1. ПРОБЛЕМА ОБЛІКУ РЕСУРСІВ Облік ресурсів - це натуральне виявлення кількості і якостіприродних ресурсів. При обліку ресурси можна інвентаризувати з якоїськласифікації в межах її градації. Облік необхідний для оцінки природних багатств і ступеня забезпеченостіними територій країни, аналізу динаміки використання ресурсів, оцінки їхстану, планування і прогнозування використання і відтворення,техніко-економічного обгрунтування розвитку і розміщення виробництва іт.д. Розрізняють два види обліку: докладний (проводиться підприємствами -користувачами) і державний (одноразовий по всій країні). Державний облік відрізняється періодичністю - як правило, його проводятьчерез 3-5 років для планування і прогнозування використання ресурсів урозвитку господарства. Показниками обліку є: кількість, якість, маса, продуктивністьресурсу, ступінь його вивченості, напрямок застосування ресурсів за їхкористувачам. Підсумком обліку ресурсів є складання балансіввикористання і відтворення, де відображається обсяг залучення ресурсу ввиробництво, обсяг його споживання, розсіювання і т.д. Приміром, балансбіоресурсів в узагальненому вигляді має вигляд: Vк = Vн + Z-О, де Vк - кінцевий запас біоресурси за звітний рік; Vн - початковий обсяг біоресурси за базовий рік; Z - приріст біоресурси; О - природне відмирання біоресурси Для балансу води формула має вигляд: Vк = Vн + О-І, де Vк - кінцевий запас води в водогосподарської системі за звітний рік; Vн - початковий обсяг води в системі в базисному році; О - приплив води у вигляді опадів атмосфери за рік; І - випаровування води за рік. В Росії формується державна інформаційна система збору,зберігання, систематизації та обробки інформації про стан, з одногобоку, навколишнього середовища, з іншого-~ прнродно-ресурсного потенціалу длястворення банку даних про природне середовище та її ресурси, екологічних карт,фіксують стан ресурсів; для. поділу кадастрів природних ресурсів,прогнозування їх стану; для обміну Інформацією та забезпечення нею всіхорганів управління, наукових і громадських організацій з метою реалізаціїпріоритетного напрямку в користуванні ресурсами - ресурсозбереження тапринципів раціональності в цій сфері діяльності. Суть їх полягає внаступному: 1) природні ресурси підлягають охороні незалежно від того, залучені вони угосподарський оборот чи ні, 2) право користування ресурсами визначається законом про власність, проземлі, ліси, надра і т.д.; 3) вибір економічного використання повинен бути пов'язавши з науковимиосновами (природокористування; 4) створення економічних стимулів має враховувати дбайливе відношення до ресурсів; необхідне впровадження економічного і правового механізму провзаємодії влади і користувачів ресурсами. 2. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ В основі формування економічного механізму в ресурсопользованіілежить економічна оцінка ресурсів-їх вартісне вираження. Вони відображаєопосередковану працею вартість ресурсу і його споживчу вартість,фіксує дієвість - закону вартості при товарно-грошовихвідносинах. Крім того, через неї здійснюються відносини з приводувідтворення ресурсів, їх відновлення, використання (економії,перевитрати і т.д.). Без економічної оцінки ресурсів неможливіреалізація найважливіших законопроектів з переходу економіки країни наринкові умови господарювання, створення рівних умов діяльностіпідприємств незалежно від форм власності; облік екологічного збитку,обгрунтування нормативів по вилученню ресурсів; розробка заходівекономічного стимулювання, заходів з охорони ресурсів. Величина економічної оцінки непостійна. Вона безпосередньо залежить відумов та факторів, що складаються на різних етапах розвитку виробництва. Так, при більш низькому рівні розвитку продуктивних сил водавикористовується як елемент життєзабезпечення, а при більш високомуперетворюється на засіб виробництва (джерело енергії, джерело зрошення,транспортні артерії). У свою чергу, розвиток продуктивнихсил веде до зростання споживання природних ресурсів і до розширення їх складу. Якщо спочатку людина займалася збиранням, полюванням, то згодомвтягнув у свій господарський оборот грунт, лісові ресурси, кориснікопалини, повітря. Зовсім недавно, точніше 40-50 років тому, уранові рудине мали практичного застосування. Тепер це - найцінніший енергоресурс. Таким чином, цінність природних ресурсів визначається рівнемсуспільних потреб та ставленням до них. При оцінці кориснихкопалин враховується їх якість як чинник її формування. Якщо вгалузях обробної промисловості кращу якість продукціїпередбачає додаткові витрати праці, то у добувній все залежить відприроди. Часто на видобуток гірших за якістю корисних копалинвитрачається більше праці, ніж на відкриття кращих. Крім того, враховуєтьсячистота природного ресурсу-(вода солона, несолоної, газ з домішками абонемає і т.