Вступ. Темою даної курсової роботи є “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві “. Сільське господарство являє собою складний і різноманітний об`єкт, що визначається сукупністю природних, технічних і суспільних чинників та вивчається різноманітними показниками. Серед суспільних наук важлива роль у вивчені сільського господарства надається статистиці – науці, що вивчає економічні показники та методи, особливості розвитку окр€€емої галузі народного господарства і промисловості, фінансів , соціальних умов та характеру праці. Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці , яка показує співвідношення результатів праці і її витрат. Будь - яке підприємство, так і сільськогосподарське характеризується відповідним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під впливом різноманітних факторів, таких як рівень екстенсивності використання праці, інтенсивність праці, техніко-технологічний стан сільськогосподарського виробництва. Тема курсової роботи є досить актуальною на сьогоднішній день, оскільки підвищення продуктивності праці залежить від удосконалення механізму господарювання на основі переходу до ринкових відносин, пошуку й актуального використання нових методів керівництва економікою та нових форм господарювання. Тому метою написання курсової роботи є поглиблене вивчення теми “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві”. Визначити соціально - економічне значення, завдання і особливості статистики продуктивності праці в сільському господарстві. Закріпити теоретичні і практичні знання набуті в ході занять та вивчення самостійно окремих питань курсу. Ознайомитися з балансом праці в сільському господарстві. Вивчити показники продуктивності праці , індекси продуктивності праці, показники оплати праці в сільському господарстві та ряд інших питань. Тема курсової роботи охоплює наступні теми загальної теорії статистики: «Зведення та групування статистичних даних», «Аналіз рядів розподілу», «Аналіз інтенсивності динаміки», «Аналіз тенденції розвитку», «Індекси» та ін. 1.1 Соціально економічне значення, завдання і особливості статистики праці в сільському господарстві. Сільське господарство нашої країни - це складний різноманітний об'єкт, який вивчається сукупністю природних, технічних і загальних наук. Серед загальних наук, які вивчають сільське господарство, назвемо економіку, планування, бухгалтерський облік, статистику. Ці науки досліджують як економічні, так і соціальні явища і процеси, які відбуваються в галузі. Статистика сільського господарства – головне джерело економічної інформації про всі явища і процеси, які мають місце в цій важливій галузі народного господарства. [4. 8с.] Тому її наукове і практичне значення було завжди досить вагомим. Наукове і практичне значення статистики сільського господарства дедалі зростає сьогодні коли в сільському господарстві України відбуваються докорінні зміни в економічних відносинах, триває аграрна реформа, з’являються нові організаційно-правові форми виробництва і реалізації продукції. За умовами ринкової економіки статистика сільського господарства є не тільки джерелом даних про найважливіші процеси, що відбуваються в сільському господарстві країни, про його стан і розвиток, але й важливим знаряддям успішного та ефективного управління сільськогосподарським виробництвом. Саме цим визначаються основні завдання статистики сільського господарства на сучасному етапі, які зводяться до такого: Збирання, розробка і своєчасне доведення до корінних органів повних і вірогідних даних про стан і розвиток сільськогосподарського виробництва для прийняття ними рішень щодо завдань, пов’язаних з формуванням аграрної політики, розробкою різних програм розвитку сільськогосподарського виробництва та заходів з їх реалізації; інформування про основні підсумки та тенденцій розвитку сільського господарства населення ,науково дослідних установ, громадсько-політичних організацій і окремих громадян. За умов ринкової економіки основним завданням є введення в статистичну програму таких показників і класифікацій, що давали б змогу повно й об’єктивно характеризувати стан і розвиток ринкової економіки. У нових умовах, коли господарські суб’єкти мають велику самостійність у вирішенні виробничих питань, необхідність суворого контролю за виробництвом усіх видів продукції стає зайвою і невиправданою. За умов ринкової економіки важливим елементом статистичної інформації являються систематизовані дані про суб’єктів, що господарюють. Для отримання таких даних статистичні органи в усьому світі складають і періодично поповнюють регістри господарюючих суб’єктів. Найважливішими завданнями статистики сільського господарства є: реформування системи статистичних показників з метою забезпечення об’єктивного відображення змін у суспільстві та економіці і створенні на цій основі статистичної інформаційної бази, яка дає змогу характеризувати стан реформування національної економіки, її розвиток та ефективність, соціальне становище країни; перехід до нових ферм державного статистичного спостереження, зокрема, від суцільних методів спостереження до вибіркових обстежень, які дають змогу отримати детальнішу та якіснішу інформацію у коротші терміни та за менші кошти, а також до широкого застосування економічних переписів, які дозволяють отримувати повну і достовірну інформацію про об’єкти дослідження і здійснювати різноманітні розрахунки показників у період між окремими переписами і до так званих комбінованих методів спостереження, в основу яких покладено формування статистичної інформації ; удосконалення методології аналізу соціально-економічного розвитку України, до якого входять: 1. Розробка методологічних основ макроекономічного аналізу економіки в цілому . 2. Розробка єдиної методологічної основи аналізу галузевих систем статистичної інформації відповідно до вимог і особливостей розвитку галузей на ринкових засадах 3. Створення методології аналізу кон’юнктури товарних ринків, первинних і вторинних фондів ринків з урахуванням прийнятих у світовій практиці принципів системного аналізу.
