ANOTATION
Bachelor work is devoted to the problem of обґрунтування efficiency of investment project. In the first part there are the considered theoretical aspects of efficiency of investment project, described basic methods of обґрунтування investment decisions, the basic types of investment projects are certain.
A legislative and normative base which is used for research of this problem is analysed in the second part.
In the third part information of efficiency of application of investment projects is analysed in the special economic area of "Yavoriv".
АНОТАЦІЯ
Бакалаврська робота присвячена проблемі обґрунтування ефективності інвестиційного проекту. У першій частині розглянуті теоретичні аспекти ефективності інвестиційного проекту визначено основні види інвестиційних проектів, описані основні методи обґрунтування інвестиційних рішень,.
У другій частині аналізується законодавча і нормативна база, яка використовується при дослідженні даної проблеми.
У третій частині аналіз ефективності застосування інвестиційних проектів у спеціальній економічній зоні “Яворів”.
ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ 8
1.1. Теоретичні основи ефективності інвестиційних проектів 8
1.2. Методи обґрунтування інвестиційних рішень 19
1.3 Оцінка ефективності з врахуванням спеціальних економічних зон 40
РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНА БАЗА ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ПРИКЛАДІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ “ЯВОРІВ” 45
2.1. Закони України, щодо регулювання спеціальних (вільних) економічних зон в Україні 45
2.2. Закони України, щодо інвестиційної діяльності в Україні 56
2.3. Постанови Верховної Ради 59
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СТАНУ ПРОБЛЕМИ З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА 62
1.3. Загальний аналіз показників діяльності СЕЗ „Яворів” 62
3.2. Результати функціонування спеціального режиму 65
3.2. Фінансові результати 67
ВИСНОВКИ 74
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 77
ДОДАТКИ 81
ВСТУП
Розв’язання проблем трансформації національної економіки України на ринкових засадах, перехід до нових прогресивних технологічних процесів вимагає залучення значних обсягів інвестицій. За оцінками спеціалістів для створення повноцінної експортноорієнтованої економіки Україні необхідно 40-50 млрд.дол. США. Внутрішні можливості інвестування наразі обмежені і залежать від загальноекономічної ситуації в Україні, яка на сьогодні негативно позначається на всіх інвестиційних процесах.
Інвестиції, у тому числі іноземні, є не лише механізмом розвитку, але й способом регулювання економіки шляхом переливання капіталу. На сучасному етапі розвитку ринку іноземні інвестиції виступають основним джерелом отримання новітніх конкурентоздатних технологій. Купівлю українських підприємств чи їх частки, тобто здійснення процесів злиття (поглинання), іноземні інвестори розглядають як привабливий спосіб інвестування з тих позицій, що зменшується ризик із-за неефективного менеджменту. Разом з тим збільшуються шанси застосування передового досвіду у сфері отримання нових технологій та оборотних коштів в період затяжної кризи.
Багато країн світу, і в тому числі — з розвинутою економікою, досить ефективно використовували нові форми інтеграції виробництва для одержання значних обсягів інвестицій. Досить велике поширення дістали територіальні формування у вигляді спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ). Тому сьогодні СЕЗ розглядаються Україною як один з інструментів досягнення відкритості національної економіки світові та стимулювання міжнародного економічного співробітництва. До цілей, які держава ставить при створенні СЕЗ, належать розв'язання проблем зайнятості та формування нових робочих місць; активізація зовнішньої торгівлі; стимулювання припливу іноземних інвестицій; активізація обміну знаннями і технологіями, тобто досягнення нової інноваційної якості економіки; розширення експортної бази або розвиток імпортозаміщення; збільшення обсягів зовнішніх надходжень і поліпшення платіжного балансу; ефективне використання місцевих ресурсів, тощо. Одночасно формування спеціальних (вільних) економічних зон може розглядатися в Україні як засіб розв'язання проблем депресивних старопромислових або слабозаселених районів з низьким рівнем економічного розвитку.
Метою бакалаврської роботи є обгрунтування ефективності інвестиціійних проектів, а також особливості формування інвестиційних проектів в окремих спеціальних (вільних) економічних зонах. Об’єктом дослідження є діяльність спеціальної економічно зони “Яворів”, зокрема обгрунтування ефективності інвестиційних проектів.
Основними завданнями, які ставились при написанні роботи були:
опрацювати наукову, навчально-методичну літературу, розробки пов’язані з обгрунтування ефективності інвестиційного проекту;
розглянути законодавчу і нормативну базу, шо стосується ефективності інвестиційного проекту;
провести аналіз стану спеціальної економічної зони “Яворів”.
В роботі наведено сутність та інвестиційних проектів. Наведено методики обґрунтування ефективності інвестиційних проектів, а також у спеціальних економічних зонах
Універсального методу на всі випадки життя немає. Але маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть умовні, легше прийняти заключне рішення. Прийняття інвестиційного рішення неможливе без врахування наступних факторів: вид інвестиції, вартість інвестиційного проекту, альтернатива доступних проектів, обмеження фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов’язаний з прийняттям того чи іншого рішення і т.д.
Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Важливим є питання про розмір інвестицій. Так, рівень відповідальності, пов’язаної з прийняттям проектів вартістю 1 млн.грн. та 100 млн.грн., різний. Тому повинна бути різна глибина економічного аналізу проекту, який слід виконати перед прийняттям заключного рішення. Крім того, в багатьох фірмах практика диференціації права прийняття рішення щодо інвестиційного проекту стає звичним явищем. Це обмежує максимальну величину інвестицій, в рамках якої, той чи інший керівник може приймати рішення самостійно. Нерідко рішення повинні прийматися в умовах, коли в наявності є ряд альтернативних або взаємонезалежних проектів. В цьому випадку необхідно зробити вибір одного чи декількох проектів, за їх критеріями. Ми бачимо, що таких критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що один проект буде найкращим за всі інші по всім критеріям, як правило, значно менше одиниці. В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування багато, але будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
1.1. Теоретичні основи ефективності інвестиційних проектів
В економічній літературі є широке тлумачення термінів: «ефект» і «ефективність», але цілковитої узгодженості цих понять у різних авторів не спотстерігається. Тому необхідно конкретизувати значення цих понять.
Ефект – це кінцевий результат, що очікується або фактично досягається за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатися у додатковій сумі товарообігу (обсягу продажу), валового або чистого доходу (прибутку), грошового потоку, тобто суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань з вартості матеріальних і нематеріальних активів фірми.
Ефективність характеризує кількісне співвідношення показників результатів і витрат на їх досягнення [1, с. 100].
Термін "інвестиційний проект" має подвійний зміст: з одного боку, його можна трактувати як діло, захід, що передбачає здійснення комплексу будь-яких дій для забезпечення досягнення нових цілей чи результатів (близькими за змістом в цьому випадку є терміни "господарський захід", робота, комплекс робіт, проект), з іншого боку, як систему організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення будь-яких дій чи таких, що описують такі дії.
Під інвестиційним проектом розуміється пакет документів, який його описує і, як правило, він містить перелік окремих документів [4, c. 495]:
? техніко-економічне обґрунтування проекту, яке повинно включати розрахунок окупності. проекту;
? контрактна документація (матеріали для проведення або результати тендерних торгів, проведення переговорів з потенційними інвесторами, розробка робочої документації);
? підсумки аналізу фінансового стану підприємства-реципієнта (ліквідність обігових активів, структура залучення обігових коштів, прибутковість діяльності, оборотність капіталу), який може бути оформлений у вигляді аудиторського висновку;
? вимоги до складу і змісту вихідних даних щодо проведення оцінки
ефективності проекту та інше.
Підсумовуючим документом інвестиційного проекту, який передує прийняттю остаточного рішення про його реалізацію, є техніко-економічне обґрунтування. Техніко-економічне обґрунтування включає наступні основні розділи [4, c. 495]:
загальні передумови й історія проекту – ім’я й адреса ініціатора проекту, передумови розроблення проекту, мета (корпоративна) і загальні риси передбачуваної стратегії проекту, включаючи географічний регіон, частку ринку (внутрішнього, зовнішнього), плановану стратегію конкуренції (лідерство на витратах, диференціацію продукції), місце розташування проекту (орієнтація стосовно ринку чи ресурсів);
загальний аналіз ринку і концепція маркетингу - результати маркетингових досліджень (ділове середовище, цільовий ринок, сегментація ринку, канали збуту, конкуренція, життєві цикли попиту і продукту), показники попиту (кількість, ціни) і пропозиції (минулі, досягнуті і перспективні обсяги постачання), обґрунтування маркетингових стратегій для досягнення цілей проекту й опис концепції маркетингу;
сировина і постачання — ситуація з наявністю сировини, виробничих матеріалів і компонентів, потреби в постачаннях матеріальних ресурсів, план і управління постачанням;
місце розташування і навколишнє середовище - місце розташування й обрана ділянка для реалізації проекту з огляду екологічного впливу, соціально-економічної політики, стимулів і обмежень, інфраструктурних умов, обґрунтування вибору місця розташування, основні витрати, що відносяться до облаштування місця розташування;
проектування і технологія - виробнича програма і потужність підприємства, опис обраної технології, її переваги і недоліки, життєвий цикл, спосіб передачі технології, навчання, контроль якості, виробнича структура підприємства (виробничі приміщення, устаткування, спосіб їхнього залучення, вартість), основні роботи з капітального будівництва;
організація і накладні витрати - організаційна структура і засоби управління;
трудові ресурси - соціально-економічне і культурне середовище стосовно вимог проекту, наявність трудових ресурсів, вимоги до набору і навчання, вимоги до найманого персоналу (чисельність і професійно-кваліфікаційна структура), витрати по залученню й утриманню персоналу;
схема реалізації проекту - тривалість капітального будівництва і монтажу устаткування, пусконалагоджувальних робіт, освоєння виробництва, перелік дій по своєчасному здійсненню проекту;
фінансовий аналіз і оцінка інвестицій - критерії оцінки інвестицій (економічні, науково-технічні, соціальні, інші), інвестиційні витрати (величина, джерела), поточні виробничо-збутові витрати, очікувані фінансові результати, фінансування проекту (умови залучення власного і позичкового капіталу), оцінка інвестицій - прибуток, термін окупності інвестицій, чистий грошовий потік, дисконтований грошовий потік, внутрішня норма рентабельності стосовно до різних категорій учасників проекту, вплив на навколишні умови, аналіз невизначеності і ризику, можливі засоби управління ризиком;
висновки, що визначають головні переваги і недоліки проекту, ймовірність його успішної реалізації.
Прогноз фінансових показників є вихідним пунктом оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту.
Якщо на цьому етапі аналізу проекту отриманий неприйнятний результат, то це може бути підставою повернення для перегляду вихідних передумов, покладених в основу фінансового прогнозу, або відхилення інвестиційного проекту як економічно неспроможного [4, c. 496].
При одержанні позитивної оцінки ефективності аналізованого проекту варто детально вивчити різні варіанти фінансування проекту з урахуванням існуючих обмежень на обсяги залучення власного і стороннього капіталу.
Оскільки залучення позикового капіталу може істотно вплинути на структуру грошових потоків при реалізації проекту, то за результатами вибору альтернативних джерел фінансування проекту інвестору необхідно оцінити ефективність використання власного капіталу, інвестованого в проект. За результатами таких оцінок приймається рішення про доцільність реалізації проекту за критерієм його економічної ефективності і розробляється комплексний план реалізації проекту В останні роки у господарській практиці склалися визначені стандарти при оформленні проектів у вигляді бізнес-планів[4, c. 495].
Прогноз економічних показників інвестиційного проекту базується на результатах оцінки ринкових перспектив реалізації проекту і призначений для визначення його фінансової спроможності. Фінансова незалежність полягає в здатності фірми вчасно і у повному обсязі виконувати фінансові зобов'язання, що виникають у зв'язку з реалізацією проекту, з одного боку, а з іншого боку — в одержанні інвестором прибутку не меншого, ніж він міг би отримати при найкращому альтернативному використанні підприємницьких зусиль і вкладеного в проект капіталу.
Перший з цих факторів вимагає дотримання позитивного сальдо балансу надходжень і платежів коштів протягом реалізації інвестиційного періоду, а другий — позитивної оцінки економічної ефективності інвестицій у проект [4, cт. 497].
До складу ключових економічних показників проекту відносяться [4, c. 498]:
інвестиційні і поточні витрати, вихідний грошовий потік (Cash Out Flow - СОF) - включає інвестиційні витрати, що визначають величину початкових капітальних вкладень у проект, а також поточні фінансові платежі за проектом, які охоплюють поточні витрати без врахування амортизаційних відрахувань на необоротні активи, залучені в проект. Амортизаційні відрахування є за формою номінальними грошовими витратами, оскільки вони входять до складу витрат економічного суб'єкта, зменшуючи оподатковуваний прибуток, однак, реально вони не виплачуються зовнішнім агентам і акумулюються економічним суб'єктом, який здійснює реалізацію проекту;
фінансові результати проекту, вхідний грошовий потік (Cash in Flow – СІF), надходження від реалізації інвестиційного проекту визначаються джерелами, термінами і розмірами надходжень коштів (готівки, поступлень на банківські рахунки чи в касу) господарського суб'єкту, який здійснює реалізацію проекту.
Джерела надходження коштів для реалізації інвестиційного проекту [4, c. 499]:
? виторг від реалізації продукції (послуг)
? кредити і позики зовнішніх агентів
? акціонерний капітал, мобілізований за рахунок емісії акцій
? виторг від реалізації активів, що залучаються в проект і оцінюваних на момент завершення проекту
? інші позареалізаційні доходи, пов'язані з реалізацією проекту
Грошовий потік визначається як сукупність коштів, що реально надходять на рахунки чи в касу господарського суб'єкту у результаті реалізації проекту (вхідний грошовий потік) і виплачуваних зовнішнім агентам (вихідний грошовий потік).
Чистий грошовий потік (Net Cash Flow - NCF ) визначається як різниця між реальним притоком і реальним відтоком грошових коштів, здійснюваних протягом визначеного інтервалу часу реалізації інвестиційного проекту [4, c. 500]:
NCFt = CIFt - COFt, (1.1)
де NCFt - чистий грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць;
CIFt - вхідний грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць;
COFt - вихідний грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць.
До показників ефективності інвестиції належать: термін окупності інвестицій, індекс прибутковості, внутрішня норма рентабельності, чистий дисконтований (приведений) дохід.
Термін окупності - період, протягом якого інвестиції будуть повернуті за рахунок прибутку, одержаного від реалізації інноваційного проекту. При використанні показника потрібно враховувати, що на ефективність інвестицій діє фактор часу [4, c. 500]:
(1.2)
де Кz - капітальні затрати на реалізацію інвестиційного проекту, грошових одиниць.
Гривня або інша грошова одиниця, одержана завтра, не еквівалентна сьогоднішній. Це пов'язано з інфляцією, ризиком, можливостями альтернативного використання капіталу, доходами, одержаними за межами строків окупності. Тобто сьогоднішня цінність майбутніх доходів повинна бути виміряна з урахуванням цих факторів. Отже, що строк окупності можна використовувати не в якості критерію вибору інвестиційного проекту, а у вигляді обмеження при прийнятті рішення. Це означає, якщо строк окупності більше якогось прийнятого граничного значення, то інвестиційний проект не доцільно розглядати.
Оскільки тривалість реалізації інвестиційних проектів є значною і вимірюється роками, перед інвесторами постає питання співмірності сьогоднішніх грошових витрат і доходів, які він може отримати в майбутньому. З плином часу вартість грошей змінюється. Інвестори віддають перевагу грошам, які є сьогодні, а не тим, що будуть завтра, бо вони дають їм змогу з наявних грошей робити ще гроші. До причин втрати грішми своєї вартості можна віднести: інфляцію, ризик, схильність до ліквідності
У фінансовому та інвестиційному аналізі надходження майбутніх періодів приводять до теперішнього рівня за допомогою методу дисконтування, а поточного рівня витрат до майбутнього періоду методом нарощування.
Основою дисконту є процентна ставка. Доцільною ставкою дисконту є гарантована, без ризикова процентна ставка від майбутніх потоків грошей, наприклад, від державних цінних паперів. Для проектів, що фінансуються різними приватними інвесторами майбутні грошові потоки не завжди є гарантованими. За умов невизначеності майбутніх доходів в наступні роки при розрахунку чистої сьогоднішньої вартості проекту, як правило, збільшують ставку дисконту, враховуючи надбавки за ризик.
Оцінка інвестиційних проектів здійснюється за допомогою ставки порівняння. Зміст цього показника полягає у визначенні темпу зниження цінності грошових ресурсів [4, c.500].
