АНОТАЦІЯ Бакалаврська робота виконана на тему «Управління прибутком підприємства» і складається з трьох розділів. В першому розділі подано загальну характеристику доходів і прибутків підприємства, методологію формування і використання прибутків, а також розглянуто механізм управління прибутком. В другому розділі охарактеризовано законодавчу та нормативно-методичну базу, яка регулює особливості процесу планування й формування прибутків. В третьому розділі здійснено оцінку основних фінансово-економічних показників діяльності ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» і показників, що характеризують ефективність управління прибутком. Завершальною частиною роботи виступають висновки. ANNOTATION Bachelor work is executed on the theme of «Management an income of enterprise» and consists of three sections. General description of profits and incomes of enterprise, methodology of forming and use of incomes, is given in the first section, and also the mechanism of management an income is considered. A legislative and normatively-methodical base which regulates the features of process of planning and forming of incomes is described in the second section. In the third section the estimation of basic financial-ekonomics performance of Joint-stock COMPANY indicators is carried out the «Lvov likero-gorilchaniy factory» and indexes which characterize efficiency of management an income. Finishing part of work conclusions come forward. ЗМІСТ Стор.
ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ 1.1. Загальна характеристика доходів і прибутків підприємства 1.2. Методологія формування прибутку 1.3. Сутність управління прибутком підприємства РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНО-МЕТОДИЧНА БАЗА УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА 2.1. Законодавство України про підприємства і підприємництво 2.2.Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» 2.3. Нормативно-методична база оцінки показників прибутковості РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ НА ПРИКЛАДІ ЗАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД» 3.1. Загальна характеристика ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» 3.2. Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» 3.3. Аналіз формування і розподілу прибутку ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ 5 7 7 13 18 23 23 31 41 43 43 45 49 60 62 65
ВСТУП Перехід до ринкових механізмів функціонування економіки України, органічне включення її в процеси світового господарювання потребує від підприємств раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення фінансової і виробничої політики, аналізу і оцінки отриманих результатів. Однією з найголовніших складових фінансової політики підприємства є політика управління прибутком. Основна мета управління прибутком підприємства — забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками. На сьогоднішній день прибуток – одна з основних форм грошового накопичення, що створюється у галузях економіки: вона займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів і важелів управління і є рушійною силою ринку. Саме прибуток визначає для підприємницької діяльності рішення трьох корінних взаємозалежних проблем: що продавати, як продавати і для кого продавати, і, таким чином, визначає політику формування прибутку - політику планування, організації, аналізу і контролю витрат і доходів в середині підприємства. Дослідження формування прибутку, рентабельності підприємства, витрат, валових доходів, є найважливішим чинником при прийнятті організаційних і господарсько-управлінських рішень, створення сприятливих умов для реалізації планів і програм по нарощуванню прибутку. Іншими словами підприємства повинні чітко уявляти резерви збільшення прибутку, від чого він залежить і які основні параметри впливають на його величину. Значимість прибутку, проблеми пошуку резервів його підвищення для підприємств є актуальними на сьогодення, що і визначило вибір теми бакалаврської роботи і її виконання. Метою бакалаврської роботи «Управління прибутком підприємства» є поглиблене вивчення утворення прибутку підприємства, основи формування та вплив різних факторів та формування прибутку, проведення комплексного дослідження економічної діяльності підприємства, визначення і обґрунтування резервів підвищення прибутку за рахунок удосконалення політики формування і розподілу прибутку на підприємстві. Предметом дослідження є економічний аналіз фінансових результатів торговельного підприємства. Об’єктом дослідження вибрано закрите акціонерне товариство «Львівський лікеро-горілчаний завод» Згідно поставленої мети в дипломній роботі аналізуються такі питання: розглядається економічна суть та значення прибутку в умовах ринкової економіки; проводиться економіко – правовий аналіз нормативної бази з питань формування прибутку підприємства; досліджується економічна діяльність ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод». Теоретичною і практичною основою даної дипломної роботи стали сучасні літературні джерела з економіки торгівельного підприємства та економічного аналізу господарської діяльності, опубліковані наукові розробки фахівців з економічних питань, законодавчі та нормативні акти, договори, закони та постанови Уряду України, статистична звітна документація. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. Загальна характеристика доходів і прибутків підприємства В умовах товарно-грошових відносин основним показником, що характеризує кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є прибуток. З доходами і прибутком підприємства пов’язане вирішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на мікро-, так і на макрорівні. Прибуток - це найбільш проста і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є стержнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємств в цій економіці. У той же час її складність визначається різноманіттям суттєвих сторін, які вона відображає, а також різноманіттям вигляду, в якому вона виступає. Прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності, основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого вигляду бізнесу, його головною кінцевою метою є зростання добробуту власників підприємства [34]. Прибуток – найважливіша фінансовий показник, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва, і в кінцевому підсумку свідчить про рівень і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення фінансового стану підприємства, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності [19, с.85-86]. Прибуток виконує такі функції: функція оцінки самостійної діяльності підприємства, функція розподілу, функція економічного стимулювання підприємства та робітників, функція захисту, функція оцінки вартості підприємств. Разом із тим не виключена можливість наділення прибутку й іншими функціями. Зміст згаданих вище функцій розкривається в таких аспектах: 1. Функція оцінки самостійної діяльності підприємства. Прибуток підприємства є критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності. Рівень прибутку підприємства в порівнянні з середньогалузевим характеризує ступінь вміння підприємства і його колективу успішно здійснювати господарську діяльність в умовах ринкової економіки. Але прибуток не є універсальним показником роботи підприємства, так як величина його в багатьох випадках визначається факторами, що не залежать від діяльності даного підприємства (політика цін, зміна ставок податку, структурні зрушення тощо). Багатофакторність економічної категорії прибутку викликає необхідність використовувати поряд з прибутком інші показники ефективності виробництва (рентабельність, продуктивність праці, швидкість оберту зворотних коштів тощо). 2. Функція розподілу. Прибуток використовується в якості знаряддя розподілу додаткового продукту в його грошовій формі - чистого доходу між підприємством та суспільством в особі держави, між підприємством і галуззю, між підприємством і його робітниками, між сферою матеріального виробництва, де створюється додатковий продукт, і невиробничою сферою, яка утримується суспільством за рахунок додаткового продукту. 3. Функція економічного стимулювання підприємства та робітників. Прибуток використовується як джерело й умова формування фінансових ресурсів підприємства, що заохочують, і забезпечують його розвиток. Чим вищий рівень генерування прибутку підприємства в процесі його господарської діяльності, тим менше його потреба в притягненні фінансових засобів з вигідних джерел і за інших рівних умов - тим вищий рівень самофінансування його розвитку, забезпечення реалізації стратегічних цілей цього розвитку, підвищення конкурентної позиції підприємства на ринку. При цьому прибуток є постійно відтворювальним джерелом і його відтворювання в умовах успішного господарювання здійснюється на поширеній основі. 4. Функція захисту. Прибуток підприємства є основним захисним механізмом, що захищає підприємство від загрози банкрутства, так як за рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена доля високоліквідних активів - відновлена платоспроможність, підвищена доля власного капіталу при відповідному зниженні обсягу найманих засобів, підвищена фінансова стійкість підприємства, сформовані відповідні резервні фонди, фінансові фонди. 