Зміст Вступ........................................................................................................4 1.Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих фондів підприємства...........................................................................................5 1.1. Поняття ефективності використання виробничих фондів підприємства....................................................................................................5 1.2. Показники використання виробничих фондів підприємства.....................6 1.3. Напрямки інтенсивного відтворення...........................................................10 1.4. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів..............................................................................................................11 2. Визначення показників стану, руху і ефективності використання виробничих фондів підприємства та результатів господарської діяльності............................................................................................................14 2.1. Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства..................................................................................................14 2.1.1. Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою.....................................................................................................14 2.1.2. Визначення кошторису витрат виробництва готової продукції.............15 2.2. Визначення показників ефективності виробництва....................................18 2.2.1 Валова виручка від реалізації готової продукції.......................................18 2.2.2. Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції............................19 2.2.3. Валовий прибуток підприємства................................................................19 2.2.4. Операційний прибуток підприємства (прибуток від оперативної діяльності)..............................................................................19 2.2.5. Чистий прибуток (прибуток після оподаткування)..................................20 2.2.6. Рентабельність продукції............................................................................20 2.2.7. Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів)..........................................................................................................20 2.3 Визначення показників, що хорактеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства...........21 2.3.1. Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства................................................................................................21 2.3.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства..........................................................................................................23 2.3.3 Показники, що характеризують забезпеченість підприємства ОВФ......24 2.3.4 Показники, що характеризують озброєність працівників ОВФ..............25 2.3.5 Показники що, характеризують використання ОВФ в часі.....................26 2.3.6 Узагальнюючі показники............................................................................26 2.3.7 Визначення показників ефективності використання оборотних коштів............................................................................................................28 3. Шляхи покращення ефективності використання матеріальних активів підприємства.......................................................................................30 3.1. Методичні рекомендації з економічного обгрунтування заходів щодо поліпшення використання ОВФ підприємства в часі...............................30 3.1.1. На основі запроектованих заходів визначається величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів (12%)........................................................................30 3.1.2. Визначається коефіцієнт викоритання робочого часу у плановому......30 3.1.3. Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році під впливом збільшення робочого часу. При цьому приймається, що в першій зміні використовуються всі основні виробничі фонди підприємства. ............................................31 3.1.4. Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання................................................................31 3.1.5. Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ........31 3.1.6 Визначаються додаткові витрати підприємства повязані зі збільшенням величини річного робочого часу, виходячиз нормативу додаткових витрат на одну тисячу грн. Вартість ОВФ - 0,1грн у додаткову зміну............................................................................................32 3.1.7 Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити............................................32 3.1.8 Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме.........................................................................................32 3.2 Методичні рекомендації пообгрунтуванню прискорення оборотності оборотних коштів підприємства....................................................................33 3.2.1 Визначаємо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю..............................33 3.2.2 Визначення обсягу додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності на плановий рік...............33 3.2.3 Економія собівартості за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів буде становити..............................................................34 3.3 Методичні рекомендації з обгрунтування зниження матеріаломісткасті продукції..........................................................................................................35 3.3.1 Обчислюємо норму матеріальних витрат в базовому році на 1 гривню товарної продукції........................................................................................35 3.3.2 На плановий рік підприємство планує знизити питомі матеріальні витрати на 3 % . Прицьому економія собівартості становить................35 3.4. Вплив покращення використання виробничих ресурсів підприємства на результати господарської діяльності............................................................35 Висновки................................................................................................................39 В С Т У П Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, - поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліпшого використання діючих ОВФ підприємства. Ці процеси сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а, з іншого – дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання ОВФ. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. Швидкому її запровадженню сприятимуть: реалізація програми роздержавлення та приватизації власності; широке акціонування підприємств, система їхнього оподаткування; побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика; державна підтримка великих інвестиційних проектів, підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності тощо. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА 1.1. ПОНЯТТЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА Виготовлення продукції, а також виконання робіт, надання послуг, здійснюються в процесі взаємодії праці людини і певних засобів виробництва. В свою чергу засоби виробництва за своїм матеріально - речовим складом утворюють виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні. Оборотні фонди – це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції , що виробляється (на вартість платних послуг). Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (на платні послуги) частинами в міру споживання. Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних і оборотних фондів служить визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійснені відтворюючих процесів, функціонування та розвитку будь-якого виробництва. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсивного відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша — збільшення екстенсивного завантаження; друга - підвищення інтенсивного навантаження. Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного використання. Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи – це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва. Отже, можна сказати, що поняття ефективності використання виробничих фондів підприємства характеризується співвідношенням роботи працівників і засобів праці. Основними частинами виробничих фондів підприємства є оборотні фонди та основні фонди, але основну роль відіграють основні фонди, яків свою чергу характеризуються рядом показників. 1.2. ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА Система показників, яка всебічно може характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два їх блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів (рис. 1). Необхідність виокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці. Система показників екстенсивного і інтенсивного використання визначають ефективність виробництва на підприємстві . При визначенні показників екстенсивного використання основних фондів вихідними даними є фонд часу роботи обладнання. Гарантійний час роботи одиниці обладнання визначається календарним часом, тобто кількістю годин (днів) за певний період часу. Для року це буде становити 365 днів або 8760 годин. Якщо від календарного часу відняти всі заплановані перерви у використанні обладнання (вихідні і святкові дні, дні ремонту тощо), то отримання плановий фонд роботи обладнання.
