Зміст Вступ……………………………………………………………………………..3 Розділ 1. Теоретична частина. 1.1.Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності. Соціально-економічне значення і завдання статики продукції промисловості…………………………………………………………………..4 1.2. Методи вимірювання продукції промислового підприємства. Натуральні та умовно-натуральні вимірювачі прдукції…………………..7 1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої і чистої продукції……………………………….……………………………………….11 1.4. Статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов’язань на поставки…...…………………………………………………..17
ВСТУП: Статистика продукції промисловості – це галузева статистика. За її допомогою ми можемо оцінити рівень розвитку того чи іншого промислового підприємства, адже кількість виготовленої продукції, її склад, рівень виконання поставлених завдань щодо випуску продукції, її динаміку, виконання плану по асортименту, рівень ритмічності роботи підприємств, якість виготовленої продукції, якість роботи підприємств, тобто всі основні показники, що найповніше характеризують роботу підприємства, досліджує статистика продукції промисловості. Тому статистика продукції промисловості є важливим показником, за допомогою якого здійснюється вивчення соціально-економічних явищ, стану народного господарства країни в цілому. Теоретична частина даної курсової роботи складається з чотирьох підрозділів, кожен з яких висвітлює те чи інше питання, що досліджує статистика продукції промисловості. Так, в першому підрозділі йде мова про поняття продукції промисловості (висвітлено, що таке готова продукція, напівфабрикати, незавершене виробництво). Для характеристики роботи підприємства необхідно визначати кількість виготовленої продукції. Вимірювати кількість продукції можна в натуральному, умовно-натуральному і трудовому показниках. Це питання розкрите в другому підрозділі. В третьому йдеться про систему вартісних показників. Для обліку продукції у вартісному виразі застосовуються різні вартісні показники продукції: валовий оборот, валова продукція, чиста продукція, товарна продукція, валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, оскільки у кожного з них є своя мета при обліку загального об’єму продукції. В четвертому підрозділі розкрита суть таких проблем: виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсягом реалізованої продукції з врахуванням виконання забов’язань на поставки. Розрахункова частина розрахункової роботи складається з семи завдань. Перше завдання ґрунтується на групуванні даних за однією і двома ознаками. В другому – потрібно знайти середні затрати праці на виготовлення однієї деталі, моду даного ряду, медіану і середнє лінійне відхилення. Третє завдання пов’язане з показниками варіації, четверте – з побудовою кореляційної таблиці, на основі якої потрібно знайти рівняння регресії, зобразити теоретичні і емпіричні дані на графіку, перевірити істотність зв’язку за F критерієм. П’яте завдання ґрунтується на рядах динаміки. В шостому завданні потрібно побудувати тренд, в сьомому – знайти середній виробіток робітників, середнє квадратичне відхилення та граничну помилку вибірки. Розділ 1. Теоретична частина 1.1. Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності.Соціально-економічне значення і завдання статистики продукції промисловості Основою життя і розвитку суспільства є виробництво матеріальних благ. Суму матеріальних благ, вироблених суспільством за певний період часу у галузях виробничої сфери, називають сукупним суспільним продуктом, матеріальна частина якого створюється у таких галузях, як сільське господарство, будівництво, лісове господарство і, особливо, промисловість, на яку припадає біля двох третіх його загального обсягу. Завдання промисловості - провідної галузі матеріального виробництва - забезпечення особистих і суспільних потреб своєю продукцією. Обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу. За 1996 р. обсяг промислової продукції в Україні становив 72,5 млрд. грн. (у фактичних цінах), що на 5,0% менше, ніж в попередньому році, і на 50,0% порівняно і 1990 р.[1, ст.329]. Здійснювана в Україні реструктуризація, перехід народного господарства до ринкової економіки повинні забезпечити стабілізацію виробництва, його динамізм у найближчій перспективі. Основні показники розвитку промисловості В Рівненській області 2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011
Основні засоби промисловості (у фактичних цінах, на кінець року), млн.. грн.. 5314,8 9709,1 20200,5 20932,7 22296,3 24806,1 -
Рентабельність оперативної діяльності промислових підприємств, відсотків -0,4 5,6 6,0 4,4 -1,4 -0,6 2,3
Частка збиткових підприємств, відсотків 52 38 31 37 43 44 41
Середньорічна кількість найманих працівників у промисловості, тис. 76,4 60,5 58,9 56,5 53,9 51,1 51,3
Середньомісячна заробітна плата найманих працівників у промисловості, грн. 173,02 878,71 1420,97 1905,75 1941,20 2466,09 2909,21
Промислова продукція - це прямий корисний результат промислово-виробничої діяльності підприємства (фірми), виражений у формі продуктів або у формі виробничих послуг. До промислової продукції відносять вироби, які є результатом праці на даному підприємстві, в його цехах, де здійснюється обробка сировини чи предметів праці. Закуплена сировина не може зараховуватися до складу продукції даного підприємства. По-друге, промислова продукція - це результат лише основної виробничо-промислової діяльності. Тому до промислової продукції не належить продукція непромислових, хоча і виробничих підрозділів підприємства, наприклад, транспортного цеху, будівельного підрозділу чи підсобного сільськогосподарського виробництва (теплиці). Продукція цих підрозділів відноситься до відповідних галузей народного господарства вантажного транспорту, капітального будівництва чи сільського господарства. По-третє, промислова продукція - це прямий результат основної діяльності, тому побічні результати виробництва - відходи, одержані в процесі виготовлення продукції (стружка, тирса), не можуть бути промисловою продукцією, навіть якщо вони реалізовані. Від відходів виробництва слід відрізняти попутні продукти, які враховуються у складі промислової продукції нарівні з основною. По-четверте, промислова продукція - це лише корисний результат виробничої діяльності, тобто те, що може використовуватися за призначенням. З огляду на це не можна вважати промисловою продукцією непридатні вироби чи деталі, тобто виробничий брак навіть за умови його реалізації. До робіт промислового характеру підносять ремонт, операції часткової обробки матеріалів і деталей (наприклад, різка металу на стандартні розміри, термообробка, розкрій тканин і т. ін.). Особливістю робіт промислового характеру є те, що вони відновлюють споживні вартості раніше виготовлених виробів, або є необхідними складовими при створенні нових матеріальних благ. Промислова продукція, як правило, виражена у речовій формі. Щодо послуг, то вони не створюють матеріальних благ, а лише відновлюють або підвищують їх споживну вартість (наприклад, ремонт устаткування, хромування окремих деталей). Стосовно ступеня завершеності виробництва на даному підприємстві промислова продукція може виступати у вигляді готових виробів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва. Готова продукція – це продукція, вироблення якої закінчене в одному з цехів підприємства, відповідає вимогам стандартів, прийнята ВТК (відділом технічного контролю), забезпечена сертифікатом якості, повністю укомплектована, здана на склад готової продукції, оприбуткована там документально. Наприклад, для машинобудівного заводу готовим виробом будуть верстати, для комбайнового - готові комбайни. Напівфабрикати – це готові види продукції, остаточно закінчені виробленням в одному з цехів підприємства, підлягаючі подальшій переробці в інших цехах даного підприємства. Напівфабрикати передаються з цеху, де вироблені в основне виробництво. Деяка частина їх може бути реалізована на сторону за договорами для ін. підприємств як готова продукція, реалізується у встановлених на них цінах. Частина напівфабрикатів повинна обов'язково залишатися на матеріальних складах на кінець місяця у вигляді продуктових запасів для подальшої переробки на даному підприємстві, але в наступному періоді часу. Ця частина напівфабрикатів є незавершеним виробництвом, враховується як різниця в чисельності залишків на кінець і початок місяця. Наприклад, на текстильному комбінаті із завершеним виробничим циклом напівфабрикатами є пряжа і сирова тканина; з пряжі, виробленої на прядильних і ткацьких фабриках виготовляють сирову тканину, а з неї в оброблювальній фабриці - готову тканину. Водночас на самостійних прядильних і ткацьких фабриках пряжа і сирова тканина виступають уже не напівфабрикатами, а готовими виробами, оскільки на цих підприємствах вони не вимагають подальшої обробки. Крім того, до готової продукції та напівфабрикатів належать також продукти підсобних і допоміжних цехів, які забезпечують нормальну роботу основних цехів підприємства і лише незначна їх частина відпускається на сторону. Це виготовлена тара