Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….
Аудит,як історична форма………………………………………….....
Теорія аудиту……………………………………………………………
Класифікація аудиту………………………………………………….
Висновки……………………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………………..
Вступ
Передумовами виникнення знання про аудит є потреби виробництва, необхідність задоволення зростаючих запитів людей, що привело до виникнення групи фахівців, які професійно займаються аудитом, тривалий процес професійної діяльності аудиторів, необхідність задоволення постійно зростаючих потреб практики. Рушійною силою розвитку науки про аудит є суперечності між кожним ступенем пізнання, неминуче обмеженим своїм результатом і застосовуваними засобами – здобутими знаннями – , з одного боку, і тим, що потрібно практиці, яка перебуває в постійному розвитку і потребує подальшого руху пізнання вперед– з другого. Суперечність може вирішене тільки за рахунок заміни бідного за своїм обсягом і змістом до наукового мислення мисленням науковим.
Процес утворення науки має історичний характер, для конкретної науки неможливо підібрати відповідну наукову побудову, її можна тільки розробити заново на основі теоретичних засад сучасних наук.
Процес наукового мислення в аудиті є об’єктивним, безперервним процесом, який під впливом динамічного розвитку аудиторської практики потребує постійного, подальшого руху пізнання вперед. На початку розвитку мислення в аудиті було випадковим і хаотичним, несистематичним та малопродуктивним, воно було за своїм характером і змістом донауковим. Життя ставило перед аудитом нові вимоги, почали формуватися нові завдання й цілі. В таких умовах мислення вже не відповідало вимогам дійсності і вступило в суперечність з нею. Аудиту були потрібні нові ідеї, авторами яких стали теоретики та практики, творчість яких надала аудиту систематичного і методично організованого, цілеспрямованого й планомірного характеру та стала початком наукової стадії мислення в аудиті. Всі подальші розробки науковців і практиків збагатили науку про аудит.
Для держави розвиток аудиту має велике значення, адже одним із його завдань є сприяння бюджетній установі в забезпеченні правильності ведення бухгалтерського обліку, законності використання бюджетних коштів, державного і комунального майна, складанні достовірної  фінансової звітності та організації дієвого внутрішнього фінансового контролю.
1.Аудит,як історична форма
Аудит – категорія історична, як форма контролю він виник під впливом закону-тенденції в ринкових економіках громадянських суспільств. Становлення ринкових відносин в економіці в України, формування громадянського суспільства обумовили розвиток аудиторської діяльності. На сьогодні в Україні система незалежного фінансового контролю перебуває в процесі формування, вона має організаційну структуру, систему управління, висококваліфіковані кадри, законодавче, методичне й організаційне забезпечення. Центральною ланкою аудиторського руху в Україні є сертифіковані аудитори.
Удосконалену концепцію розвитку аудиту можна сформулювати так: становлення ринкової економіки обумовлює розвиток аудиторської діяльності, метою якої є захист економічних інтересів членів громадянського суспільства; аудит слід розглядати як комплексну систему, яка розвивається в трьох основних напрямах: відокремленого виду підприємницької діяльності, який сьогодні має всі ознаки галузі народного господарства; окремої професії; галузі економічної науки. Основою для визначення такої концепції розвитку аудиту стали:
1)видова структура аудиту, яка забезпечує існування аудиту як у системі вищого рівня, так і в підсистемах нижчих рівнів;
2)технологічна структура аудиторської діяльності, яка грунтується на різній природі впевненості, що висловлює аудитор, і визначає суть, зміст та характер аудиту, аудиторських послуг, методичного й організаційного їх забезпечення.
Передумовами виникнення знання про аудит є потреби виробництва, необхідність задоволення зростаючих запитів людей, що привело до виникнення групи фахівців, які професійно займаються аудитом, тривалий процес професійної діяльності аудиторів, необхідність задоволення постійно зростаючих потреб практики. Рушійною силою розвитку науки про аудит є суперечності між кожним ступенем пізнання, неминуче обмеженим своїм результатом і застосовуваними засобами – здобутими знаннями – , з одного боку, і тим, що потрібно практиці, яка перебуває в постійному розвитку і потребує подальшого руху пізнання вперед– з другого. Суперечність може вирішене тільки за рахунок заміни бідного за своїм обсягом і змістом до наукового мислення мисленням науковим.
Процес утворення науки має історичний характер, для конкретної науки неможливо підібрати відповідну наукову побудову, її можна тільки розробити заново на основі теоретичних засад сучасних наук.
