Офіційна назва - Швейцарська Конфедерація.
Територія - 41,3 тис. кв. км.
Столиця - Берн (кількість населення - 128 тис. осіб). Швейцарці офіційно називають Берн не столицею, а "федеральним містом", підкреслюючи при цьому рівноправність головних міст всіх кантонів. Берн заснований у 1191 році. Назва міста походить від німецького слова "Bar" - ведмідь. Ведмідь присутній на прапорі і гербі міста, у скульптурних композиціях фонтанів і соборів, назвах ресторанів і готелів. Берн також є адміністративним центром кантону Берн.
Офіційні мови - німецька (користується 64% населення), французька (19% населення), італійська (8% населення), ретороманська (0,6% населення).
Населення Швейцарії - 7,2 млн. осіб, з них 19,8% іноземців (станом на 2001 рік).
Адміністративний поділ - 23 кантони або 20 кантонів і 6 напівкантонів. (Кожний з трьох кантонів: Аппенцелль, Базель, Унтервальд поділяється на 2 напівкантони).
Деякі кантони складаються практично з одного міста (наприклад, Женева), на території інших суцільні гори й долини (як в Урі). Деякі - не більше бразильської ферми, наприклад, місцевий Базель (площа - 37 кв. км), у ньому, однак, чисельність населення (187,7 тис. осіб) вища, ніж у найбільшому кантоні Граубюнден, де на території в 7105 кв. км проживає 186,7 тис. осіб. У кантоні Цюріх - 1,2 млн. жителів, а населення напівкантону Аппенцелля Іннерродена (15 тис. осіб) ледь заповнить футбольний стадіон.
Є молоді й старі кантони. Наймолодший - Юра, який у 1978 році відокремився від кантону Берн.
1. Ааргау (Aargau) - 544.3 тис. осіб (18,81% іноземців).
2. Аппеннцель
Аппеннцель Ауссерроден (Appenzell A. Rh) - 53,5 тис. осіб (14,1% іноземців).
Аппеннцель Іннерроден (Appenzell I. Rh) - 15,0 тис. осіб (10,4% іноземців).
3. Базель
Сільській Базель (Basel-Country) - 260,0 тис. осіб (16,9% іноземців).
Міський Базель (Basel-City) - 187,7 тис. осіб (27,2% іноземців).
4. Берн (Berne) - 943,7 тис. осіб (11,9% іноземців).
5. Вале (Valais) - 276,2 тис. осіб (16,5% іноземців).
6. Во (Vaud) - 620,3 тис. осіб (26,6% іноземців).
7. Гларус (Glarus) - 38,5 тис. осіб (19,8% іноземців).
8. Граубюнден (Graubьnden) - 186,7 тис. осіб (13,2% іноземців).
9. Женева (Geneva) - 408,8 тис. осіб (37,7% іноземців).
10. Золотурн (Solothurn) - 244,0 тис. осіб (16,5% іноземців).
11. Люцерн (Lucerne) - 347,2 тис. осіб (15,0% іноземців).
12. Невшатель (Neuchвtel) - 165,7 тис. осіб (22.4% іноземців).
13. Санкт-Галлен (St. Gallen) - 449,4 тис. осіб (19,6% іноземців).
14. Тічино (Ticino) - 227,3 тис. осіб (25,6% іноземців).
15. Тургау (Thurgau) - 205,9 тис. осіб (18,9% іноземців).
16. Унтервальден
Нідвальден (Nidwalden) - 38,0 тис. осіб (9,3% іноземців).
Обвальден (Obwalden) - 32,4 тис. осіб (10.8% іноземців).
17. Урі (Uri) - 35,2 тис. осіб (8,2% іноземців).
18. Фрібург (Fribourg) - 236,3 тис. осіб (14,1% іноземців).
19. Цуг (Zug) - 99,4 тис. осіб (19,5% іноземців).
20. Цюріх (Zurich) - 1,2 млн. осіб (21,7% іноземців).
21. Шафхаузен (Schaffhausen) - 73,3 тис. осіб (19,8% іноземців).
22. Швіц (Schwyz) - 130,2 тис. осіб (15,1% іноземців).
23. Юра (Jura) - 68,8 тис. осіб (12,1% іноземців).
Найбільші міста. (Кількість населення станом на 2000 рік).
