Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості. Велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі. Задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються. Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Крім того, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. Так, у собівартості продукції витрати по утриманню і експлуатації ОВФ становлять близько 25 %. Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ – амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства. Підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на ці цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу. Таким чином, в умовах ринкової економіки, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва. Мета даної курсової роботи – ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також розрахувати величину ефекту від здійснення необхідних господарських операцій. Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків. Перший розділ знайомить з такими поняттями як економічна ефективність, основні фонди. Дає їх характеристику, допомагає зрозуміти роль ОВФ у діяльності підприємства, а також проводить коротке ознайомлення з основними показниками ефективності використання ОВФ на підприємстві. У другому розділі обраховуються показники, пов’язані з використанням ОВФ на підприємстві. У третьому розділі проводимо заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві, а також проведена загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів. Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів .. Ефективність як економічна категорія. Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об’єму продукції, яка випускається. Чим вища економічна ефективність виробництва при оптимальних умовах витрат ресурсів, тим більше створюється матеріальних цінностей, які необхідні суспільству. Управління ефективністю використання виробничих фондів в кінці кінців зводиться до рішення загальних задач по підвищенню ефективності виробництва і полягає у постійному збільшенні віддачі їх одиниць і зростання потужності при оптимальних сумарних витратах засобів на їх виробництво, оборот, експлуатацію. Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння. Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Вдосконалення механізму управління ефективністю виробничих фондів направлене на найбільш раціональне їх використання з метою скорочення витрат ресурсів на одиницю виробленої продукції з підвищеними параметрами її суспільної корисності. Підвищення ефективності використання виробничих фондів залежить від множини організаційно-технічних, соціально-економічних та інших факторів виробництва. Економічна ефективність виробничих фондів – це комплексне поняття. Воно виражається сукупно декількома усуспільнюючими показниками ефективності: зростанням якісних і кількісних характеристик засобів праці, зниженням капітальних і поточних витрат на процес відтворення основних фондів, підвищення інтенсивності їх використання, зростанням фондовіддачі та ін. На рівні підприємства виробничі фонди виступають як вартість матеріалізованих капітальних вкладень в засоби праці; сукупність матеріально-технічних засобів виробництва, за допомогою яких відбувається перетворення натурально-речовинної форми предметів праці. На цьому рівні здійснюється управління виробничими потужностями, процесом нарощування і вдосконалення структури, якісного складу і технічного рівня виробничих фондів. Економічна ефективність виробничих фондів – це більш ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Вона визначається показниками абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень в створенні споживчої вартості (суспільної корисності) фондів, прогресивністю структури, складу, організаційно-технічного рівня, показниками призначення та ефективності використання у споживача в процесі експлуатації виробничих фондів, тобто охоплює всі етапи відтворюючого процесу. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції. Ефективність використання виробничих фондів виражається у відношеннях сукупних витрат на відтворення з показниками використання (показники змінності і завантаження обладнання), в кінцевих результатах їх ефективності використання – фондовіддача. Усуспільнені техніко-економічні показники (затверджуючи, розрахункові, оціночні) являються основними носіями економічної та іншої інформації. 1.2 Поняття ефективності господарської діяльності підприємства Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об’єму продукції, яка випускається. Економічна ефективність суспільного виробництва вимірюється шляхом співставлення результатів виробництва з витратами чи застосовуваними ресурсами. ЇЇ рівень оцінюється на основі єдиного народногосподарського критерію – максимізації росту національного доходу (чистої продукції по відношенню до витрат чи до застосованих у виробництві ресурсів при оптимальному співвідношенні росту фондів споживання і накопичення. Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов’язане з рішенням двох важливих взаємопов’язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння. Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об’єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. 1.3 Показники використання основних виробничих фондів. На практиці планово-економічної діяльності підприємств широко використовуються різноманітні показники, які характеризують: об’єм і вартість, структуру і стан, формування, використання і оновлення виробничих фондів. Підвищуються значення показників, які безпосередньо характеризують стан і організаційно-технічний рівень виробничих фондів, від яких залежать об’єм і якість виготовленої продукції, норми споживання ресурсів, умови праці працюючих та інше. Для оцінки стану і змін кількісних та якісних показників, виявлення екстенсивних та інтенсивних резервів кращого використання виробничих фондів в практиці на підприємствах широко використовують методи розрахунку середньорічної їх вартості (Ф) за формулою: де Ф1 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня планового чи звітного року; Ф2 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня наступного року; (Фі – балансова вартість виробничих фондів на 1 число решти місяців даного (планового, звітного) року. Зростання вартості і запровадження прогресивних видів машин, обладнання, пристроїв, транспортних засобів в структурі виробничих фондів характеризують рівень фондоозброєності праці, зростання науково-технічного прогресу, прогресивні зрушення в якісному складі виробничого потенціалу промисловості. Прогресивність структури виробничих фондів галузі, підприємства визначається зростанням питомої ваги їх активної частини і розраховуються за формулою: де ?Фа – приріст балансової вартості активної частини виробничих фондів; Ф – повна балансова вартість виробничих фондів. Резерви зростання ефективності виробничих фондів і підвищення її віддачі пов’язані перш за все з необхідністю удосконалення системи поновлення машин і обладнання, з прискоренням їх оборотності у виробничому процесі. Для визначення якісного складу підприємства слід розраховувати коефіцієнти оновлення, вибуття та середнього віку. Коефіціент оновлення визначається за формулою: де Фв - вартість зносу введених виробничих фондів; Фо – середньорічна вартість фондів в аналізованому періоді. Коефіціент вибуття виробничих фондів визначається за формулою: де Фвиб – вартість вибувших на протязі року виробничих фондів даного призначення. Для впорядкування структури і якісного складу виробничих фондів на підприємстві необхідно вести їх облік по віковим групам, визначити питому вагу різних вікових груп (однотипних) виробничих фондів: до 5 років включно; від 5 до 10, від 10 до 20 і більше 20 років. Наприклад, питома вага виробничих фондів одного призначення (класу) віком до 5 років включно визначається за формулою: де Ф5 – середньорічна вартість встановлених і невстановлених, але таких, що знаходяться на балансі підприємства виробничих фондів одного призначення, які мають вік до 5 років включно. Рахунок віку починається з дати виготовлення обладнання. Аналогічно визначаються питомі ваги і по іншим віковим групам виробничих фондів. Слід визначати також питому вагу фондів, які мають вік більше нормативного терміну їх служби: де Фн – середньорічна вартість виробничих фондів одного класу, які мають вік більше нормативного терміну їх служби. 1.4.Шляхи та способи підвищення ефективності використання виробничих фондів Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів. Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок йото поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції; підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання. Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш заробітну плату, здійснювати оплату постачальникам тощо. Тому підприємство зацікавлене у збереженні, раціональному використанні та прискоренні оборотності оборотних засобів. Прискорення оборотності оборотних засобів позначає збільшення кількості обертів оборотних засобів, від чого залежать і інші показники використання. Основними шляхами прискорення оборотності оборотних засобів є: Зменшення матеріальних витрат на одиницю продукції; Поліпшення матеріально-технічного забезпечення підприємства; Вивчення ринку продукції підприємства, що буде сприяти прискоренню реалізації продукції; Поліпшення тривалості виробництва продукції, якщо дозволяють технічні умови; Зменшення дебіторської заборгованості; Зміцнення платіжної дисципліни тощо. Джерелом формування оборотних засобів підприємства є власні і залучені засоби. До власних належать виділені підприємству при його утворенні кошти (якщо підприємства державні), статутні фонди недержавних підприємств, а також поповнення цих фондів. Поповнення може відбуватися за рахунок прибутку підприємства, а також за рахунок залучення в оборот стійких пасивів (заборгованості по заробітній платі, внесків на соціальне страхування, резервів майбутніх платежів). Залученими оборотними засобами є кредити банків, якими покривається нестача власних оборотних засобів. Значна частина оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефективності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі. Ефективність використання матеріальних ресурсів характеризується системою показників, основним з них є матеріаломісткість. Розрізняють абсолютну, питому (відносну) та загальну матеріаломісткість. Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції. Питома матеріаломісткість – це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції. Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити: , де: Мз – загальна сума матеріальних затрат, грн.; Q, N – обсяг виготовлення продукції в грошовому і натуральному вимірниках відповідно. Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв): . На окремих підприємствах важливим показником використання оборотних фондів є витрати сировини на одиницю готової продукції в натуральних показниках, коефіцієнт використання матеріалів, який визначається як відношення чистої, передбаченої проектом маси виробу до норми витрат на нього матеріалів; коефіцієнт використання площі матеріалів (шкіра, тканина тощо); коефіцієнт використання об’єму матеріалу (пиломатеріали); коефіцієнт корисної дії використання палива тощо. Як відомо, оборотні засоби знаходяться у постійному русі, переходять у процесі кругообороту із однієї форми в іншу. Чим швидше проходить цей рух, тим менше часу оборотні засоби знаходяться на кожній окремій стадії кругообороту, тим швидше вони можуть вступити у новий кругооборот, тим менші розміри оборотних засобів необхідно для виконання певного обсягу робіт. Економічне значення оборотності оборотних засобів полягає в тому, що від неї залежить розмір коштів, що їх потребує підприємство при даних обсягах виробництва і реалізації продукції. Для характеристики оборотності оборотних засобів на підприємстві використовують такі показники: Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Він визначається як відношення обсягу реалізованої продукції до середньорічного залишку оборотних засобів: , де Ко – коефіцієнт оборотності оборотних засобів; ОР – обсяг реалізованої продукції; ОЗ – середньорічний залишок оборотних засобів. Чим вищий коефіцієнт оборотності тим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим ефективніше виробництво. Тривалість одного обороту оборотних засобів характеризує час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції. Вона визначається як відношення тривалості періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів, до коефіцієнта їх оборотності: , де То – тривалість одного обороту оборотних засобів (днів); Д – тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (місяць – 30, квартал – 90, рік – 360). Чим менше витрачається часу на один оборот тим ефективніше використовуються оборотні засоби. Якщо відомо коефіцієнт оборотності і обсяги виконуваних робіт, то можна визначити необхідні оборотні засоби для підприємства:
При прискоренні оборотності оборотних заходів приходить вивільнення їх частини із обороту, а при уповільненні оборотності виникає потреба у додатковому залученні коштів. Тому при визначенні ефективності використання оборотних засобів необхідно враховувати можливе вивільнення або додаткове залучення оборотних засобів у господарську діяльність. Коефіцієнт завантаження оборотних засобів характеризує потребу в оборотних засобах на гривню виконуваних робіт:
де Кз – коефіцієнт завантаження оборотних засобів; Коефіцієнт ефективності оборотних засобів показує величину економічного ефекту (прибутку), що припадає на одну гривню оборотних засобів, визначається як відношення прибутку до середньорічного залишку оборотних засобів: , де КЕ – коефіцієнт ефективності оборотних засобів, П – величина прибутку. Цей показник також характеризує рентабельність оборотних засобів підприємства: Коефіцієнт використання спожитих оборотних фондів характеризує окупність матеріальних витрат, визначається відношенням вартості валової продукції (виконаних робіт) до матеріальних витрат (крім амортизації основних фондів):
де Мв – матеріальні витрати. Розділ 2. Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності. 2.1 Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства. 1. Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою:
(тис.грн) де ОКр – річна потреба в оборотних коштах; Р – середньодобова витрата оборотних коштів; Тц – тривалість періоду, діб (360). Це означає, що на протязі 360 днів для фірми потрібно оборотних коштів на суму 1281.6 тис.грн. 2. Визначення кошторису витрат виробництва готової продукції.
