1. Теоретичні основи аналізу та оціни фінансового стану підприємства. 1.1. Зміст та сутність поняття “ Фінансовий стан підприємства” Слово "Аналіз" походить від грецького слова й означає дослідження, вивчення будь-чого шляхом розмежування, розкладання цілого на складники. Людина протягом усього свого життя постійно вимушена піддавати аналізові як свої особисті дії, так і суспільні явища. Сам термін "фінансовий аналіз" свідчить про спрямованість даного виду аналізу на дослідження фінансів підприємства, точніше, його фінансового стану як співвідношення різних складників активів і пасивів між собою. Крім того, фінансовий аналіз досліджує причини, які привели до відповідного рівня фінансового стану, і пропонує шляхи до його поліпшення. Одна з причин нинішнього важкого фінансового стану багатьох підприємств полягає в слабкому економічному обґрунтуванні рішень, які приймаються, і в майже повній відсутності аналізу їхнього впливу на рівень фінансової стійкості підприємства. Отже, використання сучасних методів фінансового аналізу в розв’язанні конкретних проблем суб’єктів підприємництва набуває особливої гостроти Фінансовий аналіз — це галузь економічної науки, яка досліджує. вплив прийнятних і запланованих господарських рішень для зміни фінансового стану підприємства, його спроможності вчасно погасити свої зобов’язання, для підвищення ефективності використання наявних активів. Метою фінансового аналізу є не тільки і не стільки те, щоб встановити й оцінити рівень фінансового стану підприємства, виявити основні закономірності його розвитку, а й те, щоб розробити обґрунтовані рішення фінансової стратегії на майбутнє. З цією метою використовують різні розрахунково-конструктивні методи досліджень, за допомогою яких у результаті аналізу об'єктивної реальності розробляють проекти рекомендацій та управлінських рішень на перспективу. Фінансовий аналіз тісно пов'язаний з низкою наук. Це, зокрема, бухгалтерський облік, фінанси, статистика, економічна теорія. Бухгалтерський облік надає необхідну інформаційну базу для фінансового аналізу через бухгалтерську звітність. Крім того, фінансовий аналітик повинен враховувати особливості ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, щоб не допустити методичних помилок. Це, передусім, стосується способів оцінки оборотних і необоротних активів, методів нарахувань одержаних доходів. Фінанси пов'язані з фінансовим аналізом збігом окремих об'єктів дослідження, методів і цілей. Це аналіз забезпеченості підприємства оборотними засобами, джерел їхнього формування, умов надання кредитів та економічної обґрунтованості їх. Статистика значною мірою забезпечує методологічну базу фінансового аналізу, в якому широко використовують такі статистичні показники, як коефіцієнт кореляції, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, графічне зображення досліджуваних процесів тощо. Економічна теорія створює підґрунтя для багатьох наук, у тому числі й для фінансового аналізу. Розуміючи вплив макроекономічних чинників на фінансовий стан, можна зрозуміти причинно-наслідкові взаємозалежності, спрогнозувати фінансовий стан підприємства. Особливо слід підкреслити зв'язок фінансового аналізу з аналізом господарської діяльності. У вітчизняній практиці фінансовий аналіз як окрема наука став формуватися тільки на початку 90-х років минулого століття. До цього аналіз фінансового стану підприємств розглядався в рамках аналізу господарської діяльності. Нині аналіз господарської діяльності розділився на фінансовий та управлінський (господарський) аналізи. Таке розмежування, безумовно, пов'язане з кардинальними змінами в системі господарського механізму, що мали місце в цей час. У західних країнах фінансовий аналіз почав формуватися в окрему науку в середині XIX ст. Цей процес був пов'язаний з діяльністю так званої школи емпіричних прагматиків, які намагалися створити систему показників, придатних для аналізу платоспроможності фірми. В окрему науку фінансовий аналіз у США виокремився на початку 90-х років XIX ст. У подальшому зусилля фінансових аналітиків були зосереджені на різних аспектах. Є.Брігхем виділяє такі етапи становлення фінансового аналізу в XX ст.: "Під час депресії 30-х років акцент змістився у галузь банкрутства та реорганізацій, ліквідність акцій та регулювання ринку цінних паперів. ... наприкінці 50-х років з'явився напрям теоретичного аналізу , і у фінансовому менеджменті почали концентрувати свою думку на прийнятті управлінських рішень щодо вибору активів і пасивів так, щоб максимізувати прибутковість фірми. Зосередження уваги на розв'язанні прибутковості тривало до 90-х років. Двома найважливішими тенденціями 90-х років можна вважати зростання глобалізації бізнесу та збільшення можливостей використання комп'ютерних технологій". Отож світові тенденції в галузі фінансового аналізу зумовлюються самим життям. На жаль, вітчизняні фінансові аналітики, в силу відомих обставин, протягом століття були відокремлені від цих тенденцій. На малюнку видно, що фінансовий аналіз поділяється на зовнішній та внутрішній. Зовнішній аналіз базується на інформації, яку можна одержати з публічних джерел чи вільно поширюваної підприємством інформації. Внутрішній аналіз має закритий характер і базується на всіх можливих для даного підприємства джерелах інформації. Він, як правило, здійснюється обмеженим колом осіб, які керують діяльністю підприємства. Внутрішній аналіз може мати і значно детальніший характер, порушуючи конкретні питання. Виділений в окрему науку фінансовий аналіз на сьогоднішньому етапі має свої особливості проведення, пов'язані насамперед з: а) зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємств: посиленням залежності фінансового стану від зовнішніх економічних процесів, збільшенням кількості й сумнівної надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладненням організаційно-правових форм їхнього господарювання; б) роллю людського фактора і бухгалтерського ризику, пов'язаного з певними умовностями первинного і бухгалтерського обліку, мірою консерватизму прийомів і неконкретністю окремих бухгалтерських методик; в) значною кількістю суб'єктів фінансового аналізу і користувачів його результатів, що визначає зміст програми дій і зумовлює конкретні цілі та завдання аналітичної роботи. Фінансовий аналіз завжди проводять в інтересах окремої групи зацікавлених у цьому осіб. їх прийнято поділяти на керівників підприємства, власників і кредиторів. У середині кожної з цих груп можна виділити й окремі підгрупи. Так, наприклад, керівний склад сільськогосподарського підприємства включає головного агронома, головного бухгалтера, головного економіста та інших спеціалістів. Головного агронома може цікавити інформація з можливостей підприємства закуповувати у необхідному обсязі пально-мастильні матеріали, вчасно проводити ремонт техніки, закуповувати необхідні машини й обладнання. Головного бухгалтера цікавить інформація про можливості підприємства вчасно розраховуватися з кредиторами, сплачувати податки, наявність у касі та на розрахунковому рахунку мінімальної кількості грошових коштів. Головний економіст зацікавлений в інформації про можливі грошові потоки, рівень можливої відсоткової ставки за банківськими кредитами, співвідношення постійних і змінних витрат на підприємстві. Підсумовуючи інтереси цієї групи людей, можна сказати, що всі вони зацікавлені в аналізі тієї інформації, яка дає їм можливість ефективно виконувати свої службові обов'язки і всебічно характеризує їхню діяльність в цілому. Інша група зацікавлених осіб об'єднує власників підприємств. Це можуть бути акціонери, власники паїв сільськогосподарських підприємств, окремі приватні особи. Всіх їх цікавить передусім можливість одержання дивідендів на свої акції чи паї. А якщо підприємство є відкритим акціонерним товариством, тут ще додається зацікавленість у курсі акцій товариства, тобто в їхньому підвищенні. Кредитори будуть цікавитись і аналізувати інформацію, яка дає змогу оцінити здатність боржника вчасно розраховуватися за поставлені товари чи надані кредити. Слід також підкреслити, що використовувати для фінансового аналізу зовнішню та внутрішню інформацію можуть, як правило, тільки керівники підприємства. Кредитори і власники можуть користуватися переважно зовн іншою інформацією і лише за окремих умов мають доступ до внутрішньої інформації. Сьогодні в практиці сільськогосподарських підприємств поки що не склалося чіткого розмежування інформації на внутрішню та зовнішню. Умовно її можна поділити таким чином: інформація, яка надається державним установам, банкам, кредиторам, — це зовнішня інформація, а вся інша — внутрішня. Але з точки зору окремого підприємства, інформація, що надається податковим інспекціям, у багатьох випадках має комерційний характер і не може використовуватися іншими особами. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. встановлено поняття "фінансова звітність". Вона включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал. У статті 14 цього Закону йдеться про те, що "фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством". Крім того, пунктом 3 цієї статті встановлюються види підприємств, які зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність. На жаль, сьогоднішня реальність свідчить про те, що багато керівників підприємств вважають фінансову звітність комерційною таємницею, яка не може оприлюднюватися. З цього приводу можна зазначити, що оприлюднення фінансової звітності в розвинених країнах це — передусім дія, пов'язана із залученням інвесторів. Якщо компанія приховує свій фінансовий стан, то це може бути свідченням його погіршення, а відтак це може привести до стрімкого падіння курсу її акцій та відповідно ринкової вартості компанії. Ця система працює майже автоматично. Для більшості вітчизняних підприємств такі економічні терміни, як "курс акцій", "ринкова вартість", поки що є абстракцією. Саме тому у вітчизняних керівників відсутня як зацікавленість в оприлюдненні фінансової звітності, так і в її детальному аналізові. Фінансовий аналіз, як і кожна окрема наука, має свої завдання, які випливають з його цілей. Основними з них є: проведення попереднього (експрес) аналізу фінансового стану підприємства з використанням балансу; оцінка поточного фінансового стану з використанням коефіцієнтів; аналіз стану використання оборотних коштів і джерел їхнього утворення; аналіз впливу операційного та фінансового важеля на фінансовий стан підприємства; оцінка фінансової стабільності підприємства; фінансово-економічне обґрунтування інвестиційних проектів; аналіз платоспроможності підприємства і ліквідності його активів. Спинимося на кожному з виділених завдань детальніше. Проведення попереднього (експрес) аналізу пов'язане з необхідністю визначення фінансового стану підприємства на конкретну дату, виходячи з показників динаміки і структури балансу. Розв'язуючи щоденні проблеми господарської діяльності підприємства, керівництво може залишити поза увагою питання співвідношення власних і залучених коштів, необоротних та оборотних активів, структури оборотних актів тощо. Це, в свою чергу, може призвести до погіршення фінансового стану підприємства в короткостроковому періоді та до його банкрутства в довгостроковому. Обов'язок фінансового аналітика — вчасно попередити керівника підприємства про погіршення чи, навпаки, поліпшення ситуації з фінансами. Оцінка поточного фінансового стану з розрахунком фінансових коефіцієнтів поглиблює його попередній аналіз. Якщо останній дає лише загальну картину змін у структурі балансу, то коефіцієнти структури капіталу допомагають чітко їх зафіксувати і простежити в динаміці. Крім того, проводять розрахунок коефіцієнтів ділової активності з метою визначення ефективності використання оборотних активів, коефіцієнтів рентабельності — з метою визначення прибутковості використання капіталу і витрат, коефіцієнтів ринкової активності — з метою визначення ефективності діяльності акціонерного товариства через аналіз виплат дивідендів на акцію, їх прибутковості, ринкової вартості. Аналіз використання оборотного капіталу проводять з метою визначення показників швидкості обігу оборотних активів, джерел їхнього формування, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами. Крім того, аналізують наявність робочого капіталу та політику управління оборотними акти вами. Одне з головних завдань фінансового аналізу полягає у визначенні величини операційного та фінансового важелів. Операційний важіль пов'язаний з структурою постійних і змінних витрат, а фінансовий — з ефективністю всього капіталу та ціною і часткою довгострокового залученого капіталу. У вітчизняній практиці ці два показники майже не піддають аналізові. На те є як об'єктивні, так і суб'єктивні причини. Перші з них полягають у тому, що існуюча система бухгалтерського обліку не дає змоги чітко визначити постійні та змінні витрати. У вітчизняній практиці вони традиційно розподіляються на прямі та розподільчі. Стосовно фінансового важеля, то у більшості вітчизняних підприємств він дорівнює нулю, що пов'язано з майже повною відсутністю можливості одержання довгострокових кредитів. Незважаючи на це, актуальність аналізу цих показників для підприємств України сумнівів не викликає. Аналіз фінансової стабільності підприємства фактично поглиблює і доповнює аналіз фінансового стану. Фінансова стабільність підприємства безпосередньо пов'язана із співвідношенням робочого капіталу та оборотних активів між собою та джерелами їхнього формування. Аналіз цих співвідношень теж дуже рідкісне явище роботи економічних служб вітчизняних підприємств. Одним з наслідків цього є майже повна залежність їх від постачальників оборотних засобів і відповідно кабальні умови розрахунку за них. Актуальність аналізу інвестиційних проектів нині зумовлена новими підходами, показниками та прийомами для визначення їх ефективності. Серед них можна назвати такі, як дисконтування грошових потоків, приведена вартість, ануїтет тощо. Розрахунок ефективності капітальних вкладень майже до середини 90-х років минулого століття виконували без аналізу цих показників за методикою, розробленою ще в СРСР для державних підприємств. І лише останніми роками вони почати використовуватися на практиці. Аналіз платоспроможності і ліквідності балансу дає змогу оцінити можливості підприємства вчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями. Цей аналіз має важливе значення насамперед для самого підприємства. У ньому також зацікавлені банківські установи та кредитори при розв'язанні цілої низки питань. У центрі уваги фінансового аналітика повинно бути вивчення бухгалтерського балансу як своєрідного зібрання основної економічної інформації, що характеризує рівень розвитку і результат діяльності конкретного підприємства. Причому в коло завдань аналізу входить також .всебічна оцінка вартості господарських засобів, що перебувають реально в розподілі підприємства, і структури активів підприємства та джерел їхнього формування. Вивчення взаємозв'язку між загальними фінансовими показниками, порівняння їх з відповідними показниками інших господарств, нормативними (рекомендованими) значеннями допомагає виявити головні, вирішальні напрями поліпшення фінансового стану підприємства і прийняти правильні рішення в управлінні господарством. Аналіз цих питань економіки господарства поєднують з дослідженнями ознак банкрутства, реакції підприємства на кризовий стан, вибір стратегій інвестування та запобігання банкрутству тощо. Метод — це сукупність прийомів і операцій, практичне і теоретичне освоєння дійсності. Метод фінансового аналізу — діалектичний спосіб дослідження фінансового стану підприємства в його становленні та розвитку. Із визначення методу фінансового аналізу випливає, що в його основі лежить діалектичний спосіб дослідження. Основні принципи цього способу такі: все пізнається в русі, взаємозалежності, взаємообумовленості, прояві необхідності та випадковості, єдності та боротьбі протилежностей, переході кількості в якість, заперечуванні заперечення. Суть методу аналізу будь-яких явищ і об'єктів полягає у тому, що процес пізнання починається із з'ясування загальної характеристики об'єкта, що вивчається. Так здійснюють його уявне розчленування на частини (аналіз), кожна з яких вивчається окремо. Одержані знання підсумовують і синтезують. Дедуктивний та індуктивний прийоми дослідження — це дві сторони одного і того самого процесу вивчення явища. У цьому проявляється єдність і нерозривний зв'язок аналізу й синтезу. Реальне використання способів діалектики здійснюють за допомогою наукового апарату фінансового аналізу. Цей апарат включає багато прийомів і способів, розроблених як у межах самого фінансового аналізу, так і з інших наук. Науковий апарат фінансового аналізу є основним складником його методу. Методи фінансового аналізу поділяють на класичні та математичні. До класичних належать такі методи та прийоми, використання яких не дає однозначно інтерпретуючих показників чи чітких залежностей. До них належать такі методи: морфологічний, зіставлення, побудови системи показників, побудови системних таблиць, експертних оцінок. Аналіз одержаних результатів з використанням даних методів значною Мірою залежить від суб'єктивних факторів людини, яка його здійснює. Математичні методи — це такі методи, які дають можливість однозначно чи достатньо чітко інтерпретувати одержані результати. До них належать: факторний аналіз, індексний, середніх величин, дисперсійний аналіз, кореляційний аналіз тощо. Безумовно, наведена класифікація методів досить умовна. В економічній науці не існує таких математичних залежностей, як у математиці чи фізиці. Тому і віднесення конкретного методу до першої чи другої групи не може бути абсолютно правильним. Попри це, розмежування, а отже і чітке розуміння методичних основ фінансового аналізу допомагає обмежувати коло спірних питань та доходити конкретніших висновків. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття яке характеризується системою показників, що відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства. Тому аналіз фінансового стану підприємства має три основні цілі: Перша – оцінити минулу фінансову діяльність підприємства; Друга – підготувати інформацію необхідні для прогнозування майбутньої діяльності підприємства; Третя — порівняти показники діяльності підприємства і показниками інших підприємств галузі. Фінансовий аналіз є основою розробки фінансової політики підприємства. Без фінансового аналізу неможливо оцінити стан ресурсів підприємства. Сучасним фінансовим менеджерам він допоможе швидко визначити: що шукати, чого остерігатися, що робити, як робити у складному світі бізнесу. Детальне вивчення перелічених питань є засобом визначення недоліків у функціонуванні підприємства і прийняті управлінських рішень спрямованих на їх усунення. Менеджер підприємства повинен прагнути до досягнення надійного фінансового стану, тобто стійкої платіжної готовності, достатньої забезпеченості власними обіговими коштами й ефективного їх використання, чіткої організації розрахунків, наявності міцної фінансової бази тощо За допомогою чітко організованого аналізу можна вчасно відстежити погіршення фінансового стану підприємства, коли водночас із показниками стабільності фінансового стану з'являються показники, що характеризують негативні тенденції у виробничій та господарській діяльності, які можуть призвести до банкрутства. Тому