Цюріх (Zurich) - 337,9 тис. осіб (28,7% іноземців).
Женева (Geneva) - 175,0 тис. осіб (43,8% іноземців).
Вазель (Basel) - 166,0 тис. осіб (29,1% іноземців).
Берн (Berne) - 122,5 тис. осіб (22,0% іноземців).
Лозанна (Lausanne) - 114,9 тис. осіб (35,3% іноземців).
Дата заснування Швейцарської Конфедерації - 1 серпня 1291 року, коли три лісові кантони (землі) - Урі, Швіц і Унтервальден, захищаючи незалежність від австрійських Габсбургів, уклали оборонний союз ("вічний союз") в рамках "священної Римської імперії". До речі, назва Швейцарії походить від назви одного з цих кантонів - Швіца.
Державний устрій. Швейцарія - федеративна парламентська республіка.
Грошова одиниця. 1 швейцарський франк дорівнює 100 сантимам.
Національне свято. 1 серпня - День заснування Конфедерації (1291 рік). Відзначається з 1899 року.
Швейцарія і міжнародні організації. Швейцарія є членом ЄАВТ (Європейської асоціації вільної торгівлі), СОТ (Світової організації торгівлі), Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового Банку, міжнародного банку реконструкції і розвитку, ОБСЄ та Організації економічної співпраці й розвитку (ОЕСР), Ради Європи (РЄ), ЄКА, МФКК.
Швейцарія і ООН. 3 березня 2002 року у Швейцарії відбувся референдум щодо її вступу до ООН. "Так" членству країни в ООН сказали 54,6 відсотка учасників референдуму, ідея членства також здобула підтримку більшості виборців у 12 з 23 кантонів.
Таким чином, винесене на референдум і схвалене так званою "подвійною більшістю" (населенням в цілому і окремо - жителями більшості кантонів) питання про приєднання Швейцарії до ООН вирішено позитивно. А це, відповідно до Конституції Конфедерації, дозволяє уряду розпочати офіційне оформлення вступу країни до Організації Об'єднаних Націй. Таким чином, багатовіковий традиційний нейтралітет Швейцарії іде в минуле. За 16 років, що минули після попереднього подібного референдуму, настрої у швейцарському суспільстві дуже змінилися. За членство в ООН нині виступають уряд, більшість депутатів парламенту і три з чотирьох партій правлячої коаліції: соціал-демократи, радикальні демократи і християнські демократи.
На всіх попередніх референдумах швейцарці відхиляли таку пропозицію, оскільки вважали, що членство навіть у цій шанованій організації може загрожувати традиційному нейтралітету країни. Під час останнього волевиявлення, у 1986 році, 75 відсотків швейцарців відхилили пропозицію членства своєї країни в ООН. Десятками років тривала дивна ситуація - Швейцарія була "європейською домівкою" ООН, але сама не належала до цієї організації.
Вступ Швейцарії в ООН очікується у вересні цього року на черговій 57-й сесії Генеральної Асамблеї
Таким чином, Швейцарія стане 190-м повноправним членом Об'єднаних націй, а єдиною країною світу, яка не входить до ООН, залишається Ватикан.
Швейцарія як міжнародний центр. У Женеві розташовані штаб-квартири Світової організації торгівлі, Міжнародної організації праці, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародного союзу електрозв'язку, Всесвітньої метеорологічної організації та Європейське відділення ООН і Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. У Берні, столиці країни, розмістився Всесвітній поштовий союз, у Лозанні - Міжнародний олімпійський комітет. Інші організації, які мають основну резиденцію у Швейцарії, - Всесвітня рада церков і Міжнародний Червоний Хрест, заснований швейцарцем Анрі Дюнаном.
Швейцарія - високорозвинута індустріальна країна з експортно-орієнтованою економікою та інтенсивним сільським господарством. Основні фактори, які стимулюють економічний розвиток, - внутрішній і зовнішній попит. За розмірами національного доходу на душу населення посідає одне з перших місць у світі. Важлива стаття доходу - іноземний туризм.
Конфедерація - один з провідних фінансових та банківських центрів світу, один з найбільших у світі експортерів капіталу.
Валовий внутрішній продукт
Обсяг валового внутрішнього продукту становив у 2000 році близько 407 млрд. швейцарських франків (241 млрд. доларів США), а в підрахунку на душу населення - 56,5 тис. швейцарських франків або 33,5 тис. доларів США.
