Тема 1. Теоретичні основи план-ня д-ті п-ва
1. Основні поняття та визначення
Заснування п-ва здійснюється в такій послідовності:-.дослідження ринку;-дослідження товару;-ринок покупців;-ємність ринку;- конкурентноздатність конкурентів;-виробничі потужності;-матеріальні ресурси;-трудові ресурси;-фінанси.
П-ння-процес формування цілей та завдань, визначення методів їх досягнення-це вибір альтернативних рішень необхідних для досягнення поставлених завдань з мінімальними витратами при раціональному використання матеріальних, трудових та фін. ресурсів. П –ння д-ті п-ва зводиться до розробки плану.
План- деяка задача їз визначеннями вихідними даними результатами та обумовленим способом їх вирішення це система сформульованих в його рамках рішень та цілей який містить комплекс задач, робіт, методів та способів їх виконання необхідних матеріальних, трудових та фін.ресурсів комплексу управлінських рішень для їх реалізації. План дозволяє:*оцінити практичні можливості п-ва в даній ринковій ситуації;*виявити потенційні проблеми та оцінити можливі непередбачувані наслідки;*дозволяє забезпечити пошук ефективних шляхів вирішення поставлених цілей;*створити основи для оцінки витрат матеріальних, трудових та фін. ресурсів;*знизити ризик в прийнятті управлінських рішень;*визначити потребу всіх необхідних матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
Звідси П-ння - обґрунтування цілей та завдань, способів та методів їх вирішення при повному забезпеченні матеріальними, трудовими та фін ресурсами при мін-ї їх витраті з метою отримання прибутку та задоволення потреб кожного споживача та суспільства в цілому.
2.Структура об’єктів п-ння.
Об’єктами п-ння є госп-ка (виробнича, посередницька, комерційна д-ть), соц та екологічна д-ть. Госп-ка - головним завданням д-ті будь-якого п-ва є отримання прибутку та задоволення потреб певного сегменту ринку. Досягнення цієї мети можливе на основі в-ва та реалізації необхідних суспільству товарів та послуг.
Соц д-ть яка забезпечує і створює умови для відтворення сил працівника та реалізації його потреб. П-ння даної діяльності включає: розробку політики оплати праці, створення і забезпечення безпечних умов праці та створення умов для задоволення побутових, культурних, сімейних потреб робітника.
Екологічна д-ть. В процесі виробництва п-во може наносити певну шкоду навколишньому середовищу. П-ння екологічної д-сті направлене на зниження та компенсацію негативного впливу в-ва на навколишнє середовище. П-ва несуть відповідальність за недотримання норм по раціональному використанню земельних, водних ресурсів та надр, вони зобов’язані відшкодувати за власні кошти віс збитки від своєї д-ті.
3.Форми планування та види планів.
В план-нні виділяють 3 сторони:
*соц.ек-на основана на пізнанні економ. заходів, відображу соц. та економ політику держави та процеси розширеного в-ва.
*Методологічна - розробляє закони, принципи п-ння д-ті п-ва,є інструментом впливу на соціальні та процеси.
*Організаційна –відображає, розробляє структуру планових органів на п-ві, технологію розробки планів.
Види план-ня:
1. директивне п-ння- процес розробки планів, які мають силу юрид. закону є обов’язковими для виконавців, вміщують комплекс заходів, методів та ресурсів необхідних для їх виконання.
2. індикативне п-ння- найбільш поширена в усьому світі форма держ. Планування, яка є засобом реалізації соц. ек. політики держави та основним методом впливу на ринкову економіку. Параметри цього плану наз-індикатором- показники, які х-ють стан та напрямки розвитку ек-ки, розробляються держ.органами у-ння в ході формування соц.економ.політики держави і які направлені на всі господарські процеси з метою досягнення вказаних параметрів або показників.
3.перспективне п-ння- охоплюють період від 5 до 20 р, визначають довгостр стратегію п-ва, напрямки розвитку соц-ної та ек-ної сторони його д-ті.
4.середньострокове- проводится на період від 1 до 5 років у випадку деталізації наз.поточним, яке охоплює період до 1-го року з послідовним розбиттям на квартали.
5.тактичне- визнач внутрішні можливості п-ва його ресурси, розбиття їх по періодах для виконання стратегічних цілей та завдань.
6.оперативно-календарне – основним завданням ОКП є конкретизація показників поточного плану з метою організації ритмічної та безперервної роботи п-ва та його структурних підрозділів.
Крім перерахованих видів п-ння існує цілий ряд критеріїв за якими класифікують плани: 1)за ступенем охоплення-загальне п-ння-охоплює всі проблеми даного питання;-часткове п-ння-охоплює певні функціональні проблеми; 2)за об’єктами планування:-цільове п-ння-визнач.стратегічні та тактичні цілі;-програмне-розробляє програми конкретних видів д-ті; 3)за сферами планування:-п-ння збуту та п-ння інвестицій; 4)за координацією в часі:-послідовне-виконання певних послідовних процесів необхідних для виготовлення того чи іншого продукту;-плинне-по закінченню одного етапу настає інший;-позачергове-п-ння проводиться по мірі необхідності.
4.Система показників у план-ні.
Будь-які конкретні завдання плану подають у формі показників, які являють собою форму кількісних та якісних завдань, які внесені в план для раціонального ведення господарської д-ті при найменших витратах. Система показників повинна хар-ти процес в-ва, результати в-ва, засоби та способи досягнення поставлених цілей, забезпечити пропорцію грош.потоків та витрат в в-ві.
Показники поділяють на: *натуральні- х-ють матеріальне в-во в фізичних одиницях виміру, відображають основні властивості товару та його призначення. *вартісні- є одиницею виміру ефективності в-ва валового продукту та затрат суспільно-необхідної праці в в-ві. *кількісні – визнач. обсяги в-ва, масштаби в-ва тощо. *якісні- (це технікоек. показники) які х-ють в плані еф-ть функ-ня окремих ланок п-ва або його структурних підрозділів. *абсолютні- х-ють планові показники в абсолютних величинах, а *відносні –показують динаміку абсол величин і вимірюються у %; *розрахункові-носять інформаційний та аналітичний хар-р і використовуються для аналізу та обґрунтування показників при їх затвердженні.
Норма – це науково-обгрунтована величина витрат будь-якого матер ресурсу необхідного для виготовлення од.прод-ї.
Система норм - комплекс науково-обгрунтованих матеріалів труд.та фін. нормативів, які використ.при розробці планових д-тів.
5.Структура планових органів на п-ві. (на ксероксі)
Тема 2. Поняття та зміст мотодології план-ня
1. Принципи план-ня.
Методологія план-ня- це система підходів, принципів, методів розробки та обґрунтування план-х рішень. Основними складовими методології є: показники, методи, принципи.
Принципи пл-ня – це основні вихідні положення та правила формування та обґрунтування і орг=ї розробки план-х документів. Основними принципами є: 1)Пр. науковості – всі план-ві документи повинні розроблятися на основі законів сусп. і ек. розвитку. 2)Пр. пріоритетності – із усіх наявних проблем вибирають основну найголовнішу. 3)Пр. налагодження- це погодження поточних цілей та завдань із стратегічним або догостр. 4)Пр.пропорційності та збалансованості – реалізація даного принципу передбачає: *рівновагу попиту і проп. *раціональне співвідношення між наявними ресурсами та розумними потребами. *еквівалентний обмін результатів вир-чої д-ті у всіх сферах. 4)Пр. еф-ті в-ва. 5)Пр.соц.справедливості. 6)Узгодження (погодження довгост.та короткості. цілей).
2.Методи план-ня.
Методи план-ня являють собою сукупність способів та прийомів, за доп. яких забезпечується розробка та обґрунтування план-х завдань.
До методів плен-ня відносять: 1)Балансовий м. – призначений для збалансування суп. потреб та наявних ресурсів, для забезпеч необхідної пропорційності розвитку всіх видів в-тв, галузей н/г та територій. 2)Нормативний оснований на визначенні та використанні прогресивних норм та нормативів. 3)Програмно-цільовий передбач розробку цільових комплексних програм і признач для обгрунтув план-х рішень макроек проблем та важливих н/г програм. 4)Матем.метод використав для створення моделей розв’язку тих чи ін. проблем або завдань. 5)М.прийняття передпланових рішень (це сист-й ек.аналіз, м.угрупувань, м.прямого рахунку, м.експертних оцінок).
3. Методи прийняття перед планових рішень.
Викор-ть на прогнозноаналіт. етапі пл.-ня і поділяють на 2 групи: загальні, конкретні. Загальні визначають методологічну основу та систему обґрунтувань план-х рішень, а конкретні для розв’язання певних завдань. Основу загальних методів складають системний та економічний аналізи.
Системний –це упорядкований цілеспрямований підхід до пошуку еф-х шляхів вирішення складних проблем або це сукупність методів та способів дослідження складних ек-х процесів для підготування управл-х рішень.
Ек аналіз призначений для реєстрації, пояснення та викор в плановій роботі результатів фін-вогосп-ї д-ті досліджувани об’єктів, необхідних для формування та розробки планів на майб. періоди.
Конкретні методи – це методи, які дозволяють отримати вихідну інформацію для подальшого викор у розробці планів. До них відносять:
1)М.ек. групувань дозволяє обєднати об’єкти аналізу в однорідні групи для визначення впливу взаємозв’яз факторів на них.
2)М.прямого рахунку визначає показники виходячи з науковообгрунтованих норм витрати будь-яких ресурсів необхідних для виготовлення од. прод-ї.
3)М.співвідношень (м.індексів) суть його полягає в порівнянні або у співставленні двох різних величин (в часі, розмірах, вазі).
4)М.структуризації оснований на поетапному розподіл елементів проблем на складові частини (“дерево цілей”).
5)М.соц.досліджень використовують для вивчення соц. явищ описом, опитуванням, анкетуванням, аналізом.
6)М.експертних оцінок викор для отримання інформації від групи спеціалістів з досліджуваної проблеми.
4.Балансовий метод в план-ні.
Макрос-на збалансованість – це сукупність пропорцій між в-вом та споживанням, ресурсами та їх використанням, пропозицією та попитом, формами в-ва та його результатами, матер-ми та фінанси потоками.
Баланс – це сист. показників, в якій одна частина, що хар-є ресурси за джерелом надходження дорівнює ін, що хар-є розподіл цих ресурсів по напрямках використання.
Балансовий метод означає, що план в-ва продукту обґрунтовують шляхом розробки балансу, в якому попередньо визначають потребу у всіх складових, необхідних для його виготовлення та джерела задоволення цих потреб.
В системі балансів виділяють: *матеріальні баланси, *трудові, *фінансові.
Матеріальний баланс – це плановий факт, що відображає забезпечення оптимального співвідношення наявності та потреби в засобах в-ва. Основне призначення матер-х балансів – це збалансування загальних портеб в певних видах прод-ї з необхідними ресурсами на основі їх раціонального і еф-го використання. Матеріальні баланси поділяють на: *однопродуктові, *багато продуктові (зведені, комплексні, міжгалузеві), матер-ні баланси в натуральних показниках, *матер-ні баланси у варт показниках, *натурально-вартісні матер-ні баланси.
Основним видом матер-х балансів є одно продуктові, що мають вигляд:
Одно продуктові баланси розробляються по конкретних видах МР і повинні забезпечити рівність між обсягами ресурсів по джерелах отримання та потребами в цих ресурсах по напрямках використання.
Зведенні баланси являють собою сукупність однопродуктових об’єднаних за певною ознакою (галузеве призначення товару, технологічна належність). При розробці зведених балансів однопрод. приводять до одного виду базисної прод-ї у відповідних од. виміру.
Комплексний баланс розробляють по групам взаємозамінних МР однієї або кількох галузей.
Міжгалузеві служать для збалансування в-ва конкретних видів прод-ї, при виготовленні якої використовують різні види МР.
Матер-ні баланси в матер-х показниках будують в окремих видах прод-ї в різних натур.од. виміру. Одночасно вони є однопродуктовими, тому що розраховуються на один вид прод-ї. Вони є: *універсальні, *локальні. Якщо один і той же ресурс викор. в різних галузях н/г, то він назив універсальним, і навпаки, якщо викор. продукту носить обмежених хар-р – локальний.
Вартісні матер баланси носять більш узагальнений та універсальний хар-р, розробляються в грош вигляді на рівні галузі або регіону, завжди богатопродуктові.
Натурально-вартісні розробляються по групах однорідної прод-ї в ум.од.
5. Нормативний метод
Нормативний метод – це один із методів планових д-тів оснований на використанні прогресивних нормативно-обгрунтованих норм та нормативів.
Норма – це максимально можлива величина абсолютних витрат сировина, матеріалів, палива або ін ресурсів необхідних для виготовлення од. прод-ї або виконання, певних робіт чи надання послуг заданої якості протягом планового періоду.
Норматив – відносний показник, який хар-є поелементні складові норм витрат сировини, матер, палива або затрат праці на од. роботи ступінь еф-ті використання даного ресурсу.
Норми та норма-ви, які використовуються в план-ні поділяються на 6 основних груп: 1)Норми витрат живої праці (норми часу, н.трудомісткості прод-ї, тарифні ставки, відрядні розцінки, коеф.та норм-ви ЗП). 2)Норми витрат предметів праці (н.витрат всіх можливих ресурсів, палива, електроенер, комплектуючих). 3)Норм-ви використання засобів праці (н.та н-ви обл.-ня, машин, споруд, терміни освоєння проектних потужностей). 4)Н-ви оцінки орг-ї в-ва (н-ви незавершеного в-ва, тривалості вир-чих циклів, коеф.змінності роботи, обл.-ня, н.потреб в обл.-ні). 5)Н-ви оцінки фін.д-ті (н.обігових коштів, н.амортизац.відрахувань, н-ви прибутковості та рентабельності). 6)Природоохоронні нормативи (н.викидів шкідливих речовин, н.викидів в атмосферу).
Норми та н-ви класифікують за такими ознаками:
1)За терміном дії: *перспективні (викор для розробки стратегічних планів), *поточні (для розробки поточних планів д-ті), *оперативні (викор для оперативно-вир-чого план-ня, тобто для подачі в цехи та на роб.місця у визначені терміни в певній к-сті сировини та м-в).
2)За хар-ром поширення: *цехові (розробляються на самому п-ві), *міжзаводські (розроб для однотипного в-ва), *галузеві (розроб для всіх п-тв однієї галузі), *міжгалузеві (розр на певні види робіт, які виконуються в однакових умовах на п-тв різних галузей).