д.). На оцінку природного середовища також впливають економіко -екологічні фактори, такі як обмеженість і поновлювані,заменяемость, якісна характеристика, родючість, вміст корисногоречовини і т.д.). Ось чому різні види ресурсів повинні бути оцінені по -різному. У літературі існує безліч підходів до економічної оцінки pecypcoв,але необхідність її визначення була визнана не відразу. Деякий часшироко обговорювалася концепція безкоштовність природних благ. Її автористверджували, що, оскільки природні блага не є об'єктами купівлі -продажу, то методологічно невірно їхній якось оцінювати: введення оцінкиприродних ресурсів у господарську практику буде гальмувати розробкукорисних копалин, розширення сільськогосподарського виробництва іт.д. Дана концепція аж до середини 50-х років була самоюпоширеною. Країна наша багата природними ресурсами, які колисьздавалися невичерпними. Тому розроблялися родовища з високимзмістом корисних копалин у руді, цілинні землі являли собоювеликий резерв для екстенсивного розвитку сільського господарства, а неосяжніпростори тайги - для розширення лісорозробок. Витрати, якібули потрібні на освоєння нових земель, на залучення в господарськийоборот нових родовищ, були невеликі. Ці обставини певноюмірою були підтвердженням концепції безкоштовність природних благ. Однак вичерпання найбільш зручних родовищ, розробка якихдозволяла одержувати дешеву сировину, різке подорожчання залучення всільськогосподарський оборот додаткової посівної площі - усе цесвідчило про помилковість представлень про природні ресурси якпро "дармових блага" природи. Значним кроком вперед стала поява іншого підходу, згідно зз яким природні ресурси можуть мати економічну оцінку остільки,оскільки вони є продуктами праці. Найбільш послідовно відстоювавцей "витратний" метод академік С. Г. Струмілнн. Суть його підходу можнасформулювати наступним чином: вартість природного ресурсувизначається кількістю суспільно необхідної праці, витраченої найого виконання (пошук), освоєння, підготовку до експлуатації. Виходячи звитрат на освоєння гектара землі, розраховується середня його ціна по країні. Але якщо обмежитися такими розрахунками, то може виявитися, що й найбільшвіддалені ділянки чорнозему, що характеризуються високою врожайністю,практично без будь-яких затрат праці на їх освоєння і підтриманняродючості, менш цінні для суспільства, ніж ділянки глинистої, кам'янистійгрунту, що приносять істотно менший урожай, на освоєння і підтримкуродючості яких витрачена велика кількість праці та матеріальнихресурсів. Ця концепція одержала широке поширення в практичних розрахунках. До цих пір в деяких випадках оцінки природних ресурсів визначаються наоснові витрат освоєння. При цьому суспільно необхідні витрати навиробництво одиниці продукції визначаються за формулою: З = С + Ен К; С - собівартість одиниці продукції, К - капітальні витрати на виробництво одиниці продукції, Ен - коефіцієнт приведення витрат у порівнянний вид. Коефіцієнт приведення використовується для того, щоб при обліку витратна видобуток сировини і доставку його споживачеві в перспективі призвести прирістекономічної оцінки ресурсу до початкового періоду. На перший погляд, "еатратний" метод, заснований на теорії К. Маркса протрудової вартості, правомірний. Але освіта вартості пов'язане. якправило, з процесом, в результаті якого створюється продукт праці: вданому випадку мова йде тільки про працю з вилучення вже готового продуктуприроди. І тому витрати по виявленню цих продуктів не наділяють їх тонвартістю, яка встановлюється на них у суспільстві. 