Перу. Економічна і географічна характеристика.
Історія країни.
Перші поселенці. Припускають, що початок заселення території Перу відноситься до X тисячоліття до н.е. В кінці IV - на початку III тисячоліття до н.е. прослідковується перехід віт полювання і збирання до землеробства, скотарства, рибальства, основам ткацтва, виробництва кераміки, металургії міді, а потім і бронзи. В IV тисячолітті до н.е. на узбережжі Перу почали вирощувати бавовну. Меліорація в стародавньому Перу розвивається з середини II тис. до н. е.
З кінця III тис. до н.е. будівлі суспільно культурного значення набувають монументального вигляду. Деякі піраміди, побудовані неподалік від Ліми на початку тисячоліття до н.е. належать до числа наймасивніших та найвищих штучних споруд, зведених в доколумбовій Південній Америці. В гірському Перу найстародавніші складені із каміння святилища з’являються десь біля п’яти тисяч років назад і при тому на висоті близько 4000 м над рівнем моря.
Вже в IV ст. до н.е. на території Перу розвитком текстильної і металургійної промисловості виділяються культури Чіму та Наска. Прогрес господарства і технологій, закономірно приввів до ускладнення соціальної організації суспільства. Формування держав в Центральних Андах в перших століттях нашої ери після появи культур Мочіка на північному узбережжі, Уарі, в південно-центральній частині гірського Перу, Тіаунако в басейні озера Тітікака (VI ст.н.е.) В X ст. з’являється культура кераміки - Чавін де Уантар, особливістю якої являються величезні церемоніальні конструкції.
Інкський період. До XII ст. відносять зародження народу, що розмовляє мовою кечуа, яким керує Інка – верховний правитель. Переселившись із головного центру, з берегів озера Тітікака в новий центр – Куско і завдяки своїй організації, цей народ широко розповсюдився на величезній території. В середині XV ст. інки порівняно легко підкорили собі район навколо озера Тітікака.
Імперія управлялася державною системою під покровительством Інки, який мав виняткові права і користувався величезною повагою. Релігія була монотоістичною, головною фігурою якої був Бог Віракоча. Це був дуже трудолюбивий, розумний народ, який володів математичними, астрономічними, архітектурними та іншими знаннями. Високий розвиток отримало сільське господарство.
Проводились складні меліоративні роботи, обробляли землю розташовану в горах у вигляді терас.
В своїй соціальній структурі існували чіткі розмежування: землі належали Інці і Сонцю. Під полями “Інки” в хроніках, напевне, малися на увазі державні землі. А поля “сонця” - землі, що належали храмам. Ці поля охоплювали 2/3 оброблюваних селянами земель. І лише третину використовували для власних потреб. А як економічна одиниця були айлью, організовані за принципом кровного рідства або рідста предків.
Інки називали свою державу Тауантінсуйо (чотири сторони світу). В кожному з чотирьох суйо, общини Куско, було певне число алью, чінча-суйо і конча-суйо охоплювали більшу частину території імперії до північного заходу і південного сходу від Куско, тоді як кунті-суйу (південь) і анти-суйу (північ) - набагато менше.
Конкіста. Інкська держава впала під ударами іспанських колонізаторів. Загарбникам знадобилося 40 років, щоб зламати опір останніх захисників. Саме в період, коли імперія Інків ще не досягла своєї зрілості, і до того ж була ослаблена війною між Уаскаром та Атауальпою, в 1531 р. почалися військові походи Франсіско Пісарро. В 1532 р. Ф.Пісарро бере в полон Атауальпу, і через рік страчує його. Це співпало з часом, завоювання іспанцями Куско - 15 січня 1533 р.
18 січня 1535 р. Франсіско Пісарро заснував місто Ліма, яке стало столицею утвореного в 1542 р віце-королівства Перу . Окрім Перу до його території входили і сучасні Аргентина, Болівія, Колумбія, Панама, Парагвай, Уругвай, Чилі та Еквадор. З тех пір між конкістадорами виникло супернцтво, і внаслідок цього громадянські війни, які не припинялися до 1554 р. В 1547 р. міжусобиці почали припинятися, завдяки тому, що Іспанія послала в Південну Америку Педро де ла Гаска, який зміг консолідувати територію віце-королівства Перу.
12 травня 1551 р. створюється перий університет країни (Національний університет Сан Маркос), який перетворюється в культурний іспанський центр в Америці. В той же час створювалися інститути в Арекіпі, Трухільо, Паско, Уанкавеліці.
В 1776 р. відокремлюються Чаркас, Ла Асунсьон, Буэнос-Айрес. Таким чином територія віце-королівства Перу скорочується до розмірів сучасних Перу, Болівії і Чилі.
До кінця XVIII ст. в Андах ще залишалися можливості для ведення політичної боротьби за відродження індіанської цивілізації.