в підсобних цехах чи інструменти, форми штампів - в допоміжних. За своєю натурально-речовою формою - це готові вироби і напівфабрикати неосновного виробництва та роботи промислового характеру. Незавершене виробництво – це ті види продукції, обробка яких почата, але до кінця місяця ще не закінчена в межах цеху або підприємства. Цей вид продукції є тільки на тих підприємствах, де цикл вироблення продукції тривалий – більш 2-х місяців. Враховується як різниця у вартості залишків незавершеного виробництва на кінець і початок місяця. Поділ на незавершене виробництво і напівфабрикати залежить від організаційної структури підприємства. При безцеховій структурі управління, що характерна для невеликих підприємств, напівфабрикатів немає. Всі незавершені обробкою предмети праці вважаються незавершеним виробництвом. При об'єднанні цехів продукти, які раніше вважалися напівфабрикатами, будуть враховуватися в складі незавершеного виробництва, а при розукрупненні цехів частина предметів праці, яка раніше вважалася незавершеним виробництвом, враховуватиметься в складі напівфабрикатів. Слід відзначити, що з народногосподарської точки зору поділ продукції на готову і напівфабрикати також має дещо умовний характер. Готові вироби даного підприємства можна розглядати як напівфабрикати, які передаються для подальшої переробки на інших промислових підприємствах (наприклад, стальний прокат - готовий виріб для доменного виробництва, але це напівфабрикат для машинобудівного виробництва). Тому поділ на готові вироби і напівфабрикати за межами підприємства втрачає своє значення, виникає необхідність розрізняти проміжні і кінцеві продукти галузі і промисловості загалом. Важливе значення для обліку продукції, розрахунку її обсягу має визначення моменту готовності. Тут вихідним є те, що готовою вважається продукція, яка завершена виробництвом, укомплектована, відповідає державним стандартам, прийнята ВТК, має документ, який підтверджує її готовність і якість і передана на склад готової продукції чи замовнику. Ця вимога стосується також і напівфабрикатів, продукції підсобних і допоміжних цехів та робіт промислового характеру.[1, ст. 334] 1.2. Методи вимірювання продукції промислового підприємства Облік продукції в натуральному виразі. На кожному підприємстві продукція враховується в натуральному виразі, незалежно від того, в якій кількості був вироблений кожен вид продукції. Враховується в тих одиницях вимірювання, які властиві фізичному стану даного виду продукції. Оскільки кожне промислове підприємство є самостійним господарським суб'єктом, колектив підприємства самостійно розробляє і затверджує планове завдання на визначення періоду часу в визначенні асортименту в натуральному виразі. Облік продукції в натуральному виразі ведуть в наступних одиницях вимірювання: Натуральні – прості (літри, метри, тонни і т.д.) і складні – виходять як об’єднання двох простих натуральних одиниць (людино-години, людино-день). Іноді залежно від різних умов виробництва, збуту, споживання можна один і той же вид продукції враховувати в різних одиницях вимірювання (електромотори – в штуках і в кіловатах) Умовно-натуральні одиниці вимірювання. У багатьох галузях розробляється і встановлюється умовна одиниця вимірювання, що дозволяє натуральні одиниці зіставляти з умовною, одержувати перевідний коефіцієнт, а потім об'єм продукції в натуральному виразі умножити на перевідний коефіцієнт і враховувати продукцію в умовно-натуральних одиницях вимірювання (паливна, консервна галузі і т.д.). Облік продукції в натуральному виразі необхідний для того, щоб знати, в якому об'ємі вироблені окремі види продукції в народному господарстві для задоволення потреб суспільства, а також для розрахунку душового споживання окремих видів продукції. Нижче наведені дані про випуск продукції в Україні в натуральних одиницях. Таблиця 1.1 Виробництво найважливіших видні промислової продукції в Україні 1 1985 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996
Одиниці виміру продукції у фізичних величинах повинні відповідати єдиній міжнародній системі одиниць «СИ», яка прийнята у 1960 р.[2, ст. 273]. Розрізняють поточні і фіксовані оптові ціни підприємства, які діють у певних межах простору і часу. Для оцінки господарської діяльності підприємств і характеристики виробничих зв'язків використовують поточні ціни. Для планування і обліку виконання планів за рік, квартал, місяць, для визначення динаміки обсягу у продукції використовують порівняльні ціни. Точніше буде на такі ціни фіксованими оптовими цінами підприємства. До складу товарної продукції в фіксованих цінах входить вартість різниці в залишках незавершеного виробництва. Бухгалтерський облік визначає обсяг незавершеного виробництва за собівартістю. Тому постає завдання перерахувати його величину в оптові ціни підприємства. На практиці з цією метою використовують два методи — прямий та непрямий. Прямий метод, який має різновидності, зводиться до визначення ступеня технічної готовності продукту і на цій основі - оцінки обсягу незавершеного виробництва в оптових фіксованих цінах підприємства. Так, наприклад, якщо готовність об’єкта на момент обліку становить 25%, а його вартість – 1000 крб., то незавершене виробництво в оптових цінах підприємства становитиме 250 тис. крб. (1000*0,25). Непрямий метод застосовують у тому разі, коли неможливо використовувати прямий метод. При цьому використовують дані бухгалтерського обліку: з дебету рахунку «Виробництво» (20-й рахунок) виключають собівартість вироблених за звітний період готових виробів, напівфабрикатів та робіт (послуг) промислового характеру, виконаних на замовлення інших підприємств. Одержане сальдо за дебетом цього рахунку являє собою незавершене виробництво на момент обліку за собівартістю. Для того, щоб включити цей показник у товарну продукцію, його обсяг слід визначити в оптових цінах підприємства. Для цього визначають коефіцієнт, який показує, на скільки оптова ціна незавершеного виробництва більша за його собівартість. Коефіцієнт визначають як відношення вартості в оптових цінах підприємства всієї виготовленої продукції до її собівартості. Розглянутий метод визначення різниці в залишках, незавершеного виробництва має свої недоліки: по-перше, собівартість незавершеного виробництва включає невиробничі витрати (штрафи, пені), тому одержаний результат буде дещо завищений; по-друге, незавершене виробництво при цьому методі може включати матеріали та напівфабрикати, які вже списані з центрального складу підприємства, але ще не використані у виробництві, що теж відбивається на рівні показника. Основне місце в системі макроекономічних показників посідають валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Ці показники насамперед застосовуються для оцінювання стану і перспектив розвитку економіки, для міжкраїнних зіставлень. Обсяг ВВП розраховується в поточних цінах різними методами: виробничим (реальним), розподільним (особистим) і методом кінцевого використання.[2, ст. 278]. Виробничий метод. За цим методом обсяг валового внутрішнього продукту визначають як суму доданих вартостей усіх виробничих одиниць-резидентів плюс чисті податки на виробництво та імпорт. Валова додана вартість обчислюється як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням. Вона містіть у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. У формалізованому вигляді розклад доданої вартості ДВ на складові можна подати у вигляді: ДВ = ОП + ПВ + ПІ + ЗД(2.1), де ОП — оплата праці; ПВ — податки на виробництво (за відкиданням субсидій); ПІ — податки на імпорт (за відкиданням субсидій); ЗД — змішаний дохід. Чисті податки на продукти та імпорт включають податки, розмір яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею-резидентом; при цьому з неї виключається розмір відповідних субсидій на продукти. Субсидії — це відшкодування з державного бюджету в порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового стану завдяки поповненню оборотних коштів або компенсації окремих витрат. Створений у результаті виробничої діяльності ВВП, що дорівнює розміру доданої вартості ДВ, можна подати так: ВВП = 2 ДВ = І (ВВ - ПС + ЧП) (2.2), де ПС — проміжне споживання; ЧП -— чисті податки; ВВ — валовий випуск. Проміжне споживання містить витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб. Така схема обчислення валового внутрішнього продукту дає змогу знайти не лише його абсолютну величину, а й структуру (частку доданої вартості, створеної в кожній галузі, у загальному обсязі валового внутрішнього продукту), а також структуру матеріальних витрат і чистої продукції у валовій за кожною галуззю народного господарства. Як агрегований показник ВВП має вартісний вияв і оцінюється за основними цінами, цінами виробника, споживача і за ринковими цінами. Основна ціна - це сума, яку утримано виробником за одиницю товару (послуги), що його вироблено як продукцію; на цій ціні не позначаються податки на продукцію і субсидії. Ціна виробника - сума, яку отримає виробник за одиницю товару або послуги, з урахуванням податків і субсидії. При цьому в розрахунку