АНОТАЦІЯ Актуальність даної теми полягає в тому, що від ефективності системи управління витратами залежать фінансові результати діяльності підприємства в цілому. Саме тому на сьогоднішній день цьому питанню повинна приділятись значна увага та здійснюватися розробка заходів з підвищення ефективності управління витратами. Мета роботи – теоретичне обґрунтування системи управління витратами на підприємстві та розробка заходів з підвищення її ефективності. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішені наступні задачі: теоретичне обґрунтування системи управління витратами на сучасному підприємстві; проведено аналіз впливу обсягу надання послуг, основних виробничих фондів, трудових показників на розмір витрат; проведено аналіз собівартості виготовлених послуг; виконано аналіз впливу розміру витрат на фінансові результати діяльності підприємства; проаналізована система управління витратами; розроблено рекомендації з підвищення рівня ефективності системи управління витратами. База дослідження – Філія ВАТ ДХК “Павлоградвугілля” “Павлоградське енергопідприємство”. Предмет дослідження – методи аналізу управління витратами на підприємстві. Об’єкт дослідження – процес управління витратами на підприємстві. Періоди дослідження – 2005 – 2006 роки. ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 1.1 Економічна сутність витрат та їх класифікація 1.2 Характеристика системи управління витратами 1.3 Значення ефективності системи управління витратами для успішного функціонування підприємства у сучасних умовах РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА “ПАВЛОГРАДСЬКОМУ ЕНЕРГОПІДПРИЄМСТВІ” 2.1 Загальна характеристика підприємства 2.2 Характеристика технологічного процесу виробництва продукції 2.3 Аналіз обсягу надання послуг 2.4 Аналіз основних виробничих фондів підприємства 2.5 Аналіз трудових показників 2.6 Аналіз витрат за елементами 2.7 Аналіз собівартості продукції 2.8 Аналіз фінансових результатів 2.9 Аналіз системи управління витратами у Філії ВАТ «Палоградвугілля» «Павлоградське енергопідприємство» РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ЗАХОДІВ З ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ 3.1 Прогноз ринків збуту 3.2 Розробка технологічного заходу, спрямованого на зниження витрат підприємства 3.3 Розробка організаційного заходу з забезпечення зниження рівня витрат 3.4 Планування обсягу надання послуг 3.5 Планування матеріальних та трудових ресурсів 3.6 Планування витрат підприємства 3.7 Планування фінансових результатів діяльності підприємства 3.8 Охорона праці 3.9 Оцінка ефективності запропонованих заходів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Діяльність будь-якого підприємства пов’язана з використанням тих чи інших ресурсів: предметів праці, засобів виробництва, підприємницьких здібностей, інформації, що й призводить до виникнення витрат. Виробивши певний продукт або послугу, підприємство реалізує їх і, як правило, одержує прибуток. Чим більший розмір цього прибутку, тим, звичайно, краще. Саме на цьому етапі виникає потреба у зниженні рівня витрат з метою збільшення прибутку господарюючим суб’єктом. Тут на перший план виходить питання, пов’язане зі створенням ефективної системи управління витратами. Основним завданням управління витратами є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, калькулювання, обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності. Одержання бажаного результату залежить від трьох складових: витрат на виробництво і реалізацію продукції, планової ціни одиниці продукції і обсягу реалізації продукції. Таким чином необхідно здійснювати постійний аналіз цих складових та визначати залежність між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також здійснювати пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найвигіднішого поєднання змінних та постійних витрат. Це входить до складу функцій процесу управління витратами. Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що для аналізуємого підприємства проблема зниження рівня витрат на сьогоднішній день постає дуже гостро. Підприємство на даний момент є збитковим, тому проведення досліджень сучасного стану системи управління витратами та розробка переліку заходів з її удосконалення є доцільними та своєчасними, бо можуть сприяти поліпшенню існуючої ситуації та сприяти розвитку підприємства в подальшому. У науковій літературі цьому питанню присвячено багато публікацій, проблема активно вивчається багатьма вченими. Основною метою дослідження є обґрунтування системи управління витратами на підприємстві та розробка заходів з підвищення її ефективності. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити перелік задач, серед яких можна виділити наступні: розробити теоретичне обґрунтування системи управління витратами на аналізуємому підприємстві; проаналізувати вплив обсягу послуг, що надаються підприємством, на розмір витрат; провести аналіз залежності стану основних виробничих фондів підприємства, його трудових показників на розмір витрат; проаналізувати рівень собівартості виготовлених послуг за 2005-2006 роки; виконати аналіз впливу розміру витрат на фінансові результати діяльності підприємства; проаналізувати існуючу на підприємстві систему управління витратами; розробити рекомендації з підвищення рівня ефективності системи управління витратами; провести аналіз ефективності запропонованих заходів. Об’єктом дослідження виступає процес управління витратами на підприємстві. Усі запропоновані у роботі заходи носять рекомендований характер та можуть бути застосовані на практиці. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 1.1 Економічна сутність витрат та їх класифікація Витрати – це економічний показник роботи підприємства, фірми тощо, який характеризує суму витрат, понесених у процесі господарчої діяльності [46]. Витрати – це вартість ресурсів, що використовуються в подальшому для отримання прибутку або досягнення інших цілей організації. До складу витрат належать вартість матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для виробництва тієї чи іншої продукції чи послуг. Економія витрат є одним з критеріїв підвищення ефективності діяльності підприємства. Методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про видатки підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, визнання видатків та їх склад регламентуються стандартом бухгалтерського обліку № 16 (додаток А). Діяльність підприємства пов`язана із певними витратами, які за їх економічною суттю на базі діючого бухгалтерського обліку розподіляють на поточні та капітальні [12]. До поточних витрат відносять витрати виробничих ресурсів, які споживаються протягом одного виробничого циклу. До капітальних – витрати на придбання поза оборотних активів, що використовуються у декількох циклах виробництва та вартість яких включається до поточних витрат виробництва (оборотних) шляхом нарахування зносу. Залежно від сфери діяльності поточні витрати мають назву: на підприємствах, що здійснюють матеріально – технічний збут, торговельну, посередницьку діяльність – витрати обігу, на підприємствах виробничого профілю – витрати виробництва чи собівартості. Відповідно до типового положення про калькулювання собівартості продукції у промисловості, собівартість – це викладені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво та реалізацію [12]. Витрати на виробництво мають назву виробничо-заводської собівартості, а витрати на виробництво та реалізації – повної собівартості промислової продукції. Зміни у податковому законодавстві, що відбулися у 1997 році, призвели до появи поняття валові витрати [2]. Склад валових витрат регулюється законодавством з метою визначення оподаткованого прибутку. Відмінність між валовими витратами та собівартістю полягає в тому, що вони характеризують витрати підприємства, пов`язані з усіма видами діяльності підприємства, а собівартість – з виробничою діяльністю. Таким чином, поява поняття валових витрат не відміняє поняття собівартості та необхідність її визначення, бо без розрахунку собівартості продукції неможливо оцінити ефективність виробничої діяльності і розробити цінову політику підприємства. Крім того, розрахунок собівартості потрібен для оцінки ефективності та обсягу використання ресурсів підприємства. Бо собівартість являє собою вартісну оцінку ресурсів, що були застосовані на виробництво та реалізацію продукції. Ресурси, що використовуються підприємством, є різноманітними за характером та строком оновлення. Відповідно до цього витрати підприємства мають неоднорідний характер, вимагають їх класифікації. Класифікація – це один з методів пізнання та вивчення об`єктів. Її суть у розподілі об`єктів на класи на базі визначення загальних властивостей об`єктів та закономірних зв`язків між ними. Чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання об`єктів та можливостей управління ними. Витрати на виробництво як об`єкт пізнання добре вивчені в теорії обміну та аналізу виробничої діяльності. Класифікація витрат має практичне значення. Групування витрат за окремими ознаками є основою обліку, аналізу та калькулювання собівартості продукції. До того ж , групування витрат допомагає знаходити рішення у нестандартних ситуаціях, у нових сферах діяльності. Класифікація витрат на виробництво на базі різних ознак наводиться у табл. 1.1 [25]. Таблиця 1.1Класифікація витрат Ознаки Види витрат
1 2
1. За відношенням до виробничого процесу Основні
Накладні
2. За відношенням до обсягів виробництва Умовно постійні
Умовно змінні
3. За єдністю складу Одноелементні
Комплексні
4. За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва Прямі
Непрямі
5. За доцільністю Продуктивні
Непродуктивні
6. За календарним періодом Поточні
Довгострокові
Одноразові
7. За видами діяльності Звичайної діяльності:
операційної діяльності
фінансової діяльності
інвестиційної діяльності
Надзвичайної діяльності
8. За об'єктом формування Сукупні
На одиницю продукції
9. За економічними елементами Матеріальні
На оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Амортизація
Інші операційні
1 2
10. За методикою обчислення Середні на одиницю продукції
Граничні на одиницю продукції
11. За статтями витрат Прямі матеріальні
Прямі на оплату праці
Інші прямі
Загальновиробничі
12. За статтями калькуляції Визначаються підприємством самостійно (детально нижче)
13. За обґрунтуванням господарських рішень Явні
Неявні
Релевантні
Нерелевантні
14. За видами продукції На виріб
На типового представника виробів
На групи однорідних виробів
На валову продукцію
На товарну продукцію
На реалізовану продукцію
15. За визначенням відношення до собівартості На продукцію
Періоду
16. За ступенем урегульованості Повністю регульовані
Слабко регульовані (не регульовані)
17. За місцем виникнення Цехові
Інших структурних підрозділів
18. За характером виробництва Основного виробництва
Допоміжного виробництва
Обслуговуючого виробництва
1 2
19. За часом віднесення до собівартості продукції Звітного періоду
Майбутнього звітного періоду
Майбутніх періодів
20. За видами класифікації витрат Економічні елементи
Статті витрат
Калькуляційні статті
21. За видами операційної діяльності Собівартість реалізованої продукції
Адміністративні
Збутові
Інші операційні
Розглянемо класифікацію витрат більш детально. Під час групування витрат за їх економічним елементом до кожного елементу включають витрати на конкретний вид ресурсів. При цьому не має значення, на які цілі витрачені ресурси, закінчено виробництво продукції чи ні тощо. У типовому положенні з планування, обліку та калькулювання собівартості у промисловості наводяться п`ять економічних елементів: - матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні потреби; - амортизація основних фондів; - інші витрати. Класифікація за економічними елементами є єдиною для всіх галузей промисловості. Вона має практичне значення. На її основі складається форма звітності підприємства. Таке групування дозволяє визначати та аналізувати структуру витрат підприємства, аналізувати її динаміку. Залежно від питомої ваги того чи іншого елемента в собівартості виробництва виділяють: матеріаломісткі (висока питома вага матеріальних витрат), трудомісткі (значне частка витрат на оплату праці), фондомісткі галузі (головне місце займає амортизація основних фондів). Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види продукції, а також витрати на основне і допоміжне виробництво. Типова структура статей калькуляції: сировина та матеріали; придбання комплектуючих, напівфабрикатів, робіт та послуг виробничого; характеру сторонніх підприємств і організацій; паливо та енергія на технологічні цілі; зворотні відходи (віднімаються); основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; відрахування на соціальне страхування; витрати, що пов`язані із підготовкою та освоєннями виробництва продукції; відшкодування зносу спеціальних інструментів та пристроїв цільового призначення та інші спеціальні витрати; витрати на утримання та експлуатацію обладнання; загально виробничі витрати; загальногосподарські витрати; витрати у разі технічно виправданого браку; супутня продукція (віднімається); інші виробничі витрати; комерційні (поза виробничі). Класифікація витрат на прямі та непрямі залежить від характеру, об`єкту калькулювання, собівартість якого необхідно обчислити – виду продукції (робіт, послуг), виду діяльності. Прямі витрати – це витрати, які в момент їх виникнення можуть бути безпосередньо віднесені на об`єкт калькулювання (на базі первинної документації). До прямих витрат належать витрати на сировину та матеріали, комплектувальні, на заробітну плату та інші. Непрямі витрати пов`язані з роботою підприємства чи його підрозділів загалом або з виробництвом декількох видів продукції, їх не можна безпосередньо віднести на собівартість конкретного виду продукції. До непрямих витрат відносять: опалення та освітлення, оплату праці менеджерів, амортизацію та інші. Залежно від ступеня впливу обсягів виробництва на рівень витрат вони поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні. Умовно-постійні – це витрати, що змінюються зі зростанням чи зменшенням обсягів виробництва. До них відносять витрати на утримання будов, споруд управління виробничою діяльністю цехів, витрати на забезпечення господарських потреб виробництва. До умовно-змінних відносять матеріальні витрати, витрати на оплату праці робітників, зайнятих у процесі виробництва, інші витрати. До змінних витрат відносять витрати, обсяг яких змінюється залежно від рівня навантаження виробничих потужностей. До них відносять витрати на сировину, матеріали, технологічні витрати енергії. До постійних витрат відносять витрати, обсяги яких не змінюється із збільшенням (чи зменшенням) рівня навантаження виробничих потужностей. Це орендна плата, відсотки на запозичений капітал, окремі види заробітки керівників фірми. Розподіл витрат за критерієм доцільності їх здійснення виділяє ефективні та неефективні витрати. Неефективні витрати підприємство може мати не лише як результат недоцільної виробничої діяльності (брак, значні відходи), але і як результат неповного завантаження обладнання. Місце виникнення витрат – це структурні одиниці та підрозділи, у яких здійснюється первісне споживання виробничих ресурсів. Це робочі місця, бригади, цехи, дільниці, служби. Розрізняють центри виникнення витрат за виробами та центри витрат за послугами, які обслуговують центри витрат за виробами. Групування витрат за місцями виникнення дозволяє деталізувати облік витрат, здійснювати контроль за витратами та збільшити точність калькулювання. Виділяють також центри відповідальності. Це структурні елементи підприємства, в рамках якого менеджер несе відповідальність за доцільність здійснення витрат. За періодами здійснення виділяють поточні та одноразові витрати. Поточні витрати - це звичайні витрати, в яких періодичність складає менше місяця. Одноразові витрати – це витрати, періодичність виникнення яких перевищує місячний термін. За характером зв`язку витрат з процесом виробництва виділяють основні витрати та витрати по управлінню виробництвом (накладні витрати). Основні витрати безпосередньо пов`язані із процесом виготовлення тих чи інших видів продукції. Це витрати сировини, матеріалів, зарплатня виробничого персоналу та інші. До накладних витрат належать витрати, пов`язані із необхідністю обслуговування виробничого процесу на підприємстві та управління ним. Це витрати на утримання цехової, заводської адміністрації, конторські витрати та інші. Також витрати поділяються на: релевантні та не релевантні; маржинальні (граничні); диференціальні (прирості); альтернативні. Нерелевантні витрати – це витрати підприємства незалежно від прийняття управлінського рішення. Релевантні – витрати, які залежать від прийняття управлінського рішення. Маржинальні – це витрати на виготовлення кожної подальшої додаткової одиниці продукції. Диференціальні – це витрати, які становлять різницю між альтернативними рішеннями. Альтернативні витрати – це втрачена вигода, коли вибір або прийняття одного рішення вимагає відмовитися від іншого (альтернативного) рішення. Також існує і наступна класифікація витрат : контрольовані витрати; неконтрольовані витрати. Контрольовані – це витрати, які управлінці на підприємстві можуть проконтролювати або суттєво вплинути на них. Неконтрольовані – це витрати, на які управлінці не можуть впливати і не можуть контролювати їх [34]. Також існує розподіл витрат на економічні та бухгалтерські. Бухгалтерські витрати – це фактичні витрати факторів виробництва, придбаних по ринковим цінам. Економічні витрати – “витрати втрачених можливостей”, тобто сума грошей, яку можна отримати за найбільш вигідного з усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Поняття економічних витрат обумовлено обмеженістю ресурсів, порівняно з кількістю варіантів їх використання. 1.2 Характеристика системи управління витратами Будь-яке підприємство представляє собою складне поєднання різноманітних ресурсів, організованих та скоординованих з метою виробництва товарів та послуг. Підприємство орієнтується на досягнення високого або постійно зростаючого прибутку від реалізації. Одержання бажаного результату залежить від трьох складових: витрат на виробництво і реалізацію продукції, планової ціни одиниці продукції і обсягу реалізації продукції. Таким чином необхідно здійснювати постійний аналіз цих складових та визначати залежність між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також здійснювати пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найвигіднішого поєднання змінних та постійних витрат. Це входить до складу функцій процесу управління витратами. Основним завданням управління витратами є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, калькулювання, обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності. Управління витратами – це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них. Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Існує ряд концептуальних основ управління витратами. До них належать [50]: Концепція ланцюжка цінностей, що була сформульована М. Портером. Вона базується на необхідності виходу за межі підприємництва з метою ефективного управління витратами і переносить акцент в аналізі витрат на процеси, що відбуваються за межами підприємства. Тобто концепція ланцюжка цінностей ґрунтується на розширеному підході до формування й управління витратами та пропонує враховувати усі механізми, що приводять до витрат, по всьому ланцюжку цінностей в рамках усього набору видів діяльності підприємства. Концепція трансакційних витрат. Ця концепція з’явилася у 90-х роках ХХ століття. Основою цієї концепції є те, що існує два види витрат: виробничі та трансакційні. Трансакційні витрати включають у себе: витрати пошуку інформації; витрати ведення переговорів; витрати специфікації і захисту прав власності. Концепція АВС. Вона формалізує облік і аналіз витрат за видами діяльності у частині розподілу накладних витрат на конкретні товари, роботи, послуги. В основі концепції – не стільки рутинне бухгалтерське формування витрат, скільки економічний розрахунок реальної собівартості товарів, робіт, послуг. Концепції стратегічного позиціонування. Їх основна ідея полягає у тому, що до сфери управлінського обліку та аналізу витрат буде додаватися докладна інформація про витрати. І це буде відбуватися ще до початку розробки стратегії компанії, галузі, економіки в цілому. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат; планування витрат; облік і аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат [31]. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділі, бюро, окремі виконавці). Переваги ефективного управління витратами є наступними: виробництво конкурентноздатної продукції за рахунок більш низьких витрат і , відповідно, цін; наявність якісної і реальної інформації про собівартість окремих видів продукції та їх позиції на ринку, порівняно з продуктами інших виробників; можливість застосування гнучкого ціноутворення; надання об`єктивних даних для складання бюджету підприємства; можливість оцінки діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору; прийняття обґрунтованих і ефективних управлінських рішень. Планування (бюджетування) витрат здійснюється за допомогою складання кошторису витрат на виробництво. Розробка кошторису витрат визначає розмір витрат за їх видами та місцями витрачення, необхідний для досягнення бажаних результатів. Складання кошторису витрат на виробництво потребує знань методів оцінки тих чи інших видів ресурсів, що використовуються при виробництві продукції. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо. Установлені норми витрат – це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку. Порівняння фактичних витрат з плановими дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з`ясовувати причини відхилень фактичних витрат від планових і Так, для розрахунку матеріальних витрат існує три найбільш розповсюджених методи розрахунку: FIFO (першим прийшов – першим пішов); LIFO (останнім прийшов – першим у виробництво); оцінки за середньозваженою вартістю. відповідно стимулювати працівників підприємства до їхнього зниження. Для розрахунку основної заробітної плати зазвичай використовується система відрядної та погодинної оплати праці. Основою нарахування заробітної плати в цьому випадку виступає кількість вироблених одиниць продукції або відпрацьований час та розцінки на одиницю продукції чи одиницю відпрацьованого часу. Витрати, пов`язані з соціальними виплатами, зазвичай нараховуються у відсотках до основної заробітної плати і прямо відносяться на собівартість продукції. Відображення у кошторисі витрат на виробництво знецінення основного капіталу здійснюється через систему амортизаційних відрахувань. Знецінення здійснюється під впливом матеріального та морального зносу. Існують наступні методи нарахування амортизаційних нарахувань: - лінійний метод; - нарахування амортизаційних відрахувань пропорційно використанню обладнання; - геометрично-дегресивний метод (метод зменшення амортизаційних відрахувань у геометричній прогресії); - арифметично-дегресивний метод. Калькулювання на відміну від кошторису витрат на виробництво відображає собівартість конкретних видів продукції чи послуг. Калькулювання – це процес віднесення тих чи інших видів витрат безпосередньо на носії цих витрат. Існують такі види калькуляцій: попередні (планові, кошторисні, проектні калькуляції); послідуючі (звітна калькуляція, що складається на базі фактичних витрат, та калькуляція, що необхідна для контролю та управління, де витрати, що залежать від діяльності керівництва підрозділу, приймаються на фактичному рівні, а незалежні – на плановому рівні). Існують наступні методи калькулювання собівартості продукції: попереробний (використовується на тих виробництвах, які можна поділити на окремі відокремлені перероби, по яким можна буде організувати облік витрат (хімія, металургія, енергетика та інші); позамовлений (використовується тоді, коли виготовляється складна продукція з довгим циклом виробництва, при цьому більша частина витрат прямо списується на замовлення, а непрямі витрати розподіляються згідно ставок цих витрат. Ставки непрямих витрат визначаються як відношення суми цих витрат до вартості їх придбання); Аналіз витрат поділяється на: аналіз витрат упри прийнятті короткострокових управлінських рішень. Тут розраховується рівень беззбитковості, який дозволяє визначити, за якого обсягу виробництва підприємство не буде мати ні прибутку, ні збитку, а яка додатково виготовлена одиниця продукції буде приносити прибуток. Рівень беззбитковості розраховується за формулою: РБ = Впост. / (Ц – Взмін.), (1.1) де РБ – рівень беззбитковості; Впост. – постійні витрати; Ц – ціна продукції; Взмін. – змінні витрати. Аналіз витрат при прийнятті рішень з капіталовкладень. Існують такі методи обґрунтування інвестицій: статичні (використовуються тоді, коли розглядається лише один період, інвестиційні витрати здійснюються на початку періоду, а корисні результати – в кінці); динамічні (використовуються у тому випадку, коли проект має довгостроковий характер, а прибутки та видатки інвестора при здійсненні цього проекту істотно змінюються протягом цього періоду. До основних методів динамічних інвестиційних розрахунків можна віднести метод капіталізованої (теперішньої) вартості (NPV) та метод внутрішньої процентної ставки (IRR). Метод капіталізованої вартості базується на сумі очікуваного в майбутньому доходу або платежу за мінусом відсотка на капітал як “компенсація за очікування”. А під внутрішнім відсотком розуміють такий відсоток, за якого розмір капіталізованої вартості проекту дорівнює нулю. Що стосується контролю витрат, то тут має місце внутрішній контроль. Це комплекс бухгалтерського та управлінського контролю, що допомагає забезпечити відповідність рішень, що приймаються в організації, реалізації їх на практиці. Найбільш розповсюдженою технікою контролю витрат є затверджений статичний бюджет. Бюджетні суми встановлюються згідно з досвідом минулого періоду та результатів його виконання. Також існує пріоритетний бюджет, який передбачає не лише використання інформації про минулі витрати на подібні заходи в майбутньому, але й факторний аналіз, що обґрунтовує введені зміни. Третім способом розробки бюджетів для здійснення витрат робиться знизу до верху та передбачає наступні кроки: визначення цільових витратних показників у сфері компетентності менеджера; оцінка альтернативних способів проведення кожної операції, спрямованої на досягнення поставлених цілей; оцінка витрат для різноманітних рівнів зусиль по кожному показнику; ранжирування усіх показників за ступенем значущості для організації. Процес контролю за витратами виконує наступні цілі: забезпечення зворотного припливу інформації у напрямку відповідального менеджера, що показуватиме йому наслідки минулих дій і вказуватиме на ті ділянки, що у майбутньому повинні бути взяті до уваги. надання змоги вищому керівництву оцінювати роботу окремих осіб і вчасно вживати заходів у разі непередбаченого розвитку ситуації. Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов`язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. В управлінні витратами на підприємстві можна виділити такі основні функції [50]: - планування; - організація; - мотивація; - координація; - облік; - калькулювання; - аналіз; - контроль. Усі вище перераховані функції взаємопов’язані між собою. Через це можна затверджувати те, що для успішного функціонування підприємства необхідно здійснювати усі ці основні функції. Кожна окрема господарююча структура на підприємстві виконує ті чи інші функції управління витратами. Так, функцію організації та мотивації виконує директор з фінансів. Він реалізує його за допомогою управлінського обліку. Тут предметом управління виступають витрати на управління. Функцію обліку та калькулювання виконує бухгалтерія. Це реалізується за допомогою бухгалтерського обліку. Функцію поточного планування виконують центри витрат за допомогою нормування. Аналізом та контролем займається центр контролінгу. Він реалізує ці функції за допомогою виконання порівняльного аналізу. Координацією як функцією управління витратами займається виробничий відділ. Вони реалізують цю функцію, що на них покладена, за допомогою такого методу, як системний підхід. Плануванням як однією з основних функцій управління витратами на підприємстві займається планово – економічний відділ. Вони для реалізації цієї функції використовують такий метод, як складання цільових програм. При цьому, об’єктом управління виступає процес виробництво та безпосередньо підприємство в цілому. Предметом управління в даному випадку є: витрати на управління; витрати на техніку та технологію; енергетичні витрати; витрати на сировину та матеріали; транспортні витрати. І перед усіма структурами управління витратами на підприємстві стоїть одне завдання – мінімізація витрат. Розглянемо шляхи вдосконалення системи управління витратами. Так як значну частку в структурі витрат підприємства займає оплата праці, то актуальною задачею є зниження трудомісткості послуг, що надаються, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно – обслуговуючого персоналу. Зниження трудомісткості послуг, зростання продуктивності праці можна досягти різноманітними способами. Найважливіші з них : механізація та автоматизація виробництва розробка і використання прогресивних технологій зміна і модернізація застарілого обладнання. Також важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна її організація: підготовка робочого місця, повне його завантаження, використання передових методів і прийомів праці. До шляхів зниження витрат за рахунок економії сировини, матеріалів, палива та енергії можна віднести наступні: - використання ресурсозберігаючих технологічних процесів; - підвищення вимогливості і повсюдне використання вхідного контролю за якістю сировини і матеріалів, що поступають від постачальників, а також комплектуючих виробів та напівфабрикатів; - запровадження науково обґрунтованих норм використання матеріалів; - зменшення витрат і відходів; - вторинне використання матеріалів; - зменшення заготівельно-складських витрат; - скорочення транспортних витрат шляхом зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства; - вирішення питання про те, чи проводити самим чи закупляти в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби. Використання основних фондів впливає на розмір витрат через розмір амортизаційних відрахувань. Поліпшити використання основних виробничих фондів можна за рахунок: - підвищення коефіцієнту змінності обладнання; - ліквідації нерегламентованих простоїв; - зниження витрат на ремонт шляхом подовження міжремонтного періоду; - збільшення терміну служби машин; - поліпшення якості ремонтів; - підвищення надійності і довговічності обладнання; - вдосконалення системи планова – запобіжного ремонту; - централізації і запровадження індустріальних методів ремонту. Також необхідно вжити заходи зі скорочення адміністративно – управлінських витрат. На даному підприємстві апарат управління є досить громіздким, складним та багатоступінчастим, а це , в свою чергу, збільшує витрати на виробництво. Таким чином, треба переглянути організаційну структуру аналізуюємого підприємства та розробити заходи по скороченню чисельності адміністративного апарату. Можливо, необхідно буде змінити лінійну організаційну структуру на іншу, більш прогресивну на сьогоднішній день, можливо на матричну організаційну структуру. Вирішальною умовою зниження собівартості послуг служить безперервний технічний прогрес. Запровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, запровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість послуг. Також можна запропонувати на підприємстві провести розширення спеціалізації та кооперації. Для цього підприємству потрібно встановити найраціональніші кооперативні зв’язки між підприємствами в тих галузях, які прямим чином пов’язані з основною діяльністю аналізуємого підприємства. 1.3 Значення ефективності системи управління витратами для успішного функціонування підприємства у сучасних умовах Підприємство – це самостійний господарюючий суб`єкт, створений підприємцем або об`єднанням підприємців для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою задоволення загальних потреб та отримання прибутку [53]. Таким чином, головний мотив діяльності будь-якого підприємства – це максимізація прибутку. Прибуток підприємства залежить від багатьох чинників, головними з яких є витрати виробництва та попит на продукцію, що виготовляється. Таким чином, якщо витрати являють собою один з найважливіших факторів, які обмежують розмір прибутку, то керівництву любого підприємства необхідно здійснювати постійний аналіз витрат та планування їх величини на майбутнє. Серед величезної кількості підприємств України можна виділити три їх групи в залежності від того, як вони ставляться до управління витратами [50]: 1. Підприємства, які не рахують своїх витрат. На сьогоднішній день це невелика за чисельністю група. 2. Підприємства, головна ціль управління витратами для яких полягає у зниженні рівня витрат. Підприємства потрапляють до цієї групи через посилення конкурентної боротьби на ринку, через зменшення прибутку, через виникнення збитків. Ця група в Україні на сьогоднішній день є найчисельнішою. 3. Підприємства, мета яких – це збільшення обсягів продажу. Сюди потрапляють підприємства, які стурбовані проблемою собівартості. Вони , пройшовши через первинну стадію оптимізації витрат, підходять до зниження і планування собівартості професійно, тобто вони застосовують для цих цілей спеціальні методики. Однією з таких методик є розрахунок рівня беззбитковості. На сьогоднішній день ця група підприємств є найменшою за чисельністю. Таким чином, необхідно прагнути до того стану, коли більшість українських підприємств буде належати до останньої, тобто третьої групи підприємств. Бо відомо, що навіть незначне на перший погляд зниження витрат може призвести до збільшення прибутку підприємства в декілька разів. Але збільшення прибутку можна досягти не лише за рахунок зниження витрат. Це можливо і за умови їх більш ефективного використання, тобто тоді, коли буде збільшена віддача від цих витрат, зокрема з кожного їх виду. На короткій дистанції найдоступніший спосіб управління витратами – це їх зниження. У середньостроковій перспективі для управління витратами використовується механізм мотивації, який полягає у прив`язанні оплати праці менеджерів до результатів роботи підрозділу. Завдяки цьому можна підвищити ефективність їхньої роботи. Роль менеджменту витрат полягає в тому, щоб знайти та впровадити найефективніший спосіб виробництва продукції і не лише зараз, а й з урахуванням перспективи. Власнику підприємства небайдуже, за допомогою якої величини витрат виготовляється продукція чи надається послуга. Навпаки, це питання його турбує в першу чергу, бо це головний чинник, від якого залежить розмір прибутку, який дане підприємство отримає в кінцевому рахунку. Оцінка ролі витрат поступово змінюється в бік визначення ключової ролі управління витратами в забезпеченні ефективного розвитку будь-якого підприємства. Можна говорити про те, що управління витратами стає одним з найважливіших сегментів виробничого менеджменту. Також коло задач, що стоять перед фахівцями в даній області, постійно зростає. Практика господарювання на українських підприємствах свідчить, що витрати сьогодні є суто об`єктом обліку, тоді як ринкові умови господарювання вимагають обов`язкового розгляду їх як об`єкта управління. Оптимізація рівня виробничих витрат повинна розглядатись як основа їхнього успішного функціонування, яка буде здатна забезпечити: рентабельність та прибутковість виробництва; високу конкурентоспроможність продукції, що виготовляється. Визначення шляхів управління виробничими витратами – це багатоаспектна проблема, яка може мати безліч напрямів. Визначення пріоритетних напрямів у цій сфері зумовлене сучасними тенденціями розвитку і функціонування виробництва. Сьогодні такими тенденціями є: підвищення складності та якості продукції, що виготовляється; розширення та ускладнення процесів виробництва та робіт з обслуговування і управління виробництвом; автоматизація і механізація процесів; зниження трудомісткості виробництва; диверсифікація видів діяльності підприємств. У результаті впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, тотальної автоматизації і механізації виробництва частка прямих витрат у собівартості продукції постійно знижується. Отже, актуальним питанням стає пошук шляхів управління не прямими, а накладними витратами. Характерними рисами сучасного підприємницького середовища є його складність, багатогранність, динамізм, дедалі більший рівень конкуренції та глобалізації. Забезпечення ефективності підприємницької діяльності за таких умов потребує постійного вдосконалення методів і техніки управління бізнесом. В першу чергу це стосується витрат. Саме від рівня й динаміки витрат залежать не лише фінансові результати окремих підприємств та їхніх структурних підрозділів, а й ефективність формування національного доходу на рівні держави загалом. Особливо актуальна проблема управління витратами на сьогодні для вітчизняних підприємств. Статистичні дані за 1994-2001 роки підтверджують значне зростання рівня витрат та, відповідно, зниження рентабельності діяльності як за основними галузями економіки України, так і за окремими галузями промисловості. Загалом за галузями економіки України рівень прибутку на 1 грн. витрат знизився більше ніж у 5 разів (з 25,6 % у 1996 році до 4,5% у 2001 році), а в таких галузях промисловості, як електроенергетика, хімічна й нафтохімічна промисловість, машинобудування та металообробна, легка промисловість, рентабельність їхньої діяльності зменшилася більше ніж у 10 разів [10]. Але в останні роки ситуація дещо покращилася. Прибутки підприємств різних галузей економіки почали зростати з року в рік. Це говорить про те, що управління витратами стало більш ефективним, що цьому питанню на підприємствах приділяється значна увага. Так, за даними державного комітету статистики України, валовий прибуток підприємств у 2004 році значно збільшився порівняно з 2003 роком [28]. Але у 2005 році прибутки підприємств дещо знизилися, порівняно з 2004 роки. Причиною цього була політична нестабільність у країні, та як наслідок цього – економічний спад [29]. Спеціалісти й менеджери з обліку витрат несуть велику відповідальність з забезпечення такої системи управління витратами , яка б мала точні облікові дані, що необхідні для управлінських цілей, для визначення показників ефективності, прийняття стратегічних рішень щодо ціноутворення, складу продукції, технологічних процесів і розроблення нових виробів. Нині одним з найефективніших методів економічних досліджень у науці управління є системний підхід, який розглядає об`єкт вивчення як частку цілого, і дає змогу краще уявити складні явища, а керівникам – зрозуміти організацію та ефективніше досягати цілей діяльності. Застосування системного підходу допомагає також глибше вивчити об`єкт, одержати повніше уявлення про нього, визначити причинно-наслідкові зв`язки між окремими частинами об’єкта. Головною ознакою системного підходу є динамічність, взаємодія і взаємозв’язок елементів, комплексність і цілісність. Зважаючи на те, яку роль відіграють витрати у розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів цього власників, постає потреба побудови ефективної системи управління витратами підприємства, що є процесом розроблення і прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їхнього формування й розподілу на підприємстві. При цьому важливо зазначити, що витрати є основною складовою показника ефективності діяльності підприємства – прибутку, тому побудову системи управління витратами слід розглядати як комплексну систему управління чинниками, що прямо або опосередковано впливають на розмір прибутку. Система управління витратами підприємства має ґрунтуватися на найдосконаліших формах і методах контролю й управління витратами. Метою контролю є виявлення стану, а метою управління – забезпечення роботи, яка відповідає первісним планам. На сьогоднішній день досвід підприємств в організації системи управління витратами зводиться переважно до перевірок виробничих показників, фінансових результатів, стану майна. Але за умови економічної зацікавленості у кінцевих результатах необхідна така система управління, функції якої зумовлені ефективністю використання ресурсів. Що ж до економіки вітчизняних підприємств, то створення систем управління витратами перебуває на тому рівні, коли менеджери вже усвідомили її цінність, але ще не мають достатніх знань у цій сфері. На жаль, в Україні сьогодні бракує публікацій про проблеми створення ефективних систем управління, котрі враховують характерні риси вітчизняних підприємств і умови їхньої діяльності. Тому досить важко організувати налагоджену систему, яка б забезпечувала ефективну роботу підприємства шляхом формування інформації про витрати й доходи як основи для прийняття оптимальних управлінських рішень. РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА “ПАВЛОГРАДСЬКОМУ ЕНЕРГОПІДПРИЄМСТВІ” 2.1 Загальна характеристика підприємства В травні 1965 року було створене Павлоградське управління тресту «Павлоградвугілля», а у 1975 році Павлоградське єнергоуправління увійшло до складу виробничого об’єднання з виробітку вугілля «Павлоградвугілля» У 1996 році законом України «Про підприємство», Наказом Президента України № 224 від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, які створюються в процесі корпоратизації та приватизації», а також №116 від 07.02.1996 р. «Про структурну перебудову вугільної промисловості» згідно приказу Мінвуглепрому України від 16.09.1996 р. №463 «Про створення ГВАТ шляхом перебудови державних підприємств Мінвуглепрому в державні відкриті товариства» державне підприємство «Павлоградське енергопідприємство» перебудоване в державне відкрите акціонерне товариство «Павлоградське енергопідприємство» - дочірнє підприємство ВАТ «Павлоградвугілля». Філія ВАТ «Павлоградвугілля» «Павлоградське енергопідприємство» створена Наказом Фонду держмайна України від 28.11.2003 р. № 2145 «Питання реорганізації ВАТ «ДХК» «Павлоградвугілля». Основним видом діяльності Павлоградського енргопідприємства є виробництво теплової енергії котельними підприємства, а також передача електроенергії. Основною сировиною для виробництва теплової енергії є вугілля, яке надається шахтами ВАТ «Павлоградвугілля». Виробництво теплоенергії здійснюється котельними підприємства, які працюють на твердому паливі, що розташовані на шахтах ВАТ «Павлоградвугілля». Вони ж і є головними споживачами продукції енергопідприємства. На балансі енергопідприємства знаходяться: котельні – для виробітку теплової енергії для шахт та підприємств ВАТ «Павлоградвугілля» , а також котельні для виробітку теплової енергії для міст Тернівка та Першотравенськ. Середньорічний обсяг теплоенергії складає 400 тис. ГКал. підстанції шахт ВАТ «Павлоградвугілля» для передачі електроенергії з обсягом послуг на суму більш ніж 2 млн. грн. повітряні та кабельні мережі для передачі електроенергії. виробнича та електротехнічна лабораторії, які надають спеціалізовані послуги шахтам та підприємствам ВАТ «Павлоградвугілля». Основний персонал Павлоградського енергопідприємства: машиніст (кочегар) котельної апаратник ХВО оператор теплового пункту слюсар-ремонтник електромонтер з ремонту та обслуговування електрообладнання електромонтер з обслуговування підстанцій електромонтер ОБВ Статутний капітал підприємства у сумі 5542,5 тис. грн. згідно передавального балансу станом на 01.07.1996 р. та актом оцінки цілісного майнового комплексу від 17 вересня 1996 р. , затвердженого Міністерством вугільної промисловості. Статутний капітал підприємства поділений на 22170000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна. Так як Павлоградське енергопідприємство надає свої послуги підприємствам та шахтам ВАТ «Павлоградвугілля» , то конкурентів у нього з надання аналогічних послуг немає. Павлоградське енергопідприємство належить до Міністерства палива та енергетики України та є підприємством, що обслуговує вугільну промисловість, тому його функціонування в певній мірі залежить від стану розвитку вугільної промисловості. До проблем, які впливають на діяльність підприємства можна віднести відсутність передової технології, відсутність належної ремонтної бази, тривалий термін експлуатації обладнання. Повна адреса Філії ВАТ «Павлоградвугілля» «Павлоградське енергопідприємство» – 51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Степового Фронту, 9. 2.2 Характеристика технологічного процесу виробництва продукції Технологічний процес – це процес переробки сировини та інших виробничих ресурсів з використанням певної технології в готову продукцію (послуги). Технологія виробництва має велике значення в процесі виробництва. Від неї залежить сам результат виробництва та характеристики кінцевого продукту. Дотримання технології виробництва забезпечить якісний результат, а порушення технологічних умов негативно позначиться не лише на якостях кінцевого продукту, а й може спричинити виникнення небезпечної або навіть аварійної ситуації для працівників. На підприємстві для здійснення технологічного процесу використовується тверде паливо (кам’яне вугілля), що поділяється на марки, кожна з яких має свої якісні характеристики. Кожна котельня філії ВАТ ДХК “Павлоградвугілля” ” Павлоградське енергопідприємство“ працює на вугіллі різних марок. Розглянемо якість вугілля на котельних підприємства (табл. 2.1). Таблиця 2.1 Якість вугілля на котельних підприємства за 1 кв. 2006 р.