Однак прийнята в 1780 р. спроба досягнення незалежності завершилася трагічно. Повстання очолив Хосе Габріель Кондорканкі, що прийняв царське ім’я Тупак Амару II, і який дійсно був прямим нещадком і страченого в 1572 р. Тупак Амару I. З розгромом повстання Кондорканкі інкська історична традиція обірвалася. Більшість індіанських аристократів Куско, було вислано в Іспанию або вбито. Індіанська еліта в провінціях втратила свій статус.
Незалежність і Республіка. 28 липня 1821 р. Сан Мартіном була проголошена Республіка Перу. Однак остаточно країна добилася незалежності лише після разгрому іспанських військ при Хуніні і Аякучо в 1824 р. Гостра боротьба між консерваторами, що виступали захисниками феодальних порядків, і лібералами, які вимагали проведення буржуазних реформ, стала причиною політичної нестабільності в країні на протязі XIX ст. В Тихоокеанскій війні 1864-1866 рр. Перу при підтримці інших латиноамериканських країн успішно відстояло свій суверенітет від зазіхань Іспанії. В результаті Тихоокеанської війни 1879-1884 рр (т.з. Селітряна війна) проти Чилі, Перу втратив багаті на селіту провінції Тарапака, Такна, і Аріка (Такна була повернена Перу в 1929 р.). Поразка посилила залежність країни від іноземних держав. Ключові позиції в її економіці захопила Великобританія.
На початку 20-х років XX ст. розгорнувся робітничий рух. До влади прийшов А.Б. Легія, який встановив в 1919-1930 рр. режим особистої влади. В період його правління посилилось проникнення в Перу іноземного капіталу, головним чином монополій США.
Уряд М.Прадо (1939-1945 рр.) під тиском антифашиського руху пішов на часкову демократизацію політичного режиму.
Уряд Х.Л. Бустаманте (1945-1948 рр.) розширив громадянські свободи, посилив держсектор економіки.
В 1948 р. в результаті військового перевороту була встановлена диктатура генерала М.Одрії, що що проводив політику терору і репресій проти прогресивних сил країни. Виступ народних мас примусив Одрію піти на проведення президентських виборів в 1956 р.
М.Прадо, що прийшов до влади (1956-1962 рр.) відновив громадянські свободи. В 1963 р. до влади приходить архітектор Ф.Б.Террі, який був скинутий в результаті військового перевороту в жовтні 1968 р. і був утворений уряд патріотично налаштованих військових на чолі з Х.Веласко Альварадо. В період його правління (до 1975 р.) були проведені реформи по націоналізації нафтової та рибної промисловості, а також проведені реформи в системі освіти і сільському господарстві.
Завершенням революційного правління був військовий переворот 29 серпня 1975 р. під керівництвом Ф.Моралеса Бермудеса, який правив країною до 1980 р. В результаті демократичних виборів до влади приходить Ф.Белаунде Террі, який до кінця свого правління так і не зміг подолати економічну кризу в країні.
З 1985 р. при уряді А.Г.Переса, загострюється економічна криза. Період його правління характеризується міжнародною економічною і фінансовою ізоляцією. Зовнішній борг країни склав 14 млрд. дол.
28 липня 1990 р. інженер Альберто Кенйо Фухіморі, приходить до влади після другого туру виборів, в якому перемагає відомого письменника, кандидата від партії демократів Маріо Варгаса Льоси. Правління Фухіморі характеризується боротьбою проти тероризму, що посилився в роки правління Гарсія, відновленням Перу в міжнародному валютному фонді, покращенням рівня життя, а також зростанням виробництва і експорту.
В 1995 р. Альберто Фухіморі був переобраний президентом Республіки на період 1995-2000 рр. Нові вибори відбулися 9 квітня 2000 року.
Географічне положення.

Перу – держава на заході Південної америки.
Географічні координати
10 градусів Південної широти.
76 градусів Західної довготи.
Територія
Загальна площа - 1 285 220 кв.км.
Площа суші - 1 280 000 кв.км.
Площа рік і озер - 5 220 кв.км.
Кордони
Сухопутні кордони: Болівія 900 км., Бразилія 1 560 км., Чилі 160 км., Колумбія 2 900 км., Еквадор 1 420 км.
INCLUDEPICTURE "../../../../../../../../VLAD/Перу%20-%20Общие%20сведения.files/c_s_s.jpg" \* MERGEFORMAT
Довжина берегової лінії 2 414 км.
Територіальні води 200 морських миль.
Континентальний шельф 200 морских миль.
Використання земель
Орні землі - 3%.
Землі, що використовуються в рослинництві - 0%.
Землі, що використовуються в тваринництві - 21%.
Ліси - 66%. Інші землі - 10%.
Стихійні лиха: землетруси; цунамі; повені; вулканічна активність.
На Заході вздовж берега Тихого океану вузька смуга берегових рівнин. В центрі система Анд, на Сході Амазонська низина і предгірна рівнина. Середньомісячні температури на узбережжі від 15С до 25С, в Андах і на плоскогір’ях від 5С до 16С, на рівнинах від 24С до 27С. Опадів від 700 до 3000 мм. На рік. Плоскогір’я, плато, схили хребтів покриті степами або напівпустелями, східні схили і Амазонська низина - вічнозеленими лісами. З річок - найбільша Амазонка, із озер - Тітікака.