3)За ступенем деталізації: *специфіковані, які являють собою величину витрат конкретного матеріалу на в-во од.прод-ї. *зведені.
4)За об’єктами нормування: *готова прод-я, *напівфабрикати, *види робіт.
5)За агрегатною належністю: *детальні норми, *вузлові, *групові, *індивідуальні.
6)За методами розробки: *дослідно-статистичні (основані на встановлені норм та н-вів, як середньоарифметичне значення фактичних витрат м-в та затрат праці на виготовл од.прод-ї в попередньому періоді. *розрахунковоаналітичні (основані на вивчені факторів, які визначають витрату ресурсу, встановлюють кількісний вплив кожного з них чи їх сукупності на величину норми. *експериментально аналітичні (основані на встановлені норм на основі лабораторних досліджень, експериментів, хронометражу чи фотографії).
Норми і нормативи по окремих видах прод-ї та видах робіт об’єднують в с-му норм та нормативів. Система норм та нормативів – це комплекс науковообгрунтованих матеріальних, трудових та фін-х норм п-ва, а також орг-ї, підготовки та контролю цих норм на всіх рівнях планово прогнозної роботи. Система норм та норм-в поділена на групи: 1)Група ефек-ті в-ва (термін окупності, норма рентабельності, норма фондовіддачі, абсолютна ефек-ть). 2)Норми запасів або норми витрат запасів (питомі норми витрат ресурсів, норми вир-х запасів, коеф-ти виходу готової прод-ї). 3)Норми затрат праці та ЗП. 4)Соц.ек-ні норми (норми медич обслуг-ня, дошкільних закладів тощо).
Нормативна база виконує функції: 1)Виступає засобом номативного методу план-ня, забезпечує збалансованість та пропорційність, оптимізацію стратегічних та тактичних планів. 2)Виступає елементом процесу в-ва, основою для забезпечення роб.місць матер-ми ресурсами. 3)Забезпечує ритмічність та планомірність процесу в-ва. 4)Виступає засобом орг-ї раціонального використання матер-х ресурсів на всіх рівнях в-ва. 5)Є інструментом контролю за використанням ресурсів в процесі в-ва.
При розробці тактичних та календарних планів найчастіше викор індивідуальні та групові норми викор матеріалів.
Індивідуальні норми витрат розрах на основі первинної конструкторської та технологічної документації або на основі технікоек розрахунків та обґрунтувань норм викор-ня м-в в попередньому періоді. Ці норми визначаються: , де Нв- норма виробітку в натур.показниках, Т- фонд роб.часу од.працівника, Nв- к-стьпрац-в, Ннв- норма часу на виконання од.роботи або однієї деталі.
Групові норми витрат будь-якого матеріалу на виготовлення ї-го виробу, визначається: , де Нгр – норма витрат к-го матеріалу на виготовлення і-го виду прод-ї в плановому році, Gпл – плановий обсяг в-ва і-го виду прод-ї в пл..році у натур показниках, Нік – норма витрат к-го виду матеріалу на в-во і-го виду прод-ї в базовому році, Эік – економія к-го матеріалу при в-ві і-го виробу, Qі – обсяги в-ва і-го продукту в базовому році.
6. Програмно цільовий метод в план-ні д-ті п-ва.
Програмно цільовий метод – це спосіб формування системи планових рішень важливих госп.проблем. Суть його полягає у виборі основних цілей та завдань соцек-го та науковотехн-го розвитку п-ва, розробці основних заходів, методів їх досягнення, при збалансованому забезпеченні ресурсами в-ва. Програмно цільовий метод викор для розробки цільових комплексних програм. Комплексними вони назив тому, що в них передбачаються всі необхідні заходи соцек-го та орг-ногосп захисту для досягнення кінцевих цілей.
Цільова комплексна програма – це д-нт, в якому наводять цілі та завдання, комплекс виробничих, соц, орг-ногосп-х завдань та заходів направлених на реорганізацію найбільше-м шляхом н/г проблем за наявних ресурсів виконавців та термінів виконання. Цільові комплексні програми поділяються на ряд видів: *Соцек-ні направлені на вирішення проблем соц захисту населення, стабілізацію матеріального і культурного рівня життя. *Наук.технічні передбач вирішення наук-х та техн-х проблем на основі досягнень науки та техніки. *Виробничоек-ні виріш міжгалузеві проблеми у в-ві, підвищують еф-ть в-ва та розвиток нових видів в-ва. *Територіальні передб комплексне освоєння нових та перепрофілювання уставлених регіонів. *Екологічні включ заходи природоохоронного хар-ру. *Орг-но госп-кі направлені на вдосконалення орг-ї упр-ня госп-ми системами.
По тривалості комплексні програми є: *довгострокові (>5р), *середньострокові (<5р).
Тема 3. План-ня основної д-ті п-ва
1. Структура та показники вир-чої програми під-ва
Виробнича програма є основним розділом тактичного плану або плану в-ва та реалізації прод-ї. Вир-ча програма визначає необхідний обсяг в-ва прод-ї в план-му періоді, який повинен відповідати товарній номенклатурі п-ва, якості та вимагати плану продажу. Вона обґрунтовує хеджирувня по веденню нових вир-чих потужностей, визначає повну потребу у всіх видах матер. ресурсів, чисельність персоналу і транспорту. П-ва формують вир-чу програму відповідно до держ. замовлення, виявленого попиту та потреб ринку. Держ. замовлення доводиться п-вам, які випускають прод-ї, що має важливе н/г значення. Вир-ча програма склад з двох розділів: 1)Плану в-ва в натур показниках. 2)Плану в-ва у вартісному виразі.
План в-ва у натур показниках містить показники випуску прод-ї визначеної номенклатури, асортименту, якості у фіз-х одиницях виміру. При плануванні випуску однакових по призначенню видів прод-ї але які мають різні споживчі властивості або технічні хар-ки можуть використовуватися умовно натуральні од виміру. При план-ні в-ва в натуральних показниках узгоджують випуск конкретних видів прод-ї з потребами ринку, наявними вир-чими потужностями та ресурсами.
План в-ва у вартісному виразі містить показники: валова прод-я, реалізована пр., товарна, чиста, умовно-чиста прод-я. План-й обсяг прод-ї визнач за: , де Qр- плановий обсяг реалізації прод-ї, Qті- обсяг товарної прод-ї п-ва і-го виду в оптових цінах п-ва, Qпзі- залишки готової прод-ї і-го виду на складах п-ва на поч. і кін пл. періоду, Qпві- залишки готов прод-ї і-го виду відвантаженої але не оплаченої споживачем на поч. та кін пл. періоду, n- к-сть видів прод-ї.
Реалізована прод-я хар-є валовий дохід п-ва в пл.-му періоді і визнач як: , де Др- валовий дохід від реалізації і-го виду прод-ї, Ці- ціна од.прод-ї і-го виду, Qпі- план-й обсяг продажу і-го виду прод-ї в натур показниках.
Середній дохід – це величина грош.коштів,які отримало п-во від продажу од.прод-ї чи послуги. Ця величина визнач відношенням загальної виручки від реалізації прод-ї до к-сті товару: .
Товарна прод-я включає вартість запланованих до випуску готових од товару прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих і відправних на склад готової прод-ї і визнач: , де Qті- план-й обсяг товарної прод-ї в грош виразі, Qпл- план випуску і-го виду прод-ї в натур показниках, Ці- оптова ціна і-го виду прод-ї, Qрі- плановий обсяг послуг та робіт промислового хар-ру.
Валова прод-я включає вартість всієї виготовленої прод-ї, всіх послуг і робіт, в т.ч. незавер в-ва, оцінбється в порівняльних цінах. , де Qві- план-й обсяг валової прод-і і-го виду, Qзк, Qзп- залишки незав в-ва у вартісному виразі на кін і поч. планового періоду, Qік, Qіп- залишки інструментів та оснастки власного в-ва відп. на кін та поч. планового періоду.
Чиста прод-я хар-є новостворену вартість на п-ві, а яку входять витрати в-ва на закупівлю сировини і м-лів, а також амортизаційні відрахування, які включенні в с-ть прод-ї. Чиста прод-я включає витрати на ЗП та прибуток п-ва, визнач за: Очі=Qр-Зм-А, Очі=Ззп+Пр, де Зм-мат.витрати на закупівлю сировини і м-лів, які включені в с-ть прод-ї, А- аморт відрахування на повне відновлення ОФ, Ззп- витрати на ЗП, Пр- прибуток від реалізації прод-ї.
Умовно-чиста прод-я включає амортизаційні відрахування, визнач: Qучі=Ззп+Пр+А.
2. План-ня вир-чих потужностей п-ва.
План випуску прод-ї п-ва розробляється на основі: можливого випуску прод-ї в залежності від наявних вир-чих потужностей та потиту на виготовлену прод-ю.
Виробнича потужність(ВП) –потенційно можливий випуск прод-ї необхідної якості, в номенклатурі передбачений на пл-й період при повному використані обл.-ня та вир-чих площ при заданому режимі робіт, прийнятій технології та орг-ї праці. Вир-ча потужність п-ва визнач потужністю вир-х підрозділів, поділяється на: *перспективну, *проектну, *діючу.
Перспективна ВП відображає очікувані зміни в номенклатурі прод-ї, технології та орг-ї в-ва, які закладені в пл-вому періоді. Вона є фіксованою величиною, оскільки розрахована на постійно умовну номенклатуру та заданий режим роботи.
Проектна ВП – це величина можливого випуску прод-ї умовної номенклатури в од. часу заданої при проектуванні або реконструкції вир-чої одиниці.
Діюча ВП відображає потенційну здатність обл.-ня виготовити протягом календарного періоду максимальну к-сть прод-ї передбачену планом номенклатуру. Діючу потужн. хар-ть такі показники: *потужність на поч. пл.-го періоду (вихідна потужн), *потужність на кін. пл. періоду (вихідна), *середньорічна ВП.
При визначені вхідної ВП враховують: 1)Заходи по зменшенню «вузьких місць» протягом план-го періоду. 2)Можливе збільшення або зменш обл-ня, або заміна його на більш потужне. 3)Можливий перерозподіл робіт між структурними підрозділами. 4)Можливе зменшення чи збільшення змінності роботи обл-ня.
При визначені вихідної ВП враховують: 1)Введення в дію незавершеного в-ва або нових потужностей за рахунок їх реакції чи модернізації. 2)Призначених при визначені вхідної потужності щодо ліквідації «вузьких місць» в-ва.
Середньорічна ВП визнач з врахуванням планової суми амортизації, фондовіддачі, рентабельності. Вона обчисл як середньозважена: , де Мвх – вхідна ВП, ?Мі – приріст (“+”) або вибуття (“-”) ВП в і-му місяці, і –№ місяця.
3. Розрахунок балансу часу при план-ні вир-х потужностей п-ва.
На план-ня вир-чої програми вплив наступні фактори: 1)Прод-я або товар (споживчі властивості, конструкторсько-техн-ні хар-ки, серійність та масовість виготовлення). 2)Предмети праці (властивості, якість, питомі витрати м-лів і сировини). 3)Засоби праці (види, к-сть обл-ня). 4)Професійно-кваліфікаційний склад працюючих (к-сть прац-х, проф.-й склад). Всі ці фактори у взаємозв’язку визначають трудоємність прод-ї, фонд робочого часу роботи обл-ня, завантаженість вир-го обл-ня. Залежність ВП від перерахованих факторів має вигляд: , де Фі- ФРЧ роботи вир-ї одиниці або технол-ї лінії, tі- затрати часу на виготовлення од.прод-ї і-го виду, Qі- загальний обсяг прод-ї і-го виду виготовленої за од.часу, qі- питома вага прод-ї і-го виду в загальному випуску прод-ї по п-ву.
Основним фактором, який впливає на ВП є фонд часу роботи вир-го обл-ня, який в свою чергу залежить від орг-ї і режиму роботи п-ва та від прийнятої технології в-ва. Режим роботи включає число робочих змін, тривалість роб дня та тривалість роб зміни.
В залежності від витрат часу, які враховують при розрахунку ВП виділяють: 1)Календарний фонд часу роботи обл-ня, 2)Номінальний фонд часу, 3)Дійсний (робочий) фонд.
Календарний ФЧ рівний добутку календарних днів в пл. періоді на к-сть годин в робочих змінах та на к-сть змін.
Номінальний ФЧ визначається режимом роботи п-ва і = доботку числа робочих днів на тривалість роб змін на к-сть змін, без врахування вихідних.
Дійсний фонд робочого часу облад-ня рівний номінальному за вирахуванням витрат часу на планово попереджувальні ремонти, на переналадку обл-ня або його заміну. ФРЧ під-ва та одного працівника розрах-ся в табличній формі.
4. Розрахунок завантаження вир-го обл-ня п-ва.
Після розрах-нку цехових планів в-ва визначають ступінь відповідності вир-ій програмі кожного роб.місця та його вир-чої потужності. Необхідно розрах дійсний фонд часі роботи обл-ня та час необхідний для виконання запланованої для цеху вир-ї програми. Тому визначають: 1)Коеф. завантаження вир-го обл-ня, 2)Пропускну спроможність вир-го обл-ня, 3)Резерв (дефіцит) обл-ня.
Коеф. завантаження вир-го обл-ня: Кз=F/Фо, F- станко ємність вир-ї програми, Фо- дійсний ФЧ роботи всього обл-ня на п-ві, що розрах-ся за формулою: , Фн- номінальний ФЧ роботи обл-ня при режимі роботи в одну зміну, S- фактична змінність роботи обл-ня, tрем- витрати часу на ремонт та переобл-ня обл-ня, То- час роботи обл-ня (місяців), Nр- к-сть місяців в розрахованому або в пл-му періоді.
Станкоємність вир-ї програми: , f- станкоємність дело операції на одиницю нормування, Qд- план в-ва прод-ї по деталооперації, Рч- відсоток зниження працеємності, tп- витрати часу на переналадку вир-го обл-ня, Рпрог- прогресивний % виконання норм виробітку.
Коеф пропускної спроможності вир-го обл-ня показує можливий випуск прод-ї вир-ю одиницею і визнач: Ксп=Nк/F*0,85, Nк- к-сть днів в календарному періоді.
Резерв (дефіцит) обл-ня: ±?F=0,85Фо-F.
