Офіційна назва - Республіка Албанія.
Державний устрій - Албанія - республіка. Глава держави - Президент. Глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавча влада належить однопалатним Народним зборам.
Географічне розташування - держава знаходиться на заході Балканського півострова. На південному сході і півдні межує з Грецією (довжина загального кордону - 282 км), на сході - з Македонією (151 км), на півночі і північному заході - з Сербією і Чорногорією (287 км). Омивається водами Адріатичного та Іонічного морів (берегова лінія - 362 км). Протока Отранто, завширшки 75 км, відділяє Албанію від Італії.
Площа території - 28 748 кв. км (140 місце в світі).
Адміністративний поділ - поділяється на 36 округів (реті) і 1 муніципалітет - столичну область.
Кількість населення - 3,510 млн. осіб (станом на липень 2001 року).
Столиця - Тирана (404 тис. мешканців).
Інші великі міста: Дуррес (112,3 тис. мешканців), Ельбасан (101,7 тис.), Шкодер (91,3 тис.).
Державна мова - албанська.
Релігія - Мусульмани - 70%, православні (Грецька Православна церква) - 20%, католики - 10%.
Державне свято - 28 листопада -День незалежності.
Державний прапор. Згідно з Конституцією, Державний прапор Республіки Албанія містить в центрі зображення двоглавого чорного орла з розправленими крильми на червоному фоні відповідно до традиції нинішнього століття. Червоний колір прапора - символ крові албанських патріотів, пролитої ними під час багатовікової боротьби проти турецьких загарбників. У нинішньому вигляді прапор існує з 1945 року.
Державний герб. Герб Республіки Албанія являє собою зображення двоглавого чорного орла на червоному щиті варязького типу. Щит обрамлений прямими чорними лініями, що звужуються донизу. На ньому є напис чорними літерами: "Республіка Албанія". Орел на гербі - символ бойового духу албанського народу, спосіб життя якого, за народним повір'ям, схожий з духом і способом життя албанця. З давніх часів албанці називають свою гірську державу "Шкіперією" (Shqiperia), що у перекладі означає "країна орлів", а себе - нащадками орлів. Чорний двоглавий орел був емблемою національного героя Албанії - Скандербега, який у ХV ст. вів національно-визвольну боротьбу проти турецького іга.
Державний гімн. У відповідності з Конституцією Державним гімном Республіки Албанія є гімн державного прапора.
Грошова одиниця - лек = 100 кіндаркам.
Членство у міжнародних організаціях - ООН, ОБСЄ (з червня 1991 року), ОІК (з грудня 1992 року), РЄ (з липня 1995 року), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, ФАО, ВООЗ тощо.
Претензійні плани економічного розвитку Албанії значною мірою залежали від допомоги СРСР та інших східноєвропейських країн, а після припинення цієї допомоги в середині 1960-х років відбулося зниження темпів розвитку економіки. Особливо потребувала переоснащення мала гірничодобувна промисловість. Наприкінці 1980-х років ситуація стала вирівнюватися: налагоджуються відносини з країнами Західної Європи, але дефіцит інвестицій, неефективне їх використання і політична нестабільність призвели до різкого економічного спаду в 1990-1991 рр. У 1992 р. ВВП Албанії різко скоротився у порівнянні з рівнем 1989 р., і для подальшого розвитку економіки були потрібні негайні заходи. Уряд висунув програму реформ, що включала перехід від адміністративно-командної економіки з централізованим контролем до ринкової економіки і приватного підприємництва. Насамперед була здійснена приватизація більшої частини сільськогосподарського сектора, дрібних і середніх підприємств, а потім настала черга великих підприємств. У 1996 р. ці зусилля в сполученні з іноземними інвестиціями дали певні позитивні результати, ВВП зріс на 9% (за іншими даними - на 5%) і становив 2,3 млрд. дол., тобто 700 дол. на душу населення. Однак ці досягнення