6648,3 +6648,3 *0,05= 7313,13 (тис.грн.) де Св – виробничі витрати, грн.; Снв – невиробничі витрати, грн.(вони становлять 5% від суми виробничих витрат).
4432,187 +2216,0935= 6648,3 (тис.грн) де Спр, Снпр – відповідно - прямі та непрямі витрати, грн.
де Смв – вартість матеріальних витрат (становлять 50% від річної потреби оборотних коштів); Соп –витрати на оплату праці; Сам – амортизаційні відрахування; Срем - вартість ремонтних робіт; Ссоц – відрахування на соціальні заходи (у % від витрат на оплату праці); Сін - інші виробничі витрати.
468*0.08*25.5= 954.72 (тис.грн) де О – обсяг виробництва продукції, тис. грн.; Н - норматив заробітної плати на одиницю продукції. ; (2315.3+509.4)*0,08+(1504.9+115.8)*0,4+1458.6*0,24+115.8*0,6=1293.8 (тис. грн.) де Бві – балансова вартість ОВФ і – ї групи, тис. грн.; а – норми амортизаційних відрахувань(для нематеріальних активів термін корисного використання становить 3 роки), % ; 1293.8*0,35=452.83 (тис. грн.) де Rрем – коефіцієнт, який враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт (35% від величини амортизаційних відрахувань).
954.72 *(32,3%+1,6%+2,9%)/100= 351.337 (тис. грн.) де Rсоц – коефіцієнт витрат на соціальні заходи
0,2*( 1281,6*0,5+954.72 +1293.8 +452.83 +351.337)= 738,7 (тис.грн) де Rі –коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат (20%);
4432,187*0,5= 2216,0935 (тис.грн) де Кнпр –коефіцієнт непрямих витрат (становить 50% від прямих витрат). Таблиця 1 Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції № з/п Елементи витрат Значення, тис. грн.
Матеріальні витрати 640,8
Витрати на оплату праці 954.72
Відрахування на соціальні заходи 351.337
Амортизація основних фондів 1293.8
Інші витрати 738,7
Прямі витрати на виробництво 4432,187
Непрямі витрати на виробництво 2216,094
Виробнича собівартість виготовленої продукції 6648,3
Невиробничі витрати 332,415
Повна собівартість виготовленої продукції 7313,13
Визначаємо собівартість одиниці продукції ; (грн) де С – повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.; О – обсяг виробництва продукції, шт. Висновок: річна потреба в оборотних коштах підприємства становить 1281,6 тис.грн. Матеріальні витрати на виробництво продукції (вартість сировини, матеріалів, покупних матеріалів, робіт і послуг та ін. ) становить 640,8 тис.грн. ; витрати на оплату праці – 954,72 тис.грн.. Відрахування на соціальні заходи включають відрахування за встановленими нормами на державне соціальне страхування (2,9%), пенсійний фонд (32,3%), фонд зайнятості населення (1,6%) – вони становлять 351,337 тис.грн. Сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОФ виходячи із їх балансової вартості і затверджених податковим законодавством норм амортизаційних відрахувань становить 1293,8 тис.грн. Інші витрати підприємства, до яких відносять витрати на сертифікацію і збут продукції, витрати на відрядження та інше, складають 738,7 тис.грн. Прямі витрати становлять 4432,187 тис.грн, а непрямі – 2216,094 тис.грн. Виробничі витрати – 6648,3 тис.грн., невиробничі складають 5% виробничих витрат і дорівнюють 332,415 тис.грн. Собівартість за своєю економічною природою виражає поточні витрати на виробництво продукції, а відповідно характеризує ефективність виробництва. В нашому випадку повна собівартість становить 7313,13 тис.грн., а одиниці продукції – 15,63 грн. 2.2. Визначення показників ефективності виробництва 2.2.1. Валова виручка від реалізації готової продукції
25,5*468= 11934 (тис.грн.) В од – відпускна ціна одиниці продукції О – обсяг реалізації продукції (в натуральних показниках) Грошова виручка характеризує завершення кругообігу засобів підприємства, а її одержання означає, що продукція не тільки вироблена, але й одержана замовником і оплачена ним. Отже, за відвантажену продукцію поступило 11934тис.грн. 2.2.2. Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції
ЧД(ЧВ)= 11934-(11934/6)= 9945 (тис.грн) ПДВ – нарахування податку на додану вартість (20%) Отже, чистий дохід – це дохід за мінусом ПДВ, і він складає 9945тис.грн. 2.2.3. Валовий прибуток підприємства
11934-6648,3= 5285,7 (тис.грн) Св – виробнича собівартість реалізованої продукції Таким чином, валовий прибуток включає власне прибуток і так звані невиробничі ( адміністративні, комерційні) витрати. 2.2.4. Операційний прибуток підприємства (прибуток від операційної діяльності)
5285,7-(6648,3*0,05)= 4953,285 (тис.грн.) СНВ – невиробничі витрати (адміністративні витрати та витрати на збут) Операційний прибуток часто називають чистим прибутком, він дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат, тобто 4953,285тис.грн. 2.2.5. Чистий прибуток (прибуток після оподаткування)
4953,285-5285,7*0,25= 3631,86 (тис.грн) Податок – податок на прибуток (25%) Таким чином, 3631,86тис.грн залишається в розпорядженні підприємства. 2.2.6. Рентабельність продукції
()*100%= 79,51% Св – виробнича собівартість реалізованої продукції Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Як видно, цей показник не досить високий і потрібно підвищити ефективність роботи підприємства. 2.2.7. Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів)
- середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства - річна вартість нормованих оборотних коштів 2.3 Визначення показників, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства. 2.3.1.Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства: коефіцієнт зносу:
Коефіцієнт зносу характеризує ступінь зношеності ОФ. Як видно, основні фонди зношені на 60%. коефіцієнт придатності: , де - коефіцієнт придатності основних фондів, ЗВ – залишкова (балансова вартість) ОФ, Бв – балансова (первісна) вартість Оф.
технологічну структуру основних виробничих фондів : будівлі і споруди передавальні пристрої машини і обладнання транспортні засоби інструменти та інвентар ЕОМ Отже, звідси видно, що найбільшу частину собівартості ОВФ складають будівлі і споруди (38,46%), а найменшу – інструменти та інвентар і ЕОМ (1,92%). 2.3.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства: коефіцієнт вибуття: , де Квв – коефіцієнт вибуття ОФ, Бвв – сума основних фондів, що вибула, Бвп – балансова вартість ОФ на кінець періоду. коефіцієнт надходження:
коефіцієнт оновлення: , де Кон – коефіцієнт оновлення ОФ, Бвон – величина ОФ, що введені в експлуатацію за звітний період, Бвк – балансова вартість ОФ на кінець періоду. коефіцієнт інтенсивності оновлення. , де Кін – коефіцієнт інтенсивності оновлення ОФ. Оскільки в нас немає ні надходжень, ні вибуття ОФ, то всі показники руху ОФ будуть рівні нулю.
2.3.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами: фондозабезпеченість виробництва: , де Фз – фондозабезпеченість, Бв – балансова вартість ОВФ, О – обсяги виконаних робіт 0,605 (тис.грн/тис.грн) Отже, потреба підприємства в ОВФ для виготовлення одиниці продукції складає 0,716 тис.грн/тис.грн. механозабезпеченість виробництва. , де Мз- механозабезпеченість виробництва, Бва – балансова вартість машин і механізмів. 0,366 (тис.грн/тис.грн) Отже, потреба підприємства у засобах механізації для виготовлення одиниці продукції складає 0,366 тис.грн/тис.грн. 2.3.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами: фондоозброєність праці: , де Фп – фондоозброєність праці робітників, Чр – середньорічна чисельність робітників (тис.грн/люд.) Отже, вартість ОВФ, що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні, складає 11,36 (тис. грн/люд) - механоозброєність праці.
