План Вступ 1. Теоретичні аспекти організації обліку на автотранспортних підприємствах 1.1. Законодавчо-нормативна база організації обліку на автотранспортних підприємствах 1.2. Особливості побудови обліку на автотранспортних підприємствах 2. Організація обліку на автотранспортних підприємствах на прикладі ТзОВ ВКФ “Віта-Авто” 2.1.Економіко-організаційна характеристика ВКФ «Віта-Авто» 2.2. Особливості діяльності автотранспортних підприємств та їх вплив на організацію обліку на прикладі ТзОВ ВКФ “Віта-Авто”2.2.1. Організація обліку запчастин2.2.2. Організація обліку палива та ПММ2.2.3. Облік технічноного обслуговування та ремонтів2.2.4. Організація обліку доходів та витрат. Калькуляція витрат2.2.5. Організація обліку робочого часу та оплати праці 2.3. Шляхи вдосконалення організації обліку на автотранспортних підприємствах на прикладі ВКФ «Віта-Авто»3. Організація контрольного процесу на автотранспортних підприємствах на прикладі ВКФ «Віта-Авто» 3.1. Законодавчо-нормативна база контролю операцій на автотранспортних підприємствах 3.2. Методика проведення контролю господарських операцій на автотранспортних підприємствах на прикладі ТзОВ ВКФ “Віта-Авто” Висновок Список використаної літератури Додатки Вступ Мета дослідження — систематизація, узагальнення, поглиблення теоретичних знань, розроблення окремих проблем і на цій основі підготовка рекомендацій щодо вдосконалення організації і практики ведення бухгалтерського обліку, аналізу, контролю та аудиту в економіки господарстві України. На підставі вітчизняних та зарубіжних літературних джерел статистичних та практичних матеріалів необхідно: — проаналізувати діючу практику ведення обліку й контролю на базовому підприємстві (галузі) і в роботі показати, наскільки, вона відповідає сучасним вимогам розвитку економіки; — проаналізувати економічні чинники базового підприємства (галузі) і на підставі результатів аналізу зробити економічно обґрунтовані висновки; —обгрунтувати теоретично і практично методику аудиту по темі роботи; — розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення обліку, контролю та аналізу для відповідного підприємства (галузі). Курсова робота виконується на конкретних матеріалах і її результати повинні мати практичне значення. Робота може мати й лише теоретичне значення. У такому випадку її мета полягає в удосконаленні організації системи, форм, методів обліку, контролю, економічного аналізу та аудиту на підприємстві (галузі), в економіці України. Відповідно до мети визначається об'єкт курсової роботи. Об'єктами можуть бути підприємства, їх об'єднання, корпорації, холдінги, галузі або народне господарство в цілому. Студент повинен обґрунтовувати вибір об'єкта дослідження. 1. Економіко-організаційна характеристика ВКФ «Віта-Авто» Особливості організації обліку АТП на прикладі ВКФ «Віта-Авто» 2.1.Особливості діяльності АТП та їх вплив на організацію обліку. Автомобільний транспорт є однією з найважливіших сфер підприємницької діяльності. Він виконує майже 80% обсягу вантажних перевезень і більше 90% пасажирських перевезень, а також є учасником процесу діяльності всіх інших видів транспорту (залізничного, морського, річкового, повітряного). Для здійснення автотранспортної діяльності підприємства повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензії, документи, що підтверджують реєстрацію автомобілів, договори обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, водії повинні мати посвідку про право керувати транспортним засобом відповідної категорії і талон попереджень до посвідки водія, талони про проведення державного технічного огляду автомобіля, документи на вантаж, погодження на розміщення на автотранспортному засобі реклами, документ про проходження медичного огляду. Такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню. Уповноваженим органом, який видає ліцензії авто перевізникам, визначено Державний департамент автомобільного транспорту. Автоперевізник повинен виконувати вимоги, що висуваються до нього Ліцензійними умовами, а саме: - кваліфікаційні та інші вимоги до водіїв; - технічні та інші вимоги до транспортних засобів; - організаційні вимоги провадження діяльності у сфері автоперевезень. Для отримання ліцензії на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом суб’єкти підприємницької діяльності подають до Укравтотрансу заяву за встановленою формою. До заяви додаються такі документи: - копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; - відомості про відповідальність матеріально-технічної бази, необхідної для підтримання транспортного засобу у нормальному технічному стані, проходження техоглядів транспортного засобу, забезпечення медоглядів водіїв; - засвідчену копію документа про спеціальну освіту працівника підприємства, відповідального за експлуатацію і технічний стан транспортного засобу (якщо їх на підприємстві 10 і більше); - повний список транспортних засобів; - список водіїв, закріплених за автомобілями, копії їх прав і медичних довідок; - копії свідоцтв про реєстрацію власних транспортних засобів і копії тимчасових реєстраційних талонів, оформлених в ДАІ, на орендовані автомобілі; - засвідчені копії страхових полісів про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і полісів про страхування водіїв від нещасних випадків. У бухгалтерському обліку на підприємствах транспорту відображається виробничо-фінансова діяльність, наявність і рух засобів, джерел їх утворення, поточні операції з транспортування вантажів, перевезення пасажирів. Бухгалтерський облік у транспортних підприємствах має ряд особливостей: 1. Особливістю обліку в транспортних підприємствах є наявність великої питомої ваги в основних засобах рухомого складу – транспорту, навантажувально-розвантажувальних машин, а також необхідність постійного обліку і контролю їх технічного стану, необхідності технічного обслуговування та ремонту. 2. Обліковують специфічні запаси: паливно-мастильні матеріали, шини, запасні частини та агрегати. В цьому випадку на перший план виходить правильно організований аналітичний облік цих запасів, а також доцільність відкриття субрахунків третього рівня. 3. Для обліку витрат за господарськими операціями автотранспортних підприємств використовують рахунок 23 «Виробництво». До цього рахунку доцільно відкривати такі субрахунки: - транспортування вантажів; - перевезення пасажирів; - транспортно-експедиційні послуги; - інші види діяльності. 4. На автотранспортних підприємствах (АТП) відсутнє незавершене виробництво, а всі витрати відносяться на собівартість реалізованих послуг. 5. В АТП в процесі виробничої та фінансової діяльності виконуються наступні види господарських операцій: - експлуатаційні перевезення пасажирів і вантажів; - гаражне обслуговування і зберігання рухомого складу; - технічне обслуговування і ремонт автомобілів; - транспортно-експедиційне обслуговування підприємств та населення; - попутне завантаження транспорту; - перегін нового рухомого складу; - утримання та експлуатація транспортних агентств, станцій технічного обслуговування, автовокзалів, депо тощо. Предметом бухгалтерського обліку на АТП є господарські засоби, які знаходяться в розпорядженні підприємства, їх зміни у вигляді господарських операцій, що здійснюються в процесі виконання перевезень, результати господарської діяльності, узагальнені в грошовому виразі. Розрахунки за автопослуги та їх документальне оформлення Договірні відносини між перевізниками і замовниками регламентуються “Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом”, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. (зі змінами). Договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють перевезення на комерційній основі (перевізниками) з одного боку і вантажовідправниками або вантажоотримувачами (замовниками) з іншого. Договір повинен мати певні реквізити: - обсяги перевезень; - умови перевезень (режим роботи з видачі і приймання вантажів, забезпечення збереження вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо); - вартість перевезень і порядок розрахунків; - порядок визначення раціональних маршрутів; - обов’язки і відповідальність сторін; - термін дії договору; - інші умови (схеми розміщення і кріплення вантажів, способи пломбування, види тари та інші). При довгостроковому договорі замовник час від часу подає перевізнику конкретні заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом за встановленою формою. Для первинного обліку перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної транспортної документації: - подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні – типова форма №1 (міжнародна); - подорожній лист вантажного автомобіля – типова форма №2 (діє в межах України); - товарно-транспортна накладна – типова форма №1-ТН; - талон замовника – типова форма №1-ТЗ (при роботі автомобіля з погодинною формою оплати транспортних послуг). Перевізники, які експлуатують автомобілі, зобов’язані при випуску автомобіля на лінію видавати водієві оформлений подорожній лист відповідної типової форми під розписку. Типова форма №1 (міжнародна) видається і діє на строк відрядження автомобіля та водія для виконання перевезення вантажу в міжнародному сполученні. Типові форми №2, №3 видаються тільки на один робочий день (зміну) за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній робочий день. На більший строк подорожній лист видається у випадках, коли водій виконує перевезення вантажу у міжміському сполученні понад одну добу згідно наказом перевізника. Експлуатацію автомобіля без подорожнього листа заборонено. Товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН – це єдиний первинний документ, який є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Накладна виписується в 4-х примірниках. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання ТМЦ. Другий примірник водій здає вантажоодержувачу. Він є підставою для оприбуткування ТМЦ. Третій і четвертий примірники, завірені підписом і печаткою вантажоодержувача, водій передає замовнику автотранспорту для оплати за виконане перевезення. Четвертий додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водієві. Перевезення вантажним автомобілем власних речей громадян на їх замовлення здійснюється за подорожнім листом з доданими квитанціями до прибуткового касового ордера про оплату послуг. З 1 жовтня 1997 року бланки подорожніх листів і товарно-транспортних накладних є документами суворої звітності. На підприємствах ведеться Журнал реєстрації бланків суворої звітності єдиної первинної транспортної документації. Журнал пронумеровується, прошнуровується, скріплюється печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Списання використаних бланків проводиться за актами не рідше одного разу на квартал із зазначенням їх номерів і кількості. 2.2.Організація обліку запчастин Запасні частини - це окремі вузли, агрегати і деталі транспортних засобів, призначені для заміни частин основних засобів, які зносилися. Облік запасних частин на ВКФ «Віта-Авто» ведеться на субрахунку 207 «Запасні частини» до рахунку 20 «Виробничі запаси». Кожне автотранспортне підприємство відкриває до 207 субрахунку необхідні аналітичні рахунки. У нашому випадку це : 2071 – запасні частини, готові деталі, вузли, агрегати, що використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменти; 20711 – придбані; 20712 – виготовлені; 2072 – автомобільні шини 20721 – в запасі; 20722 – в обороті 2073 – обмінний фонд 20731 – придатні 207311 – нові 207312 – відновлені 20732 – що підлягають відновленню 20733 – в ремонті Субрахунок 207 призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку здійснюється облік обмінного фонду устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств. Запасні частини, придатні до використання обліковуються в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, відремонтовані ? в розмірі 50 % вартості, а ті запчастини, які потребують ремонту ? за ціною їх можливої реалізації, але не більше 10 % їх первісної вартості. Усі запасні частини, що надійшли від постачальника, оприбутковуються на склад за накладними. При передачі в ремонтні підрозділи їх вартість списується на витрати по ремонту. Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами, для запасних частин обмінного фонду ? за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті. Запасні частини до автомобілів теж підлягають ремонту. Витрати на їх ремонт відносяться на збільшення їх вартості, а після встановлення їх на автомобіль, що ремонтується – до складу витрат на ремонт. Запасні частини, які не придатні для подальшої експлуатації та не підлягають ремонту, оприбутковуються на субрахунок 209 «Інші матеріали» за ціною їх можливого використання, як правило за ціною брухту. Ремонтні служби автотранспортних підприємств ведуть контроль за списанням запасних частин на підставі документації відповідно до положень про планово-попереджувальні ремонти. Підставою для видачі запасних частин зі складу автопідприємства є: - лімітно-забірна картка (ф. М-8, М-9), яка застосовується на тих підприємствах, де встановлюється ліміт відпуску запасних частин зі складу. Вона виписується в двох примірниках; - вимога (ф. М-10, М-11) на відпуск запасних частин. Теж виписується в двох примірниках: один примірник видається матеріально-відповідальній особі ремонтної служби, другий залишається комірнику для передачі до бухгалтерії. Для списання запасних частин з підзвіту матеріально-відповідальної особи складається акт про виконання робіт за формою ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів». В акті вказується обсяг виконаних робіт, марка і номер автомобіля, вартість робіт. Акт, підписаний працівниками ремонтної служби, здається до бухгалтерії. Він затверджується підписами головного бухгалтера і керівника підприємства. Особливої уваги потребують витрати, пов’язані з експлуатацією шин та акумуляторів. Операції щодо заміни шин і акумуляторів не належать до удосконалення транспортних засобів, але й не включаються до складу робіт з технічного обслуговування. При придбанні автомобіля з шинами і акумулятором їх вартість включається до первісної вартості автомобіля. Шини і акумулятори, придбані для заміни в процесі експлуатації, враховуються як виробничі запаси підприємства на субрахунку 207 «Запасні частини». Згідно «Норм експлуатаційного пробігу автомобільних шин» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 08.12.97 р. №420 основним критерієм визначення норм списання шин є кілометраж їх пробігу. Тому облік шин на підприємстві доцільно вести з використанням картки обліку автомобільної шини. Картка повинна містити таку інформацію: - найменування підприємства – виробника шини; - технічні характеристики шини; - марку і модель автомобіля, на якому шина використовується; - дату монтажу і демонтажу шини; - пробіг шини в тис. км (з точністю до 0,1 тис. км) з початку експлуатації; - технічний стан шини під час установки; - причини зняття шини з експлуатації. Картка обліку шини оформляється на кожну шину, що надійшла. Після нормативного пробігу шина може бути списана. Згідно Правил нагляду та підтримання в робочому стані стартерних свинцево-кислотних акумуляторних батарей від 8.12.97 р. №417 основним критерієм їх списання є гарантійний термін експлуатації. Підприємство повинно організувати аналітичний облік так, щоб забезпечити отримання інформації про дату введення в експлуатацію кожного акумулятора. Заміна акумулятора проводиться на підставі акта, складеного в довільній формі, що підтверджує непридатність акумуляторної батареї, яка замінюється. На цьому самому субрахунку ведеться облік придбаного окремо акумулятора. Шини й акумулятор, не придатні до експлуатації, списують на витрати звітного періоду за кредитом субрахунка 207 «Запасні частини» у дебет витратного рахунка: «Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат» (п. 15 П(С)БО 7). Отже, запчастини проходять такі стаді ї: 1) придбані: відображаються у складі запасів за первісною вартістю на субрахунку 207.1 «Шини на складі». При встановлені на автомобіль відображаються на субрахунку 207.2 «Шини в обороті»; 2) при встановленні нової шини стара ще може бути використана у майбутньому, її оприбутковують на субрахунку 207.1 «Шини на складі». При встановленні на інший автомобіль запчастина знову відображається на субрахунку 207.2 «Шини в обороті». Поки запаси можуть бути використані, їх обліковують на балансі; 3) запчастина, яку замінили під час ремонту, вже не придатна для експлуатації, — відображається у складі витратного рахунка (91, 92, 93). Для обліку шин застосовують картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, за формою у додатку 5 до Наказу №488, щодо кожної шини окремо. Облік акумуляторних батарей ведеться за карткою у довільній формі. Ці документи також є актом списання шин та акумулятора. Вказівки стосовно оформлення картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини 1. Дату виготовлення шини записують так, як її замарковано на боковині шини — числом з чотирьох цифр: перші дві — познака порядкового номера поточного тижня року виготовлення; останні дві — познака двох останніх цифр року виготовлення шини. 2. Графи 1 - 4, 7, 8, 10 таблиці обліку пробігу (наробітку) шини заповнюють у всіх випадках, коли шину застосовують у складі окремих КТЗ, коли змінюють відповідальних за експлуатування шин водіїв КТЗ. Залишкову висоту визначають за правилами експлуатації шин. 3. Графи 4 і 9 заповнюють за відповідними висновками комісії, у разі ремонту шини, через що її застосування на КТЗ прикорочують чи переривають. 4. Облікують пробіг (наробіток) кожної шини, яку поставлено на баланс. 5. Облік ведуть на паперових чи машинних носіях. 6. Якщо пробіг (наробіток ) облікують на машинних носіях, картку роздруковують і підписують у разі зміни відповідального водія (оператора), у разі оформлення висновків комісії. 7. Картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини зберігають щонайменше протягом трьох років після списання шини. 8. Пробіг (наробіток) відновленої шини обліковують в окремій картці. 9. Якщо дотримано пробіг (наробіток) чи перепробіг відповідно до норми (тимчасової норми) середнього ресурсу шини або шина природно зношена до граничної висоти рисунка протектора, за якої можливе її економічно доцільне відновлення допустимими методами, оформлена картка є актом списання шини. Строки експлуатації шин та акумуляторних батарей встановлено наказами Мінтрансу від 20.05.2006 р. №488 «Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних ш ин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (далі — наказ №488) та №489 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (далі — наказ №489). Ці норми призначено для застосування підприємствами й організаціями, які експлуатують, утримують транспортні засоби. На наш погляд, згадані накази мають рекомендаційний характер. У них наголошується, що норми застосовують для списання пневматичних шин, якщо їх фактичний пробіг досягає встановлених норм. Проте це не обов’язкова й не єдина умова для списання. Якщо виявлено експлуатаційні чи виробничі дефекти, з якими пневматичні шини не допускають до експлуатації з огляду на небезпечність їхнього технічного стану або не ремонтують через неприйнятні витрати, шини списують на підставі акта, незалежно від того, чи відповідає їхній фактичний рес урс нормам (п. 3.2 Наказу №488). В основу норм покладено статистичні дослідження середнього ресурсу пневматичних шин за їхнім фактичним пробігом до списання в нормальних і особливих умовах експлуатації. Але є фактори, що впливають на строки експлуатації, наприклад дорожньо-кліматичні умови. З’ясувати, чим є заміна автошин — технічним обслуговуванням чи ремонтом, — дуже важливо для відображення витрат у податковому обліку. Адже витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, до яких належить і ТО, відносять до складу ВВ на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток і в цій ситуації — з урахуванням п 5.9 зазначеного закону. А ось суми, витрачені на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, за нормами пп. 8.1.2 Закону амортизуються. Щоправда, якщо ліміт дозволяє, платник податку має право віднести до ВВ будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОФ станом на початок такого звітного періоду (на початок звітного року). Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються на поліпшення основних фондів групи 2. Тому при придбанні шин і АБ, перш ніж віднести їх вартість до ВВ, платник податку повинен чітко з’ясувати для себе, чи будуть вони використані у ремонті, вартість якого буде амортизуватися, чи ні. Придбані шини та АБ відносять до запасів. За нормами п. 5.9 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості таких запасів, але тільки тих, які включаються до складу ВВ. У п. 3.19 Положення №102 сказано, що заміна на транспортному засобі шин та акумуляторних батарей не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення, відповідно це технічне обслуговування (далі — ТО). Списання автошин та акумуляторів у бухгалтерському обліку відбувається тоді, коли їх не можна використовувати за призначенням. До цього моменту активи значаться на субрахунку рахунка 207, як ми вже говорили. А ось щодо податкового обліку списання маємо два варіанти, кожен з яких використовується на практиці. На думку автора, якщо в Законі про прибуток немає посилання на нормативний пробіг, то й ніщо не перешкоджає шини та акумулятори, які передаються в експлуатацію — встановлюються на автомобіль, виключити з такого перерахунку (у гр. 5 додатка К1/1 таблиці 1 не відображаються), відповідно збільшити ВВ звітного періоду. З погляду податкового обліку автошини й АБ краще скоріше «списати» — виключити з перерахунку за п. 5.9. Під час придбання шини та АБ потрапляють на склад, а під час введення в експлуатацію — встановлення на авто — у податковому обліку вони вже не перебувають на складі, у незавершеному виробництві або у готовій продукції, тож балансова вартість запасів зменшується. А ось у бухгалтерському обліку такі запаси відображають на балансі й обліковують в аналітичному обліку на субрахунку 207.2 «Шини в обороті». У такій ситуації просто немає зв’язку з бухгалтерським обліком. Додатковим аргументом на підтримання такої позиції може бути погляд ДПАУ, викладений у листі від 07.09.2006 р. «Iнформаційні матеріали» у розділі «Відповіді на запитання платників податку щодо податкового обліку та порядку нарахування амортизації»: «Вартість оприбуткованих, але не введених в експлуатацію матеріальних цінностей, підлягає обліку, передбаченому п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР. Після передачі таких матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію на їх вартість зменшується балансова вартість запасів на кінець звітного періоду. Але, на погляд ДПАУ, шини списують лише після проходження норми пробігу. Як було зазначено вище, податковий орган вважає, що тільки автошини, термін експлуатації яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу, дають право на визнання ВВ. Заміну автомобільних шин, що стали непридатними для експлуатації та пробіг яких не відповідає нормам, відносять не до технічного обслуговування, а до поліпшення (ремонту) основних фондів. Пам’ятайте: Положення №102 не містить такого розрізнення, тож з аміна автошин — це завжди ТО. У бухгалтерському обліку витрати на ТО списують у момент їх понесення, у податковому обліку за нормами п. 5.9 Закону про прибуток ВВ виникають у звітному періоді, коли автошини встановлюють на автомобіль. Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, витрати на які включаються до складу ВВ (за винятком отриманих безкоштовно). I в разі якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу ВВ у такому звітному періоді. Тож у момент встановлення шини на автомобіль ніщо, на погляд автора, не перешкоджає підприємству зняти її вартість із залишку балансової вартості запасів для перерахунку згідно з п. 5.9 Закону про прибуток та відповідно збільшити свої валові витрати. Між іншим, варіант сміливий і може викликати запитання під час перевірки з боку податкових органів. Ад же податківці наголошують саме на терміні використання, який закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу . Є і більш обережний підхід, який полягає у тому, що вартість шини може брати участь у перерахунку за п. 5.9 лише у момент її списання при зношенні. А якщо діяти за рекомендаціями податківців: заміна автомобільних шин, які стали непридатними для експлуатації та пробіг яких не відповідає нормам, відноситься не до ТО, а до ремонту? Це може бути вигідно тим платникам податку, які мають невикористаний «ремонтний ліміт 10%». Вартість шин, що списуються не за нормативами, які потрапили до «ремонтного ліміту», все-таки буде віднесено до ВВ за нормами пп. 8.7.1 Закону про прибуток і відображається у р. 04.10 декларації про прибуток та таблиці 3 додатка К1/1. А ось якщо «ремонтний ліміт» вичерпано, то їхня вартість буде розподілятися у складі ремонтних витрат і збільшувати вартість групи 2 ОФ. Сезонна заміна автошин Відпуск автошин зі складу має бути оформлено внутрішньою накладною з додаванням картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини. Як обліковувати автошини при сезонній заміні? Усе залежить від того, як обліковуються шини. Якщо при встановленні на авто з вартості запасів на складі шини не виключалися, то повернення на склад замінюваних шин податкові наслідки не спричинить. А ось якщо шини було вилучено із залишків запасів на складі у податковому обліку в момент введення в експлуатацію — встановлення на авто, тут виникає низка запитань. Зокрема, чи потрібно їх обліковувати знову у складі запасів, чи беруть автошини участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток? Коригування ВВ при тимчасовому поверненні автошин на склад Законом про прибуток не передбачено. Суть перерахунку за п. 5.9 полягає у тому, щоб скоригувати суму понесених ВВ. Така сума зменшує оподатковуваний прибуток платника, але не на дату оплати (отримання автошин), а на момент передання в експлуатацію. Тому, на нашу думку, тимчасове повернення на склад шин не потребує участі у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток, адже платник жодних витрат не несе. Таку вартість уже було вилучено з балансової вартості запасів у момент введення шин в експлуатацію. Але відобразити таке повернення у картці обліку треба обов’язково. Крім того, у бухобліку такі запаси будуть відображатися на субрахунку 207.1 «Шини на складі». При цьому шини у межах норм експлуатації не є пов’язаними з певним автомобілем — вони бувають зимовими та літніми і можуть ще абсолютно придатними зніматися з автомобіля, повертатися на склад, переходити з автомобіля на автомобіль. Усе це потребує чіткого обліку та ретельного контролю за їх використанням щодо дільниць підприємства, автомобілів та матеріально відповідальних осіб. Отже, з погляду податкового обліку шини краще скоріше «списати» з рахунків синтетичного обліку запасів, а з погляду контролю за їх використанням — навпаки. Звичайно, можна враховувати шини, встановлені на автомобіль, лише в аналітичному обліку, але тоді їх легше «загубити» під час інвентаризації та складніше контролювати процес їх експлуатації. Вихід — запровадити в обліку два субрахунки другого порядку рахунка 207 «Шини на складі» та «Шини в обороті», відповідно з участю субрахунка «Шини на складі» у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток у таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток, а субрахунка «Шини в обороті» — ні. Приклад Підприємство — платник податку на прибуток придбало комплект зимових автошин. На початку зимового сезону здійснено заміну авто-шин. Таблиця Відображення операції зі списання шин в обліку № з/п Зміст господарської операції Бухгалтерський облік Сума, грн Податковий облік
Д-т К-т
ВД ВВ
1. Здійснено передоплату 377 311 1720,00 — 1433,33
2. Відображено ПК з ПДВ 641/ПДВ 644 286,67 — —
3. Оприбутковано на склад автошини 207.1 «Шини на складі» 631 1433,33 — —
644 631 286,67 — —
4. Зарахування заборгованості 631 377 1720,00 — —
Варіант 1. Спис ання автошин при їх встановленні на авто
1. Шини встановлено на автомобіль 207.2 «Шини в експлуатації» 207.1 «Шини на складі» 1433,33 — п. 5.9*
2. Комплект літніх шин, ще придатний для експлуатації, знято з автомобіля і повернено на склад 207.1 «Шини на складі» 207.2 «Шини в експлуатації» 2000,00 — —
Варіант 2. Списання автошин при їх зношенні
1. < /CENTER> Передано для встановлення (заміни) 207.2 «Шини в експлуатації» 207.1 «Шини на складі» 1433,33 — —
2. Повернуто на склад комплект літніх шин 207.1 «Шини на складі» 207.2 «Шини в експлуатації» 2000,00 — —
3. Комплект літніх шин пройшов норматив. Складено акт про списання за формою картки обліку пробігу 23, 91, 92, 93 207.1 «Шини на складі» 2000,00 — п. 5.9*
* Зменшується балансова вартість запасів на кінець періоду в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток.
Організація обліку палива та ПММ До паливно-мастильних матеріалів належать: паливо (бензин, гас, дизельне паливо, газ), масла (моторні, трансмісійні, спеціальні), консистентні мастила і спеціальні рідини (гальмівні, амортизаційні). Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску й обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України всіх форм власності регламентується однойменною інструкцією, затвердженою спільним наказом Держнафтопрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. №81/38/101/235/122. Автомобільний транспорт можна заправляти через стаціонарні пункти заправлення машин на виробничих дільницях свого підприємства, або через сторонні автозаправні станції (АЗС). Для відображення операцій, пов’язаних з придбанням і використанням ПММ у бухгалтерському обліку використовується активний інвентарний субрахунок 203 «Паливо». На цьому субрахунку обліковуються: бензин, нафта, дизельне паливо, мастильні матеріали, тверде паливо, газ. Нафтопродукти необхідно обліковувати за місцями їх зберігання: на складах і в баках транспортних засобів. Тому в облікових регістрах транспортних засобів наявність і рух палива відображають на рахунках аналітичного обліку, що відкриваються підприємствами в міру необхідності: 2031 «Нафтопродукти» в т.ч. 20311 - на складах, 20312 – в талонах, 20313- паливо в баках транспортних засобів; 2032 «Тверде паливо»; 2033 «Інші види палива» (газоподібне); 2034 «Мастильні матеріали». Аналітичні рахунки застосовуються для обліку нафтопродуктів або твердого палива на складах, пунктах заправки та в інших місцях зберігання. Аналітичний облік ведеться у кількісному і вартісному вираженні за кожним видом і маркою нафтопродуктів, за назвою і сортом твердого палива. убрахунок 20313 використовується в АТП для обліку палива в баках автомашин. По дебету обліковуються бензин і дизельне паливо, отримані водіями під звіт на заправних пунктах, або придбані на заправних станціях сторонніх підприємств. З кредиту субрахунку 20313 списується вартість фактично витраченого палива на експлуатацію автомашин. Сальдо аналітичного рахунку 20313 на кінець місяця має відповідати наявності палива в баках автомобілів на ту ж дату. Тому на кожне перше число місяця на підприємстві проводиться інвентаризація залишків палива в баках з оформленням акта. Підставою для оприбуткування ПММ на склад підприємства є видаткова накладна постачальника, товарно-транспортна накладна, документи, що підтверджують якість і безпечність товару. При надходженні нафтопродуктів МВО зобов’язані перевірити відповідність нафтопродуктів, що надійшли, кількості, сортам, маркам, зазначеним у накладній. Також у супровідних документах мають бути зазначені: точне найменування нафтопродуктів, густина, температура, загальна маса. Крім того, до документів додається сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката, видані в установленому порядку. Нафтопродукти оприбутковуються за типовою міжвідомчою формою М-7 «Акт про приймання матеріалів». Облік у місцях зберігання ведуть МВО в картках складського обліку (ф. М-17) або в книгах. Рідке паливо надходить на підприємства за кількістю в одиницях маси – кг, а видається водіям під звіт в об‘ємних одиницях – літрах. Тому при оприбуткуванні бензину і дизпалива на підставі даних про їх питому вагу, зазначену у супровідних документах, визначають кількість отриманого палива в літрах. Видача палива водіям (заправка рухомого складу) здійснюється з автозаправного пункту підприємства. При цьому кількість виданих нафтопродуктів записують до спеціальної відомості, в якій за отримане паливо розписується водій, а в подорожньому листі – МВО, яка відпустила нафтопродукти. В бухгалтерському обліку видача палива відображається проводкою Дт 20313 – Кт 20311. Якщо водії придбавають паливо за готівковий розрахунок на АЗС сторонніх підприємств, підставою для оприбуткування ПММ є: чек ЕККА заправної станції, що підтверджує оплату і кількість отриманого палива, затверджений авансовий звіт водія, і якщо вартість придбаного палива понад 20 грн. ? податкова накладна. Бухгалтерський облік сум, використаних водіями на придбання палива і відображених в авансовому звіті, ведеться по кредиту рахунку 372 в кореспонденції з субрахунком 2031. Списання палива проводиться на підставі даних подорожнього листа. Після звірки записів у подорожньому листі з відомостями обліку видачі або повернення палива (талонів) працівник служби головного механіка заповнює картку обліку витрати палива, яку заводять на кожний транспортний засіб, машину, механізм. У картці фіксуються фактичні і нормативні витрати палива і виводиться відхилення. Фактична витрата визначається таким чином: до залишку палива в баку при виїзді додається кількість заправленого палива і вираховується залишок у баку при поверненні автомобіля. Нормативна витрата ПММ регламентована Нормами витрати пального і мастильних матеріалів для автомобільного транспорту, затверджена наказом Мінтранспорту України від 10.02.98 р. На підставі первинних документів, за якими на підприємстві проводилися приймання і відпуск нафтопродуктів, МВО складає звіт про рух нафтопродуктів, який разом з первинними документами подається до бухгалтерії і служить підставою для відображення в обліку руху нафтопродуктів. У бухгалтерському обліку витрачене у процесі господарської діяльності паливо списується з кредиту 203 у дебет відповідних рахунків. Приклад. Підприємство у звітному періоді придбало бензин, вартість якого склала 1200 грн. у т.ч. ПДВ – 200 грн. Впродовж звітного періоду бензин було використано: - для заправлення вантажних автомобілів, які здійснювали доставлення товарів покупцям – на суму 600 грн.; - для заправлення легкових автомобілів, використаних для адміністративних потреб – на суму 150 грн. (табл. 2.15). Таблиця 2.15 Кореспонденція рахунків з обліку надходження та витрачання ПММ № з/п Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків Сума, грн.
Дт Кт
1 Оприбутковано бензин від постачальника 203 631 1000
2 Віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту 641 631 200
3 Оплачено постачальнику вартість бензину 631 311 1200
4 Відображено у складі витрат вартість палива, витраченого для заправлення вантажного автомобіля 93 203 600
5 Відображено вартість палива, витрачено для заправлення легкового автомобіля 92 203 150
6 Проведено коригування суми податкового кредиту щодо ПДВ, що припадає на вартість бензину, відпущеного для заправлення легкових автомобілів
25 57 30
7 Відображено у складі витрат суму невідшкодованого ПДВ 92 644 30
Фактичне списання ПММ здійснюється згідно з наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. №43 «Про затвердження норм витрат паливно-мастильних матеріалів на автомобільному транспорті на підставі подорожні листів» [121]. При цьому слід враховувати, що списанню підлягають не фактично витрачені ПММ (залишок пального в баку + кількість заправленого пального – залишок пального в баку після повернення автомобіля), а нормативне, розраховане витрачанням ПММ. Нормування витрат палива – це встановлення допустимої межі його використання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні форми, встановлені залежно від моделей автомобілів, та система нормативів і коригувальних коефіцієнтів, які враховують виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації. Технологічними нормами є лінійні норми (допустима межа витрат палива), вони включають витрати палива для здійснення транспортування вантажів, перевезення пасажирів. Витрати на гаражні й інші господарські потреби, не пов’язані безпосередньо з технологічними процесами, не включаються до лінійних норм і встановлюються окремо. Перевищення фактичної кількості витрачених ПММ над нормативними показниками розглядається як перевитрата палива і його вартість стягується з водія відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджено Постановою Кабміну України від 22.01.96 р. №116. Списання ПММ здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» за одним із методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої вартості, ФІФО, який має бути зафіксований в наказі про облікову політику підприємства. Для правильного відображення витрат особливе місце займає податковий облік. Якщо легковий автомобіль використовується підприємством не для надання транспортних послуг з перевезення вантажів та пасажирів, то витрати ПММ не будуть включатися до складу валових витрат звітного періоду. Типова кореспонденція рахунків з обліку ПММ представлено в додатку 23 таблиця 2. Автопослуги: облік і оподаткування Облік палива і ПММ Придбання ПММ Придбання ПММ може здійснюватися шляхом: 1) безготівкового розрахунку: а) перерахування суми передоплати з рахунку автотранспортного підприємства (далі - АТП) на рахунок роздрібного продавця - визначеної автозаправочної станції (АЗС): без придбання талонів; з придбанням талонів; б) використання електронних карток: в) купівлі палива в оптових постачальників при наявності власних чи орендованих ємкостей і устаткування для його збереження і заправлення автомобілів. 2) розрахунку готівкою: а) купівлі палива водієм АТП у дорозі на різних АЗС за рахунок виданих йому під звіт коштів; б) купівлі палива (як правило, оптової) підзвітною особою підприємства за наявності власних чи орендованих ємкостей і устаткування для його збереження і заправлення автомобілів. 1.1 . Первинний облік Розглянемо документальне оформлення придбань у зазначених вище випадках. 1) Безготівковий розрахунок. Підставою для придбання палива в постачальника таким шляхом є договір, укладений між АТП і АЗС чи оптовим постачальником, винятком є використання електронних карток при розрахунках. На сьогодні передбачений типовий договір за формою № 23-нп (додаток 23 до Інструкції № 81). У цьому випадку можливі два варіанти купівлі нафтопродуктів на АЗС: без придбання талонів і з придбанням талонів. Без використання талонів. Якщо автопідприємство отримує ПММ по безготівковому розрахунку і не використовує при цьому талони, то воно зобов’язане використовувати відомість на одиничний відпуск нафтопродуктів за формою № 24-нп (див. наступну сторінку). Дана відомість призначена для обліку на одноразовий відпуск однорідних ПММ. Заповнення відомості за ф. № 24-нп здійснюється в декілька етапів. Так, першим етапом є первинне заповнення відомості на АТП у момент укладення договору (чи протягом декількох днів після його укладення) - а саме проставляння штампа на даних відомостей (дивися зразок), після чого вони передаються на АЗС. Кількість даних відомостей не обмежена, виходячи з цього, вона може бути визначена сторонами, які домовляються на їхній розсуд. У більшості випадків, при визначенні кількості відомостей, використовуються дані про середню кількість заправлень автомобіля за місяць і кількість самих автомобілів. Другим етапом є вторинне заповнення (але вже на АЗС) усіх граф відомості, які залишилися. При цьому відомість заповнюється в двох екземплярах. Оператор АЗС, при відпуску ПММ по відомості, зобов’язаний поставити штамп про кількість відпущеного палива також і в шляховий лист водія. При цьому необхідно пам’ятати, що відомість може заповнюватись на кілька автомобілів, але тільки за умови, що вони прибули на АЗС одночасно. Наприкінці місяця АЗС зобов’язана передати другий екземпляр відомостей на АТП. Крім того, наприкінці звітного періоду бухгалтерією АЗС виписується видаткова накладна на загальну вартість виданого палива за місяць із вказанням найменувань, кількості і вартості по марках ПММ. Дані зазначеної відомості бухгалтерія АТП використовує для відображення надходження ПММ у баки транспортних засобів (приклад форми № 24-нп див. нижче). АО АТП - 15927 Договір №25 от 08.04.2003 г. АЗС - 159
