Зміст
ст.
Вступ…………………………………………………………………………………..….5
1.Маркетингові дослідження та інформація……………………………………………..6
1.1. Сутність та система маркетингових досліджень………………………………….6
1.2. Види маркетингових досліджень та їх характеристика………………………....10
1.3. Маркетингова інформація та її класифікація…………………………………….12
1.4. Джерела маркетингової інформації……………………………………………....15
1.5. Маркетингові інформаційні системи……………………………………….….…16
Висновки до розділу 1……………………………………………………….…..…18
2.Комплексний аналіз та методи прогнозування ринку…………………………..…...19
2.1. Напрями та цілі комплексного дослідження ринку…………………………..…19
2.2. Дослідження ринку……………………………………………………………..….22
2.3. Дослідження споживачів та сегментація ринку…………………………….…...25
2.4. Дослідження фірмової структури ринку: конкуренти, посередники, постачальники……………………………………………………………….…….28
2.5.Методи прогнозування розвитку ринку…………………………………………..30
Висновки за розділом 2……………………………………………………...……..31
3.Маркетингові дослідження ринку та підприємства…………………………….…....34
3.1. Стан ринку галузі……………………………………………………………..…...34
3.2. Загальна характеристика та ТЕП підприємства…………………………………37
3.3. Організація служби маркетингу……………………………………………….….40
3.4. Аналіз маркетингової ситуації………………………………………………....…42
3.5. Оцінка привабливості ринків……………………………………………………..43
3.6. Аналіз конкурентоспроможності підприємства…………………………………43
3.7. SWOT-аналіз підприємства……………………………………………………….45
Висновки за розділом 3………………………………………………………….…48
Загальні висновки………………………………………………………………………...49
Список використаної літератури…………………………………………………….….51
Додатки……………………………………………………………………………….…..52
ВСТУП
Маркетинг є однією з найважливіших сфер економічної та суспільної діяльності людини. Сьогодні компанії працюють в умовах великої невизначеності. Їм доводиться розв’язувати багато складних проблем. Вони мають конкурувати не лише з вітчизняними компаніями, але й з іноземними. Тому кожна організація повинна шукати шляхи виходу на міжнародні ринки. В наш час це зробити набагато простіше завдяки дослідженню ринків. В центрі уваги маркетологів завжди перебуває передусім дослідження ринку.
Маркетингові дослідження стали актуальним завдяки тому, що змінилося співвідношення факторів, які впливають на підприємство. Їх можна розділити на внутрішні та зовнішні. Якщо зовнішні фактори до недавнього часу характеризувалися певною стабільністю, то за нинішніх умов підприємству для виживання і розвитку потрібно зовсім по-іншому займатися вивченням ринку, ціноутворенням, збутом, постачанням, рекламою, просуванням товару.
Метою курсової роботи є засвоєння знань і умінь з основних напрямів та цілей дослідження та прогнозування ринків, систем маркетингової інформації та методів маркетингових досліджень.
В даній курсовій роботі об’єктом дослідження є ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», його техніко-економічні показники, конкурентоспроможність, організація служби маркетингу, а також маркетингова ситуація ринку .
В даній роботі ставляться такі завдання:
Вивчити методи аналізу і прогнозування ринку, поведінки споживачів, конкурентів, посередників та інших суб’єктів ринку.
Здійснити комплексний аналіз та дослідження ринку цукру.
Здійснити маркетингові дослідження підприємства-ВАТ Володимирцукор».
Зробити відповіді висновки.
Проблеми які присвячені курсовій роботі найбільш висвітлені в працях:
1. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник.- Київ: Лібрпа, 2002.-712с.
2. Гончаров С.М. Маркетинг: Навч. посібник.- Рівне: НУВГП, 2007.-364с.
Курсова робота складається з трьох розділів, в яких спланована теоретична, розрахунково-аналітична частина. У кожному розділі розрахунки подані у табличній формі, а їх результати наведені та проаналізовані у висновках. Для більшої наочності та кращого розуміння даної проблеми в роботі є також малюнки, графіки та схеми.
В першому розділі висвітлені теоретичні основи маркетингових досліджень та інформації. Розглянуто сутність, систему та види маркетингових досліджень, джерела інформації, маркетингові інформаційні системи.
У другому здійснюється комплексний аналіз та дослідження ринку цукру, здійснюється ознайомлення з методами прогнозування ринку, з фірмовою структурою ринку: посередниками, постачальниками, конкурентами.
В третьому досліджується ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», розглянуто стан ринку цукрової промисловості, здійснено огляд загальної характеристикки і ТЕП даного підприємства, організації служби маркетингу, маркетингової ринкової ситуації, здійснено SWOT-аналіз.
1. Маркетингові дослідження та інформація
1.1. Сутність і система маркетингових досліджень
Кожен бізнесмен, комерсант чи підприємець, який працює на ринку, передусім повинен вивчити ринок, застосовуючи низку заходів та систему аналітичних досліджень маркетингової діяльності. Важливою складовою частиною маркетингової діяльності є маркетингові дослідження, як надзвичайно важливі заходи, які треба здійснювати планомірно і постійно, для співставлення очікуваних результатів з реальною ситуацією на ринку з метою своєчасного реагування на неї і внесення коректив у підприємницьку діяльність.
Сучасному підприємцю для орієнтації в ринковому середовищі недостатньо особистої інтуїції, чужих суджень, висловів, думок та висновків. Йому потрібна інформація щодо існуючих і очікуваних ринкових проблем та способів їх розв'язання. З кожним роком в умовах конкуренції для зменшення міри ризику фірма повинна володіти надійною інформацією про товарне виробництво, середовище конкуренції, стан економіки регіону, країни, фірми, і стосовно цього будувати свою політику на ринку. Принагідно відмітимо, що маркетингові дослідження потрібні як для комерційних, так і для некомерційних установ, зокрема державних навчальних закладів [5;210].
Дослідження ринку неможливе без достовірної інформації про його перспективи. Потрібно знати: комерційну ситуацію, попит, ємність, місце товару і його конкурентоспроможність, власний ринковий потенціал, позиції і можливості конкурентів тощо. Така інформація отримується шляхом проведення спеціальних маркетингових досліджень.
Маркетингові дослідження — 1) це система збирання, класифікація, аналіз і узагальнення даних щодо поведінки, потреб, відносин, мотивацій і т.д. окремих осіб і організацій в контексті їхньої економічної, політичної, суспільної і побутової діяльності;
2) це система збору, обробки та аналізу інформативних даних про ситуацію па ринку з метою зменшення ризику підприємницької діяльності і прийняття відповідних обґрунтованих маркетингових рішень;
3) систематичне нагромаджування бази даних, необхідних для визначення та реалізації стратегії фірми, її маркетингової діяльності, що пов'язано зі збиранням, аналізом, опрацюванням інформації, звітністю про наслідки проведеної роботи, безпосередньою службою маркетингу фірми або із залученням зовнішніх, незалежних консалтингових фірм;
4) це систематичний збір і аналіз даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.
Роль маркетингових досліджень полягає в оцінці маркетингових ситуацій, забезпеченні інформацією, яка дозволяє створити ефективну , маркетингову програму підприємства; у обліку та оцінці потреб, запитів і попиту споживачів, створенні конкретної програми їх задоволення, враховуючи існуючу ситуацію на ринку, можливості фірми та її потенціал.
Мета маркетингових досліджень полягає в ідентифікації як проблеми, так і можливостей підприємства посісти конкурентну позицію на ринку в конкретний час, а також виявлення ринкових можливостей фірми, завоювання стабільних конкурентних позицій на ринку, зменшення ризику та збільшення шансів на результативний успіх всієї маркетингової діяльності. Кожну ринкову можливість потрібно оцінити з точки зору її відповідності цілям і наявним ресурсам фірми.
Предметом маркетингових досліджень є конкретна маркетингова проблема в бізнес-середовищі підприємства.
Об'єктом маркетингових досліджень с певний суб'єкт системи "підприємство-ринок-економіка" (рис.1.1).

Рис.1.1. Зміст і план маркетингових досліджень
Залежно від інформації, яка використовується, способів її отримання, аналізу та узагальнення результатів маркетингові дослідження мають свою специфічну функціональну структуру[5;74].
Основні завдання маркетингових досліджень:
аналіз та прогнозні дослідження ринку;
визначення величини і динаміки попиту;
розрахунок місткості ринку та його окремих сегментів;
прогнозні дослідження обсягів збуту;
визначення конкурентних позицій підприємства;
визначення конкурентоспроможності продукції;
дослідження поведінки суб'єктів ринку;
розробка програми маркетингу;
оцінка ефективності маркетингових заходів;
пошук потенційних покупців;
детальний аналіз потреб існуючих покупців;
розрахунок співвідношення попиту і пропозиції;
обрання цільового ринку збуту власних товарів з метою його поступового захоплення[9;96].
Крім того, кожна фірма може проводити окремі індивідуальні маркетингові дослідження. Так, Ф. Котлер доводить, що найбільш характерними і типовими маркетинговими дослідженнями є:
вивчення характеристик ринку;
заміри потенційних можливостей ринку;
аналіз розподілу долі ринку між фірмами;
аналіз збуту;
вивчення тенденцій ділової активності;
вивчення товарів конкурентів;
короткотермінове прогнозування;
вивчення реакції на новий товар і його потенціалу;
довготермінове прогнозування;
вивчення політики цін.
В результаті проведених маркетингових досліджень керівники і спеціалісти фірми з маркетингу отримують інформацію, яка дозволяє їм:
отримувати переваги стосовно конкретного товару і ринку збуту;
знижувати фінансовий ризик;
визначати ставлення існуючих і потенційних покупців;
спостерігати і реагувати за змінами у зовнішньому середовищі;
координувати ринкову і товарну стратегії;
оцінювати власну підприємницьку діяльність;
зміцнювати прогнозовану інтуїцію та поліпшувати ефективність ринкової діяльності[12;73].
Необхідність і значимість маркетингового дослідження диктують потребу в його постійному і науково обґрунтованому проведенні. Його здійснення вимагає дотримання певних принципів, що гарантуватиме результативність проведення маркетингового дослідження. До таких основних принципів належать:
системність (логічність, послідовність, періодичність);
комплексність (урахування та аналіз усіх елементів);
цілеспрямованість (орієнтація на розв'язання актуальних, суто маркетингових проблем);
об'єктивність (незалежність від суб'єктивних оцінок);
надійність (точність отримання даних);
результативність (наявність проміжних та кінцевих результатів);
відповідність засадам добросовісної конкуренції[5;73].
На основі перелічених принципів спеціалісти-маркетологи здійснюють аналітичне дослідження ринку перспективного збуту, який вимагає: визначення місткості ринку (обсяги продажу), конкурентів та їх діяльності (динаміка продажу), аналіз кон'юнктури ринку та прогнозу дослідження збуту, вивчення передбачуваної реакції на введення товару на ринок, дослідження поведінки і мотивів купівлі, відмови та заперечень.
Маркетингове дослідження проходить ряд стадій:
Визначення мети і завдань досліджень.
Відбір джерел та засобів інформації.
Практичний збір інформації.
Обробка і аналіз фактично зібраної інформації.
Зведення результатів, підсумків та надання пропозицій.
Результати маркетингових досліджень оформляють у вигляді звіту, до якого є певні вимоги. На основі отриманих результатів спеціалісти-дослідники розробляють пропозиції щодо вдосконалення системи збуту, товаропотоку, ціноутворення, торгівлі, рекламування, розширення товарної номенклатури, післяпродажного обслуговування та інших заходів, які входять у пакет документів, спрямованих на вдосконалення та підвищення ефективності виробничо-комерційної діяльності фірм.
Організація маркетингових досліджень здійснюється з врахуванням досвіду служби маркетингу і її можливості та економічної доцільності і необхідності збереження комерційної таємниці.
Практика показала, що для здійснення маркетингових досліджень застосовують різноманітні форми організації: власні службимаркетингу, консалтинг-фірми та спеціалізовані відділи університетів, коледжів і інших установ. У ринковому середовищі за останній час ситуація з проведенням маркетингових досліджень склалась так, що більшість фірм використовують змішану форму організації досліджень маркетингу[8;89].
Ті фірми, які намагаються здійснювати дослідження власними силами, аналізують, як правило, тактику конкурентної боротьби, вибір методів просування товарів на ринок, цінову політику тощо. Саме через комерційну таємницю вони здійснюють це самостійно.
У сферу послуг зовнішніх спеціалізованих консалтингових фірм входять наступні обов'язки: масові опитування покупців і потенційних клієнтів, перспективи продажу окремих товарів на «чужих» ринках збуту, можливості виходу з товаром «ринкової новизни» на міжнародний ринок тощо.
Користуються послугами зовнішніх фірм через те, що останні володіють висококваліфікованим персоналом з професійною підготовкою, мають широкі можливості отримувати інформацію з-за кордону своїми каналами поступлення інформації стосовно можливої конкуренції з сторони товарів-замінників. Під час опитування і тестування споживачі більш охоче спілкуються з нейтральними дослідниками і тому часто і правдиво відповідають на запитання.
За останній час широкого розповсюдження набули такі організації дослідження маркетингу як рекламні агентства, спілки, асоціації і комітети[6;112].
1.2. Види маркетингових досліджень та їх характеристики
Залежно від мети, способів отримання інформації, техніки проведення та кінцевих результатів використовують різні види маркетингових досліджень(рис. 1.2)[3;142].

