вступ I. Теоретичні основи застосування прискореної амортизації ОВФ та її вплив на господарську діяльність 1.1. Поняття прискореної амортизації Прискореною амортизацією варто вважати таку систему її нарахування і порядок переоцінки засобів праці, за яких протягом перших років або всього амортизаційного періоду забезпечується випереджальне зростання накопиченої суми амортизаційних відрахувань порівняно з реальними темпами втрати засобами праці споживчих властивостей і вартості. З її допомогою пом’якшується жорстокість не прискорених методів амортизації. За умови, що амортизаційний період дорівнює економічно раціональному терміну служби засобів праці, дегресивні методи амортизації також можна віднести до не прискорених методів. У випадку ж застосування підприємством занижених термінів корисного використання засобів праці всі розглянуті методи амортизації є прискореними. В практиці застосовуються різні підходи до визначення суми амортизації основних фондів, що надійшли та вибули протягом року. 1. Амортизацію нараховують виходячи з фактичної кількості днів експлуатації об’єкта. При цьому при розрахунку амортизації в місяці беруть 30, а в році – 360 днів. Такий підхід застосовується зокрема, у Франції, де амортизацію прямолінійним методом нараховують з дати використання об’єкта, а прискорену амортизацію – з дати придбання. 2. Амортизацію нараховують виходячи з заокругленого числа повних місяців експлуатації. Це один з широко застосовуваних методів. Так, як об’єкт основних фондів було придбано 12 липня, амортизація буде нарахована за 6 місяців, починаючи з 1 липня. Якщо цей об’єкт було придбано 16 липня, амортизацію буде відображено тільки за 5 місяців поточного року. У деяких країнах застосовується інший варіант: нарахування амортизації розпочинається з 1-го числа місяця, що настає за місяцем введення об’єкта в експлуатацію, а припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття. 3. Амортизацію нараховують виходячи з припущення „середини року”. Цей підхід ґрунтується на припущенні, що датою фактичного придбання об’єкта буде в середньому середина року. Піврічну умову (half-year convention) широко використовують у США для таких фондів, як конторське обладнання і автомобілі. Для будівель, однак, податкові правила вимагають, щоб амортизація була нарахована виходячи з фактичного числа місяців, протягом яких ця будівля перебуває в складі фондів. 4. Амортизацію нараховують за основними засобами, що є в наявності на кінець року. Такий підхід поширений у Великій Британії. Збільшення масштабів застосування прискореної амортизації сприятиме істотному зменшенню фінансових втрат від техніко-економічного старіння та інтенсифікації процесу оновлення діючих засобів праці на підприємствах і в організаціях України. Добровільність вибору режиму прискореної амортизації має свій сенс. Наведені на початку пояснення щодо вигідності для підприємства підвищених норм амортизації справедливі тільки для підприємств, що успішно господарюють. Успішність господарювання в даному випадку має чітко окреслений орієнтир: собівартість виробленої підприємством продукції значно нижча від ціни, яку диктує ринок. Інакше кажучи, для підприємства існує резерв підвищення собівартості (за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань) без підвищення відпускної (оптової) ціни реалізації продукції. Ситуація змінюється, якщо собівартість продукції перебуває в критичній близькості до рівня цін на ринку. Будь-яке збільшення собівартості (у даному випадку за рахунок амортизаційних відрахувань) може змусити підняти ціну реалізації, що, як правило, спричинює зменшення обсягу продажу. У подібній ситуації підприємства виявляються незацікавленими в збільшенні норм амортизації. Більше того, відомі випадки коли підприємства вживали заходів щодо зменшення звичайних норм амортизації. Такі ситуації виникали, якщо промислові підприємства, велику частина свого портфеля замовлень, виявлялися завантаженими на 20-40% потужності. Деякі підприємства зверталися в міністерство з проханням про консервацію частини своїх