“К У Б А”
1. Політико- і економіко-географічне положення Куби
Республіка Куба – перша соціалістична держава в західній півкулі. Куба розташована у Вест-Індії на стику Північної, Центральної і Південної Америки. По конфігурації території, що простягнулася із заходу на схід на 1250 км, Кубу не рідко порівнюють з ящіркою. На півдні Куба омивається водами Карибського моря. Куба розташована на найважливіших морських і повітряних шляхах Атлантики.
Площа Республіки Куба – 111 000 кв. км., у тому числі острів Куба – самий великий у Вест-Індії, який і дав назву всій країні. По площі Куба дорівнює Болгарії, а по чисельності населення перевершує її.
Кубинці з законною гордістю називають свою Батьківщину «Першою вільною територією Америки», а друзі Куби в усьому світі називають її «Островом волі».

Вищим органом державної влади Республіки Куба є Національна асамблея народної влади, наділена законодавчими правами, яка обирається на 5 років. Національна асамблея обирає з числа своїх депутатів Державну раду. Вищим органом виконавчої влади є Рада Міністрів. Голова Державної ради і Ради Міністрів є головою держави. В адміністративному відношенні Куба підрозділяється на 14 провінцій, що у свою чергу поділяються на 169 муніципій, одна з яких — Хувентуд — центрального підпорядкування.
На Кубі популярне гасло: «Влада народу – це дійсно влада! ».
Вища керівна сила кубинського суспільства і держави – Комуністична Партія Куби.
На гербі Куби зображені оточуюче її синє море, ключ, пальма і пагорби. Ключ символізує положення острова на найважливіших світових морських шляхах. Пальми – улюблені дерева кубинців, і вони ростуть повсюдно. А пагорби і невисокі гори, розташовані по краях острова, оживляють вид рівнин.
2. Населення Куби
Кубинська соціалістична нація відрізняється складністю етнічної історії й етнічного складу. Етнічну основу кубинської нації складають нащадки переселенців з Європи, головним чином іспанців, і негрів, завезених з Африки і менше із сусідніх країн Вест-Індії. Через велику роль імміграції в рості чисельності населення й у формуванні нації Кубу можна віднести до Латиноамериканських країн переселенського типу.
Роль корінного індійського населення в етнічному складі Кубинської нації не велика. Кубинці пишаються своїм індійським минулим, ретельно його вивчають і зберігають пам'ятники доколоніальної культури. В іспанській мові кубинців не мало індійських слів. Багато географічних назв Куби – індійського походження. У формування кубинської нації, її матеріальної і духовної культури самобутності й історичних традицій важливу роль зіграв Африканський, негритянський компонент. Цим Куба виділяться серед іспаномовних країн Латинської Америки.
Основна релігія – католицька. Зустрічаються так само протестанти, баптисти і деякі інші групи віруючих. Серед віруючої частини негритянського населення, зберігаються різні африканські вірування. А також афро-християнські і «Спіритичні» секти. На Кубі завжди був розвинутий атеїзм. Революційні перетворення ще більш збільшили число атеїстів, особливо серед молоді. На Кубі церква відділена від держави. Віруючі беруть участь у трудовому і громадському житті народу. Після завоювання Куби треба було біля 3-х сторіч для того, щоб чисельність населення острова стало приблизно такий же, як до іспанського завоювання.
Для населення Куби традиційна перевага чоловіків.
Соціалістична Куба – країна молодого по віковому складу населення. Сучасна вікова структура населення, насамперед висока частка осіб молодих вікових груп (до 15-и років), створює не малих труднощів для соціального економічного розвитку Куби. На цю групу приблизно приходиться 37% усього населення, а на осіб старше 65 років – 6% . Через високу частку дітей у складі населення загострилася проблема робочої сили, особливо в сільській місцевості. По питомій вазі безробітних у структурі трудових ресурсів Куба займає одне з перших місць у капіталістичному світі.