Для галузей з безперервним процесом в-ва коеф завантаження вир-го обл-ня визнач як відношення річного обсягу в-ва до суми добутків добової продуктивності роботи обл-ня на річний ФЧ роботи од.обл-ня: , Qр- річна вир-ча програма по і-му обл-ню або річний обсяг виготовлення прод-ї. Фо- річний фонд часу од. обл-ня, Но- добова продуктивність од. і-го обл-ня в натур показниках.
5. Розподіл річної вир-ї програми по кварталах і місяцях.
При розробці річної вир-чої програми по кварталах і місяцях необхідно дотримуватися зовні і внутр вимог. До зовнішніх відносять: 1)Дотримання директивних та договірних термінів випуску прод-ї. 2)Облік наявних та можливість поставок дефіцитних м-лів. 3)Виконання вир-ї програми за номенклатурою та обсягами випуску. До внутрішніх вимог відносять: 1)Забезпечення рівномірного завантаження обл-ня, вир-ї площ і працівників. 2)Забезпечення безперервності випуску однорідної прод-ї, що дозволить мати рівномірні витрати та прибутки.
Розподіл вир-ї програми по планових періодах повинен відбуватися відповідно до наявного обл-ня, вир-чих площ, прац-в і МР, тому що нерівномірний розподіл може привести до недовантаження або перевантаження обл-ня.
У випадку недовантаження обл-ня впевні планові періоди приводять до простоїв та доплат або використання робітників низької кваліфікації, а це приводить до збільшення витрат в-ва.
Перевантаження обл-ня тягне за собою доплати працівникам за наднормові години та збільшення вират від бракованої прод-ї. З ін. боку перевантаження обл-ня приводить до збільшення обсягів в-ва, що збільшує прибуток.
Отже, основним критерієм оптимального розподілу річної вир-ї програми по кварталах і місяцях є витрати, які виникають від недовантаження чи перевантаження обл-ня. Для розв’язання цієї задачі використовують матем моделі, які забезпеч оптимальний випуск прод-ї при певному асортименті у визначені терміни при мінімізації витрат.
6. Порядок складання та облік виконання місячних вир-х програм.
Для забезпечення рівномірної роботи та випуску прод-ї кожний вир-чий підрозділ повинен мати місячні вир-чі програми по в-ву та по запуску нових виробів у в-во.
Для складання місячної вир-ї програми необхідні дані: 1)про фактичний випуск та запуск виробів по структурних підрозділах на момент розрахунку і на на початок наступного місяця. 2)календарно-планові нормативи та план випуску прод-ї на наступний місяць. 3)розміри партій випуску та допустимі випередження випуску. Отримані величини порівнюють з нормативними і роблять висновки про можливість виконання, тобто збільшують або зменшують терміни робіт. При незмінних денних величинах випуску прод-ї місячні програми складають у будь-якій послідовності для вир-х підрозділів. В ін. випадках вони повинні складатися в послідовності оберненій вир-му процесу.
Місячна вир-ча програма склад за встановленою формою, яка включає: 1)№ виробу, 2)найменування, 3)ритм випуску, 4)число деталей на виріб, 5)дата, на яку визначено фактичний випуск, 6)номери виробів на кін. місяця, 7)мінімал. допустимі випередження.
Оперативний облік проводять у вигляді графіків, які нагадують собою оперативно-календарний план на якому нанесені лінії, що вказують термін виготовлення окремого виробу або окремих партій.
Тема 4. Планування МТЗ п-ва
1. Завдення та зміст плану МТЗ.
План МТЗ в-ва повинен розв’язати питання повного забезпечення п-ва всіма необхідними матеріальними ресурсами, сировиною та комплектуючими, необхідними для ритмічної та безперебійної роботи та для забезпечення випуску запланованої к-ті п-ції. В ході розробки плану з подальшим її збалансуванням, по джерелах отримання та по напрямках використання. Отже основним завданням плану МТЗ є визначення оптимальної потреби в матеріальних ресурсах для забезпечення виробничо-господарської та комерційної д-ті п-ва При цьому визначають потребу у витратах ресурсів та потребу в завезенні ресурсів, які необхідні п-ву для виконання плану, в-ва та реалізації п-ції, а також для ремонтно-експлуатаційних потреб та будівництва. Потреба в завезенні визнач.кіл-ть ресурсів, яку повинно отримати п-во із зовнішніх джерел. План мат.забезпечення склад з 2-х частин:
І розрахунок потреб по всіх видах ресурсів на обладнанні;
ІІ розробка балансу МТЗ
Розрахунок потреби в матер. ресурсах залежить від характеру використання цих ресурсах тех..процесу прийнятого на п-ві. Такий розрахунок ведуть по групах матеріалів, а саме: розраховують потребу в сировині, потребу в паливі та енергії, потребу в обладнанні. Визначення потреб в ресурсах проводить за основними напрямками виробничо-господарської д-ті відповідно до прийнятих норм та в-т матеріалів на одиницю п-ції, організац.тех. заходів щодо використання ек. видів матеріалів, вторинної сировини тощо.
Баланси МТЗ розробляються в вигляді перспективних річних, квартальних та місячних планів постачання, які визначають потребу в ресурсах та джерела їх отримання. Вихідними даними для плану мат. забезпечення є:1)плановий обсяг в-ва та реалізації п-ції в асортименті та номенклатурі; 2)інформація про кон’юнктуру ринку товарів;3)прогресивні норми та нормативи витрат ресурсів;4 )аналіз матер.в-т в звітному періоді;5)план тех. та орг-го розвитку п-ва. План мат.тех. постачання є основною для заключення договорів з постачальниками матер-х ресурсів.
2. Визначення потреби в мат. ресурсах.
Потреба всировині та матеріалах в основному в-ві визнач.методом прямого рахунку по встановлених нормах, витрат даних матеріалів на виготовлення одиниці п-ції. Якщо 1 і той же матеріал використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в тому визнач методом прямого рахунку за форм: Рм=? Qі* Ні Qi-обсяг в-ва і-го виду п-ції в плановому періоді; Hi-норма витрат матеріалу на виготовлення од. п-ції.
При плануванні в-ва нової п-ції для якої норми витрат матеріалу не встановлені, то потреба в них визнач методом аналогій при якому нові вироби за допомогою відповідних коеф. прирівнюється до виробів, які мають обґрунтовані норми витрат матеріалів: Рм=Нб*Qi*k; Нб- норма витрат матеріалу на базовий виріб, Qi-пл обсяг випуску нової п-ції, k-коеф який враховує особливості даного матеріалу при виготовленні нової п-ції. При багато номенклатурному в-ві потреба в матеріалах визнач по типовому представнику, тобто по виробу який найбільш повно відображає в-ти матеріалів на всю номенклатуру п-ції п-ва.
Для цього використовують формулу: Рм=Нт*Qi, Нт-норма витрат матеріалів на типовий виріб;Qi-виробнича програма випуску всіх видів виробів даної групи. Якщо в період розрахунку потреби в матеріалі на п-ві відсутні дані про обсяги в-ва, а також норми в-т матеріалів, то потреба в них визнач. методом динамічних коеф.
Рм=Рфакт*Ів.п.*Ізн, Рфакт- фактична витрата матеріалів за минулий період; Ів.п.-індекс зміни виробничої програми в порівнянні з минулим роком; Із.н.-індекс середнього зниження норм витрат матеріалу в плановому періоді в порівнянні зі звітним періодом. При визначенні потреби в-ва в матеріалі можуть використовуватись інші методи(екстраполяції, статистичні, теорії ймовірності).
3. Потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного в-ва.
Потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного в-ва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу та планового випуску п-ції по формулі:
Qплк- обсяг незавершеного виробництва на кінець пл..періоду;
Qочп -очікуваний обсяг незавершеного в-ва на початок пл. року
Ні-норма в-т матеріалів в незавершеному виробництві. При наявності даних про к-сть окремих деталей в незав в-ві потреба в матеріалах визнач за детальними нормами, а якщо такі дані відсутні, то за укрупненими показниками норм витрат даного матеріалу на 1 тис.грн. незавершеного в-ва:
Кн.в=(Гк-Гп)*100/Qi Гк,Гп-сума незав в-ва відповідно на кінець та початок пл. періоду ; Qi- виробнича програма випуску товарної п-ії.
Для ремонтно-експлуатаційних потреб п-ва переважно використовують допоміжні матеріали, паливо та енергію. Для їх розрахунку вибирають облікову одиницю яка найбільше відображає ступінь витрат даного матеріалу на станко-год аболюдтно-зміну роботи обладнання.
5. Планув-ня потреби в обл-ні та запасних частин до нього.
Відмінні особливості визначення потреби в обл-ні в порівняні з матер-ми витікають з різниці їх участі в процесі в-ва. Обл-ня переносить свою вартсть на готову прод-ю по частинах і практично не змінює свої фіз.-хім власт., тоді як м-ли після їх викор. втрачають свою спож. вартість, переходять в новоствор. продукт і повністю перенос. на нього свою вартість.
Потреба. в новому обл-ні для заміни зношеного або застарілого визначається на основі розрахунку ек. доцільності його заміни або модернізаціє. Потреба в додатковому обл-ні для збільш. вир-х потужностей визнач. на основі розрахунку необхідної к-сті обл-ня для виконання вир-ї програми. Ця потреба буде рівна: , де Hi-норма часу на виконання одиниці і-го обсягу робіт; Qіпл- обсяг робіт і-го виду у пл. періоді; Фч-дійсний або робочий фонд часу роботи обл.-ня; kнв-коеф. викон. норм вир-ва.
Якщо потреба розрахована по цій формулі більша наявної на п-ві, то п-ву необхідно закупити недостатню к-сть.
Потреба в запасних частинах до обл-ня для забезпеч. безперебійної роботи визнач. на основі прогресивних норм їх вит-т та к-сті прац-го обл-ня. Потребу у запасних част. можна визнач. методом аналогії або прямого рахунку.
В залежності від конкретних особливостей роботи обл-ня чи машин норма вит-т запасних частин встановл. на осн. середніх на 100 маш. чи од. обл-ня або на основі даних про терміни зносу кожної деталі. Потреба в запас. част. визнач.: ; де Нз- норма викор. зап. част. на одну машину в пл. періоді при однозм-й роботі; m- к-ть зап. част. даного найменув, які входять в одну маш. або 1-цю обл.; n- середньоріч. списковий парк обл.; tз- змінніть роботи обл.;kв-коеф, який врахов. можливість відновлення запас. част. для повторного їх викор.(при повторному викор-ні =2, при третьому викор-ні =3).
4. Розрахунок потреби в мастильних матер-х, інструменті та на ремонт обладнання, ремонт будівель
Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється з врахуванням специфіки використання даних матеріалів: Рмм=Hм*N0*Tз*kз*tм, де Hм-норма в-т мастильних матеріалів на 1 станкогодину роботи даного обладнання; N0-к-сть працюючих одиниць обладнання в зміну; Tз -планова к-сть робочих днів роботи обладнання в році; kз-коеф. змінності роботи обладнання ; tм -тривалість машинозміни роботи обладнання.
Методика розрахунку потреби в інструменті враховує фактори, які визначають їх витрату. Спочатку визначають номенклатуру інструментів, а потім по кожному виду час його роботи. Річна потреба в інструменті обчислюється формулою: , де tм- машинний час роботи даним інструментом для виготовлення одиниці прод-ї, Qі-річна програма випуску прод-ї в натуральних показниках, L-довжина робочої частини інструменту, в мм, l-довжина частини інструменту, яка сточується за одну заточку, tі- час роботи інструменту між двома заточками.
Потреба в матеріалах на ремонт облад-ня залежить від виду і к-сті облад-ня, яке необхідно ремонтувати та виду ремонтних робіт. Ця потреба рівна: Рр= k0*Нк*(R1+kск*R2+kмк*R3), де k0-коеф-т, який враховує витрату матеріалів на міжремонтне обслуг-ня облад-ня, Нк –норма витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання, R1, R2, R3 –сума ремонтних одиниць обладнання, які підлягають R1- капітальному, R2 –середньому, R3 –малому ремонтам, kск –коеф-т, який хар-є співвідношення між нормами витрат матер-в при середньому та капітальному ремонтах, kмк –аналогічно kск тільки при малому та капітальному ремонтах.
Потреба в матеріалах на ремонт будівель в план періоді в натуральних показниках визн-ся виходячи з питомої ваги матеріальних витрат в загальній вартості ремонтних робіт по під-ву: , Qрем- обсяг ремонтних робіт по під-ву, в грн., Уз- питома вага матер-х витрат у ремонтних роботах, %; Ум-питома вага даного виду матеріалу в загальних матер-х витратах; Цр- планова ціна одиниці матеріалу.
6.План-ня потреби в матеріалах на утвор-ня вир-х запасів під-ва.
План-ня вир-х запасів п-ва є одним із основних розділів плану МТЗ. Запаси на складах п-ва повинні бути мінім-ми, однак їх розміри повинні забезпечув. безперебійну та ритмічну роботу під-ва. Обсяги вир-х запасів визнач. в натур. показниках або в днях використання. Повний вир-й запас склад-ся з трансп-го, підготовчого, технол-го, поточного, страхового, сезонного запасів: Зв=Зтр+Зп+Зт+Зпот+Зс+Зсез. Запаси- певна к-сть матер.рес-в, які постійно зберігаються в певних ланках МТП, і є умовою безперервності вир-го процесу. Осн. із запасів є поточний.
Поточ. запас- це основна частина вир-го запасу, який признач. для забезпеч вир-ва в період між двома черговими надходженнями на під-во матер-в при умові рівномірності поставок за періодичністю та величиною від вантажув-х партій.
Трансп-й з.- це велич. матер-в та їх к-сть, яка знаходься в дорозі, тобто величина запасу- це різниця між часом руху м-лу від постачальн до під-ва.
Технолог. з- утворюється тоді, коли до початку процесу в-ва необхідно провести орг-но-технол-ну підготовку м-лу.
Підгот-й з.- утвор-ся тоді, коли необх. провести кількісне та якісне рпийманя м-лу, його маркування, сортув. та складув.
Страх-й з.- признач. для забезпеч. в-ва при повному викор-ні поточного запасу і в затримці надходженні чергової партії мат-лу з різних причин, особливо через відхилення між фактичними розмірами партій та інтервалів поставок. Величина пот-го запасу рівна: ; де З1-запас на 1 січня пл. періоду; Q1,Q2,….,Qn+1-обсяги постач. МР у відпов-х періодах пл.року; t1,t2……tn+1-це інтервали часу між суміжними поставками м-лу в пл.періоді.; а- середньодобове викор. м-лу.; x- сума днів викор. м-лу в зростаючому порядку. ; ?t= t1+t2+……+tn+1.
