Аудит фінансової звітності – аудиторська перевірка фінансових звітів, що має на меті надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Послуги з аудиту фінансової звітності включають: Аудит фінансової звітності, підготовлений у відповідності до Національних стандартів ведення бухгалтерського обліку; Аудит фінансової звітності, підготовлений у відповідності до IFRS-IAS (МСФЗ-МСБО); Аудит фінансової звітності, підготовлений у відповідності до стандарту US GAAP; Огляд фінансової звітності – надання аудиторові можливості, на основі процедур, які не дають усіх свідчень, що їх вимагала би аудиторська перевірка, констатувати, чи привернув увагу аудитора будь-який факт, що дає йому підстави вважати, що фінансові звіти не складені в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності. Огляд забезпечує середній рівень упевненості стосовно того, що інформація, яка є предметом огляду, не містить суттєвих викривлень. Це виражається у формі негативної впевненості. Серед послуг з огляду фінансової звітності: Огляд фінансової звітності, підготовлений у відповідності до Національних стандартів ведення бухгалтерського обліку; Огляд фінансової звітності, підготовлений у відповідності до IFRS-IAS (МСФЗ-МСБО); Огляд фінансової звітності, підготовлений у відповідності до стандарту US GAAP. Аудит спеціального призначення – аудиторська перевірка фінансової звітності, складена відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку (наприклад, фінансовий звіт, підготовлений для цілей оподаткування тощо), а також інших конкретних питань діяльності фірми. Компанія надає такі послуги аудиту спеціального призначення: Перевірка фінансових звітів, складена відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку; Висновки щодо компонентів фінансових звітів; Висновки щодо виконання контрактних угод; Висновки щодо узагальнених фінансових звітів. Виконання погоджених процедур - виконання тих аудиторських процедур, які були погоджені аудитором, суб’єктом господарювання та будь-якими відповідними третіми сторонами, а також надання звіту про фактичні результати. Завдання з виконання погоджених процедур може включати виконання аудитором визначених процедур стосовно окремих статей фінансової інформації (наприклад, дебіторської або кредиторської заборгованості, операцій зі зв’язаними сторонами, обсягів продажу і прибутку підрозділів суб’єкта господарювання), фінансового звіту (наприклад, балансу) або навіть повного пакету фінансових звітів.
http://proaudit.com.ua/audit/audit_proverki/pogodzheni-proceduri.html Погоджені між аудитором і Замовником процедури перевірки здійснюються з метою задоволення інтересів Замовника стосовно дослідження інформації з окремих питань. Метою завдання з погоджених процедур є виконання тих аудиторських процедур, які були узгоджені між аудиторською фірмою та Замовником, а також надання звіту про фактичні результати. В межах погоджених процедур можуть виконуватись такі аудиторські послуги: 1. Перевірка правовстановлюючих та внутрішніх документів: експертиза установчих документів; перевірка наявності та дотримання ліцензій, дозволів на здійснення відповідних видів діяльності; експертиза внутрішніх нормативів та положень. 2. Перевірка окремих питань бухгалтерського обліку: нематеріальних активів; основних засобів; фінансових інвестицій; інших необоротних активів; запасів; коштів і розрахунків (в т.ч. з дебіторами, кредиторами та підзвітними особами); власного капіталу; доходів, витрат (в т.ч. порядку калькулювання собівартості продукції ) та фінансових результатів. 3. Перевірка іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності підприємств та фінансових установ: операцій з валютними цінностями; фондових операцій; інших комерційних операцій; порядку відображення касових операцій та організації готівкового обігу; організації системи документообігу; обліково-операційної роботи банківських установ; оцінка формування обов’язкових резервів і фондів, тощо. 4. Перевірка розрахунків з бюджетом: визначення податків, зборів, платежів, платниками яких відповідно до законодавства є підприємство з урахуванням встановлених пільг; перевірку правильності обліку податків (зборів, платежів) та заповнення податкових звітів; перевірку повноти та своєчасності сплати податків. При виконанні аудиторських процедур перевірці можуть підлягати всі або окремі податки, збори та платежі. http://www.arca.com.ua/20/ukr/index.html?Class=fRameWork&Command=ClearObjectStates Погоджені процедури (операційна перевірка) Погоджені між аудитором і Замовником процедури перевірки здійснюється з метою задоволення інтересів Замовника щодо досліджуваної інформації з окремих питань. Зміст робіт. У межах погоджених процедур можуть надаватись такі послуги: 1. Перевірка окремих питань бухгалтерського обліку: · нематеріальних активів; · основних засобів; · фінансових інвестицій; · запасів; · грошових коштів і розрахунків; · власного капіталу; · доходів, витрат та фінансових результатів. 2. Перевірка (аудит) розрахунків з бюджетом: · визначення податків, зборів і платежів, платником яких є Замовник; · перевірка правильності обліку податків і заповнення податкових звітів; · перевірка повноти і своєчасності сплати податків. 3. Перевірка іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності Замовника: · операцій з валютними цінностями; · облік касових операцій; · організації системи документообігу; · оцінка формування обов'язкових резервів, фондів та інше. Результати робіт. За результатами надається звіт аудитора про виконані роботи. У звіті підтверджується відповідність законодавству сфер облікової політики, щодо яких проводилась перевірка, або зазначаються виявлення порушення обліку, надаються рекомендації щодо їх усунення. Компіляція Зміст робіт. Процедури компіляції передбачають деталізацію і групування облікової інформації з метою її відображення в звітності у відповідності зі стандартами обліку і звітності іншої країни. Результати робіт. За результатами надаються звіти, у яких інформація надана у відповідності зі стандартами обліку і звітності іншої країни. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,96/id,1317/ 1.1. Суть аудиту, його мета і завдання Робота підприємств і організацій в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби зумовлює виникнення нової форми незалежного контролю — аудиту. Необхідність у послугах аудитора постала з наступних причин: потреба акціонерів, страхових компаній, банків та інших користувачів в об'єктивній і достовірній інформації про фінансово-господарський стан того чи іншого суб'єкта господарювання; залежність наслідків прийняття рішень користувачами інформації (власниками, інвесторами, кредиторами та ін.) від якості отриманої інформації; необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інформації; можливість надання менеджерами недостовірної інформації власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам; відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.Найпоширенішим у світі є обов'язковий аудит фінансової звітності щодо підтвердження її достовірності. Проте практика роботи зарубіжних і вітчизняних аудиторів (аудиторських фірм) доводить, що аудит — це не тільки підтвердження достовірності фінансової звітності, а й надання різного роду послуг. Так, аудиторські фірми на замовлення суб'єктів господарської діяльності виконують наступні послуги: аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності; постановка і відновлення бухгалтерського обліку та звітності; погоджені процедури з приватизації державного майна, комерціалізації торгівлі, консультації з випуску акцій і підтвердження при цьому звітності; консультації з бухгалтерського обліку і фінансово-правових питань, менеджменту і маркетингу, податкової політики тощо. Важливим для теорії і практики розвитку аудиту є правильне визначення терміну "аудит", яке б враховувало його мету і завдання, сферу діяльності та його різновиди. У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі, Міжнародних нормативах з аудиту (МНА) і чинних законодавчих актах України нема єдиного підходу щодо визначення терміну "аудит". У переважній більшості літературних джерел сформульована думка про аудит як форму незалежного фінансово-господарського контролю [27, с.20; 32, с.11; 48, с.57; 196, с.3]. Слід відзначити, що такий підхід до визначення поняття "аудиту" не сповна розкриває його зміст і дає його трактування тільки з формального боку. З цього приводу справедливо сказали економісти Л. Сухарева та І. Д. Дмитренко, що "визначення аудиту по суті не однозначні і потребують наукового обгрунтування і упорядкування" [220, с.9]. У міжнародних стандартах з аудиту поняття визначають "аудит", як "незалежна перевірка фінансових звітів або віднесеної до них фінансової інформації об'єкта незалежно від того, приносить прибуток або ні, його розміри і форми організації, коли така перевірка здійснюється з метою вираження подальшої думки" [25, с.9]. Комітет із аудиторської практики (АРС), який функціонував з 1976 по 1991 роки у Великобританії як об'єднання представників основних професійних бухгалтерських організацій, пропонує визначення аудиту як "незалежний розгляд спеціально призначеним аудитором фінансових звітів підприємств і висловлення думки про них за умови дотримання правил, визначених законом" [26, с 13]. Ширше тлумачення ролі й місця аудиту в системі економічних відносин дає Комітет Американської бухгалтерської асоціації з основних концепцій обліку (American Accounting Association -AAA- Commitee on Basic Auditing Concepts), утворений у 1971 році, який стверджує, що "аудит - це системний процес отримання й оцінки об'єктивних даних про економічні дії та події, що встановлює рівень їх відповідальності визначеному критерію і представляє результати зацікавленим користувачам" [119, с.7]. Заслуговує на увагу думка Е.Аренса і Дж.К.Лоббека щодо визначення суті аудиту: "Аудит - це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує і оцінює свідчення про інформацію, яка підлягає кількісній оцінці і належать до специфічної господарської діяльності, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям" [29, c.7]. Популярною серед зарубіжних економістів є думка про те, що аудит - це, в першу чергу, діяльність, спрямована на зменшення підприємницького ризику: "Аудит — це процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів" [119, с.5]. За основу наведеного визначення покладено зменшення інформаційного ризику. Важливою причиною такого підходу до визначення суті аудиту є розвиток аудиту в зарубіжних країнах і зокрема виникнення нової концепції аудиту, що базується на ризику. На нашу думку, дане визначення є хибним тому, що аудит підтверджуючий чи системно орієнтований є теж аудитом. Принципові підходи щодо процедур аудиту можуть змінювати не поняття аудиту, а лише його методику. Аналізуючи вітчизняну економічну літературу і видання країн СНД, можна помітити, що ряд економістів ототожнюють аудит з ревізією [83, с 135-136; 90, с.19]. Слід погодитись із думкою тих економістів, які вважають, що "ототожнення аудиту з ревізією базується на наявності загальних рис і елементів в їх організації і методології, бо існують принципові відмінності в меті, здійсненні, вирішенні ними завдань, суб'єктах, видах контрольної інформації, її обробці і реалізації, такий підхід не можна вважати правильним" [220, с.9]. У цій же праці Л. Сухарева і І. Дмитренко критикують думку тих економістів, які за основу аудиту беруть терміни "перевірка", "аудиторська діяльність". На їх погляд, визначення аудиту повинно включати наступні елементи: сферу діяльності, об'єкти і мету аудиту, системне дослідження предмета, засоби досягнення поставленої мети. У зв'язку з цим вони дають наступне визначення аудиту: "Аудит — це система взаємопов'язаних контрольних дій незалежних суб'єктів (аудиторів), здійснюваних на договірній і платній основі з метою діагнозу і оцінки фінансово - господарської діяльності підприємств усіх форм власності з точки зору цілеспрямованості і достовірності здійснених господарських операцій, відображених в обліку, ступенем їх відповідності діючому