Екологічні проблеми
-незаконна вирубка лісів;
-інтенсивне пасовищне тваринництво на схилах Коста і Сьерра, приводить до забруднення земель;
-забруднення повітря воздуха в Лімі;
-забруднення річок і прибрежних вод викидами муніципальних і промислових стічних вод.
Географічне положення Перу. Даржава Перу рзозташована в західній частині Південної Америки між 81o19’ та 68o заходної довготи і між 0o01’ та 18o21’ південної широти. На її території (1 285,215 кв. км) можуть вільно розміститися Франція, Іспанія та Італия розом узяті. Серед Латиноамериканських країн Перу за розміром території поступається лише Бразилії, Аргентині та Мексиці. На півної її сусідами є Еквадор і Колумбія, на сході - Бразилія, на південному сході - Болівія і на крайньому півдні - Чилі. Із заходу омивається Тихим океаном.
В адміністративному плані поділяється на 23 департаменти і провінцію Кальяо, наділену правами департаменту. Державні мови - іспанська та кечуа. Переважаюча релігія - католицька. Столиця - Ліма.
Рельєф. Розміри країни и природно-географічна різноманітність зумовили контрасти її окремих районів.
Вузькою смугою простягнулася Коста – західне узбережжя, що омивається Тихим океаном, смуга берегової пустелі, шириною від 80 до 150 км.
За береговою пустелею підноситься одна з найвищих гірських систем нашої планети – Анди. Високі, покриті вічними снігами піки (найвищий - Уаскаран – 6768 м), потужні льодовики, глибокі каньйони, обширні високогірні плато – така Сьерра – гірська частина країни, буквально “пила”. Туз із невеликого льодовикового озера Лаурикоча бере початок найбагатоводніша ріка світу – Амазонка. Східна частина країни – 3/5 всієї території (перуанці називают Сельвою, від латинського “сілва” - ліс), вкрыта густим волого-екваторіальним лісом.
Гідрографія. Все тихоокеанське узбережжя порізане річками, але лише деякі з них доносять свої води до океану на протязі всього року. Русла більшості річок заповнюються водою на короткий період - з січня по квітень, - коли в Андах йдуть дощі, тануть снігаи і льодовики.
Велику роль в житті Сьери з давніх часів відіграють річки, в долинах яких концентруеться основна частина населення.
Збігаючі з гірських льодовиків струмки, зливаючись, утворюють озера. Одне з них – Лаурікоча - дає початок протікаючому на північ Мараньону. На протязі майже 640 км він розділяє Західний і Центральний Кордільєри. Ще одна велика річка північних Анд – Уаляга. Прорвавши східний Кордільєр, вона виходить на рівнину Сельви зливаючись згодом с Мараньоном утворює велику Амазонку. В південному Перу найбільша річка – Апуримак. Зливаючись з Мантаро, Апуримак дає початок річці Эні, яка нижче за течією називається Тамбо. Тамбо разом з іншою річкою, Урубамбою, в свою чергу дає початок Укаялі, найважливішій річці перуанської Сельви.
Долина ріки Урубамба – колиска великої інкської цивілізації. В верхній течії, де вона носить назву Вільканота, розміщена древня столиця інків – Куско. Неподалік від Куско знаходяться руїни знаменитої фортеці доколумбової Америки – Мачу-Пікчу.
Політичний лад.
Національний уряд. 5 квітня 1992 президент Альберто Фухіморі розпустив обидві палати Національного конгресу, провів чистку суддівського корпусу, призупинив дію конституції і при підтримці збройних сил встановив в країні режим одноосібної влади. Тем самим було покладено край 12-літньому періоду конституційного правління, який ознаменований поглибленням економічних і соціальних проблем, загостренням політичних неузгоджень і поляризацією політичних сил. В листопаді 1992 в країні були проведені вибори до асамблеї. Оскільки більшість опозиційних партій відмовились прийняти участь у виборах, Асамблея складалася переважно із прихильників президента, і розроблена нею конституція надавала президенту широкі повноваження.
Нова конституція укріпила широкий спектр президентських повноважень. Згідно її положень, президент обирається на 5 років і може бути переобраний на другий термін. Він має право приймати закони, вносити законопроекти до Конгресу, переглядати прийняті Конгресом закони, призначати послів і членів вищого військового командування без затвердження Конгресом. Президент має право розпускати вищий орган законодавчої влади, якщо останній висловить негативну думку про діяльність двох чи більше членів кабінету, в противному випадку міністрам буде винесено вотум недовір’я. Крім того, президент може своєю волею ввести режим надзвичайного стану на термін до 60 днів, на протязі якого дія конституційних прав призупиняється, а контроль за дотримання суспільного порядку покладається на армію.
Законодавча влада в країні належить однопалатному Національному конгресу, що складається з 120 членів, вибори яких проводяться за партійними списками одночасно з виборами президента терміном на 5 років. Прерогативою Конгресу є прийняття бюджету, затвердження узгоджень про позики і міжнародних договорів, розробка законопроектів і прийняття законів. Конгрес має право проведення розслідувань по «питаннях, що мають суспільне значення», робити запити і всловлювати недовір’я уряду (Раді міністрів) або окремим її членам.
