> Версія для друку Аудит як важлива галузь науки та практики. Реферат Аудит в Україні стає однією з важливих галузей науки і практики. Він значно розширює і якісно поліпшує традиційні форми контролю Аналізуючи вітчизняну економічну літературу і літературу країн СНД, можна помітити, що низка економістів ототожнює аудит з ревізією. Це ототожнення ґрунтується на наявності загальних рис і елементів у їх організації та методології. Оскільки існують принципові відмінності в меті, здійсненні, розв'язанні ними завдань, суб'єктах, видах контрольної інформації, її обробці та реалізації, то такий підхід не можна вважати правильним. У МСА виділяють поняття зовнішній і внутрішній аудит, фінансовий і управлінський (операційний). Названі види аудиту мають різну мету і завдання. Зовнішній аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), зі сертифікатом аудитора, що дає їм право займатися аудиторською діяльністю. З 2001 р. в Україні ліцензія стала необов'язковою, а аудиторські фірми підлягають реєстрації в АПУ. Внутрішній аудит виконують штатні працівники підприємства з метою надання допомоги керівництву в прийнятті управлінських рішень. У перелік функціональних обов'язків внутрішнього аудитора входять: перевірка фінансової звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання; перевірка системи внутрішнього контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарських операцій; складання і перевірка виконання бізнес-планів тощо. Поділ обліку на фінансовий і управлінський відповідно породжує різновидність аудиту: фінансовий і управлінський (операційний). Управлінський аудит є різновидністю внутрішнього аудиту і здійснюється з метою розробки рекомендацій щодо економії та ефективного використання ресурсів для досягнення кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємства, вдосконалення чинної системи обліку і контролю за процесами виробництва. / Для правильного тлумачення аудиту його слід відрізняти від поняття "аудиторська діяльність". У ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" зазначено, що аудиторська діяльність охоплює організаційне і методологічне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) і пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналіз фінансово-господарської діяльності й інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб. Сказане наводить на думку про те, що намагання низки економістів у зміст терміну "аудит" вводити мету і завдання різних видів аудиту (зовнішній, внутрішній, фінансовий, управлінський тощо), а також окремих елементів, притаманних терміну "аудиторська діяльність", помилкове. Потрібно чіткіше вирізняти аудит і ревізію та інші форми контролю. Конкретизувати мету, завдання і функції, притаманні окремим видам аудиту, слід у визначеннях: "аудит зовнішній", "аудит внутрішній", "аудит фінансовий", "аудит управлінський". Існує суттєва різниця між загальним визначенням суті аудиту як форми економічного контролю і визначеннями понять конкретних видів аудиту. Розглядаючи аудит як загальне поняття, характерне для всіх видів цієї форми контролю, можна дати таке визначення: Аудит - це процес, за допомогою якого компетентний працівник збирає і накопичує дані про господарські явища і факти з метою їх об'єктивної кількісної та якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям і надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти дослідження. Визначення поняття "фінансового аудиту", запропоноване у Законі України "Про аудиторську діяльність", де зазначається, що аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. У вітчизняній економічній літературі недостатньо уваги приділяється розкриттю поняття "управлінський аудит". Зарубіжні вчені по-різному визначають "управлінський (операційний) аудит". Ми надаємо перевагу терміну "управлінський аудит" з таких причин: аудиторський контроль - невід'ємна функція управління; користувачами інформації цього виду аудиту є тільки працівники управління підприємства; функцією управлінського аудиту є не тільки поточний контроль за господарськими операціями, а й прогнозування, аналіз інших функцій управління господарською діяльністю. Отже, управлінський аудит - це процес вивчення й оцінка господарських явищ і фактів з метою надання рекомендацій управлінню суб'єкта господарської діяльності щодо економічного й ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнення кінцевого фінансового результату і програмних