за принципом джерела (тобто не за місцем виплати податку), а в основному (на 75 відс.) залежно від чисельності жителів (тобто в розрахунку на душу населення). Дещо інша ситуація спостерігається з прибутковим податком з громадян. З прийняттям Закону “Про державний бюджет України на 1997 рік” прибутковий податок з громадян стовідсотково зараховується до бюджетів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Проте для бюджету Новгородківского району він залишився регулюючим з нормативом відрахувань до вищестоящого бюджету – 30 відс. Але слід зазначити, що зв’язок між сумами, сплачуваними платниками прибуткового податку, і доходами, закріплюваними за відповідними територіальними бюджетами, можна визнати досить очевидним. Дійсно: чим більше сплачують громадяни, що проживають на даній території, з власних доходів на користь держави, тим більш суми благ у вигляді державного фінансування систем соціального захисту населення, освіти, охорони здоров’я, культури і спорту, інфраструктуру тощо вони як жителі мають право одержати. Тут також діє позитивний психологічний ефект, який полягає в тому, що населення знає, що внесений ним податок спрямовується на задоволення його ж потреб. Тому, на погляд автора, прибутковий податок має все ж таки стовідсотково зараховуватись до всіх місцевих бюджетів. Нарешті, проміжне положення займає податок на прибуток підприємств. Його зв’язок з доходами відповідних територіальних бюджетів не можна визнати, з одного боку, таким самим тісним, як у випадку з прибутковим податком громадян, і з другого - таким віддаленим, як у випадку з ПДВ. Справа в тому, що розподіл підприємств – платників податку то території держави визначається особливими факторами (наприклад, політикою розміщення продуктивних сил, близькістю джерел сировини та енергії, наявністю комунікацій тощо). Тому, якщо на даній території одержують більше прибутку і податку на прибуток у розрахунку на душу населення, то це ще не означає, що такі високі доходи є виключно його заслугою, яка повинна винагороджуватися відповідною підтримкою у вигляді державного фінансування. Проте, оскільки при міжтериторіальному розподілі податку на прибуток неможливо врахувати вплив факторів, які визначають особливості регіонального розподілу бізнесу, то на практиці можна застосовувати підхід, який грунтується на принципі територіальної структури новоствореної вартості (що ще простіше) структури заробітної плати. Окремої уваги заслуговують місцеві податки і збори. Як показали результати досліджень, місцеві платежі не відіграють будь-якого суттєвого значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Так, питома вага цих податків у загальній структурі доходів бюджету Новгородського району незначна, і складає тільки 1,86 відс. П’ятирічна практика стягнення місцевих податків засвідчує, що найбільш перспективними видами з точку зору можливостей впровадження і за обсягами є комунальний податок, ринковий збір, збір за парковку автомобілів, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі. Можливості, закладені в інших платежах (зокрема, наявність потенційних платників і об’єктів оподаткування), на жаль, при даних економічних умовах, досить невеликі. Це стосується таких податків і зборів, як збір з власників собак, збір за виграш на бігах, збір за участь у бігах на іподромі та деяких інших. Але звернімо увагу на такі особливості. Приміром, плата за землю – загальнодержавний податок, але ж він повністю зараховується до бюджетів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя (норматив відрахувань від цього податку до бюджету Новгородківського району складає 70 відс., а його частка у загальній структурі доходів – 14,8 відс.). Тому доречнішим було б віднести цей податок до переліку місцевих. А оскільки Новгородківський район є здебільшого агропромисловим, зарахування плати за землю у повному обсязі (100 відс.) до бюджету району дало б можливість підвищувати родючість грунту, більш раціонально використовувати земельні ресурси, займатися веденням кадастру, землевпорядкуванням, розвитком інфраструктури населених пунктів. Цей перелік могли поповнити і деякі ресурсні платежі (плата за спецвикористовування надр, лісових і водних ресурсів), які лише частково находять до місцевих бюджетів, хоча вони мали б повністю справлятися за територіальною ознакою під контролем відповідних державних органів. Слід зазначити, що сьогодні триває активна робота із удосконалення чинного законодавства щодо місцевих податків і зборів. За умови впровадження нових і ліквідації існуючих малоефективних платежів у розрахунку на рік ( за підрахунками Державної Податкової Адміністрації) можна було б досягти подвійного приросту їх надходжень. Йдеться про скасування зборів за право кіно- і телезйомок, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі, , збору за утримання собак і впровадження нових зборів, зокрема, за здійснення міжнародного туризму; за надання у користування земельних ділянок для будівництва об’єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктів; за право розміщення офісів суб’єктів підприємницької діяльності у центральній частині населеного пункту та у будівлях, що мають історико-архитектурну цінність, тощо. Звичайно, це не просте питання. Кілька разів його розглядав парламент, узгоджував із зацікавленими міністерствами, аналізувалися альтернативні варіанти і обговорювалися з представниками асоціації міст. Паралельно законопроект кілька разів розглядався в Кабінеті Міністрів і на засіданнях відповідних комітетів Верховної Ради. Як відомо, в Україні налічується понад 11 тисяч органів місцевого самоврядування та їх виконавчих відділів, які теж відстоюють проблеми щодо зміцнення доходної бази бюджетів, і це зумовлює складність прийняття оптимального, зваженого і взаємоузгодженого законопроекту. Проте є надія – виходячи із загальнодержавних інтересів, рано чи пізно він буде прийнятий. Незважаючи на велике різноманіття місцевих податків у розвинутих країнах вирішальне фіскальне значення (насамперед, на муніципальному рівні) мають тільки деякі з них, і в першу чергу – помайнові. У це не дивно, оскільки оподаткування майна гарантує стабільне надходження доходів до бюджету. Крім того, податок на майно, використовуючись для фінансування державних послуг у конкретному регіоні, врешті-решт сприяє підвищенню ринкової вартості цього майна. Тим самим він забезпечує взаємозв’язок між сплаченими податками і одержаними благами, що є важливим принципом організації ефективної системи оподаткування. Нарешті, до позитивних рис даного податку слід віднести те, що нерухомість не може бути переміщена, а тому, як правило, можливі міжрегіональні відмінності в його ставках не викликають небажаних наслідків. Разом з тим організувати ефективне помайнове оподаткування непросто. При цьому неминуче виникають технічно складні проблеми повного охоплення об’єктів оподаткування, точної оцінки їх вартості та дійового механізму стягнення податків. Крім того, слід враховувати, що за свідченням американських вчених, податок майно не користується популярністю, оскільки ним оподатковується така форма матеріальних цінностей, яку можна приховати. В Україні ситуація ускладнюється слабкою розвиненістю ринку нерухомості, відсутністю, необхідних інформаційно-довідкових систем, які б характеризували оподатковуване майно, відсутністю досвіду оцінки і переоцінки вартості об’єктів, високими темпами інфляції та іншими факторами. Все ж таки майно є найперспективнішим об’єктом для розвитку місцевого оподаткування. Помайнове оподаткування в нашій державі ще не введене, хоча Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування “ №77/97 від 19 лютого 1997 року передбачає серед загальнодержавних податок на нерухоме майно (нерухомість). Податок на нерухоме майно в новій редакції Закону об’єднав два податки із старої статті – податок на майно підприємств і податок на нерухоме майно громадян. Відповідний проект Закону підготовлений та перебуває на розгляді у Верховній Раді України. Згідно вищезазначеного проекту оподаткуванню підлягають будівлі (житлові будинки або їх частини, садові будиночки, дачі, гаражі, квартири, тобто нерухомість, яка використовується в інших, ніж підприємницькі, цілях) та споруди (об’єкти першої групи основних фондів (Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”)). Ставки оподаткування встановлюються органом місцевого самоврядування при затвердженні бюджету на наступний рік – складають не менше 1 відс. і не вище 3 відс. до бази оподаткування. Податок на майно стягується, виходячи з економічного стану власності, а не з величини одержуваного доходу. Податок на майно сплачується у грошовій формі, тому можуть виникнути ускладнення у тих платників, які володіють значним майном, але не мають достатніх поточних доходів. До цих платників належать пенсіонери та інші особи з фіксованими доходами. Тому повинні бути передбачені податкові привілеї для окремих соціальних груп із метою їх захисту від податкового перевантаження. Система податкових привілеїв звичайно називається системою запобіжників. Суть одного з них полягає в “пороговому підході”, при якому податковий тягар визначається у вигляді фіксованого відсотка від доходу сім’ї. При цьому будь-який податок, що перевищує вказану частку доходу, вважається “надлишковим” і служить основою для надання пільг. Та частка доходу, яка вважається прийнятним податковим тягарем, і є пороговим рівнем. Викладені вище принципи вирахування і стягнення податку на нерухоме майно необхідно враховувати при впроваджені цього податку в Україні. Перші кроки в цьому напрямку вже робляться. Так, проектом закону про податок на нерухоме майно громадян передбачається, що в містах оподаткуванню не підлягає 21 кв. метр загальної площі на кожного члена сім’ї плюс 10 кв. метрів на сім’ю.Не оподатковується до 80 кв. метрів загальної площі житла, що перебуває у власності одного чи двох непрацюючих пенсіонерів. Для сіл і селищ з кількістю населення до 50 тис. норми неоподатковуваної площі збільшені для кожного члена сім’ї до 40 кв. метрів плюс 10 кв. метрів на сім’ю. Для одиноких непрацездатних пенсіонерів у таких населених пунктах неоподатковувана база становить до 120 кв. метрів загальної площі будівлі. Крім того, за прикладом розвинутих країн, податку на нерухоме майно доцільно надати статусу місцевого, який би надходив тільки до регіональних і місцевих бюджетів. Одним із додаткових джерел доходів органів місцевого самоврядування міг би стати випуск облігацій. Світова практика доводить, що доцільно використовувати подібне джерело у випадках, коли існують потенційні можливості використання такого виду доходів для фінансування видатків на капітальні вкладення. З метою вивільнення коштів із місцевого бюджету на дотації житлово-комунальному господарству, можливим було б застосування місцевими органами влади концесій – контрактів про надання суспільних послуг з умовами про інвестування капіталу. При цьому місцевим органам влади можна передати право встановлювати і збирати плату за користування або мито, оплачені за послуги. Оскільки договори про концесію охоплюють дуже тривалі періоди (що найбільше 35 років), потрібне чітке регулювання щодо якості надання послуг і договір про закінчення двох контрактів. Найкращі приклади концесій – це підприємства інфраструтури (зокрема готелі) та комунікаційні споруди. Коли уряд має право і повноваження забезпечити послугами, але йому часто бракує фінансових ресурсів для капіталовкладень та надання послуг, як-от у секторі водопостачання або утилізації відходів, тоді підписують договори про концесію. Таким способом переваги ефективних прибуткових організацій вдається поєднати з державною відповідальністю за надання послуг. Для стимулювання місцевих органів влади стосовно поновлення частин своїх бюджетів та проведення активної інвестиційної діяльності на місцях вже сьогодні повинні бути переглянуті відповідні статті законів, що регламентують правила формування та виконання місцевих бюджетів, деякі з них не відповідають принципам самостійності та фінансової незалежності органів місцевого самоврядування. Торкаючись теми недосконалого законодавства, слід зазначити, що, наприклад, статтею 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатнью для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. Це зрозуміло, забезпечення вище мінімального рівня – справа самих органів місцевого самоврядування. Проте далі читаємо: “У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає з місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому законом про державний бюджет “.