Зміст Вступ……………………………………………………………………………….. Розділ 1. Вибір організаційно-правової форми підприємства………………… Розділ 2. Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища організації за умов обраної стратегії її розвитку:……………………………………………………… 2.1. Внутрішнє середовище: сильні та слабкі сторони………………………….. 2.2. Зовнішнє середовище: вплив та можливості………………………………... Розділ 3. Трендові функції збуту і життєвих циклів продукції ……………….. Розділ 4. Функції менеджменту…………………………………………………. 4.1. Обґрунтування стратегії підприємства та стратегічних цілей його підрозділів…………………………………………………………………………. 4.2. Організація взаємодії як функція менеджменту……………………………. 4.3. Аналіз організаційної структури управління за допомогою організграми.. 4.4 Оптимізація виробничо-управлінської структури організації ...................... 4.5. Матеріальне та моральне стимулювання праці ……………………………. 4.6. Система контролю виробничих процесів…………………………………… Розділ 5. Основи операційного менеджменту…………………………………... 5.1. Проектування функціональних служб………………………………………. 5.2. Розробка посадових інструкцій службовців………………………………… Розділ 6. Організація комунікаційного процесу на підприємстві……………… Розділ 7. Організація управлінської праці……………………………………….. 7.1. Організація робочого місця менеджера……………………………………... 7.2. Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці на робочому місці... 7.3. Механізація та автоматизація управлінської праці………………………… 7.4. Витрати на управління організацією та ефективність управлінської праці Висновки………………………………………………………………………… Список використаної літератури……………………………………………… Додатки…………………………………………………………… Вступ На сьогоднішній день Україна є державою, що розвивається, хоч і трохи затьмарена економічною кризою, яка наносить великий вплив на всі види господарської діяльності. За приклад хотілося б узяти підприємницьку діяльність, яка на даний момент трохи призупиняється у своєму розвитку, та все ж на мою думку відіграє важливу роль у нашому суспільстві. Хоч можна сказати, що ми маємо досить велику кількість різних підприємств, які є також важливими. Метою моєї курсової роботи є визначення важливості використання функцій менеджменту на підприємстві. Завданнями роботи є детальне дослідження обраного підприємства, його основної продукції, організаційно-правової форми, системи управління, яка існує на підприємстві, та інших деталей, які важливі у діяльності предмету дослідження. Об’єктом моєї роботи було обрано ДП “Сарненський лісгосп”. Дане підприємство займається накопиченням, та продажем лісової продукції, та переробленням деревини, що виконується на замовлення. Предметом курсової роботи стали функції менеджменту. На сьогодні існує 5 основних функцій менеджменту: мотивування, контролювання, організаційна діяльність, планування і регулювання.У діяльності кожного підприємства вони повинні відігравати досить важливу роль.
Розділ 1.Вибір організаційно-правової форми підприємства з необхідним обґрунтуванням. Основною виробничо-господарською ланкою економіки України є підприємство. Згідно з Господарським кодексом України підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності. Повна назва обраного підприємства – Державне підприємство«Сарненський лісгосп». Скорочена назва – ДП«Сарненський лісгосп». Дане підприємство має державну форму власності, оскільки ліс – це є наше багатство, і на мою думку будучи такі підприємства приватними, то територія покрита лісами скоротилася б удвічі, адже ліси просто розкрадалися. Звичайно це відбувається постійно, та все ж при державному контролі менше. Сарненський держлісгосп був створений у 1940 році. До його складу входило 4 лісництва, загальна площа угідь яких дорівнювала 37,3 тисячі гектарів. Нині в держлісгоспі 8 лісництв, а загальна площа угідь складає 52,5 тисячі гектарів. Крім того, діють одна заготівельна дільниця, нижній склад, цех з переробки дикоростучих плодів, та ягід, комплекс з переробки деревини , що відокремився у самостійне виробництво. Очолює Сарненський держлісгосп – Василь Дмитрович Шкудор. В. Д. Шкудор народився 12 червня 1953 року в селі Лолин Долинського району Івано-Франківської області. Державне підприємство ”Сарненський лісгосп ” входить до складу Рівненського обласного управління лісового господарства, яке підпорядковане Державному комітету лісового господарства. Загальна площа лісгоспу складає 49,6 тис. га. в т.ч. покрита лісом 43,0 тис.га. Лісгосп розташований на території Сарненського адміністративного району. Підприємство є юридичною особою, яке здійснює свою діяльність на основі, і відповідно до чинного законодавства України, та Статуту, який затверджується Органом управління майном. Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний, та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Майно лісгоспу становлять основні фонди, та оборотні засоби, кошти, а також інші цінності. Статутний фонд підприємства утворюється Органом управління майном, і становить 5009300 грн. Підприємство виконує весь комплекс робіт від заготівлі лісового насіння, вирощування посадкового матеріалу, посадки та вирощування лісових культур до проведення рубок догляду за лісом, та рубок головного користування. Загальна характеристика підприємства показана у таблиці №1. Таблиця 1. № п/п Параметр який характеризується Зміст та особливості
1 Форма підприємства ДП
2 Профіль Лісове господарство
3 Види діяльності Заготівля насіння, вирощування посадкового Матеріалу,посадка та вирощування лісових Культур,проведення рубок, догляд за лісом
Розділ 2. Оцінка внутрішнього, і зовнішнього середовища організації за умов обраної стратегії її розвитку. Державне підприємство ”Сарненський лісгосп ” входить до складу Рівненського обласного управління лісового господарства. Як зазначалося раніше, підприємство виконує весь комплекс робіт від заготівлі лісового насіння, вирощування посадкового матеріалу, посадки та вирощування лісових культур до проведення рубок догляду за лісом, та рубок головного користування. 2.1. Зовнішнє середовище:вплив,та можливості. Підприємство розташоване на території Сарненського адміністративного району. Займається великою кількістю робіт, яка широко розповсюджується по території України, та за кордоном. Об’єм заготівлі залежить від необхідності в проведенні рубок догляду та розрахункової лісосіки на головному користуванні. Заготовлена лісопродукція розкряжовується на асортименти та відправляється споживачам залізничним, та автомобільним транспортом, згідно укладених договорів. Основними споживачами продукції є Свіспан Лімітед (Костопіль), та деревообробні філії. На даний час 17% лісопродукції відвантажується на експорт. Основними зовнішніми споживачами є Ердерт-Тужер (Угорщина), та фірми Туреччини. У галузі лісового господарства працює досить велика кількість різних підприємств, які гідні вести конкуренцію з іншими, тому перш за все нам слід дослідити перелік основних чинників факторів макросередовища, які подані у таблиці 2.1. Таблиця 2.1 Характеристика макросередовища організації Фактори Найважливіші чинники,що визначають відповідні фактори
Споживачі Основними споживачами продукції є Свіспан Лімітед (Костопіль), та деревообробні філії. Основними зовнішніми споживачами є Ердерт-Тужер (Угорщина), та фірми Туреччини.
Постачальники Основними постачальниками є: Фірма Трак-Центр – постачальник запчастин до тракторів Група компаній Ерідан – запчастини для тракторів, і сільгоспмашин.