одним із основних завдань аналізу фінансового стану є оцінка прибутковості підприємства у співвідношенні з ризиком акціонерів, які вкладають у нього гроші. Аналіз фінансового стану підприємства має на меті оцінку прибутковості його діяльності у співвідношенні з ризиком акціонерів, що вклали свій капітал. Аналіз має два аспекти: визначення прибутковості діяльності підприємства за певний період і рівня доходності використаних ресурсів; встановлення спроможності підприємства виконати взяті на себе зобов'язання і, як наслідок, небезпеки ліквідації підприємства внаслідок недостатності ресурсів. Під час аналізу фінансового стану підприємства використовують такі його види: аналіз горизонтальних процентних змін; аналіз вертикальних процентних змін; порівняльний аналіз; аналіз коефіцієнтів. Поєднання різних видів коефіцієнтного аналізу дає змогу: зробити висновки про: динаміку розвитку підприємства та структуру використаних ресурсів; конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства; якість керівництва підприємством. Аналіз за допомогою коефіцієнтів є одним із найпоширеніших видів аналізу. Найчастіше для аналізу використовують п'ять груп коефіцієнтів: коефіцієнт ліквідності; коефіцієнт управління активами; коефіцієнти управління кредитами; коефіцієнти прибутковості; відносні показники ринкової вартості. Коефіцієнти ліквідності характеризують здатність підприємства погасити поточну заборгованість. Коефіцієнти управління активами характеризують ступінь ефективності використання ресурсів підприємством. Коефіцієнти управління кредитами показують ступінь незалежності підприємства з погляду джерел його фінансування. Коефіцієнти прибутковості показують, наскільки ефективно працює підприємство. Відносні показники ринкової вартості пов'язують ціну акції з доходом на неї. Використання фінансових коефіцієнтів є способом узагальнення великої кількості фінансової інформації та інструментом порівняльного аналізу підприємства. Горизонтальний процентний аналіз характеризує зміну окремих статей фінансової звітності за кілька періодів. Вертикальний процентний аналіз — співвідношення статей фінансової звітності щодо однієї вибраної статті. Поєднання вертикального та горизонтального процентних аналізів дає змогу простежити зміни у структурі фінансових звітів. 1.2 Завдання та види аналізу фінансового стану підприємства. При аналізі фінансового стану використовують такі його види: аналіз горизонтальних процентних змін, який характеризує зміни окремих статей фінансової звітності за кілька періодів (років, кварталів, місяців); аналіз вертикальних процентних змін характеризує співвідношення статей фінансової звітності стосовно вибраної однієї статті (обсяг продажів, валюта балансу); порівняльний аналіз — співвідношення окремих показників підприємства і показників інших аналогічних підприємств або середньо галузевих показників; аналіз коефіцієнтів ґрунтується на розрахунку окремих співвідношень показників і його використовують для дослідження взаємозв'язку між компонентами фінансової звітності. Аналіз фінансового стану підприємства важливий, якщо Виє: інвестором, якому необхідно прийняти рішення про формування “Портфеля” цінних паперів; кредитором — для певності, що борги будуть повернені; аудитором, якому необхідно розпізнати фінансові особливості підприємства; фінансовим керівником, який хоче реально оцінити діяльність і фінансовій стан підприємства. керівником маркетингового відділу, який хоче створити стратегію просування товару на ринки. Одним із найпоширеніших видів аналізу є аналіз фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти доволі популярні серед інвесторів та фінансових аналітиків, оскільки їх легко обчислити на підставі даних фінансових звітів підприємств. Однак особливістю цього виду аналізу є те, що обраховані коефіцієнти, їх цінність залежать від достовірності й повноти інформації, поданої >' фінансовій звітності. Коефіцієнти допомагають правильно оцінити ситуацію, ставити запитання, але рідко дають відповіді на них. Система фінансових коефіцієнтів забезпечує зручний спосіб узагальнення великої кількості фінансових даних, а також дає змогу порівняння з іншими підприємствами або середньо галузевими показниками. Реальна корисність використання системи фінансових коефіцієнтів визначається тими конкретними завданнями, які ставлять перед собою дослідники. Коефіцієнти, насамперед, дають можливість пробачити зміни у фінансовому стані або результатах виробничої діяльності підприємства і допомагають визначити тенденції та структуру таких змін. Такі дослідження можуть вказати на ризики та можливості, пов'язані з підприємством. Окрім того, використовуючи систему коефіцієнтів необхідно враховувати, що вони обраховані на основі минулої діяльності досліджуваного підприємства, яку необхідно екстраполювати на його майбутню діяльність, що буває доволі важко. Коефіцієнти, які найширше застосовуються, поділяють на п'ять груп. Коефіцієнти ліквідності
Характеризують здатність підприємства погашати поточну заборгованість
Коефіцієнти управління активами Характеризують ступиш ефективності використання наявних активів з погляду виробництва й реалізації готової продукції
Коефіцієнти управління кредитами Характеризують стійкість фінансових позицій підприємства
Коефіцієнти прибутковості Характеризують досягнутий керівництвом підприємства рівень віддачі на вкладені кошти
Відносні показники ринкової вартості Показують зв'язок між ціною акції та доходами на неї
Групи коефіцієнтів для характеристики фінансового стану підприємстваКоефіцієнти ліквідності Ліквідні активи — це активи, які можна швидше, без значних втрат, перетворити у гроші, реалізувавши їх за ціною, яка близька до їх реальної ринкової вартості З усіх активів такому визначенню найбільше відповідають поточні активи підприємства, тобто їх можна використовувати для оплати поточних зобов'язань при необхідності. Коефіцієнти ліквідності визначають співвідношення між поточними (оборотними) активами підприємства та їх поточними зобов'язаннями. Вони показують ступінь ризику невиконання підприємством своїх короткотермінових зобов'язань або наскільки короткотермінові зобов'язання, покриваються активами, які можна перетворити у гроші в найближчому майбутньому. Найширше використовують: поточний коефіцієнт ліквідності; миттєвий коефіцієнт ліквідності. Поточний величина оборотного капіталу (поточні активи) коефіцієнт = ліквідності короткотермінові боргові зобов'язання (поточні пасиви) Нагадаємо, що оборотний капітал містить, готівку, цінні папери, що їх легко реалізувати, рахунки до одержання та товарно-матеріальні запаси. Поточні пасиви складаються з рахунків до оплати, короткотермінових внесків, поточних виплат довготермінових зобов'язань, накопичених заборгованостей. Якщо підприємство починає відчувати фінансові труднощі, воно починає оплачувати свої рахунки повільніше, і короткотермінові зобов'язання зростають швидше, ніж величина оборотного капіталу. Коефіцієнт ліквідності починає зменшуватись, що повинно бути тривожним сигналом для управлінців підприємства. Миттєвий коефіцієнт ліквідності, або коефіцієнт критичної оцінки, визначають вирахуванням значення товарно-матеріальних запасів від величини оборотного капітал (поточних активів) і діленням одержаного результату на суму короткотермінових зобов'язань. величина оборотного капіталу _ товарно - матеріальні Миттєвий (поточні активи) - запаси коефіцієнт = ---------------------------------------------------------------------- ліквідності короткотермінові боргові зобов'язання (поточні пасиви). Товарно-матеріальні запаси — це найменш ліквідні поточні активи, оскільки дуже часто їх узагалі неможливо продати. Підприємство хотіло б виконати свої поточні зобов'язання, не покладаючись на продаж запасів. Саме тому їх віднімають від поточних активів при обчисленні миттєвого коефіцієнта. Окрім цих двох основних показників, для аналізу ліквідності підприємства можна використовувати ще два: коефіцієнт ліквідності грошових коштів; коефіцієнт покриття процентних платежів. Коефіцієнти управління активами Одне із завдань управління фінансами — визначити, як краще використати ресурси підприємства. Коли досягнута збалансована структура активів, тобто зберігається правильна пропорція між обсягами наявних коштів, дебіторською заборгованістю, товарно-матеріальними запасами, а також вкладеннями в основні кошти, зростає спроможність підприємства давати прибуток. Розрахунок групи цих коефіцієнтів призначений дати відповідь на питання про рівень достатності активів підприємства щодо поточних або запланованих обсягів продажів підприємства. За цього найважливішими є чотири показники: середній період покриття дебіторської заборгованості; коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів; коефіцієнт оборотності основних активів: коефіцієнт оборотності активів. Середній період сума дебіторської заборгованості (суми доплати) покриття = --------------------------------------------------------------------- дебіторської обсяг річних продажів/360 заборгованості (середня величина збуту за день) Цей показник використовують для визначення середнього періоду часу, упродовж якого підприємство повинно чекати отримання готівки після укладення угоди. Цей період має назву: середній період стягнення боргів. Показник середнього періоду стягнення боргів може бути визначений також на підставі порівняння умов, за яких підприємство продає свій товар. Наприклад, умови продажу підприємства X потребують сплати протягом 30 днів. Якщо розрахований показник більше 30 днів, то це означає, що клієнти підприємства X у середньому не сплачують свої борги вчасно. Якщо тенденція збільшення заборгованостей, що їх сплачують із запізненням, розвивалась упродовж останніх років, то це є індикатором зміни кредитної політики в бік швидшого стягнення платежів за рахунками до оплати коефіцієнт виробнича собівартість реалізованої продукції оборотності = --------------------------------------------------------------- товарно – вартість товарно матеріальних запасів матеріальних у середньому за рік запасів (ТМЗ) Припустимо, що для підприємства X цей коефіцієнт становить 5. Це означає (дуже приблизно), що кожне найменування товарно-матеріальних запасів підприємства було повністю використано у виробництві чи продано, а потім поновлено, тобто обернулося 5 разів на рік. Припустимо далі, що середній показник коефіцієнта оборотності по галузі становить 9. Це означає, що підприємство X має зайві товарно-матеріальні запаси і необхідно провести аналіз непридатних запасів або застарілих товарів, які не відповідають оголошеній вартості. Окрім того, якщо є такі відхилення коефіцієнта оборотності, то це свідчить про необхідність обчислення коефіцієнта ліквідності оборотних активів. коефіцієнт річний обсяг продажу оборотності = --------------------------------------------------------------- необоротних вартість необоротних активів активів (середньорічна)
