Розділ 3 УПРАВЛІННЯ СТВОРЕННЯМ І РОЗВИТКОМ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ 3.1. Стисла характеристика розділу, мета і завдання його вивчення Проблематика тем 8—10 охоплює різноманітні аспекти проектування, створення, перетворення та розвитку операційної системи організації. Тобто у цьому розділі розглядаються специфічні риси управління у динамічні періоди існування операційної системи. У сучасних умовах бурхливого розвитку підприємництва, коли від швидкої та ефективної реалізації бізнес-ідеї залежить ринковий успіх організації, питання вибору адекватної операційної стратегії та раціонального проектування операційної системи, яка і втілюватиме висунуту бізнес-ідею у життя, набувають принципово важливого характеру. Саме широта спектра стратегічних рішень у сфері операцій, їх взаємообумовленість і варіативність й становлять сутність теми 8 «Ключові аспекти проектування та створення операційної системи». В ній операційну (виробничу) стратегію розглянуто як основу проектування та створення операційної системи організації й поглиблену увагу приділено проектуванню продукту та операційного процесу, стратегічному плануванню потужностей, проектуванню робіт і нормуванню праці, розміщенню устаткування. Такі самі продуктові, технологічні, організаційні і т. ін. рішення доводиться приймати і в процесі перетворень й розвитку операційної системи, про що йдеться у темі 9 «Ключові аспекти перетворень і розвитку операційної системи». Різниця полягає в тому, що, по-перше, операційна система створюється лише один раз, а перетворенням може піддаватися неодноразово протягом усього періоду свого існування; по-друге, в процесі проектування та створення операційної системи всі роботи починаються, так би мовити, з «чистого аркуша», тоді як при перепроектуваннях операційної системи та її перетвореннях слід брати до уваги наявний поточний стан речей і вже досягнутий рівень розвитку. Студент вивчаючи матеріал цього розділу, повинен оволодіти навиками роботи з конкретним інструментарієм, застосовуваним в управлінні проектуванням і перепроектуванням операційних систем й у процесі реалізації розроблених проектів. Саме цей інструментарій і вивчається в темі 10 «Інструментарій проектного менеджменту та його застосування в управлінні створенням і розвитком операційної системи». Слід зауважити, що при опрацюванні зазначених тем увага студентів має бути спрямована на опанування дуалістичної єдності та, водночас, непримиренної антагоністичності найбільш популярних нині концепцій побудови процесу перетворень операційної системи — концепції постійного вдосконалення та концепції реінжинірингу операційної діяльності. У результаті вивчення матеріалу тем 8—10 розділу студент розумітиме логіку процесів проектування, створення, перетворень і розвитку операційної системи організації, знатиме сутність і складові операційної стратегії, уявлятиме найважливіші стратегічні рішення у сфері операцій та їх взаємозв’язки, вмітиме здійснювати необхідні в процесі вибору зазначених стратегічних і похідних від них рішень техніко-економічні розрахунки. Вивчення завершальної теми курсу — «Сучасні концепції та перспективи розвитку розвитку операційного менеджменту» має на меті підвести своєрідний підсумок у роботі над дисципліною. Шляхом розгляду ключових етапів розвитку практики управління операціями та теорії операційного менеджменту, на прикладах конкретних сучасних систем організації та управління операційною діяльністю (TQM, JIT, MRP та ін.) здійснюється закріплення та систематизація знань, послідовно набутих студентом у процесі вивчення всіх програмних тем. Результатом вивчення матеріалу теми 11 мають бути: розуміння студентом логіки виникнення та становлення сучасного менеджменту операцій; уявлення ним тенденцій подальшого розвитку менеджменту операцій; систематизація набутих знань з усіх аспектів управління операційною діяльністю. 3.2. Нормативний рівень опрацювання матеріалу Тема 8. Ключові аспекти проектування та створення операційної системи Методичні поради щодо вивчення теми У питаннях цієї теми під різними кутами зору висвітлюються ключові виробничі (операційні) аспекти створення нового бізнесу. Тому якісне засвоєння матеріалу теми особливо важливе для тих студентів (передусім вечірньої та заочної форм навчання), які займаються підприємницькою діяльністю чи планують займатися нею у майбутньому. Програмні питання теми: загальна характеристика процесу проектування операційної системи; виробнича стратегія як основа проектування та створення операційної системи організації; стратегічні рішення в сфері операцій; конкретизація складу та співвідношення виробничих ресурсів. Базовим при самостійному опрацюванні питань теми є підручник [10]; література, що може бути використана додатково, зазначається у процесі викладення рекомендацій щодо самостійного вивчення матеріалу окремих питань теми. Питання «Загальна характеристика процесу проектування операційної системи» знайомить студента із складовими елементами процесу проектування операційної системи та порядком організації здійснення заходів (послідовно, паралельно, паралельно-послідовно) з розроблення та реалізації зазначеного проекту. У рамках вивчення цього питання програмою курсу передбачається опанування студентом основних положень базових концепцій проектування операційної системи, що зумовлюється передусім ітераційністю процесу проектування як такого й залежністю складу та змісту основних стадій проектування від вихідних положень, покладених у основу його здійснення. За базові обрано: теорію ключових конкурентних переваг, підхід «якість у зародку» та логістичну і соціотехнічну концепції. Позитивним є те, що зі змістом і сутністю цих підходів і теорій, концепцій, студент вже знайомий завдяки опрацюванню матеріалу попередніх тем курсу та вивченню споріднених дисциплін, які відповідно до навчального плану передують курсу «Операційний менеджмент». Щодо самостійного опанування студентом сутністю базових концепцій проектування операційної системи варто порадити таке. Матеріал стосовно положень теорії ключових конкурентних переваг, категорії якої студент вже засвоїв під час вивчення таких дисциплін, як «Маркетинг» і «Стратегічне управління», є органічною складовою питання «Виробничі аспекти забезпечення конкурентоспроможності та конкурентостійкості організації» теми 7 «Управління якістю та продуктивністю операційної діяльності» курсу «Операційний менеджмент». Для поновлення у пам’яті знань щодо сутності теорії конкурентних переваг студентові слід звернутися до підручників, які використовувалися ним під час вивчення зазначених дисциплін та теми 7, а для розширення та поглиблення уявлень про конкурентоспроможність і конкурентні переваги фірми має сенс опрацювати [11]. Сутність підходу «якість у зародку» висвітлює будь-який з підручників із проблематики управління якістю (у рамках вивчення курсу «Операційний менеджмент» студентом цей матеріал вже засвоєно, оскільки він є складовою питання «Сучасна концепція управління якістю» теми 7). Стислий виклад ключових аспектів підходу містить базовий підручник [10, с. 185—187], а для більш детального вивчення слід звернутися до спеціалізованих видань [99]. Логістична концепція також добре знайома студентові — при опрацюванні курсу «Операційний менеджмент» логістиці приділено увагу в темі 6 «Забезпечення усталеного функціонування операційної системи». Для поновлення знань щодо сутності базових положень цієї концепції необхідно звернутися до відповідних підручників і посібників [57]. Уже обізнаний студент і щодо змісту моделі соціотехнічної системи [22, с. 213—215]. Розгорнуте формулювання питання «Виробнича стратегія як основа проектування та створення операційної системи організації» говорить само за себе і не потребує додаткових пояснень щодо його змістовного наповнення. Найкращий виклад матеріалу для самостійного вивчення цього питання — у 15-му Модулі багатомодульної програми для менеджерів, опублікованій під загальною назвою «Управління розвитком організації» [5, с. 30—59]. Основна мета, що переслідується при самостійному вивченні цього питання, — усвідомлення ліній зв’язку, які нерозривно єднають між собою розділи курсу (а проблема виробничої стратегії і є такою «червоною лінією», оскільки в рамках її розроблення приймаються ті стратегічні рішення, що після своєї реалізації зумовлять тип операційної системи, характер роботи та умови успішного забезпечення її стабільного функціонування, подальших перетворень та розвитку) [1, с. 28—50; 10, с. 34—55, 137—140]. Певною базою та добрим імпульсом для початку самостійного вивчення питання «Стратегічні рішення в сфері операцій» слугуватиме робота над матеріалом, присвяченим процесу прийняття виробничих рішень [5, с. 60—84]. Тут студент певною мірою стикається із повторенням матеріалу теми 4 «Моделі та інструментарій обґрунтування рішень в операційному менеджменті», проте в цьому немає нічого дивного — адже лінії зв’язку, що єднають між собою теми курсу, в міру його вивчення стають студентові все більш помітними. Детальний розгляд ключових стратегічних рішень, що приймаються у виробничій / операційній сфері, необхідно розпочати з продуктових та технологічних рішень. Слід зауважити, що на практиці операційному менеджеру займатися проектуванням продукції чи послуги особисто доводиться лише у тих виключних випадках, коли йдеться про створення фірми малого бізнесу, про дуже нескладне (щоб не сказати — примітивне) виробництво. Але розуміти сутність процесів проектування продукту, виробничого процесу та конкретизації інших виробничих рішень операційний менеджер зобов’язаний. А отже, цим проблемам необхідно приділити поглиблену увагу. Для самостійної роботи щодо опрацювання таких стратегічних аспектів, як проектування продукту та процесу, студентові слід звернутися до матеріалу глав 4 та 5 підручника Р. Б. Чейза, Н. Дж. Еквілайна, Р. Ф. Якобса, вже засвоєного під час вивчення питання «Ресурси, процеси, продукти» теми 2 «Операційна система організації: структурно-процесна характеристика» [10, с. 84—113, 132—153]. Особливу увагу варто приділити характеристиці процесу проектування продукції (с. 86—89) і послуги (с. 134, 135), вибору технологічного процесу (с. 96—105) та методу надання послуги (с. 143—148). Треба уяснити, що запропоновані продуктово-процесна (с. 97—99) та сервіс-системна (с. 140—142) матриці являють собою ні що інше, як втілену квінтесенцію операційної / виробничої стратегії. При засвоєнні матеріалу щодо вибору форми організації операційного (виробничого) процесу та методу організації операційної (виробничої) діяльності в пригоді стануть підручники з організації виробництва вітчизняних або російських авторів — у них цей матеріал викладено найкраще [7, с. 55—56; 101, с. 215—243; 102, с. 55—74, 74—96]. Не менше значення мають так звані об’ємні рішення, або рішення щодо потужностей проектованої операційної / виробничої системи. Ознайомитися із концепціями планування потужностей, послідовністю дій з визначення потреби у виробничій потужності та специфікою планування пропускної спроможності сервісної фірми допоможе базовий підручник [10, с. 228—248]. Певної уваги при розгляді стратегічних рішень у сфері операцій потребують MOB–рішення, або розв’язання так званої дилеми «виробляти чи купувати» [10, с. 385—389]. Закінчуючи вивчення цього питання теми, студент має з’ясувати, які ж чинники визначають вибір місця розташування проектованої операційної системи, оскільки рішення з дислокації операційної системи також належать до стратегічних [10, с. 296—314]. Останнє питання теми — «Конкретизація складу та співвідношення виробничих ресурсів» орієнтує студента на розуміння того, що обрана технологія у створюваній операційній системі на практиці втілюється у конкретні комбінації факторів виробництва, в першу чергу — у живу та уречевлену працю, що знаходяться у певному співвідношенні та взаємодії. Безперечно, широка гама виробничих ресурсів, як це вже було з’ясовано студентом при вивченні питання «Ресурси, процеси, продукти» теми 2 «Операційна система організації: структурно-процесна характеристика», не зводиться лише до ресурсів трудових і технічних, але саме устаткування та персонал втілюють у собі сутність традиційних виробничих стратегій (про сучасні виробничі стратегії, сконструйовані на такому фундаменті, як інформаційний та часовий ресурси, див. Рекомендації щодо поглибленого опрацювання матеріалу розділу). Проблема вибору типу устаткування розв’язується, як це стає зрозумілим у процесі вивчення третього питання, автоматично — її розв’язок є наслідком прийняття рішення щодо варіанта технології. А от проектування розміщення устаткування, що визначить планування майбутньої операційної системи, потребує докладного розгляду за [10, с. 315—343]. Слід взяти до уваги, що саме в розділах, присвячених плануванням операційної системи, у закордонних виданнях викладається матеріал щодо організації потокових ліній, які інтерпретуються як вища форма організації масового типу виробництва з позицій канонічного операційного менеджменту. У базовому підручнику увагу приділено так званому «балансуванню» потокової лінії (с. 321—328). На додачу до цього безперечно, дуже цікавого матеріалу, студенту необхідно опрацювати хоча б один з уже згадуваних вище підручників з організації виробництва вітчизняних або російських авторів, де викладено ті самі підходи, але під дещо іншим кутом зору [7, с. 66—78; 101, с. 269—281; 102, с. 77—86; ]. Студент виявить, що з такими характеристиками потокової лінії, як ритм і такт роботи, кількість робочих місць та їх завантаженість тощо, він вже ознайомився в процесі вивчення питання «Оперативне планування операційної діяльності» теми 5 «Планування та контроль реалізації операційної функції організації». І це абсолютно обґрунтовано, оскільки саме в процесі прийняття стратегічних рішень закладаються основи системи майбутнього оперативного управління виробництвом і формуються календарно-планові нормативи, завдяки яким забезпечуватиметься безперервність руху деталей та виробів по операціях виробничого потоку. Друга частина останнього питання теми присвячена таким традиційним для менеджменту аспектам, як проектування