Увага
Увага- це спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у даний момент на обєкті або явищі, яке має для людини певне значення.
Таким чином, увага виявляє ставлення людини до предмета чи явища і розташовує їх ієрархічно, згідно зі значущістю і включенням у зміст діяльності.
На відміну від інших пізнавальних процесів увага свого особливого змісту не має (бо ми не можемо бути уважними взагалі), а виявляється під час інших психічних процесів і характерезує динаміку їх перебігу: ми вдивляємося, прислуховуємося, принюхуємося.
Фізіологічною основою уваги є наявність осередку збудження в тій чи іншій ділянці кори головного мозку, залежно від психічного процесу. Який обслуговується вданий момент увагою.
Але проходить певний час і якийсь інший подразник стає для людини головним. Цей головний подразник, що викликає в корі головного мозку найсильніший осередок збудження, називають домінантним, а нервове збудження, що виникає під впливом, називають домінантною. Відомий російський фізіолог І.П.Павлов так говорив про фізіологічні механізми домінанти: якби черепна коробка людини була скляною,а нервові імпульси світилися на зразок електричних, то ми б побачили, як то в одному, то в другому куточку кори головного мозку з”являється електричний вогник, який може світитися все яскравіше, коли уага зростає, або переміщатися в інший бік, коли людина переключає свою увагу. При цьому всі інші нервові клітини знаходяться у стані гальмування.
Щоб краще зрозуміти явище домінанти, спробуйте уявити собі, що у вас дуже сильно болить зуб і при цьому засвербіла рука. Чи звернете ви увагу на свербіння? Звичайно, ні, тому що зубний біль буде сильнішою домінантою, яка підкорить собі всі інші осередки збудження від подразників.
Увага походить безумовного орієнтувального рефлексу, який І.Павлов називав рефлексом „що таке?”. Спостережливі люди неодноразово звертали увагу, як тварини. Потрапляючи в нову незнайому обстановку, починає оглядатися, принюхуватися, ознайомлюватися з умовами. Так само ілюдина завжди зосереджує свою увагу, коли зустрічаються з чимось новим, яскравим, незвичайним.
Увага є основою інтелектуальної діяльності, без неї може перебігати жоден психічний процес. Тому висновок є однозначним: чим вищий рівень розвитку уваги – тим вища ефективність навчання. Але, щоб розвивати, потрібно знати основні вид і властивості уваги. Залежно від того, що є причиною винекнення уваги, розрізняють три її види:
1.Мимовільна увага виникає як реакція на яскравий, незвичайний, сильний подразник. Навіть дросла людина повернеться на гучний звук, раптову появу людини чи якогось предмета. Цей вид уваги є природним виявом безумовного орієнтувального рефлексу. З”являється вона тоді, коли людина виявляє інтерес до певного обєкту. Така увага не потребує від людини зусиль.
2. Довільна увага з”являється тоді, коли людині доводиться докладати зусиль для зосередження внаслідок того, що вона розуміє необхідність певного виду діяльності чи зосередженості саме на цьому обєкті.
3. Позадовільна увага з”являється після довільної уваги внаслідок того, що людина зацікавилася певним обєктом чи діяльністю, у неї виник інтерес.
Порівняльна характеристика видів уяви.
Як стати уважним
Безумовно, що кожна людина здатна суттєво розвинути в собі уміння зосереджуватись. А головним елементом зосередження є увага. Невміння зосередити свою увагу в певний момент на головну – біда багатьох. Недарма говорять: найкоротший шлях виконати багато справ- виконувати їх послідовно. Правда, говорять і інше: мовляв, Наполеон міг одночасно робити сім справ, але цей факт не підтверджено. Але є і достовірні факти: 1887 року французький психолог Полан показував свою здатність читати слухачам один вірш і водночас писати інший. Він міг декламувати вірші і водночас перемножувати багатозначні числа.
Головна властивість уваги виявляється в тому, що вона постійно коливається, дуже рухлива. Вона може бути спрямована на кілька предметів відразу, миттєво зупинитись на чомусь одному, потім поступово послаблюватись або так само швидко переключатись на щось інше.
Доки людина не розвинена, то здатна сприймати лише зовнішні рухи. Але чим більша вона навчвється, тим більше її знання про довкілля, тим більше прихованих рухів вона починає розрізняти. Їй стає легко стежити за ними, бути уважною до різних сторін життя і бачить вона набагато більше нерозвиненої людини.
Той, хто хоче розвинути свою увагу, передусім повинен з”ясувати, а яка вона в нього – які задатки він має?
Увечері перш ніж заснути, спробуйте пригадати всі події цього дня – одну за одною. Починати треба із пригадування невеликих відрізків часу, але намагатись пригадати події в подробицях. Ці нескладні вправи також доволі швидко допомагають розвинути вміння концентрувати увагу.
Під час тренувань ви помітите – це вже помітили до нас учені – що дуєже дивно, але звичайно ми бачимо лише те, із чим уже знайомі; ми рідко помічаємо щось нове, до того часу нам невідоме, навіть якщо воно знаходиться перед нашими очима.
Дуже важливо вміти не тільки уважно дивитись, а й слухати. Виявляється, це не таке просте вміння, як здається на перший погляд.
Відомо, що 80% часу коли людина не спить, у більшості людей витрачається на різні форми спілкування, а половина цього часу відводиться на слухання. Але ми використовуємо лише близько 20% нашої здатності слухати.
Ось шість способів, рекомендованих для поліпшення здатності слухати.
Учіться повільно зосерджуватись; практикуй вправи типу: ”Скільки буде два плюс три мінус п”ять плюс чотири, помножене на два мінус шість?”
Влаштуйте собі радіо – або телеіспит: прослухайте з ким- небудь передачу і перевірте, скільки речень, які лунали в цій передачі, ви обидва запамятали, спробуйте знайти спільну думку щодо головної ідеї, яка лунає у висновках передачі.
Відключайтесь од того, що відволікає увагу, не намагайтесь слухати і одночасно робити дві або три справи.
Учіться розуміти судження, протилежні вашим; стежте за своїм посвідомим прагненням перестати слухати і придумати „гідну” відповідь. Замість цього готуйте запитання, яке дасть зрозуміти, що ви починаєте вникати в суть сказаного.
Повторюйте думки розпорядження і вказівки. Якщо ви цього не зможете зробити, ви, без сумніву, не зможете ні точно запамятати їх, ні правильно виконати.
Допомагайте слухати іншим: ми заохочуємо в інших звичку неуважно слухати, повторюємо те саме по кілька разів, поки не привернемо увагу. Звернення має промовлятися лише раз. Зокрема, ми теж повинні бути прикладом для інших, відгукуючись на їхні слова з першого разу.