5. Функція оцінки вартості підприємства. Прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини прибутку, отриманого підприємством. Чим вище сума та рівень капіталізації прибутку, отриманого підприємством, тим в більшому ступені зростає вартість активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому [16, с.26 ]. Прибуток – одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування, в значному обсязі, бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. У зв’язку з цим в отримані прибутку повинні бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, але й держава в цілому [30,с.57]. Підвищений інтерес до прибутку підприємств у комерційних банків, різноманітних фінансових інститутів, акціонерів та інших держателів цінних паперів. Зі зростанням прибутку оживлюється фінансовий ринок і збільшується його роль у перерозподілі капіталів, в підвищенні ефективності їхнього використання. Все це засвідчує велике суспільне значення прибутку, яке визначає його велику роль у розвитку ринкової економіки як на мікро - , так й на макрорівні [33, ст. 18-20]. Відомо, прибуток підприємства залежить, з одного боку від величини доходів, що одержує підприємство, з другого боку, від розмірів витрат. Формування доходів і затрат підприємства пов’язано передусім з обсягами його діяльності – обсягом товарообороту, а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту. Показник ”дохід” досить поширений серед економічних показників на макро- і мікрорівнях, у побуті (дохід національний, підприємства, сім’ї, громадянина). Зміст його є не однозначним. Часто цим поняттям позначають загальну виручку або суму грошових надходжень підприємства. У сфері підприємницької діяльності під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) [19, с.86]. Відповідно до П(с)БО 15 «Дохід», дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності наведених нижче умов [26, с.422]: покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, актив); підприємство не здійснює далі управління та контролю за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічної вигоди підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені Чистий дохід (виручка), від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо. [26,с. 424] Доходи підприємства класифікують за видами діяльності, що здійснюються цим підприємством. Такий підхід дає можливість враховувати особливості кожного виду діяльності, вслідковувати зміни за видами діяльності та забезпечувати інформацією для подальшого аналізу та прийняття управлінських рішень. Склад доходів підприємства поданий на рис.1.1 [21,с.180]. Рис. 1.1. Класифікація доходів підприємства за видами діяльності У випадку використання активів підприємства іншими сторонами дохід виникає у вигляді: відсотків – плати за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству; роялті – платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського права, тощо); дивідендів – частини чистого прибутку, розподіленого між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі На прибуток торговельного підприємства крім валового доходу впливає також інші показники – це валові витрати, які являють собою суму будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, придбаних (виготовлених) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності [32,с.21]. Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства представляє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацією продукції. [19,с.86] Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати [18,с.181]. В процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації : 1. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють: - прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності); -прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше); - прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів); - прибуток від позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; -прибуток від інших позареалізаційних операцій. 2. Залежно від порядку визначення розрізняють : - балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків); - оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства – платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань ; - чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку. 3. Залежно від методики оцінки: -номінальний прибуток, який характеризує фактично одержану величину прибутку; -реальний прибуток – це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством. 4. Залежно від мети визначення розрізняють: -бухгалтерський прибуток , який відповідає обсягу балансового прибутку; -економічний прибуток , який являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства. 5. Залежно від розмірів прибуток підприємства виділяють: -мінімальним прибуток, розмір якого після сплати податків задовільняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності ; -максимальний прибуток;. підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність нарощування обсягів діяльності, з другого – розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток. Наведені характеристики та функції визначають центральне місце і багатогранну роль прибутку у розвитку ринкової економіки. 1.2. Методологія формування прибутку Основними показниками прибутку (збитку) є [28, с.36]: загальний прибуток (збиток) звітного періоду – балансовий прибуток; прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг); прибуток від фінанасової діяльності; прибуток (збиток) від інших позареалізаційних операцій; оподаткований прибуток; чистий прибуток. Схему формування загального прибутку наведено на рис. 1.2. Доход (виручка від реалізації продуктів, робіт, послуг)
-
Податок на додану вартісь
Акцизний збір
Собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг
=
Валовий прибуток (прибуток від реалізації)
+ + Інші операційні доходи
- Адміністративні витрати
=
Прибуток від операційної діяльності
Витрати на збут продукції, товарів, робіт, послуг
Інші операційні витрати
+ + Доходи від участі в капіталі
Інші фінан-сові доходи
Інші дохо-ди
- Фінансові витрати
=
Прибуток від звичайної діяльності
Витрати від участі в капіталі
Інші витрати
+ + Надзвичайні доходи -
Надзвичайні витрати = Загальний прибуток
Рис. 1.2. Схема формування загального прибутку Балансовий прибуток (збиток) – сума прибутку (збитку) від реалізації продукції (робіт, послуг), фінансової діяльності і доходів від інших позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями. Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), визначається як різниця між виручкою від реалізацій продукції (робіт, послуг) в діючих цінах без ПДВ і акцизів та затратами на її виробництво і реалізацію. Прибуток від фінансової діяльності і інших позареалізаційних операцій визначається як результат відповідних операцій. Чистий прибуток визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт [28, с.36-37]. Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Показники прибутку характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. На зміну прибутку впливають дві групи факторів: зовнішні і внутрішні (рис.1.3.).
Рис. 1.3. Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку До зовнішніх факторів відносяться природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та інше. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть спричиняти значний вплив на величину прибутку. Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, в свою чергу поділяються на екстенсивні і інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через „якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, , підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо. До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо [19,с.93-95]. Економічний механізм утворення прибутку дає змогу виділити три найважливіші фактори, що впливають на масу прибутку підприємства: обсяг реалізації; рівень повної собівартості і середня ціна реалізації продукції. Істотним фактором, що впливає на величину прибутку є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Чим більший обсяг реалізації продукції, Тим більший, в кінцевому підсумку, прибуток отримає підприємство, і навпаки. Зміна прибутку від цього фактору за інших рівних умов прямо пропорційні [30,с.58]. Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію. Зв’язок між величиною прибутку та рівнем собівартості є оберненим, тобто, чим нижча собівартість продукції, яка продається і визначається рівнем затрат на її виробництво та продаж, тим більший прибуток, і навпаки. Затрати на виробництво та продаж продукції, що формують собівартість, - один із найважливіших якісних показників комерційної діяльності підприємств. Склад затрат на виробництво та продаж продукції (робіт, послуг), які включаються в собівартість, регулюється законодавчо. Собівартість, у свою чергу, знаходиться під впливом багатьох факторів (рівня цін на закуплені для виробництва сировину та матеріали, заробітної плати робітників і службовців тощо). Тому, при аналізі зміни собівартості повинні бути виявлені причини її підвищення або зниження з тим, щоб розробити заходи для скорочення рівня витрат на виробництво та продаж продукції, а отже, для збільшення прибутку. Суттєвим фактором, який прямо впливає на величину прибутку господарюючого суб’єкта від продажу продукції, є рівень цін. Рівень вільних цін в умовах лібералізації встановлюється самим підприємством, у залежності від конкурентоспроможності продукції, що реалізується, попиту і пропозиції на неї. Тому підприємство саме, в даному випадку, через встановлену ним ціну, може пливати на прибуток, отриманий від продажу продукції. З іншого боку, не залежним від підприємства чинником, що впливає на прибуток , виступають державні регулюючі ціни, які встановлюються на продукцію підприємств-монополістів.[30,с.58-59]. Прибуток виступає основним критерієм ефективності підприємницької діяльності, спонукальним мотивом здійснення будь-якого вигляду бізнесу, тому підприємства є зацікавленні у можливостях зростання прибутку. Для зростання прибутку підприємство зобов’язане [14, с. 126-127]: нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг; розширювати асортимент, підвищувати якість продукції; впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; зменшувати витрати на реалізацію продукції (тобто її собівартість); з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, в тому числі фінансові ресурси; зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни; грамотно будувати договірні відносини з постачальниками й покупцями; вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток задля отримання оптимального ефекту. Знання факторів, що впливають на прибуток, дозволяє розробити ефективний механізм отримання та використання прибутку, який відповідає стратегії соціально-економічного розвитку підприємства. 1.3. Сутність управління прибутком підприємства Висока роль прибутку у розвитку підприємства і забезпечення інтересів його власників та персоналу визначають необхідність розробки ефективної політики управління прибутком, аналізу та виявлення шляхів його максимізації. Політика управління прибутком представляє собою процес розроблення і прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу та використання на підприємстві. Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначають ряд вимог до цього процесу, основним з яких є: а) інтегрованість із загальною системою управління підприємства; б) комплексний характер формування управлінських рішень; в) високий динамізм управління; г) багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень [34]. Головною метою політики управління прибутком є забезпечення зростання добробуту підприємства, підвищення його ринкової вартості. В процесі діяльності підприємство повинно проводити політику максимізації прибутку, що включає: управління формуванням прибутком; управління розподілом прибутку. Політика управління формування прибутку включає в себе наступні елементи: Розробка політики управління прибутком в процесі операційної діяльності; Розробка політики управління прибутком в процесі інвестиційної діяльності; Розробка політики управління прибутком в процесі фінансової діяльності. Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. [16, с. 30] . Операційна діяльність підприємства є найважливішим видом діяльності на підприємстві. Як показує практика, цей вид діяльності підприємства надає понад 60 - 80% загального прибутку підприємства. В процесі операційної діяльності підприємства отримують дохід (виручку від реалізації продукції, робіт, послуг). А за відрахуванням податків, зборів, витрат, що формують собівартість, і загальногосподарських витрат - прибуток від операційної діяльності. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [9].Головними напрямками політики максимізації прибутку в процесі фінансової діяльності є забезпечення підприємства необхідними обсягами капіталу на найбільш вигідних умовах із зовнішніх джерел і обґрунтування оптимального співвідношення власних і залучених коштів. Фінансова діяльність підприємства показує опосередкований вплив на формування прибутку підприємства. Через те, що від'ємний потік повернення залучених грошових коштів в процесі фінансової діяльності завжди перевищує позитивний, пряме формування прибутку в процесі цієї діяльності відсутнє. Разом з тим, залучення додаткового обсягу зовнішнього капіталу збільшує суму операційних доходів підприємства, а зниження вартості залучення цього капіталу дозволяє підприємству відповідно знижувати рівень операційних витрат. Таким чином, формування прибутку підприємства в процесі його фінансової діяльності опосередковується додатковим формуванням його операційного прибутку. Головна задача фінансової діяльності підприємства - формування додаткового прибутку в процесі залучення зовнішнього капіталу - реалізується різними методами. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є "фінансовий леверидж". Фінансовий леверидж характеризує використання підприємством залучених коштів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Тобто фінансовий леверидж являє собою об'єктивний фактор, що виникає з появою залучених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством, і дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал [16, с. 366-377]. Інвестиційною діяльністю вважають придбання та реалізацію тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Формування прибутку в процесі інвестиційної діяльності також носить підпорядковуючий характер до операційної діяльності. Інвестиційна діяльність характеризує процес обмовлення і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Інвестиційна діяльність призвана забезпечити зростання формування його операційного прибутку в перспективному періоді по двох напрямках [16,с.290-292]: шляхом забезпечення збільшення операційних доходів за рахунок збільшення обсягів виробничо-комерційної діяльності; шляхом забезпечення зниження питомих операційних витрат. Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. Основними принципами розподілу прибутку господарюючих суб’єктів у ринкових умовах господарювання є: - розподіл прибутку між державою і підприємством як господарюючим суб’єктом повинен проводитись з урахуванням інтересів держави в формуванні на відповідному рівні бюджетів і зацікавленості підприємств у стимулюванні їх діяльності; - вилучення відповідної частини прибутку державою до бюджету у вигляді податків повинно проводитись по твердих, невисоких ставках, встановлених державою в законодавчому порядку, розміри яких не повинні змінюватись довільно; - прибуток, який залишається в розпорядженні господарюючого суб’єкта, повинен направлятися в першу чергу на нагромадження, яке забезпечуватиме подальший розвиток підприємства, а в частині, яка залишилась, - на споживання для задоволення матеріальних і соціальних потреб робітників [30,с.72]. Політика управління розподілом прибутку включає: 1. Управління своєчасною сплатою податків й інших обов'язкових платежів з прибутку. 2. Оптимізацію пропорцій розподіли прибутку на частини, що капіталізується й що споживається . Підприємства розподіляють прибуток, що залишається у їх розпорядженні, за напрямами використання на власний розсуд [14,с.158]. Розглянемо схему розподілу чистого прибутку на підприємстві (рис.1.4). Рис.1.4. Схема розподілу чистого прибутку Кошти на розвиток і вдосконалення виробництва витрачаються на задоволення потреб, які пов’язані із зростанням обсягів виробництва, вдосконалення технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства (капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, придбання нового устаткування, поліпшення умов праці і техніки безпеки)[19,с.102]. Фонд коштів, які спрямовуються на соціальні потреби, використовується на витрати, що сприяють соціальному розвитку колективу підприємства, а саме: будівництво, реконструкція, інші форми поліпшення об’єктів основних засобів соціально-культурної сфери, інші витрати в даному напрямі. [14,с.159]. Кошти матеріального заохочення використовуються для стимулювання зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих результатів праці, а саме: на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам. Акціонерні товариства виплачують за рахунок чистого прибутку дивіденди держателям акцій – засновникам і акціонерам. Резервні (страхові) фонди можуть створюватись за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон’юнктури, стихійних лих тощо. Підприємства мають право вкласти свої фінансові ресурси у створення спільних підприємств, в тому числі за участю іноземних інвесторів, придбати акції, облігації інші цінні папери юридичних осіб. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти на рахунки благодійних фондів, робити внески установам культури і спорту, громадським організаціям інвалідів тощо. Нерозподілений прибуток, в широкому розумінні як прибуток, що використовується в діяльності підприємства свідчить про його фінансову стійкість, про наявність джерела для подальшого розвитку [19,с.102-103]. РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНО-МЕТОДИЧНА БАЗА УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА 2.1. Законодавство України про підприємства і підприємництво Як відомо, однією з головних умов будь-якої економічної діяльності, і підприємницької зокрема, є наявність відповідної законодавчої та нормативно-правової бази, яка в значній мірі напрацьована за роки незалежності. Проведемо короткий огляд основних законодавчих актів, що були використані в дипломній роботі. Вихідні правові передумови для здійснення господарської діяльності закладені в Конституції України стаття 42: кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. [1] Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Оскільки в даній роботі розглядається діяльність ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», то слід розглянути основні законодавчі та нормативні аспекти функціонування акціонерних підприємств в Україні. Згідно з Господарським кодексом: підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами [2]. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності ; комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Розглянемо принципи діяльності акціонерних товариств: 1. Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими. 2. Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. 3. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. 4. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. 5. Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом. 6. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. 7. Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли відповідно до установчого договору. 8. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як двадцять п'ять відсотків статутного фонду і строком не менше двох років. 9. Порядок створення акціонерних товариств, в тому числі проведення установчих зборів, визначається законом. 10. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите в порядку, передбаченому законом. 11. Інші особливості діяльності акціонерних товариств визначаються цим Кодексом, законом про господарські товариства, іншими законами [2]. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.91р. № 1576-ХІІ визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.[ 6]. Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку [6]. Згідно Закону “Про господарські товариства” ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» діє на підставі установчого договору та статуту. Установчі документи містять відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Всі підприємства, незалежно від форм власності, підлягають державній реєстрації в органах державної статистики та внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, яка здійснюється відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.03р. № 755-XІI [5]. Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру [5]. Згідно з Господарським кодексом України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. № 996-XIV. Згідно із цим законом всі підприємства України повинні вести бухгалтерський облік, в якому формується інформація про [4]: наявність та рух різних видів запасів та грошових коштів на підприємстві; обсяг виробництва та реалізації продукції, її собівартість; стан розрахунків з іншими підприємствами і приватними особами; витрати на заготівлю матеріалів; розмір статутного капіталу, резервного капіталу, кредитів банку; фінансові результати господарської діяльності тощо. Одними із важливих нормативно-правових документів, які регулюють бухгалтерський облік на підприємстві є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку . П(С)БО – це сукупність прийомів і процедур організації та методології бухгалтерського обліку і звітності, вироблених практикою і узагальнених наукою. Основним положенням, яке безпосередньо стосується доходів підприємства є П(С)БО 15. Розглянемо основні поняття щодо формування доходу згідно даного стандарту. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені. Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів. Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.[12]. На підставі даних бухгалтерського обліку ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» складає фінансову звітність згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та «Порядком подання фінансової звітності», затвердженим Кабінетом Міністрів України від 28.02.2000р. №419. Фінансова звітність Товариства містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства за звітний період та є важливим джерелом інформації для використання в управлінських цілях на мікро- і макрорівнях [7]. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Річна фінансова звітність подається підприємством не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Фінансова звітність товариства включає: баланс (форма №1); звіт про фінансові результати (форма №2); звіт про рух грошових коштів (форма №3); звіт про власний капітал (форма №4); примітки до річної фінансової звітності (форма №5); додаток до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (форма №6). Для забезпечення можливості порівняння звітів за різні періоди у звітності наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди. Баланс (див. дод.4,7) є основним звітним документом, що відображає фінансово-майновий стан підприємства на певну дату. Баланс складається на основі інформації за залишками на балансових рахунках – 1-6 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань з оборотно-сальдової відомості [8]. У Звіті про фінансові результати (див.