Показник відображає ефективність використання землі, будівель, обладнання порівняно з обсягом продажів за рік. Найчастіше його застосовують для аналізу динаміки використання необоротних засобів усередині підприємства, а не для порівняння З іншими підприємствами. Якщо ж все-таки необхідне порівняння з іншими підприємствами, то при визначенні вартості основних фондів необхідно враховувати термін їх придбання та рівень інфляції за цей період, інакше можна отримати хибні результати. Коефіцієнт річний обсяг продажів оборотності = ----------------------------------------- активів загальна сума активів Показник характеризує ефективність використання усіх активів підприємства — як необоротних, так і оборотних. На його величину впливають усі інші показники цієї групи. Зменшення коефіцієнтів оборотності небажане, тому що воно свідчить про зниження ефективності використання підприємством своїх ресурсів. За цього підприємство не забезпечує достатнього обсягу торгівельного збуту за рахунок наявних інвестицій в основні засоби підприємства. Необхідно збільшити обсяг збуту та переглянути доцільність використання окремих основних активів (деякі повинні бути ліквідовані, а деякі, можливо, придбані). оборотність середньорічна вартість оборотних коштів оборотних = ----------------------------------------------------------------- коштів річний обсяг реалізації /365 (показує час перетворення сировини в гроші) середня 365 оборотність = ------------------------------------------------------------------- запасів (у днях) коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (показує скільки днів потрібно для перетворення запасів у гроші (чим менше, тим краще)) Коефіцієнт обсяг реалізації оборотності = ----------------------------------------------------------------- кредиторської середня сума рахунків до оплати заборгованості (величина кредиторської заборгованості) (показує кількість днів за які кредиторська заборгованість перетворюється у гроші (чим швидше, тим краще)) Термін 365 погашення = ----------------------------------------------------------------- кредиторської коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості заборгованості у днях (показує кількість днів необхідних підприємству для погашення зобов’язань) Коефіцієнти управління кредитами Використання кредитного фінансування має три важливі наслідки: а) збільшення кредитних ресурсів дає змогу зменшити кількість інвестицій у виробництво: б) збільшення частки кредитних ресурсів підвищує ризик підприємницької діяльності; в) якщо підприємство отримує більшу величину прибутку, аніж сплачує проценти за кредитами, то таке фінансування доцільне. Чим більше кредитів братиме підприємство, тим більший буде ефект збільшення прибутку. Однак якщо підприємство зароблятиме менше, ніж сплачує проценти а кредити, то це призведе до втрат. Тому аналіз структури капіталу підприємства, а також те, наскільки воно може виконувати свої зобов'язання та сплачувати процентні ставки, є важливим для інвесторів. Найчастіше використовують такі коефіцієнти управління кредитами: коефіцієнт заборгованості: коефіцієнт покриття відсоткових платежів за доходами; коефіцієнт покриття постійних затрат. Коефіцієнт заборгованості вимірює відсотковий вміст коштів, які надані кредиторами, і його визначають так: загальна сума заборгованості коефіцієнт (довго- та короткотермінової) заборгованості = ------------------------------------------------------------ загальна сума майна(сума активів балансу) Зменшення цього коефіцієнта бажане для кредиторів, тому що зменшується їх ризик інвестування, оскільки зменшуються збитки кредиторів у разі ліквідації підприємства. Власники підприємства, з іншого боку, можуть намагатися використати залучення додаткових кредитів для збільшення надходжень. Тому для власників підприємства збільшення коефіцієнта вважається сприятливим. Частка боргів у загальній сумі активів коливається залежно від галузі, але на виробничих підприємствах, здебільшого, вона не перевищує 50%. Коефіцієнт покриття процентних платежів характеризує спроможність підприємства своєчасно здійснювати річну виплату відсоткових платежів. Його обчислюють за формулою: Коефіцієнт прибуток від проведених ділових операцій покриття = ------------------------------------------------------------------- процентних сума процентних платежів виплат Коефіцієнт покриття процентних платежів визначає величину падіння прибутку, при якій фірма ще буде спроможна платити проценти. Невиконання зобов'язань щодо виплати процентів призводить до застосування законних заходів із боку кредиторів, яке навіть може закінчитися банкрутством підприємства. При обчисленні коефіцієнта необхідно звернути увагу на те, що величина прибутку до врахування відсотків та податків, а не величина чистого прибутку, подається у чисельник)' формули. Враховуючи, що проценти сплачують із сум до утримання податків, спроможність здійснити поточні процентні платежі не залежить від оподаткування. Оскільки неспроможність виплатити процентні ставки призводить до банкрутства, зменшення цього коефіцієнта як для кредиторів, гак і дія власників небажане. Для значення самого коефіцієнта немає суворих обмежень, часто самі потенційні кредитори вимагають згоди з приводу співвідношення очікуваного прибутку і зобов'язань з обслуговування боргу. Коефіцієнт покриття постійних витрат подібний до коефіцієнта процентних платежів, але він охоплює більше величин і залучає до розрахунків щорічні довготермінові орендні боргові зобов'язання та зобов'язання з фонду погашення заборгованостей (фонд погашення заборгованості передбачає щорічні платежі з випуску боргових зобов'язань та привілейованих акцій). Прибуток до вирахування + платежі до фонду погашення Коефіцієнт процентів та податків заборгованості покриття = ---------------------------------------------------------------------------- постійних процентні виплати з орендні платежі витрат платежі + фонду погашення + -------------------------- заборгованості 1 – ставка податку Оренда (лізинг) стала за останні роки широко розповсюдженою і зумовлює з багатьох причин широке використання коефіцієнта покриття постійних затрат. Враховуючи те, що платежі у фонд погашення заборгованості треба сплачувати готівкою після сплати податків, тоді як процентні орендні платежі здійснюють до виплати податків, сума платежів у фонд погашення заборгованості повинна бути збільшена діленням на (1 - величина ставки податку) Це необхідно для визначення величини прибутку до виплати податків, достатнього і для виплати податків, і для відрахувань платежів у фонд погашення заборгованості. Постійні затрати, постійні платежі з фіксованим терміном оплати, як видно з формули, передбачають процентні платежі, платежі за орендними довготерміновими борговими зобов'язаннями та платежі у фонд погашення заборгованості. Коефіцієнти управління кредитами Коефіцієнт = _____________власний капітал__________ власності сума зобов'язань і власного капіталу (високий рівень відображає стабільність фінансової структури підприємства і привабливість для інвестора) Співвідношення позичених та = __загальна сума заборгованості___ власних коштів власний капітал (показує залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування (<1)) Коефіцієнт фінансової = вартість активів______ залежності власний капітал (показує частину активів, сформовану за рахунок власного капіталу) Коефіцієнт = довготермінові зобов'язання_______ капіталізації боргу власний капітал + довготермінові (зобов'язання) зобов'язання (свідчить про платоспроможність підприємства в довготерміновому періоді) Коефіцієнти прибутковості Отримання прибутку — основна мета підприємницької діяльності. Коефіцієнти прибутковості показують здатність менеджерів успішно управляти підприємством і отримувати прибуток, тобто забезпечують оцінку ефективності функціонування підприємства з погляду здійснюваної ним виробничої діяльності. Водночас коефіцієнти прибутковості показують комбінований вплив на результати поточної діяльності таких факторів, як ліквідність, управління активами та боргами. Найпоширеніші такі коефіцієнти прибутковості: коефіцієнт прибутковості продажів; основний коефіцієнт доходності; коефіцієнт прибутковості активів; коефіцієнт прибутковості власного капіталу. Коефіцієнт прибутковості продажів вимірює величину прибутку на кожну гривню реалізованої продукції. Його розраховують діленням величини чистого прибутку на величину реалізованої продукції: Коефіцієнт