1. Відомо, що земля має кулясту форму, тому земну поверхню неможливо зобразити на площині без створень, образів материків, морів, островів. Проте незначні території зображаються без урахування опуклості земної поверхні. Зменшене зображення (невеликої ділянки земної поверхні, яку вважають за площину називають топографічним планом.
Головні особливості плану місцевості.
на плані зображено невеликі ділянки земної поверхні у великому масштабі;
ділянки зображуваної поверхні вважають площинами;
стрілкою позначають напрямки: угору, вниз, праворуч, ліворуч, захід, схід;
предмети наносять за їхніми обрисами і розмірами тільки в зменшеному масштабі.
Отже, план – це рисунок невеликої ділянки земної поверхні у зменшеному вигляді без врахування опуклості земної поверхні із зображенням цілковитої подібності всіх обрисів місцевості.
Масштаб у нього крупний (1:5000 і більший) і є одним для всього плану. Предмети на план наносять більш детально і частину умовних знаків даному масштабі.
Є позамасштабні умовні знаки:
площадкові – показ лісові масиви, луки озера, ліси;
лінійні – позначення річки, дороги, кордони;
пояснювальні – доповнюють характеристику об’єкта напрямку, мал.. дерева листяного або хвойного!
План вик.: завжди у великих масштабах, що дає досвід (кожному) тобто показати розташування предметів.
Читати план це значить за допомогою умовних знаків бачити місцевість такою, якою вона є насправді.
2.Топографічна карта.
Крім місцевих предметів на картинах і топографічних картах показано нерівності поверхні, які називаються рельєфом. Топографія – це наука, яка вивчає земну поверхню у геометричному відношенні вимірює її з метою зображення на плані або карті.
Топографічні карти – це великомасштабні карти, які найповніше і найдокладніше називають всі географічні елементи зображуваної території. Закономірне поєднання умовних знаків називають її змістом.
умовні знаки, які характеризують рельєф грунтоворослинний покрив, називаються фізико-географічними елементами топографічної карти;
умовні знаки, які відображають соціальну та економічну характеристику називають соціально-економічними знаками.
У топографічних картах рельєф зображується горизонталями Відносна висота показує наскільки одна точка землі поверхні вища за іншу. Умовні знаки, це азбука карт, як доповнення для характеристики об’єктів застосовують буквено-цифрове позначення.
3. Географічна карта
Відмінності між планом і картою пов’язані з величезним зображенням території. На карті зображення великі території. У зв’язку із зменшенням відстаней на карту наносять тільки великі об’єкти: гори низовини височини, великі річки, озера. Географічна карта – це зменшене і узагальнене зображення земної поверхні на площині побудоване за певними математичними правилами, з урахуванням кулястості землі. Географічна карта поділяється за змістом, позначається масштабом, похиленням територій. За масштабом: дрібномасштабні (дрібніших як 1:1000000) середньомасштабні(1:200тис., 1:1 мільйонів) великомасштабні (1:200 тис. і більше). Крупно масштабні карти називаються топографічними. Умовні знаки топографічної карти, які характеризують рельєф, грунтово-рослинний покрив називаються фізико-географічними елементами карт.
Вважається, що всі частині топографічної карти мають, однаковий масштаб, оскільки спотворення на ній незначні. Умовні знаки бувають масштабні або контурними, позначають населені пункти на великомасштабних картах, і позамаштабних, за якими неможливо визначити розміщення об’єкта. Позамасштабні використовуються на дрібно масштабних картах: за охопленням територій карти, поділяються.
1) карти світу і півкуль;
2) карти окремих материків;
3) карти областей і частин материків.
За змістом карти поділяються на:
загально географічні;
тематичні;
комплексні.
За призначенням:
1) навчальні;
2) довідкові;
3) туристичні;
4) морські.
Умовні знаки на карті і їх пояснення називають легендою карти. На фізичних картах рельєф зображують, горизонталями, і пошаровим розфарбуванням:
Є шкала висот і глибин:
Рельєф суші зображують горизонтально.
На тематичних картах:
1) є спосіб якісного фону. Якщо карта не кольорова, то кольори замінюють штриховою;
2) спосіб ізоліній – це кількісний показник якогось явища залишається незмінним;
спосіб ареалів – це місце поширення якогось об’єкта чи явища.