не беруть участі суми зборів за доставку продукції споживачеві, податки на додану вартість і подібні до таких платежі, що збільшують ціну продукції на ринку. Ціна споживача — сума, яка сплачується споживачем для того, аби товар чи послуга були надані в необхідний їм час і в потрібному місці. Цю ціну знаходять з урахуванням усіх податків і додаткових (за доставку продукції і т. ін.) зборів, за відкиданням суми субсидій (ПДВ у ціні покупця враховується, якщо не підлягає відрахуванню за законодавством). Ринкова ціна ВВП визначається з погляду витрат на придбання товарів і послуг, тобто як загальні витрати за відрахуванням імпорту (за цінами ФОБ). Перші три види цін відбивають результат виробничої діяльності як такої, створення вартості і формування доходів виробника, які відшкодовують понесені їм витрати. Розподільний метод. Розмір валового внутрішнього продукту цим методом можна визначити на стадії його первинного розподілу як суму первинних і перерозподілених доходів. До первинних доходів відносять доходи, які створюються до моменту їх перерозподілу суспільством. Це оплата праці робітників, зайнятих виробничої діяльністю, податки типа ПДВ, доходи від власності, інші доходи виробничих одиниць. Серед доходів, які створюються в процесах перерозподілу, можна назвати проценти, які отримають за позиками і банківськими вкладами різного роду дивіденди, податки, внески із соціального страхування, амортизаційні відрахування і т. ін. Розподільний метод передбачає включення до ВВП таких компонентів: податки за винятком субсидій на виробництво та імпорт; оплату найманих працівників; чистий прибуток. споживання основного капіталу, Оплата найманих працівників включає всі грошові виплати, а також вартість як винагороду за працю, виконану у звітному періоді, натуральних видач особам, які працюють за наймом. Вона охоплює всіх працівників резидентних підприємств незалежно від того, є вони працівниками-резидентами або нерезидентами. Оплата праці складається із трьох компонентів: заробітна плата (яка нарахована до утримання різних відрахувань і податків) і добові за час відряджень; фактичні внески на соціальне страхування; умовно нараховані внески на соціальне страхування. До складу заробітної плати не входять відшкодування працюючим витрат виробничого характеру; допомога із соціального страхування; матеріальна допомога та інші трансфертні виплати; вартість послуг соціально-культурного характеру, які надаються спеціальними підрозділами підприємств і організацій безоплатно або за зниженою вартістю робітникам і членам їхніх сімей. Фактичними внесками на соціальне страхування є відрахування підприємств і організацій до Фонду соціального страхування і пенсійного забезпечення. Умовними внесками на соціальне страхування є допомога із соціального забезпечення, яку виплачують безпосередньо підприємства і організації своїм робітникам (доплати до пенсій, виплати у зв'язку з виробничими травмами, професійними захворюваннями і т. ін.). Податки на продукти утримуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею. До них належать: податки з обороту і продажу; акцизні збори; надбавки до цін на окремі товари. податок на додану вартість; імпортні та експортні мита; Інші податки включають платежі підприємств і організацій до державного бюджету і в позабюджетні фонди у зв'язку з використанням ресурсів і отриманням дозволів на специфічні види діяльності: плату за основний капітал і оборотні кошти; внески на дорожні роботи; за трудові ресурси; податок на приріст коштів на оплату праці; земельний податок; внески на пом'якшення наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і т. ін. ринковий збір; за воду, отриману промисловими підприємствами; податки з власників будівель, транспортних засобів; державне мито; сільськогосподарський податок; Субсидії на виробництво та імпорт включають дві групи: субсидії на продукти й інші субсидії, що пов'язані з виробництвом. Субсидії на продукти - це субсидії, які надані пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, проданих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею-резидентом. Вони включають відшкодування з державного бюджету для державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, інші субсидії, призначені для покриття поточних збитків підприємств. Споживання основного капіталу за своїм економічним змістом відповідає витратам на амортизацію і капітальний ремонт об'єктів основного капіталу. Метод кінцевого використання. За допомогою цього методу величину валового внутрішнього продукту можна визначити на стадії його використання. Після первинного розподілу ВВП перерозподіляється, у результаті чого розраховують доходи, що їх називають вторинними, або похідними. Процес перерозподілу закінчується створенням кінцевих доходів, тобто в кінці свого руху в процесі виробництва ВВП досягає стадії кінцевого використання, де за своїм цільовим призначенням поділяється на споживання в домашніх господарствах; вартість державних закупок; інвестиції в національну економіку і чистий експорт (різницю між вартістю товарів за експортно-імпортними операціями). Обчислення валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання дає характеристику використання сукупних кінцевих продуктів та послуг за різними напрямками. Обчислення валового внутрішнього продукту за напрямками кінцевого використання виконується за такою схемою: 1. Кінцеве споживання (1.1 + 1.2 + 1.3). 1.1. Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств. 1.2.Витрати на кінцеве споживання державних установ. 1.3.Витрати на кінцеве споживання приватних некомерційних (громадських) організацій, які обслуговують домашні господарства. 2. Валове нагромадження (2.1 + 2.2). 2.1.Валове нагромадження основного капіталу. 2.2.Зміни запасів матеріальних оборотних коштів. 3.Сальдо експорту та імпорту продуктів і послуг. 4.Валовий внутрішній продукт . Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і вартості спожитого основного капіталу (ЧВП може оцінюватися в тих самих цінах, що й ВВП) [5, ст. 269]. 1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої і чистої продукції Вартісний облік промислової продукції дозволяє обчислювати ряд показників її обсягу на будь-якому рівні: починаючи від цеху і закінчуючи галуззю загалом. Цього не може забезпечити облік продукції в натуральних вимірниках, при якому різнойменна продукція не може підсумовуватись. Неможливо у цьому випадку складати і елементи продукції, які перебувають на різних стадіях її готовності: напівфабрикати і незавершене виробництво - це продукти, які розрізняються рівнем кристалізованої в них праці, здатністю задовольнити потреби суспільства. Серед вартісних показників, які характеризують діяльність підприємства, розрізняють показники валового обороту, валової продукції, товарної продукції, реалізованої продукції та чистої продукції. Кожен із цих показників має певний економічний зміст, методику обчислення, а загалом вони становлять систему взаємопов'язаних вартісних показників. Всі ці показники, крім валового обороту, можуть бути розраховані заводським чи галузевим методами. Порядок оцінки і обліку окремих елементів продукції промисловості регламентується відповідними нормативними документами Міністерства статистики України. У практиці обліку і планування окреме підприємство не можна розглядати як єдине ціле, що не має внутрішньої організаційної структури: цехів, виробництва. А втім, такі підрозділи існують, і без їх діяльності неможливо виробляти продукцію, яка проходить обробку в цих підрозділах, перетворюючись з сировини в незавершене виробництво, напівфабрикат, і зрештою, в готові вироби. Тому виникає необхідність визначати загальний обсяг продукції, виробленої за даний період, всіма промислово - виробничими цехами незалежно від мети виробництва. В такому разі валовий виробничий оборот, який найчастіше називають валовим оборотом, дає можливість охарактеризувати обсяг продукції, створеної в усіх структурних підрозділах підприємства. Під валовим оборотом розуміють вартість всього обігу сукупної продукції, виробленої всіма промисловими цехами підприємства незалежно від її подальшого призначення. До складу валового обороту (ВО) включають такі елементи продукції: - вартість готових виробів всіх промислово-виробничих цехів; - вартість напівфабрикатів основного виробництва; - вартість продукції допоміжних цехів у вигляді інструментів, оснастки; - вартість виконаних робіт промислового характеру, таких як нікелювання, розкрій, розфасовка, капітальний ремонт і модернізація власного виробничого устаткування і інших підприємств; - зміна залишків незавершеного виробництва. Щодо незавершеного виробництва, то його як результат виробничої діяльності включають в розмірі різниці залишків на кінець і початок періоду. Ця величина може бути зі знаком (+), коли залишок на кінець періоду перевищує його розмір на початок періоду, і знаком (-), якщо, навпаки, залишок на початок більший, ніж на кінець періоду. У зв'язку з тим, що незавершене виробництво обліковується в бухгалтерських реєстрах за собівартістю, при розрахунку