ВСТУП Економічна реформа в Україні, головна мета якої полягає в побудові соціально-орієнтованої економіки ринкового типу, передбачає багатогранний комплекс взаємообумовлених заходів, головними з яких є: використання різних форм власності, розвиток товарно-грошових відносин, формування ринкового середовища, активне застосування фінансово-кредитних важелів як засобів підвищення ефективності економіки. Створення нових економічних засад при входженні у систему ринкових відносин та трансформації бухгалтерського обліку на Україні у відповідності до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, запровадження Національних стандартів обліку, зумовили складні структурні зміни в економіці народногосподарського комплексу України, порядку оцінки та відображення господарських операцій на рахунках обліку. В умовах розвитку економічних відносин в Україні бюджетні та наукові установи виступають як частина єдиного народногосподарського комплексу, причому відносно відокремлена його частина. Це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин та передбачає здійснення специфічних функцій даних установ. Для задоволення потреб соціально-культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал [21, с.18]. Слід зазначити, що вирішальною і провідною ланкою фінансової системи є бюджет, за допомогою якого здійснюється перерозподіл більшої частини національного доходу. Бюджет забезпечує існування держави, розвиток її економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду коштів є необхідним не тільки для розв’язання проблем усієї країни, але й в першу чергу — для задоволення потреб розвитку економіки в цілому. Зміцнення економічних відносин в умовах переходу до ринкової економіки та її удосконалення вимагають підвищення ролі бюджету як системи економічного розподілу і перерозподілу ВВП, здійснюваних через фінансову систему. Не можна також забувати, що бюджет виконує не тільки розподільчі функції — він бере активну участь і у формуванні ресурсів держави. Бюджетні відносини потребують державного регулювання. Воно ж досягається, зокрема, шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності, через впровадження виваженої податкової політики. Держава планує бюджет, його доходи і видатки, регулюючи через доходи всі бюджети — за рахунок передання загальнодержавних доходів на регіональні й місцеві рівні [21, с.19]. Форми та методи бюджетної роботи і бюджетного планування змінюються, але бюджет завжди є об’єктивною необхідністю. Було б великою помилкою уявляти державний бюджет як своєрідну касу: з одного боку державні кошти до нього находять, а з другого – витрачають на різні потреби держави. Це призвело б до хибного розуміння головного — економічних відносин, які зумовлюють створення і використання централізованого державного фонду коштів через бюджет. Слід пам’ятати, що за сухими цифрами бюджету стоїть реальне життя. Джерела находжень коштів до бюджету, їх направлення і використання в процесі розширеного відтворення визначають системою економічних і суспільних відносин, які складають матеріальну основу для фінансів. Нові економічні відносини, які запроваджуються в Україні, потребують змін і в бюджетній системі. Щодо вирішення цієї проблеми існують різні підходи: — зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку пріоритетних напрямів виробництва, стабілізації національної валюти; — при збереженні централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів; — надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему [22, с.57]. На сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання національного доходу країни, і на цій основі відбувається щорічне зростання обсягу доходів та видатків Державного бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації бюджетного обліку. За допомогою бюджетного обліку здійснюється безпосередній контроль за процесом виконання бюджету, ефективним і економним використанням бюджетних коштів. Серед напрямків бюджетного обліку чималу роль відіграє облік основних засобів. Бюджетні установи для здійснення своєї діяльності забезпечені основними засобами, які є частиною національного багатства країни. Тому правильна організація обліку використання основних засобів бюджетними організаціями має важливе народногосподарське значення у справі подальшого економічного підйому країни та збереження значної кількості коштів, що спрямовуються на капітальне будівництво. Бухгалтерський облік основних засобів в бюджетних установах повинен забезпечувати їх збереження та найбільш ефективне використання, правильне документальне оформлення та своєчасне відображення їх руху в поточному обліку, а також правильну оцінку в балансі та звітах. Як бачимо, в умовах ринкових відносин виникає необхідність у покращенні організації обліку основних засобів. Ефективна діяльність кожної бюджетної установи залежить від стану основних засобів, особливо їх технічного стану. В результаті технічного прогресу основні засоби з кожним роком покращуються, вдосконалюються, що сприяє підвищенню ефективної діяльності самого підприємства або установи. Основні засоби установи повинні забезпечити належні матеріальні умови для здійснення фінансової діяльності. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних засобів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки в робочому стані та вибору політики амортизації. Саме всі вищенаведені факти сприяють висновку про актуальність теми бакалаврської кваліфікаційної роботи в сьогоднішніх умовах переходу до ринкової економіки. Мета бакалаврської кваліфікаційної роботи полягає у тому, щоб висвітлити основні особливості обліку, аналізу основних засобів в даній конкретній установі, а також розкрити перспективи розвитку організації основних засобів за сучасних умов в бюджетних установах загалом. Для досягнення постановленої мети передбачається вирішення наступних завдань: 1. Розкриття сутності та змісту основних засобів; 2. Ознайомлення із законодавчою та нормативно-довідковою базою щодо бухгалтерського обліку в бюджетних установах загалом та обліку основних засобів на об’єкті дослідження зокрема; 3. Здійснення аналізу ведення обліку основних засобів в розглядуваній установі; 4. Здійснення фінансово-економічного аналізу основних засобів на об’єкті дослідження; 5. Аналіз фінансового стану досліджуваної бюджетної установи. Предметом дослідження, як вже зазначалося, є основні засоби, зокрема питання їх системного відображення в бухгалтерському обліку. Вирішення цього питання сприятиме дотриманню розрахунково-кредитної дисципліни та раціональному використанню активів установи, обґрунтуванню та прийняттю своєчасних управлінських рішень для підвищення ефективності роботи організації. Об’єктом дослідження, на матеріалах якого написана робота, є Відділ освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації. Інформаційною базою проведеного дослідження являються результати діяльності установи, первинна документація, облікові регістри, законодавство України, нормативні акти міністерств, комітетів та відомств та інша додаткова інформація. Бакалаврська робота складається з вступу, трьох розділів і висновків, а також списку літератури та додатків. Її структура обумовлена метою та основними завданнями дослідження. Перший розділ – теоретична частина, - розкриває питання поняття бюджетних установ; економічну суть категорії „основні засоби”; визначення та оцінки основних засобів, їх класифікації; подає основні завдання обліку основних засобів; знайомить із законодавчими актами та нормативно-довідковою базою щодо обліку основних засобів в бюджетних організаціях. Другий розділ – характеристика базового підприємства, – подає стислу характеристику Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації; аналіз наявності та руху основних засобів; дослідження процесу формування облікової політики. Третій розділ розкриває питання особливостей ведення обліку основних засобів на об’єкті дослідження; аналізу організації; документування обліку основних засобів; ведення синтетичного та аналітичного обліку основних засобів у Відділі освіти. Робота викладена на 72 сторінках друкованого тексту, включає таблиці - 4, рисунки - 4, cписок використаних джерел - 23 назви бібліографій, викладених на 3 сторінках. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
1.1. Поняття бюджетних установ та роль бухгалтерського обліку в управлінні ними Бухгалтерський облік у бюджетних установах є важливою частиною господарського обліку в Україні. Він виконує свої конкретні завдання, має специфічні об’єкти, ведеться за окремим планом рахунків на балансі, який відрізняється від балансу госпрозрахункових підприємств [18, с.4]. Проте перш ніж зупинитись детальніше на особливостях ведення обліку в бюджетних установах слід визначитися з рядом понять, які мають відношення до цього питання, зокрема: бюджетна установа, бюджетна система, бюджетне асигнування, бюджетне призначення, кошторис, розпорядники бюджетних коштів. Основним нормативним документом, який регулює діяльність бюджетних установ є Бюджетний Кодекс України. Він визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства [18, с.5]. Відповідно до п. 6 ст. 2 Бюджетного Кодексу бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими. Отже виходячи з вищезазначеного до бюджетних установ відносяться: Верховна Рада України; Адміністрація Президента України; міністерства і відомства; місцеві державні адміністрації; органи місцевого самоврядування (районні, районні у містах, міські, селищні, сільські ради); державні підприємства, установи і організації, що фінансуються виключно з бюджетів усіх рівнів. Для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду бюджетні установи використовують план формування та використання фінансових ресурсів, який називається бюджетом (п. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу). Бюджети поділяються на Державний бюджет та місцеві бюджети і їх сукупність, яка побудована з урахуванням економічних відносин та регулюється нормами права, складає бюджетну систему України. Що таке державний бюджет зрозуміло всім. Здійснювати його виконання протягом бюджетного періоду надано повноваження органам державної влади. Це повноваження закріплено Законом України "Про Державний бюджет України". До місцевих бюджетів відносяться бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування. В свою чергу до бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань [22, с.36]. Відповідно до цього визначення бюджетні установи можуть фінансуватися із державного бюджету та із місцевих бюджетів, тому що вони являються учасниками бюджетного процесу і наділені відповідними правами і обов'язками або бюджетними повноваженнями. Для контролю за виділеними бюджетними коштами та результатами їх використання Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 538-р схвалив Концепцію застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі. Відповідно до даного розпорядження починаючи з 2003 року, затверджено паспорт для кожної бюджетної програми, виконання якої покладено на одне або декілька бюджетних установ. Ст. 6 Концепції зазначає: „Паспорт бюджетної програми - це документ, що визначає суму коштів, необхідних для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми”. Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня [23, с.19]. Розглянемо хто являється розпорядниками бюджетних коштів і які функції вони виконують у бюджетному процесі. Головні розпорядники бюджетних коштів (надалі - головні розпорядники) - це бюджетні установи в особі їх керівників, які визначаються відповідно до частини першої ст. 22 Бюджетного кодексу та затверджуються законом про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Наприклад, міністр Міністерства освіти, міністр Міністерства культури, міністр Міністерства охорони здоров'я тощо являються головними розпорядниками бюджетних коштів передбачених законом про Державний бюджет. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня (надалі - розпорядник) - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього. До розпорядників належать обласні управління освіти, культури, охорони здоров'я тощо [23, с.20]. Розпорядники, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення порядку, визначені для головних розпорядників. Тобто, якщо обласним держадміністраціям, управлінням освіти, культури, охорони здоров'я, підпорядковуються районні держадміністрації, відділи освіти, культури, районні лікарні то в такому випадку облуправління визнаються, як головні розпорядники коштів для відповідних районних структур. Або ж міська рада координує діяльність та здійснює фінансування міських будинків культури, дошкільних закладів, то вона теж для даних установ являється головним розпорядником. Повноваження, яке надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету, визначається як бюджетне асигнування. В свою чергу будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Тобто бюджетне призначення повинне бути виражене в грошовій формі на відповідний бюджетний період, як правило на один календарний рік і відповідно затверджене чинним законодавством (Бюджетним кодексом, законом про Держбюджет чи рішенням про місцевий бюджет). Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення. Якщо ж платежі будуть здійснюватись у періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду, то установа повинна мати на це відповідні повноваження. Ці повноваження згідно п. 32 ст.2 Бюджетного кодексу визнаються як повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи [23, с.24]. Більш детальніше на питанні кошторису, порядку його складання, розгляду, затвердження та виконання зупинятися ми не будемо. Є два види фінансового контролю за виконанням бюджету: внутрішній; зовнішній. Внутрішній фінансовий контроль здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу. За організацію ефективної системи внутрішнього контролю відповідальність несе керівник установи (розпорядник бюджетних коштів) як у своїх закладах, так і у підвідомчих бюджетних установах. Внутрішній фінансовий контроль повинен забезпечувати: постійну оцінку фінансової діяльності установи; перевірку результатів від здійснення діяльності, чи відповідають вони тим завданням та планам, які передбачені паспортом бюджетної установи; інформування безпосереднього керівника бюджетної установи про результати перевірки (оцінки, розслідування, вивчення чи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансового контролю. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою - в частині контролю за використанням коштів Держбюджету України, Головним контрольно - ревізійним Управлінням України - відповідно до його повноважень, визначених законом. Дані вимоги визначені статтею 26 Бюджетного кодексу. Є деякі обмеження та правила яких слід дотримуватися при виконанні бюджетного процесу. Ці обмеження та правила для бюджетних установ на всіх стадіях бюджетного процесу передбачені Бюджетним кодексом і Законом "Про Державний бюджет України". Перше обмеження. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України. Друге обмеження. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами [19, с.6]. Статтею 26 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" передбачено, що, зобов'язання, взяті розпорядниками коштів Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями i не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням. В Україні для всіх бюджетних установ застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету (п. 1 ст. 48 Бюджетного Кодексу). Вона передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; здійснення контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. Відповідно до статті 78 Бюджетного Кодексу казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства. Для всіх бюджетних установ Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України визначаються єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань держави (ст. 56 Бюджетного кодексу). Порядок ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах здійснюється відповідно до нормативних документів, які затверджено Державним казначейством та Міністерством фінансів України: Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування рахунків бухгалтерського обліку № 114, Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання № 68, Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ № 61, „Инструкции по бухгалтерскому учету в учреждениях и организациях, состоящих на государственном бюджете СССР” №61, яка не застосовується в Україні в частині меморіальних ордерів. 1.2. Правове регулювання бухгалтерського обліку в бюджетних установах Бухгалтерський облік бюджетних установ підлягає впливу зовнішнього середовища, зокрема, системи законодавчого регулювання. Суб’єктами нормативного регулювання бюджетного обліку є Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державна податкова служба України, Національний банк України, Контрольно-ревізійне управління України, Фонд державного майна України, Міністерство економіки України, Державний комітет статистики України та інші державні органи [19, с.7]. Організацію бюджетного обліку та контролю загалом та обліку необоротних активів зокрема регулюють перелічені далі нормативні документи: Бюджетний кодекс України №2542-ІІІ, затверджений 21.06.2001 р. (із подальшими змінами та доповненнями). Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999 р. (з подальшими змінами та доповненнями). Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Закон України „Про гуманітарну допомогу” №1192-XIV від 22.10.1999 р. (із подальшими змінами та доповненнями). Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги та сприяє гласності і прозорості цього процесу. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена Наказом Державного Казначейства України №64 від 17.07.2000 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного казначейства №30 від 21.02.2005 р.). Інструкція розроблена На виконання Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і завдань, покладених на Державне казначейство України, з метою забезпечення єдності бухгалтерського обліку основних засобів та інших необоротних активів, згідно з вимогами нового Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Головного управління Державного казначейства України від №114 10.12.1999 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.1999 р. за №890/4183. Ця Інструкція визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи та незавершене капітальне будівництво бюджетних установ. При цьому бухгалтерський облік необоротних активів повинен забезпечити правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в регістрах бухгалтерського обліку надходження, переміщення, вибуття всіх необоротних активів, які належать установі, у тому числі і здані в оренду. Інструкція із складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, затверджена Наказом Головного управління Державного Казначейства України, Державного комітету статистики України №125/70 від 02.02.1997 р. Цією інструкцією затверджуються типові форми з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, і вводяться у дію з 1 січня 1998 року. Всього затверджено 11 типових форм. Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України та Міністерства економіки України №142/181 від 10.08.2001 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного казначейства №96/109 від 25.04.2003 р. та №189/266 від 26.09.2003 р.). Інструкція прийнята на виконання Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання матеріальних цінностей з балансу установ, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом Міністерства фінансів України та Головного управління Державного казначейства України №90 від 30.10.1998 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного казначейства України №122 від 19.07.2001 р.). Дана Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів. При цьому вказується, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна. Інвентаризації підлягає все майно установи, незалежно від його місцезнаходження, і всі види фінансових зобов'язань. Інвентаризація майна проводиться за його місцезнаходженням та за матеріально відповідальними особами. Під час інвентаризації в обов'язковому порядку проводиться констатація наявності об'єктів. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок його застосування, затверджений Наказом Головного Управління Державного казначейства України №114 від 10.12.1999 р. (із подальшими змінами та доповненнями). Вимоги Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ є обов'язковими для всіх установ та організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів. Цей План рахунків, розроблений на підставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, призначений для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій установ та організацій, основна діяльність яких ведеться за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, та операцій з виконання сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) бюджетів. Для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів передбачено рахунок 10 „Основні засоби”, який розподіляється на субрахунки: 101 „Земельні ділянки”; 102 „Капітальні витрати на поліпшення земель”; 103 „Будинки та споруди”; 104 „Машини та обладнання”; 105 „Транспортні засоби”; 106 „Інструменти, прилади та інвентар”; 107 „Робочі і продуктивні тварини”; 108 „Багаторічні насадження”; 109 „Інші основні засоби”. Детальніше про використання та інформацію, що міститься на цих субрахунках йтиметься в п.1.3 бакалаврської кваліфікаційної роботи. Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затверджена Наказом Державного казначейства України №61 від 10.07.2000 р. (із подальшими змінами та доповненнями). Ця Інструкція спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних субрахунках бухгалтерського обліку, установлених Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, що затверджений наказом Головного управління Державного казначейства України №114 від 10.12.1999 р. і зареєстрований у Міністерстві юстиції України №890/4183 від 20.12.1999 р. Інструкція роз'яснює основні господарські операції бюджетних установ з надходження, збереження і використання основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, запасів, зобов'язань та інших операцій з розрахунків, надходження і витрачання бюджетних коштів установ відповідно до затверджених кошторисів. При проведенні бухгалтерських записів бюджетними установами застосовуються субрахунки (рахунки другого порядку), установлені Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, виходячи із загальнодержавних та галузевих потреб управління, контролю, аналізу та звітності. Господарські операції установ можуть відображатися за допомогою додаткових субрахунків (рахунків третього, четвертого й ін. порядків), з обов'язковим збереженням номерів субрахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ (рахунків другого порядку). Кореспонденція субрахунків, що не наведена в цій Інструкції, визначається установою, виходячи з норм даної кореспонденції субрахунків та нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ. Інструкція про порядок відображення в обліку бюджетних установ операцій з централізованого постачання матеріальних цінностей, затверджена наказом Державного казначейства України №232 від 16.12.2002 р. Ця Інструкція встановлює порядок відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операцій з централізованого постачання матеріальних цінностей бюджетних установ. При цьому централізоване постачання в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відображається в залежності від механізму його проведення. Механізм централізованого постачання визначається залежно від того, за рахунок яких коштів (загальний, спеціальний фонд) та якою установою (бюджетна, госпрозрахункова) проводиться централізоване постачання. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від №116 від 22.01.1996 р. (із подальшими змінами та доповненнями). Цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затверджена наказом Державного казначейства України №68 від 27.07.2000 р. (із змінами, внесеними згідно з наказами Державного казначейства №12 від 28.01.2002 р. та №117 від 05.06.2003 р.). Меморіальний ордер №9 „Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів” (Форма №438 (бюджет)) використовується для обліку вибуття та переміщення до інших установ, організацій та матеріально відповідальних осіб матеріальних цінностей, що відносяться до необоротних активів. Записи здійснюються щодо кожного документа („Акт прийняття-передачі основних засобів” ф. №ОЗ-1, „Акт про списання основних засобів” ф. №ОЗ-3, „Акт про списання автотранспортних засобів” ф. №ОЗ-4, „Акт про списання вилученої з бібліотеки літератури” ф. №ОЗ-5 із зазначенням матеріально відповідальної особи. Якщо щодо необоротного активу, що вибуває, нарахований знос, то він відображається за дебетом відповідного субрахунку рахунку 13 „Знос необоротних активів”. Сума зносу вираховується з даних інвентарних карток з обліку необоротних активів. Позиція „Сума оборотів за меморіальним ордером” у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги „Журнал-головна”. Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером. Одночасно відповідні записи здійснюються у відповідних інвентарних картках обліку необоротних активів. Меморіальний ордер №9 „Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів” (Форма №438-авт (бюджет)) використовується при автоматизованому веденні бухгалтерського обліку. Складання відомості за формою №438-авт здійснюється аналогічно порядку складання форми №438. Положення про передачу об’єктів права державної та комунальної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 р. Це Положення визначає порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій. Сувора регламентація бухгалтерського обліку в бюджетних установах забезпечує єдину основу формування і можливість порівняння його показників за результатами діяльності установ різних відомств, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторису доходів і видатків бюджетів різних рівнів. 1.3. Поняття, класифікація, оцінка та основні аспекти бухгалтерського обліку основних засобів у бюджетних установах Бюджетні установи, як і інші суб’єкти господарювання, здійснюють певну діяльність. Проте діяльність зазначених установ має характерну особливість: вона відбувається у сфері надання послуг соціально-культурного, наукового та іншого характеру. Однією з важливих передумов високоякісного, перманентного, своєчасного надання цих послуг є забезпеченість бюджетних установ засобами праці, які становлять самостійний об’єкт бухгалтерського обліку – так звані необоротні активи. Необоротні активи — це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування й строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року [22, с.100]. Очевидно, що склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Згідно з наявною практикою необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками (рис.1.1): - галузевою належністю; - функціональним призначенням; - матеріально-речовою формою; - ступенем використання; - належністю. Основні засоби в бюджетних установах — це матеріальні активи, отримані ними з метою використання в процесі діяльності для забезпечення якісного виконання покладених функцій, або надання послуг різного характеру, що і є основним завданням та результатом діяльності бюджетних установ. До основних засобів належать необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 500 гривень за одиницю (комплект). Основні засоби поділяються на 9 типів: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби. Основні засоби, що використовуються бюджетними установами в процесі їх діяльності, можна умовно поділити за такими ознаками: 1 — за функціональним призначенням; 2 — за використанням (діючі, недіючі, здані в оренду та ті, що знаходяться в резерві; 3 — за власністю (власні та орендовані). За функціональним призначенням — основною класифікаційною ознакою, основні засоби бюджетних установ поділяються на 3 групи: 1 група: будинки виробничо-господарського призначення, зайняті органами управління, соціально-культурними (будівлі навчальних закладів, лікарень, поліклінік і амбулаторій, будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, дитячих закладів, бібліотек, клубів, музеїв, науково-дослідних інститутів, лабораторій та ін.) та іншими установами;
