“Аргентина”
Офіційна назва - Аргентинська Республіка (Republica Argentina).
Географічне положення - займає південно-східну частину Південної Америки.
Площа території - 2,8 млн. кв. км. Друга (після Бразилії) за величиною країна Південної Америки і восьма у світі. Площа суші - 2,7 млн. кв. км., річок та озер - 30,2 тис. кв. км.
З півночі на південь простягається на 3,5 тис. км (від району Ла Кьяка, на кордоні з Болівією, до Вогняної Землі, Ушуайя - на крайньому півдні) і з заходу на схід - на 1,4 тис. км (у найширшій частині).
Має сухопутні кордони з Болівією - 832 км, Бразилією - 1 224 км, Чилі - 5 150 км, Парагваєм - 1 880 км, Уругваєм - 579 км.
Довжина берегової лінії - 4 989 км.
Територіальні води - 12 морских миль.
Економічна зона - 200 морських миль.
Континентальний шельф - 200 морських миль.
Населення - 37,03 млн. осіб (за даними перепису в листопаді 2001 р.). 95 відсотків аргентинців належать до білої раси і є потомками італійців та іспанців.
Столиця - Буенос-Айрес (Buenos Aires) - більш як 2 млн. 729 тис. осіб, з передмістями - близько 12 млн. осіб (за даними перепису в листопаді 2001 р.).
Інші великі міста - Кордова (2 млн. мешканців), Росаріо (1,1 млн.), Мендоса (800 тис.), Ла Плата (700 тис.).
Адміністративний поділ: 22 провінції, одна національна територія (teritorio nacional) і один федеральний столичний округ (distrito federal). Провінції діляться на департаменти (departamento).
Офіційна мова - іспанська. В країні також використовуються німецька, французька та італійська.
Релігія: більшість аргентинців - католики. В країні проголошено повну свободу віросповідання.
Державний прапор - складається з розміщених послідовно блакитної, білої і знову блакитної горизонтальних смуг із зображенням сонця посередині.
Блакитні і біла смуги існують ще з 1806 року. Під час національно-визвольної війни проти англійців 1806-1807 рр. ці кольори використовувалися полками національної міліції, які носили білі мундири з блакитними відворотами і обшлагами. Ці кольори були улюбленими кольорома аргентинців, саме тому їх, напевно, обрали для мундира і прапора. Сонце на прапорі - символ величі, слави і незалежності Аргентини. Державний прапор затверджено у 1816 році.
Державний герб - овал, розсічений на дві частини. У нижній частині - зображення поєднаних рук, які тримають шест з фрігійською шапкою на верхньому кінці. Герб довершує зображення сонця, яке сходить. Поєднання всіх фігур герба означає, що свободу країни можна забезпечити лише міцним єднанням всіх патріотичних сил. Герб затверджено у 1819 році.
Національне свято - 25 травня - річниця Травневої Революції (1810).
Членство у міжнародних організаціях - ООН, СОТ, МБРР, МВФ, МЕРКОСУР, МФКК, ОАД, ЛААІ (Латиноамериканська асоціація інтеграції), ЛАЕС (Латиноамериканська економічна система).
В економічному відношенні Аргентина - одна з найбільш розвинутих країн Латинської Америки. ВНП на душу населення становить 2370 доларів за рік. Але економіка її значною мірою залежить від іноземного капіталу. Однак держава продовжує зберігати міцні позиції в атомній промисловості, видобутку нафти, газу і вугілля, виробництві електроенергії, військовій промисловості, виплавці чавуну і сталі, залізничному транспорті, морському судноплавстві. Іноземний капітал майже повністю контролює автомобільну, тракторну, нафтохімічну, хімічну, фармацевтичну, тютюнову промисловість, будівництво.
У важкій індустрії виділяються машинобудування, нафтопереробка, чорна металургія. Є цементні, целюлозно-паперові підприємства. Розвинуті текстильна, шкіряно-взуттєва галузі. Провідна галузь - харчова.
Аргентина спеціалізується на товарному виробництві продуктів тваринництва, зернових і олійних культур. За виробництвом та експортом м'яса (2,5 млн. т на рік, понад 50 млн. голів великої рогатої худоби), за настригом вовни Аргентина посідає одне з перших місць у світі.
Близько 80 відсотків вартості експорту припадає на сільськогосподарську продукцію. Основні сільськогосподарські культури - пшениця, кукурудза, соя; плодівництво і виноградарство (розвинуте виноробство). Аргентина - один з найбільших у Латинській Америці виробників парагвайського чаю - маті та екстракту кебрачо. Понад 80% експорту - сільськогосподарська продукція: м'ясо і м'ясопродукти, шкіра, вовна, зернові тощо.
Експорт: м'ясо, м'ясопродукти, вовна, шкіра, зернові, олійні, молочні продукти, устаткування.
Імпорт: машини і промислове устаткування, сировина і напівфабрикати, паливо.
Різке загострення в грудні минулого року ситуації в Аргентині (масові хвилювання, введення надзвичайного стану, відставка президента та уряду, заява Аргентини про призупинення виплат по зовнішнім боргам) стало закономірним наслідком наростаючої упродовж минулих років великомасштабної політичної, фінансової і социальної кризи. "Банкрутство" економічних реформ в Аргентині, здійснюваних з початку 90-х рр., які донедавна розглядалися як зразок підходу до економіки, що розвивається, спеціалісти безпосередньо пов'язують з прорахунками економічної політики, яка проводиться у суворій відповідності з порадами МВФ.
