Офіційна назва - Королівство Непал (Nepal Adhirajya).
Державний устрій - конституційна монархія. Глава держави - король. Законодавча влада належить королю і двопалатному парламенту, який складається з Палати представників і Національної ради. Виконавча влада належить королю і Раді Міністрів (уряду) на чолі з прем'єр-міністром.
Географічне розташування - країна знаходиться у передгір'ї Гімалаїв, межує з Китаєм (спільний кордон - 1236 км) та Індією на півдні, сході і заході (1690 км). Довжина Непалу з заходу на схід - 885 км., з півночі на південь - від 145 до 241 км.
Площа території - 140,8 тис. кв. км (94 місце в світі).
Адміністративний поділ - 14 зон (zone), які поділяються на 75 районів (district).
Кількість населення - 25,284 млн. осіб (на липень 2001 р.).
Столиця - Катманду (Kathmandu) - 712,8 тис. осіб.
Інші великі міста: Біратнагар - 170,7 тис. мешканців, Лалітпур - 165,3 тис. мешканців.
Державна мова - непалі.
Релігія - індуїзм, буддизм.
Державне свято - 28 грудня - День народження Короля (1945 р.).
Державний прапор - має унікальну форму. Всупереч нормативам ООН, за якими прапор країни повинен бути прямокутним, прапор Непалу має форму двох зшитих трикутників червоного кольору. На кожному з них білим кольором зображені Місяць і Сонце.
Державний герб - .
Національні символи - королівський фазан і червоний рододендрон.
Грошова одиниця - непальська рупія = 100 пайсам.
Членство у міжнародних організаціях - ООН, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП.
Загальна інформація
Непал - одна з найбідніших і найменш розвинутих країн світу. Сільське господарство - основа економіки, дає засоби до існування для більше ніж 80% населення і становить 41% ВВП. Індустріальне виробництво в основному включає обробку сільськогосподарської продукції, такої як джут, цукрова тростина, тютюн і зерно. Виробництво текстилю і килимів в останні три роки зросло, і становить приблизно 80% валютного доходу.
Починаючи з травня 1991, уряд впроваджує економічні перетворення, заохочуючи іноземні інвестиції. Уряд скоротив державні витрати за рахунок зниження субсидій і скорочення кількості державних службовців.
Непал має значний запас для прискорення економічного зростання за рахунок гідроенергетики, туризму і закордонних інвестицій. Перспективи для зовнішньої торгівлі або вкладів в інші сектори економіки малі, через невеликий розмір економіки Непалу, технологічне відставання, географічну віддаленість, відсутність виходу до моря і ризик стихійних лих. Допомога міжнародного співтовариства, що фінансує понад 28% бюджетних витрат, швидше за все залишатиметься головною умовою розвитку.
ВВП Непалу на кінець 1999 року становив $27,4 млрд., реальний темп зростання ВВП - 3,4 % (1999), ВВП на душу населення - $1,100 на 1999 р.
ВВП по секторах: сільське господарство - 41%; промисловість - 22%; послуги - 37% (1998).
Інфляція на 1998-99 роки становила 11,8%.
Сільське господарство
В Непалі вирощують рис, зернобобові суміші, пшеницю, кукурудзу і ячмінь. У значній кількості вирощують джут (на продаж), тютюн, цукрову тростину, індиго та опійний мак. Культивують також овочі, овес, пряності і ряд плодових культур. У джунглях економічний інтерес становлять дерева твердих порід, а також бамбук і ротангова пальма. Землеробством виділяються долини Катманду і Покхара. Виробництво зернових культур дещо скоротилося по всій країні, що призвело до необхідності збільшення імпорту зерна з Індії.
Сільське господарство Непалу слабо механізоване. На нижніх схилах хребтів і в долинах активно практикується терасування з метою розширення орної площі. Тваринництво за своїм значенням поступається землеробству. Майже усюди розводять овець, кіз, свиней і домашню птицю. Поголів'я волів зосереджене в більш низьких міжгірних долинах, а яків розводять високо в горах.
Обробна промисловість
В основному ведеться переробка сільськогосподарської сировини на дрібних підприємствах. Продукція, що випускається, включає бавовняні, джутові та інші текстильні вироби, цукор, сірники, тютюнові вироби, килими і взуття. Головні індустріальні центри країни - Біратнагар і Біргандж. В обох містах, що виросли в смузі тіраїв, виробництво значною мірою орієнтоване на збут у сусідні області Індії і в Бангладеш. Велика частка товарів перетинає державний кордон контрабандним шляхом і тому не враховується статистикою зовнішньої торгівлі.