законодавству" [220, с.10]. На нашу думку, вислів "достовірності здійснених операцій, відображених в обліку" не враховує можливих випадків свідомого чи несвідомого невідобра-ження в обліку ряду господарських операцій. У той же час одним із завдань аудиту є виявлення фактів повноти відображення в системі бухгалтерського обліку всіх здійснених господарських операцій. У переліку термінів і визначень, які використовують у правилах (стандартах) аудиторської діяльності Російської Федерації наведене наступне визначення аудиту: "Аудит - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських організацій) щодо здійснення незалежних перевірок бухгалтерської звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів із метою визначення достовірності їх бухгалтерської звітності і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, які діють у Російській Федерації" [56, с.461]. Наведене визначення аудиту охоплює тільки зовнішній аудит, оскільки лише цьому виду аудиторського контролю притаманне здійснення підприємницької діяльності. З поля зору випадає не менш важливий вид аудиту — внутрішній. У МНА виділяються поняття зовнішній і внутрішній аудит, фінансовий і управлінський (операційний). Вказані види аудиту мають різну мету і завдання. Зовнішній аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), які мають сертифікат аудитора і ліцензію Аудиторської палати України (АПУ) на право займатися аудиторською діяльністю. Внутрішній аудит виконують штатні працівники підприємства з метою надання допомоги керівництву в ефективному виконанні функцій. У перелік функціональних обов'язків внутрішнього аудитора входять: перевірка фінансової звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання; перевірка системи внутрішнього контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарських операцій; складання і перевірка виконання бізнес-планів тощо. Поділ у зарубіжних країнах обліку на фінансовий і управлінський породжує відповідні різновиди аудиту: фінансовий і управлінський (операційний). Управлінський аудит є різновидом внутрішнього аудиту і здійснюється з метою розробки рекомендацій щодо економії та ефективного використання ресурсів для досягнення кінцевого результату господарської діяльності підприємства, вдосконалення діючої системи обліку і контролю за процесами виробництва. Для правильного тлумачення аудиту його слід відрізняти від поняття "аудиторська діяльність". У ст.3 Закону України "Про аудиторську діяльність" відзначено, що "аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методологічне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) і пов'язаних із ним експертиз, консультацій із питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналіз фінансово-господарської діяльності й інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб" [1]. Вищесказане наводить на думку про те, що помилковим є намагання ряду економістів у зміст терміну "аудит" включати мету і завдання різних видів аудиту (зовнішній, внутрішній, фінансовий, управлінський тощо), а також окремих елементів, притаманних терміну "аудиторська діяльність". Потрібно чіткіше бачити різницю між аудитом і ревізією та іншими формами контролю. Конкретизувати мету і завдання та функції, притаманні окремим видам аудиту, слід у визначеннях: "аудит зовнішній", "аудит внутрішній", "аудит фінансовий", "аудит управлінський". Існує суттєва різниця між загальним визначенням суті аудиту як форми економічного контролю і визначеннями понять конкретних видів аудиту. На наш погляд, при розгляді аудиту як загального поняття, характерного для всіх видів цієї форми контролю, можна дати таке визначення: Аудит — це процес, за допомогою якого компетентний працівник збирає і нагромаджує дані про господарські явища і факти з метою їх об'єктивної кількісної й якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти дослідження . У визначенні загального поняття "аудиту", яке ми запропонували на відміну від інших авторів, свідомо опущено слово "незалежний аудитор", оскільки як це визначення є характерним для всіх його видів. При формулюванні визначення "зовнішній аудит" доцільно вживати вислів "незалежний компетентний працівник (аудитор)". Визначення поняття "фінансовий аудит" потребує врахування об'єктів контролю, мети та завдання, виконавця. На практиці перевірку фінансової звітності здійснюють не тільки зовнішні аудитори (аудиторські фірми), а й при наявності служби внутрішнього аудиту на тому чи іншому підприємстві подібну роботу паралельно можуть виконувати і внутрішні аудитори. Тому, те визначення фінансового аудиту, яке запропонувала Аудиторська палата України (АПУ), — як "незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про реальний фінансовий стан цього суб'єкта" [19, с.43] — стосується тільки зовнішнього аудиту і обмежує функції внутрішнього. Ми вважаємо правильнішим визначення поняття "фінансового аудиту", яке запропоноване у Законі України "Про аудиторську діяльність": "Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам" [1, ст.4]. У вітчизняній економічній літературі недостатньо уваги приділено розкриттю поняття "управлінського аудиту". Зарубіжні автори хоч і приділяють цьому питанню велику увагу, але дають різне тлумачення терміну "управлінський" (операційний аудит) [29, с.536-552; 119, с.465-469; 140, с.39]. Відомий американський вчений Джек К. Робертсон одночасно вживає терміни "управлінський аудит" і "операційний аудит", під яким розуміє "вивчення аудиторами операцій компанії, з метою дати рекомендації щодо економічного і ефективного використання їх ресурсів, ефективному досягненню цілей і здійснення практики компанії" [119, с.467]. Інші зарубіжні вчені теж дотримуються думки щодо використання терміну "операційний аудит", але надають перевагу терміну "управлінський аудит" або "аудит господарської діяльності" [29, с.536]. Ми надаємо перевагу вживанню терміну "управлінський аудит" із наступних причин: аудиторський контроль є невід'ємною функцією управління; користувачами інформації даного виду аудиту є тільки працівники управління підприємства; функцією управлінського аудиту є не лише поточний контроль за господарськими операціями, а й прогнозування, аналіз інших функцій управління господарською діяльністю. Отже, управлінський аудит - це процес вивчення та оцінка господарських явищ і фактів із метою надання рекомендацій управлінню суб'єкта господарської діяльності щодо економічного й ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнення кінцевого результату та програмних цілей. У практичній діяльності зарубіжних країн управлінський аудит здійснюють, як правило, внутрішні аудитори. Якщо на підприємстві служби внутрішнього аудиту або внутрішніх аудитори недостатньо кваліфіковані, то для виконання даного виду послуг можуть залучені зовнішні аудитори. Незважаючи на різні підходи українських і зарубіжних економістів до визначення аудиту і його видів, можна спостерігати одинакові їх погляди стосовно того, що за основу визначень цих понять доцільно брати об'єкти аудиту, мету і завдання. Аналіз спеціальної наукової літератури, який ми провели дозволяє відзначити, що серед вітчизняних і зарубіжних економістів спостерігається різний підхід щодо визначення мети і завдань аудиту та аудиторських послуг. Економісти зупиняються переважно на конкретних завданнях аудиту, що здебільшого співпадають з функціональними обов'язками аудиторів (аудиторських фірм). Разом з тим мало звертають уваги на стратегічні завдання аудиту. Адже визначення стратегічних завдань аудиту необхідне для розуміння суспільно-економічної потреби існування аудиту в умовах ринкової економіки. Так, проф. М.Т. Білуха поділяє завдання аудиторського контролю на окремі й загальні. "Вирішення окремих завдань стосується перевірки однієї із сторін господарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальні — на всю господарську діяльність об'єднання, галузі, з встановленням рентабельності, конкурент-носпроможності продукції, прибутковості підприємства" [43, c.24 ]. Незалежно від підходу до аудиторської перевірки, особливостей використання аудиторських процедур, аудитори, крім основних завдань, зобов'язані виконувати функціональні завдання. Національним нормативом аудиту №1 "Мета та завдання проведення аудиту" [19] визначено наступні функціональні завдання: коригування, оперативного контролю, стратегічні. Завдання коригування передбачає, що аудитор дає керівництву підприємства (замовнику) ті чи інші вказівки і рекомендації щодо можливого виправлення виявлених суттєвих помилок у системі бухгалтерського обліку та звітності. Завдання оперативного контролю аудитор вирішує у тих випадках, коли він співпрацює з суб'єктом перевірки протягом тривалого часу, на основі довготермінового договору. При цьому аудитор має можливість здійснювати перманентну (безперервну) аудиторську перевірку підприємства-замовника протягом усього контрольованого звітного періоду. Стратегічні завдання здебільшого виникають у процесі надання аудиторських послуг. До стратегічних завдань аудитора можна віднести: проведення стратегічного аналізу, складання фінансових прогнозів, визначення стратегії та перспектив розвитку підприємства. На наш погляд, віднесення до функціональних завдань оперативного контролю і стратегічного аналізу, що передбачено національним нормативом аудиту (ННА) №1 "Мета та завдання аудиту", є не зовсім вдалим із наступних причин: оперативний контроль більше притаманний внутрішньому, а не зовнішньому аудиту фінансової звітності; стратегічний аналіз належать до аудиторських послуг, він здійснює конкретні завдання з вивчення зовнішніх умов, в яких функціонує суб'єктперевірки, відбір показників для стратегічного аналізу тощо. Таким чином, запропоновані національними нормативами функціональні завдання слід віднести до основних конкретних завдань аудиту (аудиторських послуг), що більш притаманні внутрішньому або управлінському аудиту. Розглядаючи роль аудиту на рівні національної економіки, можна окремо зупинитися на макро- і мікроекономічному рівнях. На макроекономічному рівні аудит виступає як одна із організаційних форм контролю і вирішує стратегічні завдання. На мікроекономічному рівні результати діяльності аудиторів (аудиторських фірм) складають невід'ємну частину інформаційного забезпечення управління суб'єктами господарської діяльності. Отже, завдання аудиту доцільно розглядати на рівні як економічної системи країни в цілому, так і на рівні окремих господарських структур. У класифікації завдань аудиту (рис. 1.1.), як ми запропонували, на макро-рівні доцільно виділити наступні завдання: розробка національних нормативів аудиту; розробка і впровадження кодексу професійної етики; система підготовки аудиторів; підвищення кваліфікації аудиторів тощо. Успішне виконання завдань, що стоять перед аудитом на макрорівні, залежить від налагодженої роботи Спілки аудиторів України (САУ), АПУ та вузівської підготовки майбутніх аудиторів. Досі ці завдання виконують не в повній мірі. Так, не розроблений і не впроваджений кодекс професійної етики аудитора, повільно приймають національні нормативи аудиту тощо. <!--[if !vml]--><!