дод. 5,8) відображається інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей звіту про фінансові результати відповідають П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду послідовно зіставляють доходи і витрати від різних видів діяльності. Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Суму чистого доходу у Звіті про фінансові результати порівнюють з виробничою собівартістю реалізованої продукції для визначення валового фінансового результату (прибутку чи збитку). Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка відпускається на сторону, та на вартість супутньої продукції в оцінці можливого використання, яка використовується на підприємстві [17, с. 602-604]. Звіт про рух грошових коштів (див.дод.5,8) – це звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства в звітному періоді. Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей відповідають П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Джерелами інформації для складання звіту про рух грошових коштів є Баланс, Звіт про фінансові результати, Примітки до фінансових звітів, Головна книга, аналітичні дані окремих рахунків. Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період . Дані про рух грошових коштів під час здійснення фінансової та інвестиційної діяльності визначаються вибіркою даних про їх витрачання і надходження безпосередньо за оборотами на рахунках у регістрах бухгалтерського обліку грошових коштів, зокрема затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2000р. №356. Звіт про власний капітал – це звіт, який відображає зміну у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма Звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття його статей визначається П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал». У звіті подано у розрізі видів власний капітал підприємства та перелік статей, за якими протягом звітного кварталу можуть відбутися зміни в капіталі. До таких статей належать: зміна облікової політики, виправлення помилок, переоцінка активів, розподіл прибутку, вилучення капіталу тощо. У примітках до річної фінансової звітності наводяться дані про рух необоротних активів та їх знос за видами, що збігаються з відповідною класифікацією основних засобів та нематеріальних активів за П(С)БО 7 та П(С)БО 8 і субрахунками бухгалтерського обліку, а також про рух капітальних і фінансових інвестицій, про структуру інших операційних, фінансових та інших доходів і витрат, дані про обсяг бартерних операцій, про структуру грошових коштів і запасів на кінець року, про склад дебіторської заборгованості за строками непогашення, про вартість майна, взятого і переданого в оренду. У 2005 році новою є форма №6 Додаток до приміток до річної фінансової звітності, «Інформація за сегментами». У цій формі наводиться інформація про звітні сегменти. Звітними сегментами є господарські або географічні сегменти, які визначаються підприємством за встановленими критеріями у порядку, що передбачений П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами» [25]. ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» формує фінансову звітність згідно з чинним законодавством. 2.2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» Перелік платників податку на прибуток підприємств відповідно до закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” подано у табл. 2.1. Законодавством визначено поняття „резидент” та „нерезидент” стосовно платників податку на прибуток, а саме: Резиденти – юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. Нерезиденти – юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави. Об'єктом оподатковування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на: суму валових витрат виробництва й обігу; суму амортизаційних відрахувань. ОП = ВД – ВВ - А, (2.1) де ОП– сума оподатковуваного прибутку; ВД – скоригований валовий доход; ВВ – валові витрати; А – амортизаційні відрахування за нормами податкової амортизації. ПП = (ОП * СПП) / 100, (2.2) де ПП – податок на прибуток підприємств; СПП – ставка податку на прибуток (25%). Таблиця 2.1 Платники податку на прибуток підприємств З числа резидентів З числа нерезидентів
1. Суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські й інші підприємства, установи та організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку як на території України, так і за її межами 1. Фізичні чи юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, що одержують доходи з джерел їхнього походження з України, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет відповідно до міжнародних договорів чи законів України
2. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі – філії), зазначених у підпункті 2.1.1 ст. 2 Закону про оподаткування прибутку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади 2. Постійні представництва нерезидентів: що одержують доходи з джерел походження з України які виконують агентські (представницькі) функції щодо таких нерезидентів або їх засновників
Валовий дохід являє собою загальну суму доходу підприємства від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій та матеріальній формах як на території України, так і за її межами. Валові витрати – сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які були придбані (виготовлені) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Валовий дохід, зокрема включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації)). Доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами. Доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди). Доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді. Доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій Не включаються до складу валового доходу: Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукції (робіт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство-одержувач не є платником податку на додану вартість. Суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду (арбітражного суду) або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, які зазнав такий платник податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів. Суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку. Суми одержаного платником податку емісійного доходу. Кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку. До складу валових витрат, зокрема, включаються: Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України „Про систему оподаткування”, включаючи акцизний збір та рентні платежі. Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів, встановлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді при розрахунку податкового зобов'язання. Суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, крім витрат на придбання торгових патентів, встановлених Законом України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. Витрати, пов'язані з виплатою процентів за борговими зобов’язаннями; платежі за договорами оренди (лізингу); суми дивідендів, які сплачує підприємство за привілейованими акціями. Окрім перелічених видів витрат підлягають включенню до складу валових витрат платника податку на прибуток витрати подвійного призначення. Такі витрати відносяться до валових, але не більше визначеного відсотка оподатковуваного прибутку або іншого показника (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Витрати подвійного призначення Витрати подвійного призначення Припустимий % База для розрахунку
Добровільні перерахування неприбутковим організаціям мінімум 2% максимум 5% Оподатковуваний прибуток попереднього звітного року
Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і поширення подарунків у рекламних цілях 2% Оподатковуваний прибуток платника податків за попередній звітний податковий рік
Витрати на придбання паливо-мастильних матеріалів для легкових автомобілів 50% Витрати на придбання паливо-мастильних матеріалів для легкових авто
Ремонт, реконструкція, модернізація та інші поліпшення основних засобів
10% Сукупна балансова вартість основних фондів на початок звітного року
Не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на: Потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного або третейського суду. Виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав. Виплату дивідендів за простими акціями. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було здійснено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Під терміном “амортизація основних фондів і нематеріальних активів” слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених законом “Про оподаткування прибутку підприємств”. Амортизаційні відрахування обчислюються щоквартально. Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизаційних відрахувань до балансової вартості груп основних фондів на початок відповідного кварталу. Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається за такою формулою: Б(а) = Б(а – 1) + П(а – 1) – В(а – 1) – А(а – 1), (2.3) де Б(а) – балансова вартість групи на початок розрахункового кварталу; Б(а – 1) – балансова вартість групи ОФ на початок кварталу, що передував розрахунковому; П(а – 1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; В(а – 1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому; А(а – 1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому. Норми амортизації, які діють у податковому обліку подано у таблиці 2.3. У податковому обліку амортизація об'єкта групи 1 нараховується до досягнення балансової вартості об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.). При досягненні цієї суми залишкова вартість об'єкта відноситься на валові витрати у відповідному звітному періоді, а вартість об'єкта прирівнюється до нуля. Основні фонди груп 2, 3 і 4 амортизуються, доки балансова вартість групи не буде дорівнювати нулю. Таблиця 2.3 Норми амортизації і склад груп основних фондів Група ОФ Частковий перелік складу груп основних фондів Норма амортизації за квартал, %
1 Будинки, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їх частини тощо 2
2 Автомобільний транспорт і вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них, ЕОМ , що були придбані (вироблені) до 01.01.2003р. 10
3 Будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1, 2 і 4 6
4 ЕОМ, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, , що були придбані після 01.01.2003р. 15