В середині 1990-х років відбулися великі зміни в промисловому секторі, насамперед завдяки запланованому гідроенергетичному будівництву в центральному гірському районі. Нещодавно енергопостачання було задовільним лише в смузі тераїв, зв'язаній лініями електропередач з територією Індії. На сьогодні з'явилася можливість для надійного забезпечення власною дешевою електроенергією гірських місцевостей, які знаходяться в центральній частині країни, тому починається спорудження порівняно великих промислових об'єктів у Катманду, Покхарі та інших гірських поселеннях.
Туризм
Туризм є важливим джерелом валютних надходжень. Іноземців приваблюють насамперед індуїстські і буддистські культові споруди. Обслуговування західних альпіністів також стало джерелом стабільного заробітку місцевих жителів гімалайських поселень, особливо шерпів.
Зовнішня торгівля
З початку ХІХ ст. зовнішня торгівля Непалу була орієнтована на Індію. Торговельні зв'язки з Тибетом через Гімалаї, що зводилися насамперед до обміну рисом, завжди мали другорядне значення, хоча для деяких малолюдних сільських громад у високогірних місцевостях Гімалаїв ця торгівля відігравала важливу роль. Торговельні відносини з іншими державами Азії, Європи і США фактично були відсутні. Становище стало повільно змінюватися після Другої світової війни, коли Непал різко розширив експортно-імпортні операції з такими країнами, як Японія, Німеччина, Великобританія і США. Згідно з офіційною статистикою, частка Індії в непальському експорті становила приблизно лише 50%, але фактично його вагому частину складали контрабандні товари, включаючи попередньо імпортовані з третіх країн.
У відповідності з торговельною угодою 1996 р. Індія приступила до лібералізації умов імпорту з Непалом, і контрабанда непальських товарів стала невигідною. Відповідно у 1997-1998 роках частка Індії в експорті Непалу зросла до 75%.
В другій половині 1990-х років були укладені міжнародні угоди, що сприяли розвитку зовнішньої торгівлі Непалу: чотиристороння угода між державами, що мають інтереси на північному сході Південної Азії, - Непалом, Індією, Бангладеш і Бутаном (1995); угоди між Непалом і Бангладеш (1998), що передбачають пряме сполучення через територію Індії, яке раніше жорстко регулювалося; між Непалом і Індією в галузі гідроенергетичного й іригаційного будівництва (1997).
Торговельні відносини з Китаєм визнаються в Катманду справою першорядної важливості, але ускладнюються через високу вартість перевезення вантажів через Тибет і важкодоступні перевали в Гімалаях. У багатьох випадках Китай воліє направляти свої товари в Непал морем через порт Калькутту і далі дорогами Індії. Велика частка цього експорту контрабандою розходиться по Індії і Бутану.
Основні статті експорту Непалу (350 млн. дол. у 1996) - шерстяні килими, джутові і бавовняні вироби, рис, олійна і шкіряна сировина, лікарські трави, спеції, вироби художніх промислів.
Імпорт (1352 млн. дол. у 1996) складається з нафтопродуктів, хімікатів і ліків, машин та устаткування, верстатів, автомобілів і запасних частин до них, електроустаткування, будівельних матеріалів, продуктів харчування.
У країну надходять також грошові перекази і пенсії гуркхів, службовців або тих, хто покинув службу за наймом в англійськіх і індійських збройних силах.
Транспорт
У 1991 за підтримки Великобританії і Швейцарії почалося будівництво автомобільних доріг, що з'єднують центр Непалу з віддаленими районами. У 1998 довжина дорожньої мережі країни перевищила 11,2 тис. км доріг, з них 4,0 тис. км з твердим покриттям, 4,8 тис. частково асфальтованих і 2,4 тис. км ґрунтових. Станом на березень 1998, 21 із 75 адміністративних центрів округів не був охоплений національною мережею шляхів сполучення. На територію Непалу заходять з Гангзької рівнини три залізничних лінії, але жодна з них не досягає його гірських районів. Повітряні траси, багато з яких обслуговуються приватними компаніями, зв'язують Катманду з кількома містами в різних частинах країни. Непал з'єднаний також авіарейсами з Індією (Делі, Лакхнау, Калькутта й ін.), Бангладеш, Пакистаном, Таїландом, Сянганом і Москвою.
Непальська залізниця Джанакпур - Джаянагар здійснює пасажирські перевезення в східних Тераях.
Внутрішні райони Непалу з'єднані між собою автомобільними дорогами. Міжміська автобусна станція Катманду знаходиться недалеко від Баладжу - це автобусний термінал Гогабу.
У Катманду можна скористатися послугами таксі або авторикш з лічильниками оплати. Крім того, мотоцикли, велосипеди і велорикші також до ваших послуг.
