Тема 4:Аналіз матеріальних ресурсів Загальні положення аналізу матеріальних ресурсів. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами. Аналіз використання матеріальних ресурсів Загальні положення аналізу матеріальних ресурсів. До загальних положень аналізу матеріальних ресурсів належать: Визначення забезпеченості п-ства в цілому та окремих його структурних підрозділів матеріалами, паливом, запчастинами та іншими видами мат. ресурсів. Виявлення недоліків в організації МТЗ. Дослідження причин які вплинули на відхилення у вартості вик. матеріалів. Оцінка ефективності вик. мат. ресурсів. Пошук можливорстей запровадження ресурсозберігаючих технологій та використання вторинних ресурсів. Розрахунок резервів економії мат. ресурсів та мат. витрат. Обчислення резервів збільшення обсягів в-цтва з врахуванням економі матеріалів. Розробка заходів з реалізації та впровадження визначених резервів у в-цтво. Отже враховуючи перелічені задачі аналізу аналітичні процедури щодо дослідження мат. ресурсів п-ства представляють собою в цілому оцінку забезпеченості п-ства мат. ресурсами, виробничими запасами та ступеню їх використання. До виробничих запасів належать матеріали, паливо, запасні частини, МШП, насіння, корми та інше. За призначенням виробничі запаси групуються наступним чином: Сировина і матеріали – це предмети праці, які входять до складу виробничої продукції. Допоміжні матеріали – це матеріали, які приєднуються до основних, щоб досягти відповідної якості продукції або втрачаються в процесі допоміжного в-цтва чи бслугововування процесу в-цтва. Паливо – це той вид матеріалів, який належить до групи допоміжні, але в аналізі він відокремлений в окрему групу в зв’язку з його важливістю в процесі в-цтва і для народного господарства в цілому. Тара – предмети, які призначені для пакування продукції. Запчастини – це предмети, які призначені для ремонту машин, техніки, устаткування, обладнання тощо. Аналіз мат. ресурсів є важливим етапом дослідження ступеню забезпеченості п-ства ресурсами взагалі оскільки без виробничих запасів неможливий виробничий процес. Аналіз забезпеченості п-ства матеріальними ресурсами. Аналіз забезпеченості п-ства мат. ресурсами починають з перевірки наявності плану та організації роботи служб МТЗ. Крім того визначають потребу п-ства в мат. ресурсах, обгрунтування джерел отримання мат. ресурсів, термінів поставок та інших напрямів. Потреба п-ства в мат. ресурсах може покриватися за рахунок наступних напрямів: Централізовано в межах виділених фондів під виконання держзамовлень. В межах оптової торгівлі За прямими договорами з п-ствами-виробниками За рахунок децентралізованих джерел: вик.матеріалів власного в-цтва, відходів, понаднормових запасів та інше. В процесі аналізу мат. ресурсів необхідно дотримуватись наступних етапів: Здійснити перевірку правильності розрахунків потреби п-ства в мат. ресурсах. Обчислити питому вагу внутрішніх та зовнішніх джерел надходження матеріалів в цілому та по видах. Дослідити обгрунтованість та необхідність для п-ства кожного із джерел надходження матеріалів. Визначити ступінь забезпеченості п-ства мат. ресурсами в залежності від їх потреби і ступінь виконання договірних обов’язків п-ствами постачальниками мат. ресурсів. Аналіз доцільно проводити в аналітичній таблиці наступного виду № Вид матеріалу Од. виміру Потреба в матеріалах Залишок з минулого року Надійшло від постачальника % від потреби % від пере6дбаченого за договором
1.
2.
3.