Рис.1.2. Види маркетингових досліджень
Кабінетні дослідження. Інформація отримується шляхом припинення цілеспрямованих експериментів, опитувань і спостережень за кон'юнктурою ринку, станом конкурентного і середовища тощо.
Традиційний аналіз передбачає аналіз суті вторинних даних, який становить ланцюжок логічних міркувань (або інтерпретацію змісту документів). Для аналізу нормативних, юридичних, політичних, інших факторів макро- та мікросередовища, які впливають на діяльність фірми, традиційно використовують саме цей класичний метод аналізу.
Контент-аналіз - процедура аналізу текстів з метою виявлення понять, суджень, процесів, які зустрічаються в тексті. Контент-аналіз, наприклад, дає змогу у процесі аналізу текстів реклами, звернень, використаних у рекламі товарів-конкурентів, визначити особливості товару, його переваги, на яких робиться акцент, а також цільову аудиторію, якій адресовано це звернення.
Методи кореляційного та регресивного аналізу дають змогу визначити зв'язок та щільність зв'язку між результативною ознакою (наприклад, попит) і змінними величинами (ціна, дохід, витрати на рекламу тощо) [2;96].
Польові дослідження. Інформація з конкретних уявлень про різні проблеми маркетингової діяльності отримується шляхом проведення цілеспрямованих опитувань, спостережень та експериментів використовуючи методи економічного аналізу.
Опитування - збирання інформації шляхом задавання запитань респондентам. Опитування може проводитися в усній формі (віч-на-віч), по телефону або пошти.
Експеримент - дослідження, під час якого має бути встановлено, як зміна однієї чи кількох незалежних змінних впливає на одну (або кілька) залежних змінних.
Панель - періодичне збирання даних в однієї і тієї самої групи респондентів.
Дослідження, які виконуються сторонніми організаціями, можна поділити на дослідження Ad hoc («ед хок») та синдикатні дослідження.
Дослідження ad hoc – це дослідження , які виконуються для одного замовника, а отримані при цьому дані є інтелектуальною власністю замовника. При цьому можуть бути використані різні методи збирання даних – опитування фокус – групи , глибинне інтерв’ю проекційні методи тощо.
Глибинне інтерв'ю — це індивідуальне збо групове інтерв'ювання, за якого респонденту послідовно задають запитання, мета яких — визначити мотив поведінки споживачів або що саме вони думають з приводу певної проблеми.
Актуальною формою групового інтерв'ювання є фокус-група.
Метод фокус-груп — це спілкування із 6-10 особами, які маютьподібні характеристики (вік, освіта, фах, сімейний стан), з метою визначення їхніх поглядів, ставлення до певних маркетингових проблем та способів їх розв'язання.
Проекційні методи мають на межі створити певну імітовану ситуацію, що дасть змогу здобути інформацію, отримати яку складно під час прямого опитування, до них відносять: асоціативні методи; дослідження за допомогою завершення речень; тестування ілюстрацій; розігруваня ролей; ретроспективні бесіди [6;54] .
Синдикатні дослідження– це дослідження, які проводяться маркетинговими фірмами за власні кошти і продаються передплатниками або разовим покупцям. До синдикатних досліджень відносять:омнібус, панель, моніторинг .
Омнібус – це регулярне дослідження , яке проводиться маркетинговими фірмами з певною періодичністю (раз на один або два місяці тощо) за єдиною методикою і складається з кількох блоків запитань .
Фірма – замовник може отримати інформацію про переваги споживачів, знання ним різних марок товару, ставлення до товару, демографічні характеристики респондентів (вік, стать, дохід).
Моніторинг – дослідження, яке передбачає надання передплатникам уніфікованих оглядів стандартизованих даних (моніторинг преси, ТВ). Ця інформація використовується для оцінювання рекламної компанії конкурентів, відстежування змін ринкових цін, перевірки добросовісності виконання замовлень на розміщення зовнішньої реклами тощо.
Ділові контакти- передбачають спілкування з представниками інших підприємств чи із споживачами під час виставок, ярмарок, презентацій тощо.
Аналіз протоколу – метод дослідження, за якого респондента просять описати всі фактори та аргументи, якими він керується, приймаючи рішення в конкретній ситуації.
Кількісні дослідження – збирання та аналізу даних у процесі опитування з використанням структурних запитань закритого типу, які підлягають статистичній обробці. До якісних досліджень слід відносити опитування і кабінетні дослідження, результати яких підлягають статистичній обробці.
Пілотні дослідження - поєднують конкретні маркетингові дії (збут рекламування, ціни) з досліджуванням процесів і їхніх результатів за принципом „спроб і помилок".
Головна вимога до ринкової інформації полягає у тому, що вона повинна бути достовірною. Її достовірність гарантується чітким дотриманням вимог та стандартів до процедури її збору та обробки. Перш за все, збір маркетингової інформації повинен плануватися і здійснюватися у відповідності до певних, заздалегідь визначених етапів [11;34].
1.3. Маркетингова інформація та її класифікація.
Інформація — властивість матерії відображати явища матеріального світу і сприяти збереженню та стійкості його структур у процесі розвитку.
Сутність економічної інформації про ринок — це відображення взаємозв’язків явищ і процесів у системі „потреби суспільства – виробництво"
Сутність інформації про ринок товарів і послуг — це відображення взаємозвязків усіх елементів у системі „потреби - попит – пропозиція – обіг -споживання".
Інформаційне забезпечення — це процес задоволення потреб конкретних користувачів в інформації, яка ґрунтується на використанні відповідних методів, пошуку, отримання, обробки, накопичення, адресної видачі у зручному для використання вигляді.
Успішне функціонування будь-якої фірми у ринковому середовищі може бути забезпечено лише при наявності точної, повної і вірогідної інформації.
Маркетингова інформація — важливий етап маркетингових досліджень, що дозволяє підприємству на ринку отримувати переваги у конкурентній боротьбі, знижувати ступінь ризику, своєчасно визначати зміни у маркетинговому середовищі, координувати дії у ринковій стратегії [1;115].
Інформація, яку використовують для маркетингового дослідження повинна бути:
високоякісною;
вірогідною (мінімальна помилковість);
повною;
точною (відповідність реальним значенням стану справ);
актуальною (свіжа інформація, не застаріла);
цінною і корисною (відповідність меті, ситуації на ринку).
Саме така інформація допомагає фірмам визначати відношення споживачів до товару і фірми, постійно слідкувати за зовнішнім середовищем, координувати стратегію і оцінювати діяльність, підвищувати рівень рекламної роботи, отримувати підтримку у прийнятих рішеннях, підтверджувати власну комерційну інтуїцію, підвищувати ефективність діяльності.
Про важливість інформації та необхідність її отримання свідчить той факт, що вона є рушійною силою до прийняття рішення щодо купівлі товарів. Адже, визнавши необхідність задоволення власної потреби, покупці здійснюють пошук інформації, її оцінку, приймають рішення щодо купівлі та інформативно реагують на покупку. Отримавши необхідну інформацію, фірма через сильні інформативні подразники може впливати на маркетингові стимули, а ті у свою чергу на обсяги виторгу, прибутки тощо.
Постійне інформаційне забезпечення набуває особливої значимості. Передусім це пов'язано із зміною ситуації на ринку, насамперед зовнішнього маркетингового середовища. Не одержана вчасно інформація, або її відсутність можуть стати основою краху не тільки запланованих заходів, а навіть і фірми, наслідки цього можуть бути катастрофічні. В процесі аналізу, планування і управління, контролю за маркетингом постійно потрібна інформація про клієнтів, конкурентів, дилерів і інших учасників ринку. Інформацію можна впевнено назвати основою маркетингової діяльності [4;42].
Необхідність одержання більш широкої і більш доброякісної інформації обумовлено сукупністю тенденцій, серед яких Ф. Котлер звертає увагу на наступні:
Перехід від маркетингу на місцевому рівні до маркетингу в загальнонаціональному масштабі.
Перехід від купівельних нужд до купівельних потреб.
Перехід від конкуренції в цінах до нецінової конкуренції.
В концепції маркетингу пріоритет належить покупцеві (споживачу), тому і інформація насамперед потрібна про споживача і для споживача.
Маркетингова інформація — це факти, відомості, цифри та інші дані, які використовують при аналізі і прогнозуванні маркетингової діяльності. Маркетингова інформація класифікується за наступними ознаками :
1. За охопленням :
Зовнішня інформація – це інформація, опублікована за межами фірми. Це статистичні дані, наукові звіти, спеціальна література, результатами переговорів, матеріали, виставок та ярмарків.
Внутрішня інформація – це дані, що збираються та узагальнюються всередині підприємства. Це бухгалтерські звіти, звіти про обсяг закупівлі, продажу тощо.
2. За способом отримання :
Вторинна інформація – це інформація, яка вже зібрана іншими і для інших цілей, існує в опублікованому вигляді, але придатна до використання для досягнення мети, що становить перед собою фірма в конкретній ситуації.
Вторинна інформація має певні позитивні і негативні властивості.
Переваги вторинної інформації:
низька ціна;
доступність;
оперативність одержання;
можливість зіставити різних джерел;
наявність даних , які іноді не можна отримати самостійно.
Недоліки вторинної інформації :
неповнота даних ;
негарантована надійність інформації з деяких джерел;
можлива наявність застарілих даних;
можлива суперечливість даних із різних джерел;
методологія збирання і оброблення даних часто невідома.
Первинна інформація – це інформація, яка збирається безпосередньо на об’єктах спостереження для досягнення конкретної мети дослідження фірми.
Первинна інформація, як і вторинна має свої переваги і недоліки.
Переваги первинної інформації:
дані збираються відповідно до управлінських рішень, які мають бути прийняті;
актуальність і надійність (за умов компетентності дослідників) отриманих даних;
методологія проведення дослідження контролюється фірмою.
Недоліки первинної інформації;
висока ціна;
значні втрати часу на проведення дослідження;
фірма може виявитися неспроможною зібрати первинні дані (через відсутність фахівців, технічного забезпечення).
3. За періодичністю виникнення маркетингову інформацію поділяють на постійну, змінну та епізодичну .
Постійна інформація – це інформація, яка відображає тривалі процеси маркетингу .
Змінна інформація – використовується для дослідження етапу суб’єктів ринку. Епізоотична інформація – це інформація, що формується за виникнення потреби або надходить із зовнішнього середовища в деякі моменти часу.
4. За призначенням маркетингову інформацію поділяють на довідкову, рекомендаційну, нормативну, сигнальну, регулювальну.
Довідкова інформація має ознайомлювальний допоміжний характер, відображає стабільні ознаки і параметри об’єктів або суб’єктів маркетингу, міститься у довідниках, класифікаторах тощо .
Рекомендаційна інформація – результат маркетингових досліджень, проведених фірмою, та аналізу зовнішньої доступної наявної інформації, що береться до уваги в процесі формування стратегії і тактики управління.
Нормативна інформація містить норми і нормативи виробничого характеру , а також законодавчі нормативні акти , стосовні діяльності фірми.
Сигнальна інформація – результат контролю поведінки маркетингового середовища як відхилення від запланованих показників функціонування.
Регулювальна інформація – результат аналізу причин відхилення, управлінське рішення, спрямоване на його ліквідацію.
5. За формою представлення маркетингова інформація поділяється на текстову, табличну, матричну, графічну на числову.
Текстова інформація – це вільний виклад аналізу або проблеми.
Таблична інформація – це маніпулювання цифрами та статистичними даними.
Матрична інформація – це реалізація інформації у вигляді алгоритмів або матриць досліджень.
Графічна інформація – це графічне зображення явищ, процесів, залежність між окремими факторами.
Числова інформація – це інформація у вигляді динамічних рядів даних, тенденцій окремих процесів.
Вищезазначена інформація об’єднується в базу даних маркетингу.
База даних маркетингу – це структурована сукупність даних, яка дозволяє суб’єкту ринку отримати інформацію, необхідну для прийняття маркетингового рішення [5;78].
1.4. Джерела маркетингової інформації.
У ході маркетингових досліджень можуть використовуватись такі джерела маркетингової інформації: „Текст", „Фірма", „Консультант" „Бесіда" та „Джокер" та інші.
Джерело „Текст" — це друковані видання загального і спеціального призначення (періодика, монографії, брошури, огляди ринків, довідники, статистичні збірники, каталоги, проспекти, буклети). Цими каналами збирається до 30-40% маркетингової інформації.
Джерело „Фірма" — це персонал підприємства, який вступає в контакти зі сторонніми організаціями чи комерційними структурами (постачальники, збутовики) або фізичними особами (дилери, брокери, клієнти). Цими каналами збирається до 30% маркетингової інформації.
Джерело „Консультант" — це бази регламентуючих документів, висновки експертів, консультантів. Експертами і консультантами можуть бути співробітники підприємства чи сторонніх організацій (консалтингові, аудиторські фірми). Джерело не дуже надійне, бо воно може працювати і на конкурентів. За цими каналами надходить до 10-15% маркетингової інформації.
Джерело „Бесіда" — це інформація, отримана на виставках, ярмарках, презентаціях, брифінгах шляхом прямого спілкування, а також через стенди, фотокартки, зразки, моделі, схеми. Таке джерело дає 5-7% маркетингової інформації
Джерело „Джокер" — це випадково отримана інформація (сусіди, знайомі; в потязі, літаку, ресторані; однокурсники, приятелі). Вона залучається до основних джерел і складає 2-3-% маркетингової інформації [5;80].
Джерела внутрішньої вторинної інформації – це бюджети, дані про збут, дані про прибуток та збитки, рахунки клієнтів, дані про запас, результати попередніх досліджень, письмові повідомлення.
Внутрішня інформація – це дані, які збираються на підприємстві:
маркетингова статистика (товарообіг, обсяг продажу, імпорту, експорту, рекламації);
дані про маркетингові витрати (витрати на рекламу, стимулювання збуту, торгові витрати, витрати на маркетингові дослідження) у цілому на фірмі й окремо за продуктами, регіонами, каналами збуту тощо;
картки клієнтів і посередників, кореспонденція клієнтів.
Зовнішня інформація – це опубліковані дані:
публікації міжнародних, національних організацій, державних органів, міністерств, місцевих органів управління, торгово-промислових палат, асоціацій;
щорічні збірники статистичної інформації;
звіти та видання окремих фірм;
довідники;
книги та періодичні видання;
комп’ютерні бази даних;
прайс-листи та сировину і матеріали;
звіти, проспекти, каталоги [6;98].
1.5. Маркетингові інформаційні системи.
Розв'язанню проблем, пов'язаних з інформаційним забезпеченням маркетингових рішень підприємств, може сприяти створення маркетингових інформаційних систем (МІС).
МІС — це спеціалізована структура, яка складається з відповідного персоналу та обладнання і здійснює процедури, метою яких є збирання, аналіз, оцінка і подання інформації, необхідної для поліпшення планування процесу маркетингу, його здійснення і контролю в умовах бізнес-середовища (рис. 1.5.1).