Підприємство Марка вугілля Зольність, % Волога, % Сірка, % Найнижча теплота згорання Ккал / кг
Тернівська
котельні ш-ти ДГр 23,3 12,8 1,57 5016
3-4 мкр. к-т 13-25 6,3 13 1,48 6104
Степова
котельня ш-ти 1
33,3 6,9 1,4 5250
котельня ш-ти 2 Гр 33,3 6,9 1,1 5250
Ювілейна
котельня ш-ти Гр 25,3 6,4 1,86 5383
Павлоградська
котельня ш-ти ДГр 13,7 10,1 1,34 5623
Самарська
котельня ш-ти Гр 23,2 10,8 1,35 5247
Дніпровська
котельня ш-ти ДГр 32,8 10,2 1,16 4631
Зах.-Донбаська
котельня ш-ти к-т 13-25 7,5 12,8 1,48 6104
блок №3 Гр 18,4 8,1 1,1 6009
Благодатна
котельня ш-ти ДГр 11,4 11,8 1,18 5879
Герої космосу
котельня ш-ти к-т 13-25 7 13 1,48 6104
ЦОФ
"Павлоградська" к-т 13-25 7,3 13 1,48 6104
ДГр та Гр – це рядове вугілля, а к-т 13-25 – це концентрат вугілля, тобто це збагачене вугілля. Видаток палива розраховується за формулою: В = (Q х b) / k , (2.1.) де В – видаток палива;б Q – кількість виробленої теплової енергії; b – питомий видаток палива на 1 Гкал; k – коефіцієнт переводу в умовне паливо (тепловий коефіцієнт). Питомі витрати палива при споживанні вугілля приймаються у відповідності до “Розрахункових питомих витрат палива на випуск тепло енергії котельними ВАТ ”Павлоградвугілля” від 10.02.2004 р.” з експертним висновком державної інспекції з енергозбереження № 04.В18 – 05.01024.75.11.3.–Н12 та згідно режимних карт. Тепловий коефіцієнт переводу натурального палива в умовне паливо для вугілля (k) складає: ДГ 13-25, k = 0,84 ДГр (Терн.), k = 0,61 Гр. (Ювіл.), k = 0,61 Гр (Сам.), k = 0,60 Гр. (Степ.), k = 0,69 ДГр (Дніп.), k = 0,60 Гр. (Павл.), k = 0,60 ДГр (Г-к), k = 0,58 Гр. (З-Д), k = 0,63 гр. (Сташ.), k = 0,61 ДгР (Благ.), k = 0,54 У 2006 році на котельних енергопідприємства фактична питома вага видатку палива склала 200,6 кг. у. п. / Гкал, замість запланованої 185,6 кг. у. п. / Гкал. Збільшення питомого видатку палива на виробіток теплової енергії котельними підприємства порівняно з нормованим обумовлено наступними причинами: 1. Для котельних, що використовують концентрат фракції 0-13, він поставлявся з підвищеною зольністю до 25,9 % (при нормі 16%). 2. Згідно ДСТУ 8183 – 86 “Вугілля кам’ яне й антроцит Донецького басейну для шарового зпалювання” у котельних повинне зпалюватися вугілля з зольністю 25 - 30%, а фактична зольність вугілля сягає 40%. Це призводить до зниження ККД котлів на 6 – 10%. 3. Значна частка вугілля дрібної фракції збільшила просипання вугілля на решітці. Так, за плановими втратами від механічного недорогу для топок прямого ходу у 11 % фактичне просипання сягає 15 - 16 %. 4. Через відсутність критих складів вугілля фактична вологість сягає 15% при нормі у 10%. 5. Нормована величина питомого видатку палива та еквівалентний коефіцієнт, що вказаний у розрахунковому балансі, прийняті на базі теоретичних розрахунків і планової характеристики палива. Для визначення фактичних ККД котлів, норм розходування палива, еквівалентних коефіцієнтів необхідна наладка кожного котла спеціалізованою організацією. Подібні наладки на підприємстві через відсутність коштів фінансування не здійснюються протягом останніх трьох років. Що стосується готової продукції, то вона представлена у вигляді теплової енергії. Опалювальний сезон розпочинається тоді, коли температура повітря протягом трьох діб становить + 8 С. Теплова енергія, що виробляється котельними підприємства, є різною для кожного споживача за своєю температурою. Ця температура залежить від температурного графіку по кожному зі споживачів. Також вона залежить і від температури зовнішнього повітря. Так, кожне підприємство на початку опалювального сезону подає заявку на енергопідприємство, де вказує ту температуру, яка повинна бути в опалювальних мережах. Ця температура різна для кожного споживача. Також у заявці вказується обсяг тепломережі для кожної окремої котельної, видаток води, тиск у трубопроводі, що подає воду (пар), тиск у зворотньому трубопроводі , норму втрати. Також підприємство – споживач вказує по кожному місяцю окремо кількість теплової енергії, що споживається у Гкал та загальну кількість теплової енергії на весь опалювальний сезон. Замовник обов’язково вказує тип водонагрівального котла та кількість теплової енергії та вугілля тієї чи іншої марки для гарячого водопостачання підприємства по кварталам. Приклад заявки можна знайти у додатку Б. Потім на базі існуючого на підприємстві температурного графіку, який враховує температуру зовнішнього повітря, необхідну споживачеві температуру, температуру в трубопроводі, що подає воду (пару) та температуру в зворотньому трубопроводі розраховується температура, з якою буде подаватися вода споживачеві. Температурного графіку представлений у додатку В. Сутність технологічного процесу полягає в виробництві котельною установою, що працює на твердому паливі, теплової енергії. Технологічний процес здійснюється за наступною технологічною схемою. Повітря, необхідне для горіння, подається у топку котла за допомогою вентилятора (В13), а вода потрапляє до котла за допомогою живильного насосу (Н18). Димові гази з котла потрапляють в атмосферу через димову трубу (Т11) димососом (Д12). Тверде паливо конвеєрами вуглеподачі (В1) потрапляє в бункера котлів (20). після цього тверде паливо закидувачами (З15) передається на решітку котлів (К17) та згорає у топці котлів. Після цього згорівши паливо у вигляді шлаку через бункер (Б14) потрапляє у ванну золовидалення (З23), потім транспортується в бункер (Б24) і, потрапляючи на конвеєр золовидалення (З22), видаляється з котельної. Повітря, необхідне для горіння, по повітряводу (П25) забирається з котельної або вулиці вентилятором (В13) та подається до повітронагрівача (П9), де воно підігріває повітря, яке подається у топку. Потім димові гази за рахунок розрідження, яке створюється димососом (Д12), подається до батарейного циклону (Ц10). Там димові гази очищуються від золи та залишків палива, що не згоріло, і вже очищеними подаються димососом до димової труби та потрапляють до атмосфери. З батарейного циклону (Ц10) зола видаляється конвеєрами (К21). Сира вода потрапляє на фільтри ЖВО (Ф16), пом’якшується, а вже потім знекиснюється в деаераторі (Д19). Після цього вода за допомогою живильного насосу (Н18) потрапляє до барабану котла №2. Тут вода нагрівається, у котлі вода перетворюється на пару на радіаційних (Р8) та конвективних (К5) поверхнях нагріву та потрапляє до пароперегрівника (П6) через колектори (К4). Тут вода перегрівається та направляється до споживачів. Для сепарації вологи з пари у верхньому барабані встановлені сепаратори пари (С23). На верхньому барабані встановлений монометр, водовимірні колонки та протизастережні клапани. Що стосується живильної води, яка використовується під час технологічного процесу, то вона має наступні норми якості (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Норми якості живильної води
Показник
Водотрубних котлів з робочим тиском пари 1,4 Мпа (14 кгс/см2) Парових котлів з робочим тиском пари 1,4 Мпа (14кгс/см2) і 1,8 Мпа (18кгс/см2)
Прозорість за шрифтом, 40 40
см, не менше
Загальна твердість, 20 15
мкг-екв/кг
Вміст з'єднань заліза не нормується не нормується
(в перерахунку на Fe),
мкг/кг
Вміст розчиненого кисню 50 100
Значення Рн при 25 С 8,5-10,5 30
Вміст нафтопродуктів, 3 3
мг/кг
До основного устаткування підприємства належать: котлоагрегати; економайзери; повітронагрівачі. Котлоагрегати використовуються двох видів: Парові котли з тиском до 0,07 КГС / см2 та з тиском до 13 КГС / см2. Це пристрої, що мають топку для спалювання палива та виробітку пари. Водогрійні котли з температурою до 115 С та вище 115С. Це пристрої, які мають топку для зпалювання палива та виробітку гарячої води. Найбільш поширеними на підприємстві є котлоагрегати серії КЕ, а саме КЕ- 10-14С та котлоагрегати КВ – ТС, а саме КВ-ТСВ-10. Котлоагрегати серії КЕ – це котли низького тиску, з виробітком від 2,5 до 25 т / ч. Ці котли призначені для зпалювання твердого палива. Ці котлоагрегати двохбарабанні, вертикально – водотрубні з екранною топочною камерою та розвиненим конвективною сукупністю труб. Котлоагрегати цієї серії комплектуються шаровими механічними топками з пневмомеханічними закидувачами та решітками зворотнього ходу, призначеними для зпалювання кам’яного та бурого вугілля та працюючими за завищених напругах дзеркалу горіння. Топочні камери створені боковими екранами, фронтовою та задніми стінками з вогнеупорної цегли. Котлоагрегати серії КВ –ТС розроблені з урахуванням максимального рівня заводської блочності та уніфікації деталей, елементів та вузлів котлоагрегатів, працюючих на різних видах палива. Для цих котлоагрегатів прийняті обмеження з виду та якості палива: не підлягають спаленню високозольне, високовологе буре вугілля , відходи вуглезбагачення , вугілля з теплотою згорання < 2800 Ккал / кг, а також сланці, торф та інші види твердого палива з великим вмістом сірки. Ці котлоагрегати призначені для шарового спалювання твердого палива з повітронагрівачем. Топочна камера має горизонтальний вигляд. Конвективна поверхня нагріву розташована у вертикальній шахті з підйомним рухом газів. Повітронагрівач котлоагрегату розташований за межами конвективної шахти. Схема циркуляції у даних котлоагрегатах наступна: поступовий рух води по поверхні нагріву, вхід – у нижчий колектор лівого бокового топочного екрану, вихід – з нижнього лівого колектору конвективного блоку. Обмурівка натрубна, каркасу немає. Топочний та конвективний блоки мають опори, приварені до нижніх колекторів котлоагрегату. Розглянемо основні технічні характеристики котлоагрегатів КЕ – 10- 14С та котлоагрегатів марки КВ-ТСВ-10. Усі дані представимо у вигляді табл. 2.3 та табл.2.4. Таблиця 2.3. Технічні характеристики котлоагрегатів серії КЕ-10-14
Протидія повітряного коробу та повітрепідігрівача, КГС /м2 110
Основні параметри, мм:
глибина топочної камери 3904
ширина топочної камери 2880
глибина конвективної шахти 768
ширина конвективної шахти 2944
ширина по обмуровці 3200
довжина по обмуровці 6400
висота 5850
ширина габаритна 5580
висота габаритна 9515
Маса, т:
топочного блоку 4,06
конвективного блоку 5,36
повітряпідігрівача 5,33
повна маса котлоагрегату 22,13
Економайзер – це пристрій, призначений для нагріву живильної води, що потрапляє у паровий котел. Для нагріву використовуються димові гази, які виходять з котла. Повітрепідігрівач – це пристрій, призначений для підігріву повітря після вентилятора. Використовує тепло димових газів. На підприємстві використовується монометр для виміру тиску, при чому вони поділяються на такі види: технічні; електроконтактні (ЕКМ); кисневі; ацетиленові; пропанові. Кожний з видів монометрів має свої характеристики. Розглянемо ці характеристики, що наведені у табл. 2.5. Таблиця 2.5.
Характеристики манометрів
Вид монометру Марка Клас точності Ліміт виміру, КГС / см2 Діаметр, мм Колір
Технічні
МТП, МП, МП3, МП5 (котловий) 1,6-2,5 0-60 160
Електроконтактні ЕКМ 1,6-2,5 0-60 160
Кисневі МТ 2,5-4 0-25 50-60 блакитний
Ацетиленові МТ 2,5-4 0-4 50-60 сірий
Пропанові МТ 2,5-4 0-6 50-60 червоний
Ліміти виміру регламентовані ДСТУ і коливаються у наступних межах (ГКС /см2): 0-0,6 0-10 0-1 0-16 0-1,6 0-25 0-2,5 0-40 0-4 0-60 0-6 Таким чином слабким місцем у технології виробництва є те, що велика кількість тепла, яке могло б бути використано в процесі виробництва готової продукції, втрачається. Саме цей момент потрібно вирішити, бо це призводить до додаткових витрат підприємства. 2.3 Аналіз обсягу надання послуг Аналіз обсягу надання послуг значною мірою впливає на розмір витрат, які несе підприємство. Проаналізуємо обсяг наданих підприємством послуг за 2005 та 2006 роки у вартісному та натуральному виглядах (табл.2.6.). Таблиця 2.6. Аналіз надання послуг з виробітки теплової енергії
Показник 2005р. 2006р. Абсолют. Відносне % вик.