Основну увагу під час аналізу забезпеченості п-ства мат. ресурсами основну увагу приділяють дослідженню впливу факторів на на зміну вартості витрачених матеріалів. На вартість витрачених матеріалів в процесі в-цтва впливають 3 групи факторів: Фактор “норм” – це зміна норм запасу і норм витрат матеріалів Фактор “цін” – зміна цін на придбання мат. цінностей або зміни заготівельної собівартості матеріалу. Фактор “заміни” – заміна одного матеріалу іншим в разі виробничої потреби або відсутності конкретного виду. Розрахунок впливу факторпів норм і цін здійснюється для певного виду матеріалу в такій послідовності: А) визначається вартість витрачених матеріалів за весь період дослідження М=Н*Ц Б) на основі вказаної формули здійснюється факторний аналіз зміни вартості витрачених матеріалів ?М=?+ ? ?=(Н1-Н0)*Ц0 ?=(Ц1-Ц0)*Н1 В) на основі факторних розрахунків визначають резерви зменшення вартості витрачених матеріалів в розрізі кожного конкретного виду матеріалу ?=“+” ?=“+” Г) всі розрахунки у відповідності до визначеної методики зводять у аналітичну таблицю наступного виду № Вид матеріалу Витрати матеріалу на 1 прод. Заготівельна собівартість Загальна вартість витрачених матеріалів
Аналіз використання матеріальних ресурсів Узагальнюючим показником, який характеризує ступінь вик. мат. ресурсів на п-стві є матеріалоємність продукції. Розрізняють загальну матеріалоємність та питому матеріалоємність окремих виробів, видів робіт і постуг Мє= Загальна матеріалоємність визначається відношенням мат. витрат до обсягу робіт послуг або виробленої продукції на п-стві. Питома матеріалоємність характеризується відношенням мат. витрат на в-цтво одиниці продукції до оптової ціни одиниці продукції або вартості окремого виду робіт чи послуг. Послідовність аналізу матеріалоємності продукції: Виконується порівняння фактичного показника матеріалоємності з розрахунковими даними за минулий період в цілому по п-ству і по окремих структурних підрозділах. Обчислюється відхилення у динаміці показників матеріалоємності та визначаються причини відхилень пов’язані з роботою п-ства. Розраховується вплив окремих факторів на динаміку і відхилення у матеріалоємності продукції Обчислюється вплив ефективності використання матеріальних ресурсів на обсяги в-цтва. Q=М*Мв Мв – матеріаловіддача Обсяг в-цтва змінюється під впливом факторів: ?Q=?+ ? ?=(М1-М0)*Мв0 = “-” ?=(Мв1-Мв0)*М1= “-” Визначаються резерви зниження матеріалоємності продукції та збільшення обсягу в-цтва під впливом факторів покращення забезпеченості п-ства мат. ресурсами та збільшення ефективності їх використання. Під час здійснення аналітичних процедур особливу увагу звертають на дослідження факторів, які можуть впливати на зміну матеріалоємності продукції. Такими факторами можуть бути: Зміна цін на матеріали. Дотримання норм запасу та норм витрат матеріалу. Застосування безвідходного в-цтва Безперебійна робота служби МТЗ. Вик. дешевих матеріалів на заміну більш дорогих та інші фактори. Тема 6: Аналіз формування та напрямків використання фінансових результатів діяльності п-ства. Задачі аналізу. До основних завдань аналізу фін. результатів належать показники: Систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції та отримання прибутку. Визначення внутрішніх та зовнішніх факторів формування прибутку п-ства. Оцінка можливостей п-ства щодо резерві збільшення прибутку та підвищення рівня рентабельності. Розробка заходів щодо реалізації виявлених резервів. Таким чином розраховані завдання спрямовані на досягнення мети – вивчення джерел формування прибутку, напрямів його використання а також виявлення резервів поліпшення механізму розподілу та системи управління. Джерелами інформації для виконання аналізу фінансових результатів є: Ф №1 Баланс п-ства Ф №2 Звіт про фін. результати. Ф №3 Звіт про рух грошових коштів. Послідовність аналізу фін. результатів. Прибуток, як основнийфінгансовий результат діяльності п-ства аналізується в такій послідовності: Здійснюється аналіз динаміки прибутку за досліджуваний період. Здійснюється структурно-динамічний аналіз за двома напрямами: А) джерела утворення прибутку Б) Напрями використання прибутку Дослідження причин і факторів пов’язаних з діяльністю п-ства, які вплинули на зміну прибутку Оцінка результативності діяльності п-ства та ефективності в-цтва за показниками рентабельності Дослідження динаміки оборотних показників рентабельності та виявлення причин які вплинули на їх зміну. Здійснення факторного аналізу показників рентабельності та виявлення резервів їх зростання. Розробка зщаходів по впровадженню визначених резервіву у в-цтво. Таблиця 6.1. Система показників рентабельності Показник Призначення Методика розрахунку
Рентабельність капіталу
Рентабельність активів за валовим прибутком Рентабельність капіталу показує скільки грош. Од. витрачено п-ством для отримання 1 грн прибутку Валовий прибуток: середньорічна величина активів п-ства.