'Цей підхід до визначення економічної оцінки не можна визнатидосконалим, адже в кожному "приватному" випадку ці витрати сильно коливаються інайголовніше, при оцінці тих чи інших благ необхідно порівнювати їхкорисні ефекти. На противагу витратним підходу в економічній літературі з'явиласярезультативна концепція оцінки природних ресурсів. Відповідно до неї в якостіоцінки природного ресурсу використовуються: 1) грошове вираження продукції, отриманої з цієї ділянки; 2) дохід, що обчислюється із суми, що є грошовим виразом продуктуза вирахуванням поточних витрат. У першому випадку оцінка буде виражатися формулою: P = g. l. ? S, де l = L/S l - інтенсивність обробки землі, що дорівнює частці від ділення матеріально -трудових ресурсів, призначених для обробки (L) ділянки, на розмірплощі, S; Р - грошова оцінка одиниці сільськогосподарської продукції; g - віддача одиниці площі; ? S - площа ділянки, вибуває з виробництва, У другому випадку оцінка буде виражена доказом, отриманим приексплуатації ресурсу. Його можна визначити за формулою: d = pc, де d - дохід, отриманий від виробленої продукції, грн.; р - грошова оцінка сільськогосподарської продукції, грн.; с - витрати на виробництво сільськогосподарської продукції, грн. Ні перший, ні другий показники не є оцінкою самої ділянки. Особливо неспроможним є другий показник, оскільки відніманняпоточних витрат включає ефект, що приносяться капітальними ресурсами воцінку земельної ділянки. Тільки діалектична підключення витратного ірезультативного аспектів оцінки природних ресурсів допоможе правильно їхоцінити. Діалектична зв'язок у цьому випадку буде досягатися продажемтовару за його ринковою вартістю, тобто відповідно до містяться вньому суспільно-необхідною працею; для цього всі кількість громадськогопраці, спожитого на виробництво всієї маси даного виду товарів,повинно відповідати величиною суспільної потреби в них. Рентний підхід відображає, з одного старовини, результативну-характеристику,коли спостерігається перевищення результатів експлуатації об'єкта надвитратами, і, з іншого боку, витратну, коли на відміну від фактичнихвитрат, в ренті витрати є суспільно необхідними, що виникають привибутті оцінюваного об'єкта. При ринкових відносинах диференціальна рента визначається різницеюміж продуктом капіталу, вкладеного в найгіршу землю, і продуктомкапіталу, вкладеного в кращу землю. Рента не залежить від форм власностіна ресурси і відображає диференціацію об'єктивних неоднакових умовгосподарювання окремих сільськогосподарський підприємств. Вона становитьдохід, не обумовлений зусиллями колективу, тому плата у вигляді рентнихплатежів використовується для створення рівних умов функціонуванняпідприємств. Збереження диференціальної ренти в даний час пояснюється нетільки підтримкою товарно-грошових відносин, дією законувартості, але й необхідністю господарського відокремлення виробничихланок, їх роботи на основі госпрозрахунку на сучасному етапі розвиткуекономіки. Роль категорії ренти показує величину економічного виграшу,який приносить користувачеві додаткова одиниця даного природного ресурсу завдяки своїм природним властивостям, в силу яких прямівитрати на отримання продукції за допомогою даного природного ресурсувиявляються нижче гранично допустимих (замикає) витрат. Вона жодночасно виступає і мірилом економічного збитку від втрати даногоприродного ресурсу і є критерієм доцільності витрат назбільшення освоєння цього ресурсу. Рентна оцінка за своїм значенням дорівнює народногосподарськимдодаткових витрат, які можуть виникнути у зв'язку з вибуттямцього ресурсу з експлуатації (наприклад, вичерпання корисної копалини,затопленням сільськогосподарських земель, заміною рекреаційноговикористання лісу експлуатаційною і т.д.). Ті ресурси, безповоротна втрата яких не супроводжуєтьсяекономічними втратами ні в даний момент, ні в найближчій перспективі,отримують нульову опеньки (збір ягід, грибів та інших дикоросів). Позитивну (ненульову) оцінку мають т.