розробка та врахування державних класифікацій і реєстрів, що є однією з основних передумов гармонізації державних інформаційних потоків, підвищення рівня розв’язання завдань з проведення аналізу стану і прогнозування розвитку національної економіки, вивчення багатьох міжгалузевих і міжвідомчих проблем; удосконалення системи розповсюдження статистичної інформації. В загальному основними завданнями статистики праці в сільському господарстві є:
аналіз чисельності, динаміки і структури сільського населення, як бази формування трудового потенціалу сільського господарства країни; вивчення використання працездатного сільського населення, його зайнятості і безробіття; аналіз використання робочого часу населення зайнятого в сільському господарстві; статистичне дослідження продуктивності праці в сільському господарстві; вивчення оплати праці і доходів сільськогосподарського населення Слід зазначити, що статистика сільського господарства використовує дві категорії населення : сільське і сільськогосподарське. До сільського відносять все населення, що проживає в сільських населених пунктах. До сільськогосподарського населення відносять все населення, основним джерелом доходів якого є сільськогосподарське виробництво. Сільськогосподарське населення включає занятих в сільському господарстві і їх утриманці, а також пенсіонерів, які получають пенсію за роботу в сільському господарстві. Безпосереднім носієм трудового потенціалу є працездатне населення (трудові ресурси). [1. 314-315с.] 1.2 Система показників статистики трудових ресурсів Трудові ресурси є частиною населення, тому практично весь великий і багатий статистичний інструментарій демографічної статистики може бути застосований і при вивченні трудових ресурсів. Найважливішим питанням є використання трудових ресурсів, тобто їх зайнятості. Розраховуються показники зайнятості трудових ресурсів у працездатному віці, показники зайнятості пенсіонерів та осіб пенсійного віку. Вагоме значення у статистиці сільського господарства має з’ясування співвідношення окремих груп, з точки зору їх трудових можливостей серед населення. Так з’ясовується ступінь працездатності всього сільськогосподарського населення, ступінь працездатності населення працездатного віку. У сільськогосподарських підприємствах, показники, що характеризують чисельність, структуру, рух робітників, виконання робочого часу розраховується на основі форм звітності фермерського, державного статистичного спостереження. До таких показників відносяться спискова чисельність робітників, середня спискова чисельність робітників, чисельність категорій персоналу, чисельність персоналу, зайнятого в основній і додатковій діяльності, показники руху робітників, показники використання робочого часу виробників. Трудові ресурси – населення обох статей в працездатному віці за винятком непрацездатних і пенсіонерів в працездатному віці. У їх склад включають: працездатне населення у працездатному віці: чоловіки у віці 16-59 років та жінки у віці 16-54, за виключенням непрацюючих інвалідів 1-П груп і непрацюючих чоловіків 50-59 і жінок 45-54 роки, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах; працюючих осіб, що знаходяться за межами працездатного віку – чоловіки старше 60 років, жінок у віці старше 55 років і підлітків, молодших 16 років. По виробничим сільськогосподарським підприємствам вивчається весь персонал, зайнятий основною та неосновною діяльністю. Робітниками основної діяльності вважаються не тільки робітники рослинництва і тваринництва, а й працівники транспорту. Виділяють також робітників зайнятих в підсобних промислових підприємствах, зайнятих в торгівлі, громадському харчуванні, дитячих садках. В сільськогосподарських організаціях виділяють такі групи персоналу: персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві, зайняті ремонтом будівель виробничого призначення, транспорту; персонал, зайнятий в підсобних промислових виробництвах; персонал зайнятий в інших неосновних видах діяльності. Рух робітників характеризується показниками обороту кадрів і показника постійності кадрів. Інтенсивність обороту кадрів характеризується наступними коефіцієнтами: загального обороту, обороту по прийому і обороту по вибуванню. Рух робочих місць характеризується зміною числа робочих місць, в організації в результаті їх створене чи ліквідації. Показники використання робочого часу визначаються на основі даних робочого часу робітників. Під робочим часом розуміють тривалість часу, під час якого робітник фактично виконував роботу. [1. 315-318с.]
1.3. Визначення чисельності робітників у колгоспах і радгоспах
Середня спискова чисельність робітників організації за період включає: середню спискову чисельність робітників; середню чисельність зовнішніх сумісників; - середню чисельність робітників, що виконують роботи за договорами громадянсько-правового характеру. Середньо спискова чисельність робітників за місяць визначається шляхом додавання спискової чисельності за кожен календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, і діленням отриманої суми на кількість календарних днів. Сюди не включаються робітники: жінки у відпустці у зв’язку з вагітністю; які навчаються в освітніх закладах і ін. Визначення середньої чисельності проводиться в такому порядку. Спочатку визначається загальне число людино-годин, відпрацьованих цими робітниками, для чого загальне число відпрацьованих цими робітниками людино-годин у звітному місяці ділиться на тривалість робочого дня, виходячи з тривалості робочого тижня. - 40 годин – на 8 годин (при п'ятиденному робочому тижні) чи на 6,67 годин (при шестиденному тижні). - 36 годин – на 7,2 години (при п’ятиденному тижня), чи на 6 годин (при шестиденному робочому тижні). - 24 години – на 4,8 годин (п’ятиденний робочий тиждень). Потім визначається середня чисельність не цілком зайнятих робітників за звітний період, для чого час відпрацьованих людино-годин ділиться на число робочих днів за календарем у звітному місяці.. Середня чисельність зовнішніх сумісників виражається згідно з порядком визначення середньої чисельності осіб, працюючих неповний робочий час. Середня чисельність робітників, виконуючих роботу за договорами громадсько-правового характеру, за місяць обчислюється за методом визначенню середньоспискової чисельності. Ці робітники враховуються за кожен календарний день. Загальна чисельність робітників, зайнятих в громадському виробництві колгоспу обчислюється чисельністю робітників. Загальна середня річна чисельність працездатних колгоспників визначається як проста середня арифметична із колгоспників на початок і кінець року. Середня