Судова влада, котра офіційно вважається третьою гілкою влади, незалежною від двох інших, давно є опорою політичного фаворитизму. Після того як в квітні 1992 Фухіморі здійснив державний переворот, функціонування судової системи країни було призупинене, потім вона була перебудована з розрахунком на більшу незалежність від впливу правлячої політичної еліти. Члени Верховного суду призначаються незалежною Національною юридичною радою. Конституційний суд, сім членів якого обираються Національним конгресом на п’ятилітній термін, має право, зі свого боку, відміняти постанови уряду. По конституції 1993 була відновлена смертна кара за тероризм і зрада в військовий час.
Політичні організації. На протязі останнього століття суспільне життя Перу характеризувалося наявністю слабких політичних партій, постійними економічними кризами і розшаруванням населення за соціальними і культурними ознаками. Ці фактори пояснюють величезний політичний вплив, який мають в Перу збройні сили, які довгий час вважали себе єдиним гарантом порядку і вершителем політичних доль країни.
Судово-правова система. Як і в більшості країн Латинської Америки, судово-правова система Перу базується на положеннях римського громадянського права в тому вигляді, як вони були використані в Іспанії і, в меншій мірі, в Франції.
Збройні сили. Для мужчин, що досягли 18-річного віку, служба в збройних силах є обов’язковою, срок служби – 2 роки. Не всі особи, що досягли призовного віку, в обов’язковому порядку призиваються в армію. Забезпечення внутрішньої безпеки і поліцейські функції здійснюються частинами громадянської і республіканської гвардії, що нараховують близько 60 тис.осіб.
Етнічна належність і мова. В дощових лісах східного Перу проживають біля ста індіанських племен. Ці племена, практично ізольовані від всього іншого населення, розмовляють місцевими діалектами і здобувають харч мисливством, рибальством та землеробством.
Ще одна група корінного населення включає індіанців, що розмовляють мовами кечуа і аймара. Багато з них переселилися до столиці країни – Ліми чи інші міста на узбережжі, особливо після того, як в 1980 в горах почалася партизанська війна, але більшість продовжують жити в Андах, займаючись землеробством та скотарством.
Інше населення складають креоли – білі нещадки європейців, в основному іспанців, які до 1970-х років практично панували в країні; метиси – нещадки мішаних шлюбів європейців і індіанців, що складають основну частину середнього класу, а також деяка кількість негрів та вихідців із Азії.
Адміністративно-територіальний поділ. Згідно конституції 1993, в Перу відновлено адміністративний поділ на 24 департаменти, 159 провінцій і більш 1500 міських утворень. Конституція 1979 затвердила створення областей, які повинні функціонувати як автономні економічні і адміністративні одиниці. На даний момент на базі 23 (з 24 існуючих) департаментів створено 12 областей. Утворення ще однієї області тимчасово призупинено, інші також ще не розпочали виконувати свої функції в повному обсязі. По конституції 1993, поділ на області зберігається, однак об’єм повноважень місцевих органів самоуправління скорочується.
Міжнародні відносини. Перу є членом ООН і її спеціалізованих організацій, а також членом ОАГ. Крім того, Перу входить до Латиноамериканської асоціації інтеграції (ЛААІ), Андську групу, Економічної ради країн Тихоокеанського басейну, Организацію по забороні ядерної зброї в Латинській Америці.
Прапор і герб.
Культура.
В культурі Перу знайшли відображення вплив багаточисельного індіанського населення країни, а також розвинутих культур народів, що проживали на цій території до підкорення її іспанцями. Найвідоміша високорозвинута древня цивілізація інків, що виходить приблизно з 1200 р. Інки володіли мистецтвом обробки каменю, створення інженерних споруд, ткцтва, мали уявлення про медицину і астрономію, споруджували штучні тераси для посівів на крутих схилах, створювали неперевершені витвори мистецтва із золота і срібла і будували дороги.
Насліддя цих індіанських народів можна бачити не лише в багатьох археологічних пам’ятках і знахідках, але і в сучасній народній творчості, мистецтві і музці, особливо характерних для індіанців – мешканців Анд.
Музика. Древні індіанці користувалися пентатонним ладом, який зберігся в народній музиці до цих пір, поряд з такими музичними інструментами доколумбової епохи, як тростиння флейта кена, свірель, духовий інструмент з крученої морської раковини, окарина і різні ударні інструменти. Струнні інструменті були привнесені іспанцями. Найпопулярніші скрипка, арфа, гітара і чаранго, інструмент, схожий на мандоліну.
З народних пісень і танців популярністю користується пісня яраві, швидкий круговий танець уайно, розповсюджений серед жителів гір і креольська марінера, або самакуека – парний танець.