Рис. 1 Рис. 1. Система показників ефективності основних фондів. Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є: Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. Визначається як відношення числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році.
де ЧРД – число робочих днів в році, ЧКД – число календарних днів в році. Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при ККЧ = 0,65 – 0,70. Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році.
де ЧФД – число фактично відпрацьованих днів у році. Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при КРЧ = 0,75 – 0,80. Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби , до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства.
де БВІ – балансова вартість основних виробничих фондів, що використовувались в і-ті зміни (і=1,2,3,) , БВ – балансова вартість основних виробничих фондів. Коефіцієнт використання внутрізмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни.
де КВЗМ – коефіцієнт використання внутрізмінного часу, ЧФГ – число фактично відпрацьованих годин в зміну, ЧГЗ – число годин в зміні. Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при КВЗМ = 0,80 – 0,85. Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначаються як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання основних фондів за часом.
На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання основних виробничих фондів за часом. На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих фондів, зокрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування і незалежні від їх роботи. До простоїв, що залежать від роботи працівників, відносяться ті, які обумовлені незадовільним технічним обслуговуванням робочих місць, перебоями у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченістю нормальних умов праці на робочому місці, порушеннями технічної та трудової дисципліни. Наявність цих причин свідчить про недоліки організації виробництва й праці на підприємстві, які повинні бути усунуть підприємством. До показників використання основних виробничих фондів за потужністю (продуктивністю) відносяться: Коефіцієнт технологічної готовності засобів механізації і транспорту; Коефіцієнт виходу на роботу машин і на лінію автотранспортних засобів, година та річна продуктивність машин; Коефіцієнт використання виробничих потужностей підприємств. Коефіцієнт технічної готовності характеризує долю машин, які на даний період є справні, і визначаються як відношення кількості справної техніки до загальної її кількості
де Ктг – коефіцієнт технічної готовності техніки, Чст – число справної техніки, Чт – загальна кількість техніки. Ефективне використання того чи іншого виду техніки забезпечується при Ктг=0,75-0,80. Коефіцієнт виходу на роботу (на лінію) характеризує долю техніки, яка безпосередньо працює, і визначається як відношення кількості техніки, що працює, до кількості справної техніки
де Квл – коефіцієнт виходу техніки на лінію (роботу), Чпт – кількість техніки, що працює. Ефективне використання техніки забезпечується при Квл=0,65-0,90. Коефіцієнт використання потужності характеризує ступінь використання потужності підприємства виходячи з обсягів виробництва продукції і визначається як відношення обсягу випущеної продукції до проектної потужності по випуску продукції
де Квл – коефіцієнт використання потужності підприємства, Оф – фактичний обсяг виробництва продукції, Опр – проектний обсяг виробництва продукції. 1.3. НАПРЯМКИ ІНТЕНСИВНОГО ВІДТВОРЕННЯ Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення і вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах відповідно 5-6 та 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюється нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. В сучасних умовах слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів: всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн; зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства; докорінне поліпшення всієї організації робіт і економічного їх обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування — виробництво — розподіл — впровадження — експлуатація нової техніки); дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного і економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств; створення ринкового економічного механізму країни, спроможного викликати постійну зацікавленість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів та сприймати науково-технічні і організаційні новини (нововведення).