річна чисельність інших груп колгоспників визначається рішенням фактично відпрацьованого ними часу за рік на можливу тривалість робочого часу. Середньорічне число працюючих у колгоспах обчислюється як середня арифметична діленням суми чисел працюючих колгоспників за всі 12 місяців року на 12. Спискова чисельність робітників приводиться на визначену дату, наприклад, на перше чи останнє число періоду в спискову чисельність робітників включаються наймані робітники, що працюють по трудовому договору (контракту) і виконуючі постійну, тимчасову чи сезонну роботу один день і більше, а також працюючі власники організацій, що отримують заробітну плату і даній організації. В спискові чисельності робітників за кожен календарний день, враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з яких-небудь причин. Виходячи з цього, в спискову чисельність включаються робітники: - ті, що фактично з’явились на роботу, включаючи і тих, які не працювали з причини; - ті, що знаходяться в службових відрядженнях, якщо за ними зберігається заробітна плата в даній організації, включаючи і тих, що знаходились в короткострокових службових відрядженнях за кордоном; - ті, що не з’явились на роботу з хвороби (протягом усього періода хвороби до повернення на роботу у відповідності з листами непрацездатності чи до вибуття по інвалідності); - ті, що не з’явились на роботу у зв’язку з виконанням державних чи громадських обов’язків; - прийняті на роботу на неповний робочий день, чи тиждень, а також прийняті на півставі; - прийняті на роботу на випробувальний термін; - ті, що заключили трудовий договір з організацією про виконання роботи удома власним трудом; - направлені з відривом від роботи в освітні заклади для підвищення кваліфікації чи набуття нової професії, якщо за ними зберігається зарплата; - тимчасово направлені на роботу із інших організацій; - студенти і інші, що навчаються, які працюють у організаціях на період виробничої практики, якщо вони причислені на робочі місця; - ті, що знаходяться у щорічних і додаткових відпустках; ті, що мають вихідний день згідно графіку роботи організації ; прийняті на заміну відсутніх робітників; ті, що знаходяться у відпустках з ініціативи адміністрації; приймаючі участь у страйках; ті, що здійснили прогули; ті, що знаходяться під слідством до вирішення суду. [1. 318-321с.] 1.4. Баланс праці у сільському господарстві. Баланс праці важливий інструмент управлінні трудовими ресурсами. На підставі його даних визначають потенціальний запас праці, який має господарство, потребу в ресурсах праці, а також рівень забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. Особливості сільськогосподарських виробництв зокрема сезонний характер праці потребують складання балансу праці як у цілому за рік так і на період (місяць) найбільшого напруження окремі групи працівників (робітники постійні і сезонні, дорослі працездатні колгоспники і пенсіонери) мають неоднаковий потенційний фонд робочого часу тобто є якісно не однорідними. Тому загальний розмір трудових ресурсів не можна визначити простим складанням фізичних одиниць. У зв`язку з цим потрібно різні групи трудових ресурсів перевести у порівнянні одиниці, які мають однаковий потенційний фонд робочого часу. Такою порівняльною одиницею вважають цілорічного працівника, який може відпрацювати протягом року всі робочі дні. Окремі групи працівників переводять у цілорічні за допомогою коефіцієнтів, які становлять відношення їх потенційного фонду робочого часу одного цілорічного працівника баланс праці, як і будь-який інший баланс складається з активу і пасиву. В активі балансу визначається баланс праці. У пасиві балансу відображають використання робочої сили колгоспу. Як видно із даних запас праці працездатних чоловіків використано на 100%, а працездатних жінок - на 97,3%, в тому числі за місяць найбільшого напруження сільськогосподарських робіт відображено на 99,5 і 93,1%. В цілому рівень забезпеченості колгоспу трудовими ресурсами становить 98,3%. У тому числі в місяць становить розгортання робіт - 93%. [2. 304-343с.] 1.5. Продуктивність праці та рентабельність сільського господарства Показники продуктивності праці в сільському господарстві, особливості їх обчислення. Прямі і зворотні, повні й неповні показники продуктивності праці. Продуктивність праці характеризується кількістю виробничої сільськогосподарської продукції в одиницях робочого часу на одиницю виготовленої сільськогосподарської продукції. Продуктивність праці в сільському господарстві являється одним із найважливіших показників економічно та соціально-економічної ефективності праці. Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва. [1 330-331с.] Інтенсивне відтворення це коли приріст обсягу продукції відбувається за рахунок зростання продуктивності праці на базі науково-технічного прогресу прискорення виробництва, а також поліпшення її матеріального стимулювання і організації. Екстенсивне – коли обсяг продукції збільшується за рахунок залучення додаткових трудових та виробничих ресурсів. На сучасному етапі актуальними питаннями розвитку аграрного сектора економіки є аналіз стану соціального напрямку розвитку трудових ресурсів в Україні, яка входить у новий період перебудівних процесів, пов’язаних не тільки з економічною , але й з банківсько-фінансовою сферою. Насамперед , це стосується заробітної плати та ефективної трудової діяльності і зайнятості с/г населення . Сьогодні діє деструктивний механізм дальшого руйнування економіки і деградації трудового потенціалу як у промисловості так і в сільському господарстві. Поки що не розроблені та не діють ефективні методи запобігання негативним тенденціям. З різних причин відбуваються скорочення обсягів виробництва продукції в суспільному секторі та чисельності трудових ресурсів (робочої сили) , а також як наслідок зниження продуктивності аграрної праці. Зазначимо , що виробництво валової продукції сільського господарства в розрахунку на душу населення України зменшилося з 817 крб. до 564 крб. , а її загальний обсяг – відповідно , з 42493 млн до 28829 млн крб. в господарствах розташованих у порівняно однакових природно-кліматичних умовах, трудомісткість виробництва одиниці основних видів сільськогосподарської продукції надто коливається ( в межах 4-10 разів ) навіть за усередненими показниками по їх групах. Отже продуктивність праці залежить від рівня господарювання та інших суб’єктивних факторів. Такі відмінності в цьому показнику зумовлені насамперед мірою використання досягнень науково-технічного прогресу в окремих сільськогосподарських підприємствах. Важливим критерієм прогресу є ефективність використання землі та худоби, до яких прикладається праця для одержання сільськогосподарської продукції , від її рівня залежить продуктивність трудових вкладень та ін. економічні показники. Таким чином для виходу з кризової соціально-економічної та кредитно-фінансової ситуації треба перш за все зупинити повсюдний спад сільськогосподарського виробництва, а потім забезпечити його зростання. Тому більше уваги необхідно приділити енергійному впровадженню в галузі прогресивних технологій виробництва поліпшення її матеріально-технічного забезпечення, гарантуванню повсюдної та вчасної виплати заробітної плати, активізувавши матеріальне стимулювання аграрної праці. [3. 