ВСТУП У умовах перехідної економіки значно зростають роль і значення своєчасного і якісного аналізу фінансово-економічної діяльності господарюючих суб’єктів і вишукування шляхів його зміцнення, підвищення конкурентноздатності підприємства. Ринкова економіка ґрунтується на ефективному управлінні витратами, що зумовлює необхідність опрацювання науково обґрунтованого їх групування. В економічній літературі зустрічаються різні класифікації витрат. Однак вони, переважно, зорієнтовані на жорстко регульовану економіку і недостатньо враховують вимоги ринку. В зв'язку з розширенням міжнародних відносин і переходом на міжнародні стандарти ведення бухгалтерського обліку при вирішенні даного питання потрібно враховувати досвід зарубіжних країн. В сучасних умовах господарювання кожне підприємство повинно забезпечувати себе відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Здатність підприємства забезпечити свою господарську діяльність відповідними фінансовими ресурсами в значній мірі залежить від його фінансового стану. Джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Фінансово-економічний стан підприємства повинен систематично і всебічно оцінюватися з використанням наявних видів і методів аналізу, комплексу різноманітних показників. Це дозволить: - критично оцінити фінансові результати діяльності підприємства і його фінансовий стан як у статиці за аналізований період, так і в динаміці за ряд періодів; - визначити "болючі" точки у фінансовій діяльності підприємства; - знайти шляхи більш ефективного використання фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення. Для нормального розвитку будь-якого підприємства необхідно уважно стежити за наявністю та використання фінансових ресурсів, проводити заходи для їх зміцнення і покращення стану. Це обумовлює актуальність теми даної роботи. Метою даної роботи є вивчення фінансового стану СТОВ “Мрія” та факторів, що на нього впливають. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: - розкрити сутність оцінки фінансового стану підприємств; - охарактерізувати основні показники оцінки фінансового стану; - здійснити аналіз майна, фінансових результатів, прибутку та рентабельності товариства; - проаналізувати платоспроможність та ліквідність підприємства; - визначити напрямки покращення фінансового стану. РОЗДІЛ 1. НАУКОВО – ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ФІНАНСОВО – ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Поняття, значення та завдання оцінки майнового та господарського стану підприємства За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. [1, c.34] Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок. Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. [9, c.85] Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану. Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами. Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій. [14, c.57-58] Основними завданнями аналізу фінансового стану є: дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства; дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами; об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності; аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів; визначення ефективності використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. [6, c.115] У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу. Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є: орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства; множинність об'єктів-користувачів; різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу; максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів. Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є: аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз показників рентабельності; аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу; аналіз ефективності використання залученого капіталу; економічна діагностика фінансового стану підприємства. На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу. Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є: аналіз майна (капіталу) підприємства; аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства; оцінка ділової активності підприємства; аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають; аналіз кредитоспроможності підприємства; оцінка використання майна та вкладеного капіталу; аналіз власних фінансових ресурсів; аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; аналіз самоокупності підприємства. Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і грунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. [12, c.156-158] Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу: 1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом; 2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат; 3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану); 4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників; 5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками. [7, c.90-92] 6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник. Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу. Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема. Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування. У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів). [8, c.65-70] Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу. Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні. Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності. Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі). Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів. [4, c.32] Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей. Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку. Підприємство може самостійно обирати метод відповідно до якого буде проводити оцінку. Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства. 1.2. Методика оцінки фінансового стану підприємства Процес здійснення господарської діяльності передбачає поєднання організаційних, трудових, фінансових й інших ресурсів. Ефективність їх використання відображають фінансові результати - прибуток або збиток. Прибуток - це абсолютний показник ефективності діяльності підприємства, позитивна форма фінансових результатів у вигляді перевищення суми доходів над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів, що в майбутньому формує фінансові ресурси підприємства та держави. Прибуток є рушійною силою ринкового механізму господарювання, основним джерелом економічного та соціального розвитку підприємства й держави в цілому. Важливість ролі прибутку зумовлена такими його функціями як: оціночна, стимулююча, формоутворююча та соціальна. Для аналітичного дослідження використовують різні показники прибутку, які оцінюються підприємством й іншими зацікавленими особами (кредитори, інвестори, держава тощо) згідно їх інтересів. У реальній практичній дійсності підприємства не завжди мають змогу отримати прибуток. Існує також така негативна форма фінансових результатів як збиток. Збиток - це певні втрати, шкоди, упущені вигоди підприємства у вигляді перевищення суми витрат, здійснених для отримання доходів, над сумою цих доходів. Наявність збитку свідчить, що підприємство не враховує або ігнорує об'єктивні закони ринкової економіки. Іншими причинами появи збитку можуть бути порушення прав господарюючого суб'єкта, недоліки господарської діяльності, стихійні лиха тощо. Це негативно впливає на фінансовий стан підприємства і може призвести до банкрутства. [4, c.55] Інформаційною базою аналізу фінансових результатів є первинні документи, облікові регістри, дані рахунків бухгалтерського обліку, звітність тощо. Фінансові результати господарської діяльності формуються поступово протягом звітного періоду. Для їх визначення у бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат, здійснених для отримання цих доходів від усіх видів діяльності (основної, іншої операційної, фінансової, інвестиційної, надзвичайної). [ 1, с.90-92 ] Професор Ф.Ф.