Зміст. Вступ. 2 ст. 1. Продуктивність праці в сільському господарстві. 1.1 Соціально-економічне значення завдання і особливості статистики 4 ст. праці в сільському господарстві. 1.2 Система показників статистики трудових ресурсів. Показники сезонності у використанні трудових ресурсів сільського господарства. 7 ст. 1.3 Баланс праці в сільському господарстві. 9 ст. 1.4 Визначення чисельності працівників у колгоспах і радгоспах 11 ст. 1.5 Продуктивність праці та рентабельність сільського господарства. Показники продуктивності праці в сільському господарстві, особливості їх обчислення. Прямі і зворотні , повні й неповні показники продуктивності праці. 12 ст. 1.6 Натуральні і вартісні індекси продуктивності праці. 16 ст. 1.7 Показники оплати праці в сільському господарстві та їх аналіз. 18 ст. 2. Розрахункова частина. 2.1 Завдання №1 21 ст. 2.2 Завдання №2 24 ст. 2.3 Завдання №3 25 ст. 2.4 Завдання №4 27 ст. 2.5 Завдання №5 29 ст. 2.6 Завдання №6 31 ст. 2.7 Завдання №7 32 ст. Додатки. 34 ст. Висновок 36 ст. Список використаної літератури. 38 ст. Вступ. Темою даної курсової роботи є “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві “. Продуктивність праці є однією із найважливіших категорій не тільки в промисловості , але й в сільському господарстві. Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці , яка показує співвідношення результатів праці і її витрат. Будь - яке підприємство, так і сільськогосподарське характеризується відповідним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під впливом різноманітних факторів, таких як рівень екстенсивності використання праці, інтенсивність праці, техніко-технологічний стан сільськогосподарського виробництва. Тому метою написання курсової роботи є поглиблене вивчення теми “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві”. Визначити соціально - економічне значення, завдання і особливості статистики продуктивності праці в сільському господарстві. Ознайомитися з балансом праці в сільському господарстві. Вивчити показники продуктивності праці , індекси продуктивності праці, показники оплати праці в сільському господарстві та ряд інших питань. В ході написання курсової роботи було опрацьовано ряд літературних джерел , які допомогли зрозуміти і вивчити певні визначення та поняття. На мою думку тема “Статистика продуктивності праці в сільському господарстві є актуальною оскільки для сільського господарства як і для інших галузей важливо, щоб продуктивність праці зростала адже це один із факторів зростання обсягів виробництва, відповідно й прибутку. Продуктивність праці характеризується кількістю виробничої сільськогосподарської продукції в одиницях робочого часу на одиницю виготовленої сільськогосподарської продукції. Продуктивність праці в сільському господарстві являється одним із найважливіших показників економічно та соціально-економічної ефективності праці. Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва Соціально економічне значення, завдання і особливості статистики праці в сільському господарстві. Статистика сільського господарства – головне джерело економічної інформації про всі явища і процеси, які мають місце в цій важливій галузі народного господарства. Тому її наукове і практичне значення було завжди досить вагомим. Наукове і практичне значення статистики сільського господарства дедалі зростає сьогодні коли в сільському господарстві України відбуваються докорінні зміни в економічних відносинах, триває аграрна реформа, з’являються нові організаційно-правові форми виробництва і реалізації продукції. За умовами ринкової економіки статистика сільського господарства є не тільки джерелом даних про найважливіші процеси, що відбуваються в сільському господарстві країни, про його стан і розвиток, але й важливим знаряддям успішного та ефективного управління сільськогосподарським виробництвом. Саме цим визначаються основні завдання статистики сільського господарства на сучасному етапі, які зводяться до такого: Збирання, розробка і своєчасне доведення до корінних органів повних і вірогідних даних про стан і розвиток сільськогосподарського виробництва для прийняття ними рішень щодо завдань, пов’язаних з формуванням аграрної політики, розробкою різних програм розвитку сільськогосподарського виробництва та заходів з їх реалізації; інформування про основні підсумки та тенденцій розвитку сільського господарства населення ,науково дослідних установ, громадсько-політичних організацій і окремих громадян. За умов ринкової економіки основним завданням є введення в статистичну програму таких показників і класифікацій, що давали б змогу повно й об’єктивно характеризувати стан і розвиток ринкової економіки. У нових умовах, коли господарські суб’єкти мають велику самостійність у вирішенні виробничих питань, необхідність суворого контролю за виробництвом усіх видів продукції стає зайвою і невиправданою. За умов ринкової економіки важливим елементом статистичної інформації являються систематизовані дані про суб’єктів, що господарюють. Для отримання таких даних статистичні органи в усьому світі складають і періодично поповнюють регістри господарюючих суб’єктів. Найважливішими завданнями статистики сільського господарства є: реформування системи статистичних показників з метою забезпечення об’єктивного відображення змін у суспільстві та економіці і створенні на цій основі статистичної інформаційної бази, яка дає змогу характеризувати стан реформування національної економіки, її розвиток та ефективність, соціальне становище країни; перехід до нових ферм державного статистичного спостереження, зокрема, від суцільних методів спостереження до вибіркових обстежень, які дають змогу отримати детальнішу та якіснішу інформацію у коротші терміни та за менші кошти, а також до широкого застосування економічних переписів, які дозволяють отримувати повну і достовірну інформацію про об’єкти дослідження і здійснювати різноманітні розрахунки показників у період між окремими переписами і до так званих комбінованих методів спостереження, в основу яких покладено формування статистичної інформації ; удосконалення методології аналізу соціально-економічного розвитку України, до якого входять: 1. Розробка методологічних основ макроекономічного аналізу економіки в цілому . 2. Розробка єдиної методологічної основи аналізу галузевих систем статистичної інформації відповідно до вимог і особливостей розвитку галузей на ринкових засадах 3. Створення методології аналізу кон’юнктури товарних ринків, первинних і вторинних фондів ринків з урахуванням прийнятих у світовій практиці принципів системного аналізу.
