ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОПЕРЕДНЬОГО СЛІДСТВА.
План
Особливості процесу пізнання на стадії попереднього слідства.
Психологія слідчого.
Психологія огляду місця події.
Психологія обшуку та очної ставки.
Психологія допиту.
1. Попереднє слідство – це цілеспрямований процес, метою якого є відтворення минулої події злочину по слідах, виявлених слідчим.
На попередньому слідстві процес пізнання відрізняється надходженням інформації без певного порядку. Об’єм інформації, швидкість, час її надходження залежить від обставин, в ході яких здійснюється пізнання. Одержана інформація піддається логічній обробці, а одержані висновки – перевірці практикою.
Процес пізнання істини при розслідуванні злочинів починається з висунення гіпотези – декількох слідчих версій, які піддаються перевірці.
Процес реконструкції на попередньому слідстві відображається у вигляді руху в часі від події злочину і особи суб’єкта, який його здійснив, через пізнання (пошук) , аналіз і синтез інформації, яка збирається в ході реконструкції.
2. Слідча діяльність характеризується надзвичайною різноманітністю завдань, які стоять перед слідчим, і правильне вирішення яких потребує застосування різноманітних якостей, навиків і знань.
Найбільш психологічно важкою для слідчого є ситуація, коли в одному провадженні зосереджується велика кількість кримінальних справ, кожна з яких потребує негайного прийняття рішення і проведення слідчих дій. Успішне вирішення в подібних ситуаціях може бути досягнуте в результаті ефективного планування, самоорганізації, цілеспрямованості, вміння організувати людей, які працюють над розкриттям злочинів. Слідчий повинен діяти тільки законними бездоганними в моральному відношенні засобами.
Обмеженість строку розслідування створює екстремальність умов, в яких проходить пізнавальна діяльність слідчого. Дана обставина нерідко “тисне” на психіку слідчого, що породжує небезпеку поспішності в прийнятті рішень.
При розслідування справ необхідно дотримуватися збереження слідчої таємниці. Дострокове розголошення доказів і міркувань слідчого може стати перешкодою розслідуванню і створити загрозу особам, які сприяли розкриттю злочину.
3. Місце події – це простір, на якому розгортається предметна діяльність особи, яка здійснила злочин, а також потерпілого, свідків, а надалі – слідчого, понятих, спеціалістів.
Огляд місця події є важливою слідчою дією, оскільки інформацію, одержану при огляді, в більшості випадків неможливо виявити в якомусь іншому місці. Огляд проходить в умовах невизначеності і слідчий повинен встановити чи був злочин, чи нещасний випадок або інсценування.
Огляд місця події проводиться в присутності інших людей, що вимагає певної психологічної підготовки, зокрема, вміння зосередитися, зберігати стійкість, концентрацію і переключення уваги. Слідчий повинен організувати роботу оперативно-слідчої групи так, щоб дії членів групи не дублювали роботу один одного, підтримували необхідну дисципліну.
На цьому етапі розслідування висуваються версії, кожна з яких в результаті перевірки або підтверджується або спростовується. На цьому етапі слідчий піддається певним психологічним труднощам. Оскільки істотну роль в організації сприйняття, процесів мислення відіграє установка, то саме вона спрямовує пізнавальну діяльність слідчого, або допомагаючи прийти до істини, або заводячи його у безвихідь.
Сильні емоційні почуття слідчого при огляді місця події можуть привести до його деструктивної поведінки і внаслідок цього істотно знизити результативність огляду місця події.
4. Обшук – це слідча дія, метою якої є відшукання і вилучення прихованих документів і предметів, які мають доказове значення для розкриття злочину.
В ході підготовки до обшуку слідчому рекомендується одержати відповіді на такі питання: що слід шукати; що являє собою об’єкт, який слід шукати; хто буде проводити обшук і т.п. Чим детальніше слідчий відповість на поставлені питання, тим менше несподіванок буде при проведенні обшуку і більше шансів на вдале його проведення.
Психологічною перешкодою є розсіювання уваги слідчого в умовах незнайомої і багатопредметної обстановки. Щоб знизити вплив цих факторів, слідчому необхідно навчитися подумки поділяти всю обстановку на окрему ділянки і визначити послідовність їх вивчення.
В ході проведення обшуку важливо виключити вплив на психіку, свідомість слідчого відволікаючих подразників.
Одним з основних способів одержання інформації під час проведення обшуку є спостерігання і аналіз його результатів, причому слід спостерігати не тільки за оточуючою обстановкою, але і за поведінкою самого обшукуваного і осіб, які проводять обшук.
Результативність очної ставки, як і будь-якої іншої слідчої дії, залежить від її підготовки. Поняття “підготовка” включає в себе як технічну готовність слідчого, так і психологічну підготовку всіх її учасників. Особливу увагу слід приділити психологічній підготовці того учасника очної ставки, покази якого сприяють викриттю брехливості другого допитуваного.
В ході підготовки до очної ставки слідчий повинен планувати її хід. Крім формулювання і кількості питань, їх черговості і порядку постановки, слідчий повинен передбачити різні позиції учасників очної ставки і різні варіанти її проведення в залежності від цих позицій.
Під час очної ставки слідчий повинен постійно, безперервно спостерігати за поведінкою допитуваних, щоб уникнути гострого конфлікту і виключити будь-який безконтрольний контакт між ними.
Гостра конфліктна ситуація , висока емоційна напруга очної ставки вимагає від слідчого прекрасного вольового тонусу і хорошої емоційної стійкості.
5. Допит в ході попереднього слідства є найбільш поширеним видом процесуального спілкування. Під час допиту слідчий повинен одержати відомості про фактичну сторону розслідуваної події і дати оцінку цим відомостям.
Одним з основних завдань слідчого при підготовці до проведення допиту є створення інформаційної бази допиту. При вивченні особи допитуваного слідчий виявляє соціальний статус даної особи, виконувані ним соціальні ролі, соціально-позитивні і соціально-негативні особистісні якості, по можливості, виясняє якості темпераменту.
Все це треба враховувати при підготовці до допиту, тому що холерики і меланхоліки більш збудливі, імпульсивні, більш категоричні в своїх судженнях. Флегматик більш спокійний, витривалий, стандартний в своїх міркуваннях, у виборі тактичної лінії поведінки. Сангвінік відрізняється нервовою витривалістю, стабільністю настрою.
При допиті сильних і рухливих типів (холерики і сангвініки) темп, ритм і напруга допиту можуть бути досить високими. При допиті сильних, врівноважених типів (флегматик) слід враховувати такі динамічні характеристики, як повільність в сукупності з силою нервових процесів: в такої людини довший період “втягування”.
Особливого підходу потребують слабкі типи. Слабкість нервової системи звичайно поєднується з її високою чутливістю, тому меланхолік набагато “тонше” інших типів реагує на похвалу або докір його діяльності. При дуже високих ритмах напруги допиту у меланхоліка може виникнути стан апатії.
Криміналісти поділяють допит в конфліктній і безконфліктній формі. Слідчий, збираючи дані про допитуваного в ході підготовки до допиту, прогнозує, яку позицію займе допитуваний, намічає шляхи встановлення з ним взаєморозуміння, подолання можливих конфліктів.
В ході допиту проходить своєрідний обмін інформацією, але передача інформації з боку слідчого завжди повинна бути обмеженою.
Якщо допитуваний вперто приховує деякі факти або говорить неправду, то слідчий може викрити його, спростувати його твердження шляхом пред’явлення доказів, застосуванням логічної аргументації.