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку; датою збільшення валових витрат вважається дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником податку. При цьому валовий доход розраховується виходячи з контрактної вартості товарів, робіт, послуг, але не менше звичайної ціни. Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також про ціни, які склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів (робіт, послуг). Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків від об’єкта оподаткування. Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, окрім деяких видів доходів, зобов’язані утримувати податок з таких доходів за ставкою 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати. Платники податку на прибуток самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Сума нарахованого податку на прибуток за звітний період зменшується на: вартість торгових патентів; суму податку, нарахованого за місцезнаходженням філій; сплачену суму податку на дивіденди; суму податку, сплаченого з прибутку (крім пасивного), отриманого за кордоном, якщо розмір податку на прибуток не більше визначеного граничного розміру. Слід зазначити, що податок на дивіденди, утримуваний при виплаті доходів, є видом податку на прибуток і не вважається нововведеним податком. Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25%, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Звітним періодом з податку на прибуток є звітний квартал, півріччя, дев'ять місяців та календарний рік. Платники податку протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного періоду, подають у податковий орган податкову декларацію про прибуток за звітний період, обчислену наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року – повну. Податок сплачується до бюджету протягом 10 календарних днів, наступних за граничним терміном подання декларації. Якщо об'єкт оподаткування платника податку за результатами податкового року має від'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування переднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Аналізоване підприємство не належить до пільгових, але доцільно розглянути основні види пільг щодо оподаткування прибутку. Пільги щодо оподаткування опосередковано закладено у порядок визначення валових витрат платника податку на прибуток. Зокрема, до цих пільг належать пільга на реінвестування прибутку у розвиток підприємств, пільга для підприємств, які займаються доброчинною діяльністю тощо. До інших пільг стосовно оподаткування прибутку підприємств слід, передусім, віднести такі: звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу); звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів; оподатковується у розмірі 50 відсотків від чинної ставки прибуток платників податків від проведення науково-дослідних і реставраційних робіт у сфері охорони культурної спадщини. 2.3. Нормативно-методична база оцінки показників прибутковості Найбільш поширеними критеріями оцінки ефективності діяльності підприємства є показники прибутковості або рентабельності. Коефіцієнти рентабельності характеризують рівень прибутковості діяльності підприємства в цілому, його окремих складових або продукції і визначаються як відношення одержаного підприємством балансового або чистого прибутку до величини вкладених, затрачених ресурсів, або до обсягу реалізованої продукції. [26, с.427] У процесі аналізу фінансових результатів діяльності підприємства здійснюється розрахунок і аналіз таких показників рентабельності: показник рентабельності продажу Рп = Пр/Вр * 100%, (2.4) де Пр – прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг або чистий прибуток, грн.; Вр – виторг від реалізації продукції без ПДВ та акцизів, грн. Показник рентабельності продажу характеризує дохідність реалізованої продукції і показує, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. рентабельність усієї реалізованої продукції Рр.п. = Пр/ С *100% , (2.5) де Пр – прибуток, отриманий від продажу всієї продукції, грн..; С – собівартість усієї проданої продукції, грн. Показник рентабельності всієї проданої продукції дає уявлення стосовно окупності (прибутковості) затрат на виробництво та продаж всієї продукції. рентабельність власного капіталу Рв.к. = Пр / ВК *100%, (2.6) де ВК– власний капітал. Даний показник свідчить про можливість підприємства щодо прирощення власного капіталу, з підвищенням його рівня змінюється економіка підприємства, зростає його платоспроможність. Рентабельність активів Ра. = ЧП / А *100%, (2.7) Даний показник характеризує на скільки ефективно використовуються активи для отримання прибутку. Коефіцієнт оборотності активів Ко.а. = ЧД / А, (2.8) де ЧД – чистий дохід; А – активи. Коефіцієнт оборотності активів показує на скільки ефективно використовуються активи з точки зору реалізації, оскільки показує скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню вкладену в активи підприємства, чим вищий показник, тим ефективніше використовуються активи. Фондовіддача Фд = ЧД / На , (2.9) де На – необоротні активи. Даний показник характеризує - на скільки ефективно підприємство використовує основні фонди. Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними.. Рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАТ «ЛЬВІВСЬКИЙ ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНИЙ ЗАВОД» 3.1. Загальна характеристика ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» засноване згідно з рішенням членів трудового колективу Львівського державного лікеро-горілчаного заводу установчого договору, укладеного між засновниками Товариства та рішення установчих зборів Товариства. Метою створення товариства є оренда державного майна а також здійснення виробничої, торгівельної, інвестиційної та іншої підприємницької діяльності. Діяльність підприємства спрямована на отримання прибутку, задоволення соціально-економічних та інших інтересів акціонерів і працівників підприємства. Предметом діяльності товариства є: виробництво, розлив та реалізація горілки, лікеро-горілчаних виробів, оцту, інших алкогольних та безалкогольних виробів; гуртова, комісійна, роздрібна торгівля промисловими і продовольчими товарами; торгівля алкогольними і тютюновими виробами вітчизняного та іноземного виробництва; торгово-закупівельна та торгово-посередницька діяльність, в тому числі брокерська, ділерська, дистриб’юторська та представницька діяльність; організація громадського харчування; закупівля сільськогосподарської продукції, скляної тари в юридичних та фізичних осіб, в тому числі за готівку; складування, зберігання, консигнація промислових та продовольчих товарів; Статутний фонд підприємства становить 400000 гривень і поділений на 40000 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 гривень кожна. Акції випускаються в документарній формі з наступною їх реєстрацією у встановленому законодавством порядку та видачею сертифікатів акцій на загальну номінальну вартість придбаних акцій. Управління здійснюють: вищий орган Товариства – загальні збори акціонерів; спостережна рада; правління; ревізійна комісія. Підприємство здійснює реалізацію робіт, послуг за цінами, що встановлюються самостійно, або на договірній основі, а у випадках, передбачених чинним законодавством України, - за державними цінами і тарифами. Організаційна структура Товариства наведена на рис. 3.1.
Рис. 3.1. Організаційна структура ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» 3.2.Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» При проведенні аналізу фінансового стану підприємства перш за все необхідно звернути увагу на зменшення валюти (підсумку) балансу. на 34290,2 тис.грн., тобто зменшилась сума фінансових ресурсів, що знаходяться в її розпорядженні. Це свідчить про зменшення ефективності діяльності підприємства. За звітний рік спостерігається також зменшення вартості необоротних активів на 34481 і незначне збільшення оборотних активів на 190,8 тис.грн. Це свідчить про те, що фірма покращує результати своєї діяльності у звітному році. Показники фінансової стійкості подамо у вигляді табл. 3.1. Таблиця 3.1 Аналіз відносних показників фінансової стійкості ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” за період 2004-2005рр. Показник Рівень показника на кінець року Відхилення
2004 2005 +, - %
Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами (Кмз)
0,131
0,24
+0,109
+83
Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Кмвк) 0,81 0,78 -0,03 -3,7
Стабільність структури оборотних коштів (ССОК)
0,086
0,133
+0,047
+54,65
Індекс постійного активу (Іпа) 1,1 1,04 -0,06 -5,45
Коефіцієнт накопичення амортизації (Кна)
0,67
0,65
-0,02
-2,99
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів (Крвоз)
0,099
0,142
+0,043
+43,43
Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власним капіталом (зростання 0,019 тис.грн.) свідчить про надлишок матеріальних запасів на підприємстві незабезпечених грошовими коштами. Стабільність структури оборотних коштів – спостерігається незначна тенденція до зросту а саме на 0,047. Низькі значення проаналізованих показників пояснюється неможливістю підприємства покрити поточні зобов’язання власними коштами. Коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшується з 0,81 до 0,78 (норматив 0,5). Це свідчить про те , що значна частина коштів підприємства знаходиться в обігу, що свідчить про можливість підприємства вільно маневрувати власними коштами. Підприємство володіє достатньою гнучкістю у використанні власних коштів. Але його тенденція до зменшення є негативним явищем. На аналізованому підприємстві індекс постійного активу спадає протягом року, що є позитивним, це свідчить про зменшення необоротних активів в загальній структурі активів і зростає частка оборотних активів, отже відбувається підвищення маневреності власного капіталу. Коефіцієнт накопичення амортизації в аналізованому періоді спадає ( - 0,02), що є негативним, тому що зменшується кількість коштів для оновлення основного капіталу. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів має тенденцію до збільшення і відображає питому вагу ОЗ у загальному капіталі підприємства. Доцільно здійснити аналіз ліквідності балансу і ліквідності підприємства вцілому. Для цього розраховуємо активи підприємства, які залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості їх перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи: 1. Найбільш ліквідні активи (А1) – сума ряд. 220-240. 2. Активи, що швидко реалізуються (А2) – сума ряд. 150-210,250. 3. Активи, що повільно реалізуються (А3) – сума ряд.100-140. 4. Активи, що важко реалізуються (А4) – сума І і ІІІ розд. активу. Розраховуємо пасив балансу, який залежно від ступеня зростання строків погашення зобов’язань групуються так: Найбільш строкові зобов’язання (П1) – сума ряд. 530-620. Короткострокові пасиви (П2) – сума ряд. 500-520. Довгострокові пасиви (П3) – сума ІІ і ІІІ розд. пасиву, ряд. 630. Постійні пасиви (П4) – сума І розд. пасиву. Розраховані групи активу і пасиву заносимо в табл. 3.2. і робимо висновки: Таблиця 3.2 Аналіз ліквідності балансу ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” за період 2004-2005рр. Актив На поч. року тис. грн. На кін. року, тис. грн..
Пасив На поч.. року, тис.грн. На кін. року, тис.грн. Платіжний надлишок або нестача, тис.грн.