Зайнятість населення
Країна має практично повну зайнятість. Рівень безробіття протягом останніх років становить 1-2%.
Економічна політика Швейцарії спрямована перш за все на підтримку професійних знань працездатного населення, підприємницької ініціативи, підвищення привабливості країни для підприємців та інвесторів.
Промисловість
Характерними особливостями промисловості Швейцарії є її велика залежність від зовнішніх джерел сировини, спеціалізація на виробництві високоякісної дорогої продукції (в окремих галузях експортна квота коливається від 80% до 90%).
Головні галузі промисловості: металообробка і машинобудування, зокрема, прецизійне верстатобудування, виробництво транспортних засобів і текстильного устаткування, електромашинобудування, а також хімічна, біохімічна, фармацевтична (15% експорту медикаментів у світі), текстильна, годинникова (50% світового експорту) та харчова промисловість. Виробляється алюміній, цемент, електроенергія, барвники, чавун, сталь, кокс..
Сільське господарство
Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі, Вале і Граубюнден, і чверть - вкрита лісами. Не дивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку. Основні землеробські кантони - Берн, Во, Цюріх, Фрібург та Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк.
Банки і банківська діяльність
Вислів "надійно, мов у швейцарському банку" існує не випадково. Швейцарські банки мають репутацію найсолідніших у світі. Загальна кількість банків у країні - понад 400.
Є дві взаємопов'язані банківські системи: державна система, яка включає Швейцарський національний банк і банки кантонів, і система приватних банків. Швейцарський національний банк, який почав свою діяльність в 1907 році, є єдиною фінансовою установою, яка випускає національну валюту. Швейцарський франк - одна з найстабільніших у світі валют. Національний банк контролюється федеральною владою і має великий вплив на економічну політику Конфедерації.
Система приватних банків Швейцарії у 1990-х роках складалася з кількох великих комерційних банків, які входили до "великої четвірки": "Швайцерішер банкферайн" (ШБФ), "Швайцеріше банкгезельшафт" (ШБГ), "Швайцеріше кредитанштальт" і "Швайцеріше фольскбанк". У 1997 році "велика четвірка" перетворилася на "велику трійку", після об'єднання ШБГ с ШБФ. Діють також 28 кантональних банків, сотні регіональних і ощадних банків, фінансових компаній та інших банків, 20 з яких належать іноземцям.
Вкладників завжди приваблювали швейцарські банки: згідно з швейцарським банківським законом 1934 року, банкам забороняється надання інформації про своїх клієнтів без їхньої згоди. Під тиском урядів інших держав були прийняті постанови, якими дозволяється розкриття таємниці вкладів, особливо коли вкладники перебувають під слідством у зв'язку з валютними злочинами, такими, як підробка грошових знаків і торгівля конфіденційною інформацією. Після тривалих дебатів уряд Швейцарії наприкінці 1990-х років дозволив також розкривати таємницю вкладів у зв'язку з розшуком коштів, які належали жертвам нацистського геноциду.
Швейцарія - один з провідних фінансових центрів Європи. Адже близько третини всіх світових приватних капіталів, які знаходяться поза межами країн, проходять через швейцарські банки. За міжнародною класифікацією республіка належить до фінансових центрів, які мають досконалу систему регулювання та контролю фінансового ринку. В управлінні швейцарських банків знаходиться третина всіх світових активів (гроші та цінні папери - близько 4 трлн. доларів США). Крім того, тут розміщені штаб-квартири більшості провідних енергетичних та інвестиційних компаній, щорічно укладається понад 70% всіх контрактів в енергетичній галузі. До Берна прислухаються в таких міжнародних банківських установах, як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.
Зовнішня торгівля
Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг за 2001 рік становив майже 210 млрд. доларів США. Торговельний і платіжний баланси позитивні, зовнішня заборгованість відсутня, частка країни у світовому зовнішньоекономічному обороті - 2%.
Діаграма торгових партнерів Швейцарії
Високорозвинута зовнішня торгівля Швейцарії базується на експорті промислової продукції, наприклад, машин, годинників, медикаментів, електронного устаткування, хімічних товарів та одягу. Продукти сільського і лісового господарства також мають чималу частку в експорті країни.
