УДК 330.142.211 КП № державної реєстрації Інвентарний номер Катерина Наумець Рівне, Макарова , 54 Звіт про науково-дослідну роботу «Дослідження впливу рівня використання ОВФ підприємства, їх стану на ефективність виробництва» (К. Наумець) Зміст План Вступ І РОЗДІЛ: Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ 1.1 Ефективність виробництва як економічна категорія 1.2 Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва Шляхи підвищення використання ОВФ ІІ РОЗДІЛ: Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стану на ефективність виробництва 2.1 Характеристика об’єкта дослідження 2.2 Методи дослідження 2.3 Дослідження рівня впливу ОВФ 2.4 Дослідження придатності на ефективність виробництва Висновки Список використаної літератури Додатки План Вступ І РОЗДІЛ: Теоретичні засади підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ОВФ 1.1 Ефективність виробництва як економічна категорія 1.2 Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва Шляхи підвищення використання ОВФ ІІ РОЗДІЛ: Дослідження впливу рівня використання ОВФ, їх стану на ефективність виробництва 2.1 Характеристика об’єкта дослідження 2.2 Методи дослідження 2.3 Дослідження рівня впливу ОВФ 2.4 Дослідження придатності на ефективність виробництва Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Ефективність виробництва значною мірою визначається рівнем виконання ОВФ та їх станом. Оскільки у собівартості виготовлення продукції, витрати на експлуатацію становлять 20-30%, то підвищення ефективності використання основних виробничих фондів повинне збільшувати обсяг виробництва продукції і відповідно забезпечувати зниження собівартості продукції, що безпосередньо впливає на ефективність виробництва на підприємстві. У наукових публікаціях мало уваги приділяли використанню цього чинника. Враховуючи те, що ОВФ складають основу матеріально-технічної бази і значну питому вагу витрат по експлуатації ОВФ та невивченість даного питання, зокрема впливу фондоємності, фондовіддачі, зношеності, придатності та оновлення ОВФ. Актуальним питанням є вивчення впливу стану та рівня використання ОВФ на ефективність виробництва. Мета дослідження. Метою дослідження є вивчення впливу рівня використання ОВФ та їх стану на ефективність виробництва. Завдання до наукової роботи: Вивчення залежності впливу: а) фондовіддачі на ефективність виробництва; б) фондоємності на ефективність виробництва; в) коефіцієнту оновлення на ефектинвість виробництва; г) коефіцієнту зношеності на ефективність виробництва; д) коефіцієнту придатності на ефективність виробництва; Наукова новизна, тобто уточнення (доповнення) відомих даних про вплив рівня використання ОВФ та їх стану на економічну ефективність виробництва на основі конкретної залежності ефективності виробництва від рівня використання ОВФ та їх стану. Об’єкт дослідження: підприємство машинобудівної галузі. Вихідні дані: Обсяг виробництва продукції; Балансова вартіст (первісна та залишкова); Річний знос; Вартість нових фондів; Наукова гіпотеза: передбачає підвищення ефективності виробництва за рахунок підвищення рівня використання ОВФ та їх придатності. Наукова новизна: буде уточнена залежність ефективності виробництва від рівня використання ОВФ та їх стан.. Методи збору інформації: метод спосереження (на основі звітних документів підприємства). Методи обробки: - аналіз; - кореляція; - регресія; - метод середніх величин; - абсолютних та відносних величин; Практичне значення: в результаті застосованих результатів буде забезпечуватись підвищення рівня використання ОВФ, що сприятиме підвищенню ефективності виробництва. Апробація буде проводитись шляхом виступу у колі науковців, доповідь на конференціях та шляхом рецензії робіт. Економічний ефект буде отриманий в результаті зменшення частки амортизаційних відрахувань одиниці продукції. Ефективність виробництва як економічна категорія Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об’єму продукції, яка випускається. Економічна ефективність суспільного виробництва вимірюється шляхом співставлення результатів виробництва з витратами чи застосовуваними ресурсами. ЇЇ рівень оцінюється на основі єдиного народногосподарського критерію – максимізації росту національного доходу (чистої продукції по відношенню до витрат чи до застосованих у виробництві ресурсів при оптимальному співвідношенні росту фондів споживання і накопичення. Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння. Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Економічна ефективність виробничих фондів – це комплексне поняття. Воно виражається сукупно декількома усуспільнюючими показниками ефективності: зростанням якісних і кількісних характеристик засобів праці, зниженням капітальних і поточних витрат на процес відтворення основних фондів, підвищення інтенсивності їх використання, зростанням фондовіддачі та ін. В роботі використовуються поняття “ефективність виробничих фондів”. Вони виражають загальну суть і тісно взаємопов’язані. Економічна ефективність виробничих фондів – це більш ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність ОВФ, охоплює два блоки: перший - показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання ОВФ у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. Чинна система показників ефективності відтворення ОВФ в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Визначення коефіцієнтів відтворення ОВФ за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним. Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів —екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих ОВФ. Інтенсивне оновлення передбачає зміну діючих ОВФ новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих ОВФ не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення ОВФ доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття ОВФ (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного). Показники, що характеризують рівень ефективності використання ОВФ, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже з самої назви. Пояснень потребують лише деякі , а саме: Коефіцієнт змінності роботи устаткування – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування; Напруженість використання устаткування (виробничих площ) – випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі); Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування. Рис.1.3. Система показників ефективності основних фондів З-поміж показників використання устаткування та виробничих площ найбільш відомим і широко застосовуваним на практиці є коефіцієнт змінності роботи устаткування. Проте використовуваний на підприємствах спосіб його розрахунку не можна визнати досконалим, оскільки він не враховує внутрізмінних втрат робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт змінності методологічно правильніше буде обчислювати, виходячи з коефіцієнта використання календарного фонду часу і максимальної змінності роботи устаткування, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Отже, за коефіцієнта використання календарного фонду часу, наприклад, 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3,0 х 0,6). Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві. Механізм впливу використання ОВФ на ефективність виробництва Матеріальною основою і технічною базою кожного суспільного виробництва є, насамперед, засоби праці, які відіграють визначну роль у розвитку суспільства. Засоби праці, що використовуються в процесі виробництва як елемент продуктивних сил , самі по собі не є економічною категорією. Економічною категорією є спосіб використання засобів праці, характер застосування яких визначається власністю на засоби виробництва і являє собою одне з відношень економічного ладу. Тому економічна природа засобів праці в повних суспільних формаціях різна. Як технічна категорія засоби праці у всіх формаціях виступають у ролі виробничого апарату. Участь основних фондів у виробничому процесі має деякі особливості: 1. Повністю беручи участь у виробничому процесі, засоби праці лише частково споживаються у кожному його циклі. Вартість основних фондів переноситься на продукти поступово, протягом усього строку їх служби. 2. Перенесена на виготовлений продукт частина вартості основних виробничих фондів, які брали участь у процесі виробництва, втілюються у вигляді вартості виготовленої продукції. Отже, вартість основних фондів у процесі використання їх набуває подвійного існування: одна її частина продовжує функцію вати у споживній формі засобів праці, а друга - входить у створений ними продукт. Показники використання основних виробничих фондів здебільшого поділяються на дві великі групи: - натуральні; - вартісні. Інколи додатково виокремлюють ще одну групу показників - умовно-натуральних. До натуральних показників належить показник продуктивності за одиницю часу роботи устаткування, машин чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./год.; км/год.; т/год. тощо). Вона заноситься у технічний паспорт основного фонду. Проте натуральні показники використання основних виробничих фондів не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних виробничих фондів різних видів. Тому на деяких підприємствах застосовують умовно-натуральні показники. Їх сутність зводиться до того, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі розраховуються індекси зведення, з урахуванням яких вивчається продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно-натуральних одиницях. Натуральні й умовно-натуральні показники використання основних виробничих фондів обчислюються стосовно активної їх частини. Але визначити в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо - майже неможливо. Тому для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовуються вартісні показники. Вартісні показники можна поділити на три основні групи: 1. Показники, які характеризують технічний стан основних виробничих фондів; 2. Показники, які характеризують технічне оснащення підприємства; 3. Показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства. Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних виробничих фондів, охоплює два блоки: перший - показники ефективності і відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий - показники рівня використання основних виробничих фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. У відтворенні основних фондів визначального створення являється відтворення їх споживної вартості. В цьому також проявляється єдність відтворення основних фондів. На основі руху споживної вартості основних фондів базується рух їх вартості. Тільки в останній рік служби основних фондів, коли вони вибувають із сфери виробництва та заміняються новими, загальна схема кругообігу вартості приймає вигляд: зношування - амортизація - повне відшкодування. В періоди проведення модернізації і капітального ремонту рух вартості основних фондів протікає за стадіями: зношування - амортизація - часткове відшкодування. В іншій рік життя основних фондів, рух вартості здійснюється за стадіями: зношування і амортизація. Основні шляхи поліпшення використання ОВФ та підвищення фондовіддачі. По-перше, технічне удосконалення і модернізація обладнання. Це досягається за рахунок підвищення потужності верстатів, механізації та автоматизації допоміжних і транспортних операцій. По-друге, збільшення тривалості роботи, обладнання на протязі доби, місяця, року. Досягається за рахунок збільшення змінності роботи, скорочення часу на технічне обслуговування і капітальні ремонти, зменшення простоїв. По-третє, збільшення кількості та питомої ваги діючого обладнання в складі всього обладнання на підприємстві. Інтенсивний шлях поліпшення ефективності використання ОВФ передбачає збільшення продуктивності роботи, тобто кількості продукції (робіт), що виробляється за одиницю часу (робочий час, зміна, доба) на одиницю обладнання. Поліпшення використання ОВФ пов'язано та супроводжується покращенням умов праці, підвищенням в виробничій діяльності функцій управління механізмами. Шляхи підвищення використання ОВФ Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів. Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок йото поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції; підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання. Прискорення оборотності оборотних засобів позначає збільшення кількості обертів оборотних засобів, від чого залежать і інші показники використання. Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів є: Зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції; Поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємства; Вивчення ринку продукції підприємства, що буде сприяти прискоренню реалізації продукції; Поліпшення тривалості виробництва продукції, якщо дозволяють технічні умови; Зменшення дебіторської заборгованості; Зміцнення платіжної дисципліни тощо. Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів). Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів. Значна частина оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі. Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість. Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість. Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції. Питома матеріаломісткість – це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції. Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити: , де: Мз – загальна сума матеріальних затрат, грн.; Q, N – обсяг виготовлення продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно. Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв): . На окремих підприємствах важливим показником використання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю готової продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використання матеріалів, який визначається як відношення чистої, передбаченої проектом маси виробу до норми витрат на нього матеріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тканина тощо); коефіцієнт використання об’єму матеріалу (пиломатеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо. Як відомо, оборотні засоби знаходяться у постійному русі, переходять у процесі кругообороту із однієї форми в іншу. Чим швидше проходить цей рух, тим менше часу оборотні засоби знаходяться на кожній окремій стадії кругообороту, тим швидше вони можуть вступити у новий кругооборот, тим менші розміри оборотних засобів необхідно для виконання певного обсягу робіт. Економічне значення оборотності оборотних засобів полягає в тому, що від неї залежить розмір коштів, що їх потребує підприємство при даних обсягах виробництва і реалізації продукції. Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники: Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Він визначається як відношення обсягу реалізованої продукції до середньорічного залишку оборотних засобів: , де Ко – коефіцієнт оборотності оборотних засобів; ОР – обсяг реалізованої продукції; ОЗ – середньорічний залишок оборотних засобів. Чим вищий коефіцієнт оборотності тим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим ефективніше виробництво. Тривалість одного обороту оборотних засобів характеризує час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Вона визначається як відношення тривалості періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів, до коефіцієнта їх оборотності: , де То – тривалість одного обороту оборотних засобів (днів); Д – тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (місяць – 30, квартал – 90, рік – 360). Чим менше витрачається часу на один оборот тим ефективніше використовуються оборотні засоби. Якщо відомо коефіцієнт оборотності і обсяги виконуваних робіт, то можна визначити необхідні оборотні засоби для підприємства:
При прискоренні оборотності оборотних заходів приходить вивільнення їх частини із обороту, а при уповільненні оборотності виникає потреба у додатковому залученні коштів. Тому при визначенні ефективності використання оборотних засобів необхідно враховувати можливе вивільнення або додаткове залучення оборотних засобів у господарську діяльність. Коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує потребу в оборотних засобах на гривню виконуваних робіт:
де Кз – коефіцієнт завантаження оборотних засобів; Коефіцієнт ефективності оборотних засобів показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на одну гривню оборотних засобів, визначається як відношення прибутку до середньорічного залишку оборотних засобів: , де КЕ – коефіцієнт ефективності оборотних засобів, П – величина прибутку. Цей показник також характеризує рентабельність оборотних засобів підприємства: Коефіцієнт використання спожитих оборотних фондів характеризує окупність матеріальних витрат, визначається відношенням вартості валової продукції (виконаних робіт) до матеріальних витрат (крім амортизації основних фондів):
де Мв – матеріальні витрати. Характеристика об’єкта дослідження Таблиця 2.1.1. Характеристика об’єкта дослідження Підприємство Обсяг виробництва продукції, тис.грн Балансова вартість ОВФ, тис.грн. Витрати виробництва, тис.грн. Річний знос ОВФ, % Поступило нових ОВФ, тис.грн.
первісна залишкова
04 6000 4810 2840 5310 8,2 55
43 2890 2190 1240 2140 7,9 50
86 3640 3090 1980 3200 8,1 40
19 4280 3240 1910 3510 7,4 60
48 3980 3440 1980 3510 8,4 60
20 4340 3620 2010 3690 7,2 50
58 4600 4200 2870 4210 8,3 50
45 3410 2980 1680 2860 7,8 50
70 3740 3240 1720 3300 8 40
03 5140 3240 2010 4180 8 50
14 3100 2600 1580 2800 7,3 40
56 4520 4080 2670 4140 8,1 60
95 3940 3510 2160 3440 8,1 40
68 4310 3780 2000 3710 8,1 40
78 3290 3580 1840 3460 8 50
36 1720 1420 780 1470 7,2 30
42 2590 2120 1050 1980 7,7 55
66 4180 3510 2200 3420 8,2 50
76 3840 3400 1840 3350 8,1 50
44 3300 2840 1620 2840 7,9 50
30 4400 3610 2060 3810 8 60
96 3980 3460 2240 3720 8 50
75 3710 3310 1980 3360 8 50
01 4200 2400 1310 3670 8,4 60
Сума 93100 77670 45570 81080 190,4 1190
Серед. 3879,17 3236,25 1898,75 3378,33 7,93 49,58
Методи дослідження Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є: - економічне групування - розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками, при групуванні можна розділити всю сукупність на групи виділити основні типи і форми явища, це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної; - середня величина - абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати сукупність по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ; - відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношеннями між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина з якою проводять порівняння називають базою, а порівнювана величина (чисельник) – звітною; - кореляційний аналіз взаємозв'язків – метод за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії , формування кореляційного зв'язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів. Етапи кореляційного аналізу: сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної ознаки тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження; обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку; обрати факторні показники; визначити математичну формулу, яка виражає залежність у від х; оцінити тісноту зв'язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики. В даній курсовій роботі використовувався прямолінійний зв’язок У = а0 + а1х, де a0 = a1 = Ще одним завданням кореляційного аналізу - визначення тісноти зв’язку між ознаками. r = За шкалою Чеддока, якщо кореляційне співвідношення знаходиться знаходить в межах 0,1-0,3 - зв'язок слабкий; 0,3-0,5 - помірний; 0,5-0,7 - помітний; 0,7-0,9 - високий; 0,9-0,99 - занадто високий; - індексний метод Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище; - дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується. Групова дисперсія - характеризує варіацію ознаки навколо групової дисперсії.Міжгрупова – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої. - вибіркове спостереження – поширений вид несуцільного спостереження при якому досліджується не вся сукупність, а лише її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність в цілому цим забезпечує репрезентативність вибіркової сукупності, тобто є властивість відтворювати всю сукупність. Для визначення кількості підприємств застосовуємо безповторну вибірку: , ,
За допомогою таблиці випадкових чисел вибираємо 42 підприємства. Вибрана чисельність підприємств опрацьовується за допомогою економічного групування, яке передбачає розчленування сукупності одиниць на групи за суттєвими ознаками з метою вивчення структури і структурних зрушень. Дослідження рівня впливу ОВФ До показників, які характеризують використання ОВФ можна віднести: фондовіддачу коефіцієнт віддачі спожитої частини ОВФ Ефективність виробництва характеризується витратами на 1 грн. проданої продукції. У наступній таблиці ми повинні розрахувати показники використання ОВФ і ефективності виробництва. Таблиця Підприємство Балансова вартість ОВФ, тис.грн. (первісна) Обсяг виробництва продукції, тис.грн Фондовіддача ОВФ, грн/грн Витрати виробництва, тис.грн. Вирати на 1 грн. проданої продукції, грн.
1 2 3 4 5 6
04 4810,00 6000,00 1,25 5310 0,89
43 2190,00 2890,00 1,32 2140 0,74
86 3090,00 3640,00 1,18 3200 0,88
19 3240,00 4280,00 1,32 3510 0,82
48 3440,00 3980,00 1,16 3510 0,88
20 3620,00 4340,00 1,20 3690 0,85
58 4200,00 4600,00 1,10 4210 0,92
45 2980,00 3410,00 1,14 2860 0,84
70 3240,00 3740,00 1,15 3300 0,88
03 3240,00 5140,00 1,59 4180 0,81
14 2600,00 3100,00 1,19 2800 0,90
56 4080,00 4520,00 1,11 4140 0,92
95 3510,00 3940,00 1,12 3440 0,87
68 3780,00 4310,00 1,14 3710 0,86
78 3580,00 3290,00 0,92 3460 1,05
36 1420,00 1720,00 1,21 1470 0,85
42 2120,00 2590,00 1,22 1980 0,76
66 3510,00 4180,00 1,19 3420 0,82
76 3400,00 3840,00 1,13 3350 0,87
44 2840,00 3300,00 1,16 2840 0,86
30 3610,00 4400,00 1,22 3810 0,87
1 2 3 4 5 6
96 3460,00 3980,00 1,15 3720 0,93
75 3310,00 3710,00 1,12 3360 0,91
01 2400,00 4200,00 1,75 3670 0,87
Сума 77670,00 93100,00 29,04 81080 20,86
Серед. 3236,25 3879,17 1,21 3378,33 0,87
Таблиця . Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції Підприємство x y
Залежність витрат на 1 грн. від фондовіддачі Рис.1.1
D=r2=0.23*0.23= 0.0529 Визначаємо похибку: Sr= tr факт.= tr теор.= 2,1 tr теор <tr факт 2,1>1,15 - зв’язок несуттєвий an+b?x=?y a=-0,5 a?x+b?x2=?xy b=1,1 a24+b29.04=20.86 a29.04+b35.8=25.14 Висновок: Отже, між витратами на 1 грн. проданої продукції і фондовіддачею існує несуттєвий і слабий зв’язок. Дослідження придатності на ефективність виробництва Таблиця . Дослідження впливу придатності ОВФ Підприємство Обсяг виробництва продукції, тис.грн Балансова вартість ОВФ, тис.грн. Коеф.іцієнт придатності ОВФ Витрати виробництва, тис.грн. Вирати на 1 грн. проданої продукції, грн.
первісна залишкова
04 6000 4810,00 2840 0,59 5310 0,89
43 2890 2190,00 1240 0,57 2140 0,74
86 3640 3090,00 1980 0,64 3200 0,88
19 4280 3240,00 1910 0,59 3510 0,82
48 3980 3440,00 1980 0,58 3510 0,88
20 4340 3620,00 2010 0,56 3690 0,85
58 4600 4200,00 2870 0,68 4210 0,92
45 3410 2980,00 1680 0,56 2860 0,84
70 3740 3240,00 1720 0,53 3300 0,88
03 5140 3240,00 2010 0,62 4180 0,81
14 3100 2600,00 1580 0,61 2800 0,90
56 4520 4080,00 2670 0,65 4140 0,92
95 3940 3510,00 2160 0,62 3440 0,87
68 4310 3780,00 2000 0,53 3710 0,86
78 3290 3580,00 1840 0,51 3460 1,05
36 1720 1420,00 780 0,55 1470 0,85
42 2590 2120,00 1050 0,50 1980 0,76
66 4180 3510,00 2200 0,63 3420 0,82
76 3840 3400,00 1840 0,54 3350 0,87
44 3300 2840,00 1620 0,57 2840 0,86
30 4400 3610,00 2060 0,57 3810 0,87
96 3980 3460,00 2240 0,65 3720 0,93
75 3710 3310,00 1980 0,60 3360 0,91
01 4200 2400,00 1310 0,55 3670 0,87
Сума 93100 77670,00 45570 13,98 81080 20,86
Серед. 3879,17 3236,25 1898,75 0,58 3378,33 0,87
Таблиця . Ранжирований ряд залежності ефективності виробництва від рівня придатності ОВФ Підприємство Коеф.іцієнт придатності ОВФ Вирати на 1 грн. проданої продукції, грн.
42 0,50 0,76
78 0,51 1,05
70 0,53 0,88
68 0,53 0,86
76 0,54 0,86
36 0,55 0,87
01 0,55 0,87
20 0,56 0,85
45 0,56 0,84
43 0,57 0,74
44 0,57 0,86
30 0,57 0,87
48 0,58 0,88
04 0,59 0,89
19 0,59 0,82
75 0,60 0,91
14 0,61 0,9
35 0,62 0,87
03 0,62 0,81
66 0,63 0,82
86 0,64 0,88
96 0,65 0,93
56 0,65 0,92
58 0,68 0,92
Сума 13,98 20,86
Серед. 0,58 0,87
Таблиця . Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції Підприємство x y
Залежність витрат на 1 грн. від фондовіддачі Рис.1.1
D=r2=0,25 Визначаємо похибку: Sr= tr факт.= tr теор.= 2,1 tr теор < tr факт - зв’язок суттєвий an+b?x=?y a?x+b?x2=?xy a24+b13.9=20.7 a= -0,1 a13.9+b8.2=12.2 b=1,7 Висновок: Отже, між витратами на 1 грн. проданої продукції і фондовіддачею існує суттєвий, середній зв’язок. Висновок Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок більш швидкого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, удосконалювання організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів. У системі заходів щодо підвищення ефективності суспільного виробництва важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів у всіх сферах діяльності людини, особливо в промисловості. В умовах ринкової економіки підприємство повинне приділяти велику увагу не тільки маркетинговим дослідженням, вивченню ринку, але й ефективному використанню наявних внутрішніх ресурсів. Важливий показник економічного аналізу - собівартість. Вона багато в чому залежить від методів керування запасами. Таким чином слід зазначити, що поряд з основними фондами для успішної роботи підприємства величезне значення мають оборотні кошти, їхня оптимальна кількість і ефективне використання. Управління оборотними коштами повинно чітко регулювати їх кількість, оборотність та ефективність використання. Розумне керування цими коштами має забезпечити оптимальний рівень ефективності використання оборотними коштами, що призведе до економії ресурсів підприємства і тим самим подальшого розвитку. В умовах ринкової економіки діюча система господарювання система господарювання в цілому повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо. Список використаної літератури: Бойчин І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства – Львів, 1999 Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства, - Навч.посібник. – Рівне, РДТУ, 1999 – 247с. Економіка підприємства. Підручник./За заг. ред. д. е. н., профессора С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001, - 528с, Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1. Макроекономіка: навчальний посібник (За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчішина) – К.:Заповіт, 97р. Методичні вказівки Н.М. Бондар. Економіка підприємства – К.:2004 Самуельсон П. Економіка.- Видав-во “Світ” Львів : 1993 р. Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ, “Вікар”, 2001р.