1 Прихильність покупців до товарів підприємства На сьогодні попит на ліс росте,тож продукція підприємства купується багатьма фірмами,а також просто покупцями досить часто.
3
2 Торгова сила покупців Рівень інформованості покупців про товар,ціну,режим роботи п-ства є не досить удосконаленим.
2
Покупцями даної продукції є досить фінансово забезпечені фірми.
3
Щодо основних постачальників дано гопідприємства, то як зазначалося раніше, ними є: Фірма Трак-Центр – постачальник запчастин до тракторів Група компаній Ерідан – запчастини для тракторів, і сільгоспмашин.
2.2. Внутрішнє середовище: сильні та слабкі сторони Внутрішнє середовище – це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації. Воно не залежить від організаційно-правової форми організації та об’єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, виробництво, фінанси, кадри, інформаційні системи. Кадри Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал поділяється здебільшого на чотири категорії: управлінський персонал, спеціалісти, службовці, робітники. Управлінський персонал – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. На ДП “Сарненський лісгосп ” ця категорія працівників представлена директором та менеджером. Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні технічні, економічні та інші роботи (бухгалтер). До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування. Робітники – це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. (експедитори, водії, вантажники). Середній вік працюючих на підприємстві 25-40 років. За рівнем кваліфікації працівників поділять на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані й некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку. На нашому підприємстві працівники здебільшого кваліфіковані та висококваліфіковані. На ДП “Сарненський лісгосп ” спостерігається низька плинність кадрів, що насамперед зумовлено тим, що працівники отримують високі заробітні плати.
Фінанси Фінанси підприємства характеризують економічні відносини, що виникають в процесі кругообігу основних і оборотних фондів, виробництва і реалізації продукції, створення та використання грошових ресурсів, також включають безоплатні та благочинні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян, дотації з бюджетів, прибутки від операцій з цінними паперами в грошовій формі. Активи організації – це контрольовані підприємством внаслідок минулих подій ресурси, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Чистий прибуток – це залишок валового (балансового) прибутку після сплати першочергових платежів, законодавчо встановлених податків тощо. Рентабельність капіталу – найбільш узагальню вальний показник рентабельності. Його обчислюють як відношення балансового прибутку до вартості всього майна, яке є в розпорядженні підприємства. Оборотні кошти – кошти, авансовані для формування виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва тощо, необхідних для підтримання безперервної виробничої діяльності. Маркетинг ДП “Сарненський лісгосп” забезпечує як населення, так і велику кількість закордонних,та фірм, організацій вУкраїні. Підприємство займає незначну частку ринку. Лісова продукція, як і вироби з дерева користується великим попитом серед населення. Витрати на рекламу несе саме підприємство. Виробництво ДП «Сарненський лісгосп» добре забезпечене складськими і офісними приміщеннями, обладнанням, транспортом, та іншими необоротними активами, які необхідні для його ефективного функціонування. Основними споживачами продукції є Свіспан Лімітед (Костопіль), та деревообробні філії. Основними зовнішніми споживачами є: Ердерт Тужер (Угорщина), та фірми Туреччини. Постачальники в свою чергу відповідають за доставку запчастин на підприємство. Підприємство-постачальник розміщене далеко, проте наявний хороший комунікативний зв’язок. Інформаційні системи Інформаційні системи – це такі системи забезпечення інформацією, які необхідні для нормального функціонування будь-якої організації, підприємства, установи. На даному підприємстві в бухгалтерії використовуються такі інформаційні системи як 1С та 4С. Ці програми дозволяють швидко та оперативно виконувати всі бухгалтерські розрахунки. Крім того, підприємство забезпечене персональними комп’ютерами (ПК), які об’єднанні в мережу, що дозволяє швидко обмінюватись інформацією, не встаючи з робочого місця. Аналіз беззбитковості є однією з найважливіших характеристик взаємозв’язку затрат, обсягу виробництва і прибутку. Такий аналіз можливий при системі обліку змінних затрат, основою якої є поділ затрат на постійні та змінні. Змінні витрати – це витрати, які змінюються пропорційно до зміни певного фактора витрат – обсягу виробництва, чисельності працівників, величини запасів, тривалості виробничого процесу тощо. Постійні витрати – це витрати, котрі при зміні фактора витрат є незмінними протягом релевантного періоду. Точка беззбитковості – це обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), за якого сукупні витрати на виробництво відповідають виторгові від реалізації продукції. Аналіз беззбитковості здійснюється для того, щоб побачити як працює підприємство; чи воно прибуткове, чи, навпаки, збиткове? А також допомагає власнику організації зрозуміти доцільність нарощування обсягів виробництва в майбутньому, чи навпаки їх скорочення з метою зменшення втрат. Визначення точки беззбитковості Таблиця 2,3 Основний вид продукції Супутній вид продукції Разом
Дохід від реалізації 35500 100% 1550 100% 37050 100%
МД=Вреал–ЗВ, МД – маржинальний дохід, тис. грн..; Вреал – виручка (дохід) від реалізації продукції, тис. грн.; ЗВ – змінні витрати, тис. грн. КМДзаг.=МДзаг./Вреал.заг., КМДзаг – загальний коефіцієнт маржинального доходу. Точку беззбитковості (ТБгрн) у вартісному вираженні можна знайти за формулою: ТБгрн.=ПВзаг./ КМДзаг, ПВзаг. – загальні постійні витрати, тис.грн. В, грн. ВВ Д Точка безбитковості ТБ
Зона збитковості ЗВ
Q (шт.) 37050 Отже, проаналізувавши діяльність ДП “Сарненський лісгосп” у 2008 році, можна побачити, що підприємство не лише досягло своєї точки беззбитковості, а й отримало прибуток у розмірі 1550 тис. грн., що свідчить про можливість організації не тільки покривати свої витрати, а й отримувати доходи. Також оцінивши фактори внутрішнього і зовнішнього середовища, можна визначити як сильні, так і слабкі сторони діяльності підприємства та розташувати їх за рангом, тобто за вагою або значимістю і впливом на діяльність організації. Таблиця 2.4 Сильні, та слабкі сторони діяльності Сарненського держлісгоспу № п/п факторів Переваги Недоліки
1. Великий асортимент продукції Невелика кількість робіт з продукцією
2. Швидка доставка лісу Далеке розміщення постачальників
3. Високі можливості транспортних засобів
Отож, щоб конкуренти не змогли зробити слабкі сторони організації своїми перевагами, потрібно прийняти управлінські рішення щодо швидкого їх усунення. А оскільки конкурентів небагато, то зробити це буде не важко. Управлінські рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування вибору альтернативи із множини варіантів досягнення конкретних цілей системи менеджменту. Під управлінськими рішеннями розуміють: пошук найбільш ефективних і раціональних або оптимальних дій керівника; кінцевий результат постановки управлінських рішень. Розділ 3. Трендові функції збуту і життєвих циклів продукції Обсяги і тривалості виробництва того чи іншого товару змінюються в часі циклічно. Це явище називається життєвим циклом товару. Життєвий цикл товару – це час перебування товару на ринку. Концепція життєвого циклу товару базується на тому, що будь-який товар рано чи пізно витісняється з ринку іншим, досконалішим, якіснішим чи дешевшим товаром. Тривалість життєвого циклу товару загалом і його окремих фаз залежить як від самого товару, так і від конкретного ринку. Прогнозування життєвого циклу товару дає змогу виробникові товару планувати свою діяльність на перспективу. Засобами маркетингу цей цикл може бути продовжений або скорочений. Основними фазами життєвого циклу товару є: впровадження; зростання; зрілість; насичення; спад. Витрати і прибутки компанії залежать від вибору каналу збуту. Якщо фірма бере на себе функції збуту, то вона само покриває пов’язані з цим витрати, але й прибутки всі належатимуть їй. Збут – це реалізація готової продукції (робіт, послуг), що виступає як основний елемент маркетингу, який забезпечує фізичне переміщення та розподіл товарної маси у ринковому просторі, доведення товарів до споживачів і організацію їх ефективного споживання або використання. Функціями каналу збуту є: розподіл і збут виробничої продукції; закупівля потрібних для виробництва матеріалів і сировини; маркетингові дослідження; установлення контактів із споживачами, проведення переговорів; підготовка і укладання контрактів купівлі-продажу, контроль за їх виконанням; Насамперед підприємству необхідно визначитись із стратегією маркетингу, тобто вибором перспективної мети виробничо-збутової діяльності фірми (підприємства), формою конкуренції, концепцією маркетингу, що розраховані на досягнення в майбутньому: максимальної ефективності намічуваних заходів (одержання максимального прибутку, задоволення попиту на ринку і т.