В Лімі знаходяться національна консерваторія і симфонічний оркестр, який пропагує витвори композиторів Перу. Найвидатнішим із перуанських композиторів 20 ст. вважається Андрес Сас Орчасаль (1900–1967), француз за похлдженням; в 1929 він разом зі своєю дружиною – піаністкою заснував музичну школу в Лімі. Національні традиції розвивали також відомі композитори Карлос Санчес Малага (р. 1904) і Армандо Гевара Очоа (р. 1927).
Література. Перуанська література бере початок в 16 ст., коли син іспанського конкістадора і принцеси інків Гарсіласо де ла Вега (1539–1616) написав історичну хроніку, що містить опис історії і культури імперії інків. Іншим видатним письменником часів іспанського колоніального володарювання сатирик Хуан дель Валье-і-Кавьедес (1652–1695). Пізніше, коли в Лімі знаходився двір віце-короля, розвивається література в стилі барокко, з широким розповсюдженням духовних витворів і витонченої поезії.
До найвидатніших письменників 19 ст. відносяться поет та публіцист Мануэль Гонсалес Прада (1848–1918), чиї твори сповнені соціальної критики, і Рікардо Пальма (1833–1919), що залишив 12-томне зібрання історичних повістей і легенд про минуле Перу під назвою Перуанські традиції.
Драматургія. Театр займав важливе місце в культурному житті Перу з 1548, коли на площі Сан-Педро в Лімі відбулося перше світське театралье представлення. В колоніальну епоху ієзуїти заохочували розвиток драматичного мистецтва, постійним відвідуачем театру був віце-король Перу Мануэль де Амат, що правив в 1772–1776. Його коханка, Микаела Вільегас (Перічола) була найвідомішою актрисою в Латинській Америці колоніального періоду. В даний час найважливішим театром країги є Муніципальний театр в Лімі, котрий використовується також в якості концертного залу.
Живопс. В образотворчому мистецтві сильно виражений індіанський вплив. В колоніальний період широкою популярністю користувалися полотна на релігійні теми, що належали майстрам художньої школи Куско.
Архітектура. Окрім монументальних руїн 1–15 ст., що збереглися від перуанських доколумбових культур, в країні можна побачити багато пам'ятників колоніальної архітектури, особливо культових і суспільних споруд; більшість їх зосереджено в містах Ліма, Арекіпа, Куско і Трухільо. Куско, - столиця інків, виділяється різьбою по дереву, скульптурних зображень, предметів внутрішнього інтерєру церков і картин. Будівлі колоніального періоду часто є сумішшю іспанського і індіанського стилів, гармонійне поєднання яких часто позначається як особливий «креольський» стиль. Виділяється також так званий стиль «мудехар» (за назвою мусульман, на території Іспанії), з чітким мавританським впливом. В Андах іспанці споруджували свої будівлі на фундаментах інків, і в районі Куско представлені обидва типи будівель.
Освіта. Починаючи з 1950-х років уряд прикладає багато зусиль для того, щоб всі діти отримали освіту. В 1972 вступив в дію закон про реформу в освіті, що має метою надати освіту найбіднішим шарам населення, особливо індіанцям. Цим законом вводились програми дошкільного навчання і обов’язкове шестирічне навчання в школі, а також передбачалися можливості отримання освіти дорослими.
Радіо і телебачення. В країні діють державні, та приватні центри теле- і радіомовлення. Великою популярністю користуються мексиканські і американські фільми.
Спорт. Серед спортивних змагань і видовищ найпопулярніші бої биків, півнячі бої, скачки, гольф, поло, теніс і спортивне рибальство. Дуже популярний футбол; головні футбольні матчі проводяться на Національному стадіоні, що вміщає 70 тис. глядачів.
Релігія. Близько 90% населення формально належить до Римсько-католицької церкви, хоча більшість лише зрідка відвідують богослужіння або взагалі не виконують обрядів і в більшій степені прихильні традиційним народним віруванням. Католицьке духовенство щорічно отримує невелику допомогу від держави. В 1979 підписано конкордат між Ватиканом і перуанським урядом, що закріпив відокремлення церкви від держави і проголосив свободу віросповідання.
Природні ресурси.
Клімат і природна рослинність. В Перу виділяються три природні області, що відрізняються кліматом і рослинністю.
Прибережна пустеля. На узбережжі океану дуже сухо і прохолодно через наявність поблизу холодної Перуанської течії (течія Гумбольдта). Морські бризи підтримують середню температуру на 6? С нижче широтної норми. В Лімі вона коливається від 16 до 23? С. Статистично річна норма опадів тут складає 50 мм, але в деякі роки дощів взагалі не випадають. Зимою (с червня по жовтень) небо постійно захмарене, часті берегові тумани. В цю пору року підніжжя Анд залиті вологим туманом, який носить місцеву назву «гаруа». Гаруа стимулює ріст низьких злаков і різнотравних ефемерів, які разом складають сімейство, яке зоветься «лома» і використовується як пасовище.