Величина вир-го запасу визнач. його нормою, яка рівна запасу в днях середньодобового його викор. На кінець пл.періоду вир-й запас стає перехідним. Розмір перехід-го запасу по і-му м-лу в натур. виразі визнач: ; де Н1- норма вир-го запасу і-го м-лу в днях викор; РМі- потреба в і-му м-лі на запланований обсяг в-ва; Т- к-ть днів в пл.періоді.
7.План-ня незаверш. в-ва (НВ)
Забезпечення ритмічної та безперебійної роботи п-ва вимагає створення так званої нормат. величини незаверш.в-ва (НВ) на період аварій або ін. непередбач. обставин. Величина НВ на поч. пл.року розрах. на основі даних про його наявність на кінець зв. періоду. Нормат. величина НВ розрах в натур. і варт. показн-х з врахув. типу в-ва та методів його орг-ції. Нормат. велич. НВ на кін. пл.періоду при масовому типі в-ва визнач: ; де ННВм-нормат велич. НВ ; n1-к-ть роб. місць; n2-к-ть одночасно оброблюваних деталей; n3-к-ть детелей, які знаходь-ся між технолог.операціями.; Рі-велич. трансп. партії; Сі- с-ть 1-го виробу.
При серійному в-ві нормат. велич. НВ залежить від середньодоб-го обсягу випуску прод-ї, трив. вир-го циклу, коеф. Готовності виробів та с-сті: ; де Qі- пл.випуск і-го виробу в натур. виразі; Т-к-сть роб. днів в пл.перводі; tц-трив. вир-го циклу вигот-ня 1-ї дет.; Сі-с-ть і-го виробу; kі- коеф. зростання вит-т у в-ві по і-му виробу;
Коеф зрост. вит-т по і-му виробу- це віднош. середньої с-сті виробу в НВ до с-ті готового виробу: ; де СМі-варт. мат-х вит-т в с-ті і-го виробу; Сі-с-ть і-го виробу.
При однотипному в-ві величина НВ залежить від коеф. готовності виробу та його с-ті і визнач.: ННВ0=Г*Сі /100; де Г- % готовності виробу на поч. або кін. пл.періоду; Сі -с-сть готового виробу. При однотипному в-ві величину НВ можна визнач через тривалість технолог. циклу та к-сті днів: ННВ0=Т*Сі/tц; де tц-трив. технолог. циклу вигот. виробу.; Т-к-ть днів з моменту запуску виробу в в-во до поч. або кінця пл.періоду.
Для оцінки НВ в оптових цінах викор. коеф. перерахунку, який рівний відношенню обсягу виготовленої товарної прод-ї в опт. цінах п-ва до її с-сті: kн=QЦі*Ці/Сі.
8. Баланс матеріальних ресурсів на п–ві
Розробка балансу є останнім етапом розробки плану МТЗ. В балансі визначається потреба у всіх ресурсах і обладнанні, джерела і розміри покриття потреби в цих ресурсах та кіл-ті мат-лів, які необхідно завезти із сторони. В загальному вигляді баланс визначається рівністю: Рвп+Рнв+Рре+Рк+РЗ=Qоч+Qвп+Qнв+Qст+Qвр, де Рвп- потреба в матеріалах на виконання виробничої програми; Рнв- потреба в мат-х на незав. вироб-во; Рре - потреба в мат-х на рем-експлуатац. роботи; Рк- потреба в мат-х на капіт. будів-цтво; РЗ- потреба в мат-х на створення перехідних запасів; Qоч- очікуваний залишок мат-в на поч. планового періоду; Qвп- залишки мат-в в основному вир-ві; Qнв- залишок мат-в в незав. вир-ві; Qст- величина завезення матеріалів із сторони; Qвр –вартість матеріалів, які можна винайти на під-ві (необов’язково присутня складова), мобілізація внутр-х ресурсів. Баланс мат-х ресурсів складається у формі таблиці:
Потреба в рес-х Сума,грн. Джерела пок-тя потреби Сумагрн
1.Основне вир-во 1.Очікуваний залишок на поч. року 1.Очікуваний залишок на початок року
2.Капітальне будів-во 2.Постачання по контрактах
3.Потреба на вдоск-ня техніки 3.Мобілізація внутр ресурсів
4.Ремонтно-експ-ні потреби 4.Імпорт
5.Незавершене вир-во 5.Інші джерела
6.На утворення вир-х запасів Всього
7.Інші
Всього
9. Розрахунок норм виробничих запасів
Норма виробничого запасу – це середній запас матеріалу в днях його викор-ня, який є плановим на кін. року, як перехідний запас величина якого повинна бути достатньою для забезпечення вир-ва на період з 1.01. планового року до 1-ї партії поставок мат-лу. Встановлюючи норму виробничих запасів враховують величину потреби під-ва в різних мат-х, періодичність запуску їх у вир-во, розміри транзитних та замовних партій поставлення та ін. фактори. Норму поточного запасу в днях встановлюють так, щоб вона дорівнювала половині планового інтервалу між поставками мат-лу. Для визн-ня план-го інтервалу спочатку визна-ть величину розрахованої поставки на період не менше ніж 12 міс. Величину розрахованої партії визна-ть діленням к-сті мат-лу, який надійшов на під-во на даний період на відкореговану к-сть поставок. Страховий запас – планують так, щоб він дорівнював 25% максимального відхилення. Норма підготовчого запасу – встановлюється так, щоб вона дорівнювала к-сті днів необхідних для підготовки мат-лу до запуску його у вир-во.
10.Моделі управління запасами п-ва
Задача управління запасами виникає тоді, коли необхідно створити певний запас мат-в на заданому інтервалі часу. Тобто модель управ-ня повинна дати відповідь на 2 запитання: Яку кіл-ть мат-лу замовити? Коли замовити мат-л(точка замовлення)? Розмір і точка замовлення визна-ся з умов мінімізації витрат. Сумарні витрати складають на замовлення мат-лу витрат по зберіганню та транспортування мат-лу і витрат від дефіциту мат-лу. Витрати на придбання – пов’язані із зміною ціни на одиницю мат-лу залежно від розмірів замовлення. Витрати на замовлення – пов’язані із величиною партії чим менша партія, тим більші витарти. Витрати на зберігання і транспортування – витрати на сортування, фасування та переміщення по території складу. Витрати від дефіциту – витрати пов’язані з відсутністю мат-лу на складі під-ва. При виборі типу моделі управління запасами необхідно проаналізувати ряд факторів: запізнення поставок або зміна термінів поставок; поповнення запасів. Одно продуктова модель управління запасами характеризується постійним попитом в часі на мат-ли, своєчасним поповненням запасу та відсутністю дефіциту. Припустимо, що інтенсивність попиту на мат-л в одиницю часу дорівнює ?. Найбільшого рівня запас досягає в момент поставки мат-лу через час Q/ ?. Припустимо, що В0- це витрати на оформлення замовлення, а ВР- це витрати зберігання одиниці мат-лу в одиницю часу. Тобто сумарні витрати будуть рівні витратам на зберігання та оформлення замовлення. Залежність витрат від обсягів поставки та часу визна-ся: . Оптимальне значення запасу отримано із співвідношення: . Оптимальним буде замовлення Q одиниць мат-лу через кожний інтерал часу = Q/ ?. Точка замовлення – інтервал часу між двома суміжними поставками . Приведена система управ-ня запасами розглядає тільки 2 параметри: розмір замовлення; інтервал часу між двома суміжними замовленнями. Ця модель ефективна при відносно невеликій вартості мат-лу та при умові постійного викор-ня запасу у вир-ві. Набагато складніше визначити точку замовлення при неритмічній поставці та нерівномірному їх викор-ні у вир-ві.
Тема 5. Стратегічне та тактичне план-ня на п-ві.
1.Сутність стратегічного план-ня
Стратегічне план-ня є інструментом, за допом якого формується система цілей функц-ня під-ва та об’єднуються зусилля всього колективу для їх досягнення. Стратегічне план-ня являє собою набір процедур і рішень, з допом яких розробляється стратегія під-ва, яка забезпечує досягнення цілей функт-ня під-ва. Основним завданням стр-го план-ня є забез-ня нововведень, орг-ні зміни структури управ-ня необхідні для забезпечення житєд-сті під-ва.
Функції стратегічного план-ня: 1)Розподіл ресурсів – стр-я функ-ня під-ва базується не тільки на розширені бізнесу та задоволенні ринкового попиту, а й на ефек-му викор-ні матер-х, інфор-х ресурсів, їх розподілів у постійному знижені витрат вир-ва. Тому ефек-й розподіл ресурсів між різними сферами д-сті, пошук оптимальних комбінацій їх раціонального викор-ня є важливою функцією стр-го план-ня. 2)Адаптація до зовн.середовища. Адаптація – це пристосування під-ва до зміни ринкових умов госп-ня. Ринкове середовище по відношенню до суб’єктів госп-ня завжди несе в собі загрози і можливості. Завданням функції є пристосувати госп-й механізм під-ва до цих умов, тобто скористатись перевагами в конкурентній боротьбі та спрогнозувати і знешкодити всі можливі загрози і ризики. 3)Координація і регулювання – функція погоджує зусилля всіх структурних підрозділів під-ва в досягненні цілей поставлених стратегічним планом. Тому всі елементи стр-го плану повинні бути узгодженні по ресурсах, структурних підрозділах, виконавцях і функціо-х процесах. Таке узгодження забез-ся формуванням с-ми показників, а також наявністю апаратів упр-ня відповідного підрозділу або виконавця, який відповідає за координацію зусиль під-ва. 4)Організаційні зміни – функція передбачає проведення різних орг-й перетворень на під-ві: перерозподіл функцій упр-ня і створення системи стимулювання для досягнення цілей стр-го плану.
2. Структура стратегічного план-ня
Стр-не план-ня слід розглядати як динамічну сукупність 6 взаємопов’язаних упр-х процесів, які витікають один з одного. 7 і 8 елемент в структурі стр-го план-ня відносять до стр-го упр-ня під-м, оскільки вони крім план-ня дають механізм реалізації рішень.
1.Місія орг-ції. Суть даного процесу полягає у вдосконаленні змісту д-сті під-ва, його призначення, ролі і місця в ринковій економіці. В зарубіж літ-рі цей термін назив корпоративною місією або концепцією бізнесу. Він хар-є напрямок в бізнесі, на який орієнтується під-во виходячи з ринкових потреб, хар-ру споживачів, особливостей прод-ї та конкурентних умов.
2.Формування цілей і завдань. Цілі і завдання повинні відображати рівень обслуговування споживачів, створювати форму і засоби мотивації для прац-ків під-ва. Вони поділяються на 4 види (цілі): кілікісні, якісні, стратегічні, тактичні.
3.Аналіз і оцінка зовн середовища передбачає дослідження двох його частин: макросередовища і безпосереднього серед-ща. 1)Аналіз макросе-ща передбачає вивчення впливу на під-во таких його елементів: стан ек-ки, правове регулювання, політ. процеси, науково технічний рівень, інфраструктура ринку, природне середовище і ресурси. 2)Безпосереднє серед-ще аналізує: покупців, конкурентів, ринок робочої сили.
4.Аналіз і оцінка внутр структури дозволяє визначити сильні і слабкі сторони під-ва, внутрішні можливості і потенціал, на який під-во може розраховувати в конкурентній боротьбі в процесі досягнення своїх цілей. Внутр серед-ще досліджується по таких напрямках: кадровий потенціал, орг-я упр-ня, фінанси, маркетинг, орг-на структура.
5.Розробка і аналіз стра-х альтернатив. Цей процес є основним у стр-му план-ні, оскільки в ньому приймаються рішення про те, як під-во буде досягати своїх цілей та реалізувати корпоративну місію.
6.Вибір стратегії. Щоб зробити ефек-й страт-й вибір керівники вищої ланки повинні мати чітку позицію концепції розвитку під-ва.
7.Реалізація стратегії. Виконання стратегічного плану є критичним процесом, оскільки у випадку створення реального плану це призведе до успіху або навпаки до провалу, якщо не вжити заходів щодо його реалізації. у Випадки, коли п-во не в змозі реалізувати план можуть бути викликані такими причинами: *невірно проведений аналіз і зроблені помилкові висновки, *невміле використання власного внутр потенціалу під-ва, *відбулись непередбачені зміни у зовн серед-щі.
8.Оцінка і контроль стратегії є завершальним етапом страт-го план-ня. Даний етап забез-є зворотній зв'язок між процесами досягнення цілей передбачених страт-м планом і власне самими цілями. Засобом забезпечення такої відповідності є контроль, який повинен: *визначати с-му контрольних параметрів, *оцінити стан параметрів контрольного об’єкта, * з’ясувати причини відхилень параметрів об’єкта від прийнятих стандартів, *внести корективи у показники плану та в хід реалізації стратегії. Головною метою контролю є встановлення того, в якій мірі реалізація стратегії призводить до досягнення цілей і місії під-ва.
3. Типи та елементи стратегії
Зміст і вибір стратегії залежить від ситуації, в якій знаходиться п-во. Стратегія повинна визначити: 1)Що п-во повинно робити і чого ні? 2)Що найбільш важливе, а що менш в госп. д-ті п-ва?
М.Портер вважає, що в ринковій ек-ці існує 3 напрямки формування стратегії: 1)Пов'язаний в досягненні лідерства в області мінімізації витрат в-ва. В результаті низькі витрати дозволять п-ву тривалий час не підвищувати ціни на свою прод-ю і тим самим завоювати значну частину ринку. При цьому п-ва повинні володіти високими технологіями і достатньою орг-єю в-ва. 2)Пов'язаний їз спеціалізацією на в-ві певного класу прод-ї. Це призводить до того, що покупці обирають дану марку, навіть якщо ціна на товар досить висока. 3)Пов'язаний з визначенням певного сегменту ринку і концентрації на ньому всіх зусиль п-ва. При цьому п-во прагне працювати не на всьому ринку і не задовольняти потреби ринку в цілому, а працювати на конкретних клієнтів.
Типи стратегії:
Стр-я концентрованого росту:В дану групу входять страт-ї, які пов’яз. із зміною 2-х елем-в продукту і ринку та не стос-ся галузі, полож-ня під-ва всередині галузі і технол-й. Стр-я розвитку товару перадбач. зрост-ня п-ва за рах.введ. нового товару і реаліз-ю цого на осн. ринку. Стр-я закріплення позицій на ринку дозвол. під-ву не змінюючи товар та сам ринок досягти успіху за рах-к встановл-ня контролю над конкурентом та реаліз-ї маркет-ї програми. Стр-я розвитку ринку - передбач пошук ринків, його сегментів для реал-ї виробленого продукту . Стр-я концентрованого росту викор-ся під-ми різних галузей із статичною технол-ю в-ва, коли під-ва задоволені своїм положенням на ринку.