На поч. року На кін. року
1 2 3 4 5 6 7 8
1.Най-більш ліквідні активи (А1)
3052
233,9 1.Найбільш строкові зобов’язання (П1)
95981,1
59731,4 -2818,1 (А1 < П1) -36249,7 (А1 < П1)
2. Швидко реалізовані активи (А2)
3153
30817,7 2.Коротко строкові пасиви (П2)
263,3
1675
+24664,7 (А2 >П2)
+1411,7 (А2 >П2)
3.Повільно реалізовані активи (А3)
69103,5
39775,9 3.Довгострокові пасиви (П3)
20121,9
9882,6
-29327,6 (А3 > П3)
-10239,3 (А3 > П3)
4.Важко реалізовані активи (А4)
12335,4
12526,2 4.Постійні пасиви (П4)
11160,2
12064,7
190,6 (А4 > П4)
904,5 (А4 > П4)
БАЛАНС
117643,9
83353,7
БАЛАНС
117643,9
83353,7
-
-
1. Оскільки А1<П1 – це свідчить про те, що підприємство володіє недостатньою кількістю грошових коштів та їх еквівалентів в національній та іноземній валюті а тенденція до зменшення приводить до зниження можливості вчасно погашати кредиторську заборгованість за товари, роботи і послуги та розрахунками за поточними зобов’язаннями. 2. А2>П2 – це свідчить про наявність достатньої кількості дебіторської заборгованості та інших оборотних активів для погашення поточної заборгованості по кредитах банку. Позитивним явищем є тенденція до збільшення показника А2. 3. А3>П3 – це свідчить про те , що підприємство володіє значними оборотними активами для забезпечення наступних витрат та платежів а також для погашення довгострокових зобов’язань. 4. А4>П4 – це свідчить про те, що підприємство володіє надлишковою кількістю необоротних активів незабезпечених власним капіталом. Оскільки не виконуються всі необхідні умови то можна зробити висновок, що баланс підприємства не є ліквідним. Показники ліквідності підприємства подамо у таблиці 3.3 Таблиця 3.3 Аналіз відносних показників ліквідності на ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” за період 2004-2005рр. Показник
Рівень показника
Відхилення (+,-)
На поч.. року На кін. року абсолютне відносне %
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)
0,03
0,004
-0,026
-86,67
Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кпл)
0,376
0,5
+0,124
32,98
Коефіцієнт покриття (Кп)
1,09
1,15
+0,06
5,5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити в поточний момент; нормативне значення 0,2 - 0,35, в нашому випадку значення не відповідає нормативному і є надзвичайно низьким , спостерігається тенденція до зменшення, що є негативним явищем і свідчить про те, що підприємство в поточний момент може погасити дуже низьку частку короткострокової заборгованості. Проаналізувавши значення показника швидкої ліквідності, можна сказати , що підприємство, у випадку його критичного стану, не може розрахуватись зі своїми поточними зобов’язаннями, значення показника не відповідає нормі (1-2). Коефіцієнт покриття також відхиляється від норми (1,5-2,5). Тобто, поточні кредиторські зобов’язання не повністю забезпеченні поточними активами. На кінець періоду спостерігається незначне зростання показника, що пояснюється зменшенням поточних зобов’язань та збільшенням оборотних активів, але значення так як і на початок періоду не відповідає нормі. В загальному ліквідність є низькою, як на початок року так і на кінець. Усі розраховані показники відхиляються від нормативних значень, отже підприємство не може повністю розрахуватись зі своїми поточними забов’язаннями. 3.3. Аналіз формування і розподілу прибутку ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» Головним показником ефективності роботи торговельного підприємства є прибуток, в якому відображаються результати всієї діяльності підприємства – обсяг продукції, що реалізувалася, його склад і асортиментна структура, продуктивність праці, рівень доходів та рівень витрат підприємства. Прибуток торговельного підприємства розраховується, як різниця між всіма його валовими доходами і витратами. Проведемо аналіз чистого прибутку на основі форми 2 „звіт про фінансові результати” (див. табл 3.4.). Аналізуючи таблицю 3.4 видно, що за 2005 рік дохід від реалізації продукції збільшився 46959.8 тис.грн., чистий дохід (виручка) від реалізації продукції збільшився на 743856 тис.грн., валовий прибуток зріс на 5757.2 тис.грн., але спостерігається значне зменшення прибутку від операційної діяльності (-3944 тис.грн) і прибутку від звичайної діяльності (-2958 тис.грн.), що і пояснює факт зиження чистого прибутку підприємства втричі (- 2958 тис.грн). – що є негативним явищем для підприємства і свідчить про неефективну політику управління прибутком. Таблиця 3.4 Аналіз структури чистого прибутку ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” за період 2004-2005рр Показники Код ряд-ка 2004 рік 2005 рік Відхилення
сума тис. грн. пито-ма вага,% сума тис. грн. питома вага,% або-лютне відно-сне % струк-тура,%
Доход(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 159052.2 - 206012 - 46959.8 30 -
Чистий доход(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 035 60486.7 - 80434 - 19947,3 32,98 -
Валовий прибуток 050 16162.8
428 21920 2423 5757.2 36 1995
Фінансові результати від операційної діяльності: - прибуток - інші доходи
100 130
5417.3 48 140,25 1,24
1487 1.5 164,4 0,17
-3930.3 -46.5 -73 -97 24,15 -1,07
Витрати від операційної діяльності : -фінансові витрати - інші витрати
Керівництво підприємства повинно прийняти особливі міри щодо розробки ефективної політики підвищення прибутку підприємства за рахунок підвищення продуктивності праці, економії матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного прогресу (механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін.) Після загальної оцінки стану загальної суми прибутку на підприємстві необхідно перейти до факторного аналізу прибутку з метою виявлення резервів подальшого збільшення прибутку. Для цього за даними фінансової звітності і плановими даними складають таблицю (табл.3.5). Таблиця 3.5 Факторний аналіз загальної суми прибутку на ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” за період 2004-2005рр., тис. грн. № п/п Показник 2004 рік За планом на 2005 рік 2005 рік
1 2 3 4 5
1 Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 159052,2 195010 206012
2 Податок на додану вартість 26432,4 32451,7 34230,1
3 Акцизний збір 72133,1 87605,4 91347,9
4 Інші вирахування з доходу - - -
5 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 60486,7 74952,9 80434
6 Собівартість реалізованої продукції 44323,9 50314 58514
7 Валовий прибуток (збиток) 16162,8 20638,9 21920
8 Інші операційні доходи 37609,3 2474,4 2474,4
9 Адміністративні витрати 2056,3 3016,4 4641,6
10 Витрати на збут 7285,7 9131,8 13902,3
11 Інші операційні витрати 39012,8 4364,5 4363,5
12 Інші доходи від операційної діяльності 48 38 1,5
13 Інші витрати від операційної діяльності 315,5 302,1 282,5
14 Загальна сума прибутку (фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування) 5150 6336,5 1206
Аналіз складових частин (чинників), що вплинули на зміну загальної величини прибутку проводимо на основі даних таблиці 3.5 (з відповідною нумерацією рядків та граф): 1. Зміна прибутку від реалізації продукції: ?Преал = ряд. 7 гр. 5 – ряд. 7гр. 3, (3.1) де ?Преал – збільшення(зменшення) прибутку від зміни реалізації продукції, тис.грн.; ?Преал = 21920 – 16162,8 = 5757,2 тис.грн. У свою чергу, на зміну прибутку від реалізації впливають чинники: 1.1. зміна обсягу реалізованої продукції: ?Пvреал = ряд. 7 гр. 3 (ряд. 6 гр. 4 / ряд. 6 гр. 3 – 1), (3.2) де ?Пvреал – збільшення(зменшення) прибутку від зміни обсягу реалізованої ї продукції, тис.грн.; ?Пvреал = 16162 * (50314/44323,9 – 1) = 2184,3 тис.грн. 1.2. Зміна випуску продукції: ?Пвип.ТП = ряд. 7 гр. 3 (СВтппл..пер / СВтппл.), (3.3) де ?Пвип.ТП - збільшення (зменшення) прибутку від зміни випуску товарної продукції, тис.грн; СВтппл..пер – собівартість товарної продукції планової в перерахунку на фактичний випуск, тис.грн; СВтппл. – собівартість товарної продукції планової, тис.грн. На цей показник впливають: а) собівартість планової товарної продукції в перерахунку на фактичний випуск, тис.грн.; б) собівартість продукції за планом 43221,1; 43383,9. ?Пвип.ТП = 16162,8 * (43221,1 / 43383,9) = 16102,15 тис.грн. 1.3. Зміна залишків нереалізованої продукції: ?Пзал.нереал = ?Пvреал - ?Пвип.ТП , (3.4) де ?Пзал.нереал – збільшення (зменшення) прибутку від зміни залишків нереалізованої продукції, тис.грн.; ?Пзал.нереал – 2184,3 – 16102,15 = -13917,85 тис.грн. 1.4. Зміна структури реалізованої продукції: ?Пструкт..реал = ряд. 7 гр.4 – ряд. 7 гр.3 - ?Пvреал, (3.5) де ?Пструкт..реал – збільшення (зменшення)прибутку від зміни структури реалізованої продукції, тис.грн.; ?Пструкт..