розробка та врахування державних класифікацій і реєстрів, що є однією з основних передумов гармонізації державних інформаційних потоків, підвищення рівня розв’язання завдань з проведення аналізу стану і прогнозування розвитку національної економіки, вивчення багатьох міжгалузевих і міжвідомчих проблем; удосконалення системи розповсюдження статистичної інформації. В загальному основними завданнями статистики праці в сільському господарстві є:
аналіз чисельності, динаміки і структури сільського населення, як бази формування трудового потенціалу сільського господарства країни; вивчення використання працездатного сільського населення, його зайнятості і безробіття; аналіз використання робочого часу населення зайнятого в сільському господарстві; статистичне дослідження продуктивності праці в сільському господарстві; вивчення оплати праці і доходів сільськогосподарського населення Слід зазначити, що статистика сільського господарства використовує дві категорії населення : сільське і сільськогосподарське. До сільського відносять все населення, що проживає в сільських населених пунктах. До сільськогосподарського населення відносять все населення, основним джерелом доходів якого є сільськогосподарське виробництво. Безпосереднім носієм трудового потенціалу є працездатне населення (трудові ресурси). 1.2 Система показників статистики трудових ресурсів Трудові ресурси є частиною населення, тому практично весь великий і багатий статистичний інструментарій демографічної статистики може бути застосований і при вивченні трудових ресурсів. Найважливішим питанням є використання трудових ресурсів, тобто їх зайнятості. Розраховуються показники зайнятості трудових ресурсів у працездатному віці, показники зайнятості пенсіонерів та осіб пенсійного віку. Вагоме значення у статистиці сільського господарства має з’ясування співвідношення окремих груп, з точки зору їх трудових можливостей серед населення. Так з’ясовується ступінь працездатності всього сільськогосподарського населення, ступінь працездатності населення працездатного віку. У сільськогосподарських підприємствах, показники, що характеризують чисельність, структуру, рух робітників, виконання робочого часу розраховується на основі форм звітності фермерського, державного статистичного спостереження. До таких показників відносяться спискова чисельність робітників, середня спискова чисельність робітників, чисельність категорій персоналу, чисельність персоналу, зайнятого в основній і додатковій діяльності, показники руху робітників, показники використання робочого часу виробників. Трудові ресурси – населення обох статей в працездатному віці за винятком непрацездатних і пенсіонерів в працездатному віці. У їх склад включають: працездатне населення у працездатному віці: чоловіки у віці 16-59 років та жінки у віці 16-54, за виключенням непрацюючих інвалідів 1-П груп і непрацюючих чоловіків 50-59 і жінок 45-54 роки, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах; працюючих осіб, що знаходяться за межами працездатного віку – чоловіки старше 60 років, жінок у віці старше 55 років і підлітків, молодших 16 років. По виробничим сільськогосподарським підприємствам вивчається весь персонал, зайнятий основною та неосновною діяльністю. Робітниками основної діяльності вважаються не тільки робітники рослинництва і тваринництва, а й працівники транспорту. Виділяють також робітників зайнятих в підсобних промислових підприємствах, зайнятих в торгівлі, громадському харчуванні, дитячих садках. В сільськогосподарських організаціях виділяють такі групи персоналу: персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві, зайняті ремонтом будівель виробничого призначення, транспорту; персонал, зайнятий в підсобних промислових виробництвах; персонал зайнятий в інших неосновних видах діяльності. Рух робітників характеризується показниками обороту кадрів і показника постійності кадрів. Інтенсивність обороту кадрів характеризується наступними коефіцієнтами: загального обороту, обороту по прийому і обороту по вибуванню. Рух робочих місць характеризується зміною числа робочих місць, в організації в результаті їх створене чи ліквідації. Показники використання робочого часу визначаються на основі даних робочого часу робітників. Під робочим часом розуміють тривалість часу, під час якого робітник фактично виконував роботу.
1.3. Визначення чисельності робітників у колгоспах і радгоспах Середня спискова чисельність робітників організації за період включає: середню спискову чисельність робітників; середню чисельність зовнішніх сумісників; - середню чисельність робітників, що виконують роботи за договорами громадянсько-правового характеру. Середньо спискова чисельність робітників за місяць визначається шляхом додавання спискової чисельності за кожен календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, і діленням отриманої суми на кількість календарних днів. Сюди не включаються робітники: жінки у відпустці у зв’язку з вагітністю; які навчаються в освітніх закладах і ін. Визначення середньої чисельності проводиться в такому порядку. Спочатку визначається загальне число людино-годин, відпрацьованих цими робітниками, для чого загальне число відпрацьованих цими робітниками людино-годин у звітному місяці ділиться на тривалість робочого дня, виходячи з тривалості робочого тижня. - 40 годин – на 8 годин (при п'ятиденному робочому тижні) чи на 6,67 годин (при шестиденному тижні). - 36 годин – на 7,2 години (при п’ятиденному тижня), чи на 6 годин (при шестиденному робочому тижні). - 24 години – на 4,8 годин (п’ятиденний робочий тиждень). Потім визначається середня чисельність не цілком зайнятих робітників за звітний період, для чого час відпрацьованих людино-годин ділиться на число робочих днів за календарем у звітному місяці.. Середня чисельність зовнішніх сумісників виражається згідно з порядком визначення середньої чисельності осіб, працюючих неповний робочий час. Середня чисельність робітників, виконуючих роботу за договорами громадсько-правового характеру, за місяць обчислюється за методом визначенню середньоспискової чисельності. Ці робітники враховуються за кожен календарний день. Загальна чисельність робітників, зайнятих в громадському виробництві колгоспу обчислюється чисельністю робітників. Загальна середня річна чисельність працездатних колгоспників визначається як проста середня арифметична із колгоспників на початок і кінець року. Середня річна чисельність інших груп колгоспників визначається рішенням фактично відпрацьованого ними часу за рік на можливу тривалість робочого часу. Середньорічне число працюючих у колгоспах обчислюється як середня арифметична діленням суми чисел працюючих колгоспників за всі 12 місяців року на 12. Спискова чисельність робітників приводиться на