Бутинець пропонує наступну методику аналізу фінансових результатів. «Приступаючи до аналізу фінансових результатів, необхідно впевнитися у достовірності даних ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", визначити, чи відповідає встановленому порядку розрахунок показників прибутку: від звичайної діяльності, нерозподіленого прибутку (збитку) та всіх вихідних складових для їх формування (зокрема, чистого доходу від продажу товарів, продукції (робіт, послуг), собівартості реалізації продукції (робіт, товарів, послуг), витрат на збут і адміністративних витрат, інших операційних, фінансових, інвестиційних, надзвичайних доходів і витрат. [7, с.65] Аналіз фінансових результатів проводиться у декілька етапів. 1. Аналіз обсягів, динаміки та структури фінансових результатів. У процесі аналізу оцінюється рівень і динаміка фінансових результатів; досліджується структура прибутку звітного періоду (вертикальний аналіз), зміна окремих складових і їх вплив на суму прибутку, зміна темпів зростання прибутку в розрізі окремих складових частин (горизонтальний аналіз), якість прибутку. Перед вивченням структури прибутку (збитку) доцільно проаналізувати структуру доходів і витрат, понесених для отримання цих доходів, адже у ході їх порівняння й визначаються фінансові результати. 2. Оцінка впливу факторів на фінансові результати від різних видів діяльності. Факторний аналіз фінансових результатів від різних видів діяльності проводяться за кожним їх видом з погляду на сутність, доцільність і законність кожної операції, правильність оцінки майна, яке реалізується. При цьому необхідно встановити, чи правильно такі доходи й витрати віднесені до фінансових результатів, чи не було порушень діючих положень при віднесенні певних сум на збитки. При отриманні збитків від інших видів діяльності, пов'язаних з перевищенням витрат над доходами, у кожному конкретному випадку необхідно визначити винних осіб і причини виникнення таких збитків. Особливу увагу в процесі факторного аналізу фінансових результатів необхідно звернути на найбільш суттєву складову їх формування - прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - результат основної діяльності. Отримані результати аналітичних розрахунків складають необхідну інформаційну базу для розробки асортиментної політики підприємства та пошуку резервів зниження собівартості продукції. 3. Аналіз показників рентабельності. У ході аналізу фінансових результатів вивчаються не лише абсолютні, а й відносні показники ефективності діяльності: рентабельність, окупність (покриття). Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати. Показники ефективності характеризують здатність понесених втрат (використаних ресурсів) окупитися, що є основою подальшої діяльності підприємства. [13, c.78-82] Аналіз ефективності діяльності підприємства проводиться за наступними групами відносних показників: витратні, ресурсні, доходні. 4. Аналіз взаємозв'язку «витрати-обсяг-прибуток». Передбачає системне дослідження взаємозв'язку таких показників як витрати, обсяг реалізації і прибуток. На підставі проведеного аналізу з'являється можливість моделювати співвідношення цих показників з вибором найбільш оптимальної моделі. Зокрема, визначається: обсяг реалізації, який забезпечує відшкодування всіх витрат та отримання бажаного прибутку; величина прибутку при певному обсязі реалізації; вплив змін величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства; оптимальна структура витрат тощо. Результати аналізу «витрати-обсяг-прибуток» є підставою для обґрунтування вибору управлінських рішень щодо технології виробництва для мінімізації витрат і максимізації прибутку. 5. Аналіз резервів збільшення прибутку та підвищення рентабельності. Особлива увага в ході аналізу фінансових результатів приділяється резервам зростання прибутку і, відповідно, зменшення збитку, тобто кількісно вимірним можливостям його збільшення за рахунок зміни факторів, що впливають на нього, а також недопущення (попередження) збитків від інших видів діяльності. 6. Аналіз розподілу та використання прибутку, його впливу на фінансовий стан підприємства. Так як прибуток є джерелом фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів і держави, то він підлягає обов'язковому розподілу. Держава отримує свою частку у вигляді податку на прибуток; підприємство - чистий прибуток у власне розпорядження, який використовується згідно потреб: розподіл між учасниками, поповнення статутного, резервного капіталу тощо». [3, c.124-125] Як зазначає А.П. Поддєрьогін: фінансова діяльність – це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це така практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів. З його слів, фінансова діяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань: фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності; пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності; виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками; мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу; контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів. А фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками: фінансове прогнозування та планування; аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності; оперативна, поточна, фінансово-економічна робота.[ 9, c.34 ] Міністерство фінансів України є головним центральним фінансовим органом виконавчої влади, який здійснює управління державними фінансами. Міністерство фінансів у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство фінансів України. Нормативно-правове регулювання здійснюється законами, наказами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, інструкціями, листами, положенням Міністерства Фінансів України, Міністерством АПК України, Міністерством статистики України, Головною Державною податкової адміністрацією України, уповноважених здійснювати функції такого регулювання. Основними нормативними документами, якими керуються підприємства при фінансовій діяльності є: Закон України “Про банки та банківську діяльність”; Закон України “Про інвестиційну діяльність”; Закон України “Про підприємства в Україні”; П(С)БО № 3 “Звіт про фінансові результати” від 31.03.99р. № 87. П(С)БО № 15 “Дохід” від 29.11.99р. № 290. П(С)БО № 16 “Витрати” від 31.12.99р.№ 318 П(С)БО № 17 “Податок на прибуток” від 28.12.2000р.№ 353 Платежі з рахунків підприємств необхідно здійснювати згідно з статтею 381 Цивільного Кодексу України і статтею 24 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. № 888 – ХІІ зі змінами та доповненнями. [5, c.143] Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Даний звіт надає інформацію про результати господарської діяльності за звітний період, елементи цього звіту тісно пов’язані з елементами балансу. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток" (далі - Положення (стандарт 17) затверджене Міністерством фінансів України від 28 грудня 2000 року № 353, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності. Це. Положення застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, які згідно з чинним законодавством є платниками податку на прибуток (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО – ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 2.1. Загальна характеристика підприємства Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» знаходиться у Вінницькій області Козятинському районі село Комсомольське провулок Київський, 1. Вид економічної діяльності: рослинництво у поєднанні з тваринництвом. Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, штампи, бланки, а також інші реквізити. Склад учасників Товариства, порядок формування його Статутного фонду, розміри частки кожного учасника, строки та порядок внесення ними вкладів визначаються Установчим договором про створення Товариства. Головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та здійснення інших видів діяльності. Предметом діяльності підприємства є: сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції і сировини, переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаної. Оптова і роздрібна торгівля товарами власного виробництва і придбаними, комерційна та комісійна торгівля через власні і орендовані бази, магазини, кафе, бари, ресторани, виробництво будівельних матеріалів, виконання будівельних та ремонтно – будівельних робіт, виробництво і реалізація товарів широкого вжитку. Майно Товариства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена на самостійному балансі Товариства. Джерелами формування майна Товариства є: вклади учасників, доходи від реалізації продукції, робіт, послуг, доходи від випуску цінних паперів, інші джерела не заборонені чинним законодавством. Резервний фонд Товариства створюється у розмірі 25 % від розміру Статутного фонду. Щорічно Товариство відраховує Резервному фонду 5 % від суми чистого прибутку. Грошові кошти Товариства зберігаються на розрахунковому та інших рахунках в банках та використовуються ним самостійно. Частина майна підприємства може бути передана його дочірнім підприємствам, філіям, представництвам. Для здійснення своєї діяльності товариство використовує землі за договорами оренди. Товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність та подає її у всановленому порядку органам державної статистики. Достовірність та повнота річного балансу і звітності Товариств може бути підтверджена аудитором. Показники, що характеризують розмір підприємства наведені в табл.2.1.1. Таблиця 2.1.1. Основні показники розміру підприємства Показники 2007р. 2008 р. 2009 р. Відхилення
(
Площа сільськогосподарських угідь,га 2550 2326 2206 -344
Площа ріллі, га 2550 2326 2206 -344
Середньорічна чисельність працюючих, чол. 160 108 105 -55
Прямі затрати праці по підприємству всього, тис. люд.-год. 13113,6 8851,68 8605,8 -4507,8
Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн. 6852,9 6562 7015 162,1
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн. 2844,1 4285 4335 1490,9
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн. 1020,7 1041 970 -50,7
Валовий прибуток (збиток) по підприємству, тис. грн. 893,9 827 526 -367,9
Матеріальні затрати на виробництво, тис.грн. 1362,7 1395,7 1807,3 444,6
Площа сільськогосподарських угідь, чисельність працівників, прямі затрати праці, чистий дохід, валовий прибуток – ці показники впродовж трьох років знижуються. Середньорічна вартість основних засобів, оборотних засобів, матеріальні затрати – ці показники коливаються впродовж трьох років від збільшення до зменшення і знаходяться в межах норми. Також для функціонування підприємства потрібно визначити загальногосподарську та галузеві спеціалізації, рівень спеціалізації та її економічну ефективність. Таблиця 2.1.2. Структура товарної продукції СТОВ «Мрія» Види реалізації 2007 р. 2008 р. 2009 р. В середньому за 3 роки Місце галузі в ранжированому ряду
Виручка, тис. грн.. в % до всього Виручка, тис. грн.. в % до всього Виручка, тис. грн.. в % до всього Виручка, тис. грн.. в % до всього
Інша реал. по господ. 14,0 1,2 6,2 0,8 - - 7,1 0,2 9
Всього 4351,6 100 5181,5 100 6568,4 100 5732,2 100 х
Дані таблиці свідчать, що господарство найбільше спрямоване на вирощування зернових культур та відгодівлі свиней ( 73,2% і 10,6% відповідно). Вартість реалізованої продукції протягом трьох років становить: 4351,6; 5181,5; 6568,4, це свідчить про зростання вартості реалізованої сільськогосподарської продукції. Для визначення рівня спеціалізації користуються формулою: Кс =100 / (?Т(2і-1)) Кс = 100/73,2*(2*1-1) + 10,6*(2,2-1) +5,8*(2*3-1) + 5,3*(2,4-1) + 4,5(2*5-1) + 2,7(2*6-1) + 2,1(2*7-1) + 1,2*(2*8-1) + 0,2*(2*9-1) + 0,02*(2*10-1) + 0,01*(2*11-1) = 100/73,2+31,8+29+37,1+40,5+27+27,3+18+3,4+0,38+0,21 = 100/287,89 = 0,34 На основі коефіцієнта спеціалізації товарного виробництва, який становить 0,34 можна зробити висновок, що господарство із середнім рівнем спеціалізації. 2.2. Фінансова стійкість та платоспроможність Для СТОВ «Мрія» основним показником фінансової стійкості є рівень доходів. Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність. Типи фінансової стійкості підприємства: - абсолютна фінансова стійкість; - нормально стійкий фінансовий стан; - нестійкий фінансовий стан; - кризовий фінансовий стан. [2, с.279-282] Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, що хочуть вступити в економічні відносини один з одним. Їм важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту чи відстрочки платежу. Оцінка платоспроможності зовнішніми інвесторами здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних, активів. [9, c.95] Зовнішніми ознаками платоспроможності підприємства є дотримання ним розрахунково-платіжної дисципліни і відсутність прострочених платежів за борговими зобов’язаннями банку та іншим кредиторам (постачальникам, бюджету, позабюджетним цільовим фондам держави, з оплати праці тощо). [7, c.41] Отже, фінансова стійкість і платоспроможність підприємства залежить від багатьох факторів, складу господарських засобів, джерел формування цих засобів, прибутків, надходжень, руху коштів та інших показників, що входять до складу та діяльності підприємства. [5, c.12-15] Таблиця 2.2.1. Забезпеченість господарства основними фондами та ефективність їх використання в СТОВ «Мрія» Показники 2007р. 2008р. 2009р. Відхилення(+/-) даних господарства до району
Фондозабезпеченість, тис. грн. на 1 га 2,6 2,8 3,2 0,6
Фондоозброєність, тис. грн. на 1 чол. 42,8 60,8 66,8 24
Фондовіддача, грн.:
- по доходу (виручці) від реалізації 0,6 0,8 0,9 0,3
- по прибутку 0,15 0,16 0,14 -0,01
Фондомісткість, грн.
- по доходу (виручці) від реалізації 1,6 1,3 1,07 -0,53
- по прибутку 6,7 6,3 7,2 0,5
Норма прибутку, % 15 16 14 -1
Показник фондозабезпеченості розраховується як відношення вартості основних виробничих фондів до площі с.г. угідь. В данному підприємстві цей показник на протязі всіх трьох років зростає: 2,6; 2,8; 3,2. Показник фондоозброєності розраховується як відношення вартості основних виробничих фондів до кількості працюючих осіб. Як видно з таблиці цей показник має чітку лінію до зростання: 42,8; 60,8; 66,8. Ще одним показником, що характеризує забезпеченість господарства основними фондами та ефективністю їх використання є показники фондовіддачі і фондомісткості. Вони обидва мають розгалуження по доходу (виручці) від реалізації та по прибутку. Перший розраховується як відношення прибутку чи виручки до вартості основних виробничих фондів і має теж тенденцію до зростання: 0,6; 0,8; 0,9 і 0,15; 0,16; 0,14. Другий показник розраховується як відношення вартості основних виробничих фондів до виручки або прибутку. По виручці показник знижується, а по прибутку зростає. Норма прибутку у 2007р, 2008р., 2009р. Становить відповідно 14%, 16% і 15%, тобто знаходиться в межах стабільності. Таблиця 2.2.2. Показники фінансової стійкості СТОВ «Мрія» Показники Роки Звітний рік до базисного(+/-)
Проаналізувавши показники фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, можна зробити висновок, що ці показники знаходяться в межах норми. Підвищується фінансова стійкість, але недостатньо коштів для сплати процентів по позиках. 2.3. Аналіз ділової активності та прибутковості Фінансові результати СТОВ «Мрія» формуються поступово протягом звітного періоду. Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками його роботи. Приступаючи до аналізу фінансових результатів, необхідно впевнитися у достовірності даних ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", визначити, чи відповідає встановленому порядку розрахунок показників прибутку: від звичайної діяльності, нерозподіленого прибутку (збитку) та всіх вихідних складових для їх формування (зокрема, чистого доходу від продажу товарів, продукції (робіт, послуг), собівартості реалізації продукції (робіт, товарів, послуг), витрат на збут і адміністративних витрат, інших операційних, фінансових, інвестиційних і надзвичайних доходів і витрат). [2, c.56] У процесі аналітичного дослідження необхідно оцінити виконання плану по прибутках, який у ринкових умовах має не директивний, а прогнозний характер на найближчу перспективу. Заповнюється аналітична таблиця, у якій використовуються дані фінансової звітності (зокрема ф. № 2 "Звіт про фінансові результати") господарюючого суб'єкта выдповыдно до всановлених законодавством норм. Таблиця 2.3.1. Аналіз фінансових результатів діяльності СТОВ «Мрія» ( тис. грн..) Показники
2007р.