реал = 24638,9 – 16162,8 – 2184,3 = 6291,8 тис.грн. 1.5. Зміна собівартості реалізованої продукції: ?Пс.реал = - (ряд. 6 гр.5 – ряд. 6 гр.4), (3.6) де ?Пс.реал = збільшення (зменшення) прибутку від зміни собівартості реалізованої продукції, тис.грн.; ?Пс.реал = -(58514 – 50314) = -8200тис.грн. 1.6. Зміна цін на реалізовану продукцію: ?Пцін.реал = ряд. 5 гр.5 – ряд. 5гр.4, (3.7) де ?Пцін.реал - збільшення (зменшення) прибутку від зміни цін на реалізовану продукцію, тис.грн.; ?Пцін.реал = 80434 – 74952,9 = 5481,1 тис.грн. Баланс чинників: ?Преал = ?Пvреал + ?Пструкт..реал + ?Пс.реал + ?Пцін.реал (3.8) ?Преал = 2184,3 + 6291,8 + (-8200) + 5481,1 = 5757,2 тис.грн. 2. Зміна адміністративних витрат: ?Падм.витр = - (ряд. 9 гр.5 – ряд. 9 гр.3), (3.9) де ?Падм.витр - збільшення (зменшення) прибутку від зміни адміністративних витрат, тис.грн.; ?Падм.витр = -(4641,6 – 2056,3) = -2585,3 тис.грн. 3. Зміна витрат на збут: ?Пвитр.збут = - (ряд. 10 гр.5 – ряд. 10 гр.3), (3.10) де ?П.витр.збут - збільшення (зменшення) прибутку від зміни витрат на збут, тис.грн.; ?Пвитр.збут = -(13902,3 – 7285,7) = -6616,6тис.грн. 4. Зміна інших операційних доходів і витрат: ?Пін.опер.д = ряд. 8 гр. 5 – ряд. 8 гр 3, (3.11) де ?Пін.опер.д - збільшення (зменшення) прибутку від зміни інших операційних доходів , тис.грн.; ?Пін.опер.д = 2474,4 – 37609,3 = -35134,9 тис.грн. ?Пін.опер.в = - (ряд. 11 гр.5 – ряд. 11 гр.3), (3.12) де ?Пін.опер.в - збільшення (зменшення) прибутку від зміни інших операційних витрат , тис.грн; ?Пін.опер.д = -(4363,5 – 39012,8) = 34649,3 тис.грн. 5. Зміна інших доходів і витрат від операційної діяльності: ?Пін..д = ряд. 12 гр.5 – ряд. 12 гр.3, (3.13) де ?Пін..д - збільшення (зменшення) прибутку від зміни інших доходів від операційної діяльності, тис.грн.; ?Пін..д = 1,5 - 48= -46,5 тис.грн. ?Пін..в = - (ряд. 13 гр.5 – ряд. 13 гр.3), (3.14) де ?Пін..в - збільшення (зменшення) прибутку від зміни інших витрат від операційної діяльності, тис.грн.; ?Пін..д = -( 282,5- 315,3) = 32,8 тис.грн. Баланс чинників: ?Пзаг.суми = ?Преал + ?Падм.витр + ?Пвитр.збут + ?Пін.опер.д + ?Пін.опер.в + ?Пін..д + ?Пін..в (3.15) ?Пзаг.суми = 5757,2 – 2585,3 – 6616,6 – 35134,9 + 34649,3 – 46,5 + 32,8 = 3944, тис.грн. ?Пзаг.суми = ряд. 14 гр.5 – ряд. 14 гр 3; (3.16) ?Пзаг.суми = 5150 – 1206 =3944 тис.грн. Проаналізуємо вплив розрахованих чинників на загальну суму прибутку, на основі зведеної таблиці 3.6. Таблиця 3.6 Баланс чинників, які вплинули на величину прибутку на ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” в 2005 році Чинник Сума, тис.грн
Збільшення прибутку від реалізації 5757,2
Збільшення адміністративних витрат – 2585,3
Збільшення витрат на збут – 6616,6
Зміна інших операційних доходів і витрат -485,6
Зміна інших витрат і доходів від операційної діяльності -13,7
Разом -3944
Такий аналіз прибутку здійснюється на підприємстві з метою прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення прибутку. Як бачимо, у нашому випадку на зміну загальної суми прибутку впливають зміна адміністративних витрат і витрат на збут, зміна інших операційних витрат і доходів, вони помітно зросли, що і призвело до загального зменшення суми прибутку. Резервом підвищення прибутку є зниження собівартості реалізованої продукції, зниження витрат. Враховуючи принципи розподілу, підприємства розподіляють прибуток, що залишається у їх розпорядженні, за напрямами використання на власний розсуд. Розглянемо розподіл чистого прибутку на ЗАТ «Львський лікеро-горілчаний завод» (рис.3.2).
Рис.3.2. Розподіл чистого прибутку на ЗАТ «Львіський лікеро-горілчаний завод» за 2005 рік Найбільш поширеними критеріями оцінки ефективності діяльності підприємства є показники прибутковості або рентабельності. Коефіцієнти рентабельності характеризують рівень прибутковості діяльності підприємства в цілому, його окремих складових або продукції і визначаються як відношення одержаного підприємством балансового або чистого прибутку за аналізований період до величини вкладених, затрачених ресурсів, або до обсягу реалізованої продукції. [26, с.427] Розрахунок показників рентабельності для ЗАТ «Львіський лікеро-горілчаний завод» подано в табл.3.7. Аналізуючи показники рентабельності за табл.3.7 видно , що усі показники мають тенденцію до зниження, це пов’язано із зменшенням чистого прибутку в звітному році на 2958 тис.грн. Таблиця 3.7 Аналіз показників рентабельності на ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” за період 2004-2005рр. Показник
Значення показника Відхилення (+;-)
абсолютне відносне, %
2004 рік (%) 2005 рік(%)
Рентабельності продажу (Рп) 6,38 1,124 -5,26 -82,4
Рентабельність усієї реалізованої продукції (Рр.п.) 8,7 1,55 -7,15 -82,18
Рентабельність власного капіталу (Рв.к.) 34,61 7,49 -27,12 -78,36
Показник рентабельності продажу характеризує дохідність реалізованої продукції і показує, що 1 гривня реалізованої продукції продукції приносить 0,0638 грн і 0,0124 грн чистого прибутку на початок і на кінець аналізованого року відповідно. Показник рентабельності всієї проданої продукції показує з кожної гривні від усієї реалізованої продукціції підприємство одержує 0,087грн і 0,0155грн на початок і на кіцець періоду відповідно. Аналізуючи показник рентабельності власного капіталу можна зазначити, що кожна гривня власного капіталу приносить підприємству 0,3461 грн на початок року і 0,0749 грн на кінець аналізованого року. Даний показник свідчить про можливість підприємства щодо прирощення власного капіталу, в нашому випадку спостерігається тенденція до зниження прибутковості власного капіталу, це означає, що товариство не ефективно його використовує. Розгладаючи показник рентабельності активів видно, що кожна гривня активів підприємства приносить прибуток у розмірі 0,0328 грн на початок року і 0,0109 грн на кінець. Оскільки спостерігається зменшення аналізованого показника, це свідчить про те, що підприємство нефективно використовує активи для отримання прибутку. Коефіцієнт оборотності активів показує, що на кожну гривню вкладену в активи підприємства припадає 0,51 грн на початок і 0,96 грн на кінець року реалізованої продукції. Отже, активи з точки зору реалізації, використовуються ефективно . Фондовіддача характеризує на скільки ефективно підприємство використовує основні фонди, в аналізованому випадку кожна гривня основних фондів приносить дохід підприємству в розмірі 4,9 грн на початок року і 6,42 грн на кінець, спостерігається зростання, що позитивне для підприємства. Важливими факторами, які забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, слугують зростання продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного прогресу, а саме: механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Якомога повніше врахування підприємством таких факторів сприятиме підвищенню ефективності його діяльності. Леверидж – це важіль, при незначному посиленні якого, можливо суттєво змінити результати виробничо – фінансової діяльності підприємства. Його розглядають, як фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвих змін результуючих показників. Розглянемо два види левериджу: виробничий, фінансовий. Виробничий леверидж – це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства, шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску. Лв= ?ВП / ?VРП, (3.17) де ?ВП – темп приросту валового прибутку; ?VРП – темп приросту обсягів реалізації . Таблиця 3.8 Визначення виробничого левериджу Показник Звітний період Попередній період
?ВП 35,62 -
?VРП 725 -
ВП (р.050, Ф2) 21920 16162,8
Обсяг 5775 5050
Рівень виробничого левериджу 0,049 -
При зміні темпів приросту обсягів реалізації на 725 тис.грн. темп валового прибутку змінюється лише на 35,62 тис.грн. Аналізований показник показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва. При збільшенні обсягу виробництва на 1%, приріст валового прибутку зросте на 0,049% Фінансовий леверидж – це взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням позикових і власних коштів; це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Лф = ?ЧП / ?ВП, (3.18) де ?ЧП – темп приросту чистого прибутку. Лф=( (904,5-3862,5)/3862,5) / 35,62 = -0,021 Даний показник показує, що темп приросту ЧП у 0,021 разів нижчий за темп приросту ВП. Кожен процент збільшення валового прибутку приведе до зменшення чистого прибутку на 0,021% При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості, під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечить підприємству певну стійкість його фінансового становища (табл.3.9). Таблиця 3.9 Визначення запасу фінансової стійкості на ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” за 2005 рік Показник Значення
Собівартість, р.40 Ф2 58514,0
Постійні витрати (30% Соб.) 17554,2
Прибуток р.220Ф2 904,5
Маржинальний дохід (ПВ+Пр) 18458,7
Питома вага МД (МД/Вр) 0,229%
Виручка р.35 Ф2 80434,0
Поріг рентабельності (ПВ/ПВмд) 76655,89
Зфс: * тис.грн. (ВР-Прен)
3778,11
* % (ВР-Прен)/Вр 4,7
У звітному році підприємству необхідно було реалізувати продукцію у розмірі 76655,89 тис.грн., щоб покрити всі витрати, при такій виручці рентабельність дорівнює нулю, фактично виручка 80434 тис.грн., що вище порогу рентабельності на 3778,11 тис.грн., або на 4,7%, що і є запасом фінансової стійкості підприємства. Отже, виручка від реалізації може знизитись на 4,7% і при цьому рентабельність буде дорівнювати нулю. ВИСНОВКИ 1. На підприємстві спостерігається зменшення валюти (підсумку) балансу. на 34290,2 тис.грн., тобто зменшилась сума фінансових ресурсів, що знаходяться в її розпорядженні. Це свідчить про зменшення ефективності діяльності підприємства 2. При проведенні аналізу показників фінансової стійкості аналізувались наступні показники: коефіцієнт маневреності власного капіталу, стабільність структури оборотних коштів, індекс постійного активу, коефіцієнт накопичення амортизації. Межі коливань даних показників є від 0,02 до 0,04. Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власним капіталом, приріст якого становить 0,109 тис.грн., свідчить про надлишок матеріальних запасів на підприємстві незабезпечених грошовими коштами, що є негативним моментом. 3. Провівши аналіз ліквідності можна сказати , що усі показники не відповідають нормативним значенням, позитивним є цей момент, що спостерігається незначне зростання аналізованих показників, але в загальному ліквідність є низькою, як на початок року так і на кінець, підприємство володіє неліквідним балансом. Показники ліквідності свідчать про те , що підприємство має дуже низькі можливості для погашення своїх заборгованостей. 4. Показники рентабельності по даному підприємству є низькими. Більшість показників має тенденцію до зниження, це пов’язано із зменшенням чистого прибутку в звітному році на 2958 тис.грн. Коефіцієнт оборотності активів і показник фондовіддачі зростають, що свідчить про ефективність використання активів підприємством. 5. Аналізуючи «Звіт про фінансові результати» видно, що за 2005 рік дохід від реалізації продукції збільшився 46959.8 тис.грн., чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 743856 тис.грн., валовий прибуток зріс на 5757.2 тис.грн., але спостерігається значне зменшення прибутку від операційної діяльності (-3944 тис.грн) і прибутку від звичайної діяльності (-2958 тис.грн.), що і пояснює факт зниження чистого прибутку підприємства втричі (- 2958 тис.грн). – що є негативним явищем для підприємства і свідчить про неефективну політику управління прибутком. 6. На аналізованому підприємстві на зміну загальної суми прибутку впливають зміна адміністративних витрат і витрат на збут, зміна інших операційних витрат і доходів, вони помітно зросли, що і призвело до загального зменшення суми прибутку. 7. Аналізоване підприємство здійснює розподіл чистого прибутку, що залишився в його розпорядженні створюючи наступні фонди: резервний фонд (5% чистого прибутку), фонд дивідендів (10% чистого прибутку), фонд розвитку виробництва (40% чистого прибутку), фонд матеріального заохочення (20% чистого прибутку), фонд соціального розвитку (14% чистого прибутку), фонд придбання товариством власних акцій (5% чистого прибутку) та інші фонди. 8. У звітному році підприємству необхідно було реалізувати продукцію у розмірі 76655,89 тис.грн., щоб покрити всі витрати, при такій виручці рентабельність дорівнює нулю, фактично виручка 80434 тис.грн., що вище порогу рентабельності на 3778,11 тис.грн., або на 4,7%, що і є запасом фінансової стійкості підприємства. Отже, виручка від реалізації може знизитись на 4,7% і при цьому рентабельність буде дорівнювати нулю. 9. Основними резервами зростання валового доходу ВАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод»є: - зниження цін при закупці товарів ( скорочення числа посередників при закупці товарів, закупка товарів за зниженими цінами на сезонних ярмарках); - підвищення рівня технічного прогресу - розширеня асортименту , підвищення якісті продукції; - зменшення витрат на реалізацію продукції (собівартісті); - ефективне використання потенціалу, що є у його розпорядженні підприємства, в тому числі фінансові ресурси; - грамотна побудова договірних відносини з постачальниками й покупцями; СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Конституція України: Прийнята Верховною Радою України на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80с. Господарський кодекс України вiд 16_01_2003 № 436-IV Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України N 2211-III ( 2211-14 ) від 11.01.2001 ) зі змінами та доповненнями. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99р.№ 996-14, з наступними змінами і доповненнями. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15.05.03р. № 755-XІI. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.91р. № 1576-ХІІ Загальні вимоги до фінансової звітності: П(С)БО № 1, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. Баланс: П(С)БО № 2, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. Звіт про фінансові результати: П(С)БО № 3, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. Звіт про рух грошових коштів: П(С)БО №4, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. Звіт про власний капітал: П(С)БО №5, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. Дохід : П(С)БО №15 затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. № 87. Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2004. – 304с. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. та інші Фінансова діяльність підприємства. – К.: „Либідь”, 2003. – 384с. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посіб. – К.: А.С.К., 2005. – 400с. Бланк И.А. Управление прибылью.-К.: "Ника - Центр", 1998. – 544с. Бутинець Т.А., Чижевські Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 672с. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – Львів: Видавництво «Центр Європи», 1997. – 576с. Кірейцев Г.Г. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2002. – 268с. Козик В.В., Стадницький Ю.І., Гавриляк А.С. та інші Методичні рекомендації до виконання бакалаврської роботи для студентів напряму 0501 „Економіка і підприємництво”, спеціальності 7.050107 „Економіка підприємства”. – Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2002. – 16с. Крайник О.П., Барвінські Є.С. Економіка підприємства. – Львів: НУ „Львівська політехніка”, 2003. – 203с. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 387с Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2003. – 278с. Мороз Л.А, Чухрай Н.І. Маркетинг: Підручник. – Львів НУ «Львівська політехніка», «Інтелект - Захід», 2002. – 244с. Пархоменко Валерій. Складання річної фінансової звітності // «Бухгалтерський облік і аудит». Науково-практичний журнал. – 2006р., №1, с.3. Петрович Й.М. Економіка підприємства: Підручник. – Львів: „Новий світ – 2000”, 2004. – 680с. Петрович Й.М., Захарчик Г.М., Теребух А.А. Організація підприємництва в Україні. Навчальний посібник. – Львів: Оксарт, 2000. – 320с. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 460с. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – К.: Алерта, 2003. – 485с. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Ельта, Ніка – Центр, 2002. – 360с. Хом’як Р.Л., Лемішовський В.І. Бухгалтерський облік в Україні: Навчальний посібник. – Львів: НУ „Львівська політехніка”, „Інтелект - Захід”, 2005 – 1072с. Цал – Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навчальний посібник. –Київ: ЦУЛ, 2002. – 656с. Юров В.Ф. Прибыль в рыночной экономике: вопросы теории и практики. - М., Финансы и статистика, 2001. – 215с. Ярзуткін Д.С., Д.Л.Стародубцев Всеукраїнська конференція , м.Донецьк, Тема доповіді: "Управління прибутком за допомогою функціонально-вартісного аналізу". ПЕРЕЛІК ДОДАТКОВОГО МАТЕРІАЛУ Лист 1 Схема формування загального прибутку Лист 2 Чинники впливу на величину прибутку Лист 3 Розподіл чистого прибутку Баланс (форма №1) за 2004 рік; Звіт про фінансові результати (форма №2) за 2004 рік; Звіт про рух грошових коштів (форма №3) за 2004 рік; Баланс (форма №1) за 2005 рік; Звіт про фінансові результати (форма №2) за 2005 рік; Звіт про рух грошових коштів (форма №3) за 2005 рік;
