8.11.2. Санація комерційного банку . Функціонування банку в режимі фінансового оздоровлення
Рішення про санацію банку може прийматися у випадках:
1. З ініціативи комерційного банку в рамках непримусових заходів впливу НБУ.
2. З ініціативи НБУ в рамках непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк.
3. За погодженням усіх сторін у ході провадження справи про банкрутство.
Підставою для застосування НБУ непримусових та примусових заходів впливу можуть бути:
§ результати перевірок діяльності комерційних банків з боку НБУ та відповідного рівня системою банківського нагляду;
§ матеріали правоохоронних органів, місцевих державних податкових адміністрацій та інших органів, що характеризують рівень додержання комерційними банками законодавчих актів з питань банківської діяльності;
§ результати перевірок діяльності комерційних банків зовнішніми аудиторськими організаціями чи внутрішнім аудитом;
§ інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).
Управління по роботі з проблемними банками систематично аналізує фінансово-господарський стан банків, оцінюючи стан банку за спеціальною рейтинговою системою. У разі одержання незадовільних оцінок банки стають “клієнтами” Управління.
У разі, якщо комерційний банк перебуває у фазі кризи, яка загрожує подальшому його існуванню і потребує негайного проведення фінансової санації, то він може бути переведений на режим фінансового оздоровлення з ініціативи НБУ. Режим фінансового оздоровлення — це система непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.
Комерційний банк переводиться в режим фінансового оздоровлення відповідно до постанови Правління НБУ за наявності підстав, підтверджених висновками системи банківського нагляду та відповідного регіонального управління Національного банку України. Банк може бути переведений в режим фінансового оздоровлення на строк не більш як 12 місяців. За наявності обгрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми санації цей строк може бути продовжений ще на 6 місяців.
Підставами для переведення комерційного банку у режим фінансового оздоровлення можуть бути :
§ віднесення банку до категорії проблемних;
§ відсутність необхідного рівня капіталу;
§ порушення встановлених норм банківського законодавства.
Після прийняття постанови Правління НБУ про переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення вона надсилається керівництву банку, який у 20-денний строк з дня отримання постанови розробляє санаційну концепцію та програму фінансового оздоровлення.
Основою санаційної концепції мають бути санаційні заходи, спрямовані на локалізацію та ліквідацію причин кризи. Санаційні заходи здійснюють в двох напрямках:
1. Нейтралізація можливих причин кризи та зумовлених ними “слабких місць”.
2. Виявлення та розвиток сильних сторін об'єкта санації.
Програма фінансової санації розробляється безпосередньо банком і має містити такі пункти:
§ аналіз чинників, що призвели до погіршення фінансового стану та збиткової діяльності банку;
§ каталог санаційних заходів з розрахунком економічного ефекту від їх здійснення і календарним графіком реалізації заходів;
§ прогнозні показники діяльності банку на період завершення проведення заходів фінансової стабілізації;
§ бюджет витрат щоквартально в цілому по банку та з розподілом за філіями.
Програма фінансового оздоровлення затверджується Радою та Правлінням комерційного банку і надсилається для узгодження відповідному регіональному управлінню НБУ. Регіональне управління проводить її експертизу на предмет ефективності та відповідності вимогам НБУ і подає разом з висновками відповідному департаменту системи банківського нагляду. Після цього здійснюється комплекс заходів щодо реалізації програми.
Найважливішою складовою програми фінансового оздоровлення банку є каталог санаційних заходів. Враховуючи ту обставину, що збитки від кредитних операцій, як правило, є основною причиною кризи, у програмі санації слід передбачити заходи щодо зниження кредитних ризиків. До таких заходів можна віднести:
§ диверсифікацію кредитного портфеля;
§ перманентну роботу з підвищення кваліфікації фахівців кредитних відділів;
§ виконання вимог НБУ щодо формування резервних фондів;
§ контроль за цільовим та ефективним використанням коштів позичальника;
§ створення банку даних недобросовісних позичальників;
§ поширення практики консорціумного кредитування.
Важливий напрямок фінансового оздоровлення комерційного банку пов'язаний з підвищенням рівня його ліквідності. Це значною мірою залежить від ефективності управління нею. У ході антикризового управління ліквідністю та фінансуванням комерційного банку доцільним вважається прогнозування ймовірних змін у структурі активів і пасивів, вимог і зобов'язань банківських установ за трьома сценаріями:
§ за звичайного стану фінансів;
§ за умов кризової ситуації в окремому банку;
§ за загальної кризи на грошово-кредитному ринку.