показників обсягу продукції слід перерахувати його у вартість, виражену в оптових цінах. Це можна здійснити кількома способами. Зокрема, способом оцінки залишків незавершеного виробництва, при якому використовують дані інвентаризації заготовок чи деталей. У деяких виробництвах використовують спосіб, що базується на визначенні проценту готовності виробу. Проте найчастіше на практиці використовується метод переоцінки незавершеного виробництва в оптові ціни за коефіцієнтами, що відбивають співвідношення вартості готових виробів в оптових цінах і планової чи фактичної собівартості цих же виробів. Облік у складі валового обороту незавершеного виробництва необхідний для більш точного визначення цього показника. Річ у тім, що в окремих виробництвах у даний період витрачаються тільки матеріали і праця, а в наступному при незначних затратах праці незавершене виробництво перетворюється в готову продукцію. У таких випадках неврахування незавершеного виробництва в складі виробленої продукції призвело б до заниження обсягу продукції в одному періоді і до завищення - в іншому. На практиці зміна залишків незавершеного виробництва при визначенні показників продукції враховується лише на підприємствах з тривалим виробничим циклом. До таких виробництв належать підприємства машинобудування, виробництва металоконструкцій і ремонтні заводи. Залежність показника валового обороту від організаційної структури робить проблематичним використання його для характеристики діяльності підприємства.[3, ст. 173]. Валова продукція – це основний показник, вживаний для точного обліку кінцевих результатів роботи підприємства. У його складі, також як і у У враховуються: а) чисельність всіх видів готової продукції, виробленої основними, підсобними, побічними цехами як з своєї сировини, так і з сировини замовника по повній чисельності б) чисельність напівфабрикатів власного виробництва і вироби допоміжних цехів, відпущені на сторону за договорами в) чисельність робіт і послуг промислового характеру, виконаних як для себе господарським способом, так і на сторону для ін. підприємств, а також непромислових господарств свого підприємства г) чисельність зміни залишків напівфабрикатів, інструментів, пристосувань і т.д., що знаходяться на досвідчений. складах у вигляді виробн. запасів для власного виробництва, але в наступному періоді часу д) чисельність зміни залишків незавершеного виробництва як різниця на кінець і початок місяця. Існує 2 методи розрахунку валової продукції: Виходить як різниця між чисельністю ВО і чисельністю внутрішньозаводського обороту (ВЗО) ВП=ВО-ВЗО Розрахунок ВП по складу. ВП=Г (всі види гот. продукції) ВП сьогодні не є показником, по якому оцінюється діяльність підприємства, він не показується у формах стат. звітності №1-П, проте він визначається підприємством, оскільки необхідний для розрахунку основних показників об'єму виробництва, чистої і умовно-чистої продукції, а також для оцінки резервів динаміки об'єму виробництва. ВП враховується в незмінних фіксованих зіставних оптово-відпускних цінах підприємства. У машинобудівній промисловості у зв'язку з особливостями організації бухгалтерського обліку не розрізняють напівфабрикатів і незавершеного виробництва, проте окремо обліковують зміну в залишках інструменту і оснастки власного виробництва [6, ст. 238]. Розглянемо порядок розрахунку валової продукції. Цех Валовий оборот Із загального обсягу випуску
Використано в інших цехах (внутрішньозаводський оборот) Зміна залишків напівфабрикатів ( і незавершеного виробництва) Відпущено напівфабрикатів на сторону Вироблено готових виробів і робіт промислового характеру на сторону Валова продукція
По підприємству загалом валову продукцію можна обчислити шляхом вилучення із валового обороту внутрішньозаводського обороту (ВП=ВВО-ВЗО; 9010-5800=3210 тис. грн..); або ж підсумовуючи окремі елементи, що становлять валову продукцію (ВП=ГВ+Нф+Дн+Рн+Рп+Рз; 3100+85+25=3210 тис. грн.). Якщо поділити величину валового обороту на валову продукцію, то одержимо коефіцієнт виробничого комбінування, який виражає, скільки в середньому цехів проходить послідовно оброблюваний предмет праці на підприємстві. У нашому прикладі: К=9010/3210=2,8. При обчисленні валової продукції в її обсяг включається вартість виробів незалежно від того, виготовлені вони з власної сировини і матеріалів чи з сировини і матеріалів замовника. У зв'язку з цим величина валової продукції підприємств, особливо обробної промисловості, в значній мірі залежить від частки минулої праці, головним чином, вкладеної в предмети праці. Якщо, наприклад, на годинниковому заводі перейти від виробництва годинників в хромонікелевому корпусі до годинників у золотому корпусі, то вартість валової продукції збільшиться в кілька разів при незмінній кількості виробів і обсягу виробництва. Хоча заводський метод визначення валової продукції підприємства є основним, у ряді галузей промисловості допускається відступ від нього: у валову продукцію включається вартість внутрішньозаводського обороту, у зв'язку з чим величина валової продукції наближається за своєю величиною до валового обороту. Значну частину виробленої продукції, а часто й всю становить товарна продукція.[5, ст. 293]. Товарна продукція промислового підприємства чи фірми виражає в грошовій формі обсяг продукції, яка підготовлена в звітному періоді для відпуску за межі основної діяльності (для виробничого чи особистого споживання). Власне кажучи, товарна продукція є частиною валової продукції, яка підготовлена для передачі в народногосподарський оборот, тобто для її реалізації. При визначенні її обсягу використовують заводський метод. В товарну продукцію включаються: вартість готових виробів, виготовлених у звітному періоді основними, підсобними і побічними цехами підприємства; - вартість напівфабрикатів власного виробництва і виробів допоміжного виробництва, відпущених у звітному періоді за межі основної діяльності; - вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони. До складу товарної продукції входить також вартість сировини і матеріалів замовника, якщо підприємство-виробник їх оплатило, вартість капітального і середнього ремонту власного устаткування і транспортних засобів. Як відомо, вартість сировини і матеріалів замовника до складу валової продукції входить незалежно від того, оплачена вона чи ні. Таким чином, обсяг товарної продукції відрізняється від валової на величину внутрішньозаводських елементів (вартість зміни залишків незавершеного виробництва, напівфабрикатів, інструментів власного виробництва), яка є складовою валової продукції. Ці елементи валової продукції називаються нетоварними елементами. Зазначені відмінності між товарною і валовою продукцією належать до всіх методів її визначення. Товарна продукція планується і обліковується в оптових цінах підприємства, які закладені в план, і фактично діючих. Основну частину товарної продукції переважної більшості промислових підприємств (крім ремонтних заводів) становлять закінчені виробництвом готові вироби, які передані її склад можуть бути відпущені на сторону. Проте у зв'язку з різними причинами виготовлені в звітному періоді готові вироби не завжди відвантажуються замовнику. У даному періоді можуть бути відвантажені готові вироби, які виготовлені в цьому періоді, нерідко відвантажуються в наступні періоди. Тому для характеристики обсягу товарної продукції, яка відвантажена на адресу замовника, обчислюється показник відвантаженої продукції. До складу відвантаженої продукції звітного періоду включають ту продукцію, на яку в даному періоді складені відповідні розрахункові документи на відвантаження. В статистичній звітності цей показник не наводиться, проте на основі даних звітів підприємства може бути обчислений на базі даних про обсяги виробництва і залишки готових виробів па складах підприємства. Арифметично відвантажена продукція дорівнює товарній продукції за мінусом зміни залишків готових виробів на складі підприємства. Збіг обсягів відвантаженої і товарної продукції не означає, що у звітному періоді була відвантажена вся продукції підприємства. Реалізованою називають продукцію промислового підприємства, що відвантажена споживачу і за яку на розрахунковий рахунок надійшли грошові кошти. На відміну від товарної продукції, ЩО вироблена і підготовлена для її включення в народногосподарський оборот, реалізована продукція вже вступила в цей оборот. Водночас вона ідентична товарній продукції за сукупністю тих елементів, що її становлять. В обсяг реалізованої продукції за звітний період входять вартість: готових виробів; напівфабрикатів власного виробництва, реалізованих на стороні; продукція допоміжних і побічних цехів, що реалізована на сторону; робіт промислового характеру, штопаних на замовлення зі сторони іоплачених у звітному періоді. Продукція вважається реалізованою і моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію і моменту відбиття їх на рахунку «Реалізація» [4, ст. 116] Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції. Це заводський метод визначення реалізованої продукції. По