2008р.
2009р. Звітний рік до до базисного(+/-)
Виручка(дохід) від реалізації 7100,6 7981 9537 2436,4
Податок на додану вартість 1092,5 1263 1589 496,5
Чистий дохід 6008,1 6718 7948 1939,9
Продовження табл. 2.3.1.
Собівартість реалізованої продукції 5114,2 5891 7422 2307,8
Валовий прибуток 893,9 827 526 -367,9
Інші операційні доходи 559,4 510 719 159,6
Адміністративні витрати 104 103 147 43
Інші операційні витрати 104,2 83 19 -85,2
Фінансові витрати 130,3 107 7 -123,3
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування: -прибуток
1020,7
1041
970
-50,7
Фінансовий результат від звичайної діяльності після оподаткування: -прибуток
1020,7
1041
970
-50,7
Фінансовий результат від звичайної діяльності після оподаткування: -прибуток
1020,7
1041
970
-50,7
За останні три роки тільки в 2007 році господарство отримало позитивний фінансовий результат від операційної діяльності в сумі 1151 тис.грн. Цих змін досягнуто в основному за рахунок росту доходу від реалізації продукції, робіт і послуг. В 2008 році чистий фінансовий результат діяльності підприємства був високим тільки за рахунок інших операційних доходів. Співвідношення собівартості реалізованої продукції і доходу від реалізації , найбільш сприятливим було в 2008 році 5891 і 9537. Проте слід відмітити й наступні негативні зміни: збільшення адміністративних витрат. Аналіз динаміки валового прибутку показує, що він за останній рік різко знизився. Для оцінки структури доходів, витрат (вирахувань) і фінансових результатів також використовуються дані Звіту про фінансові результати і складаються наступні аналітичні таблиці, в яких відображається інформація про діяльність підприємства. Таблиця 2.3.2. Аналіз структури доходів СТОВ «Мрія» Показники 2007р. 2008р. 2009р. Звітний рік до до базисного(+/-)
Чистий дохід від реалізації 6008,1 6718 7948 1939,9
Інші операційні доходи - - - -
Доходи від участі в капіталі - - - -
Інші фінансові доходи - - - -
Інші доходи - - - -
Надзвичайні доходи - - - -
Разом 6008,1 6718 7948 1939,9
Аналіз даних про доходи підприємства свідчить про те, що на протязі трьох років господарство має позитивні зиіни до зростання чистого доходу від реалізації. Розглянемо витрати і відрахування підприємства. Таблиця 2.3.3 Аналіз структури витрат і відрахувань СТОВ «Мрія» Показники 2007р. 2008р. 2009р Звітний рік до до базисного(+/-)
Податок на додану вартість 1092,5 1263 1589 496,5
Акцизний збір - - - -
Інші відрахування з доходу - - - -
Собівартість реалізованої продукції 5114,2 5891 7422 2307,8
Адміністративні витрати 104 143 147 43
Продовження табл. 2.3.3.
Витрати на збут 94 3 3 -91
Інші оп. витрати - - - -
Фінансові витрати 130,3 107 7 -123,3
Разом 6535 7407 9168 2833
За даними таблиці 2.3.3. на підприємстві відбулося зростання адміністративних витрат на 43 тис. грн. і зменшення витрат на збут на 91 тис. грн. Зокрема, така зміна зумовлена собівартістю реалізованої продукції. Зростання частки собівартості реалізованої продукції свідчить про збільшення обсягу реалізації.[14, c.76-78] Оцінку ділової активності потрібно проводити за показниками, об’єднаними у таблицю 2.3.4 Таблиця 2.3.4. Показники ділової активності СТОВ «Мрія» Показники Роки Звітний рік до базисного(+/-)
2007р. 2008р. 2009р.
Оборотність активів 1,79 1,53 1,82 0,03
Оборотність виробничих запасів 1,36 1,74 2,54 1,18
Термін обороту активів, дн. 204 238 200 -4
Термін обороту виробничих запасів, дн. 268 210 143 -125
Таблиця 2.3.5. Показники прибутковості СТОВ «Мрія» Показники Роки Звітний рік до базисного(+/-)
2007р. 2008р. 2009р.
Рентабельність активів 0,35 0,24 0,22 -0,13
Рентабельність власного капіталу 0,19 0,16 0,13 -0,06
Рентабельність продукції 0,22 0,17 0,08 -0,14
Розрахувавши показники ділової активності та платоспроможності підприємства, визначили що ресурси почали обертатись повільніше, що є важелем зниження фінансового стану. Прибутковість підприємства з кожним роком знижується. Рентабельність власного капіталу знизилась, що свідчить про менш ефективне використання інвестицій. 2.4 Оцінка ефективності господарської діяльності підприємства Кінцеві результати діяльності підприємства характеризуються не лише абсолютними показниками прибутку або збитку. Суб’єкти господарюванню оцінюють також і ефект від інвестування коштів в економіку. Для цього визначають відносні показники ефективності: рентабельність( яка іноді ототожнюється з прибутковістю і доходністю) та окупність (покриття). Підприємство на своєму кінцевому етапі діяльності може перебувати у двох станах: прибутку або збитку. Показники ефективності діяльності розраховуються для того, щоб дізнатися чи підприємство функціонує ефективно чи ні і відповідно далі, чи продувжувати цю діяльність, чи варто її припинити. Таблиця 2.4.1. Показники ефективності діяльності СТОВ «Мрія» Показники Роки Звітний рік до базисного(+/-)
2007р. 2008р. 2009р.