--[endif]--> До загальних завдань аудиту доцільно відносити: розробку внутрішньофірмових нормативів аудиту; складання робочих документів аудитора; розробку типового плану і програми аудиту; складання тестів системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Часткові завдання аудиту залежать від виду аудиторських послуг. При здійсненні аудиту фінансової звітності до них можна віднести: вивчення статуту, установчої угоди й інших документів, що засвідчують правове поле діяльності суб'єкта перевірки; ознайомлення із бізнесом клієнта, з системою господарювання та управління; оцінку ефективності системи внутрішнього контролю; контроль процесу здійснення господарських операцій у розрізі процесів постачання, виробництва, реалізації, інвестування; встановлення повноти відображення всіх господарських та фінансових операцій, активів та пасивів підприємництва в бухгалтерському обліку; перевірку реальності розрахунків з постачальниками і покупцями та ін.; встановлення достовірності розрахунків із бюджетом і позабюджетними фондами; реальність визначення фінансових результатів тощо. Крім перевірки системи бухгалтерського обліку та підтвердження реальності і достовірності фінансової звітності, як зовнішні, так і внутрішні аудитори виконують різного роду послуги. Це, зокрема, аналіз системи обліку і внутрішнього контролю, консультації з питань менеджменту, маркетингу й оподаткування, розробка проектів управлінських рішень, проведення оперативного, ретроспективного і стратегічного аналізу, розробка фінансових прогнозів, аналіз фінансового стану та ін. У кожному конкретному випадку, виходячи з характеру тієї чи іншої аудиторської послуги, буде визначатися те чи інше завдання. Наприклад, при аналізі фінансового стану підприємства основними частковими завданнями аудитора (аудиторської фірми) будуть: оцінка реальності й достовірності статей балансу й інших форм фінансової звітності, визначення показників ліквідності, економічної активності, заборгованості, прибутковості, використання акціонерного капіталу. Наступним завданням є здійснення порівняльного аналізу з показниками попередніх років, інших аналогічних підприємств або середньо галузевими тощо. При наданні послуг із питань оподаткування основними завданнями аудиту будуть: вивчення діючої нормативно-правової бази з того чи іншого питання, оцінка системи внутрішнього контролю і виявлення порушень, надання консультації щодо виправлення допущених у системі обліку і звітності помилок та інших порушень чинного законодавства. Таким чином, конкретні завдання аудиту в найбільшій мірі визначаються характером наданих послуг і конкретизуються у договорі на виконання тих чи інших робіт аудиторськими службами. До чинників, що визначають мету і завдання аудиту, належать підхід до аудиту (еволюція методології аудиту). На ранніх стадіях розвитку аудиту (підтверджувальний аудит) основними процедурами дослідження були підтвердження записів у системі обліку шляхом суцільної перевірки. З розвитком аудиту орієнтація аудиторів змістилася на користь вибіркової перевірки на підставі результатів оцінки системи внутрішнього контролю й оцінки аудиторського ризику. Для підтвердження попередньо визначеного рівня аудиторського ризику аудитори стали використовувати тести системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку. В економічній літературі більшість вчених виділяє три етапи розвитку аудиту: підтверджуючий, системно-орієнтований, ризико-орієнтований [72, с. 21; 79, с. 51-62]. В умовах підтверджуючого аудиту основною метою і завданням аудиторської перевірки є попередження і виявлення помилок, зловживань і шахрайства. При системному або ризико-орієнтованому аудиті основною мета перевірки — підтвердження достовірності фінансової звітності. Отже, на основі вивчення наукової спеціальної літератури, аналізу міжнародних і національних нормативів аудиту та практичного досвіду українських і закордонних аудиторських фірм можна зробити висновок про те, що на мету й завдання аудиту (аудиторських послуг) впливають наступні чинники: види аудиту та аудиторських послуг; зміст договору на аудиторську перевірку; підходи до аудиту (еволюція його розвитку). Функціональні завдання аудиту тісно пов'язані з функціональними обов'язками. Із зміною виду аудиторських послуг і етапів аудиторського процесу змінюються функціональні завдання. У процесі аудиту фінансової звітності ці завдання наступні: вивчення бізнесу клієнта і укладання договору на аудиторську перевірку; розробка плану і робочої програми перевірки; дослідження і збір аудиторських свідчень; аналіз і оцінка аудиторських свідчень; коригування плану і робочої програми; складання аудиторського висновку й акту виконання робіт.Підсумовуючи викладене, вважаємо, що аудит в Україні стає однією з важливих галузей науки і практики. Він значно розширює і якісно поліпшує традиційну систему контролю. З розвитком ринкової інфраструктури зростає потреба в об'єктивній кількісній і якісній оцінці господарських явищ і фактів при визначенні їх відповідності встановленним критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти господарської діяльності підприємства. В цьому вбачаємо основну мету аудиту. Щоб досягти згаданої мети, необхідно здійснити комплекс завдань як на макро-, так і на мікрорівнях. Конкретизація і ефективне виконання цих завдань залежить від поглиблення наукових досліджень щодо видів аудиту та аудиторських послуг. http://www.mv-audit.com.ua/ua/articles/partners/88.html Аудит для підприємства
Навіщо потрібен аудит? Передусім зазначимо, що аудит – це лише складова аудиторської діяльності, адже, крім власне перевірки (аудиту), аудиторські фірми надають широкий спектр аудиторських послуг, що, безперечно, приваблює потенційних замовників. Основними документами, що регулюють аудиторську діяльність, є Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII (далі – Закон № 3125) та Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (далі – МСА). Вони затверджені як Національні стандарти аудиту протоколом засідання АП України від 18.04.2003 р. № 122. При цьому слід пам'ятати, що МСА не мають законодавчої сили, несуть рекомендаційний характер і діють лише в рамках норм Закону № 3125. Таблиця 1. Аудиторська діяльність в Україні Нормативний акт
Аудиторська діяльність
Закон № 3125
Аудит
Аудиторські послуги
Перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення
Пов'язані з аудитом експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб
МСА
Аудиторська перевірка
Послуги супутні аудиту
Аудиторська перевірка має на меті надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти (у всіх суттєвих аспектах) відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності
– огляд; – погоджені процедури; – підготовка інформації
Схема аудиторської діяльності наведена в табл. 1. Як видно з цієї таблиці, МСА визначають об'єктом аудиту лише фінансову звітність. Оскільки фінансова звітність складається за даними бухгалтерського обліку, то, аби висловити власну думку, аудитору потрібно перевірити всі елементи, на підставі яких складається фінансова звітність, починаючи з первинних документів. Тобто аудит – це перевірка, в результаті якої аудитор на основі проведених аудиторських процедур і отриманих достатніх аудиторських доказів висловлює власну незалежну думку щодо перевіреної інформації. Саме у незалежності висловленої думки полягає основна відмінність аудиту від ревізії чи податкової перевірки. Аудитор, виступаючи як незалежний професіональний бухгалтер-практик, проводить аналіз фінансової звітності, зменшує ризик помилок у ній до прийнятного низького рівня і надає високий, але не абсолютний рівень впевненості користувачу. Абсолютна впевненість в аудиті недосяжна внаслідок впливу таких чинників: – необхідність судження; – використання тестування; – обмеження, властиві будь-яким системам бухгалтерського обліку; – більшість свідчень, що може отримати аудитор, є за своїм характером радше переконливими, ніж остаточними (МСА 120). Крім незалежності, великою перевагою аудиту перед податковою перевіркою чи ревізією є «допоміжний» характер аудиту. Тобто, на нашу думку, аудит має бути, насамперед, «швидкою допомогою» для підприємства, його «адвокатом». Першочерговим завданням аудиту повинно бути не будь-якими методами знайти більшу кількість помилок, не звільнення керівника чи головного бухгалтера, а дієва допомога щодо виявлення помилок і недопущення їх у майбутньому. На жаль, на сучасному етапі в Україні переважна більшість аудиторів працюють як ревізори, контролери, але не як аудитори в розумінні, яке нам дають МСА. Користувачі Користувачами інформації, отриманої в результаті аудиторської перевірки є, як правило, власники, засновники господарюючого суб'єкта чи вищий управлінський персонал підприємства. Крім того, користувачами можуть бути уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади, юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів, зокрема: кредитори, інвестори та інші особи, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання такої інформації. На відміну від ревізії чи податкової перевірки, саме аудит дає змогу отримати інформацію, за допомогою якої користувач може реально оцінити фінансово-господарську діяльність підприємства і, проаналізувавши її, внести своєчасні корективи в діяльність підприємства для підвищення його ефективності, при цьому до підприємства, навіть за наявності суттєвих помилок, виявлених аудитом, не застосовується жодних санкцій. Крім того, тільки аудит, за потребою користувача, може охоплювати всю господарську діяльність підприємства. Навіть у разі, коли аудитору не вистачає професійних знань для висловлення думки, МСА та Закон № 3125 дозволяють залучати експертів (оцінщиків, юристів). Крім того, великою перевагою аудиту перед іншими перевірками є законодавчо закріплене право замовника вільно вибирати аудитора. З огляду на викладене, на нашу думку, саме аудит є найбільш гнучкою і найефективнішою формою проведення перевірки підприємства. Спеціальні вимоги до аудиту Відповідно до Закону № 3125, аудитор може надавати аудиторські послуги індивідуально з дня включення до Реєстру на підставі чинного сертифіката, або як працівник аудиторської фірми. Аудиторська фірма має право надавати аудиторські послуги з дня включення до Реєстру і за наявності в її складі хоча б одного аудитора, що має чинний сертифікат. Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким законами України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність. Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам, акціонерам забороняється втручатися у практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит. Крім цього, МСА виділяє такі види загроз незалежності: Загроза власного інтересу має місце, якщо фірма чи член аудиторської групи можуть отримувати вигоди внаслідок фінансового інтересу до клієнта чи конфлікту власних інтересів з ним; Загроза власної оцінки має місце, якщо продукт чи судження оцінюється повторно одним і тим же членом групи або, якщо член групи раніше був посадовою особою клієнта і міг здійснювати прямий і значний вплив на предмет завдання з аудиту. Загроза захисту має місце, коли фірма чи член групи підпорядкували своє судження судженню клієнта, що становить загрозу об'єктивності. Загроза особистих та сімейних стосунків має місце, якщо існують тісні особисті стосунки між фірмою (членом груми) та клієнтом. Загроза тиску має місце, коли член групи утримується від об'єктивних дій щодо об'єкту аудиту внаслідок загрози з боку посадових осіб клієнта. Вказані загрози повинні бути усунені чи зменшені до прийнятно низького рівня шляхом запровадження застережних заходів перед початком проведення перевірки. Якщо застережні заходи виявилися недостатніми для усунення чи зменшення загрози незалежності до прийнятного рівня, аудиторська фірма зобов'язана відмовитись від проведення аудиторської перевірки цього клієнта. Тобто і Закон № 3125, і МСА містять майже однакові спеціальні вимоги щодо аудиту, які встановлюють доволі жорсткі критерії, що, в свою чергу, є ще одним вагомим аргументом на користь аудиту щодо інших перевірок. Види аудиторських послуг Як правило, солідні аудиторські фірми надають широкий спектр аудиторських послуг. Відповідно до ст. 3 Закону № 3125 аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб. Аудиторські фірми також мають право на договірних засадах вести бухгалтерський облік на підприємствах відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі – Закон № 996), формувати та подавати його фінансову та іншу звітність, тобто виконувати обов'язки головного бухгалтера підприємства. При цьому слід зазначити, що така аудиторська фірма має право перевіряти фінансову звітність такого підприємства лише в тому випадку, коли загроза незалежності при проведені аудиту буде знижена до прийнятного рівня та будуть враховані обмеження, встановлені ст. 24 Закону № 3125. МСА має дещо інший підхід до виокремлення аудиторських послуг. Так, МСА 120 виділяє такі напрями послуг, супутніх аудиту: огляд, погоджені процедури та підготовка інформації. Мета огляду фінансових звітів – дати можливість аудитору, використовуючи