виробничому об'єднанню загалом обсяг реалізованої продукції визначається як вартість продукції, що вироблена всіма виробничими одиницями і реалізована об'єднанням за його межі і підпорядкованим об'єднанню самостійним підприємствам, та продукція, яка виготовлена і реалізована самостійними підприємствами, підпорядкованими виробничому об'єднанню. У практиці планування та оцінки виконання завдання по реалізованій продукції допускають деякі відхилення під заводського методу. Підприємства, які передають напівфабрикати свого виробництва їх цеху в цех не за собівартістю, а встановленими оптовими цінами, визначають обсяг реалізованої продукції з уведенням внутрішньозаводського обороту, якщо такий порядок передбачений планом. Між розглянутими показниками обсягу промислової продукції існує взаємозв'язок, який можна зобразити: Реалізована продукція = Валовий оборот * Валова продукція / Валовий оборот * Товарна продукція / Валова продукція * Відвантажена продукція / Товарна продукція * Реалізована продукція / Відвантажена продукція. [4, ст. 123] Суть коефіцієнтного методу полягає в тому, що аналіз взаємозв'язків базується на попередньому визначенні ряду відносних показників, які відбивають співвідношення обсягів валового обороту, валової, товарної, відвантаженої і реалізованої продукції. Замінивши всі елементи моделі символами, взаємозв'язок показників можна подати у такому вигляді: РП=ВО*Кв*Кт*Кв*Кр(3.1) де РП - обсяг реалізованої продукції; Кр - коефіцієнт реалізації, який виражає, скільки гривень реалізованої продукції припадає уданому періоді на 1 грн. відвантаженої продукції; Кв - коефіцієнт відвантаження, який показує, скільки гривень відвантаженої продукції припадає на 1 грн. виробленої товарної продукції. Чим більший цей показник, тим швидше відбувається відправка готової продукції споживачам; Кт - коефіцієнт товарної виробленої валової продукції, що відбиває, скільки гривень товарної продукції припадає на 1 гри. виробленої валової продукції; Кв - коефіцієнт, який відбиває співвідношення валової продукції і валового обороту. Чим більший цей показник, тим менший внутрішньозаводський оборот і вищий ступінь готовності виробів цехів підприємства. Чисту продукцію розуміють як частину виробленої у промисловості продукції, що відповідає заново створеній вартості. Методика обчислення чистої продукції полягає в тому, що з валової продукції вираховують суму матеріальних затрат на її виробництво. При цьому валова продукція визначається в оптових цінах промисловості, тобто включаючи додану вартість, Якщо позначити вартісний склад валової продукції через С + V + т(3.2), то чиста продукція складатиме V + т(3.3), де С - матеріальні виробничі витрати; V - вартість продукту, створеного необхідною працею (продукт для себе); т - вартість продукту, створеного додатковою працею (продукт для суспільства). Проте розрахувати чисту продукцію у такий спосіб па промисловому підприємстві непросто, оскільки існуюча там система обліку не пристосована для цього. Дані про затрати на виробництво можна одержати лише через деякий період по закінченні звітного періоду, з комплексних затрат слід виділити окремо матеріальні затрати і затрати на оплату живої праці, що теж вимагає відповідного часу. Зрештою, необхідно вести облік матеріальних затрат у діючих і фіксованих цінах. Тому на підприємствах чисту продукцію не розраховують, а визначають у деяких галузях лише модифіковані від нього показники, такі як умовно-чиста продукція ти інші, за допомогою яких характеризують обсяг виробництва. Обсяг продукції підприємства в натуральному чи грошовому виразі відбиває кінцевий результат його виробничої діяльності незалежно від ступеня участі даного підприємства в досягненні результату. Водночас практичне значення має встановлення внеску кожного колективу у виробництво продукції, тобто визначенні обсягу його виробництва. Адже при однаковому обсязі вартості виробленої продукції обсяг виробництва не завжди буде однаковим, і залежить це від багатьох причин, насамперед, вартості спожитих матеріалів і сировини. Серед показників обсягу виробництва розрізняють, зокрема, умовно-чисту продукцію, нормативну вартість обробки, нормативну трудомісткість та нормативну заробітну плату. Кожен і названих показників розрізняється ступенем повноти складу суспільно необхідних затрат живої і раніше уречевленої праці. Показник умовно-чистої продукції складається із заробітної плати з нарахуванням амортизаційних відрахувань за рік та прибутку і відрізняється від показника нормативно-чистої продукції пише методом її визначення, а не сукупністю елементів, які входять до її окладу. НЧП розраховується на основі встановлених нормативів затрат на одиницю продукції. Причому зазначений норматив розробляється на кожний вид продукції, окремо на готові вироби, напівфабрикати і види робіт промислового характеру, що дозволяє визначити загальний обсяг продукції підприємства незалежно від ступеня її готовності. Норматив чистої продукції одного виробу - це частина його оптової ціни, яка включає заробітну плату промислово-виробничого персоналу, відрахування на соціальне страхування і прибуток[6, ст. 326]. Серед інших показників обсягу виробництва слід назвати показник нормативної трудомісткості, при розрахунку якого кожний виріб включається в загальну суму залежно від того, яку кількість живої праці слід затратити на виготовлення цього виробу. Цей показник відбиває обсяг виконаної роботи робітниками, тому ним широко користуються при вимірюванні обсягу виробництва і його динаміки в цехах, де виробляють різнорідну продукцію, на яку не розроблені цінники. Проте при його використанні слід вважати, що нормативні затрати праці відбивають затрати праці лише основних робітників і не відбивають кваліфікаційної складності затраченої праці. Ось чому в подальшому цей метод розвивається шляхом використання у вигляді сумірника різних видів продукції чи різних виробничих операцій нормативної заробітної плати, яка, як відомо, виражає кваліфікаційну складність затраченої праці. Проте і нормативна заробітна плата визначається стосовно тільки основних робітників і не виражає затрат праці інших категорій робітників так само, як і не відбиває створення живою працею додаткового продукту. Тому нормативна заробітна плата як і нормативна трудомісткість лише приблизно, а не повністю характеризує обсяг виробництва. І тому цей показник не знайшов широкого застосування у практиці роботи підприємств. 1.4. Статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов´язань на поставки. Велике значення для вивчення закономірностей випуску промислової продукції мають показники динаміки виробництва, темпи зростання промислового виробництва. Динаміка виробництва продукції характеризується індексами фізичного обсягу продукції. Використовуються як індивідуальні (при характеристиці випуску окремих видів продукції), так і загальні індекси. Останні розраховуються на основі валового випуску, товарного випуску одного підприємства чи їх групи. Для окремого підприємства індивідуальний індекс має вигляд: де i - виробництво даного виду продукції у натуральному виразі відповідно у звітному і базисному періодах. Більш складною є проблема побудови загального індексу фізичного обсягу продукції, що відбиває динаміку випуску різноманітної продукції на окремому підприємстві чи галузі. Зумовлена вона не сумарністю різнойменної продукції, а пошуком вимірника. Ним у статистиці промисловості можуть бути фіксовані ціни. Загальний індекс фізичного обсягу продукції, що застосовується у вітчизняній статистиці, має такий вигляд: (4.1) де р0 – фіксована оптова ціна підприємства за одиницю відповідного виду продукції. Як видно з наведеної формули агрегатного індексу, головною умовою її побудови виступає навіть у чисельнику та знаменнику дробу порівняних цін, що дозволяє елімінувати вплив цього фактора на фізичний обсяг продукції. Аналогічно розраховується індекс виконання плану плану фізичного обсягу продукції, для цього в чисельнику враховують фактичний випуск окремих видів продукції q1, а в знаменнику плановий – qп. Індекс фізичного обсягу продукції можна визначити також, виходячи із системи взаємопов´язаних індексів, зокрема індексу вартості продукції індексу цін на цю продукцію . Якщо поділити перший індекс на другий, то одержимо індекс фізичного обсягу: (4.2) Наприклад, обсяг продукції у фактично діючих цінах зріс у звітному періоді порівняно з базисним на 3%, а ціни за цей період – на 2%, тоді індекс фізичного обсягу продукції становитиме: 1,0098 (1,03/1,02). Отже, обсяг продукції в цінах базисного періоду збільшиться на 0,98%. Загальний індекс фізичного обсягу продукції як і середній арифметичний з індивідуальних, що характеризують зміну обсягу продукції в натуральному виразі. З курсу загальної статистики відомо, що при побудові цього індексу індивідуальні індекси зважують по вартості продукції базисного періоду q0p0, тобто: іq= звідки . Підставивши значення «» в агрегатний індекс, одержимо =.