У разі виникнення потреби в негайній мобілізації коштів за рахунок реалізації активів банкам рекомендовано розробляти орієнтовні графіки їх продажу з урахуванням особливостей кожного із зазначених варіантів, які тією чи іншою мірою можуть впливати на рівень ліквідності кожного з елементів активів.
Комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, забороняється:
§ залучати вклади фізичних осіб, відкривати нові депозитні рахунки та поповнювати діючі;
§ розширювати коло фізичних і юридичних осіб — клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, у тому числі пов'язаних з веденням рахунків депозитарного обліку;
§ придбавати корпоративні права інших юридичних осіб;
§ надавати гарантії, поручительства, бланкові та пільгові кредити;
§ виконувати нові довірчі операції за дорученням клієнтів на період фінансового оздоровлення.
Режим фінансового оздоровлення є заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Контроль за діяльністю комерційного банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, здійснюється всіма рівнями системи банківського нагляду НБУ. У разі ефективного виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення, поліпшення фінансового стану та додержання економічних нормативів діяльності комерційного банку, який діє у режимі фінансового оздоровлення, банк переводиться в загальний режим роботи. Підставою для завершення фінансового оздоровлення комерційного банку є досягнення ним необхідного рівня обсягу капіталу, що має підтверджуватись матеріалами звітності та актами інспекторських перевірок. Рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення і переведення комерційного банку в загальний режим діяльності приймається Правлінням НБУ за поданням відповідного департаменту системи банківського нагляду на підставі клопотання відповідного регіонального управління НБУ та оформлюється відповідною постановою.
У разі, якщо програма фінансового оздоровлення не виконана протягом встановленого строку й основні показники діяльності банку не поліпшилися або погіршились, Правління НБУ за поданням відповідного департаменту системи банківського нагляду та на підставі висновку регіонального управління НБУ приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про ліквідацію комерційного банку.
На практиці, незважаючи на значний обсяг роботи, яка проводиться НБУ в напрямку сприяння фінансовому оздоровленню комерційних банків, переважна більшість суб'єктів банківської діяльності, які перебувають у кризі, не в змозі подолати свої проблеми і підлягають ліквідації.
Комерційному банку, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізаційної позики, що передбачено Положенням НБУ.
Стабілізаційна позика — це позика, яка може надаватись НБУ комерційному банку на визначений Правлінням Національного банку України строк для оперативного забезпечення його платоспроможності і ліквідності й підтримки виконання заходів фінансової санації.
Стабілізаційна позика може надаватися лише за умови її забезпечення заставою високоліквідними активами комерційного банку або під гарантію чи поручительство інших фінансово стабільних банків.
Цей вид фінансової підтримки може надаватися банкам у випадках:
1. Позика надається фінансово стабільному банку за умови цільового її використання і оформлення договору з НБУ про заставу високоліквідних активів (державні цінні папери, банківські метали, власні споруди — після експертного оцінювання вартості останніх) та за плату на рівні облікової ставки НБУ з відповідним оформленням договору про переведення боргу банку-боржника, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення (за згодою кредиторів банку-боржника).
2. Позика надається комерційному банку, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційної позики, під заставу високоліквідних активів (державні цінні папери, банківські метали, власні споруди — після експертного оцінювання вартості останніх) та за плату на рівні облікової ставки.
3. Позика надається комерційному банку, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційної позики, під гарантію фінансово стабільного банку або інших юридичних осіб, які завдяки їх фінансовому стану, достатності власних коштів можуть забезпечити взяті на себе зобов'язання за плату на рівні облікової ставки НБУ.
Рішення про надання стабілізаційної позики комерційному банку приймається на підставі експертного оцінювання програми фінансового оздоровлення. Надання позики оформлюється кредитною угодою між НБУ та комерційним банком, в якій зазначаються строки надання позики, порядок її погашення і сплати відсотків за користування нею. Комерційний банк, який працює у режимі фінансового оздоровлення і якому надана стабілізаційна позика, може бути переведений в особливий режим контролю за його діяльністю.
У разі встановлення особливого режиму контролю за діяльністю комерційного банку в період фінансового оздоровлення банку забороняється безпосередній зв'язок з регіональними розрахунковими палатами для здійснення міжбанківських розрахунків. Зв'язок можливий лише через регіональне управління НБУ.