робіт та організація і нормування праці. Частково студент вже набув необхідних знань у процесі вивчення дисциплін «Організація виробництва», «Основи менеджменту» та «Управління персоналом»; закріпити і зорієнтувати ці знання у площину операційного менеджменту допоможе самостійне опрацювання матеріалу базового підручника [10, с. 344—368]. Рекомендації щодо самостійного набуттянавиків розв’язання типових задач Приклади типових задач наведено нижче — це завдання 3—5 для самоперевірки знань (див. «Контрольні запитання та завдання»). Методику вибору варіанта технологічного процесу стисло викладено у підручниках [101, с. 132—134; 102, с. 165—168]. Приклад зіставлення альтернативних варіантів виробничого процесу та обґрунтування вибору найефективнішого з них залежно від запланованого обсягу виробництва наведено у підручнику [10, с. 99—101]. У ньому ж розглядається методика визначення потреби у виробничій потужності із прикладом розрахунку (с. 238, 239), а також методи вибору місця розташування промислового підприємства із докладним описом методики, відомої під назвою «метод центру ваги» (с. 300—305). Розгорнуті вказівки щодо розрахунку параметрів однопредметних (постійно-потокових) ліній можна опрацювати за [7, с. 68—76]. Контрольні запитання та завдання Розкрити зміст базових концепцій проектування операційної системи (підхід ключових конкурентних переваг, підхід «якість у зародку», модель соціотехнічної системи, модель логістичної системи). Дати загальну характеристику процесу проектування операційної системи. Що являє собою виробнича стратегія? Визначити сфери перетину виробничої стратегії з іншими стратегіями організації (функціональними, комплексними тощо). Дати загальну характеристику: процесу проектування продукту; вибору варіанта технології; розроблення операційного процесу. Якими є спільні риси та відмінності в проектуванні продуктів/процесів у виробничій та невиробничій сферах? Охарактеризувати методику вибору варіанта технології виробництва. Визначити сутність поняття «потужність операційної системи». Які чинники впливають на прийняття рішення щодо визначення рівня виробничої потужності проектованої операційної системи? Дати характеристику основних форм і методів організації виробничого процесу. Визначити чинники, що впливають на вибір місця розташування операційної системи; охарактеризувати основні типи внутрішнього планування операційної системи. Охарактеризувати основні моделі проектування робіт і методи організації та нормування праці. Практичне завдання Використовуючи знання, набуті в процесі вивчення цієї теми, а також попередніх тем курсу, розробити організаційно-технічний проект операційної системи (ОС) малої фірми. Сферу майбутньої діяльності визначити самостійно, фінансові можливості для реалізації розробленого проекту вважати такими, що відповідають середньостатистичним умовам. Розроблений проект має містити таку інформацію: ключові чинники успіху та бажані конкурентні переваги малої фірми; тип ринку, сегмент і частка ринку, що її планується обійняти; цілі майбутньої операційної діяльності; продукт (продукти) та прогнозні обсяги збуту; виробнича потужність; технологія виробництва продукту (продуктів); виробничі ресурси, зокрема: а) устаткування; б) сировина та матеріали; в) персонал; г) інформація; д) енергія; е) площі, будівлі, споруди (з конкретизацією внутрішнього планування ОС і дислокації ОС на місцевості); система поточного управління операціями; система управління якістю; система управління запасами. Завдання для самоперевірки знань Завдання 1. Із відповідей, запропонованих до кожного пункту наведеного тесту, обрати правильну (єдину чи кілька). Результатом процесу створення операційної системи є: а) продукт чи послуга; б) вирішення соціальних проблем; в) операційна система; г) задоволення споживача. Аспекти проектування продукту такі: а) економічний; б) функціональний; в) науковий; г) технологічний; д) престижний; е) споживацький; ж) якісний; з) кількісний. Організація виробничого процесу в часі передбачає: а) визначення структури та тривалості виробничого циклу; б) визначення складу виробничих підрозділів і формування виробничої структури. До найважливіших чинників, які визначають вибір місця розташування операційної системи, належать: а) наближеність до споживачів; б) низький рівень конкуренції; в) наявність висококваліфікованої робочої сили; г) екологічний стан регіону. До моделей проектування робіт належать: а) соціотехнічна; б) математична; в) евристична; г) цільова; д) модель збагачення робіт; е) модель розширення робіт; ж) модель ротації робіт. Завдання 2. Замість знаків питання необхідно навести відповідні найменування типів планувань операційної системи та визначити, які операції мають виконуватися на кожному робочому місці за другим варіантом, якщо відомо, що з переходом від першого до другого варіанта планування технологічний процес не змінився.
1. Тип планування — ?
2. Тип планування — ? Завдання 3. Розв’язати задачу, умови якої наведено нижче. Операційний менеджер промислового підприємства в процесі організації виробництва нової продукції має зробити вибір за такої ситуації: необхідна для складання виробу деталь може бути виготовлена на обробному центрі підприємства, при цьому кожна деталь з витратами на матеріали обійдеться у 15 ум. од.; ця сама деталь також може бути виготовлена силами підприємства на токарному верстаті з ЧПУ, тоді витрати на одиницю (із матеріалами) становитимуть 75 ум. од.; деталь можна закуповувати у постачальника, тоді ціна одиниці (враховуючи вартість матеріалів) становитиме 200 ум. од. Якщо деталь купувати у постачальника, то постійні витрати будуть настільки низькими, що їх можна не брати до уваги. Придбання верстата з ЧПУ при виготовленні деталі власними силами обійдеться підприємству у 80 тис. ум. од., а обробного центру — у 200 тис. ум. од. Визначити, який з варіантів доречніше обрати, якщо річні обсяги потреби в деталі плануються на рівні 500 од., 1000 од., 1500 од., 2000 од., 2500 од. Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання, коректність здійснених розрахунків та отримані відповіді студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильними відповідями, наведеними у першоджерелі [10, с. 99—101]. Завдання 4. Розв’язати задачу, умови якої наведено нижче. Фірма Cool Air випускає автомобільні кондиціонери типу XB-300; виробництво здійснюється у трьох різних місцях — на підприємствах A, B і C. Нещодавно керівництво прийняло рішення про організацію випуску компресорів, що є головним вузлом кондиціонера, на окремих виробничих потужностях заводу D. Застосовуючи метод «центра ваги» та інформацію, наведену на рисунку та у таблиці, визначити найбільш придатне місце для будівництва заводу D, беручи до уваги, що між обсягами перевезень і транспортними витратами (без преміальних виплат) існує лінійна залежність. 400
( Завод C (275, 380)
300
( Завод B (100, 300)
200
100
( Завод A (150, 75)
100 200 300 400
Координати розміщення заводів КІЛЬКІСТЬ КОМПРЕСОРІВ, НЕОБХІДНИХ ДЛЯ КОЖНОГО З ЗАВОДІВ Завод Річна потреба у компресорах, од.