будинки, що цілковито чи переважно призначені для проживання; водонапірні споруди, стадіони, басейни, дороги, мости, пам'ятники, загорожі парків, скверів і громадських садів та ін.; лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма проміжними пристроями, необхідними для трансформації (перетворення) і передачі енергії та для переміщення трубопроводами рідких та газоподібних речовин до споживача, спеціалізовані споруди систем зв'язку; 2 група: вимірювальні прилади – дозатори, амперметри, барометри, ватметри, водоміри, вакуумметри, вапориметри, вольтметри, висотометри, гальванометри, геодезичні прилади, гіроскопи, індикатори, компаси, манометри, хронометри, спеціальні ваги, мірники, касові апарати та ін.; регулювальні прилади та пристрої — киснево-дихальні прилади, регулювальні, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління, апаратура централізації та блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю та інші; лабораторне обладнання — пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, перегінні куби, лабораторні копри, прилади для випробування на газонепроникність, прилади для випробування міцності зразків на розрив, мікроскопи, термостати, стабілізатори, витяжні шафи та ін.; обчислювальна техніка — елекронно-обчислювальні, керувальні та аналогові машини, цифрові обчислювальні машини та пристрої (клавішні обчислювальні та підсумувальні машини та ін.); медичне обладнання — зуболікувальні крісла, операційні столи, ліжка зі спеціальним обладнанням та ін., спеціальне дезінфекційне та дезінсекційне обладнання, обладнання молочних кухонь та молочних станцій, станцій переливання крові та ін.; комп'ютерна техніка і її комплектуючі — комп'ютери, монітори, периферійне й сіткове обладнання комп'ютера, що за вартістю за одиницю чи комплект належить до основних засобів; інші машини та обладнання — машини, апарати та інше обладнання, не назване у вище перерахованих підгрупах. До інших машин та обладнання належать: обладнання стадіонів, спортмайданчиків та спортивних приміщень (у тому числі спортивні снаряди), обладнання кабінетів та майстерень в навчальних закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцени, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науково-дослідних та інших установ, обладнання автоматизованих телефонних станцій, телефони, факси, копіювальна техніка, технічні засоби приготування та транспортування їжі, пожежні машини на автомобільному та кінному ходу, пожежні автоцистерни, механічні пожежні драбини, технічні засоби служби ПММ, пральні та швейні машини, холодильники, пилососи та ін.; автомобільний транспорт і запчастини до нього; інструменти — механічні та немеханічні знаряддя праці загального значення, а також прикріплені до машин предмети, які слугують для обробки матеріалів. До них належать: різальні, ударні, натискувальні та ущільнювальні знаряддя ручної праці, включаючи ручні механічні знаряддя, що працюють на електроенергії, енергії стисненого повітря та ін. (електродрилі, фарбопульти, електровібратори, гайковерти та ін.), а також різного роду пристрої для обробки матеріалів, здійснення монтажних робіт та ін. (лещата, патрони, ділильні головки, пристрої для встановлення двигунів та для прокручування карданного вала на автомобілях та ін.); виробничий інвентар та приладдя — предмети виробничого значення які слугують для полегшення виробничих операцій під час роботи: робочі столи, верстати, кафедри, парти та ін.; обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного значення, які не можуть бути віднесені до робочих машин (наприклад, світлокопіювальні рами та ін.); господарський інвентар — предмети конторського та господарського облаштування, конторське обладнання, переносні бар'єри, вішалки, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, шафи та ящики вогнетривкі, друкарські машини, гектографи, шапірографи та інші ручні розмножувальні та нумерувальні апарати, переносні юрти, намети (крім кисневих), ліжка (крім ліжок із спеціальним обладнанням), килими, портьєри та інший господарський інвентар, а також предмети протипожежного значення — гідропульти, стендери, драбини ручні та ін. 3 група: силові машини та обладнання — машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, машини-двигуни, що перетворюють різного роду енергію (енергію води, вітру, теплову, електричну енергію та ін.) в механічну, тобто в енергію руху; робочі машини та обладнання - машини, апарати та їх обладнання, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці в процесі створення продукту чи послуг виробничого характеру та переміщення предметів праці у виробничому процесі за допомогою механічних двигунів, сили людини та тварин; рухомий склад залізничного та водного транспорту (електровози, тепловози, паровози, мотовози, мотодрезини, вагони, платформи, цистерни, теплоходи, пароплави, дизель-електроходи, буксири, баржі та барки, човни та судна службово-допоміжні, рятувальні, пристані плавучі, парусні судна та ін.); рухомий склад повітряного транспорту (літаки, гелікоптери); гужовий транспорт (вози, сани та ін.); виробничий транспорт (електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди, візки та ін.); усі види спортивного транспорту, запасні частини до транспортних засобів, які за своєю вартістю за одиницю (комплект) належать до основних засобів; робоча худоба — коні, воли, осли та інші робочі тварини (включаючи транспортних і спортивних коней та інших транспортних тварин); багаторічні насадження (які досягли експлуатаційного віку); будь-які інші основні засоби, що не включені до першої та другої груп. Не належать до основних засобів матеріальні цінності незалежно від вартості: знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.); бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву; сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки та ін.); спеціальні інструменти та спеціальні пристрої (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень); спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі; формений одяг, призначений для видачі працівникам установ; тимчасові нетитульні споруди і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт; тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів; предмети, призначені для видачі напрокат; молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл. Однак, незалежно від вартості до основних засобів належать: сільськогосподарські машини та знаряддя; будівельний механізований інструмент;робочі та продуктивні тварини; усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів; документація з типового проектування [22, с.102-105]. Крім того, до основних засобів належать сценічно-постановочні засоби вартістю за одиницю понад 10 гривень (декорації, меблі й реквізит, бутафорія, театральні й національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки). Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в облікових регістрах надходження, переміщення всередині установи, вибуття з установи основних засобів та надання повних і об'єктивних даних для здійснення контролю за збереженням та правильним використанням кожного об'єкта. Надходження основних засобів супроводжується відкриттям інвентарних карток їх обліку, присвоєнням їм інвентарних номерів та проведенням необхідних записів у регістрах аналітичного обліку. У бухгалтерському обліку бюджетних установ вартість, за якою відображаються основні засоби, розподіляється на балансову, первісну та відновлювальну. Балансова вартість — це вартість, за якою основні засоби включаються до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу. Первісна вартість — це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на придбання основних засобів, їх спорудження та виготовлення. Відновлювальна вартість — це первісна вартість, змінена після переоцінки, що здійснюється у випадках індексації первісної вартості основних засобів відповідно до чинного законодавства, а також при добудові, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об'єктів та модернізації. Індексація первісної (відновлювальної) вартості основних засобів може здійснюватися щорічно згідно з індексом інфляції року та відповідно до порядку, передбаченого Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Зміну первісної вартості основних засобів не можна вважати доходом установи. Переоцінка основних засобів бюджетних установ здійснюється тимчасовою комісією з переоцінки, яка призначається наказом керівника установи і в склад якої входять: заступник керівника установи (голова комісії) та головний бухгалтер чи його заступник (в установах, в яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, — особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку), керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують основні засоби, особи, на яких покладена відповідальність за збереження необоротних активів, та інші посадові особи. Комісія здійснює переоцінку кожної окремої одиниці основних засобів і встановлює нові ціни. Документи, що підтверджують нову ціну, не потребуються. Ціни на однотипні предмети у межах однієї установи повинні бути однаковими. За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості основних засобів, який затверджується керівником установи. В бухгалтерському обліку для основних засобів Планом рахунків передбачено 9 субрахунків балансового рахунку 10 "Основні засоби". Субрахунок 101 "Земельні ділянки", на якому обліковується земля, що придбана або надана для користування установі, у тому числі здана в оренду. Земля і будівлі, розташовані на ній, є окремими основними засобами і в бухгалтерському обліку відображаються окремо. Якщо вартість землі неможливо відокремити від вартості будівель, то всі видатки на їх придбання та утримання повинні бути віднесені на той об'єкт, що переважає. Субрахунок 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель", на якому обліковуються капітальні витрати на покращення земель. До них належать витрати на культурно-технічні заходи з поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського використання, які здійснюються за рахунок капітальних вкладень. Витрати включаються у вартість необоротних активів щорічно в сумі витрат на прийняті в експлуатацію площі незалежно від закінчення всього комплексу робіт. Облік капітальних витрат на поліпшення земель ведеться шляхом розподілу на наступні заходи: планування земельних ділянок, викорчування площ під оранку, очищення водойм із зазначенням займаної площі й вартості виконаних робіт за кожним заходом. Субрахунок 103 "Будинки та споруди", на якому обліковуються будинки виробничо-господарського призначення, зайняті органами управління, соціально-культурними (будівлі навчальних закладів, лікарень, поліклінік, будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів, дитячих закладів, бібліотек і т.д.) установами; житлові будинки; інші споруди (водонапірні споруди, стадіони, басейни, дороги, мости, пам'ятники, загорожі та ін.). В установах вони обліковуються за інвентарними об'єктами, якими вважається визначений комплекс конструктивно об'єднаних предметів, що становлять одне ціле і разом виконують певну роботу. Зокрема, це кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для : експлуатації і розміщені всередині неї комунікації, тобто система опалення приміщення, включаючи й котельну установку для опалення (якщо остання міститься в самому приміщенні), внутрішня мережа водогазопроводу і каналізації з усіма пристроями, внутрішня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні й сигналізаційні мережі та вентиляційні пристрої загальносанітарного значення, підйомники (ліфти) [24, с.108]. Субрахунок 104 "Машини та обладнання", на якому обліковуються силові машини та обладнання, машини-генератори, робочі машини та обладнання, ї вимірювальні прилади-дозатори, регулювальні прилади і пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка (клавішні обчислювальні та підсумувальні машини), медичне обладнання, комп'ютерна техніка і її комплектуючі, інші машини та устаткування (обладнання стадіонів, спортмайданчиків, обладнання кабінетів та майстерень в навчальних закладах, кіноапаратура, освітлювальна апаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, телевізори, радіоапаратура, спеціальне обладнання науково-дослідних установ та інше, не назване вище). Субрахунок 105 "Транспортні засоби", на якому обліковуються усі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів незалежно від вартості (рухомий склад залізничного, водного, автомобільного та повітряного транспорту, гужовий транспорт, виробничий транспорт, усі види спортивного транспорту та запасні частини до транспортних засобів, які за своєю вартістю за одиницю належать до основних засобів. Субрахунок 106 "Інструменти, прилади та інвентар", на якому обліковуються лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи, інструменти — механічні та немеханічні знаряддя праці загального значення, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар — предмети конторського та господарського облаштування. Субрахунок 107 "Робочі і продуктивні тварини", на якому обліковуються робоча худоба, продуктивна та племінна худоба, службові собаки, декоративні та піддослідні тварини. Субрахунок 108 "Багаторічні насадження", на якому обліковуються штучні багаторічні насадження, плодово-ягідні насадження, озеленювальні та декоративні насадження. Вартість багаторічних насаджень збільшується на суму капітальних вкладень. Капітальні вкладення в багаторічні насадження включаються в склад необоротних активів щорічно у сумі витрат на прийняті в експлуатацію площі незалежно від закінчення всього комплексу робіт. Молоді насадження усіх видів враховуються окремо від насаджень, що досягли повного розвитку, тобто віку початку плодоношення, зімкнення крон та ін. Багаторічні насадження обліковуються за інвентарними об'єктами із зазначенням виду і кількості посаджених одиниць та площі. Сума всіх витрат, віднесених до прийнятих в експлуатацію площ незалежно від закінчення всього комплексу робіт, включається у вартість об'єкта. Субрахунок 109 "Інші основні засоби", на якому обліковуються сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю, документація з типового проектування незалежно від вартості, навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети [18, с.96-97]. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів. Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється установою. Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів. Внутрішня телефонна та комп’ютерні мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об’єкт основних засобів. Зокрема, всі складові, що входять до цілісного майнового комплексу, кожний окремо може обліковуватися як окремий інвентарний об’єкт. Разом з тим, у разі передавання цього комплексу при проведенні демонтажу всі складові оприбутковуються як окремі інвентарні об’єкти [19, с.98]. Основні засоби в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії за інвентарними об’єктами. Інвентарним об’єктом за субрахунком 103 “Будинки та споруди” є кожна окрема будівля. До її складу входять усі потрібні для експлуатації і розміщення всередині нього комунікації, тобто: система опалення приміщення, включаючи котельну установку для опалення (якщо остання знаходиться в самому приміщенні), внутрішня мережа водогазопроводу i каналізації з усiма пристроями, внутрiшня мережа силової та освітлювальної електропроводки з усією освітлювальною арматурою, внутрішні телефонні й сигналізаційні мережі та вентиляційні пристрої загальносанітарного значення, підйомники (ліфти). Земельні ділянки обліковуються на підставі державних актів, якими посвідчується право власності на земельну ділянку або право постійного користування та встановлюються площа та вартість переданих земельних ділянок. Якщо будівлі стоять поруч і мають спільну стіну, але кожна з них становить самостійне конструктивне ціле, вони вважаються окремими інвентарними об'єктами. Надвірні будівлі, огорожі та інші надвірні споруди (сарай, паркан, колодязь), що обслуговують будівлю, становлять разом з нею один інвентарний об'єкт. Якщо ці надвірні споруди обслуговують дві і більше будівель, вони вважаються самостійними інвентарними об'єктами. Зовнішні прибудови до будівлі, що мають самостійне господарське значення, споруди котельних, які стоять окремо, а також капітальні надвірні прибудови (склади, гаражі) вважаються також самостійними інвентарними об'єктами [20, с.22]. При проведенні бухгалтерських записів бюджетними установами використовуються субрахунки (рахунки другого порядку), встановлені Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, виходячи із загальнодержавних та галузевих потреб управління, контролю, аналізу та звітності. Господарські операції установ можуть відображатися за допомогою додаткових субрахунків (рахунків третього, четвертого та ін. порядків) з обов'язковим збереженням номерів субрахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ (рахунків другого порядку). РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЗОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Організаційно-управлінська структура та функції Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації Відділ освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації є структурним підрозділом державної адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації і підпорядковується голові державної адміністрації та управлінню освіти і науки обласної державної адміністрації. Відділ освіти очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з начальником управління освіти і науки обласної державної адміністрації. Відділ освіти фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Гранична чисельність, фонд оплати праці працівників відділу та видатки на його утримання затверджуються головою державної адміністрації. Структуру і штатний розпис відділу освіти затверджує начальник відділу в межах встановленої граничної чисельності і фонду оплати праці. Відділ освіти є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків та Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Основними завданнями відділу освіти є: 1. Реалізація державної програми в галузі освіти з врахуванням особливостей соціально-культурного середовища району; 2. Створення умов для реалізації гарантованого Конституцією України права громадян на отримання повної загальної середньої освіти; 3. Здійснення управління навчальними закладами, що знаходяться в межах відповідної території і належать до сфери управління державної адміністрації та координація цих навчальних закладів; 4. Зміцнення матеріальної бази навчальних закладів; 5. Аналіз стану освіти в районі, прогнозування та розроблення районної програми розвитку освіти, організація виконання зазначеної програми; 6. Організація навчально-методичного і кадрового забезпечення навчальних закладів, підвищення кваліфікації педагогічних працівників; 7. Контроль за дотриманням законодавства з питань освіти, державного стандарту загальної середньої освіти всіма загальноосвітніми навчальними закладами, розташованими на території району; 8. Участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти. Відділ освіти відповідно до покладених на нього завдань: 1. Здійснює керівництво роботою навчальних закладів, що належать до сфери управління органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; 2. Визначає потребу у навчальних закладах, заснованих на комунальній формі власності та подає пропозиції щодо удосконалення їх мережі відповідно до соціально-економічних і культурно-освітніх потреб за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів; 3. Вивчає потребу та вносить пропозиції щодо утворення вечірніх (змінних) шкіл, класів, груп з очною, заочною формою навчання при загальноосвітніх навчальних закладах та створює умови для прискореного отримання бажаючими повної загальної середньої освіти, складання іспитів екстерном; 4. Забезпечує в межах своїх повноважень виконання Конституції України щодо функціонування української мови як державної, надання можливостей навчатись у загальноосвітніх навчальних закладах рідною мовою чи вивчати рідну мову в державних та комунальних навчальних закладах; 5. Сприяє задоволенню освітніх запитів національних меншин, які проживають в районі; 6. Надає допомогу органам опіки і піклування у влаштуванні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та неповнолітніх, які не мають належних умов для виховання у сім’ях, до дитячих інтернатів і в сім'ї під опіку (піклування), на усиновлення; забезпечує захист особистих і майнових прав неповнолітніх, які потребують соціальної допомоги; 7. Координує роботу навчальних закладів щодо запобігання бездоглядності та правопорушенням серед неповнолітніх; створює в районі розгалужену службу соціально-педагогічного патронажу; 8. Забезпечує утворення психологічної служби в навчальних закладах; 9. Координує роботу навчальних закладів, сім'ї та громадськості, пов’язаної з навчанням та вихованням дітей, організацією їх дозвілля тощо. До особливостей організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах (зокрема і у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації) також слід віднести функціонування бухгалтерських служб. Організаційна побудова бухгалтерської служби – це форма поділу праці, що передбачає розподіл облікових робіт між виконавцями. Конкретне вираження ця форма знаходить у відповідній структурі бухгалтерії і системі управління підприємством в цілому. Закон про бухгалтерський облік передбачає наступні форми організації бухгалтерського обліку: - введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; - користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; - ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; - самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма обліку не може застосовуватись на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися. У бюджетних установах можливе використання лише першої і третьої форм (лише в частині централізованої бухгалтерії) організації бухгалтерського обліку. Перша форма сьогодні залишається найпоширенішою. Бухгалтер, який працює безпосередньо в бюджетній установі, як правило, зацікавлений в результатах виконання кошторису доходів і видатків, що є гарантією сумлінного ставлення до роботи, яку він виконує. Такий бухгалтер добре знає специфіку діяльності бюджетної установи та особливості її організації. Керівництво або вища установа мають можливість постійно контролювати діяльність бухгалтера чи бухгалтерії, оперативно вирішувати проблеми, що виникають, своєчасно вносити корективи у раніше прийняті рішення. Бухгалтерська служба (бухгалтерія) – це самостійний структурний підрозділ апарату управління (служба, відділ), який здійснює ведення бухгалтерського обліку діяльності бюджетної установи. Вона тісно пов’язана зі всіма службам, відділами чи виробничими підрозділами бюджетної установи, отримує від них необхідну для обліку і контролю документацію та надає їм відповідну інформацію. Таким чином, бухгалтерія здійснює безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва, збуту продукції, кошторису доходів і видатків. У Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації використовується третя форма організації бухгалтерського обліку. Централізовані бухгалтерії створюються при Виконкомі Ради народних депутатів або його управлінні (наприклад, при районному відділ народної освіти, централізованій міській лікарні) на підстав рішення Виконкому відповідної ради для ведення обліку виконання кошторисів доходів і видатків установ, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Така бухгалтерія веде бухгалтерський облік всіх підвідомчих установ, складає кошториси та фінансову звітність, а також здійснює систематичний контроль за правильністю оформлення первинних документів, збереженням коштів і матеріальних цінностей, ефективним використанням бюджетних коштів. На рис.2.1 подано організаційна структура бухгалтерської служби Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації.
Структура та штатна чисельність бухгалтерії Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації затверджується Володимир-Волинською райдержадміністрацією. Головний бухгалтер централізованої бухгалтерії Відділу освіти Володимир Волинської райдержадміністрації керує фахівцями бухгалтерського обліку, розподіляє між ними функціональні обов’язки. До його посадових обов’язків входить: - контроль і керівництво роботою бухгалтерії; - вживання необхідних заходів щодо несанкціонованого та непомітного виправлення записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку; - збереження оброблених документів; - здійснення контролю за касовими операціями; - складання місячної, квартальної, річної звітності по фактичному та касовому використанню коштів; - приймання та перевірка правильності та складання тарифікаційних списків; - організація роботи з підготовки пропозицій керівнику. Бухгалтер централізованої бухгалтерії відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації по основних засобах і необоротних активах має такі посадові обов’язки: - облік рахунків необоротних активів; - складання меморіальних ордерів №9 „Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів” (ф. №438), №10 „Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношувальних предметів”; - облік малоцінних і швидкозношувальних предметів; - складання меморіального ордеру №6 „Накопичувальна відомість за розрахунками з іншими кредиторами”, №4 „Накопичу вальна відомість з іншими дебіторами”; - нарахування зносу; - звірка розрахунків з організаціями; - складання річного звіту №5 „Звіт про рух необоротних активів”. Отже, організація роботи бухгалтерської служби здійснюється керівництвом бюджетної установи та передбачає визначення прав і обов’язків головного бухгалтера, підлеглих йому облікових працівників, визначає побудови бухгалтерської служби, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами бюджетної установи. Організація бухгалтерської служби залежить від структури управління і обсягів діяльності бюджетної установи. В свою чергу, організація бухгалтерського обліку передбачає визначення облікової політики, тобто сфери нормалізації бухгалтерського обліку через певні правила, стандарти, методологічні норми. Оскільки бухгалтерському обліку в бюджетних установах характерна відсутність альтернативи у виборі методів обліку його об’єктів, то не можна говорити про облікову політику бюджетних установ на рівні розпорядників нижчого рівня. При цьому слід відмітити, що облікова політика бюджетних установ повністю обмежена державною регламентацією, що чітко визначає ведення бухгалтерського обліку. Так, нормативні документи, що регулюють бухгалтерський облік в бюджетних установах не передбачають різних варіантів оцінки майна бюджетної установи, форм ведення бухгалтерського обліку. Якщо облікова політика інших підприємств може формуватися на рівні державних органів влади України та на рівні конкретного суб’єкта господарювання, то так звана облікова політика бюджетних установ визначається виключно на макрорівні. Це означає, що при організації і веденні бухгалтерського обліку діє правове регулювання спеціального дозволеного виду, тобто дозволено те, що визначено нормативними документи. Отже, власної облікової політики бюджетні установи (і, зокрема, Відділ освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації) не мають, оскільки її визначає Державне казначейство України. 2.2. Аналіз основних показників фінансово-майнового стану Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації На сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання національного доходу країни, і на цій основі відбувається щорічне зростання обсягу доходів та видатків Державного бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації бюджетного обліку. За допомогою бюджетного обліку здійснюється безпосередній контроль за процесом виконання бюджету, ефективним і економним використанням бюджетних коштів. Серед напрямків бюджетного обліку чималу роль відіграє облік основних засобів. Бюджетні установи для здійснення своєї діяльності забезпечені основними засобами, які є частиною національного багатства країни. Тому правильна організація обліку та аналізу використання основних засобів бюджетними організаціями має важливе народногосподарське значення у справі подальшого економічного підйому країни та збереження великої кількості коштів, що спрямовуються на капітальне будівництво. Проте, перш ніж перейти до аналіз основних засобів на базовому підприємств, згідно бакалаврської кваліфікаційної роботи, коротко наведемо основні показники діяльності Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації. Для визначення фінансового стану Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації представимо основні показники діяльності за 2004-2005рр. в табл.2.1. Таблиця 2.1 Основні показники діяльності Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації за 2004-2005 рр Показник Значення показника, грн. на:
01.01.2005р. 01.01.2006р.