Санація комерційного банку
Наслідком фінансової кризи банківської установи є втрата лі-квідності та платоспроможності, а отже — порушення норм і ви-мог чинного банківського законодавства та нормативних актів НБУ. З першими ознаками фінансової кризи комерційного банку система банківського нагляду НБУ вживає ряд примусових та непримусових заходів впливу, спрямованих на фінансове оздоро-влення банку з метою забезпечення ліквідності, платоспромож-ності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів. Санація банків в Україні, як правило, здійснюється з ініціативи та під контролем НБУ. Питання санації регулюються Положенням про застосування Національним бан-ком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства. Банкам, які перебувають у фінансо-вій кризі, надає допомогу Управління по роботі з проблемними банками.
Рішення про санацію банку може прийматися в таких основ-них випадках:
1. З ініціативи комерційного банку в рамках непримусових заходів впливу НБУ.
2. З ініціативи НБУ в рамках непримусових та примусових за-ходів впливу на комерційний банк.
3. За погодженням усіх сторін у ході провадження справи про банкрутство.
Підставою для застосування НБУ непримусових та примусо-вих заходів впливу можуть бути:
результати перевірок діяльності комерційних банків з боку НБУ та відповідного рівня системою банківського нагляду;
матеріали правоохоронних органів, місцевих державних по-даткових адміністрацій та інших органів, що характеризують рі-вень додержання комерційними банками законодавчих актів з питань банківської діяльності;
результати перевірок діяльності комерційних банків зовніш-німи аудиторськими організаціями чи внутрішнім аудитом;
інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).
Управління по роботі з проблемними банками систематично аналізує фінансово-господарський стан банків за системою Camel, оцінюючи стан банку за спеціальною рейтинговою систе-мою. У разі одержання незадовільних оцінок банки стають «кліє-нтами» Управління.
11.2.1. САНАЦІЯ БАНКУ В РАМКАХ
НЕПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ ВПЛИВУ
Згідно з нормативними актами НБУ непримусові заходи впли-ву застосовуються до комерційних банків у разі незначного рівня підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності і мають характер добровільності їх вирішення й розу-міння наявності проблем з боку комерційного банку. До непри-мусових заходів впливу належать:
1) лист із зобов’язаннями;
2) письмове попередження.
Лист із зобов’язаннями — це письмове визнання комерцій-ним банком своїх проблем і недоліків та порушень у роботі. Лист має містити перелік заходів, що їх банк зобов’язується вжити для вирішення й усунення недоліків із зазначенням кон-кретних строків виконання цих заходів. Лист із зобов’язаннями застосовується тоді, коли на відповідному рівні системи банків-ського нагляду вважають, що зазначені проблеми усвідомлю-ють Правління та Рада комерційного банку, що сам банк здат-ний до фінансового оздоровлення. Лист із зобов’язаннями можна інтерпретувати як інструмент стимулювання комерційного банку до фінансового оздоровлення з власної ініціативи. Він може містити в собі програму або навіть план санації банку. НБУ рекомендує відбивати в листі такі основні інструменти та умови санації:
механізми поліпшення практики кредитування та управління кредитними ризиками;
рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;
рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочір-нім компаніям чи інсайдерам банку;
рішення стосовно тимчасового обмеження розміру відсотків, які банк може виплачувати за депозитами;
тимчасове припинення виплати дивідендів;
рішення про обмеження розміру суми, яку банк може випла-чувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій.
Контроль за виконанням листа із зобов’язаннями здійснюєть-ся у процесі аналізу звітів комерційного банку, під час нарад чи перевірок.
Письмове попередження. Згідно з Положенням НБУ, якщо банк не виконує свої зобов’язання або якщо його проблеми є на-стільки серйозними, що можуть призвести до підвищення ризику діяльності, втрати платоспроможності та загрожують інтересам вкладників і кредиторів, він отримує з боку системи банківського нагляду НБУ відповідного рівня письмове попередження. В останньому НБУ повідомляє про своє занепокоєння станом справ у банку, вказує на конкретні заходи, яких необхідно вжити для налагодження справ, указує на конкретні коригуючі дії, до яких має вдатися банк, аби усунути наслідки небезпечної чи неправи-льної банківської практики, конкретних порушень пруденційних правил банківської справи та строки їх усунення. Іншими слова-ми, письмовим попередженням НБУ пропонує комерційному ба-нку провести комплекс заходів щодо подолання фінансової кризи та фінансового оздоровлення. У противному разі банку загрожу-ють примусові заходи впливу.