[35, с. 96] Справедливо, якщо сказане стосувалося б дотацій, до отримання яких регіони не докладають надмірних зусиль. А в даному разі будь-яка ініціатива регіонів щодо збільшення податкових надходжень, а значить, і забезпечення населення суспільними благами вище мінімального рівня каратиметься відповідними вилученням фінансових коштів. Тоді постає запитання: за рахунок чого здійснювати розвиток? Звичайно ж не за рахунок місцевих податків і зборів, що забезпечують лише мізерну частину потреби. Також необхідно звернути увагу на інфляційні процеси. Доходи бюджету надходять з урахуванням інфляційного фактору, а видатки здійснюються згідно із запланованими обсягами. Зважаючи на це, необхідно коригувати обсяги видатків з поправкою на інфляцію. Через те, що це не завжди робиться, у розпорядників бюджетних коштів можуть утворюватись так звані надлишки коштів, які можуть ними використовуватись не за призначенням. А це створює можливості для зловживань з боку апарату управління на місцевому рівні. Важливо зазначити, що реформування системи формування місцевих бюджетів повинно грунтуватись лише на тих заходах, які б заохотили місцеві органи влади до пропорційного виконання як державного, так і місцевих бюджетів. Тільки такі заходи дадуть ефект. Одним із таких методів могло б бути запровадження порядку здійснення видатків державного бюджету шляхом використання поточних надходжень у регіонах для здійснення поточних видатків державного бюджету. Інакше кажучи, для виконання функцій органів влади України слід залишати у регіонах певну частку коштів державного бюджету без їх спрямування до центру та у зворотному напрямі. Реалізація запропонованого методу дасть змогу вдосконалити діючу систему здійснення видатків державного бюджету, підвищити оперативність і ефективність управління наявними фінансовими ресурсами держави та зацікавити місцевих керівників у збільшенні надходжень до державного бюджету. Особливе значення цей підхід матиме для фінансування соціальних потреб, оскільки буде усунуто різницю у відповідальності місцевого керівництва за виконання фінансового плану органів управління держави та місцевих органів. Стосовно відповідальності органів влади перед громадянами акцент буде зміщено у регіони, що відповідає елементарній логіці. Формування регіонального бюджету на основі зазначеного принципу тісніше пов’яже його з результатами економічного розвитку регіону, дозволить вже на етапі бюджетного планування співставляти розмір територіальних доходів із доходами регіонального бюджету, планувати видатки бюджету, визначати напрямки виявлення резервів в регіональній економіці. Підвищаться зацікавленість і відповідальність місцевих органів влади за кінцеві результати економічного розвитку території. У ході перебудови механізму формування бюджетів повинна бути вирішена низка питань, в тому числі і такі: яка частка бюджетних доходів повинна спрямовуватись до державного бюджету, яка залишатись на місцях; у зв’язку з цим – яким повинен бути норматив відрахувань від територіальних бюджетних доходів (що знайде своє відображення у нормах відрахувань від загальнодержавних податків і зборів). З цього приводу можливі слідуючі варіанти. Норматив відрахувань у відсотках від загальної суми територіальних бюджетних доходів встановлюється для регіонального бюджету, а частина коштів, що залишилась, спрямовується до вищестоящих бюджетів. За встановленими нормативами у відсотках від загальної суми територіальних бюджетних доходів кошти спрямовуються до вищестоящих бюджетів, а частина коштів, що залишилась – до місцевих бюджетів. Для вищестоящих бюджетів встановлюється фіксований норматив (у грошових одиницях) коштів, що перераховується до цих бюджетів, всі інші кошти спрямовуються до місцевих бюджетів. Взагалі, для підвищення відповідальності і зацікавленості нижчестоящих регіонів у кінцевих результатах їхньої діяльності більш прийнятні другий та третій варіанти, коли регіональні бюджети будуть формуватись на основі залишкового принципу територіальних бюджетних доходів після внесення у вищестоящі бюджети сум у вигляді своєрідного податку з території. Третій варіант цікавий не тільки для нижчестоящих регіонів, яким він дає максимальні можливості для виявлення внутрішньорегіональних резервів, але й для вищестоящих, так як фіксований норматив забезпечує гарантованими обсягами коштів їх бюджети. Можливі і модифікації цих варіантів. Необхідно також визначити, єдиний чи диференційовані нормативи слід застосовувати. Якщо встановити єдиний для всіх регіонів норматив формування бюджетів, то в зв’язку з річними рівнями економічного і соціального розвитку в деяких регіонах бюджет, сформованих по зазначеному нормативу, буде менше досягнутого, а в деяких – більше. Для усунення цих протиріч є декілька шляхів. Можливе виділення із вищестоящих бюджетів дотацій і субвенцій тим регіонам, в бюджеті яких буде недостатньо коштів для фінансового забезпечення нормативів забезпеченості. Для регулювання місцевих бюджетів повинен бути створений фонд міжтериторіального фінансового вирівнювання. При реформуванні бюджетного механізму доцільно було б місцевий бюджет поділити на поточний і бюджет розвитку. При побудові поточного бюджету необхідно в його основу покласти наступні принципи: забезпечення достатнього рівня розвитку регіону, міста, селища, села; стабільність надходження коштів; пріоритетний розвиток соціально-культурної сфери; наукову обгрунтованість розмірів видатків; обов’язковий характер виконання поточного бюджету. Виходячи з цього, поточний бюджет може мати таку структуру (рис 3.1) Поточний бюджет
Зарегистрироваться...
Логин:
Пароль:
Новый пользователь
Забыли пароль?