потужностей. В економічному плані це означало призупинення режиму амортизації основних фондів. Такий режим називається відстроченою амортизацією. Іншим випадком невигідності підвищення норм амортизаційних відрахувань є ситуація, коли підприємство дотримується стратегії занижених (порівняно з конкурентами) цін. Прибуток, що підприємство одержує за рахунок додаткових обсягів продажу, виявляється вищим від вигод прискореної амортизації. Переваги прискореної амортизації можна аналізувати в двох аспектах: Більш швидке відтворення основних фондів; Зниження податкового преса для підприємства. В умовах ринкової економіки необхідно постійно стежити за конкурентоспроможністю продукції. Отже, виробник має завжди бути готовим до швидкого переходу на більш прогресивну або економічну технологію. Частину потреби в капітальних вкладеннях на це виробник покриває за рахунок амортизаційних накопичень, що при прискореному методі амортизації дає можливість тільки за перші три роки експлуатації основного капіталу забезпечити понад 50% вартості техніки, яка замінюється. Прискорена амортизація дає можливість більш повно врахувати моральне зношення і знизити можливість переамортизації. Водночас політика прискореної амортизації є важливим інструментом активізації інвестиційної діяльності підприємств, створює можливість стимулювати оновлення продукції і виробничого апарату. У США внаслідок скорочення тривалості амортизаційних періодів і зростання масштабів прискореної амортизації за останні 30 років (1971р.) промислові підприємства одержали можливість за рахунок амортизаційних відрахувань фінансувати близько 70% інвестицій, прискорилося відновлення виробництва. У Франції підприємства щорічно виділяють на амортизацію в середньому до 8% валового національного доходу, а валові інвестиції в основний капітал більш ніж на 60% фінансуються за рахунок амортизаційних відрахувань (Бернар, 1994). Методи прискореної амортизації в умовах ринку. Знос є об'єктивним процесом, оскільки визначається рядом факторів, більшість із який є спільними, об'єктивними (час, зовнішнє середовище, темпи науково-технічного прогресу і т.п.). Амортизація є суб'єктивною категорією, оскільки при визначенні нормативного строку експлуатації основних засобів є присутнім суб'єктивізм. Вона є більш широкою категорією, що повинна не тільки забезпечувати умови для простого відтворення, але і сприяти підвищенню конкурентноздатності виробництва. Тому виникла потреба в застосуванні методів прискореної амортизації. Прискорена амортизація припускає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Прискорена амортизація покликана стимулювати своєчасне технічне оновлення виробництва. Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється такими причинами: найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їхньої експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими; накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, в разі його швидкого морального старіння та інфляції; забезпечується можливість збільшення частки витрат на ремонт об'єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки використання їх, без відповідного збільшення витрат виробництва. 1.2. Основні методи прискореної амортизації Дегресивна амортизація (амортизація зі зменшенням сум за рік): у перші роки використання об’єкта на витрати списуються більш вагомі суми, ніж у наступні роки. Розрізняють такі форми дегресивної амортизації: геометрично-дегресивний метод (зменшення залишкової вартості), арифметично-дегресивний (кумулятивний) метод, методи зменшуваного залишку, прискореного зменшення залишкової вартості й амортизація на основі ступеневих знижуваних ставок. При геометрично-дегресивному методі амортизація розраховується за допомогою застосування твердої відсоткової ставки амортизації до останньої залишкової вартості об’єкта (амортизація на основі залишкової вартості). У даному випадку амортизаційні відрахування поступово зменшуються, повне списання вартості основних фондів не відбувається ніколи. Відрахування завжди менші від залишкової вартості (навіть