План Факт План Факт відхилення відхилення,(%) плану
План Факт План Факт
Обсяг послуг в натуральному вираженні (Гкал) 334578 337567 305251 304070 -9327 -33497 -8,77 -9,92 90,08
Обсяг послуг в вартісному вираженні ( тис.грн.) 26187 26846 25119 25002 -1068 -1844 -4,08 -6,87 93,13
Таким чином, з табл. 2.6 видно, що у 2005 році послуги були надані у більшому обсязі, ніж було заплановано. Це пов’язане з тим, що опалювальний сезон у 2005 році був довшим, ніж очікувалося. А у 2006 році послуг надано менше, ніж це планувалося, що пов’язане зі скороченням опалювального сезону. Таким чином, можна казати, що ні у 2005 році, ні у 2006 році план з обсягу послуг не був виконаний, але можна стверджувати, що у 2006 році, порівняно з 2005 роком відхилення від плану значно скоротилося, ніж у попередньому році. А це свідчить про позитивну тенденцію на підприємстві. Але, що стосується обсягу послуг взагалі, то він скорочується. Тобто у 2005 році було заплановано надати послуг на 26187 тис. грн., а уже у 2006 році у плані була закладена цифра у 25119 тис. грн. Це свідчить про те, що обсяги реалізації скорочуються. Це негативний момент для підприємства, бо знижує його прибуток.
2.4 Аналіз основних виробничих фондів підприємства Основні виробничі фонди (ОВФ) представляють собою засоби виробництва, які приймають участь в декількох виробничих циклах та переносять свою вартість на готову продукцію частково у вигляді амортизаційних відрахувань [42]. ОВФ впливають на розмір витрат, які несе підприємство в процесі здійснення своєї виробничо – господарської діяльності, шляхом перенесення частини вартості у вигляді амортизаційних відрахувань на собівартість послуг. Розглянемо рух виробничих фондів «Павлоградського енергопідприємства». Для цього заповнимо табл. 2.7 та табл. 2.8. Таблиця 2.7 Рух основних засобів за 2005 рік, тис. грн.
Залишок на початок року Надійшло за рік Переоцінка (дооцінка) Вибуло за рік Нараховано амортизації Інші зміни за рік Залишок на кінець року
Первісна вартість Знос
Первісна вартість Знос Первісна вартість Знос
Первісна вартість Знос Первісна вартість Знос
Будинки, споруди, та передавальні засоби 24224 12715 199
Проаналізуємо рух основних фондів підприємства за допомогою розрахунку нижченаведених показників. , (2.2) де ОВЗсг – середнерічна вартість ОВЗ, тис. грн.; ОВЗнг –вартість ОВЗ на початок року , тис. грн.; ОВЗнг –вартість ОВЗ на початок року , тис. грн.; ОВЗнг –вартість ОВЗ на початок року , тис. грн.; ОВЗнг –вартість ОВЗ на початок року , тис. грн.; ОВЗнг –вартість ОВЗ на початок року , тис. грн.; ОВЗвв – вартість введених ОВЗ, тис. грн.; ОВЗвиб – вартість вибувших ОВЗ, тис. грн.; Мд –кількість цілих місяців дії введених ОВЗ; Мбд кількість цілих місяців бездії вибувших ОВЗ ОВЗ 2005 сг = 44381 + 19458 + 353 = 63486 (тис.грн.) ОВЗ 2006 сг = 42434 + 2156 + 209 = 44381 (тис. грн.) Для аналізу й оцінки ефективності використання ОВЗ використовують такі показники як: фондовіддача, фондомісткість та фондоозброєнність. Фондовіддача (ФВ) – це відношення обсягу послуг до вартості ОВЗ підприємства. Вона показує, скільки послуг (в грн.) підприємство надає на 1 грн. ОВЗ. Фондомісткість (ФМ) – це показник, який є оберненим фондовіддачі. Він показує, скільки грн. ОВЗ приходиться на 1 грн. наданих підприємством послуг. Фондоозброєнність (ФО) – це відношення вартості ОВЗ до середньосписочної чисельності промислово-виробничого персоналу, тобто того, що безпосередньо приймає участь в процесі виробництва. Розрахуємо вище перераховані показники. Результати розрахунків представимо у вигляді табл. 2.9. Таблиця 2.9 Показники ефективності використання основних фондів
Показник Од. вимір. 2005 2006 Відхилення
Абсол. Віднос. (%)
Обсяг надання послуг Тис. грн. 26846 25002 -1844 -6,87
ОВЗ Те ж 63486 44381 -19105 -30,09
Середньоспискова чисельність персоналу Чол. 964 863 -101 -10,48
ФВ Грн./грн. 0,42 0,56 0,14 33,33
ФМ Те ж 2,36 1,77 -0,59 -25,00
ФО Грн./чол. 65,86 51,43 -14,43 -21,91
Таким чином, видно, що показник фондовіддачі як у 2005, так і в 2006 роках є досить низьким. Причиною цьому може бути те, що виробничі фонди підприємства є застарілими. Також у 2006 році обсяг послуг, що надаються підприємством, знизився на 6,87%, що й знижує даний показник. Що стосується фондомісткості послуг, то даний показник є досить високим. Це виникає з причини того, що надання послуг підприємством є досить складним процесом з використанням складної технології. Тобто виробництво послуг на підприємстві є досить фондомістким. Але у 2006 році, порівняно з 2005 роком, цей показник знизився на 25%. Це відбулося через те, що у 2006 році не проводилася до оцінка основних засобів, що значно занизило їх реальну вартість на той час. Фондоозброєність праці на підприємстві є досить високою. Це позитивний момент в діяльності підприємства, бо говорить про достатній рівень забезпеченості обладнанням працівників. Але у 2006 році цей показник значно знизився у порівнянні з 2005 роком (на 21,91%). Це відбулося, головним чином, за рахунок того, що у 2006 році не була проведена дооцінка вартості основних засобів. Далі розрахуємо показники руху ОВФ. Це такі коефіцієнти: коефіцієнт оновлення, коєфіцієнт вибуття та коєфіцієнт приросту. Розрахуємо вищеперераховані показники: Кон = ОВЗ вв/ ОВЗ кр; (2.3) Квиб = ОВЗ виб/ ОВЗ пр; (2.4) Кприр = (ОВЗ вв - ОВЗ виб) / ОВЗ кр, (2.5) де Кон – коефіцієнт оновлення Квиб - коєфіцієнт вибуття Кприр - коєфіцієнт приросту ОВЗ вв – ОВЗ , введені у виробництво, тис. грн. ОВЗ кр – ОВЗ на кінець року, тис.грн. ОВЗ пр – ОВЗ на початок року, тис.грн. ОВЗ виб – ОВЗ, вибувші з виробництва, тис. грн. Розрахуємо також коефіцієнт зносу обладнання. КЗ = А / ОВЗСГ, (2.6) де А – сума нарахованої амортизації. Представимо результати розрахунків у вигляді табл. 2.10. Таблиця 2.10 Показники руху основних виробничих фондів
Показник Од. вимір. 2005 2006 Відхилення
Абсол. Віднос. (%)
ОВЗ, введені у виробництво (тис. грн.) 2004 2156 152 7,58
ОВЗ, вибувші з виробництва (тис. грн.) 353 209 -144 -40,79
ОВЗ на кінець року (тис. грн.) 63486 44381 -19105 -30,09
ОВЗ на початок року (тис. грн.) 44381 42434 -1947 -4,39
Як бачимо, у 2006 році, порівняно з 2005 роком, коефіцієнт оновлення є вищим. Це позитивна тенденція, бо говорить про оновлення та забезпечення технічної бази підприємства. Коефіцієнт вибуття знизився у 2006 році, порівняно з 2005 роком. Це відбулося за рахунок зменшення кількості вибувших з виробництва основних засобів. Що стосується коефіцієнту приросту, то він збільшився у порівнянні з попереднім роком на 69,23%. Це відбулося за рахунок введення значної кількості нового обладнання, та зменшення кількості ви бувшого з виробництва обладнання. Коефіцієнт зносу у 2006 році знизився, порівняно з 2005 році. Це є позитивною тенденцією, яка відбулася за рахунок того, що надійшли нові інструменти, інвентар, інші основні засоби та нематеріальні активи. 2.5 Аналіз трудових показників Персонал – це особистий склад будь – якого закладу, підприємства. Персонал – це сукупність постійних працівників підприємства, що мають певну професійну підготовку або досвід практичної діяльності. Тобто персонал – це трудовий ресурс підприємства, який він використовує в процесі виробництва. Основним показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Продуктивність праці – це показник, що характеризує міру ефективності праці окремого працівника в середньому на підприємстві. Він розраховується як відношення обсягу наданих послуг до середньоспискової чисельності працівників підприємства [42]. На підприємстві використовуються два методи виміру продукивності праці: - натуральний, тобто за якого обсяг послуг вимірюється в натуральному вираженні. - вартісний, за якого обсяг послуг вимірюється в вартісному вираженні. Фопд оплати праці (ФОП) – це сума усіх грошових коштів підприємства, призначених для виплати заробітної плати працівникам. ФОП включає [24]: основну заробітну плату – це заробітна плата відрядна та погодинна, а також оплата відряджень. додаткова заробітна плата – це доплати за поверхнормативний робочий час, роботу в нічний час, поєднання профессій, профессіональну майстерність, роботу в святкові та вихідні дні. інші компенсаційні виплати – це матеріальна допомога, соціаьні пільги, юбілейні премії, доплати за особливо важливі доручення. Аналіз трудових показників «Павлоградського енергопідприємства» представлений у табл. 2.11. Таблиця 2.11 Аналіз трудових показників
Показник 2005 2006 Абсол. відх. Відн. відх.
ФОП (тис.грн.) 6461,1 9022,5 2561,4 39,64
ФОП робіт.(тис.грн.) 5212,1 7457,3 2245,2 43,08
ФОП ІТР (тис.грн.) 1249 1565,2 316,2 25,32
Середньоспискова чисельність (чол.) 964 863 101 11,70
Кількість робітників (чол.) 847 745 102 13,69
Кількість ІТР (чол.) 117 118 -1 -0,85
Середній рівен з/п робітників (грн.) 623,49 1090,1 466,61 74,84
Середній рівен з/п ІТР (грн.) 1147 1732,2 585,2 51,02
З табл. 2.11 видно, що ФОП у 2006 році, порівняно з 2005 роком значно збільшився, точніше на 39,64%. Це відбулося за рахунок того, що у 2006 році відбулося підвищення рівня мінімальної заробітної плати. ФОП виріс у 2006 році, незважаючи на те, що середньосписочна чисельність персоналу знизилася на 11,7%. Із даних табл. 2.11 видно, що через підвищення рівня мінімальної заробітної плати середня заробітна плата робітників зросла у 2006 році, порівняно з 2005 роком, на 74,84%, а середній рівень заробітної плати ІТР зріс на 51,02%. Чисельність персоналу знизилася за рахунок скорочення штатів через застосування компьютерної техніки на підприємстві, що дало змогу вивільнити частину персоналу. На основі вищенаведених даних розрахуємо продуктивність праці пероналу за категоріями у натуральному та вартісному показниках: ПП вар= Vвир.вар / Чсередн., (2.7) де ПП вар – продуктивність праці у вартісному вираженні; Vвир.вар – обсяг виробництва у вартісному вираженні, тис. грн.; Чсередн – середньосписочна чисельність персоналу, чол. Тепер розрахуємо продуктивність праці у натуральному виражкенні: ПП нат = V вир.нат / Чсередн. (2.8) де ПП нат – продуктивність праці у натуральному вираженні; Vвир.нат – обсяг виробництва у натуральному вираженні, Гкал. Результати розрахунків представлено у табл. 2.12.
Таблиця 2.12 Аналіз продуктивності праці
Показник Од. вимір. 2005 2006 Відхилення
Абсол. Віднос. (%)
Обсяг надання послуг (тис. грн.) 26846 25002 -1844 -6,87
Обсяг надання послуг (Гкал) 337567 304070 -33497 -9,92
Середньоспискова чисельність персоналу (чол.) 964 863 -101 -10,48
Таким чином, видно, що продуктивність праці робітників у 2006 році збільшилась як у вартісному вираженні, так і у натуральному. Причиною цьому є те, що за умови скорочення чисельності персоналу у 2006 році на 10,48%, обсяг послуг, що надається аналізуємим підприємством, знизився лише на 6,87%. Це позитивна тенденція і свідчить вона про якісну організацію трудового процесу на підприємстві. 2.6 Аналіз витрат за елементами Аналіз витрат за елементами дасть змогу проаналізувати виробничу собівартість послуг підприємства за 2005 та 2006 роки, а також проаналізувати динаміку змін за основними статтями (табл. 2.13). Таблиця 2.13 Аналіз витрат на виробництво
Елементи витрат 2005 2006 Відхилення Відхилення за пит.вагою (%)
тис.грн.
пит.вага (%) тис.грн.
пит.вага (%) Абсол.
Відн. (%)
Матеріальні витрати 16779 58,24 13448 42,34 -3331 -20 -15,90
ФОП 6461,1 22,43 9022,5 28,41 2561 39,6 5,98
Нарахування на ФОП 2360,6 8,19 3092,1 9,74 731,5 31 1,54
Проаналізувавши табл. 2.13, можна зробити висновок про те, що у 2006 році, порівняно з попереднім, тобто 2005 роком, витрати виробництва послуг збільшилися на 10,2%. Це відбулося, головним чином, за рахунок збільшення витрат за статтею «Фонд оплати праці» та «Нарахування на ФОП», які зросли відповідно на 39,6% та 31%. Це відбулося через збільшення рівня мінімальної заробітної плати. Але у 2006 році спостеріггається зменшення витрат за статтею «Матеріальні витрати» на 20%. Це сталося тому, що у 2006 році підприємством було надано менший обсяг послуг ніж у 2005 році. Але Збільшення витрат за статтею «Амортизація » на 67,7% відбулося за рахунок того, що у 2006 році було введено частину ОВЗ, а також була здійсненна переоцінка основних виробничих засобів підприємства. Збільшення розміру витрат за сиаттею «Інші витрати» на 8,12% відбулося за рахунок того, що у 2006 році були підвищені ставки деяких податків. Зокрема, податку на воду. 2.7 Аналіз собівартості продукції Собівартість – це грошове вираження витрат підприємства на виробництво, реалізацію продукції (робіт, послуг). В залежності від складу витрат розрізняють собівартість [46]: - індивідуальну (витрати на виготовлення конкретного виду виробу); - технологічну ( сума витрат на організацію технологічного процесу виготовлення продукції); - цехову ( складається з технологічної собівартості); - виробничу ( сума витрат підприємства, що включає цехові та загальногосподарські витрати на виробництво продукції); - повну ( складається з виробничої собівартості та витрат, пов’язаних з реалізацією продукції та іншими невиробничими витратами); - середньогалузеву (основа встановлення оптової ціни на продукцію). Собівартість – це фактор росту прибутку підприємства, джерело його виробничого та соціального розвитку [46]. Проаналізуємо собівартість продукції по філії ВАТ “Павлоградське Енергопідприємство” за 2005 рік та 2006 рік. Усі дані зведемо у табл. 2.14 та табл. 2.15. Таблиця 2.14 Аналіз собівартості продукції за 2005 рік
Статті витрат План (тис. грн.) Факт (тис. грн.) Абсол. відх.