п.). Включає пошук ринкової ніші і конкретного споживача, визначення термінів початку і закінчення діяльності підприємства на даній ділянці ринку, виявлення факторів конкурентоздатності і прибутковості. Трендові криві в менеджменті використовують для оцінки майбутнього попиту на товари та послуги, також для оцінки потреби в запасах, прогнозують структуру збуту, яка характеризується сезонними коливаннями. Послуги, які надає ДП “Сарненський лісгосп” також знаходиться на певному етапі життєвого циклу. Щоб дізнатись на якому саме, потрібно побудувати криву життєвого циклу товару спочатку для основної послуги – продажу продукції (рис. 1), а тоді для супутньої – обробки продукції (рис. 2). ДП “Сарненський лісгосп” отримало такі прибутки за попередні роки: за продажем продукції: – 2006 рік – 31500 тис. грн.; – 2007 рік –33900 тис. грн.; – 2008 рік – 35500 тис. грн. за обробку продукції: – 2006 рік – 1300 тис. грн.; – 2007 рік – 1500 тис. грн.; – 2008 рік – 1550 тис. грн. Враховуючи вказані дані, будуємо криві життєвого циклу та робимо трендовий прогноз для основної ( рис. 1, 2) і супутньої видів (рис. 3, 4) послуг.
Рис. 1. Життєвий цикл продажу продукції на ДП “Сарненський лісгосп”
Рис. 2. Трендовий прогноз продажу продукції на ДП “Сарненський лісгосп”
Рис. 3. Життєвий цикл обробки продукції на ДП “сарненський лісгосп”
Рис. 4. Трендовий прогноз обробки продукції на ДП “Сарненський лісгосп” Дивлячись на рис. 1, можна сказати, що продаж продукції на ДП “Сарненський лісгосп” сьогодні знаходиться на етапі спаду.Щодо трендового аналізу (рис. 2), то він показує, що в майбутньому обсяги реалізації по основному виду послуг спадатимуть. Щодо обробки продукції на даному підприємстві (рис. 3, 4), то тут ситуація повністю протилежна попередній, адже супутній вид послуг на даний момент знаходиться на етапі зростання, а, отже, керівництву ДП “Сарненський лісгосп” слід приймати відповідні рішення, щоб не перейти до етапу зрілості, насичення, а потім і занепаду, адже конкуренція висока, і потрібно зберігати свої позиції на ринку. Розділ 4. Функції менеджменту 4.1. Обґрунтування стратегії підприємства та стратегічних цілей його підрозділу. Власникові підприємства, його менеджерам при обґрунтуванні ринкової стратегії підприємства слід добре орієнтуватись у його зовнішньому середовищі, передусім у ринках продукції, яку продає підприємство і яку воно купує. При цьому чим ширший і глибший такий аналіз, тим ефективнішими будуть його результати. Стратегічне планування полягає у розробці стратегій. У свою чергу, стратегія – це всебічний комплексний план, призначений для забезпечення здійснення місій організації та досягнення її цілей. Місія ДП «Сарненський лісгосп» - надання якісної продукції, ефективних послуг по обробці послуг, що є не надійними протягом довгого часу. Для ефективної та прибуткової діяльності підприємства були розроблені загально організаційні цілі. Місія деталізує стаж підприємства і забезпечує напрям і орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії організації повинно визначати: 1) задачі фірми з точки зору її основних послуг або виробів, її основних ринків і технологій. Іншими словами, якою підприємницькою діяльністю займається фірма; 2) зовнішнє середовище по відношенню до фірми, що визначає робочі принципи фірми; 3) культуру організації. Стратегія визначає шляхи пристосування організації до умов зовнішнього середовища і використання свого внутрішнього потенціалу та які дії необхідно застосувати для одержання значних конкурентних переваг. Щоб зробити ефективний стратегічний вибір, керівники вищої ланки повинні мати чітку, поділяючу усьому концепцію фірми і її майбутнього. Стратегічний вибір повинен бути визначеним і однозначним. ДП «Сарненський лісгосп» діє змоменту свого створення. Протягом цього періоду продукція підприємства набула свого визнання не тільки на території України, а також і закордоном. Для здійснення своєї діяльності підприємство обрало стратегію, яка спирається на надання якісної продукції лісу , а також обробка різних видів деревини. Ризик вибраної стратегії звичайно існує, але оскільки підприємство не планує проведення швидкого вирішення поставленої задачі, а надає перевагу поступовим, обдуманим рішенням імовірність невдачі знижується. Ми плануємо здобувати ринок займаючись вузько профільною діяльністю надаючі вищевказані послуги. Перед підприємство поставлені цілі, які потрібно досягти. До них відносяться: -досягнення максимального зменшення людських ресурсів,що приведе до зменшення різних надзвичайних ситуацій; -закупка новітніх технологій, що могли б замінити працю людей; -ефективне використання палива на підприємстві; -крім обробки деревини, створити на підприємстві фабрику виготовлення меблів; Розроблені на її основі цілі є критеріями для всього наступного процесу прийняття управлінських рішень. Якщо керівники не знають, яка основна мета їх організації, то в них не буде логічної точки відліку для вибору найкращої альтернативи. 4.2. Організація взаємодії як функція менеджменту Організація взаємодії — це процес створення структури підприємства, яка в свою чергу, створює можливість колективу ефективно працювати над досягненням спільної мети. Спискову чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП) визначають як функцію трудомісткості продукції (Т), корисного фонду робочого часу працівника (Фр.ч.) і середньозваженого коефіцієнта використання основного обладнання, машин та механізмів (К) за формулою: люд. (4.1.) Трудомісткість n-го виду продукції визначаємо наступним чином: люд.-год. (4. 2.) де tn – трудомісткість одиниці продукції n-го виду, люд. – год./одиницю О (n)p.p. – річний обсяг реалізації продукції певного виду, одиниць. Визначимо її трудомісткість. Тn = 1.28*35500= 45440 (люд/год) Тn = 21*1550 = 32550 (люд/год) Коефіцієнт використання основного обладнання становить – 0,85 а допоміжного –0,75. Середня тривалість робочого дня = 2002/251=7,98 год. Чисельність промислово – виробничого персоналу для надання основного і допоміжного виду послуг: =45440/ ( чол. ) =178500/( чол. ) Плановий бюджет робочого часу працівника Таблиця 4.1 № п/п Види втрат і витрат робочого часу в плановому році Фонд робочого часу
1 2 3 4 5
1. Календарна кількість днів у році 366
2. Неробочі дні в т.ч.: а) вихідні б) святкові 114 104 10
3. Робочий час (номінальний фонд робочого часу) 251 2002 100
4 Невиходи на роботу, змінні простої в т.ч.: а) чергові відпустки б) відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами в) виконання державних обов'язків г) у зв'язку з хворобою 28 12 5 1 10
5 2 0,1 4
5. Явочний робочий час 223
6. Додаткові витрати робочого часу робітниками в т.ч.: а) перерви на годування дітей б)скорочення робочого часу для підлітків і працівників із шкідливими умовами праці
5-7 3-5
7. Ефективний фонд робочого часу робітника
Загальна чисельність ПВП на підприємстві включає працівників необхідних для виробництва продукції супутніх товарів та чисельність допоміжного персоналу: ; люд. (4.3) == люд. Чдп=Чдп(%)*(ЧПВПо+ЧПВПс) Чдп= люд. Встановлюємо чисельність адміністративно-управлінського персоналу: ЧАУП=ЧАУП(%)* Звідси, чисельність АУП загальна, ІТР та цехового буде відповідно складати: ЧАУП заг.= люд. ЧАУП ІТР=люд. ЧАУП цех.= люд.