вартості металобрухту). Згідно з арифметично-дегресивним (кумулятивним) методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується як відношення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта основних засобів до суми кількості років його корисного використання. Для цього методу характерно, що величина річних відрахувань зменшується, і до кінця терміну використання відбувається повне списання вартості (Шмален, 1996; Беа, 1999). Метод зменшуваного залишку полягає в тому, що застосовується тверда норма амортизації, а база розрахунку амортизації прив’язується до балансової вартості, однак балансовою вартістю вважається не повна первісна вартість на початок звітного періоду, а залишкова вартість. Зокрема, елементи даного методу використовуються сьогодні в Україні. Відповідно до методу прискореного зменшення залишкової вартості річна норма амортизації розраховується виходячи з терміну корисного використання об’єкта і подвоюється. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року і річної норми амортизації. Поряд із вищезазначеними методами до дегресивної амортизації можна віднести метод на основі ступеневих ставок, що знижуються. Даний спосіб передбачає тверді амортизаційні ставки, що зменшуються дегресивно при збільшенні терміну корисної служби об’єкта. При використанні методу зменшення залишкової вартості термін амортизації становить 15 років при тривалості корисного використання 4 роки. На собівартість за 4 роки корисного використання переноситься 90% початкової вартості основних фондів. Але термін амортизації ще залежить і від вартості кожного об’єкта основних засобів. При використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості термін амортизації становить 13 років при тривалості корисного використання 4 роки. На собівартість за 4 роки корисного використання переноситься 93,75% початкової вартості основних фондів, але термін амортизації ще залежить від вартості кожного об’єкта основних засобів. Слід зазначити, що методи розрахунку амортизації від залишкової вартості помітно подовжують термін амортизації, що в умовах інфляції призводить до втрати реальної вартості основних фондів. Ці 2 методи є не зовсім зручними, оскільки, крім збільшення розрахунків, нічого не несуть, проте збільшують період амортизації у три рази. При нарахуванні амортизаційних відрахувань кумулятивним методом за 4 роки нерівномірно списується вся амортизаційна вартість основних фондів, при чому за перші 2 роки – 63%, термін амортизації дорівнює тривалості корисного використання і не залежить від вартості кожного об’єкта основних засобів. Отже, розрахунок показує, що найбільш корисним для підприємств є кумулятивний метод, але він не забезпечує рівномірного внесення амортизаційних витрат у собівартість, що забезпечується прямолінійним методом, у свою чергу прямолінійний метод є менш вигідним (близько 13%). Сьогодні, коли підприємства мають право вибирати метод нарахування амортизації, економічні служби зобов’язані підібрати найбільш прийнятний метод для підприємства з урахуванням його діяльності, фактичного стану основних фондів і ціни на продукцію чи послуги підприємства (Горицкая, 2001). 1.3. Функції амортизації Відповідно до Концепції амортизаційної політики, затвердженої 7 березня 2001 року, залежно від сфери застосування і мети, виділяють 2 основні функції амортизації: економічну; податкову (фіскальну); Економічна функція амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації повинно бути визначення реальних витрат підприємства, пов’язаним з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартість продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в цьому випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб’єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно. В економічній амортизації тривалість амортизаційного періоду повинна відповідати фактичному терміну служби до списання або вибуття конкретного засобу праці на кожному підприємстві. цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби” від 18 травня 2000р. Названо строком корисного використання (експлуатації). Фактичний термін служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятись від нього в будь-який бік. Податкова функція амортизації полягає у фінансовій компенсації основного капіталу за рахунок зменшення оподаткованого прибутку на суму амортизаційних відрахувань і одержання податкової знижки. Сфера застосування фіскальної амортизації встановлюється діючим Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Саме через податкову амортизацію має здійснюватись державне регулювання інвестиційної діяльності і рівня оподаткування прибутку підприємств. Фіскальна амортизація має суворо регламентуватися і нараховуватися в точній відповідності до норм і правил, встановлених законодавчо. Вона повинна визначати максимально можливу суму амортизаційних відрахувань підприємства за певний період, від якого залежить сума податку на прибуток. Відповідно до фіскальної функції тривалість амортизаційного періоду повинна бути орієнтована на найбільш імовірне значення економічно раціонального терміну служби засобів праці даного виду в середніх умовах їх використання (Указ, 2001). ВИСНОВОК Отже, прискорена амортизація – це щорічне зменшення амортизаційних відрахувань. Головним завданням прискореної амортизації є зменшення або уникнення втрат від морального зносу. Застосування прискореної амортизації кожне підприємство вирішує самостійно. Прискорена амортизація покликана стимулювати своєчасне технічне оновлення виробництва. Доцільність застосування методів прискореної амортизації пояснюється такими причинами: найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки їхньої експлуатації, коли вони фізично і морально ще є новими; накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизується, в разі його швидкого морального старіння та інфляції; забезпечується можливість збільшення частки витрат на ремонт об'єктів, які амортизуються, що припадає на останні роки використання їх, без відповідного збільшення витрат виробництва. Амортизація має 2 функції: економічну та податкову. Прискорена амортизація має три основні методи нарахування амортизаційних відрахувань: метод кумулятивного числа; метод прискореного зменшення залишкової вартості; геометрично-дегресивний метод. ІІ. Обґрунтування застосування прискореної амортизації 2. Аналіз використання ОВФ підприємствами галузі. Основним завданням дослідження є аналіз використання ОВФ на прикладі підприємств галузі. Підприємства є однотипними, тому недоцільно опрацьовувати весь масив даних, можна застосувати статистичну вибірку. Для масиву даних із 100 підприємств при заданих параметрах = 0,18; ? = 0,5; t = 2; об’єм вибірки буде порахований за формулою:
В дослідженні використовувалася безповторна вибірка. За результатами розрахунків об’єм вибірки становить:
Вихідні дані для аналізу за цими підприємствами наведені в таблиці 2.1. Підприємство Виробнича потужність, тис. грн. Річний обсяг виробництвапродукції тис. грн. Балансова вартість ОВФ, тис. грн. Чисельність персоналу, осіб Рух ОВФ, тис. грн. Річний знос, % Витрати виробництва Витрати робочого часу в результаті…, % Технологічна структура ОВФ Використання ОВФ у … зміну, тис. грн. Підвищення кваліфікації Матеріальне стимулювання
Первісна вартість Залишкова вартість Всього В т. ч. робітники Вибуло Надійшло
Першу Другу Третю Щорічне підвищення кваліфікації, % Приріст обсягу на 1% підвищення кваліфікації, тис. грн. Додаткові витрати на 1% підвищення кваліфікації , тис. грн. Щорічне підвищення матеріального стимулювання, % Приріст обсягу на 1% матеріального стимулювання, тис. грн. Додаткові витрати на 1% матеріального стимулювання, тис. грн.
осіб % в найбільшу зміну
Всього Із них нові
Всього З них на утримання і експлуатацію ОВФ, % Перебування в ремонті Організаційних причин Інші