[3;107] Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, концентрованої мобілізації великих власних фінансових коштів. В повному обсязі вона можлива за умови перш за все постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу. 1.4. ШЛЯШИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ Ефективність виробництва на підприємстві в умовах ринкової економіка нерозривно пов’язана з проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. Багато уваги приділялось збільшенню обсягу основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до значного зростання основних виробничих фондів у порівняння з ростом обсягу виробництва продукції, що призводить до її подорожчання. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених застарілих основних фондів. Крім продукції, що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить на тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але і від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення використання основних виробничих фондів має велике народногосподарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій виразі збільшення виробництва валової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, знижені собівартості продукції. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлене тим, що значна частина витрат. Які утворюють собівартість продукції (робіт), пов’язана з використанням основних виробничих фондів. Так, у собівартості продукції втрати на експлуатацію обладнання становлять близько 20%, транспортні витрати – 10-12%. Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечу зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнання – амортизацію, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції (робіт). Крім того, від стану використання основних фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо. Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень. Таким чином, в умовах ринкових відносинах, коли відтворення основних виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів (активної частини) забезпечується двома шляхами: збільшення тривалості роботи основних виробничих фондів протягом року – екстенсивний шлях; підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу – інтенсивних шляхів. Збільшення часу роботи машин і обладнання протягом року досягається за рахунок: збільшення змінності (перехід на дво-трьох змінну роботу); скорочення величини змінних і внутрізмінних простоїв; скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні; ліквідація сезонності робіт. Інтенсивність використання виробничих фондів досягається за рахунок: впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва; підвищення кваліфікація кадрів; впровадження прогресивних форм організації й оплати праці; удосконалення структури основних виробничих фондів; матеріального стимулювання працівників за досягнення високих показників у використанні основних виробничих фондів. РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ, РУХУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Варіант-7 2.1Визначення річних витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства Таблиця 1. № Показники
1 Проектна потужність підприємства, тис. шт. 450
2 Обсяг виробництва (реалізації), тис. шт. 420
3 Відпускна ціна одиниці виробленої продукції, грн. 22
4 Балансова вартість ОВФ, тис. грн. в т.ч. 5905,0
- Будівлі, споруди 2271,2
- Передавальні пристрої 499,7
- Машини та обладнання 1430,8
- Транспортні засоби 1476,2
- Інструмент та інвентар 113,6
- ЕОМ 113,6
5 Залишкова вартість ОВФ, тис. грн. 3838,2
6 Питома вага активної частини ОВФ, % 50,00
7 Вартість ОВФ, що використовувалися в 2-й і 3-й змінах,тис.грн. 3542,994
8 Чисельність працівників 545
9 Середньодобова потреба в оборотних фондах, тис.грн. 3,41
10 Середньорічний залишок оборотних фондів, тис. грн. 1466
11 Зменшення тривалості одного обороту, днів 10
12 Норматив заробітної плати на одиницю продукції, грн/грн 0,06
13 Корисний фонд часу роботи ОВФ, днів
- За планом 265,00
- Фактично 230
14 Питома вага нормативних оборотних коштів, % 75,00
2.1.1. Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою: ОКр=?Рі*Тц де ОКр- річна потреба в оборотних коштах Р- середньодобова витрата оборотних коштів Тц - тривалість періоду(360) Тоді ОКр= 3,41*360= 1227,6тис.грн. Це означає, що на протязі 360 днів для фірми (організації) потрібно оборотних коштів на суму 1260 тисяч гривень. 2.1.2. Визначення кошторису витрат виробництва готової продукції C=Cв+Снв де Св – виробничі витрати, грн.. Снв – невиробничі витрати, грн..