Типова форма № 24-нп Код за ДКУД
(підприємство, організація) Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ ВІДОМІСТЬ на один відпуск ___________дизельне паливо_________ (найменування та марка нафтопродукту) зміна з 10.00 год. "18" квітня 200 3 р. до 18.00 год. "18" квітня 200 3 р. матеріально відповідальна особа _______Мусієнко Олександр Андрійович____ (прізвище, ім’я по батькові) № п/п Гараж- ний номер Держав- ний номер автомобіля Номер шляхо- вого листа Прізвище, ім’я, по батькові водія Табельний номер Кількість відпущеного нафто- продукту, літрів (писати словами) Підпис водія
1 2 3 4 5 6 7 8
1 456 45223 КА 005318 Гордієнко С. Н. 012345 Двадцять літрів Гордієнко
Шістдесят літрів___________________Мусієнко______________ Усього відпущено (підпис та штамп змінного оператора АЗС) При заправленні по талонах, підприємство-покупець закуповує визначену кількість талонів в АЗС. Потім ці талони видають водіям. Згідно п. 4.1.7.27 Інструкції № 81 використовувати талони як засіб платежу на АЗС за паливо заборонено. Але, якщо а налізувати дану ситуацію, то талони і не є засобом платежу, вони надають тільки право на одержання ПММ на визначеній АЗС, у визначеному обсязі, оскільки оплата за дані ПММ уже була здійснена (передоплата). Для обліку талонів Інструкцією № 81 не передбачено окремого документа. Виходячи з цього, на наш погляд, необхідно, щоб на АЗС заповнювали два документи (про що необхідно додатково вказати в договорі): відомість за формою № 24-нп і спеціальну відомість, у якій би вказувався облік талонів. Відомість по обліку талонів також повинна вестися на АЗС у двох екземплярах у (розрізі АТП), один із яких повинен бути переданий у бухгалтерію АТП для звірки даних про видачу талонів (приклад відомості № 25). Зразок відомості по обліку талонів і ПММ, виданих по них на АЗС АЗС - 159 назва підприємства Відомість №25 на відпуск нафтопродуктів згідно талонів за 25 .04.03 г. Марка, авто+ мобіля № шляхо+ вого листа ПІБ водія Відпущено бензину Відпущено Д/Т Підпис водія про одер- жання ПММ Підпис опера- тора АЗС, про видачу ПММ
Тало- ни № з_ по _ Кіль- кість (л) Талони № з_ по _ Кіль- кість (л)
По даній відомості видано: бензин А-76 -160 (сто шістдесят) літрів Дизпаливо - 240 (двісті сорок) літрів Підпис начальника АЗС
На АТП можуть вести аналогічну чи іншу відомість по обліку виданих талонів. Ми пропонуємо наступну форму: Зразок відомості по обліку талонів на АТП ВАТ АТП -15927 назва підприємства Відомість №2158 по обліку виданих талонів за квітень 2003 г. Матеріально відповідальна особа за збереження і видачу талонів Маркисян О.А. № п/п Дата видачі ПІБ водія Марка автомобіля Кількість ПММ, згідно талонів Талони № Підпис МВО, про видачу талона Підпис, водія, про одер- жання талона
Дані відомості (форма № 24-нп і відомість по обліку виданих талонів) менеджери АТП використовують для зустрічного контролю за кількістю палива, отриманого від постачальника за місяць. При цьому порівнюють окремо в акті підсумки про видачу ПММ у літрах з підсумковою товарною накладною за місяць, отриманою від постачальн ика. Причинами розбіжностей можуть бути: невірно виведений залишок палива в баках транспортних засобів на кінець місяця в обліку АТП (погрішності при вимірі залишків), втрата талонів водіями чи використання їхній не за призначенням (присвоєння), загальна занедбаність в обліку ПММ. Використання електронних карток. АТП може при покупці ПММ використовувати електронні картки (дебетові і чи кредитові). У даному випадку для: 1. АЗС - необхідно вести спеціальну відомість за формою № 25-нп. Оскільки дана відомість ведеться тільки АЗС і не має ніякого відношення до АТП, порядок її заповнення ми розглядати не будемо. 2. АТП - необхідно вести спеціальну відомість по обліку виданих електронних карток. Оскільки форми даної відомості не передбачено, ми пропонуємо наступний її вид. Дані відомості по обліку електронних карток також використовуються для звірки по витраченим коштам з даними, вказаними у виписках банка по картрахунку. Виходячи з даних відомості , бухгалтерія, або матеріально - відповідальна особа, повинна зробити виборку використаних коштів по кожному з водіїв і по кожній з карток. Дані зазначеної відомості бухгалтерія АТП використовує для відображення надходження ПММ у баки транспортних засобів. Відомість в залежності від потреб АТП може вестися по виду робіт, по гаражам, водіям і т. д. Придбання ПММ в оптових постачальників. Основною особливістю обліку придбання в цьому випадку є те, що паливо, яке надходить по товарних накладних постачальника, виражається у вагових одиницях. Як правило, у тонах. Оскільки облік відпуск палива в АТП ведеться в літрах (об’ємний показник), виникає необхідність перерахування приходу в літри. Для цього використовують спеціальні коефіцієнти перерахування (про них ми будемо говорити в наступних публікаціях при розгляді обліку палива на підприємстві). При даному варіанті заправки ПММ ведеться на власних АЗС чи роздавальних колонках АТП. Заправник чи інша матеріальн о відповідальна особа веде або аналогічну відомість ф. № 24-нп (розглянута на попередній сторінці), або лімітно-забірні картки. У будь-якому випадку використовується накопичувальний первинний документ, у якому при кожному заправленні фіксують кількість виданого палива на автомобіль (автобус). При цьому керівник або головний інженер АТП затверджує ліміт відпуску бензину (дизтоплива) на кожен автомобіль (автобус) на день (місяць). Тобто одиницею обліку на цій ділянці є транспортний засіб, а не водій. Якщо водій на транспортному засобі не міняється, кількість відпущеного палива прямо ідентифікуєтся з прізвищем закріпленого водія. При замінах водіїв або роботі позмінно виникає необхідність розподілу отриманого палива окремо по кожному з водіїв. Це стає необхідним у випадках перевитрати ліміту пального або економії його, оскільки нарахування премій чи утримання з зарплати проводиться строго індивідуально для кожного з водіїв. Вибір варіанту обліку залежить від системи контролю за витратами палива і наявності затвердженої системи заохочення за економію і покарання за перевитрату. По закінченні місяця або всякий раз при надходженні товарної накладної, бухгалтерія повинна одержати від постачальника податкову накладну. Остання є підставою для відображення податкового кредиту на суму отриманих ПММ. 2) Розрахунок готівкою. Покупка ПММ водіями. Первинними документами обліку ПММ, придбаних водіями за готівку, є чеки РРО продавця (АЗС) і авансовий звіт водія. Водій протягом трьох робочих днів 1 чи наприкінці робочого дня (або вранці наступного робочого дня) зобов’язаний надати авансовий звіт про використання отриманих у касі сум і повернути невикористаний залишок готівки (пп. 2.15 Положення № 72). Зважаючи на те, що у великих АТП кількість "підзвітників-водіїв" значна - до декількох десятків, то кількість авансових звітів за місяць, що підлягають бухгалтерській обробці, досягає кількох сотень . 1 У даному випадку, мається на увазі те, що при відрядженні працівник повинен відзвітуватися на протязі трьох днів після повернення, у випадку якщо водію видали гроші на покупку палива в процесі роботи протягом дня, то він повинен відзвітуватися наприкінці рабочого дня чи вранці наступного робочого дня. При перевірці авансових звітів водіїв необхідно перевірити наявність і дійсність доданих документів, що підтверджують придбання ПММ і зв’язок із завданням водію: касовий чек (один чи декілька) податкові накладні (якщо сума в чеку перевищує 20 грн.) (пп. 7.2.6 Закону про ПДВ). товарні накладні на перевезений вантаж (при вантажних перевезеннях) чи шляховий лист (легковий автомобіль, автобус). При цьому звертають увагу - чи не відхилявся водій від маршруту руху, зазначеного в шляховому листі. Це видно по адресах АЗС, що вказ ані в чеках РРО. Особливо актуально це при міжміських (міжнародних) перевезеннях. Такий контроль повинен здійснювати не бухгалтер, а керівник подрозділу АТП або керівник АТП. Їхні підписи на авансовому звіті водія є підставою для прийняття його бухгалтером до проводки. При наявності вищезазначених документів, оформлених "належним чином", бухгалтер має право відобразити витрати на придбання палива у валових витратах (податковий облік) і оприбуткувати його на рахунку 20 (бухгалтерський облік). Правильно оформлена податкова накладна, дані якої підтверджуються чеками на придбання, надають право відобразити купівлю в книзі придбань товарів (робіт, послуг), тобто одержати право на податковий кредит по ПДВ. Покупка підзвітною особою. При використанні даного варіанта придбання ПММ, бухгалтеру необхідно пам’ятати, що він здійснюється у такому ж порядку, що і придбання ПММ водіями. Тому: 1. Вимоги до касових і авансових документів ті ж самі, що і при придбанні в одіями за готівку. 2. ПММ від підзвітної особи оприбутковується комірником і надалі видається водіям. Документальне оформлення видачі ПММ аналогічне видачі ПММ, куплених в оптових постачальників (дивися вище). Зразок відомості по обліку електронних карток на АТП ВАТ АТП -15927 назва підприємства Відомість №2161 по обліку виданих електронних карток за квітень2003 г. Матеріально відповідальна особа за збереження і видачу електронних карток Маркисян О.А. № п/п Дата і час видачі картки ПІБ водія Вид картки і її номер Зали- шок коштів на картці 2 , грн. Підпис МВО, про видачу картки Підпис, водія, про одер- жання картки Витра- чено коштів, грн. згідно під- тверд- жуваль- них доку- ментів Дата і час повер- нення картки Підпис МВО, про одер- жання картки Підпис, водія, про повер- нення картки
Автопослуги: облік і оподаткування Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5 , 7 , 10 , 13 , 16 , 19 за 2003 рік У процесі діяльності АТП, однією з основних статей витрат є витрати на ПММ. Їх облік, а зокрема, списання є досить складним завданням, оскільки існує безліч нормативів, що регулюють порядок списання ПММ. Освоїти процедуру правильного списання ПММ, з урахуванням фактичних даних і діючих нормативів, допоможе вам нижченаведений матеріал. Облік палива і ПММ Продовжуємо розгляд бухгалтерського і податкового обліку придбання ПММ, розпочатий в попередньому номері. 1.2. Бухгалтерський і податковий облік придбання палива Наявність і рух палива в бухобліку відображується на субрахунку 203 "Паливо". Оскільки автотранспортні підприємства (далі АТП) використовують у своїй діяльності різні види палива і, як правило, мають спеціально обладнані місця для його збереження, виникає необхідність у відкритті по субрахунку 203 субрахунків другого і навіть третього порядку. Наприклад, субрахунок 2031 "Бензин АІ-95", 2032 "Дизельне паливо" і так далі по видах палива. Для обліку палива в місцях збереження відкриваються субрахунку третього порядку - субрахунок 20311 "Бензин АІ-95 на складі", субрахунок 20312 "Бензин АІ-95 в автозаправниках", субрахунок 20313 "Бензин АІ-95 у баках автомобілів" і так далі по всіх наявних місцях збереження палива. Аналогічні субрахунки можуть бути відкриті по всіх наявних видах палива, якщо це необхідно для цілей обліку і відповідає вимогам облікової політики підприємства. Ще велика деталізація і відкриття, наприклад, по субрахунку 20313 субрахунків четвертого порядку (по кожному автомобілю окремо) не завжди дає позитивні результати для цілей обліку. Питання про використання такої деталізації в обліку на кожному конкретному АТП зважується керівником і головним бухгалтером (якщо вони наділені такими повноваженнями) з урахуванням специфіки АТП, кількості використовуваних автомобілів, обсягів послуг, що надаються, і іншого. Наприклад, АТП, здійснило придбання дизельного палива по безготівковому розрахунку в оптового постачальника на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 1 . Працівником було здійснено придбання палива (АІ-95) на АЗС за рахунок отриманих підзвіт коштів на суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ. Придбання палива в бухобліку відображається наступними проводками (див. таблицю 1): Таблиця 1 №з/п Господарська операція Кореспонденція рахунків Сума грн. Податковий облік
Дт Кт
ВД ВВ
1 Надійшло на склад від постачальника дизпаливо. 20321 631 500 - 500
2 Відображено суму податкового кредиту по ПДВ відповідно до даних, зазначених в отриманій від постачальника податковій накладній. 641 631 100 - -
3 Перераховано кошти постачальнику в оплату отриманого від нього дизпалива. 631 311 600 - -
4 Працівнику підприємства (водію) видані кошти в підзвіт на придбання бензину в процесі здійснення перевезення вантажу. 372 301 120 - -
5 На підставі авансового звіту водія оприбуткований бензин, придбаний ним за готівку . 20313 372 100 - 100
6 Відображено податковий кредит по чекам, прикладеним до авансового звіту водія на суму 20 грн. 641 372 20 - -
У податковому обліку сума витрат на придбання ПММ для подальшого їхнього використання у власній господарській діяльності, включається до складу валових витрат на підставі вимог пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток з а винятком палива, придбаного для легкових автомобілів не зайнятих в основному виробництві (надання автопослуг). 1.3 Особливості оподатковування палива, придбаного водієм у нерезидентів. Найчастіше, при здійсненні міжнародних перевезень, перебуваючи в дорозі, водіям доводиться придбавати паливо не тільки на території України, але і за рубежем. Вартість палива при цьому включається до складу валових витрат на підставі первинних документів, прикладених до авансового звіту водія. А як бути з ПДВ? Чи потрібно нараховувати і сплачувати "ввізний" ПДВ на вартість придбаного палива? Згідно п.п. 3.1.2 Закону про ПДВ, операції по ввозу товарів на митну територію України й одержанню робіт (послуг), наданих нерезидентами для їхнього використання на митній території України, є об’єктом обкладання ПДВ. Звідси випливає, що на варті сть палива, що було придбано за митною територією України і залишилося в баку автомашини невитраченим на дату перетину кордону України, підприємству необхідно нарахувати і сплатити податкове зобов’язання по ПДВ. При цьому податковий кредит на обчислену суму ПДВ відсутній, оскільки залишок бензину, як правило, на митниці в момент перетинання кордону України не декларується. Однак для обов’язкового нарахування податкових зобов’язань по ПДВ необхідне виконання наступной умови - використання завезених товарів (послуг) на митній території України. Якщо в баку автомобіля знаходилося паливо, придбане як на території України, так і за її межами, то практично неможливо визначити, яка кількість палива була використано за кордоном, а яка на території України. З огляду на усе вищесказане, рекомендуємо, у випадку перевищення залишку бензину чи дизпалива в баках автомобілів при в’їзді їх на митну територію України над залишком, що був при виїзді з території України, отриману різницю (п еревищення) "обкласти" 20 % ПДВ, не чекаючи податкової перевірки (п.п. 3.1.2 Закону про ПДВ) 2 . 2 При цьому приймається за умову, що ПММ, що знаходилися в баках автомобіля в момент його виїзду за межі митної території України, за межами цієї території не використовуються, тому віднімається з залишків ПММ, що знаходиться в баках автомобіля при його поверненні на митну територію України. Виникає питання, а як визначити різницю в залишках ПММ у баках автомобіля в момент виїзду і в’їзду на митну територію України? Виходить, що тільки розрахунковим шляхом, використовуючи дані про залишки ПММ у баках автомобіля в момент виїзду його з автотранспортного підприємства і повернення, загального пробігу автомобіля по даному рейсу, у тому числі по території іноземної держави і норм витрати ПММ. 2. Списання ПММ Облік витрати ПММ здійснюєтьс я на підставі даних шляхових листів. Списання палива проводиться відповідно до Норм № 43. 2.1. Види норм витрати ПММ і їх застосування Відповідно до загальних положень Норм № 43: Нормування витрат палива - це встановлення припустимої міри його споживання у визначених умовах експлуатації автомобіля, для чого застосовуються базові лінійні норми, установлені по моделях (модифікаціям) автомобілів, і система нормативів і коректувальних коефіцієнтів, що дозволяють враховувати виконувану транспортну роботу, кліматичні, дорожні й інші умови експлуатації. На сьогоднішній день, існують наступні норми витрати ПММ (див. таблицю 2). Таблиця 2 № з/п Вид норми витрати ПММ Примітки
1 Базова лінійна норма Установлюється < !-- --> 3 на пробіг автомобіля (на 100 км): для вантажних автомобілів (за винятком самоскидів) - у спорядженому стані, і для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) і самоскидів - з половинним навантаженням, для автобусів (повна маса яких перевищує 3,5 т) - з повним навантаженням, для вантажопасажирських автомобілів - у спорядженому стані з половиною маси пасажирів.
2 Норма на виконання транспортної роботи Враховує додаткові витрати палива при русі автомобіля з вантажем - на 100 тонно-кілометрів (т-км). Застосовується для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів і вантажопасажирських автомобілів, що виконують роботу, що враховується в тонно-кілометрах.
3 Норма на одну тонну спорядженої маси Враховує додаткові витрати палива пр и зміні спорядженої маси автомобіля, чи причепа напівпричепа. Застосовується при розрахунках лінійної норми витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля щодо спорядженої маси базового автомобіля, при розрахунках лінійної норми автопоїздів і т.д.
4 Норма на поїздку з вантажем Застосовується для автомобілів - самоскидів і автопоїздів із самоскидними кузовами і враховує збільшення витрат палива, зв’язане з маневруванням і виконанням операцій навантаження і розвантаження (на одну поїздку).
5 Норма на пробіг при виконанні спеціальної роботи Установлюється на пробіг автомобіля (на 100 км). Застосовується для спеціальних і спеціалізованих, автомобілів, що виконують спеціальні роботи під час руху (снігоочисники, поливальні і мийні і т.д. )
6 Норма на роботу спеці-ального устаткування, установлено го на автомобілях Застосовується для спеціальних і спеціалізованих автомобілів, що виконують спеціальні роботи під час стоянки (автокрани, компресорні, бурильні установки і т.д. ) у літрах на годину роботи чи устаткування в літрах на одну технологічну операцію.
7 Норма на роботу незалежного обігрівача Установлюється на одну годину роботи незалежного обігрівача. Застосовується для автомобілів, обладнаних незалежними обігрівачами. Користування обігрівачами допускається при температурі навколишнього середовища від 0 °С до + 10 °С - до 50 % тривалості роботи автомобіля на лінії, при температурі нижче 0 °С - від 50 до 100 % тривалості роботи автомобіля.