(4.3) Слід зауважити, що величина середнього арифметичного індексу співпадає з величиною агрегатного індексу за умови тотожності продуктів, за якими проводиться обчислення. Тому його використовують здебільшого, коли відсутні повні статистичні дані, а відомі індивідуальні індекси обсягу продукції окремих видів і загальні дані про обсяг виробництва в базисному періоді. Однією з найважливіших проблем статистики продукції залишається обчислення індексу обсягу продукції за тривалий період, протягом якого діяли різні порівняльні ціни. Як відомо, виробничий план підприємства включає показники не тільки загального виробництва і виконання держзамовлення, а й виробництва продукції в натуральному виразі як за конкретними асортиментними видами продукції, так і за груповою номенклатурою найважливіших виробів. Тому в процесі аналізу виконання завдання з виробництва особливу увагу слід звернути на відповідність фактичного випуску окремих видів продукції встановленому планом. Невиконання плану по асортименту продукції - найважливіша причина неритмічної роботи інших підприємств через відсутність необхідних матеріалів. Це, зрештою, призводить до затримки введення в експлуатацію основних фондів, некомплектних поставок устаткування, порушення асортименту товарів у роздрібній торгівлі. З іншого боку, значні перевиконання завдання за окремими видами продукції має теж негативні наслідки: надвиробництво веде до затоварення, збільшення залишків готової продукції, а звідси зниження оборотності оборотних засобів. Тому відповідність номенклатури продукції, що виробляється, в заданому асортименті має велике значення для гармонійного розвитку всього народного господарства. При визначенні виконання завдання з асортименту продукції розраховують показники виконання за кожним видом і на основі цього роблять висновок про те, по якому виду продукції завдання виконано, а по якому - ні. Вважається, що завдання з виробництва певного виробу виконано, якщо кількість фактично виробленої продукції цього виду дорівнює чи більша від плану; відповідно план з виробництва виробу вважається невиконаним, якщо вироблено продукції менше, ніж передбачено плановим завданням. Отже, якщо по будь-якому виробу план невиконаний, вважається невиконаним і завдання з асортименту. Таким чином, при виконанні чи перевиконанні плану з обсягу продукції кожною виду продукції виконання плану по асортименту становитиме 100; якщо якщо план по випуску невиконаний хоча б по одному виду продукції, процент виконання плану з асортименту завжди буде меншим від 100 .[3, ст. 198] При моделюванні цього показника слід керуватися принципом: якщо завдання з виробництва продукції можна виконати чи перевиконати, то завдання з номенклатури можна лише виконати. А тому в основу розрахунку коефіцієнта виконання завдання з асортименту покладений метод заліку, суть якого зводиться до того, що величина фактичного обсягу продукції порівнюється з плановим обсягом. Причому при невиконанні завдання з будь-якого виробу в залік по ньому береться вартість фактичного обсягу, а за виробами, завдання по яких виконано чи перевиконано, - вартість планового завдання. Тобто, коефіцієнт визначається за формулою: (4.4) Для характеристики виконання плану не підходить ні собівартість, ні роздрібні ціни. Перша тому, що не включає прибутків, які створені на підприємстві і повинні бути враховані у вартості створеного виробу. Друга – тому, що не включає крім витрат виробництва, витрати обігу і прибуток товарних організацій, тобто елементи, які не мають нічого спільного з виробництвом даного продукту і створені за межами промислового виробництва. Тому для оцінки промислової продукції можуть бути використані оптові ціни, зокрема оптові ціни підприємства або промисловості. Обсяг реалізованої продукції оцінюється в її оптових цінах підприємства, що закладені у план виробництва, і фактично діючих оптових цінах підприємства та використовується для визначення суми прибутку від реалізації й пов'язаних з ним фінансових показників. У практиці планування та оцінки виконання завдання по реалізованій продукції допускають деякі відхилення під заводського методу. Підприємства, які передають напівфабрикати свого виробництва їх цеху в цех не за собівартістю, а встановленими оптовими цінами, визначають обсяг реалізованої продукції з уведенням внутрішньозаводського обороту, якщо такий порядок передбачений планом (має місце на підприємствах і в об´єднаннях харчової, легкої галузей промисловості). Таке відхилення зумовлює на цих підприємствах єдиний метод визначення величини валової, товарної, реалізованої продукції, але порушує ідентичність у визначенні обсягу реалізованої продукції.[2, ст. 306]. 2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА Завдання 1 Відомі такі дані про роботу 20-ти верстатобудівних заводів за рік. Табл. 1. Дані про роботу верстатобудівних заводів № заводу Вироблено деталей Затрати праці на виробництво 1 деталі, люд-год Чисельність робітників, чол Фонд оплати праці, тис грн
1 2 3 4 5
1 200 1,65 346 409
2 212 1,80 367 323
3 218 1,34 261 149
4 250 1,92 284 273
5 230 1,00 364 395
6 58 4,20 299 183
7 117 2,22 277 187
8 256 1,12 357 350
9 84 3,62 253 191
10 69 3,84 228 166
11 145 2,62 160 191
12 285 1,36 398 471
13 179 2,50 369 372
14 95 3,12 287 311
15 155 2,36 145 159
16 210 1,95 162 186
17 360 0,56 265 238
18 110 2,20 202 157
19 170 2,40 137 82
20 227 1,60 241 231
1. Побудувати ряд розподілу за затратами праці, виділивши 4 групи з рівними інтервалами. По кожній групі підрахувати : а)кількість і питому вагу підприємств; б) чисельність працівників; в) виробництво деталей всього і на 1 працівника; в)фонд оплати праці всього і на 1 робітника. Розрахунки представити в таблиці. Зробити короткі висновки. Для побудови ряду розподілу утворюємо 4 групи з рівними інтервалами: h = = 1 група – до 1,47 2 група – 1,47 - 2,38 3 група –2,38 - 3,29 4 група – понад 3,29 Групування заводів здійснюємо в таблиці 2. Табл. 2. Групування заводів за затратами праці Групи заводів за затратами праці, люд-год Кількість заводів В % до підсумку Чисель ність робітни ків Виробництво деталей Фонд оплати праці
Всього, тис.штук на 1 робітника, штук Всього, тис. грн На 1 роб-ка грн
До 1,47 5 25 1645 1349 820 1603 974,5
1,47 - 2,38 8 40 2024 1481 731 1925 951,1
2,38 - 3,29 4 20 953 589 618 956 1003,1
Понад 3,29 3 15 780 211 270 540 692,3
Разом 20 100 5402 3630 672 5024 930,0
Розрахунки свідчать про наступне. Найбільша кількість заводів припадає на 2 групу із затратами праці від 1,47 до 2,38 люд-год.- 8 заводів (40 % від загальної кількості заводів). Найбільша кількість працівників в 2 групі (затрати праці від 1,47 до 2,38 люд-год)–2024 чол. Вироблено всього деталей 3630 тис штук. В розрахунку на 1 працівника найбільше вироблено в групі 1 (затрати праці до 1,47 люд-год)– в середньому 820 деталей, найменше - в групі 4 (затрати праці понад 3,29 люд-год) –270 штук. В середньому по всіх заводах середній виробіток на 1 робітника становить 672,0 грн. Фонд оплати праці найвищий в 2 групі заводів – 1925 тис.грн, найнижчий – в 4 групі –540 тис грн. Найвища заробітна плата 1 робітника – в групі 3 – 1003,1 грн, найнижча – в групі 4 – 692,3 грн. 2.Відобразити ряд розподілу за допомогою графіка.
Мал. 1. Гістограма розподілу заводів за затратами праці 3. Виконати групування заводів за 2 ознаками Розрахувати для кожної групи техніко-економічні показники. Зробити висновки. Здійснюємо групування заводів за чисельністю робітників і затратами праці на виробництво 1 деталі. Групи заводів за чисельністю робітників 3. Здійснимо групування заводів за двома ознаками: за чисельністю робітників та за затратами праці на виготовлення 1 деталі (таблиця 4). Розраховуємо 2 групи заводів за чисельністю робітників та на 4 підгрупи для кожної групи за затратами праці на виробництво 1 деталі. h=(чол.) h=(люд.-год.) Таблиця 3. Комбінаційне групування заводів за затратами праці на виробництво 1 деталі і чисельністю робітників Групування заводів за чисельністю робітників, чол. Підгрупи заводів за затратами праці на виробництво 1 деталі, люд.-год. Кількість заводів Чисельність робітників Виробництво деталей Фонд оплати праці
Всього тис. шт. На 1 робітника, шт. Всього тис. грн. На 1 робітника, шт.
1 2 3 4 5 6 7 8
137-267 0,56-1,47 2 526 568 1079,8 387 735,7
1,47-2,38 4 750 702 936 733 977,3
2,38-3,29 2 297 324 1090,9 273 919,2
3,29-4,20 2 481 153 318,1 357 742,2
Разом
10 2054 1747 3424,9 1750 3374,4
267-398 0,56-1,47 3 1119 771 689 1216 1086,7
1,47-2,38 4 1274 779 611,5 1192 935,6
2,38-3,29 2 656 274 417,7 683 1041,2
3,29-4,20 1 299 58 194 183 612
Разом
10 3348 1882 1912,2 3274 3675,5
Разом
20 5402 3630 5325,8 5024 7049,9
Висновок: в результаті групування можна зробити висновок, що кількість заводів за чисельністю робітників рівномірно розподілена: 10 заводів із чисельністю робітників від 137 до 267 чол., і 10 заводів із чисельністю робітників від 267 до 398 чол. Незважаючи на кількість працівників, виробництво деталей на 1 робітника у першій групі в середньому більша на 1512,6 шт. (3424,8-1912,2).Фонд оплати праці переважає там, де чисельність робітників є більшою і затрати праці на виробництво 1 деталі є меншими.