86с.] Система показників продуктивності праці в сільському господарстві включає: а) повні показники, розраховані на основі вартісних показників продукції, для різних рівнів сільгоспвиробників (для окремих господарств, для сільгосппідприємств, для галузі сільського господарства, для рослинництва і тваринництва, для сільського господарства в цілому). Ці показники визначаються як відношення вартості продукції (О) до відповідних затрат праці (Т): W =Q / T (1) В якості показників продукції виступає валовий випуск, валова додана вартість, чиста додаткова вартість, створені сільгоспвиробниками; затрати праці виражаються в середній чисельності зайнятих у відповідних сільгосппідприємствах, в затратах робочого часу. б) неповні показники продуктивності праці по конкретним видам сільськогосподарської продукції. Вони розраховуються як відношення випуску конкретних видів сільськогосподарської продукції в натуральному вираженні (q) до затрат праці на виробництво цих продуктів (Т): W=q / T (2) в) неповні показники продуктивності праці по окремим видам сільськогосподарських робіт. Ці показники відображають рівень і динаміку об’єму сільськогосподарських робіт на одиницю затрат праці (на одного робітника). Вони визначаються ділення загального об”єму кожного однорідного виду сільгоспробіт на відповідні затрати праці: W = q / T (3) де q - об’єм конкретних видів сільгоспробіт в натуральному вираження; Т – затрати праці на виробництво цих видів робіт. Ці показники дають можливість вивчати величину і динаміку конкретних видів сільгоспробіт в розрахунку на одиницю трудових затрат. Для характеристики рівня і динаміки продуктивності праці в сільському господарстві використовуються система статистичних показників. Розрізняють прямі й зворотні показники продуктивності праці в сільському господарстві. Прямі показники продуктивності праці визначаються як відношення результату виробництва до затрат робочого часу. Зворотні показники продуктивності праці відображають відношення затрат часу до результату виробництва. Таким чином, прямі показники продуктивності праці відображають виробництво сільськогосподарської продукції за одиницю робочого часу (показники виробітку), а зворотні показники характеризують затрати робочого часу на одиницю виготовленої продукції Особливістю сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки являється те, що продуктивність праці може розраховуватись не лише по показникам продукції, але й на окремих етапах сільськогосподарського виробництва. Тому у статистиці сільського господарства розрізняють неповні показники продуктивності праці та повні показники. Показники обернені їм – повні показники. Вони відображають рівень і динаміку трудомісткості окремих видів сільськогосподарських робіт чи сільськогосподарської продукції. Поділ показників продуктивності праці на повні і неповні є дещо умовним. Так, наприклад, затрати праці на 1ц зерна озимих культур являється по відношенню до затрат праці на 1 ц. Озимої пшениці повним показникам, а в зв’язку із затратами на 1 ц.[ 1. 330-332с.] 1.6. Натуральні і вартісні індекси продуктивності праці. Показники продуктивності праці у натуральному вираженні найбільш точно відповідають змісту категорії продуктивності праці, оскільки вони відображають ефективність конкретної праці при виробництві конкретних натуральних благ чи послуг. Кількість продукції при розрахунку їх вимірюються в узгоджених за ознакою споживної вартості натуральних одиницях. Натуральні показники продуктивності праці з успіхом використовують у добувній промисловості, на підприємствах обробної промисловості де випускають однорідну продукцію при характеристиці окремих видів робіт у виробництві будівництва на , на транспорті, зв’язку та сільському господарстві. Динаміку продуктивності праці у натуральному вираженні вивчають за допомогою індексного методу. Індивідуальні індекси відображають зміну продуктивності праці на конкретних підприємствах. і=W1/W0 (4) де, W1, W0 - рівень продуктивності праці відповідно у звітному та базисному періодах. По групах підприємств, які виробляють однакову продукцію, узагальнюючі індекси продуктивності праці побудовані у формі індексів середньозважених величин, і визначаються за формулою: W = ( WT / ( T (5) де, W - рівень продуктивності праці на кожному окремому підприємстві; Т – середньоспискова чисельність робітників чи працюючих на кожному підприємстві. Індекс продуктивності праці змінного складу показує, на змінності фактично середні продуктивність праці по групі підприємств у звітному періоді порівняно з базисним. Суттєвим недоліком вимірювання продуктивності праці у натуральному вираження є неможливість його використання у тих випадках коли підприємства випускають різну продукцію. Недостатні показники продуктивності праці також не можна порівнювати у випадках випуску підприємствами однакової продукції з різною повнотою виробничого циклу. Виходячи з цього, найбільш розповсюдженими в статистичному аналізі є вартісні показники праці, рівень якої встановлюється діленням обсягу продукції у вартісному вираженні на загальні витрати праці. Вони дозволяють позбавитися наведених недоліків натуральних показників, забезпечують можливість розрахунку та аналізу продуктивності праці на будь-якому рівні, починаючи з окремих підприємств і закінчуючи народним господарством в цілому. Разом з тим вимірювання та аналіз продуктивності праці у вартісному вираженні має й ряд суттєвих недоліків, які пов’язані з недоліками діючих в галузях народного господарства вартісних показників продукції. Узагальнюючим показником продуктивності праці у сільському господарстві є валова продукція в порівняних цінах у розрахунку на одного середньорічного працівника. Додатково використовується середньорічний виробіток валової продукції на 1 людино-годину в цілому і окремо по рослинництву і тваринництву, а також трудомісткість окремих видів сільськогосподарських робіт та продукції.