Рис. 1.5.1. Структура маркетингової інформаційної системи.
Система має дві підсистеми:
підсистема збирання інформації та маркетингових досліджень;
підсистема аналітичних досліджень.
Підсистема збирання інформації та маркетингових досліджень розглядає набір процедур та джерела отримання даних про бізнес-середовище, збір, аналіз та обробку інформації з метою вирішення конкретних ринкових проблем.
Маркетингова аналітична підсистема ( рис.1.5.2) – взаємопов’язаний набір систем інформаційних даних, інструментів та методик з відповідним програмним забезпеченням, за допомогою яких підприємство збирає та інтерпретує зовнішню та внутрішню ринкову інформацію для обґрунтування своїх дій.

Рис.1.5.2. Структура аналітичної системи маркетингу
Таким чином, МІС забезпечують збір даних, їх обробку, перетворення на інформацію, маркетингові дослідження, накопичення уніфікованої інформації, поширення її в потрібний час для обґрунтування та прийняття з боку менеджерів маркетингових управлінських рішень. Причому масиви інформації, надані МІС, потребують створення комп’ютеризованої системи на рівні підприємства, країни та співтовариств [5;77].
Висновки за розділом 1.
Опрацювавши відповідну наукову літературу з питання „Маркетингові дослідження та інформація” та розглянувши деякі прикладні аспекти можна зробити наступні висновки, що маркетингові дослідження — це збір, обробка, аналіз і накопичення інформації для обґрунтування маркетингових рішень з метою зменшення невизначеності і ризику функціонування підприємства на ринку.
Значення маркетингових досліджень, полягає у забезпеченні функціонування концепції маркетингу через погодження попиту і пропозиції до початку процесу виробництва товару.
Процес маркетингового дослідження може бути представлений послідовністю етапів: визначення проблеми та цілей дослідження; розробка плану дослідження, визначення методу дослідження, розробка форм для проведення дослідження та обсягу вибору; визначення обмежень дослідження та цінності маркетингової інформації, обробка та аналіз даних; підготовка звіту та розробка рекомендацій.
Маркетингова інформація може бути отримана різними методами маркетингових досліджень. Залежно від того, якими методами збирається інформація, розрізняють такі види досліджень: кабінетні дослідження (традиційний аналіз, контент-аналіз, методи кореляційного та регресивного аналізу) та польові дослідження (опитування, експеримент, спостереження, панель); залежно від того, для кого дослідження проводиться, їх поділяють на спеціальні та універсальні дослідження; залежно від того, якого типу дані слід отримати – якісні та кількісні дослідження.
Прийняття маркетингових рішень можливе лише на основі достовірної маркетингової інформації. Потреба в інформації зумовлює проведення маркетингових досліджень. Маркетингове дослідження – систематичне збирання, обробка та аналіз даних з метою прийняття обґрунтованих маркетингових рішень. Основними напрямами маркетингових досліджень є вивчення макро- та мікросередовища фірми. Дослідження проводять у таких напрямах: дослідження ринку, вивчення споживачів, вивчення фірмою структури ринку (конкурентів, постачальників, посередників). Особлива увага приділяється вивчення споживачів і конкурентів.
Маркетингова інформаційна система – це безперервно діюча система, призначена для збирання, оброблення, аналізу, оцінювання й розподілу інформації, яка необхідна для прийняття рішень із питань маркетингового планування, втілення у життя та контролю за виконанням маркетингових заходів.
Маркетингова інформаційна система складається із системи внутрішньої звітності, системи збирання поточної маркетингової інформації, системи маркетингових досліджень та аналітичної системи маркетингу.
2. Комплексний аналіз та методи прогнозування ринку.
2.1. Напрями та цілі комплексного дослідження ринку
Маркетингові дослідження є комплексними і проводяться в трьох напрямках. Основними напрямами маркетингових досліджень є зовнішнє середовище- макро, мікросередовище і внутрішнє середовище – саме підприємство.
Рис. 2.1. Напрями комплексного дослідження ринку.
Прийняття обґрунтованих рішень можливе лише на основі вивчення макро- і мікросередовища підприємства. В процесі вивчення макросередовища встановлюють зміни та вплив факторів цього середовища (економічних, природних, науково-технічних, політико-правових, соціально-культурних) на формування і вибір відповідних ринків. Дослідження мікросередовища передбачає вивчення ринку як такого, споживачів та конкурентів і партнерів з розвитку підприємництва [3;108].
Вивчення внутрішнього середовища включає комплексну оцінку діяльності фірми з розробкою стратегії і тактики її поведінки з врахуванням зміни макро- і мікросередовища. Відправною точкою маркетингового дослідження є аналіз ринкових можливостей фірми. З допомогою маркетингового дослідження потрібно виявити найбільш придатні і пріоритетні з точки зору фірми ринкові можливості.
Макросередовище представлене п’ятьма групами факторів: економічні, соціально-культурнні, політико-правові, технологічні, природно-географічні. Розглянемо ці фактори..
Перша група – економічні фактори. До них відносяться :
тенденції зміни вагового національного продукту ;
рівень інфляції ;
рівень безробіття ;
банківський відсоток на вклади населення ;
регулювання грошової маси ;
система оподаткування ;
вартість енергоресурсів;
система доходів і витрат на сім’ю;
тривалість робочого дня;
структура вільного часу.
До соціально - культурних факторів відносяться :
вікова структура населення;
розподіл за статтю, націонакльністю;
народжуваність і смертність;
регіональні міграції населення;
доходи, рівень освіти;
суспільні цінності (мовні і культурні традиції);
прийняті норми поведінки, моралі.
Політико – правові фактори макросередовища включають:
законодавче регулювання економічної діяльності;
антимонопольне регулювання;
законодавча база податкового регулювання;
спеціальні стимули ставлення до іноземних компаній;
трудове законодавство;
рівень корумпованості органів влади;
вплив суспільних організацій тощо.
Технологічні фактори включають:
- рівень розвитку науки і техніки;
- темпи науково-технічного прогресу;
- державне регулювання наукових досліджень;
- кваліфікація робочої сили;
- технологічні нововведення;
- вплив екологічних факторів.
Природно - географічні фактори:
інфраструктура регіону (розподіл за економіко-географічними регіонами);
забезпеченість енергією, корисними копалинами;
якість ґрунту, повітря, води;
забруднення довкілля.
Вивчення впливу вищезазначених факторів, тенденцій змін макросередовища є передумовою зваженого прийняття рішення про вибір ринків, на яких працюватиме фірма .
Дослідження мікросередовища проводять у таких напрямках:
дослідження ринку як такого;
вивчення споживачів;
вивчення фірмової структури ринку:
конкурентів;
посередників;
постачальників.
Ринок як такий включає:
місткість ринку;
місткість окремих сегментів рику;
тенденції змін на ринку;
частка на глобальному ринку та на окремих сегментах;
середній попит на душу населення;
насиченість ринку товарами;
рівень задоволення потреб;
сезонна структура продажу;
товари – замінники , що виконують ті самі функції.
Споживачі - кінцева мета для компаній з маркетинговою орієнтацією. Для задоволення їхніх потреб у товарах та послугах і встановлюються господарські зв’язки з постачальниками й посередниками.
При цьому враховуються фактори:
- ставлення до фірми, торгової марки та різних інструментів маркетингу;
- прихильність споживачів до торгової марки;
- наміри споживачів;
- переваги кожного сегмента та вимоги до товару різних сегментів споживачів;
- процес рішення про купівлю;
- мотивації споживачів;
- поведінка споживачів під час та після купівлі;
- сегментування ринку за групами споживачів.
Конкуренти – невід’ємний елемент системи маркетингу. Вони впливають на вибір компанією ринків, маркетингових посередників, постачальників, на формування асортименту товарів і на весь комплекс маркетингової діяльності .
При вивченні конкурентів враховують фактори:
частка ринку основних конкурентів;
стратегія конкурентів;
методи конкурентної боротьби;
ефективність програми маркетингу:
1) товар(якість, надійність, упаковка, гарантійний термін, захищеність патентами, технічні параметри, унікальність, престижність торгової марки);
2) ціна ( (політика ціноутворення, ціни на нові товари, знижки, форми та терміни платежу, умови кредитування);
3) розподіл (форми розподілу, контроль за каналами розподілу, рівень охоплення ринку, розміщення складів, система контролю запасів, система транспортування);
4) просування товарів (форми, ефективність);
5) конкурентоспроможність фірми;
6) конкурентноспроможність товарів.
При вивченні посередників враховують фактори:
охоплення ринку;
торговий потенціал;
репутація;
номенклатура продукції;
збутова мережа регіони, які обслуговує посередник;
доступність;
фінансова стабільність, платоспроможність;
умови співпраці;
організація сервісної служби;
склади, дороги транспортні засоби, можливість ремонту, технічне обслуговування.
При вивченні постачальників враховуються фактори: якість товару, ціна товару, умови постачання, репутація постачальника, рівень кваліфікації персоналу, можливість надання кредиту, можливий обсяг поставок.
Цілі маркетингового дослідження – це інформація, яка потрібна для вирішення проблем. Вона може мати характер:
науковий (розвідувальний) – спрямований на пояснення проблеми, що складається;
описувальний (дескриптивний) – характеристика ситуації на основі додаткової інформації, отриманої з різних джерел;
причинний ( казуальний ) – передбачає вивчення причин проблеми, що виникла, для визначення оптимального варіанта її вирішення [3;115].
2.2. Дослідження ринку .
Основне завдання бізнес-середовища та макросередовища – це маркетингові дослідження ринку, конкуренції на ньому та конкурентних можливостей підприємства.
Маркетингові дослідження ринку включають вивчення та прогнозування його стану, конюктури, привабливості, місткості, вивчення прогнозних показників збуту продукції, аналіз поведінки споживачів і конкурентів, а також конкурентного середовища в цілому.
Першим напрямом комплексного дослідження ринку є вивчення та прогнозування конюктури ринку – це реальна економічна ситуація, яку характеризують співвідношення попиту і пропозиції, рівень і динаміка цін, товарних запасів, а також інші показники.
У процесі маркетингових досліджень вивчається як загальноекономічна конюктура (попит, пропозиція, платоспроможність, оптові і роздрібні ціни, доходи, інфраструктура, грошовий обіг, основні макроекономічні показники), так і конюктура конкретних товарних ринків (попит\, пропозиція конкретного товару, товарна структура, ціни, товарні запаси, інвестиції, ризики, стан конкуренції тощо).
Прогноз конюктури тованого ринку повине передбачати дослідження динаміки його найважливіших характеристикта їх альтернативні варіанти за умови здійснення певних припущень[9;139].
Конюктурні дослідження – це цілеспрямований безперервний збір, аналіз та оброблення інформації про стан6 економіки, товарного ринку, аналізі виявлення особливостей та тенденцій їхнього розвитку, прогозування основних параметрів і розроблення можливих альтернатив для прийняття рішень.
Таки чином, можна виділити три етапи конюктурних догсліджень:
Поточне спостереження – збір і оброблення необхідної інформації;
Аналіз конюктури.
Прогнозування конюктури для прийняття відповідних управлінських рішень.
Оскільки конкретний ринок розвивається не ізольовано, вивчення конюктури товарного ринку передує аналіз загальноекономічної ситуації – стадії циклу, на якому перебуває економіка - криза, депресія, пожвавлення піднесення. Далі вивчаються конюктуроутворюючі фактори, які можна поділити на дві групи:
фактори, які діють постійно- НТП, рівень монополізації, державне регулювання, валютна система;
фактори, які діють тимчасово, випадково- сезонність, політичні та соціальні конфлікти, стихійні лиха.
У процесі конюктурних досліджень визначається напрям і сила впливу конюктуроутворюючих факторів на ринку на основі вивчення динаміки показників конюктури. Показники конюктури можна поділити на три групи:
показники матеріального виробництва, які характеризують пропозицію товарів;
показники попиту на товари;
ціни.
Показники матеріального виробництва в свою чергу можна поділити на три групи:
абсолютні показники – натуральні і вартісні;
відносні показники – індекси, темпи зростання;