Процес наукового мислення в аудиті є об’єктивним, безперервним процесом, який під впливом динамічного розвитку аудиторської практики потребує постійного, подальшого руху пізнання вперед. На початку розвитку мислення в аудиті було випадковим і хаотичним, несистематичним та малопродуктивним, воно було за своїм характером і змістом донауковим. Життя ставило перед аудитом нові вимоги, почали формуватися нові завдання й цілі. В таких умовах мислення вже не відповідало вимогам дійсності і вступило в суперечність з нею. Аудиту були потрібні нові ідеї, авторами яких стали теоретики та практики, творчість яких надала аудиту систематичного і методично організованого, цілеспрямованого й планомірного характеру та стала початком наукової стадії мислення в аудиті. Всі подальші розробки науковців і практиків збагатили науку про аудит.
Логіка відносин між теорією і практикою в аудиті може розглядатися з двох сторін: теоретичної і практичної. Теоретичний бік процесу взаємодії теорії та практики починається з аналізу аудиторської практики. Результатом узагальнення й осмислення накопиченої інформації є ідея. Дослідження, обґрунтування і розкриття ідеї припускає рух до концепції. Виникнення концепції означає вже перехід від емпіричного до теоретичного рівня. Підтвердження істинності концепції означає перехід до завершальної ланки процесу сходження – створення теорії аудиту.
Система наукового знання про аудит визначена в п’яти основних аспектах: логічному; мовному; методологічному; функціональному; змістовному. Центральним, основним, аспектом є логічний, який складається з таких елементів:
-підстави знання про аудит – це матеріальна дійсність і практична діяльність людини;
-базис знання про аудит становлять: закон–тенденція розвитку аудиту; метод пізнання Р. Декарта, який складається із чотирьох головних правил, трьох правил моралі, порядку формування думки дослідника, правила використання методу, твердження про можливість та необхідність класифікувати речі і завдяки цьому їх пізнавати; фундаментальні принципи аудиту – порядність, об’єктивність, професійна компетентність і належна старанність, конфіденційність, професійна поведінка, дотримання технічних стандартів; система постулатів – на базі постулатів Д.К. Роберсона, які встановлюють напрями діяльності аудиторів;
2.Теорія аудиту
Теорія аудиту як форма достовірного наукового знання про предмет, об’єкти, суб’єкти аудиту є системою взаємопов’язаних тверджень та доказів і містить методи пояснення і прогнозу системи незалежного фінансового контролю – аудиту. Теорія аудиту:
-синонім категорії системи наукового знання про аудит;
-рівень обґрунтованості та доказовості високий, грунтується на науковому всебічному і динамічному аналізі й систематизації дійсності;
-за ступенем узагальнення теорія аудиту – це часткова теорія. Область значення теорії – окрема наука про аудит; досліджувана теорією сфера дійсності – ринкова економіка громадянського суспільства;
соціально - економічна;
за рівнем формалізації – змістовна; за методом формування – змішана; за методом дослідження реальності – діалектична, теоретична (рух від практики до теорії), і навпаки;
Логічна система науки про аудит, центральним моментом якої є механізм визначення предмета, методу і сутності аудиту, включає в себе низку механізмів, визначень і процедур. Так, механізм формування методу аудиту в своїх суттєвих аспектах відповідає моделі формування методу економічних наук і підтверджується елементами логічного аспекта знання про аудит. До логічної системи науки входять такі визначення і процедури: суб’єкт аудиту, об’єкти аудиту, метод аудиту, суть аудиту як процес аудиторського впливу (перевірки) на об’єкти аудиту, який має на меті надання можливості аудитору висловити думку про стан і дії об’єктів що перебувають у сфері аудиторської оцінки, яка передає отриману ним позитивну впевненість, і висловлюється в аудиторському висновку як обґрунтована впевненість.
Процес пізнання в аудиті досяг теоретичного рівня наукової стадії мислення, cформовані необхідні (процес добування нового знання про аудит) і достатні (розробка конструкції науки) умови існування науки про аудит. Система науки про аудит сформована на основі розробленої філософії і методологї сучасної економічної науки.
Система науки про аудит включає такі складові: передумови виникнення, риси, функції і сутність науки, системи (знання, логічна система науки), способи виведення теорій (тип побудови науки). Процес взаємодії складових науки спрямований на вироблення знань, пізнання основних категорій аудиту (суть, суб’єкт, об’єкти, предмет, метод), формування передумов практичної діяльності.