Суть аргентинських фінансових перетворень полягала в доларизації національної фінансової системи на основі принципів "currency board" ("валютної ради"). Основними заходами були прирівняння песо до долара і пряме пов'язування емісії грошей з валютними резервами Центробанку. Це значно підвищило фінансову стабільність, але обмежило можливості економічного маневру (наприклад, облікова ставка змінювалася відповідно до американської навіть тоді, коли економіка країни цього не потребувала).
В перші роки ці реформи, які проводилися в умовах високого рівня довіри населення президенту країни, дозволили Аргентині домогтися стабільності національної грошової одиниці і побороти гіперінфляцію. Це забезпечило надходження в країну інвестицій і високі темпи росту. Однак платою за фінансову стабілізацію стали висока залежність економіки від іноземних інвестицій, зовнішньоторговельний дисбаланс і високий рівень безробіття (18%). І вже четвертий рік продовжується найтриваліший в історії країни спад виробництва (в 2001 р. - 11%) з усіма його соціальними наслідками.
Сукупний розмір боргу сягнув 155 млрд. дол. (зовнішній - 132 млрд. дол., з яких близько 50 млрд. дол. становить просрочений борг держави перед банками), що в п'ять разів більше річного експорту. Щорічне зниження бюджетних витрат лише поглиблювало спад і посилювало соціальну напруженість. Характерно, що криза виникла при зовнішньо стабільних фінансових показниках - незмінний курс песо і фактично відсутність інфляції.
Аргентинську кризу, як правило, пояснюють жорсткою "прив'язкою" курса песо до долара і проблемою зовнішнього боргу. Її навіть використовують як аргумент проти політики сильної національной валюти і стабільного валютного курсу.
Однак насправді причини кризи полягають у непродуманій грошово-кредитній і бюджетній політиці, яка не враховувала специфіку потреб економіки країни і сліпо наслідувала стандартні вимоги МВФ (урізання непроцентних витрат, досягнення бездефіцитного бюджету здебільшого шляхом залучення займів, пріоритет виплати зовнішніх боргів). Цей курс не вирішив внутрішніх соціальніх та економічних проблем, призвів до кризи у фінансовій сфері, стабільність якої прагнули забезпечити. Таким чином, досвід Аргентини ще раз підтвердив давно відому істину - не буває сильних фінансів у країні зі слабкою економікою.
Привертає увагу подібність сценарію развитку кризи в Аргентині з російською ситуацією 1995-1998 рр. (фіксація курсу національної валюти, швидке зростання доходності боргових паперів і нарощування держборгу, розвиток фінансово-спекулятивного сектора при падінні золотовалютних резервів, зміна уряду). Саме тому аргентинські економісти закликають сьогодні використовувати післякризовий досвід Росії для виведення економіки з глухого кута.
Цей досвід, зокрема, підказує, що підтримання стабільного валютного курсу не є причиною кризи, а, навпаки, сприятиме зміцненню довіри інвесторів. Але це може дати позитивний результат лише за умови грамотної побудови бюджетної і грошово-кредитної політики, спрямованих, насамперед, на зростання внутрішнього виробництва, що забезпечить податкові надходження, необхідні для виходу з боргової кризи.
Очевидно тому нове керівництво, оголосивши про тимчасову заминку в обслуговуванні держборгу, спочатку заявило, що не має наміру девальвувати національну валюту песо і відмінювати прив'язку його до долара. Замість цього в країні планувалося ввести в обіг вже третю паралельну валюту (у вигляді облігацій "архентино") з "плаваючим" курсом, з допомогою якої передбачалося поступово витіснити фіксований песо з обігу і за рахунок цього попередити різку девальвацію національної валюти.
Однак в умовах триваючого в країні політичного та економічного хаосу, зростання цін і фактичного обезцінення національної грошової одиниці новий Президент Аргентини T. Дуальде не лише підтвердив дефолт, але й оголосив про девальвацію песо.
З 7 січня ц.р. в країні були введені два курси песо: "офіційний" - 1,4 песо за 1 долар США, який переважно використовуватиметься у зовнішній торгівлі, і "неофіційний", який визначає ринковий попит і пропозиції. У майбутньому планується повністю перейти до політики "плаваючого" курса. Крім того, в лютому 2002 року розпочалися переговори з МВФ про реструктуризацію зовнішнього боргу Аргентини і надання їй міжнародними фінансовими організаціями нових кредитів у розмірі 15-20 млрд. доларів. Одночасно з цим керівництво країни заявило про намір проводити протекціоністську політику щодо національного капіталу, ввести часткове регулювання цін, реалізувати масштабні соціальні проекти і суттєво підвищити мінімальну оплату праці.
Поки що не відомо, чи вдасться сумістити прагнення досягти фінансової стабілізації і пріоритетної підтримки вітчизняного виробництва, проведення структурних і соціальних реформ. Вдалося досягти компромісу у домовленостях з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями, а також у прийнятті зваженої економічної програми, від чого залежатиме здатність держави рефінансувати свій внутрішній борг і вирішити економічні проблеми країни.