Основні засоби (залишкова вартість) 7733108 7175721
Основні засоби (первісна вартість) 16964364 17533699
Матеріали і продукти харчування 56267 67399
Рахунки в казначействі загального фонду 10990 12872
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги 10430 12550
Фонд у необоротних активах 9273171 8815056
Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах 5717 17513
Розрахунки із податків і платежів - 139200
Розрахунки із заробітної плати - 774983
Списані асигнування звітного року - 7839107
Списані проведені видатки звітного фонду - 9213173
Основні дані про наявність основних засобів в установі містяться в Балансі. “Баланс” (форма №1) (додаток А.1) містить узагальнені підсумкові показники, отримані на підставі звірених даних бухгалтерських документів станом на початок та на кінець бюджетного періоду. Звітні дані є достовірними, об’єктивними, реальними. Звітні дані статей “Балансу” на початок року повинні бути тотожними даним графи 4 „На кінець року” Балансу за 2004 рік. У статті балансу „Основні засоби” наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів, сума зносу подається в дужках. У цій статті наводиться окремо первісна вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. Первісна вартість основних засобів Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації на 01.01.06р. - 16964364 грн., знос - 9231256 тис. грн., залишкова вартість – 7733108 тис. грн. Також інформація про основні засоби міститься у Формі №2 „Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи”. Звіт складається в розрізі кодів функціональної класифікації видатків. Результати щорічної індексації та переоцінки необоротних активів відображаються також у звіті форми №5 „Дані про наявність та рух необоротних активів установ, що перебувають на державному бюджеті України” (додаток А.2). Отже, бухгалтерська звітність базується на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного, документального оформлення фінансово-господарської діяльності установи. Використання основних засобів слід розглянути в наступних напрямках: Аналіз забезпечення організації основними засобами, їх стан, рух, знос; Аналіз ефективності використання основних засобів; Виявлення резерву використання основних засобів та шляхи їх впровадження. Кожна установа повинна намагатися створювати оптимальну структуру основних засобів, постійно поліпшувати її за рахунок оновлення та модернізації, зменшення частки зайвих малоефективних основних засобів, підвищення рівня автоматизації і механізації, спеціалізації. В табл. 2.2 проведено аналіз змін у складі та структурі основних засобів об’єкта дослідження. Аналіз основних засобів проводиться методом порівняння питомої ваги кожної групи основних засобів в їх загальній вартості на кінець періоду, який аналізується з аналогічними показниками на початок періоду. Таблиця 2.2 Аналіз змін у складі та структурі основних засобів Основні засоби 2004 рік 2005 рік Зміна за період
Інші основні засоби 73,778 0,43 82,417 0,47 8,639 0,04
Разом 16964,364 100,00 17533,699 100,00 569,335 0,00
Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації за 2004-2005 рр
Графічно питома вага видів основних засобів у їх загальній сукупності у 2005р. зображена на рис. 2.2. Визначаємо частку основних засобів (Чо.з.) в активах на початок року за формулою: Чо.з. = Залишкова вартість основних за засобів (1) Активи Чо.з = 7733108/9348059=83% Визначаємо частку основних засобів в активах на кінець року за формулою: Чо.з. = 7175721/8915651=80% Отже, частка основних засобів в активах в кінці року порівняно з його початком зменшилася на 3%. Для більш повного аналізу основних засобів розраховуємо коефіцієнт зносу основних засобів (Кзн.) за формулою: Кзн. = Знос основних засобів/Первісна вартість основних засобів (2)
Рис.2.2. Питома вага основних засобів Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації у їх загальній сумі у 2005р. На початок 2005 року: Кзн. = 9231256/16964364 = 54% На кінець 2004 року: Кзн. = 10357978/17533699 = 59%; Рівень фізичного і морального зносу основних фондів порівняно з початком року збільшився. Коефіцієнт оновлення основних засобів визначати недоцільно, оскільки ніякого оновлення протягом року не було. Отже, як бачимо стан основних засобів на досліджуваній установі є задовільним. Рівень фізичного і морального зносу знаходиться в межах норми. Питома вага основних засобів в активах установи протягом останніх років коливається на рівні 80%. РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ У ВІДДІЛІ ОСВІТИ ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ 3.1. Організація документального оформлення операцій з основними засобами у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації Для своєчасного відображення надходження, вибуття, ліквідації та руху необоротних активів і, зокрема, основних засобів бюджетними установами ведеться аналітичний облік необоротних активів за місцем зберігання (експлуатації) за типовими формами. Форма 03-1 (бюджет) "Акт прийняття-передачі основних засобів" (додаток Б.2), яка застосовується для оформлення прийняття-передачі основних засобів і складається на кожний окремий об'єкт основних засобів, який надходить шляхом придбання або безоплатної передачі від інших організацій. На об'єкт, що був в експлуатації, робиться запис на суму зносу. Для прийняття об'єктів основних засобів наказом керівника установи створюється комісія, яка складає акт у двох примірниках: один — для установи, яка здає, другий — для установи, яка приймає. Акт затверджується керівником установи. Після оформлення акт разом з технічною документацією, що стосується даного об'єкта, передається в бухгалтерію (централізовану бухгалтерію). Складання загального акта на оформлення прийняття декількох об'єктів основних засобів дозволяється лише при обліку господарського інвентарю, інструменту, обладнання та інших однотипних об'єктів, які мають однакову вартість. Форма 03-2 (бюджет) "Акт прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів", яка застосовується для оформлення прийняття-здання основних засобів після капітального ремонту, реконструкції чи модернізації. Акт складається у двох примірниках і підписується представником установи, уповноваженим на прийняття основних засобів після ремонту, та представником підприємства (організації), яке виконувало їх ремонт, реконструкцію чи модернізацію. В акті вказується кошторисна вартість ремонту, реконструкції, модернізації згідно з затвердженим розрахунком витрат, необхідних для їх здійснення, і фактична вартість закінчених робіт. Перший примірник акта здається в бухгалтерію установи для внесення відповідних записів в інвентарних картках обліку основних засобів. Другий примірник передають підприємству, яке виконувало ремонт, реконструкцію чи модернізацію. Зміни в характеристиці об'єкта, пов'язані з його ремонтом, реконструкцією чи модернізацією, вносяться у відповідний розділ акта та у технічний паспорт об'єкта. Форма 03-3 (бюджет) "Акт про списання основних засобів" (додаток Б.1), яка застосовується для оформлення вибуття окремих інвентарних об'єктів, предметів основних засобів у разі повної або часткової їх ліквідації. Списання основних засобів здійснюється у відповідності з порядком, встановленим Типовою інструкцією та галузевими інструкціями. Акт складається у двох примірниках постійно діючою комісією, призначеною керівником установи, і затверджується у встановленому порядку. Витрати на ліквідацію об'єктів основних засобів, а також вартість матеріальних цінностей, які надійшли від розібрання будівель і споруд, демонтажу обладнання та інших основних засобів, зазначаються в розділі акта "Розрахунок результатів списання об'єкта". Перший примірник акта передається в бухгалтерію, другий залишається у матеріально відповідальної особи і є підставою для здачі на склад металобрухту, запчастин та матеріалів, які утворилися в результаті ліквідації. Форма 03-4 (бюджет) "Акт про списання автотранспортних засобів". Вибуття транспортних засобів внаслідок їх зношення, морального старіння і знищення в результаті аварій, стихійного лиха оформляється актами на списання автотранспортних засобів. Акт про списання складається членами постійно діючої комісії у двох примірниках, один з яких передається в бухгалтерію, а другий залишається у матеріально відповідальної особи. В акті вказують найменування транспортного засобу, який підлягає списанню, причини списання, первісну вартість, строк служби, кількість капітальних ремонтів, пов'язаних з його ліквідацією (демонтаж об'єкта та розібрання), та їх суму, витрати та отримані матеріальні цінності. Якщо внаслідок ліквідації об'єкта виникли витрати або надійшли матеріальні цінності, вони відображаються в розділі акта "Розрахунок результатів списання автомобіля, причепа, напівпричепа". Форма 03-5 (бюджет) "Акт про списання з балансу бюджетних установ і організацій вилученої з бібліотеки літератури", який складається у двох примірниках на підставі опису та загальних списків книг, що підлягають вилученню із бібліотек. Опис робиться під час чергового перегляду книжкових фондів і виявлення застарілих видань. Окремо опис складається на зношену літературу (пошкоджені книги, загублені сторінки, що не підлягають відновленню). Перший примірник акта разом з описом здається в бухгалтерію, а другий залишається у матеріально відповідальної особи. Списання літератури з балансу установи здійснюється і оформляється на підставі затвердженого розпорядником кредитів акта і квитанції про здачу її в макулатуру. Форма 03-6 (бюджет) "Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних-установах", яка застосовується для обліку будинків, споруд, передавальних пристроїв, робочих силових машин і обладнання, автоматизованих ліній, транспортних засобів, вимірювальних приладів і регулювальних пристроїв, лабораторного обладнання, виробничого і господарського інвентарю та інших об'єктів основних засобів. Інвентарна картка відкривається в бухгалтерії на кожний об'єкт, заповнюється на підставі акта прийняття-передачі основних засобів (типова форма 03-1 (бюджет), накладних, технічної та іншої супровідної документації. У картці подається коротка індивідуальна характеристика об'єкта. Записи в картку про роботи, проведені по добудові, дообладнанню, реконструкції, модернізації і капітальному ремонту існуючого об'єкта, вносяться на підставі акта прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (типова форма 03-2 (бюджет). У короткій індивідуальній характеристиці об'єкта, який обліковується на даній інвентарній картці, повинні бути названі два-три найважливіші для нього якісні показники, що не дублюють показників супровідної технічної документації. При переміщенні основних засобів всередині установи робиться запис на зворотному боці картки. У разі неможливості внести в дану інвентарну картку всі якісні і кількісні зміни характеристики об'єкта, що сталися внаслідок його реконструкції чи модернізації, її доповнюють новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ (в ній робиться позначка про відкриття нової картки). Форма 03-8 (бюджет) "Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах (для тварин і багаторічних насаджень)", яка застосовується для індивідуального обліку робочої, продуктивної і племінної худоби, а також для обліку багаторічних насаджень і капітальних витрат на поліпшення земель (без споруд). Інвентарна картка ведеться бухгалтерією в одному примірнику. Коротка індивідуальна характеристика тварин обмежується зазначенням даних про їх вік, масть, кличку, основну прикмету, тавро, породу, вказаних в зоотехнічній документації. Характеристика багаторічних насаджень дається за кількістю висаджених одиниць і розміром займаної ними площі. Форма 03-9 (бюджет) "Інвентарна картка групового обліку основних засобів в бюджетних установах", яка застосовується для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що мають однакове призначення, однакову технічну характеристику і вартість. Картки ведуться матеріально відповідальними особами. У картках групового обліку основних засобів слід враховувати однотипні інструменти, столовий і кухонний інвентар, бібліотечні фонди, сценічно-постановочні засоби. Записи в цих картках робляться окремо на кожний предмет, із зазначенням його інвентарного номера та суми вартості. "Масовий інвентар (парти, інструмент та інші предмети) можна записувати загальними сумами, вказуючи кількість одиниць та їх інвентарні номери. Для сценічно-постановочних засобів картки відкриваються на матеріально відповідальних осіб і ведуться за предметами однакового найменування, близьких за розмірами, якістю матеріалу і ціною. Записи в картках здійснюються в кількісному і сумарному виразі. Для обліку бібліотечних фондів відкривається одна картка. Облік провадиться тільки в вартісному виразі загальною сумою. Форма 03-10 (бюджет) "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів", що застосовується для реєстрації інвентарних карток, які відкриваються при здійсненні аналітичного обліку основних засобів. Опис складають в одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток. Записи ведуться в розрізі класифікаційних груп основних засобів. Форма 03-11 (бюджет) "Інвентарний список основних засобів", яка застосовується в місці розташування (експлуатації) об'єктів основних засобів для пооб'єктного обліку матеріально відповідальними особами. Дані пооб'єктного обліку основних засобів за їх місцезнаходженням (експлуатації) повинні бути тотожні записам в інвентарних картках обліку основних засобів, які ведуться в бухгалтерії. Форма 03-12 (бюджет) "Відомість нарахування зносу на основні засоби", яка застосовується для обрахування суми зносу основних засобів за повний календарний рік (незалежно від того, у якому місяці звітного року вони придбані або зруйновані) відповідно до норм зносу, встановлених в процентах до балансової вартості кожної з груп основних засобів. Сума нарахованого зносу не може перевищувати 100% вартості основних засобів. На загальну суму нарахованого зносу складається