A 6000
B 8200
C 7000
Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання, коректність здійснених розрахунків та отриману відповідь студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильною відповіддю, наведеними у першоджерелі [10, с. 309]. Завдання 5. Розв’язати задачу, умови якої наведено нижче. На однопредметній безперервній потоковій лінії оброблення деталей встановлено розподільчий конвеєр з безперервним рухом. На лінії виконуються чотири операції, витрати часу на одну деталь такі: t1 = 3,6 хв/од.; t2 = 7,86 хв/од.; t3 = 1,76 хв/од.; t4 = 5,56 хв/од. Час установки та зняття деталі зі стрічки конвеєра становить 0,2 хв. Робочі місця розташовані обабіч конвеєра, відстань між суміжними робочими місцями — 2,6 м. Шаг конвеєра (відстань між осями суміжних предметів праці на стрічці конвеєра) — 0,4 м. Відомо, що лінія працює у дві зміни, регламентовані перерви на відпочинок становлять 30 хв на зміну, технічне обслуговування здійснюється у неробочий час. Планується випускати 450 деталей на добу. Визначити ритм потокової лінії, кількість робочих місць на операціях, швидкість конвеєра та загальну довжину його робочої частини. Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання та коректність отриманої відповіді студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильною відповіддю, наведеними у першоджерелі [3, с. 173—174]. Тема 9. Ключові аспекти перетворень і розвитку операційної системи Методичні поради щодо вивчення теми Мета вивчення теми — поглиблення теоретичних знань щодо рушійних сил процесу розвитку операційної системи, інструментарію та методів перетворення операційної системи при освоєнні нових продуктів і / або нових процесів. Самостійна робота студента з вивчення цієї теми матиме складний та вкрай неоднозначний характер, оскільки, з одного боку, існує дуже багато літератури, присвяченої розвитку виробництва та управлінню цим процесом, а з іншого — визначити лише один чи два базових джерела для опрацювання, як це робилося в рекомендаціях щодо вивчення попередніх тем, неможливо через те, що релевантну інформацію розпорошено по різних параграфах і розділах вкрай різноманітних підручників і посібників. Вивчення питання «Рушійні сили процесу розвитку операційної системи» базується передусім на опрацюванні лекційного матеріалу. Організація самостійної роботи передбачає, що студент ознайомлюється із переліком можливих мотивів перетворень виробництва та специфічним набором рушійних сил розвитку операційної системи, склад яких залежить від типу стартових умов процесу розвитку [70, с. 306—349, 527—535]. Крім того, студенту варто проаналізувати зміст методологій проектування та вдосконалення систем, на базі яких, фактично, й здійснюється структуризація та поділ матеріалу між темами 8 і 9 курсу «Операційний менеджмент» [101, с. 37—39]. Особливу увагу слід приділити наведеній у цьому джерелі табл. 2.3 (с. 39) результатами порівняння двох методологій — удосконалення систем і проектування систем. Розглядаючи проблему варіювання напрямів розвитку та перетворень операційної системи з урахуванням технічної, технологічної, соціальної орієнтації організації, студенту має сенс звернутися до [121, с. 104—119], де охарактеризовано взаємозв’язок технічних, економічних і соціальних проблем в організації виробничих процесів . Питання «Перетворення операційної системи при засвоєнні нових продуктів / нових процесів» орієнтує студента передусім на повторення матеріалу, вже засвоєного у процесі роботи над темою 2 «Операційна система організації: структурно-процесна характеристика» (йдеться про питання «Життєвий цикл і режими функціонування операційної системи», в процесі вивчення якого студент знайомився із концепцією життєвих циклів продуктів, технологій тощо). Для поновлення цих знань можна звернутися до джерела, яке використовувалося при вивченні попередньої теми — необхідну інформацію містить 15-й Модуль багатомодульної програми для менеджерів [5, с. 66—72]. Найсуттєвішим моментом другого питання теми є конструкторська, технологічна та організаційна підготовка виробництва нової продукції. Варто зазначити, що проблематика постановки продукції на виробництво та підготовки виробництва нової продукції — значний пласт вітчизняної науки «Організація виробництва» радянського періоду. Певною мірою студент вже ознайомлений із окремими моментами цієї сфери (питання «Стратегічні рішення в сфері операцій» теми 8 «Ключові аспекти проектування та створення операційної системи»), але наведений у підручнику з виробничого та операційного менеджменту авторів Р. Б. Чейза, Н. Дж. Еквілайна, Р. Ф. Якобса західний погляд на проектування продукту та процесу в обов’язковому порядку слід поєднати із поглядами на цю проблему вітчизняних і російських науковців. Передусім студенту рекомендується працювати з одним із останніх (за часом) видань у цій сфері [101, с. 108—146, 159—185]. Доповнити викладений у цьому джерелі матеріал допоможе опрацювання хоча б одного з видань, що вийшли друком у 90-і роки [7, с. 159—190; 102, с. 140—76; 121, с. 34—77]. Однією з умов початку перетворень операційної системи є діагностика поточного стану виробничого апарату й аналіз показників технічного та організаційного рівня розвитку виробництва. Опрацювати самостійно цей матеріал студент в змозі, якщо звернеться до спеціалізованих видань, присвячених проблематиці техніко-економічного аналізу діяльності підприємства [16; 153]. Загальний виклад базових положень щодо технічного розвитку та організаційного прогресу стосовно промислового підприємства стисло подано в класичному підручнику з курсу «Економіки підприємства», підготовленому за редакцією професора С. Ф. Покропивного [46, Т. 1, с. 289—317]. Аналіз методів роботи та вдосконалення організації праці — сфера прискіпливої уваги виробничих менеджерів ще з часів Ф. Тейлора. На Заході цим питанням приділяється велика увага як у теорії, так і на практиці [10, с. 348—353]. Завершує вивчення теми розгляд сутності поширеного нині реінжинірингу бізнес-процесів. Має сенс не лише ознайомитися зі змістом цієї концепції [10, с. 606—621], а й зробити спробу порівняти її з концепцією «постійного вдосконалення», з якою студент знайомився в процесі вивчення питання «Сучасна концепція управління якістю» теми 5 «Управління якістю та продуктивністю операційної діяльності». Рекомендації щодо самостійного набуття навиків розв’язання типових задач У процесі обґрунтування рішень про ті чи ті перетворення операційної системи, пов’язані із необхідністю освоєння виробництва нової продукції, або нових виробничих технологій чи оновлених методів організації виробництва та праці, доводиться використовувати найрізноманітніші методики. Більшість з них вже розглядалися під час вивчення таких дисциплін, як «Мікроекономіка», «Економіка підприємств», «Фінанси підприємств» та ін., а також попередніх тем курсу «Операційний менеджмент» (зокрема теми 8 «Ключові аспекти проектування та створення операційної системи»). Для закріплення набутих навиків має сенс опрацювати приклади розрахунків, здійснюваних при прийнятті рішень про розширення підприємства, про заміну устаткування та про перехід до виробництва власними силами комплектуючих виробів, які раніше закуповувалися на стороні [10, с. 668—670]. Приклад типової задачі щодо визначення інтегральної оцінки рівня технічного розвитку підприємства наведено нижче — це завдання для самоперевірки знань (див. «Контрольні запитання та завдання»). Контрольні запитання та завдання Якими є основні мотиви розвитку виробництва? Виразити його рушійні сили. Дати загальну характеристику чинників, які визначають необхідність ревізії виробничої стратегії та здійснення перетворень операційної системи. Охарактеризувати ключові аспекти перетворень операційної системи. Охарактеризувати закономірності розвитку сучасних операційних систем. Якими є специфічні риси управління перетвореннями операційної системи при впровадженні: нових продуктів, нових виробничих технологій, нових форм і методів організації виробництва та праці. Охарактеризувати методи діагностики стану виробничого апарату підприємства, методики аналізу рівня використання виробничої потужності та організаційно-технічного рівня виробництва. Дати загальну характеристику конструкторської підготовки виробництва. Дати загальну характеристику технологічної підготовки виробництва. Дати загальну характеристику організаційної підготовки виробництва. Розкрити сутність концепції реінжинірингу бізнес-процесів. Творче завдання Написати есе на тему: «Підвищення ефективності операційної діяльності за рахунок її постійного вдосконалення або шляхом реінжинірингу: що є доцільнішим для організації та сприйнятливішим для працівників?» Завдання для самоперевірки знань Завдання 1. Визначити справедливість або хибність запропонованих тверджень та аргументувати свою думку: У процесі перепроектування та вдосконалення операційної системи їй надаються такі властивості, як відкритість, складність, поліструктурність, гомеостатичність. У процесі перепроектування та вдосконалення операційної системи їй надаються такі властивості, як результативність, надійність, гнучкість, керованість, довготривалість. До законів розвитку виробничих систем належать: закон інерції, закон еластичності, закон безперервного вдоскона-лення. До ключових рішень виробничої стратегії належать рішення щодо цільових ринків, груп споживачів; методів ціноутворення; каналів просування товару. Розроблення або ревізія виробничої стратегії передбачають прийняття рішень щодо таких ключових аспектів: продукт, обсяги виробництва, технологія виробництва, місце розташування та внутрішнє планування операційної системи. Завдання 2. Невід’ємною складовою перетворень операційної системи є перепроектування робіт, яке базується на змінах взаємозалежностей виконуваних робіт. Визначити типи взаємозалежності робіт, графічно поданих нижче, та показати за допомогою стрілок правильні напрямки зв’язку.
А — ? Б — ?