3 Більш докладно з базовими лінійними нормами по типах автомобілів можна ознайомитися в документі "Норми витрат ПММ №43". 2.4.Облік технічноного обслуговування та ремонтів Склад робіт з ремонтів і технічного обслуговування транспортних засобів (далі ТЗ) в икладений у Положенні № 102. Під технічним обслуговуванням ТЗ розуміється комплекс операцій чи операція по підтримці працездатності чи справності об’єкта під час його використання за призначенням, збереження і транспортування. До технічного обслуговування ТЗ відноситься: 1. щоденне обслуговування (ЩО); 2. перше технічне обслуговування ( ТО-1); 3. друге технічне обслуговування(ТО-2); 4. сезонне технічне обслуговування (СО). ЩО здійснюється після роботи з метою підготовки ТЗ до подальшої експлуатації. ТО-1 проводиться після пробігу визначеної кількості кілометрів, наприклад, 5 тис км. ТО-2 проводиться після ТО-1 і певної кількості км пробігу, наприклад 20 тис км. СО здійснюється два рази в рік (навесні і восени), разом з черговим ТО-2. До ЩО відноситься: 1) перевірка технічного стану; 2) виконання робіт з підтримки належного зовнішнього вигляду; 3) заправлення експлуатаційними рідинами; 4) усунення виявлених несправностей; 5) санітарна обробка ТЗ. До ТО-1 відноситься: 1) змащення вузлів тертя і перевірка рівнів мастила в картерах агрегатів і бачках гідроприводів; перевірка рівня рідини в гідроприводі гальм, вимикання зчеплення, рідини в бачках обмивача скла; 2) промивання повітряних фільтрів гідровакуумного підсилювача гальм, піддона і фільтруючого елемента повітряних фільтрів двигуна і вентиляція його картера, фільтра грубого очищення палива; 3) злив конденсату з повітряних балонів пневматичного приводу гальм; 4) в автомобілях з дизелями - злив відстою з паливного бака і корпусів фільтрів тонкого і грубого очищення; перевір ка рівня мастила в паливному насосі високого тиску і регуляторі частоти обертання колінчатого валу двигуна; 5) в умовах значного забруднення пилом - заміна мастила в піддоні картера двигуна, злив відстою з корпусів фільтрів очищення мастила, очищення відкладень внутрішньої поверхні кришки корпуса фільтра відцентрового очищення мастила; 6) після обслуговування - перевірка роботи агрегатів, вузлів і пристроїв автомобіля під час руху чи на посту діагностування. До ТО-2 відноситься: 1) очищення і промивання клапана вентиляції картера двигуна, заміна фільтрованого елемента фільтра тонкого очищення мастила; 2) прочищення сапунів і додавання мастила в картерах агрегатів і бачках гідроприводу автомобіля; 3) після обслуговування - перевірка роботи агрегатів, вузлів, пристроїв автомобіля на ходу чи на діагностичн ому стенді. До СО відноситься: 1) промивання системи охолодження двигуна, паливного бака і продувка трубопроводів (восени), радіаторів обігрівача кабіни (кузова) і пускового підігрівника; 2) перевірка стану і дії кранів системи охолодження і зливальних пристосувань у системах живлення і гальм; 3) зняття акумуляторної батареї для підзарядки і коректування щільності електроліту; 4) зняття карбюратора і паливного насоса , промивання і перевірка стану і їхніх робіт на стенді (восени); 5) зняття паливного насоса високого тиску, промивання і перевірка стану і роботи на стенді (восени); 6) зняття переривача - розподілювача, очищення, перевірка його стану і при необхідності регулювання на стенді; 7) зняття генератора і стартера, очищення, продувка внутр ішньої порожнини, заміна зношених деталей і змащення підшипників; 8) заміна мастила в устаткуванні спідометра, перевірку правильності пломбування спідометра і його приводу; 9) перевірка справності датчика включення муфти вентилятора системи охолодження, датчиків аварійних сигналізаторів у системах охолодження і змащення двигуна; 10) перевірка працездатності шторок радіатора, щільності дверцят, вікон, установка (зняття) чохлів утеплення; 11) здійснення сезонної заміни мастила, відповідно до хіммотологічної карти. Відповідно до пункту 3.8 Положення №102, роботи в рамках ЩО, ТО і СО не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння й інших видів поліпшення ТЗ. Тепер, коли ми визначилися з поняттям технічного обслуговування, переходимо до визначення поняття ремонту. У Положенні № 102 дані визначення і для ремонтів. Ремонт - це комплекс операцій по відновленню справності чи працезда тності, відновленню ресурсу автомобіля чи його складових частин. Ремонти бувають поточні і капітальні: а) поточний ремонт - проводиться для забезпечення чи відновлення працездатності ТЗ і полягає в заміні і (чи) відновленні окремих частин. Заміну шин і акумуляторних батарей (п. 3.19 Положення №102) до ремонту (поліпшенню, модернізації) ТЗ не відносять. 6) капітальний ремонт - проводиться для відновлення справності і повного чи близького до повного відновлення ресурсу ТЗ із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. Основний висновок, який варто зробити з приведених вище визначень полягає в тому, що технічне обслуговування полягає в перевірці роботи вузлів автомобіля і їхньому регулюванню, налагодженню, а також заміні технічних рідин і мастил. Якщо ж проводиться заміна окремих частин (запчастин) автомобіля (за винятком шин і акумуляторів) - це вже ремонт. У бухобліку витрати на ремонти й інші поліпшення ТЗ відносять, згідно з П(С)БО 7, на збільшення балансової вартості ТЗ, якщо такі витрати призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від його використання. Якщо ж зазначені витрати не сприяють збільшенню майбутніх економічних вигод - то на витрати періоду. Для того, щоб не допустити помилки в цьому плані, бухгалтеру необхідно вимагати від інженерно-технічних служб інформацію про те, які роботи в період здійснення ремонту були зроблені і як вони вплинули на технічні характеристики об’єкта. А уже виходячи з отриманої інформації, робити висновки про зміни економічних показників відремонтованого ТЗ. У податковому обліку діє правило віднесення витрат на ремонти й інші види поліпшення ТЗ у валові витрати підприємства в межах 10 % від балансової вартості груп основних фондів підприємства на початок року. Сума, що перевищує зазначений ліміт (10%) відноситься на збільшення балансової вартості групи основних фондів. < P> ТО і ремонт ТЗ можуть здійснюватися двома способами:- підрядним, із залученням станції технічного обслуговування (далі СТО), і господарським тобто силами самого підприємства. У першому випадку (підрядний спосіб), відповідно до вимог статті 28 Закону №2344 зі СТО укладається договір (оформляється наряд-замовлення, накладна, квитанція й ін.) у письмовій формі про технічне обслуговування і ремонт ТЗ. У договорі зі СТО бажано закласти вимогу до виписки рахунків (нарядів-замовлень, актів і т.д.) з поділом витрат, пов’язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом ТЗ. З визначенням суми витрат на ТО і ремонт ТЗ при підрядному способі, як правило, не виникає. Досить підрахувати суму оплати за виконані роботи СТО і додати до неї вартість запчастин, якщо в процесі ТО чи ремонту ТЗ використовувалися запчастини, приналежні замовнику (автотранспортному підприємству). Витрати на ТО і ремонт господарським методом містять у собі прямі витрати: 1. вартість витрачених запчасти н і матеріалів; 2. зарплату робітників (слюсарів-ремонтників) по встановленим нормам і розцінкам за виконані роботи; 3. відрахування у фонди соцстрахування і пенсійний фонд; 4. амортизацію використовуваних у процесі здійснення робіт з ТО і ремонту ТЗ; 5. загальвиробничі витрати (змінні в повній сумі і постійні розподілені). Запчастини на ремонт видаються по лімітних картках, що містять інформацію про кількість і вартість запчастин, виданих для ремонту і технічного обслуговування. Лімітні картки можуть бути різних форм. Більш доцільна така, у якій у розрізі видів техобслуговування (ТО-1,ТО-2, З), ремонтів (поточний, капітальний) указують видані запчастини, вузли, матеріали у фактичній кількості по твердих облікових цінах. При цьому окрема картка відкривається на кожен автомобіль, що ремонтується (обслуговується). Номер запчастини визначає комірник за відповідним каталогом. Облікова ціна формується на рівні прийнятої на даний період (місяць, квартал) на під приємстві твердої ціни (ціна каталогу, прайс-листа). У відношенні твердої облікової ціни слід зазначити, що вона традиційно застосовувалася в "старому" обліку. Сьогодні її застосовують в основному ті підприємства, у яких неавтоматизований облік, а номенклатура запчастин і матеріалів досить велика (сотні, тисячі найменувань). У цих умовах тверда облікова ціна матеріалів і запчастин установлюється підприємством на певний період (місяць, квартал) виходячи з цін, зазначених у каталогах чи прайс-листах торгуючих організацій. Така ціна виконує функцію цінового нормативу витрат. Установлення твердої ціни на матеріальні ресурси дозволяє застосовувати елементи нормативного методу обліку витрат у ремонтних цехах автопідприємств. Необхідно відзначити, що даний підхід трохи суперечить вимогам П(С)БО 9, у якому відсутнє таке поняття, як тверда облікова ціна. Цей нюанс вимагає пояснення. При даному варіанті на рівні первинного й аналітичного обліку запчастин (субрахунок 207) засто совується тверда ціна. Паралельно на окремому субрахунку, наприклад, 2071, формуються відхилення від твердих цін. У ці відхилення можуть входити як різниця між твердою (обліковою) ціною і фактичною ціною придбання, а також сума транспортно-заготівельних витрат, що не були споконвічно включені у тверду ціну. По закінченні місяця бухгалтерія визначає загальну суму відхилень (якщо така є за даними обліку) і на підставі методики, що зазначена в додатку до П(С)БО 9 (розподілу ТЗР) здійснює розрахунок розподілу накопичених відхилень на залишок запчастин на складі і на запчастини, списані на зроблені роботи з ремонту ТЗ. Підприємствам, що прагнуть ні на йоту не порушувати вимоги стандартів, можна порадити вести облік матеріальних ресурсів за одним з методів, зазначених у П(С)БО 9. З погляду економії часу і засобів доцільно обмежитися або методом ідентифікованої собівартості, або методом ФІФО, без яких не обійтися в податковому обліку матеріалів. Зарплата робітникам-ремонтникам відображається в наряді-замовленні чи в табелі обліку робочого часу, згідно системи оплати праці, що прийнята на підприємстві. Оформлені документи протягом місяця чи по його закінченні здаються до бухгалтерії для нарахування оплати працівникам і віднесення її на витрати виробництва з подальшим розподілом по відремонтованих об’єктах ТЗ. Відрахування в соціальні фонди й у пенсійний фонд здійснюється безпосередньо бухгалтерією за даними про суму нарахованої зарплати. Витрати, пов’язані з відрахуваннями у фонди відносяться на ті ж статті (рахунки) витрат, на які було віднесене нарахування зарплати. Витрати, пов’язані з амортизацією об’єктів основних засобів, що використовувалися при здійсненні ремонтних робіт, визначаються бухгалтерією підприємства з урахуванням обраного методу нарахування амортизації і періоду часу (обсягів робіт), витрачених (виконаних) кожним конкретним об’єктом основних засобів. Розподіл загальвиробничих витрат на об’єкти, що ремонтуються (об’єкти ка лькуляції), проводиться відповідно до П(С)БО 16. При цьому за базу розподілу таких витрат на конкретний об’єкт у ремонтних виробництвах доцільно брати витрати на оплату праці, що легко визначається за даними нарядів-замовлень на кожен об’єкт, що обслуговувався (відремонтований). Існує можливість використання іншої бази розподілу, наприклад, обсяг діяльності чи прямі витрати. Лімітна картка № Ремонт можна охарактеризувати як комплекс операцій з відновлення справного об’єкта або об’єкта у стані, придатному до використання. Для правильного відображення витрат на ремонт в бухобліку підприємства слід знати, яким чином проведений ремонт впливає на величину економічних вигід, очікуваних від викори стання відремонтованого об’єкта основних засобів1 (далі — ОЗ). Порядок ведення бухобліку витрат на проведення ремонтів об’єктів ОЗ установлено нормами П(С)БО 7, а саме: 1) витрати на підтримання автомобіля в робочому стані та отримання первісно визначеної суми економічних вигід від його використання включають-ся до складу витрат того звітного періоду, в якому вони понесені, та відображаються за дебетом рахун-ку 23 «Виробництво» або рахунків класів 8 і 9; 2) на збільшення первісної вартості відремонтованого автомобіля відносяться тільки ті витрати, за рахунок яких підприємство очікує отримати більший, ніж первісно запланований, розмір економічних вигід від його використання; такі витрати обліковуються на рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» з подальшим списанням з кредиту рахунку 152 у дебет рахунку 105 «Транспортні засоби». Щоб відповісти на це питання, звернемось до положень Методрекомендацій № 561, а саме до розділу 6 «Облік ремонту та поліпшення основних засобів». Відповідно до п. 29 розділу 6 Методрекомендацій № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція), що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигід, чи здійснюються вони для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх ек ономічних вигід від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Таке рішення оформляється наказом чи розпорядженням за підписом керівника підприємства. За загальними правилами витрати на проведення всіх видів ремонту визнаються витратами звітного періоду, тобто списуються на витрати того звітного періоду, в якому вони понесені. Ці правила зазначені у п.п. 30 і 32 Методрекомендацій № 561, а саме: витрати на капітальний ремонт об’єктів ОЗ визнаються витратами звітного періоду та витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, будь-який вид ремонту тощо), включаються до складу витрат звітного періоду. Але як виняток витрати на деякі капітальні ремонти автомобіля, пов’язані із заміною тих базових частин, термін кори сного використання яких закінчився, може бути капіталізовано. У такому разі йдеться не про заміну «за бажанням» підприємст-ва, а про заміну базових частин автомобіля, що виробили свій ресурс. Тут же варто згадати і про визначення «капітальний ремонт» з Положення № 102, у якому йдеться у тому числі і про заміну базових частин транспортного засобу. Згадуючи про Положення № 102, необхідно звернути увагу на деякі його норми. Наприклад, відповідно до п. 3.13 цього Положення до поточного ремонту транспортного засобу належать роботи, пов’язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами). А відповідно до норм п. 3.16 зазначеного Положення ремонт вважається капітальним, якщо проведено роботи, пов’язані із заміною кузова для автобусів та легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або з одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів. Такі норми Положення № 102 можуть стати причиною того, що підприємство може відобра зити як капітальні інвестиції те, що в Положенні № 102 розглядається як поточний ремонт. Наприклад, заміна двигуна легкового автомобіля згідно з п. 3.13 Положення № 102 належить до поточного ремонту, але ця заміна призведе до продовження строку експлуатації автомобіля та отримання додаткових майбутніх економічних вигід. Згідно з нормами П(С)БО 7 такі витрати відносяться на збільшення первісної вартості відремонтованого автомобіля. Тому, здійснюючи бухгалтерський облік витрат на ремонти автомобіля, необхідно керуватися насамперед правилами бухгалтерського обліку. Розглянемо на прикладі відображення у бухгалтерському обліку операції із заміни двигуна легкового автомобіля. Приклад 1 В січні 2008 року підприємством А було здійснено заміну двигуна власного легкового автомобіля. Автомобіль належить підприємству, основною діяльністю якого є надання платних послуг з транспортного обслуговування сторонніх організацій. Згідно акту незалежного експ ерта термін корисного використання двигуна завершився та вартість двигуна на момент його заміни склала 200,00 грн. Первісна вартість автомобіля — 20 000,00 грн, сума нарахованого зносу — 15 000,00 грн. Новий двигун вартістю 3 000,00 грн ( у тому числі ПДВ 20 % — 500,00 грн) підприємство А придбало у підприємства Б. Роботи по заміні двигуна також були здійснені підприємством Б. Підписано акт виконаних робіт з ремонту автомобіля на суму 4800,00 грн ( у тому числі ПДВ 20 % — 800,00 грн). Проаналізуємо ситуацію. При заміні двигуна автомобіля має місце факт часткової ліквідації автомобіля, а саме зняття двигуна. Згідно з п. 14 та п. 35 П(С)БУ 7 у разі часткової ліквідації об’єкта ОЗ його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта. Розрахуємо суму нарахованого зносу, яка відноситься на вартість двигуна: (15000 / 5000) х 200,00 = 600,00 грн. Саме на 600,00 грн ми повинні зменшити суму нарахованого зносу на автомобіль. Оскільки термін корисного використання двигуна завершився (відповідно до акту незалежного експерта), а заміна його на новий призведе до зростання очікуваного терміну використання автомобіля, на підставі наказу керівника підприємства витрати на заміну двигуна включаються до капітальних інвестицій зі збільшенням первісної вартості ОЗ. Бухгалтерський облік заміни двигуна власного автомобіля наведено у таблиці 1. Таблиця 1 № з/п Зміст господарської операції Бухгалтерський облік Сума, гр н Податковий облік
Дт Кт
ВД ВВ
1 Списана сума нарахованого зносу, яка відноситься до вартості двигуна 131 105 600,00 — —
2 Зменшена первісна вартість авто мобіля на вартість знятого двигуна 207 105 200,00 — —
3 Здійснено передплату за двигун та за роботи з ремонту автомобіля 371 311 7800,00 — 3000,001
4 Відображено податковий кредит з ПДВ при отриманні податкової накладної 64122 644 1300,00 — —
5 Відображено витрати на переобладнання автомобіля після підписання акту виконаних робіт (вартість нового двигуна, вартість робіт з ремонту) 152 631 6500,00 — —