з. обмежені ресурси, длязабезпечення необхідної кількості яких необхідно докласти громадськийпраця. Методика визначення рентної оцінки ще остаточно не розроблена;відсутні самі рентні оцінки і плата за ресурси з. урахуванням ренти. Невирішеним є питання про можливість економічної оцінкинематеріальних природних благ. Як один із методів оцінки такихблаг пропонується і широко використовуються при розрахунках метод компенсації,коли вартість блага оцінюється шляхом порівняння з витратами на створеннязамінника (наприклад, вартість лісу в зоні відпочинку дорівнює сумі витрат назміст подібних зон відпочинку). Економічна оцінка за своєю величиною часто не збігається з ціноюпродукту. В її формуванні позначається вплив цілого ряду чинників. Наприклад, відмінності в продуктивності праці під час розробленняродовищ створюють неоднакову економічну оцінку, а ціни наринку на ці ресурси протягом якогось часу можуть триматися одні й тіж. 3. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ оцінок ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Якщо розглядати як об'єкт управління в природокористуванніприродні ресурси, то виникає необхідність формування інформаційнихмасивів про їх стан і величиною. Цю інформацію можна отримати, застосовуючитеорію економічних оцінок при проведенні аналізу кількісного іякісного стану. Економічні оцінки природних ресурсів бувають:кадастрові, нормативні, експертні, планово-перспективні та ін Кадастрові та експертні застосовуються на регіональному і народногосподарськомурівнях. Нормативні - при встановленні розмірів економічногостимулювання та визначенні народногосподарського і госпрозрахункового ефекту (поточна діяльність діючих підприємств, переозброєння,реконструкція). Планово-перспективні - при розробці та впровадженні новихтехнологічних способів очищення шкідливих викидів, використанні новихнауково-технічних рішень. Оцінка ресурсу визначається в загальному випадку у вигляді різницею між ціноюкінцевої продукції та індивідуальними витратами на їх отримання. Якщовитрати на отримання ресурсу не нижче ціни продукції, то ресурс маєнульову оцінку. Під системою економічної оцінки природних ресурсів в загальному планірозуміють систему централізовано встановлених народногосподарськихнормативів еколого-економічної ефективності експлуатації природнихобластей. Як об'єкти економічної опеньки розглядаються поодинокіприродні ресурси і об'єкти природокористування (рис. 3.1). Під одиничнимиприродними ресурсами мається на увазі однорідний якісно і кількіснопевний вид природних ресурсів - запас даного виду кориснихкопалин, однорідних за якістю і умов експлуатації. Під об'єктом природокористування мається на увазі просторовообмежений комплекс природних ресурсів і умов навколишнього середовища, дляяких характерне спільне взаємообумовлені використання природищодо однорідних природно-економічних умов господарювання,спеціалізації виробництва, рівня технічної озброєності ізабезпеченості маріальних і трудовими ресурсами. Виділення об'єктівприродокористування є спільна, якісна оцінка природних ресурсів та їхматеріального поєднання. Якісна оцінка природних ресурсів єетапом ресурсно-оціночної роботи, що забезпечує інформаційну базу дляекономічної оцінки об'єктів природокористування і одиничних ресурсів. Специфіка об'єкта природокористування як об'єкта економічної оцінкиприродних ресурсів, чи то на народногосподарському або галузевому рівні,полягає в тому, що існує економічна невідтворюваних кожногоконкретного об'єкта природокористування. Якщо в результаті технічногопрогресу народногосподарська еколого-економічна ефективність продуктупраці падає, то народногосподарська ефективність об'єктівприродокористування під впливом технічного прогресу можезростати. Спрощеним і орієнтовним підходом є оцінка природнихресурсів по ефективності їх використання. Величина оцінки інодінаближено може визначатися приростом ефекту, виграшем від збільшенняресурсів або зниження збитку від зменшення і погіршення якості даногоресурсу. Позитивну (не нульову) грошову опеньки отримують не всіприродні ресурси, а лише обмежене їх число. Кількість надлишку ресурсу не може призвести до збитку або виграшу всилу його надмірності. Чим обмежені даний ресурс, тим більшеекономічний виграш від збільшення його кількості. Така оцінка природнихресурсів базується на концепції диференціальної ренти, що виникає врезультаті застосування суспільної праці до обмежених ресурсів різногоякості та місця розташування, для забезпечення необхідного наявності та якостіяких необхідна виробнича і трудова діяльність людини. Грошова оцінка природного ресурсу відображає приріст народногосподарськогоефекту від його експлуатації і в кінцевому рахунку дорівнює