Стр-я інтегрованого росту. Викор-ся під-ми, які прац-ть в динамічно-зрост-х галузях із швидкозмінними технол-ми. Зростання під-ва може бути зовн-м і внутр-м. Напр., внут зростання може відбутися за рахунок розширення асортименту чи товарної номенклатури. Зовн зростання відбувається за рахунок обєднання під-в, купівлі деяких підрозділів, створення концернів тощо. Розглядають два основні типи стр-ї інтегр-го росту: 1)Стр-я зворотної вертикальної інтегр-ї направлена на зростання росту під-ва за рах. встановл. контролю над постач-ми, шляхом створення дочірніх під-в з постачання сировини і матеріалів. Реалізація такої стратегії може зменшити залежність під-ва від коливання цін на сировину, матер-но-тех-не забезпечення тощо.
2)Страт-я попередньої вертикальної інтегр-ї полягає в придбанні під-м господар-х суб’єктів або встановлення контролю над структурами, які знаходяться між під-м та кінцевими споживачами його товарів.
Стр-я диверсифікованого росту реаліз. в тих випадках, коли під-во не може розвиватись на даному ринку з даним товаром галузі. Основними факторами, які обумовлюють вибір даної стр-ї є: *ринки насичені даним товаром, попит різко скорочується; *під-ва мають вільні грошові кошти, які можуть інвестувати в ін сфери бізнесу; *подальший розвиток традиційного для під-ва бізнесу стримується антимоноп-м законодав-м; *скорочення податків; *можливість виходу на світовий ринок. Основними стр-ми диверсифікованого росту є:1)стр-я концентричної дивер-ї – зростання під-ва на існуючому ринку за рахунок введення нової прод-ї без зміни технології її вир-ва; 2)стр-я горизонт-ї дивер-ї передбач зростання під-ва за рахунок введення нової прод-ї із заміною технол-ї вир-ва даного товару. При цьому новий товар повинен бути орієнтований на споживачів основного товару і стимулювати його збут; 3)стр-я конгломерантної інтеграції означає, що під-во розвивається за рахунок вир-ва прод-ї технологічно не пов’язаної з вир-м старого товару і яка реаліз-ся на нових ринках.
Стр-я скорочення - дану стр-ю викор-ть під-ва, коли необхідно провести реструктуризацію п-ва або підвищити ефект-ть вир-ва в періоди спаду-росту. Реалізація даної стр-ї досить болюча для під-ва та його прац-в, однак в ряді випадків є єдиною в збереженні розвитку бізнесу. Розглядають 4 види стр-ї скорочення: 1)стр-я ліквід-ї– викорть у випадку неможливості подальшої роботи на ринку; 2)стр-я хвилинного успіху- передбачає відмову від тривалої перспективи перебування у бізнесі і отримання макс-го прибутку в коротко терміновому періоді. Дану стр-ю викор-ть під-ва, які працюють у безперспективному бізнесі або вони не можуть прибутково його подати, але в поточний момент за рахунок змен-ня витрат на сировину і робочу силу можуть отримати прибутки від розпродажу майна, облад-ня, товару; 3)стр-я скорочення витрат- дозволяє стабілізувати положення під-ва за рахунок зниж. собів-ті прод-ї, звільнення прац-в, зменшення обсягів вир-ва; 4)стр-я скорочення- під-во продає чи закриває одне або декілька своїх відділень для того, щоб оптимізувати структуру свого бізнесу. Причин може бути багато: одне вир-во погано поєднується з основним; або необхідні грошові кошти для розвитку нового бізнесу.
Слід відмітити, що під-ва у стр-му план-ні можуть одночасно викор-ти декілька страт-й. Напр., під-во скорочуючи свою д-сть продає частину своїх структурних підрозділів і одночасно купує інші під-ва, тобто реалізує стр-ю росту.
4.Технологія розробки стратегії
Технолог розробки страт-го плану включ-ть такі етапи:
1.Оцінка поточної стратегії важлива тому, що для план-ня майб-го п-ва необх. володіти аналізом, в якому стані знаходь-ся п-во і які страт-ї воно реаліз. Фактори за якими здійснюють аналіз: 1).внутр фактори – цілі і завдання під-ва, обсяги і структура інвестицій, стан науково-дослідної роботи, функціональні стратегії; 2).зовн фактори – д-сть під-ва (розміри, галузь), ступінь диверсифікації вир-ва, придбання та продаж власності за період, що аналізується, зовн загрози, направленість діяльності.
2.Аналіз портфеля прод-ї дає уяву про те, як окремі частини бізнесу пов’язані між собою. Слово портфель викор-ють для того, щоб показати, що єдине ціле суттєво відрізняється від його складових і в сукупності набагато важливіше для під-ва ніж стан його окремих підрозділів. Виділяють 6 етапів алгоритму аналізу портфелю: 1)вибір рівня аналізу. Структурні підрозділи під-ва, які знаходяться на різних рівнях управ-ї ієрархії по різному приймають участь у вир-ві прод-ї та її реалізації. Тому перед початком аналізу необхідно визначити рівень аналізу починаючи з рівня окремого продукту і закінчуючи рівнем під-ва вцілому. 2)виділення об’єктів аналізу. Традиційні об’єкти аналізу гос-ї д-сті, напр., вир-чі операції, практично не викор-ть у стратегічному план-ні. Тому для анлізу портфеля вводять нові спеціальні об’єкти, які називають стратегічними одиницями бізнесу. Вони можуть охоплювати один або декілька продуктів, які задовольняють схожі потреби, а іноді під стр-ми одиницями бізнесу розуміють товарно-ринкові сегменти. 3)визн-ня параметрів матриць, які викор-ть при аналізі портфеля.
Даний етап необхідний, щоб сформувати с-му показників за якими буде оцінуватися портфель продукції. Напр., викор-ть такі пок-ки: частка ринку, лідерство по якості, витрати тощо. 4)збір, систематиз-я та аналіз даних. Цей етап проводять по 4-х напрямках: *привабливість галузі, хар-р і ступінь ризиків; *конкурентна позиція під-ва в галузі, загальне конкурентне середовище; *можливості під-ва і загрози; *наявність у під-ва потенціалу необхідного для проведення конкурентної боротьби у галузі. 5) побудова і аналіз матриць. Цей етап повинен дати аналіз поточного стану портфеля і шляхи його вдосконалення, або сценарії розвитку. 1-й аналіз базується на екстраполяції існуючих тенденцій на майбутнє, 2-й на тому, що стан зовн серед-ща буде сприятливим, 3-й розглядає, що буде у випадку катастрофи, 4-й найбільш бажані для під-ва форми розвитку. 6) оцінка існуючого портфелю прод-ї. На даному етапі дається повна оцінка відповідності портфеля прод-ї поточному стану бізнесу, встановлюється завдання для майб. розвитку).
3.Вибір стратегії.Відбув-ся по основі 3-х складових: *ключових факторів, які хар-ть страт-ю; *рез-в аналізу портфеля прод-ї; *альтернативних варіантів страт-ї. Ключ-ми факторами страт-ї є: а)переваги під-ва і галузі. Переваги, які має під-во повинні відігравати головну роль при виборі стр-ї. Взалежності від наявності конкурентних переваг і бар’єрів всі під-ва поділяють на 2 групи: сильні і слабкі. Підхід до вибору стр-ї у них різний. Політика сильних під-в зводиться до макс-го викор-ня переваг і лідируючих позицій, розгортання бізнесу в нових для під-ва галузях. Якщо в галузі відбувається спад, то вибір стр-ї повинен падати на концентричний чи інтегрований рівень. Слабкі під-ва повинні вести себе поіншому, повинні вибрати стр-ї, які приведуть до їх росту, якщо таких стр-й немає, то вони повинні залишити дану галузь. Спеціалісти в галузі стр-го план-ня розробили матрицю вибору стр-ї взалежності від двох параметрів: *динаміки росту ринку; *конкурентних позицій під-ва.
1.Перегляд стр-ї концентрації 1.Концентрований ріст
2.Горизон-на інтеграція 2.Вертикальна інтеграція
3.Скоречення 3.Концентрична дивер-я
4.Ліквідація
1.Скоречення витрат 1.Концентрична дивер-я
2.Диверсифікація 2.Конгломеративна дивер-я
3.Скоречення 3.Горизон-на дивер-я
4.Ліквідація
Рис.Матриця стр-й Томпсона-Стрикланда
б)Цілі п-ва конкретизують стр-ю, надають їй індивідуальності і відображають те, чого хоче досягти під-во;
в)Інтереси і відношення вищого кер-ва – суб’єктивний погляд керівництва на розвиток під-ва не завжди співпадає з об’єктивними умовами розвитку бізнесу. Керівництво може любити ризикувати або навпаки, в той час коли цей фактор може бути вирішальним при виборі стр-ї;
г)Фін-ві ресурси – реалізація тієї чи іншої стр-ї пов’язана з певними фін-ми затратами, тому під-ва, які мають фін-ві ресурси або доступ до них при виборі стр-ї перебувають у вигідніших умовах;
д)Кваліфікація персоналу – даний фактор поряд з фін-ми є суттєвим обмеженням при виборі стр-ї. Напр., наявність висококваліфікованого інженерно-тех-го персоналу є вирішальним фактором на користь стр-ї переходу до нових технологій і випуску нової продукції;
е)Зобов’язання під-ва – реалізація стр-ї пов’язана з певними зобов’язаннями під-ва перед кредиторами, постачальниками, основними споживачами. При переході до нової стр-ї необхідно враховувати стан розрахунку по кредитам, а також наслідки відмови прийняти ту чи ін продукцію від постачальника. Досить часто ці зобов’язання є вирішальними при виборі стр-ї і впливають на реалізацію нової стр-ї. Їх потрібно враховувати в розробці стр-го плану як обмеження.
є)Ступінь залежності від зовн середовища. Зовн залежність під-ва відіграє набагато більшу роль у виборі стр-ї під-ва ніж ін фактори. Сюди входять залежність під-ва від постачальників, покупців, АМК, соціальних і природних факторів;
ж)Фактор часу – необхідно врах-ти, тому що можливі загрози та шанси під-ва постійно змін-ся у часі або мають часові обмеження. Під-во може реалізувати свої можливості лише тоді коли зявляються певні сприятливі умови. Найчастіше успіху досягає та фірма чи під-во, які відчувають час і вміють ним управляти.
4.Оцінка вибраної страт-ї. Дозволяє виявити всі фактори, які можуть вплинути на досягн-ня під-м поставлених цілей. При цьому оцінюють і аналізують: *відповідність стратегії цілям і завданням, тобто оцінюють динаміку ринку під-ва, коньюктуру, номенклатуру товару тощо; *відповідність потенціалу і можливостей під-ва його положенню на ринку; *можливості ринку сприйняти вибрану стр-ю під-ва.
5.Розробка стр-го плану. Прийнята стр-я є основою для розробки стр-го плану і в залежності від комбінації стр-й план може бути наступаючим або оборонним. Наступаючий передбачає освоєння нових вир-х потуж-й, випуск нових товарів, освоєння невідомих ринків і сегментів, а також значне інвестування. Обор-й план націлений на утримання під-м досягнутих на ринку позицій і приводить с-му заходів для попередження негативного впливу ринку на під-во. Стр-й план повинен дати відповіді на такі питання: *можливий попит в плановому періоді, яких товарів і послуг чекає від під-ва споживач; *які види товарів необхідно зняти з вир-ва; *якими повинні бути орган-но технічні засоби створення нових вир-в (купівля під-в, створення дочірніх, будів-во нових під-в, злиття вир-в); *які організаційно-технічні заходи необхідно провести на під-ві, щоб досягнути запланованих цілей .
Стр-ра страт-го плану включає такі розділи (складається у вигляді таблиці): 1.Корпорат. місія п-ва, що має такі показники: цілі та завдання під-ва, галузь д-сті, структура бізнесу, хар-р задоволення потреб споживачів, особливості вигот-ня продукції, стр-я продукту, стр-я передпродажного і післяпродажного сервісу, партнери, споживачі, постачальники, мотивація персоналу, орган-на структура під-ва, дохід, соціальна д-сть, меценатська д-сть, імідж під-ва. Корпоративна місія – відображає існуючу на ринку можливість задоволення потреб споживачів, формує рішення щодо хар-ру товару і т.д. 2.Продукція під-ва (в цьому розділі визначається можливість забез-ня під-ва каналами збуту, їх можливі розміри, надійність комунікацій): номенк-ра товарів, номенк-ра нових товарів, номенк-ра старих товарів, номенк-ра супутніх товарів, к-сть потенційних покупців, ємність ринку і обсяги продажу, рентабельність продукції, цінова політика, якість продукції, терміни розробки і освоєння нової прод-ї, затрати на маркетинг, к-сть рекламації. 3.Конкуренція: рівень обслуговування споживачів, рівень витрат, інтенсивність конкуренції, заходи по використанню переваг, заходи по подоланню слабких сторін, заходи по реалізації можливостей під-ва, заходи по уникненню загроз. 4.Ресурси під-ва величина і структура основного капіталу, активи під-ва, вир-чі потужності, кредиторська і дебіторська заборгованості, прогноз зміни цін, величина вкладених інвестицій, кредити, рентабельність під-ва. 5.Ринок: ринок збуту, сегмент ринку, потужність каналів збуту, комунікації, доступність сегментів ринку, потенційні конкуренти, с-ма розподілу товарів. 6.Діловий портфель під-ва: вир-ча структура під-ва, продаж власності, купівля нерухомості, злиття під-в, ступінь дивер-ї вир-ва, емісія ЦП. 7.Інновація: підвищення якості прод-ї, впровадження нової техніки, механізація і автоматизація вир-ва, вдосконалення с-ми управління, економія ресурсів, захист навколишнього середовища. 8.Інвестиції: реальні інве-ї, портфельні інве-ї, інтелектуальні інве-ї.