Зауважимо, що непримусові заходи впливу застосовуються в рамках системи раннього попередження та реагування на фінан-сову кризу і є виправданими, якщо банк перебуває у фазі кризи, яка за умови переведення його на режим антикризового управ-ління безпосередньо не загрожує його функціонуванню.
11.2.2. ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКУ В РЕЖИМІ
ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ
У разі, якщо комерційний банк перебуває на другій фазі кри-зи, яка загрожує подальшому його існуванню і потребує негайно-го проведення фінансової санації, то він може бути переведений на режим фінансового оздоровлення з ініціативи НБУ. Режим фінансового оздоровлення — це система непримусових та при-мусових заходів впливу на комерційний банк, спрямованих на збі-льшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначе-ного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності і усунення порушень, які призвели комер-ційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.
Комерційний банк переводиться в режим фінансового оздо-ровлення відповідно до постанови Правління НБУ за наявності підстав, підтверджених висновками системи банківського на-гляду та відповідного регіонального управління Національного банку України. Банк може бути переведений в режим фінансо-вого оздоровлення на строк не більш як 12 місяців. За наявності обгрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми санації цей строк може бути продовжений ще на 6 мі-сяців.
Підставами для переведення комерційного банку у режим фі-нансового оздоровлення можуть бути такі:
віднесення банку до категорії проблемних;
відсутність необхідного рівня капіталу;
порушення встановлених норм банківського законодавства.
Порядок переведення та діяльності комерційного банку в режимі фінансового оздоровлення наведено на рис. 11.1. Після прийняття постанови Правління НБУ про переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення вона надсилається керівництву банку, який у 20-денний строк з дня отримання постанови розробляє санаційну концепцію та програму фінансового оздоровлення.
Рис. 11.1. Структурно-логічна схема санації комерційного банку
Основою санаційної концепції мають бути санаційні заходи, спрямовані на локалізацію та «лікування» причин кризи, а не на-слідків їх прояву. В цілому, санаційні заходи слід здійснювати в двох напрямках.
1. Нейтралізація можливих причин кризи та зумовлених ними «слабких місць».
2. Виявлення та розвиток сильних сторін об’єкта санації.
Програма фінансової санації розробляється безпосередньо ба-нком і має містити такі пункти:
аналіз чинників, що призвели до погіршення фінансового стану та збиткової діяльності банку;
каталог санаційних заходів з розрахунком економічного ефе-кту від їх здійснення і календарним графіком реалізації заходів;
прогнозні показники діяльності банку на період завершення проведення заходів фінансової стабілізації;
бюджет витрат щоквартально в цілому по банку та з розподі-лом за філіями.
Програма фінансового оздоровлення затверджується Радою та Правлінням комерційного банку і надсилається для узго-дження відповідному регіональному управлінню НБУ. Регіона-льне управління проводить її експертизу на предмет ефективно-сті та відповідності вимогам НБУ і подає разом з висновками відповідному департаменту системи банківського нагляду. Піс-ля цього здійснюється комплекс заходів щодо реалізації про-грами.
Найважливішою складовою програми фінансового оздоров-лення банку є каталог санаційних заходів. Основні групи та види санаційних заходів, до яких може вдатися комерційний банк, на-ведено у формі таблиці 11.1.
Враховуючи ту обставину, що збитки від кредитних операцій, як правило, є основною причиною кризи, у програмі санації слід передбачити заходи щодо зниження кредитних ризиків. До таких заходів можна віднести:
диверсифікацію кредитного портфеля;
перманентну роботу з підвищення кваліфікації фахівців кре-дитних відділів;
виконання вимог НБУ щодо формування страхових (резерв-них) фондів;
супроводження кредитів (контроль за цільовим та ефектив-ним використанням коштів позичальника);
створення банку даних недобросовісних позичальників;
поширення практики консорціумного кредитування.