прибутковості = Величина чистого прибутку____ продажів обсяг продажів Низький коефіцієнт прибутковості може бути наслідком високої собівартості продукції, яка є результатом неефективної роботи підприємства. Окрім того, низький коефіцієнт прибутковості може бути також результатом великих боргів підприємства, що змушує його сплачувати високі проценти за боргами. Основний коефіцієнт доходності — це коефіцієнт, що показує спроможність активів фірми давати поточний дохід. Його визначають діленням величини доходу до вирахування процентів та податку на величину загальної вартості майна (суми активів балансу). Основний коефіцієнт = величина прибутку до вирахування податків________ доходності загальна вартість активів (середньорічна) Цей коефіцієнт показує спроможність активів підприємства давати дохід без урахування впливу на суму податків та величини поточного капіталу. Він корисний для порівняння підприємств, що перебувають у різних позиціях за величиною оподаткування та величиною позичкового капіталу. Коефіцієнт прибутковості активів (після вирахування процентів та податків) — це відношення величини чистого прибутку до величини загальної вартості майна. Коефіцієнт прибутковості Величина чистого прибутку________ активів (після вирахування = Загальна вартість активів процентів та податків) (середньорічна) Низький рівень цього показника залежить від двох факторів: невисокого показника основного коефіцієнта доходності підприємства, вищого, ніж середнє значення, показника використання позичкових коштів. Обидва ці фактори призводять до доволі низьких показників чистого доходу підприємства. Коефіцієнт прибутковості власного капіталу — це відношення величини чистого прибутку до величини власного (акціонерного) капіталу. Вимірює рівень доходу (норму прибутку) на власний капітал підприємства. Коефіцієнт прибутковості величина чистого прибутку______ власного капіталу = величина власного (акціонерного) капіталу Прибутковість (рентабельність) власного капіталу — один із найважливіших підсумкових показників успішності роботи підприємства. Він показує, наскільки підприємство ефективно використовує власний капітал. Зменшення коефіцієнтів прибутковості є небажаним явищем, тому що юно означає: підприємство отримує відносно менший прибуток при незмінності решти показників. Відносні показники ринкової вартості Коефіцієнти ринкової вартості показують зв'язок ціни акції підприємства відносно доходу від неї та чистим активом на одну акцію (вартістю капіталу, що припадає на одну акцію за даними бухгалтерського обліку). Ці показники служать інвесторам індикаторами минулої діяльності та підґрунтям для прогнозування. Якщо відносні показники (коефіцієнти) фірми щодо ліквідності, управління активами, управління боргами і прибутковості мають належний рівень, то відносні показники ринкової вартості акцій будуть високі. Найхарактернішими в цій груш є такі показники: коефіцієнт відношення піші акції до прибутку від неї; коефіцієнт відношення ринкової ціни акції до її вартості за даними бухгалтерського обліку. Коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку на неї показує, скільки платять інвестори за отримання 1 грн. прибутку. Коефіцієнт відношення ціни = ціна за одну акцію________ акції до прибутку на неї прибуток на одну акцію. Наприклад, ринкова ціна акції становить 20 грн., а прибуток— 1,5 грн. Коефіцієнт дорівнює 13,3. Якщо середній показник у галузі вищий, то аналізоване підприємство є більш ризикове і має менші перспективи розвитку. Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її вартості за даними бухобліку — це відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості. Підприємства з доволі високим рівнем доход}' (нормою прибутку на акціонерний капітал), на відміну від компанії з низьким доходом, звичайно, продають свої акції за вищою ціною, яка перевищує балансову вартість у кратну кількість разів. Спочатку визначимо величину балансової вартості підприємства: Балансова (за даними величина власного (акціонерного) бухгалтерського обліку) = капіталу______________________ вартість однієї акції кількість акцій, випущених в обіг Наприклад, ця величина дорівнює: 900/100 = 9 грн. Тепер визначимо: Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її = ринкова вартість акцій____________ вартості за даними бухобліку вартість акції за даними бухобліку
Якщо ринкова вартість акції дорівнює 14 грн.. то коефіцієнт становить: 14,0/9,0= 1,6 раза. Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її вартості за даними бухгалтерського обліку, звичайно, перевищує 1. Це означає, що інвестори платять за акції більше, ніж вони коштують за даними бухобліку. Це спричинено тим, що функціонують підприємства, які мають вищу вартість, ніж їх первинна, тому що номінальна вартість активів не відображає ні впливу інфляції, ні інших факторів зміни вартості основних фондів. Використання фінансових коефіцієнтів є зручним засобом узагальнення великого обсягу фінансових даних й інструментом порівняльного аналізу підприємства. Коефіцієнти допомагають фінансовим менеджерам поставити правильні запитання, але рідко дають відповіді на них. Коефіцієнти необхідно використовувати як засіб для постановки змістовних питань та складових елементів для формування повноцінного уявлення про фінансовий стан підприємства. їх не доцільно використовувати як основу для надання позики чи для відмови в позиці. Коефіцієнти є відносними величинами. тому з їх допомогою можна скласти уявлення про роботу підприємства в динаміці (аналіз тенденцій) або порівняно з конкурентами та галуззю загалом (порівняльний аналіз), а також проаналізувати прогнозні фінансові розрахунки. Через те, що коефіцієнт можна обчислити стосовно будь-яких чисел, необхідно мати на увазі, що аналітична цінність коефіцієнта залежить від наявності змістовних співвідношень між статтями, що їх порівнюють. Важливо пам'ятати про взаємозв'язок між коефіцієнтами, тобто вони можуть як нейтралізувати, так і доповнювати один одного. Наприклад: заборгованість/власний капітал нейтралізується високим коефіцієнтом обслуговування боргу/покриття, тобто високий ступінь залучення засобів нейтралізується значним надходженням готівки. Головне, щоб у процесі аналізу не просто здійснити переклад мови цифр на мову прози, прокоментувавши, що той чи інший коефіцієнт зменшився чи збільшився, а відзначити можливі причини, за яких власне відбулися зазначені зміни в коефіцієнтах. Хоча такий коментар не завжди дає вичерпну відповідь на всі питання, але саме в тому і полягає цінність коефіцієнтного аналізу не тільки знайти пояснення, а й спровокувати нові аналітичні запитання, сприяти формуванню багатовимірного розуміння фінансового стану підприємства. Очевидно, що на якість коефіцієнтного аналізу суттєво впливає якість даних, що їх використовують у процесі розрахунку. Коефіцієнти, насамперед, задумані не як абсолютні показники, а як відносні індикатори, здатні підказати напрями подальшого вивчення ситуації. Пам'ятаючи про необхідність прискіпливого стеження за вихідною інформацією, коефіцієнти можна ефективно застосувати і для внутрішньогалузевих зіставлень. 8.3. Вертикальний та горизонтальний процентні аналізи Аналіз горизонтальних процентних змін характеризує зміну окремих статей фінансової звітності за кілька періодів (років, кварталів, місяців). Аналіз вертикальних процентних змін характеризує співвідношення статей фінансової звітності щодо однієї вибраної статті (наприклад, обсягу випуску продукції у грошовому виразі). Інакше такий вид аналізу можна назвати аналізом структури фінансових звітів. За допомогою вертикального та горизонтального процентного аналізів можна відстежити зміни в динаміці й структурі балансу чи звіту про фінансові результати. Розглянемо, як приклад, гіпотетичні дані умовного підприємства X за три роки. Структура звіту про фінансові результати за три роки Складові звіту про прибутки та збитки За 1-й рік За 2-й рік За 3-й рік
Обсяг реалізації 100% 100% 100%
Прямі затрати на виготовлення реалізованої продукції 45 49 52
Валовий прибуток 55 51 48
Витрати на реалізацію 8 12 3
Загально адміністративні затрати 5 7 9
Інші затрати 7 4 4
Прибуток від операційної діяльності 35 28 32
Решта затрат 0 1 8
Прибуток до витати процентів і податків 35 27 24
Податки 11 8 10
Чистий прибуток 24 19 4
З наведеної таблиці видно, як змінювалася величина валового прибутку та собівартості реалізованої продукції. Як бачимо, собівартість зростала, валовий прибуток зменшувався. Далі можна простежити внаслідок яких факторів зменшувалася величина валового прибутку: у нашому випадку — зростали адміністративні затрати, хоча за цього зменшувались інші види затрат і величина прибутку від основної діяльності коливалась. Аналогічно розглянемо фактори, що вплинули на стабільне зменшення чистого прибутку. Після виявлення усіх таких факторів управлінці підприємства здатні приймати конструктивне рішення. Як видно зі структури балансу, завдяки процентному аналізу можна порівняти частку активів, частку зобов'язань та власного капіталу підприємства. Наочно видно й інші співвідношення, наприклад, поточних активів та поточних пасивів тощо. 2. Методи оцінки фінансового стану 2.1 Аналіз тренду Аналіз тренду — це аналіз фінансових коефіцієнтів підприємства протягом певного періоду. Використовують для визначення рівня поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства. Щоб зробити аналіз тренду, потрібно накреслити графік зміни відносних показників із роками і простежити тенденцію зміни цих показників. Тут же можна здійснити порівняння зі зміною середніх показників по галузі і зробити висновки про зміну фінансового стану підприємства порівняно зі зміною середніх показників галузі. Порівняння показників досліджуваного підприємства із середніми галузевими показниками передбачає складання таблиці, в якій за кожним з показників робиться конкретний висновок. Кількість та види показників за цього обирає на власний розсуд аналітик підприємства. Проведемо такс порівняння для умовного підприємства. У таблиці підсумовано відносні показники діяльності умовного підприємства. Підсумкові фінансові показники (для умовного підприємства в умовній галузі) Назва відносного показника Формула для розрахунку Значення коефіцієнта Середнє Значення коефіцієнта по галузі Коментар