(вони становлять 5% від суми виробничих витрат) Св=Спр+Снпр де Спр, Снпр- відповідно – прямі та непрямі витрати, грн.. Спр=Смв+Соп+Сам+Срем+Ссоц+Сін де Смв –вартість матеріальних витрат(становлять 50% від річної потреби оборотних коштів) Соп – витрати на оплату праці Сам – амортизаційні відрахування Срем – вартість ремонтних робіт Ссоц – відрахування на соціальні заходи(у %від витрат на оплату праці) Сін – інші виробничі витрати Соп=О*Нп де О – обсяг виробництва продукції, тис. грн. Н- норматив заробітної праці на одиницю продукції Сам= де Бві – балансова вартість ОВФ ітої групи, тис. грн. а- норми амортизаційних відрахувань(для нематеріальних активів термін корисного використання становить 3 роки), % Срем=Сам*Rрем; де Rрем – коефіцієнт, який враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт(35% від величини амортизаційних відрахувань). Ссоц=Соп+ Rсоц де Rсоц – коефіцієнт витрат на соціальні заходи Сін=Ri*(Смв+Соп+Сам+Срем+Ссоц) де Ri – коефіцієнт який враховує розмір інших витрат(20%) Снпр=Спр*Кнпр де Кнпр – коефіцієнт непрямих витрат(становить 50% від прямих витрат) Отож розраховуємо витрати на оплату праці. Соп= 420*0,06*22= 554,4 тис. грн. Витрати на оплату праці характеризуються нормою заробітної плати на одиницю продукції. Обсяг виготовленої продукції виражається в гривнях. Це означає, що кількість виготовленої (реалізованої) продукції потрібно виразити в грошовому виразі, а потім знаходити, яка сума грошей потрібна для оплати праці. Амортизаційні відрахування:тис. грн. Амортизаційні відрахування - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на новостворену продукцію з метою її повного відшкодування. Для розрахунку амортизаційних відрахувань в бухгалтерському обліку використовується укрупнена класифікація основних фондів. виходячи з наведених даних - будівлі і споруди , передавальні пристрої підпадають під першу групу(5%), транспортні засоби в другу(25%), машини та обладнання, інструменти та інвентар - третя(15%), ЕОМ - четверта(50%). Обчислюємо вартість ремонтних робіт. Срем= 1250.98*35% =437.8тис.грн. Відрахування на соціальні заходи. Ссоц=554,4*36%=199,584тис.грн. Вартість матеріальних витрат. Смв=1430,8*50%=715,4тис.грн. Інші виробничі витрати. Сін=(715,4+554,4+1250,98+437,8+199,584)*20%=631,6тис.грн. Прямі витрати. Спр=715,4+554,4+1250,98+437,8+199,584+631,6=3789,76тис.грн. Непрямі витрати. Снпр=50%*3789,76=1894,88тис.грн. Отож виробничі витрати складають. Св=3789,76+1894,88=5684,64тис.грн. Визначаємо невиробничі витрати, які складають 5% від виробничих. 5684,64*5%=284,23 Кошторис витрат 284,23+5684,64=5968,87 Таблиця 2. Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції № з/п Елементи витрат Значення, тис. грн.
1 Матеріальні витрати 715,4
2 Витрати на оплату праці 554,4
3 Відрахування на соціальні заходи 199,584
4 Амортизація основних фондів 1250,98
5 Інші витрати: 631,6
Прямі витрати на виробництво 3789,76
Непрямі витрати на виробництво 1894,88
Виробнича собівартість виготовленої продукції 5684,64
Невиробничі витрати 284,23
Повна собівартість виготовленої продукції 5968,87
Визначаємо собівартість одиниці продукції
де С – повна собівартість виготовленої продукції, тис. грн.. О – обсяг виробництва продукції, тис.шт. Сод=5968,87тис.грн./420тис.штук=14,2грн/шт. Таким чином, на основі попередніх обчислень знайдено, що річна потреба в оборотних коштах підприємства становила 1227,6(тис.грн.). Матеріальні витрати на виробництво продукції (вартість сировини, матеріалів, покупних матеріалів, робіт і послуг та ін.) становили 715,4 тис. грн.; витрати на оплату праці – 554,4тис. грн. Відрахування на соціальні заходи включають відрахування за встановленими нормами на державне соціальне страхування (1,5%), пенсійний фонд (33,2%), фонд зайнятості населення(1,3%) – вони становлять 199,584 тис. грн. Сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів виходячи із їх балансової вартості і затверджених податковим законодавством норм амортизаційних відрахувань становить 1250,98 тис. грн., що складає приблизно сьому частину їх загальної балансової вартості. Інші витрати підприємства, до яких відносяться витрати на сертифікацію і збут продукції, витрати на відрядження та інше, складають 631,6 тис. грн. Прямі та непрямі витрати становлять відповідно 3789,76 та 1894,88 тис. грн. Виробничі витрати – 5684,64 тис.грн., невиробничі витрати складають 5% виробничих витрат і становлять 284,23 тис. грн. Собівартість за своєю економічною природою виражає поточні витрати на виробництво продукції, а відповідно характеризує ефективність виробництва. В нашому випадку повна собівартість становить 5968,87 тис. грн., а одиниці продукції – 14,2 грн. 2.2. Визначення показників ефективності виробництва. 2.2.1 Валова виручка від реалізації готової продукції. Вод - відпускна ціна одиниці продукції;О - обсяг реалізації продукції (в натуральних показниках). (тис. грн.) Грошова виручка характеризує завершення кругообігу засобів підприємства, а її одержання означає, що продукція не тільки вироблена, але й одержана замовником і оплачена ним. Отже за відвантажену продукцію поступило 9660 тис. грн. 2.2.2. Чистий дохід (чиста виручка) від реалізації продукції. , де ПДВ - нарахування податку на додану вартість. (тис. грн.)
