Офіційна назва - Республіка Вірменія (Айастані Анрапетутюн).
Державний устрій - республіка. Глава держави-президент, глава уряду- прем'єр-міністр. Законодавчий орган-Верховна Рада.
Географічне розташування - країна розташована на півдні Закавказзя, на стиці з Передньою Азією, і охоплює північно-східну частину Вірменського нагір'я. На півночі і сході вона межує з Грузією (довжина кордону 164 км) та Азербайджаном (777 км), на півдні та заході - з Іраном (35 км) та Туреччиною (268 км). Загальна довжина кордонів - 1254 км.
Площа території - 29,8 тис. кв. км. (139 місце у світі).
Адміністративний поділ - унітарна республіка.
Чисельність населення - 3,46 млн. осіб (за станом на липень 2001 р.)
Столиця - місто Єреван (1,258 млн. осіб (2002 р.)).
Інші великі міста: Ванадзор (з 1935 по 1992 Кіровакан) - 147,5 тис. осіб, Гюмрі (з 1924 по 1992 Ленінакан) - 125 тис. осіб, Вагаршапат (одне з древніших міст Вірменії) - 66 тис., Роздан - 63,8 тис.
Державна мова - вірменська.
Релігія - християнство (григоріанство). Вірмени були звернені у християнство завдяки діяльності Григорія I Просвітника (вірм. Григір Лусаворіч, згодом був прирахований до лику святих) у 301 р., Вірменія стала першою країною у світі, що прийняла християнство як державну релігію.
Державне свято - 21 вересня - День незалежності (1991 р.).
Державний прапор - прямокутний триколор з горизонтальними рівномірними смугами червоного, синього і оранжевого кольорів (зверху - вниз).
Державний герб -був прийнятий 23 серпня 1990 року Верховною Вірменською Радою. У основу був встановлений герб першої Республіки Вірменії (1918-1920), який був розроблений архітектором Олександром Таманьяном і художником Хагопом Коджояном.
Герб складають наступні елементи. Щит, у центрі якого гора Арарат, яка є символом вірменської нації, на її вершині Ноєв ковчег, оскільки згідно з біблійною легендою ковчег після потопу зупинився саме на цій горі. Щит розділений на 4 секції, які символізують чотири незалежних вірменські королівства в історії Вірменії. Це Аршакоуніати, Арташезіанти, Багратоуніанти і Рубініанти. Лев і Орел, які стоять за щитом, є королями тваринного і пташиного світу і символізують собою мудрість, гордість, терпіння і благородство. Протягом багатьох сторіч вони були символами королівських сімей. Внизу щита знаходяться ще п'ять важливих елементів. Розірваний ланцюг означає свободу і незалежність, меч - влада і сила нації, пшеничне колосся - працелюбну натуру вірмен, пір'яна ручка - інтелектуальна і культурна спадщина вірменського народу. Трикольорова стрічка означає прапор Республіки Вірменії.
Державний гімн - пісня "Наша Родина".
Грошова одиниця - драм.
Членство у міжнародних організаціях - МБРР, МВФ, МФЧХ, ОБСЄ, ООН, РЄ, СНД.