цілей. У практичній діяльності зарубіжних країн управлінський аудит зазвичай здійснюють внутрішні аудитори. Якщо на підприємстві відсутня служба внутрішнього аудиту або недостатня кваліфікація внутрішніх аудиторів, то для виконання цього виду послуг можна залучати зовнішніх аудиторів. Незважаючи на різні підходи українських і зарубіжних економістів щодо визначення аудиту і його видів, існують однакові їх погляди стосовно того, що за основу визначень цих понять доцільно брати об'єкти аудиту, мету і завдання. Аналіз спеціальної наукової літератури засвідчує, що серед вітчизняних і зарубіжних економістів спостерігаються різні думки щодо визначення мети і завдань аудиту. Економісти зупиняються переважно на конкретних завданнях аудиту, які здебільшого збігаються з функціональними обов'язками аудиторів (аудиторських фірм). Водночас мало звертається уваги на стратегічні завдання аудиту. Адже визначення стратегічних завдань аудиту необхідне для розуміння суспільно-економічної потреби існування аудиту в умовах ринкової економіки. Завдання аудиторського контролю поділяються на окремі та загальні. Розв'язання окремих завдань стосується перевірки однієї зі сторін господарської діяльності (використання сировини у виробництві, випуск продукції та її собівартість, збереження цінностей), а загальні - на всю господарську діяльність суб'єктне господарювання зі встановленням рентабельності, конкурентоспроможності продукції, прибутковості підприємства. Незалежно від підходу до аудиторської перевірки, особливостей використання аудиторських процедур, окрім основних завдань, аудитори зобов'язані виконувати функціональні завдання. ННА визначено такі функціональні завдання: коригування, оперативного контролю, стратегічні. Завдання коригування передбачає надання аудитором керівництву підприємства (замовнику) тих чи інших вказівок і рекомендацій про можливе виправлення виявлених суттєвих помилок у системі бухгалтерського обліку і звітності. Завдання оперативного контролю вирішуються аудитором у тих випадках, коли він співпрацює з суб'єктом перевірки впродовж тривалого часу на основі довгострокового договору. При цьому аудитор має змогу здійснювати перманентну (безперервну) аудиторську перевірку підприємства-замовника протягом всього контрольованого звітного періоду. Стратегічні завдання здебільшого виникають у процесі надання аудиторських послуг. До стратегічних завдань аудитора належать проведення стратегічного аналізу, складання фінансових прогнозів, визначення стратегії та перспектив розвитку підприємства. Роль аудиту можна окремо розглядати на макро- і мікроекономічному рівнях. На макроекономічному рівні аудит виступає як одна із організаційних форм контролю і розв'язує стратегічні завдання. На мікроекономічному рівні результати діяльності аудиторів (аудиторських фірм) становлять невід'ємну частину інформаційного забезпечення управління суб'єктами господарської діяльності. Отже, завдання аудиту доцільно розглядати як на рівні економічної системи країни загалом, так і на рівні окремих господарських структур. У запропонованій нами класифікації завдань аудиту (рис. 1.2) на макрорівні доцільно виділити такі завдання: розробка ННА; розробка і впровадження кодексу професійної, етики; система підготовки аудиторів; підвищення кваліфікації аудиторів тощо. Успішне виконання завдань аудитом на макрорівні залежить від налагодженої роботи Спілки аудиторів України (САУ), АПУ та вузівської підготовки майбутніх аудиторів. Сьогодні вже розроблені та впроваджені в практику ННА, кодекс професійної етики аудитора. До загальних завдань аудиту доцільно відносити: розробку внутрішньо-фірмових нормативів аудиту; складання робочих документів аудитора; розробку типового плану і програми аудиту; складання тестів системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Часткові завдання аудиту залежать від виду аудиторських послуг. При здійсненні аудиту фінансової звітності до них можна віднести: вивчення статуту, установчої угоди й інших документів, що засвідчують правове поле діяльності суб'єкта перевірки; ознайомлення з бізнесом клієнта, зі системою господарювання й управління; оцінку ефективності системи внутрішнього контролю; контроль здійснення господарських операцій процесів постачання, виробництва, реалізації, інвестування; встановлення повноти відображення всіх господарських та фінансових операцій, підприємства у бухгалтерському обліку; перевірку реальності