визначену дату, наприклад, на перше чи останнє число періоду в спискову чисельність робітників включаються наймані робітники, що працюють по трудовому договору (контракту) і виконуючі постійну, тимчасову чи сезонну роботу один день і більше, а також працюючі власники організацій, що отримують заробітну плату і даній організації. В спискові чисельності робітників за кожен календарний день, враховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з яких-небудь причин. Виходячи з цього, в спискову чисельність включаються робітники: - ті, що фактично з’явились на роботу, включаючи і тих, які не працювали з причини; - ті, що знаходяться в службових відрядженнях, якщо за ними зберігається заробітна плата в даній організації, включаючи і тих, що знаходились в короткострокових службових відрядженнях за кордоном; - ті, що не з’явились на роботу з хвороби (протягом усього періода хвороби до повернення на роботу у відповідності з листами непрацездатності чи до вибуття по інвалідності); - ті, що не з’явились на роботу у зв’язку з виконанням державних чи громадських обов’язків; - прийняті на роботу на неповний робочий день, чи тиждень, а також прийняті на півставі; - прийняті на роботу на випробувальний термін; - ті, що заключили трудовий договір з організацією про виконання роботи удома власним трудом; - направлені з відривом від роботи в освітні заклади для підвищення кваліфікації чи набуття нової професії, якщо за ними зберігається зарплата; - тимчасово направлені на роботу із інших організацій; - студенти і інші, що навчаються, які працюють у організаціях на період виробничої практики, якщо вони причислені на робочі місця; - ті, що знаходяться у щорічних і додаткових відпустках; ті, що мають вихідний день згідно графіку роботи організації ; прийняті на заміну відсутніх робітників; ті, що знаходяться у відпустках з ініціативи адміністрації; приймаючі участь у страйках; ті, що здійснили прогули; ті, що знаходяться під слідством до вирішення суду. 1.4. Баланс праці у сільському господарстві. Важливим станом вивчення передумов і результатів суспільного відтворення є характеристика відтворення трудових ресурсів. Це завдання вирішує баланс праці. Він являє собою систему економічних таблиць та показників, які характеризують чисельність трудових ресурсів, джерел їх формування, розподіл по галузях народного господарства, класифікації робочої сили, використання робочого часу. Баланс праці поєднує таку систему балансів органічно повіданих пов’язаних між собою: трудових ресурсів, молоді, спеціалістів, кваліфікованих кадрів, робочого часу. В основі побудови балансів лежить загальна схема – вони складаються з двох розділів: - ресурси трудові, розподілені за статтю, кваліфікацією або ресурсами робочого часу; - розподіл трудових ресурсів, або робочого часу. Галузеву приналежність осіб визначають виходячи з галузевої приналежності підприємств і організацій, де вони працюють. При цьому її встановлюють по основній діяльності. Це означає, що особи зайняті основною діяльністю, відносяться до галузі, якій належить дане підприємство, а особи, зайняті в різних господарствах відносять до галузей народного господарства. Цей принцип розповсюджується і на громадське господарство колгоспів, сільськогосподарських підприємств чи інших видах діяльності, промисловості і т. д.- відносяться до відповідних галузей народного господарства. Баланс трудових ресурсів пов’язаний з іншими розділами балансу народного господарства. Ці зв’язки дозволяють визначити та проаналізувати продуктивність праці, фондозабезпеченість працюючих. На основі балансу трудових ресурсів і балансових розрахунків визначають плани забезпечення народного господарства робочою силою 1.5. Продуктивність праці та рентабельність сільського господарства Показники продуктивності праці в сільському господарстві, особливості їх обчислення. Прямі і зворотні, повні й неповні показники продуктивності праці. Продуктивність праці характеризується кількістю виробничої сільськогосподарської продукції в одиницях робочого часу на одиницю виготовленої сільськогосподарської продукції. Продуктивність праці в сільському господарстві являється одним із найважливіших показників економічно та соціально-економічної ефективності праці. Статистика продуктивності праці вирішує завдання аналізу її рівня та динаміки на окремих виробництвах і підприємствах, у галузях виробничої сфери та народному господарстві в цілому. Результати цього аналізу в майбутньому використовують для статистичної оцінки ефективності дії основних факторів розвитку суспільного виробництва. Інтенсивне відтворення це коли приріст обсягу продукції відбувається за рахунок зростання продуктивності праці на базі науково-технічного прогресу прискорення виробництва, а також поліпшення її матеріального стимулювання і організації. Екстенсивне – коли обсяг продукції збільшується за рахунок залучення додаткових трудових та виробничих ресурсів. На сучасному етапі актуальними питаннями розвитку аграрного сектора економіки є аналіз стану соціального напрямку розвитку трудових ресурсів в Україні, яка входить у новий період перебудівних процесів, пов’язаних не тільки з економічною , але й з банківсько-фінансовою сферою. Насамперед , це стосується заробітної плати та ефективної трудової діяльності і зайнятості с/г населення . Сьогодні діє деструктивний механізм дальшого руйнування економіки і деградації трудового потенціалу як у промисловості так і в сільському господарстві. Поки що не розроблені та не діють ефективні методи запобігання негативним тенденціям. З різних причин відбуваються скорочення обсягів виробництва продукції в суспільному секторі та чисельності трудових ресурсів (робочої сили) , а також як наслідок зниження продуктивності аграрної праці Зазначимо , що виробництво валової продукції сільського господарства в розрахунку на душу населення України зменшилося з 817 крб. до 564 крб. , а її загальний обсяг – відповідно , з 42493 млн до 28829 млн крб. в господарствах розташованих у порівняно однакових природно-кліматичних умовах, трудомісткість виробництва одиниці основних видів сільськогосподарської продукції надто коливається ( в межах 4-10 разів ) навіть за усередненими показниками по їх групах. Отже продуктивність праці залежить від рівня господарювання та інших суб’єктивних факторів. Такі відмінності в цьому показнику зумовлені насамперед мірою використання досягнень науково-технічного прогресу в окремих сільськогосподарських підприємствах. Важливим критерієм прогресу є ефективність використання землі та худоби, до яких прикладається праця для одержання сільськогосподарської продукції , від її рівня залежить продуктивність трудових вкладень та ін. економічні показники. Таким чином для виходу з кризової соціально-економічної