меморіальний ордер, дані якого заносяться в книгу "Журнал-головна" [6]. Для забезпечення бухгалтерського обліку основних засобів передбачено також меморіальні ордери: МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР №9 "Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів. Форма №438 (бюджет)", який використовується для обліку вибуття та переміщення до інших установ, організацій та матеріально відповідальних осіб матеріальних цінностей, що належать до необоротних активів, в тому числі основних засобів. Записи здійснюються щодо кожного документа ("Акт прийняття-передачі основних засобів" ф.03-1, "Акт про списання основних засобів" ф.03-3, "Акт про списання автотранспортних засобів" ф.03-4, "Акт про списання вилученої з бібліотеки літератури" ф.03-5) із зазначенням матеріально відповідальної особи. Якщо щодо основних засобів, що вибувають, нараховано знос, то він відображається за дебетом відповідного субрахунку рахунку 13 "Знос необоротних актів”. Сума зносу вираховується за даними інвентарних карток з обліку необоротних активів. Позиція "Сума оборотів за меморіальним ордером" у вигляді відповідної кореспонденції рахунків переноситься до книги "Журнал-головна". Меморіальний ордер підписується виконавцем, особою, що перевірила меморіальний ордер, та головним бухгалтером. Одночасно відповідні записи робляться в інвентарних картках обліку основних засобів; МЕМОРІАЛЬНИЙ ОРДЕР №9 "Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів. Форма №438-авт (бюджет)" використовується при автоматизованому веденні бухгалтерського обліку. Складання відомості за формою №438-авт здійснюється аналогічно порядку складання форми №438. Отже, бухгалтерський облік основних засобів в бюджетних установах повинен забезпечувати їх збереження та найбільш ефективне використання, правильне документальне оформлення та своєчасне відображення їх руху в поточному обліку, а також правильну оцінку в балансі та звітах. Саме з документального оформлення і первинного контролю розпочинається обліковий цикл і тому без належного оформлення процесу первинного обліку, подальший контроль за станом та збереженістю основних засобів в бюджетних установах втрачає сенс. 3.2. Організація ведення бухгалтерського обліку основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації Прийняття необоротних активів оформляється "Актом прийняття-передачі основних засобів" ф.03-1 (бюджет). Також прийняття окремих предметів необоротних активів дозволяється безпосередньо на підставі документів, що стали підставою для отримання цінностей (рахунків-фактур та ін.). Вищевказана типова форма застосовується і для оформлення прийняття-передачі основних засобів і складається на кожний окремий об'єкт активів, який надходить шляхом придбання або безоплатної передачі від інших організацій. На об'єкт, що був в експлуатації, робиться запис на суму зносу. Схема обліку надходження основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації відображена на рис.3.1.
При надходженні основних засобів в установу матеріально-відповідальна особа на документі постачальника або на акті прийняття розписується, підтверджуючи тим самим факт одержання цих цінностей і прийняття їх на відповідальне зберігання. Основні засоби в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бухгалтерії за інвентарними об'єктами. Окремим інвентарним об'єктом вважається закінчений конструктивний прилад з усіма його пристроями, конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання визначених самостійних функцій, або визначений комплекс конструктивно об'єднаних предметів, що становлять одне ціле і разом виконують певну роботу. За місцем зберігання всі основні засоби повинні перебувати на відповідальному зберіганні у матеріально відповідальних осіб, які призначаються наказом керівника установи. З посадовими особами, які відповідають за збереження основних засобів, укладається письмова угода про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У разі зміни відповідальної особи здійснюється, інвентаризація основних засобів, які перебувають на її зберіганні, за порядком, передбаченим Державним казначейством України. Про результати інвентаризації складається акт прийняття-здання, який затверджується керівником установи. Особи, відповідальні за збереження основних засобів, ведуть інвентарні списки. При надходженні необоротних активів в установу (на склад) матеріально відповідальна особа на документі постачальника або на акті приймання повинна розписатися в одержанні цих цінностей і прийняти їх на відповідальне зберігання. За місцем зберігання всі необоротні активи повинні перебувати на відповідальному зберіганні у матеріально відповідальних осіб, які призначаються наказом керівника установи. З посадовими особами, які відповідають за збереження необоротних активів, укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. При зміні матеріально відповідальної особи та у випадках, передбачених чинним законодавством України (стихійне лихо, крадіжка тощо), здійснюється інвентаризація необоротних активів, які перебувають на зберіганні, відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. №90 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.1998 р. за №728/3168 (із подальшими змінами та доповненнями). За результатами інвентаризації складається акт приймання-здавання, який затверджується керівником установи. Особи, відповідальні за збереження необоротних активів, ведуть інвентарні списки необоротних активів. “Інвентарний список основних засобів” – типова форма ОЗ-11 (бюджет) застосовується матеріально відповідальними особами для здійснення пооб’єктного обліку необоротних активів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) об’єктів необоротних активів. Дані пооб’єктного обліку необоротних активів за їх місцезнаходженням (місцем експлуатації) повинні бути тотожні записам в інвентарних картках обліку необоротних активів, які ведуться в бухгалтерії. У бухгалтерії установи, з метою організації обліку і забезпечення контролю за збереженням необоротних активів, ведеться попредметний їх облік на інвентарних картках, які відкриваються на кожний інвентарний об’єкт (предмет). Однорідні активи обліковуються на картках групового обліку типової форми №ОЗ-9 (бюджет). Для обліку будинків, споруд, передавальних пристроїв, робочих силових машин i обладнання, автоматизованих ліній, інструментів, виробничого (включаючи прилади) i господарського інвентарю, транспортних засобів, вимірювальних приладів і регулювальних пристроїв, лабораторного обладнання застосовується “Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах” типової форми ОЗ-6 (бюджет). Інвентарна картка відкривається на підставі акта прийняття-передачі необоротних активів (типова форма ОЗ-1 (бюджет)), накладних, технічної та іншої супровідної документації. Записи в інвентарній картці типової форми ОЗ-6 (бюджет) робляться на підставі перевірених документів: актів приймання про введення в експлуатацію, технічних паспортів заводiв-виробникiв та інших документів. Записи в картку про роботи з добудови, дообладнання, реконструкції, модернізації й капітального ремонту існуючого об’єкта вносяться на підставі акта прийняття-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (типова форма ОЗ-2 (бюджет)). У картці зазначаються дата й номер акта введення необоротних активів в експлуатацію та характерні ознаки об’єктів (предметів): креслення, модель, тип, марка, заводський номер, дата випуску (виготовлення). Крім того, записується коротка індивідуальна характеристика об’єкта (предмета). Якщо в складі обладнання, приладiв, обчислювальної техніки тощо є дорогоцінні метали, то в розділі “Коротка iндивiдуальна характеристика об’єкта” зазначаються перелік деталей, у складi яких є дорогоцiнні метали, найменування деталі та маса металу, зазначена в паспорті. На зворотному боці картки типової форми ОЗ-6 (бюджет) робиться запис про переміщення необоротних активів в установі. Типова форма ОЗ-8 (бюджет) “Інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах (для тварин і багаторічних насаджень)” призначена для обліку робочої, продуктивної та племінної худоби, а також багаторічних насаджень i капітальних витрат на поліпшення земель (без споруд). В інвентарних картках обліку необоротних активів типової форми ОЗ-8 (бюджет) наводиться індивідуальна характеристика тварин із зазначенням віку, масті, тавра, клички, основної прикмети, породи тощо, вказана у зоотехнічній документації. Багаторічні насадження обліковуються за інвентарними об’єктами із зазначенням виду і кількості посаджених одиниць та площі. Сума всіх витрат, що відносяться до прийнятих в експлуатацію площ, незалежно від закінчення всього комплексу робіт, включається у вартість об’єкта. Для обліку білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, сценiчно-постановочних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають спеціальне призначення, застосовуються “Інвентарні картки групового обліку основних засобів в бюджетних установах” типової форми ОЗ-9 (бюджет). В інвентарних картках групового обліку необоротних активів ведеться облік за матеріально відповідальними особами, за предметами одного найменування, якості матеріалу та ціні, з зазначенням номенклатурного номера [19, с.165]. Якщо в картку неможливо внести всі якісні й кількісні зміни характеристики об’єкта, що сталися внаслідок його реконструкції чи модернізації, її доповнюють новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ (у ній робиться відмітка про відкриття нової картки). Iнвентарнi картки зберігаються в картотеках бухгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками i групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в централізованих бухгалтеріях – додатково i за обслуговуваними установами. Інвентарні картки списаних необоротних активів, після внесення в них відміток про списання, здаються в архів. Відповідно до наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р. №41 “Про затвердження Переліку типових документів”, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.09.1998 р. за №576/3016 (із подальшими змінами та доповненнями), термін зберігання інвентарних карток становить 3 роки після ліквідації необоротних активів. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих необоротних активів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом з реалізованим необоротним активом. Записи в картках обліку необоротних активів здійснюються в кількісному та сумарному виразах. Інвентарні картки обліку необоротних активів у бюджетних установах ведуться бухгалтерією в одному примірнику. Інвентарні картки зберігаються в картотеці бухгалтерії, де їх розміщують за відповідними групами необоротних активів, а в середині груп – місцезнаходженням об’єктів (предметів) необоротних активів. Кожному необоротному активу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) присвоюється інвентарний номер, який має вісім знаків. Перші три знаки означають номер субрахунку, четвертий – підгрупу i останні чотири знаки – порядковий номер предмета у підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виділені підгрупи, четвертий знак позначається нулем [21, с.27]. Інвентарний номер зазначається на жетоні, який прикріпляється до об’єкта, позначається фарбою на об’єкті або проставляється іншим способом. Якщо iнвентарний об’єкт є складним i включає ті чи інші відокремлені елементи, що становлять разом з ним одне ціле, на кожному такому елементі повинен бути зазначений той самий iнвентарний номер, що й на основному об’єкті. Для бiлизни, постiльних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери, які мають сім знакiв. Першi три знаки означають субрахунок, четвертий – підгрупу i три останнi знаки – порядковий номер предмета у підгрупі. При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер. Предмети маркіруються спеціальним штампом незмиваючою фарбою. Штамп повинен мати найменування установи, а при здаванні предметів в експлуатацiю – додатково зазначати рік i місяць видачі. Жетони та маркірувальні штампи ставляться на такому місці, щоб це не псувало зовнішнього вигляду предмета. У разі змивання маркiровки – її періодично поновлюють. Надходження в експлуатацію немаркірованої білизни, постільних речей та інших матеріальних цінностей не допускається. Інвентарні та номенклатурні номери, присвоєні об’єкту необоротних активів, зберігаються за ними на весь період перебування їх у даній установі. Номери інвентарних об’єктів, які вибули чи ліквідовані, не повинні присвоюватись іншим об’єктам, що заново надійшли протягом трьох років. Інвентарні номери заносяться у форму ОЗ-10 (бюджет) “Опис інвентарних карток з обліку основних засобів”, яка відкривається для реєстрації відкритих інвентарних карток обліку необоротних активів. Опис складається в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток. Описи інвентарних карток з обліку необоротних активів здаються в архів тоді, коли в останню інвентарну картку вноситься відмітка про списання об’єкта необоротних активів. Схема обліку вибуття основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації відображена на рис.3.2. Орендовані необоротні активи обліковуються в орендарів на позабалансовому рахунку 01 “Орендованi необоротні активи” під інвентарними номерами, присвоєними їм орендодавцями. Видача необоротних активів із складу проводиться за накладними (вимогами) ф.434, які підписуються керівником установи. При цьому накладна виписується в одному примірнику, якщо інший порядок не визначено галузевими нормативними актами, погодженими з Державним казначейством України. Прийняття-здання необоротних активів після капітального ремонту, реконструкції чи модернізації оформляється “Актом прийняття-здання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” типової форми ОЗ-2 (бюджет). Акт складається у двох примірниках і підписується представником установи, уповноваженим на приймання необоротних активів після ремонту, та представником підприємства (організації), що виконувало їх ремонт, реконструкцію чи модернізацію.