Найбільш складна проблема - визначення величини складових коефіцієнта дисконтування. Якщо інвестор проводить розрахунок в поточних (реальних з врахуванням інфляції) цінах, то ставка дисконтування для різних періодів часу може мати різне значення. Беручи до уваги, що більшість проектів не може бути конкретно розрахована в постійних цінах, то виникає серйозна проблема обґрунтування правильного вибору ставок дисконта.
В якості мінімальної норми прибутку може виступати також найменший гарантований рівень дохідності, який склався на ринку капіталів, тобто нижня межа вартості капіталу, наприклад, облікова ставка Національного банку.
Для підприємств, які здійснюють витрати на інвестиційні проекти, в якості коефіцієнта дисконтування можна використати середньозважену вартість постійного (акціонерного і довгостроково залученого) капіталу, яка визначається на основі величини дивідендних і процентних виплат. В якості прийнятного значення ставки порівняння можуть бути використані процентні ставки по довготермінових банківських кредитах.
Індекс прибутковості - частка від ділення приведеної вартості майбутніх грошових потоків по проекту, пов'язаних з його реалізацією на приведену вартість початкових інвестицій. Значення цього коефіцієнту не повинно бути меншим одиниці [4, c. 500]:
(1.3)
де Т - термін реалізації інвестиційного проекту, років.
Із перерахованих вище показників ефективності інвестицій найбільшого розповсюдження набули показники внутрішньої норми рентабельності і чистого приведеного доходу (чистої поточної вартості проекту).
Чистий приведений дохід обчислюється як різниця між: чистими притоками і відтоками грошових засобів, тобто потоками без врахування джерел фінансування. Він складається з прибутку і амортизаційних відрахувань за виключенням інвестиційних витрат і податкових виплат.
Прибуток, вданому випадку, втілює в собі дохід від поточної діяльності, а амортизаційні відрахування - заміщення первинних інвестицій в постійні активи.
Якщо при реалізації проекту залучають сторонніх інвесторів, то для них, в першу чергу, важливим є порівняння сумарного чистого доходу з повними інвестиційними витратами. Для власника підприємства вагомим буде розрахунок чистого доходу від проекту за вирахуванням виплати процентів і погашення зовнішньої заборгованості. Для об'єктивної оцінки вкладених інвестиційних засобів всі потоки майбутніх надходжень і платежів дисконтуються, тобто приводяться у порівняльний вид із врахуванням фактора часу. Перерахунок вказаних величин здійснюється на початку втілення проекту за допомогою коефіцієнта приведення. Для кожного інтервалу планування значення цих коефіцієнтів розраховується за заданою ставкою порівняння. Для розрахунку коефіцієнтів порівняння можна використати формулу складних процентів.
Показник чистої (приведеної) вартості (NPV) буде не що інше, як сума всіх значень чистих потоків грошових засобів, помножених на відповідні коефіцієнти [4, c. 495]:
(1.4)
де i-ставка дисконту, процент.
З двох варіантів проектів перевагу має той, в якого показник чистої теперішньої вартості більший.
При використанні показника чистої приведеної вартості потрібно враховувати, що на його підсумковий результат впливатиме вибір ставки порівняння. До того ж, розрахунок ставки порівняння є нелегкою спробою і залежить від оцінки експертом кожної із складових.
Внутрішня норма рентабельності (ІRR) - це та порівняльна ставка, при якій сума дисконтованих притоків грошових засобів дорівнює сумі витрат. При розрахунку цього показника припускається, що здійснювалась капіталізація одержуваних чистих доходів, тобто що всі внесені грошові засоби, які утворилися, повинні бути або реінвестовані, або спрямовані на погашення зовнішньої заборгованості. Внутрішня норма рентабельності звичайно визначається методом ітераційного підбору значень ставки порівнянь при обчисленні чистої поточної вартості проекту [4, c. 501]:
. (1.5)
Чистий грошовий потік може бути негативним на інвестиційному етапі проекту, коли відбуваються інвестиційні витрати при започаткуванні проекту, і приймають позитивні значення на етапі експлуатації проекту, коли поточні надходження перевищують розміри поточних платежів.
Прогноз фінансових показників варто робити диференційовано по інтервалах реалізації інвестиційного проекту. Як інтервал інвестиційного періоду можуть бути прийняті місяць, квартал чи рік. При виборі конкретного інтервалу варто виходити, по-перше, із планованої періодичності грошових надходжень і платежів, і, по-друге, із прийнятної точності одержання прогнозів на кожному інтервалі. Для довгострокових проектів рекомендується використовувати різну розбивку інвестиційного періоду на інтервали. Так, за інтервал для першого року реалізації проекту звичайно приймається місяць або квартал, то для наступних років реалізації проекту за основний часовий інтервал приймається рік.
При прогнозуванні економічних показників проекту необхідно враховувати невизначеність прогнозованих результатів, що випливає з, наявності ризику інвестування. Ризик полягає в можливому зменшенні фактичної віддачі від інвестицій у порівнянні з початковими очікуванням [2, с. 495 - 502].
Для невеликих інвестиційних проектів, які фінансуються підприємством за рахунок внутрішніх джерел, обґрунтування проекту здійснюється за скороченою кількістю розділів і показників. Таке обґрунтування може містити лише мету здійснення інвестиційного проекту, його основні параметри, обсяг необхідних фінансових коштів, показники ефективності здійснюваних інвестицій, а також схему (календарний план) реалізації інвестиційного проекту.
Для середніх і великих інвестиційних проектів, фінансування реалізації яких здійснюватиметься за рахунок зовнішніх джерел, необхідно провести повномасштабне обґрунтування за відповідними національними та міжнародними стандартами [3, с. 101-102].
Однією з складних, але важливих форм інвестицій у виробничі фонди виступає реальний інвестиційний проект, який у вузькому розумінні являє собою системно обмежений та завершений комплекс заходів, робіт, документів, фінансовим результатом якого виступає прибуток (дохід), а матеріально-речовим результатом - нові або реконструйовані основні фонди (комплекси об'єктів).
Рис.1.4 Класифікація інвестиційних проектів підприємства
1.2. Методи обґрунтування інвестиційних рішень
Реальні інвестиційні проекти поділяють на тактичні і стратегічні. Тактичні проекти частіше всього пов'язані зі зміною обсягів продукції, що випускається, модернізацією обладнання, підвищенням якості продукції. Стратегічні передбачають зміну форми власності або кардинальну зміну характеру виробництва [1, с. 158].
У закордонній практиці найчастіше всього зустрічаються такі типові проекти [1, с. 159]:
? заміна застарілого обладнання з метою процесу продовження існуючого бізнесу в незмінних масштабах. Такі проекти не потребують тривалих і складних процедур обґрунтування і прийняття рішень. Багато альтернатив може виникнути у випадку, коли існує декілька типів подібного обладнання і необхідно обґрунтувати переваги одного з них;
? заміна обладнання з метою зниження поточних виробничих витрат. Мета подібних проектів – використання більш морально досконалого обладнання замість працюючого, що призводить до збільшення прибутку. Такі проекти передбачають детальний аналіз вигідності кожного окремого проекту для того, щоб переконатися, що більш досконале у технічному плані обладнання вигідне і з фінансової точки зору;
? збільшення випуску продукції і/або розширення ринку послуг. Цей тип проектів потребує детального аналізу його комерційної здійсненності з чітким обґрунтуванням розширення ринкової ніші, а також фінансової ефективності проекту. Таким чином з'ясовується чи збільшиться прибуток від збільшення обсягу реалізації;
? розширення підприємства з метою випуску нових продуктів. Такі проекти пов'язані з новими стратегічними рішеннями, що можуть зачіпати зміну сутності бізнесу. Помилки призводять до важких наслідків для підприємства, тому проекти такого типу потребують ґрунтовного аналізу;
? проекти з екологічним навантаженням. Екологічний аналіз є необхідним елементом інвестиційного проектування. При прийнятті рішення про реалізацію проекту підприємство повинне вирішити дилему: придбати дешеве обладнання і збільшити поточні витрати або використовувати більш дороге обладнання і збільшити капітальні витрати;
? інші типи проектів, значення яких у прийнятті рішень менш важливе. Такі проекти стосуються частіше всього будівництва нового офісу, придбання нового автомобіля тощо.
Розробка та реалізація інвестиційного проекту проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об'єкта. Цей період, як правило, називається життєвим циклом інвестиційного проекту [2, с. 300]
Життєвий цикл проекту — концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою назву та часові межі.
Життєвий цикл є базовим, вихідним поняттям для дослідження проблеми реалізації проекту, фінансування робіт, прийняття рішень про доцільність капітальних вкладень та деталізації проекту.
Він охоплює три фази [2, с. 300]:
Передінвестиційні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення (передінвестиційна фаза). До цієї фази належать: визначення інвестиційних можливостей; аналіз альтернативних варіантів та остаточний вибір проекту; попереднє техніко-економічне обґрунтування; розробка техніко-економічного обґрунтування; дослідницьке забезпечення проекту.
Інвестиційна фаза: проведення узгоджень; укладання контрактів; розробка проектно-кошторисної документації: будівництво, реконструкція або переоснащення; забезпечення керівника проекту; витрати на авторський нагляд і контроль; підготовка експлуатаційних кадрів; пусконалагоджувальні роботи.
Експлуатаційна фаза: введення в експлуатацію; доведення до проектної потужності; витрати на підтримання діючих потужностей; витрати на оновлення основних фондів.
Будь-який інвестиційний проект має п'ять стадій життєвого циклу (рис. 1.1) [2, с. 302].
Перша стадія: перед проектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія характеризується великими витратами власних коштів, можливо залучених та одержаних у борг. На цій стадії проект підлягає різноманітним ризикам. Прибуток відсутній.
Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває великі потреби у банківських позичках чи венчурному капіталі. Звичайно, він не сплачує дивідендів. Якщо прибуток присутній, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією ринку.
Третя стадія: швидке зростання. Підприємство (компанія) починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Також характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позичку, то під високі відсотки.
Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але невисокі витрати дозволяють одержувати середні по галузі прибутки. Це вже добре відома компанія з доброю репутацією. Вона має великі можливості для одержання позичок та реалізації акцій. У неї добре диверсифікований великий інвестиційний портфель, сплачуються солідні дивіденди, проте немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію запобігання занепаду. Ці заходи, як правило, пов'язані зі значним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія "другого народження" передбачає дуже різноманітні шляхи: купівля інших компаній галузі (вертикальне та горизонтальне злиття), купівля компаній інших галузей, інвестування нових проектів.
П'ята стадія життєвого циклу проекту (занепад або друге народження). На цій стадії продукція підприємства припиняє користуватись попитом. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені у співробітництві, але якщо і дають кредит, то під високі відсотки. Акції компанії перестають користуватись попитом. Через поступове зниження доходів треба зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не була вироблена стратегія відродження та не були здійснені солідні інвестиції, на компанію очікують занепад та банкрутство [2, с. 301-302].
Світовий досвід нагромадив значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.
Найвідоміші методи можна розподілити на три групи [3, с. 198]:
Методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними.
Методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю.
Методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм (проектів) або об'єктів.
Розрізняють три види оцінки ефективності інвестицій: фінансову (комерційну), бюджетну та економічну [2, с. 269].
Фінансова оцінка передбачає фінансові результати реалізації проекту для його безпосередніх учасників. Ця оцінка базується на очікуваній нормі дохідності, яка влаштовує всіх суб’єктів інвестування. При цьому інші наслідки впровадження проекту не враховуються.
Бюджетна оцінка ефективності віддзеркалює фінансові наслідки для різних рівнів бюджетів, тобто очікувані співвідношення видатків, податків та зборів. Показником бюджетної ефективності впровадження проекту є різниця між податками та видатками певного рівня бюджету, рівень яких залежить від впровадження конкретного проекту. Економічна ефективність інвестиційного проекту — це різниця між результатами і витратами за межами фінансової ефективності прямих учасників проекту.
Економічна оцінка характеризує ефективність проекту для народного господарства загалом або для галузі, групи підприємств, регіону тощо.
Залежно від виду оцінки ефективності застосовуються певні методи інвестиційного аналізу.
Традиційні методи аналізу застосовуються дуже давно і після виникнення часової теорії грошей застосовуються паралельно з методами, що ґрунтуються на використанні концепції дисконтування.
Традиційні методи базуються на розрахунку таких показників як норма (коефіцієнт) ефективності (дохідності) та період (строк) окупності інвестицій.
Норма ефективності розраховується як відношення сумарних грошових надходжень у дійсній вартості до суми інвестованих коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту. Якщо норма ефективності менша одиниці, проект повинен бути відкинутий як такий, що не принесе додаткових доходів інвестору. У практичних розрахунках використовується річна норма ефективності [2, с. 271]:
, (1.6)
де НЕР – річна норма ефективності;
ГНР – середньорічні грошові надходження;
– загальна сума інвестованих коштів.
Період окупності інвестицій розраховується як зворотний показник [2, с. 272]:
(1.7)
де ПО — період окупності інвестицій за роками;
— загальна сума інвестицій у проект, передбачена кошторисом;
ГНр — середньорічні грошові надходження.
Методи оцінки інвестицій за бухгалтерською звітністю базуються на розрахунку рентабельності інвестицій балансової і чистої (РІб; РІч).
У першому випадку ми маємо відношення середньорічного доходу компанії за бухгалтерським звітом до обсягу інвестицій. У другому розраховується чиста рентабельність, тобто дохід зменшується на суму податкових і відсоткових платежів [2, с. 272]:
або , (1.8)
де РІ — балансова рентабельність інвестицій;
РД — середньорічний дохід компанії (прибуток):
— загальна сума інвестованих коштів;
РІ — чиста рентабельність інвестицій;
Пп — податкові та відсоткові платежі.
Прийняття підприємством рішення про інвестування проекту обумовлюється цілями, які воно ставить перед собою. Існує певна ієрархія інвестиційних цілей:
Прибутковість інвестиційного заходу визначається як норма прибутку на інвестиції. Капітальні вкладення здійснюються тільки у випадку, коли прибуток від них досягає визначеного мінімуму.
Зростання фірми шляхом щорічного збільшення торгового обороту і частки контрольованого нею ринку.
Підтримка високої репутації фірми серед споживачів і збереження контрольованої частки ринку.
Досягнення високої продуктивності праці. .
Виробництво нової продукції.
У вітчизняній економічній літературі більша увага приділяється структурі капітальних вкладень та інвестицій, їхній класифікації за економічними ознаками, ніж їхній класифікації з точки зору оцінки рентабельності на основі диференціації норми прибутку.
У закордонній літературі, згідно з ієрархією наведених вище інвестиційних цілей, капіталовкладення можна ранжувати таким чином [2, с. 273]:
вимушені капіталовкладення;
збереження позиції па ринку;
оновлення основних виробничих фондів;
економія витрат;
збільшення доходів;
ризикові капіталовкладення.
Норма прибутку від інвестицій різних класів може коливатися значною мірою з урахуванням можливості доступу компанії до вигідних об'єктів упродовж різних періодів. Тому встановлюються межі коливання норми прибутку. Нижня межа — це мінімальний рівень, нижче якого норма прибутку не повинна падати незалежно від того, який очікується обсяг прибутку від проекту і які фінансові ресурси компанії. Крім мінімальної норми встановлюється стандартна (нормальна) норма прибутку на достатньо тривалий період часу (5—10 років). Із збільшенням інвестиційного ризику мінімальна норма прибутку зростає і може досягти дуже високого рівня для ризикових проектів (25% і більше).
Про діючу в Україні та інших країнах СНД Методику визначення ефективності капітальних вкладень (1988 р.) можна сказати, що вона не може використовуватись не тільки приватними інвесторами, але й у державному секторі, який втратив фактичну монополію на інвестиції.
Методика базується на правилі, що із двох взаємозамінних варіантів технологій ефективнішим буде більш капіталомісткий у разі забезпечення ним відношення величини зниження поточних витрат (собівартості) до додаткових капітальних вкладень за цим варіантом буде перевищувати відповідну норму прибутку. Це означає, що більш капіталомісткий варіант буде вигідніший, ніж варіант із більшою собівартістю, якщо виконується нерівність [2, с. 274]:
, (1.9)
де К1 К2 — сума капіталовкладень за першим і другим варіантами;
С1, С2, — собівартість річного випуску продукції за першим і другим варіантами;
Ен— нормативний коефіцієнт, що відповідає нормі прибутку.
Формула дає можливість з'ясувати доцільність упровадження того чи іншого варіанта з двох розглянутих, а коли варіантів більше двох, то така схема відбору є складною у технічному плані. Доволі часто альтернативних варіантів буває дуже багато[2, с. 273].
У цьому випадку можливе використання традиційної методики за мінімумом приведених витрат [2, с. 274]:

(1.10)
Використання показника приведених витрат дозволяє спростити розрахунки і прискорити відбір кращих варіантів у таких випадках [2, с. 275]:
Варіанти, що розглядаються, мають однакові розміри капітальних вкладень, і кращий варіант обирається за мінімумом собівартості.
Розглядаються варіанти з однаковою собівартістю виробництва, і кращий варіант обирається за мінімумом капіталовкладень.
Якщо собівартість і капітальні вкладення мають однакові частини, і кращий варіант обирається тільки за частинами поточних і капітальних витрат, що змінюються.
Однак недоліком показника мінімуму приведених витрат є те, що сфера його можливого застосування практично обмежена. Саме не обумовило його переважне застосування в плановій економіці. Об'єктивний результат застосування мінімуму приведених витрат дає об'єктивний результат тільки тоді, якщо виконуються такі умови [2, с. 275]:
Усі варіанти мають абсолютно однаковий річний обсяг виробництва продукції.
Усі варіанти, що порівнюються, мають однакову якість продукції.
Річний обсяг виробництва і якість продукції по роках життєвого циклу проекту залишаються постійними для повного і об'єктивного зіставлення приведених витрат.
Ціни на виробничі ресурси, що використовуються, залишаються постійними протягом усього життєвого циклу проекту.
Норма порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень незмінна протягом усього життєвого циклу проекту.
Звісно, витримати всі ці умови практично неможливо. Але в умовах планової економіки вважалося, що перші умови достатньо точно виконуються. Обсяги виробництва і якість продукції задавалися міністерствами, відомствами, Держпланом і за варіантами мали співпадати.
Недоліком показників порівняльної економічної ефективності є те, що вони не враховують чинник часу при оцінці поточних витрат та прибутку за роками реалізації проекту. Встановлені галузеві нормативні коефіцієнти економічної ефективності коливаються від 0,05 у транспортному будівництві до 0,25 у матеріально-технічному забезпеченні, харчовій, легкій та інших галузях. Ці коефіцієнти являють собою норму прибутку на капітал. Вони мають заданий (нормативний) характер, тому важко зрозуміти, чому вони були встановлені на різних рівнях. Який інвестор, що поважає себе, спрямує свій капітал у галузі з більш низькою нормою прибутку?
Слід відзначити, що розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень мало кого цікавили, їх слід було подавати банку для одержання довгострокового кредиту під дуже низькі відсотки (0,5—2,0%).
При обґрунтуванні інвестиційних програм розрахунки ефективності здійснювались на кінцевому етапі розробки проектів. При цьому розглядалась обмежена кількість варіантів. Розрахунок та оцінка кінцевих економічних результатів не впливали на діяльність учасників інвестиційного процесу та мали формальний характер. Це відбувалося тому, що тривалий час 90% капітальних вкладень були державними та централізованими, а по суті нічийними. Природа капітальних вкладень за рахунок фондів підприємств була приблизно такою самою, тобто вони не мали власника.
Сучасного інвестора цікавить перш за все фінансова доцільність інвестиційної програми, тому він має бути впевнений, що прийняті у ній рішення є найкращими з усіх варіантів, оскільки принесуть стійке зростання прибутку (зниження собівартості), доходу чи дивідендів.
При цьому інтереси приватних інвесторів збігаються з інтересами держави, оскільки вона збільшує свій бюджет за рахунок податків на доходи вдалих інвесторів.
У розвинених країнах Заходу приділяється набагато більше уваги розрахункам ефективності інвестиційних програм. Цими показниками весь час неухильно керуються акціонерні компанії та банки, які твердо і точно розраховують строки окупності інвестицій, строки повернення кредиту та ефективності кредитних ресурсів, здійснюють оцінку надійності позичальника тощо.
Кожна компанія повинна самостійно встановлювати для себе значення нормативу залежно від своїх проблем, можливостей, потреб у капітальних вкладеннях, вільних грошових ресурсів і просто від свого уявлення про те, якою повинна бути норма ефективності вкладень.
Обов’язково вона повинна враховувати при встановленні норми ефективності розмір відсотків, які виплачуються на вкладені грошові кошти за річним депозитом високо надійним комерційним банком. Ця рекомендація базується на тому, що у підприємця є альтернатива використовувати вільні кошти дещо інакше, одержуючи гарантований дохід від вкладень у зазначений банк. Цей дохід для підприємця і виступає як норма ефективності вкладень вільних грошових коштів. Якщо доходи від проекту будуть більші, ніж ті, що можна одержати у банку, то кошти слід вкладати в реалізацію проекту [5, ст197].
Таким чином, банківський відсоток є нормативом ефективності додаткових капіталовкладень, який може використати компанія. Разом з цим цей норматив можна скоригувати з урахуванням інвестиційного ризику [2, с. 277]:
, (1.11)
де ЕН — норматив порівняльної економічної ефективності додаткових капітальних вкладень;
Ег — гарантована норма дохідності вкладень у високо надійний комерційний банк;
Ер — додаткова страхова норма, що враховує ризик вкладень у проект (ця норма повинна враховувати страхування проектної діяльності і від повноти страховки норматив буде або дорівнювати нулю, або прийме надто значні розміри);
Ем — мінімальна гранична норма дохідності вкладень, яка приймається підприємцем для позитивного рішення про додаткові капіталовкладення в реалізацію відібраного варіанта проекту.
За своєю економічною сутністю Е є додатковим ефектом від зниження собівартості продукції при реалізації більш капіталомісткого варіанта, заради якого він і приймається до впровадження. Егі Ер відіграють роль відтворення гарантованого доходу від вкладень грошових коштів у високо надійний банк.
З розвитком ринкових відносин та посиленням чинників ризику, оцінка ефективності інвестиційної програми значно ускладнилась. Розрахунки обсягів реалізації, доходу, прибутку на перспективу є більш складними внаслідок лібералізації цін. Розрахунки коефіцієнтів економічної ефективності у разі відсутності нормативів для порівняння також втрачають сенс. Порівняння розрахованого коефіцієнта ефективності з відсотковими ставками ринку кредитів вимагають значного (нереального) завищення норми очікуваних доходів.
Слід відзначити, що ризик у ринковій економіці є невід'ємною частиною будь-якої інвестиційної програми. Він може бути визначений як імовірність певних втрат. У разі припустимого ризику підприємець може мати загрозу повної втрати прибутку. Ще більшу загрозу становить ризик втрати всієї виручки. І зовсім катастрофою для інвестора є ризик втрати всього майна, яке є засадовим стосовно інвестиційної програми, що неминуче призведе до банкрутства компанії.
У разі тривалих строків реалізації проектів та вводу об'єктів в експлуатацію чергами, така послідовність розрахунків може застосовуватись на початку для кожної черги, а потім для проекту загалом.
3 точки зору інвестора (фізичної, юридичної особи чи держави загалом) очевидно має застосовуватись різний підхід до визначення ефективності проекту.
Так, з точки зору індивідуального інвестора, якого цікавить тільки прямий ефект, достатньо розрахувати просту очікувану норму прибутку на інвестований капітал. Колективного інвестора (акціонерне товариство), крім цього, буде цікавити також очікуваний побічний ефект, який виявиться у покращанні рівня життя суспільства [2, с. 283].
У розрахунках побічний ефект для підприємства завжди має негативну величину і виражається податковою ставкою на інвестиції, прибуток чи дохід. Для держави як інвестора ефективність кожного інвестиційного проекту чи програми та інвестиційної діяльності загалом буде виражатися в прирості валового внутрішнього продукту. Згідно з методологією міжнародної системи рахунків валовий внутрішній продукт — це сумарна добавлена вартість, вироблена суб'єктами господарчої діяльності, яка складається з валових фондів споживання і нагромадження з урахуванням податків і мита на експорт та імпорт продукції. Для окремого інвестиційного проекту складовою валового внутрішнього продукту буде потік грошових коштів, який включає: чистий прибуток інвестора, заробітну плату робітників, податки, що сплачуються бюджетам, відсотки фінансово-кредитним установам, дивіденди, що сплачуються акціонерам, нерозподілений прибуток.
Зовнішньоекономічна діяльність, залучення іноземних інвестицій зумовлюють необхідність при оцінці інвестиційних проектів розраховувати валовий національний дохід як суму всіх відомих доходів усіх суб'єктів господарчої діяльності.
Можна припустити таку схему послідовності розрахунків ефективності інвестиційних проектів (рис. 1.2) [2, с. 282].
Відношення цих показників до обсягів інвестицій за проектами дає їх загальноекономічну оцінку, яка враховує прямий та побічний ефект. Такі розрахунки можуть здійснюватись також на рівні економіки держави, галузей, субгалузей та регіонів.
Рис. 1.2 Схема послідовності проведення розрахунків економічної ефективності інвестиційних проектів
У світовій практиці відомо декілька методів оцінки ефективності інвестицій та життєвого циклу проектів, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
Метод розрахунку прибутку. Цей метод дозволяє визначити статичну норму ефективності інвестицій, тобто загальну потребу у прибутку для здійснення обов'язкових платежів. Норма ефективності може визначатись стосовно інвестицій або виробничих фондів [2, с. 276]:
; , (1.12)
де НЕС - статична норма ефективності;
- загальна потреба у прибутку впродовж інвестиційного проекту (Т);
ІК- середньорічний обсяг інвестицій у періоді, що розглядається;
ФВ - середньорічна вартість виробничих засобів (фондів).
Оцінюючи інвестиційну програму (проект), інвестор визначає величину власного коефіцієнта економічної ефективності, виходячи з власних витрат і очікуваних результатів. Інвестований капітал може включати особисті збереження, акції, паї, позики, реінвестиції.
Для інвестора результатом є чистий прибуток після відрахування податків, страховки, рентних платежів, плати за кредит та інших фінансових витрат.
У закордонній практиці до чистого прибутку включають амортизаційні відрахування на реновацію як власність інвестора. Коефіцієнт, який визначається при цьому, становить середньозважену величину й називається внутрішньою нормою ефективності (ВНЕ). ВНЕ не тотожна нормативному коефіцієнту ефективності, оскільки враховує чинники ризику, фінансово-кредитні пільги та інші умови. Вона може бути розрахована: загалом по інвестиціях; тільки для акціонерного капіталу; з урахуванням чи без урахування позичкового капіталу; як загальна статична, так і для кожного року інвестиційного періоду (динамічна) [4, с. 158].
ВНЕ — це рівень дохідності конкретного проекту у вигляді дисконтної ставки, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до дійсної (теперішньої) вартості інвестицій. Економічна суть цього методу полягає в порівнянні альтернативних інвестицій з депозитною банківською ставкою. Тобто ВНЕ повинна бути завжди не меншою за відсоток доходу, що приносять внески на депозит. ВНЕ повинна бути завжди більшою від позичкового відсотка, інакше інвестування проекту за рахунок кредиту втрачає сенс.
Таким чином, ВНЕ інвестицій — це мінімально припустимий розмір чистого прибутку, який інвестор має одержати з кожної гривні інвестицій.
Визначивши ВНЕ, інвестор проводить аналіз періоду інвестування, що його цікавить (загалом або окремих стадій) з використанням чинника часу у вартості капіталу. Це метод оцінки (порівняння) інвестицій та очікуваних прибутків упродовж певного терміну часу. Відомо, що вартість капіталу у майбутньому збільшується порівняно з сучасним періодом. Дисконтування дозволяє визначити дійсну (чисту) вартість капіталу як еквівалент майбутньої вартості грошової маси. Еквівалент завжди буде меншим, виходячи з правила складних відсотків, які враховують майбутні доходи та інфляцію [2, с. 278]:
МВ=ТВ(1+НД)r; (1.13)
, (1.14)
МВ - майбутня вартість капіталу;
ТВ - теперішня вартість капіталу;
НД - норма очікуваного доходу (відсоткова ставка, коефіцієнт дисконтування, ВНЕ):
Т - тривалість інвестиційного періоду.
Метод чистої теперішньої вартості (ЧТВ) капіталу дозволяє визначити динамічну норму ефективності (дохідності) як норму приведення (дисконту), за якого сума дисконтованого доходу (прибутків) за певний інвестиційний період стає рівною інвестиціям [2, с. 279]:
; (1.15)
, (1.16)
де Д — дохід (прибуток);
Ж — інвестовані кошти (капітал);
НД — норма дохідності (дисконту);
Т — період інвестиційного циклу, який може бути як терміном служби технологічного обладнання, так і будь-якою іншою стадією інвестиційного процесу.
У світовій практиці при розрахунках динамічної норми дохідності застосовують такі граничні (межові) умови:
норма зіставляється з відсотковою ставкою кредитного ринку;
для інвестиційного аналізу відбираються тільки ті проекти, у яких різниця Д-ІК>0 або Д:ІК>1;
для подальшого аналізу залишаються тільки ті проекти, де норма дохідності складає не менше 15—20 %.
Метод граничної ефективності дозволяє встановити задану норму дохідності.
За допомогою цього методу проводиться порівняння розрахункової норми дохідності з мінімально можливою. Мінімально можлива (припустима) норма — це така відсоткова ставка, за якою ЧТВ дорівнює нулю або дисконтовані інвестиції дорівнюють первинним [2, с. 282]:
; (1.17)
За кожний рік інвестиційного періоду норма дохідності буде різною, тому методом підстановки визначаються мінімально припустимі значення норми доходу.
Метод бюджетування інвестицій. Засадовим стосовно цього методу є визначення співвідношення позитивних і негативних грошових потоків. Застосовується метод частіше для оцінки ефективності фінансових інвестицій (інвестиційних якостей цінних паперів). З цією метою визначається позитивний грошовий потік (середньозважений чистий приведений дохід) у розрахунку на кожного інвестора [2, с. 280]:
, (1.18)
де ЧПД — чистий приведений дохід у розрахунку на одного інвестора;
Пп — відсоткові платежі, що враховують ставку корпоративного податку, платню за кредит, інші платежі і збори;
ДТ — річний дохід (позитивний грошовий потік);
Сп — ставка прибуткового податку окремого інвестора;
ІКі — первинний капітал, інвестований окремим інвестором;
ІКТ — додатковий щорічний капітал, інвестований окремим інвестором (реінвестиції).
Метод бюджетування інвестицій дозволяє визначити строки окупності інвестицій, а також розмір доходу, що його очікує кожний інвестор за будь-який період життєвого циклу інвестицій.
Показники, які розраховуються за допомогою методів, що базуються на часовій теорії грошей, взаємопов'язані, це добре видно на рис. 1.3.
До цього часу мова йшла про методи, які дозволяють визначити ефективність інвестицій, що запроваджуються згідно з конкретним інвестиційним проектом. На першому етапі ці методи можуть бути використані для сукупності проектів, що мають "інші рівні умови", як-то: життєвий цикл, строки інвестування і експлуатації, галузеву спрямованість, близьку за розміром ВНЕ тощо. Інвестором здійснюється вибір тих проектів, які його влаштовують на перший погляд. Це може бути дуже велика сукупність, на опрацювання якої звичайно бракує коштів, разом з тим більшість з цих проектів є альтернативними
ЧПД
Позитивний
грошовий потік