4.3. Аналіз організаційної структури управління за допомогою організграми. Організаційна структура управління – це сукупність організаційно впорядкованих відносин і зв’язків між ланками та рівнями керівництва. Ланка в організації – це структурно відособлений елемент, який наділений конкретними функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю. Ланкою організації можуть бути: підрозділ, цех, сектор, дільниця, конкретний виконавець. Вертикальні зв’язки з’єднують ієрархічні рівні в організації і її частинах. Дані зв’язки слугують каналами передачі розпорядницької і звітної інформації, утворюючи тим самим стабільність в організації. У рамках вертикальних зв’язків вирішуються проблеми влади і впливу, тобто реалізується “вертикальне завантаження” роботи. Звичайно зростання організації супроводжується зростанням вертикальних зв’язків, так що по кількості цих зв’язків можна судити про розміри організації. Використання вертикальних зв’язків у якості каналів передачі інформації для прийняття рішення стає малоефективним, коли інформація, що використовується для прийняття рішення змушена проходити декілька рівнів організаційної ієрархії, розташованих далеко один від одного. У цьому випадку створюється небезпека виникнення перекручень інформації, сповільнюється весь комунікаційний процес і виникають значні витрати. Горизонтальні зв’язки – це зв’язки між двома та більше рівними по положенню в ієрархії або статусу частинами або членами організації. Їхнє головне призначення – сприяти найбільш ефективній взаємодії частин організації при вирішенню виникаючи між ними проблем. Вони допомагають зміцнювати вертикальні зв’язки і роблять організацію в цілому більш стійкою при різноманітних зовнішніх і внутрішніх змінах. Горизонтальні зв’язки створюють ряд важливих переваг. Вони заощаджують час і підвищують якість взаємодії. Горизонтальні зв’язки розвивають у керівників самостійність, ініціативність і вмотивованість, послаблюють боязнь ризику. Переваги функціональної структури: - стимулює ділову та професійну спеціалізацію; - зменшує дублювання зусиль та споживання матеріальних ресурсів у функціональних сферах; - покращує координацію у функціональних областях; - сприйнятливість до нових явищ та здатність до оперативної перебудови. Недоліки: - підрозділи можуть бути більш зацікавленими в реалізації цілей та задач своїх підрозділів, ніж спільних цілей всієї організації. Цей факт збільшує можливість конфліктів між функціональними підрозділами; - у великій організації ланцюг команд від керівництва до безпосереднього виконавця стає досить довгим; - зменшується оперативність роботи органів управління. Структуру управління підприємством по ДП “Сарненський лісгосп” можна зобразити наступним чином.
Управління підприємством покладене на директора, який призначає головного інженера, та головного лісничого котрі безпосередньо підчиняються директору. В свою чергу, головний інженер, та головний лісничий під своїм контролем мають: головного економіста, плановий відділ, відділ збуту, нижній склад, РТЦ, лісопункт, лісовий відділ, якому підпорядковуються лісництва, та головний бухгалтер, якому підпорядковується центральна бухгалтерія. Щодо лісового відділу, який підпорядковує собі 8 лісництв, то структура управління у них дещо змінюється. Лісництва розміщуються в окремих населених пунктах, і їх інтереси перед підприємством представляють директори, тобто лісничі, які в свою чергу підпорядковуються головному лісничому, який звітується директору підприємства. Кожне з лісництв окрім лісничого має також бухгалтера, та ще працівників, до яких можна віднести водіїв, які доставляють лісову продукцію до лісгоспу, працівників, які займаються рубкою лісу, його насадженням, та догляданням. На території окремих лісництв також може розміщуватись пасіка, яка потребує досить ретельного догляду, та досвідчених працівників. Підприємство зобов’язане забезпечити для всіх працівників безпечні умови праці та несе відповідальність у встановленому законом порядку за шкоду, що заподіяна здоров’ю та працездатності працюючих. В основному можна сказати, що ДП ”Сарненський лісгосп” має рівномірну структуру управління, і є повністю забезпеченим трудовими ресурсами. Для покращення діяльності організації нововведення пропоную провести у сфері якості. Ріст актуальності проблеми якості продукції є наслідком розвитку технологій товарного виробництва і сервісу. Підвищення якості вимагає додаткових затрат,але наявність даного ресурсу створює додану споживчу цінність і дозволяє повніше задовольнити потреби народного господарства та населення країни в цілому,покращувати фінансові результати діяльності підприємства. Служба контролю якості дасть можливість контролювати діяльність всіх функціональних служб,управляти та коригувати процеси виробництва. У майбутньому потрібно дещо розширити кадровий склад підприємства, для того щоб покращити роботу самого підприємства і зробити надання послуг набагато ефективнішим та швидшим. Та крім цього потрібно і підвищувати кваліфікацію як нового так і старого персоналу, відправляти його на перепідготовчі курси. Існуюча організаційна структура управління відповідає основним цілям що стоять перед виробничою системою. Крім того визначено чіткі функції для всіх структурних підрозділів і затверджено їх документально. 4.4. Оптимізація виробничо-управлінської структури організації Для порівняно невеликих організацій при стабільній економічній ситуації слід надавати перевагу централізованій структурі управління, за якої має місце більш ефективне використання людського фактора. В рамках будь-якої структури бажано робити наголос на децентралізації повноважень з тим, щоб дати право керівникам нижчих рівнів управління самостійно приймати важливі рішення. Ступінь централізації характеризується: - кількістю рішень, які приймаються на нижчих рівнях; - важливістю цих рішень; - наслідками, до яких можуть привести рішення, що приймаються на нижчих рівнях; - організацією контролю за роботою підлеглих. Перевагами децентралізації є : 1) швидкість прийняття рішень; 2) гнучкість, зручність і обґрунтованість управлінської дії; 3) невеликі затрати; 4) можливість застосування морального фактора. До недоліків слід віднести ймовірність прийняття неправильних рішень, відсутність єдності в поведінці менеджерів, небезпеку втрати контролю в процесі управління, тощо. Для усунення недоліків децентралізації доцільно використовувати інтеграцію структури управління, тобто процес досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб працівників для виконання задач організації шляхом застосування правил, процедур, графіків, стилів керівництва і т.