розрахунків із постачальниками і покупцями; встановлення достовірності розрахунків із бюджетом і позабюджетними фондами; реальність визначення фінансових результатів тощо. Крім перевірки системи бухгалтерського обліку і підтвердження реальності та достовірності фінансової звітності, як зовнішні, так і внутрішні аудитори виконують різноманітні послуги: аналіз системи обліку і внутрішнього контролю, консультації з питань менеджменту, маркетингу й оподаткування, розробку проектів управлінських рішень, проведення оперативного, ретроспективного і стратегічного аналізу, розробку фінансових прогнозів, аналіз фінансового стану та ін. У кожному конкретному випадку, зауважуючи характер тієї чи іншої аудиторської послуги, буде визначатися те чи інше завдання. Наприклад, в аналізі фінансового стану підприємства основними частковими завданнями аудитора (аудиторської фірми) будуть: оцінка реальності та достовірності статей балансу й інших форм фінансової звітності, визначення показників ліквідності, економічної активності, заборгованості, прибутковості, використання акціонерного капіталу. Наступним завданням є здійснення порівняльного аналізу з показниками попередніх років, інших аналогічних підприємств або середньо-галузевими тощо. При наданні послуг з питань оподаткування основними завданнями аудиту будуть: вивчення чинної нормативно-правової бази з того чи іншого питання, оцінка системи внутрішнього контролю і виявлення порушень, надання консультації з приводу виправлення допущених у системі обліку і звітності помилок та інших порушень чинного законодавства. Отже, конкретні завдання аудиту найбільшою мірою визначаються характером наданих послуг і конкретизуються у договорі про виконання тих чи інших робіт аудиторськими службами. До чинників, що визначають мету і завдання аудиту, належить підхід до аудиту (еволюція методології аудиту). На ранніх стадіях розвитку аудиту (підтверджувальний аудит) основною процедурою дослідження було підтвердження записів у системі обліку шляхом суцільної перевірки. З розвитком аудиту орієнтація аудиторів змістилася на користь вибіркової перевірки на підставі результатів оцінки системи внутрішнього контролю й оцінки аудиторського ризику. Для підтвердження попередньо визначеного рівня аудиторського ризику аудитори стали використовувати тести системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку. В економічній літературі більшість вчених виділяє три етапи розвитку аудиту: підтверджувальний, системно-орієнтований, ризико-орієнтований. В умовах підтверджувального аудиту основною метою і завданням аудиторської перевірки є попередження і виявлення помилок, зловживань і шахрайства. При системному або ризико-орієнтованому аудиті основною метою перевірки є підтвердження достовірності фінансової звітності. Отже, на основі вивчення джерел наукової спеціальної літератури, аналізу чинних міжнародних і національних нормативів аудиту та практичного досвіду українських і закордонних аудиторських фірм можна дійти висновку, що на мету і завдання аудиту (аудиторських послуг) впливають такі чинники: види аудиту та аудиторських послуг; зміст договору на аудиторську перевірку; підходи до аудиту (еволюція його розвитку). Функціональні завдання аудиту тісно пов'язані з функціональними обов'язками. Зі зміною виду аудиторських послуг і етапів аудиторського процесу змінюються функціональні завдання. У процесі аудиту фінансової звітності ці завдання такі: вивчення бізнесу клієнта й укладання договору на аудиторську перевірку; розробка плану і робочої програми перевірки; дослідження та збір аудиторських доказів; аналіз і оцінка аудиторських доказів; коригування плану та робочої програми; складання аудиторського висновку й акту виконання робіт. Отже, аудит в Україні стає однією з важливих галузей науки і практики. Він значно розширює і якісно поліпшує традиційні форми контролю. З розвитком ринкової інфраструктури зростає потреба в об'єктивній кількісній та якісній оцінці господарських явищ і фактів при визначенні їх відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об'єкти господарської діяльності підприємства. В цьому вбачається основна мета аудиту. Література:1. Білуха М. Бухгалтерська наука України в 21 ст. // Бухгалтерський облік і аудит - № 2 - 2001.2. Величко О. Аудит у розкритті інформації акціонерними товариствами // Бухгалтерський облік і аудит - №10 - 2006.3. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., із змінами та доповненнями // Урядовий кур’єр, 2006, №195.4. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2004. – 568 с.5. Редько О. Вітчизняний аудит, вибір вектора розвитку. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007.6. Редько О. Генезис аудиту в Україні - між вчора та сьогодні. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002р.7. Петрик М.Г., Кузьмін В.А. Аудит: законодавче регламентування,історичні аспекти та проблеми розвитку в Україні // Бухгалтерськийоблік і аудит - №8-9 – 2007 р.8. http://www.devisu.kiev.ua/histori.htm9. http://www.ufin.com.ua/03_1/fru_Au2.htm Метою аудиту розрахунків із банком за зобов'язаннями є підтвердження аудитором повноти, правдивості й неупередженості інформації, відображеної в первинних документах, реєстрах обліку і звітності, щодо наявності та руху коштів за зобов'язаннями перед банком. б) Завдання аудиту Завдання аудиту слід розглядати в двох напрямках: ¦ підтвердження висновком аудитора інформації клієнта щодо фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, а також бізнес-планів та інших документів, які надаються банку для одержання кредитів; ¦ встановлення об'єктивної істини щодо доцільності, цільового використання та законності одержаних кредитів, правильності їх відображення в обліку та звітності, донесення цієї інформації через аудиторський висновок до користувачів Тема: Особливості аудиту як науки Актуальність : Розвиток ринкових відносин, виникнення недержавної форми власності суттєво змінили систему фінансового контролю в Україні. Потреба у гарантії достовірності, об’єктивності та законності фінансової звітності для широкого кола її користувачів зумовила виникнення і подальший розвиток в Україні аудиту як незалежної форми контролю. Аудит має тривалу історію у розвинених зарубіжних країнах і запозичений у вітчизняну практику. У той же час за десять років становлення аудиторської діяльності на законодавчій основі виокремилась низка проблем, які потребують першочергового розв’язання. Аудит в Україні вже набув чітких ознак невід’ємного елемента інфраструктури ринкової економіки. Діяльність Аудиторської палати України (АПУ) та Спілки аудиторів України (САУ) спрямовані на подальший розвиток аудиторської діяльності, удосконалення її нормативного регулювання. Проте заходи, що ними вживаються, не повною мірою вирішують проблеми у сфері аудиту, мають не системний характер, а прийняті рішення не завжди знаходять практичну реалізацію. Формування цілісної системи аудиту в Україні не завершено і потребує удосконалення методологічних і організаційних засад, адекватного нормативного регулювання. На етапі становлення в Україні (90-ті роки ХХ ст.) аудит характеризувався практичним спрямуванням. Тому аудиторам-практикам сьогодні бракує теоретичних знань з питань методології й організації аудиту, без яких його розвиток унеможливлюється. Важливо сформувати уточнений понятійний апарат аудиту, який нині ґрунтується на недосконалому перекладі іноземних джерел, що не завжди відповідає національним особливостям облікової та аудиторської практики, положенням чинних законодавчо-нормативних актів, які у свою чергу, іноді є суперечливими між собою. Не створено єдиної концепції визначення суті аудиту, окреслення його цілей та завдань, не існує цілісної класифікації аудиту, не достатньо досліджено питання його інформаційного забезпечення. Мета: Аудит значно розширює і якісно поліпшує традиційні форми контролю. З розвитком ринкової інфраструктури зростає потреба в об’єктивній кількісній та якісній оцінці господарських явищ і фактів при визначенні їх відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об’єкти господарської діяльності підприємства. До загальних завдань аудиту відносять: розробку внутрішньо-фірмових нормативів аудиту складання робочих документів аудитора розробку типового плану і програми аудиту складання тестів системи внутрішнього контролю,залишків на рахунках бухгалтерського обліку. Список використаної літератури: 1.Білуха М. Бухгалтерська наука України в 21 ст. // Бухгалтерський облік і аудит - № 2 - 2001. 2.Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2004. 3.Редько О. Генезис аудиту в Україні - між вчора та сьогодні. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002р. 4.Петрик М.Г., Кузьмін В.А. Аудит: законодавче регламентування,історичні аспекти та проблеми розвитку в Україні // Бухгалтерськийоблік і аудит - №8-9 – 2007 р.