Рентабельність власного капіталу за валовим прибутком Визначає ефективність вик. власних ресурсів для отримання прибутку Валовий прибуток: власний капітал п-ства.
Рентабельність інвестицій Показує на скільки ефективно п-ство здійснює інвестиційну політику (доходи за цінними паперами+дохід від пайової участі в спільних п-ствах)/величина довгострокових та короткострокових фін. інвестицій
Рентабельність необоротного капіталу Відображає ефективність використання необоротних активів п-ства Валовий прибуток: середньорічна величина необоротних активів
Коефіцієнти рентабельності продажу
Коефіцієнт рентабельності всіх операцій ВП Показує на скільки ефективно та прибутково п-ство веде свою діяльність Валовий прибуток/(чиста виручка від реалізації продукції+доходи від іншої реалізації та позареалізаційних операцій
Коеф. рентабельності основної діяльності Показує прибутковість основної діяльності п-ства Прибуток від реалізації/чиста виручка від реалізації
Рентабельність в-цтва Характеризує ефективність вик. основних та оборотних фондів п-ства Валовий(чистий) прибуток/сума основних та оборотних фондів п-ства.
Рентабельність продукції Показує скільки прибутку отримує п-ство в розрахунку на 1 грн витрат на в-цтво і реалізації продукції Валовий прибуток/витрати на в-цтво та реалізацію продукції.
Залежно від мети проведення аналізу можна конструювати додаткові показники рентабельності за подібними методиками розрахунку. Діагностика ризику банкрутства п-ства. Банкрутство – це підтверджена документальна неплатоспромодність суб’єкта господарювання оплатити свої зобов’язання та фінансувати свою поточну основну діяльність за дефіцитом коштів. Банкрутсво може бути спричинено різними факторами як зовнішнього так і внутрішнього характеру. Внутрішні фактори: Дефіцит власного оборотного капіталу, як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності або інвестиційної політики Низький рівень техніки, технології та організації в-цтва. Зниження ефективності вик. виробничих ресурсів п-ства та його виробничої потужності. Створення нажнормативних залишків матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва, готоворї продукції, що призводить до затарюванння складів, уповільнення оборотності капіталу та поступового створення його дефіциту. Незадовільна платіжна дисципліна, що призводить до запізнення розрахунків або неплатежів. Недостатні обсяги збуту продукції внаслідок незадовільної роботи маркетингових служб п-ства. Непродумана кредитна політика п-ства, що призводить до залучення коштів на невигідних умовах. Відсутність обгрунтованих стратегій розвитку внаслідок чого відбувається швидке та безконтрольне ротзширення госп. діяльності, що призводить до зростання темпів витрат, дебіторської заборгованості, які поступово посинають перевищувати темпи зростання обсягів в-цтва. Зовнішні фактори настання банкрутства: Економічні: кризовий стан економіки країни; загальний спад в-цтва; інфляція, нестабільність фінансової мережі; зростання цін ресурсів; зміна кон’юктури ринку; неплатоспроможність чи банкрутство партнерів; непродумана фіскальна політика держави тощо. Політичні: політична нестабільність суспільства; невиважена зовнішньоекономічна політика політика держави(розрив економічних зв’язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту та імпорту); недосконалість законодавства в галузі господарського права і антимонопольної політики Посилення міжнародної конкуренції