д. 4.5. Матеріальне та моральне стимулювання праці. Мотивація – це процес стимулювання до діяльності направленої на досягнення цілей організації. Мотивація необхідна для продуктивного виконання прийнятих рішень та запланованих робіт. Потреби – це усвідомлена відсутність чого-небудь, яка спонукає до дій. Первинні потреби закладені в свідомості людини генетично, а вторинні здобуваються шляхом пізнання і набуття життєвого досвіду. Винагороди є внутрішніми (дає сама робота, зміст трудового процесу, самоповага, тощо) і зовнішні ( дає організація: затрати, просування по службі, кабінет, службове авто, додаткова відпустка, тощо). Однією з найважливіших форм мотивації в організаціях є матеріальне стимулювання праці, яке являє собою процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці. Система матеріальних стимулів праці складається з різноманітних спонукальних мотивів, які доповнюють один одного і пов’язані єдиним процесом створення матеріальної зацікавленості у здійснені трудової діяльності. Формування передбачає здійснення 3 етапів: встановлення цілей, ресурсного забезпечення і побудови системи матеріальних стимулів праці та управління нею. Розподіл заробітної плати передбачає оцінку кількості та якості затраченої праці, здійснення на її основі матеріального заохочення і матеріальних санкцій. Визначити місце кожного мотиваційного фактора за 100 – бальною системою та ранжувати їх можливо за допомогою таблиць 4.3 та 4.4. Таблиця 4.3 Аналіз мотиваційних факторів № п/п Фактори підвищення продуктивності праці Спонукають працювати інтенсивніше Створюють привабливі умови для роботи Сума балів
1 2 3 4 5
1. Добрі шанси просування по службі 3 4 7
2. Високий заробіток 6 5 11
3. Оплата праці за її результатами 9 9 18
4. Визначення добре виконаної роботи 7 8 15
5. Робота, що стимулює розвиток здібностей працівників 4 4 8
6. Складна і важка робота 3 4 7
7. Робота, що спонукає до самостійного прийняття рішень 4 3 7
8. Високий ступінь відповідальності 6 6 12
9. Цікава робота 5 4 9
10. Творча робота 3 3 6
Всього 50 50 100
Таблиця 4.4 Оцінка привабливості робочого місця № п/п Фактори, які перетворюють роботу на привабливу Спонукають працювати інтенсивніше Створюють привабливі умови для роботи Сума балів
1 2 3 4 5
1. Робота без значного напруження 3 3 6
2. Вигідне місце розташування 3 3 6
3. Робоче місце захищене від шуму та забруднення оточуючого середовища 3 3 6
4. Робота з людьми, які подобаються 6 6 12
5. Гарні стосунки з безпосереднім керівником 6 6 12
6. Відповідний обсяг інформації про діяльність фірми 5 5 10
7. Гнучкий графік роботи 5 6 11
8. Вільний темп роботи 6 6 12
9. Наявність додаткових пільг 5 5 10
10. Справедливий розподіл об’ємів роботи 7 8 15
Всього 48 52 100
Додати ще одну колонку ранг. Розраховуємо оплату праці менеджерів різних рівнів управління (табл.4.5) з метою визначення ступеня матеріального стимулювання працівників. Таблиця 4.5 Розрахунок заробітної плати працівниками адміністративно - управлінського персоналу № п/п
Посада
Посадовий оклад, грн. Надбавки (доплати) Премії Розмір місячної заробітної плати, грн.
Характер величина, грн
характер величина, грн
1 2 3 4 5 6 7 8
1. 2. 3. 4. 5. 6. Голова Правління Головний бухгалтер Виконроб Начальник відділу кадрів Майстер Водій 1900 1300 900 1200 900 800
300 200 150 210 110 100
За виконання плану понаднор-мово та за підвищення економіч-них показників 450 200 190 240 155 130 2650 1700 1240 1650 1165 1030
Всього 7000
1070
1365 9435
Висновок, які конкретно мотиваційні фактори використовувати треба на підприємстві (зарплата, премії надбавки, вихідні грамоти, ітд.) 4.6. Система контролю виробничих процесів Контроль, як процес, необхідний для виявлення і вирішення проблем, що виникають в процесі діяльності раніше ніж вони стануть досить значними, а також може використовуватись для стимулювання успішної роботи. Контроль — це процес забезпечення того, що організація дійсно досягає своїх цілей. Існують наступні види контролю: попередній; поточний; заключний. Попередній контроль реалізується через правила, процедури, поведінку, тощо. Його основні важелі закладені в процесі реалізації таких функцій менеджменту, як планування, організація взаємодії. Цей вид контролю використовується у відношенні до ресурсів: людських; матеріальних; фінансових. Попередній контроль на підприємстві здійснюється через реалізацію, дотримання правил техніка безпеки при роботі, дотримання відповідних стандартів та дисципліни на виробництві. У сфері контролю трудових ресурсів проводиться ретельний аналіз ділових і професійних знань та навичок. Необхідних для виконання тих чи інших посадових обов’язків, і відбору найбільш підготовлених та кваліфікованих працівників. При заключному контролі зворотний зв’язок використовується після виконання роботи. Він необхідний для врахування організацією можливих майбутніх ситуацій, з якими буде мати справу організація, а також для забезпечення мотивації ( наприклад, при оплаті праці). Контроль на ПП «Лам Буд» відображає: пріоритети організації відповідно до стратегічної спрямованості її діяльності; орієнтуватись на досягнення конкретних результатів; забезпечує своєчасність, мобільність, надійність та гнучкість застосування контрольних операцій; Для підвищення ефективності контролю на ПП «Лам Буд» необхідно: розробляти стандарти , які об’єктивно відображають результати діяльності людей; забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється; застосовувати методи розробки стандартів, які забезпечують жорсткий, але справедливий контроль; використовувати методи матеріального стимулювання за досягнення у стандартизації, тощо. впроваджувати інформаційно – управлінську систему контролю.