В — ? Г — ? Завдання 3. Розв’язати задачу, умови якої наведено нижче. За показниками (див. табл.) використовуваними для інтегрального оцінювання досягнутого та прогнозованого рівнів технічного розвитку трьох одногалузевих підприємств — ВАТ «Атлантис», «Верховина» та «Зірка-Центр», дати інтегральну оцінку рівня їх технічного розвитку; визначити найвищий рівень технічного розвитку серед цих підприємств, враховуючи такі коефіцієнти вагомості наведених показників: перший — 0,15; другий та третій — 0,25; четвертий — 0,35. ВИХІДНІ СЕРЕДНЬОЗВАЖЕНІ ПОКАЗНИКИ ДЛЯ ІНТЕГРАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ СТАНУ ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ ТРЬОХ ПІДПРИЄМСТВ Показник Відкрите акціонерне товариство
«Атлантис» «Верховина» «Зірка-Центр»
Базовий рік Прогнозований рік Базовий рік Прогнозований рік Базовий рік Прогнозований рік
1. Рівень фондоозброєності праці щодо середньогалузевого показника 0,86 0,02 0,78 0,84 0,76 0,88
2. Коефіцієнт рівня прогресивності технології 0,454 0,492 0,516 0,548 0,420 0,488
3. Коефіцієнт технічного рівня використовування парку устаткування 0,672 0,696 0,708 0,732 0,664 0,703
4. Загальний коефіцієнт механізації та автоматизації виробничо-управлінських процесів 0,488 0,564 0,436 0,514 0,428 0,532
Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання та коректність отриманої відповіді студент може, порівнявши їх із рекомендованим розв’язанням і правильною відповіддю, наведеними у першоджерелі [47, с. 86, 87, 306]. Тема 10. Інструментарій проектного менеджменту та його застосування в управлінні створенням і розвитком операційної системи Методичні поради щодо вивчення теми Вивчивши питання цієї теми, студент матиме уявлення про управління проектами, тобто ознайомиться з тією сферою операційного менеджменту, що виникла всього-то близько 50 років тому (в середині ХХ ст.), бурхливо (і дуже неоднорідно як у просторі, так і у часі) розвивалася протягом цього періоду і нині являє собою окремий, вельми своєрідний і дуже цікавий напрям менеджменту. Базовими при самостійному опрацюванні питань теми є підручники [1] i [10] зі списку основної рекомендованої літератури. Література, що може бути використана додатково, зазначається у процесі викладення рекомендацій щодо самостійного вивчення матеріалу окремих питань теми. У процесі вивчення питання «Філософія проектного менеджменту» студент отримує загальне уявлення про сутність категорій «проект» та «управління проектами», ознайомлюється з такими базовими поняттями проектного менеджменту, як «перелік робіт», «структура робіт проекту», «механізми звітності» виконання робіт за проектом тощо, а також із типами організаційних структур, найбільш застосовуваними під час розроблення та реалізації проекту [10, с. 58—63]. Але інформація, наведена у цьому підручнику, — лише зачатки знань у галузі методології, філософії та інструментарію проектного менеджменту. Глибше уявлення дають спеціалізовані джерела. Для додаткової роботи з вивчення першого питання можна використати [115, с. 4—43, 47—82, 85—114] або будь-яке інше сучасне видання з проблематики проектного менеджменту, оскільки сутнісні моменти та подання матеріалу в усіх джерелах, виданих протягом останніх п’яти-восьми років, майже збігаються. Друге питання теми — «Сутність сітьового планування та управління» присвячено розгляду можливостей, галузей застосування, специфіки використання такого провідного інструменту зі сфери управління проектами, як сітьове планування та управління, засноване на використанні сітьових графіків та широко відоме за радянських часів розвитку науки «Організація та управління виробництвом» під абревіатурою «СПУ». Розпочати вивчення цього питання слід із формування уявлення того, що являє собою сітьовий графік, та з’ясування різниці між двома основними різновидами сітьових графіків: графіком типу «роботи—події» (інші назви — «роботи—стрілки», «стрілочний граф») та графіком типу «роботи—зв’язки» (інші назви — «роботи—вузли», «вершинний граф»). Для цього студенту рекомендується опрацювати матеріал, що міститься у [1, с. 226—230; 52, с. 286—291; 155, с. 315—320]. Далі слід з’ясувати сутність, спільні ознаки та відмінності між такими широко відомими методами сітьового планування та управління, як метод ПЕРТ та метод критичного шляху [1, с. 230—235; 10, с. 63—69; 52, с. 311—316; 155, с. 336—340]. Самостійно вивчити правила побудови та принципи розрахунку часових параметрів сітьового графіку типу «роботи—зв’язки» та опрацювати їх на конкретних прикладах допоможе матеріал підручника [10, с. 64—69], а правила побудови, принципи розрахунку часових параметрів, напрями аналізу та засоби оптимізації сітьового графіку типу «роботи-події» з опрацюванням їх на конкретних прикладах — матеріал, наведений у [52, с. 291—311, 317—320]. Ґрунтовне вивчення специфіки цих основних різновидів сітьових графіків, їх своєрідне порівняння у [155, с. 315—328] дадуть змогу студенту проаналізувати та узагальнити підходи до роботи з ними. Рекомендації щодо самостійного набуттянавиків розв’язання типових задач Приклади типових задач наведено нижче — це завдання 3—5 для самоперевірки знань (див. «Контрольні запитання та завдання»). Методичні поради та рекомендації щодо побудови сітьового графіка типу «роботи—події» за заданою послідовністю робіт, методику розрахунку його часових параметрів і визначення критичного шляху, а також приклади розв’язання відповідної задачі наведено у [52, с. 294—299, 301—303, 308—311, 318—319]. Методичні поради та рекомендації щодо побудови сітьового графіка типу «роботи—зв’язки» за заданою послідовністю робіт, методику розрахунку його часових параметрів і визначення критичного шляху із прикладом розв’язання відповідної задачі наведено у [10, с. 64, 65, 67, 68]. Контрольні запитання та завдання Якими є основні ознаки проекту? Охарактеризувати основні різновиди проектів, виокремлені за різними класифікаційними ознаками. У чому полягає сутність управління проектами? Назвати, які сфери, крім управління часом, охоплює проектний менеджмент. Охарактеризувати проектний менеджмент як інструмент управління процесами проектування та створення операційної системи. Визначити сутність сітьового планування та управління (СПУ) та сфери його застосування в управлінні операціями. Як здійснюється планування проектних робіт за методом критичного шляху? Охарактеризувати основні елементи та часові параметри сітьового графіка. Визначити відмінності між методом ПЕРТ і методом критичного шляху. Охарактеризувати мету, напрями аналізу, способи оптимізації сітьового графіка. Чи завжди можливо оптимізувати сітьовий графік? Практичне завдання Використовуючи результати, отримані в процесі виконання практичного завдання до теми 5 «Планування та контроль реалізації операційної функції організації», скласти перелік робіт проекту «Весілля», визначити їхні логічні взаємозв’язки, залежності та послідовності, побудувати сітьовий графік виконання робіт з підготовки до весільного свята. Після цього обрахувати часові параметри графіка, визначити тривалість критичного шляху та з’ясувати, чи збігається директивний термін виконання проекту з розрахунковим. Завдання для самоперевірки знань Завдання 1. Із відповідей, запропонованих до кожного пункту наведеного тесту, обрати правильну (єдину чи кілька). Загальними ознаками проекту є: а) обмеженість його мети у часі; б) необмеженість ресурсів і відсутність бюджету; в) постійна повторюваність і рутинність; г) новизна та високий рівень складності. Метод ПЕРТ базується на застосуванні: а) єдиної однозначної оцінки тривалості кожної операції (роботи); б) кількох (оптимістичної, песимістичної, найбільш вірогідної) оцінок тривалості кожної операції. До сфер доцільного використання методів сітьового планування та управління слід віднести: а) планування та контроль масового виробництва продукції; б) управління здійсненням підготовки виробництва нової про-дукції; в) управління здійсненням капітального ремонту основних фондів; г) планування та контроль одиничного виробництва. Найефективнішім способом визначення тривалості та топології критичного шляху сітьового графіка є: а) визначення, механічний розгляд та порівняння між собою усіх повних шляхів сітьового графіка; б) визначення найранішого терміну відбуття кінцевої події сітьового графіка та відбір усіх подій з нульовими резервами часу; в) визначення всіх робіт графіка, що мають нульові резерви часу. Оптимізація сітьового графіка може здійснюватися шляхом: а) змін топології сітьової моделі; б) скорочення тривалості робіт некритичних шляхів; в) скорочення тривалості робіт критичних шляхів; г) перерозподілу виконавців робіт; д) використання резервів часу виконання робіт некритичних шляхів. Завдання 2. Упорядкувати послідовність дій, виконуваних у процесі розроблення сітьового графіка, відповідно до методу критичного шляху. Аналіз та оптимізація сітьового графіка. Креслення сітьового графіка та його впорядкування. Визначення чисельності робітників, необхідних для виконання робіт, та закріплення робіт за відповідальними виконавцями. Визначення тривалості виконання кожної з робіт у рамках проекту. Складання переліку робіт, що мають бути виконані в рамках проекту. Обрахунок часових параметрів сітьової моделі. Розроблення календарних графіків (по виконавцях та етапах виконання робіт). Визначення взаємозв’язків і взаємообумовленостей в послідовності виконання робіт. Завдання 3. Виявити помилки в побудові наведеного нижче сітьового графіка типу «роботи—події».