непрямі показники – портфель замовлень, динаміка заван6таження виробничих потужностей, обсяг капіталовкладень.
До показників попиту на національних ринках відносять дані про оптову та роздрібну торгівлю, рух товарних запасів, обсяг внутрішніх перевезень. Попит на зовнішньому ринку характеризується такими показниками як валовий імпорт, валовий експорт, нетто-імпорт.
Розглянемо інші важливі розрахункові показники попиту на товари:
місткість ринку;
частка ринку;
насиченість ринку.
Місткість ринку – можливий обсяг продажу товару при даному рівні цін за конкретний проміжок часу. При цьому розрізняють місткість потенційного, реального, цільового та зайнятого ринку.
Місткість потенційного ринку – це максимально можливі обсяги продажу товарів за конкретний проміжок часу завдяки реалізації відповідних маркетингових програм.
Місткість реального ринку – це можливі обсяги продажу товарів покупцям, які мають потребу в них, виявляють інтерес до продукції фірми і мають змогу її придбати.
Місткість цільовогого ринку – можливий обсяг продажу в сегменті, який обслуговує фірма.
Місткість зайнятого ринку – обсяги продажу, які були досягнені в минулому періоді.
Можливо два підходи до визначення місткосаті ринку:
ринкове агрегування: ринок розглядається як одне ціле;
ринкове сегментування: ринок поділяється на окремі однорідні частини (сегменти) або проводять типологізацію споживачів за окремими однорідними группами [11;53].
Оцінка привабливості ринку. Мова йде про вибір пріоритетних привабливих внутрішніх та міжнародних ринків. Для їх рангування використовують різні підходи.
Для рангування використовують різні підходи. Один з них запропонував угорський економіст Л.Сабо. Для порівняння ринків між собою визначають усі подані у таблиці фактори та їхні характеристики, а потім підсумовують вагові коефіцієнти для кожного ринку окремо. Привабливим вважається ринок, який набере найбільшу кількість балів.
Після рангування ринки розміщують у певному порядку – перший, другий, третій, четвертий –залежно від суми набраних рейтингових балів або коефіцієнтів.
Частка ринку фірми (ринкова частка) – це питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту. При цьому важливо чітко визначитися, на якому саме ринку діє фірма, тобто з якими товарами та фірмами вона конкурує.
Насиченість ринку – показник, який характеризує перспективи зміни попиту і визначається як відношення кількості покупців,, які вже придбали товари, до загальної кількості споживачів.
Важливими показниками конюктури є ціни:
абсолютні – характеризують рівень і зміни цін у грошовому виражені на конкретний товар;
відносні – характеризують, як змінюються ціни з часом (індекси).
Комплексне дослідження ринку передбачає аналіз ринкових можливостей, які відкриваються перед підприємством. У ході даних досліджень вивчають особливості і перспективи розвитку попиту на конкретні товари, позиції конкурентів на ринку , її сильні і слабкі сторони, динаміку цін тощо.
На підставі отриманої інформації складають кон’юнктурний прогноз на рік - півтора наперед. Кінцева мета такого прогнозу - визначення потенційних можливостей фірми, яким слід скористатись, і потенційних небезпек, котрих треба уникати [8;145].
Цукрова промисловість — галузь харчової промисловості, підприємства якої спеціалізовані на виробництві цукру. Об'єднує дві підгалузі — цукропіскову і цукрорафінадну, які забезпечують потреби в цукрі населення і переробних галузей, що використовують його як допоміжну сировину. За обсягом валової продукції в структурі харчової промисловості України цукрова промисловість становить близько 14 %; вона належить до обробних галузей з сезонним виробництвом.
Цукрові буряки - основна технічна культура України. Ними зайнято 27% посівних площ технічних культур. Найбільші площі у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій та Тернопільських областях.
Бурякоцукрова промисловість є однією із стратегічно важливих галузей харчової
промисловості України. Вона об‘єднує в себе виробників елітного і фабричного насіння, цукрових буряків, насінні заводи, цукрові заводи і сервісні підприємства галузі. Кінцевими продуктами цього крупного агропромислового комплексу є цукор в асортименті, а також побічна продукція – патока (меляса), жом, вапно.
Цукор є цінним харчовим, високо енергійним продуктом, необхідним для організму людини. На ринку цукор представлений в основному наступними видами продукції: цукор-пісок – харчовий продукт у вигляді окремих кристалів розміром від 0,5 мм до 2,5 мм, склад сахарози – 99,75%, білого кольору із солодким смаком і запахом.
Фасування у мішки по 50 кг, спецфасування цукру-піску в пакети по 5-20 кг, а також в паперові пакети по 0,5 і 1 кг, цукор пресований – харчовий продукт у вигляді шматочків цукру, пресованих із звичайного цукру-піску, фасований, в основному, в пачки по 0,7-0,8 кг, цукрова пудра – здрібнені кристали цукру-піску розмір не більше 0,1 мм, цукор-рафінад – харчовий продукт, який складається, в основному, з додатково очищеної сахарози більш високої очистки, ніж цукор-пісок, склад сахарози – 99,9%, колір – білий, білий з голубуватим відливом.
Лідерами цукрового виробництва в Україні, безумовно, є дві структури: «Українська продовольча компанія» та Група компаній «УкрРос». Ці оператори покривають практично чверть всього виробництва цукру в країні.
Серед інших операторів, можна визначати ряд компаній, виробничі показники яких дозволяють віднести їх до середньої ланки ринку. Ці структури мають у своїй власності по 3-6 заводів, обсяги продукції виробництва коливаються на рівні 2-5% від загальнонаціонального показнику. До цієї групи операторів входить холдинг «АстартаКиїв» (4 заводи), группа «Укрпромінвест» (3 заводи), компанія «Дубноцукор» (5 заводів), Інцукорпром-К» (діючі заводи Одеської області), підприємство «СумиАгроЦукор» (6 заводів), група «Євросервіс» (3 заводи)[14].
2.3. Дослідження споживачів та сегментація ринку .
Споживачі є об’єктом особливого інтересу фірми , оскільки , зрештою, саме від їхнього вибору залежить успіх діяльності фірми .
Поведінка споживачів – це економічні, соціальні і психологічні аспекти, які мають місце в процесі підготовки і здійснення купівлі, передують або настають за ними. Для оцінки поведінки споживачів використовують інтердисциплінарний підхід.
Досліджуючи поведінку споживачів використовують два основних теоретичних підходи:
Економічна теорія, що розглядає рішення покупців як наслідо раціональних, послідовних підрахунків, щоб найбільшою мірою задовільнити свої запити і смаки.
Мотиваційна теорія, що лежить в основі поведінки людей і є наслідком постійного взаємопливу комплексу свідомих і несвідомих чуттєвих, інтелектуальних, культурних і фізіологічних потреб. Справжні причини купівлі товарів не завжди мають свідомий характер.
Відправним моментом дослідження поведінки споживачів є побудова і вивчення відповідних моделей, на які впливають такі групи чинників:
зовнішнього впливу (культура, соціальний клас, сімя);
«чорної скриньки» ( потреби, цінності, мотиви, ризики, емоції);
ситуаційні впливи (завдання купівлі, соціальне та фізичне оточення, ефект часу) [8;96].
Вивчення споживачів проводиться з таких напрямків:
вивчення ставлення споживачів до компанії;
вивчення ставлення споживачів до певної марки товару;
вивчення рівня задоволеності споживачів;
вивчення прихильності споживачів до торгової марки;
вивчення намірів споживачів;
вивчення процесу прийняття рішень про купівлю;
вивчення поведінки під час та після купівлі;
вивчення мотивації споживачів;
сегментування ринку за групами споживачів.
Вивчення ставлення споживачів до компанії та до певної торгової марки можна порівняти із відвіданнями лікаря. Для визначення ставлення споживачів до компанії розробляється система оцінюючих критеріїв, формується репрезентацій на вибірка клієнтів компанії , які під час анкетування оцінюють рівень досягнення фірмою кожного з наведених критеріїв .
Вивчення ставлення споживачів до певної торгової марки товару. Вважається, що ставлення можна розкласти на три компоненти :
пізнавальна – поінформованість щодо товару або даної марки, їхніх основних характеристик тощо;
емоційна – оцінка товару подобається чи ні;
валова – купівля товару.
Визначення рівня задоволеності споживачів. Основне завдання маркетингу як філософії бізнесу передбачає задоволення потреб споживачів , отже, закономірно, що замирювання задоволеності і незадоволеності споживачів має завжди бути в центрі уваги маркетологів і вищого керівництва фірми. Для цього спочатку:
оцінюється інтегральна задоволеність товаром або постачальником (за 10-ти бальною шкалою, до якої додають можливі відповіді „ не знаю”);
далі оцінюють задоволеність за кожним атрибутом і його важливість (також за 10-ти бальними шкалами);
замірюють наміри споживачів здійснити повторно купівлю.
Варто зазначити, що зіставлення важливості кожного атрибута й оцінок ступеня присутності атрибута в товарі дають змогу отримати важливу інформацію – чи відповідає якість запропонованого товару очікуванням клієнта, і визначити напрями вдосконалення тих характеристик, які є дуже важливими для споживача і за якими певна марка отримала низькі ціни.
Вивчення прихильності споживачів до торгової марки дає змогу заміряти ефективність реалізації маркетингової стратегії фірми і прогнозувати частку ринку, яка базується на визначенні наявності споживачів до наявної торгової марки.
Вивчення намірів споживачів. Тут варто виділити два рівні: загальний і рівень певної товарної категорії. З метою визначення наміру споживачів купити той чи інший товар (рівень певної товарної категорії) можуть бути проведені опитування споживачів щодо їхніх планів здійснити купівлю певного товару. У результаті досліджень існує реальна можливість визначити скільки товарів мають намір придбати українці протягом наступного періоду.
Вивчення процесу прийняття рішень про купівлю передбачає пошук відповідей на запитання щодо складу закупівельного центру – сукупностей осіб, які беруть участь у прийнятті рішення про закупівлю товарів. В умовах виробничої фірми на прийняття рішень про купівлю певного товару, матеріалів, комплектуючих, устаткування впливає не тільки ваше керівництво, працівники служб постачання, але і фінансові підрозділи, служби технолога, конструктора та ін. Рішення про купівлю споживчих товарів також здійснюється споживачами під впливом їхнього оточення (батьків, дітей, друзів, фахівців).
Вивчення поведінки споживачів під час і після купівлі. Схематично вивчення поведінки споживачів можна представити як відповіді на чіткість запитань: „Що купується ?”, ”Скільки?”, ”Як ?”, „Де?”, „Хто?”.
Аналіз поведінки під час придбання, споживання товару та його зберігання враховується під час роботи плану маркетингу .
Вивчення мотивації споживачів дає змогу визначити, якими саме мотивами керуються споживачі, вибираючи той чи інший товар. Ця інформація використовується для визначення елементів комплексу маркетингу: якими характеристиками має бути наділений новий товар, які з них слід удосконалити, яким має бути рівень цін на товар, які рекламні аргументи використані під час рекламної компанії.
Вивчення попиту на товар та аналіз ринкових можливостей виробника цього товару пісно пов’язана з дослідженням ринкової сегментації. Виходячи з товаром на будь-який ринок – споживчий, індустріальний – виробник повинен розуміти, що він не може обслуговувати всіх його покупців навіть за умови достатньої виробничої потужності. Адже покупці по-різному використовують цей товар, а головне купують його, керуючись різними мотивами. Тому визначальною справою є розбивка покупців (сегментація) за цими мотивами та іншими ознаками і лише потім – пропозиція товару, виробленого з максимальним урахуванням цих ознак [5;168].
Сегментація ринку – це розподіл споживачів на групи (сегменти), які відрізняються відносною однорідністю попиту, смаків, уподобань або реакцією на ті чи інші види маркетингової діяльності.
Зазначимо, що сегментування є вимушеною формою пристосування фірми до вимог ринку, на якому вона діє. Кінцева мета сегментування цільового ринку – вибір сегмента або сегментів споживачів, на задоволення потреб якого буде зорієнтована діяльність підприємства.
Напрямами сегментування, крім сегментування ринку за групами споживачів, може бути також сегментування за параметрами товару, а також сегментування ринку за основними конкурентами. Етапи процесу сегментування ринку (рис. 2.3):