за величиноюдодатковим народногосподарським витрат, які виникають у зв'язку звибуттям цього ресурсу з експлуатації. Існує нульова оцінкаприродного ресурсу - це відсутність диференціальної ренти за данимприродного ресурсу. Нульова оцінка має значення в тому випадку, колифізична втрата даного природного ресурсу не супроводжуєтьсяекономічної втратою для суспільства ні сьогодні, ні в перспективі. При розгляді питань економічної опеньки в еколого-економічномурегіоні попередньо можна виділити деякі можливі переходи,включають поелементну опеньки природних ресурсів. У цьому випадку коженресурс оцінюється незалежно від інших. Проте у вирішенні практичних завдань підвищення еколого-економічноїефективності такий підхід не враховує можливого ефекту комплексності,одержуваного від спільного використання деяких природних ресурсів. Тому іноді проводять економічну оцінку деякого поєднаннювикористання ресурсів з порівняльної еколого-економічноїефективності. Тут виробляється зіставлення ефективності різнихваріантів використання різних сполучень природних ресурсів у рамкаходнієї галузі. Можна проводити еколого-економічну оцінку поєднання природнихресурсів з урахуванням народногосподарської ефективності шляхом вирішення завданьмоделювання ТПК та АПК. При цьому оцінки доцільно ототожнювати зекономічними оцінками предметів споживання або засобів виробництва,створених працею. Витратну концентрацію оцінки земельних ресурсівстосовно до сільськогосподарського виробництва іноді розглядають яксукупність витрат на освоєння 1 га цілинних земель. Більш широкепоширення набули рентні оцінки земельних ресурсів. Диференціальна рента визначається у вигляді різниці цін продукції,отриманих при експлуатації оцінюваних природних ресурсів і нормативіврівня індивідуальності наведених витрат на її виробництво привикористанні цього ресурсу. Для визначення цін продукції у розрахункуекономічної оцінки природних ресурсів слід користуватися спеціальнимпоказником замикає витрат. При експлуатації багатьох видів природнихресурсів можливе отримання не одного, а цілої гами корисних продуктів. Тому диференціальна рента від експлуатації даного ресурсу, призаданою величиною замикає витрат, є змінною величиною,залежить від способу експлуатації ресурсів. Як економічної оцінкиприродних ресурсів має прийматися максимально можливий економічнийефект (диференціальна рента) від його експлуатації при даному рівнізамикає витрат, ліміт капітальних вкладень, потреби суспільства вокремих видах продукції, утилізації природних ресурсів і т. д. Залежність між рентної економічною оцінкою природних ресурсів іпараметрами її визначення у загальному вигляді може бути виражена так: де О - економічна оцінка природних ресурсів (об'єктиприродного користування); Z - замикають витрати на продукцію, що отримується приексплуатації природного ресурсу; S - індивідуальні витрати; а - коефіцієнт, що враховує динаміку ефектузабезпечення майбутніх витрат і результатів; D - коефіцієнт продуктивності природного pecypca Економічні сукупності витрат при виборінайменшого (мінімум) за витратами варіанту в порівнянніз будь-яким іншим варіантом еквівалентні приросту рентипри виборі найкращого (максимум по ренті) варіанту попорівнянні з будь-яким іншим. Особливість такихвиробничих витрат, як капітальні вкладення врозвідку корисних копалин, у будівництво гірськихрозробок, витрати на меліорацію земель, полягають уте, що їх результати не можуть бути використаніокремо, поза процесом експлуатації даного ресурсу. Результати цих вкладень так міцно зростаються зданими природними ресурсами, що не піддаються оцінціпоза процесом його експлуатації. Наприклад, гірськівиробки, осушення каналів, добриво грунту, розорюванняцілинних земель не можна фактично використовувати позаексплуатації ресурсів, для освоєння яких вони булипроведені. Платежі за земельні ресурси. В даний часназріла необхідність проведення господарської реформи,яка повинна забезпечити оптимальну економіко -організаційну діяльність, яка полягає внаступному: зміна або ліквідація відомчихбар'єрів, що перешкоджають міжгалузевої кооперації --основі комплексного використання наявного земельно -ресурсного потенціалу; створення еколого-економічноїсистеми матеріального стимулювання за економне,дбайливе використання