Завдання 2 Використовуючи ряд розподілу за затратами праці обчислити : а) Середні затрати праці на виготовлення 1 деталі в розрахунку на 1 підприємство; б) Моду даного ряду; в) Медіану; г)Середнє лінійне відхилення а) Середні затрати праці на виготовлення 1 деталі в розрахунку на 1 підприємство : Для всієї сукупності заводів : =43,38 :20 =2,17 люд-год 1 група - 5,38 :5=1,08 люд-год 2 група - 15,7:8=1,96 люд-год 3 група - 10,64: 4=2,66 люд-год 4 група - 11,66:3=3,89 люд-год б)Розраховуємо моду Табл. 4. Розподіл заводів за затратами праці на виробництво 1 деталі Групи заводів Кількість заводів Те саме наростаючим підсумком
До 1,47 5 5
1,47 - 2,38 8 13
2,38 - 3,29 4 17
Понад 3,29 3 20
Разом 20 х
Мо = х0 + і* Мо= 1,47 +0,91*=1,86 Отже, Мо=1,86, це означає, що в сукупності заводів найчастіше зустрічаються заводи з затратами праці на виробництво 1 деталі 1,9 люд-год. в)Розраховуємо медіану Ме= х0 + і* Ме = 1,47 +0,91*=1,82 Ме=1,82 означає, що середнє положення в ряді розподілу займають заводи з затратами праці на виробництво 1 деталі 1,82 люд-год г)Розраховуємо середнє лінійне відхилення Табл. 5. Розрахункові дані для визначення лінійного відхилення Групи заводів Середина інтервалу Кількість заводів ,f
|х - |
| х - |f
До 1,47 1,02 5 1,15 5,75
1,47 - 2,38 1,92 8 0,25 2
2,38 - 3,29 2,83 4 0,66 2,64
Понад 3,29 3,74 3 1,57 4,71
Разом х 20 х 15,1
Середнє лінійне відхилення : l = ==0,76 Отже, середні затрати праці на виробництво 1 деталі найвищі в групі 4 –3,89 люд-год, найнижчі – в групі 1 –1,08 люд-год . Мо=1,86, це означає, що в сукупності заводів найчастіше зустрічаються заводи з затратами праці на виробництво 1 деталі 1,86 люд-год. Ме=1,82 означає, що середнє положення в ряді розподілу займають заводи з затратами праці на виробництво 1 деталі 1,82 люд-год. Середнє лінійне відхилення –0,76 люд-год. Завдання 3 На основі даних про виробництво деталей (завдання 1)визначте : а)Розмах варіації; б)Дисперсію; в)Середнє квадратичне відхилення; г)Коефіцієнт варіації. Розмах варіації : R = хмах –хмін =4,20–0,56 =3,64 (люд-год) Для визначення дисперсії і середнього квадратичного відхилення будуємо таблицю 6. Табл. 6. Розрахункові дані для визначення лінійного і квадратичного відхилення Групи заводів Середина інтервалу Кількість заводів ,f
|х - |
|х –|2
|х - |2f
До 1,47 1,02 5 1,15 1,322 6,61
1,47 - 2,38 1,92 8 0,25 0,0625 0,50
2,38 - 3,29 2,83 4 0,66 0,436 1,74
Понад 3,29 3,74 3 1,57 2,465 7,40
разом х 20 х х 16,25
Дисперсія : Q2= = Середнє квадратичне відхилення : Q=Q2 ==0,90 Коефіцієнт варіації лінійний : Vl=*100% Vl= Коефіцієнт варіації квадратичний: VQ=*100% VQ= Отже, розмах варіації затрат праці на виробництво 1 деталі становить 3,64 люд-год, дисперсія –0,81 , середнє квадратичне відхилення - 0,90 люд-год, коефіцієнт варіації лінійний – 35,0 %, коефіцієнт варіації квадратичний –41,5%. Завдання 4 1.Використовуючи вихідні дані (завдання 1) побудуйте кореляційну таблицю для дослідження зв’язку між кількістю вироблених деталей та затратами праці. 2.Знайдіть рівняння регресії 3.Зобразіть емпіричні та теоретичні дані на графіку 4.Обчисліть лінійний коефіцієнт кореляції та кореляційне співвідношення. 5.Перевірити істотність зв’язку за допомогою E-критерію з рівнем істотності 0,05. Будуємо кореляційну таблицю для дослідження зв’язку між кількістю вироблених деталей та затратами праці (таблиця 7). Табл. 7. Розрахункові дані для кореляційного дослідження № заводу Кількість вироблених деталей , х Затрати праці, люд-год, у Розрахункові дані
х2 у2 ху Ух= =3,9 – 0,01х
1 200 1,65 40000 2,72 330 1,90
2 212 1,80 44944 3,24 381,6 1,78
3 218 1,34 47524 1,80 292,12 1,72
4 250 1,92 62500 3,69 480 1,40
5 230 1,00 52900 1,00 230 1,60
6 58 4,20 3364 17,64 243,6 3,32
7 117 2,22 13689 4,93 259,74 2,73
8 256 1,12 65536 1,25 286,72 1,34
9 84 3,62 7056 13,10 304,08 3,06
10 69 3,84 4761 14,74 264,96 3,21
11 145 2,62 21025 6,86 379,9 2,45
12 285 1,36 81225 1,85 387,6 1,05
13 179 2,50 32041 6,25 447,5 2,11
14 95 3,12 9025 9,73 296,4 2,95
15 155 2,36 24025 5,57 365,8 2,35
16 210 1,95 44100 3,80 409,5 1,80
17 360 0,56 129600 0,74 201,6 0,30
18 110 2,20 12100 4,84 242 2,80
19 170 2,40 28900 5,76 408 2,21
20 227 1,60 51529 2,56 363,2 1,63
Разом 3630 43,38 775884 112,07 6574,32 43,38
Для кореляційного дослідження розв’язуємо систему рівнянь : na+b= a+b= 20 а+3630 b =43,38 3626 а+775884b=6574,32 а+ 181,3 b =2,2 а+212,9 b =1,8 31,6 b = -0,4 в=-0,01 а= 3,9 Отже, рівняння прямої буде: Ух=3,9 – 0,01х Для визначення щільності зв’язку визначаємо лінійний коефіцієнт кореляції r r = =6574,32:20=328,7 =3630:20=181,5 =43,38:20=2,2 Qy == =0,87 Qy ===75,7 R= =-63,36:65,86 =-0,96 Поскільки R наближається до 0, то зв’язок між кількістю вироблених деталей та затратами праці є щільним. Відємне значення R свідчить про непрямий зв’язок. Обчислимо коефіцієнт детермінації. kd= =0,980 Перевіримо істотність зв’язку Р=0,954 Критичне значення коефіцієнта детермінації для к1=2-1=1, к2=10-2=8 R0,05(1,8)=0,399 Фактично коефіцієнт детермінації R2=0,98 Отже, коефіцієнт детермінації перевищує критичне значення, що підтверджує істотність зв’язку між кількістю вироблених деталей та затратами праці.
Мал. 2. Емпіричні та теоретичні дані затрат праці на виробництво 1 деталі) Завдання 5 Відомо, що реалізація виробу А в торгівельній мережі міста по кварталах 1998 року склала, шт. : І – 2340 ІІ – 1820, ІІІ – 1380, ІV- 2024. Приведіть рівні ряду динаміки до співставного вигляду. Визначте ряд динаміки і зобразіть динаміку реалізації виробу за допомогою діаграми. Обчисліть : а)темпи росту; б)абсолютні та відносні прирости; в)абсолютне значення одного процента приросту; г)середній абсолютний приріст; д)середній темп росту та приросту. Вид ряду динаміки – моментний. Аналітичні показники ряду динаміки розраховуємо в таблиці 9.
Табл. 9. Показники динаміки обсягів реалізації продукції А показники 1 квартал 2 квартал 3 квартал 4 квартал
Обсяги реалізації 2340 1820 1380 2024
Абсолютний приріст - базовий - ланцюговий
х х
-520 -520
-960 -440
-316 644
Коефіцієнт зростання - базовий - ланцюговий
х х
0,777 0,777
0,590 0,758
0,865 1,467
Темп зростання - базовий - ланцюговий
х х
77,7 77,7
59,0 75,8
86,5 146,7
Темп приросту - базовий - ланцюговий
х х
-22,3 -22,3
-41,0 -24,2
-13,5 46,7
Абс.значення 1%приросту - базове - ланцюгове
х х
23,4 23,4
23,4 18,2
23,4 13,7
Середні узагальнюючі показники ряду динаміки : = =-105,3 тис грн = = ==0,953 = =95,3 (%) = 95,3-100=-4,7 % Середнє абсолютне значення 1% приросту: (23,4+18,2+13,7):3=18,4 тис грн Отже, обсяг реалізованої продукції протягом року змінювався. В 2-3 кварталі обсяг реалізації зменшувався, в 4 кварталі – зріс. Середній абсолютний приріст становить (-102,3 ) тис грн. В середньому за квартал обсяги виробництва зменшувалися на 4,7 %.