Вик. пла- ну (%)
Матеріальні витрати 13104,70 16779,00 3674,30 128,04
матеріали 1125,60 2870,30 1744,70 255,00
паливо: 7606,50 9051,90 1445,40 119,00
дизпаливо 81,60 156,00 74,40 191,18
вугілля 7464,90 8805,40 1340,50 117,96
бензин 60,00 91,92 31,90 153,20
електроенергія 3284,00 3123,10 -160,90 95,10
послуги виробничого характеру 1088,60 1733,70 645,10 159,26
Витрати на оплату праці 6385,20 6461,10 75,90 101,19
Відрахування на соц. заходи: 2423,70 2360,60 -63,10 97,40
пенсійний фонд 32% 2043,20 1981,40 -61,80 96,98
соц. страх 2,9% 185,20 184,70 -0,50 99,73
фонд безробіття 1,9% 121,30 120,70 -0,60 99,51
фонд відшкодування 1,16% 74,00 73,80 -0,20 99,73
Амортизація 1629,90 1574,70 -55,20 96,61
Інші грошові витрати: 1514,70 1634,60 119,90 107,92
обов'язкові платежі 455,10 334,40 -120,70 73,48
Плата за забр. навк. Середовища 347,10 235,60 -111,50 67,88
Таким чином, видно, що у 2005 році було перевищено плановий рівень витрат на виробництво більш ніж у два з половиною рази. Це пов’язане зі значним подорожчанням матеріалів, які купуються у фірми – постачальника та незапланованими витратами, пов’заними з ремонтами застарілого обладнання, подорожчанням покупних ТМЦ та іншими. Теж саме спостерігається у 2006 році. Через це гостро стоїть питання про перехід до давальницької схеми постачання сировини. Хоча спостерігається тенденція незначного скорочення рівня матеріальних витрат у 2006 році у порівнянні з попереднім роком. Це відбулося за рахунок того, що знизився обсяг наданих послуг у 2006 році порівняно з 2005 роком. Також у 2005 році перерозходування палива становить 19%, ніж було заплановано. Це пов’язане з неекономним використанням паливо – мастильних матеріалів, використанням їх не за призначенням. У 2006 році ситуація значно покращилася. Це пов’язане з встановленням суворого контролю за використанням паливо – мастильних матеріалів. Але з дизпаливом ситуація залишається незмінною та перевищує запланований розмір майже удвічі як у 2005, так і у 2006 році. У 2005 році спостерігається відхилення фактичного розміру розходування вугілля від планового на 17,96%. Це пов’язане з невідповідністю якості вугілля. Вугілля, що постачалося підприємство, мало меншу тепло утворюючу здатність, ніж повинна бути у вугілля даної марки. Але ситуація покращилася у 2006 році. У 2005 році у порівнянні з 2006 роком спостерігається економічне використання бензину. Це пов’язано з меншою кількістю відряджень та контролем за несанкціонованим використанням. А у 2005 році перевищення плану з використання бензину знаходиться на рівні 53,2%. У 2006 році собівартість продукції фактична вища ніж у 2005 році. У 2006 році значно збільшилися витрати на електроенергію. Це пов’язане з використанням її на невиробничі цілі та з підвищенням тарифів. У 2006 році значно зросли витрати на послуги виробничого характеру. Сюди включаються послуги організацій, які не входять до складу ВАТ “Павлоградвугілля”. Причиною цього стало підвищення вартості послуг, порівняно з минулим 2005 роком. У 2006 році витрати на оплату праці значно перевищують ті, що були у 2005 році. Це відбулося за рахунок того, що у 2006 році відбулося підвищення рівня мінімальної заробітної плати. Також це спричинило збільшення рівня відрахувань на соціальні заходи. Хоча і у 2005 році, і у 2006 році не було досягнуто того рівня соціальних виплат, які були заплановані. Також у 2006 році зросли амортизаційні відрахування. Це свідчить про те, що у 2006 році відбулося покращення ситуації з устаткуванням підприємства, а саме відбулося оновлення технічної бази підприємства, що є позитивним моментом у діяльності підприємства. Що стосується інших грошових витрат підприємства, то вони у 2006 році залишилися майже на тому ж рівні, що і у 2005 році. Це говорить про те, що ставки налогів з підприємства за ведення господарської діяльності у 2006 році залишилися майже без змін щодо 2005 року. У 2006 році зросли адміністративні витрати підприємства. Це пов’язано з підвищенням оплати праці працівників управлінського апарату, ростом витрат на зв’язок через впровадження корпоративного мобільного зв’язку та збільшенням канцелярських витрат, порівняно з 2005 роком. 2.8 Аналіз фінансових результатів До основних фінансових показників діяльності будь – якого підприємства можна віднести наступні: виручка, отримана від реалізації послуг, валовий прибуток, чистий прибуток, рентабельність продаж, рентабельність чистого прибутку, рентабельність валового прибутку та інші. Розглянемо та проаналізуємо основні фінансові показники діяльності «Павлоградського енергопідприємства» ( табл. 2.16).
Таблиця 2.16 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
Дохід (виручка)від ралізації послуг 14541 3990 -10551 -72,56
Валовий прибуток (збиток) -3406 714 4120 79,04
Прибуток (збиток) від операц. діяльн. -5253 -2205 3048 -
Прибуток (збиток) від звичайної діяльн. -5314 -2205 3109 -
Чистий прибуток (збиток) -5314 -2205 3109 -
Як видно з табл. 2.16, і у 2005 році, і у 2006 році підприємство несе збитки від своєї діяльності. Це негативний момент, але у 2006 році розмір збитків зменшився у порівнянні з 2005 роком. Причиною виникнення збитків на підприємстві є великий рівень витрат. Зокрема, у 2005 році собіватрість послуг значно перевищувала чистий дохід від реалізації послуг. Саме це є основною причиною того, що підприємство несе збитки. Через це необхідно на підприємстві розробити та вжити ряд заходів зі зниження собівартості послуг, що надаються. Таким чином діяльність підприємства є збитковою, тому розрахунок рентабельності виробництва не має сенсу. Ця ситуація потребує негайного її вирішення. 2.9 Аналіз системи управління витратами у Філії ВАТ «Палоградвугілля» «Павлоградське енергопідприємство» Управління витратами на підприємстві здійснюється з метою пошуку резервів зниження витрат, і відповідно, максимізації прибутку. Управлінням витратами на аналізуємому підприємстві займається планово – економічним відділом, який виконує наступні завдання: формування планових витрат за усіми видами діяльності підприємства; здійснення аналізу у розрізі кожного елементу на базі понесених фактичних витрат; визначення відсотку виконання плану з витрат; аналіз чинників, що спричинили відхилення фактичного розміру витрат від запланованого; формування бюджету руху грошових коштів та бюджету прибутку та видатків; оптимізація та корегування витрат у розрізі кожного елементу витрат. Проаналізувавши систему управління витратами на Палоградському енергопідприємстві, можна зробити висновок, що вона є неефективною. Про це свідчить те, що планово – економічним відділом не закладаються до планових витрат непередбачувані витрати, які на підприємстві є досить великими з наступних причин: розмір фактичних матеріальних витрат значно перевищує запланований через те, що виникає потреба у частих незапланованих ремонтах у зв’язку з використанням застарілого обладнання, не враховується індекс інфляції та збільшення цін на покупні ТМЦ та комплектуючі, не передбачається збільшення тарифів на комунальні послуги, не враховується можливість виникнення аварій та витрат на їх усунення; фактичний рівень амортизаційних витрат значно перевищує запланований через те, що на підприємстві використовується обладнання з нульовою залишковою вартістю. Керівники дуже часто не бачать потреби у придбанні нового обладнання після закінчення строку експлуатації старого, на яке вже не нараховуються амортизаційні відрахування але яке ще працює. Через це виникає потреба у визначенні вартості цього обладнання. Запрошується незалежний експерт, який оцінює обладнання. Все це потребує додаткових витрат на оплату праці експерта та на нові амортизаційні відрахування на це обладнання, які не плануються. Таким чином основними недоліками в системі управління витратами є те, що планування витрат здійснюється по факту, тобто від досягнутого, а не на перспективу. Також на підприємстві не розраховуються основні фінансові показники діяльності. Необхідно удосконалити систему управління витратами, а саме розробити ряд заходів з її зниження. В першу чергу це стосується зниження матеріальних витрат та амортизаційних відрахувань. Також необхідно переглянути ФОП як працівників, так і адміністративного аппарату, бо він збільшився у 2006 році більш ніж удвічі, порівняно з 2005 роком. Звісно на це вплинуло законодавче збільшення розміру мінімальної заробітної плати, але все ж таки необхідно розробити заходи зі зменшення ФОП. Також, праналізувавши використання трудового потенціалу підприємства, можна сказати, що необхідно розробити заходи з підвищення продуктивності праці та зі зниження трудомісткості продукції. Бо продуктивність праці персоналу хоч і підвищилась у 2006 році, порівняно з 2005 роком, та все ж таки залишається не на бажаному рівні. А що стосується трудомісткості продукції, то цей показник на підприємстві є досить високим і потребує регулювання в бік зменшення. Такж необхідно зменшувати рівень непродуктивних витрат. Що стосується системи управління основними фондами на підприємстві, то вона є також неефективною та потребує змін. Такж необхідно переглянути адміністративні витрати, бо вони є дуже високими і значно збільшують загальні витрати підприємства. РОЗДІЛ 3 РОЗРОБКА ЗАХОДІВ З ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ 3.1 Прогноз ринків збуту Розглянемо основних споживачів теплової енергії, виготовляємої котельними підприємства, та обсяг послуг, що були спожиті ними у 2006 році. Таблиця 3.1 Споживачі послуг підприємства у 2006 році
№ п/п Споживач Обсяг (тис.грн.) У % вир. Абсол. відх. Відн. відх.
План Факт
1 ш. Тернівська (міські котельні) 1894 2399 9,6 505 26,7
2 ш. Степова 4562 2810 12,4 -1752 -38
3 ш. Юбілейна 290 1172 6,33 882 304
4 ш. Павлоградська 2666 2130 8,52 -536 -20
5 ш.Самарська 2171 1589 6,36 -582 -27
6 ш. Дніпровська 2526 2356 9,42 -170 -6,7
7 ш. Героїв Космосу 4837 2789 11,2 -2048 -42
8 ш. Західно-Донбаська 1524 1409 6,33 -115 -7,5
9 ш. Сташкова 334 348 3,27 14 4,19
10 ш. Благодатна 3432 1468 5,26 -1964 -57
11 Підпр-ва холдингу 682 696 2,78 14 2,05
12 Сторонні підприємства 201 4143 18,6 3942 1961
Всього 25119 25002 100 -117 -0,5
Представимо долю кожного споживача послуг підприємства у відсотковому вираженні до загального обсягу послуг, що надаються на базі даних за 2006 рік (мал. 3.1).
Мал. 3.1 Дольове співвідношення споживачів послуг за 2006 рік У 2007 році підприємством планується передача міських котельних м. Тернівка та м. Першотравенськ міському комунальному господарству. Це три котельні, що розташовані на території вищевказаних міст, які на даний час знаходяться на балансі підприємства. Вугілля для виробітку теплової енергії для опалення міст надавала шахта Тернівська, що знаходиться на території м. Тернівка. Тобто, планується здійснити передачу котельних, які споживали приблизно 10% теплової енергії щорічно. Через цю передачу підприємству доведеться скоротити обсяги виробництва теплової енергії пропорційно частці споживання її даними споживачами. Це планується здійснити на підставі того, що підприємство і так працює збитково, а дані міста є постійними боржниками за надані послуги енергопідприємством. І ситуація з року в рік повторюється, бо споживачі теплової енергії, тобто жителі міст, не сплачують комунальним службам за надане їм тепло. Також підприємство планує здійснити цю передачу безкоштовно, тому що виконавчі органи влади цих міст не мають бажання викуповувати котельні. А підприємство, прорахувавши витрати, які несе щороку, готове здійснити цю безкоштовну передачу, бо це значно менші втрати. У зв’язку з цим, на 2007 рік планується зменшення обсягу надання послуг підприємством у розмірі 1894 тис.грн. Через це на 2007 рік планується надання послуг підприємством в обсязі 25002 х 0,9 = 22501,8 (тис. грн.), що у натуральному вираженні становить 304070 х 0,9 = 273663 (Гкал). 3.2 Розробка технологічного заходу, спрямованого на зниження витрат підприємства Для зниження рівня витрат на виробництво теплової енергії необхідно вжити ряд заходів з удосконалення технології виробництва. Розглянемо можливість встановлення охолоджувача випару на одній з котельних підприємства. За умови позитивного результату від використання цього обладнання можна буде поступово встановити подібне обладнання на усіх котельний підприємства. Здійснення цього заходу передбачає, що економія буде відбуватися за рахунок того, що охолоджувач випару буде використовувати тепло пари для підігрівання живильної води. Це дасть змогу зекономити витрати палива та втрату теплової енергії, яка використовувалася для нагрівання живильної води, потрібної для здійснення технологічного процесу виробітку теплової енергії. Технологічна схема виробництва у цьому випадку буде дещо змінена. На даній схемі встановлений охолоджувач випару буде вказаний під номером О27. Розмір охолоджувача випару залежить від площі охолоджувальної поверхні. На даному підприємстві використовуються охолоджувачі площею від 30 до 315 м2. Використовуються такі види охолоджувачів: - пароводоводні (МВН); - водоводні (ОСТ); - пароводні (ПСВ). Кожен вид охолоджувача має свої розміри, так охолоджувачі марки МВН мають розміри від 30 до 60м2, ОСТ – до 30м2, ПСВ – до 315м2. Схематично охолоджувач випару можна представити наступним чином (мал.3.2, мал.3.3):
Мал.3.2 Охолоджувач випару у горизонтальному розрізі
Мал.3.3 Охолоджувач випару у вертикальному розрізі Таким чином, видно, що охолоджувач випару має дві зони. Верхня зона - зона А, нижня зона – зона Б. Кожна з зон складається з великої кількості труб (1), які мають діаметр, в середньому, 1 – 2 м. Зони розділені між собою перегородкою.В зону А через спеціальний отвір потрапляє вода з температурою Т1.1. Це вода, яка буде поглинати тепло тієї води (пари), що буде потрапляти сюди після закінчення основного виробничого процесу виробітки теплової енергії через інший отвір з температурою Т1. При чому, вода або пара, що буде віддавати своє тепло розподіляється по трубам всередині зони А, а вода, що буде поглинати тепло, розподіляється між трубами. Температури Т1.1. та Т1 значно відрізняються. Так, Т1 значно перевищує Т1.1. Також в зоні А встановлений монометр для вимірювання тиску всередині охолоджувача та повітряник, через який буде здійснюватися повітряобмін. Потім в зоні Б по трубам вже тече вода (пара), що мають значно нижчу температуру (Т2), бо віддала своє тепло воді, що використовувалася для поглинання цього тепла. Ця вода буде мати температуру Т2.2., що значно вища за температуру Т1.1., з якою вода потрапила до охолоджувача випару. Таким чином можна зробити висновок, що всередині охолоджувача відбувся теплообмінний процес. Після цього нагріта вода іде на підігрівання живильної води для здійснення нового технологічного процесу, а вода, яка віддала своє тепло, або конденсат (у випадку, коли в охолоджувач потрапила пара) виходять з охолоджувача випару в оточуєче середовище. 3.3 Розробка організаційного заходу, що забезпечить зниження рівня витрат Зниження рівня витрат на підприємстві можна досягти різноманітними способами. Одним з таких способів є розробка заходів організаційного характеру, спрямованих на скорочення витрат. На Павлоградському енергопідприємстві ситуація є такою, що використання комп’ютерної техніки знаходиться на досить низькому рівні. А це, в свою чергу, негативно відбивається на рівні витрат, бо залишаються на високому рівні витрати на оплату праці працівників через велику кількість персоналу, що працює вручну, також знижується виробіток кожного окремого працівника та росте кількість помилок в роботі через суб’єктивний фактор, збільшується час виконання тієї чи іншої операції та інше. Також для виконання деяких завдань потібна значна кількість робітників. Якби у підрозділах в більшій мірі використовувалася комп’ютерна техніка, то багатьох проблем можна було б уникнути. Таким чином пропонується знизити рівень витрат шляхом забезпечення новітньою комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням окремих підрозділів підприємства, що дасть змогу скоротити чисельність персоналу завдяки автоматизації окремих робіт. Пропонується закупівля та впровадження комп’ютерної техніки та програмного забезпечення у таких підрозділах підприємства: бухгалтерія, розрахунковий відділ, планово – економічний відділ. Також необхідно здійснити навчання персоналу, який не має навичок роботи з персональним комп’ютером. На сьогоднішній день в даних підрозділах працює 40 чоловік, також у підрозділах нараховується 6 комп’ютерів та 2 принтери. Тому більшу частину роботи співробітники повинні виконувати вручну. Також завдяки автоматизації роботи один працівник зможе виконувати декілька завдань самостійно. Так, встановлення 13 комп’ютерів та 4 принтерів а також закупівля необхідного програмного забезпечення та навчання персоналу роботі з комп’ютерною технікою дасть змогу скоротити чисельність персоналу у цих підрозділах як мінімум на 16 чоловік. Придбання комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, налаштування буде здійснюватися фірмою-продавцем, що зменшить витрати підприємства на налаштування техніки за рахунок спеціалізованих фірм з налаштування обладнання. Навчання персоналу планується здійснювати безпосередньо на робочих місцях шляхом проведення практичних та лекційних занять у кожному підрозділі. Навчання планується здійснити в недільний термін працівником одного з регіональних навчальних центрів. Заняття будуть проводитися по 2 години щодня. Також буде широко застосовуватися метод наставництва, тобто ті працівники, які мають навички роботи з комп’ютером, будуть демонструвати свої вміння тим, які таких навичок не мають, та у разі виникнення проблем та запитань під час роботи будуть давати поради. Після закінчення строку навчання буде проведене тестування персоналу роботі на персональних комп’ютерах. Закупівлею комп’ютерної техніки буде займатись відділ з матеріально – технічного забезпечення. Комп’ютерні столи будуть закуповуватися у регіональної меблевої організації, і цим також буде займатись відділ з матеріально – технічного забезпечення. Відповідальність за виконання робіт з реалізації даного заходу буде розподілена наступним чином (табл.3.1). Таблиця 3.1Розподіл відповідальності за видами робіт № Робота Відповідальність
1 Придбання комп’ютерних столів Начальник відділу з матеріально-технічного забезпечення
2 Підготовка приміщень, розташування столів Керівник ремонтного відділу
3 Придбання комп’ютерної техніки та програмного забезпечення Начальник відділу з матеріально-технічного забезпечення
4 Встановлення програмного забезпечення, налаштування техніки Представник фірми-продавця
5 Прийом на тимчасову роботу працівника навчального центру Керівник відділу кадрів на підприємстві