1 2 3 4 5
За ліквідністю. Поточний коефіцієнт ліквідності Величина оборотного капіталу 3.2 4,2 Дуже низьке
Короткотермінові боргові зобов'язання
За управлінням активами Миттєвий коефіцієнт ліквідності Величина Товарно оборотного – матеріальні капіталу запаси 1.8 2.1 Низьке
Короткотермінові боргові зобов'язання
Середній період покриття дебіторської заборгованості Сума дебіторської заборгованості 45 днів 44 дні Доволі добре
Обсяг річних продаж/360
Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів Виробнича собівартість реалізованої продукції 4,9 8,0 Дуже низьке
Вартість товарно-матеріальних запасів у середньому за рік
1 2 3 4 5
Коефіцієнт оборотності основних активів Річний обсяг продаж 3,0 3,0 Нормальне
Вартість основних активів
Коефіцієнт оборотності активів Річний обсяг продаж 1.5 1.7 Дещо низьке
Загальна сума активів
Коефіцієнт покриття процентних платежів Прибуток 3.9% 6.0% Низький ступінь ризику
Сума процентних платежів 3 4 5
Коефіцієнт покриття постійних витрат фонд до платежі вирахувань + за боргами 2,0% 5,0% Низький ступінь ризику
За доходністю коефіцієнт прибутковості продажів Величина чистого доходу 4.0% 5.0% Дуже низьке
Обсяг продажів
Основний коефіцієнт доходності Дохід до вирахувань 8.0 % 22.0% Дуже низьке
Середньорічна вартість активів
1 2 3 4 5
Коефіцієнт прибутковості активів Величина чистого доходу 5,5% 9.0% Дуже низьке
Загальна вартість активів
Коефіцієнт прибутковості власного капіталу Величина чистого доходу 2.0% 14.9% Дуже низьке
Величина власного (акціонерного) капіталу
За ринковою вартістю Коефіцієнт відношення ціни акції до прибутку на акцію прибутку на акцію Ціна за одну акцію 10.0% 11.5% Доволі низьке значення
Прибуток на одну акцію
Коефіцієнт відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості вартості Величина ринкової вартості акції 1.4 1.6 Доволі низьке значення
Величина балансової вартості акції
2.2 Метод «Дюпон» (Du Pont) Схема, яка називається таблицею "Дюпон" показує взаємозв'язок між прибутком на інвестований капітал, обіговістю активів, чистим доходом та часткою кредитного капіталу. Взаємозв'язок окремих показників оцінки фінансового стану підприємства (таблиця "Дюпон") У лівій частині схеми досліджено чистий дохід від реалізації та загальну величину активів підприємства. Поділивши величину чистого прибутку на виторг від реалізації, визначимо, який процент від кожної гривні реалізації відкладається для власників акцій. Далі, щоб визначити, скільки разів щорічно підприємство "обертає" свої сумарні активи, виторг від реалізації ділиться на загальну суму активів. Результат множення дає значення коефіцієнта прибутковості активів (далі—КППВ). Коефіцієнт Коефіцієнт чистий обсяг продажів КПИВ = прибутковості * обороту загальної = прибуток_ *-------------------- продажів суми активів обсяг продажів загальна вартість активів Якщо б підприємство фінансувалося лише за рахунок власного (акціонерного) капіталу, то значення коефіцієнта прибутковості власного капіталу та значення коефіцієнта прибутковості після вирахування податків та процентів були б однакові, тому що величина загальної вартості активів дорівнювала б величині власного (акціонерного) капіталу. Якщо ж підприємство використовує позиковий капітал, величина цих коефіцієнтів неоднакова. Якщо величина власного (акціонерного) капіталу менша, ніж 100%, то коефіцієнт прибутку власного капітал (далі — КПВК) має бути більший, ніж коефіцієнт прибутковості після вирахування процентів та податків (рентабельність активів) (КППВ). Особливістю є те, що коефіцієнт прибутковості активів після вирахування податків та відсотків (КППВ) повинен бути помножений на мультиплікатор власного (акціонерного) капіталу. Мультиплікатор власний капітал_____ = КПВК = КПИВ * акціонерного = КПИВ * (1 + позичковий капітал ) капіталу загальна вартість активів = КПИВ * власний капітал Рівняння Du Pont показує, як пов'язані коефіцієнти прибутковості продажів, коефіцієнти загального обігу вартості активів та використання позиченого капіталу при визначенні прибутку на власний (акціонерний) капітал. Це рівняння також може бути використане для аналізу можливостей поліпшення функціонування підприємства. Дані про чистий прибуток підприємства можуть бути використані відділом маркетингу для аналізу можливості збільшення ціни реалізації, маючи на меті підвищення прибутку, або її зменшення для стимулювання продажів як результатів до переходу виробництва нової продукції або освоєння нових ринків тощо. Бухгалтери обліку витрат виробництва можуть дослідити різні статті затрат і працювати над їх зменшенням. Частина схеми, де наведені дані про обіг капіталу, дає інформацію для аналізу капітальних затрат на основні фонди та пошуку шляхів їх зменшення. Працівники фінансового відділу підприємства можуть отримати інформацію для аналізу альтернативних можливостей фінансової стратегії, збільшуючи чи зменшуючи обсяги позичкового капіталу. 2.3 Оцінка ймовірності банкрутства Банкрутство — природний процес конкурентної боротьби, у ході якої слабі підприємства, що виготовляють продукцію, яка не має попиту, припиняють свою діяльність. Банкрутство — неплатоспроможність підприємства, боргова нездатність і неможливість продовження виробничої і фінансово-господарської діяльності через відсутність коштів. Ознаками можливого банкрутства підприємства є: падіння ринкової ціни цінних паперів підприємства; зниження потоку грошових надходжень від виробничої і фінансової діяльності та зниження доходів; робота підприємства у галузі, де велика ймовірність банкрутства; робота підприємства, що недавно розпочало своє функціонування; зменшення сум дивідендів. Виробничі і фінансові аспекти, що вказують на фінансові труднощі підприємства: неможливість отримання додаткових фінансових ресурсів, нездатність погасити прострочені зобов'язання; погана система фінансової звітності; переміщення сфери діяльності в галузі, не пов'язані з основним бізнесом підприємства; нездатність підприємства контролювати свої витрати; високій рівень конкуренції. У міжнародній практиці в умовах економіки, що стабільно функціонує, для оцінки ймовірності банкрутства підприємства використовують так званий Z-рахунок Е. Альтмана. Існує 2-факторна і 5-факторна Z-модель (Z- рахунок) Е. Альтмана. Двофакторна модель Z = -0,3877+ (-1,0736) х коефіцієнт поточної ліквідності + 0,579 х питома вага залучених коштів у пасивах Z > 0 — ймовірність банкрутства велика; Z < 0 — ймовірність банкрутства мала. П'ятифакторна модель Z = __ обіговий капітал х 1,2 + нерозподілений прибуток х 1,4 + усі активи усі активи прибуток від основної діяльності + _______________________________ х 3,3 + усі активи ринкова вартість усіх акцій обсяг продажів + _________________________ х 0,6 + __________________ х 1 усі активи усі активи Z < 1,81 — ймовірність банкрутства дуже висока; 1,81 < Z < 2,765 — ймовірність банкрутства середня; 2,765 < Z < 2,99 — ймовірність банкрутства невелика; Z > 2,99 — ймовірність банкрутства дуже мала. В умовах української економіки використання Z -рахунку Е. Альтмана не дає точних результатів. Причиною цього можуть бути переоцінки основних фондів, неможливість встановити реальну ринкову ціну деяких основних фондів і, як наслідок, вирахування чисельника та знаменника за різними цінами. Окрім того, акціонерний капітал підприємства в ринкових умовах становить майже завжди 100%, на відміну від українських підприємств, де ця частка переважно менша, тобто чисельник показника значно більший, ніж у наших умовах. Можливі заходи для уникнення банкрутства: знайдіть шляхи додаткового фінансування підприємства; позбудьтеся збиткової продукції підприємства і підрозділів; зверніть увагу на управління активами; розробіть і почніть здійснення програми скорочення затрат. 2.4 Оцінка можливості стійкого розвитку підприємства Один із найважливіших напрямів фінансового управління підприємством — неперервне дослідження впливу на його розвиток інвестиційної, виробничої та фінансової діяльності. У випадку, якщо підприємство (акціонерне товариство) намірене розширювати свій бізнес, то це можливо за рахунок довготермінових кредитів, короткотермінових кредитів, емісії акцій або збільшення частини нерозподіленого прибутку. Результатом розширення бізнес}' є зростання обсягу продаж. Але за цього виникає запитання: наскільки швидко можуть зрости обсяги продаж за умови, що зовнішнє фінансування доволі обмежене? В цьому випадку розраховують коефіцієнт стійкого розвитку за формулою: Коефіцієнт коефіцієнт коефіцієнт стійкого = утримання х доходності розвитку прибутку капіталу Тобто: Коефіцієнт стійкого розвитку = темпи зростання акціонерного капіталу. У випадку, якщо підприємство не намірене випускати нові акції та змінювати співвідношення власних та позичених коштів, темпи зростання акціонерного капіталу будуть рівні приросту нерозподіленого прибутку. Темпи зростання приріст нерозподіленого прибутку акціонерного = _________________________________ акціонерний капітал капіталу Але: Приріст коефіцієнт чистийнерозподіленого = утримання х прибуток прибутку прибутку