Високогір’я Анд. Кліматичні умови і рослинне покриття гір змінюются в залежності від абсолютної висоти. Середні температури знижуються приблизно на 1,7? зі сходженням на кожні 450 м. Вічні сніги і льодовики покривають вершини понад 5000 м над р.м., а землеробство можливе до 4400 м над р.м. Середні температури в Куско (3380 м над р.м.) коливаються по роках від 8 до 11? С, ночами часто бувають заморозки. На відкритих східних схилах річна норма опадів перевищує 2500 мм, в замкнутих улоговинах вона набагато менша, і складає, наприклад, в Куско, 810 мм. Кількість опадів швидко зменшується на південь, що суттєво впливає на характер рослинності. На півночі і сході країни середня частина андських схилів покрита густим субтропічним гірським лісом, який з висотою поступово змінюється лісом більш помірного кліматичного типу. Серед його порід найціннішим є хіне дерево – джерело хініну. На півдні гірська рослинність утворена в основному посухостійким ковилом, низькотрав’ям і смолистими кущами лепідофіллумом (це сімейство називається «тола»). Дно і нижні частини схилів сухих закритих долин займають кактуси, колючі бобові і листопадні широколисні дерева, тоді як верхню частину схилів покриває «сеха».
Сельва. В зоні вологотропічних лісів на протязі року утримується висока температура, і випадають щедрі дощі. В Ікітос середня температура найхолоднішого місяця 23? С, а найспекотнішого – всего 26? С, при річній нормі опадів 2615 мм. Природна рослинність представлена високим дощовим тропічним лісом, під покровом якого густа тінь практично не дає розвиватися наземному ярусу. З тисяч пород дерев найбільше економічне значення мають акажу (червоне дерево) і цедрела. На погано дренованих ділянках ростуть злаки, а на рихлих пісчаних грунтах і кам’янистих схилах – жорсткі трави і низькі кущі. Знамените “чорне золото” сельви – гевея, що дає каучук. Багато дерев і кущів використовуються для отримання деревини, рослинного масла, лаків, сировини для медичної і харчової промисловості.
Фауна. В Сельві представлена тропічна фауна, що включає багато видів птахів, рептилій і ссавців, тоді як в Андах основні тварини – лами, альпаки, вікуні і гуанако. Типвий мешканець Анд – могутній королівський кондор, розмах крил якого інколи сягає чотирьох з половиною метрів. В перуанських Андах живе тварина – шиншила, хутро якої вважається найдорожчим у світі. В холодних водах, що обмивають прибережну пустелю, щедрий планктон забезпечує кормом багато видів промислових риб, включаючи тунця, пеламіду, меч-рибу, скумбрію, горбиля і кам’яного окуня. Морською рибою харчуються мільйони тутешніх птахів, в тому числі пелікани, баклани і олуші. Вони гніздяться на кам’янистих острівцях, і їх фекалії, добре зберігаються в аридному кліматі, використовуються як добрива – т.з. гуано. Хитка екологічна рівновага прибережних сімейств періодично порушується.
В Сельві живуть насамперед, тварини, які ведуть деревний спосіб життя: мавпи, лінивці, ціпкохвості ведмеді, опоссуми, дикобрази. В лісах басейну річки Укаялі живуть найменші в світі мавпи - уістіті, розміром близько 15 см (не рахуючи хвоста). Тут величезна кількість птахів всіх розмірів, забарвлення і форм. Хижаки сельви - ягуар, оцелот, пума, видри, куниці - ведуть переважно наземний спосіб життя. В Амазонці і її притоках водиться більше тисячі видів риби. В перуанській сельві зустрічається багато отруйних змій і найбільша змія – анаконда.
Корисні копалини. В Перу виявлено більш 200 покладі майже 80 видів корисних копалин: міді, заліза, цинку, свинцю, срібла, золота, ртуті, вісмуту, молібдену, сірки, сурьми і бариту. Особливо великі запаси мідної руди. Перу має значні енергетичні ресури. Перша нафтова свердловина в Латинській Америці пробурена в 1865 р. на півночі країни, в Таларі. Перу має значні ресурси природного газу, вугілля, уранових руд. Надзвичайно великі в країні гідроенергетичні ресурси, особливо андійських річок.
Перу. Промисловість.
Гірничовидобувна промисловість. З часів іспанського колоніального володарювання Перу славилосся багатствами своїх надр. Перу володіє значними запасами природних копалин: ведеться добування руд міді, цинку, свинцю, заліза, вісмуту, марганцю, фосфатів. Знайдені поклади золота, срібла і рідкоземельних металів. Вздовж північного узбережжя виявлені запаси нафти, развідані крупні нафтові поклади в лісах Амазонки. В невеликих кількостях видобувається кам’яне вугілля.
Більшість копалень знаходяться в районах Серро-де-Паско в Центральних Андах, Токепала і Куахоне на півдні гірської області і Маркона на узбережжі. Поклади мідної руди Токепала і пов’язані з ним поклади на півдні Перу вважаються найбільшими в світі. Річний видобуток міді в 1990-е роки складав бл. 375 тис.т.