Важливою статтею імпорту Швейцарії є сировина, яку небагата на природні ресурси Швейцарія використовує для виробництва високоякісних товарів. Також імпортуються машини й устаткування, хімічні товари, транспортні засоби, прилади, дорогоцінні камені і метали та вироби з них, сільськогосподарські товари, метали, папір та вироби з нього, шкіра, каучук, пластмаси.
Понад дві третини експорту та чотири п'ятих імпорту Швейцарії припадають саме на ЄС. Основні зовнішньоторговельні партнери Швейцарії - ФРН, США, Італія, Франція та Великобританія.
Зовнішня торгівля товарами України з Швейцарією (млн. доларів США)
1996 1999 2000 2001
Експорт 85,3 48,3 148,8 120,9
Імпорт 101,3 91,6 216,4 149,5
(За даними Державного комітету статистики України)
Експорт-імпорт давальницької сировини (тис. доларів США)
1996 2000 2001
Експорт 3 500,5 2 950,7 3 688,5
Імпорт 4 661,8 23 937,9 22 126,7
(За даними Державного комітету статистики України)
Основними складовими українського експорту в Швейцарію є сировина, металургійна та сільськогосподарська продукція, нафтопродукти, добрива.
В імпорті України переважають засоби захисту рослин, лікарські препарати, устаткування, прилади, верстати.
Зовнішня торгівля послугами України з Швейцарією (млн. доларів США)
1996 1999 2000 2001
Експорт 51,3 55,8 47,8 51,0
Імпорт 15,3 28,3 32,2 20,8
(За даними Державного комітету статистики України)
Швейцарія є одним з найбільших споживачів українських послуг у 2001 році (після Росії, Великобританії, США, Німеччини, Кіпру), причому експорт послуг з України в Швейцарію у 2001 році збільшився на 6,9%. Імпорт послуг із Швейцарії зменшився у 2001 році на 37,3%.
Економіки обох країн значною мірою доповнюють одна одну. З одного боку, в Україні є сировина, напівфабрикати та компоненти, необхідні для виробництва кінцевої високотехнологічної продукції у Швейцарії. З другого боку - на відміну від країн ЄС, Швейцарія не має обмежень щодо ввезення української продукції, в першу чергу сталеливарної, хімічної, машинобудівної, деревообробної, подальша переробка якої на швейцарських підприємствах може підвищити конкурентоспроможність кінцевого високотехнологічного продукту. Завдяки розвитку промислової кооперації Швейцарія може отримати додаткові можливості для збільшення обсягів експорту в країни ЄС та ЄАВТ, а Україна - реальну підтримку промисловості та її включення до європейських промислово-технологічних програм.
Прямі іноземні інвестиції
Стабільність швейцарського франка, нейтралітет і стабільна політична ситуація країни, зручне розташування в самому серці Європи у поєднанні з невисокими податками - все це робить Швейцарію надзвичайно привабливим місцем для інвестицій. На початку 2001 року обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку країни становив 76 млрд. доларів США.
Прямі інвестиції за кордон
За обсягами інвестицій за кордон Швейцарія посідає сьоме місце у світі (180 млрд. доларів США).
Обсяги прямих інвестицій Швейцарії в економіку України зростають. Якщо на початку 1996 року швейцарці інвестували в Україну 38,4 млн. доларів США, то на 1.01.2001 року їхні капіталовкладення становили вже 163,3 млн. доларів США. Лише протягом 2001 року обсяг швейцарських інвестицій збільшився майже на 20%. Швейцарія входить до десятки найбільших країн-інвесторів в Україні, а за обсягом інвестицій до нашої банківської системи Швейцарія посідає 5-те місце серед іноземних інвесторів.
Найбільші компанії
Десять найбільших компаній Швейцарії входять до числа 500 провідних компаній світу. В їх числі: Novartis AG (з капіталізацією 155 млрд. шв. фр.), Nestle AG (141 млрд. шв. фр.), F. Hoffmann - La Roche AG (112 млрд. шв. фр.), Swisscom (35,2 млрд. шв. фр.), АВВ АG (21,4 млрд. шв. фр.).
В Україні представлена відома швейцарська фірма за міжнародної участі "АВВ". Діють також "Нестле", фармацевтичні фірми.