Отже, чистий дохід – це дохід за мінусом ПДВ і він складає 8050 тис.грн. 2.2.3. Валовий прибуток підприємства. , де Св - виробнича собівартість реалізованої продукції. (тис. грн.) Таким чином, валовий прибуток включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати. 2.2.4. Операційний прибуток підприємства (прибуток від оперативної діяльності). , де Снв - невиробничі витрати (адміністративні витрати та витрати на збут). (тис.грн) Операційний прибуток часто називають чистим прибутком, він дорівнює валютному прибутку за мінусом невиробничих витрат, тобто 1731,13 тис.грн. 2.2.5. Чистий прибуток (прибуток після оподаткування). , де Податок - податок на прибуток (25%).
(тис.грн)
Таким чином, 1227,29тис.грн. залишається в розпорядженні підприємства. 2.2.6. Рентабельність продукції.
, де Св – виробнича собівартість реалізованої продукції Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Як видно, цей показник не високий і потрібно підвищувати ефективність роботи підприємства. 2.2.7. Рентабельність виробництва (рентабельність виробничих фондів). , де - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства. - річна вартість нормованих оборотних коштів. Цей показник характеризує ефективність витрат, що акумулюються у виробничих фондах, тобто ефективність окремих витрат виробництва. Рентабельність виробничих фондів не високою, а це означає, що вони використовуються не раціонально. 2.3 Визначення показників, що характеризують ступінь використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства. 2.3.1. Показники фізичного стану основних виробничих фондів підприємства: - коефіцієнт зносу :
Коефіцієнт зносу основних фондів характеризує ступінь зносу основних фондів. Як видно, основні фонди зношені на 35%. коефіцієнт придатності:
,де КПР – коефіцієнт придатності основних фондів, БВ – балансова (первісна) вартість основних фондів ЗВ– залишкова (балансова) вартість основних фондів.
Коефіцієнт придатності основних фондів показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості. Отже, залишкова вартість основних фондів складає 65% їх первісної вартості. технологічна структура основних виробничих фондів : будівлі і споруди = передавальні пристрої = машини та обладнання = транспортні засоби = інструмент та інвентар = ЕОМ= Отже, звідси видно, що найбільшу частину вартості ОВФ складають будівлі і споруди (38,46%), а найменшу – інструмент, інвентар та ЕОМ (1,9%). 2.3.2 Показники, що характеризують забезпеченість підприємства ОВФ - фондозабезпеченість: , де ФЗ – фондозабезпеченість; БВ – балансова вартість основних виробничих фондів; О – обсяги виконаних робіт; (тис.грн/тис.грн) Отже, потреба підприємства в ОВФ для виготовлення одиниці продукції складає 0,767 тис.грн/тис.грн. -Механозабезпеченість : , де МЗ – механозабезпеченість виробництва; БВА – балансова вартість машин та механізмів. Для характеристики ступеня озброєності робітників основними виробничими фондами використовуються такі показники: (грн/грн) Отже, потреба підприємства у засобах механізації для виготовлення одиниці продукції складає 0,58 грн/грн. 2.3.3 Показники, що характеризують озброєність працівників ОВФ - Фондоозброєність: , де ФП – фондоозброєність праці робітників; Чр – середньорічна чисельність робітників. (тис.грн/люд) Отже, вартість ОВФ, що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні, складає 10,8 тис.грн/люд. - механоозброєність: , де МП – механоозброєність праці робітників. (тис.грн/люд) Отже, вартість машин і механізмів, що приходиться на одного робітника, зайнятого у найбільшій зміні, складає 8,31 тис.грн/люд. 2.3.4 Показники що, характеризують використання ОВФ в часі - коефіцієнт використання календарного часу: , де ЧРД – число фактично відпрацьованих днів в році. ЧКД – число календарних днів в році Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при КкЧ=0,65-0,70.