Нафта добуваєтся в північній частині прибережної області х 1863 р. В 1970-х роках почалася розробка відкритих великих покладів на морському дні біля західного узбережжя і на схід від Анд. В 1992 р країні було добуто 42,3 млн. барелів сирої нафти. Надра східних районів, вкритих джунглями, містять великі запаси природнього газу.
Обробна промисловість. Доля національного доходу, що припадає на сектор обробної промисловості, зросла з 20% в 1970 до 28% в 1981. Після 1981 роль цього сектору знизилась по відношенню до видобувної промисловості, будівництва і сектора послуг, склавши в 1992 21,4% ВВП. Однак до 1994 на долю обробної промисловості припадало 42% ВВП. Провідними галузями є харчова, металообробна, виробництво сталі, текстильна, хімічна, автозбірна і нафтоочисна.
Більшість підприємств зосереджено поблизу столиці - Ліми. Окрім декількох великих виробництв, що виготовляють автомобілі і обладнання, виробничі потужності представлені невеликими збиральними заводами, що працюють на імпортних комплектуючих.
Сільське господарство. Після другої світової війни сільське господарство Перу знаходиться в стані постійного зниження виробництва. Особливо ситуація загострилася в 1960-х роках: виробленої на фермах продукції стало катастрофічно не вистачати для задоволення попиту на внутрішньому ринку. Країна змушена імпортувати зернові культури (пшеницю, рис, кукурудзу), м’ясомолочні продукти, раслинні масла. Основна причина цього явища – швидке зростання населення і відсутність плодородних земель. Більшість орних земель зосереджено в прибережних районах.
Біля 30% оброблюваних земель Перу знаходяться в Кості, 60% – в Сьері, інші 10% припадають на Сельву. Хотч в сільскому господарстві зайнято 40% економічно активного населення, сільськогосподарське виробництво дає 13,2% ВВП.
Основні сільськогосподарські культури прибережних областей – рис, бавовна та цукрова тростина. Тут вирощуються кукурудза, тютюн і фрукти. В горах основними культурами являются картофель, кукуруза, ячмінь, кассава і ямс, а в долинах і в нижній частині східних схилів Анд – кава, боби, какао, чай. В Амазонській низині місцеві індіанці збирають врожаї коки.
Чагарник кока, з листів якого виробляється кокаїн, являє собою культуру, традиційно оброблювану американськими індіанцями. Наприкінці 1970-х років, коли коку почали експортувати в Болівію і Колумбію в виді пасти-напівфабрикату, чи вже цілком очищеного кокаїну, вирощування коки стало прибутковою справою. По оцінках на 1996, площа плантацій коки складала 94,4 тис. га, і на них було зайнято біля 300 тис. селян. Вважається, що плантації Перу дають дві третини світової продукції кокаїну, а річний доход від кокаїнового бізнесу складає від 600 до 800 млн. дол.
Біля п'ятої частини земель зайнято під пасовища, однак виробництво м’ясомолочних продуктів не задовільняє потреби населення. Значну роль у гірських районах відіграє тваринництво, причому основне господарське значення має вівчарство. Перу експортує вовну, шкіру і шкіри тварин.
Лісове господарство. Лісівництво зосереджене в гірських районах Перу. Більшість лісів ростуть в важкожоступних районах, що ускладнює його заготівлю. В останній час має місце скорочення його поставок через виникнення серйозних екологічних проблем.
Лісами вкрито біля двох третин території країни, головним чином на східних схилах Анд і в басейні Амазонки. Більшість найбільш коштовних лісопродуктів, включаючи каучук, хінін і лікарські рослини, дають гірські ліси. З лісоматеріалів найбільше експортне значення має червоне дерево. Основна частина лісопродуктів вивозиться через Ікітос – річковий порт на Амазонці.
Рибальство. На 1950-і роки приходиться активний розвиток рибних промислів, і до початку 1960-х років Перу займало провідне положення у світі по обсязі товарного улову, вівся промисел анчоусів: після переробки на масло і муку, продукція риболовецької галузі йшла на експорт. В 1963 р. Перу заняло перше місце в світі по об’ємах улову. В 1970 р. улов досяг рекордної відмітки в 12 млн.тонн. Перевилов і періодичні зміни плинів у Тихому океані а також виникнення природного явища Эль-Ніньо викликали падіння уловів з 11,5 млн.т у період 1969–1971 до 2,3 млн. т у 1980–1983. До 1991 улови знову зросли до 6,9 млн.т. В даний час продукція рибопереробної промисловості надходить на внутрішній ринок.
Перу. Транспорт і зовнішні економічні зв’язки.
Транспорт і зв'язок. Існує система залізниць навколо Ліми, і ще дві залізничні магістралі, Центральна і Південна. Центральна залізниця починається в Лімі і перетинає Анди, досягаючи оцінок 4818 м над р.м.; це найвисокогірніша у світі залізниця зі стандартною колією. Вона зв'язує столицю з гірничопромисловими центрами Сьєри і закінчується у високогірній долині р.Мантаро на сході – однієї з житниць Перу. Південна дорога йде від морського порту Мольендо, переборюючи розчленований гірський рельєф, через оазис, де розташоване м.Арекіпа, до озера Тітікака (3812 м над р.м.) і далі в Куско. У 1994 загальна довжина залізниць Перу складала приблизно 2400 км.