Міністерство освіти і науки України Харківська державна академія міського господарства Разумовський Сергій Олександрович УДК 332.1:[336.143+336.77] Механізм регулювання бюджетно-кредитної діяльності регіону в умовах підвищення рівня економічної самостійності 08.10.01 Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Харків - 2000 Дисертацією є рукопис Роботу виконано на кафедрі економічної кібернетики Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Забродський В'ячеслав Адамович, завідувач кафедрою економічної кібернетики Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Тимофєєв Володимир Миколайович, завідувач кафедрою економічного аналізу та обліку Харківського державного політехнічного університету кандидат економічних наук, доцент Дубровіна Надія Анатоліївна, доцент кафедри економічної кібернетики Харківського державного економічного університету Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) Захист відбудеться 03.11.2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.089.01 при Харківській державній академії міського господарства за адресою: м. Харків, вул. Революції, 12. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківської державної академії міського господарства за адресою: м. Харків, вул. Революції, 12. Автореферат розісланий 01.10.2000 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Лелюк Н.Є. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Ефективне функціонування та поступовий розвиток економіки регіону залежать від безлічі різнорідних чинників, дія яких найповніше виявляється в бюджеті як інструменті консолідації та розподілу фінансових засобів. Саме через бюджет можливо встановити як стан економіки регіону, так і перспективи її подальшого розвитку, тим більш що він багато в чому зумовлюється прийнятим бюджетом. Під час встановлення розміру бюджету, напрямків і пропорцій його використання необхідно виходити не тільки з економічної доцільності, але й соціально-політичної орієнтації суспільства. Сучасний етап становлення ринкових відносин характеризується жорстким впливом держави щодо регулювання економіки. Тому велике значення має вирішення проблеми науково обґрунтованого розподілу функцій між центральною та регіональною владами як умови підвищення динамізму проведення економічних перетворень. Регіон як юридичний суб'єкт економічних відносин держави організує виробництво і реалізацію продукції, отримує прибуток і спрямовує його: на формування державного бюджету; утримання адміністративного апарату законотворчих, силових, оборонних, фіскальних структур; розвиток власної інфраструктури та соціальний захист населення. Проте реальне становище є таким, що левова частка отримуваного прибутку централізується, тобто регіони залишаються на голодному бюджетному "пайку". Особливо це є характерним для найбільш економічно розвинених регіонів. Таке становище визначене насамперед методологією, закладеною в діючих законодавчих поняттях про бюджети місцевого самоврядування (місцеві бюджети). Аналіз показує, що в сучасних умовах регіон може стати важливим елементом ринкових відносин лише за умови, що він буде власником усього сукупного виробленого продукту. Для підвищення ролі регіонів у вирішенні економічних проблем варто істотно скорегувати систему оподаткування в частині збільшення обсягів фінансових надходжень до місцевих бюджетів за рахунок стабільних загальнодержавних податків. Таким чином, регіон буде мати можливість з достатнім ступенем вірогідності розрахувати доходну частину свого бюджету, не закладаючи в неї надії на субвенції з державного бюджету. Економічний розвиток регіону, його виробнича та соціальна інфраструктури багато в чому залежать від того, наскільки будуть враховані чинники, що впливають на бюджет, як діють системи оподаткування і платежів, якою є система управління господарською діяльністю регіону. Наукове обґрунтування й вирішення цих проблем може ефективно здійснюватися з використанням методів економіко-математичного моделювання, що забезпечує можливість розрахунку варіантів та вибору оптимального рішення у питаннях соціально-економічного розвитку регіону. У науковій і методичній літературі ці питання були відображено в працях вчених: С.Й.Вовканича, Ю.В.Гончарова, М.П.Дехтярчука, В.А.Забродського, С.М.Злупко, Т.С.Клебанової, К.М.Миско, И.В.Олейникова, В.М.Тимофєєва, О.В.Ткача, І.М.Ткачука, М.Г.Чумаченка. Разом з тим існує низка питань, що вимагають свого подальшого теоретичного обґрунтування і практичного вирішення на основі розробки механізмів формування регіонального бюджету з урахуванням динамічності діяльності регіону як суб'єкта кредитно-інвестиційної діяльності. Все це зумовило актуальність теми дослідження та її значення для розвитку економіки регіонів та України в цілому. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у межах теми: "Принципи та правила регулювання відношень власності і оцінювання економічної безпеки" ДРО197И015922, що виконується за програмою Міністерства освіти і науки України і є складовою частиною планової теми дослідження "Розробити теоретичні основи побудови гнучких (адаптивних та самоорганізуючих) систем управління" (номер держрегістрації ДРО194И021394), що виконуються кафедрою економічної кібернетики Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є бюджетно-кредитна діяльність регіону на прикладі Харківської області. Предмет дослідження. Предметом дослідження є механізми регулювання бюджетно-кредитної діяльності регіону. Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в підвищенні ефективності діяльності регіону в умовах розширення його економічної самостійності на основі теоретичного обґрунтування та розробки бюджетно-кредитного механізму з використанням економіко-математичних методів. Для реалізації зазначеної мети в дисертаційній роботі було вирішено такі задачі: дослідження теоретичних основ стосовно економічного змісту бюджетно-кредитної діяльності; вивчення та узагальнення методологічних підходів до формування бюджетної та кредитної діяльності регіону; розробка механізмів оцінки фінансової стійкості регіону; розробка механізмів кредитно-інвестиційної діяльності регіону. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукова спадщина вітчизняних та закордонних вчених у галузі теорії регіонального управління і моделювання. У дисертаційній роботі використано наукові результати і передовий досвід в галузі економічного керування та економіко-математичного моделювання. Наукова новизна результатів дослідження. Найбільш суттєві наукові результати, що одержані автором, такі: досліджено суть понять "регіон" і "регіональний бюджет" як суб'єктів виробничо-господарської та соціальної сфер держави в умовах трансформації соціально-економічних відносин. розроблено механізм формування доходної частини бюджету і модель, що враховує векторну дію бюджетних та позабюджетних коштів; розроблено механізм і модель формування видаткової частини бюджету з урахуванням особливостей кредитно-інвестиційної діяльності регіону в умовах підвищення рівня його економічної самостійності, що забезпечують можливість інтенсифікації соціально-економічного розвитку; розроблено систему показників та алгоритм комплексної оцінки, що надає можливість ефективного контролю фінансової стійкості регіону. Практичне значення результатів дослідження. Реалізація отриманих наукових результатів дозволяє методологічно обґрунтувати поняття регіональної економіки як цілісної системи закономірностей, зв'язків і пропорцій на адміністративно й економічно обмеженій території. Сформульовано методологічні підходи, що забезпечують можливість розвитку теоретичних основ розрахунків в галузі бюджетно-кредитної діяльності регіону в умовах розширення меж його економічної самостійності. Запропонований підхід до регіону як до бази виробничо-господарської та соціальної сфер держави дозволить підвищити якість процесів у контурі управління, більш ефективно використовувати управлінський ресурс. Розроблені моделі та механізми формування доходної та видаткової частин бюджету, а також система показників та алгоритм комплексної оцінки фінансової стійкості регіону нададуть можливість вибору оптимального шляху розвитку регіону без суттєвих матеріальних витрат. Розроблені заходи і пропозиції було застосовано під час розробки Північно-Східним науковим центром НАН України регіональної комплексної програми соціально-економічного розвитку Харківської області до 2010 р. (розділ 4 "Стратегія економічного розвитку"). Впровадження результатів підтверджено документально. Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, висновки та пропозиції автора доповідалися і були схвалені на постійно діючому семінарі "Застосування математичних методів в економічних дослідженнях. Надійність, якість і адаптація АСУ", що діє в рамках Ради по проблемі "Кібернетика" НАН України (1998, 1999, 2000 рр.). Основні результати роботи доповідалися на науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми регіонального науково-технічного розвитку", м. Харків, 15-16 травня 1997 р.; "Наука і соціальні проблеми суспільства", м. Харків, 18-19 червня 1998 р. Публікації результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 10 робіт загальним обсягом 2,66 ум.- друк. арк., з яких 2,26 ум.- друк. арк. належать особисто автору. Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку й додатків. Основний текст роботи займає 152 сторінки машинописного тексту, містить 30 малюнків, 5 таблиць, більш 110 формул. Список використаних джерел становить 90 назв. Робота містить 2 додатки на 24 сторінках з 7 таблицями. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ Перший розділ дисертаційної роботи - "Аналіз бюджетно-кредитної діяльності регіону" - складається з трьох підрозділів: "Методи формування і регулювання бюджетної політики"; "Аналіз бюджетної діяльності регіону"; "Концептуальні основи бюджетно-кредитної діяльності регіону в умовах підвищення економічної самостійності". У першому розділі проведено аналіз поточного соціально-економічного положення України в аспекті його впливу на характер економічних відносин в межах регіону. Розглянуто методи формування і регулювання бюджетної сфери регіону, розглянуто і проаналізовано концептуальні основи бюджетно-кредитної діяльності регіону в умовах розширення економічної самостійності. Структура доходів і витрат регіону багато в чому залежить від існуючого економічного устрою і закріплених за ним регулюючих функцій. Залежно від ступеня делегування прав щодо управління бюджетним фінансуванням можна судити про рівень децентралізації влади. Вибір оптимального індексу централізації за умови збереження державної цілісності є однією з важливих задач розвитку української економіки. Держава дотепер не наділила регіональні органи управління правами користування реальними джерелами доходів. Таким чином, держава додержується політики "загального казана". Отже теоретично самостійні регіони цілком залежать від фінансування, що розподіляється державою. При цьому механізм розподілу має досить політизований характер, що дуже згубно відбивається на діяльності найбільш економічно розвинених регіонів. Наслідком вищезазначеного є те, що регіони під час планування не можуть передбачити обсяг субвенцій з державного бюджету, внаслідок чого в регіональні бюджети закладаються нереальні рівні фінансування. Якби регіони заздалегідь і з достатнім ступенем вірогідності знали обсяги субвенцій, можна було б раціональніше планувати видаткову частину і таким чином значно зменшити загальний дефіцит бюджету. У роботі розглянуто взаємозв'язок бюджетних і позабюджетних фондів (останні, як правило, при розробці бюджету регіону не плануються в конкретних обсягах). Разом з тим вони виступають істотним додатковим джерелом розвитку регіону. Об'єднання коштів підприємств і місцевих бюджетів для розвитку позабюджетних територіальних фондів економічного та соціального розвитку може дати істотний економічний ефект. Значну увагу приділено аналізу доходної частини регіонального бюджету. На прикладі бюджету Харківського регіону показана висока динамічність його структури як по основних видах доходних надходжень (мал. 1), так і в цілому. Аналіз нестабільної структури основних джерел формування доходної частини регіонального бюджету підтверджує необхідність детального дослідження їхніх динамічних характеристик. Таким чином, при формуванні доходної частини бюджету приділяється недостатньо уваги проблемі утворення й встановлення оптимального складу джерел регіонального доходу, не вивчається питання дослідження динамічних характеристик джерел регіонального доходу. Аналіз основних напрямків витрат також свідчить про дуже серйозні структурні диспропорції видаткової частини регіонального бюджету (мал. 2).
Мал. 1. Питома вага основних податкових джерел доходу бюджету Харківського регіону в 1995-1999 рр.