Для перевірки логіки власних міркувань і визначення повноти набору виявлених помилок побудови студент має повторити правила побудови та впорядкування сітьового графіка, наведені у першоджерелі [52, с. 291—299]. Завдання 4. Виходячи з наведеного у таблиці типового переліку робіт щодо проектування нового виробу, відповідних їм подій та логічних взаємозв’язків між ними, побудувати сітьові графіки: типу «роботи—зв’язки», типу «роботи—події». ПЕРЕЛІК ТИПОВИХ ПОДІЙ І РОБІТ ІЗ ПРОЕКТУВАННЯ НОВОГО ВИРОБУ (ЕСКІЗНИЙ І ТЕХНІЧНИЙ ПРОЕКТ, РОЗРОБЛЕННЯ РОБОЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ) Номер події Зміст події Шифр роботи Зміст роботи
0 Рішення про проектування нового виробу прийнято 0—1 Складання технічного завдання (ТЗ)
0—3 Добір і вивчення літературних джерел
1 Складання технічного завдання (ТЗ) на ескізне проектування закінчено 1—2 Складання ТЗ
2 ТЗ на ескізне проектування погоджено та затверджено 2—4 Погодження ТЗ і його затвердження
3 ТЗ на розроблення функціональних вузлів складено та видано 3—4 Складання і видача ТЗ на розроблення функціональних вузлів
4 Конструкторську документацію (КД) на функціональні вузли розроблено 4—5 Розроблення конструкторської документації (КД) на функціональні вузли
5 КД на деталі та вузли розроблено 5—6 Розроблення КД на деталі
6 Макетний зразок виготовлено 6—7 Виготовлення макетного зразка
7 Макетний зразок випробувано 7—8 Випробування макетного зразка
8 Технічне проектування завершено 8—9 Монтажні схеми доопрацьовано і складено за результатами захисту ескізного проекту (ЕП)
8—10 Складання ТЗ на доопрацювання КД на експериментальний зразок
8—11 Доопрацювання КД на функціональні вузли
8—12 Виготовлення деталей і вузлів, монтаж функціональних вузлів
9 Експериментальний зразок змонтовано та складено 9—13 Монтаж, складання експериментального зразка
10 Експериментальний зразок відрегульовано 10—14 Регулювання експериментального зразка
11 Випробування експериментального зразка на відповідність технічним вимогам проведені 11—14 Випробування експериментального зразка
Продовження таблиці Номер події Зміст події Шифр роботи Зміст роботи
12 Коригування документації за результатами випробувань проведено 12—14 Коригування документації
13 Матеріали технічного проекту (ТП) подано до захисту 13—14 Розмножування документації
14 ТП захищено 14—15 Підготовка матеріалів до захисту
15 Розроблення робочої документації закінчено 15—16 Розроблення креслень окремих вузлів та елементів
15—17 Розроблення креслення загального виду та його погодження
15—18 Розроблення креслень деталей і складальних креслень
16 Складання специфікацій, відомостей, технічних умов (ТУ) закінчено 16—20 Складання специфікацій, відомостей, ТУ
17 Технологічний контроль креслень проведено 17—19 Технологічний контроль креслень
18 Нормалізаційний контроль креслень проведено 18—22 Нормалізаційний контроль креслень
19 Виготовлення дослідного зразка виробу закінчено 19—20 Виготовлення дослідного зразка нестандартної апаратури, яка полегшує регулювання проектованого виробу
21 Коригування технічної документації після випробування проведено 21—22 Коригування технічної документації
22 КД передано технологічним службам
Перевірити логіку міркувань, правильність побудови та коректність розробленого власноруч сітьового графіка студент може, порівнявши його із правильною версією, наведеною у першоджерелі [7, с. 184—190]. Завдання 5. Визначити часові параметри подій, робіт і критичний шлях для наведеного нижче сітьового графіка «роботи—події».