Куба виділяється відносно рівномірним розміщенням населення по території. Середня щільність населення біля 90 осіб на 1 кв. км. Найменшою щільністю населення характеризуються заболочені місцевості на Південно-заході острова.
Гавана – «гранд» не тільки серед кубинських міст, тому що в ній зосереджена 1/5 усього міського населення країни, але й одне з найбільших міст усієї Латинської Америки. У Гавані живе близько 2 000 000 чоловік.
3. Природні умови і ресурси
Незважаючи на порівняно невеликі розміри території Куби, її природні умови характеризуються дуже істотними розходженнями і великою розмаїтістю. Складності розмаїтість природних умов Куби багато в чому обумовлені її « серединним » географічним положенням на стику тропіків і субтропіків.
По тектонічній будові Куба входить в Антільсько-Карибську область складчастого поясу Кордильєр. У той же час у ній сполучаються складчасті структури острівних Антільських дуг. Особливо характерно для Куби широке поширення молодих вапняків. В даний час Куба знаходиться в зоні високої сейсмічності (до 7-и балів). Зі складчастими структурами зв'язані нині сильно виснажені родовища міді. Так само маються руди марганцю, можливі і родовища бокситів. Але головне мінеральне багатство Куби світового значення – запаси руд нікелю в сполученні з кобальтом. Куби добре забезпечена сировинними ресурсами для промисловості будівельних матеріалів. Деякі прибережні райони мають ознаки нафтоносності. Практично повна відсутність паливно-енергетичних ресурсів створює великих труднощів для економічного розвитку.
Приблизно 2/3 усієї площі Куба займають злегка горбисті рівнини. У господарському відношенні особливо важливі для багаторічних плантаційних тропічних культур території з висотами до 100 метрів над рівнем моря. Вони ж найбільш заселені й освоєні. Рівнини з невисокими височинами, з невеликими групами пальм – типовий ландшафт на більшій частині території. Гірські ланцюги і височини простягнулися уздовж узбережжя на Заході, у центрі і на Сході країни. Рельєф не створює значних перешкод для розвитку транспорту.
Кліматичні умови і ресурси Куби визначаються, насамперед, положенням території безпосередньо до півдня від тропіка, серед акваторії Атлантичного океану, а так само проходженням поблизу острова теплих течій, які утворює Гольфстрім. Куба володіє величезними термічними ресурсами сонячного тепла. Середні місячні температури на рівнинах завжди високі: у січні 22.5оС, у серпні 27.8оС. Але коливання крайніх температур досить значні. Середня максимальна температура на рівнинах перевищує 30?.
Відносно висока річна сума опадів – 1380 мм. Рік поділяється не на 4 пори року, а на 2 сезони – сухий, дощовий. Сезон дощів звичайно триває з травня по жовтень. Сухий же сезон переважно починається в листопаді і закінчується в квітні. Середня відносна вологість повітря – 79%.
Рослинний покрив країни цікавий багатством і своєрідністю видового складу. Явно позначається положення Куби на перехресті материків і океанів. Острівний характер уплинув на високий ступінь ендемізму кубинської флори. Різноманітні рослинні співтовариства найсильнішим чином видозмінені в результаті втручання людини.
Тваринний світ Куби внаслідок її острівного положення досить бідний. Крім того, він сильно постраждав у результаті господарської діяльності людини. На Кубі немає хижих тваринних і отрутних змій, багато кажанів, дуже багатий видовий склад птахів, комах і наземних молюсків, різноманітний видовий склад риб, морських черепах, багато креветок і лангустів.
Значна частина прибережної акваторії відрізняється малими глибинами. Гірлянди дрібних і дрібних острівців (400 островів) стануть важливими районами туризму і підвідного полювання.