Коефіцієнт утримання прибутку — це частина чистого прибутку підприємства, яка не виплачена у формі дивідендів, а реінвестована в підприємство. Коефіцієнт визначається так: Коефіцієнт прибуток, що залишається на підприємстві утримання = ______________________________________ прибутку загальна величина прибутку Темпи зростання коефіцієнт чистий прибуток акціонерного = утримання х _________________ капіталу прибутку акціонерний капітал Або: Приріст коефіцієнт коефіцієнт нерозподіленого = утримання х доходності прибутку прибутку капіталу За допомогою цієї формули визначаємо темп стійкого розвитку підприємства, який забезпечується за рахунок внутрішніх джерел фінансування і за припущення, що надалі підприємство підтримуватиме всі співвідношення на рівні поточного періоду. 2.5 Оцінка фінансового стану за фінансовими показниками сфер діяльності та груп користувачів. Результати діяльності, як уже зазначалось вище, цікавлять різні групи користувачів цієї інформації, основними з яких є: керівництво підприємства, його власники та кредитори. Всі ці групи розглядають діяльність підприємства з різних позицій, а, отже, використовують різні показники з різних сфер діяльності. Для конкретизації цього твердження сформуємо фінансові показники, які характеризують діяльність трьох основних груп користувачів . Групи користувачів Сфери д Фінансові показники
1 2 3
обсяг продаж; валовий прибуток; чистий прибуток;
Керівництво Операційна собівартість реалізованоїпродукції; операційні витрати;
підприємства діяльність
частка прибутку напокриття постійних витрат операційних важіль
оборотність активів; структура дебіторськоїзаборгованості;
Управління структура кредиторської
ресурсами заборгованості; ефективність
Керівництво
використання трудових
підприємства
ресурсів
норма прибутку на
активи до сплати податків
Прибутковість та процентів; норма прибутку на активи після сплати податків та процентів
Розподіл прибутку дивіденди на 1 акцію; сумарна величинаприбутку, виділеного
коефіцієнт відношення
ціни акції до прибутку на
Показники ринкової вартості акцій неї; відношення ринковоїціни акції до її вартості задаішми бух обліку; тенденції зміни ціни 1акції
поточний коефіцієнт ліквідності;
Кредитори Показники ліквідності миттєвіш коефіцієнтліквідності; вартість активів при їхтерміновому продажу
відношення
Фінансовий важіль заборгованості до активів; відношення заборгованості до власного капіталу
аналіз надходження
Кредитори
готівки; здатність виплачувати проценти з чистого прибутку
Обслуговування до сплати податків та
боргу процентів; здатність виплачувати проценти на основну суму боргу з чистого прибутку до сплати податків та процентів
Керівництво підприємства оцінює фінансові показники діяльності підприємства враховуючи, по-перше, необхідність встановити ефективність роботи та прибутковість підприємства та виявити наскільки раціонально використовувати ресурси. За цього розраховані коефіцієнти є показником роботи як в данин період, так і для визначення сприятливих чи несприятливих тенденцій в роботі підприємства. З огляду власників підприємства, головними фінансовими показниками є показники прибутковості. Окрім того, власників цікавить розподіл прибутку, тобто, яка частина прибутку виплачується у формі дивідендів, а яка реінвестується у розширення чи модернізацію виробництва. Загалом, власників цікавить вплив результатів діяльності підприємства на ринкову власність акцій особливо якщо акції вільно обертаються на ринку. Оцінка підприємства з огляду кредитодавців базується на двох аспектах. По-перше, кредити може отримати лише успішно працююче підприємство, що є предметом оцінки, по-друге, кредитодавців повинні враховувати можливість негативного розвитку подій та розрахувати можливі наслідки непогашення заборгованості і ліквідації підприємства. Лише успішна робота компанії є запорукою надання кредиту. Кредитор же повинен проаналізувати ризики, які існують для погашення заборгованості в повному обсязі, особливо, якщо кредит надасться на тривалий термін. Частіша цього аналізу включає положення, які визначають наскільки вагомою буде вимога про погашення боргу у випадку фінансових труднощів підприємства. Оцінка ліквідності дозволяє встановити наскільки захищений кредитор. Показники фінансового важеля дозволяють визначити залежність підприємства від позичкового капіталу та співставити позиції кредиторів та власників. Ще одна група коефіцієнтів характеризує можливість підприємства обслуговувати борги за рахунок коштів, які отримує підприємство від поточної діяльності. Аналіз фінансового стану підприємства є передумовою для його оцінки. Основним показником, що характеризує фінансовий стан підприємства, є рентабельність власного капіталу Для визначення взаємозв'язку між окремими показниками оцінки фінансового стану підприємства використовують схему, що називається таблицею "Дюпона". У міжнародній практиці в умовах стабільного функціонування економіки для оцінки ймовірності банкрутства підприємства використовують двофакторну або п'ятифакторну 2- модель Е. Альтмана. Можливість стійкого розвитку підприємства оцінюють за допомогою формули визначення темпів стійкого розвитку, які можуть бути забезпечені за рахунок внутрішніх джерел фінансування. 3. Аналіз і оцінка фінансового стану об’єкта дослідження та його характеристика. 3.1 Характеристика 3.2 Аналіз фінансового стану підприємства. Активи - це ресурси, яке набуло підприємство в результаті подій ,яке використовується з метою отримання в майбутньому економічних вигід. У діючій на сьогодні формі балансу за економічним змістом всі статті балансу згруповані у III розділах активи. В активі наявність та розміщення майна показують в 3-ох розділах: Необоротні активи оборотні активи витрати майбутніх періодів Активи балансу класифікують за трьома ознаками: І. За тривалістю використання: оборотні активи - це ті активи, що споживають протягом року: запаси сировини , матеріалів, готової продукції; грошові кошти та їх еквівалент; дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції. необоротні активи -це вартість, яка не змінюється протягом : нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відтер міновані податкові зобов'язання, інше . II. За обертом інвестування розрізняють: реальні інвестиції - це оборотні і необоротні активи; фінансові інвестиції - це цінні папери. III.За станом ліквідності: низьколіквідні активи балансу: земля; будівлі; споруди; технологічні машини, обладнання. Ліквідність -це термін переведення матеріальних активів у фінансові активи. середньоліквідні: дебіторська заборгованість; готова продукція; сировина і матеріали. високоліквідні: грошові кошти та їх еквівалент; поточні фінансові зобов'язання. Таким чином активи балансу мають своє фізичне відображення і грошові відображення. Таблиця№1 Аналіз складу та розміщення активів № п/п Активи На початок року На кінець року Зміни
1.6 Грошові кошти та їх еквівалент в національній валюті 58 6 42 4 -16 16
IIІ Витрати майбутніх періодів 202 100 184 91 -18 0,5
Разом 1955
1939
У даному проекті необоротні активи зменшились на + 151 тис. грн., основні засоби зросли на 23 тис. грн., зросла і залишкова вартість +23 тис. грн., зменшилась такі основні засоби як: первісна вартість - 17 тис. грн., знос 10 тис. грн., Довгострокові фінансові інвестиції зменшились-50 тис .грн.. Зросли такі оборотні активи +153 тис. грн., виробничі запаси +50 тис. грн., готова продукція +60 тис. грн., чиста реалізаційна вартість +70 тис. грн. Зменшилась дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом -6 тис. грн., інша поточна дебіторська заборгованість - 5 тис. грн., грошові кошти та їх еквіваленти в національній валют - 16 тис. грн. Витрати майбутніх періодів зменшились на -18 тис грн.. 3.3 Оцінка фінансового стану підприємства. Під власним капіталом розуміють активи підприємства, що залишаються після нарахування його зобов'язань перед зовнішніми постачальниками. Особливість власного капіталу, що його сума є абстрактною і не є поточною вартістю і тому не відображає теперішню вартість про власний капітал. Розміри власного капіталу є найважливішим показником, оскільки виконує функції: довгострокове фінансування основної діяльності; відповідальності і захисті прав кредиторів; компенсації ймовірних збитків; кредитоспроможності; фінансування ризику; самостійності, автономності фінансової діяльності; розподілу активів та доходу. Джерела власного капіталу наступні: внески засновників, гроші власників; накопичення сум доходу, які залишаються у розпорядженні підприємства. За рівнем відповідальності власний капітал поділяють: статутний додатковий Під статутним капіталом розуміють суму, яка визначена в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державний реєстр і господарських одиниць. Додатковий капітал - це додаткові внески або нерозподілений прибуток резервний капітал. Додатковий виконує функції джерел для інвестицій, модернізацій, розширення і будь-яких інших змін в структурі підприємства. Статутний додатковий капітал виконують різні функції: джерела формування майна підприємства і забезпечення його операційної діяльності. Аналіз звіту про власний капітал зводиться до аналізу звіту пасивів балансу. Таблиця №2 Аналіз динаміки і структури джерел фінансових ресурсів № п/п Типи джерел фінансових ресурсів На початок року На кінець року Зміни
Тис. грн. % Тис. грн. % Тис. грн. %
І Джерела власних обігових коштів 1175 100 1175 100 -- --
1.1 Статутний капітал 1000 85 1000 85 -- --
1.2 Нерозподілений прибуток 175 15 175 15 -- --
II Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування 255 100 214 84 -14 16,1
ІІІ Поточні зобов'язання 461 100 438 95 -23 0,5
3.1 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 294 63 275 60 -19 -4,1
3.2 Поточні зобов'язання за розрахунками: з бюджетом 27 6 21 4,5 -6 1,3