В акті вказуються кошторисна вартість ремонту, реконструкції, модернізації згідно із затвердженим розрахунком витрат, необхідних для їх здійснення, і фактична вартість закінчених робіт. Перший примірник акта здається в бухгалтерію установи, де робляться відповідні записи в інвентарних картках обліку необоротних активів. Другий примірник передають підприємству, яке виконувало ремонт, реконструкцію чи модернізацію. Зміни в характеристиці об’єкта, пов’язані з його ремонтом, реконструкцією чи модернізацією, вносяться у відповідний розділ акта, у картку обліку необоротного активу та в технічний паспорт об’єкта. Документи аналітичного обліку необоротних активів систематизуються за датами здійснення операцій та оформляються меморіальним ордером №9 (ф.438 (бюджет)), який є накопичувальною відомістю про вибуття та переміщення необоротних активів. У накопичувальну відомість записи робляться за кожним документом, дані меморіального ордера №9 заносяться в книгу “Журнал-головна”. Дані обліку необоротних активів у матеріально відповідальних осіб повинні відповідати даним обліку бухгалтерії. Для контролю за правильністю бухгалтерських записів за рахунками синтетичного та аналітичного обліку складаються оборотні відомості за кожною групою субрахунків, що об’єднуються відповідним синтетичним рахунком. Підсумки оборотів та залишків кожного субрахунку оборотних відомостей звіряються з підсумками оборотів та залишків даних відповідних синтетичних рахунків книги “Журнал-головна”. Отже, клас 1 „Необоротні активи” першого розділу плану рахунків бюджетних установ об’єднує рахунки призначені для обліку матеріальних та нематеріальних активів, що отримані для тривалого використання і не призначені для реалізації або витрачання протягом одного року. Бухгалтерський облік основних засобів, як найбільшої частини необоротних активів, забезпечує правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в облікових регістрах надходження, переміщення в середині установи, вибуття з установи основних засобів та надання повних і об’єктивних даних для здійснення контролю за збереженням та правильним використанням Облік основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”. Рахунок 10 „Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або утриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів. За дебетом рахунка 10 „Основні засоби” відображається надходження основних засобів на баланс установи, які обліковуються за первісною вартістю, за кредитом – вибуття основних засобів внаслідок продажу, безплатної передачі або не відповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Оцінка основних засобів відбувається за допомогою однієї з наступних видів вартостей. Первісна вартість – фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів, їх спорудження та виготовлення (табл.3.1). Балансова вартість – це вартість, за якою основні засоби включаються до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу. Відновлювальна вартість – це первісна вартість, змінена після переоцінки, що здійснюється у випадках індексації первісної вартості основних засобів відповідно до чинного законодавства. Зміну первісної вартості не можна вважати доходом установ.
Таблиця 3.1 Основні засоби Первісна вартість
Придбані установою за гроші Витрати на придбання
Отримані установою безплатно Справедлива вартість на дату отримання
Створені установою власними силами Суми прямих і накладних витрат, пов’язаних зі створенням активу
Отримані установою у результаті обміну на подібний об’єкт Справедлива вартість попереднього об’єкту збільшена на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що була передана під час обміну.
Порядок формування первісної вартості основних засобів залежно від шляхів їх надходження у відділі освіти Володимир-Волинської РДА Як вже зазначалося раніше, прийняття оборотних засобів на баланс оформляється „Актом прийняття-передачі основних засобів” ф.ОЗ-1 (бюджет). Безплатне отримання основних засобів в установі відбувається у формі надання гуманітарної допомоги або благодійних внесків. Основні засоби, які стали непридатними, підлягають списанню у відповідності з Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства України та Міністерства економіки України від 10.08.2001 р. № 142/181. Списанню підлягають матеріальні цінності як такі, що: а) непридатні для подальшого використання; б) виявлені в результаті інвентаризації як недостача; в) морально застарілі; г) фізично зношені; ґ) пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані). Крім того, підлягають списанню будівлі, споруди, що підлягають знесенню у зв'язку з будівництвом нових об'єктів та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання. Знос, нарахований у розмірі 100 відсотків вартості на необоротні активи, не може бути підставою для їх списання. Списання з балансу установ матеріальних цінностей здійснюється шляхом їх: продажу; безоплатної передачі; ліквідації (на підставі акту). Для визначення непридатності матеріальних цінностей і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року, у складі: - керівника або його заступника (голова комісії); - головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку); - керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності; - особи, на яку покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей; - інших посадових осіб (на розсуд керівника установи). Наказ про створення постійно діючої комісії поновлюється щорічно або за потребою. Право визначення непридатності матеріальних цінностей і встановлення неможливості або неефективності проведення відновлювального ремонту, а також оформлення необхідної документації наказом керівника установи може бути надано щорічній інвентаризаційній комісії. Для участі в роботі комісії з встановлення непридатності автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших необоротних активів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, запрошується представник відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта. Постійно діюча комісія Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації: а) проводить огляд матеріальних цінностей для складання акта про їх списання, використовуючи при цьому необхідну технічну документацію (технічні паспорти, поетажні плани, відомості дефектів та інші документи), а також дані бухгалтерського обліку і встановлює можливість або неможливість відновлення і подальшого використання матеріальних цінностей в даній установі та вносить пропозиції про їх продаж, передачу чи ліквідацію; б) установлює конкретні причини списання об'єкта: фізичне або моральне зношення, реконструкція, порушення нормальних умов експлуатації, аварія та ін.; в) установлює осіб, з вини яких трапився передчасний вихід матеріальних цінностей з ладу (якщо такі є); г) установлює можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів списаного об'єкта і проводить їх оцінку; ґ) здійснює контроль за вилученням із списаних цінностей придатних вузлів, деталей та матеріалів із кольорових і дорогоцінних металів, визначає їх кількість, вагу та контролює їх здавання на відповідний склад; д) визначає вартість списання матеріальних цінностей. У разі, коли обладнання списується у зв'язку з будівництвом нових, розширенням, реконструкцією та технічним переоснащенням діючих об'єктів, комісія Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації перевіряє його наявність у плані реконструкції та технічного переоснащення, затвердженому організацією вищого рівня, і робить в акті про списання посилання на пункт та дату затвердження плану. За результатами обстеження комісією складаються акти про списання матеріальних цінностей. При списанні основних засобів складається відповідний акт за типовою формою №ОЗ-3 (бюджет) "Акт про списання основних засобів", №ОЗ-4 (бюджет) "Акт про списання автотранспортних засобів", №ОЗ-5 (бюджет) "Акт про списання з балансу бюджетних установ і організацій вилученої з бібліотеки літератури", форма та порядок складання яких затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України та Державного комітету статистики України від 02.12.1997 р. №125/70. Акти про списання матеріальних цінностей, складені комісією, затверджуються керівником установи. Дозвіл на списання з балансу матеріальних цінностей надається керівником установи, установою вищого рівня або головним розпорядником бюджетних коштів в залежності від вартості матеріальних цінностей та причин списання. Дозвіл на списання матеріальних цінностей як таких, що непридатні для подальшого використання, морально застарілі, фізично зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за винятком виявлених в результаті інвентаризації як недостача) надається в такому порядку: а) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету: вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 5000 гривень – з дозволу керівника установи; вартістю за одиницю (комплект) в розмірі від 5000 гривень до 10000 гривень - з дозволу установи вищого рівня; вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 10000 гривень - з дозволу центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів. б) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів: вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 2500 гривень – з дозволу керівника установи; вартістю за одиницю (комплект) в розмірі від 2500 гривень до 5000 гривень - з дозволу установи вищого рівня; вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 5000 гривень - з дозволу місцевої державної адміністрації або відповідного рішення органів місцевого самоврядування в межах, визначених законом. Дозвіл на списання комп'ютерних засобів з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, для подальшої передачі на баланси розпорядників бюджетних коштів надається керівником установи незалежно від вартості за одиницю (комплект). Недостачі матеріальних цінностей, виявлені в результаті інвентаризації: понад норми природних втрат, втрати від псування, стихійного лиха (повені, пожежі та інше), а також, коли конкретні винуватці не встановлені (втрати від нерозкритих крадіжок тощо), списуються з балансів лише після ретельної перевірки дійсної відсутності винних осіб і вжиття потрібних заходів задля недопущення фактів втрат у подальшому в такому порядку: а) за кожним випадком недостач або псувань матеріальних цінностей на суму до 2500 гривень включно - з дозволу керівника установи; б) за кожним випадком недостачі або псування матеріальних цінностей на суму від 2500 до 5000 гривень включно - з дозволу керівника установи вищого рівня; в) за кожним випадком недостачі або псування матеріальних цінностей на суму понад 5000 гривень - з дозволу керівника центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів, голови місцевої державної адміністрації. Списання з балансу установи основних засобів та інших необоротних активів (за винятком пошкоджених внаслідок аварії чи стихійного лиха, морально застарілих, фізично зношених та виявлених в результаті інвентаризації як недостача) до закінчення періоду нарахування зносу на них, не може бути здійснено. Списання матеріальних цінностей проводиться за первісною вартістю або за відновлювальною вартістю (у разі проведення індексації або переоцінки матеріальних цінностей). При списанні необоротних активів, що були в експлуатації, в документах поряд з їх первісною (відновлювальною) вартістю вказується сума нарахованого зносу. Усі деталі, вузли і агрегати розібраного та демонтованого обладнання, які придатні для ремонту іншого обладнання, а також матеріали, отримані від ліквідації необоротних активів, оприбутковуються на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку, а непридатні деталі та матеріали оприбутковуються як інші матеріали і підлягають обов'язковій здачі установі, на яку покладено збір такої сировини. Також підлягають обов'язковій здачі виготовлені із кольорових металів деталі та вузли, які не використовуються в даній установі для ремонту машин, інструментів, приладів, обладнання. Деталі і вузли, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, вилучені після демонтажу матеріальних цінностей відповідно до Положення про порядок збирання і здавання відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з матеріальних ресурсів, Національного банку України та Державного комітету України по рідкісних, дорогоцінних металах та дорогоцінному камінню від 23.06.94 р. №54/11/161/91/15, підлягають здачі на спеціалізовані підприємства України, що здійснюють приймання та переробку відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Збиранням і здаванням відходів і лому дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння займаються підприємства, що зобов'язані забезпечити їх зберігання відповідно до Положення про порядок приймання і переробки відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також про порядок розрахунків із здавальниками за прийняті від них дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння у вигляд відходів і лому, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з матеріальних ресурсів, Національного банку України та Державного комітету України по рідкісних, дорогоцінних металах та дорогоцінному камінню від 23.06.1994 р. № 54/11/161/91/15. Забороняється