ЧТВ ВНЕ
Т
МВ
ПО
Негативний грошовийпотік

ІК
Рис.1.3 Взаємозв’язок показників визначення ефективності інвестицій
ЧПД - чистий приведений дохід; ЧТВ – чиста теперішня вартість;
ВНЕ – внутрішня норма ефективності; МВ – майбутні витрати;
ПО – період окупності; ІК – інвестований капітал; Т – час (роки).
За умов ринкової економіки, коли існує безліч об'єктів та напрямів інвестування, завжди існує проблема вибору проекту. У зв'язку з цим можна розглянути такі нові для нас поняття, як альтернативні, конкуруючі та сполучені (споріднені) інвестиції [7, с. 142].
Альтернативні інвестиційні проекти — це взаємовиключні напрями інвестицій, які дозволяють розв'язати проблему вибору шляхом пошуку варіанта, що є найдешевшим за інших рівних умов. Вибір може бути здійснений також за іншим чинником, при абстрагуванні від вартісних чинників. Наприклад, підприємство вибирає нову технологічну лінію, що пропонують декілька фірм-постачальників.
Окремий випадок альтернативних проектів — конкуруючі інвестиції, тобто такі, де за інших рівних умов їхня ефективність може бути однаковою, а при зміні яких-небудь певних зовнішніх обставин рівень майбутніх результатів важко визначити. Це можуть бути, наприклад, варіанти розміщення виробничого підприємства в кількох населених пунктах або галузеві напрями інвестування.
Сполучені інвестиційні проекти — це декілька проектів, які переслідують одну мету, але мають різну ефективність. Наприклад, можна розглянути ідею створення великого сільськогосподарського підприємства. Цей проект може включати декілька інших. Наприклад, будівництво тваринника, розширення земельних угідь, підвищення їх продуктивності, підготовку кадрів, підвищення рівня механізації робіт тощо. Всі ці проекти можуть опрацьовуватись разом, деякі з них можуть бути відкинуті з різних причин. Кожний з них має різний життєвий цикл і різну ефективність, вони повинні запроваджуватись разом через сполученість витрат, а ефективність цих інвестицій повинна оцінюватись як окремо по кожному проекту, так і сукупно.
Для аналітичної оцінки таких альтернативних, конкуруючих та сполучених проектів наведені вище методи допомагають визначити тільки абсолютну (відсоткову) ефективність конкретних проектів. Оцінка сукупності і вибір одного оптимального або кількох проектів неможливі, оскільки вищезгадані методи не враховують інші умови, притаманні кожному проекту.
Зрозуміло, що вибір одного або декількох варіантів повинен здійснюватись після всебічного інвестиційного аналізу при абсолютно нейтральному ставленні аналітиків до кожного проекту, адже відомо, що, застосовуючи різні методи оцінки абсолютної ефективності, можна одержати протилежні результати.
Для оцінки альтернативних, конкуруючих або сполучених інвестицій застосовуються методи порівняльної ефективності. Метод, що застосовувався у нас у недалекому минулому (приведеної економічно ефективності), як було доведено вище, для ринкових умов неприйнятний [7, с. 143-144].
У західній практиці останнім часом для обґрунтування вибору варіанта проекту застосовується метод ануїтету. Цей метод ґрунтується на оцінці періодичних платежів, які зазвичай мають однаковий розмір і сплачуються через рівні відрізки часу (наприклад, щорічно) [8, с. 226].
Цей метод дозволяє ранжувати проекти, які мають різну чисту теперішню вартість, різну внутрішню норму ефективності та тривалість життєвого циклу. Зрозуміло, що оцінювані проекти повинні бути близькими за мірою інвестиційного ризику.
Як відомо, підставою для всіх розрахунків при інвестиційному аналізі є зіставлення тих витрат, що здійснюються сьогодні, і тих грошових надходжень, які можна одержати в майбутньому. Рівень окупності теперішніх витрат (інвестицій) майбутніми надходженнями визначає поточна (теперішня) вартість ануїтету.
Загальна теперішня вартість ануїтету визначається за формулою [8, с. 226]:
, (1.18)
де ЗТВа — загальна теперішня вартість ануїтету;
МРt — майбутній платіж у кінці періоду t;
k — необхідна (внутрішня) норма ефективності;
n — число періодів (років), упродовж яких у майбутньому надійдуть доходи (грошові потоки) від теперішніх інвестицій.
Якщо надходження за ануїтетом рівномірні (однакові в кожному періоді),теперішня вартість ануїтету визначається за формулою [8, с. 227]:
, (1.19)
де ТВа — теперішня вартість ануїтету, у 1 грн на кінець кожного із n періодів
при ставці доходності на рівні k.
Для оцінки ефективності інвестиційних проектів формула ТВa дещо модифікується, оскільки для кожного проекту розраховується відповідний ануїтет [8, с. 228]:
, (1.20)
де ВА — відповідний проекту ануїтет, який має таку саму тривалість, таку саму теперішню вартість;
ТВ — чиста теперішня вартість проекту (грн);
ТВа — теперішня вартість ануїтету, вартістю в 1 грн.
Порівняльна оцінка альтернативних, конкуруючих або сполучених інвестиційних проектів дозволяє вибрати той проект, який має більший відповідний ануїтет, що забезпечує, у свою чергу, більшу чисту теперішню вартість проекту.
Правомірність застосування такої оцінки різних за життєвим циклом проектів зумовлюється необхідністю використання для всіх проектів однакових методів нарахування амортизації, тобто темпи вибуття основних фондів і відшкодування їх вартості в часовому горизонті повинні бути однотипними [3, с. 268 - 282].
1.3 Оцінка ефективності з врахуванням спеціальних економічних зон
Реалізація інвестиційних проектів на кожній із ТПР чи СЕЗ залежно від індивідуальних характеристик пов'язана з рядом переваг і недоліків. Переваги пільг СЕЗ і ТПР порівняно з територіями загального податкового режиму очевидні. Проте основним фактором для ухвалення рішення про початок реалізації інвестиційних заходів є виконання принципової умови: сума ефекту, пов'язаного з використанням преференцій, повинна бути більшою витрат, необхідних для їхнього набуття. У зв'язку з цим виникає потреба в розрахунку абсолютного ефекту від використання пільгових режимів з урахуванням показників конкретного бізнес-плану, а також оптимізації параметрів такого бізнес-плану з метою збільшення ефекту пільгового режиму.
При ухваленні рішення щодо інвестування необхідний комплексний підхід до аналізу відповідності особливостей інвестиційного проекту і пільгового режиму його реалізації. Будь-який проект має свої індивідуальні характеристики: термін реалізації; рентабельність; розмір митних зборів по позиціях сировини і готової продукції; механізм розподілу прибутку між учасниками та т. ін. У залежності від цих, свого роду «базових», показників варіюється і розмір ефекту пільг, що діють на обраній для реалізації такого проекту території.
Запропонована методика комплексної оцінки ефективності спеціального режиму інвестиційної діяльності в областях України спрямована на визначення найбільш економічно вигідного для реалізації конкретного проекту на території СЕЗ або ТПР з позиції переліку пільг і ступеня їх використання. Методика покликана допомогти потенційному інвесторові в прийнятті економічно обґрунтованих управлінських рішень.
Отже, з початку визначаються основні сфери впливу спеціального режиму інвестиційної діяльності, серед яких можна виділити наступні [6, с. 83]:
1)економічний аналіз конкретного підприємства;
2) вплив на соціальну сферу (пряме і непряме працевлаштування);
3) внутрішньогалузевий і міжгалузевий вплив;
4) вплив на екологію;
5) заощадження енергоресурсів;
6) впровадження наукомістких технологій.
Інвестиційні проекти можуть бути корисними для країни по одній або декільком з перерахованих вище ознак. Кожна з них оцінюється окремо по ряду внутрішніх ознак і виводиться інтегральний показник.
Необхідно відмітити таке припущення: якщо значення якого-небудь показника дорівнює нулю, а він бере участь у сукупності, то приймати його значення слід рівним одиниці.
1. Економічний аналіз конкретного підприємства (X) розраховується за формулою [6, с. 85]:
, (1.21)
де Bud – надходження в бюджет від реалізації інвестиційного проекту, млн.грн.;
Priv – надані пільги, млн.грн.;
Prod – середньорічний обсяг виробництва продукції, млн.грн.;
NPV – чиста приведена вартість інвестиційного проекту (вартість бізнесу на момент закінчення інвестпроекту), млн.грн.;
Inv – сума інвестицій по проекту, млн.грн.;
T – термін реалізації проекту, років.
2. Вплив на соціальну сферу (Y) розраховується по формулі [6, с. 86]:
, (1.22)
де Job 1 –створені і збережені робочі місця на підприємстві по інвестпроекту, тис.чол.;
Sal – середньорічний фонд оплати праці, тис.грн.;
Job 2 – створені і збережені робочі місця в сфері обслуговування і на підприємствах — суміжниках, тис.чол.;
SocBud – передбачені договорами з Міськими виконавчими комітетами відрахування на соціальну сферу території, тис. грн.;
Pop – кількість населення в області, тис.чол.
3. Формула екологічної характеристики (Z) має вигляд [6, с. 86]:
, (1.23)
де Polut – зміна обсягу викидів в атмосферу (тонн), стоків забруднених вод (м3) і площі рекультивації земель (га) за рахунок впровадження інвестпроекту, %;
Contr – зміна рівня санітарно-технологічного контролю за забрудненням навколишнього середовища, % (вартість лабораторій, очисних споруджень); до усунення негативних явищ від впровадження інвестпроекту, %.
Emerg — зміна витрат на заходи щодо усунення негативних явищ від впровадження інвестпроекту, %.
4. Внутрішньо- і міжгалузевий вплив у комплексі (K) оцінюється по наступній формулі [6, с. 86]:
, (1.24)
де Numb — кількість задіяних підприємств — суміжників по проекту, шт.;
MarktShare — частка освоєння ринку, %;
Compet — оцінка конкурентноздатності підприємства, од.
5. Ефект від впровадження енергозберігаючих технологій (L) можна визначити
по формулі:
, (1.25)
де EcoInvest — капвкладення, спрямовані на енергозберігаючі програми, тис.грн.;
Energy — зміна питомого рівня енерговитрат на одиницю виробленої продукції у вартісному обчисленні, %.
6. Упровадження наукомістких технологій (M) визначається по формулі [6, с. 86]:
, (1.26)
де InnoInvest — капвкладення, спрямовані на сучасні, наукомісткі і високотехнологічні програми, тис.грн.;
KnowHow — вартість «ноу_хау»: імпортованого, експортованого і випущеного для використання в Україні тис.грн.;
InnoProd — питома вага випуску наукомісткої продукції в загальному обсязі виробництва, %.
Сумарний рейтинг спеціального режиму визначається як сума рейтингів інвестиційних проектів на контрольну дату, що показує зміну в соціально-економічному впливі даного режиму на регіон за визначений період.
Якщо Q>1 проект має позитивний вплив на соціально-економічний стан регіону. Ріст даного показника говорить про поліпшення соціально-економічної ситуації в області в цілому.
Необхідно підкреслити, що загальні принципи покладені в основу методики, можна використовувати незалежно від початкових даних, галузі чи регіону і дозволяють проводити порівняльний аналіз комплексного впливу кожного окремого підприємства на область в цілому за період. Таким чином, дана методика дозволяє розрахувати комплексний ефект від впровадження проектів, реалізованих на територіях зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності як в окремих регіонах, так і в Україні в цілому [6, с. 86].

РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНА БАЗА ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ПРИКЛАДІ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗОНИ “ЯВОРІВ”
2.1. Закони України, щодо регулювання спеціальних (вільних) економічних зон в Україні
Правове регулювання спеціальних (вільних) економічних зон в Україні здійснюється шляхом прийняття законів і підзаконних актів Верховною Радою України, нормативних актів уряду (декретів, постанов), видання указів президенту тощо, а також вироблення механізмів їх реалізації та контролю. Закони, законодавчі і нормативні акти визначають об`єкти регулювання, зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконання. Закони здійснюють функцію довгострокового державно-правового регулювання, а укази, нормативні акти, як правило, - короткострокового чи оперативного.
Пакет законів, які регулюють СЕЗ в Україні практично вже напрацьований. Однак треба відзначити, що процес розробки наявної нормативно-правової бази відбувався дещо безсистемно. Прийняті закони швидко змінюються, законодавчі акти, постанови і декрети часто суперечать один одному, що затрудняє їх використання. Тому для України створення більш дієздатної законодавчої і нормативної бази регулювання СЕЗ залишається актуальною і дотепер.
Правовий режим СЕЗ в Україні визначається, в першу чергу, Законом України від 13 жовтня 1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” (Відомості Верховної Ради України.-1992.-№ 50). Цей Закон визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні правила регулювання відносин суб`єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та іншими органами [17] .
Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України [17].
Спеціальною економічною зоною Закон України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” визначає частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території СЕЗ запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
Строк на який створюється СЕЗ, її правовий статус, тип визначається законом, який Верховна Рада приймає для кожної СЕЗ, так наприклад, у статті 1 Закону України „Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу Курортополіс-Трускавець” визначається, що „Спеціальна економічна зона туристсько-рекреаційного типу „Курортополіс Трускавець” створюється на період 20 років в адміністративно-територіальних межах міста Трускавець Львівської області, чи у статті 1 Закону „Про спеціальну економічну зону Яворів” – „Спеціальна Економічна Зона „Яворів” створюється на період до 1 січня 2020 року в адміністративно-територіальних межах Яворівського району Львівської області, за винятком територій військового полігону та військових частин. СЕЗ „Яворів” поєднує в собі функції комплексної виробничої зони, вільної митної зони та технологічного парку”. Також визначено типи СЕЗ на Україні - вільні митні зони (автопарк „Краковець”) і порти (Одеський морський порт), експортні, транзитні зони, митні склади (автопарк „Краковець”), технологічні парки („Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, „Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона”, „Інститут монокристалів”), технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні (СЕЗ „Курортополіс-Трускавець”), страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ „Яворів”) [17, 18,20,21,22].
Спеціальні економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих рад народних депутатів та місцевої державної адміністрації. У разі створення спеціальної економічної зони за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів відповідне рішення може бути прийнято лише після одержання письмової згоди відповідної місцевої ради народних депутатів та місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати спеціальну економічну зону. У разі коли ініціатива у створенні спеціальної економічної зони належить місцевим радам народних депутатів та місцевим державним адміністраціям, вони подають відповідну пропозицію до Кабінету Міністрів України [17].
Кабінет Міністрів України повинен розглянути пропозицію про створення спеціальної (вільної) економічної зони у шестидесятиденний строк з дня її надходження і подати висновок з цього питання до Верховної Ради України. Пропозиції щодо зміни статусу і території СЕЗ подаються в тому ж порядку.
Управління СЕЗ має свою специфіку в тому, що структура, функції та повноваження органів управління СЕЗ визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості працівників та/або мешканців на її території. У більшості СЕЗ на Україні суб'єктами управління визначені місцеві ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, у межах своїх повноважень, та орган господарського розвитку і управління конкретної СЕЗ. Але у законі „Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків ...” органів управління технопарками зовсім не визначено, вказано лише те, що пріоритетні напрями діяльності для кожного із технологічних парків затверджуються Президією Національної академії наук України та Державним комітетом України з питань науки та інтелектуальної власності за погодженням з Агентством з питань СЕЗ. Також із логічних роздумів можна вивести те, що технопарки структурно відмінні від інших типів СЕЗ тим що технологічні парки діють як єдиний механізм із вузьким визначеним колом учасників та виконавців і тому їм непотрібні такі органи управління як іншим типам СЕЗ [17].
У статті 3 закону України „Про спеціальну економічну зону „Яворів”” додано ще й місцеву державну адміністрацію в якості органу управління СЕЗ: Яворівська районна рада та Яворівська районна державна адміністрація.
Для облаштування території СЕЗ „Яворів”, будівництва об'єктів виробничої і невиробничої інфраструктури та залучення інвестицій створюється орган господарського розвитку і управління СЕЗ „Яворів”.
Але все ж таки той самий „рамковий” закон, Закон України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, визначає органи управління СЕЗ незалежно від їх типу (стаття 9 закону)[17]:
а) місцеві Ради народних депутатів та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень;
б) орган господарського розвитку і управління спеціальної (вільної) економічної зони, що створюється за участю суб'єктів економічної діяльності України та іноземних суб'єктів такої діяльності. Функції цього органу може бути покладено на одного із суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони.
Дещо цікавим є те, що виконавчим директором органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони може бути як громадянин України, так і громадянин іншої країни, який працює за строковим контрактом.
Без сумнівів метою створення СЕЗ (не тільки в Україні, а й в усьому світі) є сприяння активізації населення у галузі підприємницької діяльності, залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, ліквідація безробіття, але що є головним методом досягнення цієї мети? І головний метод досягнення мети створення СЕЗ також можна визначити без сумнівів - зменшення податкового тиску, ліквідація (тільки для суб'єктів економічної діяльності СЕЗ) окремих видів обов'язкових платежів. Але принципи зменшення тиску на підприємців в кожній державі різні.
В Україні поширено звільнення від податків не на повний строк здійснення підприємницької (інвестиційної або інноваційної) діяльності, а тільки на певний початковий термін. Суб'єкти економічної діяльності СЕЗ зазвичай звільняються від ПДВ, податку на прибуток підприємств, митних тарифів, обов'язковх платежів до інноваційного фонду, плати за землю і т.д. Але звільняються не всі, наприклад - суб'єктами СЕЗ „Курортополіс-Трускавець”, згідно із частиною 1 статті 7 відповідного закону є суб'єкти підприємницької діяльності, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які розташовані на території СЕЗ „Курортополіс- Трускавець” і реалізують на цій території затверджені виконавчим комітетом Трускавецької міської ради інвестиційні проекти кошторисною вартістю, еквівалентною не менше 500 тисяч доларів США, тобто пільгове оподаткування малого бізнесу тут і не передбачається.
Держава дає певні гарантії для інвесторів та іноземних працівників підприємств, що знаходяться на території СЕЗ та користуються спеціальним режимом підприємницької діяльності встановленим на території цієї СЕЗ. Ці гарантії викладені у статтях 13 і 19 Закону України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" :
Держава гарантує суб'єктам господарської діяльності СЕЗ право на вивезення прибутків і капіталу, інвестованого в СЕЗ, за межі СЕЗ і України
Іноземним працівникам гарантується переведення їх доходів, одержаних від роботи у СЕЗ, за кордон, включаючи накопичення та проценти на них у фінансово-кредитних установах СЕЗ.
Держава відповідно до законодавства України гарантує збереження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності СЕЗ при її ліквідації.
Громадяни України, які працюють у СЕЗ, мають право відкривати у вказаних установах СЕЗ та за її межами на території України рахунки у валюті заробітної плати.
СЕЗ вважається ліквідованою з моменту закінчення строку, на який її було створено, якщо його не буде продовжено Верховною Радою України. СЕЗ може бути ліквідована Верховною Радою до закінчення строку, на який її було створено, за поданням Президента або Кабінету Міністрів України. Питання про доцільність продовження строку функціонування СЕЗ або її дострокову ліквідацію може бути передано для вивчення комісії експертів, створюваній Верховною Радою [17].
Верховна Рада України повинна розглянути подані пропозиції і у тримісячний строк з дня подання зазначеної пропозиції винести відповідне рішення.
СЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про її ліквідацію.
Для вирішення майнових та інших питань, пов'язаних з ліквідацією СЕЗ, врегулювання фінансових відносин між органом господарського розвитку і управління та суб'єктами економічної діяльності СЕЗ Кабінетом Міністрів України створюється ліквідаційна комісія, яка набуває усіх повноважень щодо управління СЕЗ до моменту остаточного вирішення всіх питань, пов'язаних з її ліквідацією [17].
Законом України від 25.03.05 № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” виключено статті 2 і 9 Закону України „Про спеціальну економічну зону Яворів”. У статті 2, цього закону, ідеться про, те що Законодавство України на територiї СЕЗ „Яворiв” дiє з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон” та цим Законом та у разi змiни законодавства України з питань оподаткування до суб'єктiв СЕЗ „Яворiв” на їх вимогу протягом перiоду функцiонування СЕЗ „Яворiв” застосовуються особливостi оподаткування, передбаченi цим Законом, та податковi пiльги, встановленi iншими законами України на день їх реєстрацiї як суб'єктiв СЕЗ „Яворiв”, а стаття 9 цього закону визначала – спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та особливості оподаткування на території СЕЗ „Яворів”. У тому числі [20]:
1. На територiї СЕЗ „Яворiв” у районi пункту пропуску через державний кордон України „Краковець” створюється автопорт „Краковець”.
Автопорт "Краковець" розмiщується на територiї Краковецької селищної ради загальною площею 74,5 гектара. Територiя автопорту „Краковець” обмежена з заходу дiлянкою державного кордону України довжиною 1500 метрiв, з пiвдня - дiлянкою автомобiльної дороги Краковець - Львiв довжиною 1500 метрiв, з пiвночi i сходу - адмiнiстративно-територiальними межами селища мiського типу Краковець.
На територiї автопорту „Краковець” запроваджується спецiальний митний режим.
Вiдповiдно до цього спецiального митного режиму на територiї автопорту „Краковець” встановлюється такий порядок ввезення (вивезення) товарiв та iнших предметiв:
а) у разi ввезення товарiв та iнших предметiв (крiм пiдакцизних товарiв) з-за меж митної територiї України на територiю автопорту „Краковець” для використання в межах територiї автопорту ввiзне мито та податок на додану вартiсть не справляються;
б) у разi ввезення на митну територiю України з територiї автопорту "Краковець" товарiв та iнших предметiв, що попередньо були ввезенi з-за меж митної територiї України на територiю автопорту „Краковець”, податки сплачуються в порядку, встановленому законодавством України для оподаткування товарiв, що iмпортуються;
в) у разi вивезення з територiї автопорту „Краковець” за межi митної територiї України товарiв та iнших предметiв, вироблених, у тому числi повнiстю або достатньо перероблених чи оброблених, на територiї автопорту „Краковець”, вивiзне мито та акцизний збiр не справляються, а податок на додану вартiсть справляється за нульовою ставкою;
г) у разi вивезення з територiї автопорту „Краковець” за межi митної територiї України товарiв та iнших предметiв, попередньо ввезених з-за меж митної територiї України на територiю автопорту „Краковець”, вивiзне мито, податок на додану вартiсть i акцизний збiр не справляються;
д) у разi вивезення товарiв та iнших предметiв (крiм пiдакцизних товарiв) з митної територiї України на територiю автопорту „Краковець” вивiзне мито не справляється, а податок на додану вартiсть справляється за нульовою ставкою;
е) у разi ввезення товарiв та iнших предметiв на територiю автопорту „Краковець” з метою транзиту через територiю автопорту митнi збори справляються вiдповiдно до законодавства України;
є) в iнших випадках оподаткування здiйснюється вiдповiдно до законодавства України.
Не звiльняються вiд оподаткування операцiї з ввезення на митну територiю України товарiв та iнших предметiв повнiстю вироблених, достатньо перероблених або оброблених на територiї автопорту „Краковець”.
Повнiстю виробленими або достатньо переробленими чи обробленими на територiї автопорту „Краковець” вважаються товари, якi вiдповiдають критерiям, викладеним у статтi 18 Закону України „Про Єдиний митний тариф”.
Строк перебування товарiв та iнших предметiв на територiї автопорту „Краковець” не обмежується, крiм випадкiв, коли товари та iншi предмети мають обмежений строк зберiгання.
До митної вартостi товарiв та iнших предметiв, зазначених у пунктi „б” частини першої цiєї статтi, не включається вартiсть послуг щодо зберiгання товарiв та iнших предметiв, їх дороблення, сортування, пакетування, здiйснюваних на територiї автопорту „Краковець”.
Операцiї з надання зазначених послуг не пiдлягають обкладенню податком на додану вартiсть.
Митний контроль за перемiщенням товарiв та iнших предметiв через межi територiї автопорту „Краковець” здiйснюється вiдповiдно до законодавства України з метою забезпечення дотримання державними органами, пiдприємствами, установами, органiзацiями та їх посадовими особами, а також громадянами порядку перемiщення товарiв та iнших предметiв через митний кордон України, з урахуванням норм цього Закону.
Для запобiгання несанкцiонованому i неконтрольованому проникненню на територiю автопорту „Краковець” або за її межi фiзичних осiб, транспортних засобiв, а також ввезенню та вивезенню товарiв та iнших предметiв, територiя автопорту „Краковець” огороджується по периметру i облаштовується вiдповiдно до вимог Державної митної служби України.
Митне оформлення товарiв та iнших предметiв, що перемiщуються через межi територiї автопорту „Краковець”, здiйснюється вiдповiдно до законодавства України.
За митне оформлення товарiв та iнших предметiв, а також перебування їх пiд митним контролем на територiї автопорту „Краковець” справляються митнi збори вiдповiдно до законодавства України.
Органiзацiя робiт з облаштування митної iнфраструктури i огородження територiї автопорту „Краковець” та їх фiнансування здiйснюються органом господарського розвитку i управлiння СЕЗ „Яворiв”.
Спецiальний митний режим запроваджується на територiї автопорту „Краковець” пiсля затвердження Державною митною службою України акта приймання-передачi в експлуатацiю об'єктiв митної iнфраструктури.
2. Суб'єктам СЕЗ „Яворiв” надаються передбаченi цим Законом пiльги щодо сплати податку на прибуток пiдприємств, сплати ввiзного мита, податку на додану вартiсть, збору на обов'язкове соцiальне страхування на випадок безробiття, збору до Державного iнновацiйного фонду та плати за землю.
3. Суб'єкти СЕЗ „Яворiв”, якi ввозять на територiю СЕЗ „Яворiв” (крiм територiї автопорту „Краковець”) устаткування, обладнання та комплектуючi деталi до них (крiм пiдакцизних товарiв) для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалiзацiєю iнвестицiйних проектiв, затверджених Яворiвською районною державною адмiнiстрацiєю, звiльняються на перiод реалiзацiї iнвестицiйного проекту, але не бiльше нiж на п'ять рокiв, вiд сплати ввiзного мита.
4. Звiльняються вiд оподаткування податком на додану вартiсть операцiї з ввезення (пересилання) устаткування, обладнання та комплектуючих деталей до них (крiм пiдакцизних товарiв), якi ввозяться (пересилаються) на територiю СЕЗ „Яворiв” суб'єктами СЕЗ „Яворiв” для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалiзацiєю iнвестицiйних проектiв, затверджених Яворiвською районною державною адмiнiстрацiєю.
У разi нецiльового використання зазначеного устаткування, обладнання та комплектуючих деталей до них платник податку зобов'язаний збiльшити податковi зобов'язання за наслiдками податкового перiоду, в якому вiдбулося таке порушення, на суму податку на додану вартiсть, що мала б бути сплачена при ввезеннi (пересиланнi) на митну територiю України таких товарiв, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи з 120 вiдсоткiв облiкової ставки Нацiонального банку України, що дiяла на день збiльшення податкового зобов'язання, за перiод вiд дати ввезення таких товарiв до дати збiльшення податкового зобов'язання.
5. Iмпорт суб'єктами пiдприємницької дiяльностi СЕЗ „Яворiв” товарiв та iнших предметiв для потреб власного виробництва на територiї СЕЗ „Яворiв” та експорт товарiв та iнших предметiв, повнiстю вироблених або достатньо перероблених чи оброблених на територiї СЕЗ „Яворiв”, не пiдлягають лiцензуванню та квотуванню, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами України.
Повнiстю виробленими або достатньо переробленими чи обробленими у СЕЗ „Яворiв” вважаються товари, що вiдповiдають критерiям, викладеним у статтi 18 Закону України "Про Єдиний митний тариф".
6. На зовнiшньоекономiчнi операцiї, що здiйснюються у СЕЗ „Яворiв”, поширюються режим експорту (iмпорту) товарiв та iншi заходи нетарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiдповiдно до законодавства України.