Таблиця 2.1. 2.2. Аналіз показників наявності, руху та стану ОВФ В таблиці 2.2. проведені початкові розрахунки наявності, руху та стану основних фондів на підприємствах. Для спрощення пояснень для прикладу буде братись 1-ше підприємство, а так як розрахунки типові, то пояснення можуть бути застосовані для всіх підприємств. В третії колонці пораховано термін експлуатації ОВФ в роках за формулою: ; Річзнос – річний знос у %. В четвертій колонці пораховано коефіцієнт вибуття: Цей коефіцієнт показує, яка доля цих фондів, що була на балансі підприємства на початок періоду, вибула за певний період (рік) із-за зносу або інших причин. Наприклад на 1-му підприємстві цей коефіцієнт показує, що вибуло із-за зносу 0,091 або 9,091% від ОВФ на початок року. В п’ятій колонці пораховано коефіцієнт оновлення, він характеризує долю нових, введених в експлуатацію у звітному періоді основних фондів. Коефіцієнт оновлення: ; Бвекс – величина основних фондів що надійшли на підприємство; Зв – залишкова вартість. На 1-му підприємстві цей коефіцієнт становить 0,139 або 13,9% – це означає, що за 1 рік на підприємство надійшло 13,9% основних фондів. Коефіцієнт інтенсивності оновлення: характеризує внутрішні зв’язки процесів оновлення і вибуття основних фондів на підприємстві. Квв = 0,091, Кон = 0,139, а Кін = 1,528, він більший за 1 це означає що на підприємстві основних фондів оновлюється більше ніж вибуває. Коефіцієнт придатності основних фондів: показує яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості. Кпр = 0,818, тобто 0,818 частину складає залишкова вартість від первісної вартості. Коефіцієнт зносу: характеризує ступінь зношеності основних фондів. Ступінь зношеності основних фондів на 1-му підприємстві складає Кзн = 0,182 або 18,2%. В 9 і 10 колонках Вибуття і Оновлення основних фондів показано у %. Розраховуються множенням відповідних коефіцієнтів на 100%. Втрати від морального зносу: де Вибоф = вибуття основних фондів у %. Якщо втрати від морального зносу із знаком (+) наприклад 0,091%, то це значить що є втрати від морального зносу, а якщо із знаком (–), то втрат від морального немає наприклад в 5-го підприємства -0,143%, це значить, що річний плановий знос більший ніж коефіцієнт вибуття. В 11-й колонці пораховано втрати від морального зносу тільки в грошовому вимірі і за 1 рік. . Аналогічно попередньому поясненню якщо зі знаком (+) наприклад 2000 грн. то є втрати в розмірі 2000 грн. в рік, а якщо із знаком (–), то втрат від морального немає наприклад в 5-го підприємства -4000 грн. В 13-й колонці пораховано планові річні амортизаційні відрахування. . Планові річні амортизаційні відрахування пораховані на 1-й рік, а так як амортизація прямолінійна і річний знос один і той же, то відрахування за кожний наступний рік будуть однаковими. Підприємства виділені жирним шрифтом не мають втрат від морального зносу, а тому недоцільно використовувати прискорену амортизацію. Це підприємства під номером 5, 10, 12, 14, 22, 23. Вони повністю переносять первісну вартість ОВФ на готову продукцію за плановий термін експлуатації. Причина того, що вони повністю переносять первісну вартість ОВФ на готову продукцію за плановий термін експлуатації, в тому, що річний знос менший ніж коефіцієнт вибуття, а відповідно плановий термін експлуатації менший ніж фактичний. Ці розрахунки подані в таблиці 3 в колонках 2, 4, 5. Таблиця 2.2. Підприємства Показники Термін експлуатації, років Коефіцієнт вибуття Коефіцієнт оновлення Коефіцієнт інтенсивності оновлення Коефіцієнт придантості ОВФ Коефіцієнт зносу ОВФ Вибуття ОВФ, % Оновлення ОВФ, % Втрати від морального зносу за 1 рік,тис. грн. Втрати від морального зносу (вибуття),% Річний знос за 1 ріктис. грн.
2.3. Обґрунтування терміну експлуатації В таблиці 2.3. проведені наступні розрахунки: Термін експлуатації фактичний визначається за той же формулою що і плановий тільки замість річного зносу ставиться вибуття у %. де Квв – вибуття ОВФ за рік, тис. грн. Як показали розрахунки термін експлуатації ОВФ, фактичний менший ніж заданий (плановий) окрім вже вищезгаданих підприємств під номером 5, 10, 12, 14, 22, 23. Термін експлуатації фактичний показаний в колонці 4. А різниця між плановим і фактичним терміном служби порахований за формулою і показаний в колонці 5 де Тек з – термін експлуатації заданий (плановий), років, Тек ф – термін експлуатації фактичний, років. В 7-мій колонці пораховано вибуття ОВФ за 1 рік за формулою: цей показник показує яка частина ОВФ вибуває за і-тий рік при прямолінійній амортизації. У зв’язку з цим у всіх підприємств крім 5, 10, 12, 14, 22, 23 існують втрати від морального зносу, які показані у 8-й колонці. Втрати пораховані за весь термін експлуатації ОВФ, а за допомогою прискореної амортизації ці втрати можна набагато зменшити про це буде йтися далі. В 9-тій колонці порахований відсоток активної частини ОВФ, тобто тої частини, яка безпосередньо приймає участь у виробництві продукції. ;де Ачовф – активна частина ОВФ; Тех.