Українські вчені одні із перших у світовій практиці почали досліджувати елементи, які ідентифікують аудит як науку: предмет, метод, об’єкти, суб’єкти аудиту, його наукові побудови. Значна частина досліджень українських практиків і вчених в галузі аудиту присвячена організаційним і методичним аспектам його розвитку. Дослідження вітчизняних вчених стали значним вкладом у:
-теоретичне знання;
-емпіричне знання – знання, накопичене в практичній роботі;
-парадигмальне знання української школи аудиту;
-інструментальне знання і навички за технологією дослідницької роботи, методи наукових досліджень;
-інструментальне знання, основою якого виступають стандарти аудиту.
Наука про аудит визначає напрями його подальшого розвитку. Як один із багатьох можливих напрямів використання результатів розробленого наукового підходу в аудиті є:визначення теоретичних основ формування системи незалежного фінансового контролю, якості якої відповідають основним системним принципам: цілісності, структурності, взаємозалежності системи і середовища, ієрархічності, множинності опису кожної системи;
Одним із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.Аудит як складова економічного контролю виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту.Метод аудиторської діяльності. Метод - шлях пізнання, дослідження. Загальний метод пізнання - діалектика. Метод - це спосіб дослідження явищ, процесів створених людиною систем та сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єкта, що вивчається.
В аудиті застосовуються загальнонаукові методичні прийоми дослідження: спостереження й експеримент, ідеалізація і формалізація, аналіз та синтез, індукція та дедукція, гіпотеза й аналогія, вимірювання та обчислення, опитування і порівняння тощо.
За останні роки в науку увійшли методичні прийоми соціології, математичної логіки, теорії та інформації. Систематичні завдання і мистецтво аудиторів полягає в тому, щоб застосовувати під час проведення аудиторських послуг найефективніші методичні прийоми для успішного виконання поставлених завдань.У межах загального діалектичного методу застосовуються дедуктивні та індуктивні методи. За індуктивного методу об'єкт вивчають, поступово переходячи від малого, часткового до загального. Загальні положення при цьому ґрунтуються на багатьох фактах.
Дедуктивний метод, котрий передбачає логічне виведення конкретних положень із загальних, використовують при вивченні фінансово-господарської діяльності підприємства для оцінки напрямку й ефективності системи управління, в межах якої діє об'єкт. А для оцінки окремих господарських операцій, розв'язання різних локальних завдань використовується в основному індуктивний метод. Об'єкти аудиторської діяльності. Під об'єктами аудиторської діяльності розуміють окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно.
Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками. До об'єктів аудиту, зокрема, відносять:- установчі документи організації (підприємства), які визначають відносини щодо регулювання її (його) фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу;- розрахунки з оплати праці;- ресурси - засоби і предмети праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, матеріальні активи;- господарські процеси - економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.;- економічні результати діяльності;
організаційні форми управління;- методи управління - системи стимулювання, внутрішньовиробничий госпрозрахунок;- функції управління - планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.
Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі.Минулий стан об'єкта аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів.Фактичний (теперішній) стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання.Оцінка майбутнього стану об'єкта - результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління.
Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.
3.Класифікація аудиту
За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють три типи аудиту:
Операційний аудит.
Аудит на дотримання нормативних вимог.
Аудит фінансової звітності.
Операційний аудит. Операційний аудит - це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Результатом проведення.
Через те, що операційний аудит проводиться у багатьох сферах, у яких можна оцінити операційну ефективність, неможливо точно охарактеризувати типовий операційний аудит. В одній організації аудитори можуть оцінити надійність і достатність інформації, що використовується керівництвом для прийняття управлінських рішень (наприклад, щодо придбання нових основних засобів), тоді як в іншій організації аудитори можуть оцінити ефективність документообороту, пов'язаного з процесом продажу. У процесі операційного аудиту перевірка не обмежується тільки перевіркою процедур ведення бухгалтерського обліку.
Результати операційного аудиту значно важче визначити, ніж результати двох інших видів аудиту. Причина полягає в тому, що ефективність проведення певних операцій оцінити об'єктивно значно важче, ніж дотримання нормативних вимог або опублікування фінансової звітності відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку. Установлені для оцінки операційної ефективності критерії є дуже суб'єктивними, тому з цього погляду операційний аудит часто відносять скоріше до управлінського консультування, ніж до аудиту.