Кабiнет Мiнiстрiв України може встановлювати обмеження щодо ввезення на митну територiю України з територiї СЕЗ „Яворiв” та вивезення з митної територiї України у СЕЗ „Яворiв” окремих видiв товарiв.
7. Звiльняється на п'ять рокiв вiд оподаткування прибуток суб'єктiв СЕЗ „Яворiв”, отриманий на територiї СЕЗ „Яворiв” вiд реалiзацiї iнвестицiйних проектiв, затверджених Яворiвською районною державною адмiнiстрацiєю.
Прибуток таких платникiв податку, отриманий у наступнi роки реалiзацiї iнвестицiйних проектiв, оподатковується за ставкою 50 вiдсоткiв дiючої ставки оподаткування.
Ця норма застосовується з моменту одержання суб'єктом СЕЗ „Яворiв” першого прибутку вiд реалiзацiї iнвестицiйного проекту.
Порядок визначення прибутку, отриманого вiд реалiзацiї iнвестицiйних проектiв, установлюється Державною податковою адмiнiстрацiєю України.
8. Суб'єкти СЕЗ „Яворiв”, якi реалiзують на територiї СЕЗ „Яворiв” iнвестицiйнi проекти, затвердженi Яворiвською районною державною адмiнiстрацiєю, звiльняються вiд сплати збору на обов'язкове соцiальне страхування на випадок безробiття.
9. Суб'єкти СЕЗ „Яворiв”, якi реалiзують на територiї СЕЗ „Яворiв” iнвестицiйнi проекти, затвердженi Яворiвською районною державною адмiнiстрацiєю, звiльняються вiд сплати збору до Державного iнновацiйного фонду.
10. Суб'єкти СЕЗ „Яворiв” (власники земельних дiлянок та землекористувачi на територiї СЕЗ „Яворiв”) повнiстю звiльняються вiд сплати земельного податку в першi три роки реалiзацiї на територiї СЕЗ „Яворiв” iнвестицiйних проектiв, затверджених Яворiвською районною державною адмiнiстрацiєю, а в наступнi роки сплачують земельний податок за ставкою в розмiрi 50 вiдсоткiв дiючої ставки оподаткування. Суб'єкти СЕЗ „Яворiв” (власники земельних дiлянок та землекористувачi на територiї СЕЗ „Яворiв”), якi реалiзують iнвестицiйнi проекти на територiях земель, порушених вiд дiяльностi Яворiвського державного гiрничо-хiмiчного пiдприємства „Сірка”, звiльняються вiд сплати земельного податку.
11. Суб'єкти СЕЗ „Яворiв”, якi проводять свою дiяльнiсть на територiї СЕЗ „Яворiв” без створення юридичної особи (фiлiї, вiддiлення, вiдокремленi пiдроздiли тощо), складають вiдокремлений баланс фiнансово-господарської дiяльностi у порядку, встановленому Державною податковою адмiнiстрацiєю України.
2.2. Закони України, щодо інвестиційної діяльності в Україні
Правове регулювання засад інвестиційної діяльності в Україні здійснюється Законом України „Про інвестиційну діяльність”. Він визначає основні принципи інвестиційної політики, визначає об’єкти та суб’єкти інвестиційної діяльності, встановлює гарантії інвестиційної діяльності в Україні загалом.
Що стосується спеціальних законодавчих актів у сфері правового регулювання іноземних інвестицій, то першим законом у цій галузі був прийнятий ще в 1991 р. Закон України „Про захист іноземних інвестицій в Україні” [30].
Закон, по суті, був декларацією, містив лише загальні фрази щодо захисту та гарантування іноземних інвестицій, не відповідав вимогам свого часу, у зв’язку із чим виникла нагальна потреба вдосконалення існуючого законодавства в цій сфері.
Так, у 1992 – 1993 рр. Верховна Рада прийняла конче важливі законодавчі акти, які обумовили значне збільшення обсягів надходження іноземних інвестицій в економіку України впродовж наступних 3-4 років – закони України „Про іноземні інвестиції”, „Про державну програму заохочення іноземних інвестицій” та декрет КМ України „Про режим іноземного інвестування”.
Зазначені законодавчі акти справили позитивне враження, позаяк вони встановили преференційний режим для іноземних інвестицій та надали право підприємствам із іноземною інвестицією на отримання податкових пільг (так звані „податкові канікули”) у випадку здійснення іноземної інвестиції у певному, встановленому законодавством, розмірі [22].
Податкові пільги, насамперед, стосувались звільнення від сплати податку на прибуток упродовж певного, визначеного законодавчими актами, часу.
У 1996 р. набув чинності Закон України „Про режим іноземного інвестування”, яким були скасовані зазначені законодавчі акти, і, відповідно, положення щодо надання відповідних пільг, хоча іноземним інвесторам, які на той момент вже працювали в Україні в преференційному режимі, гарантувалося залишення цих пільг [30].
Дана гарантія знайшла своє відображення у постанові Верховної Ради України „Про порядок введення в дію Закону України „Про режим іноземного інвестування”.
Однак у 2000 р. із прийняттям Закону України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” зазначені пільги скасовані, іноземним інвесторам надано рівний із внутрішніми інвесторами національний режим інвестування [28].
Фактично із прийняттям нового Закону іноземні інвестори були позбавлені пільг, що надавали скасовані законодавчі акти.
Таким чином, наша держава знехтувала одним із головних принципів права – неприпустимістю зворотної дії закону – поширила дію нового Закону на правовідносини, що виникли задовго до його прийняття.
Попри чисельні обурення та звернення до Конституційного Суду України, Закон лишився незмінним, у зв’язку з чим зацікавлені особи були вимушені звернутись до компетентних судових інстанцій за захистом своїх прав та виграли відповідні процеси.
Проте держава, усвідомлюючи власну поразку, вдалася до зовсім не популярного ходу – внесення змін – у 2001 р. с. 7 Закону доповнена абзацом другим такого змісту: „Судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій, винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у с. 4 цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону”.
Таким чином, держава на законодавчому рівні фактично заборонила виконувати судові рішення, прийняті на користь спільних підприємств, що додатково послабило віру іноземних інвесторів в ефективне українське правосуддя як інструмент захисту своїх інвестицій.
Слід, однак, підкреслити, що на тлі всіх цих негативних подій іноземним інвесторам все ж таки було залишено певні переваги перед внутрішніми інвестиціями, що стосується, передусім, операцій із майновими внесками до статутних фондів українських підприємств із іноземними інвестиціями.
Наразі єдиною пільгою, яка лишилась для іноземних інвесторів, є звільнення майнового внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями від сплати мита та податку на додану вартість.
При цьому слід зазначити, що звільнення від оподаткування ввізного податку на додану вартість діє винятково щодо товарів, які не оподатковуються акцизним збором.
У випадку внесення до статутного фонду, наприклад, легкового автомобіля, його ввезення супроводжуватиметься обов’язковою сплатою ПДВ та акцизу у відповідному розмірі.
Одразу ж слід наголосити, що звільнення від сплати ввізного мита має певні особливості. Так, відповідні об’єкти права власності мають знаходитись у власності підприємства не менше ніж три роки [39].
У випадку їх відчуження до спливу зазначеного терміну, спільне підприємство зобов’язане сплатити в повному обсязі мито, не сплачене при ввезенні та податок на додану вартість.
2.3. Постанови Верховної Ради
З метою активізації підприємницької діяльності, нарощування експорту товарів і послуг, насичення внутрішнього ринку високоякісною продукцією, поліпшення використання природно-господарського потенціалу та прискорення соціально-економічного розвитку регіонів шляхом створення спеціальних (вільних) економічних зон Кабінет Міністрів України Постновою „Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні від 14 березня 1994 року постановив схвалити Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні, у якій визначаються [35] :
цілі, правові основи, загальні принципи та передумови створення і функціонування ВЕЗ в Україні
класифікація ВЕЗ та їх загальна характеристика
стратегія розвитку ВЕЗ в Україні.
Ця Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1109 ( 1109-2004-п ) від 25.08.2004
На основі Постанови від 7 червня 1999 р. „Про Порядок затвердження та реєстрації інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони „Яворів” відповідно до статті 4 Закону України "Про спеціальну економічну зону „Яворів” Кабінет Міністрів України постановив затвердити Порядок затвердження та реєстрації інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони „Яворів” [36].
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1999 р. N 1756 схвалено „Програму розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року”.
Програма розвитку спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року (далі - Програма) має сприяти активізації процесу розвитку та оптимізації процесу створення СЕЗ і запровадження спеціальних режимів, водночас запобігаючи формуванню надмірної їх кількості та неефективній конкуренції щодо залучення інвесторів [37].
З метою оцінки соціально-економічних наслідків функціонування спеціальних (вільних) економічних зон та територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, узагальнення досвіду їх функціонування Кабінет Міністрів України затвердив Постанову „Про Порядок проведення аналізу результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності” від 28.02.2000 р.
Цей Порядок визначає процедуру проведення центральними і місцевими органами виконавчої влади та Радою міністрів Автономної Республіки Крим аналізу результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності (далі - аналіз).
Аналіз проводиться з метою визначення соціально-економічних результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон (далі - СЕЗ) і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, тенденцій їх розвитку, проблемних питань організаційного, юридичного і економічного характеру та внесення відповідних пропозицій щодо їх подальшого функціонування [37].
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СТАНУ ПРОБЛЕМИ З ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
1.3. Загальний аналіз показників діяльності СЕЗ „Яворів”
Яворівською райдержадміністрацією з початку функціонування спеціальної економічної зони „Яворів” затверджено 139 інвестиційних проектів.
Адміністрацією СЕЗ „Яворів” станом на 01.01.2006 р. зареєстровано 90 суб’єктів спеціальної економічної зони „Яворів”.
Кошторисна вартість усіх затверджених проектів складає 248,8 млн. дол. США.
Проектами, затвердженими з початку функціонування спеціального режиму, передбачається створити 9 тис. нових та зберегти 1,2 тис. робочих місць.
В стадії реалізації станом на 01.10.05 знаходиться 72 проекти, кошторисною вартістю 205,6 млн. дол. США. Цими проектами передбачається створити 7,6 тис. нових та зберегти 1,2 тис. робочих місць.
Найбільш значимими проектами , що знаходяться в стадії реалізації є:
- Виробництво друкованої продукції, поданий ТзОВ „Видавнича група „Експрес””. Кошторисна вартість проекту 5030 тис. дол. США, при цьому створено 120 нових робочих місць. Номенклатура виробів по проекту – газети, книжки, журнали, етикеткова та рекламна продукція. Проект реалізується в новозбудованому приміщенні в с. Рясне-Руська на викупленій земельній ділянці.
- „Регенерація стартерів та генераторів” поданий ДП „Холгер Крістіансен Продакшн Україна”. Кошторисна вартість проекту 2600 тис. дол. США (іноземні інвестиції) , при цьому створено 100 нових робочих місць. Проект передбачає регенерацію стартерів і генераторів, та експорт їх до країн західної Європи. Проект реалізується в новозбудованому приміщенні в сел. Краковець на викупленій земельній ділянці.
- „Виробництво продукції з деревини”, поданий ТзОВ” Яц-Бол”. Кошторисна вартість проекту складає 658 тис. дол., США. Із залученням іноземного капіталу в сумі 592 тис. дол. США, створено 190 нових робочих місць. Підприємство розташоване в новозбудованому виробничому приміщенні, орієнтоване на випуск високоякісної конкурентноздатної продукції із залученням до виробництва місцевої сировини.
- „Створення виробництва сучасних дезинфікуючих та антисептичних засобів” ТзОВ „Дезомарк”. Кошторисна вартість проекту – 1856 тис. дол. США, з яких 700 тис. дол. США – іноземні інвестиції. Підприємство розміщене в новозбудованому приміщенні в м. Новояворівськ. Номенклатура – сучасні дезинфікуючі та антисептичні засоби для потреб медицини та інших галузей.
- „Виробництво зошитів”. Проект подано ТзОВ „Зошит України”. Вартість проекту – 2514 тис. дол. США, створено 120 нових робочих місць. Проект реалізується в перепрофільованому виробничому приміщенні ЯДГХП „Сірка”. Номенклатура продукції – учнівські зошити різної товщини і розмірів.
- „Будівництво лакофарбового заводу “Снєжка-Україна” для потреб будівельного комплексу, поданий ТзОВ “Снєжка-Україна”. Вартість проекту – 2000 тис. дол. США, створено 100 нових робочих місць. Номенклатура продукції – водоемульсійні фарби та шпаклівки.
- „Виробництво металочерепиці, профнастилів та комплектуючих.” Проект подано ТзОВ “ТПК-профіль-ГП”. Вартість проекту – 2500 тис. дол. США, створено 70 нових робочих місць. Номенклатура продукції – металодахівка та профіль.
- „Виробництво виробів з латексу” поданий ТзОВ"Фабрика латексних виробів "Перфект". Кошторисна вартість проекту 3034 тис. дол. США, з них 2600 тис. дол. США – іноземні, при цьому створено 100 нових робочих місць. Проект реалізується в новозбудованому приміщенні в м. Новояворіввську на викупленій земельній ділянці.
- „Виробництво кормів для домашніх тварин” подано ТзОВ „Кормотех”. Кошторисна вартість проекту 7,1 млн. дол. США, при цьому створено 60 нових робочих місць. Проект реалізується в новозбудованому приміщенні в с.. Прилбичі на викупленій земельній ділянці.
Основна частина залучених інвестицій припадає на такі галузі народного господарства:
Підсекція DG. Хімічне виробництво. У галузь залучено 19 % від всіх залучених ( 13,2 млн. дол. США).
Підсекція DА. Харчова промисловість та переробка с/г продукції У галузь залучено 16,7 % від всіх залучених ( 11,8 млн. дол. США).
Підсекція DD. Виробництво деревини та виробів з деревини. У галузь залучено 14,6% від всіх залучених (10,3 млн. дол. США).
Підсекція DE. Целюлозно-паперова промисловість; видавнича справа. У галузь залучено 12,1 % від всіх залучених ( 8,6 млн. дол. США).
Із числа схвалених проектів у 41 передбачається залучення іноземного капіталу, його доля складає 34% (85,1 млн. дол. США) від загальної кошторисної вартості схвалених проектів.
Значні кошти планують вкласти в економіку району бізнесмени з Польщі (27 млн.дол.США), Німеччини (7,2 млн.дол.США), Данії (4,2 млн.дол.США).
Протягом 2005 року було скасовано 14 інвестиційних проектів (кошторисною вартістю 13,1 млн. дол. США, у тому числі іноземні 6 млн. дол. США:
У зв’язку з невиконанням інвестиційних зобов’язань (13 інвестиційних проектів, кошторисною вартістю 12,6 млн. дол. США, з них іноземних – 5,2 млн. дол. США; якими передбачалося створити 1244 та зберегти 0 робочих місць);
За ініціативою інвестора (1 інвестиційний проект, кошторисною вартістю 500 млн. дол. США, з них іноземних - 500 млн. дол. США; якими передбачалося створити 55 та зберегти 0 робочих місць. Фактично за рахунок реалізації цього проекту залучено 92,3 млн. дол. США, з них іноземних – 92,3 млн. дол. США, створено 15 нових та збережено 0 робочих місць, вироблено продукції на суму 0 млн. гривень);
3.2. Результати функціонування спеціального режиму
З початку запровадження спеціального режиму за рахунок реалізації інвестиційних проектів суб'єктами господарювання:
залучено інвестицій на суму еквівалентну 83,4 млрд. дол. США (або 33,5 відсотки від загальної кошторисної вартості проектів), з них іноземних на суму 22,8 млн. дол. США (27,4 відсотків від загальної суми залучених інвестицій), з них у 2005 році залучено 17,7 млн. дол. США (21 відсотків від всіх залучених), у тому числі – 4,8 млн. дол. США, що складає 21 відсотків від іноземних інвестицій, залучених з початку функціонування). У порівнянні 2004 роком загальний обсяг інвестицій, залучених для реалізації інвестиційних проектів у 2005 році зменшився на 15 відсотки, а іноземних зріс на 1 відсоток.
Найбільші суми інвестицій у звітному періоді були залучені :
ТзОВ "Кормотех Комплексна переробка сільськогосподарської продукції – 3,6 млн. дол. США
ТзОВ "Енергія Новояворівськ" Виробництво електричної та теплової енергії методом когенерації в м. Новояворівську – 3,3 млн. дол. США
ТзОВ “Йоха Україна” Будівництво фабрики по пошиттю трикотажу для немовлят, дітей, підлітків та фарбуванню тканин. – 1,6 млн. дол. США
ТзОВ “Єврошпон” Переробка деревини у СЕЗ "Яворів" - 1,4 млн. дол. США
створено 3876 нових (43 відсотка від передбачених інвестиційними проектами) та збережено 2 332 тис. (192 відсотка передбачених проектами) робочих місць, у тому числі у 2005 році створено – 121 та збережено 23 робочих місць, що у порівнянні з аналогічним періодом 2004 року відповідно менше у 5 та менше у 11 разів (714 та 385 робочих місць);
вироблено продукції (товарів, робіт, послуг) обсягом 1,67 млрд. грн., з них у 2005 році на суму 601,8 млн. грн., що перевищує обсяг виробництва у відповідному періоді 2004 року на 38 відсотків (435 млн. грн.).
реалізовано продукції (товарів, робіт, послуг) обсягом 1,81 млрд. грн., з них у 2005 році на суму 625 млн. грн., що перевищує обсяг реалізації у 2004 році на 39 відсотків (451 млн. грн.), у тому числі реалізація на експорт у 2005 році склала – 111 млн. грн., що більше на 29 відсотків ніж реалізація продукції на експорт за такий же період 2004 року (86,2 млн. грн.);
У структурі експорту основну частку забезпечують проекти у таких галузях:
- Підсекція DH. Виробництво гумових та пластмасових виробів – 23,5 % за 9 місяців 2005 року (до 13,8 % у 2004 році)
- Підсекція DJ. Металургія та оброблення металу. – 22,9 % за 9 місяців 2005 року (до 31,4 % у 2004 році).
- Підсекція DВ. Текстильна промисловість та пошиття одягу – 22,1% за 9 місяців 2005 року (до 7,8 % у 2004 році).
За 2005 рік вироблено імпортозамінної продукції на суму 137 млн.грн., що в два рази більше відповідного періоду 2004 року (59 млн.грн.).
Упроваджено нових технологій машин, устаткування, нових видів послуг на суму 10,4 млн. грн., що на 56 відсотків менше цього показника минулого року (23,7 млн. грн.);
У таблиці 1.1 наведено порівняння обсягів промислової та сільськогосподарської продукції виробленої у СЕЗ до продукції виробленої у регіоні.
Таблиця 1.1
Порівняння обсягів промислової та сільськогосподарської продукції виробленої у СЕЗ до продукції виробленої у регіоні
СЕЗ
Обсяг промислової продукції (робіт, послуг) млн. грн.