Рис. 2.3. Етапи процесу сегментування ринку
Сегменти ринку складається із споживачів, що однаково реагують на один і той самий набір спонукальних стимулів маркетингу.
Сегментацію ринку можна здійснювати за різними принципами.
Сегментування споживчого ринку за групами споживачів використовують на основі:
географічних;
демографічних;
психографічних факторів;
факторів поведінки споживачів.
Сегментація за географічним принципом передбачає розподіл світового ринку на різні географічні одиниці:
зовнішній і внутрішній;
регіональні ринки (європейський, африканський тощо);
ринки окремих країн;
внутрішні регіональні ринки (крайові, обласні, міські).
Сегментація за демографічним принципом передбачає розподіл ринку на елементи на основі таких демографічних змінних, як стать, вік, розмір сім’ї, стан життєвого пункту сім’ї, раса, національність, релігія.
Сегментація за психографічним принципом передбачає урахування типу особистості та стилю життя. Наприклад, споживачі - інтроверти більш консервативні й систематичні у своїй поведінці при здійсненні покупок, ніж екстраверти.
Сегментація за поведінкою споживачів передбачає класифікацію споживачів, залежно від ступеня їх прихильності до товарних марок, інтенсивності споживання, а також за пріоритетністю мотивів придбання [12;104] .
Можуть бути використані й інші принципи сегментації ринку. Це є творчий процес, який потребує високої кваліфікації маркетолога.
Основними споживачами цукру в Україні виступають населення та виробники кондитерських виробів (їх питома вага становить понад 70%), виробники лікерогорілочної продукції та молочних консервів (5% по кожному), виноробні підприємства і виробники хлібобулочних виробів, виробники пива (3,5% по кожному), виробники безалкогольної продукції та соусів й майонезу (2,3% по кожному), виробники соків (2,2%), виробники кисломолочної продукції та мороженого (1,9%) та інші (менше 1%) [14].
2.4. Дослідження фірмової структури ринку: конкуренти, постачальники, посередники
Конкуренція як змагання між суб’єктами господарювання є об’єктом постійної уваги і самих фірм, і державних органів, завдання яких – створення умов для вільної конкуренції в інтересах споживачів і всього суспільства.
Автор сучасної теорії конкуренції М. Портер визначив п’ять сил конкуренції:
конкуренція між діючими фірмами в галузі;
потенційні конкуренти;
товари –замінники;
споживачі;
постачальники.
Отже, конкурентне середовище створюють не тільки фірми які вже діють у галузі. Потенційні конкуренти також представляють для фірми загрозу. Ця загроза може бути зменшена шляхом створення бар’єрів входу в галузь для нових фірм.
Вивчення конкурентів передбачає аналіз частки ринку, стратегії і тактики конкурентів, аналіз ефективності маркетингової діяльності. Основна мета вивчення конкурентів – розподіл сфер впливу на ринку ( через орієнтацію на певний цільовий сегмент, вибір певного асортименту тощо) і послаблення конкурентної боротьби.
Вивчення основних конкурентів має на меті дослідження їхньої конкурентоспроможності і проводиться в трьох напрямах:
дослідження конкурентоспроможності товарів;
дослідження ефективності маркетингової діяльності;
дослідження конкурентоспроможності фірми у цілому.
Дослідження ефективності маркетингової діяльності конкурентів передбачає порівняльну оцінку за кожним з елементів маркетингового комплексу – товар, ціна, розподіл, просування:
товар – якість, упаковка, технічні параметри, можливість заміни товару, стиль, імідж торгової марки, унікальність, надійність, гарантійний термін, асортимент;
ціна – рівень цін, знижки, терміни платежів, умови кредитування, гнучкість цінової політиці:
розподіл – обсяг реалізації в натуральному і грошовому виразі, торгова націнка, кількість торгового персоналу, використання прямого маркетингу;
просування товару - бюджет на засоби прасування, ефективність рекламних компаній, методи стимулювання збуту, персональний продаж, заходи паблік рилейшнз [4;86].
Також важливою ланкою в системі створення та розповсюдження споживчої цінності ресторану є постачальники. Вони надають компанії ресурси, необхідні для виробництва товарів і послуг. Погано налагоджена робота з постачальниками може негативно вплинути на маркетингову діяльність.
Вивчення постачальників сировини, матеріалів, устаткування, запасних частин пов’язане з аналізом:
якості продукції, що пропонується позичальником;
цін на продукцію;
умов постачання;
можливості надання кредиту;
оперативності постачання;
репутації постачальника;
можливих обсягів поставок.
Алгоритм вибору постачальників включає визначення потреби у продукції постачальників, пошук подібних постачальників, порівняльний аналіз постачальників, формування вимог до постачальників, аналіз пропозицій, вибір конкретних фірм – постачальників необхідною для ресторану продукції.
Маркетингові посередники допомагають у просуванні, продажі та розподілу товару серед кінцевих споживачів. До маркетингових посередників відносяться, зокрема, торгові посередники, компанії з організації товароруху, агенції маркетингових послуг і фінансові посередники.
Вивчення маркетингових посередників передбачає аналіз:
охоплення ринку;
потенціалу торгового посередника;
збутові мережі;
фінансові стабільності;
репутації посередника;
інфраструктура ринку збуту тощо.
Кінцева мета вивчення посередників - вибір на основі об’єктивних даних посередника, який зможе надати фірмі найбільш ефективну комерційну підтримку [6;98].
Головні дійові особи на ринку цукру - посередницькі структури, які обслуговують бартерні розрахунки заводів із постачальниками. Найбільші з них - "Топсервіс", "УкрРос", "Інтерагро", "Трансенерго", "Укрінтерцукор".
Друга група торговців - виробники буряків, з якими заводи розраховувались цукром.
Третя група торговців - самі заводи, де на початок квітня залишалося всього 50-70 тис. т цукру. Така мала кількість пояснюється тим, що майже весь цукор іде на розрахунки з постачальниками, працівниками, а то й з місцевим бюджетом.
Четверта група торговців - працівники цукрозаводів і селяни, які отримали цукор замість зарплати. Вони збувають його на найближчих базарах за зниженими цінами, аби мати в господарстві хоч якісь "живі" гроші.
Остання група торговців - "човники", які за час дії мінімальної ціни завезли на Західну Україну значну кількість польського цукру.
Споживання цукру на сьогодні становить 125 тис. т на місяць. Головні споживачі - населення, кондитерська та інші галузі харчової промисловості. Попит населення, як, до речі, й виробництво, має сезонний характер. Але пік його припадає на літо, коли пропозиція мінімальна. Саме в цей період стрімко зростають ціни на цукор [14].
Основними конкурентами Володимир-Волинського цукрового заводу є:
Відкрите акціонерне товариство «Іваничівський цукровий завод», що знаходиться в Іваничівському районі, Волинської області, смт. Іваничі, вул. Заводська, буд.20, тел. 24286, 24290.
Відкрите акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод», що знаходиться в місті Луцьк, вул. Ранкова, буд.1, 799607, 60940.
2.5 Методи прогнозування розвитку ринку
Комплексне досліджування ринку не обмежується конституцією ситуації, що склалася, та причин, що її зумовлюють, і безпосередньо пов’язано з прогнозуванням розвитку ринку.
Основні напрями прогнозування це, передусім, - аналіз еволюції ринкової ситуації, можливостей і загроз зовнішнього середовища. Мета – знайти оптимальне своєчасне рішення щодо адаптації фірми до можливих змін. Отже, метою прогнозування є прогноз появи нових потреб, змін уподобань споживачів, мотиви дій конкурентів, зміни у законодавстві, кон’юнктури ринку в цілому і окремих показників, що формують її, тощо. Особлива увага в прогнозуванні розвитку ринку приділяється прогнозуванню попиту.
Надалі розглянемо методи прогнозування. Вони поділяються на дві групи - кількісні та якісні методи.
Спочатку розглянемо кількісні методи.
Метод екстраполяції тренда – це метод прогнозування, на основі статистичного аналізу часових рядів, за якого обчислюють значення економічних показників за межами наявних фактичних даних, виходячи з припущення, що виявлена тенденція зберігатиметься й надалі.
Метод згладжування за експонентою – прогноз попиту базується на середньозваженому значенні обсягу продажу за певну кількість попередніх періодів. Даний метод може бути використаний лише для короткострокових прогнозів.
Методи кореляційно – регресивного аналізу. Прогнозування попиту можливе також, якщо знайдено статистичну модель, яка характеризує залежність між обсягом продажу та незалежними змінними, що впливають на його величину. Для вирішення завдань такого типу використовуються два методи – кореляційний і регресивний аналіз.
Завдання регресивного аналізу – визначення форми залежності та побудова прогнозної моделі, що характеризує залежність збуту від факторів, які впливають на нього.
Завдання кореляційного аналізу полягає у визначенні щільності зв’язку між збутом продукції та зовнішніми статистично значущими факторами, які впливають на збут.
Ряд дослідників об’єднують ці методи в кореляційно-регресійний аналіз, що має певні підстави, враховуючи наявність деяких загальних процедур обчислення, взаємо доповнення під час інтерпретації тощо.
За умов побудови прогнозних моделей може бути використаний парний і багатофакторний регресивний аналіз.
Прогнозування на основі індикаторів – прогнозування зростання попиту на основі показників, які випереджають зміну попиту в часі. Наприклад, стабілізація економіки зумовлює інвестиції у розвиток промислових підприємств, збільшення доходу населення є індикатором подальшого попиту на певні товари і послуги.
Метод індикаторів використовується для оцінки потенціалу територій на основі стандартних або спеціально визначених для певного сектора чи різновида товарів індексів купівельної спроможності.
Нормативний метод - обсяги купівель визначаються нормами споживання (для споживчих товарів) та нормами використання (для промислових товарів).
Аналіз частки ринку передбачає прогнозування товарообігу як частки фірми на ринку певної галузі. Тобто спочатку прогнозується попит для всієї галузі, а потім розраховується частка підприємства в загальному обсязі продажу галузі. Зрозуміло, точний прогноз для галузі – гарант точності прогнозу обсягу продажу для конкретної фірми.
Метод стандартного розподілу ймовірностей дає змогу на основі експертних оцінок визначити найімовірніший діапазон прогнозних оцінок збуту.
Надалі розглядаємо наступну групу – якісні методи прогнозування ринку:
Методи експертних оцінок (експертні методи) ґрунтуються на досвіді, знаннях та інтуїції фахівців. Вивчаючи тенденції розвитку товарної кон’юнктури у минулому та аналізуючи сучасний стан, експерти складають свою оцінку перспектив розвитку на майбутнє. Оптимальна експертна оцінка може бути отримана в результаті обміну думок між фахівцями і розробки на цій основі єдиної оцінки, а також через обробку неузгоджених між собою експертних оцінок кількох фахівців.
Експертні оцінки на якісному рівні використовуються для визначення можливих напрямів ринкової діяльності, визначення орієнтирів просування продуктів тощо. Експертами при різних типах прогнозування можуть бути як покупці (вивчаються їх наміри), так і посередники (прогноз території збуту) менеджери фірм. Методи експертних оцінок передбачають використання процедур «Методу Дельфі», «мозкового штурму», «адвоката диявола» та ін.
Сценарій (метод сценаріїв) – це передбачення розвитку і майбутнього стану факторів, що впливають на фірму, і визначення напрямів можливих власних дій.
Метод може бути використаний для генерації ідей нових продуктів, визначення напрямків диверсифікацій тощо.
Сценарій як метод прогнозування передбачає розгляд кількох альтернативних сценаріїв розвитку подій – базового, песимістичного та оптимістичного. Такий період пояснюється тим, що майбутнє з 1-го боку, не є помилкою із ситуації що складається, і не може бути безпомилково виміряне, з іншого. Отже, розгляд різних сценаріїв перебігу подій – це можливість завчасно адаптуватися до очікуваних змін втілює інтегральний підхід до прогнозування і передбачає використання. А точніше, інтеграцію даних, отриманих у результаті кількісних. А також якісних методів досліджень.
3. Тестування ринку (пробний маркетинг) – передбачає пробний маркетинг перед виведенням на ринок нових або модифікованих товарів на географічно обмеженій території,, який репрезентативно представляє цільовий ринок (за структурою населення, конкуренцією, впливом ЗМІ тощо).
Метод може вважатися найточнішим для прогнозування збуту нового продукту, оскільки при цьому на невеликому місцевому ринку моделюється реальна ситуація і перевіряється дієвість різних інструментів маркетингу. Отже, дані про обсяг продажу, темпи зростання продажу дають можливість скласти прогноз товару на всій території [5;143].
Висновки за розділом 2
Отже, здійснивши написання другого розділу курсової роботи я досить докладно ознайомилася із основними напрямами комплексного дослідження ринку.
Можна стверджувати, що маркетингові дослідження є комплексними та проводяться в трьох напрямах: зовнішнє середовище — макро-, мікросередовище, і внутрішнє середовище — саме підприємство, які і є основними напрямами маркетингових досліджень. В свою чергу маркетингові дослідження ринку включають вивчення та прогнозування його кон'юнктури, розрахунок його місткості, визначення прогнозних показників збуту продукції, аналіз поведінки споживачів і конкурентів, а також конкурентного середовища в цілому.
Провівши маркетингові дослідження ринку, можна сказати, що особливу роль на ньому відіграють споживачі, що є об'єктом особливого інтересу фірми, оскільки, зрештою, саме від їхнього вибору залежить успіх діяльності фірми.
Сегментування ринку — розподіл споживачів на групи — сегменти, — які відрізняються відносною однорідністю попиту, смаків, уподобань або реакцією на ті чи інші види маркетингової діяльності. Кінцева мета сегментування цільового ринку — вибір сегмента (або сегментів) споживачів, на задоволення потреб якого буде зорієнтована діяльність фірми.
Дослідивши структуру ринку ми дізнаємося, що будь-яке підприємство, вирішуючи завдання задоволення попиту покупців на конкретному ринку і одержання прибутку, користується послугами постачальників, посередників. Ланцюг «постачальники — підприємство — посередники — покупці» складає ніби серцевину системи маркетингу.
Комплексне дослідження ринку не обмежується констатацією ситуації, що склалася, та причин, що її зумовлюють, і безпосередньо пов'язано з прогнозуванням розвитку ринку. Методи прогнозування можна поділити на дві групи — кількісні та якісні. До кількісних методів відносять: метод екстраполяції тренда, метод згладжування за експонентою, методи кореляційно-регресивного аналізу, прогноз на основі індикаторів, нормативний метод, метод частки ринку, метод стандартного розподілу ймовірностей. До якісних відносяться: методи експертних оцінок, метод сценаріїв, тестування ринку (пробний маркетинг).
Маркетингові дослідження ринку та підприємства
Стан ринку гулузі
Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Цукрова промисловість – одна із найважливіших галузей харчової промисловості. До 1990р. від реалізації бурякового цукру Україна отримувала близько 70% прибутку, який отримувався від реалізації продовольчих товарів.
Специфічною особливістю цукрової промисловості є сезонне виробництво, що обумовило неповне використання основних фондів і трудових ресурсів на протязі року. Одним із найважливіших напрямків пом’якшення наслідків сезонного виробництва і підвищення на цій основі ефективності галузі є переробка на цукрово бурякових заводах у міжсезонний період тростинного цукру-сирцю.
Важливою особливістю структурних змін в галузі є то, що кожен рік до переробки цукрової сировини залучається все менше підприємств. В країні всього за декілька років було порізано на металобрухт близько 37 підприємств.
Основними бурякосіючими регіонами України є Вінницька, Харківська, Київська і Полтавська області.
Найбільша середня урожайність цукрових буряків була відмічена в Херсонській (335,8 ц/ га), Київській (264,7 ц/ га) і Чернігівській (264,2 ц/ га) областях. Вцілому ж по Україні середня урожайність цукрового буряку становила 238 ц/ га за попередніми даними, що є абсолютним рекордом за останні 10 років. Основою для досягнення таких високих показників були, в першу чергу, сприятливі в цілому погодні умови, які мали місце як протягом сезону росту, так і в період збирання, що зменшило втрати.
Останнім часом посівні площі під цукровим буряком зменшилися у всіх категоріях господарств з 1,6 млн.га у 1990 році до 0,8 млн га у 2006 році.