7 Списано кредиторську заборгованність за рахунок передплати 631 371 7800,00 — —
8 Збільшено первісну вартість автомобіля 105 152 6500,00 — —
Отже, ми розглянули порядок відображення заміни двигуна легкового автомобіля у бухобліку. Далі виникає питання, чи відрізняється податковий облік витрат на ремонт автомобілів як складової частини основних фондів підприємства від бухобліку таких витрат. Так, відрізняється. Для податкового обліку важливим є розподіл усіх виконаних робіт з обслуговування автомобілів на технічне обслуговування та будь-які види ремонтів (чи інші поліпшення), тому що відображення вартості цих видів робіт у податковому обліку суттєво відрізняється. Якщо автомобіль використовується у власній господарській діяльності платника податку, то витрати на технічне обслуговування включаються до складу валових витрат на підставі п. 5.2.1 Закону № 334. А всі види ремонту, а також реконструкція, модернізація, технічне переозброєння автотранспортних засобів відображаються згідно з п.п. 5.2.10 і 8.7.1 Закону № 334, а сам е: платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, в тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3 і 41 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об’єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу. Покажемо порядок відображення у податковому обліку понесених витрат на поліпшення об’єктів основних фондів групи 2 у таблиці 2. Таблиця 2 Група основних фондів Балансова вартість на початок 2008 року, грн Вартість проведених ремонтів протягом 1-го кв. 2008 р., грн Із них: Амортизаційні відрахування за 1-й кв. 2008 року, грн (гр. 2 х норму амортизації у відсотках) Балансова вартість на початок 2-го кв. 200 8 р., грн (гр. 2 + гр. 4 — гр. 6)
відносяться на збільшення балансової вартості підлягають включенню до валових витрат
1 2 3 4 5 6 7
Основні фонди групи 2 з нормою амортизації 10 % 20 000,00 6 500,00 3 500,00 3 000,00 2 000,00 21 500,00
Основні фонди групи 4 з нормою амортизації 15 % 10 000,00 — — — 1 500,00 8 500,00
Всього у 2008 році 30 000,00 6 500,00 3 500,00 3 000,00 3 500,00 30 000,00
Картина автомобіля, що стоїть біля узбіччя, з піднятим капотом знайома усім, кому доводиться сидіти за кермом. Непередбачена несправність у дорозі, іноді - випадковість, але найчастіше - результат ігнорування простих правил техобслуговування. Щоб запобігти їй, слід приділяти увагу ремонту і техобслуговуванню автомобілів. Поліпшення автомобілів До поліпшення автомобілів призводять операції, здійснювані в процесі їхньої модернізації, утім як і операції по реконструкції, модифікації, добудуванню, доустаткуванню і т.п. (далі витрати на покращення). Це, у свою чергу, приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від експлуатації таких автотранспортних засобів. Що дає нам підставу відносити витрати на покращення до збільшення первісної (балансової) вартості автомобіля 1 . Бухгалтер підприємства, оперуючи усіма вище перерахованими поняттями (див. також "ШБ" № 33/2003 р.), повинен проконтролювати документальне оформлення операцій, що дозволяло б уже на рівні первинного обліку чітко розділити витрати на підтримку автомобілів у робочому стані (поточний ремонт і технічне обслуговування) і витрати на поліпшення автомобілів. Такими первинними документами можуть бути: 1) наряд-замовлення; 2) акти виконаних робіт; 3) наряди на проведення ремонтних робіт; 4) акти на списання запасних частин і ПММ при виконанні технічного обслуговування; 5) лімітно-забірнікарти чи вимоги на відпуск матеріалів зі складу. Оформлений належним чином документ, за підписом механіка (майстра, чи завідувача гаражем) і економіста по нормуванню праці надходить у бухгалтерію. Бухгалтеру після цього вже не складно відобразити даний документ у бухгалтерському і податковому обліку. Бухгалтерський облік витрат У бухобліку, згідно п. 15 П(С)БУ 7, заходи, спрямовані на підтримку об’єкта в робочому стані, включаються до складу витрат поточного періоду. Їхній облік ведеться згідно П(С)БУ 16. Вибір рахунка, по дебету якого повинні відображатися такі витрати залежить від того, для яких цілей використовується автомобіль: 23 "Виробництво" - використовується у виробничих процесах. Для автотранспортного підприємства - це перевезення пасажирів чи вантажів. 91 "Загальновиробничі витрати" - використовується в процесі керування цехами, ділянками, відділеннями, і іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва. Наприклад, транспортне обслуговування керівників це хів, ділянок і т.д. 92 "Адміністративні витрати" - використовується в процесі керування підприємством у цілому. Транспортне обслуговування керівника, головного бухгалтера, касира і т.д. 93 "Витрати на збут" - використовується в процесі здійснення робіт зі збуту. Наприклад, транспортне обслуговування менеджера по збуту. Вище зазначені рахунки при відображенні операцій по обліку техобслуговування, можуть кореспондуватися з кредитом рахунків: 203 "Паливо", 207 "Запасні частини", 661 "Витрати по заробітній платі". У випадку одержання послуг по ремонту підрядним способом, використовується рахунок 631 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками". Витрати на поліпшення автомобілів підприємство може враховувати на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з наступним віднесенням їх на рахунок 105 "Транспортні засоби". Такий напрямок списання витрат варто вказати в згаданих вище первинних документах. Податковий облік У податковому обліку витрати, пов’язані з техобслуговуванням автомобілів відносяться на валові витрати підприємства по першій події без обмежень на підставі п.п. 5.2.1. ст. 5 Закону про прибуток як витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності. Однак потрібно бути обережним, якщо мова йде про техобслуговування легкового автомобіля. У рахунках СТО, як правило, у загальну суму до оплати по техобслуговуванню включаються моторне і трансмісійне мастило, що належать до ПММ. У цьому випадку потрібно пам’ятати про обмеження, що містяться в п.п. 5.4.10 Закону про прибуток, які забороняють включати у валові витрати витрати на ПММ для легкових автомобілів 2 , що перевищують 50% таких витрат. У відповідній частці включається в податковий кредит сума ПДВ від вартості ПММ. 2 За винятком випадків, коли легковий автомобіль використовується для надання транспортних послуг замо вникам, тобто використовується в основній діяльності підприємства. Витрати на покращення автомобіля відносяться в податковому обліку до витрат по поліпшенню основних фондів. Згідно норм Закону про прибуток, вони частково включаються у валові витрати, а частково - відносяться на збільшення балансової вартості гр. 2, 3, 4 чи окремих об’єктів основних фондів гр. 1 пропорційно сукупної балансової вартості таких груп і окремих об’єктів основних фондів гр. 1 на початок звітного кварталу 3 . Виходить, що не важливо, в яку групу входить об’єкт, на ремонт якого понесені витрати, головне - правильно включити цю суму витрат пропорційно їхньої вартості в кожну з гр. 2, 3, 4. 3 Що не перевищує 10% сукупної балансової вартості, усіх груп основних фондів за станом на початок такого звітного періоду. До 2003 року ліміт був у розмірі не більш 5 % балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного року. У зв’язку з тим, що всі показники в декларації про прибуток приводяться наростаючим підсумком з початку року, таким початком звітного періоду був і залишається початок звітного року (тобто, 1 січня). Тому розрахований "ліміт" у 10% є єдиним на весь рік 4 . 4 Для розрахунку сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок 2003 р., Б4 - балансова вартість гр. 4 ще не застосовується. Базою для визначення максимальної суми, що може бути включена до складу валових витрат, є сукупна балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду. Початком для кожного з установлених звітних періодів (квартал, півріччя, три квартали, рік) є початок року. При цьому, вартість запасних частин і інших ТМЦ, використаних на покращення автомобіля сукупної балансової вартост і груп основних фондів не включається у валові витрати по першій події. Нагадаємо, що право на податковий кредит по ПДВ із вартості запасних частин і інших ТМЦ, використаних для ремонту автотранспорту, підприємства мають у повному обсязі, незалежно від того, ввійшли чи ні витрати по ремонту в 10% ліміт. Приклад У податковому обліку балансова вартість основних фондів на 01.01.2003 р. складала 100000,00 грн., 10% "ліміт" на поліпшення основних фондів складає 10000,00 грн. У 1 кварталі 2003 р. на СТО проведені роботи з ремонту і ТО мікроавтобуса на суму 2605,00 грн., крім того, ПДВ - 521,00 грн. Витрати розподілилися в такий спосіб: 1) установка газового устаткування 1000,00 грн, у результаті чого використовується більш дешеве паливо, плюс ПДВ - 200,00 грн.; 2) установка покришок - 100,00 грн., крім того, ПДВ - 20,00 грн.; 3) вартість покришок - 1200,00 грн., крім того, ПДВ - 240,00 грн.; 4) придбання акумулятора - 300,00 грн., крім того, ПДВ - 60,00 грн.; 5) установка акумулятора - 5 грн., плюс ПДВ - 1,00 грн. До збільшення економічних вигод від експлуатації мікроавтобуса приводить тільки установка газового устаткування, тому в бухобліку первісну вартість мікроавтобуса варто збільшити на 1000,00 грн. Покришки і витрати на їхню установку не вважаються поліпшенням автомобіля і включають до складу витрат підприємства. Заміна шин і акумуляторів спрямована на підтримку автомобіля в робочому стані, тому її можна розглядати як один з видів технічного обслуговування (див. таблицю 1). Таблиця 1 № п/п Зміст операції Бухгалтерський облік Сума, грн. Податковий облік
Дт Кт
ВР ВД
1 Здійснено установку газового устаткування на автомобіль 152 631 1000,00 1000,00 -
2 Оприбутковано автопокришки й акумулятор 207 631 1500,00 1500,00 -
3 Відображається податковий кредит по придбаних автопокришках і акумулятору 641 631 300,00
3 Зроблено установку покришок і акумулятора на автомобіль 23 207 1500,00 -
4 Відображаються витрати, пов’язані з установкою покришок і акумулятора 23 631 105,00 105,00 -
5 Відбито суму податкового кредиту за проведені роботи 641 631 21,00 - -
6 Оплачено СТО за виконані роботи, газобалонне устаткування, покришки й акумулятор 631 311 3126,00 - -
7 Збільшено вартість автомобіля на суму поліпшень, що приводять до збільшення економічних вигод 105 152 1000,00 - -
У даному варіанті віддільні предмети (акумулятори, шини) списані на витрати по даті установки на автомобіль. Можливий і інший варіант обліку, коли підприємство бажає контролювати дані предмети до моменту їхнього повного зносу і списання. У цьому випадку з водіями укладаються договори про повну матеріальну відповідальність і зазначені цінності ставляться їм у підзвіт. Така передача відображається проводками усередині субрахунку 207 (наприклад, по дебету 2071 "Шини в підзвіті" і кредиту субрахунку 2072 "Шини на складі"). Списання на виробництво буде проведено по даті представлення в бухгалтерію акта на списання Організація обліку доходів та витрат. Калькуляція витрат Основними завданнями обліку витрат на АТП є: - своєчасність, повне і правильне визначення витрат на перевезення за статтями та елементами витрат; - розрахунок собівартості виконаних робіт та послуг за їх окремими видами та в цілому на підприємстві; - виявлення внутрішніх результатів, зниження собівартості перевезення; - точне відображення всіх невиробничих витрат і витрат з метою їх ліквідації в подальшому; - своєчасність, повне і правильне визначення витрат на перевезення за статтями витрат і елементами витрат, при порівнянні їх з плановими в перерахунку на фактичний обсяг перевезень, розрахунок собівартості виконаних робіт і послуг за їх окремими видами та в цілому на підприємстві; - виявлення внутрішніх резервів зниження собівартості перевезень; - точне відображення всіх невиробничих витрат і втрат з метою їх ліквідації в подальшому. Собівартість продукції, що виробляється підприємством, визначається шляхом калькулювання, тобто розподілу витрат між об’єктами калькуляції і визначення розміру цих витрат на одиницю продукції. При калькулюванні собівартості перевезень і послуг, використовують Методичні рекомендації щодо формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті з урахуванням технологічних та організаційних особливостей кожного підприємства. На АТП застосовують наступні методи калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг): - нормативний («стандарт-костинг»); - простий; - позамовний. За калькуляційну одиницю собівартості приймаються: - для вантажних автомобілів, для яких встановлено тариф за 1 т перевезеного вантажу – 10 т/км; - для вантажних автомобілів, для яких встановлено погодинний тариф – 10 авт/год; - для автобусного парку – 10 пас/км; - для вантажних і легкових автомобілів - таксі – 10 платних км. Незалежно від прийнятого на підприємстві методу калькулювання до виробничої собівартості перевезень включаються: - прямі матеріальні витрати; - прямі витрати на оплату праці; - інші прямі витрати; - розподілені загальновиробничі витрати. При калькулюванні виробничої собівартості перевезень необхідно керуватися Методичними рекомендаціями №65, Нормами №43 (витрата ПММ), Нормами №420 (експлуатаційний пробіг автомобільних шин), П(С)БО 7 «Основні засоби» і П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» (при визначенні суми амортизаційних відрахувань), а також іншими нормативними актами. Порядок списання витрат на перевезення вантажу автомобільним транспортом залежить від того, в якому виробничому циклі використовується автомобіль. Якщо перевезення вантажу є видом господарської діяльності підприємства, затрати з надання цих послуг є витратами операційної діяльності. Вони складаються з виробничої собівартості перевезень (рахунок 23), адміністративних витрат (рахунок 92), витрат на збут (рахунок 93) та інших операційних витрат (рахунок 94). В свою чергу виробнича собівартість послуги складається з прямих затрат на її надання і розподілених загальновиробничих витрат (рахунок 91). Для відображення собівартості реалізованих послуг використовується субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» рахунка 90 «Собівартість реалізації». На цьому ж субрахунку обліковуються витрати на виконання вантажно-розвантажувальних робіт та експедирування вантажу. На собівартість реалізованих послуг списуються і нерозподілені загальновиробничі витрати. Їх метод, згідно П(С)БО 16 «Витрати» підприємства встановлюють самостійно на початок року наказом про облікову політику підприємства. На автотранспортних підприємствах найчастіше базою розподілу загальновиробничих витрат вибирають прямі затрати на перевезення. Склад загальновиробничих витрат на АТП визначений п.35 Методичних рекомендацій №65. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності не відносяться на собівартість реалізованих послуг, а відразу списуються на фінансовий результат. Порядок формування вартості послуг можна подати у вигляді формули: В = Вс + Нзв + А + Взб. + Р + ПДВ (2.1) де В - вартість послуги; Вс – виробнича собівартість; Нзв – нерозподілені загальновиробничі витрати; А – адміністративні витрати; Взб. – витрати на збут; Р – рентабельність; ПДВ – податок на додану вартість. Для обліку доходів автотранспортні підприємства використовують субрахунок 703 «Доходи від реалізації робіт і послуг» рахунка 70 «Доходи від реалізації» і рахунок 71 «Інші операційні доходи». На субрахунку 703 відображаються суми: - нараховані за тарифами за виконані перевезення; - нараховані за порожній пробіг автомобіля до пункту першого навантаження або від пункту останнього розвантаження; - нараховані за додатковий простій автомобіля, пов'язаний із зважуванням і переважуванням вантажів; - нараховані за виконання транспортно-експедиційних і вантажно-розвантажувальних робіт; - стягнуті з клієнтів за пробіг автомобілів, викликаний нездійсненим прийманням або здачею вантажу (відшкодування понесених перевізником витрат). На субрахунку 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки» обліковуються суми штрафів, пені, неустойки, отримані в результаті: - відмови від оформлення або неправильного оформлення товарно-транспортної документації; - невиконання встановленого договором обсягу перевезень; - неподання вантажу до перевезення; - подорожнього пробігу автомобіля, викликаного нездійсненим перевезенням, унаслідок подання до перевезення вантажу, не передбаченого замовленням або призначеного в інший пункт. Приклад. Обсяг перевезень, виконаних автотранспортним підприємством становив 195000 грн., в т.ч. ПДВ -32500 грн. Сума штрафів, пені і неустойки за цей період – 780 грн. Собівартість наданих послуг – 154712 грн. Ця сума складається з виробничої собівартості послуг, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості включені: - вартість бензину і мастильних матеріалів – 34053 грн; - заробітна плата водіїв, експедиторів і вантажників – 33372 грн.; - внески і збір на державне соціальне страхування, нараховані на таку заробітну плату – 12014 грн.; - витрати на відрядження цієї категорії працівників – 10125 грн.; - орендна плата за автомобіль, що використовується для надання послуг – 1200 грн.; - амортизація рухомого складу, що використовується для надання послуг – 21795 грн.; - витрати на поточний ремонт рухомого складу -4552,5 грн.; - постійні розподілені загальновиробничі витрати – 11441,5 грн.; Нерозподілені постійні загальновирообничі витрати склали 3814 грн. Адміністративні витрати за звітний період ? 15019 грн. Сума витрат, пов’язаних зі збутом послуг – 5465 грн. інші витрати операційної діяльності – 1861 грн. (табл. 2.16). Таблиця 2.16 Кореспонденція рахунків з обліку транспортних перевезень
№ з/п Зміст господарської операції Кореспонденція рахунків Сума, грн.