Довжина залізниць (в км.).
У 1990-і роки довжина автомобільних доріг досягала 71,4 тис. км, але тільки 10% з них мали тверде покриття. Однієї з головних магістралей є 2500-кілометровий відрізок Панамериканського шосе, що перетинає територію Перу уздовж узбережжя з півночі на південь – від еквадорської границі через Ліму й Арекіпу і далі до границі Чилі. Інша дорога, що має дуже важливе значення, – трасандське шосе – була побудована в 1943 і дотепер залишається єдиною магістраллю, що прямо зв'язує східне і західне Перу. Центральне шосе зв'язує Ліму з містами Ороя, Уанкайо, Аякучо, Куско і Пуно.
Довжина автомобільних доріг (в км.).
Внутрішні і міжнародні авіалінії обслуговують всі області республіки і забезпечують зв'язок з іншими латиноамериканськими країнами і зі Сполученими Штатами. У Перу функціонують три міжнародних аеропорти.
Аеропорти
Порти: Кальяо, Чімботе, Іло, Матарані, Пайта, Пуэрто-Мальдонадо, Салавері, Сан-Мартін, Талара, Ікітос, Пукальпа, Юрфмагуас (останні три - річкові, розташовані на Амазонці).
Енергетика. Виробництво електроенергії забезпечується головним чином тепловими електростанціями, що працюють на нафті, і гідроелектростанціями, але її недостатньо для задоволення внутрішніх потреб. Близько 74% потреби в енергії задовольняється за рахунок нафти і природного газу, 13% – за рахунок деревного палива, 7% – гідроелектроенергії, 4% – за рахунок відходів виробництва цукру з очерету і 2% – за рахунок кам'яного вугілля; останній є єдиним видом палива, що країна змушена імпортувати.
Телефонний зв’язок
Телефонний зв’язок задовільняє попит країни.
Містцеві лінії - радіорелейна система зв’язку з 12 наземними станціями.
Міжнародні лінії - панамериканський морський кабель і 2 супутники системи Інтелсат (2 над Атлантичним океаном.
Радіо- і телевізійні станції
Число інтернет-провайдерів - 15.
Грошова одиниця - нуево соль (100 сантимів).
Зовнішня торгівля Перу вивозить переважно сировину і напівфабрикати і ввозить промислові товари. Низька продуктивність сільського господарства і недостатній розвиток транспортної системи викликають необхідність імпорту.
Склад експорту: риба і рибопродукти, мідь, цинк, золото, сира нафта, свинець, кава, цукор, бавовна.
Географія експорту: США 25%, Китай 8%, Японія 7%, Швейцарія, Німеччина, Великобританія, Бразилія.
Склад імпорту: машини і обладнання, нафтопродукти, продовольство, залізо і сталь, продукція хімичної промисловості, фармацевтичні препарати.
Географія імпорту: США 19%, Колумбія 6%, Венесуела 5%, Чилі 4%, Бразилія 4%
Основними статтями експорту Перу є нафта, мідь, цинк, рибне борошно, золото, свинець, кава і срібло. На мінеральну сировину приходиться 52% доходів від експорту. Прибуток від експорту кокаїну офіційно не реєструється, однак можна припускати, що кока дає такий же прибуток, як всі інші статті експорту разом узяті. В імпорті переважають харчові продукти, насамперед пшениця і рис, промислове устаткування, хімікати й автомобілі. Головним торговим партнером Перу продовжують залишатися США, що закуповують 22% офіційно експортованих з Перу товарів (без обліку кокаїну) і забезпечують 30% його імпорту; зростає також значення зовнішньоторговельних відносин з Японією, Німеччиною, Італією і Великобританією.
Перу. Висновки.
Перу - країна з економікою, що розвивається, яка довгі роки залежала від продажу сировинних ресурсів і в даний час впевнено наближається до розвинутих країн Північної півкулі. Перу - один із світових лідерів рибальства і найбільший на планеті постачальник срібла, міді, вісмуту. За останні десятиріччя країна зуміла розвинути нетрадиційні галузі промисловості: виробництво товарів вжитку задовільняє потребу на внутрішньому ринку і складає певну частку експорту. Подальшому розвитку національної економіки перешкоджають нехватка інвестиційних капіталів і виїзд за кордон спеціалістів з університетською освітою. Періодичні землетруси руйнують транспортну інфраструктуру Перу і на її підтримку в робочому стані необхідні немалі кошти. Зростання чисельності населення випереджає зростання виробництва сільськогосподарської продукції - країна змушена постійно нарощувати імпорт продовольства. В 1960-х і 1970-х роках національні уряди провели земельну реформу і націоналізували нафтовидобувну галузь промисловості. Ці кроки привели до створення значного торгового дефіциту і виникненню внутрішнього та зовнішнього боргів. В даний час триває реформування державного сектору і значна увага приділяється розвитку приватного підприємництва.