1.7. Показники оплати праці в колгоспах і їх аналіз. Статистика продуктивності праці тісно пов’язана із статистикою плати праці в сільському господарстві. Слід підкреслити, що оплата праці в господарствах населення відсутня, також відсутні дані про оплату праці в селянських господарствах. Принципи оплати праці в підприємствах різних типів відрізняються. Зміна зарплати при умові незмінної чисельності і структури робітників аналізують з допомогою індексу постійного складу: І ФС = ( х1 f1 / ( х0 f1 (6) Динаміка середньої заробітної плати найманих сільськогосподарських працівників досліджується на основі індексного методу за формулою: І ЗС = (( х1 f1 / ( f1) : (( х0 f0 / ( f0) (7) Вплив на динаміку зарплати зміни робітників з різним рівнем зарплати відображається з допомогою індексу структурних зрушень: І СЗ = І ЗС / І ФС (8)
В основному статистичні дослідження оплати здійснюється в наступних напрямках: вивчення форм і систем оплати праці в сільгосппідприємствах; аналіз структури оплати праці з виділенням грошової і натуральної її частини; вивчення оплати праці в сільгосппідприємствах різних форм власності; дослідження динаміки і структури описати праці в територіальному розрізі; вивчення своєчасності виписати нарахованих сум і заборгованостей підприємств; своїм робітникам; характеристика рівня і динаміки оплати праці в спів ставних цінах. Ці напрямки визначають систему показників оплати праці, яка включає показники фонду оплати праці; його структури і динаміки; показники рівня і динаміки середньої заробітної плати. По сільськогосподарських підприємствах і організаціях у статистиці визначають загальний розмір фонду оплати праці робітників. В цей показник включають усі види нарахованої основної і додаткової зарплати, з урахуванням премій, доплат в надбавок, а також грошової суми нарахованої згідно законодавства за невідпрацьований час. У склад загального фонду оплати праці входить вартість натуральних оплат по собівартості, передбачених діючого системою оплати праці. По колгоспах статистика вивчає розмір оплати праці колгоспників ( у всіх галузях господарств) незалежно від форми оплати праці в колгоспі. Із загальної величини визначених до видачі грошей і грошей і продуктів виділяється оплата за продукцію і додаткова оплата праці. Показниками фонду оплати праці являється розмір нарахованої суми за квартал, з початку року, за рік. По колгоспах відображається розмір фактично виданої суми. Середня оплата розраховується на одного робітника і на одну відпрацьовану людино-годину. По колгоспах статистика вивчає не лише нараховану оплату, але й фактично видані суми з початку року, причому окремо за рахунок зарплати, звітного року і за рахунок оплати праці минулих років. В зв’язку з цим вивчається заборгованість у тому числі прострочена заборгованість сільгосппідприємств. В якості середніх показників застосовується середньорічна, середньомісячна і середньоденна оплата праці. Для розрахунку цих показників по сільськогосподарських підприємствах використовуються такі показники: фонд заробітної плати спискового складу і різниця у вартості продукції, виданої і проданої робітникам між роздрібною і внутрігосподарською оцінкою, сума премій і винагород, що не входять у фонд заробітної плати. Оцінка динаміки оплати праці в статистиці здійснюється із застосуванням індексного методу. Якщо виходячи з того, що фонд оплати праці дорівнює виробленню середньої чисельності робітників на середній рівень оплати праці, то ця формула матиме вигляд: Ір = ( t 1T1/ ( t 0T0 (9)
Де Т і Т – середня чисельність робітників; t 1,t 0 - середній рівень оплати праці. Індекс зміни фондy оплати праці внаслідок зміни середнього рівня оплати праці позначається: Ір = ( t 1T1/ ( t 0T1 (10) Індекс зміни оплати праці за рахунок зміни чисельності робітників визначається за формулою: Ір = ( t 0T1/ ( t 0T0 (11) При комплексному статистичному підході де вивчення оплати праці з об’ємом виробництва продукції, а на підприємствах і в організаціях, що обслуговують сільське господарство – з об’єктом робіт. При аналізі співставляються темпи росту середньої заробітної плати і продуктивності праці в сільському господарстві. Вихідні дані та завдання до теми № 5 : "Статистика продуктивності праці у сільському господарстві" Відомі такі дані (табл.1) про чисельність колгоспників, валовий доход та прибуток у колгоспах за рік: Таблиця 1. Номер колгоспу Чисельність колгоспників, чол. Виробництво продукції на колгоспника, грн. Валовий доход тис. грн. Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.
1 2 3 4 5
1 346 5428 436 376
2 367 6619 564 486
3 261 10428 631 544
4 284 4980 328 283
5 778 5461 986 850
6 364 6135 514 447
7 299 6920 417 414
8 277 4934 314 273
9 622 6550 937 815
10 357 3414 280 241
11 398 5246 480 418
12 253 4719 275 239
13 228 4475 245 204
14 160 7937 505 254
15 369 8300 735 613
16 287 4100 278 235
17 145 5617 192 163
18 162 8275 316 268
19 265 8733 546 463
20 202 4928 235 199
21 112 6808 180 152
22 137 8000 259 219
23 79 13543 255 214
24 68 6688 108 91
25 109 8753 227 191
26 241 6085 349 293
Разом 7170 173076 10592 8945
Завдання 1. Побудуйте ряд розподілу колгоспів за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника. Утворити 4 групи з рівними інтервалами. По кожній групі підрахувати: а) число колгоспників; б) чисельність колгоспників; в) валовий доход (всього на 1 колгоспника); г) прибуток від реалізації. Розрахунки представити в табличній формі (табл.2). Зробити короткі висновки. Відобразити ряд розподілу у вигляді графіка. 2. Виконати групування колгоспів за двома ознаками: виробництвом продукції на 1 колгоспника і чисельністю колгоспників (табл. 3). Розрахувати для кожної групи техніко-економічні показники. Написати назви таблиць. Зробити висновки. Таблиця 2. Групування колгоспів за кількістю виробленої продукції на одного колгоспника Групи колгоспів за виробництвом валової прподукції на одного колгоспника, грн. К-сть колгоспів Чисель-ність колгосп-ників чол. Валовий доход Прибуток від реалізації продукції
Всього тис. грн.
На 1 колгоспни-ка грн.
Всього тис. грн.
У % до валового доходу
1 2 3 4 5 6 7
3414 - 5946,25 11 3555 4049 1,14 3481 85,97
5946,25 - 8478,8 11 2901 4884 1,68 4052 82,96
8478,5 - 11010,75 3 635 1404 2,21 1198 85,33
11010,75 - 13543 1 79 255 3,23 214 83,92
Разом 26 7170 10592 1,48 8945 84,45
Висновок: типовими є колгоспи першої і другої групи за виробництвом валової продукції на одного колгоспника. Маючи найбільшу кількість колгоспів і найбільшу чисельність колгоспників вони мають найбільший валовий доход і відповідно прибуток від реалізації. Друга група має в своєму складі 11 колгоспів причому чисельність колгоспників в порівнянні з першою групою менша на 654 чоловіка, але при цьому воловий доход більший на 835 тис. грн. До третьої і четвертої групи належать тільки 4 колгоспи. Групування колгоспів за двома ознаками: виробництвом продукції на 1 колгоспника і чисельність колгоспників Таблиця №3 Групи колгос-пів за чисель-ністю колгоспників, чол. Підгрупи колгоспів за валовою продукцією на 1 колгоспника, грн. К-сть колгоспів Чисель-ність колгоспників, чол. Валовий доход Прибуток від реалізації продукції
Всього, тис. грн. На 1 колгоспника грн. Всього, тис. грн. На 1 колгоспника грн.