Доход (виручка) від реалізації в розрахунку на: 4337,6 5175,3 6568,4 2230,8
-1 грн. основних фондів, тис.грн.. 0,6 0,8 0,9 0,3
Середньомісячна оплата праці 1 працівника, тис.грн. 88,98 128,75 98,5 9,52
Оплата 1 люд.год., тис.грн.. 0,7 0,8 0,9 0,2
Норма прибутку, % 15 16 14 -1
Рівень рентабельності, % 25,7 21,4 15,4 -10,3
Відповідно до цих показників можна зробити висновок, що доходи (виручка) від реалізації протягом трьох років зростають. Прибуток підприємства знижується: 1020,7; 1041; 970. 1 грн. основних фондів, грн., 1 грн. оборотних засобів, грн., 1 середньорічного працівника, грн., 1 люд.год., грн., 1 га с.г.угідь, грн., оплата 1 люд.год., грн. – ці показники впродовж 2007р., 2008р., 2009р. зростають. 1 грн. оборотних засобів, грн., 1 люд.год., грн., норма прибутку – залишаються приблизно в однакових умовах. Що ж до рівня рентабельності, то можна сказати, що підприємство має негативний показник динаміки. Тобто на протязі трьох років цей рівень знижується: 25,7; 21,4; 15,4. Можливо надалі свою діяльність буде доцільно припинити або ж шукати шляхи вдосконалення розвитку. За даними таблиці 2.4.1. рівень показників ефективності діяльності є різним. Зокрема, відбулося покращення рентабельності продукції та рентабельності операційної діяльності. Проте рентабельність звичайної діяльності за останній рік знизилася . Не дивлячись на те , що коефіцієнт покриття виробничих витрат зріс окупність виробничих витрат знизилася. Валова рентабельність продажу зросла на 19 пунктів, але чиста рентабельність продажу продукції навпаки знизилася. Це в першу чергу результат високої собівартості продукції. Зросла ефективність використання залученого капіталу на 12.1 пункта. Знизилася рентабельність активів. Тобто підприємство менше отримує прибутку на 1 грн. доходу (активів, капіталу). Зниження показників рентабельності свідчить про наявні резерви у використанні основних засобів, запасів, трудових ресурсів у господарській діяльності підприємства, тобто факторів інтенсифікації виробництва та діяльності в цілому.[7, c.176] РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ 3.1. Використання нововведень в аграрному секторі економіки За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок. Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.[16, c.231-237] Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану. Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами. .[2, c.45-49] Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці — за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій. Основними завданнями аналізу фінансового стану є: —дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства; —дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами; —об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; — оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності; аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів; визначення ефективності використання фінансових ресурсів.[3, c.39] Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямами: - аналіз та оцінка складу та динаміки майна; - аналіз фінансової стійкості підприємства; - аналіз ліквідності балансу; - комплексний аналіз і рейтингова оцінка підприємства. Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні. Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в тому: - постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; - своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги с постачальниками; - забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов’язкових платежів у бюджет та цільові фонди; своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі; своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків; Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. .[14, c.167-168] Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.
Рис.1 Місце фінансового аналізу у загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є: —орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства; — множинність об'єктів-користувачів; — різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу; — максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів. Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності; — аналіз абсолютних показників прибутку; —аналіз показників рентабельності; —аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу; — аналіз ефективності використання залученого капіталу; — економічна діагностика фінансового стану підприємства. На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу. Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є: — аналіз майна (капіталу) підприємства; — аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства; — оцінка ділової активності підприємства; —аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають; — аналіз кредитоспроможності підприємства; — оцінка використання майна та вкладеного капіталу; — аналіз власних фінансових ресурсів; — аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; — аналіз самоокупності підприємства. Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства (особами, що складають прогнози на майбутні періоди діяльності підприємства) і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.[5, c.78-92] Проблемам розвитку інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві приділяли увагу П.Ю. Бєлєнький, М.В. Брик, А.П. Гайдуцький, О.І. Дацій, М.Я. Дем'яненко, М.В. Зубець, М.І. Кісіль, М.Ю. Коденська, М.Х. Корецький, М.Ф. Кропивко, М.І. Крупка, Г.М. Підлісецький, М.А. Садиков, А.В. Чупіс, В.В. Юрчишин та інші. У працях цих авторів так чи інакше знайшли відображення політичні, соціально-філософські, психологічні аспекти інноваційної діяльності й інноваційної моделі розвитку агропромислового комплексу. І все ж варто зазначити, що виробничий, науковий та соціальний аспекти названої проблеми ще далеко не повністю досліджено. [12, c.131] Інноваційна діяльність є важливою складовою системи заходів щодо прискорення розвитку сільського господарства, підвищення його конкурентоспроможності й ефективності. У наукових дослідженнях та практиці доцільно використовувати запропоноване визначення цього поняття як функціонування організаційних структур на кожному етапі інноваційного процесу від створення новацій (здійснення маркетингових досліджень, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, їх експериментального освоєння й апробації, оформлення у вигляді звітів, матеріального стимулювання науковців і винахідників, охорони новацій як об’єктів інтелектуальної власності) до впровадження у виробництво (перетворення в інновації) .