Дт Кт
Відображення у перевізника операцій, пов’язаних з наданням послуг з перевезення вантажу
1 Отримана на поточний рахунок автопідприємства плата за надані послуги 311 681 195000
2 Відображена сума податкових зобов’язань з ПДВ 643 641 32500
3 Отримані на поточний рахунок суми штрафів, пені, неустойки 311 681 780
4 Списані раніше нараховані зобов’язання з ПДВ 703 643 32500
5 Відображені доходи від надання послуг АТП 681 703 195000
7 Списані на фінансовий результат доходи від реалізації послуг 703 791 162500
8 Списані на фінансовий результат доходи у вигляді штрафів, пені, неустойки 715 791 780
9 Відображена вартість бензину, витраченого при перевезенні вантажів 23 203 34053
10 Віднесена на витрати заробітна плата водіїв, експедиторів і вантажників 23 661 33372
11 Віднесені на витрати внески на соціальне страхування, нараховані на заробітну плату водіїв, експедиторів і вантажників 23 65 12014
12 Віднесені на виробничу собівартість витрати на відрядження водіїв, експедиторів і вантажників 23 372 10125
13 Нарахована амортизація рухомого складу, що використовується для надання послуг 23 131 21795
14 Відображені витрати на поточний ремонт рухомого складу 23 20, 631 та ін. 4552,5
15 Списані на виробництво розподілені загальновиробничі витрати 23 91 11441,5
16 Відображені інші витрати операційної діяльності 94 20, 631 та ін. 1861
17 Списана на виробничі витрати орендна плата за автомобіль, що використовується для надання послуг (сума без ПДВ) 23 685 1200
18 Списані на собівартість реалізованих послуг нерозподілені постійні загальновиробничі витрати 903 91 3814
19 Списані на фінансовий результат нерозподілені постійні загальновиробничі витрати 791 903 3814
20 Відображена собівартість реалізованих послуг 903 23 128553
21 Віднесені на фінансовий результат: - витрати з надання послуг; - адміністративні витрати; - витрати на збут; - інші витрати операційної діяльності 791 791 791 791 903 92 93 94 128553 15019 5465 1861
Аналітичний облік за субрахунком 703 ведеться за видами перевезень, експедиційних і навантажувально-розвантажувальних робіт, а також за виробничими підрозділами АТП. При перевезенні пасажирів в автобусах і легкових автомобілях-таксі доходи відображаються за вирахуванням страхового внеску, який стягується з пасажирів міжобласних ліній. В бухгалтерському обліку суми страхового збору не є доходом перевізника. Вони акумулюються до перерахування страховикові на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Прибуток автотранспортного підприємства визначається як різниця між доходами, отриманими за перевезення та інші види виконаних робіт, і фактичними витратами. Автопослуги: облік доходів Строгий облік доходів - одна з найважливіших умов економічного росту і процвітання будь-якого підприємства. А коли мова йде про автотранспортне підприємство, то тут контроль над доходами необхідний у першу чергу. Це викликано специфікою договорів на автоперевезення, у якою ми з вами і спробуємо зараз розібратися. Одним з принципів бухгалтерського обліку є принцип відповідності витрат отриманим доходам. Відповідно до ст. 4 Закону № 996 для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, тобто за принципом нарахування. Момент (дата) виникнення доходу від наданих послуг фіксуєтьс я в первинних документах, які надходять до бухгалтерії - актах виконаних робіт, товаротранспортних накладних, реєстрах проданих квитків і т.п. Факт і дата отримання коштів не мають значення для дати визначення доходу від автопослуг у бухобліку. Основу достовірності оцінки доходу складають затверджені тарифи на перевезення вантажів та пасажирів. Тарифи можуть бути договірними (вільними) та регульованими державою . При відображенні доходу одночасно визначається собівартість надання цих послуг. Автопослуги характерні відсутністю недовершеного виробництва, тому всі витрати діяльності одразу "йдуть" на фінансовий результат (рахунок 79). Доходи від перевезень обліковують на субрахунку 703 "Доходи від реалізації робіт і послуг". Причому, це не залежить від т ого, чи є транспортні послуги основною, чи допоміжним видом діяльності. Податковий облік Дохід від наданих послуг визнається за відомим правилом "першої події" - або за датою надання послуг (оформлення акта виконаних робіт або іншого первинного документу), або за датою отримання від замовників грошових коштів на банківський рахунок чи до каси підприємства. У "пасажирських" АТП вказані події, як правило, співпадають. Дата виникнення податкового зобов’язання з ПДВ на послуги "прив’язана" до дати визнання валового доходу. Правові основи обліку На методику бухгалтерського і податкового обліку суттєво впливає юридичний характер операцій, а саме форма договору між перевізником та замовником. Сьогодні на ринку автопослуг використовуються дві основні форми договірних відносин - договір на перевезення (надання послуг) і договір доручення на перевезення. Необхідний коментар щодо визначення доходів< BR> Нагадаймо, що згідно ст. 4 закону № 996 одним з принципів бухобліку та фінансової звітності є відображення в бухобліку операцій, виходячи з їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми. Цей принцип превалювання сутності над формою. Виходячи з цього принципу виручку автостанції слід враховувати на субрахунку 703 у повній сумі (рядок 010 Звіту про фінрезультати). Потім через рахунок 704 провести зменшення отриманого доходу на суму перерахувань перевізнику (АТП) і в результаті залишиться чистий дохід автостанції в розмірі його винагороди, згідно з умовами договору доручення (рядок 030). Відповідно, АТП відображає виручку як суму наданих послуг з перевезення пасажирів (рядок 010 Звіту про фінрезультати) згідно з актами виконаних робіт, підписаних представником автостанції та АТП. Собівартість автоперевезень: облік та розрахунок Кінцева мета калькулювання - визначення фактичної собівартості одиниці послуг (робіт). Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт, послуг, що забезпечують перевезення (п.3 Рекомендацій № 65). Приступаючи до калькуляції в умовах конкретного підприємства, слід визначитися з методом обчислення витрат та калькуляційною одиницею. Калькуляційна одиниця Під калькуляційною одиницею розуміють те, собівартість чого розраховується. До речі, в Рекомендаціях № 65 стосовно автотранспорту не наведено, які саме калькуляційні одиниці слід використовувати. Але сказано про узагальнюючу калькуляційну одиницю транспортної роботи - показник суми витрат, що припадає на 1 гривню отриманих підприємством доходів (п. 46). Методи калькулювання Якими методами калькулювання користуються транспортні підприємства? На практиці переважають два методи: простий та позамовний. Рекомендації № 65 додають до цього ще нормативний метод або стандарт-костинг. Нормативний методв Рекомендаціях № 65 (п.42-45) описаний більше за інші, але прикладу розрахунку не наведено. До речі, як і по інших методах. Головна відмінність цього методу полягає в тому, що базовою є нормативна (планова) калькуляція одиниці та всього обсягу перевезень. Фактична собівартість розраховується не за прямим методом, а за допомогою відхилень від норм. Суми відхилень можуть бути як позитивні так і негативні. На практиці даний метод застосовується в повному обсязі дуже рідко. Простий метод (не описаний в Рекомендаціях № 65) використовується переважно в дійсно простих умовах - у малих підприємств або у вузько спеціалізованих підприємств, коли підприємство надає один-два види послуг і передбачає ділення всіх витрат звітного періоду на кількість виконаних послуг (тонокілометри, пасажирокілометри, години роботи). Позамовний метод є найбільш поширеним. Застосовується за умови якщо: - маршрути пасажирських або вантажних перевезень і тоннаж вантажу, що перевозиться, кожного разу відрізняються, - використовуються різні марки та модифікації автобусів, автомобілів при наданні платних послуг замовнику, - до різних замовників застосовується різний підхід щодо вартості пального, ступеня сервісу на маршрутах, - інші індивідуальні ознаки послуг. - Саме застосування позамовного методу буде розглянуто нижче на прикладі. Зв’язок собівартості із ціною послуг Слід відмітити, що при витратному підході до ціноутворення послуг транспорту калькуляція собівартості виступає основою розрахунку ціни одиниці перевезень (1 тонни вантажу, 1 пасажира, 1 кілометра пробігу і т.д.). Такий підхід застосується як до регульованих державою цін, так і вільних цін. Незалежно від прийнятого на підприємстві методу калькуляції, розрахунок виробничої собівартості на практиці може мати два варіанти повноти включення витрат.Перший з них можна назвати "скорочена собівартість". Він повністю узгоджується з вимогами П(С)БО 16 - в собівартість включаються тільки прямі витрати (паливо, матеріали, оплата праці, інші прямі витрати) та розподілені загальновиробничі витрати1 . В такому варіанті всі інші витрати, які входять до ціни послуг (адміністративні, збутові та інші операційні витрати), покриваються за рахунок рентабельності (прибутку) послуг. В іншому варіанті, який можна назвати "повна собівартість" до собівартості включають всі наявні прямі витрати підприємства, а також інші, які пов’язані з операційною діяльністю (адміністративні, збутові та інші операційні витрати ). Життєздатність такого варіанту, який нагадує стару систему калькулювання, пояснюється вимогами ціноутворення: до ціни послуг мають бути включені всі операційні витрати підприємства плюс норма прибутку (рентабельності), за рахунок якої покривають не включені в собівартість витрати. Розподіл загальновиробничих витрат (ЗВВ). Склад таких витрат наведено в п. 35 Рекомендацій № 65. Об’єкти розподілу. Фактичну суму загальновиробничих витрат згідно з п. 57 Рекомендації № 65 пропонують розподіляти між: 1. Основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень; 2. Допоміжним виробництвом в частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також реалізації; 3. Обслуговуючими виробництвами; 4. Капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом. Як бачимо, 3 та 4 канали розподілу витрат з рахунку 91 на обслуговуючі виробництва (в дебет рахунку 94), на капітальне будівництво (в дебет рахунку 15) дещо суперечать вимогам П(С)БО 16. В додатку 1 до П(С)БО 16 про такі напрямки розподілу не згадується. Нагадаймо, що, згідно зі стандартом, вказані витрати розподіляються тільки в дебет рахунків 23 (витрати на виробництво продукції) та 90 (собівартість реалізації). Напевно, для такого розширеного трактування напрямків розподілу загальновиробничих витрат у авторів Рекомендацій № 65 були свої підстави. Не секрет, що запропоновані канали розподілу дуже нагадують напрямки розподілу загальновиробничих витрат за старою системою бухобліку. Для цього можна знайти своє обґрунтування. Наприклад, обслуговуючи виробництва (їдальня, котельня) та відділ капітального будівництва АТП мають витрати, які за своїм характером відносяться до загальновиробничих (зарплата керівника, автотранспортні витрати і т.д.). Виходячи з принципу бухобліку превалювання сутності над формою, не можна заборонити підприємствам обмежувати себе догмою П(С) БО 16. Інша справа, що в АТП може не бути вказаних підрозділів. Але Рекомендації носять загально транспортний характер, поширюються також на залізницю, авіатранспорт, в яких вказані підрозділи і відповідні суми витрат можуть мати місце. Тому канали розподілу мають "право на життя". Методу розподілу. Згідно з п. 58 Рекомендацій № 65 залежно від видів виконуваних перевезень, технічного оснащення рухомого складу та інших умов загальновиробничих витрат, віднесені до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів: - пропорційно до заробітної плати основних працівників, - у відповідності з питомою вагою планової суми ЗВВ у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень, - на 1 гривню фактичних доходів по окремих видах перевезень, - пропорційно до суми витрат по інших калькуляційних статтях, - пропорційно до приведеної кількості автомобілів на автотранспортних підприє мствах. 2.6.Організація обліку робочого часу та оплати праці Обліковуємо час роботи водіїв по-новому Мінтранс наказом від 07.06.2010 р. №340, який набрав чинності з 04.10.2010 р.1, затвердив нове Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі — Положення №340). Iз набранням чинності новим нормативним документом втратило чинність старе Положення №182. Які зміни очікують працедавців та самих водіїв — проаналізуймо далі. Сфера застосування нового Положення №340 Положення №18 поширювалося на: 1) підприємства, установи та організації незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, в яких працюють за трудовим договором (контрактом) воді ї; 2) на фізосіб-СПД, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами або забезпечують перевезення для власних виробничих потреб. Положення №340 поширюється лише на тих автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п. 1.3). I не поширюється на внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються (п. 1.4 Положення №340): а) фізособами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; б) під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; в) для потреб МВС України, Міністерства оборони, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, а також Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони здоров’я України; г) сільськогосподарськими пі дприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств. Склад робочого часу водіїв Які періоди часу при виконанні водієм його трудових обов’язків належать до робочого часу — визначав п. 2.2 Положення №18. Тепер, відповідно, визначає п. 2.1 Положення №340. Склад такого робочого часу залишився майже незмінним, але з нього зник: 1) час зупинок, передбачених графіком, для короткочасного відпочинку від керування автотранспортним засобом на маршруті (у рейсі) та на кінцевих пунктах; 2) час для огляду та технічного обслуговування автотранспортних засобів на проміжних та кінцевих пунктах маршруту (рейсу). Немає й норми, яка пояснює, як обліковувати робочий час водіїв автотранспортних засобів при відрядній оплаті праці. Раніше в Положенні №18 була норма (про яку немає згадки у Положенні №340) про те, що робочий час відрядників обчислюється у нормах часу та окремій оплаті не підлягає. Не підлягатиме він оплаті й надалі, оскільки, крім Положення №340, є ще й КЗпП, Закон про оплату праці3, які це чітко визначають. Але чи відображати цей час у табелі, і якщо так, то як? Питання залишається відкритим. 1 Крім пункту 6.1 Положення №340, що набере чинності пізніше. Коли саме — див. нижче у підрозділі статті «Облік робочого часу». 2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів (наказ Мінтрансу від 17.01.2002 р. №18). 3 Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці». Тривалість робочого часу Нормальна тривалість робочого часу водіїв не зміниться. Вона не перевищуватиме 40 годин на тиждень.< /B> Не зміниться й тривалість робочого часу водіїв, яким установлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, — 7 годин. Як і до цього, напередодні святкових та неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Тривалість роботи (зміни) водія, як і раніше, у нічний час скорочуватиметься на одну годину тощо. Але різниця є в деяких деталях. Так, наприклад, зникла норма про те, що у графіках змінності не повинна передбачатися робота водіїв-жінок у нічний час. Нагадаємо, що згідно зі ст. 175 КЗпП залучення жінок до робіт у нічний час не допускається (за винятком тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід). Перелік цих галузей та видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час повинен бути затверджений КМУ. Отже, можливо, КМУ найближчим часом віднесе жінок-вод іїв до тих, кому дозволяється працювати вночі. Втім, це обмеження не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї. Також зараз тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника автотранспортного засобу або уповноваженого ним органу (далі — власник) і профспілкового органу. В основі визначення тривалості роботи лежать типові правила та графіки змінності, які затверджує власник за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою). За їх же відсутності — після погодження з працівником, яке закріплюється укладанням трудового договору (контракту) або додатка до нього з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня. Відтепер тривалість щоденної роботи (зміни) визначатиметься правилами внутрішнього трудового розпоряд ку або графіками змінності. Їх затверджує перевізник (тобто фактично працедавець) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Це прямо відповідає ст. 52 КЗпП. I якщо залишити цю норму саме в такій редакції, виходить, що трудові колективи в обговоренні тривалості щоденної роботи (зміни) участі не братимуть (хіба що через профспілки, які, за визначенням, повинні відстоювати інтереси працівників). Але не слід забувати про ст. 142 КЗпП, яка говорить: «Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил». Таким чином, і оскільки КЗпП має більшу юридичну силу, ніж По ложення №340, доки не внесено змін до КЗпП, затвердження правил трудового розпорядку повинно відбуватися у тому самому порядку, що й раніше, незважаючи на норми Положення №340. Крім того, пунктом 2.3 Положення №340 збережено норму, відповідно до якої «якщо за умовами роботи не може бути додержано встановлену для водіїв щоденну або щотижневу тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, але з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин». У разі встановлення підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин. Зверніть увагу: в Положенні №18 зазначалося, що тривалість робочої зміни більше 10 годин не може бути встановлено водіям: 1) зі стажем керування автотранспортним засобом менше трьох років; 2) водіям, яким це заборонено за медичними показаннями. У По ложенні №340 цих обмежень немає. Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі простої, очікування транспортного засобу, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин. Але є умова: час керування автомобілем протягом дня (зміни) не повинен перевищувати 9 годин. При такому підсумованому обліку робочого часу праця водіїв повинна регулюватися графіками змінності водіїв колісних транспортних засобів. Форма такого графіка затверджена додатком 1 до Положення №3401. Графіки змінності складаються на весь обліковий період, і за ними визначаються тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів. Графік змінності на обліковий період повинен доводитися до відома кожного водія не менше ніж за два тижні до початку облікового періоду (п. 2.5 Положення №340). 1 До речі, форма не передбачає погодження профкому, але воно є обов’язковим. Відбулися зміни й у тривалості надурочних робіт. Після набрання чинності Положенням №340 вони не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів поспіль або 120 годин на рік (що відповідає ст. 65 КЗпП). Раніше це обмеження становило 75 годин на рік у разі встановлення підсумованого обліку робочого часу і 100 годин на рік у разі додержання щотижневої норми тривалості робочого часу. Виняток становлять водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення великовагових та (або) великогабаритних та (або) небезпечних вантажів. Їх змінний період керування, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 8 годин. Це при тому, що для інших водіїв змінний період керування, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин (п. 3.1 Положення №340). Але для всіх категорій водіїв може бути збільшено норми в разі виникнення непередбачуваних обставин, таких як технічна несправність транспортного засобу, зупинка руху т ранспортного засобу у рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови тощо (п. 3.3 Положення №340). Тривалість керування для водіїв усіх категорій на тиждень, включаючи надурочні роботи, не повинна перевищувати 48 годин. Тривалість відпочинку водіїв У новому Положенні збереглися старі норми також щодо перерв, які надаються водіям, і щодо часу харчування. Великий подив викликає лише п. 5.5: «Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 10 послідовних годин». А також п. 5.7: «Водіям, яким установлено підсумований облік робочого часу, тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку в окремі періоди може бути зменшено до 8 послідовних годин протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочої зміни, при цьому робочий час протягом облікового періоду не повинен перевищувати норми робочого часу, ус тановленої законодавством. Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і надаються водієві у вигляді додаткових, вільних від роботи протягом облікового періоду, годин у порядку, передбаченому графіком змінності». На наш погляд, це не враховує положення ст. 59 КЗпП, згідно з яким тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Тому, на нашу думку, в Положенні №18 час відпочинку при роботі за змінами було визначено коректніше та не викликало зайвих запитань, на відміну від Положення №340. Не кажучи про те, що попереднє Положення №18 було лояльнішим до водіїв, адже в ньому були норми, яких у Положенні №340 вже немає, а саме: «3.6. Щотижневий безперервний відпочинок водія повинен безпосередньо передувати або слідувати за щоденним відпочинком, при цьому сумарна тривалість часу відпочинку разом із часом перерви для відпочинку та харчування в день, що передує цьому відпочинку, повинна становити не менше 42 годин. 3.7. У разі встановлення підсумованого обліку робочого часу щотижневі дні відпочинку встановлюються у різні дні тижня згідно з графіками змінності, при цьому число днів щотижневого відпочинку в поточному місяці повинно бути не менше числа повних тижнів цього місяця. Ці дні виділяються у графіках роботи (змінності) із загальної кількості вільних від роботи днів. Залучення до роботи у вихідні дні та компенсація за цю роботу провадяться в порядку, передбаченому законодавством. 3.8. У разі встановлення водіям підсумованого обліку робочого часу з тривалістю робочого дня (зміни) понад 10 годин тривалість щотижневого відпочинку може бути скорочена до 30 послідовних годин, з яких не менше ніж 22 години протягом однієї й тієї самої доби. При цьому тривалість кожного щотижневого безперервного відпочинку в середньому за обліковий період повин на бути не менш як 42 години». Тепер одна надія у водія на КЗпП, але якщо й до нього буде внесено зміни? Або ж буде прийнято давно обіцяний Трудовий кодекс, і в ньому не буде визначено обов’язковості відпочинку між змінами не менше за подвійний час роботи? У такому разі водіям не позаздриш. Облік робочого часу I, нарешті, головна новина. Колісні транспортні засоби будуть обладнані тахографами (п. 6.1 Положення №340). Раніше ця вимога стосувалася лише транспорту водіїв, які здійснюють міжнародні перевезення, відповідно до вимог Європейської Угоди, і екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення. Тахографи повинні встановити на: 1) нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезеннях, регулярних пасажирських перевезеннях на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км, перевезеннях небезпечних вантажів — з 01.06.2012 р.; 2) перевезеннях вантажів колісн ими транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн — з 01.06.2013 р.; 3) перевезеннях вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонни до 12 тонн — з 01.06.2015 р. Згідно зі ст. 1 Положення №340 тахограф — це контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про його рух. Тим, хто зустрічається із цим пристроєм і принципом його роботи уперше, радимо звернутися до розділу 6 Положення №18. Там про них сказано докладніше. Для чого ж потрібен тахограф? Для обліку робочого часу водіїв. Облік робочого часу водіїв згідно з п. 6.2 Положення №340 здійснюватиметься на підставі табеля обліку використання робочого часу. I перевізник, який використовує водіїв за наймом та щомісяця складає графік змінності водіїв, повинен буде вести відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2 до Положення №340). У ній щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фак тичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Натомість тим, хто керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом, слід зважити на таке. Водій такого транспорту повинен буде вести індивідуальну контрольну книжку (додаток 3 до Положення №340), у якій вести облік власних змін, часу керування транспортним засобом і часу перерв. Якщо ж цих вимог не дотримуватися, то п. 7.1 Положення №340 визначає таке. Державний контроль за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв здійснюється посадовими особами урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. А головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України. Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті1 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі — орга ни державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, АР Крим, мм. Києві та Севастополі. 1 Затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 р. №1567. У Положенні №18 передбачалося також, що контроль за додержанням цих норм, зокрема з питань робочого часу і часу відпочинку, здійснює Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи. У Положенні №340 цього не зазначено. Проте це не означає, що органи Мінпраці не зможуть перевіряти транспортні підрозділи щодо робочого часу і часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, бо їх повноваження встановлюються іншими, вагомішими, нормативними актами. Отже, відсутність цієї норми у Положенні №340 — це швидше юридична хиба при складанні нового нормативного акта, ніж полегшення долі працедавців. Водити авто - нелегка робота, особливо, якщо враховувати те, що цим доводиться займатися і вдень, і вночі по 8 годин безперервно , а іноді і більше. При нарахуванні зарплати водіям повинні враховуватися всі особливості їхньої праці, щоб ця праця була оцінена і гідно оплачена. Оплата праці водіїв Графіки робочого часу Для забезпечення безперебійної роботи підприємствами автотранспортного обслуговування розробляються графіки змінності. Середня тривалість робочого часу водіїв для складання графіків змінності визначається по формулі: Тзм = (Нг * Кв) / 3 (ч.), де Тзм - середня тривалість робочої зміни водіїв; Нг - нормальна кількість робочих годин одного водія в даному місяці (за календарем); Кв - кількість водіїв у бригаді, за якою закріплені автотранспортні засоби; 3 - загальна кількість робочих змін, закріплених за водіями транспортних засобів у даному місяці. Графіки роботи повинні розроблятися, виходячи з норми робочих годин за обліковий період, з дотриманням норм робочого часу, що встановлюються Положенн ям № 18. Для водіїв автотранспортних засобів, що працюють у режимі шестиденного чи п’ятиденного робочого тижня із загальними вихідними днями, застосовуються графіки роботи, що встановлені для всіх працівників даного підприємства. При роботі автотранспортного засобу в дві зміни за ним закріплюються два водії. Час початку і закінчення зміни водія визначається із врахуванням установленого підготовчо-заключного часу, часу виїзду на маршрут (у рейс) і повернення автотранспортного засобу, часу проведення передрейсового і післярейсового медичних оглядів. Перерва для відпочинку і харчування водіям надається тривалістю не менше 45 хвилин і не більше 2 годин, не пізніше ніж через 4 години після початку роботи. Ця перерва не включається в робочий час водія. Первинний облік робочого часу Облік робочого часу водіїв здійснюється в подорожніх листах автомобіля, сумарний час за якими заноситься до табелю обліку робочого часу. У подорожньому листі є спеціальний р озділ, у якому відображається час, витрачений водієм на виконану роботу з розшифровкою за її видами. Нижче наводиться фрагмент подорожнього листа, у якому фіксується робочий час водія. На підставі даних табеля розраховують загальну кількість відпрацьованих годин за місяць для подальшого нарахування зарплати за тарифами. Мінімальна оплата праці не може бути нижче законодавчо встановленого мінімуму в розрахунку на відпрацьований час1. 1 У випадку, коли працівнику, який виконав місячну (часову) норму праці, нарахована зарплата нижче законодавчого мінімуму, підприємство повинне здійснити доплату до досягнення мінімального розміру оплати праці (ст. 95 КЗпП). У протилежному випадку підприємство порушує вимоги Закону про оплату праці і на посадових осіб може бути накладений адміністративний штраф. Нарахування в соціальні фонди необхідно проводити від суми законодавчо встановленого мінімуму оплати праці. Фрагмент подорожнього листа водія, що працює на рейсовому маршруті Організація контрольного процесу на АТП на прикладі ВКФ «Віта-Авто» значення та основні завдання аудиту досліджуваної ділянки облікового процесу у взаємозв'язку із особливостями організації управління і виробництва на підприємстві; методика проведення аудиту відповідних господарських операцій. Слід визначити джерела аудиту, методи, що застосовуються при проведенні аудиту; відношення автора роботи до розглянутих питань; законодавчо - нормативна база аудиту відповідних операцій. ролі головного бухгалтера і керівництва базового підприємства в організації контролю та аудиту щодо правомірності і законності здійснюваних господарських операцій: використанню облікової інформації при здійсненні аудиту (слід звернути увагу на те, які реєстри бухгалтерського обліку, первинні документи, форми звітності використовуються для проведення аудиту); організації зовнішнього аудиту і контролю відповідної ділянки обліку; недолікам організації контрольно - аудиторського процесу та їх ліквідації, вдосконаленню методики аудиту. При проведенні аудиту транспортного підприємства проводиться аналіз: правових аспектів документального оформлення і відображення в податковому і бухгалтерському обліку операцій з придбання і страхування транспортних засобів; обліку операцій за наданням транспортних і транспортно-експедиторських послуг, заповнення первинних документів при їх наданні; особливостей обліку при наданні міжнародних автотранспортних послуг; відображення в податковому і бухгалтерському обліку витрат на експлуатацію, техобслуговування і ремонт власних автомобілів; відображення в обліку витрат на ПММ легкового і вантажного автотранспорту, визначення нормативних витрат палива і розрахунок тимчасових лінійних норм витрат палива; обліку витрат на оренду автомобіля у фізичних і юридичних осіб; нарахування, сплата і відображення в звітності податку з власників транспортних засобів; розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища, правильне заповнення і представлення звітності; правових аспектів документального оформлення і відображення в податковому і бухгалтерському обліку операцій вибуття транспортних засобів. Детально розглядається порядок здійснення і юридичного супроводу операцій, що стосуються автотранспорту на підприємстві: 1.Ліцензування автоперевезень, реєстрація автомобілів в ДАІ, придбання, вибуття і переміщення транспортних засобів, списання із-за аварії, крадіжка автомобіля. 2.Страхування автотранспортних засобів і водіїв. 3.Лізінгові і орендні операції з транспортними засобами. 4.Види техобслуговування і ремонтів, модернізація транспортних засобів, бухгалтерський облік запчастин. 5.Придбання палива за готівковий розрахунок, по талонах і електронних картках. Складський облік і списання палива. 6.Розрахунок заробітної плати водія. 7.Калькуляція автоперевезень: ведення обліку, групування витрат, амортизація транспортних засобів, методи калькуляції, розподіл загально-виробничих витрат. Методика складання собівартості автоперевезень. Калькуляція пасажирських і вантажних перевезень позаказним методом. 8.Експедиторські послуги при перевезеннях. 9.Міжнародні вантажні і пасажирські перевезення: документальне оформлення, облік квитків на проїзд і продаж квитків, ПДВ у організатора і перевізника, страхування пасажирів, оформлення актів виконаних робіт. 10.Документація по роботі транспортних засобів (ТТН, талон замовника, подорожній лист вантажного і легкового автомобіля).