Таблиця 11.1
КАТАЛОГ САНАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Тип заходів Заходи
1. Реструктуризація капіталу Санація балансу;
збільшення власного капіталу;
поповнення резервів;
конверсія боргу у власність;
диверсифікація пасивів;
реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення тощо)
2. Зниження
витрат На утримання (поточний ремонт) власних та орендова-них основних засобів, нематеріальних активів, службових приміщень;
на придбання основних фондів та їх технічне переозбро-єння;
на маркетинг і рекламу;
на представницькі потреби;
на утримання службового легкового автотранспорту та мобільних засобів зв’язку;
на сплату клієнтам підвищених відсотків за депозитами;
на господарські цілі та службові відрядження,
на утримання обслуговуючого та основного персоналу, включаючи оптимізацію штатного розпису
3. Відновлення або поліпшення лікві-дності та плато-спроможності Залучення коштів власників (збільшення статутного ка-піталу);
одержання стабілізаційної позики;
залучення коштів на міжбанківському ринку капіталів;
продаж власної іноземної валюти, цінних паперів та ін-ших дохідних активів;
припинення нарахування та виплати дивідендів акціоне-рам (учасникам);
припинення нарахування та сплати відсотків за депози-тами працівників банку і членів їхніх родин
4. Реструктуризація активів Ліквідація збиткових філій;
диверсифікація активів у напрямі підвищення їх ліквід-ності;
інвентаризація заборгованості;
реалізація предметів застави;
заміна заставленого майна на більш ліквідне;
оголошення боржників банкрутами;
інші методи рефінансування заборгованості клієнтів
5. Запровадження або підвищення ефективності сис-теми банківського контролінгу Запровадження системи внутрішнього аудиту;
стратегічне планування;
бюджетування, аналіз та контроль;
система раннього попередження та реагування;
система управління ризиками
Важливий напрямок фінансового оздоровлення комерційного банку пов’язаний з підвищенням рівня його ліквідності. Це знач-ною мірою залежить від ефективності управління нею. У ході ан-тикризового управління ліквідністю та фінансуванням комерцій-ного банку за доцільне вважається врахування рекомендацій так званого Базельського комітету. Рекомендації зводяться до необ-хідності прогнозування ймовірних змін у структурі активів і па-сивів, позабалансових вимог і зобов’язань банківських установ за трьома сценаріями:
за звичайного стану фінансів;
за умов кризової ситуації в окремому банку;
за загальної кризи на грошово-кредитному ринку.
У разі виникнення потреби в негайній мобілізації коштів за рахунок реалізації активів Базельський комітет рекомендує бан-кам розробляти орієнтовні графіки їх продажу з урахуванням особливостей кожного із зазначених варіантів, які тією чи іншою мірою можуть впливати на рівень ліквідності кожного з елемен-тів активів.
Підкреслимо, що комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, забороняється:
залучати вклади фізичних осіб, відкривати нові депозитні рахунки та поповнювати діючі;
розширювати коло фізичних і юридичних осіб — клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, у тому числі пов’язаних з веденням рахунків депозитарного обліку;
придбавати корпоративні права (розміщувати кошти у стату-тні фонди) інших юридичних осіб;
надавати гарантії, поручительства, бланкові та пільгові кре-дити;
виконувати нові довірчі операції (залучати та розміщувати кошти, здійснювати управління цінними паперами) за доручен-ням клієнтів на період фінансового оздоровлення.
У разі переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення Національний банк України відкликає в комерцій-ного банку ліцензію на проведення операцій з касового виконан-ня Державного бюджету, у тому числі ведення бюджетних раху-нків клієнтів та рахунків державних позабюджетних фондів. Може бути відкликана також ліцензія на проведення банківських операцій, пов’язаних з випуском цінних паперів та обслуговуван-ням відповідних операцій клієнтів.
Зауважимо, що режим фінансового оздоровлення є привенти-вним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосу-ванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки і ба-нківську діяльність». Контроль за діяльністю комерційного банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, здійсню-ється всіма рівнями системи банківського нагляду НБУ.
У разі ефективного виконання заходів, передбачених програ-мою фінансового оздоровлення, поліпшення фінансового стану та додержання економічних нормативів діяльності комерційного банку, який діє у режимі фінансового оздоровлення, банк пере-водиться в загальний режим роботи. Підставою для завершення фінансового оздоровлення комерційного банку є досягнення ним необхідного рівня обсягу капіталу, що має підтверджуватись ма-теріалами звітності та актами інспекторських перевірок. Рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення і переведення ко-мерційного банку в загальний режим діяльності приймається Правлінням НБУ за поданням відповідного департаменту систе-ми банківського нагляду на підставі клопотання відповідного ре-гіонального управління НБУ (або без наявності такого) та офор-млюється відповідною постановою.
У разі, якщо програма фінансового оздоровлення не виконана протягом встановленого строку й основні показники діяльності банку не поліпшилися або погіршились, Правління НБУ за по-данням відповідного департаменту системи банківського нагляду та на підставі висновку регіонального управління НБУ приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про ліквідацію комерційного банку.