та кредитно-фінансової ситуації треба перш за все зупинити повсюдний спад сільськогосподарського виробництва, а потім забезпечити його зростання. Тому більше уваги необхідно приділити енергійному впровадженню в галузі прогресивних технологій виробництва поліпшення її матеріально-технічного забезпечення, гарантуванню повсюдної та вчасної виплати заробітної плати, активізувавши матеріальне стимулювання аграрної праці. Система показників продуктивності праці в сільському господарстві включає: а) повні показники, розраховані на основі вартісних показників продукції, для різних рівнів сільгоспвиробників (для окремих господарств, для сільгосппідприємств, для галузі сільського господарства, для рослинництва і тваринництва, для сільського господарства в цілому). Ці показники визначаються як відношення вартості продукції (О) до відповідних затрат праці (Т) W =Q / T В якості показників продукції виступає валовий випуск, валова додана вартість, чиста додаткова вартість, створені сільгоспвиробниками; затрати праці виражаються в середній чисельності зайнятих у відповідних сільгосппідприємствах, в затратах робочого часу. Б) неповні показники продуктивності праці по конкретним видам сільськогосподарської продукції. Вони розраховуються як відношення випуску конкретних видів сільськогосподарської продукції в натуральному вираженні (q) до затрат праці на виробництво цих продуктів (Т): W=q / T в) неповні показники продуктивності праці по окремим видам сільськогосподарських робіт. Ці показники відображають рівень і динаміку об’єму сільськогосподарських робіт на одиницю затрат праці (на одного робітника). Вони визначаються ділення загального об”єму кожного однорідного виду сільгоспробіт на відповідні затрати праці: W = q / T де q - об’єм конкретних видів сільгоспробіт в натуральному вираження; Т – затрати праці на виробництво цих видів робіт. Ці показники дають можливість вивчати величину і динаміку конкретних видів сільгоспробіт в розрахунку на одиницю трудових затрат. Для характеристики рівня і динаміки продуктивності праці в сільському господарстві використовуються система статистичних показників. Розрізняють прямі й зворотні показники продуктивності праці в сільському господарстві. Прямі показники продуктивності праці визначаються як відношення результату виробництва до затрат робочого часу. Зворотні показники продуктивності праці відображають відношення затрат часу до результату виробництва. Таким чином, прямі показники продуктивності праці відображають виробництво сільськогосподарської продукції за одиницю робочого часу (показники виробітку), а зворотні показники характеризують затрати робочого часу на одиницю виготовленої продукції Особливістю сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки являється те, що продуктивність праці може розраховуватись не лише по показникам продукції, але й на окремих етапах сільськогосподарського виробництва. Тому у статистиці сільського господарства розрізняють неповні показники продуктивності праці та повні показники. Показники обернені їм – повні показники. Вони відображають рівень і динаміку трудомісткості окремих видів сільськогосподарських робіт чи сільськогосподарської продукції. Поділ показників продуктивності праці на повні і неповні є дещо умовним. Так, наприклад, затрати праці на 1ц зерна озимих культур являється по відношенню до затрат праці на 1 ц. Озимої пшениці повним показникам, а в зв’язку із затратами на 1 ц. 1.6. Натуральні і вартісні індекси продуктивності праці. Показники продуктивності праці у натуральному вираженні найбільш точно відповідають змісту категорії продуктивності праці, оскільки вони відображають ефективність конкретної праці при виробництві конкретних натуральних благ чи послуг. Кількість продукції при розрахунку їх вимірюються в узгоджених за ознакою споживної вартості натуральних одиницях. Натуральні показники продуктивності праці з успіхом використовують у добувній промисловості, на підприємствах обробної промисловості де випускають однорідну продукцію при характеристиці окремих видів робіт у виробництві будівництва на , на транспорті, зв’язку та сільському господарстві. Динаміку продуктивності праці у натуральному вираженні вивчають за допомогою індексного методу. Індивідуальні індекси відображають зміну продуктивності праці на конкретних підприємствах. і=W1/W0 де, W1,W0 - рівень продуктивності праці відповідно у звітному та базисному періодах. По групах підприємств, які виробляють однакову продукцію, узагальнюючі індекси продуктивності праці побудовані у формі індексів середньозважених величин, і визначаються за формулою: W = ( WT / ( T де, W - рівень продуктивності праці на кожному окремому підприємстві; Т – середньоспискова чисельність робітників чи працюючих на кожному підприємстві. Індекс продуктивності праці змінного складу показує, на змінності фактично середні продуктивність праці по групі підприємств у звітному періоді порівняно з базисним. Суттєвим недоліком вимірювання продуктивності праці у натуральному вираження є неможливість його використання у тих випадках коли підприємства випускають різну продукцію. Недостатні показники продуктивності праці також не можна порівнювати у випадках випуску підприємствами однакової продукції з різною повнотою виробничого циклу. Виходячи з цього, найбільш розповсюдженими в статистичному аналізі є вартісні показники праці, рівень якої встановлюється діленням обсягу продукції у вартісному вираженні на загальні витрати праці. Вони дозволяють позбавитися наведених недоліків натуральних показників, забезпечують можливість розрахунку та аналізу продуктивності праці на будь-якому рівні, починаючи з окремих підприємств і закінчуючи народним господарством в цілому. Разом з тим вимірювання та аналіз продуктивності праці у вартісному вираженні має й ряд суттєвих недоліків, які пов’язані з недоліками діючих в галузях народного господарства вартісних показників продукції. Узагальнюючим показником продуктивності праці у сільському господарстві є валова продукція в порівняних цінах у розрахунку на одного середньорічного працівника. Додатково використовується середньорічний виробіток валової продукції на 1 людино-годину в цілому і окремо по рослинництву і тваринництву, а також трудомісткість окремих видів сільськогосподарських робіт та продукції. 