стровф – технологічна структура ОВФ. Приклад розрахунку технологічної структури . В 10-й колонці порахована фондовіддача. Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на 1 гривню основних виробничих фондів, визначається за формулою: де Ов – фактичний обсяг виготовленої продукції; Бв – балансова вартість ОВФ. Наприклад в 1-го підприємства Фв = 1,909 грн. – це значить, що на 1 грн. ОВФ виробляється 1,909 грн. продукції. Таблиця 2.3. Підприємства Термін експлуатації плановий, років Вибуття ОВФ, % Термін експлуатації фактичний, років Різниця між плановим і фактичним терміном, років Планові річні амортизаційні відрахування, тис. грн. Вибуття ОВФ, тис. грн. Втрати від морального зносу, тис. грн. Фактичні Активна частина ОВФ, % Фондовіддача ОВФ активної частини
2.4. Обґрунтування використання методу кумулятивного числа В таблиці 2.4 порахована прискорена амортизація ОВФ по методу кумулятивного числа на наступній сторінці за таблицею 2.4 іде продовження таблиці. Кумулятивний метод передбачає встановлення економічно доцільного терміну служби основних фондів і визначення кумулятивного числа, що відповідає цьому терміну. Річні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:, де Арі – річні амортизаційні відрахування по амортизованому об’єкту в і-му році; Ті – термін експлуатації і-го об’єкта, і-рік експлуатації об’єкта; ч – кумулятивне число об’єкта, яке визначається за формулою: , де Т – термін експлуатації об’єкта; Бві – балансова вартість і-го об’єкта. Термін експлуатації був взятий із таблиці 3, колонки 4 – фактичний термін експлуатації ОВФ. Кумулятивна амортизація передбачає щорічне зменшення амортизаційних відрахувань. Сума амортизаційних відрахувань зменшується в арифметичному ряду, база амортизаційних відрахувань – первісна вартість. Якщо використовувати кумулятивну амортизацію, то недоамортизована вартість набагато зменшиться або взагалі зникне. Так у 1, 3, 7, 9, 18, 21 підприємств втрати від морально зносу зникли взагалі, тобто ОВФ повністю перенесли свою вартість на готову продукцію. Підприємства під №5, 10, 12, 14, 22, 23 взагалі не мали втрат від морального зносу, це показує те що втрати від морального зносу були від’ємними, тобто їх взагалі не було при прямолінійній амортизації, але втрати з’явилися при кумулятивній амортизації, тому недоцільно для цих підприємств використовувати прискорену амортизацію ОВФ. Таблиця 2.4. Номер підприємства Кумулятивне число Метод кумулятивного числа
1 рік 2 рік 3 рік 4 рік 5 рік 6 рік 7 рік 8 рік 9 рік 10 рік 11 рік 12 рік 13 рік 14 рік
Підприємства Сума амортизаційних відрахувань по всьму терміну експлуатації, тис. грн Недоамортизавана вартість при кумулятивній амортизації, тис. грн. Втрати від морального зносу при прямій амортизації, тис. грн. Фактичні Втрати від морального зносу зменшились на стільки у звязку із застосуванням кумулятивної амортизації,тис. грн.
1. 2200 0,000 22,222 22,222
2. 1795,477 4,523 575,000 570,477
3. 2200 0,000 22,222 22,222
4. 2194,650 5,350 355,556 350,206
5. 2796,821 3,179 -50,000 -53,179
6. 2397,303 2,697 975,000 972,303
7. 2200 0,000 22,222 22,222
8. 2495,554 4,446 166,667 162,221
9. 2000 0,000 222,222 222,222
10. 2696,552 3,448 -700,000 -703,448
11. 2392,836 7,164 1100,000 1092,836
12. 2696,712 3,288 -255,556 -258,843
13. 1795,477 4,523 575,000 570,477
14. 2597,204 2,796 -225,000 -227,796
15. 2392,836 7,164 1100,000 1092,836
16. 1998,198 1,802 200,000 198,198
17. 2095,652 4,348 400,000 395,652