[17, c.90-94] У світовій практиці інноваційна діяльність підтримується державою переважно шляхом запровадження податкових пільг, зокрема: відстрочення податкових платежів у разі виникнення додаткових витрат на інноваційні цілі; зменшення податку на суму приросту витрат на інноваційні цілі; звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інноваційних проектів протягом декількох років; пільгове оподаткування дивідендів, отриманих по акціях фірм, що здійснюють інноваційну діяльність; зниження ставок податку на прибуток з метою спрямовування резервних коштів на замовленні державою та спільні науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки; надання пільг проектам, що виконуються за пріоритетними програмами; зменшення оподаткування прибутку на суму вартості приладів та устаткування, переданих вищим навчальним закладам, НДІ та іншим інноваційним організаціям; вирахування з прибутку до оподаткування внесків до благодійних фондів, діяльність яких пов’язана з фінансуванням інновацій; зарахування частки податку з прибутку інноваційної організації на спеціальні рахунки з наступним використанням на інноваційні цілі. Остання пільга – єдина з наведених, що використовується в Україні. 3.2. Спеціалізація виробництва Спеціалізація сільськогосподарських підприємств визначається з урахуванням науково обгрунтованого розміщення сільського господарства на території країни. При встановленні спеціалізації господарств зважають насамперед на виконання договірних зобов'язань з продажу сільськогосподарських продуктів. На спеціалізацію виробництва в сільськогосподарських підприємствах впливає комплекс економічних і природних факторів. Серед них одним з основних є попит і рівень цін на сільськогосподарську продукцію, які можуть значно стимулювати виробництво тих чи інших видів продукції або стримувати розширення певних галузей. До економічних факторів спеціалізації належать розвиток і розміщення промисловості. З одного боку, зростання міст, розвиток промислових центрів вимагають збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, а з другого — науково-технічний прогрес зміцнює матеріально-технічну базу сільськогосподарського виробництва. Тому необхідно забезпечувати високі темпи розвитку промисловості, особливо галузей, які постачають сільському господарству техніку, електроенергію, прискорюють хімізацію, сприяють подальшій інтенсифікації виробництва в сільськогосподарських підприємствах тощо. Збільшення випуску тракторів, комбайнів, автомобілів, різних сільськогосподарських машин сприяє підвищенню рівня фондооснащеності господарств.[8, c. 176] Важливим фактором вдосконалення спеціалізації сільськогосподарського виробництва є розвиток його механізації та електрифікації, який сприяє створенню високомеханізованих і електрифікованих підприємств, ферм і комплексів. Економічним фактором спеціалізації сільського господарства є також його хімізація. Удобрення грунтів та використання засобів захисту рослин — важливі складові науково обгрунтованої системи землеробства, поглиблення спеціалізації сільськогосподарського виробництва та підвищення його ефективності. Для спеціалізації сільськогосподарського виробництва велике значення мають транспорт, транспортні умови. Без транспорту неможливо вирішувати питання розміщення продукції, зміни у спеціалізації, завезення продукції з інших районів та ін. Якщо собівартість виробництва певного виду продукції разом з витратами на доставку в даний район вища від витрат на виробництво її в іншому районі, то краще не завозити її, а виробляти на місці. Важливим фактором спеціалізації сільськогосподарського виробництва є забезпеченість його трудовими ресурсами. Це стосується тих видів продукції, виробництво яких ще не досить механізоване, а затрати живої праці на одиницю продукції великі. [11, c. 190] Важливу роль у розвитку спеціалізації відіграють природні фактори, зокрема, якість грунтів, кількість опадів, температурний режим тощо. У практиці сільськогосподарського виробництва спостерігається складна взаємодія і взаємозумовленість економічних і природних факторів, які позначаються на його спеціалізації. Через велику територію України, різноманітність економічних і грунтово-кліматичних умов необхідний диференційований підхід до спеціалізації виробництва в окремих зонах, районах і сільськогосподарських підприємствах. Розвиток і поглиблення спеціалізації сільського господарства виявляються в різних формах, основними з яких є: зональна (територіальна), господарська, внутрішньогосподарська, внутрішньогалузева (технологічна). Зональна (територіальна)спеціалізація передбачає поділ праці між зонами, економічними районами, областями, адміністративними районами при переважному виробництві певних видів товарної продукції в тій чи іншій адміністративно-територіальній одиниці. Господарська спеціалізація полягає в зосередженні господарської діяльності підприємства на виробництві певних видів (виду) продукції, відповідно до попиту на них та з метою найбільш повного використання місцевих природно-економічних умов і одержання максимального прибутку. Внутрішньогосподарська спеціалізація передбачає раціональне розміщення виробництва певних видів продукції або виконання певних технологічних стадій виробництва у виробничих підрозділах господарства. Вона полягає в раціональному зосередженні виробництва певних видів продукції в тих чи інших підрозділах з урахуванням специфічних умов кожного з них. Здійснення внутрішньогосподарської спеціалізації передбачає доведення виробничих підрозділів до оптимальних розмірів, вдосконалення управління ними, визначення раціональних науково обгрунтованих внутрішньогосподарських зв'язків.[9, c.98-99] Внутрішньогалузева (технологічна) спеціалізація — це виділення окремих етапів виробництва продукції в закінчені технологічні цикли (одержання молока, відгодівля худоби, одержання приплоду, вирощування нетелей або корів-первісток) при міжгосподарському кооперуванні підприємств. Наприклад, молочне господарство продає телят в ранньому віці господарству, яке займається дорощуванням і відгодівлею молодняку великої рогатої худоби; господарство, що спеціалізується на вирощуванні корів-первісток, продає їх молочним господарствам. Розміри спеціалізованого виробництва при цьому мають бути раціональними. Усі форми спеціалізації тісно пов'язані між собою і перебувають у постійному розвитку. Подальший розвиток спеціалізації сільськогосподарського виробництва, переведення його на індустріальну основу є одним з найважливіших шляхів прискорення темпів його інтенсифікації. Про це свідчать досягнення свинарських господарств, птахофабрик, господарств з відгодівлі великої рогатої худоби та інших, виробнича діяльність яких спрямована на переважний розвиток головної галузі. [6, c. 36-40] Результатом поглиблення спеціалізації є розвиток різних форм кооперування та інтеграції. У практиці сільськогосподарського виробництва в сучасний період можна виділити три види інтеграції: горизонтальну, вертикальну і змішану. Горизонтальна інтеграція характеризується об'єднанням зусиль сільськогосподарських підприємств для спільного виробництва певної продукції або виконання робіт одного цільового призначення (дорожнє будівництво, меліорація земель та ін.). Вертикальна інтеграція полягає в об'єднанні зусиль господарств і підприємств різних галузей для здійснення кругообороту товарної продукції, який об'єднує її виробництво, заготівлю, транспортування, промислову переробку і реалізацію. Змішана інтеграція виявляється в об'єднанні підприємств різних галузей, між якими немає технічного і технологічного зв'язку з виробництва і реалізації продукції (виробництво будівельних матеріалів у сільськогосподарських підприємствах, створення підсобних підприємств з виробництва сільськогосподарської продукції у складі промислових підприємств чи об'єднань) .