6,871 (тис.грн/люд.) Отже, вартість машин і механізмів, що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні, складає 6,871 тис.грн/люд. 2.3.5.Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі: коефіцієнт використання календарного часу; , де - число фактично відпрацьованих днів у році; - число календарних днів у році; 0,726027 Отже, питома вага числа робочих днів у році становить 0,726. коефіцієнт використання робочого часу;
0,811 Отже, ступінь використання робочого часу в році становить 81,1%. 2.3.6 Узагальнюючі показники: фондовіддача;
1,652 (тис.грн./тис.грн) Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на 1 грн. ОВФ. Отже, на 1 грн. ОВФ виробляється 1,652 тис. грн. продукції. фондовіддача по чистій продукції; , де МВ – матеріальні витрати, Ар – річні амортизаційні відрахування. 0,7175 (тис.грн/тис.грн) Цей показник визначається, щоб уникнути впливу матеріаломісткості та робіт на рівень фондовіддачі ОВФ. Показник чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виготовлення тої чи іншої продукції. Як видно, фондовіддача по чистій продукції менша за фондовіддачу по загальній продукції і становить 0,7175 тис.грн/тис.грн. коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:
7,686 (грн/грн) Цей показник характеризує коефіцієнт використання основних фондів з врахуванням їх оборотності. 2.3.7. Визначення показників ефективності використання оборотних коштів. - коефіцієнт оборотності , де - середньорічний залишок оборотних засобів 6,89 (грн/грн) Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Отже, оборотні кошти здійснюють більше 6 обертів. Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим ефективніше виробництво. - коефіцієнт завантаженості оборотних засобів
0,145 (грн./грн) Цей показник характеризує потребу в оборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт ( виготовленої продукції). Отже, на 1 грн. виготовленої продукції потрібно 0,145 грн. оборотних засобів. - тривалість одного обороту: , де Д – тривалість періоду, за який визначається оборотних засобів (рік-360 днів) 52,249 дні Отже, час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції становить 52 днів. Чим менше витрачається часу на один оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби. - коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів:
3,665 (грн/грн) Отже, на одну тис. грн оборотних засобів припадає 3.665 тис.грн економічного ефекту (прибутку). коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальних затрат):
15,5196 (грн./грн) Цей показник характеризує окупність матеріальних витрат. Як видно, вартість валової продукції в 15,52 рази більша за матеріальні витрати. Розділ 3. Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства В цьому розділі передбачається розробка заходів з метою підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства. Потрібно розрахувати вплив проведення таких заходів на показники ефективності господарської діяльності підприємства. 3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі. 3.1.1. На основі запроектованих заходів визначається величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів (12 %).
?Рч - збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів; Рчб - фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів; ?Дрч - величина збільшення робочого часу за рахунок запроектованих заходів у плановому році, відсотків. (дні) Отже, річний робочий час використання ОВФ збільшився на 17,2 дні. 3.1.2. Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:
Рчпл – плановий корисний фонд робочого часу використання ОВФ, днів 0,876 Оскільки цей коефіцієнт є досить високий, то можна сказати, що робочий час в плановому році буде використовуватися ефективно. 3.1.3. визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році під впливом збільшення робочого часу. При цьому приймається, що в першій зміні використовуються всі основні виробничі фонди підприємства
- приріст числа змін використання ОВФ, змін; - коефіцієнт змінності використання ОВФ в базовому році. 1,55 (змін) Отже, під впливом збільшення робочого часу число змін використання ОВФ підприємства у плановому році збільшилось на 27 змін. 3.1.4. Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання:
- величина змін використання ОВФ у плановому році; - значення коефіцієнту змінності у базовому році. (змін) Отже, загальне число змін використання ОВФ у плановому році становить 360. 3.1.5. Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ
- обсяг виробництва продукції у базовому році, тис. грн..; - число змін використання ОВФ у базовому році 795,6 (тис.грн) Отже, за рахунок збільшення річного оборотного часу використання ОВФ продукції буде використано на 795,6 тис. грн. 3.1.6. Визначаються додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшення величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на одну тисячу грн. вартості ОВФ – 0,1грн у додаткову зміну
16,049 (тис.грн) Отже, додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу становлять 16,05 тис.грн. 3.1.6. Визначається зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у вартості продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукції становить:
- доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції (в долях від одиниці); - балансова вартість і-тої групи ОВФ, тис. грн.; - норма річних амортизаційних відрахувань і-тої групи ОВФ, %; - обсяг виробництва продукції, тис. грн. 0,13 0,1205 3.1.7. Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
- економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції; - річний обсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн. 102,036 (тис.грн) Отже, економія витрат виробництва становить 102,036 тис.грн. 3.1.8. Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме:
- зниження собівартості продукції під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ, тис. грн. 85,987 (тис.грн) Отже, під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ собівартості продукції знизилась на 85,99 тис.грн. 3.2. Методичні рекомендації по обґрунтуванню прискорення оборотності оборотних коштів підприємства. 3.2.1. Визначаємо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю
- обсяг реалізації продукції (приймається рівним обсягу виробництва продукції, тобто чистому доходу (виручці)); - тривалість одного обороту 165,75 (тис.грн) Отже, величина вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту становить 165,75тис.грн. 3.2.2. Визначаємо обсяг додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності на планований рік
Коб – коефіцієнт оборотності Окср – середньорічні залишки оборотних коштів, тис. грн. Ор – обсяг реалізації продукції, тис. грн. - збільшення обсягу продукції внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів, тис. грн. (тис.грн) (тис.грн) Отже, за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності за плановий рік підприємство збільшить випуск додаткової продукції на 4,8 тис.грн. 3.2.3. Економія собівартості за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів буде становити: , де - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції; - річний обсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн.. При цьому доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукції становитиме:
- доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції, в долях від одиниці; - балансова вартість і-тої групи ОВФ, тис. грн.; - норма річних амортизаційних відрахувань і-тої групи ОВФ, %; - обсяг виробництва продукції, тис. грн.. 0,130096 0,130033 0,6268374
тис. грн. Отже, за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань собівартість продукції зменшиться на 0,6268374 тис. грн. 3.3. Методичні рекомендації з обґрунтування зниження матеріаломісткості продукції 3.3.1. Обчислюємо норму матеріальних витрат в базовому періоді в розрахунку на 1 гривню товарної продукції
МВ – матеріальні витрати, тис. грн.; ОВП – обсяг випуску продукції, тис. грн. (тис.грн/тис.грн) Отже, в базовому періоді на 1 грн. товарної продукції матеріальних витрат припадає 0,064гривні. 3.3.2. На плановий рік підприємство планує знизити питомі матеріальні витрати на 3 %. При цьому економія собівартості складе:
19,1036 (тис.грн) . – плановий обсяг виробництва продукції. Отже, в результаті зменшення питомих матеріальних витрат собівартість продукції знизилась на 19,10 тис.грн 3.4. Вплив покращення використання виробничих ресурсів підприємства на результати господарської діяльності Необхідно проаналізувати вплив підвищення ефективності використання матеріальних активів підприємства на результати господарської діяльності підприємства. Проектна потужність підприємства становить:
Чистий дохід в плановому році визначається за формулою:
10745,4 (тис.грн) Повна собівартість виробництва продукції в плановому році становить:
7277,444(тис.грн) Балансова вартість ОВФ в плановому році:
Фондовіддача в плановому році становитиме:
Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ плановий:
Продуктивність праці одного робітника визначається за формулою:
Середньомісячна зарплата одного робітника визначається за залежністю:
Витрати на 1 грн. виготовленої продукції:
(грн.) Коефіцієнт використання потужності підприємства:
Рентабельність продукції в плановому році визначається за залежністю:
Показники Базовий рік Плановий рік Відхилення
абсол. відносне
Проектна потужність (тис. грн.) 13056 13056
0.00
0.00
Товарна продукція (Чистий дохід), тис. грн. 9945 10745,4 800.4 8.04
Повна собівартість виробництва продукції, тис. грн. 7313,13 7277,444 -35,686 0.49
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн. 6019.7 6019.7 0.00 0.00
Амортизаційні відрахування, тис. грн. 1293.8 1293.8 0.00 0.00
Продуктивність праці одного робітника, тис. грн. 18.764 20.274 1.51 8.05
Середньомісячна заробітна плата одного робітника, грн. 125.1 135.16 10.06 8.04
Витрати на одну гривню виготовленої продукції, грн. 0.67 0.68 0.01 1.49
Коефіцієнт використання потужності підприємства 0.76 0.82 0.06 7.89
Рентабельність продукції 74.43 72.63 -1.8 2.42
Отже, як видно з останньої таблиці підвищення ефективності використання матеріальних активів підприємства позитивно вплинуло на результати його господарської діяльності. Зокрема, за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ та оборотності оборотних коштів, товарна продукція збільшилась з 9945 до 10745.4 тис. грн., тобто на 8.04%. В цей же час собівартість продукції зменшилась з 7313.13 до 7277.444 тис. грн., тобто на 0,49%. Фондовіддача зросте на 37,65%, продуктивність праці на 8,05%. Коефіцієнт віддачі споживчих ОВФ зросте з 7,686 до 8,305, тобто на 8,05%. Зросте і середньомісячна зарплата одного робітника з 125,1 до 135,16 грн.(8,04%). Витрати на 1 грн. виготовленої продукції зросли з 0,67 до 0,68, тобто на 1,49%. В результаті цих заходів потужність підприємства буде пере використана на 7,89%, а рентабельність продукції зменшиться на 2,42% і становитиме 72,63%. ВИСНОВКИ При розгляді основни і оборотніх фондів постає питання про ефективність їх застосування і застосування. Раціональне та економічне витрачання окремих елементів оборотних і основних фондів підприємства має неабияке економічне значення. Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок більш швидкого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, удосконалювання організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів. При найбільш економічному використанні оборотних коштів, при ресурсах, що вивільняються, необхідно зміцнити фінансовий стан підприємств і об'єднань, підвищити матеріальну зацікавленість робітників та службовців у підвищення ефективності виробництва.Ефективне управління оборотними коштами, метою якого є їх раціональне використання визначає в цілому розвиток підприємства, а формування і використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу. В умовах ринкової економіки підприємство повинне приділяти велику увагу не тільки маркетинговим дослідженням, вивченню ринку, але й ефективному використанню наявних внутрішніх ресурсів. Важливий показник економічного аналізу - собівартість. Вона багато в чому залежить від методів керування запасами. Підприємство в першу чергу повинне піклуватися про одержання прибутку, тому що прибуток є важливим показником положення фірми на ринку. Величина прибутку залежить від ефективного використання оборотних коштів (їх оборотності). Отже слід зазначити, що поряд з основними фондами для успішної роботи підприємства величезне значення мають оборотні кошти, їхня оптимальна кількість і ефективне використання. Управління оборотними коштами повинно чітко регулювати їх кількість, оборотність та ефективність використання. Розумне керування цими коштами має забезпечити оптимальний рівень ефективності використання оборотними коштами, що призведе до економії ресурсів підприємства і тим самим подальшого розвитку. В умовах ринкової економіки діюча система господарювання система господарювання в цілому повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їх оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо. Список використаної літератури Благодаров И.М. Дьяков Н.Н. Управление эффективностью использования производственных фондов. М.: Экономика, 1983 Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства. Рівне: РДТУ, 2000 Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: підручник. К.: КНЕУ, 2001 Методичні вказівки до виконання курсової роботи з навчальної дисципліни “Економіка підприємства” : 067-198