процедури, які не надають усіх свідчень, що вимагалися б при аудиторській перевірці, констатувати: чи побачив аудитор те, що змушує його вважати, що фінансові звіті не складені в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності. Така саме мета і огляду іншої інформації та звітності, підготовленої згідно із відповідними стандартами. При проведенні погоджених процедур, що мають погоджуватися із замовником, аудитор виконує такі ж процедури, як при аудиторській перевірці та зобов'язується надати висновок щодо фактичних даних, що перевірялись. Тобто погодженими можуть будь-які процедури стосовно аналізу та перевірки окремих елементів фінансово-господарської діяльності підприємства, висновок (думка аудитора) щодо яких є цікавою для замовника даних процедур. У завданні з підготовки інформації аудитор зобов'язується, користуючись своїм досвідом, зібрати, класифікувати та узагальнити фінансову інформацію, що є цікавою для замовника. Проте застосовувані при цьому процедури не дають (і не призначені, аби давати) аудитору можливість висловити будь-яку впевненість щодо такої фінансової інформації. Тобто аудитор при виконанні завдань з підготовки інформації не висловлює незалежну думку щодо цієї інформації, а лише збирає, класифікує і узагальнює її. Крім МСА 120, рекомендації щодо надання аудиторських послуг надані в Міжнародному стандарті завдань з надання впевненості 3000, що входить до складу МСА, за яким аудитори можуть перевіряти: дані (історичні, прогнозні, статистичні), показники результатів діяльності; системи та процеси (наприклад, систему внутрішнього контролю, управлінський облік); поведінку (наприклад, корпоративне управління, управління людськими ресурсами). Отже, аудиторські фірми можуть виконувати і пропонують підприємствам доволі широкий і розгалужений спектр послуг, який може задовольнити найвибагливіші потреби замовника. Обов'язковість аудиту та відповідальність за його не проведення Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Відповідно до ст. 10 Закону № 3125 проведення аудиту є обов'язковим для: 1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю; 2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3) емітентів цінних паперів; 4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності; 5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом. Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України. Господарюючі суб'єкти, для яких законодавством встановлено обов'язкове проведення аудиту, зобов'язані до 01.12 поточного року повідомити відповідним податковим інспекціям про укладання договору на аудиторську перевірку, вони також повинні подати аудиторський висновок та інші документи публічної бухгалтерської звітності до відповідної податкової інспекції України протягом дев'яти місяців року, що настає за звітним. Подання аудиторського висновку до відповідної податкової інспекції здійснюється не пізніше десяти днів після закінчення аудиторської перевірки*. У разі неподання або несвоєчасного подання аудиторського висновку відповідним податковим інспекціям з вини господарюючого суб'єкта, до нього застосовуються адміністративні штрафи відповідно до ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі від 5 до 10 н.м.д.г. (85–170 грн.), а у разі повторного вчинення – у розмірі від 10 до 15 н.м.д.г. (170–255 грн.). Аудит інших підприємств проводиться винятково за їх власною ініціативою. Аудиторські перевірки не виключають здійснення державними податковими інспекціями контролю за дотриманням податкового законодавства та виконання контрольних функцій іншими суб'єктами, уповноваженими на це законами України. Тобто ще раз можна підкреслити, що аудит – це превентивний захід стосовно запобігання санкцій, що можуть накладатися контролюючими органами під час перевірки. Облік витрат на аудит Що стосується податкового обліку витрат на аудит, то відповідно до абз. 2 пп. 5.4.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР до валових витрат включаються витрати на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку. Щодо бухгалтерського обліку витрат на аудит чинне законодавство неоднозначне. З одного боку, згідно зі ст. 4 Закону № 2125 затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг). З іншого, – у п.18 П(С)БО 16 «Витрати» йдеться, що до винагороди за професійні послуги відносяться до адміністративних витрат. Згідно зі ст. 6 Закону № 996, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Мінфіном України, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Тобто П(С)БО 16 у даному випадку є прямою нормою щодо бухгалтерського обліку витрат на аудит. Однак, якщо виходити з наведеного в ст. 4 Закону № 996 принципу превалювання сутності над формою, за яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише, виходячи з юридичної форми, то винагороду за аудиторські послуги окремих складових діяльності підприємства логічніше відносити до відповідних витрат за класифікацією П(С)БО 16. Наприклад, якщо це аудит виробництва, то в залежності від ідентифікації об'єкта витрат це можуть бути як інші прямі, так і загальновиробничі витрати; аудит реалізації – витрати на збут тощо. Проте, якщо проводиться аудит всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, то витрати, пов'язані з його проведенням, на нашу думку, будуть віднесені до складу адміністративних витрат. Пояснення управлінського персоналу. Взаємодія з аудитором під час перевірки Велику роль при проведені аудиторської перевірки для підвищення її ефективності відіграє чітка взаємодія між управлінським персоналом і аудиторами. Відповідно до Закону № 3125 замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для якісного виконання аудиту. Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам, акціонерам забороняється втручатися у практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит. Керівництво господарюючого суб'єкта несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту, та за дії, що впливають на незалежність аудитора. Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, визначеного законодавством України, своєчасне та повне надання бухгалтерської звітності користувачам та аудиторам покладається на керівника господарюючого суб'єкта. Відповідно до МСА 580 аудитор має отримати докази того, що управлінський персонал визнає свою відповідальність за достовірне надання інформації. Аудитор повинен одержати пояснення від управлінського персоналу з питань, що є суттєвими для об'єкту аудиту. Можливість непорозумінь між управлінським персоналом і аудитором зменшується, якщо усні пояснення підтверджуються управлінським персоналом письмово. Якщо пояснення управлінського персоналу суперечить іншим аудиторським доказам, аудитор має вивчити обставини і, у разі потреби, знову розглянути питання про достовірність інших пояснень управлінського персоналу. Якщо управлінський персонал відмовляється надати пояснення, які аудитор вважає потрібними, то це є обмеженням аудиту й аудитор має висловити умовно-позитивну думку. А якщо питання, яких стосуються ці пояснення, є суттєвими, аудитор повинен відмовитись від висловлення думки. Аудиторські висновок та звіт Кінцевим результатом проведеної аудиторської перевірки є думка аудитора, що висловлюється на основі отриманих аудиторських доказів в вигляді аудиторського висновку. Слід зазначити, що в аудиторському висновку висловлюється думка лише стосовно фінансових звітів або їх компонентів. До аудиторського висновку за бажанням замовника може додаватись аудиторський звіт, в якому аудитор описує всі проведені процедури відповідно до плану аудиторських послуг, вказує помилки та надає рекомендації щодо їх усунення. Відповідно до Закону № 3125 аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку (відповідно до МСА 700 або МСА 800) за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок складається з дотриманням відповідних норм та стандартів (МСА) і повинен містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності законодавству бухгалтерської звітності замовника. Відповідно до МСА аудиторський висновок повинен містити: а) заголовок; б) адресат; в) вступний або початковий параграф, який повинен містити перелік перевірених фінансових звітів та відомості про відповідальність управлінського персоналу підприємства та про відповідальність аудитора; г) параграф, що описує обсяг та характер аудиторської перевірки; д) параграф, у якому висловлюється думку аудитора щодо перевірених фінансових звітів з посиланням на концептуальну основу фінансової звітності, використану при складанні фінансових звітів (в Україні такою основою є П(С)БО). е) дата аудиторського висновку; є) адреса аудитора; ж) підпис аудитора. Слід пам'ятати, що аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленій концептуальній основі фінансової звітності повинен грунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, в тому числі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації. Тобто відповідно до ст. 8 Закону № 3125 аудиторський висновок є публічною бухгалтерською звітністю, тому користувачами цієї звітності відповідно до ст. 9 Закону про аудит можуть бути поряд з іншими і представники органів державної влади уповноважені на підставі законів України. Аудиторський звіт, на відміну від аудиторського висновку, не є публічною бухгалтерською звітністю, тому саме в аудиторському звіті аудитор може викласти конфіденційну інформацію та рекомендації щодо виправлення помилок, знайдених під час перевірки. Виконання аудитором (аудиторською фірмою) договору визначається актом прийому-здачі аудиторського висновку або іншого офіційного документа. Порядок оформлення інших офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг визначається Аудиторською палатою України з дотриманням вимог цього Закону та інших актів законодавства України. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором. Контроль якості аудиторської роботи. Відповідальність аудиторів Питання якості аудиту, як правило, виникає, коли після проведеної аудиторської перевірки на підприємство приходять податківці і в перевірених аудиторами документах знаходять суттєві помилки. Тож виникає слушні запитання, як проконтролювати якість аудиту, чим взагалі вона контролюється і якою є відповідальність аудитора згідно із чинним законодавством за не виявлення суттєвих помилок? Хочемо звернути увагу, що аудитор несе відповідальність винятково за якість наданих послуг. Відповідальність за виявлені під час аудиторської перевірки помилки обліку та звітності несе тільки управлінський персонал підприємства. Відповідальність аудиторів передбачена розділом VII Закону № 3125. За неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) не може перевищувати фактично завданих з їх вини збитків замовнику. Всі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог Закону № 3125. За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора АП України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифікату та ліцензії. Припинення чинності сертифікату або ліцензії на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення АП України у випадках: 1) встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок; 2) систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм і стандартів аудиту. Порядок припинення чинності сертифікату та ліцензії на аудиторську діяльність визначається АП України. Рішення АП України щодо припинення чинності сертифікату та ліцензії можуть бути оскаржені до суду. Крім того, рішенням АП України від 26.05.2005 р. № 149/5.1 прийнята Національна концептуальна основа забезпечення якості аудиторських послуг в Україні, за якою АП сформована Система контролю якості аудиторських послуг в Україні, що передбачає такі заходи: – регулярну звітність суб'єктів аудиторської діяльності за затвердженою АП України формою; – моніторинг з питань якості аудиторських послуг; – перевірки якості аудиторських послуг; – додаткові процедури із забезпечення контролю якості та дисциплінарні заходи за наслідками контролю; – інформування суспільства про функціонування системи контролю якості аудиторських послуг в Україні. Проте замовнику аудиторських послуг потрібно чітко