Роки
СЕЗ/ТПР
Реґіон
% СЕЗ до реґіону

СЕЗ «Яворів»
за 2004р
435,12
488,9
89


за 2005р.
533,26
598,5
89,1

% 2005р до 2004р.
122,6
122,4



З таблиці видно, що обсяг промислової продукції (робіт, послуг) виробленої у 2004 році на території СЕЗ займає 89% виробленої продукції регіону, а у 2005 році 89,1%, що є позитивним явищем, яке показує тенденції до зросту.
3.2. Фінансові результати
Надходження до бюджетів від реалізації інвестиційних проектів у СЕЗ „Яворів” з початку її функціонування становлять 147 млн. грн. з них у 2005 році надходження склали 65 млн. грн., що на 81 відсоток більше ніж за відповідний період 2004 року (36 млн. грн.), у тому числі податок на прибуток – 12,4 млн. грн.; податок на додатну вартість – 25,5 млн. грн., прибутковий податок з громадян – 6,4 млн. грн.; збори до державних цільових фондів – 16,6 млн. грн.
В порівнянні з минулим роком спостерігаються наступні зміни (табл. 3.2)
Таблиця 3.2
Порівняння показників від реалізації інвестиційних проектів у СЕЗ „Яворів” за 2004 – 2005 рр.
Надходження у бюджет
2004 р.
2005 р.
Відсоток зростання / падіння 2005р.
до 2004 р.

податок на прибуток
0,2 млн. грн.
12,4 млн. грн.
61

податок на додану вартість
16,1 млн. грн.
25,5 млн.грн.
58

Інші
20,6 млн. грн.
27,9 млн. грн.
35


Отже, з таблиці видно, що порівняно з з 2004 оком у 2005 році податок на прибуток, податок на дордану вартість і інші збільшились, відповідно на 61, 58, і 35 відсотків, що спричинено у зв’язку з прийняттям Закону України від 25.03.05 № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, який відміняє пільговий режим даної СЕЗ.
Найбільші надходженнями до бюджетів у поточному році надійшли від суб'єктів, які реалізують інвестиційні проекти :
1. ТзОВ “Снежка-Україна” - Будівництво лакофарбового заводу “Снєжка-Україна” для потреб будівельного комплексу - 10,6 млн. грн. проти 6,1 млн. грн. у 2004 році;
2. ТзОВ “Пропет” - "Виробництво преформ з поліетилентерефталату" – 9,2 млн. грн. проти 6,0 млн. грн. у 2004 році;;
3. ТзОВ "Факро Орбіта" "Організація виробництва мансардних вікон" – 9,1 млн. грн. проти 3,1 млн. грн. у 2004 році;;
4.ТзОВ"Явір млин" виробництво борошна за рахунок будівництва млина – 5,8 млн. грн. проти 0,1 млн. грн. у 2004 році;;
5. ТзОВ "Видавнича група "Експрес" - Виробництво друкованої продукції – 5,8 млн. грн. проти 3,7 млн. грн. у 2004 році;
Одночасно, за цей же період ними було отримано пільг на суму 3,3 млн. грн. проти 6,7 млн. грн. у 2004 році у тому числі (табл. 3.3)
Таблиця 3.3
Порівняння показників надання пільг у СЕЗ „Яворів” за 2004 – 2005 рр.
Пільги
2004 р.
2005 р.
Відсоток зростання / падіння 2005р. до 2004 р.