були затьмарені зростанням безробіття, яке офіційно перевищувало 20%, і поширенням корупції. Подальший прогрес у перетворенні економіки в цілому гальмувався через відсутність надійної інфраструктури й ефективної фінансової системи. В остаточному підсумку фінансові піраміди, політична нестабільність у 1997 і протиборство сил у 1998 р. призвели економіку до повного розвалу. У 1997 р. ВВП скоротився на 7%, а зовнішньоторговельний баланс - на 22%. Албанія мала дуже обмежену і слабку базу для індустріалізації. Без інтеграції країни до світових ринків великі іноземні інвестиції в економіку країни, реформи на державному рівні були приречені на незначні результати. Об'єктивну оцінку економіці країни не дає зробити обмеженість інформації, яка за радянських часів замовчувалася, а в пострадянські часи - не була достатньо точною. Паливно-енергетична база Видобуток нафти в Албанії вперше почали проводити італійські компанії ще до початку Другої світової війни. Обсяг виробництва зріс з 13 тис. т у 1935 до 134 тис. у 1938, з них 105 тис. т експортувалося в Італію. Після закінчення війни розвиток цієї галузі набирав обертів. Видобуток нафти у 1987 р. сягнув приблизно 3 млн. т, тоді як її запаси оцінювалися в 20 млн. т. Основні нафтові родовища знаходяться в районах Кучова і Патосі. Албанська нафта відрізняється підвищеною густотою і потребує спеціальної переробки. На початку 1990-х років виробництво нафтопродуктів в Албанії підтримувалося на рівні 600 тис. т на рік, але потім скоротилося до 360 тис. т (1997). Видобуток природного газу, що почався у 1938, істотно знизився у роки війни. Однак у 1950-х роках він значно збільшився і сягнув 40 млн. куб. м у 1959 році. На початку 1960-х років були відкриті нові газові родовища. У 1985 р. було добуто 420 млн. куб. м, а в 1990-х роках відбувся різкий спад у цій галузі: видобуток газу скоротився до 102 млн. куб. м у 1992 і 18 млн. куб. м - у 1997. Вуглевидобувна промисловість розвинута слабко через обмеженість запасів кам'яного вугілля. У країні переважають родовища бурого вугілля з низькою теплотворною здатністю. Основні центри вугледобувної промисловості: Валіяси (біля Тирани), Мемаліай (на північ від Тепелени), Мбор'я і Дренова (біля Корчі). Розробка вугільних родовищ почалася в 1938 р., коли видобуток становив лише 3,7 тис. тонн. Під час Другої світової війни він збільшився до 132 тис. т на рік, а у 1987 сягнув 2,3 млн. т, у 1990-х роках ця галузь господарства почала занепадати. У 1992 р. було добуто 366 тис. т вугілля, а в 1997 - всього 40 тис. тонн. Особлива увага в роки комуністичного режиму приділялася розвитку гідроенергетики. Важливим проектом того часу було спорудження гідроелектростанцій на р.Маті, біля Тирани, і особливо низки ГЕС на р.Дрін у Північній Албанії. Вироблення електроенергії зросло з 3 млн. кВт/г у 1938 р. до 9,2 млн. у 1948 р. і 150 млн. у 1958. У 1970 р. вироблялося приблизно 900 млн. кВт/г електроенергії, і уряд оголосив про завершення електрифікації сільських районів. У 1988 р. виробництво електроенергії сягнуло майже 4 млрд. кВт/г, з них на частку ГЕС припадало 80%. У 1990-х роках виробництво електроенергії скоротилося, стали звичними перебої в енергопостачанні, але до 1995 воно було відновлене. Гірничодобувна промисловість Албанія багата на корисні копалини, особливо на хромові і мідні руди. Наприкінці 1980-х років на частку гірничорудної продукції припадало приблизно 5% вартості промислової продукції і 35% вартості експорту. Родовища високоякісного хроміту зустрічаються в різних частинах країни. Хромітові рудники знаходяться у Поградеці, Клесі, Летайї і біля Кукеса. Обсяг видобутку зріс з 7 тис. т у 1938 р. до 502,3 тис. у 1974 і 1,5 млн. т у 1986. Родовища мідних руд розташовані в основному в північній Албанії, в околицях Пука і Кукес. Ведеться розвідка і видобуток руд, що містять золото, срібло, боксити, нікель, марганець тощо. Налагоджувався видобуток залізної руди на родовищах у долині р.