1.7. Показники оплати праці в колгоспах і їх аналіз. Статистика продуктивності праці тісно пов’язана із статистикою плати праці в сільському господарстві. Слід підкреслити, що оплата праці в господарствах населення відсутня, також відсутні дані про оплату праці в селянських господарствах. Принципи оплати праці в підприємствах різних типів відрізняються. Зміна зарплати при умові незмінної чисельності і структури робітників аналізують з допомогою індексу постійного складу: І ФС = ( х1 f1 / ( х0 f1 Динаміка середньої заробітної плати найманих сільськогосподарських працівників досліджується на основі індексного методу за формулою: І ЗС = (( х1 f1 / ( f1) : (( х0 f0 / ( f0) Вплив на динаміку зарплати зміни робітників з різним рівнем зарплати відображається з допомогою індексу структурних зрушень: І СЗ = І ЗС / І ФС В основному статистичні дослідження оплати здійснюється в наступних напрямках: вивчення форм і систем оплати праці в сільгосппідприємствах; аналіз структури оплати праці з виділенням грошової і натуральної її частини; вивчення оплати праці в сільгосппідприємствах різних форм власності; дослідження динаміки і структури описати праці в територіальному розрізі; вивчення своєчасності виписати нарахованих сум і заборгованостей підприємств; своїм робітникам; характеристика рівня і динаміки оплати праці в спів ставних цінах. Ці напрямки визначають систему показників оплати праці, яка включає показники фонду оплати праці; його структури і динаміки; показники рівня і динаміки середньої заробітної плати. По сільськогосподарських підприємствах і організаціях у статистиці визначають загальний розмір фонду оплати праці робітників. В цей показник включають усі види нарахованої основної і додаткової зарплати, з урахуванням премій, доплат в надбавок, а також грошової суми нарахованої згідно законодавства за невідпрацьований час. У склад загального фонду оплати праці входить вартість натуральних оплат по собівартості, передбачених діючого системою оплати праці. По колгоспах статистика вивчає розмір оплати праці колгоспників ( у всіх галузях господарств) незалежно від форми оплати праці в колгоспі. Із загальної величини визначених до видачі грошей і грошей і продуктів виділяється оплата за продукцію і додаткова оплата праці. Показниками фонду оплати праці являється розмір нарахованої суми за квартал, з початку року, за рік. По колгоспах відображається розмір фактично виданої суми. Середня оплата розраховується на одного робітника і на одну відпрацьовану людино-годину. По колгоспах статистика вивчає не лише нараховану оплату, але й фактично видані суми з початку року, причому окремо за рахунок зарплати, звітного року і за рахунок оплати праці минулих років. В зв’язку з цим вивчається заборгованість у тому числі прострочена заборгованість сільгосппідприємств. В якості середніх показників застосовується середньорічна, середньомісячна і середньоденна оплата праці. Для розрахунку цих показників по сільськогосподарських підприємствах використовуються такі показники: фонд заробітної плати спискового складу і різниця у вартості продукції, виданої і проданої робітникам між роздрібною і внутрігосподарською оцінкою, сума премій і винагород, що не входять у фонд заробітної плати. Оцінка динаміки оплати праці в статистиці здійснюється із застосуванням індексного методу. Якщо виходячи з того, що фонд оплати праці дорівнює виробленню середньої чисельності робітників на середній рівень оплати праці, то ця формула матиме вигляд: Ір = ( t 1T1/ ( t 0T0 Де Т і Т – середня чисельність робітників; t 1,t 0 - середній рівень оплати праці. Індекс зміни фондy оплати праці внаслідок зміни середнього рівня оплати праці позначається: Ір = ( t 1T1/ ( t 0T1 Індекс зміни оплати праці за рахунок зміни чисельності робітників визначається за формулою: Ір = ( t 0T1/ ( t 0T0 При комплексному статистичному підході де вивчення оплати праці з об’ємом виробництва продукції, а на підприємствах і в організаціях, що обслуговують сільське господарство – з об’єктом робіт. При аналізі співставляються темпи росту середньої заробітної плати і продуктивності праці в сільському господарстві. Вихідні дані та завдання до теми №5 “Статистика продуктивності праці у сільському господарстві” Завдання 1. Відомі такі дані (табл.1) про чисельність колгоспників, валовий доход та прибуток у колгоспах за рік: Таблиця №1 Номер колгосп. Чисельність колгоспників, чол. Виробництво продукції на колгоспника, грн. Воловий доход, тис. грн. Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.
1 2 3 4 5
1 331 5428 429 376
2 352 6619 557 486
3 246 10428 624 544
4 269 4980 321 283
5 763 5461 979 850
6 349 6135 507 447
7 284 6920 410 414
8 262 4934 307 273
9 607 6550 930 815
10 342 3414 273 241
11 383 5246 473 418
12 238 4719 268 239
13 213 4475 238 204
14 145 7937 498 254
15 354 8300 728 613
16 272 4100 271 235
17 130 5617 185 163
18 147 8275 309 268
19 250 8733 539 463
20 187 4928 228 199
21 97 6808 173 152
22 122 8000 252 219
23 64 13543 248 214
24 53 6688 101 91
25 94 8753 220 191
26 226 6085 342 293
Разом 6780 173076 10410 8945
1.Побудуйте ряд розподілу колгоспників за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника. Утворити 4 групи з рівними інтервалами. По кожній групі підрахувати: а)число колгоспників; б)чисельність колгоспників; в)валовий доход (всього і на 1 колгоспника); г)прибуток від реалізації. Розрахунки представити в табличній формі (табл.2).Зробити короткі висновки. Відобразити ряд розподілу у вигляді графіка. 2. Виконати групування колгоспів за двома ознаками: виробництвом продукції на 1 колгоспника і чисельність колгоспників (табл.3). Розрахувати для кожної групи техніко-економічні показники. Написати назви таблиць. Зробити висновки. Групування колгоспів за кількістю виробленої продукції на одного колгоспника Таблиця №2 Групи колгоспів за виробництвом валової продукції на одного колгоспника, грн. К-сть колгоспів Чисельність колгоспників чол. Валовий доход Прибуток від реалізації продукції
Всього тис. грн. На 1 колгоспника грн. Всього тис. грн. У % до валового доходу
1 2 3 4 5 6 7
3414 - 5946,25 11 3390 3972 1,17 3481 87,64
5946,25 - 8478,8 11 2736 4807 1,76 4052 84,29
8478,5 - 11010,75 3 590 1383 2,34 1198 86,62
11010,75 - 13543 1 64 248 3,88 214 86,29
Разом 26 6780 10410 1,54 8945 85,93
Висновок: типовими є колгоспи першої і другої групи за виробництвом валової продукції на одного колгоспника. Маючи найбільшу кількість колгоспів і найбільшу чисельність колгоспників вони мають найбільший валовий доход і відповідно прибуток від реалізації. Друга група має в своєму складі 11 колгоспів причому чисельність колгоспників в порівнянні з першою групою менша на 654 чоловіка, але при цьому воловий доход більший на 835 тис. грн. До третьої і четвертої групи належать тільки 4 колгоспи. Групування колгоспів за двома ознаками: виробництвом продукції на 1 колгоспника і чисельність колгоспників Таблиця №3 Групи колгоспів за чисельністю колгоспників, чол. Підгрупи колгоспів за валовою продукцією на 1 колгоспника, грн. К-сть кол-госпів Чисельність колгоспників, чол. Валовий доход Прибуток від реалізації продукції
Всього, тис. грн. На 1 колгосп-ника грн. Всього, тис. грн. На 1 колгосп-ника грн.