землі, а також вториннихресурсів (відходів), які є основнимджерелом забруднення земель. Сутність виникнення міжгалузевого еколого -економічного ефекту (або запобігання збитку)можна розглянути на прикладі використання органічнихдобрив в сільському господарстві. I На фермах нашої країни накопичується в середньому близько 1400-1500 млн. т гною, а на поля вивозиться всего1 900-950 млн. т, або 4 , 8 т на 1 га ріллі. Таким чином, втрата органічного добрива складають 500-550 млн. т, з яких більше половини потрапляє в річки і водойми, забруднюючи водні ресурси. В результаті забруднення водойм спостерігається масове падіння худоби , птахів і диких тварин, погіршується якість продукції рослинництва на зрошуваних полях, гинуть біоресурси гідросфери та ін Тому виникає необхідність виробити підходи до обчислення інтегральних еколого-економічних показників ефективності капітальних вкладень у відновлення родючості грунтів і виключення економічного і соціального збитку від забруднення навколишнього середовища. При розрахунку показників еколого-економічної ефективності охорониземельних ресурсів слід також враховувати і ті заходи, які невимагають капітальних вкладень, наприклад організація оптимальних сівозмінвідповідно до якості сільгоспугідь і ступенем ерозійної небезпекиабо забруднення сільськогосподарських культур. З урахуванням цихобставин формування системи інтегральних еколого-економічнихпоказників має стати основою аналізу ефективності охорони земельнихресурсів. У систему інтегральних еколого-економічних показників ефективностіохорони земельних ресурсів можуть входити суми рентних платежів і оренднихоплат за надану в користування землю. Рентні платежі являють собою форму вилучення диференціальної ренти,виникає через відмінності у природній продуктивності земельсільськогосподарських підприємств, що знаходяться в більш сприятливихприродно-кліматичних умовах. Вони встановлюються з метою вирівнюванняекономічних умов господарювання і стимулювання раціональноговикористання земель в колгоспах, радгоспах, а також колективах, якимземля передається в оренду. У нашій країні вилучення диференціальної ренти встановлюється череззакупівельні ціни, причому лише з тієї частини продукції, яка реалізуєтьсядержаві в порядку централізованих закупівель. При цьому величина рентизалежить від агроекономічна умов виробництва продукції. У результаті ззменшенням обсягу закупівель автоматично знижується надходження ренти вбюджет. Такий підхід до обчислення зональних закупівельних цін насільськогосподарську продукцію не може бути підтверджено ні втериторіальний, ні в міжгалузевому розрізах. Цей недолік в обчисленніпоказників економічної оцінки сільськогосподарської продукції може бутивиключений через облік прямих рентних платежів з одиниці площісільгоспугідь. Основою для встановлення розмірів платежів за землю єекономічні показники, що враховують рентну частину вартості (диференціальний дохід) по кожному господарству. Необхідно мати на увазі, щооцінка земель характеризує їх продуктивну здатність побіокліматичних, грунтово-економічних, екологічних та інших факторів іпродуктивності землеробської праці. Біокліматичної і грунтово -економічна сукупність показників утворюють природничо-наукову основуоцінки земель у вигляді природно-сільськогосподарського районування табонітування грунтів. Економічна оцінка земель забезпечує одержаннярезультату використання землі як головного засобу виробництва всільському і лісовому господарствах. Оцінка земель проводиться за основнимикультурам виробництва і за видами підприємств. Основними показникамиекономічної оцінки земель є: врожайність культур, продуктивністьземель за видами угідь, обчислена за вартістю валової продукціїрослинництва, окупність витрат (відношення вартості продукції вкадастрових цінах до витрат), диференціальний дохід (частина чистогодоходу, що виражає вартість додаткового додаткового продукту нащодо кращих землях). Порівнянність обсягів виробництва з витратами по всій території країнина різних за якістю землях і при різному складі продукції, що виробляєтьсязабезпечується кадастровими цінами, які по всіх культурах повинні бутиоднаково близькими-до вартості і за своїм рівнем відповідатисуспільно необхідним витратам в гірших умовах масового