Текст аудиторського висновку Аудиторами Приватного пiдприємства аудиторської фiрми "Аудит-ФАГ" проведено незалежну аудиторську перевiрку рiчної фiнансової звiтностi Вiдкритого акцiонерного товариства "Володимир-Волинське АТП - 10707" (далi "Товариство") за перiод дiяльностi з 01 сiчня 2007 року по 31 грудня 2007 року з метою визначення достовiрностi фiнансової звiтностi i її вiдповiдностi чинному законодавству та фiнансовому стану Товариства станом на 31 грудня 2007 року. 2. Обсяги перевiрки та вiдповiдальнiсть сторiн: Для перевiрки було надано таку фiнансову звiтнiсть: - Баланс (форма №1) станом на 31 грудня 2007 року; - Звiт про фiнансовi результати (форма № 2) за 2007 рiк; - Звiт про рух грошових коштiв (форма № 3) за 2007 рiк; - Звiт про власний капiтал (форма № 4) за 2007 рiк; - Примiтки до рiчної фiнансової звiтностi (форма № 5) за 2007 рiк. Вiдповiдальнiсть за цю фiнансову звiтнiсть несе керiвництво Вiдкритого акцiонерного товариства "Володимир-Волинське АТП - 10707". Обов'язком аудиторської фiрми є висловлення власного судження стосовно цiєї звiтностi на пiдставi проведеної аудиторської перевiрки. 3. Нормативнi документи, згiдно з якими проведено аудиторську перевiрку: Аудиторська перевiрка проведена вiдповiдно до вимог Закону України "Про аудиторську дiяльнiсть" вiд 22 квiтня 1993 року № 3125 -ХII (в редакцiї Закону України вiд 14.09.2006 р. № 140-V), Мiжнародних стандартiв аудиту i Положення щодо пiдготовки аудиторських висновкiв, якi подаються до Державної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку при розкриттi iнформацiї емiтентами та професiйними учасниками фондового ринку, затвердженого рiшенням Державної комiсiї з цiнних паперiв та фондового ринку вiд 19 грудня 2006 року № 1528. Цi нормативнi документи вимагають, щоб планування та проведення перевiрки було спрямоване на одержання об?рунтованої впевненостi в тому, що фiнансовi звiти не мiстять суттєвих викривлень. 4. Опис виконаної аудиторами роботи: Аудит включає перевiрку шляхом тестування доказiв, якi пiдтверджують суми й розкриття iнформацiї у фiнансових звiтах. Аудиторська перевiрка включає також оцiнку застосованих принципiв бухгалтерського облiку й суттєвих попереднiх оцiнок, здiйснених управлiнським персоналом, а також оцiнку загального подання фiнансових звiтiв. Ми вважаємо, що проведена нами аудиторська перевiрка забезпечує об?рунтовану пiдставу для висловлення нашої думки. 5. Висновок аудиторiв щодо фiнансових звiтiв: Концептуальною основою, що використана при складаннi фiнансових звiтiв Вiдкритого акцiонерного товариства "Володимир-Волинське АТП - 10707" є Законом України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16 липня 1999 року № 996-XIV (з наступними змiнами i доповненнями) та Нацiональнi положення (стандарти) бухгалтерськогого облiку України. Аудиторською перевiркою встановлено, що показники фiнансової звiтностi вiдповiдають даним бухгалтерського облiку i є взаємопов'язаними. Iнформацiя, наведена у Примiтках до рiчної фiнансової звiтностi за 2007 рiк, вiдповiдає показникам iнших форм звiтностi та даним бухгалтерського облiку. Показники фiнансової звiтностi взаємопов'язанi. На думку аудиторiв iснує несуттєва невпевненiсть щодо фiнансових звiтiв, яка пов'язана з тим, що: - дебiторська та кредиторська заборгованостi пiдтвердженi актами звiрки не в повному обсязi; - Товариством не створено резерв сумнiвних боргiв, хоча на балансi облiковується сумнiвна дебiторська заборгованiсть, не створює забезпечень для вiдшкодування наступних операцiйних виплат; - аудитори не брали участi у рiчнiй iнвентаризацiї необоротних активiв, товарно-матерiальних цiнностей, грошових коштiв та розрахункiв. У зв'язку з цим iснує ймовiрнiсть вiдхилення в показниах фiнансової звiтностi, якi, на думку аудиторiв, не мають значного впливу на показники фiнансової звiтностi. На нашу думку, фiнансову звiтнiсть Вiдкритого акцiонерного товариства "Володимир-Волинське АТП - 10707" складено у вiдповiдностi до вимог нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку України, i за винятком невiдповiдностей, якi викладенi вище i мають обмежений вплив на фiнансовi показники, фiнансова звiтнiсть у всiх суттєвих аспектах справедливо й достовiрно подає фiнансову iнформацiю про фiнансовий стан Вiдкритого акцiонерного товариства "Володимир-Волинське АТП - 10707" станом на 31 грудня 2007 року, а також результат його дiяльностi та рух грошових коштiв за звiтний перiод згiдно з нормативними вимогами щодо органiзацiї бухгалтерського облiку в Українi. 6. Висновок аудиторiв щодо розкриття iнформацiї за видами активiв, зобов'язань i власного капiталу: Класифiкацiя активiв, зобов'язань i власного капiталу пiдприємства на рахунках бухгалтерського облiку вiдповiдає Iнструкцiї про застосування Плану рахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов'язань i господарських операцiй пiдприємств i органiзацiй, затвердженiй Мiнiстерством фiнансiв України вiд 30.11.99 р. № 291 ( зi змiнами та доповненнями). Класифiкацiя та оцiнка активiв у фiнансовiй звiтностi вiдповiдає П(С)БО 2 "Баланс". Сукупна вартiсть активiв станом на 31.12.2007р становить 2898,9 тис. грн. Активи подiляються на необоротнi i оборотнi активи та витрати та майбутнiх перiодiв. Вартiсть необоротних активiв складає 2513,7 тис. грн., в тому числi: - основнi засоби 2458,4 тис. грн.; - iншi необоротнi активи - 55,3 тис. грн.. Оборотнi активи складають 371,1 тис. грн., в тому числi: - виробничi запаси - 12,1 тис. грн.; - дебiторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги - 103,2 тис. грн.; - дебiторська заборгованiсть за розрахунками: - з бюджетом - 227,4 тис. грн.; - за виданими авансами - 6,3 тис. грню.; - Iнша поточна дебiторська заборгованiсть - 6,4 тис. грн.; - грошовi кошти та їх еквiваленти; - в нацiональнiй валютi - 1,8 тис. грн.; - iншi оборотнi активи - 13,8 тис. грн.. Витрати майбутнiх перiодiв становлять 14,2 тис.грн. На пiдставi проведеної аудиторської перевiрки облiку активiв ми пiдтверджуємо правильнiсть їх класифiкацiї, оцiнки i достовiрнiсть вiдображення у фiнансовiй звiтностi. Класифiкацiя та оцiнка зобов'язань у фiнансовiй звiтностi вiдповiдає П(С)БО 2 "Баланс", а облiк - П(С)БО 11 "Зобов'язаня". Сукупна вартiсть зобов'язань станом на 31.12.2007 р. складає 2561,5 тис. грн. У сладi зобов'язань облiковуються забезпечення, довгостроковi i поточнi зобов'язання. Забезпечення наступних витрат i платежiв становлять 63,7 тис. грн., в тому числi: - цiльове фiнансування - 63,7 тис. грн. Довгостроковi зобов'язання становлять 2300,8 тис. грн., iз них: - довгостроковi кредити банкiв - 1733,0 тис. грн.; - вiдстроченi податковi зобов'язання - 2,8 тис. грн.; - iншi довгостроковi зобов'язання - 565,0 тис. грн. Вартiсть поточних зобов'язань становить 260,7 тис. грн. i до їх складу вiдносяться: - короткостроковi кредити банкiв - 22,6 тис. грн.; - кредиторська заборгованiсть за товари, роботи, послуги - 52,1 тис. грн.; - поточнi зобов'язання за розрахунками: - з одержаних авансiв - 6,3 тис. грн.; - з бюджетом - 17,6 тис. грн.; - зi страхування - 36,3 тис. грн.; - з оплати працi - 76,4 тис. грн.; - iншi поточнi зобов'язання - 49,4 тис. грн. На пiдставi проведеної аудиторської перевiрки облiку зобов'язань ми пiдтверджуємо правильнiсть їх класифiкацiї, оцiнки i достовiрнiсть вiдображення у фiнансовiй звiтностi. Власний капiтал Товариства станом на 31.12.2007 р. складає 276,6 тис.грн. До його складу входять: - статутний капiтал - 183,3 тис.грн.; - iнший додатковий капiтал - 853,0 тис.грн.; - непокритий збиток - 759,7 тис.грн.; Станом на 31.12.2007 р. статутний капiтал сплачено повнiстю, викуплених акцiй власної емiсiї на балансi Товариства немає. Розрахункова величина чистих активiв Товариства станом на 31.12.2007 року складає 276,6 тис.грн., що бiльше розмiру його статутного капiталу i вiдповiдає вимогам чинного законодавства. Обсяг чистого прибутку (збитку) за 2007 рiк становить 400,0 тис. грн. На пiдставi проведеної аудиторської перевiрки облiку власного капiталу ми пiдтверджуємо правильнiсть його класифiкацiї, оцiнки i достовiрнiсть вiдображення у фiнансовiй звiтностi. Показники фiнансового стану свiдчать про вiдносну стабiльнiсть та ймовiрнiсть подальшого iснування Товариства як суб'єкта пiдприємницької дiяльностi. Аналiз фiнансового положення дає пiдстави стверджувати, що станом на 31.12.2007 р. Вiдкрите акцiонерне товариство "Володимир-Волинське АТП - 10707", як суб'єкт пiдприємницької дiяльностi з низьким рiвнем платоспроможностi, його баланс лiквiдний, але у нього не стiйке фiнансове становище. Інформація про основні види продукції або послуг, що їх виробляє чи надає емітент, перспективність виробництва окремих товарів, виконання робіт та надання послуг; залежність від сезонних змін; про основні ринки збуту та основних клієнтів; основні ризики в діяльності емітента, заходи емітента щодо зменшення ризиків, захисту своєї діяльності та розширення виробництва та ринків збуту; про канали збуту й методи продажу, які використовує емітент; про джерела сировини, їх доступність та динаміку цін; інформація про особливості стану розвитку галузі виробництва, в якій здійснює діяльність емітент, рівень впровадження нових технологій, нових товарів, його положення на ринку; інформація про конкуренцію в галузі, про особливості продукції (послуг) емітента; перспективні плани розвитку емітента; кількість постачальників за основними видами сировини та матеріалів, що займають більше 10 відсотків в загальному об'ємі постачання Пiдприємство здiйснює перевезення по мiських, примiських, мiжмiських та мiжнародних маршрутах. Мiжнароднi перевезення здiйснюються до республiк Польща i Бiлорусь. Інформація про основні придбання або відчуження активів за останні п'ять років. Якщо підприємство планує будь-які значні інвестиції або придбання, пов'язані з його господарською діяльністю, їх необхідно описати, включаючи суттєві умови придбання або інвестиції, її вартість і спосіб фінансування В 2007 роцi за рахунок кредитних коштiв придбано два нових , один - бувший у використаннi автобуси для обслуговування мiжмiських та примiських маршрутiв. Чотири автобуси для використання на мiських та мiжмiських маршрутах придбано у фiнансовий лiзинг. Пiдприємство планує у 2008 роцi здiйснювати розширення мережi маршрутної сiтки мiських, мiжмiських, примiських маршрутiв; провести реконструкцiю будiвлi складу оборотних агрегатiв, придбати за договорами фiнансового лiзингу десять автобусiв. Інформація про основні засоби емітента, включаючи об'єкти оренди та будь-які значні правочини емітента щодо них; виробничі потужності та ступінь використання обладнання; спосіб утримання активів, місцезнаходження основних засобів. Екологічні питання, що можуть позначитися на використанні активів підприємства, інформація щодо планів капітального будівництва, розширення або удосконалення основних засобів, характер та причини таких планів, суми видатків, в тому числі вже зроблених, опис методу фінансування, прогнозні дати початку та закінчення діяльності та очікуване зростання виробничих потужностей після її завершення Мiсцезнаходження основних засобiв: м.Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 181. В 2007 роцi проведено капiтальний ремонт будiвлi контрольно-технiчного пункту. Інформація щодо проблем, які впливають на діяльність емітента; ступінь залежності від законодавчих або економічних обмежень Iстотними проблемами, що впливають на дiяльнiсть пiдприємства є застарiлi машини, якi потребують додаткових коштiв на ремонт, високi цiни на ПММ, шини та запаснi частини. Також значною проблемою є низька платоспроможнiсть населення та велика кiлькiсть пiльгових пасажирiв, затрати на перевезення яких держава в основному не вiдшкодовує. Інформація про факти виплати штрафних санкцій (штраф, пеня, неустойка) і компенсацій за порушення законодавства Протягом звiтного перiоду сплачено 44,2 тис грн. штрафiв за порушення податкового законодавства. Опис обраної політики щодо фінансування діяльності емітента, достатність робочого капіталу для поточних потреб, можливі шляхи покращення ліквідності за оцінками фахівців емітента Дiяльнiть Товариства фiнансується за рахунок власних коштiв, та коштiв лiзингових компанiй Інформацію про вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів) на кінець звітного періоду (загальний підсумок) та про очікувані прибутки від виконання цих договорів В 2007 роцi укладено два договори лiзингу термiном на 5 рокiв кожен. На кiнець року вартiсть їх становить 565 тис грн.. Стратегію подальшої діяльності емітента щонайменше на рік (щодо розширення виробництва, реконструкції, поліпшення фінансового стану, опис істотних факторів, які можуть вплинути на діяльність емітента в майбутньому) Пiдприємство планує у 2008 роцi здiйснювати розширення мережi маршрутної сiтки мiських, мiжмiських, примiських маршрутiв; провести реконструкцiю будiвлi складу оборотних агрегатiв, придбати за договорами фiнансового лiзингу десять автобусiв. Опис політики емітента щодо досліджень та розробок, вказати суму витрат на дослідження та розробку за звітний рік У звiтному роцi емiтентом проведена розробка науково-технiчної продукцiї: - звiт про iнвентаризацiю викидiв забруднюючих речовин в атмосферне повiтря вiд стацiонарних джерел ; - розробка документiв, у яких об?рунтовуються обсяги викидiв, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря стацiонарними джерелами . Вартiсть цих робiт -10,0 тис грн.. Інформація щодо судових справ, стороною в яких виступає емітент, його дочірні підприємства або його посадові особи (дата відкриття провадження у справі, сторони, зміст та розмір позовних вимог, найменування суду, в якому розглядається справа, поточний стан розгляду). У разі відсутності судових справ про це зазначається Судовi справи, стороною в яких виступає емiтент або його посадовi особи, вiдсутнi. Інша інформація, яка може бути істотною для оцінки інвестором фінансового стану та результатів діяльності емітента, у тому числі, за наявності, інформацію про результати та аналіз господарювання емітента за останні три роки у формі аналітичної довідки в довільній формі д/в Cвідоцтво про внесення ТОВ "МЦАК ФАБУЛА" до Реєстру суб'єктів аудиторскої діяльності № 4237 видане Аудиторською Палатою України 18 грудня 2008 р. Протокол № 197/3 ВИСНОВОК НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТОРА про фінансову звітність ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АВТОСЕРВІС-АТП 16327" станом на 31 грудня 2008 р. м. Харків 09 квітня 2009 р. Аудиторський висновок адресовано керівництву підприємства та Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України. На підставі угоди щодо надання аудиторських послуг № 30/03-4А від 30.03.2009 р., здійснено аудиторську перевірку фінансової звітності ЗАТ "АВТОСЕРВІС-АТП 16327" за період діяльності з 01.01.2008 р. по 31.12.2008р. ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АБО ПІДПРИЄМСТВО - ЕМІТЕНТА ОБЛІГАЦІЙ (КРІМ БАНКІВ) Повне найменування підприємства: ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АВТОСЕРВІС-АТП 16327". Скорочена назва: ЗАТ "АВТОСЕРВІС-АТП 16327". Код за ЄРДПОУ: 31633079. Місцезнаходження: 61038, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, б.88. Реєстрація: ЗАТ "АВТОСЕРВІС-АТП 16327" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.08.2001 р., номер запису про включення відомостей до ЄДР 1 480 120 0000 016037. Статутний фонд (капітал) товариства становить 626 060,00 грн. (шістьсот двадцять шість тисяч шістьдесят гривень) та розділений на 2 504 240 (два мільона п'ятсот чотири тисячі двісті сорок) простих імених акцій номінальною вартістю 0,25 грн. (двадцять п'ять копійок). Форма випуску - документарна. Учасниками товариства, згідно Статуту, можуть бути фізичні та юридичні особи різних форм власності, які набули право власності на акції товариства. Протягом 2008 року ЗАТ "АВТОСЕРВІС-АТП 16327" знаходилось на спрощеній системі оподаткування за ставкою 10%, згідно свідоцтва про право сплати єдиного податку № 2034900413. Основні види діяльності: Згідно довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 11353 від 20.10.2005 р. основними видами діяльності ЗАТ "АВТОСЕРВІС-АТП 16327" за КВЕД являються: 50.20.0 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення 60.21.1 Діяльність автомобільного вантажного транспорту 50.50.0 Роздрібна торгівля пальним 50.30.2 Роздрібна торгівля автотоварами 70.20.2 Здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення 51.70.0 Інші види оптової торгівлі Форма власності - приватна. Аудиторську перевірку розпочато 06 квітня 2009 року та закінчено 09 квітня 2009 року. Аудитором була здійснена перевірка наступних форм фінансової звітності: Форма 1 "Баланс" станом на 31.12.2008 р.; Форма 2 "Звіт про фінансові результати" за 2008 р.; Відповідальність за підготовку та представлення фінансової звітності несе керівництво підприємства. Відповідальними за фінансово-господарську діяльність у періоді, що перевірявся були: Генеральний директор - Марченко Г.