Держава в Південно-Східній Азії. На півночі граничить з Китаєм, на сході - з Китаєм, Лаосом і Таїландом, на заході - з Бангладеш і Індією. На півдні омивается Бенгальською затокою й Андаманським морем, на заході - Бенгальською затокою. Площа країни 676552 км2. Прибережні райони країни називаються Нижня Бірма, а інша частина території - Верхня Бірма. Двома домінуючими топографічними рисами Мьянми є гірський комплекс і долина ріки Іраваді. Гори розташувалися півколом, у північній частині якого знаходиться найвища вершина країни і всієї Юго-вос-точной Азії гора Хкакабо-Рази (5881 м). Західний хребет Аракан-Йома, висотою до 2740 м, формує природний бар'єр між Бірмою і субконтинентом Індія. Хребет Билауктонг лежить уздовж границі з Таїландом. На території країни знаходиться також частина плато Шан, середня висота якого близько 910 м. Доліна річкової системи Иравади-Ситанг - самі родючі землі - займає близько 46620 км2.
Населення Мьянми (по оцінці на 1998 рік) складає близько 47305300 чоловік. Середня щільність населення близько 70 чоловік на км2-одна з найнижчих на Далекому Сході. Етнічні групи: бірманці (родинні тибетцям) - 68%, карени - 7%, шани - 9%, мони (тала-ин)- 2%, чини- 2%, качини- 2%; кожна етнічна група проживає у своєму штаті: карени в Нижній Бірмі, шани уздовж таїландської границі, мони в регіоні дельти, чини в північно-західному гірському районі, качини на півночі Мьянми уздовж китайської границі. Мова: бірманський(державний), шан, карен, мон, англійський, китайський. Віросповідання: буддисти (більшість належить навчанню теравада) - 89%, християни- 4%, мусульмани- 4%, индуисти, язичники. Столиця - Янгон. Найбільші міста: Янгон (3851000 чоловік), Мандалай (533000 чоловік), Моламяйн (220000 чоловік), Ситве (108000 чоловік). Державний устрій - військовий режим. Глава держави й уряду - прем'єр-міністр Старший генерал Тан Шві (у влади з 24 квітня 1992 року). Грошова одиниця- кьят. Середня тривалість життя (на 1998 рік): 56 років - чоловіка, 59 років - жінки). Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) - 29,0. Рівень смертності (на 1000 чоловік) - 12,5.
Першою відомою цивілізацією на території сучасної Мьянми була цивілізація Мої, виникла близько 3000 року до н.е. Вона проіснувала більш трьох тисячоріч, до 628 року н.е., коли неї перемінила цивілізація Пиу. У середині IX століття на території Мьянми з'явилися бірманці, пізніше прийшли шани, карени і качини. Перша об'єднана бірманська держава була заснована королем Анората в середині XI століття у Верхній Бірмі. У 1287 році королівство Патан було скорено монгольським завойовником Хубилаем (Сеченханом). Бірма розділилася на дві держави. В другій чверті XVI століття за допомогою португальських найманців бірманська династія Тонгу зуміла об'єднати країну. У XIX столітті після трьох воєн між британською і французькою арміями Бірма стала колонією Великобританії. У 1937 році вона одержала право самоврядування, а 4 січня 1948 року була проголошена незалежність країни. З 1962 року в країні уведений військовий режим. У результаті правління військових, що вигнали індійців з уряду і відсторонили китайців від комерції, Бірма перетворилася в одну з найбідніших країн регіону. У 1989 році назва країни була змінена на Мьянма. 27 травня 1990 року відбулися перші за 30 років демократичні вибори, перемогу на який одержала головна опозиційна партія, однак військові відмовилися передати влада. Мьянма (Бірма) є членом ООН, Всесвітнього банку, МВФ, ГАТТ.