Рис.3. Динаміка реалізації продукції Ав торгівельній мережі міста по кварталам 1998 року Завдання 6 Виконати аналітичне вирівнювання ряду по прямій та побудувати тренд. Розрахунки представити графічно. Для аналітичного вирівнювання ряду розраховуємо необхідні показники в таблиці 10. Табл. 10. Вирівнювання динамічного ряду по прямій Квартал Фактичні показники yi Відхилення від року , який займає середнє місце ti
ti2
yiti Обсяг реалізації, розрахований по рівнянню прямої У t =1891-158 t
І ІІ ІІІ ІV 2340 1820 1380 2024 -1 0 0 1 1 0 0 1 -2340 0 0 2024 2049 1891 1891 1733
всього 7564 0 2 -316 7564
a0n = ai = a0 = =7564:4 =1891 ai = =-316:2 =-158 Параметри прямої : Уt =1891-158 t
Рис.4. Фактичні і теоретичні показники обсягу реалізованої продукції Завдання 7 Відомий випуск продукції на верстатобудівному заводі. Визначте: 1.Валовий виробничий оборот (ВВО), товарну продукцію в фіксованих цінах (ТПФ), товарну продукцію в діючих цінах (ТПД). Зробіть висновки 2.Ступінь виконання плану виробництва продукції, якщо планом передбачалось збільшення на 5%, а фактичне збільшення склало 7,1%. Вихідні дані : 1.Готова продукція – 2000 2.Виготовлено напівфабрикатів – 200 з них : перероблено – 180 реалізовано – 160 3.Промислові послуги за межами підприємства –100 4.Капітальний ремонт будівель і споруд власними силами –120 виробничого устаткування – 90 5.Залишки незавершеного виробництва : на початок періоду – 60 на кінець періоду – 50 6.Вартість сировини замовника –40 Валовий виробничій оборот (ВВО) – це загальна вартість продукції виробленої у звітному періоді всіма промисловими цехами підприємства незалежно від її подальшого використання: ВВО=ГВ+НФ+ПВХ+КР+(НЗВк - НЗВп ) ВВО=2000+200+100+210+(50-60)=2500 де ПВХ – послуги і роботи виробничого характеру НЗВк, НЗВп - залишки незавершеного виробництва відповідно на кінець та початок звітного періоду Валова продукція (ВП) обчислюється як різниця між ВВО та внутрішньозаводським оборотом. Її можна розрахувати формулою: ВП=ГВ+НФвідвантажені +КР+(ЗНФк – ЗНФп ) + ПВХ+(НЗВк – НЗВп), де НФвідвантажені – вартість напівфабрикатів відвантажених на сторону; ЗНФк, ЗНФп – залишки напівфабрикатів на складах відповідно на кінець на початок звітного періоду ВП=2000+160+210+(40-200)+100+(50-60)=2300 Товарна продукція (ТП) – це продукція призначена для реалізації на сторону в звітному періоді, її можна визначити відніманням від валової продукції зміни залишків напівфабрикатів на складах, зміни залишків незавершеного виробництва та вартості давальницької сировини (ДС), або визначити за формулою: ТП=ГВ+НФвідвантажені + ПВХ- ДС ТПФ=2000+160+100=2260 2)Ступінь виконання плану виробництва : (107,1:105)*100=102% Отже, план буде перевиконано на 2%. ВИСНОВКИ Статистика промисловості покликана визначати обсяг випуску продукції у поточних та порівнянних (фіксованих) цінах, його «структуру та структурні зрушення, рівномірність та ритмічність, динаміку у діючих та постійних цінах. Статистика продукції промисловості базується на статистичних даних, що їх подають окремі підприємства, незалежно від форм власності та господарювання, підпорядкування та розмірів, тобто заклади, які формують дану галузь. В обсяг промислової продукції включається також продукція підсобних промислових підприємств, що числяться на балансі непромислових корпорацій. Валова продукція - показник, що характеризує в грошовому виразі загальний обсяг виробленої продукції окремими підприємствами. Обсяг валової продукції визначається у порівняльних цінах. Товарна продукція - це продукція, що відповідає вимогам технічних умов і стандартів, яка отримана в результаті господарської діяльності підприємства і призначена для реалізації на ринку. Реалізована продукція - це вартість продукції, яка продана на ринку іншим підприємствам, споживачам, і оплаченої підприємству за діючими поточними цінами (цінами реалізації) та послуг підприємства Найбільша кількість заводів припадає на 2 групу із затратами праці від 1,47 до 2,38 люд-год.- 8 заводів (40 % від загальної кількості заводів). Найбільша кількість працівників в 2 групі (затрати праці від 1,47 до 2,38 люд-год)–2024 чол. Вироблено всього деталей 3630 тис штук. В розрахунку на 1 працівника найбільше вироблено в групі 1 (затрати праці до 1,47 люд-год)– в середньому 814 деталей, найменше - в групі 4 (затрати праці понад 3,29 люд-год) –270 штук. В середньому по всіх заводах середній виробіток на 1 робітника становить 9896,2 грн. Фонд оплати праці найвищий в 2 групі заводів – 1925 тис.грн, найнижчий – в 4 групі –540 тис грн. Найвища заробітна плата 1 робітника – в групі 3 – 1003,1 грн, найнижча – в групі 4 – 692,3 грн. Комбінаційне групування зроблено за 4 групами заводів за середньосписковою чисельністю працівників і 4 групами заводів за затратами праці на виробництво 1 деталі. Найбільша кількість заводів припадає на 2 і 4 групу заводів з кількістю робітників від 202 до 267 і понад 332 чоловік – по 6 заводів, в групі 1 і 3 - по 4 заводи. Найбільше вироблено деталей на 1 робітника в групі 1 –1141 шт, найменше – в групі 3 – 453 штук. Найвища оплата праці 1 робітника – в групі 4 –1054,1 грн і в групі 1 – 1023,2 грн , найменша – в групі 2 - 780,7 грн. Середні затрати праці на виробництво 1 деталі найвищі в групі 4 –3,89 люд-год, найнижчі – в групі 1 –1,08 люд-год . Мо=1,86, це означає, що в сукупності заводів найчастіше зустрічаються заводи з затратами праці на виробництво 1 деталі 1,86 люд-год. Ме=1,82 означає, що середнє положення в ряді розподілу займають заводи з затратами праці на виробництво 1 деталі 1,82 люд-год. Середнє лінійне відхилення –0,76 люд-год. Розмах варіації затрат праці на виробництво 1 деталі становить 3,64 люд-год, дисперсія –0,81 , середнє квадратичне відхилення - 0,90 люд-год, коефіцієнт варіації лінійний – 35,0 %, коефіцієнт варіації квадратичний –41,5%. Коефіцієнт кореляції дорівнює –0,96. Зв’язок між кількістю вироблених деталей та затратами праці є щільним. Відємне значення R свідчить про непрямий зв’язок. Обсяг реалізованої продукції протягом року змінювався. В 2-3 кварталі обсяг реалізації зменшувався, в 4 кварталі – зріс. Середній абсолютний приріст становить (-102,3 ) тис грн. В середньому за квартал обсяги виробництва зменшувалися на 4,7 %. Валовий виробничій оборот дорівнює 2500, валова продукція – 2300, товарна продукція – 2260. Ступінь виконання плану – 102%. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА: 1. Головач А.В., Єріна A.M. та ін. Статистика: Підручник. - К.: Вища школа, 1993. 2. Крамченко Л.І., Лутчин Н.П., Москаль Б.С. Економічна статистика: Навч. посібн. – 2-ге вид., випр., і доп. – Львів: Новий Світ-2000, 2007. – 364с. 3. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій. – К: Скарби, 2001. – 448с. 4. Статистика: Підручн. / За ред С.С. Герасименка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К., 2002. – 467с. 5. Статистика;; Підручн. / За ред. А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. – К: Вища шк., 1993. – 623с. 6. Теорія статистики: Навч. посібн. / Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2004. – 320с. 7. Уманець Т.В. Економічна статистика: Навч. посібн. – К: Знання, 2006. – 429с.