Рис. 3.1.1. Динаміка посівних площ і виробництва цукру на одну особу.
Валовий збір їх знизився за цей період із 44,2 млн. тон у 1990 році млн. т до 22,4 млн. т у 2006 році. Хоча в 1990р. із 240 країн світу Україна займала в розрахунку на душу населення перше місце у світі по виробництву бурякового цукру, виробляючи його по 853 кг. Також невтішними є показники рентабельності у цукровій галузі.

Рис. 3.1.2. Динаміка валового збору цукрових буряків

Рис. 3.1.3. Динаміка рентабельності цукрової галузі
На виробництво 1 т цукру потрібно 9-10 т цукрового буряку. Цукрові заводи України здатні переробити 50 млн т цукрового буряку і виробити 6-7 млн т цукру-піску, 350 тис т цукру-рафінаду, 4,7 тис т лимонної кислоти та 2,2-2,4 млн т меляси. В середньому за добу один цукровий завод міг переробити 2-3 тис т цукрового буряку, а переробний сезон тривав у межа жах 100 діб.
До складу цукрової промисловості України входить 335 промислових, сільськогосподарських, будівельних й інших підприємств, а саме:
Цукропісочні заводи – 184;
Цукрорафінадні заводи – 2;
Бурякогосподарства – 134;
Насіннєві заводи - 6;
Заводи лимонної кислоти - 1;
Машинобудівні заводи з випуску технологічного устаткування – 7;
Пусконалагоджувальні організації – 2;
Науково-дослідний інститут цукрової промисловості.
Виробничі потужності галузі дозволяють щорічно провадити:
4,8 млн. тонн цукру-піску;
350 тис. тонн цукру-рафінаду;
4,7 тис. тонн лимонної кислоти;
2,2-2,4 млн. тонн меляси.
На даний момент тільки один цукровий завод є державним підприємством і лише в декількох з 58 відкритих акціонерних товариств державі належать частки статутних фондів.
За останні чотири роки в цукробуряковому комплексі визначилися основні гравці – цукрові компанії, які зараз інвестують більше 40 переробних підприємств.
У сезоні цукроваріння 2006/2007 рр. вироблено 2 млн. 610 тис. тонн цукру-піску.
Як зазначалося вище, імпорт сирцю в Україну не вигідний через високі мита. Останнім часом набрав оборотів давальницький імпорт цукру-сирцю. В Україну завозиться цукор-сирець за давальницькою схемою й переробляється на білий цукор або цукровий сироп. До введення обмежень з боку РФ на імпорт цукровмісних сиропів досить вигідним був толінг цукру-сирцю на українських цукрових заводах з наступним реекспортом сиропу в РФ.
Щорічна потреба України в цукрі, за оцінками фахівців, становить понад 2,1 млн. тонн. Розраховується вона, виходячи з біологічної норми споживання – понад 40 кг на душу населення. Але неоднозначність оцінки чисельності населення України й кількості приїжджих, що перебувають на її території, дає розбіжність в оцінці потреби.
В Україні не існує практики інтервенційних цін на ринку цукру й цукрового буряку. Тільки в деяких випадках Державний комітет з матеріальному резерву України (Держрезерв) закуповує або продає цукор на внутрішньому ринку. Такі дії впливають на ціноутворення, тому що обсяги даних операцій незначні.
Сьогодні цукрова промисловість вимагає значних капіталовкладень, більша частина яких повинна піти на перепрофілювання цукрових заводів. Лише скорочення кількості переробних підприємств дозволить цукровим АПК, які залишилися, збільшити тривалість сезону переробки, знизити собівартість і дістати оборотні кошти для проведення ремонту й підвищення технічного рівня виробництва цукру-піску.
Після 1990 р замість того, щоб уводити ринкові відносини, створювати нові організаційно-економічні механізми в Україні був упроваджений дикий ринок. Держава відмовилася від своєї регулюючої функції. У результаті цього виникла глибока системна криза, відбулося різке скорочення виробництва цукру. В 1999 р вперше Україна перейшла до імпорту цукру для поповнення навіть свого внутрішнього ринку.
З метою відродження свого цукрово бурякового комплексу України необхідно поетапно здійснити комплекс першочергових заходів, що включають законодавче, нормативне та організаційне забезпечення ринку цукру і формування його еконономічного механізму.
Отже основними причинами кризових явищ у бурякоцукровій галузі є:
· загальна економічна криза і послаблення ролі держави у розвитку бурякоцукрового виробництва;
· втрата економічної зацікавленості виробників у вирощуванні цукросировини;
· недосконалість механізмів економічного регулювання виробництва, що призвело до серйозних соціальних наслідків – втрати робочих місць, зниження рівня заробітної плати, росту забіоргованості, зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів;
· незавершеність і недосконалість приватизаційних процесів у бурякоцукровій галузі;
· порушення цінового паритету, що спричинило вимивання обігових коштів спочатку сільськогосподарських товаровиробників, а згодом і цукрової промисловості;
· втрата зовнішніх ринків збуту цукру;
· практична відсутність кредитування виробника, щог вимушено призвело до переходу на давальницькі схеми переробки сировини і бартерні відносини у галузі;
· нерозвиненість ринкових відносин у сфері виробництва, переробки і реалізації цукру;
· інтервенція на український ринок цукру з тростини, цукромістких продуктів та насіння;
· майже повна відсутність інвестицій у галузь, її непривабливість для вітчизняних і зарубіжних стратегічних інвесторів;
· відсутність чіткого законодавства та правових основ організації виробництва та регулювання ринку цукру;
· різке скорочення матеріально-технічного забезпечення буряко-сіючих господарств і цукрових заводів.
3.2. Загальна характеристика і ТЕП підприємства
Відкрите акціонерне товариство «Володимирцукор» є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки у банках, печатку, кутовий штамп, бланки, символіку, інші реквізити.
Товариство є законним правонаступником суб'єкта підприємницької діяльності орендного підприємства «Володимир - Волинський цукровий завод».
Форма власності Володимир-Волинського цукрового заводу – колективна.
Метою діяльності Товариства є задоволення потреб споживачів у цукрі, супутніх та інших товарах власного виробництва на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу, одержання високих прибутків від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів акціонерів.
Метою діяльності Товариства є задоволення потреб споживачів у цукрі, супутніх та інших товарах власного виробництва на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу, одержання високих прибутків від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів акціонерів.
Видами діяльності Товариства є:
заготівля та переробка цукрових буряків, виробництво з них цукру і супутньої продукції та її реалізація ( в разі необхідності - переробка цукру-сирцю);
забезпечення прогресивних технологій вирощування та переробки цукросировини з одержанням високих якісних та кількісних показників;
виконання договорів з фермерськими господарствами та одноосібниками в наданні послуг по переробці цукросировини;
оптова та роздрібна торгівля на внутрішньому та зовнішньому ринках;
проведення товарообмінних (бартерних) операцій;
виконання робіт промислового і непромислового характеру та послуг по замовленню зі сторони;
участь в промислових формуваннях по вирощуванню та переробці цукрових буряків;
розвиток сільського підсобного господарства та реалізація сільськогосподарської продукції;
посередницька діяльність по забезпеченню товаровиробників цукрової сировини високоякісним насінням, добривами, засобами захисту рослин, пальним та іншими необхідними матеріалами для виробництва цукросировини;
робота по капітальному будівництву та ремонту будівель і споруд;
зовнішньоекономічна діяльність в межах Статуту;
підготовка та перепідготовка кадрів.
Виробнича потужність 4500 т. переробки цукрового буряка на добу та продуктивності виробництва 4200, фактична продуктивність сезону переробки цукрового буряку в 2006 році зросла на 271 т або на 6,5% (з 4179 до 4450 т.) в порівнянні з 2005 роком.
Підвищення продуктивності пов'язано з значним зростанням об'єму заготівлі цукрових буряків на 128%, або на 31657 т. (з 113948 до 145606 т). Структура заготівлі цукрового буряка за період з 2005-2006:
- 2006 році перероблено цукрових буряків 140844 т. (втрати склала 4762 т. або 3,46%);
- 2005 році перероблено 111580 т. (з втратами 2368 т або 2,9 %)
В 2006 році вироблено на 5436 т цукру-піску більше або на 40,4 % ніж за минулий рік (з 13456 до 18892 т.), зріс також вихід цукру на 1,35% та тривалість сокодобування на 4,95 доби.
Організаційна структура підприємства – цехова. Охоплюють цехи які організовують виробничий процес. Облік на підприємстві ведеться по журнально – ордерній системі згідно вимог положень про бухгалтерський облік.
Основна функція виробництва випуск цукру піску, та отримання побічної продукції від основного виробництва, надання іншого виду послуг (тепло енергія , організація насіння товаровиробником інших ресурсів (добрива, ядохімікати) та інші.
Основні ринки збуту продукції визначаються стихійно, але основна кількість цукру реалізується як оплата за поставлені ресурси, матеріали, газ. Стан розвитку галузі цукровиробництва в останні роки занепадає по причині низьких цін на продукцію, які в окремі періоди не покривають затрат на виробництво.
Істотними проблемами, які впливають на діяльність емітента є забезпеченість сировиною тобто цукровим буряком, якого поставляється на завод більше третини необхідної кількості. А вплинути на збільшення заготівлі нема можливості через низьку ціну на цукор.
Володимир-Волинський цукровий завод знаходиться за адресою м.Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230, тел. 8( 03342) 3-08-70, 2-28-80

Характеристика та ТЕП для аналізу й дослідження маркетингової діяльності Володимир-Волинського цукрового заводу .
Таблиця 3.2.
Показники та характеристики діяльності підприємства
ВАТ «Володимирцукор»


2005 рік
2006 рік

1. Юридичний статус
ВАТ

2. Форма власності
колективна

3. Спеціалізація
виробництво цукру

4. Обсяг збуту, тис. грн.
50863,8
86416,9

5. Активи підприємства, тис. грн.
79324,6
98415,5

6. Рентабельність, %
0,013
0,003

7. Амортизаційні витрати, тис. грн.
6060,5
9047,5

8. Банківська заборгованість, тис. грн.
24977
25177

9. Обсяг капіталовкладень, тис. грн.
6169,1
6181,5

10. Відрахування у обов’язкові та благодійні фонди, тис. грн.
1558,7
1851,9

11. Середні витрати виробництва, тис. грн.
0,9222
0,9157

12. Розмір оборотних коштів, тис. грн.
8698
31786,7

13. Ліквідність, %
83
83

14. Доля запозиченого капіталу в активах, %
78
86

15. Рентабельнісьб реалізації, %
8
8

16. Ринки збуту продукції:
внутрішні регіональні
зарубіжні

Луцьк, Рівне, Львів,
Росія, Польща

17. Вид попиту на продукцію
повноцінний
повноцінний

18. Диверсифікаційна діяльність
Транспортнi послуги на замовлення населення. 