Велика частина країни знаходиться в тропічній зоні. Жаркий сезон продовжується з березня по жовтень, а прохолодний сезон північно-східних мусонів - з листопада по лютий. Середня температура в прохолодний сезон 16' З, а в жаркий сезон перевищує 38° С. Сезон дощів, принесених південно-західним мусоном, продовжується із середини травня по жовтень. Середньорічна норма опадів у Верхній Бірмі складає близько 890 мм, а в Нижній Бірмі близько 5080 мм. Лісу займають біля половини території Бірми. У регіонах, що одержують велику кількість вологи, лісу тропічні, у них виростають каучуконосні й олійні дерева, акація, бамбук, кокосова пальма, бетель, "залізне" дерево, хінне дерево, мангрове дерево. У північних лісах дуб, сосна і різні види рододендрона. У прибережних районах виростають такі фруктові дерева, як цитрусові, банани, гуава, манго. У лісах Мьянми досить часто зустрічаються тигр і леопард. У Верхній Бірмі живе велика кількість слонів (частина з них одомашнена), носорогів, диких буйволів і диких кабанів, кілька видів оленів і антилоп. Серед дрібних ссавців: гібон, кілька видів мавп, дикий кіт, тапір, летуча лисиця. У Бірмі живе близько 1200 видів птахів, у тому числі папуги, фазани, павичі, чаплі. Серед рептилій найбільше часто зустрічаються крокодил, геккон, кобра, пітон, черепаха.
Мьянми є одним з наймогутніших анклавів буддійської культури у всій Азії, через тисячі храмів і пагод на її території країну часто називають "Країна Золотих Пагод". Найбільш знаменита пагода Шве-Дагон висотою 100 м, цілком покрита золотом. Серед численних музеїв найбільш відомий Національний музей мистецтва й археології в Янгоне і Державні музеї в містах Мандалай, Моламьяйн. Серед інших визначних пам'яток: у Моламьине - кілька пагод, стародавні печери, знаменитий ринок золотих і срібних виробів. У Пегу - пагоди Куайкпьен, Швегуан, Швемодо; величезна статуя відпочиваючого Будди (994); неподалік знаходиться древшщ місто Халтавадди. У Мандалай, що є центром буддизму, більш 700 красивейших пагод. Неподалік від міста Мьин-джан знаходяться руїни міста Паган - столиці першої держави на території Бірми. У Янгоне - Пагода Світу, зведена в 1952 році на честь 2500 річниці смерті Будди.
18 вересня 1988 року відбувся третій у сучасній історії Бірми військовий переворот, за допомогою якого "військові намагалися підтримати майже звалила, агонізуючу владу" /9, с. 62/. Одним з перших декретів було введено в щоденний політичний побут слово “Мьянма”, яким автор буде по можливості користатися далі.
Однієї з перших акцій нового уряду стала активізація господарської діяльності під гаслом руху до ринкової економіки, зокрема, приватизація, лібералізація економіки і більш широка участь іноземного капіталу. Були приватизовані мукомолки, лісопилки, фабрики по виробництву ковдр – в основному, підприємства легкої промисловості, невеликі по розмірах. Планується приватизація олововольфрамових рудників. Великих державних підприємств, приватизація майже не торкнулася: з 1765 у 1990 році їхнє число упало до 1675 у 1994 р.
В області залучення іноземного капіталу були зроблені рішучі кроки. За перші 9 років (з кінця 1988 року до березня 1997) в економіку Мьянми було інвестовано 6,05 млрд. доларів США в 247 проектах. З них 34 проекту були зв'язані з нефте- і газовидобутком і вимагали $2,13 млрд. Ще 82 проекту передбачали вкладення 1,2 млрд. у підприємства обробної промисловості. Почався продаж концесій на розробку надр. Уряд також запропонував приватним підприємцям брати під оренду державні чи підприємства створювати разом з державою компанії в текстильної, взуттєвий галузях, у переробці зерна, виготовленні льоду, виробництві алкогольних і безалкогольних напоїв. За перший рік з 29 жовтня 1988 було створено 9 корпорацій, у яких брало участь держава. Вони зайнялися реставрацією і будівництвом нових готелів, туристичних комплексів, адміністративних і торгових споруджень, зведенням мостів, дамб і т.д. До грудня 1996 року існувало вже 103 спільні підприємства, що охоплювали різні галузі: текстильну і швейну, деревообробну, тютюнову, харчову, електронну, сільськогосподарське машинобудування.