Висновок: виконуючи комбінаційне групування за чисельністю колгоспників і валовою продукцією на одного колгоспника можна зробити наступні висновки, що типовими є колгоспи 2 групи , які мають 13 колгоспів з чисельністю від 245,5 до 423 чоловік, при цьому загальна чисельність колгоспників по 13 колгоспах складає 4127 чоловік з валовим доходом 5798тис.грн. і прибутком від реалізації продукції 5032 тис. грн. До третьої групи не відноситься не один колгосп. Завдання 2. Використовуючи ряд розподілу за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника (табл.2) обчислити: а) середню продуктивність праці в розрахунку на один колгосп; б) моду даного ряду; в) медіану; г) середнє лінійне відхилення. а)середня продуктивність праці обчислюється за наступною формулою: (1)
Середня продуктивність праці склала 6628 тис. грн. б) Модою в статистиці називається величина ознаки, тобто варіанта яка найчастіше зустрічається в даній сукупності. В інтервальному ряду розподілу моду визначаємо за формулою: (2) Хmo – нижня або мінімальна межа модального інтервалу; Іmo - величина модального інтервалу; ?mo - частота модального інтервалу; ?mo-1 – частота інтервалу попереднього від модального; ?mo+1 - частота інтервалу наступного за модальним.
Для знаходження моди треба знайти модальний інтервал, тобто інтервал з найбільшою частотою. Але, маємо справу з бімодальним інтервальним рядом, тобто маємо дві однакові частоти, тому можемо використовувати будь-який інтервал з найбільшою частотою. Тому мода буде мати вигляд:
Це означає, що більшість колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника в межах 5946,25 гривень. в) Медіаною в статистиці називається варіанта, яка знаходиться в середині варіантного ряду і обчислюється за формулою: (3) Хme - нижня межа медіанного інтервалу; Іme - величина медіанного інтервалу; ?? /2 - напівсума частот або чисельності ряду; Sme-1 – сума накопичених частот в інтервалах, що передують медіаному; ?me – частота медіанного ряду. Для знаходження медіани в інтервальному ряду розподілу також визначаємо медіанний інтервал , таким буде інтервал кумулятивна частота якого дорівнює або перевищує половину суми частот. Знайдемо половину суми частот: (4)
Накопичуємо частоту поки вона не досягне 13, тобто 11+11 =22 , отже 22>13 це означає , що медіанний інтервал знаходиться в межах від 5946,25 до 8478,5.
Отже, це означає, що половина колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника менше 6402,06 грн., а інша половина більше 6402,06 грн. г)Середнє лінійне відхилення - це середній модуль відхилень індивідуальних значень ознаки від їх середньої величини обчислюємо за формулою: (5)
Завдання 3. На основі даних про виробництво продукції на 1 колгоспника (завдання 1) визначте: а) розмах варіації; б) дисперсію; в) середнє квадратичне відхилення; г) коефіцієнт варіації. Пояснити економічний зміст розрахованих показників. а) Розмах варіації - це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки. В інтервальному ряду розподілу розмах варіації визначають як різницю між верхньою межею останнього і нижньою межею першого інтервалів:
R = X max – X min (6) R= 13543 - 3414=10129 б)Дисперсія - це середня арифметична квадратів відхилень кожного значення ознаки від їх середньої величини. Зважена дисперсія обчислюється за формулою: (7) Таблиця №4 Групи колгоспів за виробництвом валової продукції на одного колгоспника, грн.
в) Середнє квадратичне відхилення визначається як корінь квадратний з дисперсії. (9)
Чим менше середнє квадратичне відхилення, тим типовішою є вибірка і сукупність однорідна. г)Відносною мірою варіації є коефіцієнт варіації, який дозволяє порівняти ступінь варіації ознаки у варіаційних рядах, які мають різне значення середньої величини. Коефіцієнт варіації обчислюється як відношення середнього квадратичного відхилення до середнього значення ознаки:
(10)
Якщо коефіцієнт варіації < 33% сукупність важається однорідною. 30,5%<33% - сукупність однорідна, а середня є типовою. Завдання 4. 1. Використовуючи вихідні дані завдання 1 побудуйте таблицю для дослідження зв'язку між розміром валового доходу та продуктивністю праці. Знайдіть рівняння регресії. Зобразіть емпіричні та теоретичні дані на графіку. Обчисліть лінійний коефіцієнт кореляції і кореляційне співвідношення. Перевірте істотність зв'язку за допомогою F -критерію з рівнем істотності = 0,05. Поясніть економічну сутність обчислених показників. 1) Будуємо таблицю для дослідження зв’язку між розміром валового доходу та продуктивністю праці за даними завдання №1 Спочатку переведемо виробництво продукції на одного колгоспника з грн. в тис. грн. для спрощення розрахунків. Номер колгоспу В-тво прод., тис. грн. (Х) Валовий доход, тис. грн. (У) X*Y X² Yx Yx-Yсер. (Yx-Yсер)² Y-Yсер (Y-Yсер)² Y-Yx (Y-Yx)² Y²
2)Рівняння регресії будемо обраховувати за прямолінійним зв’язком який описується рівнянням прямої за наступною формулою: , (11) де а0 і а1 визначаються за формулами: (12) (13)
ух = 338,88 + 10,29*х - рівняння регресії З рівняння можна зробити висновок, що залежність пряма. Якщо виробництво продукції зросте на 1 тис. грн., то валовий доход зросте на 10,29 тис. грн. 338,88 тис. грн. вплив неврахованих факторів. 3) Спочатку наносимо емпіричні дані , за даними таблиці (х і у). Отримаємо точки, згодом на які будемо наносити пряму за даними х і yx і отримаємо теоретичну залежність.