Метою аудиту на додержання нормативних вимог є визначення, чи дотримується організація, аудит якої проводиться, процедур і правил, установлених для неї.Аудит на дотримання нормативних вимог, що проводиться для організацій, які ведуть комерційну діяльність, передбачає, зокрема, таке:- визначення, чи дотримуються працівники бухгалтерського відділу компанії установлених для них керівництвом процедур ведення бухгалтерського обліку;- перевірку ставок заробітної плати, з метою визначити, чи дотримуються при нарахуванні заробітної плати встановлених законодавством мінімальних ставок заробітної плати;- перевірку дотримання компанією умов договорів із позичальниками та ін.
В окремих підрозділах складність проведення аудиту на дотримання нормативних вимог значно зростає, оскільки їх діяльність регулюється великою кількістю нормативних актів.
Аудит фінансової звітності проводиться, з тим щоб визначити, чи дотримано під час складання фінансової звітності в цілому спеціально встановлених критеріїв. Цими критеріями звичайно є загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.Проводячи аудит фінансової звітності, з самого початку припускають, що ця звітність буде використовуватись різними групами людей і для різних цілей.Зокрема, користувачами фінансової звітності можуть бути:- кредитори або потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність, щоб оцінити ризик, пов'язаний із кредитуванням даного підприємства;- фінансові аналітики або потенційні інвестори, які оцінюють доцільність інвестування у підприємство;- банки або спеціальні рейтингові агентства, яких цікавить фінансовий стан підприємства. Працівники даного підприємства, яких цікавить можливість збільшення заробітної плати і стабільність роботи;- урядові структури, які використовують фінансову звітність для законодавчих чи статистичних цілей.
Зрозуміло, що підхід, за якого один аудитор проводить аудит і готує загальний висновок, котрий може задовольнити усіх користувачів фінансової звітності, є значно ефективнішим за підхід, коли кожен користувач фінансової звітності здійснює аудит сам. Якщо ж користувачеві недостатньо загального аудиторського висновку, він завжди може отримати додаткові дані. Наприклад, загальний аудит фінансової звітності дає достатньо інформації для банку, до якого компанія звертається за кредитом, але корпорація, яка хоче злитися з цією компанією, може потребувати докладнішої інформації (наприклад, про вартість заміни основних засобів та ін.). У цьому разі корпорація може скористатися послугами своїх власних аудиторів, щоб отримати потрібну їй інформацію.
Види аудиту. За організаційно-процесуальними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрішній, однопредметний, багатопредметний і комплексний, за функціями - запобіжний, предметний, ретроспективний і стратегічний та ін. Розрізняють також аудит зовнішній і внутрішній.Внутрішній аудит визначають як незалежну діяльність в організації (на підприємстві) з перевірки й оцінки роботи цієї організації в її інтересах. Внутрішні аудитори вивчають господарські операції з метою надання рекомендацій щодо економного й ефективного використання ресурсів, досягнення найкращого кінцевого результату і вироблення політики компанії. Аудит повинен допомагати керівникам у виконані їхніх функцій і сприяти збільшенню прибутковості підприємства.
Для досягнення цілей, які ставить перед собою аудит, спочатку необхідно визначитись, у достовірності яких саме тверджень аудиторам потрібно пересвідчитися.
Твердження керівництва тісно пов'язані з загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку. Ці твердження - частина критеріїв, якими користується керівництво для відображення бухгалтерської інформації у фінансовій звітності.Згідно зі Стандартами аудиторської звітності установленими Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, твердження класифікуються за п'ятьма категоріями.
Існування або виникнення. Згідно з цими твердженнями, активи, зобов'язання й акціонерний капітал, включені у баланс, справді існують; надходження і витрати, включені у звіт про доходи, справді мали місце (виникли) протягом звітного періоду.
Наприклад, керівництво корпорації стверджує, що товарно-матеріальні запаси, включені до балансу, справді існують і можуть бути реалізовані станом на вказану в балансі дату. Так само керівництво стверджує, що у звіті про доходи показані суми надходжень від продажу, які справді мали місце.Повнота. Відповідно до цих тверджень, усі господарські операції і залишки на рахунках бухгалтерського обліку, які мають бути відображені у фінансовій звітності, туди включені (тобто включені у повному обсязі). Наприклад, керівництво корпорації стверджує, що весь обсяг продажу товарів і послуг документально оформлений і включений до фінансової звітності. Так само керівництво стверджує, що всі векселі, видані корпорацією, включені до балансу як зобов'язання цієї корпорації.