У рамках короткострокового трирічного плану 1992/93-1995/96 передбачалося досягнення економічного росту в 5,1% у рік, переважний розвиток видобувної й обробної промисловості, оптимізація виробництва. За станом на 1994/95 рік зайнятість у різних секторах бірманської промисловості була наступною:
Слід зазначити, що навіть у порівнянні з (low-income economies) країнами, що розвиваються, зайнятість ЕАН Мьянми в промисловості дуже малий: навіть середній показник для цих країн перевищує бірманський на 5%.
Основні цілі сьогоднішньої політики Міністерства Промисловості містять у собі:
? Збільшення ролі промисловості в економіці країни
? Розширення приватного сектора, залучення іноземного капіталу
? Поділ виробництва й експорту
? Модернізація виробництва
? Максимальна утилізація відходів виробництва
? Захист навколишнього середовища
Видобувна промисловість. У промисловому обсязі ведеться видобуток 21 виду корисних копалин. Міністерство видобувної промисловості вітає іноземні інвестиції в першу чергу в спільні з державою підприємства по розробці родовищ міді, золота, олова і цинку. Дві великих державних компанії займаються розробкою олов-вольфрамових, свинцево-цинкових родовищ. У видобутку дорогоцінних, напівкоштовних каменів і залізних руд державні компанії є монополістами. Основна продукція видобувної промисловості: цинковий концентрат, золото, мідний і олов'яний концентрати, олов-вольфрамовий шеелитний концентрат, очищене олово, срібло, нікель, свинець, вугілля, гіпс, хроміти, граніт, вапняк, доломіт, бентоніт, флюорит, вогнетривка глина, рубіни, сапфіри, діаманти, жадеити.
Видобувна промисловість переживає зараз складний час. Галузі, що представляють великий інтерес для західних інвесторів, активно розвиваються, у той час як в інших сферах відзначається стагнація. Кількість шахт (металевих і неметалічних), у 1987 році що складав 150, упало до 35 у 1996 р. Більшість корисних копалин добувається в обсягах, достатніх для задоволення потреб лише самої Мьянми. У порівнянні з іншими країнами, що розвиваються, у Мьянме невисока частка видобувної промисловості у виробництві ВВП. Видобуток нафти, газу, дорогоцінних каменів збільшився завдяки іноземній участі; видобуток металів знизилася – зокрема, через недолік державного фінансування (див. таблицю 3).
На березень 1994 року іноземні інвестиції в гірничорудну промисловість склали 155,35 млн. доларів США, що дорівнювало 14,7% всіх інвестицій. Найбільшими інвесторами є США, Сінгапур і Таїланд - на їхню частку приходиться майже половина всіх капіталовкладень в економіку Мьянми. На початку 1990-х років таїландські фірми уклали контракти на видобуток цинку, олова і дорогоцінних каменів. Крім Таїланду, у гірничорудну промисловість Мьянми інвестували Китай і Сінгапур. Уряд Мьянми разом з компанією Indochina Goldfields планує почати розробку ще одного нового родовища міді біля Моунъюва. По оцінках 1996 року родовище повинне давати до 25 тис. т катодної міді в рік.
Найбільшим родовищем срібла ще з 1930 року є шахти Бодуина. Укупі із шахтами Босейна і Яданатейнджи вони дають велику частину видобутку свинцю. Покладу халькоцитовой руди зі змістом міді 0,77% у Салинджи оцінюються в 130 млн. т; щодня добувається 8000 т руди. Розміри родовища Лепадаун складають 180 млн. т, причому руда містить невеликі домішки золота і срібла. Руда в Намту містить 20% цинку і 13м срібла на тонну руди.
