Туреччина - це історія, що завжди поруч з нами, що залишила тут свої незліченні автографи. Це незліченна кількість пам'ятників тисячолитньої давнини, середньовічні палаци і храми, мавзолеї і мечеті. Це й один з найбільших міст-портів Туреччини - Стамбул. Тут пам'ятники старовини сусідять із сучасними хмарочосами, фабриками, заводами, університетами, театрами, музеями.
У Туреччині є багатство, що ніколи не виснажується, - тисячі кілометрів узбережжя, сонця і моря, тому Егейське узбережжя називають і “бірюзовим намистом Туреччини”. І знаючи все це починаєш розуміти, чому сюди рвалися завойовники протягом всієї історії.
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ
Туреччина розташована в східній півкулі, між 25о 40/ і 44о 48/ сх.д. 35о 51/ і 42о 06/ пн.ш. Її площа (включаючи внутрішні водойми) 779452 кв.км. Основна частина території Туреччини - 97 % - розміщенна в Азії і тільки 3 % - у Європі. Географічна особливість Туреччини - розташування на перехресті важливих шляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни і народи зі середземноморським. Нині через територію Туреччини пролягають шосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії. Максимальна довжина турецької території з заходу на схід 1600 км, з півночі на південь 600 км. Тобто із трьох сторін омивається морями: на північ - Чорним морем, на заході - Егейським, на півдні Середземним. Європейська й азіатська частини Туреччини відділений друг від друга водяною системою, що утворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включаюче Мармурове море, протоки Босфор і Дарданелли. У Південній частині Босфору і Золотого Рогу Мармурового моря, розташований одне з найкрасивіших міст світу і найбільше місто Туреччини - Стамбул.
РЕЛЬЄФ
Туреччина - гірська країна. Середня висота її території над рівнем моря складає 1132 м. Майже вся територія Азіатської Туреччини зайнята Малоазіатським нагір'ям, до складу якого входять високі, розчленовані питомими й увінчані могутніми вершинами гірські хребти, обширні сухі нагір'я і плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вони розташовані на окремих ділянках морських узбереж, як правило, в устях рік.
КОРИСНІ КОПАЛИНИ
На території Туреччини нараховується більш 100 видів корисних копалин. Країна має у своєму розпорядженні різноманітні види рудної, гірничо-хімічної, паливно-енергетичної сировини. У першу чергу варто назвати - хромові, вольфрамові, мідні руди, борати, мармур, вугілля й ін. На долю Туреччини припадає 25 % загальносвітового запасу ртуті. Туреччина володіє величезними паливно-енергетичними ресурсами - нафта , уран, буре вугілля, кам'яне вугілля. На території Туреччини залягають такі породи як: азбест, мармур, боксити, сірка.
КЛІМАТ
Територія Туреччини знаходиться в межах середземноморського субтропічного кліматичного поясу. Однак гірський, сильно розчленований рельєф, дуже складні умови циркуляції повітря, наявність кліматичної поясності - усе це визначило велику розмаїтість кліматичних районів. На внутрішніх нагір'ях клімат континентальний. Опади переважають у степу до 500 мм у рік.
РІЧКОВА СИСТЕМА Й ОЗЕРА
Територія Туреччини, за винятком Канійської рівнини, покрита густою річковою мережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами і тому несудохідні. Велика швидкість течії робить їх майже незамерзаючими, навіть у високогірних районах. Основні ріки: Ефрат (2800 км), Тигр (1900 км), Кизил-Ирмак (1355 км), Сакарья (824 км).
Близько 9,2 тис. кв. км. Площі Туреччини займають озера: Кратерні, карстові, лагунові, тектонічні, запрудно-вулканические. Самі великі Ван (3713 км кв.) - солоне, бесточное, Туз (1500 кв.км.) - солоне.
РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ
Флора Туреччини, що включає близько 6700 видів рослин, багата і різноманітна. Можна виділити дві великі рослинні зони - приморську і внутрішню. Берегова частина приморської зони - це в основному культурна смуга, тобто ріллі, сади, городи. За нею йде область лісів і чагарників.
Фауна Туреччини характеризується достатком пустельних-степових і гірських видів. У гірських лісах зустрічається шляхетний олень, лань, козуля, кабан, леопард, ведмідь, борсук. Для безлісних гір характерні безоаровий козел і муфлон. На плоскогір'ях живуть степова рись і шакали. Такі широко розповсюджені види тварин, як вовк, лисиця, заєць, у Малій Азії мають місцеві підвиди. Багато степових гризунів і плазуючих.
Пташиний світ дуже різноманітний. З великих хижих птахів водяться орли, грифи, сараш, шуліки, яструби. Зустрічаються білі лелеки. Дрозди, дятли, зозулі, жайворонки, синиці, солов’ї, ластівки. Журавлі, чаплі, гусаки, качки, чібіси, чайки.
Іхтіофауна представлена усілякими видами риб, що живуть у морських басейнах Туреччини. В основному це кефалеві, скумбрієві, сельдеві, осетрові й ін.