у зв’язку з розвитком НТП та глобалізацією економічних відносин. Демографічні: кі-сть і склад народонаселення; рівень добробуту населення; культурний уклад суспільства, які визначають розмір, структуру потреб та платоспроможний попит на ті чи інші види товарів і послуг. Доволі часто для оцінки ймовірності банкрутства та рівня кредитоспроможності вик. інтегральні факторні моделі Айтмана, Ліса, Тафлера, Тішоу та інші моделі, які розроблені за допомогою багатовимірного мультиплікативного аналізу. Модель Айтмана(1968): Z=1,2x1+1,4x2+3,3x3+0,6x4+x5 x1 – відношення оборотного капіталу до суми активів x2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів x3 – відношення операційного прибутку до суми активів x4 – відношення ринкової вартості акцій до позикового капіталу x5 - відношення обсягу продажу(виручки) до суми активів. Граничне значення z= 2,675. Ло цього числа – ймовірність висока, після – низька. Модель Айтмана(1983р.): Z=0,717x1+0,847x2+3,1x3+0,42x4+0,995x5 Усі складові аналогічні до попередньої моделі, крім x4 – це відношення балансової вартості акцій до позичкового капіталу. Граничне = 1,23. Модель Ліса(1972) L=0,063x1+0,092x2+0,057x3+0,001x4 X1 – оборотний капітал: сума активів X2 – прибуток від реалізації: сума активів X3 – нерозподілений прибуток : сума активів X4 – власний капітал: сума активів. 0,037 – граничне. Модель Тафлера(1997р.) T=0,53x1+0,13x2+0,18x3+0,16x4 X1 – прибуток від реалізації: короткострокові зобов’язання X2 – оборотні активи: сума зобов’язань X3 – короткострокові зобов’язання: сума активів X4 – обсяг продажу(виручка): сума активів Гранична 0,2. R-модель R=8,38x1+x2+0,054x3+0,63x4 x1 – оборотний капітал: сума активів x2 – чистий прибуток: власний капітал x3 – виручка від реалізації: сума активів x4 – чистий прибуток: сукупні витрати 0,32 граничне. Французька модель F=-0,16x1-0,22x2+0,87x3+0,1x4-0,24x5 x1 – сума дебіторської заборгованості та грошових коштів: сума активів x2 – постійний капітал: сума активів x3 – фінансові витрати: чиста виручка від реалізації x4 – витрати на персонал: чистий прибуток x5 – валовий прибуток: позиковий капітал. -0,068 граничне значення. Основними резервами поліпшення фінансового стану п-ства є: Випуск і розміщення нових акцій та облігацій. Зменшення виплати дивідендів за акціями або цілковита відмова від їх сплати за умови, що керівництво п-ства переконає акціонерів у реальності програми фінансового оздоровлення та збільшення дивідендних виплат у майбутньому. Факторинг – відступлення банку чи факторинговій компанії прав на дебіторську заборгованість. Лізинг. Залучення кредитів під прибуткові проценти, диверсифікація в-цтва за основними напрямками діяльності. Зменшення дефіциту власного капіталу за рахунок прискорення його оборотності через скорочення строків будівництва, виробничо-комерційного циклу чи прискорення незавершеного в-цтва. Скорочення витрат на утримання об’єктів житлового господарства через передання їх у муніципальну власність. Відмова від певних видів діяльності, що обслуговують основне в-цтво та перехід до послуг спеціалізованих організацій. Проведення маркетингового аналізу з вивчення попиту і пропозиції, ринків збуту і формування на цій основі оптимального асортименту і структури в-цтва продукції. Злиття п-ства з іншим. Пошук внутрішніх можливостей збільшення прибутковості за рахунок кращого використання потужностей і підвищення якості продукції. Проведення реінжинірингу.