товарноговиробництва продукції. Показник продуктивності сільськогосподарських угідь характеризуєдосягнутий рівень виробництва, пов'язане одночасно як з якістюземель, так і з рівнем інтенсивності землеробства. Переклад фактичнихплощ сільськогосподарських угідь за показниками продуктивності вумова кадастрові гектари утворює порівнянну по різних районах ігосподарствам ресурсну основу для оцінки досягаються виробничихрезультатів і обгрунтування планових показників. Окупність витрат забезпечує грошове вираження продуктивностіземлеробської праці при виробничому різноманітті способіввикористання земель. У поєднання з даними якісної характеристикиземель бонітування грунтів, оціночної врожайності показник окупностівитрат характеризує порівняльну землепрігодность, виражену зміноюкількості та вартості виробленої продукції на різних за якістюземлях у розрахунку на 1 руб. або на 100 руб. витрат. Диференціальний дохід, відповідний диференціальної земельної ренти (перше + друге), являє собою додаткову одиницю площі придосягнутому рівні інтенсивності землеробства. Питома вага диференціальногодоходу відповідає величині отриманої продукції на оцінюваних землях попорівняно з гіршими за певного рівня інтенсивності землеробства. За початоквідліку диференціального доходу по кожному виду рослинницькоїпродукції приймається окупність витрат, що дорівнює 1,35 руб. вартостіпродукції в кадастрових цінах у розрахунку на 1 руб. витрат. Кадастрові ціни на сільськогосподарську продукцію призначені дляпроведення оцінки земель за рівнем і пропорцій відповідно досуспільно необхідними витратами в гірших умовах масового товарноговиробництва рослинники * чеський продукції. Так як головним видомрослинницької продукції в нашій країні є зерно, то і граничнийсуспільно необхідний рівень витрат встановлюється за найгіршим умоввиробництва зернових культур. Кадастовая ціна складається з наступнихдоданків: собівартість продукції, наприклад, у північній групі областей Нечорноземної зони РФ-товарне виробництво 10 млн. т зерна при середнійсобівартості 18,5 руб./ц, реалізація близько 2,5 млн. т і безрентнийдодатковий продукт - 35% по відношенню до собівартості продукції. Звідсикадастрова ціна одного центнера зерна в середньому складе 25 руб. Під індивідуальною ціною рослинницької продукції розуміється суманормативних витрат (собівартість) і нормативного прибутку. Під зоною спеціалізації виробництва продукції розуміється виробництвотоварної продукції, в межах якої обробіток відповідноїкультури пов'язано з відносно сприятливими природними умовами привстановлених суспільно необхідних обсягах виробництва. Рента наодиницю площі визначається при раціональній, що склалася абопередбаченої проектом внутрішньогосподарського землеустрою структуріпосівних площ відповідних землеоціночних районів кожної області. Заданими оцінки земель встановлюється середня величина зерновий ренти,яка становить у розрахунку на гектар ріллі в зонах товарного зерновогоземлеробства до 80% і більше по відношенню до ренті по всіх культурах приіснуючій структурі посівних площ. У зонах зрошуваного землеробстваосновний рентообразующей культурою є бавовник. Диференціальна рента визначається за агровиробничим груп грунтів наодиницю земельної площі за формулою де рi, - диференціальна рента по i-й оцінної групи грунтів, руб./га; < p> УHi - середня врожайність провідної культури за i-й оцінної групи грунтів, ц/га; Ц - державна закупівельна ціна на провідну культуру, руб./ц; Ci - собівартість одиниці продукції в i-й оціночної групі, руб./ц; П - норматив прибутку на одиницю продукції, грн./ц. Диференціальна рента за багаторічними насадженням визначається аналогічноріллі, а по сіножатей та пасовищ - на основі диференціальної ренти наріллі, помноженої на коефіцієнт, що характеризує відношення оціночнихпоказників продуктивності кормових угідь і ріллі. Нормативи рентних платежів по господарству в цілому визначаються яксередньозважена величина по площах оціночних груп грунтівсільськогосподарських угідь за формулою де РП - норматив рентних платежів по господарству в цілому на 1 га сільгоспугідь; Пi - площа f-й оцінної групи грунтів; По - загальна площа сільськогосподарських угідь господарства; рi - диференціальна рента по i-й оцінної групи грунтів, руб./га.