Протягом 1999 року в режим фінансового оздоровлення було переведено 15 банків, а по 18 банках було прийнято рішення про відміну такого режиму. Щодо більшості з цих банків було прийнято рішення про ліквідацію. Кілька банків переведені на загальний режим діяльності, тобто їх санація була успішною. Загалом можна зробити висновок, що незважаючи на значний обсяг роботи, яка проводиться НБУ в напрямку сприяння фі-нансовому оздоровленню комерційних банків, переважна біль-шість суб’єктів банківської діяльності, які перебувають у кризі, не в змозі подолати свої проблеми і підлягають ліквідації. Тому доцільніше було б переводити на режим санації не всі банки, що опиняються у фінансовій кризі, а лише ті з них, які є сана-ційно спроможними. Банк має переводитися в режим санації лише після подання ним обґрунтованого плану санації з висно-вками санаційного аудиту та переліком потенційних санаторів, зазначенням строків і графіків капіталізації, формування обов’язкових резервів тощо.
11.2.3. СТАБІЛІЗАЦІЙНА ПОЗИКА
Комерційному банку, переведеному на режим фінансового оздоровлення, може бути надано державну фінансову підтримку у вигляді стабілізаційної позики. Зазначимо, що практика держа-вного сприяння банківським установам є досить поширеною у країнах Східної Європи. Так, для покриття безнадійних позик та фінансового оздоровлення чеські банки отримали державну до-помогу на загальну суму 4,5 млрд дол. США, що становило 12% ВВП за 1994 рік. На впровадження польської моделі реструкту-ризації заборгованості перед банками було витрачено 2,5 млрд дол. США, або 3% ВВП 1994 року. Уряд Угорщини в 1993 році витратив на подолання кризи проблемних банків 3,5 млрд дол. США, або 10% ВВП за 1993 рік .
З огляду на хронічний бюджетний дефіцит в уряді України відсутні фінансові ресурси для санації балансів комерційних бан-ків. Навпаки, становище банківської системи погіршується в ре-зультаті неповернення державою кредитів підприємств, гаранто-ваних нею, та конверсії облігацій внутрішньої державної позики. Натомість Положенням НБУ передбачена можливість надання комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, стабілізаційної позики.
Стабілізаційна позика — це позика, яка може надаватись НБУ комерційному банку на визначений Правлінням Національ-ного банку України строк для оперативного забезпечення його платоспроможності і ліквідності й підтримки виконання захо-дів фінансової санації.
Стабілізаційна позика може надаватися лише за умови її за-безпечення заставою високоліквідними активами комерційного банку або під гарантію чи поручительство інших фінансово ста-більних банків.
Цей вид фінансової підтримки може надаватися комерційним банкам за такими варіантами.
1. Позика надається фінансово стабільному банку за умови цільового її використання і оформлення договору з НБУ про за-ставу високоліквідних активів (державні цінні папери, банківські метали, власні споруди — після експертного оцінювання вартості останніх) та за плату на рівні облікової ставки НБУ з відповідним оформленням договору про переведення боргу банку-боржника, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення (за згодою кредиторів банку-боржника).
2. Позика надається комерційному банку, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційної позики, під заставу ви-соколіквідних активів (державні цінні папери, банківські метали, власні споруди — після експертного оцінювання вартості остан-ніх) та за плату на рівні облікової ставки.
3. Позика надається комерційному банку, який звернувся з клопотанням про надання стабілізаційної позики, під гарантію фінансово стабільного банку або інших юридичних осіб, які за-вдяки їх фінансовому стану, достатності власних коштів можуть забезпечити взяті на себе зобов’язання за плату на рівні облікової ставки НБУ.
Рішення про надання стабілізаційної позики комерційному банку приймається на підставі експертного оцінювання програми фінансового оздоровлення. Надання позики оформлюється кре-дитною угодою між НБУ та комерційним банком, в якій зазна-чаються строки надання позики, порядок її погашення і сплати відсотків за користування нею. Комерційний банк, який працює у режимі фінансового оздоровлення і якому надана стабілізаційна позика, може бути переведений в особливий режим контролю за його діяльністю.
У разі встановлення особливого режиму контролю за діяльні-стю комерційного банку в період фінансового оздоровлення бан-ку забороняється безпосередній зв’язок з регіональними розраху-нковими палатами для здійснення міжбанківських розрахунків. Зв’язок можливий лише через регіональне управління НБУ.
Источник: Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств:Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2000