В. за весь період, що перевірявся. Головний бухгалтер - без головного бухгалтера. Аудитор несе відповідальність за висловлення думки щодо окремих компонентів фінансової звітності, та фінансової звітності товариства на підставі проведеної аудиторської перевірки. Аудиторська перевірка здійснена відповідно до Міжнародних стандартів аудиту. Ці Стандарти зобов'язують аудитора планувати та проводити аудиторську перевірку таким чином, щоб забезпечити достатню впевненість у відношенні того, що фінансова звітність не містить суттєвих перекручень. Аудиторський висновок складено відповідно до вимог Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики, зокрема Міжнародних стандартів аудиту 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність", 701 "Модифікація висновку незалежного аудитора" та 720 "Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти". Аудиторська перевірка передбачає наступне: - здійснену шляхом тестування перевірку доказів, які підтверджують суми та розкриття інформації у фінансових звітах; - оцінку принципів бухгалтерського обліку, що застосовуються під час підготовки фінансової звітності; - аналіз суттєвих облікових оцінок, здійснених керівництвом під час підготовки звітності; - оцінку загального подання фінансової звітності. Аудитор вважає, що проведена аудиторська перевірка дає обґрунтовану підставу для висловлення думки. ВИСНОВОК Аудитор не спостерігав за інвентаризацією наявних основних засобів, необоротних активів, запасів, грошових коштів та заборгованостей станом на 31.12.2008 р., оскільки ця дата передувала призначенню нас аудитором підприємства. У зв'язку з обмеженням об'єму роботи, встановленими підприємством, аудитор не мав змоги перевірити кількість основних засобів та запасів шляхом проведення інших аудиторських процедур, та перевірити зобов'язання та заборгованості по контрагентам шляхом отримання аудиторських доказів з зовнішніх джерел. На думку аудитора, крім впливу коригувань, які могли би бути визначені як необхідні з урахуванням факторів, викладених у попередніх абзацах: фінансові звіти ЗАТ "АВТОСЕРВІС-АТП 16327", станом на 31.12.2008 р., в усіх суттєвих аспектах достовірно та об'єктивно відображають фінансовий стан товариства, результати його господарської діяльності та рух грошових коштів за період, що перевірявся, складені та розкриті відповідно до вимог Стандартів бухгалтерського обліку України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та інших нормативних актів діючого законодавства України. Відповідно до вимог законодавства України, аудитор висловлює думку щодо: а) розкриття інформації стосовно активів товариства у фінансовій звітності представлено в усіх суттєвих аспектах достовірно та відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку України; б) розкриття інформації стосовно зобов`язань товариства у фінансовій звітності представлено в усіх суттєвих аспектах достовірно та відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку України; в) розкриття інформації стосовно власного капіталу товариства у фінансовій звітності представлено в усіх суттєвих аспектах достовірно та відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку України; г) розмір чистих активів підприємства відповідає законодавчо встановленим вимогам в ч.3 ст.155 Цивільного Кодексу України; д) статутний капітал товариства складає 626 060,00 грн. (шістьсот двадцять шість тисяч шістьдесят гривень) та розділений на 2 504 240 (два мільона п'ятсот чотири тисячі двісті сорок) простих імених акцій номінальною вартістю 0,25 грн. (двадцять п'ять копійок).Станом на 31.12.2008 р. статутний капітал товариства сплачено повністю; е) розкриття інформації щодо обсягу чистого прибутку у фінансовій звітності представлено в усіх суттєвих аспектах достовірно та відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку України; є) протягом звітного року ЗАТ "АВТОСЕРВІС-АТП 16327" отримав кредит, який перевищує 25% від активів товариства. Станом на 31.12.2008 р. залишок заборгованності складає 1006,1 тис.грн. Крім цього протягом звітного року на товаристві не відбулось дій, які можуть вплинути на фінансово-господарський стан емітента та призвести до значної зміни вартості його цінних паперів, визначених частиною першою статті 41 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок". ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО АУДИТОРСЬКУ ФІРМУ Повне найменування аудиторської фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "Межрегіональний Центр Аудиту та Консалтінгу "ФАБУЛА". Свідоцтво про внесення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги №4237 виданого Аудиторською палатою України від 18.12.2008 р. Телефон (факс) аудиторської фірми: (057) 717-00-18 Місцезнаходження аудиторської фірми: 61033, м. Харків, вул. Шевченка,333, к.65 Дата аудиторського висновку 09.04.2009 рv Перелік питань діяльності АТП Міністерства, що підлягають ревізії
1. Касові операції: дотримання порядку ведення касових операцій; дотримання ліміту залишку готівки в касі; повнота та своєчасність оприбуткування в касі готівки, одержаної в банку, та інших надходжень. 2. Банківські операції: наявність відкритих рахунків у банках та в казначействі; наявність усіх виписок банку з відповідними додатками, що засвідчують здійснення банківських операцій; відповідність оборотів та залишків за виписками банку даним аналітичного обліку банківських операцій. 3. Витрачання коштів на виплату заробітної плати: наявність затверджених штатних розписів, своєчасність унесення до них змін; правильність і своєчасність нарахування та виплати заробітної плати; виплата заробітної плати нештатним працівникам згідно з трудовими угодами; правильність утримання податків та інших обов'язкових платежів із заробітної плати працівників, своєчасність і повнота перерахування їх до бюджету. 4. Розрахунки з підзвітними особами: правильність оформлення відряджень; правильність нарахування кількості днів перебування у відрядженні, добових, квартирних (співставлення дати прибуття та вибуття з датами на проїзних документах); своєчасність подання авансових звітів підзвітними особами, наявність заборгованості за ними та стан її погашення; 5. Стан дебіторської та кредиторської заборгованості, її достовірність, наявність простроченої заборгованості. 6. Облік і використання основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів: наявність договорів про матеріальну відповідальність з матеріально-відповідальними особами; повнота надходжень та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей; дотримання чинного порядку видачі, використання і зберігання бланків довіреностей; своєчасність і повнота проведення річних інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей; проведення вибіркової інвентаризації матеріальних цінностей; правильність списання матеріальних цінностей; обгрунтованість реалізації або безкоштовної передачі основних засобів, обладнання та інвентарю. 7. Дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 ( 786-95-п ) "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" із змінами. 8. Стан бухгалтерського обліку і звітності: відповідність ведення бухгалтерського обліку і складання звітності чинним нормативним актам. 9. Організація виконання наказу Міністерства від 23.01.02. N 22 "Про порядок користування засобами автотранспорту в Міністерстві". Юридичний департамент 1. Установчі документи підприємства, його структурних підрозділів, підприємств та організацій, що належать до сфери його управління. 2. Договори оренди державного майна (дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів. України від 4 жовтня 1995 р. N 786 ( 786-95-п ) "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" із змінами) та договори фінансово-господарської діяльності. Управління кадрів 1. Організації добору, розстановка кадрів на підприємстві. 2. Дотримання вимог Інструкції про ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці України від 29.07.93 N 58 ( z0110-93 ). 3. Ведення особових справ та трудових угод з працівниками. 4. Звітування установи з кадрових питань згідно із статистичними формами встановленого зразка. Транспортний аудит – діяльність з незалежної економіко-правовій експертизі транспортної діяльності господарюючих суб'єктів (як юридичних осіб, так і приватних підприємців) – власників автотранспортних засобів (АТС). Основна мета транспортного аудиту – об'єктивна оцінка організації транспортного процесу за існуючими технологіями, повноти оформлюваної супутньої документації за умови неухильного дотримання чинного транспортного законодавства. Аудит на транспорті має ряд характерних особливостей. Основна особливість транспортної компанії полягає в тому, що транспортна компанія є власником транспортних засобів, щодо яких існують особливі норми оподаткування та ведення бухгалтерського обліку. Завдання аудиту – встановити: дотримання чинного законодавства щодо статусу підприємства як платника податку;відповідність подання Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі Розрахунок); дотримання строку подання Розрахунку за придбані транспортні засоби та уточненого його варіанту; правильність заповнення Розрахунку; дотримання порядку заповнення Довідки до Розрахунку. Звітність з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів подається підприємствами у формі Розрахунку. У процесі перевірки дотримання порядку заповнення і подання звітності з транспортного податку аудитор насамперед з’ясовує правомірність подання Розрахунку підприємством. Відповідно до чинного законодавства Розрахунок повинні подавати тільки юридичні особи, які є платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за умови, що вони є власними та зареєстровані в Україні. Аудитор має підтвердити наявність цих умов. Правовою основою для перевірки аудитора є такі нормативно-правові документи. Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 р. № 1963-XII із змінами та доповненнями (далі – Закон про транспортний податок); При перевірці відповідності подання Розрахунку аудитору слід керуватися ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». Розрахунок треба подавати до податкових органів за місцем знаходження підприємства та за місцем постійного базування транспортних засобів. Існує кілька варіантів застосування цієї норми: якщо всі транспортні засоби знаходяться за тією самою адресою, що й підприємство, необхідно подавати тільки один примірник Розрахунку: до податкової за місцезнаходженням підприємства; У ході перевірки правильності поданого уточненого розрахунку аудитор з’ясовує відповідність здійснених виправлень помилок, що підприємство самостійно виявило помилки у раніше поданому ним Розрахунку та поданих до податкової інспекції в уточненому Розрахунку виправлених показників. Крім того, аудитор уточнює наявність поряд з уточненим Розрахунком Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов’язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної у попередніх звітних періодах (далі – Довідка). З кожним примірником уточненого Розрахунку слід подавати також окрему Довідку. Основними об’єктами аудиту в транспортних господарствах є: облік матеріально-технічної бази та її раціональне і реальне використання; організація обліку паливно-мастильних матеріалів та списування їх відповідно до встановлених норм з обґрунтованим застосуванням коефіцієнтів коригування; організація обліку запасних частин, їх заміни, оперативний облік автомобільних шин; аналіз і документальна перевірка важливих показників виробничого плану та реалізації автомобільних перевезень, послуг і робіт; організація обліку затрат, калькуляція перевезень; документальне оформлення та облік перевезень, їх вартості; документальне оформлення та облік розрахунків з замовниками. Основні цілі аудиту транспортних компаній: оцінка організації транспортного процесу; оцінка правильності оформлення транспортної документації; оцінка дотримання законодавства щодо транспортних послуг; аудит транспортного податку. При проведенні аудиту транспортного підприємства проводиться аналіз: правових аспектів документального оформлення і відображення в податковому і бухгалтерському обліку операцій з придбання і страхування транспортних засобів; обліку операцій за наданням транспортних і транспортно-експедиторських послуг, заповнення первинних документів при їх наданні; особливостей обліку при наданні міжнародних автотранспортних послуг; відображення в податковому і бухгалтерському обліку витрат на експлуатацію, техобслуговування і ремонт власних автомобілів; відображення в обліку витрат на ПММ легкового і вантажного автотранспорту, визначення нормативних витрат палива і розрахунок тимчасових лінійних норм витрат палива; обліку витрат на оренду автомобіля у фізичних і юридичних осіб; нарахування, сплата і відображення в звітності податку з власників транспортних засобів; розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища, правильне заповнення і представлення звітності; правових аспектів документального оформлення і відображення в податковому і бухгалтерському обліку операцій вибуття транспортних засобів. Аудиторська перевірка транспортної компанії включає в себе наступні етапи: перевірка ліцензування транспортної діяльності і відповідність наявних ліцензій та інших дозвільних документів видів і специфіці діяльності компанії; перевірка правильності організації діяльності водіїв та відповідності цієї організації існуючим законодавством; перевірка дотримання режиму відпочинку водіїв, встановленого відповідними федеральними законами; перевірка умов для підвищення кваліфікації водіїв та профілактики дорожньо-транспортних пригод; перевірка проведення та правильності організації медоглядів водіїв перед кожним рейсом; перевірка відповідності технічного стану автомобільного транспорту вимогам правил дорожнього руху. На підставі проведених перевірок аудитор формує пакет пропозицій щодо поліпшення, усунення недоліків та недопущення помилок в організації та проведенні перерахованих вище заходів. Оскільки діяльність транспортного підприємства пов'язана як з економічними, так і з технічними аспектами, аудиторська перевірка такого підприємства охоплює і економічні, і технічні моменти діяльності. Після закінчення аудиторської перевірки керівництво підприємства отримує аудиторський висновок, який є внутрішнім документом компанії і носить рекомендаційний характер. Чим ширше коло питань, які потрапляють у поле зору транспортного аудитора, тим більше необхідно зробити обґрунтувань для прийняття управлінських рішень, тим вищою буде ефективність виконаної роботи. Тому транспортний аудитор повинен мати досить високу кваліфікацію, досвід і ерудицію як у сфері автомобільного транспорту, так і з економічних, організаційних, правових та інших питань. Транспортний аудит для компанії стане ефективним інструментом саморегулювання, що дозволяє виключити виникнення у власників автотранспорту конфліктних ситуацій з органами державного контролю і поліпшити економічні результати його роботи. 4. Шляхи вдосконалення організації обліку та контролю на АТП на прикладі ВКФ «Віта-Авто» Висновок Список використаної літератури Правила дорожнього руху — Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306. П(С)БО 7 «Основні засоби» — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфін у від 27.04.2000 р. №92. П(С)БО 9 «Запаси» — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246. Положення №102 — Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. №102. Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291. Наказ №488 — Наказ Мінтрансу від 20.05.2006 р. №488 «Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі». Наказ №489 — Наказ Мінтрансу від 20.05.2006 р. №489 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнь ого ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі». Інструкція № 81 - "Інструкція про порядок прийняття, транспортування, збереження, відпуску й обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України, від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122. 2. Положення № 72 - "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72. 3. Закон про ПДВ - Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р.№ 400/97-ВР. 1. Закон № 2344 - Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ. 2. Постанова № 176 - Постанова КМУ "Про затвердження Пр авил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" від 18.02.97 р. № 176. 3. Наказ № 21 - Наказ Міністерства транспорту України "Порядок і умови організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом" від 21.01.98 р. № 21. 4. Наказ № 431/7 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка довгострокового договору на перевезення організованих груп дітей" від 10.12.97 р. № 431/7. 5. Наказ № 4/8 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка договору про разове перевезення організованих груп дітей" від 09.01.98 р. № 4/8. 6. Наказ № 5/9 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка дозволу на перевезення груп дітей" від 09.01.98 р. № 5/9. 7. Наказ № 433/5 - наказ Мінтрансу і Держкомтуризму "Про затвердження зразка довгострокового договору на перевезення туристів" від 10.12.97 р. № 433/5. 8. Наказ № 6/4 - наказ Мінтрансу і Держкомтуризму "Про затвердження зразка договору про разове перевезення туристів" від 09.01.98 р. № 6/4. Положення № 102 - "Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту", затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102. 2. Закон № 2344 - Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.044 П(З)БУ 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318. 3. П(С)БО 9 - Положення (стан дарт) бухобліку 9 "Запаси", затверджений наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246. 4. П(С)БО 16 - Положення (стандарт) бухобліку 16 "Витрати", затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318. . Положення № 102 – Наказ Мінтрансу України від 30.03.1998 р. № 102 «Про затвердження Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту». 2. П(С)БО 7 – Наказ МФУ від 27.04.2000 р. № 92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні за-соби». 3. Методрекомендації № 561 – Наказ МФУ від 30.09.2003 р. № 561 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів». 4. Закон № 334 - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». 5. Інструкція № 291 – Наказ МФУ від 30.11.1999 р. № 291 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій».