У великих кількостях добувається граніт; розробляються 24 родовища в районах Мьей, Давей, Чейто і Йе. Запаси граніту приблизно складають 60,7 млрд. т. Запаси вапняку оцінюються в 563 млн. т. За даними американського посольства в Рангуні, видобуток гіпсу в 1994/95 р. склала 28,916 т, мідних концентратів – 24,036 т, очищеного свинцю – 1,267 т, олововольфрамових концентратів – 530 т, жадеитов – 258 т, обробленого срібла – 97,350 тройских унцій.
Дотепер найбільшим родовищем дорогоцінних каменів вважається Могоу: тут добувають шпінель, турмаліни, аквамарини, сапфіри, цитрини, данбурити, циркони, аметисти, гранати, олівіни...Другим по значимості можна назвати родовище Пхакан у Качинской області, відоме своїми жадеитами. У 1995 році біля села Вей Пха Пхей у Шанской області були виявлені поклади сапфірів. Зараз ведеться розробка цього родовища відкритим способом. Японська компанія Niino International і таїландська UES уклали контракти з урядом Мьянми про пайову участь у видобутку перлів і в ювелірній промисловості.
У нафтовій промисловості з кінця 1970-х почався деякий спад: видобуток нафти знизився з 32000 барелей у 1980 році до 15000 у 1997 р. ГСВЗП дозволив участь іноземного капіталу в нафтовидобутку – з 1989 року більшість проектів фінансувалося іноземними інвесторами. З державними бірманськими підприємствами по видобутку нафти були укладені контракти системи production sharing (частковий розподіл продукції). Інвестиції у видобуток нафти і газу складали 79,1% від загальних у 1990/91 році, 97,4% - у 1991/92, 86,4% - у 1992/93, 72,5% - у 1993/94. З 12 компаній, куди входили фірми зі США, Великобританії, Японії, Нідерландів, Індонезії, Австралії і Кореї, вісім займалися розробкою родовищ на суші, а чотири – на шельфі.
Останнім часом помітно виросла роль газу в економіці Мьянми. Якщо раніш у бірманському експорті палива переважала нафта, то тепер, у силу як економічних, так і екологічних причин, видобуток і експорт газу починають превалювати над іншими. У 1992-93 роках у прибережній зоні на ділянках, що знаходяться в концесії компаній Texaco і Premier, були відкриті великі запаси природного газу. По оцінках 1993 року, родовище Ядана може дати 161 млрд. м3 газу, тобто 0,115% світових запасів. Обсяг родовища Йедагун, що знаходиться в концесії компаній Premier, Texaco і Nippon Oil оцінюється в 34 млрд. м3 природного газу. Великий проект (на $ 600 млн.) по перекачуванню природного газу з Мьянми в Таїланд почав здійснюватися за участю американської корпорації Unocal. У меморандумі, підписаному ГСВЗП і керуванням компаній, значилося, що Мьянма “буде одержувати 450000 дол. у день” в оплату концесії (інакше кажучи, 164,25 млн. доларів у рік). За повідомленням Oil and Gas Journal від 22 березня 1996 року, у 10 км до півдня від шельфового родовища Ядана компанією Total – найбільшим інвестором у Мьянме - було відкрито ще одне газове родовище – Сейн. Однак компанія відмовилася від освоєння цього родовища, підкоряючи мораторію Клінтона. Незабаром були виявлені запаси газу в Апхьяу, що стали використовувати для виробництва електроенергії в Рангуні. Перспективними в плані майбутньої розробки вважаються узбережжя Андаманського моря в районі Пьей, дельта Іраваді, араканское узбережжя, басейн Чиндуина, Ситауна, Са, Хукавиг, рівнина Шуебо-Моунъюва, район Пегу, Центральна Низовина.