На початку ХХ століття Вірменія була аграрною країною, основу її економіки складали тваринництво й рослинництво. Промислове виробництво зводилося, головним чином, до розробки корисних копалин на невеликих рудниках і випуску коньяку. Індустріалізація почалася відразу після встановлення радянської влади, і Вірменія поступово перетворилася на сучасну аграрно-індустріальну країну. Розвивалися металообробка, машинобудування, хімічна, легка (текстильна й шкіряно-взуттєва), харчова (плодоовочева, винно-коньячна) промисловість, кольорова металургія, обробка дорогоцінного каміння, виробництво будівельних матеріалів. Промислова продукція прямувала в союзні республіки, звідки Вірменія отримувала сировину й електроенергію. Після розпаду СРСР більша частина промислових підприємств перестала функціонувати, оскільки вони були пов'язані з обслуговуванням військово-промислового комплексу колишнього Радянського Союзу. Порівняно з іншими закавказькими республіками колишнього СРСР економіка Вірменії була більш вразливою через особливості її географічного положення і природно-ресурсну базу (відсутність виходу до моря, відсутність ресурсів нафти й газу, низька родючість ґрунтів). Нинішній стан та перспективи розвитку економіки Вірменії багато в чому залежать також від урегулювання карабахського конфлікту. На сьогодні у структурі ВВП переважає аграрний сектор (40%), частка промисловості - 25%, сектора послуг - 35%. У сільському господарстві зайнято 55% працюючих, у сфері послуг - 25%, у промисловості - 20%. 75% валового національного продукту виготовляється у приватному секторі. Промисловість Провідними галузями промисловості є хімічна і нафтохімічна (мінеральні добрива, синтетичний каучук, шини), машинобудування (у тому числі хімічне і нафтове, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, приладо- і верстатобудування, судноремонт), чорна й кольорова металургія, текстильна, харчова промисловість. Завдяки залученню іноземних інвестицій протягом останніх років вдалося запустити ряд промислових об'єктів. Традиційно ведеться добування й обробка будівельних матеріалів: базальту, перліту, вапняку, пемзи, мармуру та інших. Виробляється цемент. На базі розробки міднорудних родовищ у Кафані, Каджарані, Агараці та Ахталі працює мідеплавильний комбінат в Алаверді. З місцевої сировини виробляються алюміній, молібден і золото. Здійснюється огранювання діамантів. Працює Ванадзорський хімічний комплекс, до складу якого входить 25 підприємств. Зростає виробництво винно-коньячних виробів. Працюють підприємства з випуску металоріжучих верстатів, пресово-формовочного обладнання, точних приладів, синтетичної гуми, шин, пластмас, хімічного волокна, мінеральних добрив, електродвигунів, інструментів, мікроелектроніки, ювелірних виробів, шовкових тканин, трикотажу, панчішно-шкарпеткових виробів, програмного забезпечення.
Сільське господарство Під сільськогосподарські потреби відведено приблизно 45% площі країни, причому обробляється лише 20%. На пасовищні угіддя доводиться 25%. Великі масиви орних земель є тільки у трьох районах: на Араратській рівнині, де звичайно збирають два-три урожаї на рік, у долині річки Аракс і на рівнинах, прилеглих до озера Севан. Ґрунтова ерозія є серйозною перешкодою для розвитку землеробства. Основні сільськогосподарські культури - баштанні культури, картопля, пшениця, виноград, плодові, ефіроолійні, цукровий буряк, бавовна, тютюн, чай. Тваринництво спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, у гірських районах розводять овець. Транспорт Транспортна мережа включає близько 850 км залізниці (90% з яких електрифіковані) і 8,4 тис. км автомобільних доріг. Автотрасами Єреван сполучається з Грузією, Нагірним Карабахом та Іраном. У 1996 році завершено спорудження сучасного мосту через річку Аракс, що з'єднує Вірменію з Іраном поблизу міста Мегрі. Зі столиці здійснюються регулярні міжміські автобусні рейси у багато населених пунктів країни, а також у Грузію, Росію та Іран. Транспортне сполучення з Азербайджаном і Туреччиною перервано. Відсутнє також залізничне сполучення між Вірменією та Росією. Усі великі міста Вірменії сполучені повітряними трасами. Усього діє 10 місцевих аеропортів і 3 міжнародних. Найбільший аеропорт - Звартноц - розташований на околицях Єревану. Він обслуговує рейси у великі міста СНД, Європи й Азії. Крім того, міжнародні рейси здійснюються через аеропорти Еребуні (Єреван) і Ширак (Гюмрі). Зовнішня торгівля У 2000 році імпорт (913 млн. доларів США) за вартістю майже в три рази перевищував експорт (284 млн. доларів США). Основні статті експорту: оброблені діаманти, машини й обладнання, мідна руда, металопрокат. Головні експорт-партнери:- Бельгія, Іран, Росія, США, Туркменістан, Грузія. Основні статті імпорту: газ, нафта, тютюнові вироби, продовольство, добрива, сільськогосподарська техніка. Головні імпорт-партнери: - Росія, США, Бельгія, Іран, Великобританія, Туреччина. Торгівля з Україною
Зовнішня торгівля товарами України з Вірменією (млн. доларів США)
Зовнішня торгівля послугами України з Вірменією (млн. доларів США)
(За даними Державного комітету статистики України)