НАСЕЛЕННЯ
У момент утворення Турецької республіки чисельність її населення була визначена в 12532 тис. чіл. Усього в країні проведено 12 переписів. З 1927 р. населення Туреччини виросло в 4,4 рази, причому тільки з 1950 по 1985 - у 2,5 рази. Різко виросла і щільність населення: з 1,8 до 7,7 чоловік на 1 кв. км. Швидкий ріст населення залишається важливою проблемою країни.
Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густо заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім - райони, що прилягають до Егейського моря. Саме густонаселене місто - Стамбул і самий малонаселений - Ханяри.
Основне населення країни - турки (біля 90 %). У відповідності зі статтею 66 конституції 1982 р., турками вважаються всі “хто зв'язаний узами громадянства з турецькою державою”. Діти, що народилися від турка чи матері-туркені, вважають турками. У країні ще проживають понад 25 національні меншості: курди, араби, греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т.д.
По віросповіданню турки-мусульмани суннітського напрямку. Державна мова - турецька.
Музеї й історичні пам'ятники
На початку 2002 року у 53 містах Туреччини працювало 131 музей. У музейних колекціях міститися 2,2 млн. культурних одиниць: археологічні знахідки, предмети матеріальної культури, монети, іконописні таблички, зразки мистецтва каліграфів, архівні документи, рукописи. Щорічно колекції музеїв поповнюються в середньому на 50 тис. експонатів.
Крім того, під охороною держави знаходиться 13,6 тис. нерухомих об'єктів культури: військові спорудження, ритуальні й адміністративні будинки, архітектурні ансамблі, пам'ятники природи й ін.
Щорічно музей відвідують близько 10 млн. чоловік (музей в Амасьї, археологічний музей у Евкішехирі, у Стамбулі, музей апатолійської цивілізації в Анкарі, морський музей у Стамбулі і т.д.)
Історичні пам'ятники
Земля Малої Азії за весь період існування цивілізації дала людству цілий ряд культур світового і місцевого значення.
Пам'ятники культур, що раніше існували, можна нині побачити в музеях і численних містах-музеях на території сучасної Туреччини.
Аланджахеюк - заміська резиденція хетських царів, знаменита “воротами сфінкса”.
Ефес - давньогрецьке містечко. Відомий як культурний центр поклоніння богині Аплодородія Артеміді, де був побудований храм Артеміди (одне із семи чудес світу).
У 7 км від руїн Ефеса на схилі розташований Будинок Діви Марії - каплиця, де по легенді провела останні роки мати Ісуса.
Бодрум - давньогрецьке місто, відомий надгробним пам'ятником Мавзола (одне із семи чудес світла). Загальна висота пам'ятників 40 м.
Ізмір - давньогрецьке місто, по легенді його основами войовничі племена Амазонок. Передбачувана батьківщина автора “Іліади” і “Одіссеї” Гомера.
Стамбул - найбільше місто Туреччини (заснований 660 р. до н.е. ) Сучасне місто розташоване на двох берегах Босфору.
Архітектура, образотворче мистецтво
На території Туреччини зберігаються численні пам'ятники первісного мистецтва і мистецтва древньосхідних деспотій.
У стародавності зводилися шатрові будівлі на зразок кочових юрт, прикрашених куполами. Будівельним матеріалом служили висушені на сонці цеглини, камінь.
З привнесенням ісламу з'явилися культові спорудження, а також надгробна архітектура.
Найвищий розквіт турецької архітектури приходиться на османський період. Розрізняють чотири етапи розвитку: ранній (1300-1453), класичний (1453-1720), третій етап характеризується впливом Заходу (1720-1890), неокласицизм (1890-1930). Після 1950 р. чільним стилем стає модернізм (містобудування).
У 70-80-х рр.. просліджуються спроби реставрації будинків, синтезуються стародавні архітектурні форми із сучасними технічними можливостями.
Живопис
До прийняття ісламу живопис у середовищі тюрських племен був представлений у виді тканного одягу, килимів, виробів зі шкіри, дерева і т.д.
Після прийняття ісламу живопис в основному розвивалися в жанрі крижської мініатюри, реалістичні, відрізняються глибокими, яскравими і чистими тонами.
З боку західної культури вплив був зроблений в епоху султана Махмеда II Фатих (15 століття). Пізніше в 18-19 століттях живопис став викладатися у військових і технічних школах. Наприкінці XIX століття вперше зафіксоване використання законів перспективи, світлотіні й об'ємного зображення. Основним жанром ставати пейзаж.
Стали організовуватися загальнодоступні виставки. У 1883 р. - відкрилася перша школа “образотворчих мистецтв” (університет Мімара Синана в Стамбулі). У 1937 р. - перший Державний музей живопису.
Скульптура
Скульптура дореспубліканського періоду була представлена схематичними зображеннями чи стилізованими барельєфами.
Прогрес замічений у 30-і роки з моменту створення пам'ятника Мустафеві Кемалю Ататюрху (Стамбул) і монументів на честь перемоги в національно-визвольній війні. (Анкара, Стамбул і ін.)
У 90-і роки провідними скульпторами були Алі Теоман, Герменер, Семахат Асінер і т.д. Велика частина з них працює у силі абстракцій.