3. Промисловість і сільське господарство
Щоб повніше представити глибину перетворень і масштабність здійснень соціалізму на Кубі, коротко охарактеризуємо господарство країни до моменту перемогу революції. Основною його рисою була повна залежність від монополії США, що захопили 1/4 площі найбільш родючих земель, контролювали ключові галузі – цукрову промисловість, енергетику, гірська справа. Мабуть, мало було країн з такий яскраво вираженої моно товарністю економіки. На цукрову галузь приходилося більш половини всіх зайнятих у промисловості і майже половина вартість її основних фондів. В інших же галузях, 3/4 виробництва яких були зосереджені в одній Гавані, лише 14 підприємств мали більш 500 робітників. У сільському господарстві панували цукрові компанії, великі плантатори і поміщики скотарі. Суть усього соціального економічного життя дореволюційної Куби можна, мабуть, визначити формулою «один товар – для однієї країни».
Промислової виробництво столиці було слабко зв'язане з потребами економіки. Воно забезпечувало, насамперед, запаси самої Гавани, а точніше – її заможних шарів. Дореволюційна Гавана була великим центром Американського туризму, частиною бізнесу «індустрії» розваги північного сусіда.
Роки соціалістичного будівництва перетворили Кубу в аграрно-промислову країну з динамічно розвинутим багатогалузевим господарством.
Основи Кубинської економіки, її стрижень утворить агропромисловий комплекс, що оперяється на органічно між собою зв'язані цукрова промисловість і плантаційну господарство цукрового очерету.
Сформувалися великі промислові вузли Сантьяго-де-Куба, Санта-Клара, Сьенфуегос, Матансас, Ольгин, Мариель, Нуевитас. Це додає народногосподарському комплексу країни нові масштаби і нова якість. Для соціально-економічного розвитку Куби життєве значення має ріст електроенергетики і створення нової для країни області – водяного господарства. Це та основа розвитку економіки, которую приходиться створювати у всіх районах країни і яка залишається усе ще її «вузьким місцем». Як і колись, кубинська енергетика базується на імпортному паливі. За роки революції потужність електроенергетики виросли майже в п'ять разів. Самі великі теплові електростанції побудовані за допомогою Росії.
На Кубі нерідке землеробство поділяють на «цукрове» і «нецукрове». Острів у перспективі стане одним зі світових районів цитрусівництва. Куба має великі передумови для вирощування ананаса, банана, і багатьох інших видів тропічних фруктів, а так само різних овочів. Створюється велика промисловість по виробництву соків і фруктових консервів. Велика увага приділяється розширенню експорту свіжих фруктів.
Головна продовольча культура – рис була завезена вихідцями з південної Іспанії. Вона займає близько 200 000 га, головним чином у басейні Кауто і на зрошуваних землях берегових рівнин у центрі острова.
З технічних культур особливо важливий хенекен – агава, що дає коштовне волокно. Вона росте на мало родючих закарстованних землях у районі Карденаса.
Незважаючи на те, що Куба – країна традиційного розвитку скотарства, воно завжди мало екстенсивний характер і займало скромне місце в економіці. Але нині тваринництво переживає глибоке відновлення і стає важливою галуззю народного господарства. Після перемоги революції завдяки імпорту коштовних порід худоби, широкому розвитку генетичних досліджень і виведенню нових порід, що сполучать витривалість місцевих «креольських» корів і чудові показники європейських і північноамериканських різновидів, удалося значно підняти рівень розвитку тваринництва.
Особлива увага виділялася галузям, що обслуговують народногосподарський комплекс. Але усе більше значення набувають і галузі легкої і харчової промисловості, що працює на задоволенні різко зрослої потреби населення.
Серед нових галузей кубинської економіки виділяється морське рибальство. До революції про острівну Кубу говорили як про країну, «живучою спиною до моря».
Розвиток туризму – цієї «індустрії без труб» - ставиться на Кубі масштабно і на широкій науковій основі. Зокрема, досліджується узбережжя для збереження існуючих і вибору нових пляжів, для організації баз підвідного плавання і полювання. Поступово освоюються ландшафти, найбільш перспективні і привабливі для розвитку туризму, особливо в задній частині острова. Міжнародний туризм стає важливою статтею валютних надходжень.