19. Обслуговуючі банки
Ощадбанк
Ощадбанк

20. Юридична адреса
вул.Луцька, 230

21. Телефон
8(03342) 3-08-70, 2-28-80

Свою продукцію ВАТ „Володимир-Волинський цукровий завод реалізує на внутрішньорегіональних ринках країни, а також в Росії і Польщі.
До внутрішніх ринків реалізації продукції „Володимирцукор” відноситься Волинська, Рівненська та Львівська.В них обсяг збуту продукції є найвищим.
Аналіз діяльності Володимир –Волинського цукрового заводу протягом 2005-2006 років дозволяє зробити наступні висновки.
Обсяг виробництва у 2006 році (86,4) збільшився на 35,6 млн. грн. в порівнянні з 2005 роком (50,7).
Аналогічно також збільшився обсяг збуту в 2006 році у порівнянні з 2005 на 42,6 млн. грн.
Також можна сказати про те, що збільшилися активи цукрового заводу майже на 19,1 млн. грн. і це є позитивно для будь-якого підприємства.
Цукровий завод має дуже низькі показники рентабельності. Рентабельність ВАТ „Володимирцукор” у 2006 році (0,003) зменшилася у порівнянні з 2005 роком(0,013) на 0,01%. Це свідчить про зростання витрат на закупівлю продукцію та зменшення прибутків, отриманих заводом.
Амортизаційні витрати протягом 2005-2006 рр. зммінилися. Це повязано із зростанням активів підприємства. Обсяг капіталовкладень майже не змінився за цей час.
Протягом даного періоду 2005-2006рр. зросла заборгованість цукрового заводу перед банками із 24,98 до 25,18 млн грн. .
Відрахування у обов’язкові та благодійні фонди збільшилися на 0,293 млн. грн. Це пов’язано із зменшенням прибутку, зменшенням працівників, зменшенням фонду оплати праці.
Середні витрати виробництва у 2006 році порівняно із 2005 роком трохи знизилися.
Розмір оборотних коштів у 2006 році збільшився на 23,01 млн. грн. Це є досить позитивно для ВАТ „Володимирцукор”, оскільки збільшення оборотних коштів призводить до підвищення платоспроможності та ліквідності підприємства, дає можливість удосконалювати його та відповідно збільшувати прибутки.
Оскільки організація служби маркетингу не змінилася у 2006 році, вона залишилася 3 бали, за 5-ти бальною шкалою це є не досить гарною оцінкою.
3.3. Організація служби маркетингу
Організація маркетингу – це структурна побудова для управління маркетинговими функціями. Вона встановлює підпорядкованість і відповідальність за виконання поставлених цілей і завдань.
Слід зазначити, що формування сучасних організаційних маркетингових структур відбувалося поетапно:
відділ збуту – відіграє важливу роль у структурі підприємства і займається виключно розподілом;
відділ збуту з маркетинговими функціями – пов'язаний з першими серйозними проблемами із збутом продукції;
спеціалізований відділ маркетингу – відділ маркетингу виокремлюється в самостійний підрозділ, що відповідає за ціноутворення, планування продукту, рекламу і є абсолютно самодостатнім в організаційному плані;
сучасний відділ маркетингу – відповідає за координацію зусиль усіх видів, всього персоналу на задоволення потреб споживачів, забезпечуючи збалансовані дії щодо розподілу, реклами, стимулювання збуту, розробки товару і планування асортименту.
Організація маркетингу передбачає:
побудову та вдосконалення структури управління маркетингом;
підбір фахівців з маркетингу належної кваліфікації;
розподіл завдань, прав та відповідальності серед працівників маркетингових служб;
створення належних умов для ефективної роботи маркетингового персоналу;
забезпечення ефективної взаємодії маркетингових та інших служб.
Функції маркетингу виконує служба маркетингу, яка може мати різну організаційну структуру: функціональну, регіональну, товарну, ринкову та різноманітні їх комбінації.
Структура маркетингових служб повинна забезпечити такі умови функціонування:
Гнучкість, мобільність і адаптивність системи.
Відносну простоту структури.
Відповідність масштабів маркетингової служби ступені її ефективності і обсягу продаж фірми.
Відповідність структури специфічні асортименту виробленої продукції та послуг, що виробляються.
Відповідність організованої структури кількості та обсягу ринків збуту і їх характеристикам.
Централізація стратегічного управління в спеціалізованих підрозділах на вищому рівні керівництва.
В залежності від ступеню розвитку маркетингу вітчизняні підприємства і фірми можуть використовувати такі типи організаційних структур.
На першій стадії є функціональні служби, безпосередньо підпорядковані виключно керівному рівню управління, вводиться три підрозділу:
комерційний відділ, якій керує оперативною діяльністю з експортної та внутрішньої реалізації товарів;
відділ кон’юнктури і цін, який займається вивченням ринків збуту і аналізом руху цін;
відділ реклами, в функції якого входить комплексна комунікативна політика.
На другій стадії в систему управлінських служб включають окрему папку маркетингу, яка безпосередньо займається прогнозуванням кон’юнктури і цін, рекламою і стимулюванням збуту, комплексними дослідженнями, розробкою маркетингової політики.
На третій стадії апарат управління маркетинговою діяльністю фірми розширюється і ускладнюється. Відділ маркетингу набуває статусу управління і включає в себе відділи:
безпосереднього маркетингу, який в свою чергу може мати сектори або підвідділи: ринкових досліджень, вивчення окремих сегментів ринку, маркетингового планування, планування нового товару, збуту реклами і т.д.;
комерційний, який виконує функції з організації оперативно - комерційної діяльності, підготовка і заключення контрактів, організація техобслуговування, контроль за документообігом. В свою чергу він може включати сектори або підвідділи з товарної. Регіональної ознаки або змішаного типу.
Відповідно до визначеної структури, завдань та функцій відділу маркетингу здійснюється підбір його працівників. Слід знати, що ті, хто тут працюватимуть, мають задовольняти цілий комплекс вимог, а саме: відповідати загальним вимогам до управлінських кадрів (компетентність, високі моральні якості, пунктуальність, дисциплінованість, уміння керувати людьми); мати належні системні знання, кругозір, ерудицію, стратегічне мислення, аналітичні здібності; бути орієнтованими передовсім на обслуговування споживачів; мати підприємницькі здібності; відзначатися творчим, новаторським ставленням до справи; володіти умінням вести переговори, знати іноземні мови; мати спеціальну підготовку в галузі менеджменту та маркетингу; добре володіти комп'ютером.
ВАТ «Володимирцукор» немає чітко визначеної організаційної структури маркетингу.
3.4. Аналіз маркетингової ситуації
Перевиробництво цукру, що спостерігалося в Україні торік, завдало нищівного удару по цукровій і буряковій галузях. Сільгосппідприємства та господарства населення почали масово відмовлятися від вирощування солодких коренів. У 2007-му посіви буряків у масштабах України скоротилися більш як на 150 тис. гектарів. У цьогорічному сезоні цукор варили лише 109 заводів, а не 119—120, як у минулі роки. Україна у 2007—2008 маркетинговому році матиме близько 2,7 млн. тонн «білого золота». А якщо додати сюди ще й імпорт цукру-сирцю, якого наша держава після вступу до СОТ зобов’язалася ввозити по 260 тис. тонн щороку за низькою ставкою ввізного мита, то ринок буде перенасичений. За внутрішнього споживання цукру в Україні 2 млн. тонн.
Навіть у невеликій Волинській області ця проблема нині дається взнаки. У 2006 році все складалося для неї успішно. На внутрішньому ринку тростинного сирцю майже не було. Крім того, сприятлива ціна спонукала сільгоспвиробників і населення активно сіяти цукрові буряки. Площа посівів розширилася в області майже на п’ять тисяч гектарів — до 34 тис., урожайність коренів перевищила 317 центнерів з гектара проти 268 — у 2005 році. І результат не забарився: торік на Волині було вирощено найбільший за останні двадцять років урожай цукрових буряків — 809 тис. тонн. Чотири цукрозаводи регіону зварили з них 130 тис. тонн білого цукру.
Однак на початку цього року ціна на солодкий продукт обвалилася. Більшість цукрових заводів України стали відпускати його по 2600—2700 грн. за тонну (мета — втриматися трішки вище від встановленої мінімальної ціни — 2500 грн., як того вимагає закон), тоді як собівартість виробництва перевищила 3000 грн. Цукровари з великим запізненням розраховувалися із здавальниками сировини і не змогли належним чином забезпечити бурякосійні господарства насінням, міндобривами, засобами захисту.
Відомо: цукровий буряк — культура високовитратна. Фахівці-аграрії підрахували, що на сьогодні повна собівартість його вирощування становить не менше 200 грн. за тонну. А мінімальна ціна закупівлі, встановлена державою, — 170 грн. за тонну (з ПДВ). Але задля ще більшої економії витрат цукрові заводи практикують не грошові розрахунки за цукросировину, а давальницькі схеми. І волинські селяни, котрі обробляють 45% бурякових площ в області, отримують 60—65 кілограмів цукру за тонну коренів.
Переорієнтація на інші культури зафіксована вже й у статистиці. Посіви цукрових буряків на Волині цього року зменшилися на 8 тис. гектарів. На 22% «обмілів» загальний вал солодких коренів, а в сільгосппідприємствах — аж наполовину. Закономірно, що чотири цукрові заводи виробили менше цукру — лише 100 тис. тонн. Вартість «білого золота» плавно поповзла вгору.
3.5. Оцінка привабливості ринків
Щоб оцінити привабливість ринків, розглянемо таблицю 3.5.
Оцінка маркетингової ситуації та привабливості внутрішніх регіональних ринків України
Таблиця 3.5
№
з/п
Показники ринку
Вагова функція



Рівне
Луцьк
Львів

1
Ємність потенційного ринку, млн. грн.
40
40
32

2
Ринкова перспектива на найближчі п’ять років
16
12
12

3
Наш товар буде коштувати на цьому ринку
24
24
24

4
Відношення до нашого товару на цьому ринку буде
14
14
14

5
Потреба у товарі
8
12
16

6
Частота купівлі товару в рік
18
12
18

7
Упакування товарів
50
50
50

8
Відношення до товарів конкурентів
24
36
12

9
Вид активності дії конкурентів
20
30
20

10
Необхідний обсяг ринкових досліджень
24
24
12

Разом
238
254
210

На основі проведеного дослідження можна відмітити, що найбільш привабливою на внутрішньому регіональному ринку України для ВАТ “Володимирцукор» є Волинська область. Тут порівняно з Рівненською та Львівською спостерігається краща ринкова перспектива.
3.6. Аналіз конкурентоспроможності підприємства
Однією з рушійних сил підприємств є конкуренція. Існують різноманітні форми та методи конкуренції, які по-різному впливають на діяльність підприємств. Конкуренція відіграє важливу роль, як рушійна сила розвитку економічної системи, змушує підприємців мобілізувати всю енергію і здібності для підвищення конкурентноспроможності своїх ресторанів.
Аналіз конкурентного середовища передбачає визначення потенційних конкурентів, визначення частки потенціалу конкурентів на ринку.
Основними конкурентами Володимир-Волинського цукрового заводу є:
Відкрите акціонерне товариство «Іваничівський цукровий завод», що знаходиться в Іваничівському районі Волинської області.
Відкрите акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод», що знаходиться в місті Луцьк.
Проведено аналіз конкурентних можливостей Володимир-Волинського цукрового заводу та його конкурентів, оцінюючи їх показники за п’ятибальною шкалою (таблиця 3.6).
Аналіз конкурентних можливостей заводів
Таблиця 3.6
№п/п
Економічні показники
Одиниці виміру
Конкуруючі заводи




А
Б
В

1.
Обсяг виробництва
млн.грн.
1
3
2

2.
Обсяг збуту
млн.грн.
1
3
2

3.
Активи фірми
млн.грн.
1
3
2

4.
Чистий прибуток
млн.грн.
2
3
1

5.
Довгострокова заборгованість
млн.грн.
1
3
2

6.
Амортизація
млн.грн.
3
2
1

7.
Короткострокова заборгованість
млн.грн.
1
2
3

8.
Обсяг капіталовкладень
млн.грн.
1
3
2

9.
Відрахування у фонд
млн.грн.
1
2
3

10.
Середні витрати виробництва
млн.грн.
3
1
3

11.
Оборотні кошти
млн.грн.
2
3
1

12.
Рівень конкурентоспроможності продукції
доля.один.
1
3
3

13.
Технічний рівень виробництва
доля.один.
1
3
2

14.
Технічний рівень продукції
доля.один.
1
3
2

15.
Оцінка організації служби маркетингу
місце-бал
1
2
2

16.
Рейтинг фірми
бали
21
39
31

17.
Місце
--------
I
III
II

А – ВАТ „Гнідавський цукровий завод”;
Б – ВАТ „Івапничівський цукровий завод”;
В – ВАТ „Володимир-Волинський цукровий завод”.
За даними таблиці можна зробити наступні висновки:
Лідером галузі є ВАТ „Гнідавський цукровий завод”, на другому місці - ВАТ „Володимир-Волинсаький цукровий завод” , а на третьому – ВАТ „Іваничівський цукровий завод”.
Таким чином ВАТ „Володимир-Волинський цукровий завод” займає проміжне місце між своїми конкурентами.
Лідер, тобто ВАТ „Гнідавський цукровий завод”, зайняв перше місце за усіма показниками, крім: чистого прибутку, амортизації, середніх витрат виробництва, обраних коштів.
ВАТ „Володимир-Волинсаький цукровий завод” займає серед конкурентів друге місце. Недоліками його роботи, які потрібно виправити для поліпшення його становища є недостатня кількість активів, низький рівень конкурентоспроможності продукції, а також достатньо велика заборгованість як короткострокова, так і довгострокова.
Для покращення свого становища серед конкурентних цукрових заводів, підприємство повинне здійснити капіталовкладення у модернізацію та оновлення виробництва, здійснити вдосконалення і розширення служби маркетингу, виплати борг тпо заборгованості..
ВАТ „Іваничівський цукровий завод” займає найгірше місце серед конкурентів. Він є лідером лише в середніх витратах виробництва. Також непогане місце в нього за амортизацією, короткостроковою заборгованістю, відрахуваннями у фонди, оцінкою служби маркетингу. Всі інші показники займають останні місця cеред конкурентів.
3.7. SWOT- аналіз підприємства і продукції
SWOT- аналіз метод стратегічного аналізу, який дозволяє визначити сильні і слабкі сторони фірми, а також її можливості та загрози.
Здійснимо SWOT- аналіз Володимир-Волинського цукрового заводу на основі таблиці 3.7.
SWOT-аналіз ВАТ «Володимир-Волинського цукрового заводу»
Таблиця 3.7.1
Слабкі сторони:
1. Низький рівень обслуговування замовників.
2. Недостатність капіталу.
3. Велика конкуренція.
4. Недостатньо нова технологія обладнання.
Сильні сторони:
1.Добра обізнаність в цукровій промисловості
2.Співпраця з підприємствами роздрібної торгівлі
3.Кваліфіковані кадри

Шанси:
1. Зниження конкуренції
2. Заміна обладнання на нове
3. Приплив інвестиційного капіталу.
4. Збільшення обсягу клієнтів
Небезпека:
1.Відтік кваліфікованих кадрів
2.Консалідація замовників
3. Захоплення ринку конкурентами.