Отже, питома вага числа робочих днів в році становить 0,726 - коефіцієнт використання робочого часу: , де ЧФД – число фактично відпрацьованих днів в році. Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при КРЧ=0,75-0,80.
Отже, ступінь використання робочого часу в році становить 87%. - коефіцієнт змінності: Кзм= Кзм= 2.3.5 Узагальнюючі показники - фондовіддача : , де ФВ – фондовіддача основних виробничих фондів; (тис.грн/тис.грн) Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на 1 грн. основних виробничих фондів. Отже, на 1 тис. грн. ОВФ виробляється 1,3 тис. грн продукції. -фондовіддача по чистій продукції: , де МВ- матеріальні витрати Ар – річні амортизаційні відрахування (тис.грн/тис.грн) Цей показник визначається, щоб уникнути впливу матеріаломісткості та робіт на рівень фондовіддачі ОВФ. Показник чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виготовлення тої чи іншої продукції. Як видно ,фондовіддача по чистій продукції менша за фондовіддачу по загальній продукції і становить 0,97 тис.грн/тис.грн. коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ:
(грн./грн.) Цей показник характеризує коефіцієнт використання основних фондів з врахуванням їх оборотності. 2.3.7 Визначення показників ефективності використання оборотних коштів - коефіцієнт оборотності: , де - середньорічний залишок оборотних засобів (грн./грн.) Коефіцієнт оборотності характеризує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період. Отже, оборотні кошти здійснюють більше 5 обертів. Чим вищий коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовується оборотні засоби, тим ефективніше виробництво. коефіцієнт завантаженості оборотних засобів:
(грн./грн.) Цей показник характеризує потребу в оборотних засобах на 1 грн. виконуваних робіт (виготовленої продукції). Отже, на 1 т. грн. виготовленої продукції потрібно 0,19 т. грн. оборотних засобів. - тривалість одного обороту: , де Д – тривалість періоду, за який визначається оборотність оборотних засобів (рік – 360 днів) (днів) Отже, час одного обороту, який необхідний для повернення оборотних засобів в результаті реалізації продукції становить 65 днів. Чим менше витрачається часу на 1 оборот, тим ефективніше використовуються оборотні засоби. - коефіцієнт ефективності використання оборотних засобів:
(грн./грн.) Отже на 1 тис. грн. оборотних засобів припадає 1,37 тис. грн. економічного ефекту (прибутку). - коефіцієнт використання оборотних засобів (окупності матеріальних затрат):
(грн./грн.) Цей показник характеризує окупність матеріальних витрат. Як видно, вартість валової продукції в 10,76 рази більша за матеріальні витрати. РОЗДІЛ ІІІ.ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА 3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання ОВФ підприємства в часі. 3.1.1. На основі запроектованих заходів визначається величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів (12%) , де - збільшення фонду робочого часу використання ОВФ, днів - фактичний робочий час використання ОВФ у базовому році, днів - величина збільшення робочого часу за рахунок запроектованих заходів у плановому році, % =230*0,12= 27,6 (дні) Отже, річний робочий час використання ОВФ збільшився на 6,3 дні. 3.1.2. Визначається коефіцієнт використання робочого часу у плановому році , де - плановий корисний фонд робочого часу використання ОВФ, днів
Оскільки цей коефіцієнт є досить високим, то можна сказати, що робочий час в плановому році буде використовуватися ефективно. 3.1.3. Визначається збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році під впливом збільшення робочого часу. При цьому приймається, що в першій зміні використовуються всі основні виробничі фонди підприємства. , де - приріст числа змін використання ОВФ, змін - коефіцієнт змінності використання ОВФ в базовому році
(змін) Отже, під впливом збільшення робочого часу число змін використання ОВФ підприємства у плановому році збільшилось на 44. 3.1.4. Визначається загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання: , де - величина змін використання ОВФ у плановому році - значення коефіцієнту змінності в базовому році (змін) Отже, загальне число змін використання ОВФ у плановому році становить 412,16змін. 3.1.5. Визначається приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ. , де обсяг виробництва продукції у базовому році, тис.грн. число змін використання ОВФ у базовому році (тис.грн.) Отже, за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ продукції буде використано на 1012 тис.грн. 3.1.6 Визначаються додаткові витрати підприємства пов’язані зі збільшенням величини річного робочого часу, виходячи з нормативу додаткових витрат на одну тисячу грн. Вартість ОВФ - 0,1грн у додаткову зміну
(тис.грн.) Отже, додаткові витрати підприємства пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу становлять 26,1тис.грн. 3.1.7 Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити: , де - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції річний обсяг виробництва продукції у плановому році, тис. грн.