18. 2000 0,000 500,000 500,000
19. 2494,891 5,109 166,667 161,557
20. 2397,303 2,697 975,000 972,303
21. 2200 0,000 22,222 22,222
22. 2796,821 3,179 -50,000 -53,179
23. 2500 0,000 0,000 0,000
24. 1895,24 4,762 100,000 95,238
2.5. Обґрунтування використання амортизації прискореного зменшення залишкової вартості В таблиці 2.5 порахована амортизація „прискореного зменшення залишкової вартості” на наступній сторінці за таблицею 2.5 іде продовження таблиці. Сума амортизаційних відрахувань зменшується з кожним наступним роком експлуатації і-го об’єкта, тобто річна амортизаційні відрахування беруться від залишкової вартості. Амортизаційні відрахування визначаються за формулою: де Фt-1 – залишкова балансова вартість на початок року, тис. грн., а норма амортизаційних відрахувань %, яка визначається за формулою: де n – строк експлуатації, років. Строк використання був взятий із таблиці 3, колонки 2 – плановий термін експлуатації. База амортизаційних відрахувань – залишкова балансова вартість. Як видно з таблиці 5.1, а саме з її останньої колонки втрати від морального зносу зменшили підприємства під № 2, 4, 6, 11, 13, 15, 17, 18, 20. У всіх інших підприємств, не враховуючи 5, 10, 12, 14, 22, 23, втрати не зменшились, а навіть збільшились. Таблиця 2.5. Підприємства Норма амортизації,% Амортизація „прискореного зменшення залишкової вартості”
1 рік 2 рік 3рік 4рік 5рік 6рік 7рік 8рік 9рік 10рік 11рік 12рік 13рік
Підприємства 14рік Сума амортизаційних відрахувань по всьому терміну експлуатації,тис. грн. Недоамортизавана вартість при прискореній зменш зал вар амортизації,тис. грн. Втрати від морального зносу при прямій амортизації, тис. грн.Фактичні Втрати від морального зносу зменшились на стільки у звязку із застосуванням прискор зменш зал вар амортизації,тис. грн.
1.
1597,127 202,873 18,182 -184,691
2.
807,565 192,435 319,444 127,009
3.
1419,668 180,332 16,162 -164,170
4.
1444,038 255,962 274,747 18,785
5.
1960,090 239,910 -39,286 -279,195
6.
1574,755 425,245 812,500 387,255
7.
1597,127 202,873 18,182 -184,691
8.
1571,149 228,851 120,000 -108,851
9.
1380,083 219,917 177,778 -42,139
10. 10,995 1901,044 98,956 -518,519 -617,475
11.
1627,053 472,947 962,500 489,553
12.
1824,234 175,766 -189,300 -365,067
13.
807,565 192,435 319,444 127,009
14. 21,562 1724,599 175,401 -164,423 -339,824
15.
1627,053 472,947 962,500 489,553
16.
1302,334 197,666 150,000 -47,666
17.
1258,636 241,364 285,714 44,351
18.
1567,688 332,312 475,000 142,688
19.
1571,149 228,851 120,000 -108,851
20.
1574,755 425,245 812,500 387,255
21.
1597,127 202,873 18,182 -184,691
22.
1960,090 239,910 -39,286 -279,195
23.
1785,252 214,748 0,000 -214,748
24.
1406,726 193,274 84,211 -109,063
2.6. Обґрунтування використання амортизації геометрично-дегресивної В таблиці 2.6. порахована амортизація „геометрично-дегресивна” на наступній сторінці за таблицею 2.6 іде продовження таблиці. Суми річних амортизаційних відрахувань зменшуються в геометричному ряду. База амортизаційних відрахувань – залишкова балансова вартість. Амортизаційні відрахування визначаються за формулою: . Норма амортизаційних відрахувань визначається за формулою: де Фп – первісна (балансова) вартість ОВФ, тис. грн.; Фл – ліквідаційна вартість, тис. грн.; n – строк експлуатації, років. Строк використання був взятий із таблиці 3, колонки 4 – фактичний термін експлуатації. За ліквідаційну вартість було прийнято дані із таблиці 5.1 із колонки „Недоамортизована вартість при прискорені зменшенні залишкової вартості”, так як ця недоамортизована вартість може бути ліквідаційною, щоб зменшити втрати від морального зносу. Таблиця 2.6. Підприємства Норма амортизації, % Геометрично-дегресивна амортизація
1 рік 2 рік 3рік 4рік 5рік 6рік 7рік 8рік 9рік 10рік 11рік 12рік
Сума амортизаційних відрахувань по всьому терміну експлуатації, тис. грн Недоамортизавана вартість при геометрично-дергресивній амортизації, тис. грн. Втрати від морального зносу при прямій амортизації, тис. грн.Фактичні Втрати від морального зносу зменшились на стільки у звязку із геометрично-дегресивної амортизації,тис. грн.