розуміти, що метою аудиторської перевірки відповідно до МСА 120 є висловлення аудитором незалежної думки, яка підвищує довіру замовника до об'єкта перевірки завдяки наданню високого, але не абсолютного рівня впевненості. Абсолютна впевненість в аудиті недосяжна внаслідок впливу таких чинників, як необхідність судження, використання тестування, обмеження, властиві будь-яким системам бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також через те, що більшість свідчень, які може отримати аудитор, є за своїм характером радше переконливими, ніж остаточними. Отже, аби запобігти виникненню проблем щодо якості аудиторських послуг, потенційний замовник, на нашу думку, має чітко передбачити відповідальність аудитора в договорі на проведення аудиту чи надання аудиторських послуг. Проте головним запобіжним заходом щодо унеможливлення проблем, пов'язаних із проведеним аудитом, є правильний вибір аудиторської фірми. Як вибрати аудитора? З огляду на викладене перед підприємством, керівництво якого зрозуміло необхідність аудиту і вирішило скористуватись послугами аудиторів, виникає гостре запитання: як вибрати аудитора? В Україні на 01.10.2005 р. існує майже 2 700 суб'єктів аудиторської діяльності, тож зорієнтуватись у цьому бурхливому морі пропозицій потенційному замовнику дуже складно. Тож наведене можна розглядати, як рятівне коло для тих, хто «прагне» аудиту. Першим чинником при виборі аудитора є довіра. Замовник має довіряти своєму аудитору, адже він допускає його до «святая святих» власного бізнесу і тому при виборі аудитора замовник повинен мати достатній рівень довіри до нього. При цьому допомогти потенційному замовнику можуть, наприклад, рекомендації надійних партнерів, що вже користувались послугами цих аудиторів чи мають інформацію про них з інших джерел. Підприємство також може звернутись за рекомендаціями до АП України. Другим чинником при виборі аудитора є професіоналізм. Думка щодо професіоналізму аудитора може грунтуватись як на основі суб'єктивної думки, описаної в попередньому абзаці, так і на основі власних спостережень під час переддоговірного процесу. Перед тим як зробити вибір, замовнику слід поцікавитись, які клієнти користуються послугами даної аудиторської фірми, скільки в її штаті сертифікованих аудиторів, чи наявна методика проведення аудиту. Перед підписанням договору потрібно чітко визначити план проведення аудиторської перевірки, критерії суттєвості, масштаб вибірки. Крім цього, потенційному замовнику слід поцікавитись, який досвід має аудиторська фірма в аудиті і в тій сфері господарювання, яку здійснює замовник. Довіра, досвід і професіоналізм – це чинники, за якими потенційний замовник може скласти власну суб'єктивну думку щодо очікуваної якості аудиторських послуг. Саме тому солідні аудиторські фірми ретельно слідкують за своїм іміджем і проводять серйозну маркетингову політику спрямовану на підтримання власних торговельних марок. Проте ще одним важливим, а для багатьох навіть найважливішим, критерієм вибору аудитора є ціна послуги. В цьому випадку, як і при купівлі будь-якого товару чи послуги, радимо шукати баланс між вартістю та якістю. Нині в Україні вартість аудиту та аудиторських послуг у різних аудиторських фірм може відрізнятись більше ніж в 5–7 разів. Що ж різнить їх між собою? Наша відповідь – це згадані довіра, досвід і професіоналізм. Тож радимо вам не «бігти» за дешевизною, а звертатись до тих аудиторських фірм, які відповідають вказаним критеріям. P.S. Потрібно пам'ятати, що власне факт проведення аудиту не вберігає підприємство від перевірок контролюючих органів, позаяк аудиторські перевірки, відповідно до ст. 11 Закону № 3125, не виключають виконання контрольних функцій державними органами, їх підрозділами та посадовими особами, уповноваженими законами України на здійснення фінансового контролю. Проте саме аудит – єдина форма контролю фінансово-господарської діяльності підприємства, яка, в разі помилки, не призводить до накладення санкцій на підприємство чи його посадових осіб, а навпаки запобігає цьому та у вигляді рекомендацій надає підприємству дієву допомогу у виправленні поточних і запобіганні наступним помилкам при здійсненні ним господарської діяльності. Відповідь: Ставки податку з доходів фізичних осіб встановлені статтею 7 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб": 7.1. Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті. 7.2. Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління; в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону. 7.3. Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про податок з доходів фізичних осіб ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 37, ст.308 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 N 1594-IV ( 1594-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 25, ст.345 N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493 N 1780-IV ( 1780-15 ) від 15.06.2004, ВВР, 2004, N 37, ст.458 N 1781-IV ( 1781-15 ) від 15.06.2004, ВВР, 2004, N 37, ст.459 N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004, ВВР, 2004, N 52, ст.564 N 2273-IV ( 2273-15 ) від 21.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.133 N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2420-IV ( 2420-15 ) від 03.02.2005, ВВР, 2005, N 13, ст.230 N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 2552-IV ( 2552-15 ) від 21.04.2005, ВВР, 2005, N 21, ст.302 N 2642-IV ( 2642-15 ) від 03.06.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.363 N 2771-IV ( 2771-15 ) від 07.07.2005, ВВР, 2005, N 34, ст.441 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110 N 3378-IV ( 3378-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.187 N 3424-IV ( 3424-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.212 N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року } { У тексті Закону слова "недержавне пенсійне страхування" в усіх відмінках замінено словами "недержавне пенсійне забезпечення" у відповідному відмінку згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 } Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: 1.1. Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Виплата (надання) платнику податку додаткових благ третьою особою від імені та/або за дорученням працедавця (самозайнятої особи) за її рахунок прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою). Для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. 1.2. Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. З метою оподаткування до доходів платника податку також включаються: звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право такої іншої особи продати таке майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності. Якщо повірений повертає кошти, отримані внаслідок такого продажу (відчуження) довірителю у майбутньому, то: сума таких коштів не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу повіреного; позитивна різниця між сумою таких коштів та звичайною вартістю майна, переданого за довіреністю, включається до складу загального оподатковуваного доходу довірителя відповідного звітного податкового періоду; сума коштів або вартість майна, у тому числі цінних паперів, які надходять у власність юридичної особи, якщо згідно з довіреністю, наданою такою юридичною особою або її засновниками платнику податку, будь-які активні (видаткові) операції з такими коштами або майном здійснюються виключно за рішенням такого платника податку чи за його передорученням (окремою довіреністю) - третьою особою. 1.3. Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом; б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав; в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах; г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента; д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; е) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом; є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України; ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України; з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України; и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків; і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України; ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує). 1.4. Іноземний дохід - дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України. 1.5. Іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу. ( Пункт 1.5 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ) 1.6. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року. 1.7. Звітний податковий період - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються. Якщо фізична особа вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів. Якщо платник податку помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з цим Законом), останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. 1.8. Наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем. ( Абзац другий пункту 1.8 статті 1 виключено на підставі Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) ( Абзац третій пункту 1.8 статті 1 виключено на підставі Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) ( Абзац четвертий пункту 1.8 статті 1 виключено на підставі Закону N 2642-IV ( 2642-15 ) від 03.06.2005 ) 1.9. Незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи. 1.10. Нерухоме майно (нерухомість) - об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля. 1.10.1. Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на: а) будівлі, а саме: приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об'єкти власності, функціонально пов'язані з такими приміщеннями. Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об'єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об'єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі; б) споруди, а саме: об'єкти нерухомості, відмінні від будівель. 1.10.2. До вартості нерухомості у вигляді землі включаються також вартість будь-яких її капітальних поліпшень, у тому числі її планування, іригації, осушення, та дороги (шляхи). 1.11. Особа - фізична особа або юридична особа (її філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), а також представництва юридичної особи. 1.12. Пасивний дохід - дохід, отриманий у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань, а також орендних (лізингових) платежів за договорами оперативної оренди. 1.12-1. Пенсійний внесок - кошти, внесені до недержавного пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" ( 1057-15 ). Для цілей оподаткування пенсійний внесок не є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування. ( Статтю 1 доповнено пунктом 1.12-1 згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 1.12-2. Пенсійний вклад - кошти, внесені на вкладний (депозитний) рахунок, відкритий у банку за договором пенсійного вкладу відповідно до закону. ( Статтю 1 доповнено пунктом 1.12-2 згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004; в редакції Закону N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ) 1.13. Податок - податок з доходів фізичних осіб; оподаткування - порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) - платник податку з доходів фізичних осіб. Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом. 1.14. Податкова адреса фізичної особи - місце постійного або переважного проживання платника податку, місце податкової реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством. 1.15. Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. ( Абзац перший пункту 1.15 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам. ( Абзац другий пункту 1.15 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 1.16. Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. 1.17. Працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. 1.18. Рухоме майно - майно, відмінне від нерухомого. 1.19. Самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. 1.20. Фізична особа - громадянин України, фізична особа без громадянства або громадянин іноземної держави. 1.20.1. Фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Законом або нормами міжнародних угод України. Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого - четвертого цього підпункту, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи. 1.20.2. Фізична особа - нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України. 1.20.3. У разі якщо у цьому Законі використовуються терміни "резидент" або "нерезидент" у відповідних відмінках, під цими термінами відповідно розуміються "фізична особа - резидент" або "фізична особа - нерезидент". 1.20.4. Для цілей цього Закону членами сім'ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом. Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення. 1.21. Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів. Стаття 2. Платники податку 2.1. Платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. 2.2. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності. 2.3. Якщо платник податку помирає або визнається судом померлим чи безвісно відсутнім, то податок за останній податковий період справляється з активів такого платника податку (нарахованих на його користь доходів) при відкритті спадщини, з урахуванням обмежень, встановлених законом. Стаття 3. Об'єкт оподаткування 3.1. Об'єктом оподаткування резидента є: 3.1.1. загальний місячний оподатковуваний дохід; 3.1.2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; 3.1.3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; 3.1.4. іноземні доходи. 3.2. Об'єктом оподаткування нерезидента є: 3.2.1. загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; 3.2.2. загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України; 3.2.3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті. 3.3. При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів. 3.4. При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар. У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк. Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. 3.5. При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи. ( Пункт 3.5 статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) Стаття 4. Загальний оподатковуваний дохід 4.1. Загальний річний оподатковуваний дохід Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. 4.2. Загальний місячний оподатковуваний дохід До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: 4.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; 4.2.2. доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі - роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу; 4.2.3. сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону; 4.2.4. сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою - резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються: а) особою - резидентом, яка визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами; б) одним із членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку; в) працедавцем - резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума у розрахунку на такого платника податку не перевищує 15 відсотків нарахованої таким працедавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується такий страховий внесок (премія), але при цьому не вище суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, діючого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень у розрахунку за такий місяць за сукупністю всіх таких внесків; ( Підпункт 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 4.2.5. сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, у випадках та розмірах, визначених підпунктом 9.8.2 пункту 9.8 статті 9 цього Закону; ( Підпункт 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 4.2.6. частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону; 4.2.7. дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону; 4.2.8. оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом; 4.2.9. дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ); в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними; г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням; 4.2.10. дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; б) процентів, одержаних від боржника внаслідок прострочення виконання ним грошового зобов'язання у розмірі, прямо встановленому цивільним законодавством, якщо інший розмір не встановлено таким цивільно-правовим договором; в) пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або інших сум бюджетного відшкодування; г) сум шкоди, завданої платнику податку актами і діями, визнаними неконституційними, або завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, яка відшкодовується державою у порядку, встановленому законом. Підпункт 4.2.10 не регулює порядок оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування; 4.2.11. сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу; 4.2.12. дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті; ( Щодо тимчасового часткового зупинення дії підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 додатково див. Закон N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004 - редакція до 31.03.2005 р. ) 4.2.13. інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті; 4.2.14. дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону; 4.2.15. сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону; 4.2.16. кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання; 4.2.17. доходи, які становлять позитивну різницю між сумою внесених фізичною особою коштів до фонду фінансування будівництва та сумою коштів, виплачених такій особі з такого фонду у разі її відмови від участі у цьому фонді, за винятком випадків, коли фізична особа отримані з фонду фінансування будівництва кошти одночасно передала в управління тому ж управителю в той же або інший фонд фінансування будівництва. ( Пункт 4.2 статті 4 доповнено підпунктом 4.2.17 згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004; в редакції Закону N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ) 4.3. Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): 4.3.1. сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно): ( Абзац перший підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) а) сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) або померли внаслідок виконання ними службових обов'язків; б) сума державних премій України або державних стипендій України, визначених законом або указами Президента України, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, відмінним від таких нагород, сума Нобелівської премії та Абелівської премії; ( Абзац "б" підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ) в) сума допомоги, яка виплачується (надається) жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також особам, які мають звання "Праведник Миру"; г) сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям, з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; д) сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати. ( Підпункт "д" підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) Виключення, передбачені цим підпунктом, не поширюються на виплати заробітної плати; виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності; регресні виплати; 4.3.2. сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону; 4.3.3. сума доходів, отриманих у вигляді процентів платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею; { Підпункт 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 } 4.3.4. сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом; 4.3.5. суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 статті 9 цього Закону: ( Абзац перший підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) а) професійними та творчими спілками їх членам у випадках, передбачених законом; б) Товариством Червоного Хреста України на користь отримувачів благодійної допомоги відповідно до закону; в) іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам; ( Підпункт "в" підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) г) з Державного бюджету України на користь дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Національної академії наук України та Української академії аграрних наук, Академії медичних наук України, Академії педагогічних наук України, Академії правових наук України, Академії мистецтв України як щомісячна довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента; ( Підпункт 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 доповнено підпунктом "г" згідно із Законом N 2420-IV ( 2420-15 ) від 03.02.2005 ) ґ) сума коштів, яка щорічно виплачується переможцям Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика; ( Підпункт 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 доповнено підпунктом "ґ" згідно із Законом N 2552-IV ( 2552-15 ) від 21.04.2005 ) 4.3.6. сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 4.3.7. сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом; 4.3.8. кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін, з урахуванням норм Сімейного кодексу України ( 2947-14 ); 4.3.9. аліменти, що виплачуються платнику податку: а) згідно з рішенням суду; б) за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно з нормами Сімейного кодексу України ( 2947-14 ), за винятком виплати аліментів нерезидентом, незалежно від їх розмірів, якщо інше не встановлене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 4.3.10. кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), які отримують платники податку як подарунок, з урахуванням положень пункту 14.2 статті 14 цього Закону; 4.3.11. кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону; 4.3.12. вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості таких товарів, надана платнику податку у разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ціни придбання таких товарів; 4.3.13. кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчужених державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у формі, відмінній від грошової; 4.3.14. вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), та обмундирування, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, що надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання відповідно до порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України. Якщо платник податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, не повертає йому такі робочий одяг, взуття, обмундирування, засоби індивідуального захисту, граничний строк використання яких не настав, то під час остаточного розрахунку первісна вартість такого майна включається до складу додаткових благ, наданих такому платнику податку; ( Підпункт 4.3.14 пункту 4.3 статті 4 в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ) 4.3.15. вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також: а) непрацюючому пенсіонеру, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або не менш ніж 20 років на поверхні; б) особі, яка отримала інвалідність внаслідок каліцтва або професійного захворювання під час роботи на такому підприємстві; в) члену сім'ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника. При виплаті грошової компенсації вартості такого вугілля її сума оподатковується при її виплаті та за її рахунок у загальному порядку. Кабінет Міністрів України встановлює правила виконання цього підпункту; 4.3.16. сума надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) з бюджетів або державних цільових страхових фондів згідно із законом, а також бюджетного відшкодування при застосуванні права на податковий кредит, що повертається платнику податку; 4.3.17. дивіденди, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів; 4.3.18. сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства; 4.3.19. прибуток від операцій з майном або інвестиційними активами, який не підлягає оподаткуванню згідно з відповідними положеннями цього Закону;
Верховна Рада України; Закон вiд 22.05.2003 № 889-IV
Картка | Документи | Iсторiя | Пов'язанi док-ти | Публiкацiї | Текст для друку
Нажаль, Ви не можете працювати з сайтом нормально, тому що в Вашому броузерi вiдключений Javascript!
Документ 889-15, остання редакцiя вiд 01.01.2008 на пiдставi 107-17, чинний
Сторiнки: 1 [ 2 ] 3 4 5