(тис. грн.) Отже, економія витрат виробництва становить 82,54 тис.грн.. 3.1.8 Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме:
зниження собівартості продукції під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ, тис.грн. (тис.грн.) Отже, під впливом збільшення річного робочого часу використання ОВФ собівартість продукції стала 79,4 тис. грн. 3.2 Методичні рекомендації по обґрунтуванню прискорення оборотності оборотних коштів підприємства 3.2.1 Визначаємо величину вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту за залежністю: , де обсяг реалізації продукції тривалість одного обороту (тис.грн.) Отже, величина вивільнення оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості одного обороту становить 213,89 тис. грн. 3.2.2 Визначення обсягу додаткової продукції, яку можна реалізувати за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності на плановий рік.
коефіцієнт оборотності середньорічні залишки оборотних коштів, тис. грн. обсяг реалізації продукції, тис. грн. збільшення обсягу продукції в наслідок збільшення оборотності оборотних коштів, тис. грн.(Коб пл.=360/(69-10)=6,1 (тис. грн.)
Отже, за рахунок збільшення коефіцієнту оборотності за плановий рік підприємство збільшить випуск додаткової продукції на 1179 тис.грн. 3.2.3 Економія собівартості за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань внаслідок збільшення оборотності оборотних коштів буде становити: , де економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції річний обсяг виробництва продукції в плановому році, тис. грн. При цьому доля річних амортизаційних відрахувань одиниці обсягу продукції становитиме :
,де доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції балансова вартість і – тої групи ОВФ, тис. грн. норма річних амортизаційних відрахувань і – тої групи ОВФ,% обсяг виробництва продукції
(тис.грн.) Отже, за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань собівартість продукції зменшиться на 178,86 тис. грн. 3.3 Методичні рекомендації з обґрунтування зниження матеріаломісткості продукції: 3.3.1 Обчислюємо норму матеріальних витрат в базовому році на 1 гривню товарної продукції: , де МВ – матеріальні витрати, тис. грн. обсяг випуску продукції, тис. грн.(тис.грн./ тис.грн.) Отже, в базовому періоді на 1 гривню товарної продукцію матеріальних витрат припадає 0,09 гривні. 3.3.2 На плановий рік підприємство планує знизити питомі матеріальні витрати на 3 % . При цьому економія собівартості становить:
( тис.грн.) Отже, в результаті зменшення питомих матеріальних витрат собівартість продукції знизилась на 24,15 тис.грн.