6 Навчання персоналу Співробітник навчального центру
7 Контроль за якістю навчання Начальники відділів, співробітник навчального центру
8 Тестування персоналу Начальники відділів, співробітник навчального центру
Запропонований організаційний захід планується реалізувати протягом 1 місяця. Кошти на його реалізацію підприємству доведеться брати у кредит, бо на сьогоднішній день підприємство працює собі у збиток. 3.4 Планування обсягу надання послуг У зв’язку з тим, що у 2007 році планується передача трьох котельних на баланс комунальних служб м. Тернівка та м. Першотравенськ, зміниться й обсяг надання послуг підприємством. Проаналізуємо ці зміни за даними табл. 3.2. Таблиця 3.2 Прогноз надання послуг з виробітки теплової енергії на 2007 рік Показник 2006р. 2007р. Відхилення
Абсол. Віднос. (%)
План Факт План План Факт План Факт
Обсяг послуг в натуральному вираженні (Гкал) 305251 304070 273663 -3158 -30407 -10,35 -10
Обсяг послуг в вартісному вираженні ( тис.грн.) 25119 25002 22502 -2617 -2500 -10,42 -10
Таким чином, у 2007 році планується зменшення обсягу реалізації послуг порівняно з 2006 роком у натуральному вираженні до 273663 Гкал, що на 30407 Гкал менше, ніж у попередньому році. А у відносному вираженні це скорочення становить - 10%. На 2007 рік заплановано надати послуги споживачам теплової енергії на суму 22502 тис.грн. У вартісному вираженні зменшення обсягу надання послуг порівняно з фактичним значенням 2006 року планується здійснити у розмірі 2500 тис.грн. У відносному вираженні це становить також 10 %. 3.5 Планування матеріальних та трудових ресурсів Через те, що на підприємстві планується здійснити ряд заходів у 2007 році, спрямованих на зниження витрат, то це призведе до певних змін в ресурсному забезпеченні виробництва. По-перше, це стосується матеріальних витрат, а по-друге – трудових ресурсів. Так як у 2007 році планується здійснити передачу трьох котельних на баланс міських комунальних служб, що призведе до зниження обсягу надання послуг у вартісному вираженні на 10%, то це, в свою чергу, призведе до зниження потреби в матеріальних ресурсах також на 10%. Тобто витрати на матеріали будуть становити 12103,38 тис. грн., а у 2006 році ця цифра становила 13448,2 тис. грн. Також у перспективі планується надання сировини підприємству постачальниками по давальницькій схемі. Це стосується твердого палива, яке постачається шахтами, які і є основними споживачами теплової енергії, виготовляємої підприємством. . Використання давальницького вугілля спричинене тим, що кінцева продукція підприємства, тобто теплова енергія , має дуже високий показник собівартості, і підприємство працює не прибутково, тобто працює собі у збиток. Тому використання давальницького палива, в першу чергу вугілля, може покращити ситуацію на підприємстві. Давальницька схема базується на тому, що шахти будуть постачати вугілля за ціною, що дорівнює виробничій собівартості цього вугілля. А підприємство буде також надавати шахтам свої послуги за виробничою собівартістю. А на сьогоднішній день підприємство купує тверде паливо у фірми, що перепродує вугілля, придбане на шахтах, за ціною, яка значно перевищує виробничу собівартість вугілля. А через те, що матеріальні витрати є головною зі статей витрат підприємства, цей факт значною мірою впливає на розмір витрат. Таким чином, давальницька схема є дуже вигідною для обох сторін, та зможе покращити існуючу на підприємстві ситуацію. Також для здійснення рекомендованих заходів на підприємстві у 2007 році необхідні додаткові матеріальні ресурси. Для здійснення організаційного заходу, який передбачає впровадження комп’ютерної техніки у деяких підрозділах підприємства з метою покращення результатів їхньої діяльності та скорочення рівня витрат, необхідні кошти у розмірі 91413,5 грн. А жля здійснення технічного заходу, який передбачає встановлкенння охолоджувача випару з метою скорочення витрат палива для підігріву живильної води, необхідної для здійснення технологічного процесу, потрібні кошти у розмірі 26200 грн. Що стосується трудових ресурсів, то завдяки рекомендованому заходу з встановлення комп’ютнрної техніки, відбудеться певне скорочення чисельності персоналу завдяки вивільнення певної його частини завдяки автоматизації виконуваних ними робіт. Планується вивільнення персоналу у кількості 16 чоловік. Знаючи середній рівень заробітної платні працівників цих відділів, можна розрахувати економію від здійснення заходу. Вона становить 332582,4 грн. на рік. Також завдяки передачі котельних на баланс комунальних служб міст, планується здійснити звільнення виробничого персоналу на 5%. Тобто це складе 847 х 0,95 = 805 (чол.) Знаючи середній рівень заробітної платні робітників, отримаємо економію у розмірі: Е = (847 – 805) х 1090,1 = 45784,2 (грн.) Тобто, загальна чисельність персоналу, на яку зменшиться середньоспискова чисельність становить 42+16 = 58 (чол.). Серед них ІТР – 16 чол., робітників – 42 чол. Ряд заходів, що були заплановані, призведуть до зміни ряду показників. Так, зміниться вартість основних виробничих засобів у 2007 році. Вартість ОВЗ 2007 = Вартість ОВЗ 2006 + Вартість введених в експлуатацію основних фондів у 2007 році Отрмані дані представимо у вигляді табл. 3.3. Таблиця 3.3 Показник Од. вимір. 2006 2007 Відхилення
Абсол. Віднос. (%)
Обсяг надання послуг (тис. грн.) 25002 22502 -2500 10
ОВЗ (тис. грн.) 44381 44468,55 87,55 0,20
Середньоспискова чисельність персоналу (чол.) 863 805 -58 -6,72
ФВ (грн./грн.) 0,56 0,52 -0,04 -7,14
ФМ (грн./грн.) 1,77 1,92 0,15 8,47
ФО (грн./чол.) 51,43 55,24 3,81 7,41
Тобто, фондовіддача у 2007 році також залишиться на досить низькому рівні. Це свідчить про необхідність заміни застарілого основного устаткування. Показник фондомісткості зросте у 2007 році порівняно з 2006 роком на 8,47%. Це пов’язано з впровадженням додаткових основних фондів. У 2007 році показник фондозброєності збільшиться у порівнянні з 2006 роком на 3,81 %. Це є позитивним моментом, який відбувся за рахунок скорочення чисельності персоналу та завдяки введеному у виробництво устаткування. Зазнають змін і показники продуктивності праці. Розрахуємо продуктивність праці працівників, що очікується на 2007 рік в натуральному та вартісному вираженні. ПП вар 2007 =22502 / 805 = 27,95 (тис.грн. / чол.) ПП нат 2007 = 273663 / 805 = 339,95 (Гкал / чол.) Результати розрахунків представимо у вигляді табл. 3.4. Таблиця 3.4 Запланований рівень продуктивності праці на 2007 рік
Показник Од. вимір. 2006 2007 Відхилення
Абсол. Віднос. (%)
Обсяг надання послуг (тис. грн.) 25002 22502 -2500 10
Обсяг надання послуг (Гкал) 304070 273663 -30407 10
Середньоспискова чисельність персоналу (чол.) 863 805 -58 -6,72
Як бачимо, у 2007 році очікується зниження продуктивності праці працівників більш ніж на 3% як у вартісному, так і у натуральному вираженні порівняно з 2006 роком. Це відбудеться через зменшення обсягу виробництва послуг на 10% через передачу котельних та незначного порівняно з цим скорочення чисельності персоналу (6,72%). 3.6 Планування витрат підприємства Знаючи усі зміни, які плануються у 2007 році на підприємстві та з урахуванням запропонованих до реалізації заходів можна зпланувати розмір витрат на 2007 рік. Таким чином, розмір матеріальних витрат у 2007 році з урахуванням усіх змін планується: Матеріальні витрати на 2007 рік = 12103380 + 67550 + 26200 = 12197130 (грн.). Це на 9,3 % менше, ніж у 2006 році. Витрати на оплату праці працівників також зазнають змін через те, що планується певне скорочення їх чисельності завдяки впровадженню запропонованого організаційного заходу. Знаючи, що скорочення передбачається у кількості 16 чоловік, та з урахуванням середнього рівня заробітної плати ІТР на підприємстві за даними 2006 року, можна розрахувати фонд оплати праці працівників на 2007 рік. Він становить: ФОП 2007 = ФОП 2006 – Економія за рахунок вивільнення персоналу + Заробітна плата працівників, що забезпечують процес реалізації заходів ФОП 2007 = 9022500 – (332582,4 + 45784,2) + 1100 = 8645233,4 (грн.) Це на 4,18% менше, ніж у 2006 році. Відрахування на соціальні заходи становлять: Відрахування 2007 = 8645233,4 х 0,375 = 3241962,53 (грн.) Амортизаційний фонд у 2007 році збільшиться порівняно з 2006 роком у зв’язку з тим, що планується придбати додаткові меблі та комп’ютерну техніку. Амортизація 2007 = Амортизація 2006 + додаткові амортизаційні відрахування, пов’язані з придбанням основних фондів. Амортизація 2007 = 2640900 + 10465 = 2651365 (грн.) Також у 2007 році збільшаться інші витрати. Це відбудеться внаслідок того, що підприємство на реалізацію заходів повинне буде брати кредит у банку, за який необхідно буде сплачувати відсотки. Інші витрати 2007 = Інші витрати 2006 + Відсотки за кредит = 1767300 +11923,5 = 1779223,5 (грн.) Отже, можна спланувати розмір витрат на 2007 рік (табл. 3.5). Таблиця 3.5 Планування витрат на виробництво на 2007 рік
Статті витрат 2006 Факт 2007 План Відхилення
Абсол.(тис.грн.) Віднос. (%)
Матеріальні витрати 13448 12197,1 -1250,87 -9,30
ФОП 9022,5 8645,23 -377,27 -4,18
Нарахування на ФОП 3092,1 3241,96 149,86 4,85
Амортизация 2640,9 2651,37 10,47 0,40
Інші 1767,3 1779,22 11,92 0,67
Всього 31759 28514,9 -3244,09 -10,21
Таким чином, на 2007 рік заплановані витрати менші, ніж були у 2006 році. Це пов’язано з тим, що планується впровадження переліку заходів на підприємстві. Так, матеріальні витрати у 2007 році планується знизити шляхом здійснення передачі котельних міським комунальним службам. Фонд оплати праці планується нижче, ніж у 2006 році через те, що планується вивільнення частини персоналу завдяки автоматизації деяких робіт та передачі котельних на баланс комунальних служб міст. Це ж стосується і нарахувань на заробітну плату. Амортизація у 2007 році планується на вищому рівні, ніж у попередній рік. Це відбудеться за рахунок того, що підприємство для реалізації запропонованих заходів повинне буде здійснити закупівлю деяких основних фондів. Також у 2007 році планується збільшення розміру інших витрат у порівнянні з 2006 роком за рахунок необхідності сплачувати відсотки за наданий банком кредит на здійснення запланованих заходів. Надалі підприємством планується знижувати рівень матеріальних витрат за рахунок використання давальницького вугілля шахтами. Давальницька схема планується розпочатися з початку 2008 року. Завдяки усім цим змінам загальний рівень витрат у 2007 році планується нижчим, ніж у 2006 році. Це зниження планується на рівні – 10,21%. Це дуже позитивний момент для підприємства, який допоможе покращити існуючу ситуацію. 3.7 Планування фінансових результатів діяльності підприємства Завдяки тому, що планується здійснення переліку заходів, спрямованих на зниження витрат підприємства у 2007 році, можна зпланувати і фінансові результати його діяльності у 2007 році, які також зазнають змін. У зв’язку з тим, що у 2007 році не планується змін у ціновій політиці підприємства, а відбудеться лише зміна обсягу реалізації послуг, то можна розрахувати дохід (виручку) від реалізації послуг на 2007 рік. Він складе: Виручка 2007 = Ціна 2007 х Обсяг реалізації 2007 = 13,1 х 282458 = 3706,40 ( тис.грн.). Тобто, у 2007 році планується зменшення виручки від реалізації послуг, і це пов’язане з тим, що планується зниження обсягу реалізації через передачу трьох котельних комунальним службам. Через це у 2007 році відбудеться зниження розміру ПДВ, який складе 617,73 тис. грн., а це, в свою чергу, вплине на розмір чистого доходу від реалізації, який складе: Чистий дохід від реалізації 2007 = Виручка 2007 – ПДВ = 3706,40 - 617,73 = 3088,67 (тис. грн.) Знаючи запланований рівень собівартості послуг на 2007 рік, можна зпланувати валовий прибуток (збиток) підприємства. Валовий прибуток (збиток) 2007 = Чистий прибуток від реалізації 2007 – Собівартість 2007 = 3088,67 – 2885,13 = 3088,67 – 2885,13 = 203,54 (тис. грн.). Таким чином, у 2007 році планується одержання валового прибутку підприємством у розмірі 203,54 тис. грн. Розрахуємо очікувані на 2007 рік фінансові результати від операційної діяльності. Так як у 2007 році не планується збільшення адміністративних витрат, то їх сума залишиться незмінної, тобто на рівні 2006 року. Теж стосується і витрат на збут. Таким чином, прибуток (збиток) від операційної діяльності становитиме: Прибуток (збиток) від операційної діяльності 2007 = Валовий прибуток (збиток) 2007 – Адміністративні витрати 2007 – Витрати на збут 2007 = 203,54 - 1788,1 – 0 = - 1584,56 (тис. грн.). Тобто, у 2007 році планується зниження збитків від операційної діяльності порівняно з 2006 роком. Це є позитивною тенденцією. Розрахуємо запланований рівень фінансових результатів від звичайної діяльності підприємства. Знаючи, що у 2007 році підприємству доведеться сплачувати відсотки за користування кредитом за умови впровадження рекомендованих заходів, інші витрати складуть 1779,22 тис. грн. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності 2007 = Прибуток (збиток) від операційної діяльності 2007 – Інші витрати 2007 = - 1584,56 – 11,92 = - 1596,48 (тис. грн.). За відсутністю надзвичайних витрат підприємства у 2007 році чистий прибуток (збиток) підприємства складе - 1596,48 тис. грн. Усі дані занесемо у табл. 3.6. Таблиця 3.6 Стаття 2006 (тис.грн.) 2007 (тис.грн.) Абсол. відх. (тис.грн.) Відн.відх. (%)
Дохід (виручка)від ралізації послуг 3990 3088,67 -901,33 -22,58
Прибуток (збиток) від операц. діяльн. -2205 -1584,6 620,44 -
Прибуток (збиток) від звичайної діяльн. -2205 -1596,5 608,52 -
Чистий прибуток (збиток) -2205 -1596,5 608,52 -
Як видно з вищенаведеної таблиці у 2007 році планується зниження виручки від реалізації порівняно з 2006 роком на 22,58 %, що призведе до зменшення валового прибутку підприємства на 79,03 %. Але загальна ситуація покращиться, бо усі запропоновані заходи дадуть змогу знизити рівень збитків підприємства у 2007 році порівняно з попереднім на 608,52 тис.грн., що позитивно відіб’ється на функціонуванні підприємства. 3.8 Охорона праці Охорону праці на підприємстві розглянемо на прикладі котельні профілакторія “Самара”. Комплекс котельні представляє собою одноповерхову будівлю прямокутного окреслення з розмірами 9000 х 30300 мм. Висота будівлі становить 6000 мм. Загальний об’єм котельні становить 1636,2 м3. На котельній працює 25 чоловік, таким чином на одного працівника приходиться об’єм приміщення у розмірі 65,45 м3, що не протирічить ДЕСТам та закону України “ Про охорону праці”. Кровля будівлі двускатна,кровельний ізоляційний шар – руберойд, водоодвід неорганізований. Будівля не обладнана вантажопідйомними мостовими кранами або електротельферами. У будівлі є система водопостачання та каналізації, опалення (на певних ділянках), робоче та аварійне електрозабезпечення, диспетчерський зв’язок. Вентиляція у будівлі загальна, природня. Будівля розташована у ліській місцевості поряд з профілакторієм “Самара” та має загальний кордон. Площадка, де розташована котельня, рівна, практично горизонтальна. На території комплекса котельні є наступні побутові приміщення: дефлектори, душ, туалет, гардероб, слюсарня, вмивальна кімната, кладова, щитова, склад. Клас котельні з небезпеки ураження електричним струмом є приміщенням без підвищеної небезпеки, через те що воно є сухим з нормальною температурою повітря та ізолюючою підлогою. Умови праці є шкідливими та небезпечними, бо мають місце шкідливі хімічні речовини 1-го, 3-го та 4-го класу небезпеки. При обслуговуванні котла існують такі небезпечні та шкідливі фактори: наявність двооксиду вуглецю (угарний газ), двооксиду азоту, двооксиду сірки; наявність пилу; підвищений рівень шуму; недостатнє освітлення робочої зони при роботі у приміщенні, а також за умов виникнення аварійних ситуацій при відсутності напруги в мережі освітлення; підвищена температура повітря робочої зони; підвищена або знижена рухомість повітря; підвищена загазованість повітря; машини й механізми, що рухаються; підвищена яскравість світла; підвищена напруга в електричній мережі;відсутність або недостатність природного світла; підвищений рівень інфрачервоної та ультрафіолетової радіації; гострі краї, задирки та шорсткість на поверхнях конструкцій; можливість опіку парою або гарячою водою. У процесі виробництва використовуються пально–мастильні матеріали, що є легкозаймистими речовинами та можуть стати причиною отруєння. Тому потребують підвищеної обережності з боку працівників під час їх використання. Розглянемо та проаналізуємо існуючі на котельній санітарно - гігієнічні умови праці у робочій зоні на підставі санітарно-технічного паспорту та даних вимірів санітарно-епідеміодогічної станції та занесемо усі дані у табл. 3.7. Таблиця 3.7 Санітарно – гігієнічні умови праці у робочій зоні
Параметр Фактичне значення Норматив по ДНАОП або ДЕСТу. Відповідність параметрів нормі
Запиленість (концентра- ція, вид пилу),мг/м3 Пил фіброгенної дії, 5,27 4
Температура повітря, С
Взимку Влітку 20 25 17 22 3 3
Відносна вологість по- вітря, % 42 40-60
Швидкість руху повітря, м/с 0,18 0,2 -0,02