знищувати, викидати, здавати в лом техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, без попереднього вилучення і одночасного оприбуткування цінних деталей. Забороняється передача, списання і продаж техніки, апаратури та інших необоротних активів за цінами, нижчими від вартості дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в них, за вирахуванням витрат на їх вилучення. Розбирання та демонтаж матеріальних цінностей, які втратили своє виробниче призначення або стали непридатними, проводяться тільки після затвердження у встановленому порядку акта про їх списання. Списання матеріальних цінностей з обліку (як ліквідація на підставі акту про списання), без наступної їх реалізації або передачі іншій бюджетній установі, проводиться лише у випадках, коли подальше використання цих цінностей неможливе або економічно недоцільне. Безоплатна передача матеріальних цінностей дозволяється в такому порядку: а) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, - у межах одного центрального органу виконавчої влади (головного розпорядника бюджетних коштів); б) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, - у межах одного місцевого бюджету. Безоплатна передача матеріальних цінностей від однієї установи до іншої, що належать до сфери управління одного і того самого центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів, здійснюється на підставі рішення головного розпорядника бюджетних коштів. Безоплатна передача матеріальних цінностей між центральними органами виконавчої влади або іншими головними розпорядниками бюджетних коштів здійснюється з дозволу Кабінету Міністрів України. Продаж матеріальних цінностей, які згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. №64, віднесені до основних засобів (у тому числі повністю зношених), здійснюється тільки на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та за конкурсом) відповідно до Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 р. №1976. Продаж будівель (у тому числі приміщень), споруд, транспортних засобів та повністю зношених за даними бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, які відносяться до необоротних активів, проводиться за експертною оцінкою. Експертна оцінка - це визначення вартості матеріальних цінностей експертом за договором із установою. Кошти, отримані установами від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (у т.ч. списаних), за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (у т.ч. відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння, у розмірах, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи, витрачаються на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування зазначених матеріалів на приймальні пункти, витрати на інші господарські потреби і на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням брухту та відходів, на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, а також на інші видатки за кошторисом. Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід того бюджету за рахунок якого утримується дана установа. Типова кореспонденція рахунків з обліку основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації подана у табл.3.2. Таблиця 3.2 Типова кореспонденція рахунків з обліку основних засобів у відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації № з/п Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків
Дебет Кредит
1 2 3 4
1 Оприбуткування земельних ділянок, будинків та споруд, машин і обладнання, білизни, постільних речей, одягу, взуття, транспортних засобів, інструментів, виробничого (включаючи пристрої) і господарського інвентарю, робочих і продуктивних тварин та інших основних засобів (вартість без ПДВ та сум без копійок):
що сплачені шляхом попередньої оплати 101-109 364
що сплачені після їх отримання 101-109 675
Водночас проводиться другий запис (сума без ПДВ):
при оплаті коштами загального фонду 801, 802 401
при оплаті коштами спеціального фонду 811, 813 401
Сума ПДВ:
при оплаті коштами загального фонду 801, 802 364, 675
при оплаті коштами спеціального фонду:
якщо ПДВ не включено до податкового кредиту 811-813 364, 675
якщо ПДВ включено до податкового кредиту 641 364, 675
2 Списання сум копійок з придбаних основних засобів 801, 802, 811-813 364, 675
1 2 3 4
3 Безоплатне отримання основних засобів (крім централізованого постачання матеріальних цінностей та внутрішнього переміщення в межах головного розпорядника бюджетних коштів) 101-109 364
Водночас проводиться другий запис 812 401, 131
4 Безоплатне отримання основних засобів за операціями з централізованого постачання матеріальних цінностей та внутрішнього переміщення в межах головного розпорядника бюджетних коштів 101-109 401, 131
5 Отримання основних засобів установою-замовником придбаних за операціями з централізованого постачання, які проводяться за рахунок власних надходжень спеціального фонду кошторису, коли установа-закупник є бюджетною установою 104-109 684
Водночас проводиться другий запис 811, 812 401
6 Безоплатна передача основних засобів за операціями з централізованого постачання матеріальних цінностей та внутрішнього переміщення в межах головного розпорядника бюджетних коштів 401, 131 101-109
7 Реалізація будинків, споруд 131, 401 103
На суму нарахованих коштів від реалізації, що належать перерахуванню до Державного бюджету України 364, 675 811 711 642
8 Зміна вартості основних засобів:
після проведення індексації, дооцінки 101-109 401, 131
уцінки 401, 131 101-109
9 Списання основних засобів, які стали непридатними на підставі виправдних документів, та у разі реалізації 401, 131 103-109
10 Списання основних засобів унаслідок недостачі, установленої при інвентаризації, тощо 401, 131 104-109
Водночас проводиться другий запис, на суму вартості відшкодування збитків, яка віднесена на рахунок винних осіб 363 711
11 Списання недостач основних засобів, установлених при інвентаризації 401, 131 104-109
Водночас проводиться другий запис, коли винні особи не встановлені 05 -
12 Оприбуткування лишків основних засобів, виявлених під час інвентаризації 103-109 811 711 401
13 Відображення сум за не введеними в експлуатацію об’єктами капітального будівництва 141-143 402
14 Прийняття в експлуатацію об’єктів капітального будівництва на підставі акта 103-109 401
Водночас проводиться списання сум за незавершеним капітальним будівництвом 402 141-143
15 Нарахування суми зносу в останній робочий день грудня 401 131
Отже, правильна організація ведення бухгалтерського обліку основних засобів має виняткове значення для бюджетного обліку конкретної установи в цілому в силу великого обсягу основних засобів в загальних активах організації. ВИСНОВКИ Бюджетні установи – це заклади та організації, основна діяльність яких частково або повністю фінансується за рахунок коштів бюджету. До таких організацій відносяться заклади охорони здоров’я, культури та мистецтва, фізичної культури і спорту, навчальні заклади, заклади оборони, соціального захисту населення тощо. Бюджетні установи є різновидом організацій некомерційного характеру, для яких отримання прибутку не є основною метою їх діяльності. В Україні функціонують близько 40 тисяч бюджетних установ та організацій різного профілю. Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ характеризується низкою особливостей, які впливають на методику та організацію бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік у бюджетних установах виконує свої конкретні задачі, має специфічні об’єкти, ведеться за окремим планом рахунків на балансі, який відрізняється від балансу комерційних підприємств, що впливає на методику організації бухгалтерського обліку, забезпечує своєчасне, повне і достовірне відображення всіх операцій з виконання кошторисів і визначення результатів їх виконання по загальному та спеціальному фондах, а також узагальнення облікової інформації у звітності. Чітка побудова бюджетного обліку надає користувачам інформацію про виконання бюджетів і кошторисів бюджетних організацій для прийняття обґрунтованих рішень, підвищує його роль як найважливішого інструмента контролю за ефективним формуванням і використанням фінансових ресурсів держави. Все це приводить нас до висновку про важливість розгляду питання бухгалтерського обліку бюджетних організацій. В бакалаврській кваліфікаційній роботі за темою „Бухгалтерський облік основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації” було розглянуто та досліджено наступні питання: - Поняття бюджетних установ та роль бухгалтерського обліку в управлінні ними; - Правове регулювання бухгалтерського обліку в бюджетних установах; - Поняття, класифікація, оцінка та основні аспекти бухгалтерського обліку основних засобів у бюджетних установах; - Аналіз особливостей ведення обліку основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації, і зокрема: аналіз основних функцій та завдань структурних підрозділів Відділу освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації; аналіз організації документального оформлення операцій з основними засобами у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації; аналіз організації ведення бухгалтерського обліку основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації; синтетичний та аналітичний облік основних засобів у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації; формування фінансової звітності у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації та аналіз складу та структури основних засобів на її основі; В якості можливості щодо покращення організації облікових робіт в установі нами ввижається перспективним розглянути керівництвом можливість використання програми „Бухгалтерський облік для неприбуткових організацій України” на базі „1С: Підприємство 7.7” для автоматизації бухгалтерського обліку у Відділі освіти Володимир-Волинської райдержадміністрації, зокрема обліку основних засобів. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Бюджетний кодекс України №2542-ІІІ, затверджений 21.06.2001 р. (із подальшими змінами та доповненнями) Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999 р. (з подальшими змінами та доповненнями) Закон України „Про гуманітарну допомогу” №1192-XIV від 22.10.1999 р. (із подальшими змінами та доповненнями) Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1706 від 28.10.1998 р. Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена Наказом Державного Казначейства України №64 від 17.07.2000 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного казначейства №30 від 21.02.2005 р.) Інструкція із складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, затверджена Наказом Головного управління Державного Казначейства України, Державного комітету статистики України №125/70 від 02.02.1997 р. Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України та Міністерства економіки України №142/181 від 10.08.2001 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного казначейства №96/109 від 25.04.2003 р. та №189/266 від 26.09.2003 р.) Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом Міністерства фінансів України та Головного управління Державного казначейства України №90 від 30.10.1998 р. (із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного казначейства України №122 від 19.07.2001 р.) План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядок його застосування, затверджений Наказом Головного Управління Державного казначейства України №114 від 10.12.1999 р. (із подальшими змінами та доповненнями) Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затверджена Наказом Державного казначейства України №61 від 10.07.2000 р. (із подальшими змінами та доповненнями) Інструкція про порядок відображення в обліку бюджетних установ операцій з централізованого постачання матеріальних цінностей, затверджена наказом Державного казначейства України №232 від 16.12.2002 р. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від №116 від 22.01.1996 р. (із подальшими змінами та доповненнями) Інструкція про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання, затверджена наказом Державного казначейства України №68 від 27.07.2000 р. (із змінами, внесеними згідно з наказами Державного казначейства №12 від 28.01.2002 р. та №117 від 05.06.2003 р.) Положення про передачу об’єктів права державної та комунальної власності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 р. Автоматизація неприбуткових. Рух назустріч// Дебет-Кредит.-№47.-2004; Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ: Учебное пособие. - М.: “ДИС”, НГАЭ и У,1997.-126 с.; Бухгалтерський облік в Україні/ За редакцією Р.Л.Хом’яка. -Львів: Інтелект-Захід,2004-912с.; Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник/ За редакцією Ф.Ф. Бутинця. -Житомир: ПП „Рута”,2004.-448 с.; Джога Р.Т., Свірко С.В., Сінельник Л.М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник/ За заг. ред. проф. Р.Т. Джоги.-К.: КНЕУ,2003.-483 с.; Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000 - 152с.: - іл.; Облік в бюджетних установах. Школа бухгалтера. Урок 33// Дебет-Кредит.-№7.-2003; Панкевич Л.В., Зварич М.А., Бойко Р.С., Лучечко Л.М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Практ. посібник.-Л.: Аверс,2001.-304 с.; Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. -Київ: НІОС,2000.-400 с. ДОДАТКИ