Шкумбіні між Ельбасаном і Перпарімі. У 1990-х роках видобуток всіх цих руд різко знизився. У 1997 р. у державному секторі було видобуто всього 157 тис. т хромітів і 25 тис. т міді. Обробна промисловість До 1925 року в Албанії не було майже ніякої промисловості. Вона почала повільно розвиватися тільки на початку 1930-х років, цей процес прискорився у 1939-1943 роках під час італійської окупації. У кінці Другої світової війни в країні діяло кілька лісопильних заводів і фабрик з виробництва маслинової олії і тютюнових виробів, великий пивоварний завод, кілька підприємств з виробництва мила, меблів, картону тощо. У роки комуністичного режиму були побудовані металургійний комбінат у Ельбасані, цементний завод, фабрики з виробництва рибних консервів у Влері, текстильні комбінати в Тирані і Бераті, фабрика з виробництва гумових чобіт у Дурресі, бавовноочисні підприємства в Рогожині і Фієрі, фабрики з виробництва овочевих і фруктових консервів у Ельбасані, Шкодері і Бераті, цукровий завод у Корчі і ще кілька невеликих підприємств у різних частинах країни. Наприкінці 1980-х років на частку промислової продукції припадала приблизно половина валової вартості товарів і послуг в Албанії. Найважливіші галузі промисловості були пов'язані з видобутком і збагаченням хромових і мідних руд, перегонкою нафти, виробництвом електроенергії, машин тощо. Наприкінці 1980-х років частка продукції харчової і текстильної промисловості становила лише приблизно третину всієї промислової продукції країни. У 1990-х роках обробна промисловість переживала глибоку кризу. До 1992 р. її продукція скоротилася більше ніж на 50%, а у 1996 становила всього 12% ВВП. Сільське господарство Рівень сільськогосподарського виробництва в Албанії традиційно був і залишається невисоким, оскільки природні фактори досить несприятливі для його розвитку. У 1943 р. оброблялося лише 356 тис. га. У 1964 р. оброблювані землі становили 521 тис. га (17% всієї площі країни). Більша частина орних земель зосереджена в прибережних і центральних районах Албанії. Колективізація сільського господарства супроводжувалася земельною реформою, спрямованою на ліквідацію великого приватного землевласництва і надання землі "тим, хто її обробляє". Після проведення реформи по всій країні почали насаджувати колективні і державні господарства. Процес колективізації прискорився починаючи з середини 1950-х років, коли був прийнятий курс на повне кооперування сільського господарства і залучення селян у колективні і державні об'єднання. У 1967 р. цим господарствам належало 97% орних земель. Тільки в 1990-х роках розгорнулася кампанія з приватизації у сільському господарстві, і до 1995 р. більшість ферм перейшли в приватну власність. Основні сільськогосподарські культури в Албанії - кукурудза і пшениця. Посівні площі під зерновими культурами збільшилися з 140 тис. га у довоєнні роки до 350 тис. га у 1988. Середньорічний збір кукурудзи зріс з 134 тис. т у середині 1930-х років до 108 тис. у 1950 і 315 тис. т наприкінці 1980-х років, а середньорічний збір пшениці - з 40 тис. т у середині 1930-х років до 200 тис. у 1973 і 589 тис. у 1988; у 1994 врожай кукурудзи становив 180 тис. т, а пшениці - 470 тис. тонн. Значних успіхів країна досягла у вирощуванні волокнистих культур, особливо бавовни і тютюну. Важливу роль відіграє обробка маслин. Серед інших культур, вирощуваних в Албанії, - жито, ячмінь, овес, рис, цукровий буряк і картопля. У 1990-х роках відбулося збільшення обсягу валової продукції сільського господарства, і тепер вона становить понад 50% ВВП. Тваринництво. Незважаючи на деяке зростання поголів'я домашньої худоби, продуктивність