Розділ 5. Основи операційного менеджменту 5.1. Проектування функціональних служб Оцінюючи ступінь координації діяльності підрозділів у процесі управління матеріальними і інформаційними потоками підприємства у межах логістичної концепції можна виділити два напрями її вдосконалення. Перший - пов'язаний з посиленням міри взаємодії між різними функціональними дільницями завдяки поліпшенню планових і контрольних процедур, економічних механізміДругий - полягає в досягненні необхідного рівня координації через організаційну перебудову в структурі управління або підприємства в цілому. Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Горизонтальні зв'язки носять характер погодження і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв'язки - це зв'язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто. за наявності декількох рівнів управління. В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення наміченої цілі менеджменту. Розробка посадових інструкцій службовців (назва установи, організації)
ЗАТВЕРДЖУЮ
(уповноважена особа)
(ПІБ, підпис)
"___" ______________ 200_ р.
ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ ГОЛОВНОГО ЕКОНОМІСТА I. Загальні положення Головний економіст належить до професійної групи "Керівники". Призначення на посаду головного економіста та звільнення з неї здійснюється наказом керівника підприємства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та чинного законодавства про працю. Головний економіст безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства. ____________________________________________________________. ____________________________________________________________. II. Завдання та обов'язки Головний економіст: Керує науково-економічним та організаційно-економічним забезпеченням діяльності підприємства. Розробляє і організує впровадження заходів щодо підвищення продуктивності, ефективності та рентабельності виробництва, якості продукції, зниження собівартості, забезпечення зростання продуктивності праці, досягнення ефективних результатів за умов раціоналізації витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Координує діяльність економічних підрозділів підприємства щодо складання перспективних планів роботи в умовах конкуренції згідно з укладеними господарськими договорами, розробки поточних планів з необхідними обгрунтуваннями і розрахунками, організаційно-технічних заходів з удосконалення господарського механізму, економічної діяльності, виявлення і використання резервів виробництва. Сприяє підвищенню обгрунтованості економічних розрахунків, установленню планових показників на основі прогресивних техніко-економічних нормативів матеріальних і трудових витрат з урахуванням досягнень науки і техніки, організації виробництва та праці. Проводить роботу з удосконалення планування економічних показників діяльності підрозділів підприємства, досягнення високого рівня їх обгрунтованості, створення і поліпшення нормативної бази планування, норм витрат товарно-матеріальних цінностей, обігових коштів і використання виробничих потужностей. Організує розробку методичних матеріалів з техніко-економічного планування роботи виробничих підрозділів підприємства, розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень, необхідності впровадження раціоналізаторських пропозицій та винаходів, нової техніки і технології. Здійснює методичне керівництво і організацію роботи з упровадження, удосконалення та підвищення ролі економічних методів управління, розширення сфери дії внутрішньогосподарського розрахунку. Забезпечує суворе додержання режиму економії матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на усіх напрямах господарської діяльності підприємства. Бере участь у роботі з удосконалення організації виробництва, готує пропозиції, спрямовані на підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, зміцнення господарської самостійності підприємства та економічної відповідальності працівників. Організує розробку раціональних форм первинної планової, облікової та звітної документації, яка застосовується на підприємстві, а також бере участь у впровадженні автоматизованих систем управління і обчислювальної техніки для проведення економічних розрахунків у галузі планування, обліку і аналізу господарської діяльності. Організує проведення комплексного економічного аналізу і оцінки наслідків виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, розробку заходів щодо використання внутрішньогосподарських резервів, проведення атестації та раціоналізації робочих місць. Керує економічними дослідженнями, що проводяться на підприємстві, укладає договори про творче співробітництво з науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами, організує розробку методів економічної оцінки заходів, спрямованих на розвиток техніки, удосконалення організації виробництва, а також пропозицій щодо практичного використання результатів наукових досліджень у галузі економіки. Здійснює заходи щодо впровадження в практику досягнень економічної науки. Сприяє розвитку громадської економічної роботи на підприємстві, подає методичну допомогу творчим громадським об'єднанням працюючих, які здійснюють економічний аналіз та пошук резервів виробництва, залучає їх до вирішення питань, пов'язаних з розвитком економіки підприємства. Організує проведення економічних розрахунків та аналізу ефективності впровадження нової техніки і технології, а також нових видів продукції під час їх створення і освоєння. Керує проведенням порівняльного аналізу показників роботи підприємства та інших підприємств, упровадженням передового досвіду економічної роботи. Бере участь у розробці та впровадженні заходів з поліпшення економічних показників роботи підприємства (щодо обсягу виробництва, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку тощо), в реалізації прогресивних форм і методів економічної роботи. Керує роботою з підвищення рівня економічних знань працівників. Контролює своєчасність подання звітів про результати економічної діяльності у відповідні органи. Керує структурними підрозділами підприємства, які виконують економічну роботу, сприяє впровадженню економічно доцільних рішень з управління виробництвом. ____________________________________________________________________________________. ____________________________________________________________________________________. III. Права ГоГоловний економіст має право: Представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах зі структурними підрозділами підприємства та іншими організаціями. Перевіряти діяльність структурних підрозділів підприємства. В межах своєї компетенції підписувати та візувати документи. Вносити на розгляд керівника підприємства пропозиції по вдосконаленню роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією. Вносити пропозиції керівнику підприємства про притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб за результатами перевірок. В межах своєї компетенції повідомляти керівнику підприємства про всі виявлені недоліки в діяльності підприємства та вносити пропозиції щодо їх усунення. Вимагати та отримувати у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання його посадових обов'язків. Залучати фахівців усіх структурних підрозділів до виконання покладених на нього завдань. ____________________________________________________________________________________. ____________________________________________________________________________________. IV. Відповідальність Головний економіст несе відповідальність: За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України. За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України. ____________________________________________________________________________________. ____________________________________________________________________________________. V. Головний економіст повинен знати: Закони, постанови, укази, розпорядження, рішення, інші нормативно-правові акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які регулюють порядок діяльності підприємства. Керівні, методичні і нормативні матеріали з організації економічної роботи на підприємствах. Профіль, спеціалізацію і особливості структури підприємства. Перспективи технічного і економічного розвитку галузі. Виробничі потужності підприємства. Основи технології виробництва продукції. Порядок розробки та затвердження програм і планів виробничо-господарської діяльності. Економічні методи управління і керування підприємством. Організацію, форми і методи планової роботи на підприємстві. Порядок розрахунку економічної ефективності від упровадження нових видів продукції, техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій та винаходів. Порядок розробки нормативів матеріальних, трудових і фінансових витрат. Порядок укладання та виконання господарських договорів. Вітчизняні та світові досягнення науки і техніки у відповідній галузі виробництва та досвід передових підприємств з організації і вдосконалення економічної роботи. Економіку, організацію виробництва, праці та управління. Чинне господарське законодавство. Основи трудового законодавства. Правила та норми охорони праці. ____________________________________________________________________________________. ____________________________________________________________________________________. VI. Кваліфікаційні вимоги Повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядипломна освіта в галузі управління. Стаж економічної роботи за професіями керівників нижчого рівня: для магістра - не менше 2 років, спеціаліста - не менше 3 років. ____________________________________________________________________________________. VII. Взаємовідносини (зв'язки) за посадою 1. За відсутності головного економіста його обов'язки виконує заступник (за відсутності такого - особа, призначена у встановленому порядку), який набуває відповідних прав і несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків. Для виконання обов'язків та реалізації прав головний економіст взаємодіє:2.1. З ______________________ з питань:____________________________________________________________________________________.2.2. З ______________________ з питань:____________________________________________________________________________________.2.3. З ______________________ з питань: Керівникструктурного підрозділу: ________(підпис) ______________________(ПІБ) "____" ____________ ____р.