3.3 3 оплати праці 74 16 62 13,3 -12 2,6
3.4 Інші поточні зобов’язання 66 15 80 17,2 +14 3
IV Доходи майбутніх періодів 64 100 112 175 +48 75
Разом 1955
1939
Аналізуючи типи джерел фінансових ресурсів у даному проекті ми бачимо, що джерела власних обігових коштів залишились без змін. Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування зменшилась на 41 тис. грн.. Усі поточні зобов'язання зменшились -23 тис. грн., кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги -19 тис. грн., поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом -6 тис. грн., з оплати праці -12 тис. грн., Інші поточні зобов'язання зросли +14 тис. грн., зросли і доходи майбутніх періодів +48 тис. грн. 2.3 Звіт про фінансові результати характеризує доходи, витрати і фінансові результати за певний період часу. Мета звіту визначення прибутків та збитків. Витрати - це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зниження власного капіталу. Доходи - це збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до збільшення власного капіталу. Фінансові результати діяльності підприємства формуються внаслідок: операційної, фінансової, інвестиційної діяльності або в наслідок надзвичайних подій. Під операційною діяльністю розуміють основну діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не відносяться до фінансової і інвестиційної діяльності. Під інвестиційною діяльністю розуміють придбання або продаж довгострокових зобов'язань, а також інших інвестицій, які не є еквівалентним грошовим коштом. Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка призводить до змін та розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства. Під надзвичайною подією розуміють подію, яка відрізняється від звичайної діяльності та не очікується, що вона буде повторювати її періодично або в звітному періоді. Під прибутком розуміють, коли доходи перевищують витрати. Збиток - це коли сума витрат перевищує суму доходів. Звіт про фінансові результати обробляють за допомогою факторного аналізу, тобто визначають ті фактори, які найбільшим чином вплинули на прибуток і збиток. Таблиця №3 Аналіз наявності та рух власних оборотних засобів № п/п Типи джерел фінансових ресурсів На початок року На кінець року Зміни
Тис. грн. % Тис. грн. % Тис. грн. %
І Власний капітал 1175 100 1175 100 -- --
1.1 Статутний капітал 1000 85 1000 85 -- --
1.2 Нерозподілений прибуток 175 15 175 15 -- --
II Виключається: 782 100 801 102 +19 2,4
2.1 Основні засоби: 242 31 265 33,9 +23 3
2.2 Залишкова вартість 242 31 265 33,9 +23 3
2.3 Первісна вартість 255 33 238 30 -17 2,2
2.4 Знос 43 5 33 4,2 -10 1,3
III Власні обіг. кошти 397 100 374 94 -19 2,4
Аналізуючи наявність та рух власних оборотних засобів: власний капітал, статутний капітал і нерозподілений прибуток залишився без змін. Основні засоби +23 тис. грн. , залишкова вартість +23 тис. грн., власні обігові кошти +23 тис. грн. Зросли, а первісна вартість -17 тис. грн., знос -10 тис. грн. зменшились. 2.4 Коефіцієнти поділяються на п'ять груп: коефіцієнти ліквідності, які характеризують здатність підприємства погашати поточну заборгованість; коефіцієнт управління активами, який характеризує ступінь ефективного використання наявних активів з точки зору виробництва і реалізації продукції; коефіцієнт управління кредитами характеризує фінансову стійкість підприємства; коефіцієнт прибутковості характеризує здатність керівництва досягати поставлених цілей і ефективно управляти; коефіцієнти ринкової вартості, які показують зв'язок між ціною акції і доходами на неї. Коефіцієнт ліквідності поділяється на: коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує платоспроможність підприємства; коефіцієнт поточної ліквідності, який показує платоспроможність підприємства з врахуванням майбутніх надходжень; коефіцієнт миттєвої ліквідності або коефіцієнт критичної оцінки. Одним з додаткових показників, який застосовується при оцінці платоспроможності підприємства в майбутньому є коефіцієнт прогнозованої ліквідності. Коефіцієнти управлінням активами показують ефективне використання активів підприємства, а також призначити і дати відповідь на питання про рівень достатності активів підприємства щодо тих обсягів продаж, які заплановані на майбутній період: коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості. Він використовується для визначення середнього періоду часу протягом якого підприємство повинно отримати кошти на рахунок після вкладення угод; коефіцієнт оборотності товаро-матеріальних запасів. Цей коефіцієнт показує скільки раз за рік повинні обернутись ті назви товаро-матеріальних запасів; коефіцієнт оборотності необоротних активів відображає ефективність використання порівняно з обсягом продажу за рік; коефіцієнт оборотності активів характеризує використання всіх активів і оборотних і необоротних. Коефіцієнт управління кредитами: коефіцієнт заборгованості; коефіцієнт покриття % платежів визначає величину падіння поточного доходу при якому підприємство в змозі буде оплачувати %; коефіцієнт покриття постійних витрат. Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва, тому завжди висять тягарем над фінансовою спроможністю підприємства. Коефіцієнт прибутковості вказує на успішність управлінського персоналу і який поділяється на: коефіцієнт прибутковості продажів. Він вимірює величину прибутку на кожну грошову одиницю реалізації продукції. коефіцієнт основної доходності, який характеризує спроможність активів підприємства давати поточний дохід. коефіцієнт прибутковості активів. коефіцієнт прибутковості власного капіталу. Таблиця№4 Підсумкові фінансові показники № п/п Назви показників Формула для обрахунку Значення
2.2 Коефіцієнт оборотності товаро- матеріальних засобів
0,5 0,9
2.3 Коефіцієнт оборотності необоротних активів
0,34 0,82
2.4 Коефіцієнт оборотності активів кредитами
0,15 0,3
III. За коефіцієнтом управління
3.1 Коефіцієнт заборгованості
0,21 0,23
3.2 Коефіцієнт покриття %
0 0
3.3 Коефіцієнт покриття постійних витрат
0 0
IV. За коефіцієнтом прибутковості
4.1 Коефіцієнт прибутковості продаж
1,1 0,2
4.2 Коефіцієнт доходності
0 0
4.3 Коефіцієнт прибутковості активів
6,42 17,2
4.4 Коефіцієнт прибутковості власного капіталу
0,23 0,1
1.1
1.2
1.3
2.1
2.2
2.3
2.4
3.1
4.1
4.3
4.4
Під банкрутством розуміють природній відсоток зникнення підприємств в конкурентній боротьбі внаслідок високої собівартості зниження попит, морального за старіння продукції. Банкрутство - це витрати платоспроможності підприємства, неплатоспроможність перед державою, кредиторами та власними працівниками. Ознаки банкрутства підприємства: падіння ринкової ціни цінних паперів підприємства; зменшення потоку грошових надходжень від виробничої та фінансової діяльності, внаслідок цього зменшення прибутків; наявність високої конкуренції в галузі, де працює підприємство; зменшення сум виплати дивідендів. Банкрутство - це юридичний факт і банкрутом можна визначити за рішенням господарського суду, хоча в основі лежить фінансові причини. В чинному законодавстві країни виділяють наступні види банкрутства: реальні, які характеризують повну неспроможність підприємства в майбутньому відновити свою фінансову спроможність та працездатність в силу реальних витрат капіталу; технічне банкрутство, яке викликане втратою платоспроможності внаслідок суттєвої дебіторської заборгованості. При цьому дебіторська заборгованість значно менша сумі його активів через це технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні включає його санацію, як правило не призводить до юридичного його банкрутства; навмисне банкрутство, характерне намір енним створенням керівництвом або власниками підприємства неправоздатності нанесенні йому економічних збитків в особистих інтересах; фіктивне банкрутство, характеризується за відомо неправдивою заявою підприємства про свою неспроможність виконувати зобов'язання з метою неповернення кредитів. Третій і четвертий вид банкрутства визнане кримінальним дійством і підпадає під статтю кримінального кодексу Умови і порядок визначення банкрутства визначається законодавчим порядком. Для профілактики банкрутства здійснюється його діагностика підприємства. Причому діагностика банкрутство являє собою систему цільового фінансового аналізу спрямованого на виявлення параметрів призового розвитку підприємств. Ці параметри можуть ігнорувати у майбутньому свою кризу. Найпоширенішою моделлю діяльності в Z модель Альтмана. Існує двофакторна і пятифакторна моделі. 3.2 Задача прогнозування стійкого розвитку підприємства зводиться до вирахування можливості нарощення власного капіталу за рахунок всіх інших джерел. Аналізуючи показники ймовірності банкрутства показник стійкого розвитку можна зробити три висновки: підприємство входить в зону банкрутства, якщо ймовірність висока або можлива, а Ктир <0.5 підприємство має стабільний фінансовий стан без тенденцій банкрутства при значенні Z=2.7 2.9 і Ктир 0.5 підприємство має стійку тенденцію до стійкого розвитку з нарощуванням власного капіталу, якщо Z>0.3, а Ктир 1 Модель пятифакторна за якою Z визначають Z=3, 3K1+1, 0K2+0, 14K3+1, 2K5, де Zпоч. = 3, 3*0,01+1, 0*0, 14*2,5+0, 6+1, 4*0,15+1, 2*0, 6=3,061 Zкін. = 3, 3*0,02+1, 0*0, 3+0, 14*2,7+1, 4*0,1+1, 2*0, 6=1,802 К1 – рівень доходності активів
К2 – коефіцієнт оборотності активів
К4 – рівень рентабельності власного капіталу
Висновок Враховуючи дані звіту про фінансовий результат і фінансові звіти (формула1), можна зробити висновки, що ймовірність можливості банкрутства даного підприємства є мало ймовірна, тому що Zпоч. = 3,061. А на кінець звітного періоду ймовірність банкрутства є високою тому, що Zкін. = 1,802 і тому дане підприємство прямує до банкрутства з дуже високими темпами.