4) У випадку лінійної залежності тісноту зв’язку вимірюють лінійним коефіцієнтом кореляції, який визначається за формулою:
(14) або (15) (16)
(17)
Кореляційне співвідношення визначає тісноту зв`язку і визначається за формулою: (18) (19)
(20)
знаходиться від 0 до 1, чим ближче до 1, то зв`язок тісніший. його величина свідчить про не тісний (не міцний) зв`язок між факторною і результуючою ознакою. 5) Перевірка істотності відхилень групових середніх від теоретичних значень здійснюється за допомогою критеріїв математичної статистики. Вона ґрунтується на порівнянні фактично розрахованого коефіцієнта детермінації з критичним. Критичне значення визначають наступним чином: Спочатку визначаємо: К1= m-1 (21) К1=4-1 =3 , де m – кількість груп в аналітичному групуванні; n – кількість елементів групування К2= n- m (22) К2=26-4=22 Рівень істотності “(” = 0,05 Критичне значення ми не можемо обрати одразу, тому що відповідних даних для К2=22 не має. При К2=20 (= 3,10 , а при К2=30 (= 2,92 тому (20,05(3,22)= 3,10 – (((3,10-2,92)/10)*2) =3,064 Розраховане критичне значення означає істотність зв’язку якщо при відсутності між ознаками тільки у 5 випадках із 100 коефіцієнт детермінації перевищить 3,064 якщо зв’язок відсутній. Для перевірки зв’язку використовують критерій Фішера, який обчислюється за залежністю:
Фактичне значення коефіцієнта детермінаці менше ніж критичне зв’язок між ознаками не доведений і вважається не істотним. Завдання 5. Відомо, що продуктивність праці у районі складала (табл. 4), тис. грн: Таблиця 6. в цінах 1990 1991 1992 1993 1994 1995
cтарих 36050 38010 41045 39981
нових
399,8 420,2 370,1
Приведіть рівні ряду динаміки до співставного вигляду. Визначте вид ряду динаміки і зобразіть динаміку продуктивності праці за допомогою лінійної діаграми. Обчисліть: а) темпи росту; б) абсолютні і відносні прирости; в) абсолютне значення одного проценту приросту; г) середній абсолютний приріст; д) середній темп росту та приросту. Для приведення ряду динаміки до співставного вигляду для умов 1993 року визначаємо коефіцієнт співставлення двох рядів.
Множимо на коефіцієнт співставлення і отримуємо зімкнений динамічний ряд Таблиця №7 В цінах 1990 1991 1992 1993 1994 1995
нових 356,9 376,3 406,3 399,8 420,2 370,1
Таблиця №8 Роки Продуктив- ність праці Абсолютний приріст Темпи росту Темпи приросту Середній абсолютний приріст Абсолют не значення 1 % приросту
а)темпи росту представляють собою відношення рівнів наступного року до рівня попереднього, або базисного року. Розрізняють ланцюговий і базисний темп росту: (23) (24) б) абсолютний приріст - це різниця між двома порівнюваними рівнями. Він обчислюється як ланцюговий так і базисний:
(yл. = yі - yі-1 (25) (yб. = yі – y0 (26) в) абсолютне значення одного проценту приросту визначається як відношення абсолютного приросту до відповідного темпу приросту : або 0,01*уі-1 (27)
(у – абсолютний приріст Тпр. – темп приросту г)середній абсолютний приріст обчислюється як відношення накопиченого підсумку абсолютних приростів за певний період до кількості років у цьому періоді. Він знаходиться за формулою: (28) д)середній темп росту може бути обчислений по абсолютним значенням ряду динаміки: (29) k –кількість періодів часу в динамічному ряду
Середній темп приросту отримуємо якщо від середнього темпу росту віднімемо 100%: (Тпр.= (Тр.. – 100% (30) (Тпр..= 115,57-100 =15,57 % Зробивши висновок з вирівнювального ряду, можна сказати, що продуктивність праці має змінний характер: з 1990-1992рр. збільшення темпів виробництва; 1992-1993рр. спад виробництва; 1993-1994рр. знову збільшення, а в 1994-1995рр. різкий спад виробництва. Завдання 6. Виконайте аналітичне вирівнювання ряду по прямій. Побудувати тренд. Розрахунки представити графічно. Будуємо таблицю:
Таблиця №9 Роки Продуктивність праці ( у ) t t2 t*y yt
1990 356,9 -3 9 -1070,7 375,34
1991 376,3 -2 4 -752,6 379,66
1992 406,3 -1 1 -406,3 383,98
1993 399,8 1 1 399,8 392,62
1994 420,2 2 4 840,4 396,94
1995 370,1 3 9 1110,3 401,26
Разом 2329,6 0 28 120,9
Вирівнювання ряду проводимо за методом найменших квадратів. Маємо систему рівнянь: na0+a1?t =?y; (31) a0?t+a1?t2 =?yt. Yt=a0+a1t (32) a0=?y / n; (33) a1=?yt / ?t2 (34) a0=2329,6 / 6=388,3 тис.грн. a1=120,9 / 28=4,32 тис.грн. Yt=388,3+4,32*t Yt=388,3+4,32*(-3)=375,34 тис.грн.
Можна зробити висновок, що лінія тренду продуктивності праці має тенденцію до зростання. Завдання 7. Відомі дані (табл. 5) про діяльність двох господарств: Таблиця 10. № колгоспу Валовий доход, тис. грн. Чисельність працівників, чол.