Мал. 2. Питома вага основних напрямків витрат бюджетних коштів Харківського регіону в 1995 - 1999 рр. У цілому аналогічна ситуація має місце у всіх (особливо в економічно розвинених) регіонах України. У роботі визначено підходи до забезпечення раціонального рівня централізації та децентралізації управління в межах єдиної соціогосподарчої системи регіону. Це досягається за рахунок усталених економічних відносин, що встановлюють самостійність регіональних ланок народногосподарського комплексу з цілеспрямованою координуючою функцією останнього. Автономізація економіки регіонів можлива лише за перерозподілом функцій, прав і обов'язків між центральними і регіональними органами влади за всіма аспектами діяльності, визначеними для регіону. А це наочно показує: головні проблеми, пов'язані з підвищенням рівня життя населення регіону, ефективності його господарювання і розвитку інфраструктури, стають в основному проблемами самого регіону. Саме на вирішення цих проблем націлено бюджетно-кредитну діяльність регіону в умовах його автономізації. Як наслідок виникає проблема встановлення оптимального співвідношення державного координуючого управління і регіонального самоврядування. Це пояснюється тим, що при наявності того самого об'єкта (регіону) потрібно таке розмежування в рамках регіональної діяльності, при якому самоврядування забезпечувало б реалізацію локальних (регіональних) інтересів населення регіону, а координація – участь його в реалізації глобальних загальнодержавних інтересів. При визначенні якості критеріїв самоврядування доцільно використовувати умови й показники, що відображають організаційний аспект, і показники, що характеризують динаміку господарської діяльності. Вважаємо за доцільне запропонувати наступні умови: рівень повноважень і відповідальності регіональних органів влади в прийнятті та реалізації рішень в межах наданої компетенції і наявного потенціалу; ступінь координованості регіональних і центральних органів влади; виборність усього складу регіональних органів влади на широких демократичних засадах; регулярність змінюваності й звітності регіональних органів влади, їх звітність перед виборцями. Глобальним критерієм якості процесу управління на будь-якому ієрархічному рівні (держава, регіон) є рівень добробуту населення. Для забезпечення економічної самостійності регіону його бюджетна діяльність має бути спрямованою не тільки на поширення складу джерел доходної частини бюджету, але й на організацію кредитної й інвестиційної діяльності в регіоні. Таким чином, запропонована концепція регулювання бюджетно-кредитної діяльності регіону в умовах підвищення рівня його економічної самостійності базується на чіткому визначенні організаційно-економічних відносин суб'єктів діяльності як з регіональними, так і з загальнодержавними органами керування. Системно-аналітичний підхід до процесів регулювання бюджетно-кредитної діяльності регіону дозволить показати всю гаму питань не тільки тактичного, але й перспективного розвитку регіону. Другий розділ дисертаційної роботи – "Формування доходної частини бюджету в умовах підвищення економічної самостійності регіону" – складається з п'яти підрозділів: "Класифікація джерел регіонального доходу на основі їх динамічних характеристик", "Дослідження елементної бази джерел регіонального доходу", "Описання схеми формування складу джерел доходної частини бюджету", "Модель і спосіб рішення задачі формування доходної частини регіонального бюджету", "Доход і фінансові ресурси регіону". У розділі наведено новий підхід до вирішення питань установлення складу джерел регіонального доходу і їх раціональної структури за вагомістю внесків у доход. Джерела доходу запропоновано класифікувати базуючись на урахуванні динамічних характеристик: 1. тривалої дії; 2. короткочасної дії: 2.1. власне короткочасної дії; 2.2. повторно-короткочасної дії; 3. імпульсної дії: 3.1. імпульсної дії у фіксовані моменти часу; 3.2. імпульсної дії в довільні моменти часу. Проведено дослідження динамічних характеристик джерел регіонального доходу на основі вивчення елементної бази джерел, що являє собою об'єкти з їх сукупною результативною дією, наведено їх формалізований опис. Це надало можливість розробити схему формування найбільш вагомих джерел регіонального доходу, що базується на функціях їх ранжирування. Проведений аналіз прибутку дозволив зробити висновки щодо необхідності диференціації перерозподілу рівнів рентабельності по галузях та підгалузях з урахуванням показників їх порівняльного значення для кінцевих результатів діяльності. Запропонована схема формування складу джерел регіонального доходу з урахуванням їх динамічних характеристик, що мають утворити портфель джерел регіонального доходу, наведена на малюнку 3. Дія цієї схеми така. Спочатку висувається гіпотеза щодо можливого джерела регіонального доходу. Гіпотеза базується на встановленні критерію та аналізу структури регіонального бюджету, в результаті чого забезпечується можливість впливати на процес формування доходної частини бюджету. Потім у відповідності зі схемою здійснюється добір джерел регіонального доходу.
Мал. 3. Схема формування джерел регіонального доходу При формуванні складу джерел доходної частини бюджету здійснюється оцінка кожного з них з точки зору його перспективності і стабільності. Такий підхід дозволяє розділити джерела доходної частини бюджету на дві групи: стратегічні, що забезпечують перспективи економічного розвитку регіону, і тактичні, що гарантують надходження коштів для рішення найближчих короткострокових завдань. У результаті для кожного конкретного періоду формується склад джерел доходної частини бюджету, що відповідає тактичним і стратегічним завданням регіональної діяльності. Критерієм включення доходу до складу джерел є його визначеність, чому насамперед має сприяти формування механізмів розрахунку надходжень у доходну частину бюджету. У роботі розроблені механізм і економіко-математична модель задачі формування доходної частини регіонального бюджету. Під час побудови моделі розглянуто монорегіональну ситуацію, при якій склад джерел регіонального доходу є фіксованим протягом деякого к-го періоду, тобто Jn={і}. Наприклад, Jk – банківський капітал, трудові ресурси, промисловий потенціал, природні ресурси тощо. Для кожного джерела i регіонального доходу встановлюється деяка сукупність заходів Ji. При цьому один і той же захід може здійснюватися відносно різних джерел, наприклад політика кредитування банками промислових і будівельних організацій, політика кредитування сільського господарства. Немає обмежень на зв'язок цього заходу з формуванням регіонального доходу. У результаті приходимо до відповідності типу "джерела доходів – заходи", яку можна представити матрицею:
Матриця відповідностей, "зважена" кількістю заходів, що застосовуються до джерел доходів, і буде характеризувати "структуру" залучених джерел для формування регіонального доходу. Як критерій при вирішенні задачі розглянемо максимізацію "чистого" доходу регіону, тобто максимізацію тієї його частини, що залишається після вилучення із загальної величини доходів від усіх джерел суми усіх витрат на здійснення заходів щодо їхнього залучення за даний період. Критерій має вигляд: , де Т – число підперіодів, що складають плановий період; (xi1,…,xin,yit) – загальний доход від і-го джерела в t-му періоді; rijt – величина витрат на здійснення j-го заходу для залучення і-го джерела з метою формування доходів регіону в t-му періоді; xijt – кількість заходів j-го виду, застосованих до джерела i у період t для одержання доходу, yit – лічильник, yit=1, якщо джерело i у даному періоді t включено до складу джерел доходів; yit=0 – у протилежному випадку. Перша група обмежень моделі відображає визначений рівень ефективності заходів, що мають місце у відповідних підперіодах: , де Kit – припустима границя застосування всіх заходів до і-го джерела доходів у підперіоді t. – обсяг фінансових засобів, що планується залучити до бюджету району з і-го джерела в t-му періоді; Друга група обмежень моделі пов'язана з обмеженістю коштів, що виділяються за кошторисом на t-й підперіод: , де Zt – планований обсяг витрат за кошторисом бюджету регіону на проведення заходів при утворенні джерел доходу в t-му періоді. Вирішення наведеної задачі формування доходної частини регіонального бюджету базується на послідовному переході від багатоіндексної до одноіндексної задачі, для якої застосовуються метод лінійного програмування. Далі надана економічна інтерпретація різних варіантів рішення задачі. Встановлено особливості формування фінансових ресурсів регіону, облік яких дозволяє більш обґрунтовано визначити сукупність джерел і встановити обсяги ресурсів за ступенем важливості їхньої участі у формуванні бюджету регіону. Запропонований підхід, основу якого становить комплекс моделей, розроблених за допомогою методів економіко-математичного моделювання, дозволяє якісно поліпшити механізм формування доходної частини бюджету регіону в умовах поширення його економічної самостійності. Третій розділ дисертаційної роботи – "Механізм формування видаткової частини бюджету й інвестування в умовах автономізації діяльності регіону" – складається з чотирьох підрозділів: "Особливості формування видаткової частини бюджету регіону", "Метод оцінки фінансового стану регіону", "Опис механізму розподілу регіонального доходу", "Механізм кредитно-інвестиційної діяльності регіону". Здійснений аналіз фінансової стійкості регіону дозволив визначити особливості формування видаткової частини його бюджету. Це надало можливість розробити механізм розподілу регіонального доходу, який при використанні оцінки пріоритетності напрямків споживання і розвитку дозволяє визначити обсяги бюджетних ресурсів, необхідних для реалізації функцій споживання і розвитку. Однією з основних задач цього механізму є забезпечення збалансованості витрат і надходжень. Розробка збалансованого регіонального доходу і його розподілу наведена на малюнку 4.
Мал.4. Схема збалансованості регіонального доходу і його розподілу Рівень забезпеченості регіону необхідними коштами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків обумовлює його фінансове становище. Останнє може характеризуватися як стійке (нормальне) і як хибке (незадовільне). Регіональна економіка фінансово стійка тільки в тому випадку, коли незначна зміна будь-якого з її параметрів (соціального, політичного, економічного) не призводить до дестабілізації соціально-економічного життя в цілому. Оцінити фінансову стійкість можливо використовуючи запропоновану в роботі систему показників, які доцільно розглядати протягом декількох звітних періодів. Послідовність задач, які потрібно вирішити при оцінці фінансової стійкості регіону, наведено на малюнку 5. Необхідно також визначити, за рахунок яких засобів (власних коштів підприємств, місцевого бюджету, кредитної системи, державних коштів) здійснюється виробниче накопичення; за рахунок яких коштів створюється невиробниче накопичення; що саме є джерелами доходів невиробничої сфери, населення, регіонального бюджету; наскільки для даного регіону важливе значення зовнішніх зв'язків.
Мал. 5. Послідовність розрахунків при оцінці фінансового становища регіону Для комплексної оцінки фінансової стійкості в роботі запропоновано економіко-математичну модель, яка містить рівняння, що формалізують наступне: 1. Баланс продукції. 2. Баланс основних виробничих фондів. 3. Невиробничі капіталовкладення. 4. Ввіз. 5. Ресурси виробничого накопичення. 6. Ресурси невиробничого накопичення. 7. Невиробнича сфера. 8. Місцевий бюджет. 9. Кошти фінансово-кредитної системи, що витрачаються на території даного регіону. 10. Абсолютна величина додаткових коштів, необхідних для нормального функціонування регіональної економіки. 11. Ресурси фінансово-кредитної системи, що витрачаються на території регіону. 12. Невиробниче споживання, яке підрозділяється на особисте і громадське. 13. Доходи місцевого бюджету і населення, виходячи із заданої економічної політики. 