тваринництва в Албанії знаходиться на низькому рівні. Розвиткові цієї галузі перешкоджають недосконалі методи її ведення, дефіцит кормів, недостатні площі приміщень для утримання худоби і деякі інші фактори. У 1996 р. в Албанії нараховувалося 806 тис. голів великої рогатої худоби, 98 тис. свиней, 1410 тис. овець, 895 тис. кіз і 4108 тис. голів домашньої птиці. Ці показники скоротилися в 1997-1998 роках, коли селяни забили худоби більше, ніж звичайно. Транспорт і зв'язок Залізничний транспорт відіграє важливу роль у пасажирських і вантажних перевезеннях. Довжина залізниць становить понад 720 км. Основна магістраль проходить з півночі на південь від Шкодера через Дуррес до Влери, є відгалуження до Тирани і Поградцу (на березі Охридського озера). Залізниці Албанії з'єднані з містом Титоград (Югославія) і входять у європейську систему залізниць. Для внутрішніх перевезень істотне значення має автомобільний транспорт, хоча парк приватних автомашин невеликий, а дороги в поганому стані. Загальна довжина доріг з твердим покриттям - приблизно 3 тис. км. Можливості морського судноплавства обмежені. У ХХ ст. головним зовнішньоторговельним портом був Дуррес, що має вигідне положення в центральній частині узбережжя країни і з'єднаний мережею доріг з внутрішніми районами. Серед інших портів виділяються Влера і Саранда. В Албанії є кілька аеропортів. Найбільший аеропорт країни Тирана має регулярний зв'язок з великими містами Європи. Торгівля При комуністичному режимі оптова торгівля була повністю націоналізована, а роздрібна - була переважно державною і кооперативною. Зовнішня торгівля також була монополізована державою. Відомо, що у 1960-х роках витрати на імпорт регулярно перевищували експортні надходження. Щоб компенсувати цей дефіцит, країна брала іноземні кредити: до 1948 у Югославії, у 1949-1961 роках у СРСР та інших соціалістичних країнах, у 1961-1978 у КНР. Наприкінці 1970-х - на початку 1980-х років уряд вирішив зрівняти зовнішньоторговельний баланс шляхом введення бартерних угод з партнерами Албанії. Країна в той час забезпечувала себе зерном і паливом, що дозволяло тримати під контролем імпорт. Однак промисловість, що розвивалася, потребувала розширення експорту готових виробів і напівфабрикатів. У 1982 р. вартість зовнішньоторговельного обороту Албанії оцінювалася приблизно в 1 млрд. доларів. Основний предмет експорту - хромова руда. Албанія є одним з провідних постачальників цієї руди на світовий ринок. Інші статті експорту - мідь, нафтопродукти, фрукти й овочі, тютюн і сигарети. Важливі предмети імпорту - машини, промислове устаткування, продукція хімічної промисловості і деякі споживчі товари. У 1948-1978 роках зовнішня торгівля в основному залежала від політичного курсу країни. До 1961 р. основним партнером був СРСР, на частку якого припадала приблизно половина зовнішньоторговельного товарообороту Албанії, у 1961-1978 рр. це місце зайняв Китай. Після розірвання зв'язків з КНР у 1978 р. Албанія почала розширювати коло торговельних партнерів. Протягом більшої частини 1980-х років найважливішим її партнером була Югославія. Однак наприкінці 1980-х Югославія відійшла на шосте місце серед торговельних партнерів Албанії. Це той період часу, коли розширювалися зв'язки з країнами Східної Європи. Різко скоротилася торгівля з Грецією, але поступово налагоджувалися зв'язки з іншими країнами ЄС. У 1988 р. частка жодного з торговельних партнерів не становила більше 10% сумарного зовнішньоторговельного товарообороту Албанії. У 1990-х роках ситуація змінилася. У 1996 р. майже 90% експорту і 80% імпорту були пов'язані з промислово розвинутими країнами Західної Європи, в основному з Італією і Грецією. На частку Італії припадало 58% албанського експорту і 42% імпорту, на частку Греції - відповідно 13% і 21.