На підприємстві для боротьби з шкідливими умовами праці здійснюється ряд заходів: встановлюється додаткові освітлюючи прилади; підвищується рівень звукоізоляції приладів; встановлюються дефлектори; раціональне розміщення обладнання, що виділяє велику кількість тепла, біля дефлекторів; опалення робочих приміщень. На котельні передбачена природна організована вентиляція, що базується на використанні дефлекторів. Використовується природнє та штучне освітлення. Природнє освітлення є бічним та здійснюється через світлові отвори у стінах (10 вікон). Штучне освітлення є комбінованим. На котельній встановлено 24 світильників з лампами накалювання по 100 Вт (УМП 1). Загальний рівень освітлювання складає 442,4 лк. Рівень КПО становить 3 %. Як бачимо, фактичний рівень освітлення менший за нормативний, тому необхідно або збільшити кількість світильників, або збільшити їх потужність. Також існує перевищення допустимого рівня шуму у приміщенні котельні. Тому необхідно підвищити рівень звукоізоляції приладів, що є джерелом підвищеного шуму. Метеорологічні умови праці є прийнятними та не протирічать ДЕСТам та закону України “ Про охорону праці” [38]. За останні два роки було зафіксовано наступні профзахворювання: отруєння парами нафтопродуктів (1 випадок); нервовий розлад (1 випадок). Розрахуємо показник частоти захворювань: ЧЗ = (З х 100) / Б, (3.1) де З – загальна кількість випадків захворювання за звітній період. Б – середньоспискова чисельність працюючих. Розрахуємо показник частоти захворювань за період 2005 – 2006 роки. ЧЗ 2005/2006 = (2 х 100) / 25 = 8 Причинами цих захворювань є: хімічні небезпечні й шкідливі виробничі фактори (пари нафтопродуктів, тетраетил свинець); фізичні перевантаження, нервово – психічні перевантаження (перенапруга аналізаторів, монотонна праця, емоційні перевантаження, перевищення допустимого рівня шуму). Заходи, що можуть сприяти попередженню виникнення цих профзахворювань: додержання інструкцій з приймання, зберігання й видачі пально - мастильних матеріалів; правильна організація праці з дотриманням усіх норм та вимог згідно діючого законодавства України. Пол у приміщені котельні є бетонним, у приміщенні здійснюється вологе прибирання. Рівень забезпеченості працівників побутовими приміщеннями відповідає нормам. Стан промислової естетики характеризується наступними моментами: основне обладнання пофарбоване термостійкою фарбою коричневого кольору; стіни у приміщенні котельні сірого кольору; стеля побілена; душова кімната, туалет та кімната для вмивання обкладені світлоблакитним кахелем; сантехніка має неестетичний вигляд; гардероб пофарбований у сірий колір, додатково обладнаний диваном та 8 стільцями; на вікнах деяких приміщень є занавіски. Можна стверджувати, що промислова естетика знаходиться на низькому рівні, що відбивається на результатах праці та загальному психо - фізичному стані працівників. Необхідно провести ряд заходів з покращення цієї ситуації: змінити колір стін котельні на більш приємний; провести заміну сантехніки; здійснити ремонт у гардеробі, осучаснити його інтер’єр; розмістити на стінах котельні та побутових приміщень картини, та провести часткове озеленення приміщень кімнатними рослинами. Обладнання котельні представлене, головним чином, 5 котлами. Відстань між якими становить 5м. Прохід між котлами дорівнює 3,6м. Відстань між стіною та котлом становить 3м. Котли розташовані паралельно один одного. Розташування обладнання відповідає нормам технологічного проектування. Обладнання, що використовується є застарілим. На виробництві існують наступні міри захисту від ураження електричним струмом: ізоляція струмоведучих частин, захисне заземлення, електричне розділення мереж, огороджувальні улаштування, знаки безпеки, забезпечення недосяжності неізольованих струмоведучих частин. Також існують захисні пристої, що не перешкоджають потраплянню робітника до небезпечної зони. До них належать огорожі, стан і наявність яких постійно контролюється. Планово – попереджувальний ремонт обладнання відбувається регулярно (1 раз на рік). Контроль за станом техніки безпеки, проведення інструктажів здійснюється працівниками служби охорони праці також регулярно. Для захисту від впливу шкідливих та небезпечних факторів робітник повинен бути забезпечений, згідно діючих норм, спецвбранням та взуттям, захисними засобами, та повинен користуватися виданими спец вбранням та захисними засобами на робочому місці. Працівникові безкоштовно видається наступне спец вбрання та засоби захисту: респіратор (до зносу); окуляри захисні (до зносу); рукавиці (2 міс.); каска, підшлемник (36 міс.); костюм Х/Б (12 міс.); ботинки або чоботи (12 міс.); куртка ватяна(36 міс.). За попередні 3 роки на котельні мали місце нещасні випадки. У 2004 році – 2 людини, 2005 – 3 людини, 2006 – 1 людина. У відсотках це становить, відповідно, 8%, 12% та 4% . Розрахуємо показник частоти травматизму за останні три роки: Чт = (А х 1000) / Б, (3.2) де А – кількість нещасних випадків за звітній період; Б – середньоспискова чисельність працюючих. Чт 2004 = (2 х 1000) / 25 = 80 Чт 2005 = (3 х 1000) / 25 = 120 Чт 2006 = (1 х 1000) / 25 = 40 Розрахуємо показник важкості травматизму за останні три роки: Вт = Д / А, (3.3) де Д – кількість днів непрацездатності, викликаних нещасними випадками за аналізуємий період. Вт 2004 = 14 / 2 = 7 Вт 2005 = 30 / 3 = 10 Вт 2006 = 21 / 1 = 21 Таким чином, найважчий випадок травматизму стався у 2006 році. Розрахуємо показник непрацездатності: Пн = (Д х 1000) / Б (3.4) Пн 2004 = (14 х 1000) / 25 = 560 Пн 2005 = (30 х 1000) / 25 = 1200 Пн 2006 = (21 х 1000) / 25 = 840 Таким чином, найвищий показник непрацездатності спостерігається у 2005 році. Розглянемо динаміку нещасних випадків (мал. 3.4).
Мал. 3.4 Характеристика випадків травматизму за 2004 – 2006 роки Причини травматизму наступні: недостатнє освітлення робочої зони при роботі у приміщенні; машини й механізми, що рухаються; гострі краї, задирки та шорсткість на поверхнях конструкцій; можливість опіку парою або гарячою водою; шкідливі хімічні речовини 1-го, 3-го та 4-го класу небезпеки; недостатній захист від ураження електричним струмом. Заходи, що можуть зменшити рівень травматизму: надання парацівникам засобів індивідуального захисту у достатній кількості; встановлення сигналізації у випадку виникнення небезпеки потрапляння робітника до небезпечної зони; забезпечення фільтруючими засобами для захисту від шкідливих речовин. Згідно з вимогами БНіП 2.09.02-85 “Виробничі споруди”, а також відповідно до вимог ОНТП 24-86 корпус котельні належить до категорії Б з пожежної небезпеки. Ця категорія характеризується тим, що тут мають місце горючі рідини, легкозаймисті, спалимі речовини та матеріали, здатні до взаємодії з киснем та водою. Ступінь вогнестійкості будівлі становить 1,3 години, що відповідає її категорії пожежної небезпеки виробництва. Причини пожежі наступні: замикання приладів, самозаймання речовин внаслідок їх неправильного зберігання, паління у недозволених місцях, невміле користування електронагрівальними приладами, порушення технологічного процесу виробництва. Заходи, спрямовані на здійснення профілактики виникнення пожежі: чітке наслідування інструкцій з пожежної безпеки, проведення протипожежних інструктажів, проведення пожежно-технічних мінімумів, заборона палити у невідведених для цього місцях, забезпечення потрібної електроізоляції приладів, наявність достатньої кількості протипожежних засобів та інвентарю. У процесі виробництва на котельній використовуються пально-мастильні матеріали. Перевозити і зберігати ці матеріали дозволяється тільки у справних ємкостях, які щільно закриваються кришками з прокладками. При цьому на тарі повинен бути незмивний напис речовини, що там знаходиться, і попереджувальний знак “Обережно! Отруйні речовини!” Найбільш небезпечним є етилований бензин. Евакуація людей здійснюється через евакуаційні виходи, які проходять безпосередньо через коридор, вестибюль на вулицю та з приміщень до сусідніх приміщень, які забезпечені виходами. Кількість евакуаційних виходів дорівнює 3. Ширина шляхів евакуації становить 1,5м, дверей – 1м. Шляхи евакуації комплексу котельні відповідають вимогам БНіП 2.09.02-85. План евакуації зображений на плакаті у коридорі приміщення. Протипожежний інвентар представлений переносними вогнегасниками, кількість яких встановлюється на базі Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастофи від 02.04.2004 р.№ 151 “Про затвердження Типових норм належності вогнегасників”. Кількість пінних та водяних вогнегасників ємкістю у 10л становить 4 шт, порошкових вогнегасників ємкістю у 5л – 2 шт. Також передбачене протипожежне водопостачання, яке здійснюється від водогінної мережі з нормою витрат води на внутрішнє пожежогасіння 2,5 л/с. Укотельній передбачена пожежна сигналізація. Недоліками в роботі протипожежної безпеки є те, що у приміщені котельної відсутні автоматичні пристрої для гасіння пожежі та не організована добровільна пожежна дружина. У процесі виробництва теплової енергії використовується вода. Спочатку вона піддається хімводоочищенню, після чого подається на випаровування до парового котла. Пара спрямовується до бойлерних установок, віддає тапло сітьвій воді, тобто тій, що йде на опалення, та перетворюється у конденсат. Потім вода повертається в цикл. Втрати конденсату поповнюються хімічно очищеною водою. Скидні води утворюються після регенерації натрійкатиотентних фільтрів, через які відбувається пом’якшення води. Скидні води потрапляють у відкритий водойом. Забруднення атмосфери відбувається шляхом викиду у повітря шкідливих речовин, що є побічними ефектами процесу виробництва. Розглянемо ці шкідливі речовини та їх фактичні і нормативні концентрації, джерело викидів та відхилення допустимого рівня від фактичного (табл. 3.8, табл. 3.9).
Таблиця 3.8 Дані, що характеризують стан викидів шкідливих речовин до атмосфери
№ п/п Джерело викидів шкідливих речовин до атмосфери Шкідливі речовини Обсяг викидів шкідливих речовин до атмосфери, т/рік Відхилення
Факт Норма Абсол. Відн.(%)
1 Горіння твердого палива Оксид Сu 0,014 0,02 -0,006 42,86
2 Горіння твердого палива Ni металевий 0,013 0,015 -0,002 15,38
3 Горіння твердого палива Ртуть металева 0,0000068 0,00001 -0,000003 47,06
4 Горіння твердого палива Pb та його з'єднання, крім тетраетилсвинцю 0,0068 0,007 -0,0002 2,94
5 Горіння твердого палива Зола вугільна, оксид Са 35-40% 131,245 150 -18,755 14,29
6 Горіння твердого палива Сr трьохвалентні з'єднання 0,023 0,05 -0,027 117,39
7 Горіння твердого палива Двооксид N 7,13 10 -2,87 40,25
8 Горіння твердого палива Миш'як, неорган. з'єднання 0,0097 0,009 0,0007 -7,22
9 Горіння твердого палива Ангидрид сірнистий 118,8 115 3,8 -3,20
10 Горіння твердого палива Оксид С 0,7 1 -0,3 42,86
11 Горіння твердого палива Метан 0,061 0,06 0,001 -1,64
12 Горіння твердого палива Zn та цого з'єднання 0,019 0,03 -0,011 57,89
Таблиця 3.9 Дані, що характеризують стан викидів шкідливих речовин до водного басейну
№ п/п Джерело викидів шкідливих речовин до водного басейну Шкідливі речовини Обсяг викидів шкідливих речовин до водного басейну, т/рік Відхилення
Факт Норма Абсол. Відн.(%)
1 Горіння твердого палива Карбонат Mg 0,025 0,02 0,005 -20,00
2 Горіння твердого палива Карбонат Ca 0,0014 0,005 -0,0036 257,14
3 Горіння твердого палива Хлорид Ca 0,43 0,5 -0,07 16,28
4 Горіння твердого палива Хлорид Mg 0,0032 0,007 -0,0038 118,75
5 Горіння твердого палива Хлорид Na 0,25 0,2 0,5 -20,00
Таким чином, видно, що відбувається деяке перевищення норм викидів окремих шкідливих речовин як у повітря, так і у водне середовище. Необхідно більш детально контролювати викиди в оточуюче середовище та розробляти заходи з їх зменшення (використовувати більш якісну сировину, модернізувати або обновити обладнання та інше). 6. Оцінка організаційно – технічних заходів, пропонуємих у дипломному проекті з точки зору охорони праці. На котельній рекомендується встановити охолоджувач випару з метою зниження втрат тепла. Для встановлення цього обладнання на котельній є резерв площі, тобто його встановлення зменшить розміри робочої зони у допустимих значеннях, що не протирічить нормам. Пристрій не має елементів, що обертається та електронебезпечних зон, що ліквідує небезпечні моменти за умов його експлуатації.Таким чином, обладнання, що планується встановити у котельній, є безпечним з точки зору експлуатації. Також на підприємстві рекомендується здійснити організаційний захід, який полягає в автоматизації робіт деяких відділів шляхом встановлення комп’ютерної техніки. Здійснення цього заходу передбачає заміну старих столів новими комп’ютерними столами. Це не призведе до зменшення робочої зони та до звуження проходів. Встановлення комп’ютерної техніки не призведе до підвищення електромагнітного випромінювання, бо новітня техніка має великий ступінь захисту від випромінювання. Таким чином, здійснення даного організаційного заходу є також безпечним та відповідає усім вимогам з питань охорони праці. Аналіз умов праці відповідає вимогам за винятком: недостатнього рівня освітлення робочої зони; відсутності автоматичних пристроїв для гасіння пожежі та не організованість добровільної пожежної дружини; відсутність сигналізації на випадок виникнення небезпеки потрапляння робітника до небезпечної зони; недостатність забезпечення робітників фільтруючими засобами для захисту від шкідливих речовин; підвищення допустимого рівня шуму у приміщенні котельні; перевищення допустимої концентрації окремих речовин, наявність профзахворювань та травматизму на виробництві; низький рівень промислової естетики. Для ліквідації цих недоліків необхідно: підвищити рівень звукоізоляції приладів, що є джерелом підвищеного шуму; встановити додаткові освітлюючи прилади або збільшити їх потужність; забезпечити додержання інструкцій з приймання, зберігання й видачі пально - мастильних матеріалів;забезпечити правильну організацію праці з дотриманням усіх норм та вимог згідно діючого законодавства України; підвищити рівень промислової естетики, що впливає на психічний стан працівників; надання парацівникам засобів індивідуального захисту у достатній кількості; встановлення сигналізації; забезпечення фільтруючими засобами для захисту від шкідливих речовин; забезпечення потрібної електроізоляції приладів; розробляти заходи зі зменшення викидів в оточуюче середовище (використовувати більш якісну сировину, модернізувати або обновити обладнання та інше). Розрахуємо необхідну кількість освітлюючи приладів та встановимо їх нестачу. Для цього використовуємо формулу фактичного освітлення: Еф = (N х F х n х р) / (S х z х k), (3.5) де N – кількість світильників; шт. F – світловий потік лампи; лм. n – кількість ламп у світильнику; шт. р – коефіцієнт використання освітлювальних приладів; S – площа освітлюваного приміщення; м2 z – коефіцієнт нерівномірності освітлення для ламп накалювання; k – коефіцієнт запасу, який враховує зниження освітлення через забруднення та старіння ламп. Тип світильників – УМП 1. Індекс приміщення розрахуємо за формулою: І = (А х B) / h х (A + B), (3.6) Де А, В – довжина та ширина приміщення, м; h – висота підвісу, яка визначається висотою приміщення (Н, м), відстанню від світильника до стелі (hс, м) та висотою робочої поверхні (hр, м). h = Н – hс – hр (3.7) h = 6 – 0,5 – 0,6 = 4,9 (м) Розрахуємо індекс приміщення: І = (9 х 30,3) / 4,9 х (9 + 30,3) = 4,39 Таким чином, при такому індексі приміщення коефіцієнт використання освітлюючих приладів становить: р = 0,8. Світловий потік лампи у 100 Вт (F) = 1630. Кількість ламп у світильнику (n) = 4. Кількість світильників (N) = 24. Коефіцієнт нерівномірності освітлення для ламп накалювання (z) = 1,15. Коефіцієнт запасу, який враховує зниження освітлення через забруднення та старіння ламп (k) = 1,3. Площа освітлюваного приміщення (S) = 9 х 30,3 = 172,7 (м2). Підставимо усі отримані значення у формулу для Еф: Еф = (1560 х 4 х 24 х 0,76) / (172,7 х 1,15 х 1,3) = 113817,6 / 257,29 = 442,4(лк) Так як отримана величина Еф менша за нормативну (Ен = 500 лк), то необхідно або збільшити кількість світильників, або підвищити їх потужність. Оберемо перший варіант та збільшимо кількість світильників до 76. Тоді: Еф = (1560 х 4 х 28 х 0,76) / (172,7 х 1,15 х 1,3) = 516,09 (лк) Тобто, при збільшенні кількості світильників на 4 шт. рівень освітлення в приміщенні відповідає нормативному значенню. 3.9 Оцінка ефективності запропонованих заходів Розрахуємо економію за умови здійснення запропонованого технологічного заходу. При цьому будемо мати наступні вихідні дані: - видаток пари (W) – 0,003 т/м3 хімічної очищеної води; - виробіток котла ДКВР -20/13 (Qn) = 20т/ч; - процент продувки (Р)= 4%. Видаток живильної води с урахуванням видатку води на безперервну продувку: Д = P х Qn , ( 3.8) де Д – видаток живильної води на безперервну продувку. Д = 20 х 0,04 = 0,8 (м3 / час) Видаток води на періодичну продувку складає 30 % від обсягу котла, що дорівнює 10,5 м3 : П пер. = 10,5 х 0,3 = 3,15 (м3) Кількість продувок на добу дорівнює 4. Видаток води на періодичну продувку на годину складає: П пер.год. = 3,15 х 4 х 24 = 0,5 (м3 / час) Видаток води на власні потреби Qсн складає 2% від паро виробництва котла: Qсн = 20 х 0,02 = 0,4 (м3 / час) Загальний видаток пари на живлення котла становить: G n.в.= Qn + Д + П пер. + Qсн, (3.9) G n.в.= Qn + Д + П пер. + Qсн = 20 + 0,8 + 0,5 + 0,4 = 21,7 (м3 / час) Економія теплової енергії складає: Q = G n.в. х W (In – Tk) х 10 , (3.10) де In ,Tk – ентальпія пари та конденсату. Q = G n.в. х W (In – Tk) х 10-3 = 23 х 0,003 (640 – 40) х 10-3 = 0,04 (Гкал/час) Економія палива складає: В = (Q х b) / k , (3.11) де b – питомий видаток палива на 1 Гкал; k – коефіцієнт переводу в умовне паливо. В = (0,4 х 225,73) / 0,85 = 10,62 (кг / годин) Таким чином, можна розрахувати економію палива та теплової енергії. Економія палива за рік складає: Врік = 173 х 24 х 10,62 = 44094 (кг / год) = 44,1 (т/рік) Економія теплової енергії за рік становить: Qрік = 173 х 24 х 0,04 = 166,1 (Гкал / рік) Вартість здійснення заходу з встановлення охолоджувача випару становить: вартість устаткування 25000 грн. вартість встановлення 1200 грн. Таким чином, капітальні витрати на здійснення заходу становлять: 25000 + 1200 = 26200 (грн.) Розрахуємо економічну ефективність проведення даного заходу. Середня вартість 1 Гкал теплової енергії за даними на 2006 рік становить 11,28 грн. Таким чином, завдяки встановленню охолоджувача випару підприємство отримає економію у розмірі: Економія теплової енергії = 11,28 х 166,1 = 1873,608 (грн. / рік) Середня вартість вугілля, що використовується котельними підприємства, за даними 2006 року становить 400 грн. / т. Таким чином можна розрахувати економію палива у грошовому виразі: Економія палива = 400 х 44,1 = 17640 (грн. / рік). Проект планується реалізувати за два роки. Ставку дисконту беремо ту, що діє на сьогоднішній день, тобто 13%. Розрахуємо NPV даного проекту: NPV = - 26200 + (1873,608 + 17640) / (1+0,13) + (1873,608 + 17640) / ( 1+ 0,13)2 = - 26200 + 17268,68 + 15282,02 = - 26200 + 32550,7 = 6350,7 (грн.) Як бачимо, даний проект є ефективним та рекомендований до впровадження на даному підприємстві. Розрахуємо внутрішню норму рентабельності за даним проектом: IRR = ((1873,61 + 17640) / 26200) – 1 = 25,5 % Тобто, даний проект окупиться навіть у тому випадку, коли ставка дисконту збільшиться до 25,5 %. Період окупності проекту розрахуємо наступним чином: ПО = 26200 / ( 1873,608 + 17640) = 1,34 (роки) Тобто, даний проект окупиться за 1 рік та 3 місяці. Розрахуємо, як реалізація даного проекту відіб’ється на рівні собівартості продукції підприємства. Так у 2006 році повна собівартість продукції склала 31759,1 тис. грн., при чому матеріальні витрати складали 13448,2 тис. грн., то економія палива на підогрів живильної води у розмірі 17640 грн. на рік дасть нам показник собівартості продукції у розмірі: С = 31759,1 – 17,640 - 1873,608 = 29867,85 (тис. грн..) Як бачимо з усіх вище проведених розрахунків реалізація проекту з встановлення охолоджувача випару є вигідною. Тому на підприємстві необхідно реалізувати цей захід. Для розрахунку економічної ефективності запропонованого організаційного заходу складемо його бюджет за умови реалізації заходу (табл. 3.10). Таблиця 3.10 Бюджет заходу № Статті витрат Кількість, шт. Вартість одиниці, грн. Загальна вартість, грн.