Аналіз слабких сторін:
Низький рівень обслуговування замовників:
неузгодженість з замовниками, щодо умов продажу;
невелика допомога в організації проштовхування продажу в роздрібній торгівлі;
брак аналізу динаміки продажу та інформування замовників про його результати .
Недостатність капіталу:
наявна як короткострокова, так і довгострокова заборгованість;
незначні інвестиції.
3.Велика конкуренція:
існує два конкуренти, один з яких є досить сильним порівняно з нашим підприємством.
4. Недостатньо нова технологія обладнання:
застаріле обладнання та сам процес праці;
старі технології виробництва.
Аналіз сильних сторін
Добра обізнаність:
інформація про конкурентів;
Інформація про недобросовіцстних контрагентів;
контракти з операторами регіональних ринків.
Співпраця з підприємцями роздрібної торгівлі:
дотримання термінів розрахунків;
співпраця з добросовісними продавцями.
Кваліфіковані кадри:
група економістів високого рівня;
працівники маркетингової служби.
Аналіз шансів:
1. Зниження конкуренції:
покращення виробництва цукру;
покращення якості продукції.
2. Заміна обладнання на нове:
удосконалення процесу праці;
купівля нового устаткування.
3. Приплив інвестиційного капіталу:
поліпшення стану з наявністю готівки;
поліпшення стану з оборотними коштами;
погашення боргу в банку;
купівля нового обладнання.
4.Збільшення клієнтів:
завоювання більшої частки ринку;
збільшення прибутку.
Аналіз небезпек:
Відтік кваліфікованих кадрів:
у зв’язку зі створенням власного капіталу;
до конкурентів;
у зв’язку із створенням власного бізнесу.
Консолідація замовників:
досягнення контролю над ринком;
створення замовниками спільної мережі.
3. Захоплення ринку конкурентом:
створення конкурентами основної спільної ідеї щодо зацікавлення клієнтів.
Для проведення SWOT-аналізу продукції ВАТ «Володимирцукор» та його конкурента складемо наступну таблицю (див. таблицю 3.7.2).
SWOT-аналіз продукції ВАТ «Володимирцукор» та його конкурента.
Таблиця 3.7.2
№
Показники
Оцінка



6
5
4
3
2
1

1.
Загальна маркетингова стратегія







2.
Якість
продукції







3.
Зовнішній вигляд







4.
Внутрішній вигляд







5.
Ціна







6.
Цінова
стратегія







7.
Система просування







8.
Торгова марка







9.
Реклама







10.
Пропоганда







11.
Гнучкість
витрат







12.
Система управління







ВАТ «Володимирцуор»
ВАТ „Іваничівський цукровий завод”
SWOT-аналіз показує, що зсув кривої конкурента тобто ВАТ «Іваничівський цукровий завод» схильне до нижчих оцінок, порівняно з ВАТ «Володимирцукор». Тому можна сказати, що конкурентоспроможність конкурента нижча.
Аналізуючи слабкі і сильні сторони нашого підприємства відмітимо, що воно є конкурентним (майже у всьому) стосовно ВАТ «Іваничівський цукровий завод».
Висновки за розділом 3
Таким чином здійснивши маркетингові дослідження ринку та ВАТ «Володимир-Волинського цукрового заводу можна зробити наступні висновки:
Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. І тому цукрова промисловість є однією з найважливіших галузей країни;
Спостерігається погіршення показників валового збору цукрових буряків та зменшення посівних площ під цукровий буряк. Цукрова галузь є низькорентабельною.
ВАТ «Володимирцукор» потребує значних капітовкладень та інвестицій. Істотними проблемами, які впливають на діяльність підприємства є забезпеченість сировиною тобто цукровим буряком, якого поставляється на завод більше третини необхідної кількості. А вплинути на збільшення заготівлі нема можливості через низьку ціну на цукор.
Розглянувши особливості організації служби маркетингу, можна зробити висновок, що залежно від умов навколишнього бізнес-середовища і намірів підприємства можливі такі концепції організації маркетингу на підприємстві:
відділ збуту - маркетингові функції, як правило, виконуються спеціалістами, яких наймають тимчасово;
маркетингово-збутовий відділ - збутові й окремі маркетингові функції виконують штатні працівник відділу;
відділ маркетингу — збутові функції виносять за межі відділу, працівники концентрують увагу на виконанні тільки маркетингових функцій;
сучасна схема управління маркетингом — виконання маркетингових і збутових функцій об'єднують у єдиний комплекс під керівництвом заступника директора зі збуту і маркетингу, а до виконання маркетингових функцій залучаються в разі потреби всі робітники і службовці підприємства.
ВАТ «Володимирцукор» немає чітко визначеної організаційної структури маркетингу.
На основі проведеного дослідження привабливості ринків можна відмітити, що найбільш привабливою на внутрішньому регіональному ринку України для ВАТ “Володимирцукор» є Волинська область. Тут порівняно з Рівненською та Львівською спостерігається краща ринкова перспектива.
здійснивши аналіз конкурентоспроможності підприємства можна сказати, що лідером галузі є ВАТ „Гнідавський цукровий завод”, на другому місці - ВАТ „Володимир-Волинсаький цукровий завод”, а на третьому – ВАТ „Іваничівський цукровий завод”.
Загальні висновки
Опрацювавши відповідну наукову літературу з теми „ Організація маркетингових досліджень ринку та підприємства” та розглянувши деякі прикладні аспекти можна зробити наступні висновки.
Процес маркетингового дослідження може бути представлений послідовністю етапів: визначення проблеми та цілей дослідження; розробка плану дослідження ( визначення методу дослідження, розробка форм для проведення дослідження та обсягу вибору, визначення обмежень дослідження та цінності маркетингової інформації, обробка та аналіз даних; підготовка звіту та розробка рекомендацій.
Маркетингова інформація може бути отримана різними методами маркетингових досліджень. Залежно від того, якими методами збирається інформація, розрізняють такі види досліджень: кабінетні дослідження (традиційний аналіз, контент-аналіз, методи кореляційного та регресивного аналізу) та польові дослідження (опитування, експеримент, спостереження, панель); залежно від того, для кого дослідження проводиться, їх поділяють на спеціальні та універсальні дослідження; залежно від того, якого типу дані слід отримати – якісні та кількісні дослідження.
Прийняття маркетингових рішень можливе лише на основі достовірної маркетингової інформації. Потреба в інформації зумовлює проведення маркетингових досліджень. Маркетингове дослідження – систематичне збирання, обробка та аналіз даних з метою прийняття обґрунтованих маркетингових рішень. Основними напрямами маркетингових досліджень є вивчення макро- та мікросередовища фірми. Дослідження проводять у таких напрямах: дослідження ринку, вивчення споживачів, вивчення фірмою структури ринку (конкурентів, постачальників, посередників). Особлива увага приділяється вивчення споживачів і конкурентів.
Маркетингова інформаційна система – це безперервно діюча система, призначена для збирання, оброблення, аналізу, оцінювання й розподілу інформації, яка необхідна для прийняття рішень із питань маркетингового планування, втілення у життя та контролю за виконанням маркетингових заходів.
Маркетингова інформаційна система складається із системи внутрішньої звітності, системи збирання поточної маркетингової інформації, системи маркетингових досліджень та аналітичної системи маркетингу.
Комплексне дослідження ринку безпосередньо пов’язане з прогнозуванням, мета якого – знайти оптимальне своєчасне рішення щодо адаптацій фірми до можливих змін . Основні кількісні методи прогнозування ринку– метод екстраполяції тренда, метод згладжування, метод згладжування за експонентою, методи кореляційно-регресивного аналізу, прогноз на основі індикаторів та ін., а також якісні методи – експертні методи, метод сценаріїв, тестування ринку.
Вибір певної організаційної структури служби маркетингу залежить від цілей фірми та умов середовища – і зовнішнього (конкуренти, правові норми, що діють на ринку, платоспроможність покупців), і внутрішнього (кількість продуктів, наявні канали збуту, фінансові ресурси фірми тощо).
Основною передумовою ефективної товарної, цінової, комунікаційної політики та політики розподілу є сегментування ринку – розподіл споживачів на групи (сегменти), які відрізняються відносно однорідного попиту, смаків уподобань або реакцією на ті чи інші види маркетингової діяльності. Сегментування споживчого ринку проводиться з урахуванням географічних, демографічних, психографічних та факторів поведінки Процес сегментування ринку складається із семи послідовних етапів: визначення факторів сегментування, вибір методу і здійснення сегментування ринку, розробка профілів груп споживачів, оцінювання сегментів ринку, вибір цільового ринку сегментів, позиціювання товару, розробка плану маркетингу.
Існує три напрямами комплексного дослідження ринку: зовнішнє середовище — макро-, мікросередовище, і внутрішнє середовище — саме підприємство. В свою чергу маркетингові дослідження ринку включають вивчення та прогнозування його кон'юнктури, розрахунок його місткості, визначення прогнозних показників збуту продукції, аналіз поведінки споживачів і конкурентів, а також конкурентного середовища в цілому.
Здійснивши маркетингове дослідження ринку та підприємства я дізналася, що лідерами цукрового виробництва в Україні, безумовно, є дві структури: «Українська продовольча компанія» та Група компаній «УкрРос». Ці оператори покривають практично чверть всього виробництва цукру в країні.
Головні дійові особи на ринку цукру - посередницькі структури, які обслуговують бартерні розрахунки заводів із постачальниками. Найбільші з них - "Топсервіс", "УкрРос", "Інтерагро", "Трансенерго", "Укрінтерцукор".
Споживання цукру на сьогодні становить 125 тис. т на місяць. Головні споживачі - населення, кондитерська та інші галузі харчової промисловості. Попит населення, як, до речі, й виробництво, має сезонний характер. Але пік його припадає на літо, коли пропозиція мінімальна. Саме в цей період стрімко зростають ціни на цукор.
Основними конкурентами Володимир-Волинського цукрового заводу є: ВАТ «Іваничівський цукровий завод» та ВАТ «Гнідавський цукровий завод».
Істотними проблемами, які впливають на діяльність підприємства є забезпеченість сировиною тобто цукровим буряком, якого поставляється на завод більше третини необхідної кількості. А вплинути на збільшення заготівлі нема можливості через низьку ціну на цукор.
На основі проведеного дослідження привабливості ринків можна відмітити, що найбільш привабливою на внутрішньому регіональному ринку України для ВАТ “Володимирцукор» є Волинська область. Тут порівняно з Рівненською та Львівською спостерігається краща ринкова перспектива.
Здійснивши аналіз конкурентоспроможності підприємства можна сказати, що лідером галузі є ВАТ „Гнідавський цукровий завод”, на другому місці - ВАТ „Володимир-Волинсаький цукровий завод”, а на третьому – ВАТ „Іваничівський цукровий завод”.
Список використаної літератури:
Бєлянцев М.І., Іваненко Л.М. Маркетинг. Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2005.-328с.
Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: Підручник.-К.: КНЕУ, 1998.-320 с.
Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник.-К.: Лібра. 1998.-384 с.
Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник.- Вища школа,1994.-327с.
Гончаров С.М. Маркетинг: Навч. посібник.- Рівне: РДТУ, 1998.-275 с.
Гончаров С.М., Барановський С.В., Дубенюк І.Є., Петрук І. Р.Маркетинг: вправи, ситуації, тести: Навч. посібник/За ред. С.М. Гончарова.-Рівне: РДТУ. 2000.-196с.
Котлер Ф., Армстронг Г., Сендерс Д., Вонг В., Основы маркетинга : Пер.с англ. – 2-е епроп. Изд.- М.: СПб:К.: издательский дом „Вильямс”.2003.- 944с.
Котлер Ф. Маркетинг в третьем тысячелетии: как создать, завоевать и удержать рынок/Пер. С англ..-М.:АТС,2001.-196с.
Липчук В.В., Дудяк Р.П. , Бугіль С.Я. Маркетинг: основи теорії та практики: Навчальний посібник/ За загальною редакцією В.В Липучка.- Львів: «Магнолія 2006», 2007.-288с.
Навчально-методичне забезпечення самостійної роботи студентівпри вивченні дисципліни „Маркетинг" в умовах кредитно-модульної системиорганізації навчального процесу/ Гончаров С.М., Рівне: НУВГП, 2004.-104 с.
Павленко А.Ф. Войчак А.В. Маркетинг: Підручник.-К.: КНЕУ,2003.-246 с.
Прауде В. Р. , Білий О.Б. Маркетинг: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 1994.-256с.
Статистичний щорічник України 2006 рік.
Універсальна маркетингова інформація, зосереджена в системіінтернет.