З інструкцією ознайомлений: ________(підпис) ______________________(ПІБ) "____" ____________ ____р.
УЗГОДЖЕНО
Розділ 6. Організація комунікаційного процесу на підприємстві ДП «Сарненський лісгосп». Мережа сучасних комунікацій усе повніше охоплює земну кулю, окремі країни, галузі економіки, окремі підприємства й процеси. Комп'ютер як засіб відправлення й одержання інформації адресатам у всьому світі значно спрощує і прискорює процеси обміну інформацією. Автоматизація опрацювання, збереження й передачі інформації створює принципово нове середовище для ведення підприємницької діяльності, підготовки, прийняття та виконання рішень. Проблема комунікацій одна з найважливіших у сучасному менеджменті. Отже, комунікація – це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми. Комунікації є процесами зв’язку працівників, підрозділів, організацій, тощо. Між організацією і зовнішнім середовищем. Обмін інформацією зі споживачами йде через рекламу, з державою – через звіти. Під дією зовнішнього оточення проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, готуються службові записки, відео стрічки, звіти. Між рівнями, підрозділами та працівникам організації. Комунікації можуть здійснюватись: від вищих рівнів управління до нижчих, тобто зверху донизу. Напр.. начальник сповіщає підлеглим про поточні завдання, зміну технології роботи, нові пріоритети та інше; від нижчих рівнів до вищих. Найчастіше так надходить інформація про недоліки, порушення, страйкову ситуацію та ін., тобто спрацьовує принцип “знизу до верху”; між різними підрозділами (відділами, цехами та т.п.); між окремими працівниками; між менеджером (керівником) і його робочою групою (апаратом); через неформальні комунікації (здебільшого шляхом розповсюдження чуток). Компонентами інформаційної системи підприємства є банк і відповідні бази даних, використовувана мова (сукупність знаків і класифікаторів), а також комплекс медалей і програм, що забезпечують роботу з даними . З позиції системного підходу інформаційний менеджмент має охоплювати планування, організацію, координацію та контроль інформаційної діяльності і процесів, а також комунікації в середині підприємства з метою поліпшення його роботи. При цьому передбачається цілеспрямоване використання інформації як ресурсу.На ДП «Сарненський лісгосп» будуть застосовуватись як внутрішні так і зовнішні засоби зв'язку. Останні будуть здійснюватись за допомогою телефону (факсу) та через посильних. Внутрішні засоби зв'язку будуть реалізовуватись переважно по телефону, рідше через посильних. Дане підприємство користується різними видами комунікацій. Зі споживачами ми зв’язуємося за допомогою реклам у газетах, на радіо, та через допоміжних осіб. Передача інформації з нижчих рівнів на вищі може помітно впливати на продуктивність. Наприклад, працівник знайшов новий спосіб більш економного використання техніки, та палива.. Він пропонує свій спосіб керівнику, що над ним. І залежно від того як керівник оцінить дану ситуацію новинка може бути застосована чи забута. Важливим, досить поширеним і зручним засобом представлення інформації в процесі менеджменту є графіки. Графіки — це способи наочного зображення стану й ходу виробничо-господарської діяльності за допомогою умовних позначень (точок, ліній, фігур тощо). Використання різних видів графіків в процесі планування, контролінгу, обміну інформацією використовують наступні групи графічних засобів: 1. Органіграми, які зображують організаційні відносини у виробництві (структуру і взаємовідносини явища), в основному без кількісних характеристик: 2. Топограми, що зображають розташування речей та явищ у просторі: 3. Хронограми, які характеризують зміну явищ у часі: 4. Діаграми, що відображають кількісні співвідношення (показників, явищ); В організаційних комунікаціях причинами виникнення перепон можуть бути: деформація повідомлень на різних станах процесу комунікацій; незадовільна структура управління організації; громіздка структура комунікаційного процесу. Удосконалення комунікацій і ліквідація перепон в організаціях здійснюється за допомогою: раціоналізації структури комунікаційного процесу; регулювання інформаційних процесів; удосконалення документообігу; ефективного застосування графічних засобів; поліпшення виконання функцій менеджменту; уведення системи збору пропозицій працівників; застосування сучасних інформаційних технологій та НТП Отже, можна сказати, що на ДП "Сарненський лісгосп" комунікаційні процеси мають важливе місце. На підприємстві проводяться планові наради з іншими технічними працівниками, соціологічні дослідження, аналізуються відомості про діяльність інших підприємств-конкурентів та закордонних фірм. Обмін інформацією проводиться швидко і оперативно, що забезпечує підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому. Розділ 7.Організація управлінської праці Основне місце в системі менеджменту будь-якої організації займає менеджер – керівник, який керує організацією, якимось конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. 7.1 Організація робочого місця менеджера Важливим моментом ефективної роботи є організація умов праці, стан середовища, умов в яких працюють люди. Якщо розглянути роботу менеджера, то можна помітити, що це робота розумова, а не фізична, для якої потрібні спеціальні умови. Науково-технічний процес створює матеріальну базу для якісного перетворення управління виробництва на основі науки, яка швидко розвивається, і принципово нової техніки управління. Прогрес у сфері управління охоплює як розробку теоретичних проблем, так і впровадження науки в практику управління виробництвом. Технічний прогрес у сфері управління є важливим фактором підвищення його ефективності. Менеджера ДП «Сарненський лісгосп» такі умови праці: виділено окремий кабінет, який знаходиться у офісі підприємства поряд з кабінетом головного бухгалтера та директора, що дозволяє забезпечити оперативність і швидкість обміну інформації. Кабінет менеджера обладнаний: офісними меблями, комп’ютером, телефоном, кондиціонером, диктофоном і іншими допоміжними пристроями. Окрім цього має місце спеціально влаштований куточок для зручності проведення переговорів у більш спокійнішій, не такій офіційній обстановці. Менеджер має власного секретаря, наявність якого забезпечує економне використання робочого часу свого керівника. Спеціально обладнаний кабінет дозволяє створити ділову атмосферу, атмосферу праці, що дозволяє менеджеру відразу налаштуватись на потрібну роботу. 7.2 Забезпечення умов техніки безпеки та охорони праці на робочому місці Для забезпечення оптимальних умов праці застосовують ергономічні вимоги. Все, що оточує людину, створюючи її робоче середовище - меблі, приміщення, устаткування, машини, механізми та інші знаряддя праці, - повинно відповідати вимогам ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи. Умови праці мають велике значення практично для всіх виробничих показників – продуктивності праці, якості робіт, безпеки працівників та інше. Санітарно – гігієнічні умови праці характеризуються показниками виробничого середовища – рівнем освітлення, мікрокліматичними параметрами, загазованістю та запиленістю повітряного середовища, рівнем шуму і вібрації, наявністю іонізуючого випромінювання та ін. Неабияке значення мають естетичні умови праці - кольорове оформлення виробничого середовища, наявність на робочих місцях функціональної музики тощо. Під організаційними умовами праці розуміють оптимальний добір режимів, лікувально-профілактичними послугами. Кожен працівник підприємства (не лише менеджер) ознайомлений з правилами техніки пожежної безпеки, роботи з електроприладами, які він використовує у своїй діяльності, та правилами розробленими на організації для забезпечення безпеки праці. Два рази на рік проводяться інструктажі для працівників підприємства для підтримки рівня знань у цьому напрямку. 