Висновок: виконуючи комбінаційне групування за чисельністю колгоспників і валовою продукцією на одного колгоспника можна зробити наступні висновки, що типовими є колгоспи 2 групи , які мають 13 колгоспів з чисельністю від 230,9 до 408 чоловік, при цьому загальна чисельність колгоспників по 13 колгоспах складає 3932 чоловік з валовим доходом 5707 тис. грн. і прибутком від реалізації продукції 5032 тис. грн. До третьої групи не відноситься не один колгосп. Завдання 2. Використовуючи ряд розподілу за величиною виробленої продукції на 1 колгоспника(табл.2) обчислити : а)середню продуктивність праці; б) моду даного ряду; в)медіану; г) середнє лінійне відхилення. а)середня продуктивність праці обчислюється за наступною формулою:
Середня продуктивність праці склала 1137,7 тис. грн. б) Модою в статистиці називається величина ознаки, тобто варіанта яка найчастіше зустрічається в даній сукупності. В інтервальному ряду розподілу моду визначаємо за формулою:
Для знаходження моди треба знайти модальний інтервал, тобто інтервал з найбільшою частотою. Але, маємо справу з бімодальним інтервальним рядом, тобто маємо дві однакові частоти, тому можемо використовувати будь-який інтервал з найбільшою частотою. Тому мода буде мати вигляд
Це означає, що більшість колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника в межах 6246,25 гривень в) Медіана обчислюється за формулою:
Для знаходження медіани в інтервальному ряду розподілу також визначаємо медіанний інтервал , таким буде інтервал кумулятивна частота якого дорівнює або перевищує половину частот Знайдемо половину суми частот
Накопичуємо частоту поки вона не досягне 13, тобто 11+11 =22 , отже 22>13 це означає , що медіанний інтервал знаходиться в межах від 6246,25 до 8778,5.
Отже, це означає, що половина колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника менше 6402,06 грн., а інша половина більше 6402,06 грн. г)Середнє лінійне відхилення це середній модуль відхилень індивідуальних значень ознаки від їх середньої величини обчислюємо за формулою:
Завдання3. На основі даних про виробництво продукції на 1 колгоспника (завдання 1) визначте: а) розмах варіації; б) дисперсію; в) середнє квадратичне відхилення; г) коефіцієнт варіації. Поясніть економічний зміст розрахованих показників. а) Розмах варіації це різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки. В інтервальному ряду розподілу розмах варіації визначають як різницю між верхньою межею останнього і нижньою межею першого інтервалів: R = X max – X min = 13543-3414=10129 б)Дисперсія представляє собою середню арифметичну квадратів відхилень кожного значення ознаки від їх середньої величини Зважена дисперсія обчислюється за формулою:
Визначимо Х як середина кожного інтервалу: 3414 + 1260,125 = 4680,125 (11) 5946,25 + 1266,125 = 721272,375 (11) 8478,5 + 1266,125 = 9744,625 (3) 11010,75 + 1266,125 = 12276,875 (1) Х визначається за формулою:
в) Середнє квадратичне відхилення визначається як корінь квадратний з дисперсії.
Чим менше середнє квадратичне відхилення тим більш однорідною є сукупність і більш типовою є середня величина г)Відносною мірою варіації є коефіцієнт варіації. Він дозволяє порівняти ступінь варіації ознаки у варіаційних рядах, які мають різне значення середньої величини. Коефіцієнт варіації обчислюється як відношення середнього квадратичного відхилення до середнього значення ознаки:
сукупність однорідна, а середня є типовою Завдання4. 1.Використовуючи вихідні дані завдання 1 побудуйте таблицю для дослідження зв’язку між розміром валового доходу та продуктивністю праці. 2.Знайдіть рівняння регресії. 3.Зобразіть емпіричні та теоретичні дані на графіку. 4. Обчисліть лінійний коефіцієнт кореляції і кореляційне співвідношення. 5. Перевірте істотність зв’язку за допомогою - критерію з рівнем істотності = 0,05. Поясніть економічну сутність обчислених показників. 1)Будуємо таблицю для дослідження зв’язку між розміром валового доходу та продуктивністю праці за даними завдання №1 Спочатку переведемо виробництво продукції на одного колгоспника з грн. в тис. грн. для спрощення розрахунків Номер колгоспу В-тво прод., тис. грн. (Х) Валовий доход, тис. грн. (У) X*Y X² Yx Yx-Yсер. (Yx-Yсер)² Y-Yсер (Y-Yсер)² Y-Yx (Y-Yx)² Y²
2)Рівняння регресії будемо обраховувати за прямолінійним зв’язком який описується рівнянням прямої за наступною формулою: , де а0 і а1 визначаються за формулами
ух = 332-10,28*х рівняння регресії З рівняння можна зробити висновок, що залежність пряма. Якщо виробництво продукції зросте на 1 тис. грн., то валовий доход зросте на 10,28 тис. грн. 332 тис. грн. вплив неврахованих факторів. 3) Спочатку наносимо емпіричні дані , за даними таблиці (х і у). Отримаємо точки, згодом на які будемо наносити пряму за даними х і yx і отримаємо теоретичну залежність. 4) У випадку лінійної залежності тісноту зв’язку вимірюють лінійним коефіцієнтом кореляції, який визначається за формулою: або
Оскільки значення додатне зв’язок можна вважати прямим і помітний (0,101<0,75) Кореляційне співвідношення визначає тісноту зв’язку і визначається за формулою :