4.3.20. сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи. Якщо така наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку; 4.3.21. кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку: а) будь-якою фізичною особою, благодійною організацією, Пенсійним фондом України або професійною спілкою; ( Підпункт "а" підпункту 4.3.21 пункту 4.3 статті 4 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) б) працедавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону. Сума перевищення над такою сумою, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону; 4.3.22. кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах "а" - "з" підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону; 4.3.23. основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося; 4.3.24. вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України платника податку або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески такого платника податку - члена такої професійної спілки, створеної за законодавством України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування; 4.3.25. дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону; 4.3.26. сума стипендії, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад'юнкту, але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону. Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподаткуванню при її виплаті за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону; 4.3.27. вартість одягу, взуття, а також суми грошової допомоги, що надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків (у тому числі випускникам професійних освітньо-виховних закладів і вищих освітніх закладів I і II рівня акредитації), у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України; 4.3.28. сума грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачена законом, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою; 4.3.29. сума, одержувана платником податку за здавання ним крові, грудного жіночого молока, інших видів донорства, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою; 4.3.30. вартість житла, яке передається з державної або комунальної власності у власність платника податку безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) відповідно до закону. Якщо платник податку з числа державних службовців та прирівняних до них осіб має право на отримання одноразової грошової компенсації витрат для створення належних житлових умов відповідно до законодавства, то сума такої компенсації оподатковується при її виплаті за її рахунок як додаткове благо; 4.3.31. сума, одержувана платником податку за здану (продану) ним вторинну сировину та побутові відходи, за винятком брухту чорних або кольорових металів. При виплаті доходів за зданий платником податку брухт чорних або кольорових металів, особа, що його закуповує, вважається податковим агентом стосовно платника податку - їх продавця та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати та за її рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Доходи, зазначені у цьому підпункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок. Порядок виконання цього підпункту визначається Кабінетом Міністрів України; 4.3.32. сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримувана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення, при виконанні таких умов: а) при страхуванні життя або здоров'я платника податку факт нанесення шкоди страхувальнику має бути належним чином підтверджений. Якщо страхувальник помирає, сума страхової виплати оподатковується у складі спадщини згідно з пунктом 13.2 статті 13 цього Закону; б) при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та строки, визначені статтею 15 цього Закону; в) при страхуванні цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодонабувачу (бенефіціару), яка оцінюється за звичайними цінами на дату такої страхової виплати; 4.3.33. сума страхової виплати, страхового відшкодування, викупна сума або їх частина, отримувана платником податку за договором довгострокового страхування життя, сума пенсійної виплати з системи недержавного пенсійного забезпечення, сума виплат за договором пенсійного вкладу, визначені у порядку, встановленому підпунктом 9.8.3 пункту 9.8 статті 9 цього Закону; ( Підпункт 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 4.3.34. порядок застосування підпунктів 4.3.32-4.3.33 цього пункту визначається центральним органом виконавчої влади, який здійснює контроль за небанківськими фінансовими установами відповідно до закону, за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України, до повноважень якого входять зазначені питання; 4.3.35. інші доходи, які відповідно до норм цього Закону не включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу з інших підстав. 4.3.36. доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва. Отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку. { Підпункт 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 3424-IV ( 3424-15 ) від 09.02.2006 } Форма довідки, термін дії, порядок її видачі ( 1063-2006-п ) та застосування розробляються центральним податковим органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та затверджуються Кабінетом Міністрів України. { Підпункт 4.3.36 пункту 4.3 статті 4 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом N 3424-IV ( 3424-15 ) від 09.02.2006 } { Пункт 4.3 статті 4 доповнено підпунктом 4.3.36 згідно із Законом N 1594-IV ( 1594-15 ) від 04.03.2004; в редакції Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 } 4.4. Базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку. Стаття 5. Податковий кредит 5.1. Право платника податку на податковий кредит 5.1.1. Платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року. 5.1.2. Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації. 5.2. Документальне підтвердження витрат, які включаються до складу податкового кредиту 5.2.1. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. 5.2.2. Зазначені у підпункті 5.2.1 цього пункту документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту. 5.3. Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: 5.3.1. частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону; 5.3.2. суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року; 5.3.3 суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року. Такі витрати включаються: а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення - до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором; б) при навчанні обох членів подружжя - окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання. Зазначений у підпункті "а" цього підпункту вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, у якій визначається сума таких витрат. Для цілей цього підпункту членами подружжя вважаються особи, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом; 5.3.4. суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на: а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями); б) водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань; в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни; г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком згвалтування; д) операції з переміни статі; е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або згвалтування; є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності; ж) клонування людини або її органів; з) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України; 5.3.5. суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування): ( Абзац перший підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку або на банківський пенсійний депозитний рахунок чи за їх сукупністю - суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону; ( Абзац другий підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом або на банківський пенсійний депозитний рахунок на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї. ( Абзац третій підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) Якщо платник податку або члени його сім'ї першого ступеня споріднення були застраховані їх працедавцями або працедавці є вкладниками недержавних пенсійних фондів чи пенсійних депозитних рахунків на їх користь, згідно з підпунктом "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, то гранична сума, встановлена підпунктом "а" або "б" цього підпункту, зменшується для відповідної застрахованої особи або учасника недержавного пенсійного фонду на суму страхових внесків або внесків до недержавних пенсійних фондів чи на пенсійні депозитні рахунки, сплачених її працедавцем протягом такого звітного податкового року. ( Абзац четвертий підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) Якщо член сім'ї платника податку першого ступеня споріднення самостійно застрахував такі самі ризики за окремим страховим договором або він є вкладником недержавного пенсійного фонду за окремим пенсійним контрактом, то: ( Абзац п'ятий підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суму, визначену у підпункті "б" підпункту 5.3.5 цього пункту стосовно такого члена сім'ї; такий член сім'ї має право включити до складу свого податкового кредиту суму страхових (пенсійних) внесків (премій), сплачених за таким окремим страховим договором чи пенсійним контрактом на умовах підпункту "б" підпункту 5.3.5 цього пункту; ( Абзац сьомий підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 5.3.6. суми витрат платника податку із: штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні; оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов'язаних з усиновленням дитини. 5.4. Обмеження права на нарахування податкового кредиту 5.4.1. Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. 5.4.2. Загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата. 5.4.3. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься. 5.5. Центральний податковий орган видає інструкцію з питань застосування норм цієї статті та провадить безоплатні роз'яснення порядку документального підтвердження прав на податковий кредит та подання податкової декларації, у тому числі шляхом проведення відповідних навчань, семінарів тощо, забезпечує безоплатне надання бланків декларацій з цього податку, інших розрахунків, передбачених цим Законом, податковими органами за першим запитом платника цього податку. Стаття 6. Податкові соціальні пільги 6.1. Перелік податкових соціальних пільг З урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: 6.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку; ( Підпункт 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 в редакції Закону N 2771-IV ( 2771-15 ) від 07.07.2005 ) 6.1.2. у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, - для платника податку, який: а) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; б) утримує дитину-інваліда - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років; ( Підпункт "б" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 статті 6 в редакції Закону N 1781-IV ( 1781-15 ) від 15.06.2004 ) в) має троє чи більше дітей віком до 18 років - у розрахунку на кожну таку дитину; г) є вдівцем або вдовою; д) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв'язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; е) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад'юнктом; ( Підпункт "е" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) є) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства; ж) є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів; 6.1.3. у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, - для платника податку, який є: а) особою, що є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави; ( Підпункт "а" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 статті 6 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) б) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ); ( Підпункт "б" підпункту 6.1.3 пункту 6.1 статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1781-IV ( 1781-15 ) від 15.06.2004, N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) в) колишнім в'язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою; г) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками; д) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року. 6.2. Порядок вибору податкової соціальної пільги, більшої за розміром У разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у пункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 цієї статті. Норми цього пункту не поширюються на випадки, передбачені в абзаці другому підпункту 6.5.1 пункту 6.5 цієї статті. ( Пункт 6.2 статті 6 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1780-IV ( 1780-15 ) від 15.06.2004 - поширюється на податкові періоди починаючи з 1 січня 2004 року ) 6.3. Вибір місця отримання (застосування) податкової соціальної пільги 6.3.1. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). 6.3.2. Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України. 6.3.3. Податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як: а) плата за виконання громадських робіт, яка повністю або частково фінансується за рахунок бюджету або відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування; б) стипендія, грошове чи майнове (речове) забезпечення, одержувані учнями, студентами, аспірантами, ординаторами, ад'юнктами, військовослужбовцями строкової служби, що виплачуються з бюджету; в) заробітна плата під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі; г) заробітна плата, нарахована (виплачена) за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України; д) заробітна плата осіб, які відповідно до закону є державними службовцями; е) доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до доходів, визначених у підпунктах "а" - "д" цього підпункту при їх нарахуванні (виплаті), та закінчує застосовуватися при завершенні нарахування таких доходів, без подання відповідних заяв, визначених підпунктом 6.3.2 цього пункту. Податкова соціальна пільга не застосовується до доходів, визначених підпунктом "е" цього підпункту. 6.3.4. Якщо у порушення норм цього пункту платник податку подає заяву про застосування пільги більш ніж одному працедавцю або якщо платник податку при отриманні доходів, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту, подає таку заяву іншому працедавцю, внаслідок чого податкова соціальна пільга фактично застосовується також при отриманні інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця, то такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, у якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, у якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється. Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подає заяву про відмову від такої пільги всім працедавцям із зазначенням місяця, в якому мало місце таке порушення, на підставі чого окремий працедавець розраховує та утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми такої недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а при недостатності суми такої виплати - за рахунок наступних виплат. Якщо з будь-яких підстав сума недоплати та штрафу не була утримана за рахунок доходу платника податку до спливу граничного строку, встановленого законом для подання річної декларації з цього податку, то сума такої недоплати і штрафу стягується податковим органом у порядку, визначеному законом. При цьому право на застосування податкової соціальної пільги до доходу платника податку відновлюється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому сума такої недоплати та штраф повністю погашаються. Центральний податковий орган встановлює порядок періодичного інформування платників податку про наявність порушень ними норм підпункту 6.3.1 цього пункту, виявлених на підставі даних податкової звітності чи документальних перевірок. 6.3.5. Працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком. 6.4. Вибір податкової соціальної пільги за її розміром та строк її дії 6.4.1. Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 цієї статті, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги та додає відповідні підтверджуючі документи за формою, визначеною центральним податковим органом. 6.4.2. Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами "а - в" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, надається до кінця року, в якому дитина досягає вісімнадцяти років, а у разі її смерті до досягнення такого віку, - до кінця року, на який припадає така смерть. Право на отримання такої податкової соціальної пільги втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі до будинку маляти, дитини, інтернату, дитячого будинку сімейного типу, незалежно від того, чи береться плата за таке утримання, чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання починаючи з податкового місяця, на який припадає відповідна подія. Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктом "г" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, зупиняється з податкового місяця, в якому такий вдівець або вдова бере наступний шлюб чи підпадає під опіку інших осіб. Податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами "д - ж" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, зупиняється з податкового місяця, наступного за місяцем, в якому платник податку втрачає статус, визначений у підпунктах "д - ж". 6.4.3. Розрахунок розміру податкової соціальної пільги здійснюється з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помирає чи визнається судом померлим, безвісно відсутнім або втрачає резидентський статус. 6.5. Перерахунок та обмеження 6.5.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадках та розмірах, передбачених підпунктами "а" - "в" підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей. Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування. ( Підпункт 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 в редакції Законів N 1780-IV ( 1780-15 ) від 15.06.2004 - поширюється на податкові періоди починаючи з 1 січня 2004 року, N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 6.5.2. Працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг: а) за наслідками кожного звітного податкового року; б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги при зміні місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 пункту 6.3 цієї статті; в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем. 6.5.3. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата цього податку, то така сума стягується працедавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати. Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року. 6.5.4. Якщо працедавець з будь-яких причин не здійснює перерахунки, зазначені у підпункті 6.5.2 пункту 6.5 цієї статті, та/або не утримує суму недоплати чи її частину (крім випадку, зазначеного в абзаці другому підпункту 6.5.3 цього пункту) у встановлені цим пунктом строки, то така сума стягується податковим органом за рахунок такого працедавця і не включається до складу його валових витрат. 6.5.5. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата цього податку, то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов'язання платника податку за відповідний місяць, а при недостатності такої суми - сума податкових зобов'язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати. Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, виникає сума переплати, що перевищує суму податкового зобов'язання, нарахованого за останній звітний період, то така сума підлягає відшкодуванню з бюджету у встановленому порядку. Стаття 7. Ставка податку 7.1. Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.3 цієї статті. 7.2. Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; ( Пункт 7.2 статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ) дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; ( Пункт 7.2 статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ) дохід учасника фонду банківського управління; ( Пункт 7.2 статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ) в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону. ( Пункт 7.2 статті 7 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 7.3. Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону. ( Пункт 7.3 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) 7.4. Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону. Стаття 8. Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету 8.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом 8.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. 8.1.2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. 8.1.3. Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. 8.1.4. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. 8.2. Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом 8.2.1. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. 8.2.2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність. ( Підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) Стаття 9. Особливості нарахування та сплати окремих видів доходів 9.1. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) 9.1.1. Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі. 9.1.2. Податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості, з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розташована така нерухомість, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо таку мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди. 9.1.3. Надання в оренду нерухомості, що належить юридичній або фізичній особі - нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу - резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент є фізичною особою, - виступає також його податковим агентом відносно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від оподаткування. 9.1.4. Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець. При цьому: а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету у строки, встановлені законом для квартального податкового періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем такого звітного кварталу; б) договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, при цьому нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за основним місцем проживання платника податку - орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. У разі порушення такої форми чи способу нотаріус несе відповідальність, встановлену законом за порушення порядку чи строків надання податкової звітності. 9.1.5. Доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок. 9.2. Оподаткування процентів 9.2.1. Податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). ( Абзац перший підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 в редакції Закону N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду. ( Щодо тимчасового часткового зупинення дії підпункту 9.2.1 пункту 9.2 статті 9 додатково див. Закон N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004 - редакція до 31.03.2005р.) 9.2.2. Податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається. ( Абзац перший підпункту 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 ) Форма зазначеного податкового розрахунку встановлюється у порядку, визначеному законом, та: для банків узгоджується з Національним банком України; для небанківських фінансових установ узгоджується з відповідним державним органом, уповноваженим здійснювати контроль та нагляд за такими небанківськими фінансовими установами відповідно до закону. ( Щодо тимчасового часткового зупинення дії підпункту 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 додатково див. Закон N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004 - редакція до 31.03.2005р. ) 9.2.3. Оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону. 9.2.4. Доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок. 9.3. Оподаткування дивідендів 9.3.1. Податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених у підпункті 4.3.17 цього Закону, є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату). 9.3.2. Податковим агентом при виплаті дивідендів є будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, що сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощених систем оподаткування), або є звільненим від сплати такого податку з будь-яких підстав. 9.3.3. Резидент, що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди, форма якого визначається за правилами, встановленими законом. ( Підпункт 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1958-IV ( 1958-15 ) від 01.07.2004 )