6.Розробка системи бізнес-планів є основною частиною розробки стр-го плану, однак ці поняття не тотожні, а між ними існує така різниця: *на відміну від стр-го плану бізнесплан містить не весь комплекс загальних цілей під-ва, а лише одну з них, пов’язану із створ-м і розв-м нового бізнесу; *стр-ні плани – це перспект. довгострокові плани із зростаючим часовим горизонтом, тоді як бізнесплани мають чітко обмежені часові границі; *по формі бізнесплани нагадують проект з детальною проробкою окремих складових та елементів.
5.Тактичне пл-ня (на ксероксі)
Тема 6. План-ня та завд-ня плану по праці та персоналу.
1.Зміст та завдання плану по праці та персоналу
В даному розділі розглядають питання пп визначають ч-ть персоналу необхідного для виконання вир.програми, встановлють фонд зп, серміс.зп для кожної категорії працюючих, визначають фонд зп вцілому по вві. При розробці даного плану необхідно вирішити 1)ріст пп 2)підвищення темпів росту пп над темпами росту зп 3)досягнення економії фонду зп 4)встановлення оптимальних пропорцій ч-ті працюючих зайнятих у вві та в управлінні ввом.
Вихідними даними для розробки даного плану є 1)стратегічний план розвитку пва 2)кількісний та якісний прогнози потреби в кадрах 3)пл.обсяг продажу товару 4)норми та нормативи затрат праці та зп 5)план технічного розвитку пва.
Пл-ня потреби в персоналі повязане з орган.структурою упр-ня в-вом, яка формується в залежності від поставлених завдань та фунцій упр-ня. Тому при розробці плану по праці та персоналу передусім проводять аналіз тр.показників, призначають заходи по економії затрат живої праці, скороченню витрат роб.часу та встановленні нових норм та нормативів по праці.
2.Планування росту п/п на п-ві.
Продуктивність-ефективність затрат живої праці, яка визначається к-тю пр-ї, виготовленої в одиницю часу або витратами праці на одиницю продукції. Тобто прод-ть це відношення Q/T або T/Q Q-обсяг пр-ї виготовленої в одиницю часу T-затрати праці на весь обсяг виготовленої пр-ї.На п-ві визначають погодинний, денний, місячний виробітки пр-ї. Погодинний визначається діленням виготовленого обсягу пр-ї на к-ть годин, яку повинні відпрацювати всі працівники п-ва в пл.періоді. Даний показник хар-є п/п за відпрацьований час.Денний визначається діленням виготовленого обсягу пр-ї на к-ть люд-год, які необхідно відпрацювати всім працюючим в пл.періоді.Місячний визна-ся діленням виготовленого обсягу продукції на середньоспискову чис-ть працюючих в пл.періоді. Заг.методика розрахунку п/п передбачає розгляд техніко-ек.факторів, які вливають на продуктивність. Розрахунок ведуть в такій послідовності:1)обчислюють вихідну чис-ть працюючих на пл.період по запланованому обсягу вва при умові збереження базисного виробітку пр-ї, тобто вихідна чис-ть рівна Чвих=Qті/qбаз або Чвих=Чбаз*Кпр/100 Чвих-вихідна чис-ть працюючих на пл.період Qті-пл.обсяг вва товарної пр-ї прийнятий для розрахунку п/п qбаз–виробіток пр-ї на одного 1 серспискового працівника в баз.періоді Чбаз-чис-ть працюючих в баз.періоді Кпр-темпи зростання обсягів вва в пл.періоді(%) 2) по кожному з техніко-ек. факторів виходячи з призначених до впровадхення заходів техн.розвитку та орг-ї вва визначають економію ч-ті працюючих, яка сумується, тобто визначається заг.економія чис-ті працюючих Э=?Эі 3)визначають пл.приріст п/п за рахунок впровадження техн-орг.заходів ?ПП=Э/Чвих-Э*100% ?ПП-пл.приріст пп,%.
5.План-ня потреби в персоналі
План-ня потреби в персоналі необхідно для визн-ня чисел-ті роб-в по всіх категоріях, які потрібні для виконання конкретних завдань та вир-ї програми вцілому, а також для обсл-ня обл.-ня, проведення ремонтів, для визначення керівного складу. Весь персонал п-ва поділяють на 2 групи: промис-вир-чий (ПВП) та не вир-й персонал. До складу ПВП відносять усіх прац-в основних, допоміжних, транспортних, підсобних цехів, охорони, апарату упр-ня, які зайняті в основному вир-ві. До не вир-го персоналу відносять всіх прац-в, які не зайняті в основному в-ві, а створюють умови для нормального функт-ня в-ва. До них відносять: прац-в побутового, медико-санітарного обсл-ня. При пл-ні чисел-ті роб-в перш за все складають баланс робочого часу одного середньос-го працівника на план-й період по кожному структурному підрозділі п-ва.
Показники:Одиниці виміру Звітний період Плановий рік
1.календарний фонд часу Всього По кварталах
2.к-стьнеробочихднів, вт.ч.: 1 2 3 4
-святкових; - вихідних
3.додаткові вихідні
4.номінальний фонд робочого часу
5.неявки на роботу, в т.ч.:
- відпустки; - хвороби; - по навчанню; - по догляду за дітьми; - неявки з дозволу адм-ї; - ін. неявки
6.число робочих днів в році
7.середня тривалість робочого дня
8.корисний фонд робочого часу одного працівника, в годинах.
3.Розрахунок економії ч-ті працюючих по техніко орг факторах.
1).Структурні зрушення у вир-ві (зміна частки вир-ва в структурних підрозділах в порівнянні з заг обсягом вир-ва по під-ву). Необхідність даного розрахунку або впливу даного фактору на виробіток обгрунтований різними темпами вир-ва в структурних підрозділах. Вплив стуктурних зрушень на ПП визначається: , Эсз- відносна економія ч-ті працюючих за рахунок впливу структурних зрушень в–ві; Чбаз-ч-ть працюючих в окремих структурних підрозділах в баз періоді. 2).Підвищення тех рівня в-ва ( модернізація в-ва, зміна конструктивних або техн. характеристик виробів, впровадження нових виробів або передових технологій). Економія ч-ті по даному фактору дорівнює: , де ЭМ-відносна економія ч-ті працюючих за рахунок заміни старого обл-ня новим; NЗАГ-заг к-ть обл-ня на п-ві в пл році; N1- к-ть обл-ня, що не підлягая заміні або техн-му вдосконаленню; N2,N3-к-сть обладнання, що не підлягає заміні або тенх. вдосконаленню; Кпр1,Кпр2-темпи зростання ПП нового і модернізованого обл-ня; k1k2-коеф-ти, які враховують термін дії нового і модернізованого обл-ня; У-питома вага працівників, які обслуговують нове та модернізоване обл-ня в заг. чисельності працюючих по під-ву.
3).Економія ч-ті працюючих зі зміною трудоємності продукції дорівнює: , де Т0,Т1-труд-ть одиниці пр-і до і після впровадження відповідного заходу в нормогод; QПЛ-пл обсяг випуску пр-і; kt-коеф терміну дії заходу; ФПЛ-пл фонд часу роботи 1 працюючого; kВН-коеф виконання норм виробітку працюючого.
4). Економія ч-ті працюючих за рахунок зміни к-ті роб.днів в пл періоді: , де ФПЛ- к-ть роб днів 1 працюючого в пл.періоді; Ф1- к-ть роб днів 1 працюючого в зв.періоді; УР-питома вага робітників в заг.к-ті працюючих по під-ву.
5).Економія ч-ті працюючих за рахунок зміни обсягів вир-ва: , де КПР,КР-темпи зростання обсягів вир-ва та чисельності робітників відповідно;
6).Економія ч-ті працюючих в звязку із змінами в складі пр-ї дорівнює: , де t БАЗ, t ПЛ-питомі труд-сті на 1000грн.пр-ї відповідно в баз і пл роках.Заг економія ч-ті працюючих буде рівна: Э=ЭСЗ+ЭТР+ЭМ+ЭРД+ЭВП+ЭА. По кожному із перерахованих факторів визначають величину зростання ПП по формулах:
, і т.д.
Заг.розрахунок зростання ПП за рахунок техн-орг. факторів ведуть у табличній формі.
4.Розрахунок повної трудоємності робіт для виконання плану вир-ва
Труд-ть розраховують на одиницю продукції та на весь товарний випуск продукції під-вом. При цьому розглядають нормативну планову і фактичну труд-ть. Нормативна труд-ть – це затрати праці на вир-во продукції або на виконання певного обсягу робіт по діючих на підприємстві нормах. Планова труд-ть – це затрати праці на вир-во одиниці продукції або на виконання певного обсягу робіт по змінених нормах в плановому періоді в результаті впровадження організаційно-технічних заходів. Фактична труд-ть визн-ся по фактичним затратам праці. За видами затрат праці, включають труд-ть розрізняють: технологічну (Ттехн), вир-чу (Твир), повну труд-сть (Тпов), труд-ть обслуговування (Тобс), труд-ть управління вир-вом (Тупр). Між перерахованими видами трудоємності існує відповідний зв'язок: , де Кс-відношення числа спеціалістів, службовців та ін. категорій до числа робітників під-ва: Кс=Чс/Чр. Вир-ча труд-ть визн-ся за формулою: Твир=Ттехн*(1+Кв), де Кв-відношення числа допоміжних працівників до числа основних: Кв=Чд/Чосн. Технологічна труд-ть рівна: Ттехн= Твід(1+ Кп), Твід-відрядна труд-ть, Кп-відношення погодинників до числа відрядних: Кп=Чп/Чвід. Таким чином, повна труд-ть вир-ва рівна:
. Вир-ча труд-ть робіт складається з технологічної труд-ті вир-ва та з труд-ті робіт по обсл-ню даного вир-ва: Твир=Ттехн+ Тобс . В свою чергу повна труд-ть по обсл-ню вир-ва складається з труд-ті обсл-ня основного технологічного процесу ( ) та труд-ті обсл-ня вир-ва вцілому ():. Труд-ть обсл-ня основного технологічного процесу () включає затрати часу допоміжного персоналу, зайнятого на транс-х та наван-но-розван-х (Ттр), на регулювальних (Тр), на контрольних (Тк) роботах, на роботах по прийманню, зберіганню та видачі матеріалів (Тзб), на орган-но-техн-х роботах (Тот) та труд-сті підсобних робіт (Тп): () =Ттр+Тр+Тк+Тзб+Тот+Тп . Труд-ть обсл-ня вир-ва вцілому () включає труд-сть робіт по підтриманню обладнання та механізмів в робочому стані (То), по виготовленню інструментів та оснастки (Тос), по енергозбереженню (Те), по підтримці в робочому стані будинків і споруд (Тб) та по збереженню охорони праці і техніки безпеки (Топ): =То+Тос+Те+Тб+Топ. В склад труд-ті управління включають затрати праці спеціалістів, які об’єднують за такими ф-ми: лінійне керівництво основним вир-м (Тл); розробка і вдосконалення конструкцій виробів (Тв); технологічна підготовка вир-ва (Ттп); забезпечення вир-ва інструментом і оснасткою (Тін); вдосконалення орган-ї вир-ва та управління (Тоу); ремонтне і енергетичне обсл-ня (Тре); орган-я праці та ЗРП (Тпп); оперативне управління вир-м (Тув); стратегічне та тактичне план-ня (Тст); бух-й облік (Тоб); МТЗ (Тмт); маркетинг і збут продукції (Тмб); комплектування і підготовка кадрів (Ткп); загальне документовир-во (Тзд): Тупр=Тл+Тв+Ттп+Тін+Тоу+Тре+Тпп+Тув+Тст+Тоб+Тмт+ Тмб+Ткп+Тзд. Повна труд-ть затрат праці по під-ву вцілому рівна: Тпов= Ттехн+Тобсл+Тупр. На другому етапі визначається планова труд-ть продукції, яка обчислюється як різниця між величиною повної труд-ті в базовому періоді та заплан-м зниженням труд-ті за рахунок проведення орган-но-тех-х заходів: , де Эt-зниження труд-ті, нормо-годин. Якщо в результаті проведення орган.-техн. заходів зменшилася норма часу, то зниження труд-ті визн-ся так: , де Нt1, Нt2-норми часу до і після впровадження заходу, нормо-годин; кt-коеф-т терміну дії заходу. Зниження труд-ті в результаті зниження чисельності працюючих від проведення орган. техн. заходів рівна: , де ЧБ, ЧПЛ-нормативна чисельність робітників відповідно до і після впровадження заходів, в особах. Розрахунок планової технологічної труд-ті продукції проводять у табличній формі.
Тема 7: План-ня ОП на п-ві
1.Цілі та завдання пл.-ня ОП.
Головним завданням план-ня ОП є забез-ня виконання кінцевих показників вир-ва та встановлення безпосередньої залежності ОП від обсягів вир-ва та прибутку. При план-ні ОП необхідно: 1)гарантувати прац-м винагороду еквівалентну вкладеній праці; 2)створити стимули для підвищення якості праці; 3)забез-ти зростання ПП порівняно з темпами росту сер. ЗП; 4)забез-ти пропорції в ОП по всіх видах д-сті рівню кваліфік-ї та ін. показниках. План-ня ОП проводять на основі єдиної тарифної системи, яка складається з тарифної ставки 1-го розряду та єдиного тарифного класифікатора професій.
2.Склад фонду ОП.
С-ма оподаткування вимагає єдиного підходу до складу витрат на оплату праці. В зв’язку з цим ФОП включає: 1)виплати ЗП за викон-й обсяг робіт, виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок, або посадових окладів; 2)вартість прод-ї, яку видають прац-м у вигляду натур-ї оплати; 3)виплат у відповідності із законодавством по чергових та додаткових відпустках; 4)оплати праці прац-в, які не входять в штат під-ва, але виконали певні роботи по договорах; 5)вартості безкоштовно наданих прац-м талонів на хар-ня тощо.
До складу витрат, які не входять в склад ФОП відносять: *премії, які видані прац-м за рахунок коштів з фонду спец-го призначення; *матер-на допомога; *надбавки до пенсії або одноразові допомоги ветеранам чи прац-м за якісне викон-ня певних робіт; *компенсаційні виплати в зв’язку з підвищенням цін або проведенням індексації; * дивіденди.
Основною статтею витрат є ЗП, яку поділяють на: номінальну- абсолютна сума грош коштів, яку отримав прац-к за певний період або за виконану роботу; реальну – к-ть матер-х благ або послуг, які може придбати прац-к при даному рівні номінальної ЗП.
Тема 8. План-ня витрат в-ва.
1.Цілі та зміст план-ня витрат в-ва
Витарти вир-ва – це сукупність затрат в грош формі під-ва на вир-во та реалізацію прод-ї, торгівельні, посередницькі, фін-ві операції та ін види невироб-ї д-ті. Закон витрат: чим менші витрати, тим більший прибуток. П=Д-В. Витрати під-ва на вир-во та реалізацію прод-ї, яка в свою чергу показує ефек-сть викор-ня матер-х, труд-х та фін-х ресурсів або будь-які нововвення в технології, орг-ї та упр-ні вир-вом.
Метою план-ня витрат (соб-ті) є забезпечення темпів зростання прибутків, підвищення рентабельності вир-ва на основі раціонального викор-ня всіх матер-х ресурсів. План по витратах складається з таких розділів: 1)з розрахунку зниження соб-ті прод-ї; 2)з розрахунку витрат вир-ва, 3)з калькуляції витрат на один прод-ї (кошторис витрат).
6.Визначення планової к-сті роб-в та керівників необхідних для виконання виробничої програми.
Чис-ть роб-в необхідних для виконання планового обсягу робіт визн-ся на основі технологічної трудоємності вир-ї програми: , де Чр-планова чисел-ть основних роб-в; Ттехнпл- пл.-ва технол-на трудоємність вир-ї програми, нормо-год; Фк-пл-ний корисний фонд часу одного прац-ка, год; кнв-коеф виконання норм виробітку в пл. році.
Якщо на дільниці чи в структурному підрозділі п-ва випускається однорідна прод-я то чис-ть роб-в визнач по нормах виробітку:, де Qпл-пл-ний обсяг випуску однорідної прод-ї; Нв-годинна планова норма виробітку прод-ї, в шт.
Чисел-ть роб-в необхідних для експлуатації машин та обл.-ня визн-ся по нормах обслуг-ня:, де Nзаг-к-сть машин, обл-ня або ін. об’єктів, які підлягають обслуг-ню; n-число змін роботи під-ва за добу; кс- коеф приведення явочної чисел-ті прац-в до спискової; Но- норма обсл-ня, тобто к-сть обл-ня або машин, які підлягають обсг-ню одним прац-ком.
Коеф-т приведення явочної чисел-ті до спискової визн-ся діленням фонду в днях на планове число робочих днів: кс= Фном/Nроб.
При план-ні чис-ті допоміжних прац-в для яких не можна встановити норми обсл-ня або обсяги робіт викор-ть метод розрахунку чис-ті по к-сті наявних роб місць на п-ві: Чдоп= Nм*С*кс. Пл-ня чис-ті керівників і спеціалістів проводять на основі трудоємності упр-ня, нормативного методу або числа роб. місць. Основним методом розробки нормативів чис-ті упр-го персоналу є метод оснований на функт-х ознаках, для чого весь персонал поділяють або класиф-ть на групи в залежності від виконуваних ними функцій. По кожній функції визн-ть основні фактори, які впливають на чисел-ть і за доп матстатистики визн-ть функц-ні залежності. При виконанні функції пл-ня ця залежність має вигляд: Н=кч* Ха*Ув*Zс, де Н-норматив чис-ті по ф-ї пл-ня; кr-коеф взаємозв’язку нормативу чисел-ті з чисельним значенням фактору; X,Y,Z-чисельне значення факторів; а,в,с-показники степені при чисельних значеннях факторів. Нчис=0,076*Чпвп0,08036*Qр0,498, де ЧПВП-чисельність промисл-вир-го персоналу; Qр-обсяг реалізації прод-ї в баз періоді. На практиці пл-ня чис-ті визначають по нормативах упр-ня або числа підлеглих, а спеціалістів по нормах чис-ті на100 працюючих. Пл-ня чисел-ті керівників і спеціалістів по числу роб місць передбачає спочатку розробку орг-ної структури упр-ня та в-ва та штатного розпису. Сума чис-ті роб-в, керівників, спеціалістів, допоміжних прац-в визначає загальну чисел-ть ПВП по п-ву, що рівна: , де Qпл- вир-ча програма або плановий обсяг в-ва; qбаз-виробіток прод-ї на одного середньос-го роб-ка в баз періоді; Эt-економія чис-ті по техніко-ек факторах. Крім того чис-ть ПВП можна визначити на основі повної техно-ї трудоємності вир-ї програми: , де Чобс-чис-ть прац-в для обсл-ня в-ва в баз.році.
На основі план-ї чис-ті персоналу п-ва обчислюють частку приросту обсягу прод-ї за рахунок підвищення ПП, що дорівнює: , де ?Q-частка приросту обсягу прод-ї за рахунок підвищ. ПП; ?ЧПВП-план-й приріст ПВП, у %; ?Qпл-план-й приріст обсягу прод-ї, у %. Вивільнення персоналу або його потреба визн-ся шляхом порівняння план-ї розрахункової потреби з фактично наявною на п-ві на початок пл-го періоду. Такий розрахунок проводять у табл формі.
3. Планування ФЗП
Планування ЗП включає: визн. ФЗП та сер. ЗП по всіх категоріях працівників. Плановий фонд ЗП – це сума грош. коштів передбачених на план період для виплати працівникам по відрядних розцінках та тарифних ставках або посадових окладах, а також всіх видів премій та всіх видів доплат до ЗП. Вихідними даними для планування фонду ЗП є: 1.вироб. програма; 2.трудоємність прод-ї; 3.розцінки на всі вироби; 4.тарифна система; 5.штатний розклад; 6.нормативи обсл-ня; 7.законодавчі акти по праці та ЗП. Для розрахунку план. фонду ЗП викор-ть такі методи: укрупнений, прямого розрахунку, нормативний, поелементний.
Укрупнений метод. При даному методі ФЗП на план. період визн-ся залежністю: ФЗПпл= ФЗПбаз*кр±Эt*ЗПбаз, де ФЗПпл - ФЗП на план. період; ФЗПбаз- ФЗП на баз період; кр- коеф-т зростання обсягів вир-ва у план. році, який рівний відношенню план. обсягу вир-ва на даний рік до обсягу вир-ва за попер.рік: кр= Qпл/Qбаз; ЗПбаз - сер.річна ЗП одного прац-ка в баз році (без виплат із фонду матер-го заохочення).
Метод прямого розрахунку оснований на визн-ні планової чис-ті персоналу під-ва по всіх категоріях та їх сер.річн.ЗП: , де ЗПіпл - сер. річна ЗП одного прац-ка і-ї категорії в план. періоді; Чрпл- план. чис-ть і-ї категорії персоналу.
Нормативний метод – план. ФЗП визн-ся з план-го нормативу затрат ЗП на одиницю обсягу прод-ї: ФЗПпл.= Qпл* Нзп, де Qпл - обсяг вир-ва прод-ї в план. році; Нзп- план. норматив затрат ЗП на 1 грн. або на 1 нормо-годину обсягу прод-ї. Норматив ЗП на 1 грн. рівний: , де ФЗПбаз - базисний ФЗП пром-вир. персоналу під-ва; Qбаз- факт. обсяг вир-ва баз року; ? ЗПбаз- план. сумарний приріст середньої ЗП по відношенні до баз року, %; ? ППбаз - план. сумарний приріст продукт. праці по відношенні до баз року, %. План. приріст середньої ЗП визн-ся виходячи із впливу факторів на підвищення ПП та на зміну ЗП. Він рівний:, де ? ППі - план приріст ПП за рахунок і-го фактору; Нзп- норматив приросту середньої ЗП на 1% зростання ПП по і-му фактору.
Поелементний метод. Даний метод передбачає планування ФЗП для різних категорій прац-х з врахуванням хар-ру роботи та форм оплати праці прийнятих на під-ві.
4. Розрахунок планового фонду погодинної ЗП
Основою для розрахунку годин. фонду ЗП є фонд прямої ЗП, що в свою чергу складається з відрядної оплати по розцінках та погодинної по тарифу. Фонд прямої ЗП праців-в по відрядних розцінках рівний: де Qпл - планова кількість і-го виробу; Рвід- відрядна розцінка за і-тий виріб.
Відрядна розцінка за одиницю виробу дорівнює сумі відрядних розцінок по всіх операціях передбачених технол. процесом по вигот. одного виробу. Відрядна розцінка в одинич. або дрібносерійному вироб-ві визн-ся як добуток тарифної ставки по розряду на норму часу необхідного на виготовлення один. прод-ї.
В дрібносерійному вироб-ві фонд прямої відрядної ЗП визн-ся на основі технол. трудоємності та середньої годинної ставки: де Ттехнпл - план технол. трудоємність вир-ва; - сер.год. тарифна ставка відповідного розряду, що рівна:
де СТі - год. тар. ставка і-го розряду; Ур - питома вага прац-в і-го розряду в заг. чис-ті прац-в по підприємству.
Тариф. фонд ЗП прац-в з погод. формою оплати визн-ся на основі серередньої тар. ставки план. фонду роб. часу та чисельності працюючих..
Крім ЗП по тарифу обчислюють сер. приробіток, що визначає всю ЗП понад встановлену тар. ставку. Доплата за роботу в нічний час: де Фн- кіл-ть годин нічної роботи; ПЗн - сума доплати до ЗП за роботу в нічн. час; кн- коефіцієнт доплати до тар. ставки за кожну годину нічн. роботи.
Доплати до відрядної ставки рівні: де кнв - плановий % виконання норми виробітку.
За виконання норм виробітку працівникам нарах-ть премії розмір, яких встан-ся по групах праців-в, виходячи з відрядної ЗП та % премії прийнятого на під-ві для цих категорій: де кпр - % премій до тар. ставки та відрядної розцінки.
Доплати бригадиру (за керівництво бригадою): ПЗбр= ЗПбр*Чбр*Кбр де ЗПбр - ЗП бригадиру по тарифу у план. році; Чбр- кількість бригадирів; Кбр- розмір доплати бригадиру у % до тар. ставки.
Денний фонд ЗП одного прац-ка визн-ся на основі годинного фонду з врахуванням к-сті годин в робочій зміні: ФЗПдн= ФЗПгод*N, де N –к-сть годин в робочій зміні. Місячний фонд буде дорівнювати денному помноженому на к-сть відпрацьованих днів у місяці: ФЗПміс= ФЗПдн*Nміс, де Nміс -к-сть відпрацьованих днів у місяці.
Заг. фонд ЗП по під-ву це сума фондів ЗП промислово-вир-го та невир-го персоналу: ФЗПпід= ФЗППВ+ ФЗПНВ.
2.Розрахунок зниження витрат соб-ті прод-ї
План-ня зниження соб-ті прод-ї на під-ві ведуть у відповідності до хар-ру вир-ва та прийнятих показників соб-ті на під-ві. Виходячи з цього розраховують: 1)зниження с-ті прод-ї, яка підлягає порівняню, 2)зниження витрат на 1грн. товарної прод-ї, 3)зниження соб-ті прод-ї по техніко-ек факторам. 1)Зниження с-ті прод-ї, яка підлягає порівняню. До порівняльної прод-ї відносять всі її види, які виготовлені під-м у звітному періоді. Для визначення соб-ті товарної прод-ї, яка підлягає порівняню, всі її види оцінюють по план-й соб-ті та фактичній річній соб-сті за звіт період. Різниця між цими двома величинами являє собою економію від зниження соб-ті, а її відношення до обсягу порівняльної товарної прод-ї в середньорічних цінах за звіт період являє собою відсоток зниження соб-ті. Напр., порівняльна товарна прод-я план року по середньорічній ціні рівна 20млн, а по план соб-сті 19млн. Економія від зниження соб-сті рівна 1млн, а відсоток зниження 5%.
2)Зниження витрат на 1 грн. товарної прод-ї. Якщо асортимент прод-ї на п-ві досить широкий, то розрахунок витрат ведуть на 1грн товарної прод-ї як відношення обсягу товарної прод-ї в оптових цінах. Відсоток зниження соб-ті на 1грн товарної прод-ї визнач: , ЗQтБАЗ, ЗQтПЛ – витрати на 1грн товарної прод-ї відпов базов та план-го років.
3)Зниження соб-ті прод-ї по техніко-ек факторам дозволяє повязати план по соб-ті прод-ї з планом технічно-орган-го розвитку під-ва. Цей розрахунок ведуть в такій послідовності: 1)визначають витрати баз року на 1грн товарної прод-ї (ЗQтБАЗ) - як відношення соб-ті товарної прод-ї баз року (СQтБАЗ) до обсягу товарної прод-ї баз року (QтБАЗ); 2)перемноживши витрати баз року (ЗQтБАЗ) на обсяг товарної прод-ї план-го року (QтПЛ) отримують соб-ть прод-ї при збереженні умов вир-ва баз року (СQт); 3)визначають економію, яку отримують в план-му році за рахунок впровадження 8-ми техніко-ек факторів: Э=?Эі, Эі=1…9; 4)з соб-ті товарної прод-ї план-го року обчисленої по рівню витрат баз року вираховують суму економії, тобто обчислюють соб-ть товарної прод-ї в цінах та умовах вир-ва баз року:СQт –Э= СQтПЛ; 5)із отриманої величини (СQтПЛ) віднімають суму можливої величини зміни оптових цін (Эц) на матер-ні ресурси, електронізацію і т.д. Тобто визначають соб-ть товарної прод-ї в цінах та умовах план-го року (СQтПЛ); 6)обчислюють відсоток зниження витрат на 1грн товарної прод-ї. Порядок розрахунку зниження с-ті прод-ї по техніко-ек факторам ведуть в такій послідовності: ЗQтБАЗ=СQтБАЗ/QтБАЗ> CQт=ЗQтБАЗ*QTПЛ> Э=Эм+Эзп+Эс±Эср±Эов+Эа+Эп> Сст=СQт-Э> СQтПЛ=СQт±Эц> ЗQтПЛ=СQтПЛ/ QтПЛ> ?ЗQт=(ЗQтБАЗ- ЗQтПЛ)/ ЗQтБАЗ *100.
3.Розрахунок економії витрат по окремим техніко-ек-х факторах
Економія витрат по техніко-ек факторах розраховується по плану техн-го розвитку та орг-ї в-ва. Сума економії по цих факторах складається із зменшення витрат всіх видів матер-х ресурсів, витрат на оплату праці, витрат на утримання споруд та ін. Економія від зниження марер-х витрат рівна: Эм=(Н0*Ц-Н1*Ц)*Qі, де Н0, Н1- норми витрат матер-го ресурсу до і після впровадження відповідного заходу, Ц- ціна од будь-якого матер-го ресурсу, Qі- к-сть прод-ї виготовленої спочатку введення відповідного заходу до кінця пл. року.
При вивільнені прац-ків, які знаходяться на погодиній формі ОП економія рівна: , де Чв- к-сть вивільнених прац-в з погодиною формрю ОП; ЗПв- середньомісячна ЗП вивільн прац-в даної категорії, СЗ- встановлений відсоток відрахувань у фонд соц захисту для даної категорії, t- число місяців з початку виведення прац-в до кінця пл. року.
Зменшення витрат на ЗП та відрахувань у фонд соцзахисту врезультаті зниження трудоємності одиниці прод-ї визн-ся залежністю: , де Т0, Т1 – трудоємність одиниці продукції в нормо-годинах до і після впровадження відповідних заходів; СТ0, СТ1 – середньогодинна тарифна ставка одного працівника до і після впровадження заходів; Кдод – середній відсоток додаткової ЗП для даної категорії працюючих; СЗ – встановлений відсоток відрахувань у фонд соцзахисту; Qі – вир-ча програма.
Зміна спеціалізації вир-ва приводить до економії витрат, які визначаються залежністю: Эс=[Сі - ( Ці- Ттр)]* Qі , де Сі – собівар-сть окремого і-го виробу; Ці – оптова (відпускна) ціна одиниці продукції; Ттр – транспортні витрати на одиницю відповідних виробів.
Зниження собівар-сті за рахунок структурних зрушень у вир-ві: , де Сбаз – собівар-сть виробу в баз році; Цбаз – оптова (відпускна) ціна виробу в баз році; Qбаз, Qпл – обсяг вир-ва в натуральних показниках відповідно в баз і план періодах.
Зниження собівар-сті за рахунок зміни обсягів вир-ва визна-ся:, де Убазп – питома вага умовно-постійних витрат в собівар-сті товарної продукції в баз періоді, %; ?ПП – темпи приросту товарної продукції в плановому періоді в порівнянні з базовим роком.
Економія на амор-х відрахуваннях рівна: , де Абаз, Апл – загальна сума амор-х відрахувань відповідно в баз і в план періоді, %; Qтбаз, Qтпл – обсяги товарної прод-ї відповідно в баз і план роках, в грн.
Сума перехідної на плановий рік економії від впровадження заходів в попередньому періоді рівна: , де Взм0, Взм1 – змінні витрати на одиницю продукції до і після впровадження відповідного заходу; Q0, Q1 – к-сть продукції виготовленої в баз періоді до і після впровадження заходу; Qпл – к-сть продукції виготовленої в план періоді.
4.Кошторис витрат на виробництво
Кошторис витрат - сукупність витрат по економічно однорідних елементах ( сировина, основні і допоміжні матеріали, ЗП, відрахування в бюджет, амортиз-я та ін грош. кошти). Кошторис витрат складається в такій послідовності: *визначається вир-ча вартість валової прод-ї (для цього сума витрат на в-во валової прод-ї коригується з урахуванням суми незавершеного виробництва); *визначається вартість товарної продукції; *визначається повна с-ть товарної прод-ї (до виробничої товарної с-ті додають комерційні витрати); *визначається повна с-ть реалізованої прод-ї (до повної с-ті товарної прод-ї додають зміни с-ті залишків нереалізованої прод-ї на поч . та кін. пл. періодів).
Для розробки кошторису витрат на в-во найчастіше викорис калькуляційний метод, суть його полягає у визначені с-ті до товарної прод-ї. Весь розрахунок ведуть в табл. формі.
5.Цілі та завдання фін-го плану
Фін.план – документ, який відображає обсяги надходжень та витрат гр..коштів, фіксує баланс доходів та витрат на пві, включаючи платежі в бюджет. В процесі фін.планування необхідно вирішити слідуючі завдання: 1)визначити джерела та розміри власних фін.ресурсів на п-ві; 2)встановити розміри зовн залучень фін.ресурсів за рахунок випуску ЦП, отримання кредитів або займів; 3)визначити повну потребу пва в фін.ресурсах; 4)визначити резерви раціон використання виробничих потужностей ОФ з метою підвищення ефек-сті вир-ва.
Фін.план розробляє пл.-ек. відділ, який виконує ф-ї: *розробляє проект фін.плану з усіма необхідними розрахунками; *розробляє план реалізації пр-ї в гр..виразі; *встановлює повну суму амор.відрахувань; *складає план розподілу бал.прибутку; *розробляє оперативні плани реалізації пр-ї в гр..формі. Тобто осн. завданням фін-го пл-ня є збалансування витрат п-ва з його фін-ми можливостями.
6.Зміст фін-го плану
Фін-й план складається у вигляді балансу доходів і витрат та розрахункових форм для визн-ня статей балансу. Баланс доходів і витрат складається з таких розділів: 1.Доходи та надходження коштів; 2.Витрати та відрахування коштів; 3.Платежі в бюджет; 4.Асигнування з бюджету.
Вихідні дані для фін-го плану: 1)бух-й звіт на перше число планового періоду; 2)план вир-ва та реалізації продукції; 3)кошторис витрат на вир-во; 4)обсяги планових інвестицій; 5)розрахунок відпускних цін; 6)норми амор-х відрахувань; 7)ставки платежів в бюджет. Баланс доходів і витрат (фін-й план) складається у вигляді таблиці:
Показники плану Попередній рік Плановий рік
План Фактичне Очікуване В цінах баз В цінах план
виконання виконання року року
Доходи і надходження коштів: 1.балансовий прибуток; 2.амор-ні відрах-ня; 3.внутрішні резерви; 4.планові накопичення; 5.довгостроковий кредит; 6.пасиви; 7.інші джерела. Всього доходів і надходжень.
Витрати та відрахування: 1.фонд накопичення; 2.фонд споживання; 3.резервний фонд; 4.прибуток в розпоряджені під-ва; 5.інші витрати. Всього витрат і відрахувань.
Платежі в бюджет: 1.податок на нерухомість; 2.податок на прибуток; 3.податок на доходи. Всього платежів
Асигнування з бюджету. Всього асигнувань з бюджету.
7.Планування доходів і надходжень
План-ня доходів і надходжень грош коштів проводять на основі розрах-ку руху грош коштів на під-ві, для забез-ня контролю за викор-ням коштів в ході гос-ї д-сті. Джерелами доходів і надходжень є: 1.прибуток від вир-ї, гос-ї та комерційної д-сті; 2.амор-ні відрахування; 3.пасиви під-ва.
Прибуток. План по прибутках складають в цінах та умовах вир-ва план-го року, або в цінах та умовах вир-ва попереднього року, або в діючих на даний момент часу цінах та умовах вир-ва. Кінцевим результатом д-сті під-ва є балансовий прибуток, який складається з: *прибутку від реалізації продукції;
*прибутку від реалізації ОФ, які не викор-ся під-вом; *фін-х результатів від комер-ї д-сті (доходи від здачі приміщень в оренду або короткострокові вклади в ін під-ва). Прибуток від реалізації розрах-ся по кожному виду продукції, або по кожному виду гос-ї д-сті. Прибуток від реалізації і-го виду визн-ся залежністю: , де ВQі – виручка від реалізації і-го виду продукції; ОФі – відрахування в позабюджетні фонди; Аі – амор-ні відрах-ня; Сі – повна собівар-сть і-го виду реалізації продукції.
Якщо товар підакцизний, то у цій формулі віднімають підакцизний податок (НАі). Розрахунок планової суми прибутку ведуть методом прямого рахунку по кожному виду продукції з сумуванням результату вцілому по під-ву. Залишки нереалізованої продукції на кінець план періоду розрах-ють виходячи із середнього випуску продукції та нормативу запасу готової продукції в днях використання:, де Qн.р. – залишки нереалізованої готової продукції на складах під-ва; Н0 – норматив залишків нереалізованої продукції на складах. Величина доходу по кожному виду продукції розрах-ся на основі плану вир-ва, відпускних цін та кошторису витрат на вир-во: ДQі= ВQі- Сі, де ДQі – дохід від реалізації і-го виду продукції. Повний обсяг прибутків від реалізації даного виду прод-ї рівний: ПРі= ДQі - QФі – НАі - ПДВ.
Загальний обсяг план прибутку по під-ву від реалізації всієї продукції рівний сумі прибутків по всіх видах прод-ї: П=? ПРі. Прогнозований обсяг прибутку, який визн-ся на перше число план-го року буде рівний: П= ПРіфакт*І, де ПРіфакт – фактичний прибуток від реалізації продукції отриманий в базовому році; І – погнозний річний індекс інфляції.
Розрахунок прибутку ведуть у табличній формі:
Показники Базовий рік Плановий рік
План Звіт за 9 міс Очікуване В цінах пл. Вцінах
виконання року баз року
1.Залишки нереалізованої прод-ї на початок пл. року:1.1.по вир-й собі вар-сті; 1.2.по відпускних цінах; 1.3.дохід.
2.Товарна прод-я:2.1.по вир-й собів-сті; 2.2.по відпускних цінах; 2.3.дохід.
3. Залишки нереалізованої прод-ї на кінець пл. року: 3.1.по вир-й собі вар-сті; 3.2.по відпускних цінах; 3.3.дохід.
4.Реалізація прод-ї:4.1.по повній собі вар-сті (1.1+2.1+3.1); 1.2.по відпускних цінах (1.2+2.2+3.2); 1.3.дохід (1.3+2.3+3.3).
5.Відрахування в позабюджетні фонди: 5.1, 5.2, 5.3.
6.Акциз
7.ПДВ
8.Податок на нерухомість
9.Прибуток від реалізації (4.3-5-6-7-8)
8.План-ня амор-х відрах-нь та пасивів під-ва.
Амор-ні відрахування є 2-м джерелом фін-х прибутків п-ва після прибутку від реалізації. Дані відрахування призначені на просте та розширене відновлення ОФ.
Сума аморт-х відрахувань визначається із сер.річної вар-ті ОФ та сер.норми аморт-х відрахувань в залежності від групи ОФ по формулі:
Аі – пл..сума аморт.відрахувань по і-х ОФ; Воф – сер.річна пл..вар-ть ОФ, які амортизуються; На – сер.факт.норма аморт.відрахувань по звіту за попередній рік, %.
Сер.норма амортизації визначається: , Аіфакт- сума фактично нарахованої амор-ї за зв.рік
Пасиви підприємства. До пасивів відносять гр..кошти, які фактично йому не належать, але по умовах розрахунку знаходяться в обігу. До них відносять:
*всі відрахування до позабюджетних фондів; *заборгованості по з/п; *заборгованість перед постачальниками за сировину. Розрахунок ведуть в табл..формі.
9.План-ня витрат та відрах-нь.
У витратну частину фін-го плану включають наступні статті: 1.відрахування в фонди накопичення, споживання та резервний; 2.цивільний прибуток, який залишається в розпоряджені п-ва; 3.амортиз-я. яка належить п-ву.
Фонд накопичення призначений: 1)для фін-ня капітальних вкладень, оборотних засобів, наук-х досліджень; 2)для оплати відсотків по довгострокових кредитах. Кошторис фонду накопичення (на ксероксі): *винагороди трудовому колективу за результати роботи за рік; *надання одноразових матеріальних допомог; *культурнопобутове обслуговування працівн; *буд.-во та ремонт жилих приміщень, які належать п-ву;дотації працівникам.
Резервний (страховий) фонд призначений: для компенсації недоотриманих доходів від комєрційн. д-ті за рахунок фактору ризику та на витрати пов'язані стихійними лихами або не передбачуваними ситуаціями.
10.Перевірка фін-го стану (на ксероксі).

Тема 1. Теоретичні основи план-ня д-ті п-ва
1.Основні поняття та визначення
2.Структура об’єктів п-ння.
3.Форми планування та види планів.
4.Система показників у план-ні.
5.Структура планових органів на п-ві.(на ксероксі)
Тема 2. Поняття та зміст мотодології план-ня
1. Принципи план-ня.
2.Методи план-ня.
3. Методи прийняття перед планових рішень.
4.Балансовий метод в план-ні.
5. Нормативний метод
6. Програмно цільовий метод в план-ні д-ті п-ва.
Тема 3. План-ня основної д-ті п-ва
1. Структура та показники вир-чої програми під-ва
2. План-ня вир-чих потужностей п-ва.
3. Розрахунок балансу часу при план-ні вир-х потужностей п-ва.
4. Розрахунок завантаження вир-го обл-ня п-ва.
5. Розподіл річної вир-ї програми по кварталах і місяцях.
6. Порядок складання та облік виконання місячних вир-х програм.
Тема 4. Планування МТЗ п-ва
1. Завдення та зміст плану МТЗ.
2. Визначення потреби в мат. ресурсах.
3. Потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного в-ва.
4. Розрахунок потреби в мастильних матер-х, інструменті та на ремонт обладнання, ремонт будівель
5. Планув-ня потреби в обл-ні та запасних частин до нього.
6.План-ня потреби в матеріалах на утвор-ня вир-х запасів під-ва.
7.План-ня незавершеного вир-ва
8. Баланс матеріальних ресурсів на п–ві
9. Розрахунок норм виробничих запасів
10.Моделі управління запасами п-ва
Тема 5. Стратегічне та тактичне план-ня на п-ві.
1.Сутність стратегічного план-ня
2. Структура стратегічного план-ня
3. Типи та елементи стратегії
4.Технологія розробки стратегії
5.Тактичне пл-ня(на ксероксі)
Тема 6. План-ня та завдання плану по праці та персоналу.
1.Зміст та завдання плану по праці та персоналу
2.Планування росту п/п на п-ві.
3.Розрахунок економії ч-ті працюючих по техніко орг факторах.
4.Розрахунок повної трудоємності робіт для виконання плану вир-ва
5.План-ня потреби в персоналі
6.Визначення планової к-сті роб-в та керівників необхідних для виконання виробничої програми.
Тема 7: План-ня ОП на п-ві
1.Цілі та завдання пл.-ня ОП.
2.Склад фонду ОП.
3. Планування ФЗП
4. Розрахунок планового фонду погодинної ЗП
Тема 8. План-ня витрат в-ва.
1.Цілі та зміст план-ня витрат в-ва
2.Розрахунок зниження витрат соб-ті прод-ї
3.Розрахунок економії витрат по окремим техніко-ек-х факторах
4.Кошторис витрат на виробництво
5.Цілі та завдання фін-го плану
6.Зміст фін-го плану
7.Планування доходів і надходжень
8.План-ня амор-х відрах-нь та пасивів під-ва.
9.План-ня витрат та відрах-нь.
10.Перевірка фін-го стану (на ксероксі).