5) Перевірка істотності відхилень групових середніх від теоретичних значень здійснюється за допомогою критеріїв математичної статистики. Вона ґрунтується на порівнянні фактично розрахованого коефіцієнта детермінації з критичним. Критичне значення визначають наступним чином: Спочатку визначаємо К1= m-1=4-1 =3 , де m – кількість груп в аналітичному групуванні; n – кількість елементів групування К2= n- m=26-4=22 Рівень істотності “(” = 0,05 Критичне значення ми не можемо обрати одразу, тому що відповідних даних для К2 не має. При К2=20 (= 3,10 , а при К2=30 (= 2,92 тому (20,05(3,22)= 3,10 – (((3,10-2,92)/10)*2) =3,064 Розраховане критичне значення означає істотність зв’язку якщо при відсутності між ознаками тільки у 5 випадках із 100 коефіцієнт детермінації перевищить 3,064 якщо зв’язок відсутній. Для перевірки зв’язку використовують критерій Фішера, який обчислюється за залежністю:
Фактичне значення коефійієнта детермінаці менше ніж критичне зв’язок між ознаками не доведений і вважається не істотним. Завдання5. Відомо, що продуктивність праці у районі склала(табл.4), тис. грн. В цінах 1990 1991 1992 1993 1994 1995
старих 36050 38010 41045 39981
нових
399,8 420,2 370,1
Приведіть рівні ряду динаміки до спів ставного вигляду. Визначте вид ряду динаміки і зобразіть динаміку продуктивності праці за допомогою лінійної діаграми. Обчисліть: а) темпи росту; б) абсолютні і відносні прирости; в) абсолютні значення одного проценту приросту; г) середній абсолютний приріст; д) середній темп росту та приросту Для приведення ряду динаміки до спів ставного вигляду для умов 1993 року визначаємо коефіцієнт співставлення двох рядів.
Множимо на коефіцієнт співставлення і отримуємо зімкнений динамічний ряд
а)темпи росту представляють собою відношення рівнів наступного року до рівня попереднього, або базисного року. Розрізняють ланцюговий і базисний темп росту:
б) абсолютний приріст це різниця між двома порівнюваними рівнями. Він обчислюється як ланцюговий так і базисний: (yл. = yі - yі-1 (yб. = yі – y0 в) абсолютне значення одного проценту приросту визначається як відношення абсолютного приросту до відповідного темпу приросту : (K – абсолютний приріст Тпр. – темп приросту г)середній абсолютний приріст обчислюється як відношення накопиченого підсумку абсолютних приростів за певний період до кількості років у цьому періоді. Він знаходиться за формулою: тис. грн.. д)середній темп росту може бути обчислений по абсолютним значенням ряду динаміки: m –кількість періодів часу в динамічному ряду
Середній темп приросту отримуємо якщо від середнього темпу росту віднімемо 100:
(Тпр.= (Тр. –100 =115,57-100=15,57 % Завдання 6. Виконайте аналітичне вирівнювання ряду по прямій. Побудувати тренд. Розрахунок представити графічно. Роки Продуктивність праці ( t ) t t2 ty yt
1990 360,5 -3 9 -1081,5 379,69
1991 380,1 -2 4 -760,2 383,19
1992 410,45 -1 1 -410,45 386,69
1993 399,8 1 1 399,8 393,69
1994 420,2 2 4 840,4 397,19
1995 370,1 3 9 1110,3 400,69
Разом 2341,15 0 28 98,35
yt= a0 ( a1t a0 =(y / n= 2341,15/6=390,19 a1=(ty/ (t2= 98,35/28=3,5 yt =390,19+3,5t – рівняння тренду Отже, в середньому продуктивність праці склала 390,19 тис. грн., приріст складає3,5тис.грн.ЗЗ Завдання 7. Відомі дані (табл.5) про діяльність двох господарств. Обчисліть: 1)індивідуальні індекси продуктивності праці по кожному колгоспу; 2)узагальнюючі вартісні індекси динаміки продуктивності праці постійного, змінного складу та структурних зрушень; 3) зміни валового доходу за рахунок зміни продуктивності праці та чисельності працівників в кожному колгоспі. Поясніть зміст кожного показника. Таблиця № 5 № колгоспу Валовий доход, тис.грн Чисельність працівників,чол. Продуктивність праці
базисний рік(х0) звітний рік(х1) базисний рік (f0) звітний рік (f1) базисний рік(х0/ f0) звітний рік(х1/ f1)
1 3494 3546 346 346 10,089 10,25
2 2443 2832 367 377 6,66 7,51
Разом 5937 6378 713 723
1) Індивідуальні індекси продуктивності праці представляють собою співвідношення між продуктивністю праці у звітному і базисному періоді. Індекс продуктивності праці має вигляд де W1 – продуктивність праці в звітному періоді, W0 - продуктивність праці в базисному періоді іw1= 10,25/10,089 = 1,0159 або 101,59 % продуктивність праці збільшилась на 1,59 % іw2= 7,51/6,66 = 1,1276 або 112,76 % продуктивність праці збільшилась на 12,76 % 2)Узагальнюючий вартісний індекс динаміки продуктивності праці постійного складу має вигляд: або 107,7% Під впливом зміни індивідуальних продуктивностей праці середня продуктивність праці збільшилася на 7,7 Індекс змінного складу представляє собою співвідношення середніх значень показника у звітному і базисному періоді і має вигляд:
або 107,47%, середня продуктивність праці у звітному році в порівнянні з базовим зросла на 7,47 % або 99,78% Висновок : за рахунок структурних зрушень, тобто збільшення валового доходу в загальному обсязі виробництва середня продуктивність праці зменшилася на 0,22% 3) Зміна валового доходу за рахунок зміни продуктивності праці в першому колгоспі буде мати вигляд: (x1/f1- x0/f0)* х1 = (10,24-10,09)*3546 =513,9 В першому колгоспі під впливом зміни продуктивності праці валовий доход збільшився на 513,9 тис. грн. В другому колгоспі зміна валового доходу за рахунок зміни продуктивності праці буде мати вигляд: (x1/f1- x0/f0)* х1 = (7,51-6,66)*2832 =2407,2 В другому колгоспі під впливом зміни продуктивності праці валовий доход збільшився на 2407,2 тис. грн. Зміна валового доходу за рахунок зміни чисельності працівників в першому колгоспі буде складати: (f1- f0) * x0 = (346-346)*3494 =0 В першому колгоспі зам рахунок зміни чисельності працівників валовий доход не змінився. Зміна валового доходу за рахунок зміни чисельності працівників в другому колгоспі буде складати: (f1- f0) * x0 = (377-367)*2443 = 24430 В другому колгоспі під впливом зміни чисельності працівників валовий доход збільшився на 24430 тис. грн. Додаток 1 Таблиця1: Темпи зниження виробництва продукції та продуктивності праці в суспільному секторі с/г в Україні. Роки Валова продукція с/г в цінах Середньорічна к-ть працівників зайнятих у с/г виробництві Продуктивність аграрної праці
Тис. грн %
1992 88,1 123,9 6450,3 71,1
1993 66,3 94 6394 70,5
1994 52,6 87,5 5448,7 60,1
1995 47,9 83,1 5225,2 57,6
1996 38 77,9 4518,4 49,8
Додаток 2 Таблиця 2: Продуктивність праці в с/г і його галузях по Україні в цілому та по її природноекономічних зонах. Зони Роки
1985 1996
Виробн. валової продукції с/г у розрахунку на середньорічного працівника В тому числі Виробн. валової продукції с/г у розрахунку на середньорічного працівника В тому числі
рослинництва
тваринництва
рослинництва
тваринництва
Степ 8152 7442 8893 4649 5784 3644
Лісостеп 7037 6354 7891 4978 6093 4026
Полісся 5816 4932 7162 4004 4798 3428
Карпати 4604 3234 7662 2661 2569 2784
Вся Україна 7101 6257 8151 4518 5622 3737
Додаток 3 Таблиця 4: Співвідношення цін на с/г продукцію і внутрішньому ринках в 1992 р. Продукція Ціна ринку Індекс ціни зовнішнього ринку до ціни внутрішнього ринку
світового
внутрішнього
Цукор 261 45,4 5,76
Олія 453 84,6 5,35
М’ясо ВРХ 1487 412,3 3,61
Зерно 157 49,6 3,16
Тваринницьке масло 2150 69,9 3,07
Насіння соняшника 200 124,3 1,61
Насіння ріпака 160 101,6 1,57
Висновок. Розглянувши і проаналізувавши статистику продуктивності праці в сільському господарстві можна зробити таки висновки,: 1) Продуктивність праці залежить від багатьох факторів, які різними шляхами пов’язані між собою. Зокрема такі, як раціональне використання робочого часу, інтенсивність праці, науково-технічний прогрес та інше. Важливий вплив на продуктивність праці в сільському господарстві мають показники сезонності, природних і кліматичних умов. Тому особливістю сільського господарства порівняно з іншими галузями економіки являється те, що продуктивність праці може розраховуватись не лише по показникам продукції, але й на окремих етапах сільськогосподарського виробництва. 2) Більше уваги необхідно приділити енергійному впровадженню в галузі прогресивних технологій виробництва поліпшення її матеріально-технічного забезпечення, гарантуванню повсюдної та вчасної виплати заробітної плати, активізувавши матеріальне стимулювання аграрної праці. 3) Проаналізувавши ряд колгоспів можна побачити, що типовими є колгоспи першої і другої групи за виробництвом валової продукції на одного колгоспника. Маючи найбільшу кількість колгоспів і найбільшу чисельність колгоспників вони мають найбільший валовий доход і відповідно прибуток від реалізації. Друга група має в своєму складі 11 колгоспів причому чисельність колгоспників в порівнянні з першою групою менша на 654 чоловіка, але при цьому воловий доход більший на 835 тис. грн. До третьої і четвертої групи належать тільки 4 колгоспи. 4) Середня продуктивність праці по групах колгоспів склала 1137,7 тис. грн. 5) Визначивши моду даного інтервального ряду дізналися, що більшість колгоспів виробляють валової продукції на одного колгоспника в межах 4680,13 гривень. 6) Визначивши дисперсію, середнє квадратичне відхилення і коефіцієнт варіації, який склав 12,1 % можна зробити висновки, що сукупність однорідна, а середня є типовою. 7) Із розрахованого рівняння регресії можна зробити висновок, що залежність пряма. Якщо виробництво продукції зросте на 1 тис. грн., то валовий доход зросте на 10,28 тис. грн., а вплив неврахованих факторів складе 332 тис. грн. 8) Із дослідження зв’язку можна зробити висновок, що зв’язок можна вважати прямим і помітний (0,101<0,75). Фактичне значення коефіцієнта детермінації менше ніж критичний зв’язок між ознаками не доведений і вважається не істотним. 9) Розрахувавши індекси видно, що кожен з них має різний економічний зміст і придатний лише для вирішення конкретного завдання. Індекс фіксованого складу показує на скільки зросла продуктивність праці без зміни в структурі працівників. Індекс змінного складу показує на скільки змінилась середня продуктивність праці порівняно із продуктивністю праці по кожному колгоспі. Індекс структурних зрушень показує вплив змін в структурі вивчаючої сукупності на динаміку явища. Список використаної літератури: 1.Замосковний О.П. «Система основних показників статистики сільського господарства» М:Статистика 1980 р. 86с. 2.Сєргєєв С.С. «Сільськогосподарська статистика.» М: Фінанси і статистика1989р. 656с. 3.Економіка України. За редакцією Заболотського – Львів ’97. 4.Еріна А.М. Кальян З.О. “Теорія статистики практикум” К:Знання 1997р.