7.3. Механізація та автоматизація управлінської праці. Управлінські рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування вибору альтернативи із множини варіантів досягнення конкретних цілей системи менеджменту. На підприємстві здійснюється постійне підвищення кваліфікації управлінського персоналу. Це проводиться за рахунок дослідження нових методів управління, що застосовуються на інших підприємствах в Україні та закордоном. У найбільш загальній формі управлінське рішення повинно охоплювати: ціль (сукупність цілей) функціонування і розвитку системи; засоби і ресурси, використовувані для досягнення цих цілей; основні шляхи і засоби досягнення цілей; терміни досягнення цілей; порядок взаємодії між підрозділами і виконавцями; організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішення. Результат процесу праці в значній мірі залежить від досконалості прийомів і методів праці, які є важливим елементом трудового процесу необхідною умовою розвитку та розширення суспільного виробництва на шляху до ринкової економіки. Впровадження раціональних прийомів і методів праці передбачає: реалізацію розроблених організаційно-технічних засобів; навчання інструкторів раціональних прийомів і методів праці; навчання виконавців раціональних прийомів, методів праці; корегування виробничих завдань з урахуванням проведеної раціоналізації трудового процесу; виробничий інструктаж робітників, контроль за виконанням ними запроектованих прийомів і методів праці; обчислення фактичної економічної ефективності впровадження запроектованих прийомів та методів. Для прийняття ефективного та позитивного рішення для організації кожен менеджер повинен вміти відбирати потрібну інформацію, яка стосується саме цієї проблеми. ДП « Сарненський лісгосп» має ряд проблем, вирішенням яких може бути: - підвищення якості обробки продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках; - розробка й широке впровадження ресурсозбережних технологій; - скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки; - здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища. Прийняття правильного рішення є досить важливим для кожної організації. Дуже часто саме від рішень залежить чи існуватиме підприємство на ринку завтра. Персонал підприємства при прийнятті будь якого життєво важливого рішення розглядає всі можливі перспективи, оцінює наслідки до яких може призвести його виконання. Відповідальність за прийняте рішення покладається на особу, що його здійснила. 7.4. Витрати на управління організацією та ефективність управлінської праці. Поділ праці - процес відокремлення різних видів діяльності, спеціалізація працівників на виконанні певного кола функцій, за якої окремі працівники виконують різні роботи або операції, що доповняють одна одну. Нормування праці є важливою складовою її організації, тісно пов'язане з іншими елементами НОП. Воно передбачає встановлення необхідних затрат праці на основі вивчення і проектування раціональних трудових процесів. Важливими засадами нормування праці є забезпечення прогресивності норм, встановлення норм на всі види праці, охоплення нормування всіх працівників. Результат процесу праці в значній мірі залежить від досконалості прийомів і методів праці, які є важливим елементом трудового процесу необхідною умовою розвитку та розширення суспільного виробництва на шляху до ринкової економіки. На даному підприємстві здійснюється постійне підвищення кваліфікації управлінського персоналу. Це проводиться за рахунок дослідження нових методів управління, що застосовуються на інших підприємствах в Україні та закордоном. Менеджер відвідує інші підприємства з метою вивчення їх структури управління та її функціонування, виявлення можливих недоліків з метою попередження їх виникнення на своєму підприємстві. Управління організацією регламентується внутрішніми правилами та законодавством України, що виключає ведення нечесного бізнесу. Між працівниками підприємства чітко розподілені обов’язки, що забезпечує ефективне виконання, дає можливість виникнення нових ідей та економить час, що у даний період є дуже важливим. Висновки Після написання курсової роботи можна зробити такі висновки: Організація - група людей, діяльність яких координується для досягнення певної мети або цілей. В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називають підприємствами. Основною виробничо-господарською ланкою економіки України є підприємство. Згідно з Господарським кодексом України підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності. Внутрішнє середовище - це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації. Внутрішнє середовище інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-правової форми організації, й об'єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, виробництво, фінанси, кадри, дослідження й розвиток. Сильні сторони є перевагами, які організація використовує в конкурентній боротьбі та прагне максимально зміцнити. Слабкі сторони мають перебувати під постійним контролем керівництва з метою їх усунення. Життєвий цикл товару – це час перебування товару на ринку. Концепція життєвого циклу товару базується на тому, що будь-який товар рано чи пізно витісняється з ринку іншим, досконалішим, якіснішим чи дешевшим товаром. Тривалість життєвого циклу товару загалом і його окремих фаз залежить як від самого товару, так і від конкретного ринку. Формування стратегії розвитку підприємства дозволяє визначити напрямок поведінки на ринку з врахуванням умов зовнішнього середовища, та вірогідного характеру їх зміни; оцінити конкурентоспроможність та стратегічні конкурентні переваги підприємства, сформулювати глобальну ціль його діяльності та цілі нею визначені; визначити ресурси, які необхідно залучити для досягнення поставлених цілей та забезпечити їх найбільш ефективне використання. Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам, що прийнято поділяти на горизонтальні і вертикальні. Створення структури є важливим елементом в організаційній діяльності фірми. Комунікація – це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми. Комунікації є процесами зв’язку працівників, підрозділів, організацій, тощо. Між організацією і зовнішнім середовищем. Обмін інформацією зі споживачами йде через рекламу, з державою – через звіти. Під дією зовнішнього оточення проводяться наради, обговорення, телефонні переговори, готуються службові записки, відео стрічки, звіти. Передача інформації з нижчих рівнів на вищі може помітно впливати на продуктивність.Для забезпечення оптимальних умов праці застосовують ергономічні вимоги. Все, що оточує людину, створюючи її робоче середовище - меблі, приміщення, устаткування, машини, механізми та інші знаряддя праці, - повинно відповідати вимогам ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи. Список використаної літератури 1. Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик: Посібник - К.: КНЕУ, 1998. 2. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту . - Львів. "Світ", 1995. 3. Гончаров С.М., Дупляк В.Д. Основи менеджменту та маркетингу. - К.: 1992. 4. Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту: Посібник. - Львів, 2000. 5. Колот А. М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Посібник. - К.: КНЕУ, 1998. 6. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. - Львів, 1995. 7. Мартиненко Н.М. Менеджмент фирмы. - К.: 1995. 8. Менеджмент організацій: Підручник. / за ред. Федулової Л.І. - К.: "Либідь", 2003. 9. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М: "Дело", 1993. 10. Методичні вказівки до вивчення теоретичної частини курсу "Менеджмент" студентами спеціальності 7.0501106 "Облік і аудит" денної та заочної форм навчання/ Окорський В.П. - Рівне: РДТУ, 2000. Шифр 101-10. 11. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник - К. "Академія", 2001. 12. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. - К. 1995.