3.4. Вплив покращення використання виробничих ресурсів підприємства на результати господарської діяльності: Проектна потужність становить: Пот=450*22=9900(тис.грн.) Чистий дохід в плановому році визначається за формулою:
(тис.грн.) Повна собівартість виробництва продукції в плановому році становить:
(тис.грн.) Балансова вартість основних виробничих фондів в плановому році:
(тис.грн.) Фондовіддача в плановому році становитиме:
Отже,як видно з останньої таблиці підвищення ефективності використання матеріальних активів підприємства позитивно вплинуло на результати його господарської діяльності. Проектна потужність 9900 тис.грн. Зокрема за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ та оборотності оборотних коштів, товарна продукція збільшится з 7700 до 9955 тис. грн., тобто на 29,3%. В цей же час собівартість продукції зросла з 5968,87 до 7618,33 тис. грн., тобто на 27,6%. Фондовіддача зросте на 61,5%, продуктивність праці на 29,8%. Коефіцієнт віддачі споживчих ОВФ зросте з 6,15 до 7,8 тобто на 27,8% Зросте і середньомісячна заробітна плата одного робітника з 70 грн. до 91 грн. (на 30%). Витрати на 1 грн. виготовленої продукції зменшаться з 0,78 до 0,76 грн., тобто на 2,6%. В результаті цих заходів потужність підприємства буде перевикористана на 28,2%, а рентабельність продукції зменшиться на 34,45% і становитиме 27,8%. Висновки Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання виробничих ресурсів підприємств. Основні виробничі фонди відіграють основну роль в розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт і цим самим визначають рівень продуктивності праці. Як бачимо, в базисному році валова виручка від реалізації готової продукції становила 9660 тис. грн. Після цього, вирахувавши ПДВ, чистий дохід підприємства становив 8050 тис. грн. Прибуток від операційної діяльності підприємство отримало в розмірі 3462,361 тис. грн. Сплативши податок на прибуток (25%) підприємство отримало чистий прибуток в розмірі 2542,156тис грн. Рентабельність виробничих фондів, тобто даного виробництва, складає 84,2%, що характеризує ефективність використання основних виробничих фондів. Як бачимо, ефективність використання даних фондів є високою. В третьому розділі курсової роботи передбачається розробка заходів з метою підвищення ефективності використання основних виробничих фондів та оборотних коштів підприємства. Одним з таких заходів є збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів. На основі певних заходів щодо основних виробничих фондів, які дозволять збільшити тривалість і використання основних виробничих фондів, збільшення робочого часу використання цих фондів становить 1 %. Внаслідок збільшення робочого часу використання фондів, який становить 966 тис. грн. Наступним зі запропонованих заходів є прискорення оборотності оборотних коштів підприємства. За рахунок скорочення тривалості одного обороту відбулося вивільнення оборотних коштів, яке становить 201,2тис. грн. Третім зі запроектованих заходів є зниження матеріаломісткості продукції. На плановий рік підприємство планує знизити питомі матеріальні витрати на 3 %, при цьому економія собівартості складе 19,4 тис. грн. Отже, вплив підвищення ефективності використання матеріальних активів підприємства на результати господарської діяльності підприємства за рахунок таких заходів є дуже позитивний. Повна собівартість у плановому році при більшому чистому доході мала б складати 5374,2тис. грн., а складає 4587,644тис. грн., за рахунок певних економій в результаті проведення вище описаних заходів. Фондовіддача зросла на 36,2 %. Дані запроектовані заходи суттєво та позитивно вплинули на такі показники як продуктивність праці та середньомісячна заробітна плата одного працівника і продуктивність праці зросла на 12,5%, а заробітна плата підвищилася на 10 грн. Скоротилися витрати на одну гривню виготовленої продукції (5,3 %), що є дуже важливим для підприємства. Також у плановому році порівняно з базисним знизилась рентабельність продукції на 14,5%. Але на даному підприємстві вистачає коштів для реалізації продукції, оскільки чистий дохід у плановому році (9485 тис. грн.) , а проектна потужність підприємства (8050 тис. грн.). Отже, ефективність використання виробничих ресурсів має велике значення для підприємства, а тому запровадження даних заходів є вкрай необхідним.
Список використаної літератури Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: В-во «Сполом». – С. 212 Добров В.Н., Крышенинников В.И., “Финансирование и кредитирование в промышленности”, М, 1991 “Економіка підприємства”: Гордійчук А. С., Стахів О. А., – навчальний посібник: Рівне – РДТУ, 2000 р. Экономика и статистика фирм” Под. ред. Ильенковой С.Д., М., 1996. “Экономика предпринимательства” Под. ред.проф. В.Я. Горфинкеля, М.,1996. Закон РСФСР про підприємства і підприємницьку діяльність (Економіка і життя, 1991, N 4, с.6,) Лопатников Л.И. Популярный Экономико-математический словарь,М,1990 “Основні положення про склад витрат, включених у собівартість продукції (робіт, послуг) на підприємствах” (Економіка і життя, 1991, N 2, с.15) “Основы предпринимательской деятельности” Под. рук. Д.Э.Н. професора Осипова Ю.М., М, 1992.