1 2 3 4 5
1. Витрати на придбання обладнання, у т.ч.:
- комп’ютери 13 3500 45500
- принтери 4 550 2200
- програмне забезпечення – 9000 9000
2. Витрати на придбання меблів:
- столи 13 450 5850
3. Додаткові витрати на електроенергію (грн./рік)
5000
4. Заробітна плата співробітника навчального центру
1000
1 2 3 4 5
5. Додаткова заробітна плата
100
6. Відрахування
375
7. Амортизація (рік)
10465
8. Відсотки за кредит (рік)
11923,5
Загальний бюджет заходу 91413,5
Таким чином, загальні витрати, які понесе підприємство за умови впровадження даного заходу становлять 91413,5 грн. Ці кошти необхідно брати у кредит в банку під 15% річних. Таким чином, підприємство повинне буде щорічно сплачувати 79490 х 0,15 = 11923,5 (грн.) відсотків за кредит. Тепер розрахуємо економічні вигоди, яке воно зможе отримати від реалізації заходу. Так, застосування комп’ютерної техніки дозволить підвищити рівень забезпеченості персоналу відділів обладнанням. На сьогоднішній день забезпеченість персоналу трьох відділів комп’ютерною технікою становить: З = К /Ч, (3.12) де З – рівень забезпеченості персоналу відділів комп’ютерною технікою; К – кількість одиниць обладнання, шт. Ч – чисельність персоналу у відділках, чол. З1 = 6 / 40 = 0,15 або 15% Розрахуємо цей показник за умови впровадження даного організаційного заходу на підприємстві. З2 = (6 + 13) / (40 – 16) = 0,79 або 79% Видно, що показник забезпеченості працівників відділків комп’ютерною технікою значно зросте, що позитивно відіб’ється на якості та швидкості роботи працівників. Також за умови реалізації цього заходу відбудеться скорочення чисельності персоналу на 16 чоловік, що, в свою чергу, вплине на фонд заробітної плати підприємства. Знаючи, що середній рівень заробітної плати ІТР на підприємстві становить 1732,2 грн. (за даними 2006 року), то можна розрахувати економію від реалізації заходу. Вона складе: Ем = 1732,2 х 16 = 27715,2 (грн. / міс.) Розрахуємо розмір економії на рік. Ер = 27715,2 х 12 = 332582,4 (грн. / рік) Розрахуємо NPV заходу: NPV = - 91413,5 + 332582,4 / (1+0,15)1 = - 91413,5 + 289202,1 = 197788,6 (грн.) Так як NPV більше 0, тобто має позитивне значення, то захід є економічно ефективним та рекомендується до впровадження на підприємстві. Індекс прибутковості: ІП = (332582,4 /(1+0,15)1) / (91413,5 /(1+0,15)1) = 289202,1 / 79490 = 3,6 Цей показник більше 1, то захід можна впроваджувати. Розрахуємо період окупності заходу: ПО = (91413,5 + 11923,5) / 332582,4 = 0,31 або 112 днів. Виходячи з цього, впровадження заходу є доцільним. Так як ряд показників говорить про доцільність впровадження заходу, то його реалізація є доцільною. Загальний рівень економії за умови реалізації запропонованих заходів становитиме: Ез = 1873,608 + 17640 + 332582,4 = 352056,008 (грн./рік) ВИСНОВКИ Основна мета даної дипломної роботи, що полягає в обґрунтуванні системи управління витратами на підприємстві та розробці заходів з підвищення її ефективності, досягнута. У роботі проаналізований сучасний стан системи управління витратами, визначені її недоліки та розроблений перелік заходів, що можуть покращити цей стан. Таким чином, здійснивши аналіз усіх складових діяльності підприємства за 2005-2006 роки, були розроблені та запроновані наступні пропозиції: 1. Зменшити втрати тепла на котельних підприємства можна за рахунок встановлення охолоджувача випару, який планується встановити на одній котельній вже у 2007 році. За умови успішної експлуатації можливе поступове встановлення даного обладнання на усіх котельних підприємства. Здійснивши аналіз економічної ефективності від реалізації даного заходу, можна говорити про доцільність його впровадження. Капітальні вкладення, які необхідно буде здійснити підприємству становлять 26200 грн. При цьому економія палива за рік складає 44,1 т, економія теплової енергії за рік становить 166,1 Гкал. У вартісному вираженні економія теплової енергії = 1873,608 грн. / рік, економія палива = 17640 грн. / рік. Даний захід окупиться за 1 рік та 3 місяці. 2. Скоротити рівень витрат на оплату праці пропонується за рахунок автоматизації робіт окремих підрозділів підприємства, зокрема бухгалтерії, планово-економічного та розрахункового відділів. Капітальні витрати у даному випадку складуть 91413,5 грн. За умови реалізації цього заходу рівень забезпеченості персоналу відділів комп’ютерною технікою збільшиться з 15% до 79%. Також за умови реалізації цього заходу відбудеться скорочення чисельності персоналу на 16 чоловік, що, в свою чергу, вплине на фонд заробітної плати підприємства. Завдяки цьому вдасться отримати економія, що складе на рік 33258,2 грн. При чому даний захід окупиться уже за 111 днів. Також на підприємстві був проведений аналіз охорони праці. Базою дослідження виступив котельний комплекс профілакторію “Самара”. Було виявлено ряд недоліків, причини їх виникнення та запропоновано шляхи поліпшення ситуації. Було запропоновано поліпшити освітлення у приміщенні комплексу, бо на сьогоднішній день його рівень не відповідав нормі. Для досягнення нормативного значення освітлення необхідно додатково встановити 9 освітлюючих приладів. Таким чином загальний рівень економії за умови реалізації запропонованих заходів становитиме 352056,008 грн. Це свідчить про те, що заходи є економічно ефективними та доцільними. Їх рекомендується реалізувати вже у 2007 році. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституция Украины: Принята на пятой сессии Верховной Ради Украины 28 июня 1996 года. – Х.: Олант, 2002. – 48 с. 2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97 – ВР від 22.05.1997. 3. Кодекс законів про працю України. Закон України про порядок вирішення колективних спорів (конфліктів): За станом на 1 січня 2001 р. – Х: Одіссей, 2005. – 159 с. 4. Хозяйственный кодекс Украины: По сост. на 1 февраля 2006 года. – Х.: Одиссей, 2006. – 255 с. 5. Єськов О. Удосконалення системи обліку і розподілу витрат на промислових підприємствах // Персонал. – 2006. - №10. – с. 19 – 21. 6. Кузьмін О. Є. Методичні положення щодо контролювання та регулювання витрат підприємства // Економіка і прогнозування. – 2005. - №1. – с.134 – 144. 7. Кучер В. А. Моделювання процесу управління витратами на промисловому підприємстві // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Економічна. – Донецьк. – 2004. - №82. 8. Максімова В. Визначення об’єктів формування витрат // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №10. – с. 155-159. 9. Микитюк Л. Деякі аспекти системного підходу до вивчення витрат // Економіст. – 2006. - №4. – с. 16 – 19. 10. Патрин Г.О. Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства //Фінанси України. – 2004. - № 11. - с. 124-133. 11. Перевозчикова Н. А. Применение системного подхода в упралении затратами на промышленных предприятиях Украины // Научные труды Донецкого национального технического университета. – 2004. - №87. с. 118 – 124. 12. Положения (стандарты) бухгалтерського учета // Баланс. – 2007. - №4. – с. 8 – 110. 13. Саблина Н. В. Управление затратами в рыночных условиях // Вісник №3 (11): ХДЕУ. – Х. – 1999. – с. 16 – 17. 14. Тетяна Назарчук. Структура ефективної системи управління витратами промислових підприємств // Регіональна економіка. – 2006. - №3. - с.50-57. 15. Турило А. М. Уточнення сутності поняття “витрати” і їхньої економічної оцінки на підприємстві // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №11. – с. 85 – 88. 16. Федин М. Стратегическое управление издержками // Менеджмент и менеджер. – 2004. - №12. с. 14 – 17. 17. Череп А. В. Методичні питання удосконалення економічного аналізу з метою зниження витрат виробництва // Вісник Технологічного університету Поділля Т. 2. Економічні науки. – 2004. №3. – с. 11 – 15. 18. Череп А. В. Можливості застосування нових організаційних структур управління з метою зниження собівартості продукції // Вісник національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. - №2. – с.208 – 215. 19. Чухліб О. А. Управлінське рішення щодо витрат у собівартості продукції // Фінанси України. – 2006. - №2. – с. 129 – 137. 20. Шандова Н.В. Методичні аспекти організації управління витратами // Фінанси України. – 2003. - № 12. - с.53-57. 21. Шандова Н.В. Створення ефективної системи управління витратами підприємства // Фінанси України. – 2003. - №7.- с.97-101. 22. Юровский Б. О. Планирование, учет и анализ себестоимости продукции. Часть 1 // Энциклопедия бухгалтера и экономиста. – 2006. - №13. – с. 6 – 160. 23. Юровский Б. О. Планирование, учет и анализ себестоимости продукции. Часть 2 // Энциклопедия бухгалтера и экономиста. – 2006. - №14. – с. 8 – 164. 24. Афанасьев Н.В., Гончаров А.Б. Экономика предприятия: Учебное пособие. – Х.: ИД “ИНЖЕК”, 2004. – 528 с. Русск. яз. 25. Бондар І.Ю., Пахомов В.І. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції: Навч. Посібник. К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 200,-65с. 26. Бріль М.С. Текст лекції “Витрати виробництва і теорія фірми” з курсу “Мікроекономіка”: Текст лекції. – Х.: ХДЕУ, 2002. – 31 с. 27. Гаврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с. 28. Державний комітет статистики України / За ред. О. Г. Осауленка. 2004 рік. 29. Державний комітет статистики України / За ред. О. Г. Осауленка. 2005 рік. 30. Дікань Л. В. Мінімізація витрат виробництва в умовах переходної економіки / Л. В. Дікань, О.О. Калініченко. – Х.: Гриф, 2000. – 79 с. 31. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред.. С.Ф.Покропивного.- Вид. 2-ге, перероб. та доп.- К.: КНЕУ, 2001. – 528 с., іл.. 32. Иваненко В. В. Управление эффективностью использования ресурсов производства: Науч. изд. / В. В. Иваненко. – Х.: ХНЕУ, 2005. – 367с. 33. Котляров С.А. Управление затратами.- СПб: Питер, 2001. – 160с.: ил. – (Серия “Краткий курс”). 34. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Херсон: Олді – плюс, 2003. – 256 с. 35. Кулішов В. В. Економіка підприємства: теорія і практика: Навч. посіб. Для вищ. навч. зал. – К.: Ніка – Центр, 2002. – 211 с. 36. Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. зал. – К.: МАУП, 2003. – 304 с. 37. Методические рекомендации к выполнению курсовой работы по учебной дисциплине “Управление затратами производства и прибылью” для студ. спец. 8.050108 всех форм обучения. / Сост. Т. Н. Притыченко; Харьковский национальный економыческий университет. – Х.: ХНЭУ, 2006. – 23 с. 38. Методические рекомендации к выполнению раздела “Охрана труда” в дипломном проекте для студентов специальностей 7.050107, 7.050108, 7.1050201 всех форм обучения / Сост. А. В. Северинов, О. Н. Губарев, О. Г. Балюк, И. Ф. Шевченко. – Харьков: Изд. ХГЭУ, 2004. – 56 с. 39. Методические рекомендации к выполнению расчетных работ в дипломных проектах раздела “Охрана труда” для студентов всех специальностей всех форм обучения / Сост. О. Н. Губарев, А. В. Северинов. - Харьков: Изд. ХНЭУ, 2005. – 64 с. 40. Міщенко В. Я. Економіка виробничо – підприємницької діяльності: Навч. посіб. / В. Я. Міщенко, П. А. Орлов, С. Ф. Пеліхов. – К.: ІСДО, 2000. – 256 с. 41. Онисько С. М. Фінанси підприємств: Підручник / С. М. Онисько, П. М. Марич. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – 366 с. 42. Осипов В. І. Економіка підприємства: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / В. І. Осипов; Одеський держ. економ. університет.- Одеса: Маяк, 2005. – 723 с. 43. Плоха О. Б. Економіка підприємства: Конспект лекцій у схемах / О. Б. Плоха; Харківський національний економічний університет. – Х.: ХНЕУ, 2006. – 163 с. 44. Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: Вікар, 2002. – 176 с. 45. Притыченко Т. И. Управление затратами производства и прибыльюЖ Конспект лекций. – Х.: ХГЕУ, 2002. – 123 с. 46. Російський тлумачний словник економічних термінів та український тлумачний словник економічних термінів / Уклад. та пер. В.М. Копоруліної. – Х.: Єдінорог, 2001. – 448 с. 47. Савчук В. П. Управление финансами предприятия. – М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2003. – 480 с. 48. Цал – Цалко Ю. С. Витрати підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Ю. С. Цал – Цалко . – К.: ЦУЛ, 2002. – 655 с. 49. Череп А. В. Управління собівартістю: Моногр. / Запор. нац. техн. ун-т. – Х.: ІНЖЕК, 2005. – 373 с. 50. Череп А.В. Управління витратами суб`єктів господарювання. Ч.1: Монографія. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. – 368 с. Укр.. мова. 51. Череп А.В. Управління витратами суб`єктів господарювання. Ч.ІІ: Монографія. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. – 360 с. Укр. мова. 52. Шваб Л. І. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л. І. Шваб. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2005. – 564 с. 53. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под ред. проф. В.Я.Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 718 с.