Твердження щодо повноти є протилежними твердженням щодо існування і виникнення. Твердження щодо повноти враховують можливість невідображення в балансі статей, які мають бути до нього включені, а твердження щодо існування і виникнення припускають можливість включення до фінансової звітності сум, які туди не повинні входити. Звідси відображення в документах продажу, який реально не відбувся, було б порушенням твердження щодо виникнення, а невідображення у документах продажу, що реально мав місце, було б порушенням твердження щодо повноти.
Права і зобов'язання. За цими твердженнями відображені в балансі активи є правами, які має юридична особа, а пасиви - зобов'язаннями цієї юридичної особи на звітну дату.
Оцінка або розподіл. Згідно з цими твердженнями статті активів, пасивів, акціонерного капіталу, надходжень і витрат включені у фінансову звітність належними сумами. Наприклад, керівництво стверджує, що дебіторська заборгованість, включена до балансу, відображена у реальних сумах, які очікується отримати.
Подання і відкритість.Необхідно зауважити, що наведена вище класифікація тверджень є далеко не єдиною. Багато аудиторських фірм розробляють свою власну класифікацію тверджень керівництва, керуються нею у своїй роботі, підтверджуючи ці твердження чи заявляючи в аудиторських звітах про їх недотримання.Методичні основи проведення аудиторської перевірки бухгалтерської звітності підприємства. Проводиться загальний огляд наявності та правильності оформлення форм звітності, про що роблять відмітки в робочих документах аудиту.Достовірність звітності і своєчасність її подання відповідним органам перевіряється аудитором на підставі нормативних документів про бухгалтерські звіти і баланси. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Установлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах засновників та акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів. Аудитор вивчає всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовує, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), звіту про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) і звіту про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує, що для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв'язків показників, які відображені у звітних формах. Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємства. Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. У разі потреби до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємстві аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.
На основі вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Метод аудиту — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об'єктів, що підлягають вивченню.
Метод аудиту доцільно розглядати в цілісності, як економічної прикладної науки.
В аудиті використовуються загальнонаукові і спеціальні прийоми, що формують його метод.
Висновки
Аудит є формою фінансового контролю, метою якого є виявлення та попередження адміністративних деліктів, порушень фінансової, облікової дисципліни, інших фінансово-господарських правопорушень шляхом визначення невідповідності фінансово-господарських операцій, звітів, балансів, прибутково-видаткових документів, встановленим нормативам, стандартам, фінансово- та адміністративно-правовим нормам, умовам цивільно-правових угод процесуально-процедурним правилам. У цьому контексті аудит виступає як стрижневий елемент адміністративно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин в Україні.
Нажаль, поки аудит в  Україні відстає за своїм рівнем розвитку від аудиту у високо розвинутих країнах, проте їх досвід та здобутки як вітчизняної так і міжнародної економічної науки сприяють розвитку даної форми економічного контролю. Враховуючи те, що над питанням аудиту працюють не лише вчені, а й держава, що своїми нормативними актами прагне до розвитку даної форми економічного контролю, можна стверджувати, що перспективи розвитку аудиту в Україні досить непогані.
Аудит має свій метод дослідження, який ґрунтується на основних положеннях діалектичних методів пізнання і на законах політичної економії. В аудиторській практиці використовується аналіз, який тісно пов’язаний із синтезом. В тісному зв’язку з ним є такі категорії пізнання як індукція і дедукція. Таким чином об’єкт вивчається від часткового до загального.
Види аудиту: за формою і метою здійснення аудиту розрізняють: зовнішній і внутрішній аудит. Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід’ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Разом із внутрішнім аудитом широке розповсюдження отримав зовнішній аудит, який проводять окремі аудиторські фірми. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов’язковим згідно чинного законодавства.
Список використаної літератури:
1. Білуха М. Бухгалтерська наука України в 21 ст. // Бухгалтерський облік і аудит - № 2 - 2001.2. Величко О. Аудит у розкритті інформації акціонерними товариствами // Бухгалтерський облік і аудит - №10 - 2006.3. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., із змінами та доповненнями // Урядовий кур’єр, 2006, №195.4. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2004. – 568 с.5. Редько О. Вітчизняний аудит, вибір вектора розвитку. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007.6. Редько О. Генезис аудиту в Україні - між вчора та сьогодні. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002р.7. Петрик М.Г., Кузьмін В.А. Аудит: законодавче регламентування,історичні аспекти та проблеми розвитку в Україні // Бухгалтерськийоблік і аудит - №8-9 – 2007 р.8.http://www.devisu.kiev.ua/histori.htm9. http://www.ufin.com.ua/03_1/fru_Au2.htm