Перевірити логіку власних міркувань, правильність самостійного розв’язання та коректність виконаних розрахунків студент може, порівнявши їх із розв’язанням і правильними відповідями, наведеними у першоджерелі [52, с. 301—303, 308—311]. Тема 11. Сучасні концепції та перспективи розвитку операційного менеджменту Методичні поради щодо вивчення теми Процес самостійної роботи над вивченням курсу підсумовується дослідженням генезису та розвитку управління виробництвом та операціями, що, безперечно, є дуже цікавим навіть для тих, хто аж ніяк не знайомий із проблематикою менеджменту операцій, не кажучи вже про студентів, які знаходяться на завершальному етапі своїх «мандрів» світами операційного менеджменту. Центральними є такі питання: еволюція теорії та практики управління операціями; сучасна концепція та тенденції розвитку операційного менеджменту як науки та як виду практичної управлінської діяльності. Самостійно опрацьовуючи матеріал теми, студент, безумовно, має користуватися базовими підручниками [4; 10]; інші видання, додаткові, зазначаються у процесі викладення рекомендацій щодо самостійного вивчення матеріалу з окремих питань. Для вивчення питання «Еволюція теорії та практики управління операціями», в рамках якого розглядається історичний аспект операційного менеджменту, студентові варто звернутися саме до базових джерел, в яких з позицій сучасного західного (американського) та східного (пострадянського) суспільств поінтерпретовано ключові етапи розвитку менеджменту операцій [4, с. 27—51; 10 с. 25—31]. Своєрідне узагальнення та певну оригінальність підходу до періодизації історії розвитку операційного менеджменту пропонує студентові підручник британського науковця Леса Гелловея [1, с. 310—313]. Додатково рекомендується ознайомитися і з матеріалом підручника з організації та оперативного управління виробництвом російських авторів Б. І. Кузіна та С. О. Соколіцина, виданого за радянських часів, хоча він і віддзеркалює тодішню ідеологію, що унаочнюють назви глав і параграфів [126, с. 11—20, 20—36]. Зробити це варто хоча б тому, що сьогоднішні видання (переважно перекладні або створені «за мотивами» оригінальних американських підручників) частіше за все абсолютизують теорії та концепції, які формувалися за кордоном протягом десятиліть і становлять нині фундамент сучасного операційного менеджменту, і або замовчують взагалі, або витончено вуалюють їхні досить численні негативні риси та ознаки, тоді як у запропонованому підручнику, (якщо відкинути демагогічні нашарування) усі сутнісні речі названо на свої імена. Питання «Сучасна концепція управління операціями» передбачає, що весь раніше вивчений матеріал студент узагальнює і систематизує, пов’язуючи його із чітко виокремленими на сьогодні концепціями та системами управління поточною та стратегічною операційною діяльністю, такими як TQM (Total Quality Management), MRP-I (Material Requirements Planning), MRP-II (Manufacturing Resource Planning), JIT (Just In Time), OPT (Optimized Production Technology), PM (Project Management) тощо. Для цього йому слід ще раз повернутися до вже вивченого у процесі роботи над усім курсом в цілому матеріалу та поновити у пам’яті набуті знання. Допоможе йому і базовий підручник [10, с. 56—82, 176—207, 272—294, 499—533, 622—656]. Питання «Тенденції розвитку операційного менеджменту як науки та як виду практичної управлінської діяльності» присвячено вивченню тих тенденцій (гуманізація, інформатизація, глобалізація, технократизація тощо), що сформувалися у процесі розвитку операційного менеджменту протягом останніх років і так чи так проявили себе в управлінській теорії або практиці. На жаль, у підручниках, що виступають як базові, матеріалу з цього питання недостатньо, до того ж, він розпорошений по різних розділах і главах. Тому має сенс звернутися до підручників із загального та операційного менеджменту, де релевантну інформацію сконцентровано у межах одного параграфа чи глави [17, с. 102—134; 40, с. 36—42; 85, с. 5—17]. Контрольні запитання та завдання Визначити основні етапи еволюції практики управління операціями, теорії операційного менеджменту та навести стислу їхню характеристику . Визначити зміст, що вкладається у поняття «виробництво світового рівня», та виокремити ознаки, притаманні операційній системі сучасного рівня розвитку? Стисло охарактеризувати базові положення сучасної концепції операційного менеджменту. Яких змін зазнає управління операціями на стадії формування постіндустріального (інформаційного) суспільства порівняно із попередніми стадіями суспільного розвитку? Які рушійні сили ініціюють розвиток операційного менеджменту сьогодні, за якими напрямами він відбувається? Творче завдання Написати есе на тему: «Еволюційне та революційне в розвитку операційного менеджменту протягом XX століття». Завдання для самоперевірки знань Завдання 1. Визначити справедливість або хибність запропонованих тверджень та аргументувати свою думку: Виникнення управління виробництвом/операціями було спровоковано першою промисловою революцією (промисловим переворотом) і в часі може бути прив’язане до другої половини ХVIII ст. Наукові основи операційного менеджменту було закладено школою наукового управління Ф. У. Тейлора та його однодумців. Сучасна концепція виробничого / операційного менеджменту сформувалася на базі узагальнення північноамериканського та далекосхідного досвіду управління виробничою та операційною діяльністю. Сучасна концепція виробничого / операційного менеджменту сформувалася на базі узагальнення європейського (країн соціалістичного та капіталістичного таборів) досвіду управління виробничою та операційною діяльністю. Докорінні зміни, що почали відбуватися в практиці управління операціями та знайшли своє відображення у розвитку теорії операційного менеджменту наприкінці ХХ ст., викликані переходом людської цивілізації до фази постіндустріального розвитку. 3.3. Поглиблений рівень опрацювання матеріалу Рекомендації щодо самостійногоопрацювання матеріалу Слід зауважити, що якісне засвоєння сутності того, чим є виробнича стратегія організації, дає своєрідний ключ для розуміння змістовного наповнення та логіки всіх інших питань тем 8 та 9 («Ключові аспекти проектування та створення операційної системи» та «Ключові аспекти перетворень і розвитку операційної системи»), а можливо й усього курсу в цілому. Це зумовлено тим, що на сьогодні саме виробнича стратегія (її зміст і послідовність фірми щодо її реалізації) розглядається як один з першочергових чинників перемоги у конкурентній боротьбі та як запорука досягнення організацією довготривалого ринкового успіху. Для поглибленого вивчення цього аспекту операційного менеджменту студенту можна порадити самостійно відшукати публікації щодо концепції, відомої на Заході під назвою «виробничо-стратегічна парадигма». При цьому в пригоді йому стануть, в першу чергу, відомості про розробників цієї концепції та стислий виклад її змісту, наведені у: Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент, 8-е изд.: Пер. с англ.: М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. — Гл. 1: Введение в дисциплину — С. 28. Мабуть, для студента вже стало звичним часте застосування понять-антонімів «канонічний» — «сучасний». Так і стосовно виробничої стратегії: у рамках вивчення нормативного матеріалу теми 8 студент засвоює сутність і зміст канонічного її трактування. Для того щоб мати уявлення про сучасні виробничі стратегії, сконструйовані на такому фундаменті, як інформація та час (стратегічні ресурси періоду початку ХХІ ст.) слід працювати із виданнями, які охоплюють проблематику не стільки операційного, скільки — інноваційного менеджменту — адже саме там скоріше можливо відшукати нетрадиційні, і в дечому навіть провокаційні, трактування змісту сучасної виробничої стратегії: Гунин В. Н. и др. Управление инновациями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 7. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 272 с. Инновационный менеджмент: Справ. пособие / Под ред. П. Н. Завлина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. — СПб.: Наука, 1997. Для поглибленого вивчення ключових аспектів перетворень і розвитку операційної системи можна порадити студенту звернути увагу, зокрема, на такий напрям як розвиток власне системи управління виробництвом / операціями. Видання останнього часу, присвячені проблематиці організації виробництва та управління виробництвом, приділяють цим моментам велику увагу: Организация производства на предприятии: Учеб. для техн. и экон. спец.: Под ред. О. Г. Туровца и Б. Ю. Сербиновского; Сер. «Экономика и управление». — Ростов н/Д.: Издат. центр МарТ, 2002. — Гл. 14: Совершенствование организации производства. — С. 396—451; Управление производством: Учеб. / Под ред. Н. А. Саломатина. — М.: ИНФРА-М, 2002. — Гл. 3: Управление производством: системное представление. — С. 63—84; Гл. 7: Развитие управления производством. — С. 190—203. Ще одним вельми цікавим напрямом поглибленого опрацювання ключових аспектів перетворень і розвитку операційної системи є з’ясування того, чим насправді є реінжиніринг бізнес-процесів — дійсною революцією в менеджменті чи лише ще однією модною ідеєю — одноденкою у широкому наборі численних управлінських концепцій, народжених ХХ ст. Для цього має сенс опрацювати роботу фундаторів цієї концепції М. Хаммера та Дж. Чампі, а також ознайомитися із трактуванням реінжинірингу, запропонованим Е. Г. Ойхманом та Е. В. Поповим: Хаммер М., Чампи Дж. Реинжиниринг корпорации: Манифест революции в бизнесе: Пер. с англ. — СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1997. — 332с.; Ойхман Е. Г., Попов Э. В. Реинжиниринг бизнеса: Реинжиниринг организаций и информационные технологии. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 336 с. Ґрунтовне вивчення різноманітних аспектів проектного менеджменту — від передпроектної фази до аналізу ефективності реалізації проекту, від управління змістом і предметною сферою проекту до управління ризиками — очікує студента дещо пізніше — в рамках вивчення окремого курсу, що має назву «Управління спеціальними проектами». Тому при поглибленому опрацюванні матеріалу теми 10 студенту рекомендується звернути увагу не стільки на якісь окремі специфічні аспекти управління проектами, скільки на діагностику та аналіз причин, які викликали протягом останніх двох десятиліть бурхливу зацікавленість у розвитку зазначеної сфери. При цьому такі причини слід розглядати не взагалі, а прив’язати саме до проблемного поля операційного менеджменту. Однією з них можна вважати характерний для багатьох сучасних бізнесових організацій перехід від канонічних виробничих стратегій, фундаментом побудови яких традиційно виступали або мінімізація виробничих витрат, або модифікація виробів, або якість продукції чи послуги, до прогресивних виробничих стратегій, фундаментом яких є час (а в рамках саме проектного менеджменту розроблено різноманітні витончені інструменти управління часом). Стратегії, що базуються на такій конкурентній перевазі, як час, фокусуються на всілякому скороченні термінів виконання різних бізнес-процесів: розроблення нової продукції / послуг та постановки їх на виробництво, реагування на зміни суспільного чи споживчого попиту, поставки замовнику виробів чи надання йому послуг тощо. Відповідний матеріал студент може знайти в: Минаев Э. С., Агеева Н. Г., Аббата Дага А. Управление производством и операциями: 17-модульная программа для менеджеров «Управление развитием организации». Модуль 15. — М.: ИНФРА-М, 1999. — Учебный элемент № 2: Производственная стратегия. — С. 54—56); Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф. Производственный и операционный менеджмент: 8-е изд.: Пер. с англ. — М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. — Гл. 2: Операционная стратегия и конкурентоспособность. — С. 36—40. Як ще одну причину того, що проектний менеджмент із категорій «високих матерій» перейшов до розряду прикладного інструментарію управлінського сьогодення, можна назвати те, що ідеологія «масового виробництва на замовлення» (англ. — mass customization) нині є дуже поширеною, і не тільки в теорії, а передусім — на практиці. Створення операційних систем, що базуються на одночасному використанні переваг масового та одиничного виробництва, при елімінуванні властивих їм вад, окрім усього іншого вимагає і застосування адекватних управлінських методів і засобів. А, як це вже відомо студентові з матеріалу нормативного рівня, однією із сфер застосування СПУ в управлінні операціями є планування та контроль перебігу одиничного виробництва. Щоб мати уявлення про сутність концепції, доцільно звернутися до: Майталь Ш. Экономика для менеджеров: Десять важных инструментов для руководителей: Пер. с англ. — М.: Дело, 1996. — Гл. 6: От объема к разнообразию. — С. 183—213. Перше, що студентові рекомендується зробити під час поглибленого вивчення еволюційних аспектів операційного менеджменту (тема 11), — це визначитися із періодизацією в діалектиці матеріального виробництва як складової матеріальної цивілізації людства та опрацювати різні погляди на виокремлення етапів у процесі виникнення й розвитку управління виробництвом та операціями. Джерелами, в яких висвітлюються ці аспекти, можуть слугувати: Виханский О. С., Наумов А. И. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: Учеб. — С. 26—31; Гвишиани Д. М. Организация и управление. — 3-е изд., перераб. — М.: Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1998. — Гл. 1: Роль организации и управления в общественном развитии. — С. 39—49. Джерелами, повністю присвяченими викладенню питань щодо історії розвитку організації та управління виробництвом, є зокрема: Дункан Дж. У. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики: Пер. с англ. — М.: Дело, 1996. — 272 с.; Фалько С. Г. История науки об организации производства. — М.: МВТУ им. Н. Э. Баумана, 1988. — 218 с. Студентам, які віддають перевагу не еволюційному підходу, а вивченню історії розвитку науки управління операціями / виробництвом крізь призму особистостей, які створювали цю науку, має сенс працювати з такими виданнями: Шелдрейк Дж. Теория менеджмента: от тейлоризма до японизации / Пер. с англ. под ред. В. А. Спивака. — СПб.: Питер, 2001. — 352 с.; Классики менеджмента / Под ред. М. Уорнера; Пер. с англ. под ред. Ю. Н. Каптуревского. — СПб.: Питер, 2001. — 1168 с. Для глибокого вивчення різнопланового світового досвіду, нагромадженого к кінцю ХХ ст. у сфері організації та управління виробничою і невиробничою діяльністю, студенту слід звертатися насамперед до найновіших публікацій у відповідних часописах; певне узагальнення такого досвіду (зокрема американського та європейського) містять видання: Современное управление: Энцикл. справ. в 2-х т. — М.: «Издатцентр», 1997. — Т. 1. — 584 с.;Т. 2 — 576 с.; Менеджмент: Пер. с англ. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес» (Сер. Мастерство), 1999. — 704 с. Питання для поглибленого вивчення, підготовки рефератів, виконання наукових досліджень Еволюційне та революційне в процесі розвитку операційної системи. Проблеми управління процесом створення операційної системи та напрями їх розв’язання. Проблеми управління процесами перетворень операційної системи та напрями їх розв’язання. Засоби управління процесами перетворень операційної системи при засвоєнні виробництва нових продуктів. Засоби управління процесами перетворень операційної системи при впровадженні нових технологій. Базові концепції проектування операційної системи як практичне втілення сучасних досягнень менеджменту. Проблеми управління життєвим циклом продукції та напрями їх розв’язання. Проблеми управління життєвим циклом технології та напрями їх розв’язання. Методи та засоби управління диверсифікацією продукції та виробництва. Взаємна адаптація продукції та виробництва: методи оцінювання необхідності та шляхи здійснення. Функціонально-вартісний аналіз: сутність і сфери застосування в процесі розроблення (вдосконалення) продуктів. Проблеми управління підготовкою виробництва нової продукції та напрями їх розв’язання. Проблеми управління освоєнням виробництва нової продукції та напрями їх розв’язання. Проблеми управління постановкою нової продукції на виробництво та напрями їх розв’язання. Проблеми управління технічним переозброєнням виробництва та напрями їх розв’язання. Проблеми управління виробничим потенціалом промислового підприємства та напрями їх розв’язання. Потужність операційної системи: поняття, складові елементи, шляхи підвищення. Управління сполучанням потужностей структурних елементів операційної системи. Стратегія технічного розвитку виробничої системи фірми. Шляхи та методи управління оновленням продукції. Шляхи та методи управління оновленням устаткування. Шляхи та методи управління розвитком виробництва. Ключові етапи розроблення та умови ревізії виробничої стратегії організації. Виробнича та маркетингова стратегія фірми: сутність, різновиди, взаємозв’язок і взаємообумовленість. Управління проектами: сутність і сфери застосування в менеджменті операцій. 3.4. Основні терміни та поняття Виробнича потужність Виробнича / операційна стратегія Маршрутно-технологічна карта Метод критичного шляху Метод моментних спостережень Метод ПЕРТ Мікроелементне нормування МОВ-проблема Моделі перепроектування робіт Модель соціотехнічної системи Підготовка виробництва Планування операційної системи Продуктово-процесна матриця Проектування продукції / послуги Пропускна спроможність Сервіс-системна матриця Сітьовий графік Складальне креслення Стратегічне планування потужності Технологічна підготовка виробництва Технологічність продукції Хронометраж