14. Доходи населення. Шуканими в моделі є: обсяги продукції за галузями виробництва; обсяг чистих капіталовкладень за галузями; загальна величина відшкодування вибуття основних фондів; сумарні капіталовкладення в невиробничу сферу; обсяг ввозу продукції за галузями; доходи і витрати місцевого бюджету; фінансування виробничих накопичень за галузями за рахунок фінансово-кредитної системи; доходи і витрати населення; доходи і витрати невиробничої сфери; фінансування невиробничих накопичень за рахунок фінансово-кредитної системи; фінансування невиробничої сфери за рахунок фінансово-кредитної системи; кошти фінансово-кредитної системи, що спрямовуються на покриття відсутніх коштів місцевого бюджету; виплати населенню із держбюджету і фінансово-кредитної системи; сальдо зовнішніх зв'язків; доходи і витрати фінансово-кредитної системи в даному економічному районі. Рішення системи рівнянь дозволяє одержати оптимальний з точки зору обраних пріоритетів варіант розподілу бюджету. За допомогою наведеної моделі здійснюється аналіз можливості реалізації плану розподілу регіонального доходу, і у випадку виявлення більшої дисбалансованості, чим нормативна, вносяться коректування в систему пріоритетів розподілу джерел формування доходу. Таким чином, оцінка фінансового стану регіону дозволяє встановити основні відхилення і шляхи стабілізації бюджетної діяльності регіону та його економічного розвитку в цілому. ВИСНОВКи Найважливішою функцією регіональних органів влади в аспекті соціально-економічного розвитку регіону є забезпечення комплексного збалансованого розвитку виробничої та невиробничої сфер господарства на підвідомчій території. Основні ресурси розвитку соціальної інфраструктури й виробництва перебувають у розпорядженні безпосередньо регіону як юридичної особи, а також підприємств, що знаходяться в даному регіоні. Пряма залежність соціального розвитку регіону від ефективності виробничої та господарської діяльності формує в кожного жителя регіону почуття хазяїна, стимулює його діяльність. Вирішення проблеми бюджетної діяльності регіонів у період переходу від централізованої командно-адміністративної системи до економічної системи, що базується на ринкових механізмах і завдяки якій збільшується економічна самостійність регіонів, вимагає іншого підходу до забезпечення життєдіяльності регіонів і більшої відповідальності регіональних органів влади. Згідно з новим підходом бюджет регіону має розглядатися в аспекті наступних складових частин: власний регіональний бюджет; розподільний бюджет. При перенесенні поняття місцевого самоврядування на регіональний рівень природно виникає необхідність у включенні регіону в господарську діяльність. При цьому обов'язковими є умови роботи з різними фондами нагромадження, які зумовлюють діяльність регіону стосовно засобів, що входять у власність регіону, і стосовно засобів інших форм власності, виступаючи як інвестиційний фонд із кредитними функціями. Змінюються й аспекти участі регіону в регулюванні суспільного і навіть особистого споживання. У цьому випадку регіональні органи влади повинні у своїй діяльності орієнтуватися на нормативно-цільовий метод, основу якого становить нормативний підхід. У цьому зв'язку необхідно по кожній статті витрат формувати асортимент, в розрізі якого визначати нормативи. Саме нормативний підхід був покладений в основу модельного дослідження в запропонованій роботі. В цілому у дисертаційній роботі поставлено й вирішено задачі, що обґрунтовують необхідність нових підходів до регулювання бюджетно-кредитної діяльності в регіоні та розкривають сутність цієї проблеми. Проведений аналіз дозволив виявити слабкі сторони цієї діяльності й обумовив створення концепції бюджетно-кредитної діяльності в регіоні. Концепція регулювання сформульована щодо умов підвищення рівня економічної самостійності регіону. На цій підставі розроблено механізм формування доходної частини бюджету регіону на основі глибокого дослідження динамічних характеристик і оцінювання джерел регіонального доходу. Запропоновано механізм участі регіону у формуванні не тільки бюджету функціонування, але й бюджету розвитку регіону. Весь зазначений комплекс досліджень надає можливість по-новому розглядати діяльність регіону в умовах підвищення рівня його економічної самостійності. СПИСОК ОПУБЛИКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Разумовский С. Структуризация организационно–экономических систем в решении социальных проблем общества // Вісн. Харк. держ. ун-ту.– 1998.– № 414.– С. 53-55. 2. Разумовский С. Имитационное моделирование как метод получения оценки финансового состояния региона // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. Екон. сер.– 1999.– № 457. – С. 164-169. 3. Разумовский С. Расходная часть бюджета: особенности формирования // Вестн. Харьк. гос. политехн. ун-та.– 2000.– № 94.– С. 215-218. 4. Разумовский С. Модель кредитно–инвестиционной деятельности региона // Вестн. Харьк. гос. политехн. ун-та.– 1999.– № 90.– С. 221-225. 5. Разумовский С. Бюджет: методы формирования и регулирования // Бизнес Информ. – 1999.– № 15-16. – С. 29-31. 6. Разумовский С. Автономизация региона в контексте рационального уровня децентрализации бюджетно–кредитной деятельности // Регион: проблемы и перспективы.– 1999.– № 1. – С. 34-35. 7. Разумовский С. Методологические основы анализа финансово-кредитной деятельности региона // Регион: проблемы и перспективы.– 1999.– № 4. – С. 40-42. 8. Разумовский С. Проблемы формирования финансовых ресурсов региона // Вестн. международ. славянск. ун-та г. Харьков. Сер. Экономика. – 1999.– Т. II.– № 5.– С. 36-38. 9. Разумовский С., Перчик Е., Фрыдынский В. Риски коммерчес-кого проекта. // Бизнес Информ. – 1997.– № 11. – С. 35-39. 10. Разумовский С. Финансово-промышленные группы в регионе // Актуальні проблеми регіонального науково-технічного розвитку: Труди наук.-практ. конф. (Харків, 15-16 травня 1997 р.). – Х.: ХАРПНТЭИ, 1997. – С. 143-147. АНОТАЦІЇ Разумовський С.О. Механізм регулювання бюджетно-кредитної діяльності регіону в умовах підвищення рівня економічної самостійності. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2000. Захищаються результати теоретичних досліджень і розроблені методологічні основи підвищення ефективності бюджетно-кредитної діяльності регіону в умовах підвищення рівня його економічної самостійності. Наведено класифікацію динамічних характеристик джерел регіонального доходу. Розроблено механізм формування доходної частини бюджету регіону. Запропоновано систему показників для оцінки і прогнозування фінансового стану регіону. Наведено математичну модель задачі розподілу регіонального доходу. Розроблено механізм бюджетно-кредитної діяльності в регіоні. Здійснені дослідження надають можливість по-новому розглядати діяльність регіону в умовах підвищення рівня його економічної самостійності. Ключові слова: бюджет регіону, кредит, інвестиції, математичне моделювання, джерела регіонального доходу.
Страница: 1 Страница: 2
Бюджетирование в HR! Видеосеминар для руководителя отдела персонала (HR). Быстрое обучение! mbs-multimedia.ru - Луганск Все объявления Реклама на Бегуне Стать партнером