[18, c.84] Горизонтальна інтеграція здійснюється у межах галузі сільського господарства і тому має внутрішньогалузевий характер; вертикальна і змішана вирішують питання міжгалузевого характеру. Прикладом горизонтальної інтеграції є створення міжгосподарських підприємств і об'єднань (з виробництва продукції тваринництва, рослинництва та ін.); вертикальної — організація різних агропромислових формувань (агропромислових комбінатів, агрофірм, агропромислових об'єднань тощо).[17, c.56-61] Залежно від видів робіт розрізняють такі форми спеціалізації: предметна, агрегатна, подетальна, технологічна, функціональна. Предметна — спеціалізація підрозділів для робіт на технічному обслуговуванні і ремонті різних видів рухомого складу. До предметної форми спеціалізації належать виробничо-технічні комбінати з обслуговування автомобілів різних марок (наприклад, КамАЗ), бази централізованого технічного обслуговування вантажних автомобілів, легкових або автобусів. При створенні об'єктів предметної спеціалізації у них зосереджується різне устаткування, необхідне для виконання комплексу операцій для підтримування працездатності автомобілів. Агрегатна спеціалізація підрозділів має на меті здійснення робіт для підтримування працездатності агрегатів, вузлів і систем рухомого складу, укомплектованих відповідним технологічним устаткуванням. До агрегатної форми належать централізовані спеціалізовані виробництва для ремонту двигунів, інших агрегатів, паливної системи та системи охолодження, елементів гальмової системи, електрообладнання, акумуляторних батарей, спідометрового та іншого обладнання. Подетальна спеціалізація підрозділів застосовується для відновлення і виготовлення деталей одного функціонального призначення рухомого складу всіх видів. До подетальної форми належать централізовані спеціалізовані виробництва, які відновлюють (виготовляють) корпусні деталі, підшипники ковзання, кріпильні деталі, деталі ущільнювальних приладів, трубопроводи та їхні деталі тощо .[9, c. 123-124] Технологічна спеціалізація підрозділів призначена для виконання однорідних технологічних операцій або процесів. До такої форми спеціалізації належать централізовані спеціалізовані виробництва, які виконують ТО-1, ТО-2 або окремі види робіт на ТО-1, ТО-2 і ПР, а також роботи по всій структурі цехових підрозділів. Функціональна спеціалізація підрозділів призначена для допоміжних робіт, які забезпечують основний виробничий процес на технічному обслуговуванні і ремонті рухомого складу й утримуванні основних виробничих фондів у справному стані. До функціональної форми належать спеціалізовані виробництва, які виконують ремонт та обслуговування всього технологічного устаткування, засобів вимірювань і метрології, теплосилового обладнання, здійснюють централізоване доставляння запасних частин, матеріалів, ремонтного фонду і відремонтованої продукції, централізоване виробництво уніфікованих елементів, вузлів і деталей оснастки, нестандартизованого устаткування.[19, c. 87] ВИСНОВКИ СТОВ «Мрія», що знаходиться в Козятинському районі являється великим господарством, що спеціалізується на своїй діяльності, яка містить у собі рослинництво у поєднанні з тваринництвом. Господарство добре забезпечене трудовими ресурсами, має великі масиви родючих земель і відносно непогано забезпечене основними і оборотними засобами. Хоча потрібно відмітити, що основні засоби мають великий ступінь зносу. За останні два роки господарство виробляло велику кількість продукції рослинництва і тваринництва. Що давало можливість поповнювати запаси оборотних засобів. Проводити ремонти основних засобів і проводити відтворення виробництва. Оцінка фінансового стану дає можливість зробити висновок, що фінансовий стан підприємства стабільний, але міцним його вважати не можна, тому що, на балансі господарства є великі суми кредиторської заборгованості. В тому числі і простроченої. Не проводяться своєчасно розрахунки по оплаті праці, зі страхування з бюджетом. Господарство мало використовує в своїй діяльності короткострокове кредитування через високий ризик несвоєчасності іх оплати. Потрібно відмітити, що за останні два роки ліквідність балансу та платоспроможність господарства покращилася, а саме зросли суми активів, зменшилися суми кредиторської заборгованості, зменшилась сума чистого прибутку. Дане господарство в своїй виробничій діяльності робить ставку на вирощування зернових та зернобобових , а також цукрових буряків. Ці галузі займають найбільшу питому вагу в структурі посівних площ. Природно-кліматична зона розміщення господарства сприятлива для вирощування, але весняні заморозки і тривала літня спека(червень-липень) зводить нанівець всю технологію вирощування. Звідси і не досить стабільний фінансовий стан господарства. Для покращення фінансового стану господарства потрібно робити перш за все ставку на підвищення урожайності в рослинництві і продуктивності в тваринництві. З цією метою потрібно дотримуватися технології вирощування і годівлі . Великим резервом підвищення рентабельності господарства є скорочення непрямих витрат. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне: - нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг; - розширювати, орієнтуючись па ринок, асортимент і якість продукції; - впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; - зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість); - з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси; - зі знанням справи вести ціпову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни; - грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями; - вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. № 888 – ХІІ зі змінами та доповненнями. 2, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03 99 р. № 87. 3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03 99 р. № 87. 4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “ Звіт про рух грошових коштів”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03 99 р. № 87. 5. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.11.99 р. № 290 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N 318 7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток" затверджене Міністерством фінансів України від 28 грудня 2000 року № 353 Бурдюг М.М. Економічний аналіз. Курс лекцій. НМЦ.2000. 9. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності с-г підприємств К.:Урожай 1993. 10. Завгородний В.І. Аналіз хозяйственной деятельности с-х предприятий. М.: Агропромиздат 1885. 11. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. Навчально-методичний посібник для самост. вивч. дисципліни. К.: КНЕУ,2000. 12. Лещенко Г.Т. та інш. Аналіз господарської діяльності с-г підприємств. К.: Вища школа,1986. 13. Савчук В.К. Аналіз господарської діяльності с-г підприємств. К.: Урожай,1995. 14. Тринько Р.І. та інш. Аналіз господарської діяльності с-г підпри- ємств. Л.: Вища школа, 1987. 15. .Фудина А.В. Анализ хозяйственной деятельности с-х предприя- тий. М.: Агропромиздат, 1991. 16. Економічний аналіз. Під редакцією Чумаченка М.Г. К.: КНЕУ, 2001. 17. Ковальчук М.І. Економічний аналіз у сільському господарстві: Навч-метод. посібник для сам ост. вивч. дисцип.-К.:КНЕУ,2002. 18. Економічний аналіз. Навч. Посібник. Під редакцією Бутинця Ф.Ф. Ж.: ПП «РУТА».2003 19. Економіка АПК. 2001, №1. Д О Д А Т К И Додаток А Порядок розрахунку відносних показників ефективності діяльності підприємства Таблиця А1 Порядок розрахунку відносних показників ефективності діяльності СТОВ «Мрія» № п/п
Показники
Порядок розрахунку
Характеристика
Зміст
1 2 3 4 5
1 Рентабельність продукції (товарів, робіт. послуг) Ф 2 Р 050 / Ф 2 Р 040х100% (збільшення) Розраховується як відношення валового прибутку від продажу до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Показує скільки отримано валового прибутку з 1 грн. понесених витрат
2 Рентабельність операційної діяльності Ф2Р100/Ф2 (Р040+Р070+ Р 080 + Р 090) х х100% (збільшення) Розраховується як відношення фінансового результату від операційної діяльності до операційних витрат Показує скільки отримано прибутку від операційної діяльності з 1 грн. операційних витрат
3 Рентабельність звичайної діяльності Ф2Р170/Ф2 (Р 040 + Р 070 + + Р 080 + Р 090 + +Р140+Р150+ + Р 160) х 100 % (збільшення) Розраховується як відношення фінансового результату від звичайної діяльності до витрат від звичайної діяльності Показує скільки отримано прибутку від звичайної діяльності з 1 грн. звичайних витрат
Продовження табл. А1
4 Рентабельність господарської діяльності Ф2(Р170+Р200--Р205)/Ф2 (Р 040 + Р 070 + + Р 080 + Р 090 + +Р140+Р150+ +Р160+Р205)х х100% (збільшення) Розраховується як відношення загального фінансового результату від звичайної діяльності до витрат підприємства Показує скільки отримано прибутку від господарської діяльності з 1 грн. загальних витрат
5 Коефіцієнт покриття виробничих витрат Ф2Р035/Ф2 Р 040 х 100 % (збільшення) Розраховується,як відношення чистого доходу до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Показує на яку величину 1 грн. чистого доходу покриває виробничі витрати
6 Коефіцієнт окупності виробничих витрат Ф2Р040/Ф2 Р 035 х 10 % (зменшення) Розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт. послуг) до чистого доходу Показує величину виробничих витрат, яка здійснюється для того, щоб отримати 1 грн. чистого доходу
7 Рентабельність підприємства (активів, виробництва, виробничого капіталу, загальна рентабельність економічна Ф2Р220/Ф1 Р280(Гр.З+ + Гр. 4) х 0,5) х х100% (збільшення) Розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів підприємства Показує величину чистого прибутку, яка припадає на 1 грн.активів
8 Рентабельність власного капіталу Ф2Р 170/Ф1 Р380(Гр.З+ + Гр. 4) х 0,5) х х100% (збільшення) Розраховується як відношення прибутку до оподаткування до середньорічної вартості власного капіталу Показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн. власного капіталу
Продовження табл. А1
9 Рентабельність залученого капіталу Ф2Р170/Ф1 Р 480 (Гр. 3 + + Гр. 4) + Р 620 (Гр. 3 + Гр. 4) х х 0.5) х 100 % (збільшення) Розраховується як відношення прибутку до оподаткування до середньорічної вартості залученого капіталу Показує величину прибутку, яка припадає на 1 гри. залученого капіталу
10 Рентабельність перманентного капіталу Ф2Р170/Ф1 Р 380 (Гр. 3 + +Гр.4)хО,5+Р480 (Гр.З+Гр.4)х х 0.5) х 100 % (збільшення) Розраховується як відношення прибутку до оподаткування до середньорічної вартості власного капіталу та довгострокових зобов'язань Показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн. власного капіталу та довгострокових зобов'язань
11 Рентабельність необоротних активів (фондорента-бельність) Ф2Р170/Ф1 Р 080 (Гр. 3 + + Гр. 4) х 0.5) х х100% (збільшення) Розраховується як відношення прибутку до оподаткування до середньорічної вартості необоротних активів Показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн. необоротних активів
12 Рентабельність оборотних активів Ф2Р170/Ф1 Р 260 (Гр. 3 + 4- Гр. 4) х 0.5) х х100% (збільшення) Розраховується як відношення при-бутку до оподаткування до середньорічної вартості оборотних активів Показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн. оборотних активів
13 Коефіцієнт покриття активів Ф2Р035/Ф1 Р 280 (Гр. 3 + + Гр. 4) х 0.5) х х100% (збільшення) Розраховується як відношення чистого доходу до середньорічної вартості активів підприємства Показує на яку величину 1 грн. чистого доходу покриває активи підприємства
Продовження табл. А1
14 Коефіцієнт окупності активів Ф 1 Р 280 (Гр. 3 + +Гр.4)хО,5)/ Ф 2 Р 035 х100% (зменшення) Розраховується як відношення середньорічної вартості активів до чистого доходу Показує величину активів, яка припадає на 1 грн. чистого доходу
15 Коефіцієнт покриття власного капіталу Ф2Р035/Ф1 Р380(Гр.З+ +Гр.4)х0.5)х х100% (збільшення) Розраховується як відношення чистого доходу до середньорічної вартості власного капіталу підприємства Показує на яку величину 1 грн. чистого доходу покриває власний капітал
16 Коефіцієнт окупності власного капіталу Ф 1 Р 380 (Гр. 3 + +Гр.4)х0.5)/ Ф 2 Р 035 х100% (зменшення) Розраховується як відношення середньорічної вартості власного капіталу до чистого доходу Показує величину власного капіталу, яка припадає на 1 грн. чистого доходу
17 Валова рентабельність продажу продукції (товарів,робіт, послуг) Ф2Р050/Ф2 Р 035 х 100 % (збільшення) Розраховується як відношення валового прибутку до чистого доходу Показує розмір валового прибутку, що отримується з 1 грн. доходу від продажу продукції (товарів, робіт, послуг)
18 Чиста рентабельність продажу продукції (товарів, робіт, послуг) Ф2Р220/Р035х х100% (збільшення) Розраховується як відношення чистого прибутку до чистого доходу Показує розмір чистого прибутку з 1 грн. чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Продовження табл.. А1
19 Рентабельність доходу від операційної діяльності Ф2Р100/(Р035+ + Р 060) х 100 % (збільшення) Розраховується як відношення фінансового результату від операційної діяльності до доходів від операційної діяльності Показує розмір прибутку з 1 грн. доходу від операційної діяльності
Рис.1 Місце фінансового аналізу у загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства
