Міністерство освіти і науки України Н У В Г П Кафедра економіки підприємства КУРСОВА РОБОТА з дисципліни „Організація виробництва” на тему: “Організація виробництва продукції і вплив її на господарську діяльність підприємства”
Зміст Вихідні дані........................................................................................................................3 Вступ……....……………………………………….........………………….…………….5 І. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства…..............................6 І.1. Виробнича потужність підприємства……………………….....................….6 І.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві………...................16 І.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві……......................21 ІІ. Використання виробничої потужності підприємства……..................................…27 2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства…..................................27 2.2. Організація додаткового випуску продукції………...….............................30 2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами................................34 IІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства............................................36 3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів…......................…….....36 3.2. Розробка показників виробничої діяльності підприємства .......................40 Висновки……………………………………….………..……….......................…….....46 Список використаної літератури………………………..…….......................………...48 Вихідні дані Таблиця 1.1 Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт. Шифр обладнання Назва обладнання Кількість, шт.
110 Токарний верстат 24
111 Свердлильний верстат 10
120 Агрегатний верстат 20
125 Зварювальна установка 6
128 Зварювальний напівавтомат 25
47 Вальці для гнуття 7
51 Напівавтоматична зварювальна лінія 3
54 Прес гідравлічний 5
62 Шліфувальний верстат 10
163 Токарний напівавтомат 3
168 Фрезерний верстат 3
174 Продольно-строгальний верстат 4
180 Установка для нанесення фарби 6
77 Горизонтально-фрезерний верстат 15
79 Вертикально-фрезерний верстат 7
84 Протягувальний верстат 19
95 Плоскошліфувальний верстат 12
Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого часу – 4,3. Виробництво продукції за проектом плану, шт. Виріб 1 7239
Виріб 2 10064
Виріб 3 1098
Виріб 4 1197
Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.: Виріб 1 8045
Виріб 2 11920
Виріб 3 1215
Виріб 4 1315
Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт. Початок року Кінець року
Виріб 1 1455 1455
Виріб 2 1673 1675
Виріб 3 210 266
Виріб 4 201 200
Ріст продуктивності праці – 107,3% Чисельність працівників згідно проекту плану – 790 чол. Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 372 тис. грн. Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1884 грн. Вступ Основу діяльності кожного підприємства становить виробничий процес. Виробничий процес-це сукупність взаємопов’язаних основних, допоміжних та обслуговуючих процесів, в результаті яких вихідні матеріали і сировина перетворюються на готову продукцію. Тому від правильної організації виробничого процесу в значній мірі залежать успіхи підприємства. Під організацією виробничого процесу розуміють таке зосередження в просторі і часі виконання сукупності робіт, яке забезпечує випуск готової продукції у визначеному обсязі і з визначеною періодичністю. Важливим фактором вдосконалення організації виробничого процесу є визначення виробничої потужності підприємства з метою збільшення додаткового випуску продукції. Маючи дані про виробничі потужності підприємства можна розробляти організаційно-технічні заходи по економіці трудових ресурсів, зниженню норм витрат матеріалів на одиницю продукції і т. п. А це знайде свій вияв у збільшенні випуску продукції, зменшенні трудомісткості виробництва; рості продуктивності праці; зниженні собівартості продукції і підвищенні рентабельності підприємства. Отже, вихідним пунктом у розв’язанні завдань, пов’язаних з фіктивним функціонуванням підприємства є інформація про виробничу потужність. Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства 1.1. Виробнича потужність підприємства. Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливими факторами наукового управління їх діяльністю. Використовуючи цю інформацію, можна розв’язувати завдання, пов’язані з ефективним функціонуванням підприємств. Здатність підприємств та їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці, насамперед їх активна частина-знаряддя праці, треба вважати основним фактором формування виробничої потужності підприємства. Виробничу потужність мають не знаряддя праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких ці знаряддя організаційно функціонують. Виробнича потужність підприємства (підрозділу) ( це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості і освоєння. Особливістю виробничої програми є динамічність. Її величина встановлюється тільки на певний момент. Фактори, які впливають на величину і використання виробничої програми. Процес формування і використання виробничої програми підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничої потужності, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідно аналізувати і класифікувати їх відповідно до оновлення елементів процесу виробництва ( засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на 2 групи: фактори, які впливають на розширення фронту роботи; фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць. Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробничих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць. Отже, виробнича програма не складається із сум потужностей окремих робочих місць. Вона залежить від рівня пропорційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі трудомісткості виробів, що виготовляються. Отже, однією з найважливіших умов виробництва є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження ефективності використання апарату підприємства. Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлено і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць, цехів. Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин потрібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності. Зростання виробничої потужності підприємства, зумовлено дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування і робочих місць, знаходять своє відображення у величині трудомісткості продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру трудомісткості продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому. У загальному вигляді класифікація факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, зобразимо на мал.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов’язаних з ними, потрібні капітальні вкладення. Фактори, що визначають величину ВПП Фронт роботи Продуктивність машин (робочих місць) Кількість машин Технічний рівень машин (робочих місць) (робочих місць) Величина виробничих площ Ступінь досконалості устаткування Кількість “вузьких місць” Ступінь досконалості технології Рівень погодженості прод-ті Рівень механізації і між групами машин (робочих механізації місць) Структура трудомісткості Якість матеріалів, продукції підвищення ступеня уніфікації Структура парку машин Ступінь освоєння техніки Робітниками Розрахунок виробничої потужності. Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації зумовлено необхідністю більш повного і оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничої потужності. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення. Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практику якісно нових методів розрахунку виробничої потужності із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки. При розрахунку потужності важливо враховувати якісні характеристики потужнісних ресурсів. З цією метою мають бути створені два класифікатори устаткування і робочих місць. Основним завданням розрахунку виробничої потужності підприємства є визначення потенціальних можливостей підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів пов’язаних з технологічним процесом і удосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції. Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях виміру в яких вимірюється продукція, яку виготовляє підприємство. Для розрахунку виробничої потужності підприємства користуються такими даними: номенклатура та асортимент продукції; трудомісткість кожного виду продукції; наявність, стан, склад обладнання і виробничих площ; продуктивність кожного виду обладнання; строки вибуття та введення обладнання та виробничих площ; корисний фонд робочого часу обладнання; заходи по модернізації, автоматизації обладнання; впровадження нових технологій та наукових методів праці організації праці. Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, виробничих дільниць чи обладнання. До розрахунку виробничої потужності підприємства включають все обладнання, яке закріплене за провідними цехами та виробничими дільницями включають обладнання, яке не діє внаслідок поломок, ремонту чи модернізації. Враховують також обладнання, яке знаходиться в стані монтажу чи на складі і призначене до введення в експлуатацію в плановому періоді. В розрахунки не включають обладнання, яке знаходиться на випробуваннях. Виробнича потужність підприємства розраховується за потужністю провідних цехів, потужність цехів за потужністю провідних дільниць, а потужність дільниць за потужністю провідного обладнання. До провідного відносять обладнання на якому виконується основний об’єм робіт ( за складністю та трудомісткістю. Під провідними розуміють цехи та дільниці в яких зосереджена найбільша частина виробничого обладнання та які мають найбільш питому вагу в загальній трудомісткості виконаних робіт. В окремих випадках до провідного відносять унікальне обладнання на якому виконуються найбільш складні та відповідальні операції, які не можна передати на інше обладнання. В цих випадках не враховується питома вага такого обладнання в загальній кількості обладнання. Виробнича потужність дільниці визначається за формулою: , де n – кількість одиниць встановленого обладнання, шт.; КФРЧ – корисний фонд робочого часу в розрахунку на одиницю часу. КФРК визначається з врахуванням простоювання обладнання в планово-попереджувальному ремонті. Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку; Тє – трудомісткість обробки одиниці виробу, год. В деяких випадках виробнича потужність дільниці визначається за формулою: , де tн – годинна (нормативна) продуктивність одиниці обладнання. Якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, то виробнича потужність підприємства визначається за формулою: , де Ці – договірна (оптова) ціна одиниці і-того виду продукції; Nі – максимально можливий випуск і-того виду продукції. Для розрахунку виробничої потужності на діючому підприємстві (з діючих потужностей) визначають середньорічну виробничу потужність: , де Ппр – потужність на початок року; Пввед. – потужності, які вводяться протягом планового періоду; tввед – кількість місяців функціонування введених потужностей; Пвиб – потужності, які вибувають протягом планового періоду; tвиб – кількість місяців на протязі яких вибувші потужності не будуть функціонувати. Показники використання виробничих потужностей. Всі фактори, які впливають на використання виробничих потужностей підприємства можна поділити на: зовнішні внутрішні До зовнішніх відносяться: народногосподарська потреба в продукції яку виробляє підприємство; матеріально-технічне постачання підприємства; ступінь забезпечення робочою силою; ступінь забезпечення енергетичними ресурсами; введення в дію нових виробничих потужностей. До внутрішніх відносять: структура парку устаткування; організація обслуговування виробництва; організація роботи парку машин (час простоювання устаткування в ремонті та коефіцієнт змінності роботи устаткування); організація планування роботи підприємства (планування виробництва і технологічного розвитку підприємства та планування завантаження обладнання); організація праці; організація кооперування використання ВП; Ступінь досконалості системи матеріального стимулювання: коефіцієнт використання потужності: а) коефіцієнт використання проектної потужності — характеризує рівень використання введених в дію нових потужностей з метою досягнення випуску продукції обсягом не нижчим, ніж проектна потужність. б) коефіцієнт використання виробничої потужності — характеризується використанням діючих ВП. Визначається, як відношення обсягу випуску продукції (планового чи фактичного) до середньорічного ВП підприємства (планової чи фактичної). Ступінь прогресивності технологічного процесу — характеризується питомою вагою впровадження нових технологій. Ступінь прогресивності обладнання, що використовується для виготовлення продукції — характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва. Показники використання обладнання: а) екстенсивне використання (використання в часі) — характеризується величиною внутрішньозмінного та цілозмінного простоювання обладнання і коефіцієнтом змінності роботи обладнання. б) інтенсивне використання (використання по потужностям) — характеризується використанням потужностей обладнання в одиницю часу. З цією метою використовується показник продуктивності одиниці обладнання в натуральному виразі або обсяг продукції, який припадає на одиницю потужності обладнання. в) інтегральний вартісний показник — фондовіддача. В цехах, де робота виконується вручну, тобто, низький рівень механізації робіт (найчастіше в складальних цехах) використання ВП визначається на основі використання корисної виробничої площі. Під час аналізу ВП підприємства обов’язково визначається ступінь використання різних груп обладнання; з цією метою визначається коефіцієнт завантаження обладнання — відношення трудомісткості виробничої програми певної групи обладнання до пропускної здатності тієї ж групи обладнання за один і той же період часу.
Зазначимо, що при визначенні коефіцієнта завантаження обладнання обсяги робіт визначаються в одиницях трудомісткості. В чисельнику представлений обсяг робіт, який планується виконати на певному обладнанні, а в знаменнику — обсяг робіт, який можна виконати на даному обладнанні. Можна виділити 3 випадки завантаження обладнання: О=Р, Кзав=1 — це ідеальний випадок завантаження обладнання. О(Р, Кзав(1 — це “вузьке” місце, тобто, пропускна здатність обладнання менша, ніж планове завантаження. Таке обладнання буде отримувати роботу всіх суміжних з ним груп обладнання. О( Р, Кзав( 1— це “широке” місце — така ситуація характеризує недовантаження обладнання — простої. Поняття про виробничі резерви. В сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничої програми підприємства є найдешевшим заходом, що різко впливає на ефективність роботи кожного з них. У складі ВП відбуваються як якісні, так і кількісні зміни. Якщо не враховувати впливу об’єктивних факторів на зміну потужності, то це позначається на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції і технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови. Важлива роль тут відводиться новій технології. Отже, мова йде про розв’язання такого комплексного завдання, як поліпшення використання ВП підприємства шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування і формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користується підвищеним попитом у споживачів. Проте підвищувати завантаження устаткування треба до якогось оптимального рівня. За такий рівень беруть нормативний коефіцієнт завантаження обладнання устаткування Кн, який відображає економічне обгрунтування недовантаження верстатного парку. Цей показує, що для кожної групи взаємозамінного устаткування правильним повинно бути використання її дійсного річного фонду часу Фі не повністю, а в межах ФіКн. Значення Фі(1- Кн) становитиме нормативний резерв цього фонду часу, що дасть змогу підприємству мати деякий резерв потужностей для своєчасного регулювання на вплив всіляких зовнішніх і внутрішніх факторів і насамперед для залучення цих потужностей до освоєння нових видів продукції. Отже, функціонування системи машин вважається стійким, якщо використання ВП цієї системи і зв’язки між елементами підтримуються на нормативному рівні. Але це тільки один із варіантів розв’язання двоєдиного завдання. Інший стосується механізму мобілізації наявних резервів з тим, щоб у кожному конкретному випадку домогтися нормативного завантаження і мати реальні резерви потужностей для динамічного освоєння нових видів продукції. Наявність таких потужностей тісно пов’язана з формуванням комплектних резервів. Під комплектними резервами поліпшення використання ВПП слід розуміти можливість збільшення випуску певного виду продукції однакової кількості усіма його підрозділами. При цьому величина комплектних резервів перебуває у прямій залежності від рівня пропорційності у ВП, тобто від організаційної досконалості побудови системи машин. Підтримання на кожному організаційному рівні ефективного функціонування системи машин зумовлює необхідність створення структурної системи регулювання пропорцій у ВП, яка є дійовим інструментом формування комплексних резервів. Під регулюванням пропорцій у ВП треба розуміти комплекс робіт, який охоплює сукупність організаційно-технічних заходів і координацію роботи відповідних служб та підрозділів підприємства з метою їх впровадження. В основу такого регулювання повинно бути покладено удосконалення організації побудови системи машин підприємства і його підрозділів. 1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві. Поняття про виробничу програму. План виробництва та реалізації продукції є головною складовою річного виробничо-економічного плану виробництва. План виробництва та реалізації продукції складається з трьох частин: виробничої програми розрахунку використання виробничої потужності плану реалізації продукції Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строку та вартості запланованих до випуску продукції при досягнутому рівні використання ВП та відповідній структурі робіт. ВП є вихідною базою для розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах. Виробнича програма розраховується з метою: забезпечення стійких та високих темпів росту виробництва продукції; максимальне використання ВПП; раціональне використання матеріальних ресурсів та палива; забезпечення високих темпів росту продуктивності праці; оновлення асортименту та номенклатури продукції, підвищення її якості; розвиток спеціалізації виробництва та структурних підрозділів підприємства. Річна виробнича програма по підприємству планується по кварталах з метою забезпечення ритмічної роботи підприємства і під час розробки виробничої програми передбачається максимальне завантаження обладнання і устаткування та повне виконання зобов’язань по поставках продукції у відповідності із підписаними угодами. Виробнича програма підприємства визначається у наступному порядку: визначається плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується виробляти на підприємстві. Під асортиментом розуміють номенклатуру та питому вагу окремих видів продукції в загальному її обсязі. Обсяги та асортимент продукції, що планується виробити на підприємстві залежить від: а) суспільних потреб б) наявності та використання виробничих потужностей підприємства визначаються шляхи покращення використання наявності виробничих потужностей та можливостей їх раціонального розширення. Оскільки, обов’язковою умовою планування виробництва продукції є оновлення асортименту або збільшення обсягу виробництва, то під час розробки виробничої програми обов’язковим є розрахунок організаційно-технічних заходів, які б забезпечували необхідність розширення виробничих потужностей, перехід до виготовлення нових видів продукції, а в деяких випадках реконструкція, оновлення або капітальне будівництво нових виробничих потужностей. передбачає розподіл випуску продукції в часі. Для того щоб встановлені строки були реальними потрібно забезпечити підготовку виробництва, виготовлення напівфабрикатів в заготівельних виробництвах, забезпечити ритмічність та обсяги матеріально технічного постачання. Календарне планування виробництва продукції передбачає такий розподіл в часі, який забезпечив би спеціалізацію виробництва. Для цього передбачає обмеження кількості найменувань (видів) продукції, яка виготовляється в цехах підприємства в окремі відрізки планового періоду. Взаємозв’язок між підрозділами під час розробки виробничої програми. Порядок розробки проектів річних планів, який складається на підприємствах, надає необмежені можливості для виявлення і мобілізації резервів виробництва. Загальний порядок цього процесу виробництва такий. Економічна служба підприємства розробляє варіант плану на наступний рік. Скоригувавши його відповідно до зауважень, економічна служба дає завдання на розробку проекту плану виробничим підрозділам і службам підприємства. Одержавши від них пропозиції, вона вносить відповідні зміни в свій варіант або повертає їх на доопрацювання як такі, що забезпечують досягнення передбачених показників. З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв’язок економічної служби виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану. Економічна служба підприємства дає контрольні цифри завдання на наступний рік виробничим підрозділам і технічним службі підприємства . Видача завдання службі МТП на схемі не показана, бо тут більш суттєвими є зв’язки другого порядку, тобто видача завдань службі МТП виробничими підрозділами і технічною службою і реакція на них з боку служби МТП Традиційно до виробничих підрозділів доводять основні техніко-економічні показники з обсягу виробництва, праці та собівартості. Технічним службам дають завдання, покликані забезпечити досягнення запланованих показників виробничих підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих потужностей. Основні показники річного плану виробництва. Під час планування виробництва продукції використовують: натуральні показники вартісні показники Вони повинні забезпечити можливість обсягу та контролю виконання плану виробництва продукції, плану по асортименту продукції, її трудомісткості, а також можливостей порівняння обсягів виробництва в різні періоди часу. 1. Натуральні показники є вихідними для визначення потреби підприємства в робочій силі, сировині, паливі, електроенергії, обладнанні, виробничих площах. В цьому випадку облік ведуть в Штуках, літрах, тоннах та ін. За допомогою натуральних показників чітко визначається обсяг виробництва та його динаміка, але натуральні показники мають обмежене застосування. Вони широко використовуються лише у виробництвах, що випускають одноманітну продукцію. При визначенні виробництва продукції в натуральних показниках розрізняють: 1. основну 2. сукупну 3. побічну продукцію До основної продукції відносять ті види продукції отримання яких є метою даного виробничого процесу. До супутної продукції відносять продукцію, яку отримують в процесі виробництва одночасно з основною продукцією внаслідок характерного використання сировини та технології переробки. До побічної продукції відносять продукцію, яку отримують замість основної в результаті порушення технологічного процесу. Під час планування обсягу виробництва в натуральному виразі розрізняють: придатну продукцію відходи Придатною є продукція, якій притаманні певні фізичні, хімічні, механічні та інші властивості, що відповідають вимогам стандартів та технічним умовам. Відходи — це частина сирих матеріалів, які залишились не використаними при підготовці матеріалів до виробництва або відходи отримані в процесі виробництва продукції. Відходи виробництва можуть бути: зворотними без зворотними Іноді в якості обсягу виробництва використовують показник нормогодин, тобто, показник затрат нормованого робочого часу. До вартісних показників відносять: товарну валову чисту продукцію Під товарною продукцією розуміють всю готову продукцію основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв виробів вироблених в плановому періоді та призначена для реалізації на сторону. Вона визначається в діючих (договірних) цінах. До складу товарної продукції не входять: номенклатура продукції, брак, роботи по виправленню браку, вартість реалізованих відходів. Валова продукція — це показник, який характеризує загальний обсяг виробництва продукції підприємством у вартісному виразі за певний період часу. Вона визначається в діючих та співставлених цінах. В склад валової продукції входять товарна продукція та зміна залишків незавершеного виробництва: ВП=ТП+(НЗВК.Р.-НЗВП.Р.) Чиста продукція — це вартісний показник, який характеризує знову створену працею працівників даного підприємства вартість. Вона відображає затрати лише “живої” праці. Вона більш точно, ніж валова та товарна відображає обсяг виконаних робіт, оскільки, включає прямі матеріальні затрати, а значить позбавлена впливу матеріалоємності продукції. 1.3 .План організаційно-технічних заходів на підприємстві. Одним з основних розділів плану технічного розвитку підприємства є план організаційно-технічних заходів. Це комплексний план заходів по збільшенню випуску продукції, підвищенні праці, зменшенні питомих норм витрат матеріалів, палива, енергії, підвищенні якості і зниженні собівартості продукції, покращенні використання основних і оборотних засобів. План організаційно-технічних заходів (ОТЗ) розробляється при активній участі робітників та інтенсивно-технічного персоналу і служить засобом виявлення і використання резервів виробництва. Розробка перспективного плану розвитку підприємства з виділенням основних завдань по рокам дозволяє забезпечити вирішення корінних задач підприємства по збільшенню випуску продукції та освоєнню виробництва більш уніфікованих виробів на основі поглиблення спеціалізації і кооперування виробництва, впровадження механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення кваліфікації робітників. На сучасному етапі для забезпечення безперервності в плануванні завдань перспективне планування стає основним видом планування. Таким чином ліквідується практика щорічного складання плану кожен раз з початку по всьому колу показників на довготерміновий період. Базою перспективного планування є глибокий техніко-економічний розрахунок можливостей підприємства, його цехів і виробничих дільниць. При цьому початкове значення має складання перспективного плану важливих організаційно-технічних заходів, на основі яких стає можливим провести наступні розрахунки: розрахунок зменшення трудомісткості виготовлення основної та нової продукції, освоєння якої намічається в перспективному плані; розрахунок завантаження наявного обладнання і виробничої площі підприємства з виявленням ступеню використання наявних ОФ і необхідністю їх розширення; розрахунок зменшення матеріалоємності (по основним матеріалам) виготовлення продукції і встановлення норм їх витрат на новостворену продукцію. Ці розрахунки доцільно проводити по рокам перспективного плану. Широке обговорення колективом підприємства важливих організаційно-технічних заходів, а також матеріалів вказаних розрахунків дозволяє розробити основні показники перспективного плану підприємства, якими є наступні: валова продукція підприємства в незмінних оптових цінах, діючих в плановому році, і товарна продукція в поточних відпускних цінах; випуск основних видів продукції в натуральному вираженні; випуск продукції з 1м2 виробничої площі (в грн., штуках, тоннах і ін.); витрати основних матеріалів на одиницю основних виробів (при широкій номенклатурі — на 1 млн. грн. валової продукції ); виробництво валової продукції на одного робітника в незмінних оптових цінах, діючих в плановому році; трудомісткість виробів (по основним виробам); витрати в грошовому виразі на 1 грн. товарної продукції в діючих оптових відпускних цінах підприємства; розрахунок приросту виробничої потужності і розмір необхідних капіталовкладень, що є заключним розділом перспективного плану підприємства. План організаційно-технічних заходів є одним з основних розділів плану технічного розвитку підприємства. Це комплексний план заходів по збільшенню продукції і покращенню умов праці; зменшення питомих норм витрати матеріалів, палива, енергії, підвищення якості і зменшення собівартості продукції, покращення використання основних і оборотних засобів. План організаційно-технічних заходів розробляється за активною участю робітників та ІТП і є засобом вияву і використання резервів виробництва. План організаційно-технічних заходів розробляється на підприємствах систематично і не може обмежуватись короткостроковою компанією. Підготовка до розробки плану заходів починається з аналізу діяльності цехів, дільниць і служб підприємства. На підприємствах разом з технічними та організаційними заходами виробничим і допоміжним цехам встановлюються сумарні завдання по економії, яку вони повинні отримати в результаті розробки і впровадження плану організаційно-технічних заходів. Вся робота по складанню плану організаційно-технічних заходів здійснюється в декілька етапів. На першому етапі увагу керівництва підприємств і цехів, а також комісії концентрують на визначенні кожній із ланок підприємства конкретних задач і доведення їх до робітників даної ланки. На другому етапі, коли колективи цехів і дільниць безпосередньо включають в розробку заходів, вирішальна роль належить комплексним бригадам. Останні безпосередньо організовують розроблення організаційно-технічних заходів на дільниці. На третьому етапі роботи здійснюють збір ідей робітників, перевірка їх доцільності і ефективності, призначення виконавців і строків здійснення заходів. Всі запропоновані ідеї виносять на розгляд комплексних бригад, дільниць і цехових комісій і затверджують керівника дільниці, цеху. Прийняті ідеї оформлюються через бюро робочого винахідництва. Це оформлення необхідне для обліку ідей, визначаються ефективність і встановлення подальшого контролю за їх впровадженням і виплата авторської винагороди. Прийняті громадськістю і керівництвом цеха заходи включають в план організаційно-технічних заходів. Всі заходи, які не потребують особливої підготовки, як правило, впроваджуються відразу або в найближчий час. При підготовці і впровадженні складних пропозицій може бути встановлено декілька відповідальних осіб і декілька строків по етапах підготовки і впровадження. Всі організаційно-технічні заходи включені в план зводять в декілька однорідних груп по ознаці Ії економічної ефективності. Заходи, направлені на збільшення обсягу виробництва включаються в одну групу, на підняття ПП — в другу, на покращення якості продукції — в третю і т. д.. Результати розроблення плану організаційно-технічних заходів дають можливість визначити, як забезпечене виконання запланованих техніко-економічних показників організаційно-технічними заходами і вони дозволяють також намітити шляхи подальшого технічного і організаційного вдосконалення виробництва. Після складання плану організаційно-технічних заходів в цехах і на підприємстві в цілому проводиться робота по впровадженню прийнятих і розробці нових раціоналізаторських заходів, і здійснюється необхідний контроль за впровадженням прийнятих пропозицій як зі сторони адміністрації цехів і підприємства, так і громадськості. Виникаючі в процесі впровадження заходів складнощі при відсутності контролю і своєчасної допомоги виконавцем нерідко приводять до зриву строків впровадження і не виконання плану заходів. Ступінь покращення якісних і кількісних показників виробництва в результаті впровадження технічних і організаційних заходів складає ефективність заходів. Форми прояву економічної ефективності організаційно-технічних заходів досить багатоманітні. Вони можуть бути виражені в покращеному використанні виробничої потужності, і в збільшенні випуску продукції і підвищенні її якості, в зменшенні трудоємкості виробництва, в покращенні умов праці. і т. д. Багатоманітність форм вияву ефективності породжує багато їх вимірників. Це потребує відбору найважливіших показників ефективності процесу техніки, здійснюваного шляхом проведення організаційно-технічних заходів. Практичним виразом збереження робочого часу і зведення до мінімуму витрат виробництва є зменшення трудємкості виготовлення продукції і зниження собівартості продукції. Ці два показники економічної ефективності прогресу техніки, які досягаються за допомогою впровадження організаційно-технічних заходів і відповідно ним вимірники ефективності є найважливішими. Зменшення трудоємкості продукції. Звичайно зменшення трудоємкості виробництва продукції розраховується лише по нормативах робочого часу. Однак це не дає певної уяви про зниження всіх витрат живої праці на виготовлення продукції, так як витрати нормативного часу не відображають: всіх витрат робочого часу основних робітників; витрат праці допоміжних робітників. Необхідно також уточнити базу при розрахунку зменшення трудоємкості виробу, тобто ту фактичну трудоємкість виробу, з якою порівнюється трудоємкість після проведення організаційно-технічних заходів. В якості бази можуть бути прийняті: фактична трудоємкість на підприємстві, де здійснюються організаційно-технічні заходи; трудоємкість виготовлення даного виробу на передовому вітчизняному підприємстві; трудоємкість виготовлення даного виробу на передових закордонних підприємствах. Зниження собівартості продукції. Розрахунок цього показника здійснюється шляхом калькуляції собівартості виробу і може бути виконаний в 2 варіантах: за всіма статтями витрат на виготовлення виробу; за тими статтями витрат, сума яких змінюється в наслідок проведених заходів. Окупність витрат на проведення заходів. Під окупністю витрат розуміють строк, протягом якого витрати, пов’язані з проведенням заходів, компенсуються економією, яка отримана в результаті проведення цих заходів, від зниження собівартості виробництва продукції.При розрахунку окупності витрат, пов’язаних з проведенням заходів, в їх суму включаються тільки одночасні витрати, безвідносно до джерел їх фінансування. Поточні експлуатаційні витрати в розрахунок не приймаються, так як вони враховуються при визначенні розміру економії. Розділ 2. Використання виробничої потужності підрпиємства і організація додаткового виробництва продукції 2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою: (2.1) де: n - кількість одиниць однорідного обладнання, шт.; КФРЧ - корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; Квн - коефіцієнт виконання норм виробітку; Тє - трудомісткість обробки одиниці виробів, год. Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою: КФРЧ = НФРЧ - Тпрост (2.2) КФРЧ = 4060 – 4060*0,043=3885,4 год. (2.3) де: НФРЧ – номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.; Тпрост – час простоювання обладнання у планово-попереджувальних ремонтах, год. Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов: по виробу № 1 провідним обладнанням є токарні верстати; по виробу № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати; дільниці по виробництву виробів № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва. Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в таблицю 2.1 Таблиця 2.1 Розрахунок виробничої потужності Шифр обладнання
Назва обладнання
К-ть од. обл-ня по пасп., шт. Фонд часу роботи одиниці обладнання Виробнича потужність, шт.
номінальний корисний
Дільниця 1
110 Токарний верстат 24 4060 3885,4 8516
111 Свердл. верстат 10 4060 3885,4 8871
120 Агрегатний верстат 20 4060 3885,4 8785
125 Звар.установка 6 4060 3885,4 8763
128 Звар.напівавтомат 25 4060 3885,4 8331
Дільниця 2
47 Вальці для гнуття 7 4060 3885,4 15571
51 Напівав. звар. лінія 3 4060 3885,4 13819
54 Прес гідравлічний 5 4060 3885,4 13203
62 Шліфувальний верстат 10 4060 3885,4 12252
Дільниця 3
163 Ток-й напівавтом. 3 4060 3885,4 1597
168 Фрезерний верстат 3 4060 3885,4 1270
174 Прод-строг. верстат 4 4060 3885,4 1579
180 Устан. для на-ня фарби 6 4060 3885,4 1439
Дільниця 4
77 Гориз.-фрез.верстат 15 4060 3885,4 1473
79 Верт.-фрез. верстат 7 4060 3885,4 1400
84 Протяг. верстат 19 4060 3885,4 1353
95 Пласко-шліф верстат 12 4060 3885,4 1465
На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2.) Таблиця 2.2 Визначення резерву виробничої потужності
Вид продукції
Виробнича потужність згідно паспорта підпр., шт Виробництво продукції за проектом плану в натуральному виразі, шт Резерв виробничої потужності шт.
1 8516 7239 1277
2 12252 10064 2188
3 1270 1098 172
4 1353 1193 160
Резерв виробничої потужності визначаємо як різницю між виробничою потужністю згідно паспорту та виробництвом продукції за проектом плану. Розрахований резерв виробничої потужності може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві. 2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції. В курсовій роботі моделюється ситуація визначення планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової, продукції, яку повинно виготовити підприємство. Але під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства: по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукціїпідприємства дещо відрізняються від попередніх домовленостей; по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі: ВПрозрах = ТПплан +НзВ = ТПплан + (НзВкр-НзВпр) (2.5) де: ВПрозрах - розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.; ТПплан - товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції згідно фактично підписаних угод, шт.; НзВкр , НзВпр - залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт. Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції: ВПрозрах= ВПрозрах - ВПпроект.пл (2.5) де: ВПрозрах - розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.; ВПпроект.пл - валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з проектом плану, шт. Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл.2.3). Таблиця 2.3 Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції Виріб продукції В-во продукції згідно фактичних угод, шт. Зміна залишків НЗВ за рік, шт Розрахункова валова продукція підпр., шт. Розрах. додатковий обсяг в-ва продукції шт.
1 8045 3 8048 809
2 11920 2 11922 1858
3 1215 56 1271 173
4 1315 -1 1314 121
Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва продукції а підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва редукції по кожному виду виробів з відповідним резервом виробничої потужності, при цьому можливі два випадки: якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менше або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції; якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності. Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений: ВПплан=ВПпроект.пл+ВПзатв (2.6) де: ВПплан — затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.; ВПзатв — затверджений додатковий обсяг виробництва, продукції відповідно по виробах, шт. Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі. Формування річного планового осягу валової продукції відображаємо в табличній формі (таблиця. 2.4) Таблиця 2.4 Формування річного плану виробництва продукції Виріб продукції Резерв виробн. потуж., шт Додатковий обсяг в-ва продукці, шт Затверджений плановий обсяг валової продукції
розрахунковий затверджений штук в співставних цінах в поточних цінах
1 1277 809 809 8048 4444,11 5231,20
2 2188 1858 1858 11922 3177,21 3609,98
3 172 173 172 1270 1271,27 1478,28
4 160 121 121 1314 1082,08 1243,70
СУМА
9974,67 11563,16
Далі у курсовій роботі необхідно оцінити, яким чином формування та затвердження річного планового обсягу валової продукції позначиться на рівні використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують коефіцієнти використання паспортної потужності: на основі обсягів виробництва продукції відповідно проекту плану; на основі затвердженого планового обсягу валової продукції. Результати розрахунків відображаємо в таблиці (табл. 2.5). Таблиця 2.5 Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства Виріб продукції Коефіцієнт використання вир. потужності
при в-ві продукції згідно проекту плану при в-ві продукції згідно затвердж плану
1 0,85 0,95
2 0,82 0,97
3 0,86 1,00
4 0,88 0,97
Коефіцієнт використання виробничої потужності згідно проекту плану визначаємо як відношення виробництва продукції за проектом плану до виробничої потужності згідно паспорта підприємства. Коефіцієнт використання виробничої потужності згідно затвердженого плану визначаємо як відношення затвердженого планового обсягу в-ва до виробничої потужності згідно паспорта підприємства. Якщо проаналізувати рівень використання виробничої потужності підприємства, то можна зробити відповідні висновки: По виробу №1 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,86 до 0,96, а отже збільшився на 0,1, а це значить, що він збільшився на 10%. По виробу №2 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,90 до 0,97, а отже збільшився на 0,07, а це значить, що він збільшився на 7%. По виробу №3 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,88 до 1,00, а отже збільшився на 0,12, а це значить, що він збільшився на 1%. По виробу №4 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,84 до 0,98, отже збільшився на 0,14, а це значить, що він збільшився на 14%. 2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами. Визначений в попередньому розділі затверджений плановий обсяг валової продукції складається з двох частин: випуск продукції згідно проекту плану, виробництво якої забезпечене на підприємстві необхідними ресурсами — обладнанням, матеріальними та трудовими ресурсами; додатковий обсяг продукції. Виробництво цього обсягу продукції, затвердженого в межах резерву виробничої потужності, забезпечене лише необхідним обладнанням. Отже, необхідно розрахувати потребу в додаткових трудових ресурсах та потребу в додаткових матеріальних ресурсах. Для обчислення потреби в додаткових трудових ресурсах необхідно спочатку визначити трудомісткість додаткового затвердженого обсягу виробництва продукції. Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 2.6). Таблиця 2.6 Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції Виріб продукції Додатковий затвердж. випуск продукції, шт. Трудомісткість людино-годин
одиниці виробу додатк. випуск
1 809 16,3 13186,7
2 1858 7,6 14120,8
3 172 11,4 1960,8
4 121 3,8 459,8
СУМА
29728,1
Трудомісткість додаткового обсягу розраховуємо шляхом множення додаткового випуску продукції на трудомісткість одиниці виробу. Корисний фонд робочого часу одного робітника в рік становить 2000 люд-год. Тоді потреба в додатковій чисельності робітників складе: чол. де: ЗПр— сумарна трудомісткість додаткового обсягу виробництва продукції, КФРЧр — корисний фонд робочого часу одного робітника в рік, год. Необхідно також розрахувати потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції. Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступнівиди матеріалів: - виріб № 1 — алюмінієвий прокат; - виріб №2 — алюмінієвий прокат та пиловник; - виріб № 3 — труби, лаки та фарби, пиловник; - виріб № 4 — труби, лаки та фарби. Результати розрахунків зводимо в таблицю (табл. 2.7). Таблиця 2.7 Розрахунок додаткової потреби в матеріальних ресурсах Види пр-ії Дод. обсяг в-ва пр-ії, шт Алюмінієвий прокат Труби Лаки та фарби Пиловник
норма ви-т на 1 пр-ії, кг потреба на дод. обсяг, кг норма ви-т на 1 пр-ії, кг потреба на дод. обсяг, кг норма ви-т на 1 пр-ії, кг потреба на дод. обсяг, кг норма ви-т на 1 пр-ії, м3 потреба на дод. обсяг, м3
1 809 38 30742
2 1858 10,8 20066,4
24 44592
3 172
69 11868 48 8256 5,3 911,6
4 121
98 11858 120 14520
СУМА
50808,4
23726
22776
45503,6
Потребу на додатковий випуск в алюмінієвому прокаті розраховуємо як добуток додаткового випуску продукції та норми витрат на одиницю продукції. Аналогічно визначимо потребу на додатковий випуск в трубах, лаках та фарбах, пиловнику. Визначаємо вартість додаткових ресурсів як добуток ціни відповідного матеріалу та сумарну потребу в ньому (див. додаток). В1=50,8084*8300=421709,72 грн. В2=23,726*1650=39147,9 грн. В3=22,776*6=136656 грн. В4=45503,6*120=5460432 грн. Разом 6057945,62 грн. Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства 3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється з метою: забезпечення планового росту продуктивності праці; покриття потреби в матеріальних і трудових ресурсах для додаткового випуску продукції. План організаційно-технічних заходів складається з 2 розділів. Впровадження заходів, передбачених розділом 1 повинно забезпечувати економію чисельності робітників в кількості, достатній для досягнення запланованого росту продуктивності праці. Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:
(3.1) 790 / 107,3 7,3 = 54 чол. (3.2) де: - приріст продуктивності праці у плановому періоді, % - чисельність працівників за проектом плану. Розробка заходів у розділі 2 плану організаційно-технічних заходів повинна узгоджуватися з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, а також з потребою в додатковій чисельності робітників, які були обгрунтовані в попередньому розділі курсової роботи. В даній таблиці 3.1 ми підбираємо кількість заходів, необхідну для забезпечення додаткового випуску продукції та росту продуктивності праці. Таблиця 3.1 План організаційно-технічних заходів Оргнанізаційно-технічні заходи Економія чис-сті Зниження норм витрат Дод. капітальні вклади
Алюмін прокат Труби Лаки та фарби Пилов-ник
1 2 3 4 5 6 7
Розділ 1. Оргнанізаційно-технічні заходи для досягнгення планового росту ПП.
1. Мех-ія осн. ви-ва 8
44,00
2. Впров. прогрес. технології (В1) 5
34,70
2. Впров. прогрес. технології (В4) 4
20,50
3. Модерн. обл-ня (В1) 7
43,00
4. Мех-ія доп. ви-ва 6
43,40
5. Впров. групових методів обробки 9
-
6. Підвищ. норм обслуг. обл-ня 6
-
7. Скорочення витрат робочого часу 2
-
14. Вдоскон. організації роб. місць 2
-
20. Вдоскон.системи управління 5
6,00
Разом по розділу 1 54
191,60
Розділ 2. Оргнанізаційно-технічні заходи для забеспечення додаткового випуску продукції.
3. Модернізація обладнання (В2) 2 1,00 1,00 1,00 1,00 28,10
Разом по розділу 2 16 12,00 11,50 11,00 16,10 103,20
Разом
294,80
Визначення економії матеріалів, якої можна досягнути за рахунок впровадження заходів другого розділу плану, проводимо в табличній формі. При цьому необхідно пам'ятати, що впровадження заходів стосується всієї діяльності підприємства, тобто економію потрібно рахувати на весь обсяг валової продукції підприємства. Крім того, необхідно порівняти заплановану величину економії матеріалів з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, розраховано в таблиці 2.7. Економія матеріалів повинна, з однієї сторони, — досягати і перевищувати додаткову потребу, а з іншої — не перевищувати її більше, ніж на 5 - 7 %. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЇ МАТЕРІАЛІВ Таблиця 3.2.1 Алюмінієвий прокат Вироб В-во продукції, штук Норма витрат на од.пр-ї, кг Ціна за 1т, грн. Зниження норм витрат, % Економія
на од-цю, кг на обсяг в-ва
кг тис. грн.
1 2 3 4 5 6 7 8
1 8048 38 8300 12,0 4,6 36698,88 304,601
2 11922 10,8 8300 12,0 1,296 15450,91 128,243
Разом
5,856 52149,79 432,843
Розрахунок економії матеріалів за рах.організаційно-технічних заходів здійснюємо по кожній групі матеріалів. Визначивши економію на одиницю (добуток норми витрат та зниження витрат), множимо її на затверджений план обсягу валової продукції і так визначаємо економію на обсяг. Таблиця 3.2.2 Труби Вироб В-во продукції, штук Норма витрат на од.пр-ї, кг Ціна за 1т, грн. Зниження норм витрат, % Економія
на од-цю, кг на обсяг в-ва
кг тис. грн.
1 2 3 4 5 6 7 8
3 1270 69 1650 11,5 7,935 10077,45 16,628
4 1314 98 1650 11,5 11,27 14808,78 24,434
Разом
19,205 24886,23 41,062
Таблиця 3.2.3 Лаки і фарби Вироб В-во продукції, штук Норма витрат на од.пр-ї, кг Ціна за 1т, грн. Зниження норм витрат, % Економія
на од-цю, кг на обсяг в-ва
кг тис. грн.
1 2 3 4 5 6 7 8
3 1270 48 6000 11,0 5,28 6705,60 40,234
4 1314 120 6000 11,0 13,2 17344,80 104,069
Разом
18,48 24050,40 144,302
Таблиця 3.2.4 Пиловник Вироб В-во продукції, штук Норма вит-рат на од. пр-ї, м.кв Ціна за 1м.кв., грн. Зниження норм витрат, % Економія
на од-цю, м.кв на обсяг в-ва
м.кв тис. грн.
1 2 3 4 5 6 7 8
2 11922 24 120 16,1 3,864 46066,61 5528,0
3 1270 5,3 120 16,1 0,8533 1083,69 130,0
Разом
4,7173 47150,30 5658,0
3.2. Вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на показники виробничої діяльності підприємства Таблиця 3.3 Розрахунок економії заробітної плати за рахунок умовного вивільнення робітників для забезпечення підприємств № Показники Значення
1 Економія чисельності.за рахунок орг-тех заходів, чол. 54
2 Середньо-річна ЗП на 1 робітника, грн. 1884,00
3 Економія ЗП,грн. 101736,00
4 Економія ЗП з відрахуванням на соц.заходи, грн 139887,00
Таблиця 3.4 Забезпечення річного плану виробництза продукції матеріальними ресурсами. Вид матеріалу Потреба на дод. випуск, т (куб.м) Економія на обсяг вир-ва за рах. орг-тех заходів, т Перевищення (+), недостача (-), т (куб.м)
Алюмін. прокат 50,808 52,150 1,341
Труби 23,726 24,886 1,160
Лаки та фарби 22,776 24,050 1,274
Пиловник 45503,600 46857,440 1353,840
За результатами таблиці 3.4 визначемо: На яку величину (%) економія матеріальних витрат перевищує потребу на дод.випуск: алюмінієвий прокат: Е=1,341 / 50,808 * 100=2,64%, аналогічно: труби Е = 5%; лаки та фарби Е = 6%; пиловник Е = 3%. Вартість матеріалів, які перевищ. потребу на додатковий випуск: алюмінієвий прокат: В = 1,341*8300=11133,55 грн; труби В = 1,160*1650=1914,38 грн; лаки та фарби В = 1,274*6000=7646,40 грн; пиловник В = 1353,840*120=162460,80 грн. Всього 183155,13 грн. Таблиця 3.5 Забезпеченість річного плану виробництва продукції трудовими ресурсами Вид матеріалу Потреба на дод. Випуск продукції Економія на обсяг вир-ва за рах. орг-тех заходів Перевищення (+), недостача (-),(чол)
Чис-ть працівників 15 16 1
Таблиця 3.6 Розрахунок планового виробництва та реалізації продукції, тис. грн. № Показники В співставних цінах, тис.грн В поточних цінах, тис.грн
1 Вир-во прод.за проектом плану:
всього 8760,965 10159,976
в т.ч. виріб 1 3997,376 4705,350
виріб 2 2682,056 3047,379
виріб 3 1099,098 1278,072
виріб 4 982,436 1129,175
2 Вартість дод.випуску прод.
всього 1213,702 1403,187
в т.ч. виріб 1 446,730 525,850
виріб 2 495,157 562,602
виріб 3 172,172 200,208
виріб 4 99,644 114,527
3 Плановий обсяг вал.прод.
всього 9974,668 11563,163
в т.ч. виріб 1 4444,106 5231,200
виріб 2 3177,213 3609,982
виріб 3 1271,270 1478,280
виріб 4 1082,079 1243,701
4 Обсяг товарної прод.
всього 9918,247 11497,534
в т.ч. виріб 1 4442,449 5229,250
виріб 2 3176,680 3609,376
виріб 3 1216,215 1414,260
виріб 4 1082,903 1244,648
Розрахунок плану вир-ва та реалізації продукції ведемо за 4-ма показниками: Вир-во продукції за проектом плану - добуток вир-ва продукції за проектом плану та відповідної оптової ціни одиниці продукції. Вартість додаткового випуску продукції - добуток затвердженого додаткового випуску продукуції та відповідної оптової ціни одиниці продукції. Плановий обсяг валової продукції - дані таблиці 2.4. Обсяг товарної продукції - добуток фактично підписаних угод на поставку продукції та відповідної оптової ціни одиниці продродукції. Таблиця 3.7 Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу № Показник Значення
1 Чисельність за проектом плану, чол. 790
2 Додаткова чисельність, яка необхідна для випуску продукції за фактично підписаними угодами 15
3 Економія чисельності відповідно до плану орг-техн заходів щодо забезпечення додаткового випуску 16
4 Чисельність з врахуванням додаткового випуску 789
5 Економія чисельності відповідно до плану орг-техн заходів згідно проекту плану на рік 54
6 Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік 735
Чисельність з врахуванням додаткового випуску обраховується як сума чисельності за проектом плану та додаткової чисельності, економії чисельності відповідно до плану орг-техн заходів щодо забезпечення додаткового випуску. Віднявши від цього показника економію чисельності відповідно до плану орг-техн заходів згідно проекту плану на рік отримаємо планову чисельність промислово-виробничого персоналу за рік. Решта показників даної таблиці обчислені в попередніх пунктах розділу 3. Таблиця 3.8 Визначення планової собівартості додаткового обсягу продукції. Вироби Затверджений дод. випуск продукції, шт. Умовно-змінні витрати в собів-ті одиниці прод-ї, грн. Умовно-змінна частина с/в дод.од.пр-ї, тис.грн
1 809 398,3 322,2
2 1858 173,6 322,5
3 172 668,5 115,0
4 121 533,8 64,6
Разом
824,3
Умовно-змінну частину собівартості визначаємо як добуток затвердженого додат-кового випуску (обчилюється у табл.2.4) і умовно-змінної собівартості одиниці прод-ї.
Таблиця 3.9 Розрахунок росту продуктивності праці № Показники Значення
1 Чисельність за проектом плану, чол. 790
2 Чисельність пром.-вир. персоналу з врахуванням дод.випуску, чол. 789
3 Виробіток 1 працівника (по продукції за проектом плану), грн/чол. 11089,83
4 Виробіток 1 працівника (з врахуванням додаткового випуску), грн/чол. 12642,16
5 Ріст продуктивності праці, % 114,00
6 Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік, чол. 735
Показники чисельності за проектом плану та чисельність промислово-виробничого персоналу з врахуванням додаткового випуску продукції визначені у таблиці 3.7. Виробіток 1 працівника (по продукції за проектом плану) обчислюється як відношення обсягу виробництва продукції за проектом плану у співставних цінах до чисельності робітників за проектом плану. Виробіток 1 працівника (з врахуванням додаткового випуску) визначається як відношення планового обсягу валової продукції у співставних цінах до чисельності робітників з врахуванням додаткового випуску. Ріст продуктивності праці являє собою відношення виробітку одного працівника по продукції за проектом плану до виробітком одного працівника по продукції за проектом плану. Планова чисельність промислово-виробничого персоналу за рік визначена у таблиці 3.7. Плановий виробіток 1 працівника обчислюється як відношення планового обсягу валової продукції у співставних цінах до планової чисельності промислово-виробничого персоналу за рік. Плановий ріст продуктивності праці як відношення планового виробітку одного працівника до виробітку одного працівника по продукції за проектом плану. Таблиця 3.10 Розрахунок обсягу товарної продукції та прибутку № Показники Значення
1 Собівартість продукції згідно проекту плану, тис.грн. 8780,16
2 Собівартість затвердженого додаткового випуску продукції (умовно-змінні витрати), тис.грн. 824,35
3 Економія ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів, тис.грн. 139,89
4 Економія матеріальних ресурсів за рахунок орг-тех заходів, тис.грн. 218,30
7 Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції у порівнянні з проектом плану, % 5%
8 Прибуток, тис.грн. 2251,217
9 Рівень рентабельності, % 24%
Собівартість продукції згідно проекту плану обраховується як сума добутків собівартості кожного товару на відповідний обсяг виробництва за проектом плану. де: Ц - вдповідна поточна ціна товару; Р - рідповіднарентабельність товару; К - обсяг виробництва за проектом плану. Планова собівартість затвердженого додаткового випуску продукції ми визначили у таблиці 3.8 Економія ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів визначена у таблиці 3.3 Собівартість товарної продукції визначається як сума собівартості продукції згідно проекту плану та собівартості затвердженого додаткового випуску продукції за мінусом економії ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи за рахунок впровадження орг-тех заходів та економії матеріальних ресурсів за рахунок орг-тех заходів. Витрати на одиницю продукції визначається як співвідношення відповідної собівартості до обсягу виробництва продукції за проектом плану у співставних цінах. Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції у порівнянні з проектом плану обчислюється як відношення різниці витрат на одиницю товарної продукції та за проектом плану до витрат на одиницю продукції за проектом плану. Прибуток є різниця між обсягом товарної продукції та собіварістю товарної продукції. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку до собівартості товарної продукції. Висновки Курсова робота на тему “Організація виконання плану виробництва продукції на підприємстві” виконана з метою організувати ефективне виробництво чотирьох видів виробів з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів. В розділі 2 курсової роботи ми визначили виробничу потужність різних видів обладнання і вибрали провідне обладнання по кожній групі виробів. Провідним обладнанням для обробки виробу №1 є токарні верстати. Провідним обладнанням для обробки виробу №3 є фрезерні верстати. Дільниці по виробництву виробі №2 і №4 організовані за методом потокового виробництва. Також ми визначили і затвердили додатковий випуск продукції по виробу 1 – 809 шт., по виробу 2 – 1858 шт., по виробу 3 – 172 шт., по виробу 4 – 121 шт. Також ми затвердили плановий обсяг валової продукції в співставних – 9974,67 тис.грн. , та поточних цінах – 11563,16 тис.грн. в загальному по всіх видах виробів. Але для додаткового випуску продукції необхідна додаткова кількість працівників, що складала 15 чол., а також додаткова потреба в матеріалах, що необхідні для випуску продукції. Потреба в алюмінієвому прокаті становить 50808,4 кг., труб - 23726 кг., лаку і фарб – 22776 кг. і пиловника – 45503,6 м3. Загальна вартість додаткової потреби у вартісному виразі склала 6057945,62 грн. На підприємстві був розроблений план організаційно-технічних заходів для забезпечення планового росту продуктивності праці та для забезпечення додаткового випуску продукції. Впровадження в дію плану ОТЗ приведе до таких наслідків: Цей план дозволить умовно вивільнити 54 чол., що призведе до економії ЗП з відрахуваннями на соціальні заходи в розмірі 139887,00 грн. В результаті ОТЗ плановий ріст продуктивності праці складатиме 107,35 %, тобто продуктивність праці зросте на 7,35%, при цьому також зросте виробіток одного робітника і складе 12642,16 тис.грн. на чол. Економія матеріальних ресурсів за рахунок ОТЗ становитиме 183,16 тис.грн. Також спостерігається зниження витрат на 1 грн. товарної продукції в порівнянні з проектом плану на 6%. При цьому прибуток підприємства складе 2216,074 тис.грн., а рівень рентабельності - 24%.
Список використаної літератури Абрамов, Данюк, Гриценко “Нормування праці”-К.-1995. Економічний словник-довідник за редакцією Мочерного, К.-1995. Плоткін, Янушкевич “Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві”- Львів, “Світ”-1996.