по податку на прибуток
8,1 млн. грн.
0,9 млн.грн
-88,9

податок на додану вартість
4,7 млн. грн.
1,7 млн.грн.
-63,8

ввізне мито
1,3 млн. грн.
0,6 млн.грн.
-53,8

Інші
0,2 млн. грн.
0,001 млн. грн.
-99,5


Ці показники показують суттєве зменшення пільг, що було спричинено виходом нового закону (Закон України від 25.03.05 № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України
Значне перевищення сум отриманих пільг з оподаткування над надходженнями до бюджетів від реалізації інвестиційних проектів в першому півріччі 2005 року мають наступні суб’єкти:
ТзОВ "МАГНАТ-ПЕТ" Застосування екологічно безпечних полімерів для виробництва пресформ в 13 раз (початок роботи підприємства, завезення обладнання);
ПП "Рона" Безвідходна переробка м'ясної сільськогосподарської продукції в 12 раз (початок роботи підприємства, завезення обладнання);
ДП "Холгер Крістіансен Продакшн Україна" "Регенерація стартерів та генераторів" в 5 раз (початок роботи підприємства, завезення обладнання);
В цілому по СЕЗ сальдо надходжень до бюджетів усіх рівнів та сум отриманих пільг у 2005 році має позитивне значення і складає 62 млн. гривень, у відповідному періоді минулого року воно становило 20 млн. гривень.
За весь час функціонування СЕЗ „Яворів” сальдо надходжень до бюджетів усіх рівнів та сум отриманих пільг 69 млн. грн.
У 2005 році введено в експлуатацію наступні підприємства:
1. ТзОВ „Цифрал України” „Виробництво телефонів, домофонів та телефонних станцій”. Плановий обсяг промислової продукції в рік становить 3,5 млн. грн. Передбачається створити 40 нових робочих місць.
2. ТзОВ „Деревяний дім” „Виробництво дерев’яних будинків, клеєного профільованого брусу та інших виробів”. Плановий обсяг промислової продукції в рік становить 9,7 млн. грн. Передбачається створити 52 нових робочих місць.
3. ТзОВ „Петдог” „Виробництво кормів для тварин” Плановий обсяг промислової продукції в рік становить 2,6 млн. грн. Передбачається створити 13 нових робочих місць.
4. ТзОВ „Йоха Україна ” „Будівництво швейної фабрики з пошиття дитячого одягу – ІІ черга”. Плановий обсяг промислової продукції в рік додатково становить 4,4 млн. грн. Передбачається додатково створити 65 нових робочих місць.
5. ТзОВ „Кормотех” „Виробництво кормів для домашніх тварин”. Плановий обсяг промислової продукції в рік становить 50 млн. грн. Передбачається створити 69 нових робочих місць.
6. ТзОВ „Явдом” „Виробництво металевих та алюмінієвих виробів” Плановий обсяг промислової продукції в рік становить 20,7 млн. грн. Передбачається створити 48 нових робочих місць.
Після прийняття Закону України від 25.03.05 № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, багато підприємств припинили діяльність у СЕЗ „Яворів” у зв’язку з прийняттям цього закону.
Станом на 1.01.2006 р. 2 підприємства-суб’єкти звернулися до суду:
ТзОВ "Видавнича група "Експрес" Виробництво друкованої продукції – про відновлення пільг.
ТзОВ "Бейкер Україна" Переробка сільськогосподарської сировини за технологією “Вальтерверк” для виробництва вафельної продукції з тривалим терміном зберігання” про відновлення пільг.
Таблиця 3.4
Основні показники інвестиційних проектів у СЕЗ “Яворів”, які припинили діяльність у СЕЗ „Яворів” у зв’язку з прийняттям закону
№пп
Назва субєкта СЕЗ та назва проекту
Кошторисна вартість проектів (згідно бізнес-плану), тис дол. США
Кількістьстворюванихробочихмісцьзгіднозбізнеспланами



всього
Зних іноземних








1
2
3
4
5

1
ПП "ЗЕМСЕРВІС" Аерокосмічні та наземні технології дослідження природних ресурсів в Україні
2795,7
 
70

2
ТзОВ "Анет-Україна" Виробництво парфумерно-косметичної продукції та засобів побутової хімії
122
122
24

3
ТзОВ “БЕЙКЕР-УКРАЇНА” Виробництво пакувальних та вафельних виробів різних форм для харчової промисловості
1718
650
10

4
ТзОВ "ПРОФІЛЬ ПЛАСТ" Технологія регенерації вантажних шин холодним методом
2030
1200
35

5
ТзОВ "Ел Ен Джі Україна" Створення технологічного комплексу виробництва, транспортування та регазифікації зрідженого метану
1200
 
15

6
ТзОВ "Євротех" Виробництво модифікованих наповнювачів для матеріалів з пружними властивостями
180
 
11


7
ТзОВ "Церрад" Виробництво клінкерної плитки
1505
1505
42

8
ТзОВ "Лістекс" Деревообробка та безвідходне виробництво продукції з деревини
205,2
205,2
75


Продовження таблиці 3.1
1
2
3
4
5

9
ТзОВ "ПРОВІМІ" Виробництво преміксів, концентратів, кормових добавок
1750
500
60

10
ДП "Транссистем Україна" Виробництво металевих конструкцій та конвеєрів
620
620
46

11
ТзОВ"Боінвест" Організація трикотажного виробницва в м.Новояворівську
569
569
46

12
ТзОВ" Західпластінвест" Екструзійне виробництво конструкційних полівінілхлоридних профілів для потреб будівельної галузі
7180
400
119

13
ТзОВ "Єврогазприлад" Виробництво сантехнічних інсталяційних систем обладнання та матеріалів для впровадження ефективних опалювальних технологій
409,4
 
57

14
ТзОВ "Золоті Ворота" Створення Західноукраїнського логістичного центру
17469
 
608

15
ДП "Марбет Яворів" Виробництво будівельних оздоблювальних матеріалів
770
770
34

16
ДП "Західноукраїнський центр екологічного моніторингу" Створення Західноукраїнського центру екологічного моніторингу” в зоні ліквідації гірничо-хімічних підприємств та виконання досліджень щодо відновлення екологічної рівноваги рекультивації порушених гірничими роботами земель Яворівського ДГХП “Сірка”
1500
 
12

17
ТзОВ "Львів-цинк" Впровадження енергозберігаючих і екологічно безпечних технологій для гарячого цинкування металоконструкцій
1697
 
27

18
ДП "МК Україна" Виробництво вентиляційних систем та коминів з використанням новітніх матеріалів та технологій
142
142
25


Продовження таблиці 3.4
1
2
3
4
5

19
ТзОВ "Компанія ВІТА НАТУРА" Будівництво заводу по переробці органічних відходів методом керованої аеробної ферментації у високоефективне екологічно чисте органічне добриво
500
 
35

20
ДП “Яворівнерудпром” - Виробництво дорожньої бруківки з природного каменю
544
 
60

21
ТзОВ “Динамо-Інвест Плюс” - "Поглиблена переробка деревини"/ 20.30.0
500
0
60

22
ВТК “Украмакбуд” л.т.д. - Створення нового виробничо-торгового комплексу по виробництву внутрішніх дверей, вікон, фарб та флексографії у СЕЗ "Яворів" /20.30.0
2500
0
50

23
ТзОВ "Омега Плюс" - "Будівництво фабрики столярних виробів" /20.30.0
522
0
140


З таблиці видно, що тими проектами мали б залучити 46428,3 тис. дол. США, з них 6683,2 тис. дол. США. Кількість створюваних робочих місць згідно з бізнес-планами – 1391 чол.
ВИСНОВКИ
Питання залучення інвестицій стало останнім часом найбільш актуальним для економіки України. Держава не в змозі забезпечити зараз надходження обсягу коштів, необхідного для зростання валового внутрішнього продукту. Інвестиційний потенціал вітчизняного приватного сектору ще дуже низький для здійснення великих інвестиційних проектів. Це стосується як українських банків, так і інших фінансових організацій. На сьогодні, більшість з них згодна фінансувати короткострокові проекти, вартість яких відносно низька. Реально ж, більшість українських підприємств потребують докорінної реконструкції та переобладнання. Вартість таких інвестиційних проектів сягатиме десятків і сотень мільйонів доларів. У звязку з цим було створено спеціальні (вільні) економічні зони, в яких є можливість залучення іноземних інвестицій від великих підприємств за кордоном.
Проаналізувавши методи обґрунтування ефективності інвестиційних проектів, можна зробити висновок, що для залучення інвестицій на українські підприємства слід сформувати чітку систему критеріїв оцінки ефективності інвестиційного проекту. Ці критерії мають бути відомі як потенційним інвесторам, так і менеджерам малих підприємств. Ситуація ускладнюється тим, що існує доволі багато методів оцінки ефективності інвестицій, серед яких іноді дуже непросто віднайти оптимальний.
Світовий досвід нагромадив значну кількість методів та прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватись і у нас.
Найвідоміші методи можна розподілити на три групи:
1. Методи оцінки ефективності інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативними потоками). Ці методи на сьогодні є традиційними.
2. Методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю.
3. Методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.
Оскільки тривалість реалізації інвестиційних проектів є значною і вимірюється роками, перед інвесторами постає питання співмірності сьогоднішніх грошових витрат і доходів, які він може отримати в майбутньому. З плином часу вартість грошей змінюється. Інвестори віддають перевагу грошам, які є сьогодні, а не тим, що будуть завтра, бо вони дають їм змогу з наявних грошей робити ще гроші. До причин втрати грішми своєї вартості можна віднести: інфляцію, ризик, схильність до ліквідності.
У фінансовому та інвестиційному аналізі надходження майбутніх періодів приводять до теперішнього рівня за допомогою методу дисконтування, а поточного рівня витрат до майбутнього періоду методом нарощування.
На сьогоднішній день іноземні інвестори які все ж наважуються інвестувати в нашу економіку вимагають законодавчих гарантій, великі корпорації та інвестиційні компанії вимагають урядових гарантій та пільг. Проте механізм реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьований. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Важлива умова, необхідна для приватних капіталовкладень (як іноземних, так і вітчизняних), – постійний та загальновідомий набір норм та правил, сформульваних таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти та передбачати, що ці правила будуть застосовуватись до їх діяльності. В Україні ж, яка перебуває в стані безперервного реформування влади, правовий режим непостійний.
Надалі на різних рівнях влади діють закони та правила, що часто суперечать один одному. Додатковим джерелом нестабільності є надання законам та інструкціям зворотньої сили. Така практика серйозно турбує іноземних інвесторів, особливо коли законодавство зачіпає вже існуючі капіталовкладення.
СЕЗ "Яворів" займає перше місце серед вільних економічних зон України як за кількістю інвестиційних проектів, так і за обсягом залучених інвестицій. На початок 2004 року у СЕЗ «Яворів» було зареєстровано 106 інвестиційних проектів, з них для реалізації 65 проектів надійшли інвестиції.
В загльному оцінка спеціальної економічної зони „Яворів” є доброю. Навіть після відміни пільгового режиму станом на 01.01.2005 р. спостерігається збільшеня обсягів виробництва, реалізації продукції, відповідно 36% та 35%; збережених та створених робочих місць, відповідно 19% та 1%. Але ці показники могли б бути кращими, якщо б невідмінили пільговий режим, так як 24 затверджених проектів станом на 01.04.05 не було розпочато реалізацію та у зв’язку з прийняттям Закону інвестор відмовися від їх реалізації в загальному режимі оподаткування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
С.Ф. Покропивний „Економіка підприємств”: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук проф. . С.Ф. Прокропивного К: КНЕУ, 2001-457 с.
А.А Пересада „Управління інвестиційним процесом” К: Лібра, 2002,- 472 с.
Федоренко В.Г, Гойко А.Ф „Інвестознавство”: Підручник / За наук. ред. В.Г Федоренка – К: МАУП, 2000. – 408 с.
Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. „Економіка підприємств” Підручник / За ред. Петрович Й.М, Львів, „Новий світ-2000”, 2004. – 680 с.
Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективнисть: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998 – 352 с.
Серія видань аналітичного центру “Інститут Реформ”: “Економічні ЕСЕ” Випуск 19. Київ – 2005.
Бондар Н.М., Економіка підприємства: Навчальний посібник,- 2-ге видання, доп.- К.: А.С.К., 2006.- 400с.:- (серія „Університетська бібліотека")
В. І. Осипов, Економіка підприємств:. Підручник - Одеса: Маяк, 2005. - 724 с.
Белінська О.В., Ілюхіна Н.П., Калькулювання витрат// Вісник національного банку України. - 2006р. № 4, с. 52-54
Кирпатенко І.М. Актуальні проблеми економіки. Науковий журнал – Київ №3(57), 2006, 131-133с.
Дацій О.І., Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Гуманподний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управліня",- Запоріжжя, 2004. - 223 с
Бондарів Тимур Правове регулювання інвестиційних засад інвестиційної діяльності в Україні// Юридична газета, 2004, № 20(32)
Кузьменко В.П., Кузнєцова Л.І. Вільні економічні зони: міфи та реальність// часопис “Економіка підприємства”, 1999, № 2-3, с. 24-34.
Коссак В.М. Правове регулювання іноземних інвестицій - Київ, 1999, с.166-173.
Український діловий тижневик “Галицькі Контракти”, 2-й зошит “Документи для роботи”, консультації, Частина 2, травень 1999 р., № 20.
Вашека Г.В. Інформаційні аспекти процесу створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон // Журнал «Науково-Технічна Інформація”, 2000, № 1
Закон України від 13/10/1992 р. № 2673-12 “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”.
Закон України від 05/04/2001 р. № 2354-14 “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території приоритетного розвитку у Волинській області”.
Закон України від 24/12/1998 р. № 356-14 “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” (Із змінами, внесеними згідно із Законами від 15.07.1999 р. № 984-14, від 22.09.1999 р. № 1097-14)
Закон України від 22/03/2001 р. № 357-14 “Про спеціальну економічну зону “Закарпаття” № 2322-1412.
Закон України від 03/06/1999 р. № 721-14 “Про спеціальну економічну зону “Славутич” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 05.10.2000 р. № 2013-14).
Стабільність законодавства як умова захисту іноземних інвестицій. В.Косак: часопис “Юристпронденція”.
Закон України від 18/03/1999 р. № 514-14 “Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Курортополіс Трускавець”.
Закон України від 18/03/1999 р. № 515-14 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування у зв`язку із створенням спеціальної економічної зони туристсько-рекреативного типу “Курортополіс Трускавець”.
Закон України від 15/01/1999 р. № 402-14 “Про спеціальну економічну зону “Яворів”.
Закон України від 15/01/1999 р. № 403-14 “Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування у зв`язку із створенням спеціальної економічної зони “Яворів” (Із змінами, внесеними згідно Закону від 11.01.2001 р. № 2213-14).
Закон України від 25.03.05 № 2505 „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”
Закон України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” (2000 р.)
Закон України „Про інвестиційну діяльність” (1991 р.)
Закон України „Про захист іноземних інвестицій в Україні”(1991 р.)
Закон України «Про іноземні інвестиції» (1992р.)
Декретом Кабінету Міністрів України „Про режим іноземного інвестування” (1992 р.)
Закон України „Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” (1994 р.)
Закон України «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.)
Постанова Кабінету Міністрів України від 14/03/1994 р. № 167 “Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 24/09/1999 р. № 1756-99-п “Про заходи щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності”.
Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 р. „Про Порядок затвердження та реєстрації інвестиційних проектів, що реалізуються на території спеціальної економічної зони „Яворів” відповідно до статті 4 Закону України "Про спеціальну економічну зону „Яворів””
Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 1999 р. N 1756 схвалено „Програму розвитку в Україні спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності на період до 2010 року”
Постанова Кабінету Міністрів України „Про Порядок проведення аналізу результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності” від 28.02.2000 р.
ДОДАТКИ