базисний рік(g0) звітний рік (g1) базисний рік(п0) звітний рік(п1)
1 3494 3546 346 346
2 2443 2832 367 377
Обчисліть: 1) індивідуальні індекси продуктивності праці по кожному колгоспу; 2) узагальнюючі вартісні індекси динаміки продуктивності праці постійного, змінного складу та структурних зрушень; 3) зміни валового доходу за рахунок зміни продуктивності праці та чисельності працівників в кожному колгоспі. Поясніть зміст кожного показника. 1) Індивідуальні індекси продуктивності праці представляють собою співвідношення між продуктивністю праці у звітному і базисному періоді. Індекс продуктивності праці має вигляд : (35) де g1 – валовий дохід за звітний рік, П0 - чисельність працівників за звітний рік =10,25/10,10=1,01=101% =7,5/6,6=1,13=113% За цими розрахунками можна сказати, що індекс продуктивності праці по 1 колгоспу збільшився на 1%, а по 2 колгоспі на 13%. 2)Узагальнюючий вартісний індекс динаміки продуктивності праці постійного складу має вигляд: (36) Р – порівнянні ціни за одиницю продукції. Візьмемо для обох колгоспів однакові , тому в подальших обрахунках обраховуємо не враховуємо. З попередніх розрахунків ми отримали значення (для 1 колгоспу) і ( для 2 колгоспу). Тоді або 107,25% Отже, рівень продуктивності праці за звітний рік підвищився на 7,25% порівняно з базовим роком. Індекс змінного складу представляє собою співвідношення середніх значень показника у звітному і базисному періоді і має вигляд: (37)
або 105,94% Загальний вартісний індекс продуктивності праці змінного складу менший ніж постійного на 1,31% (7,25% - 5,94%), тому, що на його розмір впливає частка затрат робочого часу. Зменшення частки затрат праці призводить до зростання індексу, тоді, коли продуктивність праці не змінюється. Визначимо загальний вартісний індекс продуктивності праці структурних зрушень: (38)
або 98,78% Отже, за рахунок змін у різних колгоспах продуктивність праці зменшиться на 1,22%. 3) Зміни валового доходу за рахунок змін продуктивності праці та чисельності працівників покажем у вигляді таблиці: Таблиця №11 Показник Базовий рік Звітний рік Виконання плану у %
колгоспи 1 2 1 2 1 2
Валовий дохід тис. грн. 3494 2443 3546 2832 101 116
Чисельність працівників, чол. 346 367 346 377 100 103
Вироблено валової продукції на 1 колгоспника 10,098 6,657 10,249 7,512 101 113
Дані таблиці показують, що максимальне виробництво продукції в 1 колгоспі перевиконано на 1%, а в 2 колгоспі перевиконано на 16%. За рахунок збільшення кількості працівників в 2-х колгоспах збільшилось на 3%, а в 1 колгоспі чисельність працівників залишилась незміною. А за рахунок підвищення річної продуктивності праці в 1 колгоспі зріс на 1%, а в 2 – на 13%. В абсолютному виразі фактично вироблено продукції більше в 1 колгоспі на 52 (3546-3494) тис. грн., а в 2 – на 389 (2832-2443) тис. грн.. За рахунок збільшення чисельності працівників в 2-х колгоспах на 10 чоловік, виробництво валової продукції збільшилось на (377 - 346)* *6,657=66,57 тис. грн.. А в наслідок підвищення продуктивності праці у 1 колгоспі на 0,151 (10,249-10,098) тис. грн., а в 2 – на 0,855 (7,512-6,657) тис. грн.. Обсяг валової продукції зріс в 1 колгоспі на (10,249-10,098)*346=52,2 тис. грн., а в 2 – на (7,512-6,657)*377=322 тис. грн..
Висновок Розглянувши і проаналізувавши статистику продуктивності праці в сільському господарстві можна зробити таки висновки: 1) Продуктивність праці залежить від багатьох факторів, які різними шляхами пов’язані між собою. Зокрема такі, як раціональне використання робочого часу, інтенсивність праці, науково-технічний прогрес та інше. Важливий вплив на продуктивність праці в сільському господарстві мають показники сезонності, природних і кліматичних умов. Тому особливістю сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки являється те, що продуктивність праці може розраховуватись не лише по показникам продукції, але й на окремих етапах сільськогосподарського виробництва. 2) Більше уваги необхідно приділити енергійному впровадженню в галузі прогресивних технологій виробництва поліпшення її матеріально-технічного забезпечення, гарантуванню повсюдної та вчасної виплати заробітної плати, активізувавши матеріальне стимулювання аграрної праці. 3) Проаналізувавши ряд колгоспів можна побачити, що типовими є колгоспи першої і другої групи за виробництвом валової продукції на одного колгоспника. Маючи найбільшу кількість колгоспів і найбільшу чисельність колгоспників вони мають найбільший валовий доход і відповідно прибуток від реалізації. Друга група має в своєму складі 11 колгоспів причому чисельність колгоспників в порівнянні з першою групою менша на 654 чоловіка, але при цьому воловий доход більший на 835 тис. грн. До третьої і четвертої групи належать тільки 4 колгоспи. 4) Середня продуктивність праці по групах колгоспів склала 6628 тис. грн. 5) Визначивши моду даного інтервального ряду дізналися, що більшість колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника в межах 5946,25 гривень. 6) Визначивши дисперсію, середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації, який склав 30,5 % можна зробити висновки, що сукупність однорідна, а середня є типовою. 7) Із розрахованого рівняння регресії можна зробити висновок, що залежність пряма. Якщо виробництво продукції зросте на 1 тис. грн., то валовий доход зросте на 10,28 тис. грн., а вплив неврахованих факторів складе 332 тис. грн. 8) Із дослідження зв’язку можна зробити висновок, що зв’язок між факторною і результуючою ознакою не тісний (0,25<1 ). Фактичне значення коефіцієнта детермінації менше ніж критичний зв’язок між ознаками не доведений і вважається не істотним. 9) Розрахувавши індекси видно, що кожен з них має різний економічний зміст і придатний лише для вирішення конкретного завдання. Індекс фіксованого складу показує на скільки зросла продуктивність праці без зміни в структурі працівників. Індекс змінного складу показує на скільки змінилась середня продуктивність праці порівняно із продуктивністю праці по кожному колгоспі. Індекс структурних зрушень показує вплив змін в структурі вивчаючої сукупності на динаміку явища. В ході написання курсової роботи було опрацьовано ряд літературних джерел , які допомогли зрозуміти і вивчити певні визначення та поняття, систематизувати набуті знання під час практичних і лекцій, а також удосконалення та поглиблення навик по обчисленні показників, групуваннь таблиць, створення графіків та ін..
Список використаної літератури. 1. Сєргєєв С.С. «Сільськогосподарська статистика.» М: Фінанси і статистика1989р. 656с. 2. Башкатов Б.И. Статистика сельского хозяйства. С основами общей теории статистики, курс лекций. – М.: «Ассоциация авторов и издателей «ТАМДЕМ», издательство «ЭКМОС».- 2001р. – 314-333с. 3. Горкавий В. К. Статистика : Підручник, К.: Вища школа,1995. – 304-343с. 4. Замосковний О.П. «Система основних показників статистики сільського господарства» М: Статистика. - 1980 р.- 86с. 5. Чекотовський Е. В. «Основи статистики сільського господарства». Навчальний посібник, К.:КНЕУ. – 2001. – 7-29с. Еріна А.М. Кальян З.О. “Теорія статистики практикум” К:Знання 1997р. 7. Економіка України. За редакцією Заболотського – Львів ’97.
